Національна економічна політика Японії
Вільна торгівля та протекціонізм. Нові торгівельні співпраці Японії, політика захисту національного виробника. Історія встановлення митної політики в Японії, види митних ставок. Визначення тенденцій експорту-імпорту за методом найменших квадратів.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.03.2015 |
| Размер файла | 57,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти України
Львівський національний університет імені І.Я. Франка
Курсова робота
Порівняльний аналіз вільної торгівлі і протекціонізму: аргументи ефективного вибору
(конкретне досліження торгівельної політики Японії)
Студентки
гр. МВЕ-31с
Семенюк О.В.
Науковий керівник
Доцент
Біленко Ю.И.
Львів 2001
Зміст
Вступ
1. Вільна торгівля - міф чи недалеке майбутнє Японії
1.1 Вільна торгівля проти протекціонізму: 1:0
1.2 Поступовий і впевнений рух Японії до нових торгівельних співпраць
1.3 Історія встановлення митної політики: тенденція до подальшого зниження митних і немитних обмежень імпорту в Японії
2. `Схід - тонка справа' чи як Японія захищає національного виробника
2.1 Протекціонізм - кому він потрібен
2.2 Митна система Японії. Види митних ставок в Японії
2.3 Митна політика Японії. Причини і наслідки існуючих протекціоністськіх заходів в Японії
3. Визначення тенденцій експорту-імпорту Японії за методом найменших квадратів
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Економісти світу давно ламають голому над тим, що буде накращим для загального світового добробуту - вільна торгівля або так зване фрітрейдерство чи політика протекціонізму. Як відомо, вільна торгівля - це вільна торгівля - торгівля, яка не знає ні обмежень, ні кордонів; ідеальна, як каже дехто, товарна циркуляція, де кожна країна спеціалізується на тому, що вона виробляє найкраще, тобто з нижчими витратами. Протекціонізм в свою чергу є політикою захисту національного виробника шляхом встановлення високих митних і немитних обмежень, забезпечуючи таким чином конкурентоспроможність власного виробництва..
Досить поширеним є судження про те, що протекціонізм - не одна із найкращих політик через те, що обмеження конкуренції, навіть для власного виробника, призводить до неефективного виробництва товарів, які обходяться споживачам ще й високими цінами. Подібний висновок можна зробити об'єктивно, бо серед ряду використаних інформаційних джерел більшість експертів вважає вільну торгівлю - загальним благом, а протекціонізм - пережитком національних доктрин.
Проте, вільна торгівля не завжди стає запорукою світового добробуту, хоча у виграші залишаються споживачі.
У цій курсовій роботі тема розглядалася на прикладі торгівельної політики Японії, яка поступово піддається впливу глобалізації і відкриває свій ринок іноземним торгівельним партнерам. Цей процес буде відбувається покроково через регіональну інтеграцію у вигляді зон вільної торгівлі на початку, а згодом Японія планує приєднатися до світового торгівельного простору, заключаючи багатосторонні торгівельні угоди про лібералізацію світової торгівлі. протекціонізм торгівельний митний імпорт
Отже, основною метою моєї курсової роботи був аналіз вільної торгівлі і протекціонізму у аргументи ефективного вибору. Дослідження проводилося на прикладі Японії. У першому розділі я розглянула поняття вільної торгівлі і протекціонізму, показавши можливі вигоди і витрати при повній відсутності митних і немитних обмежень, так і при встановленні тарифу, як одного із заходів протекціоністської політики. Також я оглянула історія утворення митної системи Японії, яка в принципі доводила і показує донині серйозні наміри щодо значного зниження своїх імпортних обмежень.
Удругому розділі я оглянула можливе пояснення існування протекціонізму як такого, а також описала сучасну митну систему Японії. Більш того, у третій частині цього розділу, використовуючи різноманітні джерела інформації, я намагалася пояснити, чому Японія обрала саме таку торгівельну політику.
Третій розділ містить моє дослідження про тенденції експорту і імпорту Японії. Використовуючи отримані результати, я спробувала зробити певні висновки про торгівельну політику Японії.
Методи:
опрацювання літературних джерел - з метою ознайомлення з темою я переглянула статті, монографії, статистичні дані, звіти і огляди міжнародних організацій як серед бібліотечних каталогів, так і в мережі Інтернет. З них одна стаття написана російською мовою (1), а всі інші англійською (2-20) мовами; з них одна цитата була використана з журнала, згаданого у 2-му джерела; всі інші є монографіями і містяться у 3-8 пунктах.
економічне моделювання - завдяки створенню економічної моделі у математичній та графічній формі я переконалася на прикладі експортних та імпортних потоків Японії, що експорт Японії зростає швидшими темпами, тому гіпотетично можна припустити, що Японія все ще стримує потоки імпорту всередину країни.
1. Вільна торгівля - міф чи недалеке майбутнє Японії
1.1 Вільна торгівля проти протекціонізму: 1:0
Вільна торгівля - єдина філософія співзвучна із міжнародним миром і добробутом' - так охарактеризував вільну торгівлю доктор Уолтер Блок, старший економіст інституту Фразера в Канаді, протягом великих дебатів `Вільна торгівля проти протекціонізму'. Отже, вільна торгівля - торгівля, яка не знає ні обмежень, ні кордонів; ідеальна, як каже дехто, товарна циркуляція, де кожна країна спеціалізується на тому, що вона виробляє найкраще, тобто з нижчими витратами, і виторговує свою продукцію на товари інших країн з витратами нижчими, ніж витрати, які б ми мали, виробляючи цей товар вдома.
Вільна торгівля веде до найбільш ефективного використання ресурсів, а отже і до максимального світового виробництва. Адам Сміт вірив, що вільна міжнародна торгівля є максимальним світовим добробутом. Проте, не кожний крок, що веде до більш вільної системи торгівлі, обов'язково буде збільшувати світовой добробут.
Зараз ми коротко розглянемо на графічних моделях всі переваги і недоліки вільної торгівлі і протекціонізму.
Отже, вплив вільної торгівлі на добробут виробників, споживачів і країни в цілому.
За умов вільної торгівлі наша країна значно виграє - це `значно', в першу чергу, стосується наших споживачів. На графіку А вигоди, які отримують cпоживачі, позначені літерамb a, b, c, d і становитимуть a + b + c + d. Споживачі виграють за рахунок різкого зниження в ціні продукту, що стало можливо завдяки торгівлі. Виробники нашой країни виграють значно менше, але такий виграш буде і дорівнюватиме e, хоча до торгівлі їхній прибуток становив a+e (також зображено на графіку А).
