Основи глобальної економіки

62. Проблема визначення часових меж глобалізації

Перша архаїчна концепція в працях Р. Робертсона, М. Уотерса, Г. Терборна, Ю. Пахомова та ін. Виділяють 20 етапів глобалізації, тобто те, що відбувається зараз вже було - глоб як архаїчна форма розвитку. 3 тис рр. до н.е. - Шумпетерські, Єгипетські ЕК цивілізації, що орієнт на вир-во => + 3 тис рр. - полі цивілізації (полі - обєднання для обміну, який не завжди означав вир-во, але вони були сер за розміром, об'єднувались в держави, виявили більшу живучість) => Персидська імперія, яка покорила Вавилонську, але потім її покорила Грецька, бо поліси сильніші. Г. Терборн виділяє в історії принаймні шість хвиль глобалізації. Г. системоутворюючими одиницями завжди виступали потужні держ утворення, які концентрували навколо себе владу. Другий сучасний підхід виник, тому що архаїсти зазнали поразки і були піддані критиці, адже вони намагались реконструювати глобалізацію в минулому, використовуючи сучасні інструменти. В основі - якісні зміни, які були викликані де матеріалізацією обміну, зміною тов-гр відносин на гр.-вал відносини, автоматизацією вир-ва. Третя конц протоглобалістів - виділяють 2 етапи Г: перший етап-протоглобалізація-сер19-поч 1939р - світ вступив до активної фази взаємного наближення на основі активізації торгів, інвестиційних, трудових відносин. Другий етап поч. з 1970р на основі інформаційної, телекомунікаційної і цифрової технології. Саме тоді сформувалась доктрина вашингтонського консенсусу. Четверта конц Г, як позачасової властивості, що притаманна світовому суспільству (Едуард Азраянц). Г супроводжується 2 тенденціями: інтеграцією та дезінтеграцію. Інтегр може бути представлена регіоналізацією, імперіоналізацією, націоналізацією і етносоціалізацією. Дезінтеграція представлена етносом-єю, диссоціацієюєю, реставрацією, асомізацією і міграцією. Г є метою історичного процесу, інтеграція і дезінтеграція - тенденціями, що визначають динаміку Г., інтернаціоналізм - сучасний етап Г.



63. Індустріал розвинуті країни в умовах глобалізації

До індустріально розвинутих країн, належать держави - члени ОЕСР. Серед країн ОЕСР виділяється група лідерів, до якої входять: США, Японія, а також країни ЄС (серед 15 країн ЄС, у свою чергу, виділяється ФРН). Країни ОЕСР посідають провідне місце у світовому госп-ві, про що свідчить, зокрема, їхня питома вага у світовій торгівлі. Про рівень екон. розвитку цих країн свідчить і те, що найбільша частина нац багатства сьогодні створюється в так званому третинному секторі економіки, тобто у сфері послуг. Саме ці країни несуть особливу відповідальність за розробку нових і менш жорстких правил «глобальної гри». Вони повинні відмовитись від політики глоб тиску сильних країн на менш розвинені країни та країни перехідного періоду. Цього об'єктивно вимагають і їхні власні інтереси і весь хід світового розвитку. Глоб. егоїзм країн-лідерів -- одна з найбільших сучасних загроз людству. Він призводить до глобальної нерівності країн і людей світу через нерівність технологій та умов життя розвинутих країн та менш розвинутих країн. Глобальні країни-лідери сьогодні поставлені перед стратегічною альтернативою: або забезпечити поступовий, еволюційний, якісно новий розвиток всього глобалізованого світу, або зіткнутися з такими новими глобальними проблемами, з якими вони будуть самі неспроможні справитись, а світ і світовий ресурс для них уже буде втрачено назавжди.

64. Перспективи фінансової діяльності ТНК у контексті сучасних тенденцій глобалізації

Фінанси ТНК - застосування різном ек прийомів для досягнення макс доходу корпорації або заг вартості капіталу, кладеного в справи, тобто отримання макс прибутків за мін ризиків. Отже, це система грош відносин, що виник у процесі госп дія-ті і необх-х для форм-ня і викор-ня капіталу, доходів і грош фондів. Наголос в суч фінансах ТНК - на пошук шляхів ефект викор ресурсів, на інв.-ня коштів в проекти і активи, що приносять високі доходи за найменш ризику. Ф-ї фінансів ТНК: 1) Форм-ня капіталу, доходів, грош фондів для здійснення безперервності процесу відтворення 2) викор-ня капіталу, доходів та грош фондів на цілі, передбачені фін планом корпорації. 3) Контроль за дотриманням вартісних і мат-речових пропорцій при викор-ні і утворенні доходів корпорацій і її підрозділів. Сис-ма ТНК спрямовує зайві кошти одиницям, що мають у них потребу, керуючись певними обмеженнями: *аналіз податк. структури; *аналіз стану фін. ринків; *необх. контрол-ти вал., регіональні (пол.. ти ек.) і фін. ризики. ТНК спрямовує кошти дочірнім п-вам компанії, які їх потребують із заг фонду сис-ми, якщо це не загрожує зайвим валютним ризиком. Регіональний ризик можна знизити завдяки отриманню позик у місцевих банках, навіть якщо це передб. надмірні витрати. Фірма може намагатися мінімізувати розмір своїх світових податкових платежів, які обмежують перекази прибутку від однієї одиниці системи до іншої за умови існування низьких податк. ставок. Перекази можуть набувати форми: *дивідендів; *виплати позик; *% і нагород; *коштів, отриманих у результаті встановлення стратегії трансфертних цін.

65. Проблема національної к-сті умовах глобалізації

К/сть кр-здатність країн створювати таке нац. бізнес-сер-ще за умов вільного й справедл ринку, в якому вітчизн виробники можеть постійно розвивати свої конкур переваги та займати і утримувати стійкі позиції на певн сегментах світ ринку. За індексом глоб конкурентоспром-ті Всесв ек форуму виділ 12 показників, які характер глоб конк-ть країни (інституції, інфрастр-ра, макроек стаб-ть, ох здор та поч освіта, вища освіта, еф-ть ринку тов., праці, фін ринок, технол розвиток, розмір ринку, конк-ть бізнесу, інновац потенціал).

