Управління електронною комерцією на міжнародному ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

36

[Введите текст]

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Україно-Нідерландський факультет економіки та менеджменту

Кафедра міжнародного менеджменту та маркетингу

Курсова робота

на тему: «Управління електронною комерцією на міжнародному ринку»

ТЕРНОПІЛЬ 2013



ВСТУП

Актуальність теми. Поява глобальних мереж зв'язку, і в першу чергу - Інтернет, привела до справжньої революції в області організації і ведення комерційної діяльності. Перетворення торкнулися як зовнішніх відносин між компаніями і їх партнерами або клієнтами, так і внутрішньої структури самих компаній. З'явилися не тільки нові напрями ведення бізнесу, але і принципово змінилися ті, що вже існують.

Останніми роками ці тенденції стають все більш явними. Згідно дослідженню фахівців компанії Intel (www.intel.com), у 2009 року число користувачів Інтернет досягнуло мільярда.

Проте в Україні інтернет знаходитися в зачатковому стані, і могло б показатися, що інтернет торгівля у нас не розвинена. І це дійсно так. Інтернет портали можна перерахувати по пальцях. Представництва крупних компаній в мережі виконують тільки іміджеву функцію.

Інтернет - це технологія майбутнього. І необхідно знати, як ефективно використовувати цю технологію.

Успіх електронної комерції багато в чому залежить від того, як поставлена система доставки і розрахунків. Оплата товарів і послуг, запропонованих в Інтернеті, через традиційні банківські установи, що приймають оплату від громадян готівкою, може проходити із затримками. Зміцнення інфраструктури електронної комерції повинне супроводжуватися наведенням ладу в роботі структур, здійснюючу доставку і оплату. Форми оплати в Інтернет- торгівлі можуть бути самими різними: готівкою, післяплатою при отриманні товару поштою, банківським переказом, поштовим переказом, пластиковою картою, електронними грошима (в цьому випадку магазин і покупець повинні бути зареєстровані в одній з існуючих систем цифрових платежів).

Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є визначення основних принципів використання електронної комерції і з'ясування способів оптимізації цієї діяльності.

Виходячи з мети в роботі поставлені наступні завдання:

- вивчити суть і перспективи електронної комерції,

- проаналізувати форми і види електронної комерції,

- розглянути організацію електронної комерції в сучасних умовах.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом даного дослідження є електронна комерція, як складова частина цифрової економіки. Спираючись на методологію вивчення цифрової економіки та її складових частин, що була запропонована групою американських учених, я спробую охарактеризувати стан електронної комерції як динамічного процесу, адже темпи розвитку електронної комерції настільки швидкі, що будь-які статичні характеристики швидко втратять свою актуальність.

Предметом даного дослідження є динамічні механізми, стратегії, інструменти, моделі електронної комерції та моделі поведінки суб'єктів електронної комерції.



РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

1.1 Суть і перспективи електронної комерції

Поняття електронної комерції вперше з'явившись на сторінках вітчизняної преси ще років п'ять тому, досі не змінило свого статусу абстракції на статус виробничої необхідності. Численні пропозиції рішень для електронної комерції з боку виробників «заліза» (IBM, Cisco, Sun, Intel тощо), а також присутні на ринку численні програмні продукти для неї, досить дорогі. Підприємці не поспішають вкладати гроші в інтернет-проекти з невизначеною окупністю. Тим більше що організація бізнесу з ефективним опертям на інтернет-технології вимагає часто не лише його корінної реорганізації, а й наявності низки додаткових умов, найчастіше відсутніх в Україні.

Під електронною комерцію розуміються будь-які форми ділових угод, при яких взаємодія сторін здійснюється електронним способом замість фізичного обміну чи безпосереднього фізичного контакту і в результаті якого право власності чи право користування товаром або послугою передається від однієї особи іншій. Іншими словами, електронна комерція - це продаж товарів, при якому як мінімум організація попиту на товар здійснюється через Інтернет. При цьому спосіб оплати не має значення: розрахунки за покупку можуть здійснюватися навіть готівкою.

Інтернет - комерція, торгівля в Інтернеті - це комерційна діяльність в Інтернеті, коли процес купівлі/продажу товарів або послуг (весь цикл комерційної/фінансової транзакції або її частина) здійснюється із застосуванням Інтернет-технологій. Процеси, які с становлять цикл електронної комерції : доступ до інформації, оформлення замовлення, оплата, виконання замовлення, постпродажне обслуговування і підтримка. Типи електронної комерції :

торгівля інформацією (контент-комерція),

надання послуг, торгівля товарами (товарообіг).

Е-комерція має безліч форм, у ній все частіше використовуються складні, інтегровані віртуальні торгові майданчики, що складаються з безлічі різних покупців і продавців. Один із прикладів - eSteel, “горизонтальний” ринковий центр, який зв'язує виробників і постачальників з покупцями в усьому світі й надає можливості здійснення он-лайнових покупок і оплати в режимі реального часу. Інший приклад - Covisint, “вертикальний” он-лайновий ринковий центр. Він дозволяє виробникам автомобілів здобувати всі необхідні для зборки машини деталі в одному місці.

Електронна комерція є, операції, проведені за допомогою мережі Інтернет, в ході яких здійснюються покупки і продажі товарів і послуг.

Електронна комерція - оптова, роздрібна торгівля, що характеризується замовленням, покупкою, продажем товарів з використанням інформаційних систем і мереж.

Часто відбувається плутанина двох базових понять: е- комерції та е- бізнесу.

Згідно визначенню фахівців компанії IBM, електронний бізнес (е-бізнес) - перетворення основних бізнес-процесів при допомозі Інтернет технологій.

Таким чином, е-бізнесом ми називаємо будь-яку ділову активність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж для перетворення внутрішніх і зовнішніх зв'язків з метою створення прибули.

Внутрішня організація компанії на базі єдиної інформаційної мережі (інтранет), що підвищує ефективність взаємодії співробітників і що оптимізує процеси планування і управління; зовнішня взаємодія (екстранет) з партнерами, постачальниками і клієнтами - все це складові частини е-бізнесу.

Електронна комерція є найважливішим складовим елементом е- бізнесу. Під електронною комерцією (е--комерція) маються на увазі будь-які форми ділової операції, яка проводиться за допомогою інформаційних мереж.

