Міжнародно-правові аспекти співробітництва України та Канади на сучасному етапі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Маріупольський державний університет

Історичний факультет

Кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики

Курсова робота

Міжнародно-правові аспекти співробітництва України та Канади на сучасному етапі

Студентки ІI курсу

спеціальності «Міжнародні відносини»

Скребнєвої Анастасії Володимирівни

Маріуполь 2013

Зміст

Вступ

1. Становлення нормативно-правової бази українсько-канадського співробітництва (1991-2004 рр.)

2. Міжнародно-правові акти двостороннього співробітництва за часів президентства В. Ющенка

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Актуальність теми. З часів незалежності України двосторонні відносини з Канадою є одним з пріоритетних напрямків зовнішньої політики нашої держави. 2 грудня 1991 р. Канада перша із західних держав визнала незалежність України. 27 січня 1992 р. між Україною та Канадою були встановлені повноцінні двосторонні відносини. Декларація «Про особливе партнерство», підписана у 1994 р. і поновлена у 2001 р. та у 2008 р., засвідчила підтримку Канадою всебічного розвитку України та важливість двосторонньої співпраці країн для забезпечення стабільності та процвітання у світі. Завдяки підтримці Канади Україну визнали як суверенну державу. З моменту встановлення дипломатичних відносин Канадська держава надавала допомогу для вирішення соціальних, екологічних проблем, подолання економічної кризи.

Двостороннє співробітництво України й Канади охоплює різні сфери, які регламентує «Дорожня карта» (план довгострокового розвитку українсько-канадських відносин), підписана у 2009 р. Зазначена виняткова особливість взаємин України та Канади обумовлена наявністю 1,2 млн. представників української діаспори.

Отже, актуальність теми дослідження визначається необхідністю наукового обґрунтування особливого характеру українсько-канадських міждержавних відносин.

З урахуванням вищезазначеного, доцільним представляється аналіз міжнародно-правової бази українсько-канадського співробітництва для вияву стану розвитку двохсторонніх відносин.

Об'єкт дослідження - українсько-канадські двосторонні відносини у 1991 - 2010 рр.

Предметом дослідження є міжнародно-правові аспекти співробітництва України та Канади.

Ступінь вивченості проблеми в спеціальній науковій літературі: Проблемі становлення та розвитку українсько-канадських двосторонніх відносин приділяють значну увагу вітчизняні та зарубіжні вчені. Історіографічну базу роботи доцільним представляється розглянути за проблемно-хронологічним принципом.

Перша група представлена роботами В. Ф. Цимбалістого [40], В. В. Козика [12]. Ці роботи присвячені окремим аспектам і напрямкам зовнішньої політики України.

До другої групи відносяться роботи з питань зовнішньої політики України, зокрема, праці М. Дойчика [10] , Є. Баран [2]. У роботах цих фахівців визначено коло зовнішньоекономічних пріоритетів України та головні напрямки співробітництва України та Канади.

До третьої групи слід віднести праці науковців, що безпосередньо розглядають різноманітні питання українсько-канадських двосторонніх відносин. Зокрема, це такі автори, як К. Либiдi, А. Дiлiпенко [13], В. Онищенко [26].

Таким чином, історіографічна база достатня для проведення дослідження.

Практична значимість роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані при підготовці семінарів та практичних занять з курсів «Зовнішня політика України» для студентів спеціальності «Міжнародні відносини та зовнішня політика».

Результати дослідження були апробовані на Всеукраїнській інтернет-конференції «Тенденції розвитку сучасної системи міжнародних відносин та світового політичного процесу» (МДУ, Маріуполь, 28.02.13).

За результатами конференцій було надруковано тези у науковому збірнику на тему: «Становлення нормативно-правової бази українсько-канадського співробітництва ( 1991-2004 рр.)».

Метою роботи є комплексний аналіз нормативно-правової бази українсько-канадських відносин.

Поставлена мета вимагає вирішення наступних наукових задач:

· проаналізувати історіографічну та джерельну бази роботи;

· розглянути становлення нормативно - правової бази українсько- канадського співробітництва у період з 1991 - 2004 рр.

· охарактеризувати основні міжнародно-правові акти двостороннього співробітництва за часів президентства В. Ющенка;

· на підставі аналізу нормативно-правової бази визначити пріоритетні сфери розвитку українсько-канадського співробітництва

Хронологічні рамки наукової роботи охоплюють період 1991 - 2010 рр. Верхня межа обумовлена створенням незалежної Української держави та встановленням дипломатичних відносин з Канадою. Нижня межа обумовлена тим, що у 2010 р. відбулась зміна влади та зовнішньополітичного курсу країни.

Джерельна база. Основу джерельної бази склали міждержавні договори, міжурядові й міжвідомчі угоди, офіційні заяви, інші документи двосторонніх відносин, укладені між Україною та Канадою на різних рівнях: Спільна Декларація про особливе партнерство між Україною та Канадою [30],Угода про дружбу й співробітництво між Україною та Канадою [34],Угода між Урядом України і Урядом Канади про військові відносини [36], Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством оборони України та Міністерством національної оборони Канади в галузі двосторонніх військових стосунків [21], Меморандум взаєморозуміння між Генеральною прокуратурою України й Міністерством юстиції Канади [15], Протокол про Наміри між Офісом глави комісії федеральних судових справ при Уряді Канади і Міністерством юстиції України та Верховним Судом України [28], Договір між Україною та Канадою про взаємодопомогу в кримінальних справах [8], Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством закордонних справ України і Департаментом закордонних справ і міжнародної торгівлі Канади про співробітництво в галузі інформації [14], Декларація про економічне співробітництво між Україною та Канадою [5],Спільна Декларація про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Канадою [31].

Таким чином, джерельна база достатня для проведення дослідження.

Структура наукової роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт та предмет дослідження, поставлено мету та наукові задачі, охарактеризовано історіографічну та джерельну базу.

У Розділі 1. «Становлення нормативно-правової бази українсько-канадського співробітництва (1991-2004 рр.)» охарактеризовано встановлення дипломатичних відносин з Канадою, а також проаналізовано головні нормативно-правові документи, які заклали підвалини для конструктивного розвитку українсько-канадського співробітництва.

У Розділі 2. «Міжнародно-правові акти двостороннього співробітництва за часів президентства В.Ющенка» охарактеризовані основні міжнародно-правові акти двостороннього співробітництва у період з 2005 до 2010 рр.

