Транснаціоналізація господарського комплексу країн Європейського Союзу

Майже 90 % кількості транснаціональних фірм базується в розвинутих країнах з ринковою економікою. Однак з кожним роком до процесу транснаціоналізації дедалі більше залучаються фірми країн, що розвиваються, а також країни Східної та Центральної Європи. П'ять країн - Німеччина, Японія, США, Велика Британія, Франція є районами базування для половини материнських транснаціональних корпорацій промислово розвинутих країн. Так, зі списку 100 найпотужніших ТНК 30 знаходяться на території США, 18 - на території Японії, по 11 - у Великій Британії та Франції, 8 - у Німеччині (рис 2.1). На ці країни припадає також 2/3 сукупного вивозу прямих іноземних інвестицій. У промислово розвинутих країнах розміщено близько 46 % усіх філій ТНК, у той час у країнах, що розвиваються - 42 %. До того ж, як правило, ТНК -- багатогалузеві компанії, їхня діяльність широко диверсифікована. Наприклад, кожна з 500 найбільших ТНК США має в середньому підрозділи в 11 галузях, а найпотужніші охоплюють по 30--50 галузей. У групі 100 провідних промислових компаній Великої Британії багатогалузевими є 96, Італії -- 90, Франції -- 84, Німеччини -- 78.

Рис. 2.1 Розповсюдження 100 найбільших компаній по країнах

Розглядаючи транснаціоналізацію саме європейського господарського комплексу, слід відмітити деякі особливості. Найперші транснаціональні корпорації створювались ще наприкінці ХІХ ст. (1860 - 1890 рр.), особливо це стосується харчової промисловості та сільського господарства, згодом вони розширялися та охоплювали все більше галузей (наприклад, Henkel (Німеччина), DANONE (Франція)), проте на протязі всього ХХ ст. в Європі, особливо Західній створювались потужні компанії. Періодами різкого розвитку ТНК були післявоєнні періоди, останні десятиріччя ХХ ст., а нині спостерігається явна тенденція до злиття компаній, таким чином менші за потужністю ТНК слабшають та зникають, а на світовому ринку залишаються тільки корпорації гіганти, що охоплюють всі сфери життя, всі галузі економіки та розширюють свої філії по всьому світу. Так, різні фірми працюють вже у 130 і більше країнах - наприклад, Electrolux у 150 країнах, швейцарська фармацевтична корпорація Novartis - у 140 країнах та інші. А промислові потужності теж розповсюджені вже у 10 ти і більше дочірніх країнах. Так, міжнародний концерн, що працює в галузях електроніки, медичного обладнання, освітлювальних приладів - PHILIPS із центром в Амстердамі (Нідерланди) має виробничі підприємства, що розташовані в 12 країнах: Нідерланди, Бельгія, Франція, Угорщина, Австрія, Польща, США, Мексика, Бразилія, Аргентина, Китай і Сінгапур.

Особливістю європейських ТНК також є їх спеціалізація. Переважна більшість корпорацій займається у багатьох галузях одночасно - нафтовидобувні компанії, такі як Eni (Італія), BP (Велика Британія), Royal Dutch Shell (Нідерланди) займаються транспортуванням, продажем, нафтопереробкою, хімічною промисловістю, виробництвом мастил та пластмас, займаються енергетикою; багатофункціональною є корпорація SIEMENS - крупний міжнародний концерн, що працює в галузі електротехніки, електроніки, енергетичного устаткування, транспорту і транспортного машинобудування, медичного устаткування і світлотехніки, а також спеціалізованих послуг в різних сферах промисловості, транспорту і зв'язку. Але на європейському ринку присутні хоч і менш впливові, проте відомі специфічні корпорації, які працюють виключно у своїй галузі: MAQUET AG (Німеччина) - медичне обладнання, Assicurazioni Generali S.p.A. (Італія) - страхування та цінні папери.

Станом на початок 2009 р. в світі діяли 64 тис. ТНК, що контролюють 830 тис. іноземних філій. Для порівняння: у 1939 р. налічувалося всього близько 30 ТНК, в 1970 р. - 7 тис., в 1976 р. - 11 тис. (з 86 тис. філій). В середині 90-х років в світі функціонувало 40 тис. ТНК, які контролювали за межами своїх країн до 250 тис. дочірніх підприємств. Їх число за останні два десятиліття збільшилося більш ніж у 5 разів. В 1997 р. в світі налічується 53 тис. ТНК, зараз ця цифра наближається до 65 тис. кількість зарубіжних філій становить 900 тис., об'єм продажів -- 9,5 трлн. дол. Що стосується Європейського Союзу, то країни-члени контролюють близько 40% світових ТНК [18]. Прослідкувавши динаміку транснаціоналізації господарського комплексу ЄС за останні 5 років (з 2005 по 2010 рр.) можна виявити ряд характерних рис. Кількість ТНК з кожним роком збільшувалась практично рівномірно. Наприклад, якщо у 2005 р. кількість корпорацій з доходом більше 60 млн. дол. за рік становила 50, то у 2009 р. - 54, у 2006 р. до цього списку додалось 2 фірми, а у 2008 р. кількість залишилася стабільною (рис.2.2).

Рис. 2.2 Динаміка кількості ТНК в період з 1939 по 2012 рр.

Географічне розповсюдження ТНК в Європі є вкрай не рівномірним - Західна Європа випереджає інші регіони як за кількістю, так і за потужністю фірм. В цьому регіоні знаходиться 130 надпотужних, що входять до списку 500 найбільших у світі - це становить 80% всіх європейських корпорацій (рис. 2.3). У Франції базується 40 ТНК, із яких 6 входять до списку ТОР-25 найбільших в Європі (найвідоміші: Total, BNP Paribas, Carrefour); в Німеччині нараховується 39 корпорацій, 7 з яких відносяться до найкрупніших (Volkswagen, Allianz, Daimler, Siemens); Велика Британія має на своїй території 26 корпорацій, найбільших - 3 (ВР, HSBC Holdings, Royal Bank of Scotland); в Австрії - 2 ТНК (OMV Group, Erste Group Bank); Нідерланди нараховують 13 ТНК, 2 найбільших (Royal Dutch Shell - найпотужніша ТНК у світі за 2009 р., ING Group), Бельгія - 5 ТНК, в рейтингу ТОР-25 - одна фінансова корпорація Dexia Group; в Ірландії 2 ТНК (найбільша в регіоні будівельна фірма CRH); Люксембург є країною базування для металургійної корпорації ArcelorMittal.

