Оподаткування зовнішньо-економічної діяльності підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Міжнародні аспекти оподаткування зовнішньоекономічної діяльності

1.2 Тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

1.3 Оподаткування експортно-імпортних операцій, бартерних операцій та операцій з давальницькою сировиною в Україні

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ «РОШЕН» І ОЦІНКА ВПЛИВУ ОПОДАТКУВАННЯ НА ФІНАНСОВИЙ СТАН

2.1 Загальна характеристика діяльності ВАТ «Рошен»

2.2 Аналіз результатів діяльності ВАТ «Рошен»

2.3 Оцінка впливу непрямих податків на фінансовий стан ВАТ "Рошен"

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ НА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ВАТ «РОШЕН» У ЗВ'ЯЗКУ ІЗ ВСТУПОМ УКРАЇНИ ДО СОТ

3.1 Основні проблеми системи оподаткування зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві

3.2 Механізм контролю у сфері оподаткування зовнішньоекономічної діяльності

3.3 Шляхи податкової оптимізації зовнішньоекономічної діяльності підприємства та пропозиції щодо антикризових заходів

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Глобалізація економічної діяльності є однією з головних тенденцій у розвитку сучасного світу, яка істотно впливає не лише на економічне життя, але й має політичні (внутрішні та міжнародні), соціальні і навіть культурно-цивілізаційні наслідки. Ці наслідки все більше відчувають на собі практично всі країни і серед них, звичайно, Україна, яка цілком усвідомлено, активно і цілеспрямовано рухається в напрямку інтеграції в міжнародну економіку.

Однією з форм глобалізації є становлення і розвиток багатонаціонального підприємництва на основі значного розширення та диверсифікації діяльності мультинаціональних і транснаціональних корпорацій.

Актуальність обраної теми дипломної роботи незаперечна, тому що проблеми оподатковування зовнішньоекономічної діяльності входять у ряд ключових, що роблять вплив на процеси розвитку міжнародних торговельних відносин країни. Без удосконалювання цих відносин неможливе проведення інтеграції України у світову ринкову економіку.

Для сучасного етапу реформування економіки України характерні тенденції її зростаючої інтеграції зі світовим співтовариством, активного виходу вітчизняних підприємств на закордонні ринки, інтенсифікації розвитку нових форм міжнародного бізнесу. [20]

Проведені в Україні економічні реформи обумовили необхідність радикальних змін у механізмі регулювання державної зовнішньоторговельної діяльності, що здійснюється за допомогою застосування економічного й адміністративного методів керування зовнішньоторговельною діяльністю відповідно до діючого українського законодавства. Кожний метод припускає використання конкретних інструментів регулювання, які можуть бути об'єднані в наступні групи:

- митно-тарифні інструменти, тобто імпортний і експортний тарифи;

- квазітарифні інструменти (митні збори, акцизи й ПДВ, що стягуються митними органами, і т.д.);

- валютно-фінансове регулювання (порядок здійснення валютних операцій і т.д.);

- антидемпінгові й компенсаційні мита;

- державна монополія на зовнішню торгівлю окремими товарами;

- установлення різного роду технічних бар'єрів;

- квотування;

- ліцензування зовнішньоторговельних операцій.

У даній дипломній роботі роботі розглядаються питання оподатковування зовнішньоекономічної діяльності.

Формування ефективної системи норм податкового законодавства і її позитивний вплив на економіку України - невід'ємна передумова успішного розвитку країни. Це припускає належне правове регулювання податкових відносин у загальній фінансовій діяльності держави.

Однією з найважливіших сучасних проблем в області оподатковування є досягнення оптимальної величини збирання державних податків. По оцінках ряду економістів у провідних індустріальних країнах зі сформованою системою оподатковування збирання податків досягає 92-93% від розрахункового рівня. У українській економіці цей показник набагато нижче - за оптимальними оцінками він становить 60%, по мінімальним - близько 40%.

Загальновідомо, що в країнах з ринковою економікою податки є найважливішим компонентом дохідної частини державного бюджету. Тому основне завдання органів державного керування укладається в знаходженні варіанта податкової системи, що оптимально сполучить інтереси держави й платників податків. Це завдання визначає важливість удосконалення податкової системи держави й економічного аналізу результатів її діяльності.

Загальною метою дипломної роботи дослідження питання оподатковування зовнішньоекономічної діяльності на прикладі ВАТ «Рошен».

В ході дослідження та розкриття обраної теми дипломної роботи вирішуються наступні задачі:

визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності в економічній науці;

економіко-правове дослідження та аналіз нормативної бази та огляд іншої спеціальної літератури з оподаткування зовнішньоекономічної діяльності;

міжнародні аспекти зовнішньоекономічної діяльності;

аналіз оподаткування зовнішньоекономічних операцій на території України;

характеристика організаційно-економічної системи підприємства ВАТ «Рошен»;

аналіз оподаткування зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Рошен»;

аналіз основних проблем системи оподаткування зовнішньоекономічної діяльності;

шляхи удосконалення оподаткування зовнішньоекономічної діяльності;

Об'єктом дослідження дипломної роботи ВАТ «Рошен».

Предметом дослідження в дипломній роботі виступає зовнішньоекономічна діяльність на міжнародному рівні та в Україні, а також аналіз впливу оподаткування зовнішньоекономічної діяльності на діяльність ВАТ «Рошен».

