Складання зовнішньоторговельного контракту з імпорту лакa та фарби

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Запорізький національний технічний університет

Кафедра міжнародних економічних відносин

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Основи зовнішньоекономічної діяльності»

на тему: «Складання зовнішньо-торгівельного контракту з імпорту лакa та фарби»

Студента 2 курсу

ГФ-213 групи

Романенко Романа Анатолiйовича

Керівник Нечай О.О.

м. Запоріжжя 2014 рік



Зміст

Вступ

Розділ 1. Суть та послідовність здійснення зовнішньоекономічних операцій

1.1 Класифікація зовнішньоекономічних операцій, етапи їхнього проведення

1.2 Правила Incoterms 2010 та їх застосування

Розділ 2. Загальні положення зовнішньоторгівельного контракту купівлі-продажу

2.1 Преамбула

2.2 Предмет контракту

2.3 Кількість (або ціна та кількість,або предмет та кількість)

2.4 Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг)

2.5 Ціна та загальна сума контракту

2.6 Умови платеж

2.7 Якість товару

2.8 Строк та дата поставки (або срок та умови поставки)

2.9 Умови платежу

2.10 Здавання-Прийняття товару

2.11 Гарантії,претензії щодо кількості та якості

2.12 Пакування та маркування товару

2.13 Відвантаження товару

2.14 Санкції

2.15 Страхування

2.16 Форс-мажор

2.17 Арбітраж

2.18 Інші умови

2.19 Юридичні адреси та рахунки (банківські реквізити) сторін

Висновки

Перелік використаної літератури

Вступ

Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її входження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), надання підприємствам і організаціям, що випускають конкурентно здатну продукцію, права виходу на світовий ринок вимагають нових підходів до управління ЗЕД. Тому вивчення різних аспектів управління зовнішньоекономічною діяльністю, особливо на рівні підприємства як основної і першочергової ланки зовнішньоекономічного комплексу країни, викликає сьогодні велику практичну цікавість.

На думку ряду спеціалістів, поняття “зовнішньоекономічна діяльність” (ЗЕД) з'явилось в Україні з початком економічної реформи, в 1987 р. Одним з центральних напрямків даної економічної реформи була децентралізація зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішній ринок і стимулювання розвитку ЗЕД на рівні господарських суб'єктів.

Визначною особливістю функціонування світового господарства на початку XXI сторіччя є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин. Одним із найважливіших елементів механізму управління міжнародними економічними відносинами, що здійснюються шляхом проведення комерційних операцій, є зовнішньоекономічна діяльність.

Сучасний етап розвитку світогосподарських зв'язків характеризується розширенням усіх форм міжнародних економічних відносин на основі швидкого росту продуктивних сил, який обумовлений прискоренням науково-технічного прогресу. Наслідком цього є постійно зростаюча концентрація виробництва й укрупнення його розмірів, що підсилює тенденцію до інтернаціоналізації господарського життя, сприяє розвитку міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва.

Особливістю сучасного етапу економічного розвитку є швидкий ріст міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і результатами виробничо-технічного співробітництва, також характерний бурхливий ріст ринку послуг (страхових, лізингових, транспортних, тощо).

В результаті проведення економічних реформ в зовнішній сфері сформувалось два поняття; "зовнішньоекономічні зв'язки" (ЗЕЗ) і "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД).

На відміну від ЗЕЗ, які являють собою різні форми, засоби і методи" зовнішньоекономічних відносин між країнами, ЗЕД висвітлює зовнішньоекономічну діяльність на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань і т.д.). ЗЕД можна визначити як сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, пов'язаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях.

Основними мотивами розвитку ЗЕД на рівні підприємства можуть бути:

1. Розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою максималізації прибутку.

2. Закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання.

3. Залученню інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва з урахуванням їх унікальності, більш вищої якості і низьких цін в порівнянні з внутрішнім ринком.

4. Залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках.

5. Участь в міжнародному розподілі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки.

ЗЕД розглядають як один із аспектів ЗЕЗ. Разом з тим, це самостійна діяльність підприємства, яка являється, з одного боку, складовою частиною господарської діяльності підприємства, а з другої-такою частиною його діяльності, котра здійснюється на іншому, міжнародному рівні, у взаємозв'язку з господарськими суб'єктами інших країн.

Матеріальна основа ЗЕД -- зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону). Він являє собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств і організацій, що виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД.

Важливим завданням в розвитку зовнішньоекономічного комплексу країни являється об'єднання виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності /в єдину органічну, успішно функціонуючу систему. Умовами успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу сьогодні являються:

· зміцнення і нарощування експортного потенціалу;

· активна участь в різних формах міжнародного спільного підприємництва;

· підвищення конкурентноздатності підприємств і виробничо-господарського комплексу;

· розширення самостійної діяльності підприємств, фірм регіонів країни в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

ЗЕД як об'єкт управління являється складовою частиною господарської діяльності підприємства, то і менеджмент ЗЕД розглядається як складова частина загального менеджменту підприємства-Такий підхід до визначення поняття менеджменту ЗЕД має важливе практичне значення. Він дає можливість глибше розглянути його зміст, з'ясувати спільні риси і відмінні особливості в співставленні з внутрішнім менеджментом.

Будучи складовою частиною загальнофірмового управління, менеджмент ЗЕД має з ним спільні риси. Насамперед, це відноситься до загальної стратегії підприємства. Загальна ринкова стратегія підприємства -- основний орієнтир при організації управління ЗЕД. Спільними в своїй основі для внутрішнього і зовнішнього менеджменту являються також принципи і функції управління, технологія прийняття рішень, основні методи управління.

Треба підкреслити, що роль ЗЕД як зовнішнього фактора економічного росту в сучасних умовах постійно зростає. Посилюється її вплив на соціально-економічний розвиток не тільки країни але й кожного господарського суб'єкта.

