Польсько-німецькі відносини в контексті європейських інтеграційних процесів

Про кардинальний перелом в польсько-німецьких відносинах можна говорити з 1989 року, причиною якого стала поява нових передумов та чинників як внутрішнього, так і зовнішнього характеру, які необхідно розглядати в тісному взаємозв'язку. Маємо всі підстави стверджувати, що зміни в міжнародному середовищі, а також процеси трансформації, які відбувалися в самих Польщі (процес системної трансформації) та ФРН (процес об'єднання, який тривав в 1989-1990 роках) справили позитивний вплив на подальший розвиток польсько-німецьких відносин.

Польсько-німецькі відносини перестали бути елементом двополюсного поділу Європи, системне протистояння Схід - Захід перестало бути тягарем для відносин Німеччини та Польщі. Крім того, нові міжнародні умови для політичних відносин між Польщею та Німеччиною формувалися також внаслідок падіння «реального соціалізму» та розпаду радянського блоку в країнах Центрально-Східної та Південної Європи, розпаду СРСР. Важливе значення мав також пошук нової моделі загальноєвропейської безпеки та співробітництва, важливим елементом якої мало стати розширення НАТО та ЄС за рахунок країн Центрально-Східної Європи, включаючи Польщу.

На характер та динаміку польсько-німецького співробітництва в дев'яностих роках ХХ століття та на початку ХХІ століття значною мірою вплинули три групи внутрішніх чинників. До першої групи можемо віднести існуючі соціально-економічні та цивілізаційні диспропорції, включаючи наявну асиметрію економічних потенціалів на користь Німеччини. До другої - відмінності політично-державного характеру, які походили не лише з традиції та конкретних способів прийняття рішень, але з очевидної відданості Німеччини федеративній та децентралізованій системі, на противагу централізованому способу прийняття рішень в Польщі. До третьої - історичний досвід взаємних контактів, збереження численних упереджень та стереотипів по обидва боки, незважаючи на збільшення соціальних контактів між обома державами.

Серед детермінант, які визначають характер польсько-німецьких відносин, окрім внутрішніх чинників важливе значення має комплекс зовнішніх чинників, йдеться, насамперед, про вплив двох міжнародних акторів - США та Росії на розвиток польсько-німецьких стосунків.

В цьому контексті необхідно зазначити, що позиції Польщі та Німеччини щодо основних проблем в трансатлантичних відносинах, включаючи причини їхнього виникнення та способи вирішення - мали суттєві відмінності. Разом з тим, слід підкреслити, що для Німеччини, як і багатьох інших держав так званої «старої Європи», проблему в трансатлантичних відносинах становило не питання лідерства США, але його характер. Варто враховувати, що навіть в період зростання німецько-американських розбіжностей в 2002-2004 рр., роль ФРН в американській політиці була значно більшою, ніж Польщі. Пов'язано це, насамперед, з величезною різницею економічних потенціалів Польщі та ФРН, а також з наявною між цими державами асиметрією в сфері виконуваних ними міжнародних функцій. Таким чином, оскільки США залишаються для Польщі важливим центром тяжіння, то суттєве покращення німецько-американських відносин є вагомим чинником, який спонукає Польщу до налагодження відносин з Німеччиною.

Щодо підходів Польщі та Німеччини по відношенню до Росії необхідно зазначити, що Німеччина сприймає Росію в ролі гаранта стабільності ситуації на території колишнього Радянського Союзу, тоді як для Польщі РФ, переважно, становила дестабілізуючий фактор.

Для німецького уряду близькі добросусідські відносини між Німеччиною та Польщею, а також стратегічне співробітництво з Росією не є взаємовиключними, а навпаки - взаємодоповнюючими. На нашу думку, з огляду на надзвичайно важливе економічне значення та чинник для стабілізації безпеки на всьому просторі Євразії, Росія і надалі відіграватиме важливу роль в німецькій політиці, проте ця співпраця не матиме виняткового характеру і Німеччина намагатиметься реалізовувати її в рамках ідеї європейської єдності.

На підставі проведеного у дисертаційному дослідженні аналізу, видається можливим виокремити чотири основні етапи польсько-німецького співробітництва у досліджуваний період.