В ході написання дипломної роботи мною були використані наступні нормативно-законодавчі акти: Закон України «Про інвестиційну діяльність»; Декpет Кабiнету Мiнiстpiв "Пpо систему валютного pегулювання i валютного контpолю" вiд 19.02.1993 p.; Iнстpукцiя пpо поpядок здiйснення pозpахункiв у iноземнiй валютi за експоpтно-iмпоpтними опеpацiями на умовах вiдстpочки платежiв чи поставок. Наказ НБУ вiд 16.06.1994 p. N139 (зi змiнами вiд 22.02.1995 p.); Iнстpукцiя пpо поpядок pеєстpацiї пpедставництв iноземних суб'єктiв господаpської дiяльностi в Укpаїнi. Наказ МЗЕЗ тоpгу вiд 18.01.1996 p.; Закон Укpаїни "Пpо зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть" вiд 16.04.1991 p.; Закон Укpаїни "Пpо опеpацiї з давальницькою сиpовиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах" вiд 15.09.1995 p.; Закон Укpаїни "Пpо поpядок здiйснення pозpахункiв в iноземнiй валютi" вiд 23.09.1994 p. (зi змiнами вiд 07.05.1996 p.); Закон Укpаїни "Пpо pежим iноземного iнвестування" вiд 19.03.1996 p.; Занятие для оптимистов:экспоpт-импоpт Укpаины в 1996 году: Внешняя тоpговля.Бизнес. 1996. 3 декабpя. с.14-15. Також джерелами для написання роботи з'явилися праці сучасних вітчизняних і закордонних дослідників, опубліковані статистичні дані й нормативні документи.

Методика виконання роботи. Основою вирішення поставлених завдань є діалектичний метод пізнання процесів і явищ в їх взаємозв'язку і розвитку. Теоретичною основою роботи є формування поняття зовнішньоекономічної діяльності, дослідження системи оподаткування такої діяльності в Україні та у міжнародному масштабі . Як інформаційна база прийняті дані фінансової звітності підприємства, матеріали обстеження діяльності підприємства, матеріали наукових конференцій і семінарів, праці вітчизняних і зарубіжних учених, статті, публікації, а також засоби мережі Internet. При проведенні аналізу в роботі використовуються такі методи, як деталізація, узагальнення, аналіз динаміки, синтез, аналогія, моделювання, конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналізу.

РОЗДІЛ 1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Міжнародні аспекти оподаткування зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність представляє собою таку форму господарювання, яка виходить за за межі національних кордонів і пов'язана з залученням в багатоетапний цикл економічних відносин, різнонаціональних їх суб'єктів. Даний цикл можливо розмежувати на такі традиційно відокремлені стадії відтворення: виробництво - розподіл - обмін - споживання. Причому втручання в цю послідовність на будь-якому етапі суб'єкта, який належить іншонаціональному відтворюючому комплексу як раз і породжує феномен зовнішньоекономічної діяльності. На це потрібно звернути особливу увагу оскільки саме з ним пов'язана правильна уява про сутність зовнішньоекономічної діяльності як такої. Важливо пам'ятати, що суттєвою рисою зовнішньоекономічних зв'язків являється факт перетину кордонів націонпальних відтворюючих комплексів або товарами в матеріально-уречевленій формі, або капіталами, або послугами.

Сучасна зовнішньоекономічна діяльність на практиці реалізує базисний прицип світогосподарчих відносин ринкового типу - інтенсивний міжнароний розподіл праці між угрупуваннями робітників, які виникають в відповідності з реально діючими моделями усуспільнення виробництва, організацій господарювання.

Найбільш природнім критерієм формування таких угрупувань являється підприємницький. В відповідності з ним, а інакше кажучи по стихійним, але безумовно системоутворюючим правилам ринку виникають і ліквідуються, зливаються, розпадаються і зпов таки об'єднують свої виробничі зусилля господарчі структури, поповнюючи собою багаточисельний ряд суб'єктів підриємницької діяльності. Природньо, даний процес має загальногосподарче походження, але зовнішньоекономічний фактор представляє собою значне, причому все більш вагоме джерело стимулів, а також жорстокий і об'єктивний критерій оцінки обгрунтованості утворень і існування самостійних підприємств, фірм, компаній і корпорацій. Правда потрібно відмітити, що зовсім недавно, з історичної точки зору, реалії нашого життя свідчили, що в якості анклава міжнародного розподілу праці може виступати і сама держава, приймаючи на себе функції всезагального управлінського і перерозподільчого центру. Однак як показав час, з точки зору питання про вдалість подібного вибору соціально-економічної моделі розвитку, глибокій структурній кризі всього відтворювального комплексу в тих країнах які його таки створили , повністю відповідає і явна невдача - застій, а то і повний коллапс в зовнішньоекономічних зв'язках. Разом з тим, це ніяк не потрібно розуміти так, що держава взагалі не здатна здійснювати функції суб'єктаміжнародного економічного співробітництва. Навпаки вся історія міжнародних економічних відносин, особливо їх сучасний етап, показує неможливість максимально динамічного і ефективного розвитку даної суспільно-господарчоїсфери без адекватної і обгрунтованої участі в ній саме самих держав. Причому суб'єктивність такої участі може реалізуватись в двох іпостасях держави, як сторони, яка безпосередньо домовляється з іншонаціональним партнером або ж як регулятора економічної кон'юктури і адміністративних правил здійснення міжнародного співробітництва. [42]