ЗЕД -- поняття багатогранне. Воно включає наступні види діяльності: зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне співробітництво, валютно-фінансові і кредитні операції.

Кожен з видів ЗЕД здійснюється в певних формах. Наприклад, формами зовнішньої торгівлі являється експорт, імпорт, реекспорт: реімпорт. Формами виробничої кооперації -- спільне виробництво на основі спеціалізації - спільні підприємства двох чи більше іноземних партнерів, підрядна кооперація та ін.

Мета курсової роботи: скласти зовнішньо-торгівельний контракт на поставку трансформаторів підприємством “HIMDECOR ” (Україна) підприємству “Polbuild”(Польща)



Розділ 1. Суть та послідовність здійснення зовнішньоекономічних операцій

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - діяльність суб'єкта господарської діяльності України й іноземного суб'єкта господарської діяльності, побудована на взаєминах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. ЗЕД являє собою сукупність міжнародних комерційних операцій, спрямованих на організацію, проведення і регулювання процесу обміну товарами, послугами, результатами творчої діяльності. Міжнародний обмін товарами економічно до цільний для країн. якщо на виробництво експортних товарів країна витрачає менше суспільної праці, ніж повинна була б витраті іти на виробництво товарів замість імпортованих на суму.яка виручена від експорту.

Експорт - продаж товарів іноземним суб'єктам і господарської діяльності і вивіз товарів через митний кордон України, крім тих випадків, коли суб'єкт ЗЕД передає майно господарської діяльності іноземному суб'єкту як натуральну частку участі у формуванні статутного капіталу при спільній господарській діяльності.

Реекспорт -- продаж іноземним суб'єктам ЗЕД і вивіз за межі України товарів, які були раніше імпортовані на територію України і не піддавалися переробці.

Імпорт -- закупівля в іноземних суб'єктів ЗЕД товарів і їхній увіз на територію України, включаючи закупівлю товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами. Реімпорт - увіз через границю раніше вивезеної за межі митної території продукції, яка не піддавалася там переробці.

Транзит - переміщення товарів, вироблених за межами України через територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території.



1.1 Класифікація зовнішньоекономічних операцій, етапи їхнього проведення

Міжнародна практика проведення зовнішньоекономічних операцій припускає здійснення певних видів комерційної діяльності (Таблиця 1),що складається з окремих етапів і стадій, на кожному з яких вирішуються конкретні задачі і виконуються формальності, що пов'язані з оформленням, пересиланням і обробкою документації, необхідної для забезпечення виконання угоди.

Таблиця 1 Класифікація зовнішньоекономічних операцій.

№	Ознака класифікації	Види операцій
1	За напрямками торгівлі.	Експортні, імпортні, реекспортні, реімпортні, транзиті.
2	За групами товарів.	Купівля-продаж машин і устаткування, сировинних і продовольчих, непродовольчих товарів і тд.
3	За ступенем готовності товару до продажу.	Поставка готової продукції, вузлів і деталей для зборки, комплектного устаткування і т.д.
4	Товарообмінні операції.	Зустрічні закупівлі, бартер, викуп застарілої продукції, переробка давальницької сировини й інші.
5	Торгівля науково-технічними досягненнями і надання послуг.	Купівля-продаж ліцензій, "ноу-хау", інжиніринг, факторинг, оренда, туризм, підряд, транспортування і інші.
6	Торговельно-посередницька діяльність.	Консигнаційні, комісійні, агентські, брокерські операції.
7	Торгівля змагального типу.	Аукціони, біржова торгівля, міжнародні торги.

Процес проведення зовнішньоекономічних операцій розбивається на кілька етапів і стадій:

1. Підготовчий етап:

· аналіз кон'юнктури міжнародного ринку, рівня його монополізації великими компаніями, можливості проникнення на цей ринок;

· вибір форми і методів роботи на ринку;

· вибір контрагентів;

· аналіз і розрахунок цін;

· рекламна кампанія.

Вивчення ринку проводиться за програмою маркетингу.

Сучасна міжнародна торгівля пов'язана з великою кількістю товарів, тому й об'єкти дослідження залежать від роду діяльності фірми. Відповідно й методи, що застосовуються в ході дослідження, можуть істотно розрізнятися. Поряд з тим існує ряд найважливіших факторів, що завжди вивчаються під час підготовки будь-якої зовнішньоекономічної операції:

1. Політичні відносини з країною-контрагентом. Напружені політичні відносини з країною-контрагентом, природно, не будуть сприяти можливості укладання контракту. Введення ембарго проти тієї чи іншої держави також спрямоване на досягнення визначених політичних цілей за допомогою економічних інструментів (уданому випадку зовнішньої торгівлі). Крім цього в рамках політичних і військових об'єднань (таких, як, наприклад, НАТО) діють комітети і комісії, що встановлюють обмеження на торгівлю визначеними товарами з зазначеними країнами (наприклад. Східною Європою).

2. Ємкість і кон'юнктура товарних ринків. Вивчення ємкості ринку дозволяє визначити загальні умови, у яких можлива торгівля. Кон'юнктурні спостереження дозволяють перевірити правильність прийнятого рішення щодо ємкості ринку, виявити коливання і найвигідніші умови продажу і покупок, методи здійснення зовнішньоторговельних операцій, час і місце виходу на ринок.

3. Торгово-політичні умови. Серед торгово-політичних умов велика увага приділяється розмірам мита і зборів, методам розрахунку мита, умовам зберігання на митних складах. Крім цього вивчається ліцензійна система і порядок одержання ліцензій, можливість встановлення квот, валютних обмежень; умови торгових договорів даної країни з іншою країною-контрагентом, система санітарно-гігієнічних правил та ін.

