Теоретико-методологічні основи вивчення зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств

Рис. 1.3 Чинники зовнішньоекономічної діяльності туристичного підприємства (розроблено автором)

Глобальними зовнішніми чинниками є ситуація на світовому ринку туристичних послуг, рівень розвитку процесів інтернаціоналізації, транснаціоналізації у сфері туризму, вплив регіональних інтеграційних процесів, науково-технічного прогресу, а також політична ситуація у світі та в межах туристичних регіонів, глобальні економічні кризи, екологічні катастрофи тощо. Глобальні зовнішні чинники в цілому однаковою мірою впливають на розвиток зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств різних країн світу та міжнародних регіонів. При оцінці глобальних чинників ЗЕД туристичного підприємства передусім слід аналізувати ступінь відповідності її динаміки загальносвітовим тенденціям.

Національні зовнішні чинники прямого впливу - це рівень стабільності національної нормативно-правової бази здійснення зовнішньоекономічної діяльності в туризмі, її відповідність світовим стандартам, ситуація на внутрішньому ринку туристичних послуг, а також особливості державної туристичної політики (зокрема, державної підтримки туризму, державного інвестування та кредитування розвитку туристичної інфраструктури, ступінь обмеження ввозу-вивозу валюти, в'їзду-виїзду громадян, митні формальності тощо). Отже, національні зовнішні чинники прямого впливу безпосередньо визначають особливості правового та соціально-економічного середовища здійснення ЗЕД туристичного підприємства.

Національні зовнішні чинники опосередкованого впливу - це, по-перше, рівень відкритості економіки країни, інтегрованості її до світогосподарських зв'язків, участь у міжнародних договорах, конвенціях, союзах; по-друге, макроекономічна стратегія розвитку держави, рівень її соціально-економічного розвитку в цілому та фінансової сфери, комунікаційного, інформаційного забезпечення, культури, рівень злочинності зокрема (що впливають на „імідж” країни та її підприємств на зовнішніх ринках туристичних послуг); по-третє, рівень життя основної маси населення, його платоспроможність, демографічна ситуація (що впливає на величину внутрішнього попиту на туристичні послуги).

Результатом аналізу впливу зовнішніх чинників є оцінка ступеня комфортності та рівня невизначеності середовища розвитку ЗЕД туристичних підприємств.

Серед внутрішніх об'єктивних чинників здійснення ЗЕД туристичними підприємствами найвпливовішими є забезпеченість туристичними, фінансовими, матеріально-технічними ресурсами, рівень кваліфікації персоналу, доступ до світових інформаційних систем, сучасних технологій, інвестиційна привабливість. Комплексним показником, що характеризує внутрішні об'єктивні чинники є зовнішньоекономічний потенціал туристичного підприємства, тобто рівень його готовності для здійснення ЗЕД, а саме - рівень забезпеченості необхідними ресурсами та відповідність туристичних продуктів вимогам зовнішнього ринку. Так, наприклад в Україні матеріальна база туризму характеризується високим ступенем морального і фізичного зносу, дефіцитом об'єктів розміщення, які б відповідали сучасним світовим стандартам, нерозвиненістю комунікаційної та ринкової інфраструктури, що значно ускладнює ЗЕД туристичних підприємств. Відповідно якість туристичних послуг в Україні оцінюють у 3.75 балів за п'ятибальною шкалою.

Внутрішні суб'єктивні чинники пов'язані з особливостями менеджменту, оптимальністю прийняття управлінських рішень керівниками туристичних підприємств, корпоративною культурою обслуговування. Зокрема, це наявність досвіду, теоретичних знань та практичних навичок щодо здійснення ЗЕД, вибору контрагентів та укладання з ними зовнішньоекономічних договорів, інформованість, ефективність туристичного маркетингу, реклами, управління персоналом.

