Основи глобальної економіки



33. Проблема державної економічної і політичної безпеки в умовах глобалізації

Історично і логічно проблема ЕБ пов'язана із становленням і розвитком державності, усвідомленням нацією своїх економічних інтересів. Одним із перших проблема ЕБ знайшла своє практичне втілення у політиці президента США Ф. Рузвельта в період після економічної кризи 1929 -1933 рр. 29 червня 1934 р. рішенням президента Ф. Рузвельта був створений федеральний Комітет з ЕБ. Актуалізація питання, що зумовлено діалектичною суперечністю, яка проявляється, з одного боку, у стрімкому розвитку процесів лібералізації та інтеграції, що призводять до відкритості та взаємозалежності нац. ек-к, розвитку глоб. ринку, в умовах якого пол. замкнутість та екон. ізоляціонізм окремих держав не мають змісту; а з іншого - постає проблема самозбереження та розвитку окремих суверенних держав, їх пол. та екон. самоутвердження на міжнародній арені. На початку ХХІ ст. глобалізація фін. сфери, що проявляється у розвитку ринку євровалют, системі ТНБ, формуванні розгалуженої мережі офшорів і глобальних комп'ютерних мереж, які забезпечують миттєві переміщення капіталів, створює можливість руйнування навіть стійких екон. систем, зумовлюючи адекватні пол. зміни. Передчуття негативних наслідків глобалізації призвело до розробки у багатьох країнах світу концепцій нац. безпеки, базовими елементами якої стали екон. та пол. безпеки. Політична безпека займає ключове місце в загальній системі надання безпеки. Втрата сусп-ом політичної керованості або її невідповідність можливостям і інтересам суспільства неминуче ведуть до його деградації і загибелі. Тому кожний народ потребує політики, що забезпечує його існування і розвиток в сучасному світі. Пол. безпека вимагає конституційно зваженої і чітко окресленої конституційними рамками політики.



34. Потенціал формування ТН характеру економіки України

Одним з чинників залучення в Україну іноз. інвестицій - є стимулювання діяльності ТНК. До списку глоб. корпорацій, представлених на вітчизняному ринку можна выднести Coca-Cola, Samsung, Toyota, Nestle, Nokia, Metro Cash&Carry, Hewlett-Packard, British American Tobacco та деякі інші ТНК. Серед закордонних інвесторів найбільш інвестиційно-привабливими в Україні є такі галузі економіки: харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів -; торгівля; фінансова сфера; машинобудування; транспорт; металургія та обробка металу та інші

Позитивні наслідки діяльності ТНК для України:

1. зміцнення ресурсної і виробничої бази країни;

2. розширення експортних можливостей;

3. сприяння реструктуризації економіки;

4. поширення передової технології;

5. поглиблення міжнародного поділу праці;

6. посилення процесів інтернаціоналізації і глобалізації.

Недоліки для України:

1. ТНК передають українським партнерам не відповідні їхньому рівню розвитку технології з жорсткими обмеженнями на продаж;

2. централізація і контроль основних функцій ТНК із країн приналежності закріплюють неоколоніальну залежність України;

3. в умовах занадто жорсткого регулювання діяльності ТНК, останні просто можуть покинути країну;

4. важлива інформація про різні країни поширюється на міжнародному рівні глобальними розвідувальними мережами ТНК;

5. ТНК зневажають інтересами місцевих робітників, оскільки їхня діяльність носить глобальний характер;

6. ТНК уникають сплати податків шляхом внутрішнього переливу капіталу в країни з нижчим рівнем оподатковування;

7. встановлюючи штучні ціни, ТНК підривають спроби України управляти власною економікою.

При цьому результат діяльності ТНК залежатимене тільки від самих корпорацій, а й від державної політики країни їх розміщення. Держава повинна створювати умови для забезпечення економічного зростання, ефективне податкове законодавство, сприяння оптимальному розподілу матеріальних і трудових ресурсів; запровадження ефективних антикризових стабілізаційних заходів щодо зменшення інфляції, збільшення рівня зайнятості; підтримувати національну валюту, що сприятиме активізації та успішній діяльності великих капіталів

35. Варіанти позиціонування України на пострадянському просторі і проблеми реінтеграції в глобальних умовах

Реінтеграція - об'єднання на нових принципах того, що раніше було роз'єднаним (дихотомія). Регіональні орган-ї: 1.СНД -- Проблеми: 1) політ.(пит Статуту-гостре, адже в ньому вбачається значне звуження суверенітету країн СНД, отже У від підписання відмовилась). 2).воєн.(у Укр і РФ різні точки зору: ми хотіли відокремлених збройних сил, а РФ прагне зберегти частину збройних сил СРСР у формі Обєднаних збройних сил СНД). 3).ек. (створ.ек.союзу для спільного ринку, вільного переміщ тов, посл, труд.рес-але Укр є асоц.членом, а, отже, це не повна інтеграція, та це послаблює вплив У на прийняття в межах ЄС СНД такт і стратег рішень).

Перспективи: співроб-во, політ.стаб-ть в міждерж відносинах, переваги у вирішенні проблем екології та енергнетики… (воно пожвавилось зі зіміною уряду).

2.ГУАМ. 3.Євразійське Економічне Співтов-во (ЄвразЕС) було створене Росією, Білоруссю, Казахстаном, Киргизстаном і Таджикистаном на основі Митного Союзу СНД. Вірменія, Молдова, Україна мають статус спостерігачів у цій організації.

36. Цивілізаційні виміри глобального економічного розвитку

Цивілізаційні виміри економічного розвитку: історичний процес породжує й буде породжувати все більш нові моделі й зразки соціально-економічної облаштованості суспільства, які за своїми характеристиками не вкладаються в традиційні поняття "капіталізм"-"соціалізм". Нині ж відбувається розвиток формаційних структур суспільства, які, з одного боку, зближаються, з іншого - диференціюються.

Осмислюючи ці процеси, необхідно враховувати й можливу автономність розвитку цивілізації й формацій, які функціонують у її межах. Подібно до того, як на основі теорії цивілізації не можна визначити специфічні характеристики формацій, так і за логікою розвитку формаційних структур не можна сконструювати основи цивілізаційного процесу. Таким чином, процеси формування нової глобальної світової економіки, інтенсифікація комунікацій, посилення світових господарських і гуманітарних зв'язків будуть йти паралельно із глобалізацією основних проблем і загроз розвитку. Основні проблеми розвитку, такі як ресурсні, продовольчі, енергетичні, екологічні, інформаційні, демографічні, космічні, що ще нещодавно носили національний і регіональний характер, у другій половині XX ст. перетворилися в глобальні проблеми людства.