К-сть, як чинник ефективного функціонування сучасної економіки, виступає однією з форм державного регулювання ринкових відносин. Міжнар. досвід свідчить, що статус лідера у світовій економіці, у культурному та соціальному розвитку досягають лише ті країни, які спроможні забезпечити світову якість продукції та послуг. Це створює їх виробникам конкурентні переваги, а споживачам - комфортні умови життя.

66. Наслідки і результати співробітництва України з організаціями глобального профілю діяльності

Курс на інтеграцію України в Європу означає не однолінійну орієнтацію на шкоду двосторньому співробітництву з іншими державами на щучку систему взаємовідносин у глобальному простору Європа - Росія-Азія - Північна Америка, яка в свою чергу складається з важливих для України інтересів регіональних “угрупувань”, де на першому місці суміжні держави. Саме із встановлення дружніх відносин з Росією, Білорусією, Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Румунією, Молдовою розпочався “вихід” України в Європу. Україна бере активну участь у будівництві верхнього поверху” нової архітектурної безпеки, яка складається з таких організацій і структур як ОБСЄ, НАТО. ЗЕС, Рада Європи. Наша держава вносить безпосередньо вклад у зміцнення міжнародної безпеки своєю активною участю у миротворчих операціях, що проводяться під егідою ООН і ОБСЕ. Українські миротворці та дипломати добре зарекомендували себе в Анголі, Молдові, республіках колишньої Югославії, Таджикистані, Гватемалі, Грузії. Таким чином Україна демонструє світові, що вона є не тільки споживачем, а й виробником безпеки.У контексті адаптації і зростання ролі європейських і євроатлантичних структур безпеки неабияке місце займає співробітництво України з НАТО. Ставлення до цього як у політиків, так і у громадян України неоднозначне. Кількості прихильників і противників зближення з НАТО приблизно одинакові, при цьому значний відсоток “невизначених” є свідченням амбівалентного співіснування у масовій свідомості двох образів Альянсу - старого “ймовірного противника” і нового “стратегічного партнера”.Навколо згаданої проблеми є надто багато ідеологічних нашарувань, але націоналі інтереси України щодо НАТО базуються не на симпатіях, чи антипатіях, а визначаються з урахуванням провідної ролі Північноатлантичного альянсу в підтриманні міжнародного миру, стабільності, безпеки, сприянні поглибленню міжнародного довір'я в Євроатлантичному регіоні, створенні нової системи безпеки у Європі. Крім участі у спільній з НАТО програмі “Партнерство заради миру”, Україна співпрацює з Альянсом у галузі екології, перекваліфікації військовослужбовців, в подоланні наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

67. Фактори ек розвитку країн - лідерів світового госп-ва в глоб умовах

«G7» - це так звані Е7, країни з швидким розвитком економіки (Росія, Китай, Бразилія, Індія, Індонезія, Турція та Мексика). Фактори ек.розв.: 1.природно-рес потенціал (котрий на даному етапі дає можливість розвиватись економіці Росії), 2.істор фактори (історичні передумови які дали змогу розвитку сьогоденних факторів план Маршала для Японії), 3.трудові ресурси (в глоб вимірі все більше вкл в себе не стільки дешевизну скільки, освіченість та досвід, але країни Е7 найчастіше використовують екстенсивно свої ресурси, хоча і експансія Штатів країн з дешевою роб силою є також одним з ключових факторів розвитку), 4.іноваційність та НТП ( саме він в свій час допоміг Японії стати робото-державою та підняти ек-ку країни, не маючи достатньої к-ті природних ресурсів, на такий високий рівень), 5.засоби вир-ва як фактор ек розвитку, 6.геополітичний фактор (який не є прямим фактором розвитку, але може суттєво вплинути на розвиток економіки країни), як допоміжний фактор в глобальному вимірі можна віднести ментальні та релігійні особливості країн.



68. Проблема формування глоб інформ сусп-ва

Інформ сусп - соціологічна і футурологічна концепція, яка покладає головним фактором суспільного розвитку в-во і використання науково-технічної й іншої інформації. Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, основу якого поклали З.Бжезинський, Д.Белл, О.Тоффлер. Проблеми сучасного світу: екологія, локальні війни, ек прірва між Заходом і країнами "третього світу" тощо. Проблеми "інформ сусп": 1). принципова невизначеність сутності інформації, як матеріальної, так і з філософської точки зору. 2).взаємодія техніки і природи - чи є перша продовженням другої чи її антиподом. 3).взаємини техніки, інформації і людини - чи повинна людина пристосовуватися до бурхливо зростаючого шквалу інформації і стрімко мінливій техніці чи ж необхідно загальмувати розвиток і пошукати інший шлях. 4).питання про бюрократично-інформаційну систему і тотальний контроль є похідними від цих трьох.

69. Глобальні війни. Типізація і сучасний інструментарій

Рез-том кожної глоб війни є поява нової стр-ри лідерства, заснованої на новій концентрації здатностей до глоб впливу з метою управління глобальною пол системою. Глобальні війни-це війни “нового покоління” (невидимих, фізично неруйнівних, безкровних), які на сьогодні мають переважно міжкраїновий характер. Використання в них-стратегія “непрямих дій”. Мета: 1.“перелив” нац доходу, контрольованого кр-лідерами, у світовий, 2нейтралізація нових лідерських амбіцій, обумовлених високими геоек, геофін, інформ технологіями;3. охорона “власних” інтернац рухомих відтворювальних ядер (циклів). Забезпечується новітніми класами “зброї” (точкової, лінійно-контурної) з використанням переважно кредитно-фінансових, маркетингових, інформаційно-психологічних, гендерно-демографічних технологій, Сп-би подолання такого роду бар'єрів може бути стратегія “нелобового спротиву” або геоекономічне партнерство. За умов відсутності врівноваженої за інтересами системної взаємодії і геоек та геофін відповідальності формується майже ідеальне підґрунтя для цілеспрямованого маніпулювання транскордонними фінансовими потоками аж до провокування локальних та регіональних криз із генерацією спекулятивного надприбутку глобальними гравцями;

70. Стратегії та перспективи консолідації корп стр-р

Взаємопов'язані складові ел-ти консолідації к-лу: його концентрація (зосередження, нарощування, зрост к-лу за рах капіталізації доходів; призводить до збіл.кап-лу) та централізація (збільш розмірів к-лу за рах злиття, поглинання та об'єднання раніше самостійних к-лів; сприяє перерозподілу існуючого к-лу; прискорює процес концентрації к-лу).