У Висновках подано узагальнення з проблеми та визначено перспективу подальшого дослідження.

Список використаних джерел складає 41 позицію.

1. Становлення нормативно-правової бази українсько-канадського співробітництва ( 1991-2004 рр.)

канада україна міжнародний торгівля

З часів незалежності України двосторонні відносини з Канадою є одним з пріоритетних напрямків зовнішньої політики нашої держави. Декларація “ Про особливе партнерство ”, підписана у 1994 р. і поновлена у 2001 р. та у 2008 р., засвідчила підтримку Канадою розвитку України та важливість двосторонньої співпраці для забезпечення стабільності та процвітання у світі. Завдяки підтримці Канади Україну визнали як суверенну державу. З моменту встановлення дипломатичних відносин Канадська держава надавала допомогу для вирішення соціальних, екологічних проблем та для подолання економічної кризи.

2 грудня 1991 р. Канада першою із західних держав визнала незалежність України і повідомила про бажання розвивати з нею повноцінні двосторонні відносини. Ця подія заклала підвалини для розвитку нових, якісних українсько-канадських відносин.

Співробітництво України та Канади у 1991-2010 рр. умовно можна поділити на три етапи. Перші два етапи відбувались за часів президентства Л.Кравчука (1991-1994 рр.) та Л.Д. Кучми (1994-2004 рр.). Третій етап українсько-канадського співробітництва збігається по хронології з періодом президентства В. Ющенка ( 2004-2010 рр.). Перші два президента заклали основи для розвитку відносин між Україною та Канадою. В цей період Україну визнали як суверенну державу. Вона змогла вийти на міжнародний рівень та подолати економічні труднощі. Визнання Канадою 2 грудня 1991 р. незалежності Української держави знаменує початок першого етапу у розвитку українсько-канадського співробітництва.

За період 1991-1994 рр. між Україною та Канадою було підписано майже три десятки принципово важливих міжнародних документів, які заклали основу для розвитку українсько-канадських відносин. Під час президентства Л.Кравчука відбулось визнання України, становлення її як самостійної держави.

25 грудня 1991р. Прем'єр-міністр Канади Б.Малруні у зверненні до Президента України Л.Кравчука повідомив його про бажання Канади встановити дипломатичні відносини з Україною. 27 січня 1992 р. під час візиту міністра закордонних справ Канади Б. Макдугал до Києва було підписано спільну декларацію про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Канадою [31]. У декларації говорилось, що мільйонна діаспора канадців українського походження завжди мріяла про незалежну Україну і глибоко зацікавлена у розвитку канадсько-українських відносин.

Важливе значення української діаспори в Канаді як вирішального фактора, що визначає специфіку українсько-канадських взаємин, підкреслив міністр закордонних справ Андре Уеллет, що 31 березня 1994 р. підписав угоду про особливе партнерство між Україною і Канадою «...У нас з Україною особливі стосунки, враховуючи насамперед той чинник, що досить велика кількість, значний відсоток українців мешкають у Канаді» [10; 10].

Українська громада є однією з найбільш потужних і організованих у Канаді. Українці відіграють помітну роль у політичному житті Канади: ще в 1907 р. був обраний 1-й війт українець, у 1913р. - 1-й член законодавчої палати, у 1925 р, - 1-й член федерального парламенту в Оттаві, Українці обиралися мерами Едмонтона та Вінніпега. Тимчасовим повіреним у справах Канади в Україні був Гайовський, а генерал-губернатором Канади й нині є Раймон (Роман) Гнатишин - обидва урядовці українського походження. Таким чином, українці становлять значну політичну силу у владних структурах Канади [39; 47].

Економічна криза, труднощі на шляху політичного становлення України як держави зумовили активізацію її контактів з Канадою, пов'язаних з питаннями конкретної допомоги нашій країні. 7 липня 1992р. відбувся візит міністра промисловості, науки і технологій Канади М. Вілсона, у ході якого було підписано Декларацію про економічне співробітництво між Україною і Канадою [5]. В результаті підписання декларації до багатьох українських товарів застосовувалися сприятливі ставки тарифів. Ця декларація дала змогу на розвиток економічного, промислового та науково-технічного співробітництва. Вона заклала основи для економічного співробітництва між Україною та Канадою. Угода сприяла підготовці переговорів про підготовку угоди про торгівлю і комерцію. Ця декларація стала новим підтвердженням їх прагнень до подальшого поглиблення та урізноманітнення комерційних, технічних, промислових, сільськогосподарських зв'язків, а також програм розвитку трудових ресурсів. Така взаємодія стала доповненням і підтримкою для міжнародної діяльності в рамках Організації економічного співробітництва і розвитку, МВФ, МБРР, а також Європейської Хартії з енергетики. Декларація була направлена на розвиток економічного співробітництва у галузях сільського господарства, енергетики, розвиток економічних структур та поліпшення інфраструктури. Особлива увага повинна була приділятись розвитку систем професійної та технічної освіти.

Сторони уклали цю Декларацію у розвиток Спільної Декларації про становлення дипломатичних відносин між Канадою і Україною, яку вони підписали в м.Києві 27 січня 1992 року [31]. Ця декларація позитивно вплинула на розвиток українсько-канадського співробітництва. Вона сприяла розвитку ринкових відносин в Україні, покращенню сфери обслуговування та виходу України на світові ринки. Канада надала Україні значну підтримку у розвитку економічного сектора.

28 вересня 1992 р. у Нью-Йорку міністри закордонних справ підписали Меморандум про взаємопорозуміння щодо консультацій між урядом Канади і урядом України [22]. Цей Меморандум заклав основу для регулярних двухсторонніх консультацій з міжнародних, європейських та регіональних проблем, а також з питань розвитку двухсторонніх відносин на рівні Міністрів, заступників Міністрів, керівників підрозділів та на інших рівнях. Цей документ зміцнював позиції України на міжнародній арені, а також зміцнював відносини з Канадою. Але ці зустрічі не привели до реального пожвавлення співробітництва через невизначеність ситуації в Україні у 1992 - на початку 1994 pр. Велике значення для молодої української держави мав офіційний візит генерал-губернатора Канади Р.-Дж. Ґнатишина до України 28 вересня - 1 жовтня 1992 р. Це був перший візит урядовця такого високого рангу західної держави. Цей крок Канади засвідчив визнання нею України повноцінною державою й був значною підтримкою політичного іміджу Києва в світі.