Для адекватногорозуміння сутності феномана зовнішньоекономічної діяльності господарюючої організації необхідно враховувати факт набуття ними якостей суб'єктності міжнародної економічної взаємодії. В результаті з одного боку вихід на закордонний ринок тої чи іншої підприємницької структури може автоматично вплинути на її фактичний нормативно-правовий статус, а саме розповсюджити на неї юрисдикцію іноземної законодавчої системи, міжнародні договірні норми, відповідним чином узгоджені і завізіровані правила або регламентуючі положення тої чи іншої міжнародної організації. З іншого боку фірма - учасник економічних відносин залишаєтьсяімманентною частиною національного відтворювального своєї країни, якому вона органічно і функціонально належить. В той же час з точки зору самих безпосередніх суб'єктів основної господарсько-підприємницької ланки, виникнення такої динатомії їх правового статусу сприймається як необхідний наслідок розшерення спектра їх економічної діяльності, розповсюдження свєї стратегії і тактики на закордонні ринки.

Становлення й розвиток міжнародного податкового права - основного нормативного регулятора податкових відносин на міждержавному рівні - викликало величезний інтерес у науковому світі й у той же час породило серед учених безліч дискусій про природу даного явища.

Міжнародне податкове право є "підгалуззю міжнародного економічного права". А останнє, у свою чергу, визначається як галузь міжнародного публічного права, що представляє сукупність принципів і інших норм, що регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права у зв'язку з їхньою діяльністю в області міжнародних економічних відносин.

Інший важливий блок відносин, пов'язаних з міжнародним оподатковуванням, - це відносини за участю фізичних і юридичних осіб. До даної категорії суб'єктів у податковому праві застосовується поняття резидентства.

Кожна держава в національному законодавстві саме визначає коло своїх резидентів. Міжнародне податкове право може бути визначене як особлива галузь податкового права, що займається міжнародними аспектами оподатковування.

Особливість і в той же час виняткова важливість міжнародного податкового права обумовлюється тим, що воно дозволяє вивчити різноякісні правові явища з погляду їхніх взаємозв'язків, результативності впливу на міжнародні податкові відносини, а також можливостей їхнього кумулятивного ефекту. [30]

Наступним найважливішим положенням, на якому базується міжнародне податкове право, є принцип співробітництва, що передбачає взаємодію держав по податкових питаннях на справедливій і взаємовигідній основі. Така взаємодія включає можливість дозволу спірних проблем, що стосується подвійного оподатковування й застосування фінансових законів, а також обміну інформацією з метою боротьби з відхиленням від податків.

У зв'язку з цим можна навести перелік основних нормативно-законодавчих актів та документів регулюючих зовнішньоекономічну діяльність на міжнародному рівні.

Так, ООН до числа найважливіших цілей Організації відносить здійснення міжнародного співробітництва "у дозволі міжнародних проблем економічного, соціального, культурного й гуманітарного характеру..." У Хартії економічних прав і обов'язків держав, прийнятої ХХIХ сесією Генеральної Асамблеї ООН 9 грудня 1974 року, говориться про те, що "держави вправі за згодою зацікавлених сторін брати участь у субрегиональном, регіональному й міжрегіональному співробітництві з метою їхнього економічного розвитку. Політика угруповань, у які вони входять, повинна відповідати положенням Хартії, відповідати міжнародним зобов'язанням держав і потребам міжнародного економічного співробітництва". "Всі країни повинні співробітничати шляхом висновку відповідних міжнародних угод на раціональній основі", - говорить Заключний акт Конференції ООН по торгівлі й розвитку від 15 червня 1964 року.

Загальновизнаним є вимога податкової недискримінації. "Жодне держава не повинне піддаватися якої-небудь дискримінації..." (Хартія 1974 року), "держави зобов'язані сприяти міжнародному співробітництву, вільному від дискримінації..." (Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Уставу ООН від 24 жовтня 1970 року).

«Згода про співробітництво у галузі зовнішньоекономічної діяльності країн СНД» регламентує основні положення країн у галузі зовнішнього співробітництва, визначає їх права та обов'язки.

Принципи міжнародних економічних доворов визначають загальні засади складання міжнародних договоров, їх зміст, склад, структуру, перелік питань договору, права та обов'язки сторін тощо.

На міжнародному рівні регулювання ЗЕД здійснюється міжнародними організаціями, передусім такими як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Міжнародна організація праці, Міжнародна фінансова корпорація, Рада ООН з промислового розвитку (ЮНІДО), Європейський банк реконструкції та розвитку.

На міжнародному рівні регулюються умови експорту-імпорту товарів і факторів їх виробництва, здійснення спільної підприємницької діяльності, правила переведення платежів (коштів) у країну базування, порядок розв'язання суперечок господарського і фінансового характеру, норми поведінки іноземних партнерів тощо.

Регулювання ЗЕД на міжнародному рівні здійснюється головним чином для того, щоб забезпечити країні базування правовий захист її інвестицій від можливих некомерційних ризиків і сприяти зміцненню стабільності й надійності зовнішньоекономічних зв'язків між партнерами.Регулювання міжнародного бізнесу на наднаціональному рівні здійснюється в межах інтеграційних об'єднань. Країни-учасниці заключають відповідні угоди щодо здійснення спільного підприємництва і утворюють відповідні наднаціональні інститути по регулюванню спільної підприємницької діяльності.