Рис 2.3 Співвідношення кількості ТНК по субрегіонах Європи

У Південній Європі працює 23 транснаціональні корпорації, найбільше їх в Іспанії - 12, одна з яких входить до 25 найбільших в Європі - це банкова структура Banco Santander; в Італії - 10 ТНК, надпотужних - 2 (нафтогазова корпорація ENI та страхова фірма Assicurazioni Generali), світовими італійськими брендами також є автомобільний концерн FIAT та комерційний банк UniCredit Group; 2 потужні ТНК діють в Португалії (нафтова компанія Galp Energia та енергетична EDP-Energias de Portugal).

Північна Європа нараховує 11 великих компаній. Найвідоміші з них знаходиться в Данії: Danske Bank Grup та A.P. Muller-Marsk Group, які не входять навіть до першої сотні найбільших ТНК світу; у Швеції 7 ТНК (Volvo, L.M. Ericsson, Nordea Bank, Skandinaviska Enskilda Banken, Electrolucs, Vattenfall, Nordea Bank); Фінляндія 2 ТНК (всесвітньо відомий бренд Nokia та нафтовидобувна компанія Neste Oil); в Норвегії - 1 потужна корпорація - Statoil Hydro, що входить до рейтингу найбільших європейських ТНК.

Серед нових членів ЄС, розташованих в Центральній Європі найбільшої економічної потужності досягли 2 ТНК, зокрема Польщі (нафтовидобувна та нафтопереробна PKN Orlen Group) та в Угорщині (Mol Hungarian Oil & Gas).

Галузева різноманітність ТНК. Розглядаючи галузеву спрямованість найбільших корпорацій Євросоюзу слід відзначити, що останніми роками відбувались значні зміни.

У 1990 рр. найбільш транснаціоналізованими секторами світової економіки були нафтова, хімічна, металургійна, електронна та автомобілебудівна промисловості. У цих галузях працюють 45 із 100 найбільших ТНК, при чому в перших двох - 24.

Що стосується європейських ТНК, то ці показники були подібними до загальносвітових тенденцій. На 1998 р. із 50 найбільших ТНК - 7 нафтових (Royal Dutch Shell, Total, ВР, Neste Oil, ENI, Galp Energia), 6 автомобільних (Volkswagen, Daimler, FIAT, Volvo, Renault-CITROEN), 5 хімічних (BASF, Henkel), 4 електронні (L.M. Ericsson, Nokia, Siemens, PHILIPS). Але у зв'язку з новітнім інформаційно-комунікаційним етапом науково-технічної революції у 2000-2006 рр. провідними в світі стали: фармацевтика, телекомунікації, електро- , газо- і водопостачання, фінансово-банкові установи, не втратило своїх показників автомобілебудування, нафтовидобуток і нафтопереробка.

Проте останніми роками внаслідок світової економічної кризи галузева структура ТНК знову зазнала змін. Втратили свої позиції колись провідні автомобільні, хімічні, металургійні фірми та виробники електроніки. Євросоюз не був винятком у цьому питанні, проте на відміну від світових, особливо американських ТНК, європейські корпорації не так різко втратили своїх позицій в автомобілебудуванні - це стосується лише окремих виробників.

Великих збитків зазнав FIAT, проте Volkswagen навпаки зміцнив свої позиції; стабільними залишились нафтові корпорації (Royal Dutch Shell - вийшло у світові лідери, високі показники мають Total, ВР), газо- та водопостачання не мають таких високих показників як середньосвітові, найвищих успіхів досягли енергетичні компанії (німецька GDF Suez та французька E.ON). Таким чином, із списку ТОР-25 найпотужніших ТНК Європи - 6 нафтових, 4 мережі роздрібної торгівлі, 2 автомобільні, 6 фінансово-банкових структур, 2 енергетичні, 1 поштова установа, 1 фірма харчової промисловості, 1 металургійна корпорація, 1 електронна.

Тобто галузева структура складається як із нових галузей, так і постійно стабільних.

Отже, ТНК є одним з найвпливовіших чинників впливу на економіку та політику всього світу та Європейського Союзу зокрема. Їхні доходи перевищують бюджети деяких країн. Таким чином, на них припадає майже половина всіх світових фінансових угод.

На підприємствах та установах транснаціональних компаній зайнята величезна кількість людей, тому рівень їх розвитку та стабільність функціонування напряму впливає на економіку всього ЄС та на умови життя населення.

2.2 Основні тенденції розвитку ТНК та їх участь в процесах транснаціоналізації господарства країн ЄС

Транснаціональним корпораціям Європейського союзу (ТНК) належить вирішальна роль у глобалізації світової економіки. (Рис 2.4) Про їх великі можливості свідчить наявність у них коштів, які часто перевищують розмір національного доходу держав.

Рис. 2.4 Структура транснаціональних корпорацій

На ТНК припадає основна частина прямих іноземних інвестицій: вони контролюють до 50 % промислового виробництва у світі; провадять понад 70 % операцій світової торгівлі, з них 40 % ? усередині ТНК, які відбуваються не за ринковими цінами, а за так званими трансфертними, що формуються не під тиском ринку, а з огляду довгострокової політики материнської компанії (компанії, що володіє контрольним пакетом акцій інших компаній, сама здійснює ті чи інші операції, виробляє певні товари). На підприємствах ТНК щорічно виробляється продукції на суму, що перевищує 10 трлн дол.; на них працюють близько 150 млн. осіб, тобто кожний дванадцятий, зайнятий у світі (крім сільського господарства). П'ятсот найпотужніших ТНК реалізують 80 % усієї виробленої продукції електроніки і хімії, 95 % фармацевтики, 76 % продукції машинобудування. Прямі іноземні інвестиції ТНК в усіх регіонах світу відіграють зараз найважливішу роль у сполученні багатьох національних економік і створенні інтегрованої інтернаціональної виробничої системи - ядра глобальної світової економіки [4].

