Економічні умови євроінтеграції країн центральної і східної Європи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

АВТОРЕФЕРАТ

з теми: «Економічні умови євроінтеграції країн центральної і східної Європи»

08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Трощинський Павло Володимирович

КИЇВ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник Шевченко Володимир Юліанович

кандидат економічних наук, доцент

кафедри міжнародної економіки

Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Офіційні опоненти:Румянцев Анатолій Павлович

доктор економічних наук, професор кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин

Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Жаліло Ярослав Анатолійович

кандидат економічних наук,

завідувач відділу економічної та соціальної стратегії

Національного інституту стратегічних досліджень

Провідна установа Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, відділ глобалістики, геоекономіки і геополітики, м. Київ

Захист відбудеться “14” червня 2006 р. о “червня” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий “27” квітня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.С. Поліщук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми зумовлюється характером та особливостями розвитку сучасного світового господарства і міжнародних економічних відносин. Зокрема, прискорення міжнародної економічної інтеграції, перш за все європейської, стає важливою складовою глобалізації та призводить до формування суспільств якісно вищого рівня щодо традиційних національних держав. Стрімкий розвиток європейських інтеграційних процесів, розширення Європейського Союзу (ЄС) на Схід та виникнення у зв'язку з цим якісно нової геоекономічної та геополітичної ситуації на континенті - все це диктує необхідність вивчення умов, факторів та результатів зазначених вище явищ та тенденцій.

Основним завданням для України нині є проведення такої економічної політики, яка б сприяла підвищенню якості життя населення. Головним орієнтиром такої якості життя виступає саме ЄС. У зв'язку з цим для нашої держави, яка продовжує реалізацію стратегії приєднання до Євросоюзу і має намір істотно поліпшити результативність цього процесу, особливої актуальності набуває вивчення економічної складової євроінтеграційного досвіду країн Центральної і Східної Європи (ЦСЄ), зокрема, Польщі, Угорщини та Чехії.

Ці країни були вибрані базою для дослідження не випадково. Вони мали певною мірою схожу на українську структуру економіки перед початком ринкових перетворень; здійснили найуспішніше реформування економіки з-поміж інших країн ЦСЄ і є безпосередніми сусідами України, мають з нею багаторівневі економічні відносини та стимулюють її європейський напрям інтеграції.

Теоретичне висвітлення процесів регіональної, зокрема європейської, інтеграції знайшло відображення у багатьох різнопланових наукових працях. Це пояснюється насамперед розмаїттям дисциплінарних підходів до ідентифікації предмета дослідження, що становлять базу для аналізу інтеграційних процесів. Так, як економічне явище міжнародна інтеграція досліджувалась у працях М. Аллє, Б. Балаші, Г. Кремера, А. Мюллер-Армака, Г. Мюрдаля, Ф. Перру, А. Предоля, В. Репке, Я. Тімбергена та ін. Як політичний феномен цю проблему аналізували А. Етзоні, Д. Мітрані, А. Спінеллі, Е. Хаас та ін. Серед українських та російських дослідників міжнародної інтеграції слід передусім назвати В. Андрійчука, О. Білоруса, В. Бодрова, В. Будкіна, І. Бураковського, В. Вергуна, О. Гаврилюка, А. Гальчинського, В. Дудченка, Я. Жаліла, Г. Климка, А. Кредісова, Д. Лук'яненка, В. Новицького, Ю. Пахомова, А. Поручника, А. Румянцева, Є. Савельєва, В. Сіденка, С. Сіденко, А. Філіпенка, В. Шевченка, В. Шемятенкова, Ю. Шишкова, О. Шниркова та ін.

Значно менше уваги приділила вітчизняна наукова література проблемам субрегіональної інтеграції. Щодо зарубіжних дослідників цієї проблеми, то тут теж можна назвати лише поодинокі імена: Р. Вейрайнен, Е. Йохансон, Е. Коттей, Е. Моравчик, А. Рупнік та деякі ін.

На дослідженні умов набуття членства в Євросоюзі країнами ЦСЄ зосередили увагу такі зарубіжні вчені, як Л. Бальцерович, П. Возняк, Х. Гелб, У. Грей, М. Домбровські, Б. Камінські, Я. Корнаї, Л. Чаба та ін.

Значний внесок у теоретичне обґрунтування особливостей європейської інтеграції країн ЦСЄ зробили також українські та російські дослідники І. Білик, С. Васильєв, С. Галкіна, Р. Грінберг, В. Кудров, І. Лукінов, П. Луцишин, М. Усієвич, С. Федонюк, Т. Чекліна та ін.

Проте, незважаючи на наукові досягнення вказаних вище вчених, цілеспрямованого комплексного дослідження економічних умов євроінтеграції країн ЦСЄ в контексті залучення їх досвіду для розбудови євроінтеграційного потенціалу економіки України поки що не здійснено.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене в рамках наукової теми “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 01 БФ 040-01), що виконується на кафедрі міжнародної економіки економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Особистий внесок автора полягає у розробленні пропозицій щодо оптимізації торговельного співробітництва України з Євросоюзом.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні економічних умов та інструментів забезпечення вступу країн ЦСЄ до Євроcоюзу та виявленні елементів їхнього євроінтеграційного досвіду, які можуть бути використані в Україні.

З огляду на поставлену мету, в роботі визначено такі завдання:

дослідити та систематизувати теоретико-методологічне поле міжнародної економічної та політичної інтеграції і зіставити його базові положення із сучасною практикою розвитку інтеграційних процесів;

розкрити місце і роль субрегіональної інтеграції в європейських інтеграційних процесах та виявити її вплив на реалізацію країнами ЦСЄ їх євроінтеграційних стратегій;

з'ясувати та обґрунтувати основні причини розширення ЄС на Схід, а також його короткотермінові наслідки для економічного розвитку старих та нових країн-членів;

визначити і проаналізувати головні економічні умови та механізми здійснення стратегій євроінтеграції країнами ЦСЄ, зокрема, їх макроекономічну політику, мікроекономічні реформи та адаптацію їх регулятивних систем до європейського законодавства;

розкрити тенденції та проблемні питання торговельного співробітництва України і ЄС в контексті відповідної практики країн ЦСЄ;

виявити та дослідити основні чинники відставання України від країн ЦСЄ у змістовних аспектах та темпах євроінтеграційних перетворень;

обґрунтувати та запропонувати з урахуванням досвіду країн ЦСЄ базові положення економічної політики України, орієнтованої на дієві євроінтеграційні перетворення.

