Теорія та практика способів платежів та кредитування в зовнішньоекономічній діяльності

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Теорія та практика способів платежів та кредитування в зовнішньоекономічній діяльності

Зміст

1. Способи платежів за зовнішньоторговельними угодами

2. Необхідність та принципи кредитування зовнішньоекономічної діяльності

3. Практичні завдання

3.1 Задача №1

3.2 Задача №2

3.3 Задача №3

3.4 Задача №4

3.5 Задача №5

3.6 Задача №6

3.7 Задача №7

Список використаної літератури

1. Способи платежів за зовнішньоторговельними угодами

Міжнародними розрахунками називається здійснення платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають у зв'язку з економічними відносинами між юридичними особами і громадянами різних країн [33]. Вони охоплюють розрахунки із зовнішньої торгівлі товарами і послугами, а також із некомерційних операцій, кредитів, руху капіталу між країнами.

Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами і звичаями, з іншого боку - щоденну практичну діяльність банків щодо їх проведення. Більшість розрахунків провадиться безготівковим способом за допомогою записів на рахунках банків.

Найскладнішими і такими, що вимагають високої кваліфікації учасників угоди, є розрахунки за міжнародними торговельними контрактами. Від вибору форм і умов розрахунків залежать швидкість і гарантія одержання платежу, сума витрат, пов'язаних із проведенням операцій через банки.

Сьогодні у зовнішньоторговельних операціях використовується ціла система способів, засобів і форм платежів, що створюють цілісний, гнучкий і динамічний механізм розрахунків [32].

а) Способи платежу

Способи платежу визначаються залежно від механізму оплати товару відносно моменту його фактичної поставки. У зовнішньоторговельних операціях існують три способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит.

Платіж готівкою у міжнародному платіжному обороті не означає, що розрахунки ведуться готівковими грошовими знаками (банкнотами). Вони практично тут не застосовуються. У цьому разі поняття "готівковий платіж" використовується як протиставлення авансовому і кредитному способам платежу.

Готівковий платіж, залежно від обраної сторонами в контракті форми розрахунків, здійснюється, якщо дотримано одну з таких умов: імпортер одержав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаження; імпортер одержав телеграфне повідомлення про закінчення відвантаження товару; імпортер отримав комплект документів, передбачених у контракті; імпортер отримав комплект документів і право відстрочки оплати на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару. Природно, що для експортера найвигіднішою буде перша умова, а для імпортера - остання.

Платіж готівкою здійснюється через банк за угодами типу "спот" до чи при переданні продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцю.

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем обговорених у контракті сум до передання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, а найчастіше - під час і навіть до початку виконання замовлення. Авансовий платіж відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, з іншого - забезпечує виконання зобов'язань, узятих імпортером за контрактом, і, якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання замовленого товару, експортер може використовувати аванс для відшкодування своїх збитків.

Аванс може надаватися у грошовій і товарній формах. Аванс у товарній формі передбачає надання замовникомімпортером сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення (давальницька сировина). Аванс у грошовій формі визначається у відсотках від контрактної вартості замовлення.

Розмір авансу залежить від цілей авансу, характеру і новизни товару, його вартості, строку виготовлення й інших умов. Найчастіше аванс становить 1520% від вартості замовлення, виплачується після підписання контракту. Як правило, покупець, виплачуючи аванс, вимагає від продавця банківської гарантії на випадок, якщо експортер не виконає умов замовлення, або ж у контракті робиться застереження, що у разі невиконання експортером своїх контрактних зобов'язань аванс повертається імпортеру в повному розмірі.

У міжнародній торгівлі аванси звичайно даються солідним фірмам, котрі добре себе зарекомендували при поставках товарів, що потребують тривалого терміну виготовлення, виконуються за індивідуальними специфікаціями, а також при поставках дефіцитних товарів, коли аванс виконує роль застави.

Платіж у кредит передбачає, що покупець оплачує суму, обумовлену в контракті через якийсь час після поставки товару. Таким чином, продавець надає покупцеві комерційний (товарний) кредит. Оскільки одна фірма дає кредит іншій, такий кредит називається ще й фірмовим товарним кредитом. Межа кредиту, тобто максимальний розмір кредиту, наданий покупцю одноразово, звичайно не перевищує 10% від капіталу покупця. Щоб визначити таку "межу", продавець повинен поцікавитися фінансовим станом покупця.

Кредит надається не на всю суму контракту, а на 80 85%, іншу частину покупець виплачує авансом, що дає змогу продавцю відшкодувати свої витрати, якщо покупець порушить свої зобов'язання за контрактом.