При здійсненні регулювання ЗЕД використовуються адміністративно-правові, економічні та соціально-психологічні методи. Адміністративно-правові методи регламентують господарську діяльність, форму власності на засоби виробництва та результати діяльності, механізм розв'язування конфліктних ситуацій в судовому порядку тощо. Економічні методи проявляються в результаті реалізації підприємницької діяльності шляхом надання кредитів і дотацій, здійснення відповідної податкової та митної політики. Соціально-психологічні методи регулювання міжнародного бізнесу становлять собою формування певної ідеології, громадської думки щодо місця та ролі міжнародного бізнесу в суспільному відтворенні. [22]

Названі методи регулювання ЗЕД в тій чи іншій країні, в той чи інший період можуть використовуватися в різному співвідношенні. Проте незалежно від того, якому із них тимчасово надається перевага, всі вони покликані сприяти суб'єктам міжнародного бізнесу у піднесенні його ефективності. Тільки завдяки комплексному застосуванню адміністративно-правових, економічних та соціально-психологічних методів регулювання суб'єкти міжнародного бізнесу мають можливість реалізувати закони та нормативно-правові акти щодо міжнародного підприємництва, на належному рівні здійснювати прогнозування, планування, фінансування, ціноутворення та аудит, сповна використовувати соціально-економічні чинники активізації основної продуктивної сили суспільства - працівника.

1.2 Тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Митні тарифи - це тарифи, якими оподатковуються товари при їх ввозі і вивозі. Митний тариф є свого роду податок, що стягується при перетині товаром митного кордону з того, хто цей товар ввозить або вивозить. Митні тарифи підвищують вартість товару, бо експортер (імпортер) примушений компенсувати свої видатки на сплату мита за рахунок збільшення ціни на товар. Високі імпортні мита роблять іноземні товари неконкурентноспроможними на внутрішньому ринку і використовуються для захисту національних виробників аналогічних товарів.

Мита бувають трьох видів:

- Адвалерні - що стягуються у відсотках від вартості товару;

- Специфічні - стягуються у вигляді певної грошової суми з ваги, обсягу або кількості товару;

- Змішані - припускають одночасне застосування адвалерних і специфічних мит.

Нарахування на товари робиться на базі їх митної вартості, що фактично сплачена або підлягає сплаті на час перетину митного кордону України. В митну вартість включається ціна товару, означена в рахунку-фактурі, а також фактичні витрати, не включені в рахунок-фактуру (на транспортування, вантаж, розвантаження, перевантаження і страхування товару до пункту перетину митного кордону України). Товари в тарифі розміщені у відповідності з класифікацією Гармонізованої системи опису і кодування товарів.

Тарифи за розмірами ставок розділяються на три різновиди:

- преференційні ставки - включають звільнення від сплати мита, застосовуються до товару походженням з країн, що входять разом з Україною в митні союзи або що утворюють спеціальні зони, або ті, яким надано спеціальний режим у відповідності з міжнародними договором, а також походженням із країн, що розвиваються;

- пільгові ставки - застосовуються до товару, походженням із країн, що користуються на Україні режимом найбільшого сприяння;

- повні ставки - застосовуються до інших товарів.

Правові засади митно-тарифного регулювання закріплено в МК України та конкретизовано в Законі України «Про єдиний митний тариф» та інших правових актах підзаконного характеру. Як правило, це постанови KM України, які періодично змінюються і доповнюються відповідно до змін ринкової кон'юнктури. Втім митно-тарифне регулювання у світі поступово здійснюється на основі одних і тих самих принципів і підходів, що відображено у багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угодах.

Митно-тарифне регулювання -- один із видів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який заснований на використанні цінового фактора впливу на зовнішньоторговий обіг. Його сутність полягає у стягненні мита з імпортного товару, що прямо захищає внутрішній ринок і внутрішні ціни і дає можливість національним товаровиробникам одержувати додатковий прибуток за рахунок підвищення загального рівня цін на вітчизняні товари. [35]

З метою координації такого регулювання при KM України створено Митно-тарифну раду України, на яку покладено:

1) розроблення пропозицій щодо основних напрямів митно-тарифної політики України, включаючи пропозиції щодо встановлення, скасування або зміни ставок мита, надання тарифних пільг і преференцій, а також щодо внесення змін до номенклатури Єдиного Митного тарифу України;

2) підготовка та розгляд проектів законодавчих актів України і міжнародних договорів України з питань митно-тарифного регулювання;

3) розроблення комплексу заходів тарифного регулювання, спрямованих на захист українського ринку та вітчизняного товаровиробника під час здійснення зовнішньо-торговельних операцій.

Функції робочого апарату Митно-тарифної ради України здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи. Тобто таким є ДМСУ, де створено відповідний відділ.Під час переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, а також в інших випадках та відповідно до діючих законів України справляються такі податки:

1) податок на додану вартість під час здійснення експортно-імпортних операцій;

2) акцизний збір із товарів, що ввозяться на митну територію України;3) мито;

4) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

5) плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом.

Податок на додану вартість під час здійснення експортно-імпортних операцій, яким обкладаються товари, що переміщуються через митний кордон України, -- це загальнодержавний податок, який нараховується митними органами за ставками, що діють на день подання митної декларації.Акцизний збір (податок) на товари, що переміщуються через митний кордон України, є загальнодержавним податком на високорентабельні та монопольні товари, який нараховується та справляється за ставками, що діють на день подання митної декларації.