Мотиви консолідації: макс-я прибутку комп та посилення конк переваг на р; технічні й технологічні переваги; економія від масштабу в-ва; вища стійкість та стабільність п-ва в умовах кризи; переваги у сфері обігу; зниження в-т; підвищення к-сті п-ва.

Осн напрямки модифікації корпор стр-р упр-ня:

1. перехід від вузьк функт спец-ції до інтеграції у складі та хар-рі управл д-ті, в стилі упр-ня

2. дебюрократизація, відмова від формалізації

3. скорочення к-ті ієрарх рівнів (більш конкурспром будуть не великі централіз компанії, а середні з гнучк спеціалізм формами праці мережі фірми)

4. трансформ-ція організац стр-р з пірамідальних до пласких

5. здійснення децентралізм-ї кількох функцій упр-ня (виробн., збут)

6. підвищення статусу інформац і кадр з-бів інтеграції

7. створення автономних груп

71. Євроатлантична інтеграційна стратегія України і проблеми її реалізації

Євроатлантична інтеграційна стратегія України - це ряд дій спрямованих на політичну, економічну, правову перебудову України, для її скорішого вступу в НАТО та ЄВРОСОЮЗ.

Осн проблеми: відсутність законодавчої бази, незадовільний соц.-ек стан, відсутність інституційного забезпечення. Що необхідно зробити :

1.реалізувати стратегію випереджаючого розвитку, яка має забезпечити щорічні темпи зрост ВВП 6 - 7 %.

2.комплекс заходів щодо структурної перебудови ек-ки та переведення її на інноваційний шлях розвитку.

3.не менше 60 % експорту має спрямовуватися до країн ЄС, якщо Україна прагне до членства в ньому.

4.поліпшення інвест клімату, активне залучення західних капіталів

5.зменшувати енергетичну залежність від Росії та активізувати інтеграцію в європейський енергетичний простір.

72. Парадокси фінансової глобалізації

1).Стратифікації, (уніфікації і різноманіття).

2).Дисоціації (інтеграція і дезеінтеграція)

3).Гр.галузевих парадоксів:

І парад. „домашнього заміщення” ґрунтується на ідеї про те, що диверсифікований фінансовий портфель позначається на значно більших очікуваних прибутках у порівнянні з недиверсифікованим (за умов однакового рівня ризику). Моделі селекції портфельних інвестицій, розроблені Г. Марковіцем і Дж. Тобіном.

ІІ Парад. Філдстайна-Хоріока. Не обмеж функціонування міжн ринку капітал дозволяє внутр норми інвестицій відхилятися від норми нагромадж. Отже, нагромадж поза залежн від місця розташув повин бути ефективно використ по всьому ринку. Ін вест не обмеж тільки нац кордонами і нац нагромадж, оскіль джерелом ін вест ресурс повинен бути і міжн ринок капіт. Більшість Інд розв кр, які хар-ся високою нормою нагромадж та вис норму інвест. Звідси роблять висновок про низьку міжн мобільність капіт. За їх думкою світ ринок кап не сприяє одреж країною довготермін приб від міжчос торг.

III Парад. низьк мобільності нетто потоків капіт”. Гол парад. ринку тов і послуг, який є част глоб - це суперечність лібераліз і протекціонізму. Всупереч ідеї лібераліз світ тов ринків, яка реаліз під егідою СОТ досі зберіг значні бар'єри на шляху вільн руху тов маси. При чому, ці бар'єри ініціюються не кр 3-го світу, а розвин кр. В США зберіг вел кільк митн тариф на імпорт таких товарів.: -харч прод,-текстиль, - обяг, - ювелір прикраси, - залізн вагони. В Китаї прожовж блокада іноземн участі в ряді галузей нац ек.

73. Парадокси фінансової глобалізації

І парад. „домашнього заміщення” ґрунтується на ідеї про те, що диверсифікований фінансовий портфель позначається на значно більших очікуваних прибутках у порівнянні з недиверсифікованим (за умов однакового рівня ризику). Моделі селекції портфельних інвестицій, розроблені Г. Марковіцем і Дж. Тобіном.

ІІ Парад. Філдстайна-Хоріока. Не обмеж функціонування міжн ринку капітал дозволяє внутр норми інвестицій відхилятися від норми нагромадж. Отже, нагромадж поза залежн від місця розташув повин бути ефективно використ по всьому ринку. Ін вест не обмеж тільки нац кордонами і нац нагромадж, оскіль джерелом ін вест ресурс повинен бути і міжн ринок капіт. Більшість Інд розв кр, які хар-ся високою нормою нагромадж та вис норму інвест. Звідси роблять висновок про низьку міжн мобільність капіт. За їх думкою світ ринок кап не сприяє одреж країною довготермін приб від міжчос торг.

III Парад. низьк мобільності нетто потоків капіт”. Гол парад. ринку тов і послуг, який є част глоб - це суперечність лібераліз і протекціонізму. Всупереч ідеї лібераліз світ тов ринків, яка реаліз під егідою СОТ досі зберіг значні бар'єри на шляху вільн руху тов маси. При чому, ці бар'єри ініціюються не кр 3-го світу, а розвин кр. В США зберіг вел кільк митн тариф на імпорт таких товарів.: -харч прод,-текстиль, - обяг, - ювелір прикраси, - залізн вагони. В Китаї прожовж блокада іноземн участі в ряді галузей нац ек.

74. Взаємодія країн «Центру» та країн «Периферії» в умовах глобалізації

Між «центром» та «периферією» чіткої межі немає. «ЦЕНТР»: країни Зх.Європи (у першу чергу ЄС), США, Канада, Японія, деякі країни Азіатсько-Тихоокеанс регіону (Нова Зеландія, Австралія та Ін.). «ПЕРИФЕРІЯ»: всі ін нац.ек, але вони розподіляються на гр за ступенем віддаленості від «центру».