На перший етап (1989-1991 рр.) припав період формування нових політично-правових засад співробітництва між Польщею та Німеччиною.

Другий етап (1992-1998 рр.) характеризується розвитком двостороннього співробітництва майже в усіх сферах, під час якого наявні на той час спірні питання не обтяжували польсько-німецькі міждержавні відносини, він тривав до початку фактичних переговорів щодо членства Польщі в ЄС восени 1998 року. Протягом цього етапу, а саме в 1994 році, Польща подала заявку на членство в ЄС.

Під час третього етапу (1998-2004 рр.), окрім продовження польсько-німецького співробітництва, між обома державами проявились суперечності, пов'язані з проведення переговорів про вступ Польщі до ЄС. Недовіру до Німеччини, яка до того часу вважалася «адвокатом» польських інтересів в її прагненнях приєднатися до НАТО та ЄС, посилювала зміна урядів в ФРН. Крім того, необхідно брати до уваги появу нових елементів в зовнішній політиці Німеччини, які мали значний вплив на характер польсько-німецьких відносин. Йдеться, насамперед, про появу в період перебування при владі Г. Шредера тенденцій до надання більшого значення, ніж це було раніше, реалізації німецьких інтересів і частішого звернення до категорії національних інтересів. Так, в процесі проведення переговорів про вступ Польщі до ЄС це знайшло свій прояв, зокрема, у захисті урядом ФРН німецького ринку праці та вимозі запровадження семилітнього перехідного періоду для вільного руху робочої сили після вступу Польщі до ЄС, а також в підтримці суттєвого зменшення субвенцій для сільськогосподарських виробників нових держав-членів ЄС. На виокремлений нами третій етап польсько-німецького співробітництва також припав періодів найнижчого спаду у політичних польсько-німецьких відносинах, що було пов'язано, насамперед, з відмінністю позицій польського та німецького урядів у вирішенні іракського питання. Тривав даний етап до набуття Польщею статусу держави-члена ЄС з 1 травня 2004 року.

Відмінною рисою четвертого етапу, який розпочався з 2004 р., у польсько-німецьких відносинах стало включення співробітництва між Польщею та Німеччиною у формат співпраці в рамках ЄС. Характерною рисою цього періоду стало певне погіршення, переважно ще за часів канцлера Г. Шредера та прем'єра Я. Качинського, відносин між обома державами, що було викликане, зокрема, суттєвими розбіжностями у позиціях польського та німецького урядів щодо низки європейських та міжнародних питань, зокрема, в рамках трансатлантичних відносин. Разом з тим, покращення німецько-американських відносин після приходу до влади А. Меркель, прагнення адміністрації Д. Буша в період його другої каденції, як і нинішньої адміністрації Б. Обами, до відновлення позитивних відносин з європейськими союзниками і зменшення напруги в трансатлантичних відносинах, а також нові акценти уряду Д. Туска в європейській політиці і у відносинах зі США, дають нам можливість припускати, що найближчими роками позиції Польщі та Німеччини щодо найважливіших проблем, які виникають в трансатлантичних відносинах та в процесі розвитку СПБО, будуть більш схожі, ніж в попередній період.

В дев'яностих роках ХХ століття Німеччина була найважливішим партнером Польщі як в економічній сфері, так і в політичній. Тогочасні польсько-німецькі політичні відносини мали характер стратегічного партнерства, що проявлялося в практичній площині у відносно значній збіжності інтересів Польщі та Німеччини як у двосторонніх відносинах, так і в європейському аспекті. Разом з тим, це не означає, що в той же час не виникали питання і проблеми, які породжували складнощі у розвитку польсько-німецьких взаємовідносин. Значна збіжність інтересів обох держав, особливо в європейському контексті, знайшла свій вираз у формулі «польсько-німецька спільність інтересів». Ця формула, яка, насамперед, активно підтримувалася польською стороною і значно менше - німецькою, вказувала на роль, яку в польській зовнішній політиці відводилось ФРН на той час. Незважаючи на те, що в економічній сфері Німеччина надалі залишається найважливішим торговельним партнером Польщі, продовжує розвиватися польсько-німецьке військове, культурне, прикордонне співробітництво та співробітництво в сфері охорони навколишнього природного середовища, проте роль Німеччини у зовнішній політиці Польщі на початку ХХІ століття є дещо меншою, ніж в дев'яностих роках ХХ століття. Водночас, необхідно підкреслити, що, незважаючи на таку еволюцію, Німеччина була і надалі залишається найважливішим політичним партнером Польщі серед решти європейських держав.