Країна-експортер матиме більше витрат, ніж переваг (якщо, ясна річ, ми вимірюємо добробут країни за рахунок вигод для її споживачів). Для споживачів іншої країни ціна на товар зросте і площа j + k, що належала до вигод споживачів, після встановлення вільної торгівлі перейде на користь виробників іншої країни. Більш того, як прибуток виробники країни-експортера матимуть і площину n (частину продукції, що експортується і за яку інша країна отримує прибуток). В цілому ж світ збільшує свій добробут на площину n, за рахунок існуючого після відкриття торгівлі експорту.
При застосуванні, наприклад тарифу, ефекти торгівлі матимуть дещо інше забарвлення: з'являються нові ігроки, неминучими будуть і втрати.
Отже, найбільше втрат зазнають споживачі: для них ці втрати становлять усю a + b + c + d площину. Споживчі втрати розподіляють між державою і виробниками, де площину а здобувають виробники, а площину c - уряд, який встановлював мито і в кінцевому рахунку зібрав дохід. Вперше, після накладення мита на імпортовану продукцію з'являється новий вид втрат, який нічим не компенсується, тобто не стає нічиїм виграшем. Це площини b і d. Площина b (так званий виробничий ефект) з'явилася внаслідок втрат, викликаних підвищенням виробниками граничних витрат, які могли бути меншими, якби ми купували товар закордоном, необмитнюючи його. Площина d (так званий споживчий ефект) представляє втрати від знеохочення споживання імпорту, що вартував би більшого, ніж це коштувало державі.
Є очевидним той факт, що вільна торгівля є більш спокусливою формою міждержавних відносин, ніж протекціонізм національної економіки.
Бувший економіст Міжнародної торгівельної комісії США, Кен Скулленд сказав про вічну боротьбу `відкритості' і `захисту' такими словами: `Тисячі років силою невтомних зусиль продуктивні чоловіки і жінки намагалися зменшити відстань між спільнотами світу, зменшуючи витрати торгівлі. Протягом того самого витка історії некомпетентні протекціоністи безкінечно шукали можливих шляхів для встановлення бар'єрів, які мали припинити конкуренцію - при цьому ефективно розділяючи спільноти одну від одної все більше і більше. Коли торгівля повністю зникне, виробники з таким же успіхом можуть виробляти товари на різних планетах.
Протекціоністи уособлюють все найгірше, що властиве людині: острах змін, острах конкуренції, і чорну заздрість до справжніх геніїв `.
1.2 Поступовий і впевнений рух Японії до нових торгівельних співпраць
В наші часи світ стрімко прямує до загальної економічної глобалізації, і Світова організація торгівлі (СОТ) є первинним продуктом такої глобалізації. Вважається, що вона є найкращим методом для подальшої лібералізації торгівлі товарами і послугами.
Як відомо, зони вільної торгівлі є багатоторонніми угодами, де країни-учасники одна з одною скасовують мито та інші митні бар'єри, але вони не уніфікують їхні зовнішні тарифи щодо третіх країн. Нещодавно кількість подібних торгівельних об'єднань у східному регіоні почало зростати.
В Азії існує зона вільної торгівлі, так званна Асоціація держав південно-східної Азії (ASEAN), що складається із 10 країн (Бруней, Камбоджія, Індонезія, Лаоська народна демократична республіка, Малайзія, М'янмар, Філіпіни, Сінгапур, Тайланд і В'єтнам).
Але якщо ми візьмемо 30 найбільших держав світу, згідно із величиною їхнього ВВП, лише 4 країни досі не були залучені до жодної зони вільної торгівлі. Це Японія, Південна Корея, Китай і Тайвань. Усі вони є членами Азійського-тихоокеанського економічного співробітництва (APEC), але APEC не є зоною вільної торгівлі, так як між його учасниками немає договору про скасування митних бар'єрів.
ГАТТ має дві протилежні думки щодо зон вільної торгівлі. Перша стосується самого визначення зон `вільної торгівлі', де торгівля вільна лише для країн-членів, а треті країни дикриміновані щодо встановлених митних ставок. Так як ГАТТ або СОТ забороняє дискримінацію, то така зона вільної торгівлі просто суперечить духу СОТ. Другим судженням є схвалення лібералізації торгівлі, яке стає можливим завдяки таки зонам вільної торгівлі між країнами-учасниками, де економічна активність пожвавлюється. Зони вільної торгівлі можуть також бути добрим підгрунттям для подальшої багатосторонньої лібералізації імпорту, а при їх розширення може поступово утворитися багатосторонній форум, який нагадуватиме існуючу СОТ.
У світовій економіці і торгівлі частка економік країн-членів основних регіональних зон вільної торгівлі зростає. Наприклад, частка номінального ВВП виросла від 25,9% у 1980 році і 58,2% у 1990 році до 70,5% у 1999.
Як твердить Голова і головний адміністратор Японської організації вільної торгівлі (JETRO) Нобору Гатакеяма, зони вільної торгівлі можуть бути недалеким майбутнім і для Японії, хоча він і надає перевагу більш багатостороннія утворенням, таким як СОТ, ніж регіональним, якими є зони вільної торгівлі. Проте, треба з чогось починати. Протягом його служби, як він згадує, були преценденти по проведенню спочатку грунтовних досліджень перед створенням подібних утворень із Мексикою і Південною Кореєю. У травні 2000 року JETRO у співробітництві із міністерством зовнішніх справ Чилі заснували дослідницьку групу по вивченню можливої зони вільної торгівлі між Японією і Чилі. Далі дослідницьких робіт справа не доходила, але існування преценденту вже свідчить про бажання подібної співпраці.
Регіональні зони вільної торгівлі отримують широке визнання через економічні вигоди, що їх вони несуть. Такими вигодами є покращення торгівлі та інвестиційного клімату. Для прикладу, утворення зони вільної торгівлі може створити здоровий тиск на країни-членів для реалізації регуляційних і інституційних реформ, що не так вже легко зробити поодинокій країні.
Для встановлення подібної зони вільної торгівлі Японії необхідно налагодити особливу інфраструктуру, а саме провести прискорені реформи у сучасному інформаційному суспільстві Японії, яке матиме змогу насолоджуватися усіма вигодами революції інформаційних технологій.