37. Характеристика ключових глобальних проблем економічного розвитку

Ключ. соц-ек й екологічні проблеми: панування класу багатих над класом бідних, стратифікація, подол слабо розвиненості кр., пошук шляхів виріш енергет, сировин і продовольчої криз, значне виснаж ряду видів мінеральних, водних, лісових ресурсів приросту забрудн навкол середов і наростанні парникового ефекту, демограф ситуація; постіндустр технологічн сп-б вир-ва, 6 технол уклад, посилення техн відсталості, освоєння в мирних цілях косм простору і Світ океану; забезп еколог безпеки вир-ва.

Для суч соц-ек розв глоб х-ним є збільш розриву в рівнях ек та соц розв між бідними і багатими країнами; поглибл соціальн розколу і несправедл в бідних країнах (ріст безробіття, бідність працюючих мас, безпритульність дітей, поширення злочинності); техног.перенавантаж і деградація навкол середовища; ек послабл нац держав, зниж ефективн й конкурентоспр нац держав через зростання їх необґрунт відкритості, фін залежн; пригніч внутр ринків і падіння попиту на прод. нац виробників; зрост ступеня ек ризику; посилення негат впливу глобальної конкур; зростання протиріч і конфлікту інтересів "старої" і "нової" ек в країнах, що глобаліз; пошир тіньової ек, її інтегр. в глоб тіньову економіку і вихід з-під контролю націй-держав; зрост негат.впливу міжн корупції на чолі з представн міжнар фін. Орг.., нац олігархів і глоб ТНК; криміналіз госп діяльн, яка приносить високі доходи; нарост конфліктів між вимогами Створ штучна інтеграційна метасистема - глобал мережне сусп.. зі своїми законами, що загрожує розпадом нац.. суспільств.*панув класу багатих над класом бідних.подол слаборозвинен і зв'язаної з нею убогості і культурн відсталості і як наслідок Поглибл прірви між протилежн мільярдами - “золотим” і “бідним”-відмежув цієї частини світу від суч процесів, егоїст незацікавл капіталу і розв держав у ек діяльн у 4-му світі; *розв. країни зберігають і укріплюють позиції у розробці нових техн і ідей ряду негат соціальних наслідків, пов'язаних з егоїст мотивами їх діяльності;* ТНК у прагненні заволодіти ринками за кордоном нерідко здійсн пригніч нац вир-тва.* накопич надлишк багатства на одному полюсі і злиднів на протилежному.

38. Вплив глобалізації на країни - лідери світової економіки

Країни-лідери: США, Канада, Німеччина, Японія, Франція, Великобританія, Італія (+Китай). Глоб. на країни-лідери св.. ек-ки вплинула таким чином: 1).розв. МПП призвів до поступового домін. внутрігалуз. поділу, 2).високий р-нь доходів у високо розв. кр. стим. іннов.д-ть, яка спрям. на ств.нової прод., з одного боку, а з іншого, спрямована на зрост. сук. попиту в цих країнах, 3).стр-ра попиту в країнах з майже однак. рівнем розв. однорідна, 4).зрост. в стр-рі св. торг. долі гот. прод., основним постач. якої є розв. кр, 5).для країн-лідерів притаманна однор. пол.-прав. система, що знах.своє втіл.у відпов. ЗЕ пол. цих країн.; 6).ці кр.виступають осн. ех та ім.-рами капіталу у світ. госп-ві, завдяки акт. д-сті ТНК; 7).вони виступають як осн. ім-р труд.міграц. 8).вони визначають іннов. розв. людства 9).зберіг. за собою моноп. на нові знання та техн. при одночас. відкритому доступі до прир. рес. усіх країн світу, отже їх позиції посиляться ще.

39. Проблема ефективності регіональних економічних блоків

До форм. рег. ек. блоків приводять об'єкт. пол.-ек. процеси. Актив.таких процесів, сприяє розв.МТ, ств. для блоку ряд перешкод, власт. будь-якому закр. формув.

Регіон. Ек. блоки: 1.ЄС 2. Півн.ам. угода про віл. Торг. (НАФТА) 3.(ЄАВТ) 4. Орг. Аз.-тихоок. Ек. Спів.(АТЕС) 5. МЕРКОСУР. 6. Півд.африк. комітет розвитку (САДК) 7. Зах.афр. ек. і вал. союз (ЮЕМОА) 8. Південноаз. Асоц. Рег. Співр. (СААРК) 9. Андський пакт.

Поділ світового госп. на інтегр.угруп. справл. супер. вплив на процес інтернац. вир-ва. Утворення міжн. ек. об'єдн. і союзів сприяє розвитку виробн відносин між кр, які входять до них. Водночас це створює перешкоди ек. віднос. між кр., які належать до різних угрупувань, призв. до концентр.тов. потоків у сер. ек. об'єднань. Між учасниками інтегр. угруп. поступово ліквідуються всі торг.-ек. перепони, але зате по віднош. до 3 країн відбув., напр.,уніф. митних податків.

Негат.д-сть рег.ек.блоків: застос. один до одного дискрим. Торг. Реж.; Моноп. Влади (МВФ, МБРР, ЄБРР ін..)

Позит.д-сть рег.ек.блоків: спр. Ліберал. торг. у світ. масштабі.

40. Регіоналізація як сценарій глобальних трансформацій

Регіоналізація як стратегія є водночас і відповіддю на виклики глобалізації, серед яких : глобалізація світових ринків, глобальні електронні комерційні заходи та фін гл-я.

Рег-цію необх розглядати в контексті гл-ї: одні вважають регіоналізацію складовою частина гл-ї, а інші сприймають її як альтернативу +є т.з., згідно з якою регіоналізація - це перешкода для глобалізації. Кінцевою метою регіоналізації МВ є створення Великих багатовимірних просторів, у якості яких виступають «ліберальні імперії» і держави-цивілізації - США, ЄС, Китай. На базі регіоналізації йде міжнародна економічна інтеграція, тобто зрощення економік сусідніх країн єдиний регіональний господарський комплекс на основі глибоких і стійких економічних зв'язків між їхніми компаніями. Так виникають інтеграційні об'єднання, покликані регулювати інтеграційні процеси між країнами-учасницями.