Якщо в результаті оцінки впливу зовнішніх та внутрішніх чинників керівництво туристичного підприємства приймає рішення, що середовище розвитку ЗЕД є сприятливим, а зовнішньоекономічний потенціал туристичного підприємства відповідає вимогам певного сегменту світового ринку туристичних послуг, постає питання вибору стратегій виходу та форм присутності на ньому. Можна виділити чотири стратегії виходу туристичних підприємств на зовнішній ринок:

- експортування, коли підприємство організовує надання туристичних послуг іноземним туристам на національній території;

- імпортування, коли підприємство організовує надання туристичних послуг вітчизняним туристам на території інших країн;

- спільне підприємництво, що є непрямою формою виходу на зовнішній ринок, оскільки передбачає залучення іноземного капіталу до країни шляхом створення спільних підприємств за участю іноземних інвесторів, а вже згодом експортування туристичних послуг;

- інвестування, що передбачає вивезення за кордон капіталу з метою налагодження там виробництва туристичних послуг, передусім за рахунок створення змішаних підприємств за участю національного капіталу.

Щодо форм виходу туристичних підприємств на зовнішні ринки, то розрізняють:

- безпосередній вихід на зовнішній ринок шляхом створення власної закордонної філії чи відповідного відділу (управління, департаменту), або

- вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.

Створення власних зовнішньоекономічних служб на туристичному підприємстві є виправданим, якщо у загальному обсязі його господарської діяльності частка експортно-імпортних операцій є значною; якщо зовнішньоекономічні операції здійснюються регулярно; якщо туристичні продукти підприємства мають високий рівень конкурентноздатності або є унікальними, ексклюзивними за своїми характеристиками; якщо на відповідному сегменті світового ринку рівень конкуренції є невисоким; якщо на підприємстві є достатня кількість кваліфікованих фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.

В інших випадках виправданим є використання вітчизняних або закордонних посередників, які забезпечують підвищення ефективності зовнішньоекономічних операцій за рахунок кращого знання певного сегменту ринку туристичних послуг, наявності постійної клієнтури; зниження витрат на транспортні перевезення (передусім за рахунок їх регулярності); скорочення термінів оформлення необхідних документів; забезпечення реклами; постачання оперативної і докладної інформації про зміни конкурентноздатності туристичних продуктів і ринкової кон'юнктури в цілому, відомостей про реальних і потенційних конкурентів.

Якщо туристичне підприємство виходить на зовнішній ринок з високим рівнем конкуренції, доцільніше звертатися до іноземних посередників, які добре знають місцевий ринок і мають на ньому своє місце (свою “ринкову нішу”). Але, зрозуміло, послуги іноземних фірм-посередників є дорожчими.

Діяльність туристичних підприємств на зовнішніх ринках далеко не завжди є стабільною, передбачуваною. Існує значна кількість факторів, передбачити вплив яких, особливо за умов глобалізації, наперед важко або навіть неможливо. У такому разі необхідно оцінювати ймовірність настання непередбачуваних ситуацій - визначати рівень безпеки ЗЕД туристичного підприємства з урахуванням наслідків глобалізації світового господарства в цілому та туристичної галузі зокрема.

Безпеку зовнішньоекономічної діяльності туристичного підприємства пропонується розглядати як його здатність забезпечувати стабільні результати господарської діяльності на зовнішніх ринках незалежно від ступеня невизначеності середовища розвитку. На рівень економічної безпеки впливають певні загрози - фактори, настання яких спрогнозувати проблематично. Вони виникають внаслідок:

- нестабільності загальноекономічних процесів у цілому, виникнення економічних криз;

- мінливості співвідношення попиту і пропозиції на різних сегментах світового ринку туристичних послуг, різких спадів та підйомів ділової активності;

- обмеженості або неповноти інформації про ситуацію на ринку туристичних послуг, що обумовлюється обмеженістю фінансових, часових, технологічних чи ін. ресурсів туристичного підприємства;

- наявності “штучної” невизначеності середовища, що обумовлюється приховуванням об'єктивної інформації про ситуацію на туристичному ринку;

- відсутності чітко визначених цілей та критеріїв оцінки зовнішньоекономічної діяльності туристичного підприємства.

Автором розроблена логічна схема безпеки зовнішньоекономічної діяльності туристичного підприємства, яка представлена на рис. 1.4.