Крім того, на думку відомого амер. економіста Джефрі Сакса сьогодні світ розділений не ідеологічно, а технологічно. Менша частина планети, на якій проживає приблизно 15% її населення, практично забезпечує решту світу технол. інноваціями. Друга частина, яка включає приблизно половину населення планети, здатна впроваджувати ці технології у свою систему вир-ва та споживання. І остання частина, яка складається приблизно з третини жителів планети, є технологічно відірваною - вона і сама не створює інновації, і закордонні технології не впроваджує. Межі цих регіонів не завжди збігаються з націон. кордонами. Згідно теорії "центр-периферія" рушійною силою, що забезпечує постійний розвиток і відтворення системи відносин "центр-периферія", є постійна якісна трансформація ядра за рахунок генерування, впровадження та дифузії нововведень. Розповсюдження нововведень та інформації у цілому йде ієрархічно у трьох напрямках: від провідних екон.районів до районів периферії, від центрів вищого рівня в центри другого порядку, із великих міст у прилягаючі райони. Механізм функціонування територіальних систем типу "центр-периферія" пов'язаний з постійним якісним перетворенням соціально-економічних відносин у межах ядра, де по мірі розвитку НТП виникають нові функції, концентруються новітні наукомісткі галузі та вир-ва.

Проблема країн периферії полягає також в обмеженні доступу до новітніх (насамперед інформаційних) технологій внаслідок їх зосередження в провідних ТНК.

75. Глобальні виміри продовольчої проблеми

У наш час питаннями, які є пов'язані з глобальною продовольчою проблемою займається продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО)-1945 р. Її мета - поліпшення харчування і підвищення життєвого рівня народів; підвищення продуктивності сільського господарства і поліпшення системи розподілу продовольства та продукції. За останні 50 років чисельність людей, що недоїдають і голодують, скоротилася майже вдвічі, проте чимала частина населення планети дотепер відчуває дефіцит продуктів харч-ня, причини:

політичні - невизначеність, насамперед, в бідних країнах щодо внутр. та зовн. аграрної політики; залежність рішень урядів бідних країн від іноз. орг-цій, які при наданні фін.допомоги диктують напрями проведення реформ;

економічні - залежність більшості бідних країн від ЕХ одного-двох видів с/г сировини за наявних тенденцій зниження на світовому ринку цін на них і, навпаки, підвищення цін на ІМ засоби вир-ва, без яких країна не в змозі нарощувати вир-во;

виробничі - падіння вир-ва в результаті внутрі. конфліктів, недостатня забезпеченість засобами вир-ва, слабкий менеджмент вир-ва, нерозвиненість інфраст-ри, великі втрати продукції під час збирання врожаю, його перевезення та зберігання.

Складовими частинами продовольчої проблеми є: глоб світової економіки, нестримне зростання чисельності населення, використання землі для виробництва сільськогосподарської продукції та збереження цього джерела поживних речовин для майбутніх поколінь, а також можливості науки щодо забезпечення подальшого зростання виробництва продуктів харчування.

76. Проблеми і перспективи співробітництва з СОТ в контексті забезпечення глобальної к/сті України

Перевагами вступу У до СОТ є такі: 1).Збільш іноземних інвестицій в економіку України. Досвід країн Центральної та Східної Європи свідчить, що після вступу до СОТ обсяги прямих іноземних інвестицій в цих країнах зростають. 2).Зменшення тарифних i нетарифних обмежень доступу укр товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинутих країн світу i, відповідно, збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції; 3).Одержання укр товарами РНС, а також нац режиму щодо внутрішнього оподаткування та регулювання у торговельному просторі всіх країн -- членів СОТ, тобто одночасне покращання умов торгівлі з багатьма країнами світу; 4).Можливість захисту інтересів укр виробників, членство Укр в СОТ є необх передумовою започаткування переговорів про створення ЗВТ та забезпечення поступової інтеграції України до ЄС; 5).Вступ до СОТ дасть змогу уникнути торговельно-ек ізоляції України від країн Західної та Центр Європи, Сх Європи та Балтії; 6).торгові преференції з РФ (наприклад, по транзиту газу через Росію і доступу на її ринок наших товарів); 7).членство в СОТ дасть можливість уникнути витіснення української продукції з ринку ЄС аналогічною продукц країн Центр та Сх Євр;

Недоліки: 1.внаслідок цінової конкуренції, вимог міжнародних стандартів слід очікувати скорочення традиційних ринків збуту для укр експорту; 2.занепад неконкурентоспроможних галузей ек-к (с/г); 3.існують проблеми неузгодженості укр нац стандартів якості продукції міжн нормам; 4.різко посилиться к-я зі сторони імпорту, що призведе до розорення багатьох нац виробників (особливо малих), які зорієнтовані на внутр.ринку, а також багатьох сільгоспп-в

77. Політико - правовий вимір глобалізації

В еру глобалізації в царині становлення уніфікованих стандартів прав людини, а особливо їх імплементації в різних правових системах, постає низка проблем. 1).виникають суперечності між тенденціями уніфікації, характерними для інтеграційних процесів, і соціокультурною самобутністю регіональних цивілізацій й національних суспільств. 2). демократія, як підґрунтя правової держави, здатна затвердитися тільки тоді, коли виростає з надр сусп-ва, з власних соціокульт. передумов і традицій, особливостей світосприймання й менталітету населення. Тобто в світі формуються різні типи демократії та різні підходи до розуміння прав людини, що не збігаються із західним зразком й навіть з ліберальною моделлю. Разом з тим можна стверджувати, що важливим наслідком глобалізації, який безпосередньо впливає на становлення уявлень про права людини, є демократизація суспільного життя у багатьох країнах світу. Права і свободи людини є такою цінністю яка репрезентована в усіх формах і процедурах демократії. Саме для захисту і реалізації цієї цінності існує демократія. У системі прав і свобод людини важливе місце належить захисту людської гідності. Усвідомлення кожним особистої значущості, власної людської місії, унікальності, самобутності й невичерпності -- це одна із докорінних чеснот демократичного світогляду і водночас один із наших громадянських обов'язків.