41. Інноваційно-інтелектуальна стратегія розвитку Укр в умовах гл-ї

Результатом реалізації Стратегії має стати утвердження в Укр інновац моделі її ек і соц розвитку, підвищення еф-ті використ. інтелектуального потенціалу країни, всіх її людських і природних ресурсів, забезпечення підвищення к-сті нац ек-ки, досягнення стабільного сталого розвитку і підвищення добробуту громадян. Необх: адаптація інновац системи Укр до умов гл-ї та підвищення її к-сті; переорієнтація системи продукування інновацій на ринк попит і споживача;

створення привабливих умов для творців інновацій, стимулювання інноваційної активності п-ва; сист підхід в управлінні інновац розвитком, інформатизація сусп-ва, відтворення технолог бази галузей, продукція яких користається стабіл попитом на р-х, що вже сформувалися або розширюються за рахунок активного імпортозаміщення.

42. Принципові підходи до визначення глобалізації

4 базових концепції, що віддзеркалюють історичні кордони цього феномену: концепція глобалізації як зміни форм іст процесу (концепція «архаїчної глобалізації»); концепція глобалізації як сучасного ек феномену; концепція протоглобалістів; концепція глобалізації як деякої позачасової властивості (концепція Е. Азроянца). Перша архаїчна концепція в працях Р. Робертсона, М. Уотерса, Г. Терборна, Ю. Пахомова та ін. Виділяють 20 етапів глобалізації, тобто те, що відбувається зараз вже було - глоб як архаїчна форма розвитку. 3 тис рр. до н.е. - Шумпетерські, Єгипетські ЕК цивілізації, що орієнт на вир-во => + 3 тис рр. - полі цивілізації (полі - обєднання для обміну, який не завжди означав вир-во, але вони були сер за розміром, об'єднувались в держави, виявили більшу живучість) => Персидська імперія, яка покорила Вавилонську, але потім її покорила Грецька, бо поліси сильніші. Г. Терборн виділяє в історії принаймні шість хвиль глобалізаціїє. Г. системоутворюючими одиницями завжди виступали потужні держ утворення, які концентрували навколо себе владу. Другий сучасний підхід виник, тому що архаїсти зазнали поразки і були піддані критиці, адже вони намагались реконструювати глобалізацію в минулому, використовуючи сучасні інструменти. В основі - якісні зміни, які були викликані де матеріалізацією обміну, зміною тов-гр відносин на гр.-вал відносини, автоматизацією вир-ва. Третя конц протоглобалістів - виділяють 2 етапи Г: перший етап-протоглобалізація-сер19-поч 1939р - світ вступив до активної фази взаємного наближення на основі активізації торгів, інвестиційних, трудових відносин. Другий етап поч. з 1970р на основі інформаційної, телекомунікаційної і цифрової технології. Саме тоді сформувалась доктрина вашингтонського консенсусу. Четверта конц Г, як позачасової властивості, що притаманна світовому суспільству (Едуард Азраянц). Г супроводжується 2 тенденціями: інтеграцією та дезінтеграцію. Інтегр може бути представлена регіоналізацією, імперіоналізацією, націоналізацією і етносоціалізацією. Дезінтеграція представлена етносом-єю, диссоціацієюєю, реставрацією, асомізацією і міграцією. Г є метою історичного процесу, інтеграція і дезінтеграція - тенденціями, що визначають динаміку Г., інтернаціоналізм - сучасний етап Г.

43. Основні суперечності глобальних трансформацій

Від гд-ї очікували багато «+», особл.увага до неї-після доповіді «Межі зрост». Вважалось, що гл-я вирішить низку глоб. проблем (ек.,еколог.,світооглядних). ЇЇ вважали дещо ідеальною парадигмою (визначення гл-ї: *необхідна координація зусиль, *утвор.єдиної світової ек.системи, *нівелювання нац..пріоритетів). Дійсно, гл-я ставила вірні питання, але відповіді були у вирішенні 1 пробл.через створ.іншої (напр.,транс генні продукти-дають змогу нагодувати більше людей, але це «-« для здоров'я).Відбувається інститут-я ек.процесів. Зникає «нац.-й». Ек-ка стає залежною.

1).Стратифікації, (уніфікації і різноманіття).

2).Дисоціації (інтеграція і дезеінтеграція)

3).Гр.галузевих парадоксів:

І парад. „домашнього заміщення” ґрунтується на ідеї про те, що диверсифікований фінансовий портфель позначається на значно більших очікуваних прибутках у порівнянні з недиверсифікованим (за умов однакового рівня ризику). Моделі селекції портфельних інвестицій, розроблені Г. Марковіцем і Дж. Тобіном.

ІІ Парад. Філдстайна-Хоріока. Не обмеж функціонування міжн ринку капітал дозволяє внутр норми інвестицій відхилятися від норми нагромадж. Отже, нагромадж поза залежн від місця розташув повин бути ефективно використ по всьому ринку. Ін вест не обмеж тільки нац кордонами і нац нагромадж, оскіль джерелом ін вест ресурс повинен бути і міжн ринок капіт. Більшість Інд розв кр, які хар-ся високою нормою нагромадж та вис норму інвест. Звідси роблять висновок про низьку міжн мобільність капіт. За їх думкою світ ринок кап не сприяє одреж країною довготермін приб від міжчос торг.

III Парад. низьк мобільності нетто потоків капіт”. Гол парад. ринку тов і послуг, який є част глоб - це суперечність лібераліз і протекціонізму. Всупереч ідеї лібераліз світ тов ринків, яка реаліз під егідою СОТ досі зберіг значні бар'єри на шляху вільн руху тов маси. При чому, ці бар'єри ініціюються не кр 3-го світу, а розвин кр. В США зберіг вел кільк митн тариф на імпорт таких товарів.: -харч прод,-текстиль, - обяг, - ювелір прикраси, - залізн вагони. В Китаї прожовж блокада іноземн участі в ряді галузей нац ек.

44. Нерівномірність економічного та соціального розвитку країн в умовах глобалізації

Сх. Азія, ВВП на душу нас. збільш. найбільш високими темпами (близько 7 % на рік)Африка-1,1 %

На одному полюсі країни - гл-ні лідери з домінуванням США: на основі вдалої експансії у всіх сегментах св. ринку, накопиченого капіталу ключовими детермінантами їх успіху-інтелект-ія, соціал-ія, екологізація, деіндустріалізація ек-ки, пріоритетність знань та інформації, розвиток “людського капіталу”.