Виникнення і швидке розповсюдження в світі електронного бізнесу обумовлене поряд об'єктивно необхідних для цього умов і передумов. Перш за все, це високий рівень комп'ютеризації суспільства. Персональні комп'ютери, широкі, що отримали, розповсюдження у виробництві і побуті, стали матеріальною основою переходу більшої частини населення промислово розвинених країн до практичного оволодіння знанням і навиками користування сучасними інформаційними технологіями. Крім того, для швидкого розповсюдження електронного бізнесу необхідно, щоб інформаційний і технологічний потенціал Інтернет перевищив деякий критичний рівень, що відкриває доступ до нього не тільки порівняно обмеженого круга елітарних користувачів, але і широких мас населення. Ще однією передумовою електронізації бізнесу є досягнення певного рівня інтеграції (інформаційною і технологічною) внутрішньо корпоративних інформаційних систем і Інтернет. До середини 90-х років умови, необхідні для широкого розповсюдження найрізноманітніших форм електронного бізнесу, були досягнуті в багатьох країнах.

1.2 Форми і види, інструменти електронної комерції

За останніх 5 років електронна торгівля стала чинником глобального значення. Спостерігається стрімке її зростання в світі. В Україні в мережі Інтернет функціонує більше 500 електронних магазинів і торгових майданчиків. Найбільш популярні магазини, торгуючі книгами, компакт-дисками, програмними продуктами, комп'ютерною технікою. Створюються галузеві торгові майданчики (метал, цінні папери). З'явилися холдинги, об'єднуючі ряд Інтернет - магазинів і що декларують щорічний дохід в декілька млн. дол. США.

Разом з традиційними секторами торгівлі "бізнес-бізнес" і "бізнес-споживач" в даний час на ринку послуг ЕТ можна виділити сегменти pc-commerce, m-commerce, t-commerce. На жаль, достатньо чіткої української термінології в області електронної торгівлі ще не склалася. Основні форми ЕТ реалізуються з використанням персональних комп'ютерів і мережі Інтернет: Інтернет - магазини, електронні торгові майданчики, електронні аукціони і Інтернет -біржі.

У країнах Західної Європи і США набули поширення системи інтерактивного кабельного і супутникового телебачення (t-commerce), за допомогою яких користувачі не тільки можуть дивитися відеофільми, але і замовляти різні товари і послуги. Ці системи, за оцінкою більшості фахівців, надійніші, оскільки на відміну від Інтернет - магазинів реалізуються в замкнутих мережах без прямого доступу покупців до глобальних інформаційних мереж.

Новим напрямом розвитку електронної торгівлі є використання засобів мобільного доступу до мережі Інтернет для здійснення покупок (m-commerce). В умовах України, що має значну територію і низьку щільність населення, а також недостатньо розвинену наземну телекомунікаційну інфраструктуру у видалених регіонах, безпровідні технології підключення до мережі Інтернет можуть мати серйозну перспективу.

Звичайно класифікацію систем електронної комерції здійснюють за об'єктами і суб'єктами, за місцем системи електронної комерції на підприємстві, за ступенем новини діяльності або за послугами, що надаються системою, за відношенням підприємтсва до системи ЕК. Виділяють 4 основні групи суб'єктів електронної комерції:

- споживачі (С-consumer) - фізичні особи.

- бізнесові організації (В-business).

- державні органи (G-government, деколи A-administration).

- фінансові установи, що забезпечують розрахунки між іншими суб'єктами електронної комерції.

Відповідно до того, як здійснюється взаємодія суб'єктів, виділяють різні напрями електронної комерції.



За об'єктами і суб'єктами системи ЕК підрозділяються на:

- B2B (бізнес - бізнесу), B2G (бізнес - державі);

- B2C (бізнес - клієнту), C2C (клієнт-клієнту);

- G2B (держава - бізнесу).

Дані види ЕК, крім того, є сновними напрямами електронної комерції. Але при цьому існують ще різновиди:

- B2A (бізнес - адміністрації);- A2B (адміністрація - бізнесу) - це відповідно рівно B2G і G2B.

B2B: Бізнес для бізнесу (business-to-business) - термін, що означає що-небудь, зв'язане або призначене для ділових відносин між корпоративними партнерами. Іншими словами, В2В - це відношення між виробниками, що пропонують бізнесменам свою продукцію/услуги оптом. А бізнесмени, у свою чергу, пропонують свою продукцію кінцевим покупцям (B2C). Звичайно мається на увазі B2B маркетинг, на відміну від B2C маркетингу, орієнтованого на роздрібний ринок, а також системи електронної комерції, в яких як суб'єкти процесів продажу і покупки виступають юридичні особи (підприємства, організації). Основна задача систем В2В - підвищення ефективності взаємодії компаній на ринку.

B2B системами називається апаратно-програмні комплекси, що дозволяють підтримувати бізнес-відносини між підприємствами перш за все у області збуту і матеріально-технічного обслуговування.

B2B системи можна розділити на наступні типи:

1) корпоративний сайт компанії призначений для спілкування з партнерами і контрагентами, містить інформацію про компанію, персонал, керівництво, продукцію, опис послуг.

2) on-line магазин призначений для збуту продукції, може бути вбудований в корпоративний сайт. Він дозволяє розміщувати замовлення, проводити електронні платежі, забезпечувати доставку.

3) служба закупівель постачання - шукає постачальників, одержує комерційні пропозиції, здійснює електронні платежі, контролює виконання замовлень.

4) інформаційний сайт призначений для розміщення інформації про галузь, що входять в неї компаній, параметрів стану ринку, галузевих стандартів.

5) брокерські сайти виконують роль посередників між покупцями і продавцями.

6) електронні торгові майданчики (ЕТМ) призначені для безпосередньої організації on-line діяльності фахівців, служби збуту і постачання. ЕТМ, як правило, виконується у вигляді окремого сайту, і на них створюються робочі місця для надання користувачу цілого ряду послуг.

B2G: B2G (business-to-government) - відносини між бізнесом і державою. Звичайно термін використовується для класифікації систем електронної комерції. Прикладом B2G-систем можуть служити системи електронних держзакупівель.

B2C: Business-To-Consumers (B2C, Бізнес для клієнтів) є однією з ланок в ланцюжку сучасних бізнес-процесів, і ця ланка будує бізнес-відносини наступного плану взаємодій: "Бізнес-клієнт".

