Системна трансформація зовнішньоекономічної діяльності при переході від централізованої планової до ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

Спеціальність 08.05.01 -- світове господарство і міжнародні економічні відносини

УДК [338.24.021.8 + 339.9.012] (043)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Системна трансформація зовнішньоекономічної діяльності при переході від централізованої планової до ринкової економіки

Сіденко Володимир Романович

Київ--1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий консультант: член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор Білорус Олег Григорович, завідувач відділу Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік НАН України Чумаченко Микола Григорович, радник Президії НАН України;

доктор економічних наук, професор Філіпенко Антон Сергійович, науковий консультант Президента України;

доктор економічних наук, професор Супрун Володимир Олексійович, завідувач кафедри економічної теорії Державної академії легкої промисловості України.

Провідна організація: Українська Академія зовнішньої торгівлі Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, кафедра міжнародної економіки, м. Київ.

Захист відбудеться "16" листопада 1999 р. о 15 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26.176.01 при Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 252030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 252030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий "8" жовтня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук А.М. Хахлюк.

зовнішньоекономічний ринок лібералізація експорт

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Серед проблем, з якими зіткнулась економічна наука останніми роками, проблеми трансформації централізованих планових економік у ринкові належать до числа найактуальніших.

Проблемам зовнішньоекономічної діяльності в комплексі проблем проведення ринкових реформ належить особливе місце. Дію зовнішніх факторів важко прогнозувати, що надзвичайно ускладнює завдання відшукання оптимальних способів проведення реформи та регулювання зовнішньоекономічної діяльності в процесі реформування. Для України значення зовнішньоекономічних аспектів проведення ринкової трансформації багаторазово підсилене тим фактором, що після розпаду Радянського Союзу приблизно 4/5 її економічних зв'язків, які були раніше відносинами між частинами єдиного народногосподарського комплексу СРСР, одномоментно перетворились на зв'язки зовнішньоекономічні. Зовнішній дисбаланс став і продовжує бути одним з головних чинників дестабілізації економіки, гальмування прогресивних структурних реформ. Отже, без активної наукової розробки питань регулювання зовнішньоекономічної діяльності в процесі проведення ринкової трансформації економіки стратегічний курс на ринкові перетворення, на завоювання країною гідного місця у світовій економіці не зможе бути реалізованим.

Серед виконаних і опублікованих в Україні робіт вагомий внесок у вирішення проблем зовнішньоекономічної діяльності вносять праці В. Андрійчука, О. Білоруса, В. Будкіна, І. Бураковського, М. Дудченка, О. Кириченка, Л. Кістерського, Г. Климка, А. Кредисова, Д. Лук'яненка, Ю. Макогона, В. Маштабея, А. Мельник, В. Новицького, В. Онищенка, Є. Панченка, О. Плотнікова, А. Поручника, О. Рогача, А. Рум'янцева, І. Соколенка, В. Супруна, І. Тивончука, А. Філіпенка, О. Шниркова та ін., а серед закордонних вчених -- Ж. Ванг, Г.-Г. Геманн, М. Захматов, Б. Камінські, У. Ківікарі, Л. Краснов, В. Кузнецов, П. Мавроідіс, К. Майєр, Н. Малькольм, К. Мікалопулос, Б. Мілановіч, Дж. Неш, Д. Родрік, С. Сітарян, Д. Тарр, В. Томас, А. Уінтерс, Дж. Флеммінг, Б. Хекман, А. Хіллман, А. Холопов та ін.

Разом з тим, розв'язання зовнішньоекономічних трансформаційних проблем має бути органічно пов'язане з дослідженнями загальних закономірностей і тенденцій розвитку трансформаційних процесів при переході до ринкової системи, які в Україні представлені працями Ю. Бажала, Д. Богині, А. Гальчинського, В. Гейця, Б. Кваснюка, І. Лукінова, С. Мочерного, Ю. Пахомова, А. Філіпенка, Н. Чумаченка, А. Чухна, О. Шниркова та ін., а за кордоном -- Л. Абалкіна, Л. Бальцеровича, M. Бруно, А. Бузгаліна, Є. Гайдара, А. Гельба, Д. Гроса, С. Дзарасова, С. Едвардса, Л. Євстигнєєвої, Р. Євстигнєєва, А. Зіденберга, А. Колганова, Я. Корнаї, M. Лавінь, Д. Ліптона, О. Некипелова, А. Ослунда, Н. Петракова, В. Перламутрова, Р. Портеса, В. Радаєва, Д. Родріка, Д. Розаті, Дж. Сакса, Дж. Уільямсона, С. Фішера, Л. Хоффманна, Л. Чаба, А. Штайнгерра та ін.

Для розробки трансформаційної стратегії і тактики стосовно перехідних економік велике значення мають і результати досліджень в галузі теорії міжнародної торгівлі та міжнародної економіки загалом, а також узагальнення досвіду реформ торгової політики у країнах, що розвиваються. Вони представлені, зокрема, працями таких дослідників, як Р. Болдуін, Дж. Бхагваті, Р. Вернон, Д. Грінуей, С. Десаї, Дж. Дін, Р. Дорнбуш, А. Іголкін, О. Киреєв, С. Клемгоут, В. Коллонтай, М. Корден, Е. Кочетов, П. Кругмен, Е. Крюгер, П. Ліндерт, В. Ломакін, Р. Маккіннон, М. Мікаелі, В. Мотильов, М. Мусса, Дж. Неш, М. Обстфельд, Д. Папагеоргіу, М. Портер, Дж. Рідель, Д. Родрік, П. Самуельсон, В. Томас, А. Уінтерс, Р. Фалвей, В. Фомічов, Л. Хелмерс, Е. Хелпмен, А. Чоксі та ін.