4. Транспортні умови. Вони відіграють важливу роль, тому що впливають на ціну товару. Тому варто вивчити наявність прямих рейсів, тарифи лінійного судноплавства, фрахтові ставки; залізничні тарифи, ступінь механізації вантажно-розвантажувальних робіт, вартість збереження вантажу, ставки портових зборів, правила й особливі умови перевезень.

5. Умови платежу і кредиту. Необхідно вивчити можливість надання кредиту, його форми, що найчастіше використовуються в торгівлі тими чи іншими товарами, вартість кредиту.

6. Правові умови. Велике значення має вивчення законодавства про здійснення торгових операцій: страхування і торгове судочинство, закони про правове положення і діяльність іноземних фірм, охорону промислової власності, патентування винаходів, реєстрацію торгових знаків, арбітраж.

7. Специфічні вимоги ринку. У різних країнах склалися певні вимоги до номенклатури, асортименту товарів і їхньої якості. Вони обумовлені географічними, кліматичними умовами, традиціями, смаками і повинні обов'язково враховуватися під час підписання контракту.

8. Канали і методи збуту. Вивчається товарозбутова мережа в країні збуту, роль посередників. Особлива увага приділяється аналізу збутової мережі конкурентів, методам і техніці збуту, нормам обслуговування, рекламі.

Вибір контрагента.

На підготовчому етапі до укладання угоди необхідно вибрати контрагента.

У країнах з ринковою економікою відпрацьована чітка система класифікації фірм за рядом критеріїв.

За видом господарської діяльності і характером операцій фірми поділяються на: промислові, сільськогосподарські, агропромислові, торговельні, будівельні, транспортні, страхові, інжинірингові, лізингові й інші.

Промислові кампанії складають одну із самих численних груп До їхнього числа відносяться фірми, у яких 50% обороту і більше складає продукція їхніх власних підприємств.

За характером власності фірми поділяються на: державні державно-приватні, приватні.

За приналежністю капіталу фірми поділяються на: національні, змішані, міжнародні.

2. Організаційний етап:

· встановлення контакту з потенційними контрагентами;

· підготовка і проведення переговорів;

· укладання контракту.

Після вибору іноземного контрагента, необхідно установити з чим контакт, тобто провести роботу з підготовки до укладання угоди.

Процедура підготовки експортної угоди.

У процесі підготовки експортної угоди продавець може використовувати різні способи встановлення контактів з потенційними покупцями:

· направити пропозицію (оферту) безпосередньо одному чи декільком можливим іноземним покупцям;

· прийняти і підтвердити замовлення покупця;

· направити покупцю пропозицію у відповідь на його запитання із указівкою конкретних умов майбутнього контракту чи проформою контракту;

· прийняти участь в торгах;

· прийняти участь у виставках і ярмарках;

· зробити рекламне оголошення в засобах масової інформації, каталогах, проспектах.

3. Виконавчий етап:

· підготовка товару до відвантаження (експортером) і підготовка до прийому товару (імпортером);

· укладання допоміжних контрактів (страхових, транспортних, і т.п.);

· врегулювання суперечок:

· здійснення розрахунків.

Світова практика свідчить, що виробничі фірми або підприємства, маючи на меті реалізацію своєї продукції на міжнародному ринку, можуть обирати різні методи організації зовнішньоторговельної діяльності. Такий вибір залежить від багатьох чинників, зокрема: масштабів виробництва фірми та характеру продукції, що випускається; особливих рис регіональних ринків, на яких реалізується продукція; глибини участі підприємства у міжнародному поділі праці; специфічного методу реалізації товарів або послуг на зовнішньому ринку, що е традиційним для цієї товарної групи або був обраний керівництвом даного підприємства, тощо. Тому під методом міжнародної торгівлі слід розуміти організаційну форму та порядок здійснення зовнішньоторговельної операції.

1.2 Правила Incoterms 2010 та їх застосування

Інкотемрмс -- міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торгівельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі.Умови Інкотермс є стандартизованими. Ці умови регламентують момент передачі права власності на товар і всі пов'язані із цим ризики. Застосовуються в міжнародних договорах купівлі-продажу.

Інкотемрмс встановлюють правила, які регулюють питання пов'язані з доставкою товарів від продавця до покупця. Це включає в себе власне перевезення, відповідальність за експортне та імпортне очищення товарів. Ці правила визначають відповідального за сплату доставки, митного оформлення, та страхування ризиків на шляху транспортування товарів у залежності від означених стандартних умов поставки.

Вони розробляються і публікуються Міжнародною торговою палатою (англ. InternationalChamberofCommerce, скорочено ICC). Англомовна версія текстуєофіційноюверсією Incoterms 2000, якабулазатверджена КомісієюООНзміжнародноготорговельногоправа (англ. United Nations Commission on International Trade Law) скорочено (англ. UNCITRAL). Наразіпрофільнакомісія ICC працюєнадрозробкоюправил Incoterms 3000, доскладуробочоїгрупишляхомучастів УкраїнськомунаціональномукомітетіМіжнародноїторговоїпалати включенійукраїнськіфахівці.

Авторизований перекладна 31 мову світу можна придбати в національних комітетах ICC. В Україні переклад ІнкотермсздійсненоУкраїнськимнаціональнимкомітетомМіжнародноїторговоїпалати українськоюмовою. У вересні 2010 року Міжнародна торгова палата (англ. InternationalChamberofCommerce (ICC)) оголосила про випуск нової редакції правил щодо використання національних і міжнародних торгових умов Incoterms 2010. Ці правила, які застосовуються компаніями при проведенні численних операцій по всьому світу, набули чинності 1 січня 2011. Incoterms 2010 -- це остання редакція міжнародних стандартних правил з тлумачення найширше використовуваних торгових умов в галузі зовнішньої торгівлі, які регламентують момент передачі права власності на товар і всіх пов'язаних із цим ризиків.