B2C - це концепція побудови бізнес-процесів підприємства і комплекс інтернет-технологій і інструментів, що забезпечують підвищення прозорості підприємства і полегшують його взаємодію з клієнтами. Один з найпопулярніших інструментів B2C - інтернет-магазин.

B2C (Business-to-Consumer) - термін, що позначає комерційні взаємостосунки між організацією (Business) і приватним, так званим, "кінцевим" споживачем (Consumer). Часто використовується для опису діяльності, яку веде підприємство, тобто, в даному випадку, - продаж товарів і послуг безпосередньо призначених для кінцевого використовування. Разом з цим терміном існують і інші, що також позначають різні види відносин, як комерційного, так і некомерційного характеру, наприклад: B2B (Business-to-Business) - "взаємостосунки між комерційними організаціями", C2C (Customer-to-Customer) - "взаємостосунки між споживачами", B2G (Business-to-Government) - "взаємостосунки між організацією і урядом" і т.д. Ці терміни широко застосовуються в англомовному середовищі, як в теоретичних працях на тему ділового адміністрування, так і в повсякденному діловому спілкуванні.

C2C: C2C, «Споживач для Споживача» - форма електронної торгівлі, яка полягає в продажу товарів і послуг між споживачами. В даному випадку сайт виступає в ролі посередника між покупцем і продавцем. Як приклад можна привести www.aukro.ua - один з провідних українських аукціонів, де кожен охочий може продати або купити.

Згідно статистичним дослідженням у мережі сьогодні напрям B2B займає перше місце серед інших, з 70% від загальної кількості усіх правочинів, що здійснюються у Internet. Починаючи з великих корпорацій, таких, як Cisco Systems, прагнення збільшити обіг коштів через глобальну мережу у галузі business-to-business поступово розповсюджується й на дрібні фірми, котрі бажають поширити свою діяльність з меншими витратами часу і матеріальних ресурсів.

Але пересічним користувачам більш відомі компанії, що торгують в Internet товарами і послугами для кінцевих користувачів, тобто представники напряму В2С. Хрестоматійним прикладом тут може бути Amazon.com - найвідоміша у світі електронна крамниця з торгівлі книжками, компактами тощо.

Дуже перспективними вважаються напрями B2A і C2A. Держава є значним постачальником послуг для громадян і підприємств. Вони сплачують державі податки за комплекс певних послуг у сфері безпеки і суспільного порядку, освіти, охорони здоров'я тощо. Все більша кількість місцевих і центральних органів влади в різних країнах надає послуги своїм громадянам через Internet. Пілотним проектом для всього світу у цій галузі може слугувати державний портал Сінгапура eCitizen Centre, на який перенесено практично усе спілкування громадян з владою.

За місцем системи ЕК на підприємстві вони підрозділяються на наступні:

- система ЕК, як елемент у кожному підрозділу підприємства;

- система ЕК, як окремий підрозділ підприємства;

- система ЕК, як філіал або дочірня компанія;

- система ЕК, як послуга сторонніх організацій (аутсорсинг).

За ступенем новини діяльності або за послугами, що надаються системою ЕК підрозділяються:

- повністю новий, не існуючій раніше вид діяльності;

- новий вид діяльності;

- реорганізований попередній вид діяльності;

- попередній вид діяльності з використанням нових, додаткових можливостей систем ЕК.

За відношенням підприємства до системи ЕК:

- система ЕК як основний засіб ведення бізнесу;

- система ЕК як нове явище, як доповнення до попередніх форм ведення бізнесу;

- система ЕК як результат реінжиніринга існуючих способів і методів ведення бізнесу.

1.3 Організація електронної комерції в сучасних умовах

Основними категоріями систем електронної комерції є "бізнес - бізнес" (Business-to-Business - B2B) та "бізнес - споживач" (Business-to-Customer - B2C).

Інтернет-торгівля - тільки частина електронної комерції, але частина, що дуже бурхливо розвивається. Торговельні операції через Інтернет можуть здійснювати багато організацій - і виробники товарів/послуг, і дистриб'ютори, і роздрібні торговельні компанії.

Інструменти, якими фірма користуватиметься для реалізації можливостей електронної комерції, можна умовно розділити на такі групи: бізнес-додатки; електронні магазини; шлюз в EDI-систему (технології електронного обміну даними); зв'язок із фінансовими організаціями через різні платіжні системи. Сфери поширення електронної комерції : маркетинг, продаж і сприяння продажу; перепродаж, попередні домовленості, поставки; фінансування й страхування; комерційні операції: замовлення, отримання, оплата; обслуговування та підтримка продукту; спільна розробка продукту; розподільне спільне виробництво; використання загальних і приватних послуг;адміністрування бізнесу (концесії, дозвіл, податки, митниця тощо); транспорт, техніка перевезень і постачання; загальні закупівлі; автоматична торгівля електронними товарами; бухгалтерський облік; дозвіл спірних моментів.

Iнструментами Інтернет-комерції відносно малого/середнього бізнесу є:

-Корпоративний Web-сайт - інформаційна сторінка з даними про компанію, проект, товари і послуги, вид діяльності, пропозиції по співробітництву. 

Інтернет-магазин - вітрина онлайнового або традиційного бізнесу, на якій розміщається пропозиція товарів і послуг для їхньої подальшої реалізації. Інтернет-магазин може також бути частиною корпоративного Web-сайту.

Інтернет-аукціон - торговельна вітрина, через яку користувач може продати/придбати будь-який товар із запропонованого списку категорій товарів за певними правилами гри. Заробіток власника такого аукціону - комісійні з угоди. Може бути частиною Інтернет-магазину, що, своєю чергою, може бути частиною корпоративного Web-сайту.

Інтернет-видавництво - різновид Інтернет-магазину, але товар продажу - тематична інформація, яка є актуальною протягом певного часу, поділена за категоріями, що відповідно представлена на різних видавничих сайтах.

- Інтернет-провайдер - надання доступу до Інтернет 

- Інтернет-реклама - комерційна пропаганда споживчих якостей товарів та послуг з метою переконання потенційних покупців їх придбати. 