На іншому полюсі світової ек-ки - більшість країн, для котрих ек-на гл-я проявляється як якісно нові умови розв-ку, на які практично неможливо впливати, але обов'язково треба враховувати.

Найбільш інтенсивна господарська взаємодія спостеріг. в межах таких потужних інтеграційних угруповань, як: ЄС, НАФТА, АТЕС, АСЕАН, МЕРКОСУР. на долю НАФТА, ЄС і АТЕС прих. приблизно 80% світового ВВП, 82% всіх державних бюджетів країн світу і 85% експорту.

Регіоналізація виступає своєрідним проявом і формою реаліз-ії гл-ї, загострюючи суперечності глоб-го розвитку. З одного боку, зняття бар'єрів у рухові товарів, послуг, капіталів, роб. сили в межах інтеграційних об'єднань виступає каталізатором зростання міжн-го спів роб-ва у глоб-му масштабі. А з ін.. боку, позитивний ефект від впровадження подібної лібералізації обмежується спільними кордонами регіон-го інтеграційного об'єднання та супроводжується введенням обмеж-х заходів у відносинах з країнами, які не є членами даного регіон-го інтеграл-го угруповання. Рег-на інтеграція розвив-ся на суч. етапі більш динамічно, ніж процеси глобальної інтеграції.

45. Становлення глобальних регуляторних інститутів. Майбутнє міжурядових організацій

МО-1 з найоптимальніших регул.інститутів, необхідність в яких була викликана до життя регламентування світ ек процесів, на сьогодні не здатні вирішити цю проблему. МО мають низку суттєвих вад: 1. Взагалі не мають інституційної бази; 2. Їхні функції обмежені консультаційними повноваженнями; 3. вони наділені країнами учасниками лише обмеженими повноваженнями з арсеналу суверенних прав держав; 4. Вони фактично не володіють законодавчою владою і вкрай обмежених обсягах володіють виконавчою. Сучасна структура МО є достатньо складною внаслідок своєї безсистемності. По-перше, це достатньо складна мережа організацій та органів ООН та її спец постанов. Найвпливовіші: МБРР, МВФ, СОТ, ОЕСР. По-друге, це неформальні, консультаційні групи, що регулярно проводять свої зустрічі: велика вісімка, паризький та лондонський клуб кредиторів. По-третє, це рег інтеграційні угрупування та об'єднання, тут можна говорити не скільки про глобалізацію, скільки про рег сепаратизм, протекціонізм. По-четверте, все більшого значення набувають не дво-, а багатосторонні регулювання ЗЕЗ. По-п'яте, це множина не держ МО універсально рег галузевого чи функц характеру. Зростаюча активність і популярність НДО певною мірою руйнує монополію влади та концентрацію її в одних руках (держ структурах), створює альтернативні канали інформації і тим самим як би підготовляє народження структур глобального громадянського суспільства.

46. Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна-РФ” в умовах глобальних економічних трансформацій

Головними передумовами укр-рос партнерства є спільність і тотожність стратегічних інтересів обох держ в екон сфері. Інтереси Укр у відносинах з РФ полягають у створенні умов для розвитку довгострок ек зв'язків.

Російська сторона, зацікавлена у збереженні ек зв'язків з Укр, яка лишається ринком збуту рос продукції, що не є конкурентноспромож на ін ринках; має значний науково-технічний потенціал, що застос для вирішення ек проблем Росії. Також РФ зацікавлена у збереж сприятливого режиму використання укр транспортної інфраструктури (магістральних трубопроводів, мор портів, залізничних та автомоб шляхів, ліній електропередач); набутті шляхом придбання контрольних пакетів акцій контролю над підприємствами та організаціями Укр, що працюють у машинобуд комплексі, паливно-енергет комплексі.

Подолання розбіжностей в інтересах сторін має здійснюватися шляхом зближення норм-правової бази ек співробітництва, уніфікації податкової і тариф політики; узгодження позицій обох країн на ринках третіх країн, ств спільних ТНК, фін-промислових груп та підприємств у провідних галузях промисловості.

Загрозами ек безпеці Укр з боку Росії можуть бути: посилення позицій рос капіталу в ек-ці Укр; введення Росією ліцензування, квотування, додаткового імпорт мита, обмежувальних заходів із транзит, витіснення укр тов з рос ринку; посилення залежності Укр від постачання рос та середньоазійських енергоносіїв; перешкоджання зусиллям Укр щодо транспортування каспійської нафти через територію Укр в Європу; реалізація схем транспортування російських енергоносіїв в обхід території України.

47. Соціокультурні і політичні аспекти глобалізації

Соцкульт аспект: посилення х-ру глоб.наукового прогресу, який не визнає нац..кордонів і заохочує обмін науковими ідеями.

Але! Кул.криза (відсутність інституту громадян, нівелювання особистості, зниження держ.цілісності, гл-на стандартиз-я=>зменш.нац.особл., нівелюв.морально-етичних норм)Політ аспект: посилення ролі міжурядових орг-й, ключовим гравцем в суч.світ.ек-ці виступають ТНК інноваційний економіка глобалізація соціокультурний

Але! Політ.криза (недієвість суч.пол.інститутів, питання невизнаних держав, зникнення Європ.парламентаризму, сепарація, автономізація, застарілі принципи міжн.права)

48. Негативні прояви сучасного стану глобального розвитку

Риси глоб.етапу розв.ек.сист.світу:

1).перманентна кризовість (до цього кризи були прогнозованими, підпадали під Кондратьєвські цикли, зараз-нет)

*системність (в усіх сферах)

*криза перевир-ва (світ.ек-ка сьогодні-планово-збиткова, в банків не вистачало ліквідності, вони брали позики на позики, потім-втручання держав=>гірша криза, т.к.подовжується життя нежиттєзд.комп., банків=>держ.зменшує спроможність підтримувати, гіршає її власне ек.становище)

*фін.складова (проблема з ліквідністю, іпотечна криза, вал., пробл.з $ зараз,а в перспективі проблеми з Аu, бо ціна роздута. Частка $ в міжн.розрах-х-80%, а загалом-200%.Інші вал.набирають обертів: юань, вон, зол.динар)

2).деглоб-я (вокаліз-я, замкнутість на власних кордонах)

*протекціонізм

*ускладнення збуту прод.інш.кр.на власних р-х шляхом додавання вимог якості, техн.стандартів,необх-ті надання техн..обсл.