17 грудня 1993 р., виступаючи перед українськими урядовцями і канадськими діловими колами в Монреалі, міністр закордонних справ Канади Андре Уеллет оголосив про намір Канади будувати з Україною відносини особливого партнерства. Канадські діячі наголошували на стратегічному положенні України в новій геополітичній ситуації східноєвропейського регіону. Збереження Україною частини ядерного арсеналу СРСР викликало хвилю нерозуміння і обурення світової громадськості та політичний і економічний тиск країн Заходу щодо нашої держави, зокрема їй було відмовлено в кредитах на структурну перебудову економіки. Захід вимагав відмови України від ядерної зброї, не сприймаючи її пояснень щодо неоднозначності ситуації з «ядерним» статусом України. Політична спекуляція ядерною зброєю у внутрішньополітичній боротьбі в Україні та зусилля російської дипломатії, спрямовані на створення в очах світової громадськості образу України - ядерного шантажиста, сприяли розгортанню недоброзичливої щодо України пропагандистської кампанії. В. Будкін у статті „Політика та ідеологія в зовнішньо-економічній стратегії нових незалежних держав” пише, що заморожування економічної допомоги Україні з боку країн НАТО було пов'язане із затримкою ратифікації Верховною Радою угод СТАРТ-1 та ДНЯЗ. (Президент Б.Клінтон, за свідченням зарубіжної преси, у квітні 1993р. навіть відмовився прийняти тодішнього Прем'єра України Л.Кучму, який планував вирішувати в Америці насамперед питання економічного співробітництва). Події свідчили про посилення політичної ізоляції України. У цей критичний момент саме Канада простягнула руку допомоги. Міністр закордонних справ України 1 квітня 1994р. так схарактеризував політичну підтримку канадського уряду: «Ми вдячні Канаді за підтримку, яку вона надає нашій державі на міжнародних форумах. Без перебільшення можна сказати, що підтримка Канади у ході засідань Ради міністрів закордонних справ НБСЄ в Римі та Ради Північно-Атлантичного співробітництва в Брюсселі була вирішальною для зриву спроби міжнародної ізоляції України». Канада, надавши в критичний момент Україні допомогу, продемонструвала себе вірним другом і союзником нашої держави на міжнародній арені. Канаді незалежна Україна потрібна як стратегічний партнер, який, подолавши кризові явища, безсумнівно, відіграватиме помітну роль в європейських економічних і військово-політичних структурах, а Канада матиме союзника, через якого зможе ширше представляти свої інтереси в Європі [10; 12].

Для української дипломатії 1994 р. був успішним. Це рік зближення України з Заходом, рік припинення конфронтації у питанні української ядерної зброї. Важливу посередницьку роль у цьому процесі відіграла Канадська держава. Офіційне порозуміння, скріплене Тристоронньою угодою, підписаною Росією, Україною та США 14 січня, відкрило Києву шляхи для глибокого політичного, економічного та військового співробітництва з Заходом, що, в свою чергу, дозволило Україні впевненіше регулювати і свої, часом напружені, відносини з Москвою. Тристороння угода остаточно дозволила Канаді позбутися пут, що заважали їй іти по шляху тісного співробітництва з Україною, бо певною мірою Канада мусила діяти у фарватері зовнішньої політики США, які обмежували надання економічної допомоги Україні до вирішення "ядерного» питання [2; 34].

25 березня - 1 квітня 1994р. відбувся офіційний візит А. Уеллета до України, в ході якого були підписані Спільна Декларація про особливе партнерство між Україною і Канадою [30]. В ній Україна й Канада підкреслювали своє бажання розвивати й зміцнювати положення документів, що були підписані між державами раніше, прагнули створити надійний фундамент для перебудови двосторонніх відносин на принципах взаємної довіри та поваги. Україна й Канада проголосили про свій намір розвивати відносини як дружні держави на основі особливого партнерства; проводити двосторонні та багатосторонні консультації з найважливіших питань міжнародних відносин, які стосуються інтересів обох країн; розвивати тісні двосторонні відносини із широкого кола питань і в найкоротший термін визначити шляхи, якими вони реалізують своє особливе партнерство; для прискорення розвитку контактів у всіх відповідних галузях, особливо в галузях політики, економіки, безпеки, науки, культури та охорони навколишнього середовища на основі принципів взаємної вигоди; послідовно створювати й практично реалізовувати ефективну договірно-правову базу для розширення двосторонніх відносин. Було прописано, як зусилля двох країн мають підтримувати міжнародні зусилля, спрямовані на припинення гонки озброєнь тощо. Йшлося про підтримку України Канадою та надання Україні гарантій забезпечення її національної безпеки. Ці гарантії були надані ядерними державами у формі багатостороннього документа й набули чинності після приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як без'ядерної держави [35]. Сторони зобов'язалися розглядати в оперативному порядку й на постійній основі конкретні пропозиції щодо внесення відповідних змін у законодавство, домовились створювати сприятливі умови для розвитку такого співробітництва. Про це свідчать такі документи, як Декларація про співробітництво між Урядом України та Урядом Канади в реалізації програми організації системи управління навколишнім середовищем у басейні річки Дніпро 31 березня 1994 р [6]. Визнаючи, що охорона навколишнього середовища має велике значення для України і як, самий високий пріоритет реабілітації сильно забрудненої системи річки Дніпро, Уряд України та Канади зробили оголошення про створення програми значної технічної допомоги. Вона направлена на посилення можливостей системи управління навколишнім середовищем України та реалізацію демонстративних проектів, які допоможуть зменшити рівень забруднення Дніпра. Угода між Урядом України та Урядом Канади про торговельні та комерційні відносини 31 березня 1994 р., що мали створити правово-договірну базу для економічної співпраці між нашими країнами [37].

Канада надавала допомогу для вирішення певних соціальних і екологічних проблем, демонтажа ядерної зброї та підтримки ядерної безпеки в Україні. Оттава також взяла на себе зобов'язання підтримувати Україну в МВФ та Організації Економічного Співробітництва і Розвитку й допомогти їй приєднатись до ГАТТ. Андре Уеллет наголосив, що питання підтримки України міжнародною спільнотою мають розглядатися «великою сімкою в Неаполі за сприяння Канади». Україна та Канада виступили за розвиток економічних відносин, які грунтуються на засадах рівності, недискримінації та взаємної вигоди. Це створювало певні передумови для подолання Україною бар'єрів економічного протекціонізму та дискримінаційних правових норм, запроваджених країнами Заходу ще у часи «холодної війни» для можливих країн-конкурентів, й дозволило розпочати складний процес входження в світову ринкову економічну систему [40; 234].