Спеціалісти JETRO пропонують:
1). У порівнянні із насиченістю інформаційних технологій у Сполучених Штатах, Японія явно відстає. Для того, щоб починати збирати плоди від революції інформаційних технологій, Японії потрібно провести серію дерегуляційних заходів для підтримки здорової конкуренції і встановлення необхідної інфраструктури, розвитку людського кваліфікованих спеціалістів і фінансування;
2). Взаємообмін електронною інформацією для торгівельних і фінансових операцій `он-лайн' заощаджує кошти і час для обидвох урядів і приватних компаній, а отже є необхідним прикладом для наслідування;
3). JETRO має наміри грати велику роль у вдосконаленні її інформаційних послуг, що базуються на досягненнях інформаційних технологій. Особливу увагу мають приділити Програмі розвитку торгівельних зв'язків (TTPP) для стимулювання міжнародних зв'язків для проведення ділових операцій у сферах новітніх технологій, торгівлі, інвестицій і ділових обмінів, а також системи торгівлі в мережі для стимулювання зростаючої міжнародної ділової активності.
Як я вже згадувала Японія провела ряд спільних досліджень про доречність утворення зон вільної торгівлі із Мексикою, Чилі і Кореєю. У таблиці 1 описано декілька таких спльних проектів.
Звідси легко зробити певні висновки: Японія не закрилася від світу, вона не боїться змін і навіть приймає пропозиції щодо подальшої лібералізації власної торгівлі, розуміючи перспективи у довгостроковому періоді.
1.3 Історія встановлення митної політики: тенденція до подальшого зниження митних і немитних обмежень імпорту в Японії
а). Одразу після Другої Світової війни, під час тривалого процесу економічного відродження Японії, було вирішено жорстко контролювати зовнішню торгівлю. Перевага, зазвичай, надавалась товарам першої необхідності, імпорт яких дозволявся для реконструкції національної економіки. В той період рівні митних тарифів, здебільшого, встановлювалися на основі особливих тарифних рівнів. Що використовувалися у довоєнний період. Така політика згодом стала неприйнятною через стрімко зростаючу інфляцію.
б). На початку економічного становлення, торгівля Японії відновилася і проходила за нововстановленим фіксованим валютним курсом 360 йен за 1 долар. Інші заходи, спрямовані на підтримку національної економіки, зазвичай, зводилися до встановлення митних ставок з наміром захистити власну промисловість, і вже в 1951 році вперше після війни, була проведена ретельна ревізія Митної системи Японії. Все робилося заради невідворотної лібералізації торгівлі і входження Японії в ҐААТ. В результаті цієї ревізії всі митні ставки було замінено вартісним тарифом ad valorem, встановлено 11 різних рівнів митних ставок, що коливалися в межах від 5 до 50%, не беручи, звичайно, до уваги митну ставку на тютюн, яка в той час становила 355%.
в). Згодом, Японська економіка досягнула стадії стрімкого зростання. Завдяки різноманітним технічним інноваціям, міцній промисловій інфраструктурі і розширенню зовнішньої торгівлі, у 1955 Японія дістає членство в ГААТ.
За таких обставин у 1960 році був приянятий `Генеральний план лібералізації зовнішньої торгівлі і обміну', що був спрямований на подальше розширення світової торгівлі і підтримку економічної продуктивності, модернізації і раціоналізації галузей промисловості через лібералізацію імпортного мита. У 1961 році повторна ревізія Митної системи мала на меті підготувати національну економіку до лібералізації імпорту, допомагаючи внутрішній промисловості здійснити необхідні системні узгодження. Було перевірено класифікацію товарних найменувань і митних ставок для введення ССС Номенклатури (Customs Cooperation Council - Рада з митного співробітництва), а митні ставки були пристосовані для захисту внутрішньої промисловості, яка невідмінно зазнала б втрат від лібералізації імпорту. В цей критичний момент було встановлено систему надзвичайних митних ставок, а на звичайні товари було накладено специфічне мито. Більше того, були введені митні квоти і окремі митні тарифи. Сучасна митна система Японії грунтовно базується на цих ревізіях.
г). Для входження в ГААТ Японія поступилася 248 митними ставками, проте до 1962 року вона встановила ще 760. На переговорах протягом Кеннедійського раунду Японія зняли мито з 2 147 найменувань. З 1962 до 1972 років вона поступово запороваджувала митні тарифи, узгоджені на Кеннедійському раунді. Кінцевий митний тариф Японія встановила у квітні 1971 року, на рік раніше, намагаючись вгамувати ріст цін на споживчі товари.
ґ). Намагаючись розв'язати проблему Півночі-Півдня, у серпні 1971 року Японія встановлює Узагальнену систему преференцій (далі GSP - Generalized System of Preferences) для країн, що розвиваються. З того часу Японія намагається вдосконалити цю систему більш гнучкими митними максимумами, зміною базового року і т. ін.
Відносно товарів, що входять до 1-24 розділів Конвенції про Уніфіковану Систему (HS Convention), тобто сільськогосподарських товарів, то 74 найменування було уточнено і до кожного з продуктів застосовано митні тарифи, нижчі за реальні (включно із нульовим тарифом) за схемою `escape clause' або так званим пунктом договору, що звільняє країну від відповідальності (станом на 1 квітня 1998 року). З фіскального 1987 року інші продукти (промислові товари) з деякими винятками (50% зниження тарифу на 66 легко реагуючих найменувань і скасування преференційних рівнів для 27 надзвичайно реагуючих найменувань) можуть імпортувати без митних сплат, використовуючи пункт договору, що звільняє країну від відповідальності, а цінові максимуми застосовані для особливих видобувних і промислових товарів. На даному етапі преференційні митні ставки встановлено для 155 країн і 25 територіальних одиниць.
Більш того, у відповідь на звернення менш розвинених країн з 1 квітня 1980 року їм надано особливеий статус, за яким преференційні ставки для продуктів, що відносяться до GSP є вільними від митних сплат, не застосовано цінових максимумів, і країни можуть уникнути відповідальності за найменуваннями із видобувних і промислових товарів.
Сучасна ситуація
В 1950 році доля митной ставки як процент від вартості японського імпорту становила 0,3%, у 1952 - 2,7%, 1962 - 7,3% і 7,7% у 1964 році. Проте, частково після Кеннедійського раунду цей процент поступово знижувався і у 1969 році становив вже 7,1%, 6,9% - у 1970, 6,6% - у 1971, 6,3% - у 1972 і досяг 5-відсоткового рівня у 1973 році через 20% лінійний зріз тарифу, який відбувся у листопаді 1972 року.
Після 1980 року Японія знов провела ряд митних скорочень, як і було обумовлено протягом Токійського раунду багатосторонніх торгівельних переговорів, Програми Дій 1985 року і т.ін. Митна ставка як % від вартості імпорту у 1996 році зменшилася до 2,8%, в той час як в Сполучених Штатах ця ставка становила 2,4%, а у Європейському Союзі - 2,2%. Отже, загальний рівень тарифу Японії є досить близьким до відповідного рівня інших найбільш розвинутих країн світу.