Отже, глоб та демократизація в цілому сприяють уніфікації стандартів прав та свобод людини, але при цьому держава повинна зберігати національно-культурну ідентичність власного суспільства та піклуватися про безпеку людини. У цьому контексті необхідно здійснювати комплексну оцінку рівня можливих загроз щодо прав та свобод людини і враховувати певні аспекти їх забезпечення:

- гарантія прав і - свобод людини в усіх сферах суспільного життя;

- державні механізми забезпечення та реалізації прав і свобод людини та права нації на самовизначення (політичне, культурне, економічні);

- демократичній механізм формування політичної влади в державі, який дає можливість окремій людині та суспільству в цілому через механізми народовладдя визначати основні параметри життєдіяльності соціуму й взяти активну участь у державотворенні

78. Антиглобалістські рухи. Мотивація і результати

Антиглобальний рух є загальною назвою сусп. орг-цій, рухів і ініціативних груп, які знаходяться у непримиренному конфлікті з наслідками глобал. трансформацій. Загальними цілями антиглобалізму є висунення альтернативної концепції побудови світової системи, майбутні учасники якої не претендують на монополізацію прав глоб. управління, а керуються у власних діях існуючою в суспільстві громадською думкою.

В цілому, етапність дій антиглобалістів може реалізовуватися:

1) у короткостроковій перспективі -- шляхом зриву конференцій, зустрічей, заходів наднац. орг-цій та концернів поряд з цілеспрямованим завданням збитків окремим корпораціям, підприємствам через бойкот, пошкодження майна, хакерських атак на системи управління;

2) у середньостроковій перспективі -- анулюванням або реорганізацією конференцій наднац.орг-й, та таких, як СОТ, ВМФ,;

3) у довгостроковій перспективі -- розробкою альтернативних варіантів прийняття рішень, усунення соціальних, економічних, екологічних розбіжностей

Європа: ек.пит.(короткостр.орієнтація)

Лат.Ам.: ідеологічний, поліваріативність ідеологій (більше перспектив)

США: соц..рівність, права, рух зелених, етнічні рухи (довг.)

Азія (Китай): весь ек.проект-антиглоб-й, стінна ідеологія, абс.дезінтеграція

Іслам: глобалізм під ісламс.гаслами

79. ТНК як рушійні сили глобальних економічних трансформацій

Позитивні наслідки діяльності ТНК:

1. зміцнення ресурсної і виробничої бази країни;

2. розширення експортних можливостей;

3. сприяння реструктуризації економіки;

4. поширення передової технології;

5. поглиблення міжнародного поділу праці;

6. посилення процесів інтернаціоналізації і глобалізації.

Недоліки:

1. ТНК передаютьпартнерам не відповідні їхньому рівню розвитку технології з жорсткими обмеженнями на продаж;

2. централізація і контроль основних функцій ТНК із країн приналежності закріплюють неоколоніальну залежність;

3. в умовах занадто жорсткого регулювання діяльності ТНК, останні просто можуть покинути країну;

4. важлива інформація про різні країни поширюється на міжнародному рівні глобальними розвідувальними мережами ТНК;

5. ТНК зневажають інтересами місцевих робітників, оскільки їхня діяльність носить глобальний характер;

6. ТНК уникають сплати податків шляхом внутрішнього переливу капіталу в країни з нижчим рівнем оподатковування;

7. встановлюючи штучні ціни, ТНК підривають спроби країни управляти власною економікою.

80. Сучасна глобальна фінансова криза: причини та прояви

Ек криза хар-ся показниками: падіння обсягів виробництва; падіння фондових індексів; ріст безробіття і масові звільнення; падіння обсягу споживання індивідуальними госп-ми. Суч глоб фін криза - глибока фін криза, найгірша криза з часів великої депресії. Розпочавшись з банкрутства великих фін установ в США, вона швидко розрослась у глобальну кризу, що призвела до банкрутства декількох євр банків та падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу. Так, фін криза у США почалася з іпотечної кризи ще у 2006 року. Осн причинами сучасної фін кризи стали: 1)відкриття кред ліній (гарна кредитна історія в США): кредит повинен надаватися тільки в сфері вир-ва, а не для спож цілей. 2)зб обсягів неповернених житлових кредитів ненадійними позичальниками 3) обвал на ринку житла 4)зниження прибутковості іпотечного бізнесу й підвищення ризиків іпотечних операцій. 5)відсутність власних коштів у кредиторів для покриття збитків 6)загострення проблеми кредитоспроможності домогосподарств. До чинників глоб фін кризи, окрім краху іпотечного ринку США, варто віднести надмірну складність деяких фінансових інструментів та продуктів: 1) активна секюритизація 2) інструменти страхування ризиків 3) пошуки способів управління ризиками призвели до появи нових інструментів, які прискорили розгортання світової фін кризи. Наслідками кризи є: 1)знецінення нац. валюти і боргових зобов'язань, 2) параліч системи міжн розрахунків 3) зменш обсягів міжн. торгівлі. Т.ч., суч фін криза, причиною якої була легковажність та безконтрольність надання кредитів американськими фінансовими інститутами в галузі нерухомості, довела до великих втрат і банкрутства банків спочатку в США, а потім в Європі та в Азії. Станом на 2010 за прогнозами МВФ збитки банківсько-фін сектору за період кризи складуть 2,28 трлн дол. Збитки США- $ 460 млрд. Отже, ця фін криза спричинила втрату довіри не тільки до менеджменту кредитно-фін інститутів, але теж і до держ установ, які не виконали своїх контрольно-наглядових обов'язків. Проте, кризові явища св. ек-ки і фін сфери приведуть до інтенсифікації інноваційного розвитку, якісного технологічного переоснащення виробництва. Ек-ка найбільш розвинутих країн світу, за прогнозами спеціалістів, вийде з кризи оновленою.