DDP	Delivered Duty Paid	Постачання з оплатою мита	«Поставка з оплатою мита», означає, що продавець вважається тим, хто виконав свої обов'язки з моменту надання товару в узгодженому пункті в країні ввезення. Продавець несе всі ризики і витрати, пов'язані з ввезенням товару, включаючи оплату податків, мита та інших зборів, які справляються при ввезенні товарів. У той час як термін «З заводу» покладає на продавця мінімальні обов'язки, термін «Поставка з оплатою мита» припускає максимальні обов'язки продавця. Даний термін не може використовуватися, якщо продавець прямо чи побічно не може забезпечити одержання імпортної ліцензії. Якщо між сторонами погоджено, що на покупця покладаються обов'язки по митному очищенню товару, що ввозиться та оплату відповідних мит, слід застосувати термін DDU. Якщо між сторонами погоджено, що оплата деяких стягнутих у зв'язку з ввезенням витрат (наприклад, податку на додану вартість, VAT), покладається на продавця, то це повинно бути прямо вказано шляхом додавання відповідних слів: «Поставка з оплатою мита, без оплати VAT, (Узгоджений пункт призначення)». Даний термін може застосовуватися незалежно від способу перевезення товару.

Загальна кількість термінів порівняно з чинним Incoterms 2010 скорочена з 13 до 11. Також у Правилах з'явилися 2 нових умови: DAT (Постачання на терміналі) і DAP (Постачання в пункті). Крім того, нова версія містить невелике керівництво до кожної умови, щоб допомогти користувачам Правил Incoterms 2010 вибрати потрібну умову.

Саме за Термiном DDPбуде постачатись товар покупцевi у контрактi.



Розділ 2. Загальні положення зовнішньоторгівельного контракту купівлі-продажу

Контракт є найпоширенішим видом угод, що створює для сторін певні права та обов'язки. Зовнішньоторговельні операції двох або більше сторін у процесі їх виробничої і господарської, включаючи торгову, діяльності оформляються контрактом (договором), що здійснюються, як правило у письмовій формі. Відносини, що виникають з контракту, називаються контрактними (договірними), а зобов'язання сторін, що випливають з контракту, - зобов'язаннями за контрактом (за договором).

Під міжнародним контрактом розуміється угода (угода) між двома або кількома сторонами, що знаходяться в різних країнах, з поставки встановленої кількості товарних одиниць та / або наданні послуг відповідно до узгоджених сторонами умовами.

Контракт не буде вважатися міжнародним, якщо він укладений між сторонами різної державної приналежності, комерційні підприємства яких знаходяться на території однієї держави, наприклад, між філіями та дочірніми компаніями фірм різних країн, що знаходяться на території однієї країни. У той же час контракт визнається міжнародним, якщо він укладений між сторонами однієї державної (національної) приналежності, але їх комерційні підприємства знаходяться на території різних держав. Таке тлумачення контракту міститься у конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція 1980 р.) і в Новій Гаазької конвенції про право, застосовне до договорів купівлі-продажу, 1985 р.

Угода сторін, як правило, оформлюється письмовим документом, який може носити назву «Контракт (Contract)», «Угода (Agreement)», «Попередній контракт (PreliminaryContract)», «Загальний (Генеральний) контракт (GeneralContract)», Вживається також назва «Договір (Contract)». У залежності від предмета і об'єкта, а також інших умов виникають різні види контрактів, які дуже істотно відрізняються за формою і змістом. Загальні (типові) правила укладання та виконання контрактів містяться в різних міжнародних документах (угодах, конвенціях, правила), а також в численних методичних документах.

Контракти можуть бути консесуальними і реальними. Для укладення (вчинення) більшості контрактів досить згоди сторін (consent of the parties), тому такі контракти називаються консесуальними. Для здійснення реальних контрактів потрібні певні дії, наприклад, банківська гарантія (bank guarantee), кредит (credit), позика (loan) майна та ін До реальних контрактами ставляться контракти на перевезення.

Відрізняються контракти між присутніми та відсутніми. Контракт між присутніми відбувається в їх присутності в момент негайного згоди однієї зі сторін на пропозицію іншої сторони. Сторони підписують контракт особисто першими особами, відповідальними або мають відповідне доручення на вчинення такої дії, скріплюють контракт печаткою.

Контракт між відсутніми більш складний. За час, що минув між прийняттям рішення і підписанням контракту, можуть відбутися події, здатні докорінно вплинути на вирішення однієї або обох сторін. Таки контракти вимагають введення в їх тексти застережень (clauses) про їх дійсності, терміни дії і т.п. У зв'язку з розвитком факсимільного зв'язку варіант контракту може бути здійснений по телефону з обміном підписами по факсимільному зв'язку (моментальний контракт *). Багато банківські операції і транспортні контракти здійснюються на основі передачі інформації засобами електронної пошти та шифрування підпису та печатки засобами криптозахисту. Контракт вважається вчиненим при досягненні згоди сторін з усіх істотних його умов. Розрізняються істотні, звичайні (прості) і випадкові умови (у праві США і Англії - основні і другорядні). Істотні умови (conditions, basic conditions) визначаються сторонами. Наприклад, у договорі купівлі-продажу істотним умовою є зазначення предмета продажу. Частина умов визнається істотними згідно із законом або ж по торговому звичаєм. Звичайні, прості умови (warranties) що є норми закону, що регулює дані відносини. Якщо в контракті немає спеціального застереження, то застосовуються загальні норми і права. Наприклад, за відсутності в контракті застереження про сплату авансу покупець не зобов'язаний виплачувати аванс, а здійснює розрахунок за вартістю товару в цілому при його отриманні.

Випадковими вважаються умови, що не входять в перелік істотних і тим не менш включені в контракт на вимогу сторін, причому, ці умови відрізняються від звичайних, встановлених законом, але не суперечать йому.