*відмова від концепції вільного руху кап-лу на світ.фін.р-х

3).переорієнтація інв-х і тов..потоків з класичн.:Захід-Схід, розв.країни-ті,що розв. на Південь-Південь (т.к.ключ.учасниками глоб.сист.стають КНР, Індія-на них-24% торг.тов. у 2009р.)

4).цінова динаміка на сировинні тов.(раніше: 75%-готові тов., 25%-сир., зараз: 46%-сировинні+напівфабр.; БРІК, Афр.-становище покращено за рах.сприятл.цінової кон'юнктури)

5).демограф.криза (пробл.писемності, народжув.,зайнятості)

6).політ.криза (недієвість суч.пол.інститутів, питання невизнаних держав, сепарація, автономізація, застарілі принципи міжн.права)

7).кул.криза (відсутність інституту громадян, нівелювання особистості, зниження держ.цілісності, гл-на стандартиз-я=>зменш.нац.особл., нівелюв.морально-етичних норм)

8).Інформ.криза (всупереч гл.тенденціям-інфо-закрита).

49. Альтерглобальні сценарії світового розвитку

Альтерглобалізм - представляє собою новий тип базової демократії, мінімальною програмою якого є взяти за основу соціальне партнерство, соц. захист, соц. держави, і реальну демократію. Альтерглобалізм представляють різноманітні антиглобальні рухи, дії яких спрямовані проти наступних негативних наслідків глобалізації: 1антидержавні дії інститутів Вашингтонського консенсусу;2 скорочення дотацій на боротьбу з бідністю; 3обмеження прав профспілок; 4впровадження політики зниження з/п під тиском СОТ; 5створення баз даних на всіх громадян спецслужбами країн світу;6 обмеження на в`їзд до країн;7 комерціалізація наукових розробок; 8 монетаризація промисловості; 9розширення платної освіти; 10 всевладдя фінансового капіталу;11подорощення медикаментів (у 15-20 років);12дискримінація жінок і молоді Програма антиглобалістів передбачає діяльність за двома взаємопов`язаними напрямками:-створення альтернатив- спротив, який передбачає протидію укріпленню влади корпоративного капіталізму. Основні цілі антиглобалістів: -змусити представників державних і міждержавних інституцій прислухатись до громадської думки-мобілізувати і надихати людей на активні громадські дії. Основні принципи руху антиглобалістів є: децентралізація гнучкість легкість і швидкість створення і розпаду структур; загальна доступність ресурсів антиринкова спрямованість рівні права інтеркласовість самоорганізація асоціативність Основні вимоги антиглобалісті, які є об`єднаними в генуезький соц. форум передбачають: глобалізацію права, а не тільки доходів рівний доступ до охорони здоров`я для всіх незалежно від доходів 1анулювання боргів країн, що розвиваються розвинутим країнам 2підписання Кіотського протоколу 3конвенція військової промисловості. Головною формою антиглобального руху є масові акції, кампанії протесту, акції цивільної непокори. На сьогодні антиглобалізм може бути представленим як лівим так і правим крилом. Праве крило закликає до зміцнення суверенітету і влади національної держави на противагу ТН контролю. Реальним інструментом цього є підтримка національного виробника (АТТАК, Субкаманданте Маркас) Ліве крило відмовляється бачити в державі майбутнє, вважаючи державу інструментом панування і гноблення. Закликає демонтувати державні структури і замінити їх само організованим суспільством.



50. Об'єкти і суб'єкти глобальної системи економічного регулювання

Регулювання економіки -- це систематичний і цілеспрямований вплив держави на економіку з метою оптимізації економічної системи на основі прийняття і реалізації економіко-політичних рішень. Об'єктами державного регулювання є: економічна система загалом, що формує макроекономічний рівень державного регулювання економіки; економічні підсистеми (регіони і сфери економіки, галузі й народногосподарські комплекси; міжнародні економічні відносини (зовнішньоекономічна діяльність, валютні відносини, торговельні зв'язки), тобто глобальний рівень державного регулювання економіки. Зазначеними рівнями не вичерпується перелік об'єктів державного регулювання, слід додати й об'єкти, вплив держави на які може мати як постійний, так і несистематичний або фрагментарний характер: економічні відносини (кредитні, фінансові, зовнішньоекономічні); окремі ринки (товарів, послуг, цінних паперів, інвестицій, праці тощо); економічні явища і процеси (інфляція, безробіття, господарська кон'юнктура, економічний цикл, інновації, інвестиції). Центральним суб'єктом системи державного регулювання економіки є держава, представлена сукупністю державних органів з різними повноваженнями та різних рівнів -- законодавчої, виконавчої та судової влади, центральних і місцевих органів виконавчої влади. Відмінності політичного устрою окремих країн визначають ті органи, які здійснюють домінуючий вплив на державне регулювання економіки: президент або парламент, законодавча або виконавча гілки влади тощо. Суб'єктами (носіями) державного регулювання виступають також інституціональні утворення, які займають проміжне становище між державою та окремим громадянином і визначають ступінь політичної та соціальної структурованості суспільства. До них належать передусім політичні партії та об'єднання, громадські організації і рухи, професійні спілки. До суб'єктів державного регулювання економіки належать і міжнародні економічні організації, які істотно впливають на формування національної економічної політики окремих країн, зокрема з трансформаційним станом економіки (Міжнародний валютний фонд, Світовий банк тощо).

51. Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна-ЄС “ в умовах глобальних економічних трансформацій

Євроінтеграція є головним та незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України. Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли було офіційно визнано незалежність України. Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 16 червня 1994 р., яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань.

На сьогодні в рамках УПС визначено 7 пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу.

Партнерський діалог Україна-ЄС розвивається під час проведення щорічних засідань Самміту Україна-ЄС за участю Президента України; Ради з питань співробітництва за участю Прем'єр-міністра України; Комітету з питань співробітництва; Комітету парламентського співробітництва; регулярних консультацій Україна-Трійка ЄС, постійних експертних консультацій. Між Україною та ЄС щорічно відбувається понад 80 офіційних зустрічей та консультацій на високому і експертному рівнях.