81. Євразійський інтеграційний вектор України. характеристика і сценарії реалізації

1.Укр-ЄврАзЕС Укр-спостерігач, що є пасивним інструментом регулювання відноси. Сценарії: 1.статус спостерігача з доповненням участі нашої країни в окремих важливих проектах ЄврАзЕС; 2.укладання додаткових рамкових угод про партнерство і спів роб-во; 3. створення спільних інститутів для координації процесів співробітництва.

2. Укр-ЄЕП Єдиний екон.простір (Казахст.,Білор., Росія, Укр): альтернатива між формуванням ЗВТ або ж митного союзу як першої мети, над якою працює робоча група зі створення ЄЕП. Глибші форми інтеграції обговорюються, але залишаються питанням середньо- і довгострокової перспективи. Росія категорично наполягає на митному союзі. ЄЕП має запрацювати з 1 січня 2012 року як митний союз.

У найближчий час Україні необхідно визначити національні пріоритети на цьому напрямку та активізувати політичний діалог на східних векторах - СНД, ЄврАзЕС, ЄЕП у контексті реформування зазначених структур. Враховуючи вищевикладене вважається доцільним для України здійснити наступний комплекс практичних дій у цьому напрямку:

1. Розробити і затвердити Концепцію розвитку відносин Укр в рамках інтеграційних проектів на пострадянському просторі.

2. Підготовити перелік і зміст можливих проектів, які Укр зацікавлена реалізовувати на багатосторонній основі спільно з кр-учасниками СНД, ЄврАзЕС, ЄЕП.

3. Створити систему моніторингу виконання обов'язків по діючим для Укр договорах і угодах, підписаних з державами-учасниками інтеграційних об'єднань.

4. Провести порівняльний ек аналіз втрат та переваг участі Укр в інтеграційних об'єднаннях на теренах СНД /особливо аналіз геогр та тов стр-ри ех-ім в країни.

5. Проаналізувати законодавчу базу інтеграційних об'єднань на предмет їх узгодження зі стандартами.

82. Тенденції постіндустріалізму і новітня поляризація світу

Центральною ознакою «постіндустріального суспільства», за Беллом -- це панування науки, наукових знань. Белл відриває науку від економіки, проголошує її автономність, розглядає її розвиток як передумову нової організації і структури сусп-ва. Основними елементами цієї структури стануть університети, наукові інститути, науково-дослідні організації. Система «постіндустріалізму» у Белла характеризується п'ятьма ознаками:

1. перехід від виробництва товарів до виробництва послуг;

2. переважання серед працівників «класу» професійних фахівців і техніків;

3. провідна роль теоретичних знань, як основи нововведень в економіці, політиці і соціальній структурі суспільства;

4. орієнтація в майбутньому на методи контролю і оцінка можливих напрямів розвитку технології;

5. прийняття рішень на засадах нової «інтелектуальної технології». Ці процеси, на думку американського соціолога, уже набирають реальних життєвих форм, тоді як риси традиційного капіталізму поступово зникають.

Отже,в основі постіндустріал лежить зростання нового технол способу вир-ва, в основі якого інтелектуалізація, інформатизація, комп ютеризація. В суч глобалізов світі, крім країн-лідерів постіндустр глобалізація-цивіліз розв, дуже багато держав, які перебув лише в індустр (Рос, Україна, Китай,) і навіть доіндустстадії розв (країни Африки). Викреслити їх зі світової цивілізації неможливо. І так буде завжди. Нерівномірний, несинхронний розвиток у суч умовах є його закономірністю. Саме тому не можна забувати і про сильну поляризацію світу, коли доходи населення розвинених країн на кілька порядків вищі за малорозвинуті.

83. Глобальні виміри демографічної проблеми

Демограф. проблема -- сукупність соц-демогр. проблем сучасності, що зачіпають інтереси всього людства. Проблеми: 1.стрімке зростання нас-(демограф. вибух), у країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції (демограф. криза), в економічно розвинених країнах; 2.неконтрольовану урбанізацію в країнах, що розвиваються; 3.кризу великих міст у деяких розвинених країнах; 4.стихійну внутр. й зовн. міграцію, яка ускладнює політичні відносини між державами.

У наш час тривалість життя в різних країнах неоднакова: найвища -- в Японії й Ісландії (майже 80 років), найнижча-у республіці Чад (39 років).

За прогнозам експертів ООН, до 2025 року населення світу досягне 8,3 млрд. людей. На земній кулі щорічно народжується більш ніж 130млн. людей, вмирає 50млн.; таким чином, приріст населення складає близько 80млн. людей.

Як показує досвід цілого ряду країн, зниження темпів росту населення залежить від багатьох факторів: забезпечення всього населення житлом належної якості, повна зайнятість, вільний доступ до освіти і медичного обслуг-ня. Останнє ж неможливе без розвитку НЕ на основі індустріалізації і модернізації с/г, без розвитку освіти, рішення соці. питання.

84. Антиглобалістські рухи. ідеологія і програми

Антиглобальний рух є загальною назвою сусп. орг-цій, рухів і ініціативних груп, які знаходяться у непримиренному конфлікті з наслідками глобал. трансформацій. Загальними цілями антиглобалізму є висунення альтернативної концепції побудови світової системи, майбутні учасники якої не претендують на монополізацію прав глоб. управління, а керуються у власних діях існуючою в суспільстві громадською думкою.

В цілому, етапність дій антиглобалістів може реалізовуватися:

1) у короткостроковій перспективі -- шляхом зриву конференцій, зустрічей, заходів наднац. орг-цій та концернів поряд з цілеспрямованим завданням збитків окремим корпораціям, підприємствам через бойкот, пошкодження майна, хакерських атак на системи управління;

2) у середньостроковій перспективі -- анулюванням або реорганізацією конференцій наднац.орг-й, та таких, як СОТ, ВМФ,;

3) у довгостроковій перспективі -- розробкою альтернативних варіантів прийняття рішень, усунення соціальних, економічних, екологічних розбіжностей

Європа: ек.пит.(короткостр.орієнтація)

Лат.Ам.: ідеологічний, поліваріативність ідеологій (більше перспектив)

США: соц..рівність, права, рух зелених, етнічні рухи (довг.)