Випадкові умови є також є обов'язковими для виконання і їх невиконання розглядається як порушення контракту (infringementofacontract).

В англо-американському праві визнаються проміжні умови - в залежності від обставин вони можуть ставитися або до істотних, або до простих. Виникаючі суперечки з приналежності таких умов до суттєвих або простим звичайно дозволяє арбітраж.

Міжнародні контракти поділяються на основні (prime contracts) і щоб забезпечити (контракти товароруху, посередницькі), пов'язані з просуванням товару від продавця до покупця.

До основних відносяться контракти купівлі-продажу або обміну:

- Будь-якої продукції (товару;

-Науково-технічних знань (у формі торгівлі патентами, ліцензіями, "ноу-хау»);

- Науково-технічних послуг (консалтинг та інжиніринг);

- Кіно-, телепродукції та інших об'єктів мистецтва;

ж контракти:

- Оренди, включаючи лізинг;

- Міжнародного туризму;

- Консалтингу в галузі інформації та удосконалення управління виробництвом.

До забезпечує контрактами міжнародного товарообігу відносяться:

- Міжнародні перевезення вантажів (продукції, товару);

- Транспортно-експедиторські послуги;

- Послуги зі страхування вантажів (продукції, товару);

- Послуги зі зберігання вантажів при міжнародних перевезеннях;

- Агентські та дилерські послуги;

- Послуги по міжнародних розрахунках;

- Факторинг.

Визнання за контрактом торгового характеру підкоряє його й угоду в цілому не тільки загальним нормам цивільного права, але й спеціальним нормам торгового права, що визначає правила їх укладання та виконання.

2.1 Преамбула

У преамбулі зазначається повне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів ("Продавець", "Покупець", "Замовник", "Постачальник" тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), документів, якими керуються контрагенти договору (контракту) (установчі документи тощо)..

2.2 Предмет контракту

У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується.

Уразі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в тексті договору (контракту).

У додатку додоговору (контракту) про переробку давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки.

Технологічна схема переробки давальницької сировини повинна відображати:

- усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини в готову продукцію;

- кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обґрунтуванням технологічних втрат сировини;

- втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

2.3 Кількість (або ціна та кількість,або предмет та кількість)

У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики.

Утексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

Одиниця виміру товару, за якої встановлюється ціна, залежить від характеру товару, а також від практики, що склалася щодо торгівлі товарами певного виду на світовому ринку. Практика здійснення зовнішньоекономічної діяльності показує, що доцільно вибирати одиницю виміру товару, що використовується в Гармонізованій системі опису й кодування товарів. Якщо в основу ціни заставляються вагові одиниці, визначається характер ваги. Із цією метою розрізняють вагу нетто (чиста вага товару без пакування), вага брутто (вага товару разом з пакуванням) і вага брутто за нетто (при мізерно малій вазі впакування). При цьому в таких договорах (контрактах) окремо вказується, чи входить ціна пакування у вартість товару.

2.4 Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг)

У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції), які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару). У випадку укладення договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) у цьому розділі визначаються умови та строки виконаних робіт (послуг).

Обов'язковість застосування Правил Інкотермс у зовнішньоекономічних договорах (контрактах), предметом яких є товари, установлена Указом Президента України від 04.10.94 № 567/94 "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації торговельних термінів", а їхнє застосування при здійсненні купівлі-продажу дозволяє надалі виключити різне тлумачення контрагентами угоди своїх обов'язків відносно поставки товарів від продавця покупцеві. Обрані контрагентами базисні умови поставки в зовнішньоекономічних договорах (контрактах) купівлі-продажу товарів визначають обов'язку продавця щодо доставки товару в зазначене місце й установлюють момент переходу ризику випадкової загибелі або ушкодження товару. Базисні умови поставки використовуються також для калькуляції купівельної ціни товару й безпосереднім чином впливають на митну вартість товару. Установлення базисних умов поставки повинне обов'язково передбачати вказівку географічного пункту, у якому переходять всі ризики на товар, пов'язані з його поставкою від відправника до одержувача.

2.5 Ціна та загальна сума контракту

При встановленні ціни в контракті купівлі-продажу визначається

- одиниця вимірювання, за якою встановлюється ціна (ваги, довжини, площі, об'єму, поштучно і т.д.);

- базис ціни, який встановлює, чи входить в ,ціну товарів транспортні, страхові й інші витрати по доставці товару. Базис ціни звичайно визначається шляхом використання одного із комерційних термінів (ФАС, ФОБ, СІФ та ін.) з вказівкою пункту здачі товару;

- спосіб фіксації ціни. Ціна в контракті може бути зафіксована в момент його підписання, на протязі терміну його дії чи до моменту його виконання. В залежності від способів фіксації розрізняють такі види цін: 1) тверда, 2) гнучка, 3) рухлива, 4) з наступною фіксацією. Тверді ціни встановлюються в момент підписання контракту, звичайно з обмовкою "ціна тверда, змінам не підлягає".

Гнучка - в момент підписання контракту і коректується у випадку зміни витрат виробництва в період виконання контракту. При використанні гнучкої ціни обговорюється її структура, вказується джерело, на основі якого можна говорити про зміни витрат виробництва.

Гнучка ціна в практиці часто вираховується за формулою, запропонованою Європейською економічною комісією 00Н, викладеної в загальних умовах експортних поставок машинного обладнання.

Рухлива ціна. Вона фіксується в момент підписання контракту, а надалі може бути переглянута в залежності від зміни ринкових цін. Ціни з наступною фіксацію. В даному випадку ціни не обговорюються в момент підписання контракту. Проте в договорі регламентується порядок їх обчислення до моменту платежу.валюта ціни. Ціна може бути встановлена у валюті країни-експортера, імпортера чи у валюті третьої країни;

- рівень ціни. При визначенні рівня ціни в контракті звичайно орієнтуються на два рівні цін:

1) опубліковані ціни (довідкові ціни. біржове котування. ціни аукціонів, фактичних угод та ін.);

3) розрахункові ціни постачальника, встановлені в контрактах на нестандартне обладнання, виготовлене, як правило.за індивідуальним замовленням.