-Дистанційна освіта - курси за профілем або комерційна дистанційна освіта певного трівня. Тут товар - це знання, з подальшим отриманням документа про прослуховування/вивчення певного курсу за певною спеціальністю або підтвердження про отримання певної спеціальності.

Сьогодні в Україні таке дистанційне навчання надають Microsoft, IBM, Cisco.



РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ РИНКУ ЕЛКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

2.1 Тенденції розвитку міжнародної електронної комерції в світі

Батьківщиною е-комерції прийнято вважати США, де ще в 60-х роках з'явилися перші системи електронної комерції. Застосовувалися вони, здебільшого, транспортними компаніями для замовлення квитків, а також для обміну даними між різними службами при підготовці рейсів. Спочатку електронна комерція велася по мережах, що не входять в Інтернет. Для цього були створені стандарти електронного обміну даними між організаціями (Electronic Data Interchange, EDI) - набори правил електронного оформлення типових ділових документів: замовлень, накладних, митних декларацій, страхових форм, рахунків тощо. До кінця 60-х років у США вже існувало чотири індустріальні стандарти для обміну даними в системах управління авіаційним, залізничним і автомобільним транспортом.

Оскільки така множинність не сприяла розвитку економіки для об'єднання форматів, був створений спеціальний Комітет узгодження транспортних даних (Transportation Data Coordination Committee, TDCC). Його робота покладена в основу нового EDI-стандарту - ANSI X.12.

Приблизно у той самий час аналогічні події відбулися й в Англії, хоча в цій країні основною галуззю застосування EDI був не транспорт, а торгівля. Вироблений тут набір специфікацій Tradacoms був прийнятий Європейською економічною комісією ООН (United Nations Economic Commission for Europe, UNECE) як стандарт обміну даними в міжнародних торгових організаціях. Цей набір форматів і протоколів називається GTDI (General-purpose Trade Data Interchange).

У 80-х роках почалися роботи з об'єднання європейських і американських специфікацій. На базі GTDI міжнародна організація по стандартизації ISO сформувала новий стандарт - Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport (EDIFACT, ISO 9735), що використовує за транспортний протокол електронної пошти Х.400.

Оскільки ключем до інформаційного суспільства є комунікаційні системи, поєднані з розвиненими інформаційними технологіями, ситуація у сфері “заочних” покупок стала якісно мінятися через поширення Інтернету як глобального середовища інформаційної взаємодії користувачів один з одним. У 1996 році, коли число користувачів Інтернету в світі, за різними оцінками, нараховувало 50-60 млн чол. (нині лише в США нараховується більше 100 млн. чол.), операцій з електронної торгівлі було здійснено на 300 млрд. дол. У 1999 році цей показник збільшився до 1,1 трлн доларів , у 2003 році - до 2,3 трлн дол.

B кінці минулого року американські Інтернет - проекти були стурбовані одним: довести своїм інвесторам, що справи не так вже і погані і що на Інтернет - торгівлі з кінцевим споживачем рано ставити хрест. Вони розраховували, що сезон різдвяних розпродажів дозволить їм істотно поліпшити свої фінансові показники. Як видно із звітів, вдалося це небагато чим. Більшість торгових сайтів потерпіли нищівна поразка. У чому причини і в яких цифрах оцінюються втрати?

Американські консультанти протестували один з сайтів і прийшли в жах: 70% відвідувачів не змогли зробити покупку із-за складних і незручних систем реєстрації і пошуку. Запитавши власника сайту, яким чином перевірявся на зручність користування його клієнтський інтерфейс, консультанти почули: «Ми попросили оцінити сайт наших співробітників - людей, професійно пов'язаних з Інтернетом, знайомих з передовими технологіями обслуговування клієнтів і новітніми віяннями в області веб-сервера-дизайну». Після того, як були враховані зауваження «рядових» відвідувачів сайту, вже 80% користувачів змогли без особливих проблем зробити покупку.

Отримавши ці дані, консультанти вирішили протестувати провідні сайти, що продають споживачам модний одяг, книги, компакт-диски, електроніку і іграшки. Результати виявилися невтішними для власників Інтернет-магазинів Америки: 43% спроб зробити покупку виявилися невдалими. Якщо співвіднести цю цифру з об'ємом покупок в різдвяні свята, то можна порахувати, що електронні магазини миру втратили суму не менше $14 млрд.

Тенденції електронної комерції в Європі найближчим часом розвиваються в напрямку розширення Інтернет-економіки. У найближчі два роки очікується збільшення користувачів електронної комерції, що приведе до росту продажів у 20 разів. Швидке зростання числа користувачів Інтернет приведе до того, що в цьому регіоні світу половина населення буде мати доступ в Інтернет. Найбільший ринок електронної комерції в Європі у Німеччини (60% від загального обсягу, причому планується, що в 2010 р. 95% німецьких родин будуть підключені до Інтернету), далі йдуть Великобританія (53%), Франція (29%). Зміцнення позицій Інтернет-економіки пов'язано з очікуваним підвищенням рівня життя населення європейського континенту і збільшенням національного багатства. В Інтернет-сегменті ринку основними будуть продукти програмного забезпечення й послуги. Європейський ринок інформаційних технологій буде розвиватися в напрямку збільшення кількості послуг для різних секторів економіки: для промислового сектора - електронна торгівля "бізнес-бізнес", для фінансового сектора - Інтернет-банкінг, для енергетики - онлайновий білинг, для транспортного сектора - онлайнове планування і керування перевезеннями, для торгівлі - Інтернет-магазини, для освіти - дистанційне навчання. У найближчі три роки очікується активне використання нових форм електронної торгівлі: безпровідної, голосової, телевізійної. Понад 80% керівників європейських фірм від подібних технологій чекають більшого ефекту, ніж від звичайної електронної комерції.



2.2 Передумови формування національного інформаційного ринку

За останні два роки ріст українського сегмента Інтернету (UAnet) спостерігається у всіх напрямках. Аудиторія UAnet подвоювалася щорічно за останні три роки, за різними оцінками, складає від 2 до 4% населення. UAnet містить у собі більш як 12 тис. українських сайтів. Очікується щомісячний ріст відвідувачів UAnet на 15%, 56% аудиторії UAnet представлена жителями України, 19% - Росії, 12% - США, 8% - Західної Європи, 5% - інші. Регулярна аудиторія користувачів UAnet, що проживають в Україні, - 450 тис., а користувачів Інтернету - від 750 тис. до 2 млн чоловік. Швидке збільшення користувачів Інтернет стане рушієм Інтернет-сектора в Україні. Інтернет-економіка нашої країни представлена галузями комп'ютерної техніки і комунікаціями, рекламою і медіа-індустрією, Інтернет-послугами, електронною комерцією.