Якщо податок та акцизний збір справляється відповідно до чинного податкового законодавства, то мито на товари, що переміщуються через митний кордон України, нараховується згідно з вимогами податкового і митного законодавства України за ставками, встановленими Законом України «Про єдиний митний тариф України». Завдяки дії митно-тарифного регулювання з боку держави вирішуються такі основні завдання: регулятивне, торгово-політичне, фіскальне.

Варто підкреслити, що митне-тарифне регулювання переважно здійснюється економічними засобами, тобто за допомогою впливу на ціну товарів, які знаходяться у зовнішньоторговому обігу, та їх конкурентоспроможність. Маючи змогу встановлювати різний розмір мита, держава або підвищує ціни на товари завдяки підвищенню ставок мита, або знижує -- встановлюючи низькі ставки мита. Система тарифних засобів регулювання включає застосування митних пільг та інших митних платежів, сплата яких є умовою ввезення на митну територію України товарів чи вивезення їх. Це особливо важливо, якщо товари іноземного виробництва є дешевшими, ніж вітчизняні. У цьому випадку завдання держави полягає в тому, щоб встановити перепону їм у вигляді завищеного мита. Таким чином держава оберігає свою промисловість від іноземної конкуренції. Шляхом встановлення мита на іноземні товари вирівнюються умови для конкуренції завдяки штучному підвищенню їх ціни, що створює сприятливі умови для становлення і розвитку національного товаровиробника.

Серед таких засобів встановлено і єдиний збір -- це збір, який установлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, які перетинають державний кордон України і справляється за здійснення у пунктах пропускання через державний кордон України відповідно до законодавства України при транзиті вантажів і транспортних засобів, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів і транспортних засобів, за проїзд транспортних засобів автомобільними шляхами України та за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням визначених розмірів загальної маси, осьових навантажень та(або) габаритних параметрів. Єдиний збір справляється одноразово залежно від режиму переміщення (ввезення, транзит) за єдиним платіжним документом в залежності від виду, місткості або загальної маси транспортних засобів. [43]

Але ключовим елементом тарифних засобів регулювання є митний тариф -- звід ставок мита щодо переміщуваних через митний кордон України товарів і систематизованих відповідно до ТН ЗЕД. Основна мета митного тарифу полягає у раціоналізації товарної структури міжнародного обігу товарів та створенні сприятливих умов на території України для виробництва і споживання товарів, захисті економіки країни від несприятливого впливу іноземної конкуренції, забезпеченні умов для ефективної інтеграції у світову економіку.

У міжнародній практиці існує два механізми стягування мита, які ґрунтуються на таких принципах:

-- принцип призначення -- товари оподатковуються митом за місцем їх споживання, тобто при споживанні в країні -- імпортері;

-- принцип походження -- мито стягується з товарів у місці їх виробництва, тобто обкладання митом у даному випадку відбувається при експорті товарів. Відповідно повинно бути усунено подвійне обкладення митом, що вирішується на рівні двосторонніх угод.

У системі застосування внутрішньодержавних податків Україна дотримує принципу призначення, відповідно до якого експорт товарів в основному звільняється від стягнення усіх видів податків (у т.ч. і мита), а імпорт товарів на митну територію держави оподатковується митами та іншими податками.

Експортне мито в Україні діє на окремі товарні позиції, наприклад, жива худоба і шкіряна сировина. Порядок стягування вивізного (експортного) мита при експорті живої худоби і шкіряної сировини суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності регулюється Законом України від 07.05.96 р. № 180/96-ВР «Про вивізне (експортне) мито на живу худобу і шкіряну сировину» і постановою KM України від 21.02.97 р. № 182.«Про порядок експорту живої худоби сільськогосподарськими товаровиробниками -- юридичними особами без сплати вивізного (експортного) мита».

Перевагою принципу призначення є можливість дотримання і контролювання достатнього рівня кількості ввезених іноземних товарів стосовно національних товарів за допомогою встановлення різних ставок ввізного мита. Тобто імпорт товарів супроводжується стягненням мита. Ставки ввізного мита і перелік товарів, щодо яких вони застосовуються, визначені Єдиним митним тарифом України і змінами та доповненнями до нього. Ставки ввізного мита встановлюються і змінюються законами. Законодавчою базою митно-тарифного регулювання є в першу чергу норми МК України та Закону України «Про єдиний митний тариф». [12] Цей закон встановлює мету та сферу використання митно-тарифних заходів, визначає основні поняття, які вживаються в правовому механізмі як тарифного, так і нетарифного регулювання зовнішньоекономічних відносин, закріпляє загальні принципи та правила використання митно-тарифних заходів.Використання митно-тарифних заходів здійснюється митними органами при проведенні ними митного оформлення товарів і в процесі митного контролю за їх переміщенням через митний кордон України. Основним документом, дані якого є головним джерелом відомостей про товар і мету його переміщення, є вантажна митна декларація. На підставі даних до товару, що містяться в ній, застосовуються передбачені тарифом мита, вирішується питання про пропускання через митний кордон.

Основним елементом митного тарифу являється мито. В свою чергу основними елементами митного тарифу є мито, ставки мита, митна вартість товару, тарифні пільги (тарифні преференції, тарифні привілеї). Всі види платежів, які стягуються митними органами України при переміщенні через митний кордон товарів і транспортних засобів, а також в інших випадках, що встановлені митним законодавством України, називаються митними платежами.