2.6 Умови платеж

Передбачають встановлення в контракті купівлі-продажу:

- валюти платежу. Такою може бути валюта країни-експортера, країни-імпортера чи третьої країни. Вона може не співпадати з валютою ціни товару. Тоді в контракті необхідно вказати курс, за яким валюта ціни буде переведена у валюту платежу;

- термінів платежу. Сторони вказують уконтракті конкретні терміни платежу. Якщо такі не називаються, то, згідно Конвенції 00Н, покупець повинен заплатити ціну, коли продавець передає йому чи сам товар; чи товаросупроводжувальні документи;

- способів платежу. В практиці міжнародної торгівлі існує декілька способів платежу: готівкою, з авансом і в кредит.

2.7 Якість товару

Це сукупність його властивостей і характеристик, які додають йому здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби покупця. Якість містить у собі не всі властивості товару, а тільки ті, що пов'язані із задоволенням конкретних потреб відповідно до призначення товару. Крім споживчих властивостей, якість включає й інші властивості товару, які забезпечують задоволення потреб проектувальників, виробників, працівників сфери обігу, які мають відношення до товару.

Універсальне призначення - здатність властивостей і показників задовольняти одночасно кілька споживчих потреб. Наприклад, пропагування останніми роками здорового способу життя спонукало використання менш жирних продуктів, запобігає токсичності (небезпеці), тобто вони стали відігравати соціальну роль, а в непродовольчій групі з'явилося поняття спеціального призначення допоміжних предметів та косметики (креми, гелі, пудри) при проведенні оздоровчих заходів для окремих видів спорту тощо.

Надійність - здатність товару зберігати функціональне призначення в процесі збереження або експлуатації впродовж установленого терміну. Залежно від критерію надійності розрізняють такі підгрупи: довговічність, безвідмовність, ремонтопридатність та зберігання.

Довговічність - здатність товарів зберігати працездатність до наступного стану або встановленого терміну технічного обслуговування і ремонту. зовнішньоторговельний контракт поставка маркування

Збереження -- здатність товару підтримувати вихідні кількісні та якісні характеристики без значних втрат упродовж певного терміну; якщо ж вони відбуваються, то це повинно бути економічно виправдане. Збереження починається з моменту виготовлення товару і продовжується до його утилізації.

Етап збереження поділяють на два періоди: складське збереження у виготовлювача, оптовій і роздрібній торгівлі та домашнє збереження у споживача. Показниками збереження споживчих товарів є втрати, вихід товарної (стандартної) продукції, терміни збереження. Збереження тісно пов'язане з факторами, які впливають на товар при транспортуванні, збереженні і споживанні. Необхідно враховувати вплив пакування, умов транспортування, складування і збереження товарів.

2.8 Строк та дата поставки (або срок та умови поставки)

Термін поставки товару розглядається як тимчасовий період, на протязі якого продавець зобов'язаний передати товар у власність покупцю. Товар може бути доставлений одночасно чи частинами. При доставці частинами в контракті вказуються проміжні терміни доставки.

Згідно до Конвенції 00Н (ст. 33) продавець повинен доставити товар:

- у визначені строки, якщо договір дає можливість визначити точну дату поставки;
- на протязі періоду, якщо договір дозволяє визначити його;

- в розумний строк після підписання контракту.

В деяких випадках використовується прийнятий в торгівлі термін "термінова поставка" чи "зі складу" (від 1 до 14 днів).

Крім строків поставки в контракт купівлі-продажу в багатьох випадках вноситься обмовка про дату поставки. Вона визначає момент передачі товару в користування покупця. В залежності від способу поставки датою поставки може бути:

- дата, вказана на транспортнім документі, що свідчить про прийняття вантажу до перевезення;

- дата складського свідоцтва;

- дата підписання приймально-передавального акту представниками продавця і покупця.

2.9 Умови платежу

Умови платежу визначають порядок і строки оплати вартості товару, який зазначений у зовнішньоторговельному контракті. Вони установлюються індивідуально. Вибір умов платежу залежить від сили партнерів на ринку. При обговоренні сторонами умов платежу дуже важливим є погодження таких питань:

коли належить робити платіж (наприклад, до, у момент чи лише після поставки товару);

у який спосіб має бути здійснено платіж (форма розрахунків);

де він повинен бути здійснений.

Розстрочка платежу передбачає взаємозв'язок торговельної та кредитної угод. Закінчення торговельної операції збігається з початком кредитної угоди, яка, у свою чергу, буде завершена погашенням підприємством-боржником заборгованості за позичкою. Особливість розстрочки платежу в тому, що угода позики не є головною метою. Вона лише супроводжує угоду з купівлі-продажу товару.

Покупці з ряду причин вдаються до відстрочення платежу частіше, ніж до отримання банківського кредиту для негайної оплати товару. Це пояснюється тим, що банківський кредит часто є дуже дорогим і не завжди доступним. Дійти до взаємної домовленості з партнерами завжди легше, особливо у разі тривалого і плідного співробітництва. Прагнення покупця платити у розстрочку обумовлено його бажанням негайно отримати право власності на матеріальні цінності, на їх використання у виробництві або для перепродажу, тоді як платіж для погашення заборгованості він може здійснити пізніше.

2.10 Здавання-Прийняття товару

Під здачею-прийомом розуміють передачу товару продавцем у власність покупця у відповідності до умов контракту. Поскільки покупець повинен своєчасно підготуватися до приймання товару, в контракті передбачається обов'язок продавця повідомити покупця про готовність товару до відвантаження і про фактичне відвантаження.