Вважаємо, що з початку ХХІ ст. подекуди більшим тягарем для польсько-німецьких міжнародних відносин було зростання суперечностей в міжнародному аспекті, а не в двосторонньому вимірі. І саме в цьому контексті з'явилися тези про вичерпання попередньої формули про «польсько-німецьку спільність інтересів», або навіть про еволюцію взаємовідносин обох держав «від спільності інтересів до конфлікту інтересів».

Під кінець дев'яностих років ХХ століття, а ще більше на початку ХХІ століття, в польсько-німецьких відносинах, окрім старих проблем (наприклад, пов'язаних з політикою щодо Росії), з'явилися нові суперечності щодо міжнародного виміру. Одним з найважливіших нових елементів у польсько-німецьких відносинах в 1998-2008 роках було зростання розбіжності інтересів і цілей Польщі та Німеччини у європейському вимірі - в тій сфері, в рамках якої в 1990-1998 роках була наявна значна збіжність позицій між обома державами, і яка протягом багатьох років становила сутність «польсько-німецької спільності інтересів».

Позиція Республіки Польща в питаннях щодо розвитку європейської безпеки полягає в тому, що СПБО має підвищити значимість європейських держав в партнерських трансатлантичних відносинах, і в такий спосіб посилити взаємодію всередині НАТО. Разом з тим, СПБО не повинна перетворитися на конкурентну політику по відношенню до НАТО та на інструмент обмеження ролі США в сфері європейської безпеки. Польська політична еліта не надто пов'язувала членство в ЄС зі зміцненням безпеки РП в її класичному (військовому) розумінні. Керівники польських урядів, незалежно від їхньої ідейно-політичної орієнтації, послідовно дотримувалися позиції, яка пов'язувала безпеку Польщі та безпеку Європи з трансатлантичною моделлю безпеки, військовою присутністю США в Європі та союзними гарантіями з боку США і НАТО. З позиції Польщі, НАТО залишається незамінним партнером ЄС з точки зору політичних та військових відносин.

Слід зазначити, що однією з характерних рис політики безпеки Німеччини було збереження рівноваги між європейським та атлантичним вимірами в сфері безпеки. Сильна підтримка Німеччиною розвитку ЄПБО пов'язувалась, зокрема, з переконанням, що поглиблення співпраці в цій сфері збільшує німецьку автономію прийняття рішень в сфері безпеки, а також є логічним наслідком в процесі політичної інтеграції ЄС.

В рамках аналізу польсько-німецького співробітництва після 2004 року необхідно зазначити, що вступ Польщі в ЄС давав підстави сподіватися, що включення польсько-німецьких відносин в багатосторонні рамки сприятиме встановленню рівноваги та ліквідації асиметрії в двосторонніх відносинах між Польщею та Німеччиною. Членство обох держав в Союзі дійсно може сприяти залагодженню двосторонніх конфліктів, але також може і посилити польсько-німецькі розбіжності. Найяскравішими прикладами стали війна в Іраку та процес підготовки проекту європейської конституції.

Автор переконаний, що всупереч тезам про вичерпання «польсько-німецької спільності інтересів» та прихід їй на зміну суперечностей, спільність польсько-німецьких інтересів продовжує існувати, адже і Німеччина, і Польща зацікавлені у сильному ЄС, здатному на проведення єдиної політики. І для Польщі, і для Німеччини необхідною є не лише солідарність в рамках ЄС, але і більш скоординована політика в рамках НАТО. Разом з тим, необхідно погодитись, що після вступу Польщі до ЄС обидві держави постали перед необхідністю заново визначити цілі, які вони спільно хочуть реалізувати в рамках ЄС та для ЄС. Такий процес переоцінки взаємних інтересів та спільних цілей, як правило, є корисним з точки зору подолання структурних проблем у міждержавних відносинах, що також актуально для польсько-німецьких відносин.