Сфера Інтернет-комерції розвивається не так швидко, як інші сегменти вітчизняного Інтернет-ринку, і має більш скромні інвестиції, тому що Інтернет-магазини ще не одержали масового визнання українськими покупцями. В авангарді української електронної комерції Інтернет-магазини Molotok.com.ua, Bambook, Azbooke, Webshop. Kiev.ua. Через UAnet сьогодні добре продаються товари, що не вимагають контакту з покупцем: книги, касети, картки мобільного зв'язку, комп'ютери та комплектуючі. Багатообіцяючим є ринок туристичних послуг, ринок продажів та оренди житла, продажів автомобілів, коштовностей, рідкісних товарів. Водночас, за інформацією компанії TNS Interactive, всього 4% жителів України мають доступ до мережі Інтернет і лише 1% користувачів є одночасно Інтернет-покупцями.

Дуже перспективним в Україні є така форма організації інформаційної та торговельної взаємодії між компаніями через Інтернет, як електронна комерція "бізнес-бізнес". В умовах поглиблення міжнародного поділу праці, активного розвитку спільної комерції, коли підприємства не тільки купують один у одного продукцію, а й спільно працюють над виробництвом нових товарів та послуг, електронна комерція такого напрямку набуває особливого значення, оскільки вона передбачає формування тривалих партнерських відносин між підприємствами, які здійснюються через комунікаційні мережі.

В Україні вже створюються корпоративні портали, в межах яких систематизується корпоративна інформація та надається доступ до неї сертифікованим користувачам. Прикладом є корпоративні системи компаній "Квазар-Мікро" та Softline. Перспективним для України є також створення електронних ринків, систем управління ланцюжком комплектації, систем управління взаємовідносинами з клієнтами. Важливим кроком у напрямі впровадження будь-яких систем "бізнес-бізнес" є використання відкритих міжнародних стандартів. В Україні вже існують технічні умови застосування цих технологій - створено національний електронний каталог товарів.

Для активного включення України в міжнародний електронний бізнес необхідне:

- активне впровадження базового устаткування, комп'ютерів та телекомунікацій, у тому числі й у сільській місцевості, що забезпечить розширення комп'ютерної грамотності населення і належний рівень розвитку інфраструктури;

- стимулювання швидкого розвитку інфраструктури мережі: розвиток Інтернет-магазинів, мережних бізнес-структур, операторів мережі та створення декілька великих вітчизняних Ітернет-порталів;

- навчання професійним і загальним навичкам роботи в Інтернеті на всіх рівнях освітньої системи, включаючи держслужбовців;

- розвиток внутрішнього споживчого ринку, підвищення купівельної спроможності шляхом досягнення стабільного економічного росту.

На розвиток міжнародної електронної торгівлі в Україні та світі впливають ще й загальносвітові тенденції.

По-перше, в останні роки у зв'язку зі зниження цін на комп'ютерні системи і програмне забезпечення спостерігається бум у галузі продажів комп'ютерів.

Друга тенденція полягає у зростанні кількості користувачів Інтернетом. До 2020 р. приблизно більш як 1 млрд людей почнуть виходити в онлайн і буде створено понад 100 млн сайтів. Український сегмент Інтернету в даний час являє собою більш як 12 тисяч сайтів, і також очікується щомісячний ріст відвідувачів на 15 % .

Третя тенденція - це ріст онлайнових покупок, обсяг яких збільшився з 8 млрд дол. у 2007 р. до більш ніж 100 млрд у 2008 р.

Четвертий напрямок пов'язаний з різким ростом кількості домашніх компаній. Кількість людей, що працюють удома, підскочило з 4 млн у 2007 р. до майже 16 млн у 2008 р.

2.3 Механізм функціонування сучасного ринку електронної комерції в Україні

Все ще невисокий рівень проникнення Інтернету і комп'ютерів в сім'ї позначаються на розвитку Uanet в цілому і онлайн-торгівлі - зокрема. Хоча продажі в Мережі тієї ж комп'ютерної техніки, електроніки і ПЗ щорічно ростуть на 40-50%, на цей сектор як і раніше доводиться менше 10% всього збуту такої продукції в країні.

Згідно різним оцінкам в столиці сьогодні працює близько 200 онлайн-вітрин, що пропонують ИТ-товари (портативну техніку, комплектуючі, ПЗ і т. п.), а їх сумарне число в регіонах і того менше. Крупними продавцями можна рахувати лише 20-25 інтернет-магазинів, що мають свій офіс, склад і декілька десятків постійних співробітників. Інші - по суті, приватні особи, що нерідко працюють з дому, а деколи навіть одноосібно.

Примітно, що всі торговці мають свою спеціалізацію, хай навіть достатньо широку (наприклад, споживацькі ІТ-товари), а майданчиків з великим різноплановим асортиментом (від ноутбуків до книг, від CD до одягу) на зразок всесвітньо відомого Amazon.com у нас поки немає. Як вважають експерти - з вже вказаної вище причини малого попиту.

Найбільшою популярністю, за даними постачальників, в інтернет-магазинах користуються цифрові фотоапарати (особливо дзеркальні), стільникові телефони, ноутбуки і інша портативна електроніка. Варто також відзначити, що все частіше українці придбавають їх в онлайні не через привабливішу ціну, ніж в офлайнових магазинах, а зважаючи на зручність дистанційної покупки. Часто такі споживачі вже зупинили свій вибір на конкретному товарі і витрачати час на поїздку в звичний магазин не бажають.

За оцінками експертів, продажі електроніки через інтернет-магазини на Україні за рік виросли в рази. Причому, наприклад, по об'ємах збуту ноутбуків і цифрової фототехніки деякі інтернет-магазини вже наблизилися до крупних супермаркетів побутової електроніки.