Нинішній розвиток політичного діалогу між Україною та ЄС базується на впровадженні Україною Стратегії інтеграції до ЄС, виконанні сторонами УПС та опрацюванні Плану дій в рамках Європейської політики сусідства. Україна виходить з того, що реалізація зазначеного документа має сприяти посиленню співпраці між Україною та ЄС в умовах розширення, створити необхідні умови для переходу в майбутньому до якісно нового рівня відносин з ЄС.

52. Цивілізаційні виміри стратегій глобалізму

Суністю глобалізації є перетворення людства в єдину структурно-функціон сист. Для глоб цивілізаційних вимірів характерним є нерівноправність компонентів, що її утвор - усе зростаюча прірва (за параметр якості життя пересічних людей) між її провідною ланкою - Зх і Сх., групою найрозв країн, що вийшли на рівень інформац сусп, та ін людством, яке все помітніше відстає від світ лідерів. У світі все потужніше діють глоб закономірн та тенд, характер яких визнач здебільш інтересами і можлив невеликої групи найпотужн держав і наднац корпорацій. За таких умов більшість країн 2-го і 3-го ешелону скоріше підстроюється, прилаштов до вимог сильніших за себе, ніж самостійно і активно діє в напрямку переслідув власних інтересів. Отже, у суч світі за умов глобаліз маємо справу із взаємопов'яз різноспрямов тенденц. Розв країни Зх на чолі зі США впевнено випередж ін держ за заг обсягом спож і якістю життя. Паралельно швидкими темпами, значно випередж в цьому віднош Захід, розв деякі інші країни, переважно Далекого Сх. При цьому у більшості країн Латин Амер істотних позит зрушень не спостеріг, а Троп Африка на очах деградує. Такої ж деградації зазнали впродовж 80-90-х років спочатку СРСР, а потім пострадян країни, серед яких була і Укр. У зв'язку з цим Україна, пострад країни та ін незах країни хоч якось намагаються викор свій шанс -- коли-небудь піднятися на рівень інформ сусп. Для цивілізац процесів глоб особл знач почин набув процес посил антизахідних, передусім антиамериканських, настроїв, І справа тут не лише в тому, що в наш час протистоян у світі набуває ознак "зіткнення цивіліз", а ще й тому, що нац конфлікти (на Балканах, Кавказі тощо) все більше підпорядксаме цивілізац конфронтації. Сьогодні протистояти деструктивн викликам з боку транснаціон сил глобаліз світу можуть не стільки ті чи ін окремі країни, скільки окремі цивіліз світи. За умов глоб світ не стільки уніфік за поверхово сприйнятими америк зразками, скільки набуває вигляду поліцивілізац структурно-функціон системи, в якій окремі цивілізац складові поводяться, не однаково і своїм традиц ідейно- ціннісним підґрунтям великою мірою визнач майбутнє країн і народів, що їх складають.У глоб масштабі склалася жорстка ієрарх с-ма, що ґрунт на гегемонії Зх (насамперед у сферах: фін, військ-політ та інформ )

53. Дезінтеграція та реінтеграція в глобальній економіці

Дезінтеграція в своїй основі має дві причини. Перша це заперечення дійсністю самих причин інтегр процесів (тобто ек причин). Інша причина полягає у тому, що в міру розвитку ек та все повнішого задоволення потреб людини на перший план виступать чинники культ середовища. При цьому той поріг є досить невизнач. В цьому разі потреба в самоідентифікації нації може виникати за різн рівня розв країни. Дезінтеграційні процеси зумовл бажанням певн групи насел відкоркрм від ін за нац чи реліг ознак,іноді основою є непропорц розв країни. Дезітеграц процеси можуть мати як лок, так і глобал хар-р.У сист взаємовіднос „нац ек-ек регіоналізм, важливе*подальше поглиблен дослідж питань втрати країн-учасн інтеграл угрупов частини суверн,доцільн і ефект наднац регул ек процесі;*розуміння того,що дезінтеграц формує передумови розв інтеграл на нових кільк і якісних засадах. Перехід на ринкові відносини підірвав основу інтеграційних процесів. Іноді виник умови для повн,часткової чи розширен реінтеграц,яка є на сьогодні практично не дослідж в ек літ-рі,хоча має неабияке практичне знач.Уразі повн реінтеграц йдеться про відновл того чи ін інтегр угруповув в поперед складі на тих самих політ-ек засадах.Часткова реінтегр-об'єдн окремі учасн інтегр угруп на попередн принц або всі учасн,але на якісно нових засадах.Розшир реінтегр-включ у відновлюв інегр об'єдн нових учасн на тих чи ін засадах.

54. Національні фірми в транснаціональних корпоративних системах в умовах глобалізації

Транснаціональні корпоративні системи за час свого розвитку пройшли сутнісну трансформацію і нині являють собою систему структурних елементів, що взаємопов'язані відносинами власності або контрактами, взаємодіють між собою за певним механізмом з метою реалізації цільової функції, діяльність якої носить міжнародний характер. Національні фірми виступають структурними елементами корпоративних систем, що діють переважно в економічному просторі приймаючих країн. Роль національної фірми як структурного елементу ТНКС, що діє на території приймаючої країни, полягає в отриманні приймаючою економікою певних вигод, що проявляються як на макро-, так і на мікрорівні. Позитивні наслідки діяльності ТНК через національні фірми для приймаючої країни макрорівня полягають у наступному: зростання вітчизняного виробництва і зайнятості; вливання фінансових ресурсів; перелив матеріальних та нематеріальних активів до національної економіки; розвиток ресурсномісткого експорту; нові можливості для налагодження техноємної та орієнтованої на експорт діяльності завдяки підрозділам ТНК; поліпшення стану платіжного балансу; підвищення ефективності промислового виробництва; підвищення конкурентноздатності секторів економіки та розвиток нових форм бізнесу; приріст ринкової частки країни у структурі світової торгівлі. Позитивними наслідками мікрорівня діяльності ТНК через національні фірми для приймаючої країни визначено наступні: модернізація вітчизняних підприємств; обмін знаннями та навичками між фірмами, що співпрацюють; залучення коштів та ресурсів ТНК, доступ до наукових розробок та нових технологій міжнародного рівня; налагодження нових економічних зв'язків з іншими структурними елементами корпоративних систем за кордоном; перейняття досвіду ведення міжнародного бізнесу та досвіду управління; використання технічної та інформаційної бази ТНК; підвищення конкурентноздатності вітчизняних фірм; розширення масштабів діяльності вітчизняних фірм завдяки ресурсам ТНК; покращення умов праці на вітчизняних підприємствах, що співпрацюють з ТНК; навчання міжнародним стандартам та правилам бізнес-поведінки; підвищення кваліфікації персоналу вітчизняних фірм.

