Головні цілі Котонуської Угоди визначені у преамбулі до вказаної Угоди та ст.1 Угоди. Розглянемо їх детальніше.

Головною метою угоди, підписаної в Котону, є "викорінення бідності" шляхом інтегрування 77 країн АКТ у світову економіку завдяки поступовій лібералізації їхніх торгово-економічних відносин з Європою, з огляду на специфічну економічну ситуацію кожної із цих країн. У вересні 2000 р. світові лідери прийняли Декларацію тисячоліття, від імені своїх націй прийнявши на себе зобов'язання по скороченню бідності, поліпшенню положення справ в галузі охорони здоров'я й освіти, зміцненню миру, прaв людини й по збереженню стійкого стану навколишнього середовища. Виходячи з положень даної Декларації, були сформульовані Цілі розвитку тисячоліття, скорочено - ЦРТ, які визначили конкретні вимірні завдання, намічені для досягнення у світі до 2015 р.

Серед ЦРТ ціль №1 - скорочення пропорційної частки людей, що живуть в умовах крайньої бідності - посідає особливо важливе місце. Керуючись цим, країни ЄС у преамбулі до Котонуйської Угоди прямо вказують, що метою цієї угоди є підтримка прагнення зменшити наполовину до 2015 року кількість бідного населення. Зазначена мета є дуже важливою, оскільки, відповідно до даних Комісії з розвитку ООН (далі - ПРООН) кількість населення, що живе менш ніж на 1 долар США в день, у країнах Африки до півдня від Сахари неухильно зростає (див. Додаток 1). В Африці з 1980 року зростання обсягу виробництва продовольства ледь поспіває за зростанням чисельності населення через виснаження ґрунтів, зниження площ оброблюваних земель розраховуючи на душу населення й високих темпів приросту населення.

Котонуйська угода передбачає, що внутрішня й міжнародна політика сторін-учасників визначається "дотриманням прав людини, демократичних принципів і правової держави, на яких і ґрунтується партнерство АКТ-ЄС і які слугують основними елементами даної угоди".

Відповідно до Угоди Котону ЄС надає всім африканським країнам, розташованим до півдня від Сахари, полегшений доступ, а всім найменш розвиненим африканським країнам, ідучи схемою "Все, окрім зброї", надає вільний від мит і квот доступ (який не поширюється на зброю). Сьогодні майже 100 % імпорту з африканських країн, розташованих до півдня від Сахари, надходить на ринок ЄС безмитно. Переговори про укладання угод про економічне партнерство між ЄС і чотирма африканськими регіонами націлені на поглиблення регіональної інтеграції, збільшення загального доступу на ринки ЄС і сприяння підвищенню конкурентоспроможності регіонів.

Однією з основних цілей Договору Котону є поступова й гармонічна інтеграція країн АКТ у систему світової економіки на базі консолідації процесів регіональної інтеграції усередині самої групи АКТ. Базові принципи співробітництва - повага прав людини, демократичних норм, верховенства закону, а також режим справедливого правління - доповнені в договорі політичним діалогом між партнерами, що є тепер основним фактором для надання фінансової допомоги ЄС. Важливими новаціями є диференціація допомоги, залучення громадянського суспільства до співробітництва, заохочення приватного сектора, а також підтримка проектів, пов'язаних з охороною навколишнього середовища й добуванням корисних копалин. Договір передбачає поетапний процес переходу до нового торговельного режиму, що не буде більше базуватися на односторонніх преференціях, а буде поступово формувати систему, засновану на принципах взаємності. Етапами цього процесу повинні стати регіональні угоди про економічне співробітництво, які, набувши чинності в 2008 р., підготують створення вільних економічних зон в 2020 р. Однак менш розвинені країни АКТ, не готові до підписання регіональних угод, будуть продовжувати користуватися вигодами преференційного режиму.