Азія (Китай): весь ек.проект-антиглоб-й, стінна ідеологія, абс.дезінтеграція

Іслам: глобалізм під ісламс.гаслами

85. Державний суверенітет і проблема відкритості економіки

Суверенітемт -- виключне право здійснювати верховну владу у певній державі незалежно від будь-кого. Розділяють три види суверенітету: державний; народний; національний. Відносно держав суверенітет розглядається як основний принцип міжнародних правовідносин та істотна ознака сучасної держави в міжнародному праві і визначається як «повнота влади», незалежність держави від інших держав чи міжнародних об'єднань, що виявляється у праві вільно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без стороннього втручання. Існує думка, що процес Глобалізації являє собою загрозу для суверенітету держав. Так, противники Г з правого політичного флангу все сильніше відчувають загрозу втрати ясно вираженого національного суверенітету. Культурні та етнонаціональні цілі держави вимагають підтримки сильного і ефективного державного регуляторного механізму. Саме тому в Г вбачається найголовніший противник релігійних і родинних цінностей, суспільної солідарності. Проте,стає дедалі очевиднішим те, що, як визначає на сьогодні більшість дослідників, на відміну від різноманітних ілюзій. Г не означає, що держави розчиняться чи втратять власний суверенітет.

Відкрита економіка, тобто національна економіка з високим ступенем включеності в міжнародні економічні відносини, сприяє поглибленню міжнародної спеціалізації й кооперування виробництва; раціональному розподілу ресурсів залежно від ступеня її ефективності; поширенню світового досвіду через систему зовнішньоекономічних відносин; зросту конкуренції на внутрішньому ринку, який стимулюється конкуренцією на світовому ринку.

З іншого боку, із зростаючою «відкритістю» економіки пов'язані нові небезпеки макроекономічного характеру. Для комплексної оцінки залучення країн світу до процесів глобалізації консалтинговою компанією A.T.Kearney та журналом Foreign Policy публікується Індекс Глобалізації, який слугує індикатором відкритості економіки. Індекс Глобалізації синтезує чотири показники: 1)економічна інтеграція - обсяг міжнародної торгівлі, інвестицій та різного роду виплат (у т.ч. зарплат), що здійснюються з перетинанням державних кордонів; 2)персональні контракти, зокрема, міжнародні поїздки і туризм, обсяг міжнарод-них телефонних переговорів, поштових відправлень та переказів; 3)розвиток глобальних технологій, а саме кількість користувачів Інтернету та кількість інтернет-сайтів; 4)включення в глобальні політичні процеси, зокрема членство у міжнародних організаціях, участь у миротворчих місіях, міжнародні угоди та кількість посольств.

86. Сучасні міжнародні інтеграційні пріоритети для України

Об'єктивна необхідність інтеграції Укр у світ господарство і розвитку її МЕВ безпосередньо випливає, насамперед, з потреб використання в національній системі відтворення міжн поділу праці для прискорення переходу до ринкової ек-ки з метою розвитку країни і зростання багатства суспільства. Така необхідність спрямована на формування ефективної структури ек-ки країни. ЗЕЗ у процесі інтеграції України у світове господарство охоплюють також комплекс розв'язуваних спільними зусиллями екологічних проблем.

Поряд з об'єктивною необхідністю інтеграції України у світове господарство і розвитку її зовнішньоекономічних відносин існують і об'єктивні можливості для таких процесів. До них, насамперед, належить економічний потенціал нашої країни, що дає підставу для участі в міжн поділі праці.

Об'єктивною можливістю для інтеграції у світове господарство є вироблення механізму зовнішньоекономічних зв'язків, по-перше -- на макрорівні (загальнодержавному); по-друге -- на мікрорівні підприємств; по-третє -- на глобальному і регіональному рівнях шляхом участі у спеціалізованих і багатоцільових економічних міжнародних організаціях ООН і регіональних економічних об'єднаннях типу ЄС, певних структурах СНД, зони вільної торгівлі між Грузією, Україною, Узбекистаном, Азербайджаном і Молдовою (ГУАМ), Чорноморської зони співробітництва тощо. Поєднання об'єктивної необхідності й об'єктивних можливостей входження України у світове господарство робить цей процес закономірним.

Вектори інтеграційних процесів України різноманітні. Її геополітичний стан, рівень розвитку економіки і статус позаблокової держави відбивається на інтеграційних процесах.

87. Масштаби і динамізм розв.процесів торг.гл-ї

На початку XXI ст. темпи гл-ї торг та кап випереджують темпи гл-ї в-ва. Переміщення в-ва за кордон призводить до збільшення товаропотоків. 15.04.1994 року в Марракєш 120-ма країнами ств.СОТ. Зараз до СОТ входить 153 кр - це понад 97% обсягу світ торгівлі, 85% світового ВВП та понад 85% населення світу. При цьому майже 30 країн перебувають у стадії переговорного процесу про вступ до СОТ. Система СОТ заохочує конкуренцію і знижує торговельні бар'єри, внаслідок чого споживачі виграють. , адже-зниження вартості життя. У рез-ті зниження протекціоністських торговел бар'єрів дешевшають готові імпортовані товари, а також вітчизняна продукція, у в-ві якої використовуються імпортні комплектуючі. Ширший вибір товарів і послуг - також безсумнівна перевага. Зовнішня конкуренція стимулює ефективне вітчизняне виробництво, опосередковано знижує ціни і підвищує якість вітчизняної продукції. У результаті активнішого товарообміну розвиваються нові технології, як це відбулося, наприклад, з мобільним зв'язком. Збільшення ех вітчизняної продукції також збільшує доходи виробників, податкові надходження в бюджет, а отже і доходи та добробут населення в цілому.

Світ.ех: 2007-17.452.019, 2008-19.988.410, 2009-15.833.636.