Слід підкреслити, що надзвичайно актуальним є пошук саме системних рішень проблем трансформації зовнішньоекономічної діяльності відповідно до специфіки перехідних економік. Серед досліджень останніх років дедалі частіше зустрічаються праці, які визнають необхідність системного підходу до трансформаційних процесів, хоча їх автори (Л. Бальцерович, О. Білорус, А. Гасанов, О. Долганов, Л. Євстигнєєва і Р. Євстигнєєв, Д. Лук'яненко, О. Некипелов, Ж. Сапір, С. Сильвестров, А. Улюкаєв, В. Філатов, Л. Чаба, Г.-Г. Геманн і К. Майєр та ін). і дотримуються різних трансформаційних концепцій.

Актуальність такого підходу зумовлена, по-перше, тим, що в зовнішньоекономічній сфері переплетені різноманітні економічні, політичні, юридичні, національно-етнічні, морально-психологічні та інші відносини. Так що розробка питань, пов'язаних з реформуванням зовнішньоекономічних відносин, неминуче сполучена з розв'язанням загальних проблем проведення ринкових перетворень. Це тим паче так, що ринкові реформи спрямовані об'єктивно на відкриття економіки для зовнішнього світу.

По-друге, зовнішньоекономічна сфера впритул стикається з геополітикою, з глобальними політичними процесами. Від вибору тієї чи іншої моделі зовнішньоекономічної (а в ширшому смислі і загальноекономічної) політики, від тієї чи іншої системи регулювання взаємовідносин залежить не тільки сама хода процесу реформування, але й те місце у світовому господарстві, яке посяде країна в результаті ринкових перетворень.

По-третє, необхідно враховувати ті специфічні обставини, за яких протікає процес ринкової трансформації в ряді постсоціалістичних держав. Це -- комбінований процес реформування у напрямі ринкової системи і зміни національно-державної системи організації економіки. У такій комбінації, характерній для республік колишніх СРСР, Югославії, Чехословаччини, значення вироблення раціональної схеми реформування і регулювання зовнішньоекономічних зв'язків є особливо великим. Невдача в цій галузі може бути рівнозначною провалу економічних перетворень в цілому.

Разом з тим, попри наявність численних робіт, в яких аналізуються закономірності та тенденції реформування економічних систем загалом та систем зовнішньоекономічної діяльності, не до кінця вивченими, дискусійними, а отже відкритими для досліджень залишаються важливі питання системної трансформації. До їх числа слід передусім віднести такі.

1. Еволюція структури та функцій механізму зовнішньоекономічної діяльності на різних етапах економічного розвитку та її вплив на закономірності і принципи проведення економічних реформ в перехідних системах.

2. Система закономірностей і принципів розвитку механізму зовнішньоекономічної діяльності при переході до ринкової системи.

3. Альтернативні варіанти побудови механізму зовнішньоекономічної діяльності та їх еволюція в умовах переходу до ринкових відносин.

4. Вплив економічного середовища, що зазнає змін в період радикальних реформ, на формування і розвиток механізму зовнішньоекономічної діяльності підприємства, його організаційної структури.

5. Функціонування мікроекономічних адаптаційних механізмів, їх наслідки для структурних зрушень у зовнішній торгівлі та національному виробництві перехідної економіки.

6. Еволюція організаційної структури макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в період переходу до ринкової системи.

7. Визначення системного впливу різних видів загальноекономічної політики на сферу зовнішньоекономічної діяльності.

8. Дієвість і наслідки системного застосування окремих регулюючих форм, методів, засобів (інструментів) в перехідний період, виявлення правил, що запобігають їх взаємній нейтралізації.

9. Визначення основних типів трансформаційної політики стосовно систем зовнішньоекономічної діяльності на основі проведення порівняльного аналізу за єдиною методологією практичного досвіду реформ в різних регіонах і країнах світу.

Всі вищеозначені міркування і зумовили формулювання теми цього дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертаційної роботи досліджувалась при найтіснішому зв'язку з тематикою наукових досліджень відділу проблем зовнішньоекономічної діяльності Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, зокрема наступних тем: теми НАН України: "Проблеми формування стратегії та системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності" (1993--1994 рр., УДК 331.81, № державної реєстрації 0194U032342), "Проблеми зовнішньоекономічної діяльності в умовах трансформації централізовано-планової економіки в ринкову" (1995--1996 рр., УДК 331.81, № державної реєстрації 0195U000807) та "Проблеми багатостороннього регулювання міжнародної торгівлі в рамках ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД та інтеграційних угруповань" (1997--1998 рр., УДК 331.81: 339.5: 339.9: 338.9, № державної реєстрації 0197U015225); тема ДКНТ України 07.02.00/017-95 "Регулювання експортної діяльності в умовах інтенсивних ринкових перетворень" Державної науково-технічної програми 07.02 "Економічні проблеми розбудови державності України" (1996 р., УДК 331.81: 339.5: 339.9: 338.9, № державної реєстрації 0196U024172); тема Міннауки України "Порівняльний аналіз ринкових реформ в Україні та в країнах Центральної і Східної Європи" (1997--1998 рр., договір №2/1446-97 від 09.10.97); програма Європейського Союзу TACIS ACE 1994 -- проект Т-94-1053-R "Проблеми лібералізації української зовнішньої торгівлі в контексті європейської інтеграції" (1995--1996 рр.). Результати дисертаційного дослідження увійшли до заключних звітів по зазначених темах.

Мета і задачі дослідження. Головна мета полягає у виявленні системних закономірностей та варіантів розвитку і оптимізації трансформаційних процесів у галузі зовнішньоекономічної діяльності при переході від централізованої планової до ринкової економіки, а також принципів та варіантів побудови системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності в рамках цих процесів на різних ієрархічних рівнях.