б). Як було згадано раніше основна структура сучасной Митної системи Японії закладена у 1961 році, коли її економіка переживала стадію відродження і готувалася до переходу до відкритої економіки. Пізніше економіка Японії досягла значних успіхів, особливо у важкії і хімічній промисловостях, а її конкурентоспроможність на міжнародному ринку надзвичайно посилилася.
В результаті протягом 1968-1972 років міжнародний платіжний баланс країни продукував кожного року великий торгівельний надлишок і в країні накопичувалися величезні резерви іноземних валют.
У грудні 1973 року Рада із митної політики обговорила майбутній курс національний митної політики. У звіті наголос робився на `встановленні взаємозалежних торгівельних відносин' і `гармонізації промисловості і добробуту'. Цих завдань, здебільшого, було досягнуто через 20% лінійний зріз митних ставок у листопаді 1972 року і ревізії, здійсненої протягом 1973 фіскального року.
Після 6-ти років тривалих переговорів у грудні 1979 році було завершено Токійський раунд Багатосторонніх торгівельних переговорів, яких стосувався не тільки митних скорочень, а і немитних заходів, таких як митна оцінка, субсидії, компенсаційне мито і т. ін. Такі торгівельні переговори подібного розмаху із надзвичайною кількість країн-учасниць вдбулися вперше.
Японія запропонувала трохи менше ніж 50-ти% зниження середньої тарифної ставки на приблизно 2 600 найменування із 3 600.
с). Нещодавно через надмірний торгівельний надлишок Японія отримала багато закликів про зміну такого дизбалансу, так як протекціонізм на той момент домінував у багатьох краінах. Отже, з 1981 року Японія застосувала ряд митних скорочень для більшої відкритості свого ринку.
30-го липня 1985 року Японія почала реалізацію `Плану програми дій для полегшення ринкового доступу'. Базуючись на цій програмі, 1-го січня 1986 року були введені в дію скасування чи часткове зниження тарифів на 1 849 найменувань (включно із митними ставками на безхребетних курчат, банани і пальмову олію). Пізніше, 1 квітня 1986 року мито на 200 найменувань було відновлено, включно із декількома митними ревізіями для скасування кількісних обмежень на шкіряне взуття і встановлення преференційної митної ставки на фарбований батік і т. ін.
1-го квітня 1987 року митні ставки на 97 найменувань, включно на табак, алкогольні напої і клеєну фанеру були знижені або повністю припинені, а на видобувні і промислові продукти було відновлено преференційні митні ставки. 1-го квіня 1988 року мито на більш ніж 120 найменувань, включно на шоколад і лижне устаткування, було зменшено або скасовано, а преференційні митні ставки на видобувні і промислові продукти встановлювалися далі.
1-го квітня 1989 року було відновлено митні ставки на більше ніж 200 найменувань, включно із митними перевірками щодо кількісних обмежень на сільськогосподарські товари, такі як яловичина і плавлений сир; зниження або скасування митних ставок на 130 тропічних продуктів, таких як банани, кокосова олія, пальмова олія з косточок; перевірка митних ставок на безхребетних курчат, сільськогосподарські машини та інші продукти.
1-го квітня 1990 року мито на 1 028 найменувань було переглянуто, а тарифна ставка на 1 008 промислових товарів (здебільшого машинне устаткування) була знижена чи знята як і перевірка кількісних обмежень на 19 с/г товарів, таких як яловиче м'ясо в герметизованих пакетах, для подальшого їх скасування.
1-го квітня 1991 року було перевірено Узагальнену систему преференцій (10-річне поновлення відбулося 31-го березня 2001 року), а митні ставки на 5 продуктів (оксамид, добавки для мастила і т. ін.) були скасовані.
1-го квітня 1992 року було зменшено митні ставки на 15 найменувань (неочищена нафта і бензинові товари).
1-го квітня 1993 року було запроваджено спрощену систему митних ставок на низьковартісний імпорт. Також було припинено дію митних квот на важку нафту і зниження митних ставок на вівсяну крупу і на картопляні пластівці.
1-го квітня 1994 року було проведено наступні ревізії: скасування і зниження митних ставок на 11 найменувань, включно на неочищенний цукор і окремі комплектуючі для автомобілів; розширення надзвичайних митних заходів на яловичину.
1-го квітня 1995 року було скасовано митні ставки на текстильну продукцію, автомобілі і т. ін., було розширену митну квоту на зерно.
1-го квітня 1996 року Японії знизила тарифні ставки на 697 найменувань пришвидшеними темпами, встановлюючи нові митні ставки, які за домовленістю на Уругвайському раунді, мали б бути застосовані лише в січні 1998 року. Такі зміни були зініційовані завдяки програмі Перших дій, яку Японія репрезентувала на зібранні АPЕС (Азійсько-тихоокеанське економічне співробітництво) в Осаці в листопаді 1995 року. Інші зміни, такі як скасування первинних митних ставок на кокони тутових шовкопрядів і на необроблений шовк, були введені після 1-го квітня 1996 року.
1-го квітня 1997 року було зменшено мито на бензин і на неочищенний цукор, перевірено митну систему на продукти з бензину, спрощено митні процедури стосовно експортних і митних декларацій.
1-го квітня 1998 року зменшено чи скасовано митні ставки на металеві ремінці для годинників і неочищенний цукор.
1-го квітня 1999 року було відмінено мито на сплав титана і ніобія, митні ставки на кручену пряжу з шовкових відходів зменшено. Більш того, було включено декілька змін щодо полегшення покарання за несплачене мито.
Як бачимо, митна політика Японії одним із своїх основних майбутніх завдань вважає підтримку і посилення вільної торгівлі, як і подальше покращення взаємоторгівельних відносин. Звичайно, що подальше відкриття ринку Японії відбуватиметься при адекватному регулюванні торгівлі митними ставками, що захищатимуть інтереси внурішньої промисловості.
2. `Схід - тонка справа' чи як Японія захищає національного виробника
2.1 Протекціонізм - кому він потрібен
Один великий історик Вігів у 19 сторічі сказав, що `вільна торгівля, одне з найбільших благословінь, яке уряд моде подарувати своїм громадянам, непопулярна майже у всіх країнах'.
Більшість вчених-економістів визнали той факт, що вільна торгівля є найбільш бажаною для світу в цілому. Проте, чомусь більшість держав надає перевагу політиці протекціонізму, за рахунок якої кожна з них здатна збільшити власний добробут. Після Другої Світової війни митні обмеження в цілому різко зменшилися і на сьогодні вони становлять 6% від вартості промислових товарів. Таке зниження стало можливим завдяки створенню Генеральної угоди про торгівлю і мито (ГАТТ), яка була створена в 1947 році і триває донині у вигляді Світової організації торгівлі (СОТ).