Під час загострення кримської проблеми МЗС Канади 7 червня 1994 р. розповсюдило текст листа міністра закордонних справ Канади Андре Уеллета міністрові закордонних справ України. Від імені уряду Канади висловлювалася підтримка незалежності України, її суверенітету і територіальної цілісності, Уряд Канади, наголошувалося в листі, неодноразово підкреслював свою прихильність до України: «стабільна і безпечна Україна є суттєвою складовою частиною Європейської стабільності і ключовим фактором світової безпеки». Активна позиція Оттави стосовно кримського питання змусила Росію запевнити її, що ця справа є виключною прерогативою України [40; 237].

Другий етап українсько-канадського співробітництва припадає на часи президентства Л.Д.Кучми 1994 - 2004 рр. В цей період були розширенні відносини України та Канади у всіх сферах, особливу увагу було приділено військовій сфері. Активізація зміцнення відносин відбулась через економічну кризу в Україні. Загалом для української дипломатії 1994р, був успішним. Це рік зближення України з Заходом, рік припинення конфронтації у питанні української ядерної зброї. Важливу посередницьку роль у цьому процесі відіграла Канадська держава.

Становлення і зміцнення України як політично суверенної та економічно сильної держави є одним з істотних факторів збереження миру та стабільності як на європейському континенті, так і світі в цілому. Ці реалії при активному сприянні канадської дипломатії поступово почали усвідомлювати в світі.

Економічна криза та спад виробництва в Україні зумовили те, що саме економічні проблеми стали головним змістом візиту Президента України Л.Кучми до Канади 23-27 жовтня 1994р. У ході візиту було підписано Угоду про дружбу і співробітництво, де сторони домовилася зміцнювати історично тісні зв'язки між народами й сприяти наступному розвитку двостороннього співробітництва у всіх можливих галузях і сферах на взаємну користь [34]. Як було і прописано в цій Угоді, взаємини між нашими країнами характеризуються взаємною довірою, повагою, солідарністю, співробітництвом і загальною відданістю демократії та економічній волі. Сторони виявили бажання співпрацювати в питаннях конверсії оборонних галузей промисловості в технологічно й економічно конкурентоздатне цивільне виробництво. Сторони запевнили одна одну в тому, що будуть сприяти розвитку й створенню умов для підприємницької діяльності, включаючи торгівлю й інвестування спільних підприємств. Вони будуть заохочувати підприємницьку діяльність між двома країнами, відповідно до ринкових реформ в Україні і її інтеграції у світову економіку У ст. 10 Канада гарантувала Україні діяльність Міжнародного науково-технологічного центру із пріоритетної сфери співробітництва в галузі науки й технологій. Сторони виявили намір співробітничати в сфері запобігання й боротьби з організованою злочинністю, незаконним обігом наркотиків, тероризмом, злочинними акціями проти безпеки цивільної авіації й морської навігації, а також з контрабандою, включаючи незаконний вивіз за кордон культурних та історичних цінностей. Також у ході візиту Президента України Л.Д.Кучми до Канади 24 жовтня 1994 року була підписана Угода між Урядом України і Урядом Канади про військові відносини, Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством оборони України та Міністерством національної оборони Канади в галузі двосторонніх військових стосунків [21]. Ці документи заклали політичне підгрунття для довгострокового і конструктивного партнерства на двосторонній і багатосторонній основі. 16 листопада 1994 р. Україна приєдналася до ДНЯЗ, що підтвердило її статус відповідального члена світового співробітництва.

Саме Канада ініціювала конференцію «Партнерство заради економічних перетворень в Україні» за участю представників країн «великої сімки» та міжнародних фінансових установ у жовтні 1994 р. у Вінніпезі. Саме Канада, яка головувала на саміті країн «великої сімки» в Галіфаксі (червень 1995 р.), підтримала ініціативи щодо надання допомоги Україні на підтримку економічних реформ. За сприяння Канади результативно завершилися переговори між урядом України та урядами країн «великої сімки» й Комісію Європейського Союзу щодо виведення з експлуатації Чорнобильскої АЕС й було укладено відповідний Меморандум про взаєморозуміння [23]. Це було реальною, практичною допомогою з боку Канади Україні, відповіддю на заклик Президента України з високої трибуни Генеральної Асамблеї 00Н 21 листопада 1994 p. в якому наголошувалося на необхідності модернізацій всього енергетичного комплексу України, здійснити яку без широкої міжнародної підтримки самій Україні «не під силу».

4-8 липня 1995 р. у столиці Канади Оттаві проходила четверта сесія Парламентської Асамблеї ОБСЄ. Канадська сторона підтримала українську парламентську делегацію щодо її позиції у питанні створення ефективної всеохоплюючої системи загальноєвропейської безпеки. Вона активно сприяла прагненню України налагодити систему регіональної безпеки з огляду на деструктивну політику Росії в Східній Європі і поглиблення зв'язків НАТО і України [40; 238].

З 1995 року почала діяти Програма канадсько-українського партнерства, яка була націлена на реформування сільськогосподарського сектора української економіки, охорони здоров'я, сфери державного управління та розвиток недержавних громадських організацій як крок на шляху до побудови громадянського суспільства. Завдяки дії цієї програми була зроблена спроба створити базу для тривалих постійних партнерських контактів між українським і канадським інститутами в кожній з названих областей [13; 48]. Ця спроба, в цілому, вдалася, і в лютому 1996 року вступила в дію нова програма українсько-канадського партнерства. Нова програма складалася із трьох секторних програм, а саме: Партнерство в цивільному суспільстві, Партнерство в охороні здоров'я й Партнерство в державному управлінні. Основним напрямком діяльності програми стали обміни між українськими й канадськими фахівцями в кожній з перерахованих галузей, за допомогою яких вони могли обмінюватися досвідом та професійними навичками в сфері організації менеджменту, розробки напрямків діяльності й розвитку інфраструктури. В цьому процесі брали й беруть активну участь українські канадці, які мають великий досвід у створенні й роботі подібних організацій у Канаді [13; 52].