Об'єкт дослідження - економічні трансформації в країнах ЦСЄ (Польща, Чехія, Угорщина) в контексті формування євроінтеграційного потенціалу їхніх економік.

Предмет дослідження - процеси досягнення макроекономічної стабільності, мікроекономічні та інституційні реформи, адаптація господарського законодавства до європейських норм в країнах ЦСЄ як економічні умови реалізації їхніх євроінтеграційних стратегій та можливості застосування досвіду євроінтеграції цих країн в Україні.

Методи дослідження. У процесі виконання дисертаційної роботи застосовано системний метод наукового пізнання, згідно з яким всі явища та процеси розглядаються й аналізуються у взаємозв'язку, взаємозалежності й розвитку. Разом з тим, для вирішення поставлених у дисертаційній роботі конкретних завдань особлива увага була приділена: методу наукової абстракції та ретроспективного аналізу (для визначення основних економічних механізмів забезпечення реалізації стратегій євроінтеграції в країнах ЦСЄ на першому та другому етапах економічних перетворень у підрозділах 2.1 та 2.2), методу порівняльного аналізу (при виділенні загальних та особливих елементів з досвіду країн ЦСЄ та обґрунтуванні з їх урахуванням базових положень економічної політики України, спрямованої на реалізацію її стратегії інтеграції до ЄС у підрозділі 3.3), методу регресійно-кореляційного аналізу (при виявленні та оцінці залежності темпів зростання ВВП від надходження прямих іноземних інвестицій у підрозділі 2.2), системно- історичному методу (при дослідженні основних теорій економічної та політичної інтеграції та зіставленні їх основних положень із сучасною практикою розвитку інтеграційних процесів у підрозділах 1.1 та 1.3). Були також застосовані метод узагальнення (при з'ясуванні основних причин розширення ЄС на Схід у підрозділі 1.3), описово-аналітичний метод (при дослідженні особливостей розвитку європейських субрегіональних інтеграційних об'єднань у підрозділі 1.2 та при розкритті основних тенденцій торговельного співробітництва України з ЄС у підрозділі 3.1), метод кількісного та якісного порівняння (при виявленні чинників відставання України від країн ЦСЄ у темпах реалізації стратегії інтеграції до ЄС у підрозділі 3.2) тощо.

Статистичною та фактологічною основою дисертації є дані та матеріали економічних досліджень Європейської комісії, Європейського парламенту, Європейського центрального банку, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Світової організації торгівлі, європейських науково-дослідних центрів, центральних банків, економічних і статистичних міністерств та відомств країн ЦСЄ, Національного банку України, Міністерства економіки України, Державного комітету статистики України, а також закони України, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні цілісної авторської версії економічних умов євроінтеграції країн ЦСЄ та формулюванні пропозицій щодо використання певних елементів досвіду цих країн у процесі удосконалення євроінтеграційного спрямування розвитку економіки України. Основні результати дослідження, що характеризують його новизну, розкривають зміст дисертації та виносяться на захист, полягають у тому, що:

вперше:

комплексно виявлено, узагальнено та проаналізовано основні макро- та мікроекономічні умови і механізми забезпечення реалізації стратегій європейської інтеграції країнами ЦСЄ, зокрема розкрито взаємозв'язок та етапність ринкових та євроінтеграційних перетворень у сферах монетарної, валютної і кредитної політики, приватизації та реструктуризації державних підприємств, залучення іноземних інвестицій;

обґрунтовано і досліджено особливості феномену європейських субрегіональних інтеграційних об'єднань за напрямами їх економічної діяльності, рівнем формалізації взаємостосунків та характером складу учасників;

встановлено змістовний і структурний зв'язок між поняттями „субрегіон” та „субрегіональна інтеграція”. Субрегіон з економічної точки зору визначається як група суміжних країн (у межах одного регіону), для яких характерні однакові чи сумірні рівні економічного розвитку, схожі економічні структури, суспільно-політичний устрій та склад населення, однак, економічний вплив яких поширюється винятково в регіональному контексті; субрегіональна інтеграція визначається як форма співпраці (кооперації) суміжних країн з метою запобігання конкурентному тиску в межах певного економічного регіону;

удосконалено: економічний євроінтеграція схід

систематизацію основних макро- та мікроекономічних, регулятивних та інституційних факторів, що спричинили істотне відставання України від країн ЦСЄ в якості та інтенсивності здійснення євроінтеграційної стратегії за такими напрямами: економічні стартові умови; інструменти економічної політики у сферах - макроекономічної стабілізації, структурних реформ, інвестиційної діяльності, приватизації та реструктуризації підприємств, розвитку малого та середнього бізнесу, адаптації національного законодавства до європейського;

характеристику чинників, які перешкоджають активізації та структурній перебудові торговельного співробітництва України та ЄС. Зокрема, йдеться про такі чинники як: повільне впровадження структурних реформ в Україні; незначні обсяги інвестиційного співробітництва України з ЄС; низький рівень консолідації законодавчої та виконавчої влади, що перешкоджає прискоренню гармонізації національних юридичних норм з європейськими; відсутність в України статусу члена СОТ;

обґрунтування з урахуванням досвіду країн ЦСЄ пріоритетних напрямів удосконалення економічної політики України, спрямованої на її інтеграцію в ЄС; насамперед, на основі посилення взаємозв'язку заходів макро-, мікроекономічної та регулятивної політики.