Конкретні задачі дослідження:

-- визначити сукупність загальних закономірностей та принципів системного реформування зовнішньоекономічних відносин у перехідний до ринку період і побудови системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням еволюції функцій зовнішньоекономічної діяльності на різних етапах економічного розвитку;

-- виявити коло можливих варіантів системних перетворень стосовно механізму зовнішньоекономічної діяльності, окреслити їх позитивні та негативні наслідки та умови розвитку; на основі аналізу відповідного емпіричного матеріалу за єдиною схемою та єдиними класифікаційними ознаками визначити характеристики національних моделей та варіантів траснсформаіцйного процесу стосовно зовнішньоекономічної діяльності;

-- класифікувати основні типи стратегії та механізмів адаптації суб'єктів мікроекономічного рівня до змін зовнішнього середовища, що відбувається в умовах переходу до відкритої ринкової системи;

-- визначити умови мікроекономічної та макроекономічної рівноваги в умовах лібералізації торгівлі стосовно перехідних економік з відносно розвинутою вихідною структурою, до яких належать економіки України, Росії та деяких інших пострадянських країн;

-- окреслити основні напрямки і форми перетворень організаційних структур на різних ієрархічних рівнях, функції основних елементів цих структур та їх вплив на ефективність трансформаційних процесів в галузі зовнішньоекономічної діяльності;

-- систематизувати існуючі інструменти регулювання експорту та імпорту товарів, послуг, руху капіталу та визначити основні правила та наслідки їх застосування в умовах переходу до ринкової економіки;

-- визначити взаємозв'язки між різними видами зовнішньоекономічної та загальної економічної політики, а також еволюцію самих цих видів політики в умовах трансформації механізму зовнішньоекономічної діяльності в напрямку ринкової системи;

-- оцінити зарубіжний досвід регулювання зовнішньоекономічної діяльності у перехідний період, його позитивні та негативні боки під кутом зору його можливої адаптації в Україні;

-- узагальнити основні досягнення та виявити основні прорахунки, які мали місце в процесі реформування сфери зовнішньоекономічної діяльності в Україні, сформулювати рекомендації щодо виправлення припущених помилок та вироблення раціональної стратегії і тактики на майбутнє.

Предметом дослідження дисертаційної роботи є механізм системного розвитку трансформаційних процесів в сфері зовнішньоекономічної діяльності в умовах переходу від централізованої планової до ринкової економіки, механізми впливу реформ в сфері зовнішньоекономічної діяльності на результативність процесу згаданого переходу в цілому, а також принципи побудови трансформаційної політики (політики реформ) стосовно зовнішньоекономічної діяльності.

Об'єктом дослідження є багаторівнева система відносин зовнішньоекономічної діяльності в її прямих і зворотних зв'язках з підтримуючими її відносинами внутрішньої економічної діяльності; відносини регулювання зовнішньоекономічної діяльності на різних ієрархічних -- мікро-, мезо- макро- та мегаекономічних рівнях; механізми трансформаційної зовнішньоекономічної та загальної трансформаційної економічної політики.

Методологічною основою дисертаційної роботи є методологія діалектики і органічно пов'язаного з нею системного аналізу.

Конкретні методи, застосовані в процесі дослідження, включають аналіз (насамперед структурно-функціональний, порівняльний, економіко-статистичний), метод синтезу, методи дедукції та індукції, метод групувань відповідно до класифікаційних ознак та метод статистичних групувань. Важливу роль в процесі проведеного дослідження відіграли методи:

економічного моделювання -- структур механізму зовнішньоекономічної діяльності, організаційних структур управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні підприємств, інституціональних структур макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також основних типів трансформаційної політики стосовно предмета дослідження;

економіко-математичного аналізу та інтерпретації рівноважних макро- та мікроекономічних станів, включаючи метод їх геометричної інтерпретації,

економіко-історичного аналізу, що дозволив розглядати основні закономірності трансформаційних процесів в їх конкретно історичних формах виявлення та еволюції у часових межах; це особливою мірою стосується еволюції факторів порівняльних та конкурентних переваг у міжнародній торгівлі та світовій економіці загалом, а також еволюції основних напрямів трансформаційної політики в різних групах держав.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в наступному:

1. Розвиток системної трансформації зовнішньоекономічної діяльності представлений як процес-система, органічно пов'язана з системою економічної діяльності і розвитку країни в цілому та системою міжнародних економічних відносин; вперше обґрунтовано пріоритет системності і послідовності трансформаційного процесу над швидкістю і радикальністю проведення реформ.

2. Систематизовані наявні уявлення щодо функцій, основних закономірностей та принципів, які лежать в основі механізму зовнішньоекономічної діяльності при переході до ринкової системи, спрогнозовані можливі траєкторії розвитку рівня організації економічної системи в процесі трансформації загалом та стосовно зовнішньоекономічної діяльності зокрема. Введені в науковий обіг та обґрунтовані принципи різношвидкісної трансформації, варіативності та адаптивності.

3. Сформульовано правило неприпустимості використання стандартизованих моделей і схем реформування та доведена об'єктивність варіантного характеру розвитку трансформаційного процесу в галузі зовнішньоекономічної діяльності, проаналізовано базові характеристики основних можливих варіантів розвитку зазначеної сфери -- націонал-ортодоксального, ринково-ліберального та серединного.

4. Обґрунтовано теоретичний принцип, відповідно до якого результативність процесу реформ (трансформації) визначається ступенем відповідності наявного адаптаційного потенціалу суб'єктів мікроекономічної сфери до змін зовнішнього середовища, що здійснюється через макроекономічну політику. Виявлені структура адаптаційного потенціалу і головні напрями внутрішньої реструктуризації підприємств та корекції зовнішнього середовища в процесі переходу до ринкової економіки. Систематизовано окреслено еволюцію організаційних структур підприємства в напрямку їх адаптації до вимог зовнішньоекономічного середовища та описано зовнішньоекономічні функції основних структурних підрозділів підприємств.