В даному розділі контракту узгоджуються такі питання як вид, місце і термін здачі-прийому, порядок приймання товару за кількістю і якістю, ким здійснюється здавання-приймання товару.

В залежності від виду приймання поділяється на попереднє і кінцеве. Попереднє відбувається на підприємстві продавця з метою встановлення відповідності товару, його упаковки і маркіровки до умов контракту. Мета кінцевої здачі-прийому - встановити фактичне виконання поставки за кількістю і якістю в обумовленому місці і в певний період.

Здавача-прийом за кількістю і якістю, як правило, відбувається в різний період. Здачу-прийом за кількістю необхідно проводити зразу після прибуття товару. Для другої встановлюється довший період.

2.11 Гарантії,претензії щодо кількості та якості

Більшість контрактів містить умови про надання гарантій якості товару, який поставляється. Відносно товарів,для яких не встановлюються гарантії, в контракті може вказуватись термін, протягом якого покупець мав право пред'явити продавцю претензії щодо кількості та якості.

Претензії, що подаються покупцем продавцю у зв'язку із невідповідністю якості та кількості поставленого товару умовам ЗТК, називаються рекламаціями.

Рекламації можуть подаватись лише потих питаннях, які не були предметом прийняття товару, здійсненого згідно з умовами контракту, а також утих випадках, коли виявлено, що подані продавцем документи не відповідають фактичним даним, які характеризують виконання поставки товару.

Гаранти якості - це встановлені законом зобов'язання продавця відповідати заматеріальну недостачу товару, виявлену протягом гарантійного періоду. Гарантії розповсюджуються не тільки на обумовлену в контракті, а, й на ту якість, яка випливає із суті угоди. У випадку відхилення від неї покупець має право пред'явити продавцю претензії щодо якості товару.

У зв'язку з правами та обов'язками сторін щодо гарантій та претензій в контрактах обумовлюються:

* обсяг та термін гарантій;

* термін пред'явлення претензій - там, де гарантії не передбачені;

* способи врегулювання претензій та порядок їх задоволення;

* випадки, на які гарантії не поширюються та претензії не задовольняються.

2.12 Пакування та маркування товару

Вміжнароднійторгівліупакуванняймаркіруваннявиконуютьрядважливихфункцій:

- рекламуютьтовар;

- зберігаютьйогопритранспортуваннііперевантаженні;

- забезпечуютьоптимальнузаповнюваністьтранспортнихзасобів;

- інформуютьнаселенняпротовар, йогокористьіправилакористування.

В статті "Упаковка" вказується вид упаковки, її характеристика, якість, розміри, спосіб оплати, а також нанесення на упаковку кожного місця маркірування. Вид упаковки залежить від особливостей товару. Розрізняють упаковку зовнішню і внутрішню. В більшості випадків упаковка переходить у власність покупця разом з товаром.

Маркірування вантажів зазвичай передбачає вказівку на такі моменти як реквізити експортера й імпортера, номер контракту, місця призначення характеристику ваги і габаритів місця, номер місця і число місць в партії, спеціальні позначення ("обережно, крихке", "верх не кантувати", "центр тяжкості").

2.13 Відвантаження товару

Покупцю важливо знати час фактичного відвантаження товару для того, щоб своєчасно потурбуватись про прийняття товару. В цьому розділі фіксуються:

* взаємні зобов'язання продавця і покупця відносно повідомлення інформації про відвантаження продукції;

* порядок виконання цих зобов'язань.

Покупець зобов'язаний повідомити продавцеві відвантажу вальні інструкції, зокрема реквізити отримувача вантажу, маршрут доставки. У ЗТК при цьому вказується граничний термін подання інструкцій продавцеві, що визначається кількістю днів (як правило, 15 або ЗО днів) до початку встановленого в контракті терміну поставки. Інколи визначається також зміст відвантажу вальних інструкцій.

Повідомлення про готовність товару до відвантаження подається за певну кількість днів до початку терміну або місяця поставки (частіше 15 або ЗО днів).

Якщо у ЗТК встановлено, що місцем поставки буде склад продавця, то продавець повинен повідомити про готовність товару не тоді, коли товар виготовлений, а тоді, коли він буде індивідуалізований та підготовлений до здавання.

Повідомлення про виконане відвантаження сповіщається або протягом певної кількості годин (24 або 48) чи днів, або негайно після відвантаження.

2.14 Санкції

Санкції застосовуються як засіб зацікавити партнерів добросовісно виконувати обов'язки і для захисту інтересів однієї із сторін уразі порушення будь-якої з умов контракту іншою стороною.

У цій статті контракту зазначається:

* види санкцій, які можуть застосовувати покупці до продавців у зв'язку з невиконанням останніми умов ЗТК;

* види санкцій, які можуть застосовувати продавці до покупців у зв'язку з невиконанням останніми умов ЗТК;

* спосіб розрахунку конвенційного штрафу та/або збитків; максимальний розмір штрафу;

* умова про одностороннє анулювання контракту при невиконанні однієї із сторін зазначених обов'язків.

Найрозповсюдженішим видом санкцій є штраф з продавців за прострочення поставки товару, так званий конвенційний штраф. Він розраховується потижнево або подекадно у відсотках від вартості недопоставленого товару (наприклад, 0,5%). Часто на кожний тиждень (декаду) визначається свій відсоток штрафу, що прогресивно зростає (наприклад, до 4-го тижня включно він зростає від 0,5 до 1%). Вказується максимальний розмір штрафу, який становить 8-12% і навіть 13%, але частіте 10% від вартості недопоставленого у вказаний термін товару.

2.15 Страхування

У зовнішній торгівлі товари страхуються від ризиків пошкодження або втрати при транспортуванні, тобто від транспортних ризиків. Страхування є добровільним

актом, і його основні умови встановлюються в контракті і саме в ньому фіксуються:

* обов'язки продавця і покупця із страхування вантажу;

* тривалість і обсяг страхової гарантії;

* умови страхування;

* види ризиків, від яких має бути застрахований вантаж.