дістали подальшого розвитку:

класифікація теорій міжнародної економічної і політичної інтеграції на загальносистемному, континентальному та субрегіональному рівнях, а також інтерпретація сутності та причин розширення ЄС у контексті зіставлення реального перебігу цього процесу з основними положеннями зазначених теорій;

розкриття впливу членства певної країни в конкретному субрегіональному інтеграційному об'єднанні на втілення її стратегії інтеграції до ЄС; зокрема, показано, що членство країни в Центральноєвропейській асоціації вільної торгівлі (ЦЄАВТ) опосередковано прискорює процес її інтеграції до ЄС.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження можуть становити практичний інтерес для органів державної влади різних рівнів та органів місцевого самоврядування при розробці та реалізації концептуальних підходів, стратегій і конкретних заходів із забезпечення євроінтеграційного курсу України.

Наукові результати дисертаційної роботи також можуть знадобитися при розробці нормативних навчальних курсів, магістерських програм та спецкурсів, а також для підвищення кваліфікації державних службовців, навчання активу політичних партій та громадських об'єднань з питань євроінтеграції.

Отримані автором результати дослідження вже використані: комунальною установою „Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста” при підготовці науково-дослідної роботи „Дослідження соціально-економічних наслідків для м. Києва від входження до ЄС країн Східної Європи та Балтії” (акт про впровадження від 5 жовтня 2005 р. №190-203), Київською міською радою при підготовці Концепції інформаційного представлення Києва у міжнародних заходах (акт про впровадження від 21 червня 2005 р. № 003-2563), Національною академією державного управління при Президентові України під час розробки науково-методичного забезпечення навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування з питань державного управління у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції (довідка про впровадження від 15 червня 2005 р. № 598). Окремі положення та результати дисертаційної роботи використано в навчальному процесі кафедри міжнародної економіки економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні дисциплін „Економічна інтеграція України”, „Міжнародна економіка” для студентів спеціальностей “Міжнародна економіка”, “Економічна теорія”(довідка про впровадження від 18 жовтня 2005 р. № 511/857).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Висновки і результати, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, отримані й сформульовані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: „Современные стратегии развития мегаполисов и крупних городов” (г. Минск, 9-10 октября 2003 г.), „Актуальні проблеми американознавства” (м. Київ, 25-26 березня 2004 р.), „Україна у пост-біполярній системі міжнародних відносин” (м. Київ, 18-19 листопада 2004 р.); на науково-практичній конференції за міжнародною участю „Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (м. Київ, 29 травня 2003 р.); на всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми і перспективи розвитку транзитивної економіки” (м. Сімферополь, 20 грудня 2002 р.), на ІV міжнародній конференції молодих вчених „Україна-Польща: шлях до європейської співдружності” (м. Тернопіль, 15-16 травня 2003 р.).

Публікації результатів дослідження. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 7 одноосібних наукових статей у фахових виданнях, включених до відповідного переліку ВАК України, а також 2 тези доповідей на науково-практичних конференціях загальним обсягом 3,2 д.а.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Текст дисертації викладений на 192 сторінках і містить 33 таблиці, 9 рисунків, 8 додатків на 10 сторінках. Список використаних джерел включає 217 найменувань і викладений на 20 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі розкрито актуальність теми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами, що досліджуються в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, мету та завдання дослідження, його об'єкт, предмет, гіпотезу та методи; охарактеризовано наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, їх апробацію та публікації, наведено дані щодо структури та обсягу дисертації.

У першому розділі „Теоретичні засади та реалії сучасних європейських інтеграційних процесів” на основі аналізу наукового доробку провідних вітчизняних та зарубіжних учених досліджено теоретико-методологічне поле міжнародної економічної та політичної інтеграції.

На загальносистемному рівні першою з наукових шкіл економічної інтеграції сформувалась ринкова школа, представники якої стояли на позиціях визнання беззаперечної ролі ринку в регулюванні відносин, які виникають в інтеграційних процесах. Представники кожної наступної школи економічної інтеграції звужували роль ринку як регулятора інтеграційних процесів. Це зумовлювалось об'єктивною практикою розвитку регіональних інтеграційних об'єднань, яка доводила обмеженість ринку адекватно реагувати на весь комплекс проблем, який виникає у процесі інтеграції.

Спираючись на наукові здобутки провідних дослідників цієї проблематики, в дисертації запропоновано авторську класифікацію теоретичних підходів до міжнародної інтеграції. Зазначена класифікація включає в себе загальносистемні та європейські теорії економічної і політичної інтеграції, а також теорії субрегіональної інтеграції (рис. 1).

Співставлення основних теоретичних положень загальносистемних та європейських теорій економічної інтеграції засвідчило, що найближче до з'ясування сутності та причин розвитку інтеграційних процесів наблизились представники ринково-інституційної школи. Саме вони першими серед економістів почали розглядати інтеграцію не лише як суто економічне, а й як політичне явище. Класифікація форм регіональної економічної інтеграції, запропонована Б. Балаші, одним з фундаторів зазначеної школи, стала класичною та започаткувала науковий напрям досліджень форм саме економічної інтеграції.

Однією з сутнісних ознак сучасного розвитку міжнародних економічних відносин поряд з глобалізацією та регіоналізацією виступає субрегіональна інтеграція, яка розвивається як форма співробітництва (кооперації) сусідніх країн (в межах одного субрегіону) з метою запобігання конкурентному тиску, що діє в межах конкретного економічного регіону.