5. Узагальнено основні умови мікроекономічної рівноваги в умовах лібералізації зовнішньої торгівлі при переході від централізованої планової до ринкової економіки. Виявлено і математично доведено принципову відмінність наслідків радикальної лібералізації зовнішньоекономічної діяльності для країн з вихідною нерозвиненою структурою та з відносно розвиненою структурою економіки та інверсійним фактор-ціновим станом, а також описано механізми розвитку процесу деіндустріалізації в останніх під впливом мікроекономічних чинників -- радикальних змін в цінових пропорціях, що відбуваються внаслідок лібералізаційних процесів та відкриття економіки до зовнішнього світу.

6. Розвинуто теоретичні положення про фундаментальне значення інституціональних змін в структурі системи макроекономічного регулювання для результативності трансформаційного процесу як в економіці в цілому, так і в її зовнішньоекономічній діяльності, зокрема стосовно доведення пріоритетності інституціональної політики в системі різних видів економічної та зовнішньоекономічної політики. Вперше системно викладені основні напрямки і форми реалізації зазначених інституціональних змін в період переходу від централізованої планової до відкритої ринкової економіки, з описом відповідних організаційних структур та функцій їх елементів.

7. Визначені умови макроекономічної рівноваги при відкритті економіки за умов переходу до ринкової системи, а також фактори негативного впливу окремих з цих умов на економічний розвиток: вивезення капіталу з країни або надмірність державних витрат як наслідок недостатності внутрішнього попиту в країні; зростаюча залежність країни від масованого припливу зовнішніх ресурсів при високих темпах інфляції. Узагальнено позитивні і негативні сторони різних режимів валютних курсів і можливості їх застосування за конкретних обставин в країнах з перехідною економікою з точки зору критеріїв внутрішньої та зовнішньої макроекономічної рівноваги, а також впливу на міжнародну конкурентоспроможність країни. Зроблено висновок про відсутність апріорних переваг у жодного зі згаданих режимів.

8. Вперше в економічній літературі України систематизовано основні інструменти експортної та імпортної політики щодо торгівлі товарами, послугами та руху капіталу. Узагальнено закономірності застосування країнами з перехідною економікою методів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, вперше теоретично обгрунтовано механізми їх генезису на різних стадіях реформ. Розвинуто концепцію протекціонізму стосовно умов трансформаційної політики при переході до ринкових відносин країн з відносно розвиненою структурою економіки -- за рахунок доповнення її атрибутами тимчасовості, обмеженості і активності, тобто спрямованості на зростання конкурентоспроможності, при стратегічній орієнтації на адаптацію систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності до вимог системи ГАТТ/СОТ.

9. Розвинуто теоретичні положення стосовно промислової і зональної політики, спрямованих на створення умов для швидкого зростання міжнародної конкурентоспроможності в обраних галузях і регіонах: про трансформаційні пастки, в які може потрапляти економіка країни за відсутності ефективної промислової політики, про місце та роль зазначених видів політики в системі трансформаційної політики, спрямованої на перехід до ринкових відносин, про об'єктивні обмеження цих видів політики.

10. Систематизовано за єдиною схемою та єдиними класифікаційними ознаками основні моделі і різновиди трансформаційної зовнішньоекономічної та пов'язаної з нею економічної політики в різних групах держав з перехідною економікою,з виявленням позитивних та негативних аспектів кожної моделі або кожного варіанту.

11. Систематизовано основні тенденції в галузі механізмів розвитку трансформаційного процесу у сфері зовнішньоекономічної діяльності в Україні, основних причин незадовільних результатів в цій сфері; сформульовано оригінальні пропозиції, спрямовані на виправлення існуючих недоліків у трансформаційній стратегії і тактиці України стосовно сфери зовнішньоекономічної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження, які увійшли до дисертації, були використані в Доповіді Президента України "Шляхом радикальних економічних реформ: Про основні засади економічної та соціальної політики" (11 жовтня 1994 р.) -- розділ "Зовнішньоекономічна політика", Економічної доповіді Президента України за 1994 рік (4 квітня 1995 р.) -- розділ "Зовнішньоекономічна діяльність", а також річних доповідей Президента України наступних років. Адміністрацією Президента України використані аналітичні матеріали стосовно порівняльних та конкурентних переваг економіки України в рамках світового господарства.

Теоретичні наробки були використані у Верховній Раді України (в рамках робочої групи експертів Комісії у закордонних справах) при розробці законів України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про єдиний митний тариф", "Про іноземні інвестиції", "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", а також Митного кодексу України.

Міністерством економіки України використані результати досліджень автора дисертації з проблем реформування системи зовнішньоекономічної діяльності при переході до ринкової економіки, включаючи матеріали до розробки проекту Державної програми розвитку експортного потенціалу України (підготовлені в складі відповідної міжвідомчої комісії при Міністерстві).

Автор дисертації був одним з ініціаторів розробки і в складі міжвідомчої комісії при Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України брав участь у підготовці проекту Концепції зовнішньоекономічної політики України, схваленої Кабінетом Міністрів України.

За результатами обговорення доповіді автора дисертації Президією Національної академії наук України 21 лютого 1996 р. прийнято постанову №67 "Про розробку проблем реформування зовнішньоекономічних відносин України".