Німеччина є та залишатиметься ключовим партнером для Польщі в реалізації багатьох її цілей в інтеграційній політиці, в євроатлантичних відносинах, а також у відносинах з Росією та іншими державами Східної Європи. Разом з цим, автор переконаний, що в подальшій перспективі ефективність польської зовнішньої політики буде залежати не стільки від «жорсткого» відстоювання польських національних інтересів, скільки від здатності вищого керівництва держави вписати польські інтереси у формат провідних тенденцій, що мають місце в найближчому і більш віддаленому міжнародному оточенні.

Німеччина в найближчих роках реалізуватиме три головні стратегічні цілі: поглиблення інтеграції ЄС, стримування процесу розширення ЄС, а також розвиток стратегічних відносин з Росією.

Стратегічні цілі польської політики концентруватимуться, головним чином, навколо поглиблення та розширення ЄС, зближення зі США, а також тісного співробітництва з регіональними союзниками та партнерами, насамперед, з Німеччиною та Україною. Отже, для досягнення таких цілей необхідними є тісні відносини з Німеччиною. Виникнення протиріч з Німеччиною послаблюватиме позиції Польщі щодо США та Франції.

В інтересах Польщі прагнути до створення польсько-німецького тандему для керівництва східною політикою, а також до відбудови відносин на вісі Варшава - Берлін - Париж. Польща має всі шанси в майбутньому зміцнити свої позиції в ЄС, що сприятиме зменшенню асиметрії польсько-німецьких відносин, яка походить з різниці економічних потенціалів та загального рівня розвитку обох держав, а також асиметрії взаємного сприйняття.

Проте, не слід розраховувати на значні поступки з боку Німеччини у випадку протиріччя її інтересів з інтересами стратегічних партнерів, мова йде про Росію, США, Францію або Великобританію. «Польський чинник» у випадку такого протиріччя інтересів Варшави та Берліна скоріш за все майже (або взагалі) не братиметься до уваги німецькими політиками.

Незважаючи на те, що Польща та Німеччина матимуть спільні (кліматичний пакет, економічна співпраця) та відмінні (енергетична політика ЄС, історична політика) інтереси, розвиток отримає «нова нормалізація», в основі якої лежатиме прагматичне співробітництво, яке ґрунтуватиметься на спільних політичних проектах в рамках ЄС. Ми переконані, що умовою партнерського співробітництва повинен стати відхід від польського клієнтелізму та німецького патерналізму.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Панаріна О.В. Роль Німеччини в процесі інтеграції Польщі до Європейського Союзу. Українська перспектива / О.В. Панаріна // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Випуск 79 (Частина ІІ). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2008. - С. 32-38.

2. Панаріна О.В. Польсько-німецьке співробітництво у політичній сфері в першій половині дев'яностих років ХХ століття / О.В. Панаріна // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип.81 (Частина І). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2008. - С. 73-79.

3. Панаріна О. В. Роль ФРН в євроінтеграційній політиці Польщі / О. В. Панаріна // Актуальні проблеми міжнародних відносин : Збірник наукових праць. - Вип. 81 (Частина ІІ).- К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2008. - С. 110-118.

4. Панаріна О.В. Польське та німецьке бачення східного виміру зовнішньої політики ЄС / О. В. Панаріна // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. - Вип. 34. - К.: ВІР УАН, 2010. - С. 416-423.

5. Панаріна О.В. Багатосторонній вимір польсько-німецького співробітництва в рамках «Веймарського трикутника» / О.В. Панаріна // Наукові записки інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2010. - № 5 (49). - С. 396-403.

6. Панаріна О.В. Польсько-німецьке співробітництво в контексті євроінтеграційної політики республіки Польща / О.В. Панаріна // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Випуск 88 (Частина І). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2010. - С. 6-7.

7. Панаріна О.В. Євроінтеграційна політика України в контексті польсько-німецького співробітництва в ЄС / О.В. Панаріна // Актуальні проблеми міжнародних відносин : Збірник наукових праць. - Випуск 88 (Частина ІІ). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2010. - С. 123-126.

Размещено на Allbest.ru