З середини 1970-их років дуже популярними стали немитні обмеження, так званна течія неопротекціонізму. Ця політика знайшла своє втілення завдяки таким видам немитних бар'єрів, як добровільні експортні обмеження імпорту, різноманітні технічні норми і адміністративні норми.
Непотребуючи жодних обрахунків, ми легко можемо зробити певні логічні висновки про впливи і ефекти, які може спричинити накладання тарифу на імпорт: 1) ми споживаємо імпортну продукцію за вищими цінами - звідси, внутрішнє споживання скорочується, обсяг імпорту в нашу країну невпинно знижується, а національний виробник, захищенний від іноземних конкурентів, виробляє більше продукції за вищою, запропонованою на ринку, ціною; 2) доходи від встановленого тарифу збирає держава; 3) відбувається перерозподіл доходів від споживачів (які змушені сплачувати за товар вищу ціну) до виробників (які отримують дохід від цих вищих цін) і від факторів виробництва, якими країна володіє в надлишку (з яких виробляють експортну продукцію), до дефіцитних факторів виробництва (з яких тепер виробляють імпорто-заміщувальні товари); 4) з'являються неефективні і нічим не компенсовані втрати, так звані протекціоністські втрати.
Одного разу Наполеон сказав:' Мито не має бути інструментом для оподаткування, але заходом для захисту промисловості'.
Як би об'єктивно не здавалося, що протекціонізм є неєфективним, навіть через свої благочинні наміри захистити національного виробника, він має декілька позитивних ефектів, якими зазвичай аргументують `адвокати' протекціонізму. Отже, протекціонізм:
· Захищає внутрішню робочу силу від дешевої робочої сили іноземців.
· Прирівнює ціну імпортованого товару до ціни товару національного виробництва (науковий тариф), тим самим дозволяючи виробникам конкурувати із їх іноземними суперниками.
· Зменшує внутрішнє безробіття (бо триває виробництво товарів, які раніше імпортувались).
· Покращує умови торгівлі і добробут країни.
· Захищає національного виробника від демпінгу.
· Дозволяє новим галузям промисловості розвиватися до моменту, поки вони не стануть продуктивними (аргумент на захист молодої галузі - the infant industry argument).
Хотілося б пролити світло на декілька питань і охопити їх детальніше.
Наприклад, як на рахунок аргументу на захист молодої промисловості? Протекціоністи досить міцно тримають цей аргумент про запас, так як його доречність важко оскаржувати. Аргумент полягає в тому, що тимчасовий тариф є виправданий, бо він знижує конкурентний імпорт, поки молода галузь промисловості зміцнюється до моменту, коли вона зможе вже випускати продукцію за нижчими цінами. Для прикладу, в 1950-1960-их рр. Японія захищала такі національні галузі, як виготовлення сталі, автомобілебудування, суднобудування і різноманітні галузі електроніки, допоки вона сама стала потужним конкурентом у цих галузях в цілому світі і не зняла імпортні бар'єри. На сьогодні, Японія все ж використовує деякі перешкоди для імпорту продукції з галузей комп'ютерних технологій для розвитку вже `дорослої-молодої' галузі комп'ютерної електроніки. До речі, здебільшого такий тимчасовий тариф застосовується на більш довший термін, бо зміна законодавства - річ тривала, а за той час деякі горе-політики будуть лобіювати закріплення цього митного бар'єру. Так поки не було знайдено жодного доказу, що захищені галузі зменшують свої витрати швидше, ніж незахищені.
Такий аргумент також можна було б застосувати і до занепадаючою галузі промисловості, яка потерпає від конкуренції імпорту, але ще представляє інтерес для своєї країни. Найбільше від занепаду такої галузі потерплять її робітники, які не зможуть перекваліфікуватися за декілька тижнів і знайти нову нічим не гіршу роботу у розвинутій галузі промисловості. Звичайно, що встановлення митних бар'єрів призупинить приплив імпортної дешевшої продукції, проте чи цей шлях є ефективнішим? Деякі економісти вважають, що в даному випадку допомога держави у вигляді субсидії для занепадаючою промисловості є набагато ефективнішою. Ці гроші зрештою можна витратити на перекваліфікацію робітників чи купівлю нового обладнання. Якщо робітники будуть набагато продуктивнішими для суспільства у разі їхньої перекваліфікації, тоді нехай суспільство профінансує їх і згодом отримає від цього вигоди у вигляді непідвищенних цін на імпортну продукцію.
Для випадку менш розвинутих країн можна застосувати аргумент молодої держави, яка бореться із низькими стандартами життя. Країни із низьким рівнем доходів вбачають в тарифі єдиний можливий метод захисту національної промисловості і збагачення державної скарбниці.
2.2 Митна система Японії
Тариф в Японії є принциповим інструментом торгівельної політики. Більшість імпортованої в Японію продукції не обкладається митом або на неї встановлюється дуже невисокі митні ставки. У 2000 фіскальному році простий середній тариф, встановлений на імпорт `країн найбільшого сприяння', становив 6,5%, і очікують, що він має зменшитися до 6,3%, коли до 2009 року відбудеться остаточне зменшення митної ставки, про яке було домовлено протягом Уругвайського раунду. Приблизно 99% усіх тарифних рівнів є граничними і найбільш вживані мині ставки співпадають із цими граничними рівнями, тому не важко здогадатися про наступну японську тарифну схему. Одночасно із цим невартісні митні ставки займають важливу роль у митній схемі, особливо коли це стосується с/г. Станом на 2000 фіскальний рік вони дорівнювали 6,9%. В той час як ці митні ставки чітко висвітлені у митній системі Японії, вони можуть приховувати високі рівні еквівалентів вартісного тарифу (AVE). Для більшої прозорості японська влада забезпечила відповідним структурам доступ до обрахунків AVE серед більше, ніж дві третіх частини усіх митних ставок; проте, із тих запропонованих даних можна зробити висновок, ці AVE фактично дуже недооцінені і можна навіть припустити, що вони є забороняючими. Доступні обрахування AVE показали, що 90 із 100 основних тарифів обкладені невартісними митними ставками, чиї еквіваленти вартісного тарифу коливаються від 40,1% до 983,7%. В Японії встановлена квота на близько 200 сільськогосподарських продуктів.
Види митних ставок
Основний тариф
Вартісний тариф `ad valorem'
Тариф `ad valorem' є найбільш поширеним тарифом у Японії. Основною перевагою тарифу `ad valorem' є те, що він вираховується пропорційно до ціни імпортованого товару. Він враховує інфляцію і тому змінюється в залежності від коливання ціни. Проте, дуже важко визначити відповідну ціну імпортного товару, що послаблює ефективність цього тарифу у захисті національного виробника. Тобто, якщо ціни імпортного товару знижуються, тоді знижується і сам тариф.