Світ.ім: 2007-17.217.971, 2008-19.824.644, 2009-15.582.688



88. Економічні кризи в умовах глобалізації

Риси глоб.етапу розв.ек.сист.світу:

1).перманентна кризовість (до цього кризи були прогнозованими, підпадали під Кондратьєвські цикли, зараз-нет)

*системність (в усіх сферах)

*криза перевир-ва (світ.ек-ка сьогодні-планово-збиткова, в банків не вистачало ліквідності, вони брали позики на позики, потім-втручання держав=>гірша криза, т.к.подовжується життя нежиттєзд.комп., банків=>держ.зменшує спроможність підтримувати, гіршає її власне ек.становище)

*фін.складова (проблема з ліквідністю, іпотечна криза, вал., пробл.з $ зараз,а в перспективі проблеми з Аu, бо ціна роздута. Частка $ в міжн.розрах-х-80%, а загалом-200%.Інші вал.набирають обертів: юань, вон, зол.динар)

2).деглоб-я (вокаліз-я, замкнутість на власних кордонах)

*протекціонізм (знаходить відображення в створ.держ.фондів, програм субсидиюв-я, сист.держ.закупівель-ключ.тенденція)

*ускладнення збуту прод.інш.кр.на власних р-х шляхом додавання вимог якості, техн.стандартів,необх-ті надання техн..обсл.

*відмова від концепції вільного руху кап-лу на світ.фін.р-х

3).переорієнтація інв-х і тов..потоків з класичн.:Захід-Схід, розв.країни-ті,що розв. на Південь-Південь (т.к.ключ.учасниками глоб.сист.стають КНР, Індія-на них-24% торг.тов. у 2009р.)

4).політ.криза (недієвість суч.пол.інститутів, питання невизнаних держав, зникнення Європ.парламентаризму, сепарація, автономізація, застарілі принципи міжн.права)



89. «Нова економіка» як форма реалізації національних конкурентних переваг

Термін «нова економіка» значно пов'язаний із поширенням Інтернету. Його виникнення датоване серединою 90-х рр. коли на ринок вийшли перші інтернет-компанії (Yahoo, AOL, Amazon.com). Поява НЕ символізувала небувале зростання біржових індикаторів - акції інтернет-компаній при первинному розміщенні виростали за день на сотню і навіть тисячу відсотків. Крім цього, даний феномен сприяв тому, що для багатьох НЕ стала асоціюватися із бізнесом в Інтернеті. Істотною рисою НЕ є розробка і використання нових знань. Таким чином, НЕ - це виробництво і використання нових знань, перетворення їх у самостійний фактор виробництва, який відіграє ведучу роль у системі факторів виробництва, і розвиток за «старими» законами, що діє по-новому в нових умовах і за новими законами, що зумовлюють прискорення розвитку. Характерні риси НЕ: ліквідація геогр. та нац. границь; збільшення впливу індивідів і неуряд.орг-й; нова роль простору і часу (важливість Інтернету); ключові продуктивні сили: інформац-я, знання і досвід; основа розвитку: високі техн-ї, інновації, наука і освіта; ринк.структура: динамічна; конкурентна модель: глобальна; домін.напрям інвестицій: знання, розробки, інтел.капітал; джерело кокур.переваг: інноваційність, гнучкість, швидкість; житт.цикл товару: вимірюється місяцями; домінування послуг; форма освіти: очна, заочна, дистанційна, мобільна; форма працевлаш-ня: дистанційне, тимчасове.

90. Феномен “країни-системи” в глобальній економіці

«Країна-система» зазвичай може бути представлена державою, яка в цілях реалізації власних геоекономічних інтересів формує самостійну систему інтернаціоналізованих відтворювальних ядер (циклів). Їх ланками виступають національні транснаціоналізовані структури, яким делегується реалізація національних інтересів у геоекономічному просторі і одночасно забезпечується їх військовий захист.

1.Найяскравішим прикладом даного феномена є, США, адже з якогось моменту-не вписуються в рамки категорії нац держави

2. Наприклад Шенген, який є навіть більш характерним представником даного сімейства, оскільки не претендує на роль глобального регулюючого органа.Зараз, одержуючи візу в євр країну, що входить у шенгенську зону, ви читаєте на ній напис «Держави Шенгена», а не назву тієї чи іншої нац держави.

3. Великий Китай, що включає КНР, який приєднав Гонконг, поглинув Макао, наполегливо придивляється до Тайваню... Намагаючись оцінити міць Китаю, ми вимушено користуємося різною соціальною метрикою: скажімо, включаючи чи виключаючи дані по Гонконгу, по-різному обчислюючи кількість китайців у світі і т. п. Культурно-цивілізаційне коло даної країни-системи містить у собі цілі держави, такі як Сингапур (90 % населення якого -- китайці), всю південно-східну діаспору хуа-цяо, нарешті, чайна-тауни, розкидані по усьому світі... Китайський світ -- це інноваційне соціальне утворення, новий формат країни-системи, що виходить не тільки за рамки національної держави, але також і за рамки колишнього трактування державності.

91. Геоек реалії і інтеграційні стратегії України

Об'єкт необх інтеграції Укр у світ госп-во і розвитку її МЕВ безпосередньо випливає, насамперед, з потреб використання в національній системі відтворення міжн поділу праці для прискорення переходу до ринкової ек-ки з метою розвитку країни і зростання багатства суспільства. Така необхідність спрямована на формування ефективної структури ек-ки країни. ЗЕЗ у процесі інтеграції України у світове господарство охоплюють також комплекс розв'язуваних спільними зусиллями екологічних проблем.

Поряд з об'єктивною необхідністю інтеграції У у світове господарство і розвитку її ЗЕВ існують і об'єктивні можливості для таких процесів. До них, насамперед, належить економічний потенціал нашої країни, що дає підставу для участі в міжн поділі праці.

Об'єкт можливістю для інтеграції у св господарство є вироблення механізму зовнішньоекономічних зв'язків, по-перше -- на макрорівні (загальнодержавному); по-друге -- на мікрорівні підприємств; по-третє -- на глоб і регіон рівнях шляхом участі у спеціалізованих і багатоцільових ек МО ООН і регіон ек об'єднаннях типу ЄС, певних структурах СНД, ЗВТ між кр ГУАМ, Чорномор зони співробітництва тощо. Поєднання об'єкт необхідності й об'єктивних можливостей входження України у світове господарство робить цей процес закономірним.

Размещено на Allbest.ru