Одержані результати дослідження в подальшому можуть бути використані у вищих органах державної влади і управління України в процесі формулювання засад політики реформ стосовно зовнішньоекономічної діяльності -- з урахуванням того, що позитивний ефект від них можна очікувати лише за умови їх комплексного, а не вибіркового впровадження. Вони також можуть використовуватись в процесі викладання відповідних розділів курсів макроекономіки та мікроекономіки, курсів "Міжнародні економічні відносини", "Організація і техніка зовнішньої торгівлі", "Основи менеджменту", "Основи державного управління" та спецкурсів по перехідних економічних системах -- у вищих учбових закладах економічного профілю.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, включених до дисертації, оприлюднено в доповіді на засіданні Президії Національної академії наук України 21 лютого 1996 р., на 18 наукових конференціях, симпозіумах, семінарах та круглих столах за участю провідних науковців, в т.ч.: міжнародній конференції "Суспільства у перехідному періоді: досвід ринкового реформування для України" (Київ, 19--21 травня 1994 р.); міжнародній науковій конференції "Україна та Німеччина в Європі" (Кельн, Німеччина, 9--10 червня 1994 р.); семінарі Торгово-промислової палати України з питань зовнішньоекономічної діяльності" (Київ, 20 грудня 1994 р.); круглому столі Представництва Світового банку в Україні "Оцінка економічної програми та ходу економічних реформ в Україні" (Київ, 21 грудня 1994р.); українсько-американських семінарах "Майбутнє українсько-американських відносин" (Київ, 20--24 червня 1995 р., Вашингтон, США, 4--7 грудня 1995 р.); міжнародній науково-теоретичній конференції "Реформування зовнішньоекономічної сфери України" (Київ, 19--20 жовтня 1995 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Вільні економічні зони України: проблеми створення і розвитку" (Київ, 26--28 жовтня, 1995 р.); науково-практичному семінарі "Соціальні, економічні та геополітичні чинники трансформаційного процесу в Україні" (Київ, 5 березня 1996 р.); круглому столі "Реформи в постсоціалістичних країнах: досвід, проблеми, перспективи" (Київ, 15--16 травня 1996р.); міжнародному науковому симпозіумі "Проблеми лібералізації зовнішньої торгівлі України в контексті європейської інтеграції" (Київ, 16--17 травня 1996 р.) та міжнародному науковому семінарі "Лібералізація зовнішньої торгівлі України в контексті європейської інтеграції" (Вулверхемптон, Велика Британія, 12 червня 1996 р.); міжнародному експертному семінарі "Національні інтереси України та Росії -- збіг та розходження" (Київ, 9 листопада 1996 р.); семінарах Інституту економічного розвитку Світового банку з питань зовнішньоторговельної політики в економіках перехідного періоду (Київ, 3--7 березня 1997 р., Одеса, 9--13 червня 1997 р.); міжнародному семінарі "Європейські конфлікти і міжнародні організації: співробітництво з Україною" (Київ, 27--29 червня 1997 р.); міжнародному колоквіумі "Досвід політичної та соціальної трансформації в Росії та Україні: погляд зі Східної Європи та з Франції" (Париж, 22--24 жовтня 1997 р.); круглому столі "Україна в контексті світової економіки: сучасне становище і перспективи" (Київ, 30 вересня 1998 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані у 31 науковій роботі, в тому числі: в двох індивідуальних монографіях, в розділах 3 колективних монографій, в двох доповідях та в двох розділах колективної доповіді, виданих окремими брошурами, в 17 статтях в наукових журналах і збірниках, 5 матеріалах і тезах конференцій. 6 робіт опубліковано за межами України -- у Великій Британії, Німеччині, Польщі, США, Угорщині, Франції.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 347 найменувань. Обсяг дисертації налічує 364 сторінки тексту, 9 додатків на 93 сторінках, 18 рисунків та 7 текстових таблиць (54 -- разом з таблицями, розміщеними у додатках).

Дисертація має нижченаведену структуру, що відображає загальний напрям та логіку дослідження.

Вступ

Розділ 1. Методологічні основи аналізу механізму зовнішньоекономічної діяльності та його трансформації при переході до ринкової системи

1.1. Стан розробки проблеми та методологічні підходи до її дослідження

1.2. Структура та функції механізму зовнішньоекономічної діяльності на різних етапах економічного розвитку

1.3. Закономірності розвитку механізму зовнішньоекономічної діяльності при переході до ринкової системи

1.4. Принципи побудови механізму зовнішньоекономічної діяльності при ринковій трансформації економіки

1.5. Альтернативні варіанти побудови механізму зовнішньоекономічної діяльності та їх еволюція в умовах переходу до ринкових відносин

Розділ 2. Мікроекономічні основи механізму зовнішньоекономічної діяльності в умовах становлення ринкової економіки

2.1. Вплив економічного середовища на формування і розвиток механізму зовнішньоекономічної діяльності підприємства

2.2. Мікроекономічні механізми структурних зрушень у зовнішній торгівлі та національному виробництві перехідної економіки

2.3. Створення і розвиток комплексної системи управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні підприємств

2.4. Основні напрями і способи корегування впливу зовнішнього економічного середовища у перехідний період

Розділ 3. Система макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах ринкової трансформації

3.1. Формування і розвиток організаційної структури макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

3.2. Загальні основи грошового та фінансового регулювання зовнішньоекономічної діяльності

3.3. Специфічні форми і методи регулювання експорту та імпорту товарів, послуг і капіталу

3.4. Інструменти промислової та інших видів економічної політики, що впливають на міжнародну конкурентоспроможність

Розділ 4. Основні типи трансформаційної політики в сфері зовнішньоекономічної діяльності

4.1. Китайська модель трансформування системи зовнішньоекономічної діяльності

4.2. Варіанти зовнішньоекономічної трансформації у країнах Центрально-Східної Європи

4.3. Трансформація систем зовнішньоекономічної діяльності нових незалежних держав

4.4. Український варіант зовнішньоекономічної трансформації: генезис, сучасний стан та можливості оптимізації

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

2. Основні положення дисертаційної роботи

В першому розділі "Методологічні основи аналізу механізму зовнішньоекономічної діяльності та його трансформації при переході до ринкової системи" обґрунтовано, що механізм зовнішньоекономічної діяльності є системою, яка має складну структуру та організацію; останні еволюціонують залежно від розвитку функцій зовнішньоекономічної діяльності, що, у свою чергу, знаходяться у відповідності з пануючим типом економічних відносин в тій чи іншій країні. Сучасні тенденції зростаючої транснаціоналізації мікро- та макроекономічного регулювання зумовлюють швидке зростання значення мегарівня регулювання, який утворюють міжнародні об'єднання, організації та угруповання, і дедалі більше підпорядкування останніми змін в рамках окремих національних систем зовнішньоекономічної діяльності.