Зазвичай, тариф `ad valorem' застосовується до товарів різної якості, ціни яких не коливаються у короткотривалому періоді і т.ін.
Біля 88% усіх митних ставок (невключаючи товарів, на які мито не накладено) оцінено як `ad valorem' . Тарифні ставки `ad valorem' зростали чи зменшувалися на 5% в кожній митній групі, починаючи з 1961 року. Сучасна митна система Японії відображає результати Кеннедійського і Токійського раундів та інших митних ревізій. З того часу переважаючим є 0,1% рівень в кожній митній групі.
Специфічне мито
Специфічне мито встановлюється на основі об'єктивних кількісних величин, тобто кількоcті, обсягу за вагою імпортного товару, а отже, цінові коливання на нього не впливають.
Специфічне мито має наступні переваги: вартість мита можна легко визнчити, до товарів однакового типу і якості можна накладати однакове мито, і воно набагато краще захищає національного виробника, ніж тариф `ad valorem' . З іншої сторони, існує потреба ретельної класифікації митних ставок залежно від виду, якості чи від ступеня переробки імпортного товару. До того ж цінові коливання супроводжуються податковими дизпропорціями.
Специфічне мито, зазвичай, застосовується до товарів подібної якості і до продуктів, ціни яких дуже важко визначити.
Змішане мито
Поєднання тарифу `ad valorem' і специфічного мита називається змішаним митом. Існує два види змішаного мита: `ad valorem' і специфічне вибіркове мито (вибіркове мито) і `ad valorem' і специфічне поєднане мито (змішане мито).
(а) Вибіркове мито включає в себе врахування обидвох тарифів `ad valorem' і специфічного для одного і того самого товару і встановлюється залежно від того, який з них вищий (або нищий для деякий товарів). Тариф `ad valorem' накладається на вищі митні ціни, в той час як специфічне мито - на нижчі. Це дозволяє такому виду тарифів адекватно захищати національного виробника.
Вибіркове мито
Змішане мито дозволяє оцінити і тариф `ad valorem' і специфічне мито. Коли рівень специфічного мита знижується при збільшенні ціни на імпортний товар, для захисту національного виробника додатково встановлюється певна величина тарифу `ad valorem'.
Особливі форми мита
Мито, що встановлюється за різницею в цінах.
Мито, що встановлюється за різницею в цінах є тарифом, який встановлює рівень мита рівний різниці між ціною імпорту і специфічною (перехоплюючою) ціною. Мито, що встановлюється за різницею в цінах, має створити певний баланс між захистом національного виробника і ціновою стабільністю. Навіть, якщо ціни імпорту знаходяться нижче певного рівня, мито не допускає, щоб імпортний товар збувався за нижчими цінами на внутрішньому ринку. Коли ціни зростають, митний тягар автоматично пом'ягшується.
Гнучке мито
Для товарів, міжнародні ціни яких коливаються дуже різко, таких як цибуля, мідь чи свинець, було створено такий механізм, який задовольнив інтереси як національного виробника, так і споживача. Певна величина мита встановлюється, коли ціни імпорту знижуються, проте вона не накладається, якщо ціни піднімаються. Якщо така митна ставка піднімається до безмитного рівня при збільшенні ціни, це називається гнучким митом.
Сезонне мито
Сезонне мито - це вид тарифу, що застосовує різні митні ставки залежно від сезону імпортування.
Основним завданням сезонного мита є захист національного сезонного виробника, накладаючи на конкуруючий імпорт вище мито протягом сезону. Також воно розраховано на задоволення потреб споживачів після закінчення сезону, встановлюючи менші митні ставки. На даний момент, в Японії це мито застосовуєтьс до бананів, памаранчів, ґрейпфрутів і винограду.
Система квотування імпорту
Система квотування імпорту встановлює нижчу митну ставку (первинну митну ставку) на імпорт специфічних товарів на їх певну кількість, проте, - вищий тариф (вторинна митна ставка) на величину імпорту, що перевищує цей обсяг. В принципі, обсяг первинної митної ставки визначений через вилучення обсягу національного виробництва з величини внутрішнього попиту (недостатній обсяг = вимога імпорту).
Ця система захищає домашніх виробників схожих товарів, а споживачі отримують вигоди від найменших можливих митних рівнів.
Обсяг митной квоти можна застосовувати в один чи два способи: згідно із порядком, за яким було одержано запит на квотування, або згідно із попередніми лімітами. Японія використовує метод попередніх лімітів.
Система митного квотування не обмежує прямого імпорту, що робить система імпортної квоти, так як імпорт може буде завезений без сертифікату імпортного квотування, при умові, що сплачено високе мито. Проте, якщо вторинна митна ставка є завищеною або якщо обсяг квоти занижений відносно необхідного обсягу імпорту, це дає такий самий ефект, як і система імпортного квотування.
Деякі особливості митної системи Японії
Мито в Японії встановлюється і регулюється відділом митниці та тарифікації при Міністерстві фінансів Японії. Згідно з конвенцією про Уніфіковану систему Японія має однакову із Сполученимми Штатами систему митної класифікації (шестизначну як максимум). Шкала тарифів в Японії ділиться на чотири колонки рівнів застосування: основна, колонка СОТ, преференційна і тимчасова. Наприклад, на імпорт із Сполучених Штатів мито встановлюється за рівнем СОТ, якщо не існує ще нижча тимчасова митна ставка. Японська преференційна митна система забезпечує низький рівень митної ставки або її повну відсутність для імпортних товарів, ввезених із розвинутих країн. Усі митні ставки обраховуються на основі вартості `CIF' (вартість, страхування і фрахт).
На момент заповнення митної декларації фірмою імпортером, вона має сплатити додатковий 5% податок на споживання, що накладається на всі товари, які продаються в Японії. Цей споживчий податок встановлюється на основі вартості `CIF' плюс мито. Товар, вартість якого становить 10 000 йен або менше, не обкладається митними сплатами і звільнений від сплати податку на споживання (винятком хіба-що є окремі види шкіряних виробів, в'язані речі і т. ін.).
Більш того, Японія виробила серію немитних прийомів для скорочення товарів імпортного виробництва на власному ринку. Щодо ліцензування імпорту, то більшість продуктів в Японії звільнені від мита і не потребують ліцензій. Проте, всі товари, до яких застосовується імпортна квота, змушенні отримати ліцензійне схвалення. Лише на декілька товарів на сьогодні в Японії встановлена квота. В першу чергу, це - рис, пшениця і рисове борошно.