Цілі співробітництва АКТ-EC повинні досягатися в ході здійснення інтегрованих стратегій, що включають економічні, соціальні, культурні, екологічні й інституційні елементи, які повинні бути в місцевому масштабі визнані. Співробітництво повинне в такий спосіб забезпечити послідовну структуру надання можливості підтримки власних стратегій розвитку АКТ, гарантуючи взаємозалежність і взаємодію між різними елементами. У цьому контексті й у рамках політики розвитку й реформ, проведених державами АКТ, стратегії співробітництва АКТ-ЄC повинні переслідувати такі цілі:

- досягнення швидкого й стабільного економічного зростання, розвиток приватного сектора, зменшення безробіття, розвиток регіонального співробітництва й інтеграції;

- інтенсифікація соціального розвитку, що допомагає гарантувати, що продукти виробництва справедливо розподілені, і забезпечити гендерну рівність;

- інтенсивне просування культурних цінностей ЄС і взаємодії з економічними, політичними й соціальними елементами;

- просування реформ і розвитку, вжиття заходів, необхідних для консолідації демократії, сумлінного управління й для економічних систем ефективного й конкурентного ринку;

- досягнення екологічної стабільності, відновлення й збереження природних ресурсів.

Всі галузі співробітництва повинні торкатися рішення наступних комплексних проблем: гендерні проблеми, екологічні проблеми, інституційний розвиток і всебічний розвиток у цілому. Ці галузі повинні також мати право на підтримку Співтовариства.

Детальний опис цілей співробітництва розвитку й стратегій у специфічній секторній політиці повинні бути включені в резюме, що забезпечує керівні принципи в певних галузях або секторах співробітництва. Ці тексти можуть бути переглянуті, розглянуті й/або виправлені Радою Міністрів на основі рекомендацій від Комітету Фінансового Співробітництва й Розвитку АКТ-ЄC.

ЄС виділяє на здійснення передбачених договором проектів протягом найближчих п'яти років 13,5 млрд.євро. Якщо буде потреба, ця сума може бути збільшена ще на 9 млрд.

2.2 Структура Угоди Котону

Угода Котону складається з преамбули та 100 статей, розподілених по 6 розділам, кожний з яких містить до 6 підрозділів, що також можуть розподілятися на глави. В першому розділі розглядаються загальні умови Угоди (цілі та учасники Угоди, а також політичні передумови Угоди Котону), у другому - важливі умови Угоди. Розділ ІІІ містить чотири підрозділи - „Економічний розвиток”, „Соціальний та людський (гуманітарний) розвиток”, „Регіональне співробітництво та інтеграція” і „Загальні та спеціальні проблеми”.

У четвертому розділі розглядаються проблеми фінансового співробітництва, у п'ятому вирізняються спеціальні умови для найменш розвинених держав, держав, які не мають виходу до моря та держав, які складаються з островів. Шостий розділ є заключним.

Розглянемо деякі, на погляд автора роботи, найважливіші пункти Угоди Котону.

Преамбула Угоди містить посилання на міжнародно-визнані права людини, зафіксовані в основних міжнародних договорах, і характеризує регіональні африканську, американську і європейську конвенції про захист прав людини як "позитивні регіональні внески в дотримання прав людини в Європейському Союзі й у країнах АКТ". Стаття 9 Угоди, що зветься "Істотні фактори й основний фактор", підтверджує й підсилює це положення: у ній держави-учасники виражають згоду в тому, що "права людини - універсальні, неподільні й тісно взаємозалежні", і зобов'язуються "докласти зусилля для того, щоб зміцнити й захистити всі основні свободи й права людини, як громадянські й політичні, так і економічні, соціальні й культурні. У цьому зв'язку сторони ще раз підтверджують рівність прав чоловіків і жінок". Згідно ч.1 зазначеної статті, «Співробітництво повинне бути спрямоване на життєздатний розвиток, зосереджений на особистості людини, що є головним головним бенефіціаром розвитку; це спричиняє повагу до всіх прав людини і їхнє забезпечення».

Розділ 1 Угоди Котону розглядає загальні умови угоди. У ст.1 вказуються його цілі, а в ст.2 - фундаментальні принципи. Співробітництво АКТ-ЄC, підкріплене юридично обов'язковою системою й існуванням спільних установ, повинне здійснюватися на базі наступних фундаментальних принципів:

1) рівність партнерів і специфікація стратегій розвитку: з метою реалізації цілей угоди держави АКТ повинні визначити стратегії розвитку для своїх економічних систем і громадянського суспільства у всій повноті й суверенітеті й з належною увагою для істотних елементів, описаних у Статті 9; угода стане основою розробки технологій розвитку, що враховують особливості тих країн і груп населення, для яких вони розробляються;