Рис.1.4. Безпека зовнішньоекономічної діяльності туристичного підприємства (розроблено автором)

Загрози економічної безпеки пропонується згрупувати таким чином:

- технологічні загрози, що пов'язані із можливістю виходу конкурентів на ринок з якісно новими туристичними продуктами, які, наприклад, ґрунтуються на „відкритті” нових туристичних регіонів чи запровадженні нових технологій обслуговування туристів (внаслідок чого зменшується кількість потенційних споживачів „технологічно відсталих” туристичних продуктів, або знижується конкурентоспроможність власних туристичних ресурсів в цілому);

- політичні загрози, що пов'язані із можливістю міжнародних політичних або військових конфліктів (які обмежують або унеможливлюють організацію туристичних поїздок до проблемних регіонів), загостренням політичної нестабільності всередині країни, ускладнення візового режиму або обмеження в'їзду-виїзду громадян (внаслідок чого знижується попит на туристичні послуги з боку іноземних громадян);

- фінансові загрози, що пов'язані із можливим зростанням рівня інфляції, істотною зміною валютних курсів, різким зростанням або зниженням цін на складові туристичного продукту, банкрутством або неплатоспроможністю контрагентів (які призводять до фінансових збитків або недоотримання прибутків туристичним підприємствами);

- екологічні загрози, що пов'язані із можливістю виникнення непередбачуваних природних або техногенних катастроф, які істотно обмежують туристичну діяльність у певних регіональних сегментах ринку туристичних послуг.

Отже, негативними наслідками неврахування загроз економічної безпеки ЗЕД туристичних підприємств у разі їх настання є зниження конкурентоспроможності туристичними послуг, що ними пропонуються на зовнішніх ринках; втрата покупців туристичних продуктів (зменшення кількості туристів, що обслуговуються), фінансові збитки або недоотримання прибутків.

Успішне запобігання настанню загроз, вдала протидія негативним обставинам забезпечує стійкість зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств, яка виражається у стабільності результуючих показників, зокрема, стабільному зростанні кількості споживачів туристичних послуг, стабільному зростанні прибутків, стабільному нарощуванні туристичних ресурсів.

Стійкість ЗЕД туристичного підприємства можна розглядати у цілому та за окремими складовими - стійкість експорту та імпорту, стійкість на окремих сегментах ринку, стійкість у відносинах з різними контрагентами.

Комплексним методом, що забезпечує можливість врахування результатів оцінки чинників та загроз безпеки зовнішньоекономічної діяльності туристичного підприємства з метою визначення стратегії його поведінки на зовнішніх ринках є SWOT-аналіз (Strengths - сильні сторони, Weaknesses - слабкі сторони, Opportunities - можливості, Threats - загрози)

Механізм реалізації цього методу передбачає здійснення бальної експертної оцінки сильних і слабких сторін (ресурсів розвитку), можливостей і загроз (умов розвитку) здійснення зовнішньоекономічної діяльності туристичного підприємства. Отримані результати ранжуються за силою їх впливу. Далі визначаються можливі варіанти напрямів розвитку ЗЕД туристичного підприємства. Для цього будуються відповідні сценарії розвитку:

- сценарій шансів, у якому передбачається максимізація використання сильних сторін (конкурентних переваг) та можливостей при мінімізації впливу негативних чинників;

- сценарій загроз, у якому передбачається максимізація впливу слабких сторін (структурних недоліків) і загроз при мінімізації впливу позитивних чинників.

Найбільш прийнятний варіант обирається як базовий і є основою для прийняття управлінських рішень щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності туристичним підприємством.

Отже, глобалізація економічного розвитку є однією з головних ознак сучасної цивілізації. Вона охоплює практично всі умови та фактори виробництва туристичних послуг, всі регіони світу. Нині всі країни, хоч і різною мірою, причетні до процесу глобалізації. У такій ситуації економічно слабші країни та їх суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності є надзвичайно вразливими і доволі часто беззахисними перед дією глобальних економічних, фінансових, технологічних та інших чинників. Усе це вимагає своєчасної оцінки чинників та загроз безпеки зовнішньоекономічної діяльності та обґрунтування відповідних механізмів і конкретних заходів, які б пом'якшували негативний вплив глобалізації на економічний розвиток туристичних підприємств.