Вивчаючі ІТ-ринок аналітичні агентства не володіють точною інформацією про об'єми реалізації комп'ютерної техніки, електроніки і ПО через Інтернет. Оцінки самих учасників сильно різняться - від 150 до 300 млн. дол., але всі вони сходяться на думці, що популярність покупок в онлайні росте як мінімум на 50% в рік. Стимулюють цей процес і продажі ПК в приватний сектор, і зростання кількості широкосмугових підключень, зокрема в невеликих містах, і рекламні кампанії самих інтернет-магазинів, принаймні, тих з них, які відносяться до цього бізнесу як до основного.

Сьогодні однією з найактуальніших проблем інтернет-бізнесу на Україні є демпінг. Контролювати цінову політику в даній сфері - достатньо важка задача, але без активних дій онлайн-магазини не будуть навіть середнеприбутковим. Низькі доходи зараз не дозволяють утриматися на плаву багатьом гравцям, внаслідок чого страждають споживачі, яким стає нікуди звертатися по гарантії і сервісу.

Скількох же коштує створення і підтримка інтернет-магазина? На розробку онлайн-вітрини (веб-сайта) сьогодні потрібно не менше 10 тис. дол., магазини ж, що працюють не перший рік, оцінюють свої витрати на це в рази більше, оскільки, як показує їх практика, постійно доводиться щось міняти і допрацьовувати. Звичайно, можна скористатися готовими рішеннями, у тому числі і безкоштовними, проте їх настройка і подальша підтримка - річ теж не дешева. Крім того, необхідно домовитися і автоматизувати обробку платіжних банківських карт і електронних грошей, а на ПЗ для роботи з складом, обробки прайс-листів, ведення бухгалтерії потрібно буде витратити мінімум парі тис. дол.

Крім перерахованого, будь-який інтернет-магазин вимушений інвестувати в маркетинг і інтернет-рекламу для залучення клієнтів. Найефективніші методи - контекстні оголошення і розміщення в прайс-листах онлайна, таких як hotline.ua. Мінімальний поріг витрат на це - 2-3 тис. дол. щомісячно, але для повноцінної конкуренції потрібно близько 10 тис.

Кажучи про організацію роботи, важливо розуміти, що ніякий нормально працюючий інтернет-магазин сьогодні не може обходитися без офісу, а у деяких гравців він навіть не один. Є також власні склади і служба логістики. Остання є, по суті, одним з ключових підрозділів, оскільки саме терміни і час доставки критичні для клієнтів - транспортні затори в місті лише збільшуються, витрати на бензин і зарплати кур'єрів також ростуть. До слова, кадрова проблема стоїть досить гостро, співробітників в крупних містах знайти дуже складно, а просто піший кур'єр в Києві вимагає $400-500 в місяць (з власним транспортом - набагато більше). Тому кожен магазин прагне оптимізувати розробку маршрутів руху, для чого, до слова, деколи доводиться виділяти додатковий персонал.

У Україні як "локомотив" розвитку електронного бізнесу можуть виступити перш за все крупні українські компанії.



Як вже наголошувалося, для цього вони мають об'єктивні передумови:

- сучасну комп'ютерну техніку і засоби зв'язку;

- корпоративні інформаційні системи з високим рівнем інтеграції;

- виходи в мережу Інтернет, досвід використання Web-технологій і наявність відповідних фахівців;

- фінансові можливості залучення до розвитку електронного бізнесу провідних консалтингових, комп'ютерних компаній, а також компаній, що спеціалізуються на розробці інформаційних технологій.

Крупні українські корпорації, що мають значні об'єми експорту і обширні зовнішньоекономічні зв'язки, просто не можуть дозволити собі залишитися поза простором сучасного світового ринку, в якому все велика частка починає доводитися на його електронну частину. Тому вони повинні бути технічно і інформаційно готові якщо не до створення власних галузевих електронних бірж, то, в усякому разі, до активної участі в діяльності тих, що вже існують. Великі об'єми продажів дозволяють, навіть у разі реалізації на перших етапах незначної частини вироблюваної продукції, забезпечувати економічну ефективність своїх електронних майданчиків. Слід мати, що багатьма крупними українськими корпораціями, особливо в нафтогазовій галузі, значні об'єми продукції законтрактовані в рамках довгострокових договорів, багато хто з яких до того ж виступає як гарантії по довготривалих зобов'язаннях. Тому українські компанії не можуть вільно розпоряджатися всією вироблюваною продукцією. У такій ситуації перспективним сектором ринку для впровадження технологій електронної комерції може стати оптовий ринок, що розвивається в Європі, дає можливість реалізовувати додаткові (крім законтрактованих) об'єми продукції на довгострокових умовах. Величезні щорічні об'єми придбання сировини, матеріалів, що комплектують, машин і устаткування роблять ефективним для крупних українських корпорацій використання такої форми електронного бізнесу, як електронні закупівлі і проведення електронних тендерів. Витрати тільки на придбання матеріалів у складі собівартості реалізації товарів, робіт, послуг складають в крупних компаніях 3-6%, рахунок тут йде на сотні мільйонів доларів США. Аналогічні форми електронного бізнесу застосовні в певних масштабах і при розподілі підрядних робіт в капітальному будівництві. Однією з переваг крупних корпорацій при освоєнні електронного бізнесу в умовах України є можливість підключення до організації розрахунків і платежів дружніх українських фінансових установ, що користуються довірою у населення і підприємців.

І, нарешті, "розкрученість" торгових марок найбільших українських структур робить можливим їх успіх при розвитку електронної комерції типу В2С. Популярність і довіра, якими користуються ці торгові марки, можуть в даній ситуації розглядатися як найважливіший комерційний ресурс, який отримується іншими компаніями за багато років при значних витратах на рекламу. Для крупних компаній доцільна наступна послідовність входження в електронну комерцію:

- електронна торгівля непрофільною продукцією, включаючи продукцію дочірніх і сумісних підприємств;

- електронна закупівля сировини і що комплектують, проведення електронних тендерів на постачання матеріалів;

- електронна торгівля основною продукцією. Розрахунки показують, що переклад на електронну торгівлю всього десятій частині цих ринків з розрахунку на фактичні об'єми 2007 року може принести крупній компанії економію понад 5-15 млн. дол. США.