У ході дослідження феномену європейських субрегіональних інтеграційних об'єднань виявлено, що їх головними особливостями є багатовекторність напрямів співробітництва, низький рівень інституціоналізму та гетерогенність учасників. Практика розвитку основних субрегіональних інтеграційних об'єднань у Європі дає підстави стверджувати, що головною метою кожного з їх учасників є підвищення статусу відносин з Євросоюзом. Найуспішнішими з цього погляду виявилися країни-учасниці ЦЄАВТ, зокрема Польща, Угорщина та Чехія, які водночас з-поміж усіх постсоціалістичних держав - членів Євросоюзу найбільше відповідали умовам вступу до цього інтеграційного об'єднання. Це опосередковано доводить, що активізація співробітництва України з ЦЄАВТ з перспективою приєднання до останньої сприятиме пришвидшенню реалізації її євроінтеграційної стратегії.

Разом з тим, аналіз особливостей розширення Євросоюзу на Схід, зокрема чинників, які зумовили входження до цього об'єднання країн зі значно нижчим рівнем економічного розвитку, дав також змогу з'ясувати продуктивність політичних теорій інтеграції. Саме завдяки науковим розробкам проблем європейської інтеграції, представлених в дослідженнях функціоналістів та федералістів, можна стверджувати, що п'яте розширення ЄС є багато в чому політичною акцією та має на меті створення об'єднаної федеральної Європи.

Причини, які пояснюють розширення ЄС на Схід, а також ризики, якими супроводжується цей процес, подані на рис. 2.

Показано, що сподівання країн ЦСЄ щодо позитивного впливу членства в ЄС на їх економічний розвиток в цілому виправдались. Їх економіка розвивалась достатньо динамічно та ефективно. Для всіх трьох обраних для аналізу країн характерним є економічне зростання, яке забезпечується переважно розширенням експортних можливостей. Обсяги прямих іноземних інвестицій (ПІІ) збільшились. Спільним негативним фактором розширення стало деяке зростання інфляції, втім, принаймні за результатами 2004 р., її рівень був прийнятним. Варто зауважити, що очікування євроскептиків стосовно численних потоків трудових мігрантів з нових членів ЄС до старих поки що не виправдовуються - відчутних коливань на ринку праці Польщі, Чехії та Угорщини протягом першого року розширення не було.

У другому розділі „Сутність та особливості економічних трансформацій в процесі формування економічних умов євроінтеграції в країнах ЦСЄ” розкриваються зміст і спрямованість ринкових трансформацій як процес формування економічних умов євроінтеграції, а також основні економічні механізми, які використовувались в країнах ЦСЄ у контексті набуття членства в ЄС.

Аналіз процесу досягнення макроекономічної стабільності в країнах ЦСЄ виявив, що головним механізмом забезпечення прийнятного рівня інфляції виступали обмеження грошової пропозиції шляхом заморожування заробітної плати та запровадження високих відсоткових ставок, а головним механізмом збалансування бюджету - обмеження дотацій на продукти харчування, сировину, засоби виробництва, енергоносії і т.п., відміна податкових пільг та звільнень від оподаткування.

Для Польщі, Чехії та Угорщини типовим було застосування фіксованого валютного курсу упродовж першого етапу перетворень, що в умовах недорозвиненості фінансових інститутів дозволяло використовувати з метою забезпечення макроекономічної стабільності інструменти фіскальної політики. В міру проведення інституційних реформ країни ЦСЄ переходили до режимів плаваючих валютних курсів, що було однією з необхідних передумов запровадження таргетування інфляції.

Головною умовою здійснення ефективних мікроекономічних реформ в країнах ЦСЄ стало залучення ПІІ. В міру збільшення їх надходжень темпи ВВП в країнах ЦСЄ теж зростали. Для підтвердження такої залежності побудуємо на основі статистичних даних Польщі, Угорщини та Чехії за 1992-2003 рр. моделі лінійної регресії з використанням пакета прикладних програм Eviwies 4.1.

Оскільки ці моделі є моделями лінійної регресії, то для їх оцінки використовувався метод найменших квадратів. Як виявили розрахунки, дані моделі є адекватними та значущими. Про це свідчать відповідні значення коефіцієнтів детермінації R² - для Польщі цей показник дорівнює 0,993142; для Угорщини - 0,971614; значення F-статистик - для Польщі 48,27130 і 34,2284 - для Угорщини та відповідних їм ймовірностей.

Для моделювання залежності між зростанням ВВП та надходженням ПІІ в Чехії було використано векторну модель корекції похибки, оскільки змінні - коінтегровані, тобто такі нестаціонарні змінні інтегровані одного порядку, лінійна комбінація яких стаціонарна.

Отже, залежність між темпами зростання ВВП та надходженням ПІІ в Чехії буде змодельована у такий спосіб:

D(GDP_CHEHIA) = 0,8376185128*(GDP_CHEHIA(1) +

+ 0,0003999032332*I_CHEHIA(-1) - 2,825187595) +

+ 0,6591565379*D(GDP_CHEHIA(1)) +

+ 0,000705732863*D(I_CHEHIA(-1)) - 0,5545661027 (3)

Оцінена модель також є адекватною R² = 0,975265 та F-статистика = 65,71490.

Надходження іноземного капіталу відіграло ключову роль у модернізації господарської структури країн ЦСЄ. В структурі економік цих країн за роки трансформації відбулися суттєві зміни. Для всіх країн характерним є зростання у структурі ВДВ питомої ваги сектору послуг, куди спрямовувалась основна частина іноземного капіталу. Найбільше зростання було зафіксоване в Чехії - 11%, хоча в абсолютному вимірі вона поступається за цим показником Польщі та Угорщині. Також всі країни зменшили у структурі ВДВ питому вагу сільського господарства. У Польщі та Чехії мало місце зниження питомої ваги промисловості в структурі ВДВ, частка промисловості в структурі ВДВ Угорщини протягом 1990-2000 рр. не змінилась.

Простежується пряма залежність між галузевою структурою ПІІ Польщі, Чехії та Угорщини й формуванням їх конкурентних переваг на європейських ринках. Так, найбільш привабливим для іноземних інвесторів сектором промисловості в країнах ЦСЄ стало виробництво обладнання, переважно транспортного, електричного та оптичного. На ці галузі припадає 13,07%, 21,68% та 11,3% від всього обсягу інвестованого капіталу, відповідно, у Польщу, Угорщину та Чехію. Саме це, на нашу думку, визначило конкурентні переваги країн ЦСЄ на ринках ЄС. Річ у тім, що в структурі експорту цих країн до ЄС переважають якраз ці товарні групи.