ТНК мають неабияке значення для розвитку регіонів, оскільки володіють значними коштами, впливають на громадську думку, створюють політичне лобі, а також сприяють розвитку світових науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НІОКР): на частку ТНК припадає понад 80 % зареєстрованих патентів [7].

За офіційним визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональна корпорація - це підприємство, що об'єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності в двох чи більше країнах і провадить єдину політику та загальну стратегію завдяки одному або декільком центрам прийняття рішень.

За організаційною структурою транснаціональні корпорації, зазвичай, являють собою багатогалузеві концерни. Головна материнська компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль над діяльністю іноземних компаній і філій [2].

ТНК здійснюють все більший вплив на міжнародні відносини і світову економіку загалом, модернізація якої значною мірою визначається особливостями їх розвитку. З огляду на це, без розуміння ролі ТНК в міжнародному бізнесі, аналізу сучасних тенденцій їх розвитку, неможливе адекватне сприйняття економічних, політичних та культурних світових реалій [4]. Про глобальність діяльності ТНК, зокрема у європейському союзі, свідчить те, що їх кількість надзвичайно велика, і постійно росте. (табл. 1).

Таблиця 1 Діяльність ТНК

Доля материнських ТНК на ринку ЄС дає можливість отримати чітку картину про вплив окремих країн ЄС на внутрішні економіки країн партнерів.

Рис. 2.5 Доля материнських транснаціональних корпорацій

У сучасних умовах операції ТНК стають дедалі глобальнішими і щодо придбання чинників виробництва, товарів та ринків, орієнтуються на глобальний обсяг. Розміщення за кордоном значної частини виробництва і багаточисельних філій, інтегрованих в єдину мережу продукування товарів і послуг, дає змогу транснаціональним корпораціям використовувати ресурси і конкурентні переваги багатьох країн. Розвиток глобалізаційних процесів усуває перешкоди на шляху транскордонного переміщення товарів, капіталу та послуг, сприяє уніфікації регулювання, що полегшує доступ на зарубіжні ринки та вплив на їх економіку.

Таблиця 2 Тенденції розвитку

Проте, враховуючи тенденцію до стрімкого розвитку ТНК у світовій економіці, потрібно зазначити, що діяльність ТНК має як позитивні, так і негативні наслідки.

До позитивних слід віднести: зміцнення ресурсної і виробничої бази країн, в яких ТНК здійснюють свою діяльність; розширення експортних можливостей; сприяння реструктуризації економіки країн-реципієнтів; поширення передових технологій; поглиблення міжнародного поділу праці; посилення процесів інтернаціоналізації і глобалізації.

А негативними наслідками діяльності ТНК є те, що: вони передають слаборозвиненим країнам невідповідні їхньому рівню розвитку технології з жорсткими обмеженнями на продаж; відбувається централізація і контроль основних функцій ТНК із країн приналежності, тим самим закріплюється неоколоніальна залежність слаборозвинених країн; якщо країна намагається жорстко регулювати діяльність ТНК, останні просто покидають її і переміщаються туди, де регулювання м'якіше; важлива інформація про різні країни поширюється на міжнародному рівні глобальними розвідувальними мережами ТНК; вони зневажають інтереси місцевих робітників, оскільки їхня діяльність має глобальний характер; ТНК уникають сплати податків шляхом внутрішнього переливу капіталу в країни з нижчим рівнем оподатковування;встановлюючи штучні ціни, ТНК підривають спроби країн управляти власною економікою [3]

Таблиця 3 Місце у світовому рейтингу

Незважаючи на стрімкий ріст ТНК, їхня діяльність породжує певні проблеми (суперечності). Суперечності між ТНК і країнами базування головної компанії виникають головно тому, що:

? створюючи виробництво за кордоном, ТНК переносять туди частину робочих місць, які не можуть бути зайняті трудящими країни базування;

? створюючи зарубіжні філіали, ТНК виводять з-під оподаткування частину прибутку, а отже, зменшують можливості поповнення бюджету і фінансування суспільно важливих програм в країні базування.

Проте на практиці більшість країн запрошувачів прагне заохотити ТНК шляхом надання податкових та інших пільг. Отже, ТНК перетворились на головну силу ринкового виробництва і міжнародного поділу праці, на домінуючий чинник світової економіки і міжнародних економічних відносин. Їхня здатність гнучко пристосовувати механізм інвестиційної діяльності, організаційні методи і засоби до змін, що відбуваються в національній і світовій економіці, перетворили їх в глобальні господарчі структури, що розглядають світове господарство як сферу застосування свого капіталу. У правових аспектах ТНК поступаються державам, але, враховуючи тенденції зрощування політики і бізнесу, можливість лобіювання інтересів і впливу на політичні рішення, ТНК трансформуються у вагомі суб'єкти міжнародних відносин, інтереси яких будуть формувати геополітичну структуру світу у майбутньому.

2.3 Процеси транснаціоналізації в окремих галузях господарства країн Європейського Союзу

2.3.1 Процеси транснаціоналізації виробничого сектору господарського комплексу країн ЄС

ТНК в гірничовидобувній та нафтовидобувній промисловості

Видобуток корисних копалин - одна з перших історично сформованих організованих галузей промисловості. Гірничовидобувна галузь є основою для всіх інших, тому є однією з найбільш прибуткових, особливо в паливно-енергетичному комплексі, та найбільш транснаціоналізованих. Виходячи із історичного розвитку суспільства, в різні часи по різному цінились ті чи інші ресурси, хіба що ринок дорогоцінних металів постійно був стабільно прибутковим. Реалії сьогодення показують, що найвигіднішим є видобуток паливних ресурсів, а саме нафти й газу, проте цей напрямок є доволі молодим. Найстаріші фірми з видобутку нафти датуються початком ХХ ст. Завжди стабільним та прибутковим є видобуток рудних корисних копалин та бокситів, що необхідні для виробництва чорних та кольорових металів, ця галузь має одну з найдавніших історій. З видобутком руд, що нараховує тисячолітню історію, може позмагатися хіба що видобуток нерудних корисних копалин та промисловість будівельних матеріалів. У 2009 р. в списку 500 найбільших ТНК світу нараховувалося 13 гірничовидобувних підприємств, з них 4 були європейськими (3 гірничих та 1 нафтова). Загалом гірничовидобувну галузь можна умовно розділити на дві групи: власне гірничовидобувна промисловість та видобуток сирої нафти [20].