2) участь: крім урядів країн як основних партнерів, договір буде відкритий для різних видів інших учасників, щоб заохотити інтеграцію всіх верств суспільства, включаючи приватні особи і громадські організації, у руслі політичного, економічного й соціального життя;

3) провідна роль діалогу й виконання взаємних зобов'язань: зобов'язання, які Сторони взяли на себе в ході діалогу, будуть базою для їхнього подальшого співробітництва;

4) диференціювання й районування: заходи співробітництва й пріоритети повинні змінитися відповідно до рівня розвитку партнера, його потреб, його роботі і його довгостроковій стратегії розвитку. Особлива увага повинна приділятися специфіці регіону. Найменш розвиненим країнам повинне бути надане особливе ставлення. Варто також брати до уваги проблеми держав, що не мають виходу до моря, й острівних держав.

Глава 2 розділа 1 Угоди Котону приділяє увагу учасникам Угоди. У ст.4 Угоди розглядається загальний підхід до визначення того, хто має право бути учасником Угоди Котону. Відповідно до цієї статті, держави АКТ повинні визначити принципи розвитку, стратегії й моделі економічних систем і громадянського суспільства у відповідності зі своєю специфікою. Уряди зазначених держав повинні укласти з ЄС відповідні договори й дотримуватися стратегій розвитку. Однак, сторони визнають роль і можливий внесок недержавних учасників у процес розвитку. Із цією метою, у випадку дотримання умов, викладених далі в цій угоді, недержавні учасники можуть брати участь на наступних умовах:

1) можуть бути інформовані й залучені в консультації й політику співробітництва, переважно для співробітництва в тих галузях, які стосуються або безпосередньо зачіпають їх, і також можуть бути притягнуті до політичного діалогу;

2) їм може бути надане фінансування на умовах, викладених далі в цій Угоді, з метою підтримки процесів розвитку на місцевому рівні;

3) можуть бути притягнуті до впровадження проектів і програм співробітництва в сферах, які стосуються їх або в яких ці учасники мають порівняну перевагу;

4) їм може бути надана підтримка з метою створення можливостей для заснування консультаційних механізмів, для побудови конструктивного діалогу й створення стратегічних союзів.

У відповідності до ст.6 Угоди Котону, Учасниками співтовариства можуть бути:

1. Держави (у тому числі не тільки національна держава, але й місцевість і регіональне об'єднання);

2. Неурядові учасники:

- Приватний сектор;

- Економічні й соціальні організації, включаючи профспілки;

- Громадянське Суспільство у всіх його формах відповідно до національних особливостей.

Визнання сторонами неурядових учасників повинно залежати від ступеня, до якого вони звертаються до потреб населення, від їх певних компетентностей і від того, наскільки демократично й прозоро вони організовані й управляються.

ЄС повинне активно підтримувати заохочення прав людини, процеси демократизації, консолідацію правових норм і сумлінне управління.

Ці області будуть важливим предметом для політичного діалогу. У контексті цього діалогу як країни ЄС, так і країни Африки, у відповідності зі ст. 9 Угоди Котону, «повинні докласти особливих зусиль до змін на стадії реалізації й до безперервності досягнутого розвитку. Ця регулярна оцінка повинна брати до уваги економічний, соціальний, культурний і історичний контекст кожної країни».

Ці галузі також будуть центром підтримки стратегій розвитку. Співтовариство повинне забезпечити підтримку реформам з метою побудови громадянського суспільства в ході здійснення стратегій, погоджених зацікавленою державою й Співтовариством.

Ст.12 розглядає механізм прийняття рішень Урядом ЄС у рамках Угоди Котону в тому випадку, якщо це рішення зачіпає інтереси яких-небудь держав АКТ. Якщо уряд ЄС побажає, у здійснення його повноважень, вжити заходів, які могли б зачепити нтереси держав АКТ, він повинний повідомити вчасно згадані держави про свої наміри. Із цією метою Комісія повинна передати Секретаріату держав АКТ пропозицію про такі заходи. При необхідності запит такої інформації може також мати місце з ініціативи держав АКТ.

У випадку такого запиту консультації повинні бути проведені швидко, щоб можна було розрахувати ступінь впливу цих заходів на ту або іншу державу перш, ніж будь-яке остаточне рішення буде прийняте.

Після того, як такі консультації мали місце, держави АКТ можуть, крім того, передати претензії Співтовариству в письмовій формі якомога швидше й надати пропозиції у вигляді виправлень, що вказують спосіб, яким їхні проблеми повинні бути вирішені.