Обов'язки сторін із страхування вантажу: страхування може здійснюватись будь-яким із партнерів або на свою користь, або на користь іншої сторони, або ж на користь третьої особи (ним звичайно є вантажоодержувач), залежно від того, хто бере на себе ризик пошкодження або втрати вантажу, і, відповідно, за рахунок цієї сторони. Інколи в контракті робиться посилання на базисні умови, які визначають обов'язки сторін із страхування.

2.16 Форс-мажор

На перебіг виконання контрактів можуть суттєво вплинути обставини, передбачити настання яких заздалегідь при укладенні контрактів сторони не мали можливості, оскільки вони виникають внаслідок непередбачених та невідворотних подій надзвичайного характеру. Такі обставини називаються обставинами непереборної сили або форс-мажорними.

Відповідна умова у ЗТК називається "застереження про непереборну силу", "форс-мажор", "випадки, ЩО звільняють від відповідальності'', "підстави для звільнення від відповідальності".

Згідно з рекомендаціями Міжнародної торгової палати (МТП) форс-мажорні обставини поділяються на такі категорії:

а) повінь (але щорічний розлив річок не є форс-мажорною обставиною), землетрус, шторм, осідання грунту, цунамі, інші стихійні лиха природи; епідемії;

б) пожежі, вибухи, вихід з ладу чи пошкодження машин та устаткування;

в) страйки, саботаж, локаут та інші непередбачені зупинки на виробництві;

г) оголошена чи неоголошена війна, революція, масові безпорядки, піратство;

д) законні або незаконні дії органів державної влади чи управління та їх структурних підрозділів, які перешкоджають виконанню контракту (наприклад, ембарго на експорт певних товарів, валютні обмеження тощо).

2.17 Арбітраж

Суперечки, що виникають між партнерами при виконанні контрактів, які вони не змогли розв'язати договірним шляхом під час переговорів, відповідно до міжнародних традицій, передаються на розгляд арбітражів. Ці суперечки можуть виникнути у таких випадках:

- у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням сторонами своїх зобов'язань за контрактом (строки, якість, розрахунки);

- у зв'язку з різним тлумаченням сторонами умов контра кту при його виконанні. Міжнародні арбітражні комерційні суди порівняно із державними судами, де

так само може бути розв'язана суперечка між учасниками угоди, мають ряд переваг:

* сторони, що беруть участь у суперечці, можуть вибрати за взаємною домовленістю будь-який арбітраж та тих арбітрів, яких вони вважають найкращими для розгляду даної суперечки, у той час як державі!ий суд розглядає справи у межах своєї компетенції за зверненнями зацікавлених осіб, незалежно від того, чи домовились сторони про звернення до суду, чи ні; у державному суді судді призначаються, а не вибираються сторонами;

* арбітражний розгляд відбувається в елементарній процесуальній формі тау короткі строки (іноді сторони можуть навіть визначити у контрактні строки винесення арбітражного рішення), тоді як судовий розгляд пов'язаний з багатьма формальностями та може тривати дуже довго;

* витрати на арбітраж значно менші від витрат на судовий розгляд;

* арбітраж розглядає суперечки на закритих засіданнях. Що перешкоджає відпливу секретної комерційної та виробничої інформації сторін, які беруть участь у суперечці;

* державний суд застосовує матеріальне право своєї країни (цивільно-процесуальний кодекс), арбітраж використовує правила розгляду суперечок (регламент), затверджені інститутом, при якому він діє, та матеріальне право, про яке домовились сторони',

* арбітражне рішення остаточне, оскарженню не підлягає та є обоє 'язковим для сторін. До того ж рішення арбітражного суду легше виконати.

2.18 Інші умови

Інші умови контракту містять цілу низку застережень, які уточнюють взаємні права та обов'язки сторін. До них можна віднести, наприклад, такі:

* умову про те, що після укладення контракту усе попереднє листування та переговори по контракту втрачають силу;

* умови договору, що визначають порядок його зміни або анулювання (в них звичайно обумовлюється, що на внесення змін у договір та його анулювання необхідна письмова згода обох сторін, оформлена з дотриманням усіх правил про порядок підписання зовнішньоторгових угод);

* умову про те, що усі додатки до контракту є його невід'ємною частиною;

* застереження про те, матеріальне право якої країни буде застосовано до контракту;

* умову про необхідність збереження у таємниці від третіх осіб комерційної та іншої інформації, одержаної під час виконання контракту;

* умову, яка містить застереження про те, що жодна з сторін не може передавати свої права та зобов'язання за контрактом третій стороні без письмової згоди іншої сторони;

* відвантажувальні інструкції та повідомлення про поставки товару;

* порядок розрахунку обліку стадійного часу (максимальний період, протягом якого фрахтовики мають право за умовами чартеру або іншого договору морського перевезення тримати судно під навантаженням та розвантаженням, не оплачувати нічого, крім обумовленого фрахту);

* умови призначення стивидорів (особи, які призначаються фрахтовиком і здійснюють складання вантажу у трюми та розвантаження) та агентів (особи, які призначаються фрахтовиком і обслуговують судно, зокрема виконують митні формальності, і підпорядковуються капітанові);

* ставки, умови та порядок оплати перевізнику демериджу (заздалегідь узгоджена судновласником та фрахтувальником ставка за простій судна під навантаженням понад стадійний час, яка частково компенсує збитки судновласника) та диспача (винагорода, премія), яка належить фрахтувальнику за дострокову обробку судна - за "врятований робочий час").



2.19 Юридичні адреси та рахунки (банківські реквізити) сторін

У цьому розділі записуються:

* повні юридичні адреси сторін, які відповідають адресам, що містяться у зареєстрованих статутах підприємств сторін;