Гірничовидобувна промисловість. Найбільшою ТНК у цій галузі є Rio Tinto Group із штаб-квартирою в Лондоні, що нараховує 105785 працівників. Заснована у 1873 р. у Великій Британії. Є однією з провідних гірничодобувних і геологорозвідувальних компаній світу. ЇЇ діяльність включає виробництво алюмінію, міді, алмазів, енергетичних продуктів, золота, промислових мінералів і залізної руди на всіх континентах [21].

Anglo American - штаб-квартира Велика Британія, Лондон. 105000 працівників. Компанія заснована у 1917 р. британськими підприємцями в Південній Африці. Працювала в основному в колоніях, вперше зареєстрована діяльність за межами ПА - 1926 р. початок розробки родовищ у Замбії. Чистий прибуток у 2008 р. становив 5,215 млрд. дол., що на 28% більше, ніж у 2007 р., в 2009 р. ця цифра збільшилась до 5,4 млрд. дол. [23].

Видобуток сирої нафти. Беззаперечним лідером серед країн ЄС у цій галузі є BG Group ( LSE : BG. ) - це інтегрована нафтогазова компанія, яка має свою штаб-квартиру в м. Рідінг (Беркшир, Англія). Основною діяльністю BG Group є розвідка і видобуток природного газу, зрідженого природного газу та нафти. Вона продає свою продукцію на оптовим клієнтам, таким як роздрібні постачальники газу і підприємства з виробництва електроенергії. Компанія також володіє кількома газопроводами, а також бере участь у ряді проектів вироблення електроенергії. Філії діють по всьому світу, і лише менша частина потужностей знаходиться у Великій Британії. BG Group є міжнародною компанією, що здійснює операції в 27 країнах. Найбільші філії знаходяться в США, Тринідад і Тобаго, Бразилії, Нігерії, Тунісі, Єгипті, Омані, Норвегії, Казахстані, Індії [23].

Отже, можна зробити висновок, що ринок видобутку корисних копалин є дуже монополізованим. Це спостерігається і на світовому масштабі, і на регіональному. Так в Європі майже всі провідні гірничовидобувні корпорації знаходяться у одній державі (Великій Британії), менш потужні діють у Німеччині, Франції та Італії.

ТНК обробної промисловості

Обробна промисловість є найбільш різноманітною, розгалуженою та широкопрофільною галуззю промисловості зокрема та господарства загалом. Галузь є значною за обсягами та фінансовими потужностями, а особливо за кількістю зайнятих. Об'єднує в собі велику кількість підгалузей та підприємств. Обробну промисловість можна розділити на нафтопереробку, металургію, машинобудування, автомобілебудування, виробництво будівельних матеріалів, хімічну промисловість, фармацевтику, побутову хімію, аерокосмічну та військово-промислову галузі промисловості, електроніку та комп'ютерну техніку. Загалом на підприємства обробної промисловості припадає близько 2/3 від всіх ТНК світу, 150 із 500 найбільших ТНК світу, із них 75 - європейські. Загалом кількість фірм цієї галузі їх дохід та працюючі на них робітники, з кожним роком зростає. Це спостерігається як в Європі, так і в інших регіонах світу. Якщо в 2000 р. кількість таких ТНК в ЄС становила близько 6 тис., то нині ця цифра збільшилась до 7,5 тис. Якщо проаналізувати кількість корпорацій, що працює в обробній промисловості, то побачимо яскраво виражену тенденцію, а саме - традиційні підгалузі з найдавнішою історією (металургія та металообробка, машинобудування, автомобілебудування, ВПК) зменшують кількість, що пов'язано із злиттям чи банкрутством підприємств. Так, з 2000 р. їх кількість зменшилась на 12%. А новітні (фармацевтика, хімія, електроніка та комп'ютерні технології) стрімко збільшують як кількість корпорацій та філій, так і потужності виробництва та прибутків [21].

Щодо географічного розподілу підприємств цього виду промисловості, то традиційні галузі більше тяжіють до родовищ корисних копалин та споживачів: металургія та машинобудування - Німеччина (Рурський басейн), Польща (Верхня Сілезія), Франція (Лотарингія). А новітні галузі розповсюджені в високорозвинутих країнах з належним фінансуванням, а особливо з розвиненою освітньо-науковою базою (Велика Британія, Франція, Німеччина).

Металургія та машинобудування. На території Євросоюзу діє 3 металургійних корпорації (ArcelorMittal, Heraeus Холдинг, ThyssenKrupp). Найбільша з них ArcelorMittal -- найпотужніша металургійна компанія світу, яка нині контролює понад 10 % світового ринку сталі. Зареєстрована в Люксембурзі. Діє в Великій Британії, Індії, Україні, Польщі, Росії. Heraeus Холдинг (німецький металургійний комбінат) з центром в місті Ханау (Німеччина), в основному спеціалізується на кольорових металах та виробах з них. ThyssenKrupp -- один із найбільших промислових концернів Німеччини, є найбільшим в світі виробником високолегованої сталі, а також металообробних верстатів. Концерн займає провідні позиції в світі за виробництвом неіржавіючої сталі (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 Загальна характеристика металургійних корпорацій ЄС

Найбільші автомобільні корпорації ЄС: Volkswagen, BMW, MAN Nutzfahrzeuge AG, Robert Bosch (виробництво автозапчастин) - всі ФРН; Франція: Michelin, Renault, PSA Peugeot-Citroлn; Volvo - Швеція; FIAT - Італія (Таблиця 2.2). Найбільша Volkswagen AG - з центром у Вольфсбурзі - за 2009 р. найбільший виробник автомобілів в світі (6,3 млн. автомобілів на рік), 14 місце в світовому рейтингу ТНК та 5 в Європі, незважаючи на кризу продовжує зростати виробництво на 1% порівняно з 2008 р. та на 4% порівняно з 2007 р., прибуток же становив 7 млрд. дол. Загалом прослідковуються загальні тенденції автомобілебудування:

- перенесення виробництва на схід, до країн Центральної Європи;

- монополізація виробництва, за рахунок входження менш потужних підприємств до складу світових ТНК;

- великий вплив американських, японських, а останніми роками й китайських корпорацій;

- загальне збільшення конкуренції та боротьба за ринки збуту;

- впровадження новітніх технологій та альтернативних джерел палива та зменшення шкідливості від автотранспорту.