Звичайно, об'єми Інтернет-торгівлі в Україні не ті, що в США. Якщо об'єм ринку В2В, по прогнозах, тільки до 2008 року досягне $1500 млн., то, відповідно до середньосвітового співвідношення секторів міжкорпоративних продажів і продажів кінцевому користувачеві, український ринок В2с в тому ж 2008 року складе приблизно $425 млн. Тобто в 2008 році, якщо орієнтуватися на дані «Експерта», ринок для Інтернет-магазинів в Україні можна оцінити максимум в $515 млн по найоптимістичніших прогнозах. Проте американські консультанти на основі своїх досліджень провідних сайтів пропонують рецепти, які дозволять підняти продажі мінімум на 20% (а це для українських Інтернет-продавців складе порядка $103 млн в рік).

Середнє співвідношення кількості відвідувачів сайту з кількістю людей, що зробили на нім покупку, за даними The Boston Consulting Group, однаково для всього світу і складає 1,8%. З цього виходить, що при відвідуваності торгового сайту в 1000 чоловік в день його власник має право розраховувати на 18 покупців. Якщо їх немає - значить, погано організований віртуальний торговий простір і самий час скористатися рекомендаціями американських консультантів.

Фахівці BCG рекомендують зробити спеціальні зусилля для того, щоб підвищити співвідношення відвідувачі/покупці хоч би на 10% (до 2%). Нагадаю, що для України це означатиме підвищення оборотів Інтернет-магазинів на $1,5 млн в рік. Ключовою проблемою, на думку BCG, є максимальна простота оформлення замовлення і платежу. 

З кожним днем в Україні стає все більше людей, що купують товари через Інтернет. Інші могли б робити покупки в Інтернеті, але поки не зважилися. Є категорія людей, які віртуальному середовищу взагалі не довіряють і нічого там купувати не збираються. Інтернет магазином є сайт, на якому виставлені пропозиції товарів або послуг і передбачена можливість замовлення товару або платної послуги в режимі on-line, зокрема по електронній пошті.

В Україні почала з'являтися велика кількість різноманітних інтернет- проектів. Це такі проекти, як

- проекти за поданням платного контента,

- проекти електронних торгових майданчиків,

- інтернет-аукціони,

- різнорідні портали,

- інтернет-магазини і ін.

На жаль, магазини рідко проводять анкетування купівельної аудиторії: опити вимагають витрат, і не всі магазини можуть собі це дозволити. Проте, продавцям важливо знати, яка публіка заходить на сайт магазина і який дохід потенційного покупця. Великою підмогою в цьому питанні можуть бути дані, зібрані аналітичними службами. Більшість Інтернет-маркетологів при підготовці даних частіше покладаються на такий інструмент, як рейтинги і лічильники відвідин web- сторінок. Така статистика дозволяє з високим ступенем точність визначити переваги Інтернет аудиторії. За даними Rambler.ru, в робочі часи по робочих днях годинна аудиторія Рунета, тобто число користувачів, що відвідували Мережу протягом години, складає близько 250 тисяч чоловік, добова аудиторія наближається до півтора мільйонів. Основна частина відвідування Інтернет-магазинів доводиться на робочі дні, а у вихідні відвідуваність декілька падає. Видно, покупці користуються можливістю доступу в Інтернет переважно на роботі. Покупки в Інтернет-магазинах роблять не тільки приватних осіб, але і малий бізнес: наприклад, невеликі організації часто купують конторське устаткування і канцтовари для офісу.

Істотного зростання кількості Інтернет-магазинів в регіонах чекати поки не стоїть. Зрозуміло, це не стосується регіональних філій крупних магазинів. Є ніші, які зайняті достатньо крупними компаніями, що працюють на ринку Інтернет-торгівлі багато років. Швидше за все, будуть створені спеціалізовані підрозділи магазинів, що діють, орієнтовані на обслуговування замовлень, що поступають з регіонів.

Багато в чому успіх бізнесу B2C пов'язаний з розвитком телекомунікацій. В рамках СНД вже сформувалися більш менш активні торгові зони, що охоплюють Україну, Білорусію, Урал і Далекий Схід.



РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ В УКРАЇНІ

3.1 Перешкоди розвитку електронної комерції в України

Становище української електронної комерції не можна назвати навіть зародковим. Електронної комерції в Україні майже немає. Цьому існує цілий ряд причин:

недостатній рівень розвитку ринкових відносин у більшості секторів економіки, що не стимулює впровадження прогресивних високоефективних інформаційних технологій;

відсутність достатнього обсягу вільних фінансових засобів у вітчизняних підприємств та фінансових установ, що не дозволяє інтенсивно розвиватись ринку Інтернет-послуг;

низька платіжна спроможність населення, що не сприяє збільшенню користувачів мережі. Для того, щоб щось купувати в Інтернеті, треба мати якісь кошти. З огляду на те, що більше половини українців знаходяться за межею бідності, важко розраховувати на реально широку аудиторію. Інтернет-технології найбільш ефективні, коли ними користується не менше 5% населення. В Україні, за різними оцінками, можливості глобальної інформаційної мережі Інтернет активно використовують від 1,2 до 2 млн. користувачів, тобто від 2,5 до 4% населення;

недостатній рівень розвитку телекомунікаційної інфраструктури, що не дозволяє надавати споживачеві сучасні види послуг. Доступ до Інтернета в Україні ще досить дорогий;

низький рівень використання інформаційних технологій на підприємствах, в організаціях та органах державної влади, що не сприяє усвідомленню місця і ролі мережі Інтернет у сучасній економіці;

значна різниця у рівні інформатизації великих міст та регіонів країни, що зменшує потенційну аудиторію користувачів мережі;

повна відсутність у нашій країні (і в СНД) надійної системи оперативної доставки матеріальних цінностей гальмує розвиток нашої онлайнової торгівлі навіть більше, ніж мала кількість користувачів Інтернету. Наша ж пошта мало того, що має малу швидкість, взагалі не гарантує доставки надісланого;

нерозвиненість надійних і легітимних засобів аутентификации, цифрових підписів, сертифікатів і шифрування. Виникають проблеми конфіденційності і цілісності даних, дотримання прав інтелектуальної власності. Стандарти і законодавча база недостатньо розроблені, недостатня нормативно-правова база в питаннях розвитку Інтернет, інформаційних ресурсів та інтелектуальної власності, що не сприяє розвитку ринку Інтернет-послуг;