За термінами комерційні кредити поділяються на короткострокові (до одного року), середньострокові(від року до п'яти років) і довгострокові (від п'яти до десяти років і більше). У контракті обумовлюються вартість кредиту, виражена у процентах річних, термін використання кредиту, термін погашення кредиту, пільговий період, протягом якого не відбувається погашення процентів за кредит, та інші умови.

При наданні комерційного кредиту виникає питання про гарантії платежу. Серед способів запобігання неплатежу або затримки платежу основними є гарантійні листи першокласних банків, підтверджені (резервні) акредитиви першокласних банків, векселі, банківський акцепт і аваль векселів, аваль чеків.

Гарантії бувають платіжні й договірні. Платіжні гарантії захищають інтереси продавця, договірні - покупця.

б) Засоби платежу

Поширення в зовнішній торгівлі комерційного кредиту зумовлює використання кредитних засобів платежу - чеків і векселів [30].

Чек являє собою безумовну пропозицію чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної на чеку грошової суми чекодержателеві готівкою чи перерахуванням на рахунок власника чека в банку [12].

Чек дуже зручний для розрахунків тоді, коли платник боїться віддати гроші до того, як одержить товар, а постачальник не хоче передати товар до одержання гарантій платежу. До того ж, застосування чека як засобу платежу дає змогу економити витрати обігу справжніх грошей і прискорює платежі, оскільки всі чеки оплачуються після подання.

Документ, виписаний чекодавцем, повинен мати покриття, причому законодавство багатьох країн передбачає кримінальну відповідальність за виставляння чека без покриття. Чеки, що виписуються клієнтом банку, видаються в межах суми, що є на його поточному та інших рахунках, включаючи суми, що надійшли на ці рахунки в результаті надання банками кредиту.

Як засіб платежу в міжнародному обороті чек використовується в розрахунках за поставлений товар при остаточному розрахунку за товар і надані послуги, урегулюванні рекламацій і штрафних санкцій, при погашенні боргу, а також у розрахунках за неторговельними операціями. Відповідно до міжнародного права при вирішенні спорів, пов'язаних із формою чеків та їх обігом, застосовується право тієї країни, де чек був виписаний.

Чек має строго визначену форму письмового документа і виписується на спеціальному бланку, що видає чекодавцю банк або подібна кредитна установа.

Текст чека повинен містити такі основні елементи:

1. Найменування "чек" (чекова помітка), виражене тією мовою, якою виписаний чек.

2. Просте і нічим не обумовлене розпорядження платнику сплатити зазначену на чеку суму, яке не повинно містити жодних умов платежу. За "Положенням про чек" сума чека також повинна бути вказана прописом від руки.

3. Найменування платника, яким є банк (інша кредитна інституція), де чекодавець має свій поточний та інші рахунки. За "Положенням про чек" чекодавець зобов'язаний вказати на чеку свій рахунок у банку, з якого має бути здійснений платіж. Англійські норми права передбачають банківську помітку на чеку, яка означає, що на поточному рахункові чекодавця є достатньо коштів для оплати чека.

4. Місце платежу, яке здебільшого збігається з місцезнаходженням банкуплатника.

5. Дата та місце складання (виписування) чека. За "Положенням про чек" необхідно вписати число, місяць і рік видачі чека. Причому місяць видачі слід вказати прописом. Якщо місце складання чека не зазначено, ним прийнято вважати місцезнаходження чекодавця.

6. Підпис чекодавця.

Ніякі поправки чи виправлення в чеку не допускаються. Відсутність у ньому якогось із перелічених елементів позбавляє цей документ сили чека.

Відповідно до Женевської конвенції строк подання чека до оплати в країні його видачі дорівнює восьми дням, у платіжному обороті між країнами Західної Європи, Східної Європи і Середземномор'я - 20ти дням, а в міжконтинентальному платіжному обороті - 70ти дням. Ці терміни діють із дня, вказаного у чеку, як дата виставлення чека.

Чек може передаватися однією особою іншій шляхом внесення в нього передавального надпису (індосаменту). Індосамент здійснюється на зворотному боці чека і підписується особою, що зробила такий надпис (індосантом).

Передавальний надпис має бути простим і нічим не обумовленим. Він засвідчує передання прав щодо чека іншій особі, а також визначає відповідальність індосанта перед усіма наступними держателями чека.

Умови передання чека від однієї особи іншій визначає вид чека і характер його використання в обігу як засобу платежу.

Розрізняють такі види чеків:

а) іменний, або чек на користьпевної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного індосаменту. Тут передання здійснюється цесією, тобто через передавальний надпис із застереженням "Не наказу" завіреним у нотаріальному порядку відповідно до норм цивільного права;

б) ордерний, тобто чек, виписаний на користь певної особи або за його наказом. Передається такий чек за допомогою індосаменту з застереженням "Наказу" або без нього. Цей вид чека широко застосовується в міжнародному платіжному обороті. Зразок такого чека показано вище при переліку елементів чека;

в) чек на пред'явника виписується пред'явникові і може бути переданий іншій особі, як з індосаментом, так і без нього. Як правило, цей чек виставляється клієнтам на свій банк.

