За перші десять років незалежності держава втратила приблизно 50% свого промислового і сільськогосподарського потенціалу, а це призвело до того, що валовий внутрішній продукт (ВВП) України у 1999 р. складав трохи більше 40,0% від значення 1990 р. Разом із тим відбулося різке збільшення частки експорту у ВВП держави. Економічне піднесення в останні роки зумовлене не стільки позитивними змінами у розвитку національної економіки, як сприятливою кон'юнктурою на іноземних ринках на основні товари вітчизняного експорту, адже як зазначають Ж. - П. Бландіньєр та Р. Дюфло „економічне зростання в Україні є наслідком відродження частини успадкованої з радянських часів промисловості (металообробної, машинобудівної та хімічної)". Сучасна експортна база держави працює на потужностях, збудованих у радянську епоху, саме тому Україна фактично є заручником найбільш енерго - і ресурсоємних галузей економіки, які до того ж ще екологічно шкідливі, тоді як у галузях, де держава володіє сучасною продукцією, відчувається шалений конкурентний тиск із боку транснаціональних корпорацій, які діють у повній відповідності до - етичної моделі Діксіта Стіґлітца-Кругмана. Це підтверджується падінням за роки незалежності держави частки продукції машинобудування у вітчизняному експорті товарів.

Домінуючими експортними позиціями залишаються металопродукція (44% загального експорту), мінеральні продукти та хімія (22%), а машинобудування складає лише 12%. На відміну від держав Центральної Європи, в Україні так і не відбулась переорієнтація з торгівлі сировиною та напівфабрикатами на торгівлю товарами з високою доданою вартістю.

Головні експортно-орієнтовані галузі залишаються надзвичайно енергоємними, що робить їх критично залежними від імпортованих енергоносіїв та обмежує можливості нарощування експорту за рахунок девальвації національної валюти.

Тим часом, варто зазначити, що в Україні виробництво і експорт продукції базових галузей економіки грунтуються на використанні високовартісних (хоча й застарілих) основних фондів. Фінансування масштабних капіталовкладень для створення таких потужностей в інших країнах являє собою один з бар'єрів для входу на світовий ринок енерго- і матеріаломісткої продукції обробної промисловості. Тому на таких ринках інтенсивність конкурентної боротьби є нижчою, ніж на ринках продовольчих товарів і сільськогосподарської сировини (що слугують класичним прикладом ринків з досконалою конкуренцією). З огляду на це, можемо стверджувати, що Україна має певні переваги від постачання на світовий ринок металопродукції, добрив, продукції машинобудування.

Вітчизняна економіка фактично повністю залежить від поставок у паливно-енергетичній сфері з Росії й країн Середньої Азії та від кон'юнктурних коливань на світовому ринку і заходів, що впроваджують для захисту свого внутрішнього ринку країни, до яких ці товари експортуються. Стабільно високий коефіцієнт відкритості національної економіки не повинен вводити в оману, адже він свідчить про дедалі зростаючу залежність України від іноземних країн, коли через небажані кон'юнктурні коливання на відповідних світових ринках цілі галузі вітчизняної економіки наближаються до банкрутства у зв'язку з надмірною орієнтацію на експорт та через відсутність достатніх фінансових резервів для реорганізації відповідного виробництва. Іншою негативною тенденцією у розвитку економіки України стало згортання вітчизняного виробництва у сучасних галузях і трансформація існуючих виробництв у цих галузях у прості складальні виробництва з іноземних компонентів сучасних товарів. Зокрема, у сучасній структурі роздрібної торгівлі України такими товарами домінувала імпортна продукція (наприклад, годинники - 95,0%; телевізори - 94,0%; фото - і кінотовари - 97,0%; обчислювальна техніка - 80,0%; електротовари - 87,0%). Це призводить до встановлення цілковитої залежності вітчизняного споживача від іноземних поставок товарів, що вироблялися раніше в Україні.

Експорт продукції металургії характеризується чутливістю до цінових коливань на світових ринках, значною часткою продукції з низьким, ступенем переробки та низькою економічною ефективністю. Нерідко і склав 16264,7 млн. дол. США; імпорт збільшився на 13,0% і склав 15775,1 млн. дол. США. Позитивне. сальдо зовнішньої торгівлі товарами склало 489,6 млн. дол. США, у 2000 р. - 616,6 млн. дол. США.

За рахунок нарощування постачань неблагородних металів і виробів із іних забезпечено 21,4% загального приросту експорту товарів, мінеральних продуктів - 15,9%, продукції АПК - 22,1%, машин і устаткування - 27,9%,. - . легкої промисловості - 5,9%. Поліпшилася товарна структура експорту: питома вага продукції машинобудування і металообробки в загальній структурі експорту товарів зросла із 12,6% у 2000 р. до 14,2% у 2001 р. Доля Продукції агропромислового комплексу збільшилася з 9,0% у 2000 р. до і 1.0,8% у 2001 р. Продукції металургійного комплексу продовжує належати третина загального обсягу експорту товарів. І Протягом 2001 р. продовжувалася диверсифікація географії зовнішньої ргівлі України товарами. Темпи росту обсягів товарообігу з іншими країнами (13,5%) випередили темпи росту товарообігу з країнами СНД.,6%), у тому числі на 12% збільшився товарообіг із країнами Африки, на 10% - із країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Це відбулося за рахунок збільшення темпів росту експорту в інші країни на 14,8%, тоді як темп росту по країнах СНД склав 2,6%. Обсяг експорту товарів у Російську Федерацію складав 22,9% від загального обсягу експорту, а імпорту - 37,4%.