Досвід країн ЦСЄ свідчить, що залучення іноземних інвестицій позитивно впливає на усі економічні процеси, які відбуваються в державі. Не випадково в Польщі, Чехії та Угорщині були створені найсприятливіші економічні умови для надходження ПІІ, що, в свою чергу, суттєво прискорило формування євроінтеграційного потенціалу їхніх економік. По-перше, на обсягах надходження ПІІ в країни ЦСЄ позитивно відбилися їх приватизаційні стратегії, орієнтовані на прихід іноземного інвестора. По-друге, були запроваджені ліберальні режими іноземного інвестування, для яких була характерною наявність широкого спектру інвестиційних пільг (як загальних, так і в межах спеціальних територій). По-третє, надходженню ПІІ також сприяла швидка адаптація національних регулятивних систем Польщі, Чехії та Угорщини до європейської, насамперед у таких сферах як сертифікація та стандартизація товарів, оподаткування, діяльність компаній, бухгалтерська та фінансова звітність. При цьому варто відзначити спільну для всіх країн послідовність гармонізації законодавства. Від самого початку реалізації євроінтеграційних стратегій пріоритети були віддані таким сферам як оподаткування, регуляторна політика (започаткування бізнесу) та митні справи. З одного боку, це сприяло надходженню ПІІ, а з іншого - стимулювало розвиток національного підприємництва, переважно малого та середнього По-четверте, іноземного інвестора приваблював стабільний розвиток економік країн ЦСЄ та незмінність їх курсу на європейську інтеграцію.

В процесі дослідження політики країн ЦСЄ у сфері реструктуризації державних підприємств виявлено, що її ефективність обумовлюється досягненням макроекономічної стабільності, юридичним закріпленням дієвої процедури банкрутства та широкої практики її застосування, зрештою, недопущенням бартерних розрахунків та відстрочення платежів в бюджет. При цьому реструктуризація державних підприємств в країнах ЦСЄ була тісно пов'язана з їх приватизацією та відбувалася лише в умовах ринкового середовища й за „жорстких бюджетних обмежень” по відношенню до цих підприємств. Державна ж підтримка надавалась малим та середнім підприємствам (МСП). Її головними формами було пільгове кредитування МСП, фінансове сприяння в організації виставок та презентацій продукції МСП за кордоном. Велика увага приділялась також підвищенню необхідного рівня кваліфікації потенційних підприємців, яким надавались безкоштовні бізнес-консультації.

У третьому розділі „Формування євроінтеграційного потенціалу економіки України з урахуванням досвіду країн ЦСЄ” аналізуються ті показники української економіки, які після досягнення відповідного якісного виміру, мають визначати її євроінтеграційний потенціал. До них, зокрема, можна віднести: обсяги та структуру торговельного та інвестиційного співробітництва України з ЄС; основні макроекономічні індикатори (рівні зростання ВВП, інфляції та безробіття, відношення державного боргу до ВВП, дефіцит державного бюджету тощо); якісні показники структури економіки України (питома вага секторів послуг, промисловості та сільського господарства у ВВП, рівень ВВП на душу населення, частка інвестицій та приватного сектору у ВВП та ін.); ефективність діяльності промислових підприємств; рівень узгодженості національних регулятивних норм з європейськими у сфері господарської діяльності.

Аналіз торговельного співробітництва України з ЄС виявляє позитивний, однак, інституційно недосконалий та економічно небезпечний для нашої держави характер цього процесу. ЄС після розширення перетворився в головний експортний ринок України - його частка в структурі вітчизняного експорту становить понад 35%. Водночас частка України в зовнішній торгівлі ЄС є незначною - приблизно 0,5%. У торгівлі України з ЄС переважає товарна складова, яка забезпечила подвійний приріст її зовнішньоторговельного обороту протягом 1996-2003 рр. Проте, товарна структура українського експорту на європейські ринки є малоефективною - в ній домінують низькотехнологічні та з невисоким рівнем доданої вартості товари.

Разом з тим, перед Україною відкриваються кращі перспективи після офіційного надання їй Радою Міністрів ЄС в грудні 2005 р. статусу країни з ринковою економікою. Наявність такого статусу значною мірою полегшить доступ українських виробників на європейські ринки. При цьому найбільш позитивні наслідки очікуються в основних експортних галузях України - металургії, хімічній, легкій та харчовій промисловостях, оскільки саме ці галузі найбільше потерпали внаслідок антидемпінгових розслідувань. Втім, це аж ніяк не знімає актуальності завдання змінювати якісний склад українського товарного експорту в ЄС.

На основі порівняльного аналізу потенціалів економіки країн ЦСЄ та України показано, що наша держава поступається Польщі, Угорщині та Чехії за основними показниками економічної структури. Номінальний ВВП на душу населення в Україні у п'ять-сім разів менший ніж в цих країнах. Питома вага інвестицій та приватного сектору у структурі ВВП України становить, відповідно, 81 та 85% від середнього показника для країн ЦСЄ, а питома вага сектору послуг в структурі економіки нашої держави складає лише 70% від середнього рівня вказаних країн. З іншого боку, питома вага аграрного сектору в структурі економіки України є майже в чотири рази більшою ніж в країнах ЦСЄ.

Виділено та обґрунтовано три блоки факторів, які спричинили відставання України від країн ЦСЄ у темпах реалізації стратегії приєднання до ЄС: економічний, регулятивний та політичний.

Зокрема, до економічних факторів такого відставання, насамперед, належать: різні стартові умови для ринкових перетворень, недоліки процесу приватизації, централізована підтримка великих державних підприємств у традиційних галузях і, загалом, так звана „м'яка” макроекономічна політика. Кумулятивний негативний ефект зазначених факторів зумовив недостатні обсяги ПІІ в економіку України.