Висновки до розділу 1

1. Проведений аналітичний огляд фахової літератури з проблем зовнішньоекономічної діяльності у сфері туристичного бізнесу свідчить про її важливе місце у економічній науці. Усі праці можна розділити на такі групи: присвячені розкриттю питань організації та управління туристичним бізнесом; присвячені економічній оцінці туристичного потенціалу регіонів України, визначенню економічної ефективності його використання; присвячені висвітленню окремих питань функціонування туризму (фінанси та бухгалтерський облік, ціноутворення, правове регулювання в туризмі); присвячені розкриттю важливих аспектів здійснення ЗЕД підприємствами, фірмами.

2. Ґрунтовно дослідженими аспектами зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств є суть категорій “туризм”, “індустрія туризму”, “туристичний продукт”, “туристичні послуги” як елементів міжнародних економічних відносин; вплив міжнародного туризму на розвиток національної економіки в умовах перехідного періоду; класифікація видів та форм міжнародного туризму; перелік детермінуючих умов і факторів його розвитку; ринкові механізми в туризмі, а також можливості й особливості використання маркетингового підходу при дослідженні туристичних ринків; суть та заходи реалізації регіональної політики розвитку туризму; суть, фактори, організаційно-економічні механізми здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

Водночас значна кількість питань потребує подальшого вивчення, поглиблення та уточнення. Їх можна об'єднати у дві групи: а) питання, пов'язані із уточненням суті, етапів становлення та розвитку, узагальненням сучасних тенденцій світового ринку туристичних послуг, а також обґрунтуванням на цій основі макроекономічної стратегії виходу України на зовнішні ринки туристичних послуг; б) питання, спрямовані на поглиблене вивчення специфіки, оцінку чинників, аналіз конкурентних переваг, структури та динаміки зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств в умовах формування відкритої економіки, а також обґрунтування на цій основі кластерної моделі організації туристичної діяльності національних підприємств.

3. В результаті аналізу визначень поняття “міжнародний туризм” виділено два підходи до його розуміння: міжнародний туризм як комерційна діяльність, пов'язана із купівлею-продажем туристичних послуг і товарів туристичного попиту, що ґрунтується на міждержавних договорах і супроводжується потоками валютних засобів, та міжнародний туризм як соціально-економічне явище, пов'язане з туристичними поїздками громадян за межі країни постійного проживання, де вони займаються неоплачуваною діяльністю. Автор дотримується другого підходу, запропонувавши уточнене визначення міжнародного туризму як соціально-економічного процесу, пов'язаного із наданням туристичних послуг особам за межами країни їх постійного проживання і спрямованого на задоволення духовних, фізичних та інших некомерційних потреб.

Підприємницькі аспекти міжнародної туристичної діяльності включає наукова категорія „світового ринку туристичних послуг”, який пропонується трактувати як систему товарно-грошових відносин, що виникають в процесі купівлі-продажу туристичних продуктів і передбачають міждержавні переміщення споживачів послуг. Світовий ринок туристичних послуг виконує регулятивну, стимулюючу, оптимізаційну, інформаційну та сануючу функції.

4. Формування світового ринку туристичних послуг у сучасному його розумінні відбулося після другої світової війни (1950-ті рр.), коли розвиток засобів перевезення та зростання доходів населення зумовили масовість міжнародного туристичного виробництва та споживання. Пропонується виділити три етапи становлення світового ринку туристичних послуг: 1) зародження туристичної діяльності (до першої половини XVIII ст.), 2) перетворення туризму на галузь господарства (до середини ХІХ ст.), 3) формування міжнародної туристичної індустрії (до 50-х рр.. ХХ ст.). Етапів розвитку світового ринку туристичних послуг також пропонується виділити три. Перший етап припадає на 1950-60-ті роки і характеризується переважанням групового туризму, екстенсивним зростанням туристичної активності, поступовою монополізацією; другий етап охоплює 1970-80-ті роки і характеризується зростанням рівнів транснаціоналізації, диверсифікації та урегульованості світового ринку туристичних послуг; третій етап триває з 1990-х років і характеризується такими сучасними тенденціями: високий динамізм; розвиток нових форм транснаціоналізації (зокрема створення стратегічних альянсів); подальша монополізація ринку; диверсифікація; кооперація малих і середніх роздрібних туристичних підприємств; інформатизація світового ринку туристичних послуг; звуження спеціалізації, індивідуалізація надання туристичних послуг, підвищення вимог до їх якості як наслідки всезростаючої конкуренції на світовому ринку; посилення державної підтримки туризму; посилення взаємозв'язків світового ринку туристичних послуг з іншими ринками - нерухомості, робочої сили, капіталу, інновацій.