Розвиток зовнішньої торгівлі України відбувається під дією комплексу внутрішніх і зовнішніх чинників, причому як позитивного, так і негативного характеру. Домінуючий вплив на розвиток зовнішньої торгівлі України сьогодні мають негативні чинники. Чинники, які сприяють реалізації експортного потенціалу України, є досить обмеженими, хоча їх роль поступово зростає.

Серед негативних чинників найголовнішим можна вважати низький рівень конкурентоспроможності української продукції, що стає серйозною проблемою в умовах зростаючої глобалізації світової економіки і пов'язаної з нею жорсткої міжнародної конкуренції. Це спричинено наступними факторами:

низьким технологічним рівнем продукції (у складі цін на товари, вироблені з використанням технологій низького і середнього рівнів, відсутня інноваційна рента, внаслідок чого зростання цін на них відставатиме від зростання цін на високотехнологічні товари);

високою конкуренцією між виробниками країн, які розвиваються, і країн з перехідною економікою на світовому ринку низькотехнологічних товарів (ринки праце - і матеріаломісткої продукції виступають сферою дії конкурентних переваг виробників з цих країн);

слабким динамізмом попиту на низькотехнологічну продукцію у розвинутих країнах (із зростанням доходів споживачі у цих країнах витрачатимуть дедалі меншу частку своїх доходів на продовольчі та низькотехнологічні промислові товари, а дедалі більшу - на високотехнологічні товари й послуги, які не є об'єктами міжнародної торгівлі).

Таким чином, підсумовуючи все вище зазначене, ми можемо зробити наступні висновки:

промисловий потенціал України в своєму сучасному стані сформувався ще за часів СРСР, коли виробництво було орієнтовано на машинобудівну та хімічну промисловість;

експортний потенціал країни базується на матеріало - та енергомістких галузях промисловості. Це спричиняє залежність українських експортерів від стабільних та регулярних поставок енергоносіїв з Російської Федерації та країн Середньої Азії;

державна політика підтримки матеріаломістких галузей промисловості веде до вичерпування ресурсної бази країни, це пов'язано, в першу чергу, з тим, що замість інноваційного розвитку даних підприємств та впровадження новітніх технологій відбувається лише екстенсифікацш виробництва;

значний вплив на стан експортного потенціалу здійснює низька конкурентоспроможність українських товарів, що передусім пов'язан;

з їх низьким технологічним рівнем, малим попитом на даний вид продукції та високим рівнем конкуренції на світовому ринку.

5. Сучасний етап і перспективи розвитку зовнішньо економічних зв'язків Німеччини з Україною.

Україна - Німеччина. Федеративна Республіка Німеччина (повна офіційна назва) займає територію 356,96 тис. км2.

Національно-державний устрій - президентська парламентська республіка. В адміністративно-територіальному відношенні поділяється на 16 земель.

Столиця - Берлін (офіційна), Бонн (адміністративна). Найбільші міста: Гамбург, Мюнхен, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Ессен, Дортмунд, Дюссельдорф, Штутгарт.

Населення складало біля 82 млн. осіб (1998 р.). Етнічні групи: німці - 95.1%, турки - 2,3%, італійці - 0,7%, греки і поляки - по 0,4%. Віросповідання: протестанти (в основному, лютерани) - 45%, католики - 37%, мусульмани - 2%, іудеї.

Державна мова - німецька.

Грошова одиниця - німецька марка (літери. код - DEM), розм. монета - пфеніг (1 марка == 100 пфенігам). З 28.02.02 р. - євро.

Статус країни (за класифікацією ООН) - одна з найрозвиненіших країн. За обсягом валового національного продукту посідає З місце у світі, а за його розмірами на душу населення - 8.

Корисні копалини: кам'яне вугілля, нафта, газ, залізні руди, поліметалеві руди і барит, калійні солі і графіт.

Високим рівнем розвитку виділяється металургійна промисловість, електротехнічна, галузі машинобудування, хімічна, легка і харчова промисловість. Провідною галуззю сільського господарства виступає тваринництво, яке спеціалізується на м'ясо-молочному скотарстві, розвинуте свинарство. Серед галузей рослинництва розвинуте зернове господарство. Головні галузі міжнародної спеціалізації - загальне машинобудування, електронна промисловість, автомобілебудування, виробництво ЕОМ, електротехнічна, хімічна, верстатобудівна, промисловість будівельних матеріалів, чорна металургія, авіабудування, фінансово-кредитна і банківська справа.: Протяжність залізниць - 40,9 тис. км, автошляхів - 211 тис. км. Країна експортує автомобілі, електротехнічні вироби, оптику, морські судна, вагони, продукти харчування і промислові товари. В імпорті переважають нафта і природний газ, кольорові метали, кава, цитрусові.

Федеративна Республіка Німеччина визнала незалежну Україну 26 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між двома державами встановлено 17 січня 1992 р. Зовнішньоторговельний оборот між двома країнами у 1996-2000 рр. збільшився (див. рис.8.20), хоча не досяг свого максимального значення (1902,2 млн. дол. США у 1998 р.) і у 2000 р. склав 1875,8,1 млн. дол. США. Український експорт становив 741,4 млн. дол. США, а імпорт товарів із Німеччини - 1134,4 млн. доларів США.

Размещено на Allbest.ru