Таблиця 2.2 Загальна характеристика найбільших автовиробників ЄС

Серед машинобудівних найвідомішими є 2 корпорації, що теж знаходяться в Західній Європі, а саме - французька Alstom - виробник залізничного транспорту та швейцарська АВВ. Компанія спеціалізується в галузі електротехніки та енергетичного машинобудування заснована в 1988 році злиттям шведської компанії ASEA і швейцарської Brown, Boveri & Cie. Приблизно 40 % виробничій потужності розташовується на території Німеччини, інші заводи і компанії партнери знаходяться в таких країнах як: Швейцарія, Швеція, Італія, Франція, Чехія, Португалія, Фінляндія, Естонія, Білорусія. Таким чином, основні потужності металургії та машинобудування розташовані в розвинених країнах Західної Європи, проте в майбутньому можлива деяка зміна розташування основних центрів цієї галузі та її деяке перебазування на схід. Це відбувається в наслідок прийняття до ЄС нових членів з більш дешевою робочою силою, власним ресурсним потенціалом, а головне широкими ринками збуту.

Хімічна промисловість. Одна з молодих та стрімко зростаючих галузей. В Європі у 1995 р. діяло лише 1тис. ТНК, а нині вже більше 3,5 тис. Вироби цієї галузі знаходять застосування у всіх ділянках господарства і в побуті. Особливо швидке зростання вживання продуктів припадає на другу половину ХХ ст., коли у зв'язку з нестачею традиційних видів сировини та великим приростом населення постала потреба в замінниках цих матеріалів. Хімічна промисловість відзначається малою трудоємністю, але високими коштами устаткування, тому й розташовуються хімічні підприємства переважно в високорозвинених країнах. Цю галузь можна розділити на ще кілька підгалузей: нафтопереробка та нафтохімія, промислова хімія, побутова хімія та фармацевтика (рис 2.4).

Розглядаючи галузі в географічному розповсюдженні, видно практично однакові характеристики, а саме - всі підприємства знаходяться в високорозвинених державах із достатнім ресурсним та науково-професійним забезпеченням (Німеччина, Австрія, Франція, Італія), деяким виключенням з цього є нафтопереробні корпорації, що тяжіють до сировини (Нідерланди, Англія). Однією з найстабільніших та найприбутковіших є нафтопереробна галузь. З 10 найбільших світових корпорацій 7 - нафтовидобувні на 2009 р. У ЄС це показник становить 4 із 10 (Royal Dutch Shell, ВР, Total, ENI). Royal Dutch Shell (британо-нідерландська нафтогазова компанія), є першою за величиною компанією в світі. Штаб-квартира -- в Гаазі (Нідерланди). Група була створена в 1907 р. шляхом об'єднання Royal Dutch Petroleum Company і The «Shell» Transport and Trading Company Ltd.

Промислова хімія є найстарішою складовою хімічної галузі. В ЄС розповсюджена вкрай не рівномірно, ѕ всіх підприємств знаходиться в ФРН та Нідерландах, найбільші з них: Akzo Nobel (Амстердам), Evonik Industries (Ессен), Bayer (Леверкузен), LyondellBasell (Роттердам), французька L'Air Liquide та німецька BASF. BASF Societas Europaea -- найбільший в Німеччині і в світі хімічний концерн. Штаб-квартира -- в місті Людвігсгафен (земля Рейнланд-Пфальц на південному заході Німеччини). Концерн має в своєму розпорядженні 160 дочірніх підприємств в Європі, Америці і Азії, підтримує зв'язки з 170 країнами світу і виробляє більше 7000 найменувань продуктів. Близько 60 % своїй продукції BASF реалізує в Європі (у тому числі 21,2 % -- в Німеччині), 21,5 % -- в США, 5,3 % -- в Південній Америці, на Азію, Африку і Тихоокеанську зону припадає 15,9 % продукції. Фінансові надходження BASF в 2009 році становили 50,69 млрд. євро проти 62,3 млрд. євро в 2008 році (спад на 19 %). Кількість співробітників оцінюється в 104,779 осіб (січень 2009 рік). Підприємства побутової хімії мають подібне розташування: найпотужніші ТНК: L'Orйal (Франція) та Henkel (Німеччина) [23].

Найбільш прогресивною, наукоємною та найперспективнішою галуззю на сьогодні є фармацевтика. За останні 20 років кількість фармацевтичних фірм в світі зросла майже в 10 разів. Найпотужніші фармацевтичні ТНК ЄС працюють у Великій Британії - це AstraZeneca, GlaxoSmithKline та у Франції - Sanofi-Aventis. Glaxosmithkline -- друга в світі (після американської Pfizer) за потенціалом фармацевтична компанія. Окрім фармацевтики, компанія займається мікробіологією і товарами за доглядом за тілом. Основні виробничі потужності сконцентровані у Великій Британії, Іспанії, Ірландії, США і Сінгапурі. GSK веде велику дослідницьку роботу; основні наукові центри компанії розташовані в Грінфорді (передмістя Лондона), Харлоу (Велика Британія), а також в штатах Північна Кароліна і Пенсільванія (США). Загальна чисельність персоналу -- близько 100 тис. осіб (2008). Прибутки в 2008 р. становили 24,35 млрд. фунтів стерлінгів [17].

Електроніка та електротехніка. Це наймолодша галузь обробної промисловості, дуже наукоємна, проте й не менш прибуткова. В географічній спеціалізації дещо відрізняється від попередніх. Якщо в електротехніці все ще переважає Західна Європа: Schneider Electric (Франція), Siemens (Німеччина), Royal Philips Electronics (Нідерланди), Whirlpool (Велика Британія), TEFAL (Франція), то дещо менші потужності мають підприємства Південної Європи, найбільша італійська корпорація Antonio Merloni SpA. до якої відносяться такі бренди, як Ardo, Indesit та Північної Європи (лідер є Electrolux). То у високоточній електроніці беззаперечним лідером є Північна Європа: LM Ericsson (Швеція) та Nokia (Фінляндія), серед західноєвропейських найпотужнішою є Alcatel-Lucent (Франція). Загалом галузь доволі стабільна та прибуткова, найпотужнішою корпорацією є Siemens, дохід якого складає більше 8 млрд. дол. (рис. 2.5). Найбільших збитків під час кризи зазнав Philips Electronics, доходи якого зменшились на 230 млн. дол. [23].