55. Вплив глобалізації на кр, що розвиваються

Міра позитивного впливу глобалізаційних процесів на економіку окремих країн залежить від місця, яке вони займають в світовій економіці. Ця дисгармонія розвитку, в свою чергу, породжує нові виклики та загрози світу: 1).відбувається масова міграція населення до більш стабільних і сприятливих в економічному плані регіонів. 2).Фінансові потоки, які є ознакою технологічної експансії зах цивілізації, що надходять до відсталих регіонів світу мають стимулювати наукове, технологічне і культурне зростання країн, що розвиваються. Проте, практично будь-які технології, котрі виникають у ході розвитку цивілізації, є продуктом певного типу мислення, яке реалізується в межах певної культури. Будь-яке штучне втілення способів вир-ва в середовище, яке не є пристосованим для цього, може дати лише частковий результат. При цьому якість культурного середовища обов'язково буде зазнавати певних змін, вектор яких може бути спрямований не в позитив руслі.

Наслідки: збільшення розриву в рівнях ек та соц розвитку між бідними і багатими кр; поглиблення соц розколу і несправедливості в бідних кр (ріст безробіття, бідність працюючих мас, безпритульність дітей, поширення злочинності); техногенне перенавантаження і деградація навколишнього середовища; економічне послаблення нац держ, зниження ефективності й к-сті нац держав через зростання їх необґрунтованої відкритості, фін залежності; пригнічення вн ринків і падіння попиту на продукцію нац виробників; зростання ступеня ек ризику; посилення негативного впливу глоб. к-ї; зростання протиріч і конфлікту інтересів "старої" і «НЕ» в кр, що глоб-ся.

56. Сучасна система регулювання глобальних процесів та об'єктивна необхідність її вдосконалення

МО, необхідність в яких була викликана до життя регламентуванням світ ек процесів, на сьогодні не здатні вирішити цю проблему. МО мають низку суттєвих вад: 1. Взагалі не мають інституційної бази; 2. Їхні функції обмежені консультаційними повноваженнями; 3. вони наділені країнами учасниками лише обмеженими повноваженнями з арсеналу суверенних прав держав; 4. Вони фактично не володіють законодавчою владою і вкрай обмежених обсягах володіють виконавчою. Сучасна структура МО є достатньо складною внаслідок своєї безсистемності. По-перше, це достатньо складна мережа організацій та органів ООН та її спец постанов. Найвпливовіші: МБРР, МВФ, СОТ, ОЕСР. По-друге, це неформальні, консультаційні групи, що регулярно проводять свої зустрічі: велика вісімка, паризький та лондонський клуб кредиторів. По-третє, це рег інтеграційні угрупування та об'єднання, тут можна говорити не скільки про глобалізацію, скільки про рег сепаратизм, протекціонізм. По-четверте, все більшого значення набувають не дво-, а багатосторонні регулювання ЗЕЗ. По-п'яте, це множина не держ МО універсально рег галузевого чи функц характеру. Зростаюча активність і популярність НДО певною мірою руйнує монополію влади та концентрацію її в одних руках (держ структурах), створює альтернативні канали інформації і тим самим як би підготовляє народження структур глобального громадянського суспільства.

57. Ключові чинники глобальних трансформацій

Рушійні чинники глобалізації:

1.Економічні фактори - концентрація і централізація капіталу, зростання кількості крупних промислових і фінансових груп, які все більше виходять за національні межі, здійснюючи діяльність по всьому світу.

2. Політичні фактори - державні кордони поступово втрачають своє значення, стають все більше прозорими, посилюються ліберальні тенденції, дерегулювання ринку і товарів .

3. Міжнародні події - 1985р. - прийняття Європейського акту, який проголосив свободу переміщення товарів, послуг, людей і капіталів; 1986р. - конференція ГАТТ щодо зниження тарифів і зменшення обмежень в торгівлі; 2000р - Європа - спільний дім, введення єдиної валюти.

4. Технічні фактори - Інтернет, транспортні комунікації і т.д.

5. Суспільні фактори - послаблення ролі традицій, соціальних зв'язків та звичаїв, підвищення мобільності людей.

Стримуючі чинники глобалізації:

1. Відмінності соціально-економічних систем;

2. Втручання держав і політика протекціонізму;

3. Валютні обмеження, коливання валютних курсів;

4. Традиційні конфлікти;

5. Ідеологічні невідповідності;

6. Релігійні обмеження.

58. Державно-корпоративний глобалізм і проблема силової глобалізації

Новий глобальний імперіалізм схильні називати корпоративним, або економічним імперіалізмом за своєю природою і стратегіями імперські держави схильні підтримувати, захищати корп-ї, які сформувалися в їх країнах, незважаючи на те, що вони давно переросли нац рамки, стали глоб корпораціями і вже вийшли з-під контролю материнських держав. Але найбільший конфлікт полягає в тому, що глобальні корпоративні імперії, підпорядковуючи собі малі нації-держави, неминуче в процесі еволюції своїх стратегій ставлять мету - підпорядкувати собі і материнські держави, навіть найбільші імперські держави, такі як США, Японія, ФРН, ВБ, Фр. Геометрія потрійного зростання інтересів: імперські держави - глобальні ТНК - МО. При цьому особливу роль відіграє об'єднання чималих ресурсів великих імперських країн і міжнародних фін орг-й, які, по суті, стали глоб міжн корп. Досить часто і за допомогою великих ресурсів імперська держава відігравала провідну роль в антикризовому менеджменті, рятуючи (своїх) головних інвесторів від банкрутства, підтримуючи неплатоспроможні транснаціональні корпорації і запобігаючи краху валют. Силова, чи насильницька, гл-я підносить роль нац держави як механізму агресивного глобалізму. Тільки держава може стати на перешкоді перетворенню своїх громадян у "глобальних людей". В умовах неухильного нарощування масштабів і сили глобалізму головне завдання націй-держав полягає в тому, щоб посилювати внутрішню інтеграцію, яка повинна бути сильнішою за зовнішні впливи і руйнуючі удари глобалізації. Сподіватися на те, що внутрішні господарські зв'язки, незважаючи на процеси глобалізації, є сильнішими за зовнішні впливи безперспективно.