Існує два види вимог до імпортної продукції: нормативи (обов'язкові стандарти) і необов'язкові добровільні стандарти. Згідно з урядовими джерелами, Японія планує послабити систему обов'язкових стандартів в майбутньому. Проте, на сьогодні довгий список законів, що закріплюють ці обов'язкові стандарти, навіть не є перекладеним на англійську мову. Тому будь-хто, хто збирається імпортувати власну продукцію в Японію, має ознайомитися із японським законодавством, що так чи інакше може вплинути на імпортовану продукцію. Тут представлена основа низка законів, що встановлює стандарти на більшу частину продукції з-за кордону:
ь Закон про контроль над ввезеннями різного електричного приладдя і матеріалів;
ь Закон про підтримку безпеки споживчої продукції;
ь Закон про систему оцінки [імпорту];
ь Закон про галузь загального газозабезпечення;
ь Закон про харчову санітарію;
ь Закон про забезпечення безпеки перевезення і оптимізацію торгівельних операцій із зрідженим навтовим газом;
ь Закон про урегулювання фармацевтичних відносин;
ь Закон про дорожні транспортні засоби.
2.3 Митна політика Японії. Причини і наслідки існуючих протекціоністськіх заходів в Японії
Як відомо, за останні роки економіка Японії потерпає від досить затяжне падіння, залишаючись, проте, другою найбільшою економікою світу. Ще 12 років року вона ще претендувала на місце світового лідера, завдяки швидким темпам розвитку науки і технології. Проте, сьогодні цього вже не можна стверджуваити навіть з оптимізмом. Японія `спить' вже протягом 10 років, а коли в третьому кварталі минулого року був зафіксований економічний спад на рівні 0,6%, підрахували, що японська економіка скорочується протягом 15 з 43 кварталів, починаючи з 1990 року. В той час як середні темпи росту ВВП США з 1992 по 2000 рік складають 3%, то відповідний показник Японії тримається на рівні 1%. Незважаючи на це, Японія встигає виробляти і експортувати різноманітні транспортні засоби, офісне інформаційне і телекомунікаційне обладнання, електронні комплектуючі, механічні станки і побутову електроніку. От, нещодавно японські виробники продемонстрували диво електронної інженерії - мобільні телефони, що здатні під час телефонної розмови транслювати відеозображення вашого співрозмовника. Ентузіазм і працелюбство не залишають їх.
Скидається на те, що Японія тягне з себе останні соки, бо багато японських економістів визнають, що повоєнна одержимість нарощуванням експорту є значною часткою проблеми Японії. Добробут японських домогосподарств був принесений в жертву заради розвитку експортоорієнтованого виробництва, замість того, щоб розвивати виробництво товарів внутрішнього споживання. В результаті, японці мешкають в крихітних і дорогих будинках, ціни на товари вжитку дуже високі, і хоча японські виробники електротоварів відомі у цілому світі, не всі японські сім'ї можуть дозволити собі посудомийну машину. `В Японії ніхто не мав намірів зробити японців багатшими чи більш щасливими. Уся наша енергія була спрямована на конкуренцію із Сполученими Штатами,' - вважають прихильники цієї точки зору.
Досить поширеним в світі є стереотип про надзвичайні торгівельні надлишки Японії. Японська екнономіка є яскравим прикладом експортоорієнтованого напрямку, де експорт, зазвичай, перевищує імпорт. Більше того, збільшення експорту завжли призводить до повільного, проте стрімкого, падіння ціни на нього. Так як це знижує умови торгівлі для Японії, це має низку наслідків:
ь Звісно, що добробут Японії був би кращим, якщо б ціни на експорт не падали;
ь Збільшується, в першу чергу, добробут країн-імпортерів;
ь В результаті, таке зниження ціни на японський експорт призводить до зменшення конкурентоспроможності інших виробників такого товару у всьому світі.
Проте, немає нічого поганого в тому, що Японія експортує саме ту продукцію, у виробництві якої вона володіє найбільшою порівняльною перевагою над західними виробниками. Інакше кажучи, вона продає те, що найкраще продається.
Через таку `невтомність' японський експорт зустрічали серією експортних обмежень (здебільшого, це були добровільні експортні обмеження). Вважалося, що таких успіхів у досягненні торгівельних надлишків Японія досягає завдяки обмеженню імпорту. Здебільшого, таке судження з'явилося, коли Японія почала застосовувати неформальні бюрократичні перешкоди для знеохочення імпорту. Останньою краплею для імпортуючих держав стала лабіринтоподібна система збуту продукції в Японії і , немовби-то, глибоке культурне упередження щодо іноземної продукції її громадян. Отже, вважалося, що Японії потрібно зменшити торгівельні бар'єри для збільшення ввізного імпорту або добровільно зменшити свій екпорт. Проте, наявність торгівельних надлишків ще не є підставою вважати, що Японія надзвичайно потужно захищає свій ринок від вторгнення іноземної продукції. Для прикладу, загалом експорт США в Японію збільшувався досить стрімко - у 5 разів - на протязі 1958-1970 рр., але те, що Японія за той самий період часу розширила свій експорт у 10 разів, вже є проблемами Сполучених Штатів, які досить часто наполягали на скороченні імпортних бар'єрів Японії. Але чому, якщо митні бар'єри і перешкоджали американським автовиробникам, вони не зупинили БМВ, Ровер, Мерседес, Ягуар і Фольксваген? Мабуть, просто ці компанії потурбувались трохи про налагодження збуту і надання послуг і врешті решт поставили на ринок авто із правим сидінням для водія, про що американські Дженерал Моторс, Форд і Крайслер навіть не замислювалися. Одного разу бувший торгівельний представник Сполучених Штатів, Уільям Брок, розповів про свій `кошмарний сон', в якому `японці робили все про що ми їх просили - але нічого не змінювалося'.
В результаті такого торгівельного `тертя', спричиненого зростанням торгівельного надлишку в 1980-их роках, японський уряд почав поступово, принаймні ззовні, робити кроки назустріч розширення імпорту. Наприклад, в січні 1982 року було відкрито Службу торгівельного обундсмена (ОТО) для вирішення індивідуальних торгових непорозумінь. Сьогодні Японська організація зовнішньої торгівлі (JETRO), яка була створена для просуваня японської продукції закордоном, змінила напрямок діяльності і сконцентрувалася, здебільшого, на допомозі іноземним фірмам вести їхню справу в Японії.
Посередньо торгівельні бар'єри у вигляді квот, спрямовані проти Японії, заохотило японських виробників рости вгору і компенсувати зменшену кількість експортованої ними продукції виробництвом продукції вищої вартості для отримання більших прибутків. Цим аргументом керувалися і японські автовиробники, які сфокусували свою увагу на виробництві престижих моделей автомобілів.