Механізм зовнішньоекономічної діяльності в принципі не може бути більш ефективним, ніж це дозволяє механізм економічної діяльності в країні в цілому, якщо тільки не вживаються спеціальні заходи щодо штучного підвищення ефективності зовнішньоекономічного сектора як анклаву в рамках національної економіки. Процес системної трансформації зовнішньоекономічної діяльності є процес-система, органічно пов'язана з системою економічної діяльності країни в цілому та системою міжнародних економічних відносин. Будь-яке реформування зовнішньоекономічних зв'язків веде до погіршення, якщо воно є локальним і не зачіпає в комплексі всю систему цих зв'язків, а також внутрішньогосподарських зв'язків, що їх забезпечують, так само як і не стикується із структурою, що склалася в минулому, глобальним і регіональним механізмами функціонування світогосподарських зв'язків.

Трансформаційний процес може мати різні траєкторії розвитку рівня організації економічної системи як загалом, так і стосовно зовнішньоекономічної діяльності зокрема. Початковому періоду трансформації в більшості випадків властиве зниження рівня системної організації. У подальшому наступає підвищення рівня системної організації, якого, однак може не статися, якщо були застосовані моделі надмірно радикального реформування, або первісно загальмованої трансформації.

Питання системності і послідовності трансформаційного процесу, а отже взаємоузгодженості, синхронизованості окремих його компонентів, мають пріоритет над питаннями швидкості та радикальності проведення реформ. Процес переходу до ринкової системи зовнішньоекономічної діяльності буде тоді оптимальним, коли буде проводитись політика реформ та зовнішньоекономічна політика, побудовані на базовому принципі еволюціонізму, при використанні радикального підходу лише на протязі обмеженого періоду часу для створення критичної маси необхідних перетворень, необхідних для задіяння механізмів самоорганізації в рамках нової системи зовнішньоекономічної діяльності. Останнє є сутністю принципу різношвидкісної трансформації стосовно процесу переходу до ринкової системи -- як в аспекті варіювання темпу реформ на різних етапах перехідного процесу, так і в аспекті об'єктивно різного темпу перетворень в різних секторах економічної структури суспільства.

Механізм зовнішньоекономічної діяльності в умовах переходу до ринкової економіки має бути побудований з обов'язковим одночасним додержанням загальноорганізаційних принципів (системності, ієрархічності, достатньої різноманітності форм і методів регулювання, варіативності, адаптивності) та конкретних економічних принципів ринкових перетворень -- лібералізації, приватизації, демонополізації. Значення останніх з названих принципів не повинно переоцінюватись: воно має доповнюючий характер і має підпорядковуватись реалізації загальноорганізаційних принципів.

Результативність процесу реформ (трансформації) при переході до ринкової системи визначається ступенем відповідності наявного адаптаційного потенціалу суб'єктів мікроекономічної сфери змінам зовнішнього середовища, що здійснюється через макроекономічну політику -- що є сутністю принципу адаптивності стосовно економічних трансформаційних процесів.

Механізму зовнішньоекономічної діяльності у перехідний період властивий певний ступінь свободи в реалізації принципів його побудови, що об'єктивно дозволяє формулювати різні варіанти економічної та зовнішньоекономічної політики як в цілому, так і відносно окремих галузей та сфер економіки, товарних ринків. Це становить основний зміст принципу варіативності економічних реформ. Застосування для мети реформування моделей і схем трансформації, сформованих у практиці інших країн на підставі їх уявної повної стандартності, посилює руйнівні сторони процесу перетворень.

Побудова ефективного механізму зовнішньоекономічної діяльності при переході до ринкової економіки передбачає знаходження адекватного національним макро- та мікроекономічним умовам варіанту трансформаційної моделі, що базується на національно специфічній реалізації загальних закономірностей і принципів здійснення системних перетворень.

В другому розділі "Мікроекономічні основи механізму зовнішньоекономічної діяльності в умовах становлення ринкової економіки" виявлено, що тенденції розвитку механізму зовнішньоекономічної діяльності на мікроекономічному рівні формуються спонтанними процесами заміщення одних ресурсів, факторів та видів діяльності іншими, а також адаптацією економічних агентів до змін проторинкового економічного середовища, яке розвивається в напрямку становлення дійсно ринкового середовища. Вони залежать від ступеня відповідності між темпами і напрямками змін згаданого середовища, з одного боку, та величиною і структурою адаптаційного потенціалу суб'єктів мікрорівня. При цьому чим простішою є структура певного економічного утворення, тим, за інших рівних умов, воно легше пристосовується до несприятливих змін зовнішнього середовища.

Адаптаційний потенціал економічних агентів є складним за своєю структурою і охоплює науково-технічний (технологічний), інноваційний, інвестиційний, організаційно-економічний, гуманітарний (людський), інформаційний потенціали. Структура і величина цього потенціалу в розрізі окремих її складових вирішальним чином впливає на шляхи, методи і кінцеву результативність адаптації до змін зовнішнього середовища.

Економічні агенти в процесі мікроструктурного пристосування в принципі мають вибір між альтернативними стратегіями та формами, методами, інструментами пристосування. Стратегії, спрямовані на радикальну внутрішню реструктуризацію і підвищення тим самим адаптаційної здатності є більш складними і потребують тривалішого часу для реалізації. На початкових етапах трансформації, в умовах слабкої мікроекономічної інституціоналізації нових відносин, домінують стратегії, спрямовані на корегування зовнішнього середовища з метою зниження його несприятливого впливу на економічних агентів. Таке корегування може використовувати форми, методи та інструменти як позитивні, так і негативні. Однією з головних задач органів державного управління є нейтралізація можливостей "патологічної" адаптації суб'єктів мікрорівня, коли така адаптація відбувається через форми і методи, які не можуть вважатись нормальними з точки зору суспільних цінностей та довготривалих інтересів (ухилення від податків, лобіювання в урядових структурах індивідуальних пільг, ухід в тіньову економіку, криміналізація економічної діяльності).