Відповідно до чинного законодавства підставою для переміщення через митний кордон України товарів є сплата митних платежів, якщо вони стосуються даного товару відповідно до чинного законодавства України. В Україні застосовуються такі види мита:

1) ввізне (імпортне);

2) вивізне (експортне);

3) сезонне;

4) особливі види:

-- спеціальне;

-- антидемпінгове;

-- компенсаційне.

Митні платежі являють собою систему, яку можна поділити на дві групи:

1) основні -- це обов'язкові платежі, які стягуються при переміщенні через митний кордон із суб'єктів, що не характеризуються специфічними особливостями. Ці платежі стягуються у більшості випадках, тому і мають таку назву. До таких платежів належать:

-- мито;

-- митні збори, які нараховуються за вантажною митною декларацією (за митне оформлення товарів, за перебування товарів та інших предметів під митним контролем);

-- податки: податок на додану вартість, акцизний збір.

2) додаткові -- це митні платежі за додатково надані митницею послуги чи дії (за зберігання товарів, плату за участь в митних аукціонах тощо). Такі платежі є зборами, які регулюють сплату при різних митних режимах. Особливості їх нарахування регулюються Державною митною службою України.

Митні збори -- це збори, які стягуються понад мито за виконання обов'язків митних органів, а також за надання послуг в галузі митної справи. Митні збори, які нараховуються за вантажною митною декларацією, справляються при кожному здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів за вантажною декларацією за винятком окремих випадків. Відповідно до Наказу Державної митної служби України «Про затвердження Порядку справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією» від 23 червня 1998 року № 363 збори за митне оформлення не справляються у випадках, коли:

ввозяться в Україну предмети, призначені для офіційного(службового) користування дипломатичних та консульських представництв іноземних держав в Україні, а також міжнародних, міжурядових організацій та інших міжнародних організацій, які користуються на території України митними пільгами відповідно до міжнародних угод;

-- вивозяться товари з митного ліцензійного складу за провізною відомістю без оформлення вантажної митної декларації;

-- в інших випадках, передбачених митним законодавством.

Митні збори підлягають сплаті до або на момент здійснення митного оформлення. Митне оформлення товарів у повному обсязі та їх пропускання можуть здійснюватися лише після сплати належних митних зборів або за умови надання митним органом у встановленому порядку відстрочки чи розстрочки їх сплати. Митниця має право надати відстрочку або розстрочку сплати митних зборів на термін, що не перевищує одного місяця, за наявності гарантії банку та заяви платника. У випадку затримання сплати нараховується пеня у розмірі 0,5% суми несплачених митних зборів за кожний день, включаючи день сплати. При цьому митниця інформує Державну митну службу України, митний комітет про факт порушення банком гарантійного зобов'язання щодо сплати митних зборів.Митні збори сплачуються платниками (юридичними та фізичними особами, що здійснюють митне оформлення) у валюті України або в іноземній валюті першої групи Класифікатора валют Національного банку України згідно з чинним законодавством України про валютне регулювання.Питання про вид валюти, в якій повинен сплачуватися митний збір за митне оформлення, чітко регламентовано Порядком справляння митних зборів, що нараховуються за вантажною декларацією. Згідно з ним у національній валюті України митні збори сплачуються:

-- суб'єктами підприємницької діяльності (юридичними особами або такими, що не мають статусу юридичної особи) та іншими організаціями за місцезнаходженням на території України які створені і діють відповідно до законодавства України;

-- філіями, представництвами іноземних фірм, іноземними авіакомпаніями, міжнародними організаціями з місцезнаходженням на території України, що провадять свою діяльність на підставі законів України;-- дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями;

-- філіями та представництвами підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

-- фізичними особами з місцем постійного проживання на території України.

У національній валюті України або в іноземній валюті митні збори можуть сплачуватися:

-- суб'єктами підприємницької діяльності (юридичними особами або такими, що не мають статусу юридичної особи) та іншими організаціями з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;

-- іноземними дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами, міжнародними організаціями та їх філіями, розташованими на території України, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями;

-- представництвами інших організацій і фірм в Україні, що не провадять підприємницької діяльності на підставі законів України;-- фізичними особами з місцем постійного проживання за межами України. [25]

Ставки митних зборів встановленні постановою KM України «Про ставки митних зборів». Ставки мита визначаються декількома методами: [4]

-- у відсотках (до митної вартості товарів);

-- фіксованою ставкою (у твердих абсолютних сумах, як правило, у доларовому еквіваленті).

Згідно з цією постановою за митне оформлення товарів і транспортних засобів, а також товарів не для комерційних цілей, що переміщаються в несупроводжуваному багажі, у міжнародних поштових відправленнях і вантажем при вартості товарів понад 1000 доларів США, стягуються митні збори у розмірі 0,2% від митної вартості товарів, але не більш еквіваленту 1000 доларів США. При митній вартості товарів та інших предметів до 100 доларів США митні збори не стягуються.