Як засвідчує досвід Польщі, Чехії та Угорщини, одним з ключових елементів успішної реалізації євроінтеграційної стратегії є досягнення узгодженості між правовими нормами країни-апліканта та Євросоюзу.

Головними міжнародними юридичними підставами адаптації законодавства України до правових норм ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) між Україною та ЄС, підписана 16 червня 1994 р., та План дій Україна-ЄС, ухвалений у 2005 р. Крім цього, органами державної влади України у різний період було розроблено ще цілу низку правових документів, які стосувалися питання адаптації вітчизняного права до європейського.

Однак, незважаючи на велику кількість національних нормативно-правових документів, які мають сприяти прискоренню виконання взятих Україною на себе зобов'язань у рамках УПС та Плану дій, процес адаптації національного законодавства до європейського триває надто довго й далеко не завжди є ефективним.

Як випливає з базових засад та практики євроінтеграції країн ЦСЄ, досягнення економічних критеріїв членства в ЄС має відбуватися паралельно з виконанням політичних критеріїв. З одного боку, демократична система підвищує рівень прозорості дій уряду, обмежує можливості виникнення олігархічного капіталізму, забезпечує довгострокову гарантію стабільності прав власності. З другого боку, ефективні ринкові реформи, наслідком яких є підвищення рівня життя населення, сприяють розвитку інститутів громадянського суспільства, формуванню потужного середнього класу та, у кінцевому підсумку, великого прошарку соціуму, зацікавленого в пануванні демократичних цінностей.

З урахуванням досвіду країн ЦСЄ запропоновано деякі практичні рекомендації, реалізація яких може посприяти прискоренню формування економічних умов євроінтеграції України.

На макроекономічному рівні заслуговує на увагу досвід Чехії щодо проведення так званої безборгової соціальної політики, тобто такої політики, яка базується на наявних економічних можливостях держави. При цьому дієвим антиінфляційним механізмом в країнах ЦСЄ зарекомендувало себе встановлення прогресивного податку на зростання заробітної плати, а збалансування бюджету не в останню чергу досягалося шляхом рестриктування дотацій та пільг у секторі домогосподарств.

На мікроекономічному рівні йдеться, насамперед, про потребу переорієнтації державної політики у сфері підприємництва на підтримку малих та середніх підприємств. Саме цей сегмент підприємництва є не лише основою ринкової економіки, а й запорукою політичної стабільності в державі та незмінності євроінтеграційного курсу. Тому система державної реєстрації суб'єктів малого бізнесу має бути спрощена. Поряд з цим, доцільним було б розглянути можливість створення спілки з гарантування кредитів малим та середнім підприємствам. Задля розширення експортних можливостей МСП пропонується розробити план їх участі в міжнародних виставках та запровадити механізм часткової компенсації витрат, пов'язаних з такою участю. Створення мережі контрактних агенцій малих підприємств значною мірою сприяло б налагодженню між ними виробничих, торговельних та інвестиційних зв'язків.

Формування євроінтеграційного потенціалу української економіки невіддільне від оптимізації її структури. Тому особливої актуальності набуває проблема реструктуризації підприємств традиційних галузей економіки, в першу чергу вугільної. Доцільним видається проведення щорічного моніторингу діяльності збиткових підприємств та, у випадку визнання того чи іншого підприємства неперспективним, застосування до нього процедури банкрутства. Крім цього, варто було б законодавчо визначити джерела фінансування реструктуризації галузі, механізм технічної ліквідації шахт та соціального забезпечення вивільнених працівників, порядок працевлаштування окремих категорій вивільнених шахтарів на діючих шахтах та ін.

Важливою умовою формування євроінтеграційного потенціалу економіки України є збільшення обсягів іноземних інвестиційних надходжень. У зв'язку з цим пропонується низка заходів щодо вдосконалення інвестиційного режиму в Україні. Варто, зокрема, законодавчо закріпити права міноритарних акціонерів у питаннях, що стосуються втрати контролю над власністю. Цілком очевидно, що іноземного інвестора зацікавило б також зменшення ставки податку на прибуток корпорацій та запровадження податкових пільг при здійсненні великих інвестиційних проектів (сума інвестиції не менше 15 млн. євро) у середньо- та високотехнологічних галузях промисловості. Водночас європейська практика доводить необхідність удосконалення регулятивної бази функціонування СЕЗ та ТПР. Обладнання, на якому вироблятиметься продукція у відповідній СЕЗ, не повинно бути старішим одного року та не мати конкурентних аналогів українського виробництва. При цьому вартість імпортованого обладнання має складати не менше 500 тис. євро (з урахуванням практики країн ЦСЄ). Має бути чітко закріплений рівень технологізації виробництва у СЕЗ. Продукція ж, яка вироблятиметься, повинна належати до середніх чи високотехнологічних галузей промисловості.

У контексті залучення іноземних інвесторів потребує переведення на системну основу робота щодо адаптації національних регулятивних норм до європейських. Пропонується розробити та запровадити критерій відповідності національного господарського законодавства європейському, передусім, у сферах стандартизації, бухгалтерської та фінансової звітності, корпоративного управління. Зокрема, до державних стандартів варто додати такі стандарти МСБО як: „Сегментна звітність”, „Облік державних грантів та розкриття інформації про державну допомогу”, „Фінансова звітність про частки в асоційованих підприємствах”, „Інвестиційна нерухома власність”, „Сільське господарство”.