5. Світовий ринок туристичних послуг має чітко виражений сегментаційний характер. Основними критеріями сегментації є мотиваційний, віковий та регіональний. За мотиваційним критерієм можна виділити пізнавально-розважальний (з метою задоволення духовних потреб), рекреаційний (з метою лікування, оздоровлення чи відпочинку) та діловий (з метою задоволення ділових інтересів) сегменти; за віковим критерієм -дитячо-молодіжний; дорослий; осіб “третього віку”; за регіональним критерієм - інтенсивних зустрічних потоків туристичних продуктів, зустрічних потоків туристичних продуктів з переважанням експорту, зустрічних потоків туристичних продуктів з переважанням імпорту, односторонніх експортних потоків туристичних продуктів.

6. Важливим аспектом щодо управління зовнішньоекономічною діяльністю туристичних підприємств є адекватна, реалістична оцінка чинників та безпеки її здійснення. Всю сукупність чинників, які впливають на характер та особливості зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств можна розділити на дві групи - зовнішні та внутрішні. Зовнішні чинники ЗЕД туристичних підприємств - це зовнішні по відношенню до туризму умови господарювання, середовище розвитку туристичного бізнесу. Внутрішні чинники - це внутрішні фактори, що безпосередньо пов'язані із туристичною діяльністю. У свою чергу, зовнішні чинники можна поділити на глобальні та національні (прямого й опосередкованого впливу), внутрішні - на об'єктивні та суб'єктивні. Результатом аналізу впливу зовнішніх чинників є оцінка ступеня комфортності та рівня невизначеності середовища розвитку ЗЕД туристичного підприємства, внутрішніх чинників - оцінка його зовнішньоекономічного потенціалу.

7. Безпека ЗЕД туристичного підприємства - це його здатність забезпечувати стабільні результати господарської діяльності на зовнішніх ринках незалежно від ступеня невизначеності середовища розвитку. Пропонується виділяти чотири групи загроз безпеки ЗЕД туристичного підприємства: технологічні, політичні, фінансові, екологічні. Негативними наслідками неврахування загроз економічної безпеки ЗЕД туристичних підприємств у разі їх настання є зниження рівня конкурентоспроможності туристичних послуг, втрата покупців туристичних продуктів, фінансові збитки, недоотримання прибутків. Успішне запобігання настанню загроз забезпечує стійкість зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств, що виражається у стабільності результуючих показників, зокрема, стабільному зростанні кількості покупців туристичних послуг, стабільному зростанні прибутків, стабільному нарощуванні туристичних ресурсів.

Список використаних джерел

1. Агафонова Л.Г. Проблеми державного регулювання розвитку туризму в Україні // Культура і освіта фахівців туристичної сфери: сучасні тенденції та прогнози. - К.: КУТЕП, 2005. - С.521-526.

2. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. - К.: Знання України, 2002. - 352 с.

3. Азар В.И., Туманов С.Ю. Экономика туристского рынка. - М.: ИПК госслужбы, 1998. - 203 с.

4. Алейникова Г.М. Организация и управление турбизнесом. - Донецк: ДИТБ, 2002. - 184 с.

5. Алейнікова Г.М. Еколого-економічна стратегія сталого розвитку туризму // Вісник ДІТБ. - Донецьк, 2004. - №8. - С. 91-97.

6. Александрова А.Ю. Международный туризм. - М.: Аспект Пресс, 2001. - 464 с.

7. Александрова А.Ю. Структура туристского рынка. - М.: Пресс-Соло, 2002. - 384 с.

8. Андрющенко К.А., Стеченко Д.М. Наукові аспекти створення екотуристичних кластерів на Черкащині // Вісник ДІТБ. - Донецьк, 2004. - №8. - С. 69-71.