59. Транснаціоналізація як основний фактор формування глобальної економіки

Міжн к-я ведеться уже не стільки між країнами, скільки між ТН виробничими системами, які формують ядро світової ек системи.

Особливого х-ру набуває відокремлення ТН капіталу, яке відбувається шляхом укорінення його у відтворювальні взаємозв'язки нац ек-к, що призводить до руйнування відтворювальної цілісності нац.-х комплексів, формування нових галузевих нац.-х і глоб. пропорцій. При цьому глобальні взаємозв'язки ТН структур утворюють наднац. мережну ек-ку, яка не прив'язана жорстко до територій і тому рухлива, мінлива, але яка є несучою конструкцією, стрижнем ГЛЕК. Нац ек-ка, що залишається на території якої-небудь держави, вже не може називатися господарським комплексом; її найбільш привабливі ресурси включені у верхній ярус ТН відтворювальних зв'язків і обмінів. Ключовим питанням забезпечення еф-сті і безпеки розвитку нац ек-к в умовах ТН-ції постає визначення обсягу, змісту і меж повноважень держави у внутрішньо- і ЗЕД, і в першу чергу у взаєминах із ТНК. Сьогодні ці зв'язки набувають складного характеру і все більше висвічують неспівпадіння інтересів і асиметрію влади двох основних глобальних суб'єктів. Їхнє протистояння - це 2 підходи до політики ек розвитку: вільного ринк обміну і меркантилізму.

60. Глобальна економічна безпека та шляхи її забезпечення

Проблема ЕБ пов'язана із становленням і розвитком державності, усвідомленням нацією своїх економічних інтересів. Одним із перших проблема ЕБ знайшла своє практичне втілення у політиці президента США Ф. Рузвельта в період після економічної кризи 1929 -1933 рр. 29 червня 1934 р. рішенням президента Ф. Рузвельта був створений федеральний Комітет з ЕБ. Актуалізація питання, що зумовлено діалектичною суперечністю, яка проявляється, з одного боку, у стрімкому розвитку процесів лібералізації та інтеграції, що призводять до відкритості та взаємозалежності нац. ек-к, розвитку глоб. ринку, в умовах якого пол. замкнутість та екон. ізоляціонізм окремих держав не мають змісту; а з іншого - постає проблема самозбереження та розвитку окремих суверенних держав, їх пол. та екон. самоутвердження на міжнародній арені. Зрост.уваги зумовлено: *суттєвими та якісними змінами в розвитку сусп в-ва, а саме потужний розвиток в-ва на базі НТР, *виникнення монополій - створили в багатьох країнах реальні вн загрози для задоволення потреб людини - величезне безробіття, високі темпи інфляції та інші економічні катаклізми. Необхідність протидії деструктивним чинникам в економіці зумовили появу нового поняття та сфери діяльності - забезпечення економічної безпеки. У світі існують дуже різні системи й моделі нац безпеки, а саме:

- американська - орієнтована на поєднання зовнішньої та внутрішньої безпеки, яку використовують за взірець більшість держав;

- японська - з акцентом на внутрішню соціальну безпеку;

- китайська, яка є найконцентрованішим виразом систем безпеки держав, що здійснюють будівництво соціалістичного суспільства;

- системи, властиві державам, які нещодавно здобули незалежність, а також здійснюють глибинну переорієнтацію свого розвитку.

Виникає гостра потреба інтеграції націй-держав і, особливо, їх регіонів в глобальний ринок. Однієї мегарегіоналізації, подібної до Європейського Союзу, недостатньо для протидії експансії глобальних корпорацій. Потрібна інтенсивна внутрішня регіоналізація країн і вихід окремих регіонів (відповідно інтегрованих) в систему мегарегіонів і в систему глобальної інтеграції. Приклад Силіконової долини (США), як регіону конкурентоспроможної спеціалізації підтверджує реальність такої стратегії.

61. Субрегіональний вектор інтеграційної політики Укр в глобальних умовах

Субрегіональний вектор укр. політики має декілька напрямків:

1).ОЧЕС--мета- тісне ек співробітництво кр-учасниць, щодо вільного пересування тов, капіталів, послуг і роб сили і інтеграція ек-к цих країн в світову ек систему, база для співроб-ва з питань використання ресурсів Чорного моря.

Отже, участь У в ОЧЕС обумовлена транзитнаим хар-м її ек-ки, якій необх інтеграція в світ.ек.простір на паритетних умовах. Старетічні інтереси У:1. диверсифікація джерел енергорес за рах запасів Каспійського моря, які за своїм обємом перевищують запаси країн Близького Сходу; 2.викорсит.території Укр для їх транспортув-ня за маршрутом Схід-Захід і Захід-Схід; 3.вихід на ринки Близького Сходу за рах.трансп.коритдорів на осі Північ-Південь; 4.ліквідація загроз власної безпеки за рах. Загроз східного положення: нелегальна міграція, наркоторгівля…

В геополіт.відношенні таке співроб є дуже важливим для Укр з позицій нац безпеки. Для нас широке знач мають комунікаційні проекти в рамках ОЧЕС з буд-ва кільцевої автомагістралі навколо Чорн моря і системи магістральних трубопроводів для транзиту нафти і газу з Центр.Азії, Закавказзя, Бл.і Сер.Сходу до Європи.

2),ГУАМ-мета(97ств,2001 статус міжрег.орг-ї): зменшення впливу РФ, забезпеч.альтернанат.шляхів транспортування, ек співроб…

Співр-во в ГУАМ: створення євраз.трансп.корид.; взаємодія в галузі видобктку та транспорт нафти до ЄС; співроб в сфері безпеки, врегулюв конфліктів; політ співпраця з інш МО. Співроб-во У: 1).Безпека (створ.миротворчого батальйону під егідо ООН, ОБСЄ-отже У має шанс отримати статус регіон лідера, будучи основним миротворцем). 2). Транспорт (побудова морського переходу Груз-У, проект створення паромної переправи Поті-Керч чи Батумі-Керч, вже підписали угоду з урядами кр.ГУАМ 2008 «Про міжн.мультимодальні перевезення вантажу»; 3).Енергетика (Укр було розроблено проект «Придунайського енерготрансп-го мосту» кінцева мета якого ех електроенргії на Балкани, диверсифікація шляхів постачання енергоресурсів сусіднім з Укр кр Єс…).