Якщо Співтовариство не прийме пропозицію держав АКТ, то воно повинне якомога швидше повідомити їх про це з поясненням причин відмови.

Державам АКТ буде також надана адекватна інформація щодо набрання чинності такими рішеннями так швидко, як це буде можливо.

Дуже важливою є ст.13 Угоди Котону. Ця стаття регулює обмін громадянами АКТ і ЄС, позиціюючи його як «переміщення громадян». Проблема переміщення, згідно з ч.1 зазначеної статті, повинна бути предметом всебічного діалогу в рамках Співтовариства АКТ-ЕС.

Як країни АКТ, так і ЄС підтверджують свої зобов'язання, у тому числі й зобов'язання в міжнародному праві, гарантувати повагу до прав людини й усунути всі форми дискримінації, особливо такої, що базується на походженні, статі, расі, мові й релігії.

Сторони відповідно до позицій вищевказаної статті погоджуються вважати, що співтовариство встановлює справедливе ставлення до підданих третіх країн, які проживають на законних підставах на їхніх територіях, надаючи їм права та обов'язки, порівнянні з такими їхніх громадян, посилюючи недискримінацію в економічному, соціальній і культурному житті й розвиваючи заходи проти расизму й ненависті до іноземного.

Ставлення кожної Держави-члена до робітників країн АКТ, що законно перебувають й використовуються на її території, буде вільним від будь-якої дискримінації, заснованої на національності, від нерівності умов праці, винагороди й звільнення, щодо її власних підданих. Далі щодо цього, кожна держава АКТ повинна надати порівнянне справедливе ставлення до робітників, які є підданими Держави-члена ЄС.

Сторони думають, що прагнення до скорочення бідності, поліпшення умов життя й праці, створення робочих місць і розвиток рівня освіти вносить вклад у довгостроковій перспективі в нормалізацію міграційних потоків.

Розроблювачі Угоди Котону беруть до уваги, у рамках стратегій розвитку й національного й регіонального програмування, структурні обмеження, пов'язані з міграційними потоками, з метою підтримати економічний і соціальний розвиток областей, з яких походять мігранти.

Європейське Співтовариство повинне підтримати шляхом створення національних і регіональних програм Співтовариства навчання підданих АКТ у їхній країні походження, в іншій країні АКТ або в Державі-члені Європейського союзу. Що стосується навчання в Державі-члені, Сторони повинні гарантувати, що така дія спрямована на професійно-технічну інтеграцію підданих АКТ у їхніх країнах походження.

Сторони Угоди Котону також домовилися про те, що вони повинні розвивати програми співробітництва, щоб полегшити доступ студентів від держав АКТ до освіти, особливо за допомогою нових технологій комунікації.

У структурі політичного діалогу Рада Міністрів повинна досліджувати проблеми, що є результатом незаконної імміграції, з метою встановлення, де це можливо, засобів для запобігання даному явищу.

У цьому контексті Сторони погоджуються особливо гарантувати, що права й гідність людей шануються в ході будь-якої процедури по поверненню незаконних іммігрантів у їхні країни походження. У цьому зв'язку зацікавлені влади повинні розширити адміністративні засоби, необхідні для їхнього повернення.

Важливою у ст.13 є згода учасників Угоди Котону на те, що:

1) кожна Держава - член Європейського союзу повинна прийняти повернення кожного з її підданих, які незаконно присутні на території держави АКТ, при Державному запиті й без подальших формальностей;

2) кожна з держав АКТ повинна прийняти повернення кожного з її підданих, які незаконно присутні на території Держави - члена Європейського союзу, при запиті Держави - члена й без подальших формальностей.

Держави - члени й держави АКТ нададуть своїм підданим відповідні документи ідентичності в таких цілях.

При цьому варто враховувати, що щодо Держав - членів Європейського союзу зобов'язання застосовуються тільки щодо тих людей, яких потрібно визнати їхніми підданими з метою Співтовариства відповідно до Декларації Номер 2 до Договору, що засновує Європейське Економічне Співтовариство. Щодо ж держав АКТ, зобов'язання застосовуються тільки щодо тих людей, яких розглядають як їх підданих відповідно до їхньої правової системи.