недосконалі механізми оплати. Незважаючи на розвинуту культуру використання магнітних карток, їхні власники утримуються від їхнього активного застосування, побоюючись шахрайства. Більш надійні рішення, зв'язані з мікропроцесорними картками, ще не мають розвинутої інфраструктури й охоплюють лише визначені мегаполіси або невеликі регіони. Реальна схема e-commerce починає працювати при працюючому механізмі оплати. Пластикові картки є далеко не у всіх, кредитні картки вкрай мало поширені. Існують і традиційні для кредитних карток проблеми списання грошей по фальшивих рахунках і відмовлення від оплати рахунка. Крім того, заплатити по карті можна далеко не у всіх магазинах. Як мінімум половина українських Інтернет-магазинів здійснює доставку товарів з оплатою при одержанні покупки, у тому числі і післяплатою (з оплатою товару при одержанні в поштовому відділенні). Основна причина полягає в тім, що Інтернет-торговці не вірять, з одного боку, у чесність покупців і, з іншого боку, у надійність платіжних систем.

Рішенням цієї проблеми повинне стати істотне удосконалення систем Інтернет-платежів, поширення пластикових карток, розмикання замкнутих клубних платіжних систем, особливо в банковій сфері, створення мереж банків-агентів і клірингових центрів. Необхідна широка интернетизація банківських послуг, систем "банк-клієнт", включаючи home-banking;

низький рівень безпеки при здійсненні оплати кредитною карткою. Обдурити при проведенні платежу по пластиковій карті через Інтернет легше, ніж при платежі в звичайному магазині. У США близько 1% платежів по пластикових картах виявляються шахрайськими. Половина цих шахрайських платежів приходиться на Інтернет (при тому, що обсяг платежів через Інтернет як складає менше 10%);

за допомогою багатьох кредитних карт можна платити суми не менше якогось певного ліміту, у той час як чимала частина обороту в інформаційному бізнесі буде забезпечена платежами в "нижньому ціновому діапазоні" (менше 1 долара). Це може бути ціна реєстрації на інформаційному WWW-вузлі, або ціна купівлі електронного варіанта газети;

недостатньо широкий спектр товарів і послуг, доступний через мережу. Безумовно, ключовим моментом для залучення споживчих грошей в електронні ринки, як і в звичайному бізнесі, є формування достатнього обсягу пропозиції за привабливими цінами. Фактично ця складова поки тільки починає розвиватися, особливо в сфері продукції щоденного використання;

висока вартість володіння електронним магазином. Сьогодні створити повноцінний магазин, прив'язаний до системи обліку реальної фірми, можуть великі компанії, тому що комплекс послуг по його "розгортанню" коливається від 2 до 50 тисяч доларів США;

трудомісткість пошуку необхідного товару чи інформації. Обсяг ресурсів Мережі Інтернет практично подвоюється щороку, пошукові машини дають багатотисячні відгуки на прості запити, мови запиту ще дуже далекі від природних;

менталітет українського народу. 70-літнє загартування радянського (тепер - українського) народу виробило звичку добувати необхідні товари з боєм, у чергах, з номерками на руках. Тепер це виражається в іншій формі. Більшість людей перш ніж щось купити - телевізор чи холодильник - самі об'їдуть магазини, помацають, поговорять із продавцями і т.д;

довіра до продавця. Покупець повинний довіряти магазину. Багато хто вже “наївся” пірамідами і іншими видами афер.

Крім всього вищезазначеного, окремо хотілося б виділити таку проблему, як повна відсутність державної статистичної інформації, що стосується електронної комерції в Україні. Це значно звужує можливості аналізу та прогнозування тенденцій розвитку електронної комерції в нашій країні.

Підсумовуючи можна сказати, що лише комплексне вирішення всіх проблем може скоротити розрив у темпах зростання ролі електронної комерції в світі та Україні, при цьому саме держава повинна найбільше перейматися проблемами електронної комерції. Інакше Україна знову ризикує підібрати ті крихти від пирога електронної комерції, які нікому іншому не будуть потрібні.

3.2 Шляхи активізації інформаційного ринку України

На сьогодні Україна зробила значний крок уперед, випередивши країни СНД у розвитку інформаційних систем для електронного бізнесу та вартісного обміну різноманітним електронним контентом.

Знаковою подією початку цього року можна впевнено назвати запуск в Україні національного сегмента мережі інформаційно-маркетингових центрів (ІМЦ) країн СНД (www. content. net. ua). Тепер знайти товари та послуги, отримати докладну інформацію про товари, послуги, підприємства та організації, знайти бізнес-партнерів, постачальників і покупців, отримати інформацію про нову продукцію, інвестиції, вигідні комерційні пропозиції, а також зробити онлайнове замовлення, провести онлайнову міжнародну угоду, створити Інтернет-магазин, віртуальне підприємство або створити віртуальну спільноту - стає дуже просто: для цього не потрібен програміст та фінансові ресурси, а лише бажання.

Розгортання мережі ІМЦ означає, що Україна стає інвестиційним суб'єктом у глобальній інформаційній спільноті. При цьому досягається кардинальне розширення можливостей щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств. По-перше, розширюються можливості українських товаровиробників по виходу на світові ринки, коли, наприклад, простий фермер може відправити контейнер з пшоном або грецькими горіхами через одеський порт покупцеві в будь-якій країні світу. По-друге, відкриваються перспективи підключення товаровиробників до глобальних систем міжнародної торгівлі з можливостями укладання довгострокових експортних договорів на поставку великих товарних партій, які збираються у дрібних товаровиробників через інформаційну систему ІМЦ. При цьому слід зазначити, що робота в глобальних торгових системах, таких, наприклад, як Bolero (www. bolero. net), що забезпечує бездокументарне проведення та супровід угод для своїх учасників (виробників, споживачів, банків, страхувальників, перевізників та логістів), дає змогу суттєво скоротити витрати на ведення міжнародних операцій, а також скоротити розмір обігового капіталу для підприємства.

Технологічні аспекти проекту також вражають своєю перспективою - мережа інформаційно-маркетингових центрів є платформою для розгортання Інтернет-технологій нового покоління, так званих Web 2.0 (або, по-іншому, семантичного Інтернету), які мають функції штучного інтелекту та забезпечують повну автоматизацію процесів отримання інформації, проведення угод та обміну документами в глобальному електронному середовищі.