По-іншому вирішили це питання виробники з комп'ютерної галузі. Коли в травні 1987 року США накладає 100% мито на більшість видів персональних комп'ютерів через розірвання Японією у 1986 році договору про продаж напівпровідників, Toshiba, NEC, Sharp і Mitsubishi майже одразу перенесли своє виробництво у Сполучені Штати для уникнення сплати мита.
А чи можуть іноземні компанії мати доступ, а головне, успіх на японському ринку? Нестле володіє 60% японського ринку розчинної кави; 30% проданих у Японії електричних бритв для гоління є продукцією фірми Браун; Нордіка і Саломон домінує на японському ринку лижного взуття, а 70% всіх нержавіючих лез для бритв, куплених в Японії, виробляються в Коннектикуті відділом Шик Уорнера-Ламберта, а половина всіх підгузників, використаних японськими мамами, була імпортована Проктер-енд-Гемблом.
Тут також є досить багато спільних підприємств, місцевих виробничих управлінь і ліцензійних справ, що також збагачують західний капітал. МакДональдс, Кока Кола, Кентукі Фрайд Чікенс і IBM є майже такими відомими торговими марками, як в Штатах чи в Європі. Реально японці споживають білеше Кока Коли, ніж хто-небудь, окрім американців і мексиканців, і продукція компанії сягає 60% усіх газованих напоїв, проданих в Японії.
Отже, можна зробити висновки, що японці не так вже і вороже ставляться до іноземної продукції. Ясна річ, що японський ринок не з легких для осягнення - самі японські виробники виготовляють продукцію дуже високої якості і конкурувати з ними вже з цієї причини не так вже й легко. Японія - це ринок, який потребує ретельної підготовки і західний виробник, який вважає, що можна послати туди свого представника із портфоліо зразків продукції і з книгою японських фразеологізмів, маючи при цьому шалений успіх, глибоко помиляється.
Чому ж тоді так багато західних виробників ніяк не можуть `лишитися того ровера' і покинути такий складний ринок? Дік Ваубель, представник німецької компанії з догляду за волоссям `Велла' мав відповідь: “3% японського ринку еквівалентні 40% ринку Норвегії”. Так як ВНП Японії дорівнює третині поєднаних ВНП всіх індустріальних країн світу, окрім США, вартує спробувати, навіть якщо ваша частка на цьому ринку дуже мала. Більше того, з вищими, ніж в ЄС, середніми заробітками японські домогосподарства мають потужну купівельну спроможність. Отже, Японія - це величезний зростаючий ринок, де навіть відносно невелика ринкова доля є золотою жилкою.
Проте, щодо ринку харчових виробів чи будь-якої продукції, пов'язаної з сільськогосподарською продукцією, більшість іноземних фірм не матиме великого успіху. Японія захищає власне с/г досить завзято, бо більшість національних традицій і звичаїв пов'язана тут саме з їжею. Одним із таких національних продуктів, що почуває себе вільно на японському ринку завдяки суцільному його захисту, є рис. Тут цей продукт дуже високо шанується і донині три основні прийоми їжі в Японії описуються у виразі `ґохан' - буквально, шановний рис. Сніданок тут називають аса ґохан (ранковий рис); обід - хіру ґохан (полуденний рис) і бан ґохан для визначення вечері означає вечірній рис. На сьогодні, 40% усієї с/г землі Японії відділено для виробництва рису. І оцей безневинний, проте важливий сільськогосподарський продукт протягом тривалого проміжку часу перебував в епіцентрі найзапекліших торгівельних диспутів між Японією і Сполученими Штатами.
Подобные документы
Сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків Японії та перспективи розвитку економічних відносин України з Японією, основні сфери співпраці. Структура економіки Японії. Діяльність Японії на міжнародному ринку. Структура зовнішньої торгівлі та фінансів.
курсовая работа [105,7 K], добавлен 03.04.2009Місце сучасної Японії на політичній мапі світу. Зародження капіталізму в Японії. Японія після Другої Світової війни. Сутність доктрини Коїдзумі. Участь Японії в міжнародних організаціях, нові контури економічної взаємодії. Реорганізація Сил Самозахисту.
курсовая работа [53,1 K], добавлен 31.12.2010Стан зовнішньої торгівлі головних центів економічної сили: США, Японії. Оцінка розвитку зовнішньої торгівлі. Структура українського експорту. Партнери у зовнішній торгівлі Японії. Поглиблення міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація виробництва.
реферат [239,1 K], добавлен 19.12.2013Проблеми визначення причин старіння нації в Японії. Напрямки впливу демографічної ситуації на економіку. Негативні тенденції низьких темпів економічного зростання країни, зменшення обсягів, від'ємної величини чистого експорту за останнє десятиріччя.
статья [24,5 K], добавлен 13.11.2017Передумови, фактори формування зовнішньоекономічної політики Республіки Корея. Товарна структура експорту та імпорту країни. Інвестиційна політика Південної Кореї. Товарна структура експорту України до Республіки Корея. Прогноз динаміки світової торгівлі.
магистерская работа [771,0 K], добавлен 09.09.2012Політика стимулювання експорту та імпорту як частина зовнішньоекономічної політики. Нормативно-правова база та понятійний апарат стимулювання зовнішньоекономічної діяльності. Світовий досвід стимулювання експорту та імпорту і його використання в Україні.
контрольная работа [44,2 K], добавлен 10.08.2009Розгляд процесу оформлення концептуальних засад американської сучасної зовнішньої політики в Японії. Характеристика особливостей курсу на активне співробітництво з іншими провідними державами та розроблення загальних правил ведення комерційної діяльності.
статья [24,0 K], добавлен 11.09.2017Дослідження сутності, видів та показників світової торгівлі. Характеристика типів зовнішньоторговельної політики держав: політика вільної торгівлі та протекціонізм. Інструменти регулювання міжнародної торгівлі товарами. Сучасна зовнішня торгівля України.
контрольная работа [24,2 K], добавлен 10.09.2010Основні показники економіки Польщі, Австрії, Японії та їх політичний рівень взаємовідносин з Україною. Рівень міжнародної торгівлі та міжнародної міграції трудової сили між країнами. Валютно-фінансові відносини та наукове співробітництво між країнами.
курсовая работа [2,6 M], добавлен 13.07.2010Утворення Троїстого союзу. Політика США та європейських держав щодо Японії кінець 19 - початок 20 ст. Польське повстання 1863 року та його міжнародне значення. Вихід Росії на міжнародну арену в 18 столітті. Російсько-французькі відносини після Тільзиту.
шпаргалка [139,6 K], добавлен 01.12.2008