9. Аністратенко Н.В. Зовнішньоекономічна функція туризму // Туризм на порозі ХХІ століття: освіта, культура, екологія. - К.: КІТЕП, 1999. - С.72-73.

10. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма.-- М.: Финансы и статистика, 2003. -- 176 с.

11. Балашова Р.І. Методичні питання оцінки впливу рівня собівартості на ефективність діяльності туристичного підприємства // Вісник ДІТБ. - Донецьк, 2005. - №9. - С. 33-38.

12. Барчукова Н.С. Международное сотрудничество в области туризма. - М.: Международные отношения, 1986. - 176 с.

13. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристичні ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування. - К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський ун-тет”, 2001. - 395 с.

14. Білорус О.Г. Економічна система глобалізму. - К.: КНЕУ, 2003. - 357 с.

15. Бойко М.Г. Еволюція та моделі розвитку підприємництва у готельному господарстві України // Економіка і підприємництво: стан та перспективи. - К., 2002. - С. 159-165.

16. Бочарников В.П., Репецкий С.М., Захаров К.В., Цыганок А.В., Турло Ю.Г. Риски во внешнеэкономической деятельности предприятий. - К., 1997. - 124 с.

17. Ведмідь Н. Інтернет-реклама в діяльності туристичних підприємств // Вісник КНТЕУ. - К., 2002. - №3. - С. 87-95.

18. Ведмідь Н.І., Білик В.В. Модель управління інтегрованими маркетинговими комунікаціями туристичного підприємства // Ресторанне господарство і туристична індустрія у ринкових умовах. - К., 2004. - С. 138-144.

19. Ведмідь Н.І., Сахарова Т.В. Оптимальна організація комунікаційної взаємодії суб'єктів туристичного ринку // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №2(20). - С. 53-56.

20. Вітер І.І. Глобальний ринок туристичних послуг: проблеми та перспективи розвитку // Культура і освіта фахівців туристичної сфери: сучасні тенденції та прогнози. - К.: КУТЕП, 2005. - С.513-521.

21. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. /Под ред. Л.Е.Стровского. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 823 с.

22. Волинець В.В. Культурний чинник у міжнародному туризмі // Культура і освіта фахівців туристичної сфери: сучасні тенденції та прогнози. - К.: КУТЕП, 2005. - С.95-100.

23. Гаврилова Я. Воздействие Интернет и электронной торговли на индустрию путешествий и туризма: вызовы и новые возможности // 6 континентов. - 2000. - №6 - С.3.

24. Гаврилюк С.П. Конкурентні переваги як основа розробки стратегії туристичних підприємств // Наукові записки КІТЕП. Щорічник. - Вип.2. - К.: Знання України, 2002. - С.124-133.

25. Гаврилюк С.П. Методи оцінки конкурентоспроможності туристичних підприємств // Вісник ДІТБ. Серія економіка, організація і управління підприємством. - Донецьк, 2001. - Вип.5. - С.19-28.

26. Гаврилюк С.П. Оцінка конкурентоспроможності туристських підприємств // Економіка і підприємництво: стан та перспективи. Зб.наук.праць. - К., 2001. - С. 251-261.

27. Гаврилюк С.П. Соціально-економічна природа та особливості ринку туристичних послуг // Ресторанне господарство і туристична індустрія у ринкових умовах. - К., 2004. - С. 199-203.

28. Герасименко В.Г. Основы туристического бизнеса. - Одесса: Черноморье, 1997. - 160 с.

29. Глобализация и безопасность развития. / О.Г. Белорус, Д.Г. Лукьяненко и др. - К.: КНЭУ, 2002. - 789 с.

30. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ. / За ред. Т.М. Циганкової. - К.: КНЕУ, 2003. - 660 с.

31. Глобальные тенденции развития туризма // Гостиничный бизнес. - М., 2000. - №1. - С.63-65.

32. Глобальные трансформации и стратегии развития. /Белорус О.Г., Лукьяненко Д.Г. и др. - К.: Орияне, 2000. - 424 с.

33. Голиков А.А., Веселова О.В. Оценка устойчивости внешнеэкономической деятельности предприятия. - Челябинск : Челябинский гос. ун-т, 2001. -59 с.

Размещено на Allbest.ru