Висновки

У результаті дисертаційного дослідження теоретично узагальнено та запропоновано розв'язання наукового завдання, яке стосується економічних умов набуття членства в ЄС країнами ЦСЄ та можливого використання євроінтеграційного досвіду цих країн Україною, що дало підстави сформулювати такі висновки:

Дослідження стану висвітлення економічних умов євроінтеграції країн ЦСЄ у вітчизняній і зарубіжній літературі виявило значний інтерес науковців до різних аспектів цієї проблеми. Водночас, аналіз та узагальнення їхніх теоретичних напрацювань засвідчили актуальність подальших наукових розробок щодо розкриття сутності й особливостей економічних трансформацій в процесі формування економічних умов євроінтеграції в країнах ЦСЄ, надто в контексті залучення досвіду цих країн для розбудови євроінтеграційного потенціалу економіки України. Особливого значення набувають, зокрема, подальші дослідження тенденцій, закономірностей та стійкого взаємозв'язку між ринковими та євроінтеграційними перетвореннями в країнах ЦСЄ у сферах монетарної, валютної і кредитної політики, приватизації та реструктуризації державних підприємств, залучення іноземних інвестицій, що, з огляду на певну схожість умов економічного розвитку, сприятиме формуванню нової моделі економіки України, орієнтованої на наближення до стандартів ЄС.

Європейська інтеграція є одним з визначальних чинників розвитку сучасного світового господарства і міжнародних економічних відносин. Глобалізація світової економіки стимулює процеси формування економічних регіонів, тобто регіоналізації світового господарства, яка, в свою чергу, зумовлює прискорення континентальної економічної інтеграції, перш за все європейської. Євросоюз на сьогодні є найбільш розвиненим континентальним інтеграційним об'єднанням як за глибиною інтеграційних зв'язків, так і за рівнем економічного розвитку країн, які до нього входять. Саме тому практично всі країни, які позбулися тоталітарного минулого, прагнуть приєднатися до ЄС.

Польща, Чехія та Угорщина перед входженням до ЄС брали активну участь у процесах субрегіональної економічної інтеграції, яка розвивається як засіб запобігання конкурентному тиску в межах економічного регіону. При цьому створення зони вільної торгівлі між вказаними країнами значною мірою сприяло їх подальшій інтеграції до ЄС.

Формування економічних умов євроінтеграції країн ЦСЄ передбачало досягнення необхідного рівня макроекономічної стабільності, здатності конкурувати з ринковими силами всередині Євросоюзу та узгодженості національних законодавств з європейським. Головними механізмами забезпечення макроекономічної стабільності в Польщі, Чехії та Угорщині було обмеження грошової пропозиції шляхом заморожування заробітної плати та встановлення високих відсоткових ставок. Збалансованість бюджету досягалась за рахунок скасування чи обмеження пільг як для домогосподарств, так і для підприємств. На першому етапі реалізації євроінтеграційної стратегії (1991-1995) макроекономічна стабільність забезпечувалася в умовах фіксованого валютного курсу. На другому етапі перетворень (1996-2002) у міру впровадження інституційних реформ країни ЦСЄ лібералізували курси національних валют та запровадили режим таргетування інфляції, що призвело до суттєвого зниження її рівня.

Залучення значних обсягів прямих іноземних інвестицій виступало в країнах ЦСЄ головною умовою ефективності проведення мікроекономічних реформ. Здійснений в дослідженні регресійно-кореляційний аналіз залежності темпів приросту ВВП від надходження прямих іноземних інвестицій засвідчив наявність тісного зв'язку між цими показниками.

Реструктуризація державних підприємств у країнах ЦСЄ відбувалася в умовах жорстких бюджетних обмежень, недопущення бартерних розрахунків та відстрочення платежів. Цьому процесу також сприяло юридичне закріплення дієвої процедури банкрутства та послідовне її застосування щодо збиткових підприємств. Різні ж форми державної підтримки надавались переважно малим та середнім підприємствам.

Залучення прямих іноземних інвестицій безпосередньо корелюється з усіма економічними процесами, які відбуваються в державі. Основний обсяг прямих іноземних інвестицій країнами ЦСЄ було залучено саме на другому етапі реалізації євроінтеграційної стратегії, що пояснювалось досягненням макроекономічної стабільності. Поряд з цим залученню іноземних інвестицій в економіку країн ЦСЄ сприяли їх приватизаційні стратегії, в процесі реалізації яких перевага віддавалась грошовій приватизації відповідного підприємства стратегічним іноземним інвестором на відкритому аукціоні. Використання такої форми та способу приватизації забезпечувало значні бюджетні надходження, прозорість самого її процесу та запобігало виникненню передумов для перегляду її результатів. Системна адаптація національних правових систем країн ЦСЄ до європейського законодавства суттєво прискорила долучення Польщі, Угорщини та Чехії до європейських ринків та надходження інвестицій для структурної перебудови їх економік. Наслідком їх надходження стала зміна економічних структур країн ЦСЄ, структур їх експорту та формування конкурентних переваг на європейських ринках.

Незважаючи на фундаментальні економічні трансформації та значне підвищення рівня економічного розвитку, країни ЦСЄ істотно поступаються старим членам Євросоюзу майже за всіма макроструктурними індикаторами. Тому, базуючись на основних положеннях теорій інтеграції, зроблено припущення щодо того, що п'яте розширення ЄС все ж багато в чому зумовлюється не економічними, а політичними причинами.

Беручи до уваги досвід країн ЦСЄ та основні економічні прорахунки, характерні для пострадянського економічного розвитку України, можна сформулювати низку рекомендацій які мають визначати нову модель економічної політики держави. Це, зокрема: реструктуризація великих збиткових підприємств та запровадження дієвої практики державної підтримки малого та середнього бізнесу; вдосконалення інвестиційного режиму шляхом запровадження пільг для інвестицій у високотехнологічні та експортоорієнтовані галузі; відновлення на модифікованій економічній і правовій основі інституту СЕЗ та ТПР; прискорення процесу адаптації господарського законодавства України до європейського, передусім, у сферах стандартизації, фінансової звітності, оподаткування, корпоративної діяльності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Трощинський П.В. Міжнародна економічна інтеграція: спроба систематизації теоретичних підходів // Зб. наук. пр. Ін-ту світової економіки та міжнар. відносин. - 2003. - №38. - С. 177-185.