3) на вимогу Сторони переговори повинні бути початі із прагненням держав АКТ до сумлінного висновку й з належною увагою до доречних правил міжнародного права. Повинні бути укладені двосторонні угоди, що встановлюють певні зобов'язання для повернення їх підданих. Ці угоди повинні також передбачити, якщо це визнає за необхідне кожна зі Сторін, заходи для виселення підданих третьої країни та осіб без громадянства. Адекватна допомога по здійсненню цих угод буде забезпечуватися до держав АКТ.

В Розділі II Угоди Котону розглядається структура спільних організацій, заснованих з метою виконання даної Угоди. У відповідності до ст.14, такими організаціями є Рада Міністрів, Комітет Послів і Об'єднані Парламентські Збори.

У відповідності до ст.15, Рада Міністрів повинна включати, з одного боку, членів Ради Європейського союзу й членів Комісії європейських Співтовариств, з іншого боку - члена уряду кожної держави АКТ.

Посада президента Ради Міністрів повинна бути заміщена по черзі членами Ради Європейського союзу й членами уряду держави АКТ.

Рада повинна зустрічатися один раз у рік з ініціативи президента, а також щоразу, коли це виявиться необхідним, у формі й географічному складі, що відповідає проблемам, які слід вирішити.

Функції Ради Міністрів повинні включати:

- проведення політичного діалогу;

- прийняття керівних принципів політики й прийняття рішень, необхідних для виконання умов цієї Угоди, особливо щодо стратегій розвитку в певних областях, передбачених відповідно до цієї Угоди, або в будь-якій іншій області, якщо в цьому виникне необхідність;

- дослідження й вирішення будь-якої проблеми, що може перешкоджати ефективному виконанню цієї Угоди або досягненню її цілей;

- гарантії успішного функціонування механізмів консультації.

Рада Міністрів повинна приймати рішення відповідно до загальної угоди Сторін. Засідання Ради Міністрів будуть дійсні, тільки якщо присутні половина членів Ради Європейського союзу, один член Комісії й дві третини членів, що представляють уряди держав АКТ. Будь-який член Ради Міністрів, що не може бути присутнім, може бути замінений представником. Представник повинен мати усі права члена, що представляє.

Рада Міністрів може приймати рішення, обов'язкові для виконання Сторонами, рамкові угоди, рекомендації й думки. Вона повинна досліджувати й ураховувати рішення й рекомендації, прийняті Об'єднаними Парламентськими Зборами.

Рада Міністрів повинна вести триваючий діалог із представниками соціально-економічних партнерів і інших членів громадянського суспільства в АКТ і ЄС. Із цією метою поряд з її засіданнями можуть проводитися консультаційні зустрічі.

Рада Міністрів може делегувати повноваження Комітету Послів.

Рада Міністрів приймає правила процедури протягом шести місяців після набрання чинності цією Угодою.

В відповідності до ст.15 Угоди Котону, Комітет Послів повинен включати, з одного боку, постійного представника кожної Держави - члена Європейського союзу й представника Комісії, і, з іншого, голову місії кожної держави АКТ у Європейському союзі.

Пост Голови Комітету Послів повинен бути зайнятий по черзі Постійним Представником Держави - члена, визначеним Співтовариством, і головою місії, що представляє державу АКТ, визначеним державами АКТ.

Комітет повинен допомагати Раді Міністрів у виконанні її завдань і виконувати будь-яке доручення Ради. Він повинен контролювати виконання цієї Угоди й прагнути до забезпечення досягненню її цілей.

Комітет Послів повинен зустрічатися регулярно, особливо для підготовки сесії Ради, і щоразу, коли це виявляється необхідним.

Комітет повинен прийняти правила процедури протягом шести місяців після набрання чинності цією Угодою.

У відповідності до ст.16 Угоди Котону, Об'єднані Парламентські Збори повинні складатися з рівної кількості представників ЄС і АКТ. Члени Об'єднаних Парламентських Зборів повинні бути, з одного боку, членами Європейського парламенту, а з іншого - членами парламенту або представниками, призначеними парламентом кожної держави АКТ. Під час відсутності парламенту висуванню представника від зацікавленої держави АКТ буде передувати схвалення Об'єднаних Парламентських Зборів.