Siemens AG -- крупний міжнародний концерн, що працює в галузі електротехніки, галузі електроніки, енергетичного устаткування, транспорту, медичного устаткування і світлотехніки, а також спеціалізованих послуг в різних промисловості, транспорту і зв'язку. Штаб-квартири в Берліні і Мюнхені (Німеччина).

Рис 2.5 Прибутки найбільших електронних корпорацій ЄС (млрд. дол.)

Отже на зосередження підприємств обробної промисловості впливають ряд основних факторів: сировинна база, транспортна доступність, ринки збуту, наявність робочої сили, проте для багатьох галузей характерний ще й специфічний фактор - наявність висококваліфікованих працівників та освітньо-наукової бази. Галузь дуже монополізована - всі промислові потужності зосереджені в невеликій кількості компаній. Розповсюджені підприємства вкрай нерівномірно, переважна більшість яких знаходиться в Західній та Північній Європі - найбільш розвинених та стабільних частинах ЄС. В перспективні напрямки галузі хімічна промисловість, фармацевтика, електроніка. Загалом же можна очікувати подальшого збільшення брендів та торгових марок, проте не фактичних власників.

ТНК в легкій та харчовій промисловості

Легка промисловість. На території країн Європейського Союзу в галузі легкої промисловості діє лише одна потужна міжнародна корпорація - німецька текстильна промислова кампанія Adidas, заснована у 1924 р. Вона спеціалізується на випуску спортивних сумок, спортивного взуття та спортивного одягу. Захопивши великий ринок збуту у Західній Європі, та Північній Америці, компанія стає найбільшим постачальником спортивного одягу та приладдя для олімпійських ігор та футбольних клубів світу. На період від 1960 - 1990 рр. компанія контролювала 70% ринку спортивного одягу у світі. У 1990 р. положення Adidas стає катастрофічним: збитки досягли показника у 100 мільйонів доларів. Французький інвестор Бернард Тапі викупив 80 % акцій компанії. У 1993 р. кампанія стала транснаціональною, перенесши виробництво з Німеччини до країн Азії. У 2005 р. компанія розширяється купивши 100% акцій спортивного концерну Salomon Sports за 1,5 млрд. дол. У серпні того ж року концерн Adidas-salomon AG викупив за 3,8 млрд. дол. 100 % акцій свого конкурента Reebok International Ltd. Поглинання Reebok дозволило Adidas збільшити свою частку на найважливішому для компанії американському ринку спортивних товарів до 20 % і максимально наблизитися до лідера ринку -- компанії Nike, яка контролює 35 %.У Adidas - Salomon AG безпосередньо працює близько 14000 співробітників. Штаб-квартира розташована в баварському містечку Герцогенаурах. Американська штаб-квартира знаходиться в Портленді (штат Орегон) [17].

Потужні корпорації легкої промисловості діють також в Італії, Франції, Великій Британії, проте їхні підприємства знаходяться тільки в одній державі і вони відіграють не таку важливу роль на міжнародному ринку.

Харчова промисловість. На 1952 р. на території Європейського Союзу діяло 4 надпотужних транснаціональних корпорації у сфері харчової промисловості, а саме: Groupe Danone, Heineken N.V, British American Tobacco Plc, Unilever. Усі корпорації діють у різних галузях харчової промисловості: Groupe Danone - французька корпорація зі штаб квартирою в Парижі, займається виготовленням молочної продукції, на 1950 р. кількість робітників становить приблизно 30 тис. осіб , з загальним оборотом 2,5 млрд. дол., та прибутком 700 млн. дол. Unilever - британсько-нідерландська компанія, заснована ще в 1930 р. Є одним із світових лідерів на ринку продуктів харчування і товарів побутової хімії (у тому числі парфумерії). Штаб-квартири -- в Лондоні і Роттердамі.

Heineken N.V - Голландська корпорація спеціалізується на виготовленні пива, на 1970 р. кількість робітників становить 40 тис. чол., з загальним прибутком 8,5 млрд. дол. То нині вже 64 тис [20].

British American Tobacco Plc (британська транснаціональна корпорація) із штаб-квартирою у Лондоні, яка спеціалізується у сфері виготовлення тютюнових виробів, у 1955 р. кількість робітників становила 45 тис. осіб., з яких 39 тис. чол. працювали у 25 країнах світу, загальний прибуток на цей період становив 1,5 млрд. дол. Нині працює 49 тис. чол. змогла досягти прибутків до 6 млрд. дол. [20].

З 1961 р. з'являється ще одна корпорація яка спеціалізується на виготовленні молочної продукції та інших продуктів харчування, а саме це італійська корпорація Parmalat. це досить динамічна корпорація яка швидко захопила долю ринку по виготовленню молочних продуктів, і стала конкурентом Groupe Danone. Так на 1961 р. у Євросоюзі діяли 5 корпорації у харчовій промисловості. З 1990 р. корпорації почали захоплювати ринок Центральної, Східної, Південно-Східної Європи та країн СНД, що значно сприяло їхньому розвитку, та розширенню, прибуток Groupe Danone зріс до 1 млрд. дол., чисельність робітників до 40 тис. чол., корпорація Heineken N.V, збільшила свої прибутки до 19 млрд. дол., та чисельність робочого персоналу досягла 55 тис. чол. Так як кожен рік більшість курців збільшується то корпорація British American Tobacco Plc, змогла досягти прибутків до 6 млрд. дол., та збільшити робочій персонал до 49 тис. чол. Італійська корпорація Parmalat, навпаки впала у темпах розвитку і стала неконкурентно спроможною, з 2003 р. корпорація знаходиться у стані реконструкції.