Використовуючи свій винятковий вплив на провідні країни Заходу, Канада охоче допомагала Україні залучати їхні кошти на користь своєму партнерові. Зокрема, при створенні Українського науково-технологічного Центру, завдяки зусиллям канадської сторони, вдалося залучити основні кошти для фінансування проектів зі США, Японії, країн - членів Європейського Союзу. Принциповим документом українсько-канадського співробітництва з юриспруденції та в юридичній взаємодії став Меморандум взаєморозуміння між Генеральною прокуратурою України й Міністерством юстиції Канади, в якому канадська сторона просила допомоги в української сторони, а українська сторона відповіла згодою надати таку допомогу в розслідуванні й установі юридичних акцій у справах осіб, які живуть у Канаді й підозрюються і здійсненні злочинів воєнного часу або злочинів проти людства, - згідно з визначенням канадського законодавства, - в період німецько-фашистської окупації в Європі [15].

Важливим кроком стало співробітництво в галузі судочинства й правових реформ. Канада, маючи одну із найбільш розроблених судових систем, погодилася надавати допомогу Україні, підписавши з нею Протокол про Наміри між Офісом глави комісії федеральних судових справ при Уряді Канади (перша сторона) і Міністерством юстиції України (друга сторона) і Верховним Судом України (третя сторона) 24 січня 1996 р. [28]. Міждержавні взаємодії, що виникли завдяки цьому Протоколу, успішно тривають. У Протоколі говориться про погодження на участь у програмах співробітництва, спрямованих на просування розпочатої в Україні правової реформи. Сторони також домовилися щодо необхідності здійснювати особливі ініціативи для того, щоб сприяти зусиллям, спрямованим на проведення такої реформи, на зміцнення та покращення українського судоустрою. Таким чином, Україна й Канада виявили свій намір і співробітничають відтепер у створенні остаточного варіанта, прийнятті й впровадженні особливого партнерства з сприяння правовій реформі, зміцненню й покращенню українського судоустрою в рамках українсько-канадського проекту співробітництва з проведення правової реформи. Метою проекту було визначено співробітництво у впровадженні ініціатив, пов'язаних як з самою правовою реформою в Україні, так і з посиленням незалежності й ефективності судочинства в Україні. Завдання проекту включало надання допомоги Міністерству юстиції й судам через співробітництво й постійний розвиток механізмів, спрямованих на зміцнення незалежності судів, органів суддівського самоврядування й судової адміністрації; поліпшити діяльність судів України шляхом посилення їхньої незалежності, підвищення ефективності й іміджу, особливо в питаннях захисту прав людини; а також продемонструвати й забезпечити навчання персоналу судів таким формам діяльності, які ілюструють незалежність суду у відкритому демократичному суспільстві. Існує принципова домовленість між Міністерством юстиції України й Міністерством юстиції Канади по співробітництву в галузі юстиції. Це співробітництво спирається на історичні зв'язки між народом України та народом Канади, враховує обсяг реформ, початих Україною в правовій сфері. Оскільки юридична система Канади ґрунтується на двох найважливіших юридичних системах: британському прецедентному та французькому континентальному правах, обмін знаннями й досвідом відповідає інтересам обох сторін. Міністерство юстиції України й Міністерство юстиції Канади надають один одному і зараз повний обсяг взаємодопомоги для набуття знань про правову систему обох країн. Співробітництво фінансувалося і фінансується Канадським агентством міжнародного співробітництва, як всі українсько-канадські міждержавні неприбуткові проекти.

Звертає на себе увагу також Договір між Україною та Канадою про взаємодопомогу в кримінальних справах 23 вересня 1996 р. Україна й Канада, бажаючи поліпшити ефективність діяльності обох держав у розслідуванні, судовому розгляді й боротьбі зі злочинністю шляхом співробітництва та взаємодопомоги в кримінальних справах, домовилися надавати один одному найширшу взаємодопомогу в кримінальних справах, що полягає в наданні допомоги, запитуваної державою щодо розслідувань або судового розгляду в кримінальних справах. З метою розширення співробітництва Міністерство юстиції України та Міністерство юстиції Канади активно співробітничають для підтримки зусиль України, спрямованих на боротьбу з корупцією в державному секторі [8].

23-25 жовтня 1996 р. відбувся офіційний візит в Україну міністра закордонних справ Канади Л. Лойда Ексворсі, який запропонував ряд програм фінансової допомоги, спрямованих на підвищення рівня ядерної безпеки і забезпечення знедолених дітей. Тоді було прийнято рішення про відкриття Почесного консульства Канади у Львові.

6 березня 1997 р. в м. Вінніпезі було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством закордонних справ України і Департаментом закордонних справ і міжнародної торгівлі Канади про співробітництво в галузі інформації [14]. Його було підписано з метою висвітлення подій в Україні і Канаді для подальшого поглиблення довір'я і взаєморозуміння між двома країнами і народами. З метою активізації та розширення взаємовигідного економічного співробітництва між двома

країнами було підписано 7 квітня 1998 року Протокол між Кабінетом Міністрів України та Корпорацією розвитку експорту, урядовою установою Канади, про фінансове співробітництво. Цей документ підтверджував готовність Корпорації розвитку експорту Канади у разі потреби та виходячи з оцінки кожного конкретного проекту надавати Україні кредитні ресурси та страхове покриття для фінансування експорту товарів та послуг канадського походження.

З метою зробити внесок у розвиток наукової та комерційної кооперації між Україною та Канадою, тим самим зміцнюючи та посилюючи зв'язки між двома країнами 28 січня 1999 року було підписано Меморандум про взаєморозуміння та співробітництво між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Міністерством природних ресурсів Канади [23]. Метою цього Меморандуму є створення умов для співпраці між сторонами на основі рівності, повної взаємності та обопільної вигоди. Згідно з цим Меморандумом співробітництво може здійснюватись в наступних сферах інтересів: географічні та земельні інформаційні системи та їх забезпечення; топографічне, аеронавігаційне та тематичне картографування;дистанційне зондування Землі, методологія та технологічні процеси. Співробітництво буде проходити у формі обміну вченими та інформацією;навчання та практики фахівців.