Строк перебування під митним контролем для нарахування митного збору за перебування товарів та інших предметів під митним контролем при вивезенні (експорті), крім випадків, коли вантажі знаходяться у спеціальних митних зонах, обчислюється з дати пред'явлення митниці товарів та потрібних для митного оформлення документів і до завершення митного оформлення. При нарахуванні зборів за перебування під митним контролем згідно з Порядком до строку перебування під митним контролем не включаються:

-- час, потрібний для завантаження транспортного засобу згідно з установленими нормами;

-- період, на який надається відстрочення сплати митних зборів за митне оформлення;

-- час від складання протоколу про порушення митних правил до прийняття остаточного рішення у справі (оскарження рішення в судовому порядку, прийняття рішення Держмитслужби), якщо згідно з таким рішенням справу про порушення митних правил припинено;

-- період проведення митними установами експертизи з установлення класифікаційного коду товару згідно з ТН ЗЕД та митної вартості;

-- час, витрачений на отримання потрібної для здійснення митного оформлення інформації чи на отримання відповіді на надісланий однією митною установою до іншої (в тому числі до центрального апарату Державної митної служби) запит;

-- час, витрачений імпортером на отримання дозволів державних органів на ввезення продукції та пред'явлення їх митній установі, якщо надання таких дозволів зумовлювалось проведенням відповідної експертизи продукції і вони не могли бути отримані до моменту перетинання продукцією митного кордону;

-- час затримки митного оформлення, яка сталася з вини митниці;

-- строк дії непереборної сили.

Митні збори за перебування під митним контролем не справляються за весь період перебування під митним контролем у випадках:

-- зберігання товарів на митних ліцензійних складах та перебування їх у магазинах безмитної торгівлі;

-- тимчасового ввезення на митну територію України та тимчасового вивезення предметів за межі митної території України;

-- транзиту товарів через митну територію України;

-- перебування товарів у спеціальних митних зонах.

До моменту оформлення відповідної вантажної митної декларації при ввезенні товарів на митні ліцензійні склади, у магазини безмитної торгівлі та при тимчасовому ввезенні на митну територію України (тимчасовому вивезенні поза межі митної території України) митні збори за перебування під митним контролем справляються у загальному порядку.Мито -- це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Особливістю мита, яка відрізняє його від інших видів податків, є пріоритетність стимулюючої та захисної функцій. За допомогою цих функцій формуються бар'єри, які перешкоджають проникненню на територію держави товарів більш конкурентоспроможних щодо національних, або просто тих, в яких не зацікавлена держава.Питання обкладення товарів та інших предметів, що переміщаються через митний кордон України, митом, види мит, їх нарахування і сплата, а також звільнення від сплати мит регулюються Законом України «Про єдиний митний тариф» [17] (далі Закон). Мит сплачується за ставками, під якими розуміють розмір мита на одиницю обкладення. Ставки мита систематизовані у зводі. Завдяки тому, що кожний вид товару має свою суворо визначену ставку мита, для швидкого застосування і з находження у переліку товарів відповідних ним ставок мита використовують митний тариф. Тобто усе розмаїття товарів, які використовуються у торговому обороті, зібране у Гармонізованій системі опису та кодування товарів. Гармонізована система є міжнародною і являє собою міжнародні правила класифікації інформації про товари зовнішньої і внутрішньої торгівлі.Таким чином, митний тариф -- це перелік товарів, на які визначено ставки мита згідно із встановленою класифікацією. Він ґрунтується на міжнародно визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи.

Товарна класифікаційна схема цього тарифу (товарна номенклатура) ґрунтується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів (ГС). Усі предмети, що підлягають митному контролю, систематизовано у 21 розділі, 97 главах, 1241 товарній позиції і 5019 товарних підпозиціях, найменування і цифрові коди яких уніфіковано із указаною Гармонізованою системою.Визначальним елементом класифікації товару, який перетинає митний кордон, при визначенні його відповідності тарифній позиції є належність предмета до конкретної товарної позиції тарифу (найменування розділів і глав мають допомагати у користуванні тарифом). Згідно із законом ставки митного тарифу є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності або територіального розміщення, тому і офіційною назвою тарифу є Єдиний митний тариф. Єдиний митний тариф встановлює на єдиній митній території України обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться із цієї території. Таким чином, Єдиний митний тариф України -- це звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться із цієї території, систематизований відповідно до Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД).

Єдиний митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням KM України. Зміни ставок мита, передбачені Єдиним митним тарифом України, здійснюються KM України. Згідно із законом зміни та доповнення до Єдиного митного тарифу повинні бути офіційно опубліковані у загальнодоступних засобах масової інформації не пізніше як за 45 днів до дати введення їх у дію. У випадку, якщо зазначені документи не будуть офіційно опубліковані, вони чинності не набувають. Якщо зазначені документи будуть опубліковані несвоєчасно, датою початку чинності буде вважатися 46-й день із моменту офіційної публікації. Офіційною публікацією вважається публікація в періодичному офіційному виданні Верховної Ради України або KM України. Датою офіційної публікації вважається дата фактичного виходу у світ відповідного номера цього видання.

1.3 Оподаткування експортно-імпортних операцій, бартерних операцій та операцій з давальницькою сировиною в Україні

Основним документом, на підставі якого здійснюється митне оформлення експортно-імпортних операцій, є вантажна митна декларація (ВМД). Вантажна митна декларація -- це заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Випуск товарів і майна здійснюється митними органами після сплати сум усіх належних податків і митних платежів. До таких податків та платежів належать:

плата за проведення митних процедур (митне оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, а також за перебування їх під митним контролем);

мито (відповідно до Єдиного митного тарифу України);

акцизний збір (у випадках, передбачених чинним законодавством);

податок на додану вартість (у випадках, передбачених чинним законодавством).