На початку ХХІ ст. цим корпораціям почали складати конкуренцію новоутворенні об'єднання. Так, за даними на 2009 р. лідером у сфері харчової промисловості є InBev - ТНК з виробництва пива та напоїв. Це на сьогоднішній день найбільший виробник пива в світі. Штаб-квартира -- в Льовені (Бельгія). Утворена в 2004 р. шляхом злиття бельгійської компанії Interbrew і Бразільської Ambev. Головним її конкурентом залишається корпорація Heineken N.V, у якої чистий прибуток становить 25 млрд. дол., а чисельність робочих 64 тис. осіб, з філіями у 44 країнах світу. У січні 2010 р. Heineken придбав FEMSA -- найбільшу пивоварну компанію Мексики. Операція було здійснена шляхом обміну акцій. Heineken отримав 100 % акцій FEMSA, акціонери мексиканської компанії отримали в обмін 20%-й пакет акцій Heineken. Вартість операції оцінюється в 5,3 млрд. євро (7,7 млрд. дол.). На сьогодні корпорація посідає 3 місце у світі за виготовленням пива. Другою корпорацією є Groupe Danone, у якої чистий прибуток зріс до 2 млрд. дол., та кількість робочих становить 90 тис. осіб. Третє місце посідає корпорація British American Tobacco Plc, в якої чистий прибуток становить 9 млрд. дол., та чисельність робочих - 60 тис. осіб. Корпорації належить 52 фабрики із виготовлення тютюнових виробів у 48- ти країнах світу [16].

Таблиця 2.3 Загальна характеристика найбільших корпорацій харчової промисловості в ЄС

Отже, в харчовій промисловості найбільш транснаціоналізованими є галузі виробництва напоїв, молочних виробів, напівфабрикатів, кондитерських виробів. Для найбільших корпорацій харчової промисловості характерним є виробництво побутової хімії, косметики, парфумерії та засобів гігієни. Щодо географічного розповсюдження найбільшого розвитку досягли корпорації Західної Європи: Франція, Велика Британія, Нідерланди, Бельгія. Конкуренцію складають ТНК Південної та Північної Європи, що є доволі перспективними в цій галузі.

2.3.2 Процеси транснаціоналізації в невиробничій сфері господарського комплексу країн ЄС

Невиробнича сфера поєднує в собі велику кількість надважливих для життя сучасної людини галузей. Паралельно з розвитком суспільства розвивалась і не виробнича сфера, створювались все нові галузі та напрямки. Саме відсоток зайнятих працівників у невиробничій сфері та сфері послуг свідчить про рівень економічного розвитку держави. Ця галузь господарства з кожним роком збільшує фінансовий оборот та в майбутньому є дуже перспективною. Як за рахунок нагромадження капіталу та збільшення грошового обороту в розвинених країнах, так і за рахунок розширення в країни, що розвиваються та в країни «третього світу».

ТНК, що працюють в невиробничій сфері умовно можна розділити на галузі: фінанси (інвестиційні корпорації, банки, страхові фірми), торгівля, послуги (комунальні, розваги).

Фінанси. Європа завжди була важливим фінансово-економічним центром. Тому саме в країнах ЄС діють найбільші фінансові структури з найдавнішою історією. Найбільші фінансово-інвестиційні підприємства: Hypo Real Estate Холдинг (Німеччина), що працює також в Австрії, Великій Британії та Ірландії. Володіє декількома не великими банками, страховими та кредитними фірмами (Hypo Real Estate Bank AG, Hypo Public Finance Bank); Cie Nationale а Portefeuille (Бельгія). Щоправда в кризові роки ці корпорації зазнають великих збитків, які становили у 2009 р. 8 млн. дол. та 0,3 млн. відповідно [23].

В ЄС діють найбільші страхові фірми в світі, що займаються всіма видами страхування та охоплюють всі сфери життя. Найбільше таких корпорацій в Франції та Італії, дещо менше - в Німеччині та Великій Британії. Assicurazioni Generali -- найбільша страхова компанія Італії і одна з найбільших в Європі. Штаб-квартира знаходиться в Трієсті. Діяльність компанії зосереджена в Європі, на Близькому Сході і в Східній Азії. Компанія посідає 47 місце в Fortune Global 500 (2009 рік). AXA -- французька компанія, що спеціалізується на наданні страхових послуг. Штаб-квартира компанії розташовується в Парижі. CNP Assurances SA - друга за обсягом страхова фірма Франції. У Великій Британії знаходиться найбільша страхова компанія Aviva. Німецькі лідери у сфері страхування Allianz та Munich Re Grup, ці фірми розширюються в Східній Європі та країнах СНД. Найстарішою ТНК в сфері страхування є Allianz, що діє з 1890 р., в 1960 р. діяло 3 міжнародні корпорації, а у 2000 р. близько 30 [19].

Банківські установи. Європейські банки є найстарішими та найстабільнішими в світі. Більшість з них починають свою історію з кінця ХІХ ст., а найбільший банк Великої Британії Royal Bank of Scotland оснований ще в 1727 р. 4 із 10 найпотужніших банків світу - європейські (Royal Bank of Scotland, Deutsche Bank, BNP Paribas, HSBC Holdings). Головними конкурентами банків ЄС є американські та швейцарські банки. Всі потужні банки ЄС знаходяться в розвинених країнах Західної Європи, проте останніми роками важливою тенденцією є входження до цих фінансових ТНК менш вагомих на цьому ринку банків Східної та Центральної Європи, як наприклад український Укрсиббанк у 2006 р. став частиною французького BNP Paribas. За рахунок таких операцій банки ЄС продовжують розширяти мережі своїх філій та збільшувати фінансову потужність.

Список найпотужніших ТНК в сфері банківської діяльності наведено в (Табл. 2.5)

Таблиця 2.5 Найпотужніші банки ЄС

Торгівля. Найбільш перспективним розповсюдженим видом торгівлі у повсякденному житті є роздрібна торгівля. Основні підприємства цієї галузі розташовані в Західній Європі (Німеччина, Франція, Бельгія, Нідерланди). Характерними рисами цієї галузі в останні десятиріччя є стрімке розширення своїх мереж та вплив на ринок Східної та Центральної Європи. За рахунок цього прибутки та потужності деяких підприємств (Metro, Carrefour) зросли порівняно із 1999 р. майже вдвічі. Про це також свідчить входження їх до списку ТОР-25 ТНК Європи.