Для підтримки зусиль України, спрямованих на боротьбу з корупцією в державному секторі, погодившись співпрацювати при плануванні і здійсненні проекту підтримки роботи в Україні у сфері сприяння доброчесності в державному секторі 30 жовтня 2001 року було підписано Угоду про співпрацю у галузі доброчесності між Міністерством юстиції України і Міністерством юстиції Канади і Центром правової реформи і законопроектних робіт [38]. Угоду було підписано на два роки з метою здійснення проекту. В рамках цього проекту було проведено дослідження з метою опису антикорупційних заходів, що існують у Канаді. Паралельно було проведено дослідження для опису ситуації стосовно доброчесності в Україні. Під час здійснення проекту в Україні було проведено обмін думками між українськими і канадськими спеціалістами з питань доброчесності. Метою цього обміну буде спрощення обміну інформацією і стимулювання дискусій на обрані теми. 05 грудня 2001 року була підписана Спільна Декларація про подальший розвиток відносин особливого партнерства між Україною і Канадою [32].

Таким чином, процес становлення та розвитку українсько-канадських відносин відбувався в декілька етапів: перший - (1991-1994 рр.), другий - (1994-2004 рр.).

Перший етап хронологічно збігається із періодом президентства Л. Кравчука. Це один з головних етапів українсько-канадських відносин, він заклав основу для розвитку співробітництва. За період 1991 -1994 рр. між Україною та Канадою було підписано майже три десятки принципово важливих на сучасний момент міжнародних документів, було закладено підвалини для розвитку «особливого партнерства» між країнами.

Другий етап українсько-канадського співробітництва припадає на часи президентства Л.Д, Кучми (1994 - 2004 рр.). Він характеризується економічними проблемами в Україні. Л.Д.Кучма продовжував політику Л. Кравчука та розширював відносини з Канадою. Під час візиту президента України Л.Д.Кучми до Канади 23-27 травня 1994р. були підписані важливі документи у військовій сфері: Угода між Урядом України і Урядом Канади про військові відносини, Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством оборони України та Міністерством національної оборони Канади в галузі двосторонніх військових стосунків. Ці документи заклали політичне підгрунття для довгострокового і конструктивного партнерства на двосторонній і багатосторонній основі. З 1995 р. почала діяти Програма канадсько-українського партнерства, яка була націлена на реформування сільськогосподарського сектора української економіки, охорони здоров'я, сфери державного управління та розвиток недержавних громадських організацій як крок на шляху до побудови громадянського суспільства.

У 1996 р. вступила в дію нова програма українсько-канадського партнерства. Нова програма складалася із трьох секторних програм, а саме: Партнерство в цивільному суспільстві, Партнерство в охороні здоров'я й Партнерство в державному управлінні. Основним напрямком діяльності програми стали обміни між українськими й канадськими фахівцями в кожній з перерахованих галузей, за допомогою яких вони могли обмінюватися досвідом та професійними навичками в сфері організації менеджменту, розробки напрямків діяльності й розвитку інфраструктури. В цьому процесі брали й беруть активну участь українські канадці, які мають великий досвід у створенні й роботі подібних організацій у Канаді.

Під час президентства Л.Д.Кучми були підписані важливі документи в усіх сферах, які зміцнили співробітництво України та Канади.

Узагальнюючи можна зробити висновок, що перші два президента України зробили великий внесок у розвиток українсько-канадського співробітництва. Вони заклали основи для розвитку відносин між Україною та Канадою. Завдяки підтримці Канади, Україну визнали як суверенну державу. Вона змогла вийти на міжнародний рівень та завдяки інвестиціям Канади подолати економічні труднощі.

2. Міжнародно-правові акти двостороннього співробітництва за часів президентства В. Ющенка

Третій етап українсько-канадського співробітництва збігається по хронології з періодом президентства В. Ющенка ( 2005-2010 рр.). З приходом до влади на початку 2005 р. президента Віктора Ющенка розробка і здійснення зовнішньої політики України були доручені політикам прозахідної орієнтації.

Основним напрямом зовнішньої політики України була оголошена євроінтеграція - зближення з НАТО і Євросоюзом і, в подальшому, вступ у ці організації, всупереч наміру стати постійно нейтральною державою. Одночасно відбувався поступовий відхід від ідеї економічної інтеграції в рамках пострадянського простору, що супроводжувався загостренням розбіжностей в економічній та політичній сфері з Росією.

Значний інтерес канадського суспільства та політикуму викликали події Помаранчевої революцій в Україні. Під час виборчої кампанії у листопаді-грудні 2004 р. Канада направила до України найбільшу за чисельністю місію спостерігачів (понад 500 осіб) на чолі з колишнім Прем'єр-міністром Канади Джоном Тернером, а на церемонії інавгурації Президента України Віктора Ющенка 23 січня 2005 р. була присутня Генерал-Губернатор Канади Адрієн Кларксон [39; 64].

Демократичні перетворення в Україні сприяли подальшій активізації політичного діалогу між двома країнами. У 2005 р. була поновлена практика проведення регулярних двосторонніх політичних консультацій між МЗС двох країн, а у 2007 р. відбувся обмін візитами керівників зовнішньополітичних відомств двох країн - Арсенія Яценюка до Канади (06-08 травня) та Пітера МакКея в Україну (17-19 липня). Додатковим свідченням зацікавленості Канади у розвитку всебічної співпраці з Україною стала заява Прем'єр-міністра Канади Стівена Гарпера 18 квітня 2007 р., в якій йшлося про те, що „жодна Західна країна не має більш тісних зв'язків з Україною, ніж Канада”, яка завжди підтримувала свободу та демократію в Україні. Він підкреслив, що Уряд Канади продовжуватиме цю традицію та підтримуватиме право України визначати власну долю, без втручання зовнішніх інтересів”[26; 53].

Знаковою подією у розвитку двосторонніх відносин став держаний візит до Канади Президента України В.Ющенка 26-29 травня 2008 р., який продемонстрував подальше зміцнення відносин особливого партнерства між Україною та Канадою, задекларованого у відповідних двосторонніх документах. Свідченням високого рівня відносин та партнерства між двома державами стало, зокрема, запрошення Главі Української Держави виступити на спільному засіданні Палати громад та Сенату Парламенту Канади. Одним із важливих результатів перебування В.Ющенка в Канаді стало офіційне визнання Канадою Голодомору 1932-1933 рр. в Україні геноцидом українського народу, яке було закріплено у відповідному законодавчому акті від 29 травня 2008 р. [2; 35]. Продовженням активного діалогу з питань двостороннього співробітництва та міжнародного порядку денного стало проведення 31 жовтня 2008 р. в м.Оттава політичних консультацій між МЗС двох країн. Іншою формою консультацій продовжує залишатися проведення Українсько-канадських Стратегічних семінарів з питань глобальної та регіональної безпеки за участю представників зовнішньополітичного та оборонних відомств двох країн.