2. Трощинський П.В. Субрегіональна інтеграція в контексті європейських інтеграційних процесів // Упр. сучас. містом. - 2003. - №10-12 (12). - С. 62-70.

3. Трощинський П.В. Макроекономічні механізми забезпечення євроінтеграційного курсу країн Центрально-Східної Європи // Вісн. Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. - 2004. - №72. - С. 52-56.

4. Трощинський П.В. Залучення довгострокового іноземного капіталу як передумова економічного зростання м. Києва // Актуальні проблеми міжнар. відносин: Зб. наук. пр. Ін-ту міжнар. відносин Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. - К., 2004. - Вип. 46. - Ч.2. - С. 120-123.

5. Трощинський П.В. Макроекономічний потенціал України в контексті її євроінтеграційної стратегії // Актуальні проблеми міжнар. відносин: Зб. наук. пр. Ін-ту міжнар. відносин Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. - К., 2005. - Вип. 51. - Ч.1.- С. 204-207.

6. Трощинський П.В. Наслідки розширення Європейського Союзу на Схід // Вісн. Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. - 2005. - №73. - С. 52-53.

7. Трощинський П. В. Чинники економічного відставання України від країн Центральної і Східної Європи в темпах євроінтеграції // Упр. сучас. містом. - 2005. - №1-2(17-18). - С. 58-68.

8. Трощинський П.В. Макроекономічні передумови готовності до євроінтеграції країн Центральної і Східної Європи // Материалы всеукр. науч.-практ. конф. „Проблемы и перспективы развития транзитивной экономики” (20 дек. 2002 г.). - Симферополь: Таврия-Плюс, 2003. - С. 266-269.

9. Трощинский П.В. Субрегиональная интеграция в контексте глобализации // Современные стратегии развития мегаполисов и крупных городов: Материалы междунар. науч.-практ. конф. (9-10 окт. 2003 г.). - Минск, 2003. - С. 90-95.

Анотації

Трощинський П.В. Економічні умови євроінтеграції країн Центральної і Східної Європи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Київський національний університет ім. Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України. - Київ, 2006.

У дисертації розглядаються особливості економічних умов євроінтеграції країн Центральної і Східної Європи в контексті залучення їх досвіду для формування євроінтеграційного потенціалу економіки України.

Узагальнено теорії економічної та політичної інтеграції на загальносистемному, континентальному і субрегіональному рівнях. Досліджено феномен європейських субрегіональних інтеграційних об'єднань, виявлено головні особливості їх розвитку та цілі, які переслідують їх учасники. Проаналізовано причини розширення ЄС на Схід та його короткострокові економічні наслідки.

Визначено та досліджено основні макро- та мікроекономічні механізми забезпечення реалізації стратегій європейської інтеграції країнами ЦСЄ. Проаналізовано вплив іноземних інвестиційних надходжень на формування конкурентних переваг цих країн на ринках ЄС. Показано залежність між галузевим розподілом прямих іноземних інвестицій та структурними змінами в економіках країн ЦСЄ.

Визначено низку взаємопов'язаних факторів, які спричинили відставання України від країн ЦСЄ у темпах реалізації євроінтеграційної стратегії. Сформульовано та обґрунтовано пріоритетні завдання щодо вдосконалення економічної політики України, спрямованої на прискорення її інтеграції в ЄС.

Ключові слова: європейська інтеграція, глобалізація, міжнародні економічні відносини, країни ЦСЄ, субрегіональна інтеграція, економічні умови євроінтеграції, прямі іноземні інвестиції, макроекономічна політика, мікроекономічні реформи, адаптація законодавства.

Трощинский П.В. Экономические условия евроинтеграции стран Центральной и Восточной Европы. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Киевский национальный университет им. Тараса Шевченко Министерства образования и науки Украины. - Киев, 2006.

В диссертации рассматриваются особенности экономических условий евроинтеграции стран Центральной и Восточной Европы в контексте использования их опыта для формирования евроинтеграционного потенциала экономики Украины.

Обобщены теории экономической и политической интеграции на общесистемном, континентальном и субрегиональном уровнях. Исследован феномен европейских субрегиональных интеграционных объединений, раскрыты особенности их развития и цели, преследуемые их участниками.

Определены и исследованы основные макро- и микроэкономические механизмы обеспечения реализации стратегий европейской интеграции странами ЦВЕ. Проанализировано влияние иностранных инвестиционных потоков на формирование конкурентных преимуществ этих стран на рынках ЕС. Показана зависимость между отраслевым распределением прямых иностранных инвестиций и структурными изменениями в экономиках стран ЦВЕ.

Опеределен и обоснован ряд взаимосвязанных факторов, которые обусловили отставание Украины от стран ЦВЕ в темпах реализации евроинтеграционной стратегии. Сформулированы и обоснованы приоритетные задачи относительно усовершенствования экономической политики Украины, направленной на ускорение ее интеграции в ЕС.

Ключевые слова: европейская интеграция, глобализация, международные экономические отношения, страны ЦВЕ, субрегиональная интеграция, экономические условия евроинтеграции, прямые иностранные инвестиции, макроэкономическая политика, микроэкономические реформы, адаптация законодательства.

Pavlo V. Trochshynsky. The Economic Terms of European Integration of Central and East Europe Countries. - Manuscript.

The thesis is to apply for Ph.D. in Economics a speciality 08.05.01 - international economics and international economic relations. Kyiv Taras Shevchenko National University - Kyiv, 2006.

The thesis is focused on the features of economic terms of Central and East Europe countries (CEE countries). European integration in the context of their proper experience attraction for forming of Ukrainian economy European integration capability.

By a system-historical method the theories of economic and political integration are generalized at general system, continental and sub-regional levels. The phenomenon of the European sub-regional integration associations is explored, found out the main features of their development and purpose, which pursue their participants. Reasons of EU Eastern Enlargement are analysed both as its short-term economic consequences.