Таблиця 2.6 Загальна характеристика найбільших мереж роздрібної торгівлі

Таким чином більшість торгових підприємств знаходяться в Західній Європі, проте їх філії діють далеко за межами країн базування і іноді філії навіть мають більші потужності. Ця галузь розширяється найбільшими темпами, це пояснюється доволі привабливою ціновою політикою великих корпорацій та відповідно великим попитом клієнтів.

Послуги. В цій галузі найбільші ТНК світу загалом та ЄС зокрема працюють в сфері комунальних послуг. Особливо потужні енергетичні, найбільші з них: Йlectricitй de France, Veolia Environnement - обидві Франція; Scotland and Southern Energy, Centrica, National Grid - всі Велика Британія; Enel - Італія, Vattenfall - Швеція, EDP-Energias de Portugal - Португалія.

Найпотужніша - Йlectricitй de France, що забезпечує електричним струмом 25 млн. будинків по всій країні. Також співпрацює з Toyota в області розробки акумуляторів, зарядних пристроїв для автомобілів і розгортання інфраструктури електрозаправок в Європі. Чистий прибуток 3,4 млрд. (2009 р.), кількість працівників 156 тис [17].

Таким, чином підприємства цієї галузі розповсюджені доволі рівномірно по території ЄС, з невеликим переважанням Західної Європи, особливо Франції та Великої Британії.

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку ТНК та процесів транснаціоналізації господарського комплексу країн ЭС

3.1 Перспективи та сценарії розвитку транснаціональних корпорацій в процесах транснаціоналізації сучасної світової економіки

Світ глобального бізнесу давно і небезпідставно порівнюють з джунглями, в яких за місце під сонцем доводиться боротися, розмір має значення, а помилки, як правило, дорого коштують. Ці «джунглі» щільно населені і відіграють значну роль у формуванні економічного ландшафту планети. Сукупний обсяг виробництва транснаціональних компаній (ТНК) перевищує чверть світового ВВП; на підрозділи ТНК за межами країн базування (тобто країн, де відповідні ТНК зареєстровані і / або де розміщені їх штаб-квартири) припадає близько 10,3% світового ВВП і третина світового експорту. Незважаючи на глобальну кризу, економічна експансія ТНК успішно триває. У порівнянні з передкризовим рівнем 2005-2007 рр.., Чисельність зайнятих на підрозділах ТНК за межами країн базування зросла на 33,9%, обсяг продажів - майже на 35%, обсяг експорту - на 47,1% [4]. Таким чином, навіть в умовах глобальної кризи спостерігалося помітне зміцнення економічних позицій ТНК. Після подолання наслідків кризи можна чекати подальшого прискорення зростання їх частки у світовому ВВП, експорті та зайнятості.

Поряд з тенденцією до підвищення ваги ТНК в глобальних економічних процесах, можна відзначити ряд стійких структурних тенденцій, розвиток яких визначатиме динаміку діяльності ТНК на найближчі десятиліття.

По-перше, це підвищення ролі ТНК, що базуються в країнах, що розвиваються. У 2009-2011 рр.. частка прямих іноземних інвестицій, здійснених ТНК із країн та країн з перехідною економікою, закріпилася на рівні вище 25% [5]. Хоча цей факт може почасти пояснюватися скороченням інвестицій з зачеплених кризою розвинених економік, не викликає сумніву, що вже в найближчі 10-15 років відповідна частка досягне 35-40%

По-друге, продовжиться процес зміцнення економічних позицій ТНК щодо національних держав. Відразу слід сказати, що часто зустрічаються в літературі порівняння ВВП держав з обсягом продажів ТНК позбавлені сенсу, оскільки в першому випадку мова йде про обсяг виробленої доданої вартості, а в другому - про валовий виручці, яка включає витрати на сировину і проміжну продукцію. У середньому вироблена додана вартість відноситься до виручки в пропорції один до чотирьох [6].

Таким чином, популярні порівняння завищують економічну вагу ТНК щодо національних економік в чотири рази. Але навіть після внесення відповідної поправки виявляється, що по «економічної потужності» в 2010-2011 рр.. компанія «Wal-Mart Stores» була порівнянна з В'єтнамом, «Royal Dutch Shell» перевершувала Марокко, а «ExxonMobil» дещо відставала від Словаччини. Що стосується провідної російської ТНК, то «Газпром» за обсягом виробленої доданої вартості обійшов Коста-Ріку та залишив позаду ще близько 100 країн, по яких доступна статистика ВВП («Financial Times Global 500 Rating-2011»; «World Development Indicators & Global Development Finance »). Цілком імовірно, що в найближчі двадцять років «економічна міць» найбільших ТНК виявиться порівнянної з ВВП таких країн-членів ЄС, як Чеська Республіка, Ірландія і Португалія.

У той же час буде набирати силу транснаціоналізація малих і середніх компаній. Цей процес відображає загальний імператив діяльності бізнесу в глобальній економіці, пов'язаний з необхідністю об'єднання конкурентних переваг, що спираються на економічний потенціал (ресурсний, науково-технологічний, ринковий, синтерного тощо) різних регіонів світу.

В результаті втратить актуальність ототожнення ТНК зі світом великого бізнесу: реальний бізнес-ландшафт планети буде включати в себе ТНК різного розміру, одно об'єднаних прагненням до підвищення глобальної конкурентоспроможності.

Дія даних тенденцій можна з високим ступенем упевненості прогнозувати на найближчі два-три десятиліття. Що стосується більш довгострокових прогнозів, то вони з неминучістю вимагають обліку не тільки економічних, але також політичних і соціальних аспектів діяльності ТНК. Висока варіативність цих факторів визначає сценарний характер можливих прогнозів. Отже, ким будуть населені «джунглі» транснаціонального бізнесу в XXII столітті?

Перший сценарій втілює в собі найгірші кошмари як антиглобалістів, так і прихильників традиційної моделі міжнародних відносин, заснованої на домінуючій ролі національних держав у прийнятті глобально значущих рішень. У рамках даного сценарію зміцнення економічних позицій ТНК вестиме до зростання їхнього політичного впливу, який буде проявлятися в послідовному «захопленні» сфер регулювання, раніше належали до компетенції держав і міжнародних урядових організацій.