Канада висловлює принципову та рішучу підтримку проголошених Україною намірів набути членство в НАТО. Зокрема, під час Бухарестського саміту НАТО у квітні 2008 р. Прем'єр-міністр Канади С.Гарпер заявив, що своїми діями як всередині країни, так і за кордоном Україна довела, що вона поділяє цінності НАТО. Він також запевнив, що Канада робитиме все для реалізації прагнень України досягти більшої свободи, демократії та добробуту, у той час коли вона продовжуватиме робити прогрес у просуванні демократичних реформ та досягненні відкритості економіки [12; 297]. Напередодні саміту Канада стала одним із співавторів листа-звернення ряду країн НАТО до своїх партнерів із закликом підтримати приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО. Напередодні ювілейного саміту НАТО 3-4 квітня 2009 р. канадська сторона активно лобіювала спільні з Україною підходи щодо необхідності включення у заключні рішення саміту положень про політику „відкритих дверей” НАТО та ухвалених раніше рішень про майбутнє членство України в Альянсі. Конструктивною та партнерською є взаємодія двох держав в рамках ООН та інших міжнародних організацій. Слід відзначити підтримку Україною кандидатури Канади на виборах до Ради Міжнародної організації цивільної авіації, до складу Дорадчого комітету ООН з адміністративних бюджетних питань, обмін підтримкою на виборах до Ради Міжнародної морської організації, а також підтримку Україною у 2008 р., третій рік поспіль, ініційованої Канадою резолюції ООН щодо порушень прав людини в Ірані, яка була схвалена у листопаді 2008 р. Канада підтримала кандидатуру України під час виборів до Ради ООН з прав людини у травні 2008 р. в обмін на підтримку Україною обрання Канади непостійним членом РБ ООН у 2010 р. [25; 26].

Крім того, у жовтні 2007 р. Канада приєдналася до резолюції Генеральної конференції ЮНЕСКО та 30 листопада 2007 р. до Спільної заяви учасників засідання Ради Міністрів ОБСЄ з вшанування 75-ї річниці пам'яті жертв Голодомору в Україні 1932-1933 рр., а також виступила співавтором резолюції щодо Голодомору ПА ОБСЄ від 03 липня 2008 р. та у грудні 2008 року Декларації із вшанування 75-ї річниці Голодомору, розповсюдженої в якості офіційного документа ГА ООН [26; 51]. З метою активізації торговельно-економічного співробітництва українські та канадські бізнесові кола поновили практику проведення двосторонніх бізнес-форумів, останній з яких відбувся 27 травня 2008 р. в м.Торонто. В рамках бізнес-форуму в Торонто, зокрема, було також підписано Меморандум про взаєморозуміння між українською НАЕК „Енергоатом” та канадською „Атомік Енерджі ов Кенеда” про співпрацю у галузі ядерної енергетики. Метою Меморандуму є визначення рамок співпраці для вивчення та просування промислового впровадження канадських ядерних технологій, зокрема, технології CANDU в Україні. Меморандум підписано відповідно до Угоди між урядами України і Канади про співробітництво у галузі мирного використання ядерної енергії від 20 грудня 1995 р., яка набула чинності 14 січня 1999 р. [16]. За оцінками учасників форумів, проведення таких заходів сприятиме збереженню позитивних тенденцій останніх років у зростанні товарообігу між Україною та Канадою, який за результатами 2008 р. склав 559,3 млн. дол. США (збільшення у порівнянні з 2007 р. на 207,5 млн. дол. США або на 59% ). У 2008 р. експорт українських товарів та послуг до Канади збільшився на 38,4% (на 73,4 млн. дол. США) та склав 264,6 млн. дол. США, а їх імпорт до України збільшився на 83,5% (на 34,1 млн. дол. США) і склав 294,7 млн. дол. США. Негативне для України сальдо склало 30,1 млн. дол. США із погіршенням на 60,7 млн. дол. США. За даними Держкомстату України, за січень 2009 р. загальний обсяг взаємної торгівлі товарами між Україною та Канадою збільшився у порівнянні з аналогічним періодом 2008 р. на 38,6% (на 6,1 млн. дол. США) і становив 22 млн. дол. США. Експорт українських товарів до Канади збільшився у 3,2 рази (на 10,1 млн. дол. США) та склав 14,6 млн. дол. США. Імпорт товарів до України зменшився на 35,1% (на 4 млн. дол. США) і становив 7,3 млн. дол. США. Позитивне для України сальдо торгівлі товарами склало 7,3 млн. дол. США і покращилося на 14 млн. дол. США. Кількість інвестицій Канади в економіку України залишається досить низькою й продемонструвала скорочення за підсумками 2008 р. Згідно з даними Держкомстату України, станом на 1 січня 2009 р., загальний обсяг канадських інвестицій в Україну становив 111,6 млн. дол. США, зменшившись з початку 2008 р. на 32,4 млн. дол. США. Ймовірно, це викликано, насамперед, світовою фінансовою кризою [13; 52].

Україна входить до групи 20 країн, на яких сфокусовані пріоритети програм канадської технічної допомоги, які реалізуються через Канадське агентство міжнародного розвитку. Загалом, починаючи з 1991 р., Уряд Канади, виділив понад 300 млн.кан.дол. на підтримку зусиль України з розбудови демократичного суспільства та ринкової економіки, вирішення соціальних та екологічних проблем, а також поглиблення існуючих політичних та економічних зв'язків між двома державами. Крім того, Канада активно сприяє консолідації зусиль міжнародного співтовариства, спрямованих на вирішення проблем, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії та закриттям Чорнобильської АЕС. Загальний розмір внеску Канади у реалізацію проектів з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи становить 75 млн.кан.дол.

З моменту приєднання у 2004 р. України до Ініціативи Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї масового знищення та матеріалів для її виготовлення, Канада також надає допомогу в облаштуванні державного кордону нашої держави з метою запобігання протизаконному обігу ядерних матеріалів. Зокрема, 22 січня 2009 р. Уряд Канади прийняв рішення щодо виділення додаткових 4 млн.дол. на встановлення обладнання з виявлення матеріалів радіоактивного випромінювання на ключових пунктах перетину кордону України. Крім того, 28 березня 2009 р. Міністр закордонних справ Канади Л.Кеннон оголосив про рішення його країни виділити для Фонду ядерної безпеки Міжнародного Агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) 4 млн. дол. для збільшення ядерної безпеки в країнах колишнього Радянського Союзу, зокрема Україні, в рамках зазначеної вище Ініціативи. Заходи в рамках проекту включатимуть забезпечення обладнанням та підготовку персоналу, зокрема прикордонних установ, для попередження незаконного обігу небезпечних ядерних та інших радіоактивних матеріалів [12; 302].