Основою нарахування податків і платежів, які сплачуються в процесі митного оформлення вантажів, є:

при нарахуванні митних зборів -- загальна митна вартість товару;

при нарахуванні мита -- митна вартість товару чи кількість товару (залежно від виду основи для нарахування мита);

при нарахуванні акцизного збору -- митна вартість товару з урахуванням сум митних зборів і мита або кількості товару (залежно від методу нарахування акцизного збору);

при нарахуванні податку на додану вартість -- митна вартість товару з урахуванням сум митних зборів, мита та акцизного збору. [2]

Плата за проведення митних процедур при ввезенні в Україну або вивезенні з України товарів справляється в розмірі 0,15 % загальної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Інструкції про заповнення вантажної митної декларації. Документом, який є підставою для внесення плати за проведення митних процедур, є вантажна митна декларація або її копія.

За заявою декларанта та у разі наявності гарантії банку митниця має право надати відстрочення або розстрочення сплати митних зборів на строк, що не перевищує одного місяця. При несплаті рахунку в термін, зазначений митним органом, сума митних платежів стягується у безспірному порядку.

Нарахування митних зборів, мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:

на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

комісійні та брокерські;

плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи опосередковано як умова їх ввезення (вивезення).

При ввезенні товарів на митну територію України їх митна вартість визначається за фактурною вартістю до бази цін CIF-український порт, CIP-пункт призначення на кордоні України, CPT-пункт призначення на кордоні України чи DAF-кордон України. Для випадків, коли умовами поставки передбачено пункт призначення, який знаходиться на митній території України (наприклад, CIP-Київ, DDP-Львів), з фактурної вартості відраховуються витрати, які матимуть місце з моменту перетину митного кордону України.

Оподаткування експортних операцій здійснюється після фактичного вивезення товарів, на підставі раніше оформлених ВМД.

Підприємство здійснює експортні операції. Часто виникають ситуації, коли ВМД оформлюється наприкінці місяця, а вантаж перетинає митний кордон України на початку наступного місяця. Скажіть, чи треба у такому разі спочатку нараховувати на вартість товару ПДВ за ставкою 20 відсотків, а у наступному місяці застосовувати вже нульову ставку податку та коригувати нараховані у попередньому місяці податкові зобов'язання?

Згідно з пп. 6.2.1 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, які були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їхнє вивезення засвідчене належним чином оформленою вантажною митною декларацією (ВМД).

У момент списання товарів з балансу податкові зобов'язання не виникають ні за ставкою 20%, ні за ставкою 0%. Так, у листі ДПА України від 12.06.2000 р. №8072/7/16-1315-26 визначено: якщо за експортним контрактом з нерезидентом продукція у звітному періоді не вивозиться за межі митних кордонів України, а відвантажується до місця формування експортних вантажів для подальшого відправлення за межі митної території України, податкові зобов'язання у платника-експортера у цьому звітному періоді не виникають.

Тільки після фактичного перетину митного корону України (завершення оформлення вивізної ВМД) платник визначає податкові зобов'язання, до яких застосовується нульова ставка.

Отже, можна зазначити, що оподаткування експортної операції здійснюється після фактичного вивезення товару, на підставі раніше оформленої ВМД.

При вивезенні товарів з митної території України їх митна вартість приводиться за фактурною вартістю до бази цін FOB-український порт, DAF-кордон України (пункт призначення на митному кордоні України) або CIP-пункт призначення на митному кордоні України. Для випадків, коли умовами поставки передбачено пункт поставки (призначення), який розташований за межами митної території України (наприклад, CIF-Лондон, DAF-польсько-німецький кордон), з фактурної вартості відраховуються витрати, які матимуть місце з моменту перетину митного кордону України.

Платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:

а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України. [7, 8]

Для визначення суми експортного відшкодування до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку - постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день, а при ввезенні (імпортуванні) таких товарів (робіт, послуг) - суми податку, сплачені у такий самий період до бюджету у зв'язку із таким ввезенням (імпортуванням) або визначені у податковому векселі, виданому протягом такого місяця, але не погашеному до дня подання такого розрахунку.

У разі коли платник податку здійснює вивезення (експортування) товарів (робіт, послуг), отриманих від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (роботи, послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання експортного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування цим податком за ставкою згідно Закону.

Експортному відшкодуванню підлягає відсоток податкового кредиту податкового періоду, розрахованого з урахуванням попереднього пункту, що має дорівнювати частці обсягів продажу товарів (робіт, послуг) на експорт у загальному обсязі оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) такого податкового періоду (включаючи їх оподаткування при імпорті).

До обсягів продажу товарів (робіт, послуг) на експорт не включаються майнові добровільні пожертвування на користь нерезидентів, майнові внески для ведення спільної діяльності з нерезидентом за межами України, майнові внески, що повертаються іноземному інвестору, а також інші операції з майном, вартість якого не відноситься до складу валових витрат, або не підлягає амортизації у особи, яка оподатковується податком на прибуток підприємств.

Експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування.

У разі коли платник податку не подає розрахунок експортного відшкодування у встановлені строки, експортне відшкодування не надається, а суми такого відшкодування враховуються у розрахунку зобов'язань такого платника податку з податку майбутніх податкових періодів. Розрахунок експортного бюджетного відшкодування подається разом з декларацією за відповідний звітний період. [17]