Роль Об'єднаних Парламентських Зборів як консультативного органа передбачає:

- просування демократичних процесів шляхом діалогу й консультацій;

- полегшення взаєморозуміння між народами Європейського союзу й з держав АКТ, забезпечення громадського розуміння проблем розвитку;

- обговорення проблем, що мають відношення до розвитку Співтовариства АКТ-ЕС;

- прийняття рішень і рекомендацій Раді Міністрів з метою досягнення цілей цієї Угоди.

Об'єднані Парламентські Збори повинні зустрічатися два рази на рік на пленарній сесії, по черзі в Європейському союзі й у державі АКТ. З метою зміцнення регіональної інтеграції й співробітництва між національними парламентами зустрічі між ЄС і членами парламенту АКТ можуть бути організовані на регіональному або субрегіональному рівні.

Об'єднані Парламентські Збори повинні організовувати регулярні контакти із представниками АКТ-ЄС, економічними й соціальними партнерами й іншими учасниками громадянського суспільства, щоб з'ясувати їхні погляди щодо досягнення цілей цієї Угоди.

Об'єднані Парламентські Збори повинне прийняти правила процедури протягом шести місяців після набрання чинності цією Угодою.

Заслуговує на увагу ст. 21 Угоди Котону, яка передбачає розвиток інвестування в приватні підприємства та власне розвиток приватного сектору.

Співробітництво повинне підтримувати необхідні економічні й інституційні реформи на національному й/або регіональному рівні, прагнучи створювати сприятливе середовище для приватних інвестицій і розвитку динамічного, життєздатного й конкурентоспроможного приватного сектора. Співробітництво повинне підтримувати:

- заохочення діалогу й співробітництва громадського й приватного сектора;

- розвиток підприємницьких навичок і ділової культури;

- приватизацію й реформи на підприємствах;

- розвиток і модернізацію посередництва й арбітражних систем.

Співробітництво повинне також підтримувати поліпшення якості, придатності й доступності фінансових і нематеріальних послуг приватних підприємств, як формально, так і неофіційно, шляхом:

- каталізації й посилення потоків приватних заощаджень, як внутрішніх, так і зовнішніх, у фінансування приватних підприємств, підтримки політики розвитку сучасного фінансового сектора, включаючи ринок капіталу, фінансові установи й життєздатні операції мікрофінансів;

- розвитку й зміцнення посередницьких організацій, асоціацій, торговельних палат і місцевих постачальників для підтримки приватного сектора й забезпечення нематеріальних послуг підприємствам, зокрема професійних, технічних, управлінських, освітніх і комерційних послуг;

- підтримки інституцій, програм, дій і ініціатив, які вносять свій внесок у розвиток і передачу технологій і ноу-хау у всіх аспектах ділового управління.

Співробітництво повинне стимулювати розвиток бізнесу шляхом фінансування, гарантійного обслуговування й технічної підтримки, націленої на підтримку створення, установи, розширення, розмаїтості, відновлення, реструктурування, модернізації або приватизації динамічних, життєздатних і конкурентоспроможних підприємств у всіх економічних секторах, а також фінансових посередників шляхом:

- створення й/або зміцнення фінансових інструментів у формі інвестиційного капіталу;

- поліпшення доступу до ділової інформації, консультування або надання технічної підтримки;

- підвищення експорту, особливо через всебічний розвиток всіх пов'язаних з торгівлею галузей;

- заохочення зв'язків і співробітництва між підприємствами, які забезпечують передачу технологій і ноу-хау на національному, регіональному рівні й рівні АКТ-ЄС.

Співробітництво повинне підтримувати розвиток мікропідприємств шляхом поліпшення доступу до фінансових і нематеріальних послуг; проведення відповідної політики й введення регулюючих рамок для їхнього розвитку; забезпечення навчання й інформаційних послуг.

Підтримка інвестицій і розвитку приватного сектора повинна проводитися на всіх економічних рівнях.