Мікроекономічні умови пристосування великою мірою залежать від особливостей мікроекономічної рівноваги, яка має бути досягнута в умовах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності. Ці умови істотно відрізняються для країн з нерозвиненою економічною структурою, та країн з відносно розвиненою структурою, в яких цей розвиток в минулому стимулювався через досягнення інверсійного фактор-цінового стану. Для останньої групи країн за умов швидкої лібералізації зовнішньої торгівлі реальною є загроза прогресуючої деіндустріалізації, загального спрощення її економічної структури в напрямку пригнічення розвитку і навіть зникнення галузей і підгалузей, що виробляють продукти з високим рівнем доданої вартості.

Ускладнення умов проведення зовнішньоекономічних операцій в умовах дедалі більш конкурентного середовища перехідної економіки об'єктивно потребує радикальної зміни організаційної структури і створення на рівні підприємств -- суб'єктів цієї діяльності комплексної системи управління зовнішньоекономічною діяльністю, побудованої на принципах міжнародного маркетингу, з формуванням відповідної спеціалізації підрозділів і служб підприємства (фірми) та їх інтеграцією в єдину систему, підпорядковану центральному підрозділу підприємства стосовно розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Необхідною є також істотна зміна форм і методів взаємодії структурних підрозділів підприємства, з розвитком складних форм і схем взаємовідносин за матричним типом.

Ступінь ефективності трансформаційного процесу на мікроекономічному рівні, який органічно залежить від процесів внутрішньої реструктуризації підприємств, багато в чому визначає кінцеву результативність макроекономічних важелів політики реформ.

В третьому розділі "Система макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах ринкової трансформації" показано, що система макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності має складну структуру і охоплює як форми, методи та засоби (інструменти), що безпосередньо впливають на обмін товарами, послугами, на рух факторів виробництва, так і ті з них, що формують загальноекономічні передумови проведення ефективних зовнішньоекономічних операцій. З огляду на це, власне зовнішньоекономічна політика об'єктивно виступає в нерозривній єдності з багатьма іншими видами економічної політики, що створюють загальне середовище для застосування методів регулювання експорту та імпорту товарів, послуг, міждержавного руху капіталів і робочої сили.

Центральну роль в системі різних видів політики регулювання зовнішньоекономічної діяльності відіграє інституціональна політика, спрямована на формування системи організаційно-правових форм відкритого ринкового господарства і є основою системи макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах переходу від централізованої планової до ринкової економіки. Серед її завдань провідне місце посідають завдання становлення й розвитку базових інститутів відкритої ринкової економіки, формування адекватної організаційної структури макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, включаючи створення належних інститутів регулювання -- державних і недержавних (останні в своїй сукупності формують ринкову інфраструктуру), запровадження адекватних організаційних та правових форм регулювання. Стосовно системи органів державного регулювання основним завданням виступає радикальна трансформація їх структури і створення інтегрованої системи переважно функціональних органів регулювання -- загальнофункціональних та спеціалізованих.

В умовах швидко зростаючої транснаціоналізації і глобалізації економічних процесів трансформація інституціональних засад регулювання зовнішньоекономічної діяльності має бути з самого початку орієнтована на максимально можливу адаптацію до чинних міжнародно-правових норм регулювання торгівлі, інвестицій та інших аспектів економічної діяльності.

Стабілізаційна макроекономічна політика та умови досягнення макроекономічної рівноваги на початкових етапах трансформаційного процесу справляють значний вплив на динаміку, структуру та напрями розвитку системи зовнішньоекономічної діяльності. В умовах високої інфляції неможливо досягнути рівноважного стану без масованого припливу зовнішніх ресурсів. З іншого боку, за недостатності сукупного, а отже й інвестиційного, попиту в країні її національний капітал буде "тікати" за кордон, або поглинатись державними витратами. Надзвичайно важливим завданням для країни з перехідною економікою є одночасне вирішення задач подолання високої інфляції та забезпечення розвитку виробництва на основі підвищення сукупного попиту на національні товари і послуги. При цьому досить типовими є явища гіпердемонетизації, коли показники грошових агрегатів істотно знижуються відносно ВВП. Це негативно впливає на економічний розвиток і процеси пристосування до конкурентного ринкового середовища в умовах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності.

Політика валютного курсу країни з перехідною економіки має виходити з того, який тип економічної нерівноваги переважає -- внутрішня чи зовнішня, при відсутності апріорних переваг у жодного з курсових режимів. При переважно внутрішній нерівновазі перевага має віддаватись фіксації валютного курсу, при зовнішній -- плаваючому курсу. За наявності комбінованої нерівноваги найраціональнішою буде політика регульованого плаваючого курсу, підкріплена регулюючими заходами стосовно експорту та імпорту товарів і послуг та руху капіталів.

З метою регулювання експорту та імпорту товарів і послуг, руху капіталу має застосовуватись розгалужена система взаємоузгоджених форм, методів та інструментів на основі послідовної реалізації системи принципів тарифного і нетарифного регулювання відповідно до конкретної стадії реформ. При цьому важливе значення, особливо для країн з відносно розвиненою структурою економіки, має поступовість і виваженість у проведенні лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, що передбачає вибіркове застосування захисних заходів в межах, що не зашкоджуюють меті формування конкурентного ринкового середовища. Стосовно регулювання руху капіталу слід створювати не тільки оптимальні умови для припливу іноземних інвестицій в країну на основі національного режиму, але й для активізації прямого інвестування за кордон і заміщення цим процесом стихійної "втечі" капіталу за межі країни.