Одним з провідних елементів двосторонньої співпраці у військовій сфері є участь України у канадській Програмі допомоги у військовій освіті (Military Training Assistance Program, MTAP), до якої Україна приєдналася у 1993 р., і метою якої є мовна та професійна підготовка фахівців для участі у миротворчих операціях. Канадською стороною забезпечено навчання 899 українських військових. За цим показником Україна є другою серед країн, представники яких беруть участь у згаданій програмі [12; 296].

Ефективним інструментом розвитку українсько-канадських відносин є поглиблення міжрегіонального співробітництва в економічній, науково-технічній та культурно-гуманітарній сферах. Україну відвідували прем'єри провінцій Саскачеван Рой Романов (02-07 жовтня 1995 р.), Манітоба Гарі Філмон (04-09 жовтня 1997 року), Альберта Ральф Кляйн (18-22 травня 2002 р.). В Канаді перебували голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації України Михайло Вишиванюк (07-12 серпня 2004 р.) та Дніпропетровської обласної державної адміністрації України Віктор Бондар (26-27 травня 2008 р.) [37; 244]. Серед двосторонніх документів слід відзначити Меморандум про співробітництво між Україною та провінцією Саскачеван від 02 жовтня 1995 р. [24]. Особливе місце у двосторонніх відносинах належить питанням культурно-гуманітарного співробітництва, та зокрема, підтриманню зв'язків з українською громадою Канади, яка, за даними останнього перепису населення, проведеного у 2006 р., становить 1 млн. 209 тис. 085 осіб (3,87% від загального населення країни) та за розміром є сьомою національною меншиною Канади. Загалом, на території Канади нараховується понад 1000 етнічних українських громадських організацій та спілок, більшість з яких об'єднані в організації Конгрес українців Канади (КУК), який був заснований у 1940 р. КУК виступає від імені переважної більшості українських канадців країни, представляючи їх у державних установах та засобах масової інформації. Канада також є місцем перебування штаб-квартир Світового конгресу українців (СКУ) та Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО). Пріоритетним у двосторонніх відносинах на цьому напрямі є надання підтримки у збереженні національно-культурної самобутності та етнічної ідентичності, задоволення мовних, освітніх та інформаційних потреб українських канадців, а також активне залучення українських організацій в Канаді до процесів демократичного розвитку України .

Одним із основних завдань діяльності української громади в Канаді протягом 2008-2010 рр. визначено сприяння зростанню обізнаності канадської громадськості щодо Голодомору 1932-1933 рр. в Україні як геноциду Українського народу. З цієї метою у 2008 р. у 17 містах Канади було успішно проведено Міжнародну акцію „Незгасима свічка”. Голова КУК Павло Грод взяв участь у роботі Міжнародного форуму, присвяченого вшануванню 75-ї річниці Голодомору в Україні, що пройшов 21-22 листопада 2008 р. у м. Київ. На даному етапі триває робота щодо просування проектів законів про встановлення Дня пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. в Україні законодавчими асамблеями провінцій Онтаріо, Квебек та Манітоба. Також триває робота із створення за підтримки Українського інституту національної пам'яті постійної експозиції про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні в Національному музеї прав людини, відкриття якого заплановано на 2010 р. у м. Вінніпег [2; 31].

Зважаючи на те, що Канада та Україна є сторонами Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй з питань зміни клімату, усвідомлюючи необхідність збереження та покращення стану довкілля для нинішнього та майбутнього поколінь, вони підписали в м. Монреаль, 7 грудня 2005 р. Меморандум про взаєморозуміння між Урядом Канади та Урядом України щодо співробітництва з питань зміни клімату, включаючи проекти, що впроваджуються на виконання статті 6 Кіотського протоколу. Визнаючи, що співпраця з питань зміни клімату, включаючи проекти, які було впроваджено на виконання Статті 6 Кіотського протоколу, має стати засобом обмеження викидів парникових газів в глобальному масштабі, позитивно вплине на світове співтовариство, його соціальний та економічний розвиток та беручи до уваги ст.17 Кіотського Протоколу, яка стверджує що з метою виконання зобов'язань за ст. 3 Кіотського протоколу сторони мали намір сприяти співробітництву з питань пом'якшення зміни клімату відповідно до Конвенції, Кіотського протоколу, Маракешських домовленостей та будь-яких керівництв, які були схвалені Конференцією сторін, а також Конференцією сторін, яка водночас була Зустріччю сторін Кіотського протоколу, щодо проектів, які можуть бути впроваджені на виконання статті 6 Кіотського протоколу, та щодо міжнародної торгівлі викидами на виконання ст.17 Кіотського протоколу. В рамках цього документа були веденні проекти спільного впровадження згідно ст. 6. З метою здійснення проектів була здійснена взаємодія між державними координуючими органами Канади, та України з питань зміни клімату. Відбувався обмін інформацією щодо критеріїв проекту, процедур їх схвалення, керівництв щодо проектів, які можуть бути впроваджені відповідно до статті 6 Кіотського протоколу, а також щодо методології та механізмів визначення базових ліній емісії та принципу додатковості у запропонованих заходах проекту та щодо моніторингу, перевірки чистого обсягу скорочення викидів парникових газів або збільшення абсорбції їх поглиначами. Підтримка впровадження на ринкових засадах технологій, спрямованих на скорочення викидів парникових газів, обмін поглядами та інформацією. Заходи, що виконувалися відповідно до даного Меморандуму про взаєморозуміння, були спрямовані на сприяння залученню інвестицій приватного сектору з метою реалізації проектів на виконанні статті 6 Кіотського протоколу. В рамках міжнародної торгівлі викидами на виконання статті 17 Кіотського протоколу, сторони обговорювали питання щодо того, у який спосіб надходження від будь-яких майбутніх трансакцій здійснюваних сторонами в рамках міжнародної торгівлі емісіями могли б бути інвестовані в проекти або діяльність, яка сприятиме скороченню викидів парникових газів в Україні. Даний Меморандум було підписано на п'ять років [20].