Угоду Котону зосереджено на розвиток окремих секторів економіки, про що мова йде в ст. 23 Угоди. Співробітництво повинне підтримувати життєздатну політику, реформи й інвестиції, необхідні для рівноправного доступу до економічних дій і продуктивних ресурсів, особливо:

- розвиток навчальних систем, які допомагають збільшувати продуктивність;

- капітал, кредит, земля, особливо право власності й використання;

- розвиток сільських стратегій децентралізації, планування, розподілу ресурсів і управління;

- сільськогосподарські стратегії виробництва, національну й регіональну політику безпеки їжі, життєздатний розвиток водних ресурсів і рибальства, як морських ресурсів у межах вільних економічних зон держав АКТ;

- економічна й технологічна інфраструктура й послуги, включаючи транспорт, телекомунікаційні системи, послуги комунікації й розвиток інформаційного суспільства;

- розвиток конкурентоспроможної промисловості, у тому числі добувної й енергетичної, залучення в цю сферу приватного сектора і його підтримка;

- торговельний розвиток, включаючи заохочення справедливої торгівлі;

- розвиток бізнесу, банківської справи, інших сфер обслуговування;

- розвиток туризму;

- розвиток наукових досліджень, включаючи освоєння нових технологій;

- розвиток виробництва, особливо в публічному й приватному секторах.

Ст.25 розглядає розвиток соціальних секторів, особливу увагу приділяючи таким проблемам, як поліпшення системи харчування й охорони здоров'я, створення ефективних засобів захисту від ВІЛ/СНІД, адекватне очищення води та ін. У ст.26 приділяється увага захисту прав дітей і молоді, а в ст.27 - культурному розвитку.

Ст.33 звертає увагу на всебічний розвиток інституцій, що сприяють становленню національних економік африканських держав. ЄС повинне звернути особливу увагу на розвиток інституцій, повинне підтримати зусилля держав АКТ розвивати й підсилювати структури, установи й процедури, які допомагають:

- просуванню демократії, розвитку поваги до людської гідності, соціального правосуддя й плюралізму;

- забезпеченню поваги, дотримання й захисти всіх прав людини й основних свобод;

- розвитку законодавчого поля, поліпшенню доступу до правосуддя, гарантіям професіоналізму й незалежності судових систем;

- гарантіям прозорого й відповідального управління й адміністрації у всіх суспільних установах.

Сторони повинні співробітничати в боротьбі проти хабарництва й корупції.

ЄС повинне підтримувати зусилля держав АКТ у розвитку суспільних установ для росту й розвитку й досягненні ефективності урядових послуг, оскільки вони торкаються життя звичайних людей. У цьому контексті співробітництво повинне допомогти реформуванню й модернізації суспільного сектора. Підтримка ЄС повинна зосередитися на:

- реформуванні й модернізації державної служби;

- законодавчих і судових реформах і модернізації систем правосуддя;

- удосконаленні й зміцненні суспільного управління фінансами;

- прискоренні реформ банківський і фінансовий сектори;

- удосконаленні управління суспільними активами й реформуванні торговельних процедур;

- політичній, адміністративній, економічній й фінансовій децентралізації.

Європейський Союз повинен також допомогти відновлювати й/або збільшувати ємність суспільного сектора й підтримувати інституції, спрямовані на зміцнення ринкової економіки, надаючи особливу підтримку:

- розвитку законодавчих механізмів, спрямованих на побудову ринкової економіки;

- розвитку вміння аналізувати, планувати, формулювати й здійснювати політику, особливо в економічній, соціальній, екологічній, науково-технічній сферах;

- модернізації, зміцненню й перетворенню фінансових і грошово-кредитних установ;

- побудові місцевих і муніципальних рівнів інституційної системи, що зобов'язана здійснювати політику децентралізації й збільшувати участь населення в процесі розвитку;

- розвитку в інших критичних галузях, таких як міжнародні переговори;

- управлінню й координації зовнішньої допомоги.

Співробітництво повинне охоплювати всі галузі й сектори співробітництва, щоб сприяти появі недержавних учасників; і підсилювати структури для інформації, діалогу й консультації між ними й національною владою, у тому числі на регіональному рівні.

Згідно ст.35 Угоди Котону, економічне й торговельне співробітництво буде засновано на щирому, посиленому й стратегічному партнерстві. Надалі воно буде засновано на всебічному підході, що ґрунтується на силах і досягненнях попередніх Угод АКТ-ЄC, використовуючи всі засоби для досягнення цілей.

Економічне й торговельне співробітництво повинне ґрунтуватися на регіональних ініціативах інтеграції держав АКТ, беручи до уваги, що регіональна інтеграція є ключовим інструментом для інтеграції країн АКТ у світову економіку.

Економічне й торговельне співробітництво повинне взяти до уваги різні потреби й рівні розвитку країн АКТ і областей. У цьому контексті Сторони знову підтверджують прихильність до забезпечення індивідуального підходу до всіх країн АКТ.