Важливою складовою трансформаційної стратегії є промислова, науково-технічна, інформаційна і освітня політики, спрямовані на створення і нарощування факторів конкурентної переваги в галузях обробної промисловості, наукоємних, високотехнологічних виробництвах. Механізмами реалізації такої стратегії можуть бути державні програми нового типу, адаптовані до умов ринкових відносин. Основними характеристиками таких програм мають бути: їх вбудованість в єдиний, нерозривний управляючий процес, що базується на обробці ринкової інформації; постійна верифікація на підставі ринкових критеріїв ефективності та коригованість в залежності від проміжних результатів; підкріпленість встановлених пріоритетів системою економічних пільг та фінансових санкцій. Відсутність в країні промислової політики здатна спричинювати потрапляння економіки у трансформаційнї пастки, а її надмірність (надто велике втручання держави в процес коригування структури національної економіки) -- породжувати значні і різноманітні пробеми у внутрішній та зовнішній політиці. Меті прискорення процесів нарощування конкурентоспроможності в окремих пріоритетних галузях і регіонах відповідає політика розвитку спеціальних режимів господарювання із специфікованим режимом зовнішньоекономічної діяльності -вільних економічних зон, переважно територіально обмежених (локальних).

В цілому ефективність системи макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в період переходу до ринкових відносин значною мірою визначається здатністю уряду реформаторів правильно поєднуватти в єдину систему різноманітні регулюючі важелі і своєчасно застосовувати окремі з них відповідно до конкретної ситуації на конкретному етапі трансформації.

В четвертому розділі "Основні типи трансформаційної політики відносно зовнішньоекономічної діяльності" доведено, що загальні принципи трансформаційного процесу в галузі зовнішньоекономічної діяльності в ідеалі дозволяють доволі помітний ступінь свободи в здійсненні політики реформ і формуванні конкретних регулюючих механізмів. Не може бути однакового стандартизованого шляху реформування для всіх країн, кожна реалізує загальні закономірності по-своєму, виходячи з національної, геополітичної, історичної специфіки. Звідси об'єктивно випливає можливість існування досить відмінних за своїм змістом моделей ринкової трансформації та організації зовнішньоекономічних зв'язків перехідної економіки.

Кожна національна трансформаційна модель або варіант розвитку реформ виходить з специфічного національного комплексу умов і не може бути без істотних змін відтворена в якісно інших економічних, політичних, соціальних, психологічних та історичних умовах. Водночас будь-яка національна модель або варіант розвитку, навіть загалом успішна, не позбавлена відчутних недоліків, щодо яких необхідний пошук компенсаційних механізмів.

Продемонстрований в Китаї на протязі досить тривалого періоду високий динамізм розвитку та стрімке нарощування міжнародної конкурентоспроможності, особливо у високотехнологічних секторах, доводить, що саме модель розвитку і реформування цієї країни є, у кінцевому підсумку, найраціональнішою. Характерними ознаками китайської трансформаційної моделі є: поступовість і послідовність інституціональних перетворень в напрямку відкритої ринкової системи; виваженість грошово-кредитної і фінансової політик при дуже високому рівні монетизації економіки; активна політика розвитку експортного потенціалу, в тому числі в галузях з високим рівнем доданої вартості і наукоємних; обережність у відкритті внутрішнього ринку щодо імпорту; надзвичайно високий рівень одночасно внутрішнього та іноземного інвестування; яскраво виражена промислова політика, спрямована на нарощування міжнародної конкурентоспроможності; висока ефективність функціонування спеціальних економічних зон та спеціальних регіональних економічних режимів різного типу.

Більшість країн, які раніше відносились до централізованих планових економік, виявились неспроможними виробити оптимальні моделі трансформації своїх систем економічної та зовнішньоекономічної діяльності, що стало передумовою загальної неадекватності їх перехідних моделей або стратегій стосовно сформульованих цілей трансформаційної політики. За цих умов часте апелювання до досвіду здійснення реформ в країнах Центральної і Східної Європи, а також балтійських держав як до виключно позитивного не виглядає досить виправданим. До порівняно більш ефективних трансформаційних моделей в зазначеному регіоні (польська, угорська, чеська) властивим є: рішучість і послідовність у проведенні базових інституціональних перетворень в напрямку створення відкритого конкурентного ринкового середовища; досить виражена жорсткість грошово-кредитної політики; велика увага до механізмів стабілізації курсу національної валюти; значний рівень лібералізації зовнішньої торгівлі із збереженням вибіркових захисних заходів в окремих секторах (сільське господарство, окремі категорії споживчих товарів); певна недостатність, але зростаючий динамізм розвитку експортного потенціалу за наявності істотних проблем в галузі зовнішньої рівноваги економіки (платіжного балансу); високий рівень залучення прямих іноземних інвестицій, що відіграють визначальну роль у внутрішній модернізації; стриманість у відношенні промислової політики; відносно слабка активність у створенні спеціальних економічних режимів.

Для регіону пострадянських країн характерною є гетерогенність моделей економічної трансформації. Більш успішні з них моделі країн Балтії, особливо Естонії, які за своїми параметрами наближаються до відносно радикальних трансформаційних моделей центральноєвропейських країн, передусім Польщі. Для групи країн (Білорусь, Туркменистан, Узбекистан, з певними застереженнями і Азербайджан) характерними є повільні, еволюційні перетворення за високого рівня державної присутності в економіці і відносно високого рівня адміністративного регулювання. Але для більшості нових незалежних держав, в тому числі для України і Росії, властивим є проведення досить непослідовної, суперечливої і безсистемної політики трансформації. Хоча механізми проведення реформ в цих країнах формально дуже схожі у своїх основних моментах з латиноамериканськими моделями, вони призвели, як не парадоксально, до результатів, більш характерних для африканських моделей реформування. Це насамперед стосується характеру міжнародної конкурентоспроможності, розвитку структури зовнішньоекономічних зв'язків і механізмів входження у світове господарство.