Чекодавець висилає його своєму партнеру за кордоном, котрий при одержанні чека виставляє його своєму банку для кредитування свого рахунку. Таким чином, за допомогою чека на пред'явника чекодавець здійснює платіж прямо своєму партнерові. Цей платіж виконується швидше, ніж платіж через банківський переказ. Тому чеки на пред'явника також широко застосовуються в міжнародному платіжному обороті.

Чеки ще поділяються на фірмові і банківські.

Банківський чек - це чек, виписаний банком на свій банккореспондент. У тексті таких чеків немає найменування фірмичекодавця, а чекодавцем є банк боржника. Оплата за цими чеками здійснюється за рахунок коштів банку чекодавця на його рахунку у банкукореспонденті за кордоном. У міжнародному платіжному обороті найчастіше використовуються банківські ордерні чеки.

Фірмовий чек - це чек, виписаний фірмою на одержувача. Переважно такі документи виписуються в національній або іноземній валюті на пред'явника і виставляються фірмою на свій банк. Оплата за ним здійснюється за рахунок коштів чекодавця.

Вексель - це цінний папір, що оформлений у строгій відповідності з вимогами закону і містить у собі безумовне абстрактне грошове зобов'язання [6].

При розрахунках за зовнішньоторговельними операціями використовуються простий і переказний вексель (тратта). Частіше застосовується переказний вексель, що являє собою безумовну пропозицію трасанта (кредитора), адресовану трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) у встановлений термін вказану у векселі суму. При виникненні такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором відносно боржника (трасату), і боржником відносно ремітента.

Визначення терміна «вексель» наведено у статті 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 червня 1991 року № 1201XII . У ньому зазначено, що вексель - це цінний папір, який підтверджує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Поперше, вексель віднесено до цінних паперів, що накладає певні обмеження на проведення окремих операцій з його використанням.

Подруге, вексельне зобов'язання є грошовим, тобто має погашатися грошима (причому тільки в безготівковій формі).

Потретє, вексельне зобов'язання є безумовним.

Новий Закон України „Про обіг векселів” [5] додатково впровадив особливості вексельного обігу в Україні :

1. Заборонено видачу безтоварних векселів (ст. 4). Прості та переказні векселі тепер можна видавати (первинна емісія - не плутати з купівлеюпродажем векселя) лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари (раніше була продукція), виконані роботи, надані послуги.

2. Забороняється використовувати вексель як внесок до статутного фонду господарського товариства (ст. 12).

3. Платіж за векселем може здійснюватись лише у безготівковій форм (ст. 6). Судячи з усього, це унеможливлює i проведення погашення векселів взаємозаліками у прямій формі (ст. 217 ЦК), втім зберігаються можливості зустрічного індосаментувикупу векселів без їхнього погашення.

4. Вексель опротестований нотаріусом (виконавчий напис), стає виконавчим документом . Це положення звільняє векселедержателя, інших кредиторів за векселем від необхідності звертатись до арбітражного суду для задоволення своїх вимог, тобто звільняє від довготривалої складної процедури з непередбачуваним результатом.

5. Вексельна форма розрахунків та їх умови обов'язково повинні оформлятись відповідними договорами або передбачатись ними (статті 4, 9).

У сфері міжнародного платіжного обороту застосовуються норми і національного, і міжнародного права. Так, у 1930 р. у Женеві ряд країн прийняли "Однотипний вексельний закон" [6]. На його основі держави - учасники угоди, у тому числі й СРСР, уніфікували національне вексельне законодавство, їх стали називати країнами Женевської угоди. Третю, самостійну групу утворюють країни, чиє вексельне законодавство не належить до двох інших систем. Тому в міжнародних розрахунках необхідно враховувати нормативні акти, що є у вексельному законодавстві різних країн, і передбачати в контрактах, який із чинних нормативних актів регулюватиме фінансові відносини за угодою.

Відповідно до "Однотипного вексельного закону” вексель складається в письмовому вигляді і містить певний перелік обов'язкових реквізитів.

Реквізити простого векселя:

1. "Вексельна помітка".

2. Просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму грошей.

3. Зазначення терміну платежу.

4. Місце платежу.

5. Найменування одержувача.

6. Зазначення дати і місця упорядкування платежу.

7. Підпис векселедавця.

Без якогось із цих реквізитів документ не має сили простого векселя.

Відповідно до "Однотипного вексельного закону", переказний вексель (тратта) повинен містити:

1. Найменування "вексель", включене в сам текст документа.

2. Просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму грошей.

3. Найменування трасата (боржника).

4. Зазначення терміну платежу.

5. Місце платежу.

6. Найменування особи (ремітента, одержувача), котрому чи за чиїм наказом, має бути здійснений платіж.

7. Зазначення дати і місця складання векселя.

8. Підпис особи (векселедавця, трасанта, кредитора), що видає вексель.

Документ без будьякого з цих реквізитів не має сили перекладного векселя.

Оскільки переказний вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є лише представником справжніх грошей, у міжнародній практиці заведено, що боржниктрасат зобов'язаний письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений термін, тобто здійснити акцепт тратти. Акцепт відбувається у вигляді надпису на лицьовому боці векселя і підписується акцептантом.

Печатка під акцептом не ставиться. Акцепт тратти може бути загальним або обмеженим. Обмежений (частковий) акцепт - це письмова згода боржника сплатити тільки частину суми, зазначеної на тратті.Необхідність акцепту тратти викликана тим, що обов язок трасату оплатити її виникає тільки після акцепту.

Тому для належного виконання трасатом своїх зобов'язань експортер, передаючи в банк з інкасовим листом товаровідвантажувальні документи, додає до них тратту. В інкасовому дорученні експортер вказує, що товаровідвантажувальні документи, за якими імпортер може отримати товар, мають бути передані інкасуючим банком імпортеру проти акцепту виставленої на нього тратти.

У тому разі, коли тратта підлягає акцепту до поставки товару, експортер пересилає тратту імпортеру, імпортер акцептує її і передає акцептовану тратту банку з дорученням видати її експортеру тільки після одержання трасатом товаророзпорядчих документів, що засвідчують поставку товару.

Акцепт тратти може здійснювати і банк. Такий банківський акцепт застосовується для дострокового обліку тратти. Облік (або негоціація) тратти - це продаж векселя векселедержателем банку до настання терміну платежу за векселем. Але при цьому векселедержатель отримує не повну суму векселя, а тільки її частину, яка залишилася після відрахування облікового процента і банківського збору. Після цього банк може в зазначений термін пред'явити трасату вексель до оплати.

Надійнішою гарантією порівняно з акцептом за траттами і простими векселями у міжнародній торгівлі є їх авалювання (підтвердження) банками. Аваль є вексельним поручительством, до якого застосовується вексельне право. Це поручительство означає гарантію платежу за траттою або простим векселем (повністю чи частково) з боку банку, якщо боржник не виконав у строк зобов'язання за векселем.

У міжнародному платіжному обігу вексель є оборотним фінансовим документом. Це означає, що з переданням векселя іншій особі до нього переходять усі права, вимоги та ризики за цим документом. Передання векселя здійснюється шляхом простого вручення або за допомогою передавального напису (індосаменту). Такий напис ставиться на зворотному боці векселя і підписується індосантом.

Індосаменти бувають таких видів:

1. Бланковий індосамент. Це передавальний напи зроблений на зворотному боці векселя, у якому не зазначено, за наказом якої особи необхідно здійснити платіж. Він являє собою найменування індосанта і його підпис.

2. Іменний (повний) індосамент. За його допомогою індосант передає усі права і вимогу за векселем іншій особі, чиє найменування або ім'я вказується в індосаменті.

3. Перепоручительський індосамент. Такий передавальний напис робиться держателем векселя при переданні цього документа на інкасо банку з проханням отримати за ним платіж і забезпечити виконання останнім усіх вимог за векселем.

Індосамент можна здійснити у вигляді передавального напису з умовою відмови взяти на себе відповідальність, що випливає з тратти. Тоді робиться напис "Без обороту на мене", а передавальний напис називається безоборотным індосаментом.

Борг трасата вважається погашеним при оплаті векселя готівкою, перерахуанням зазначеної в його тексті суми на банківський рахунок пред'явника чеком чи переказом. Після оплати пред'явник цього документа мусить повернути трасату вексель з оцінкою про оплату, яка ставиться на зворотному боці векселя.

Третім засобом платежу, використовуваним у міжнародній торгівлі, є банківський переказ [14]. Це розрахункова банківська операція, що полягає у пересиланні платіжного доручення одного банку іншому. Платіжне доручення являє собою наказ банку, складений на основі вказівок переказодавача - клієнта банку, адресований своєму банкукореспонденту, про виплату певної суми грошей переказоодержувачу (бенефіціару). Платіжними дорученнями розраховуються з постачальниками і підрядниками у разі передоплати ними за узгодженням із різними кредиторами. Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошей на рахунках платників. При розрахунку дорученнями скорочується час і документообіг операції.

2. Необхідність та принципи кредитування зовнішньоекономічної діяльності

Міжнародний кредит - це економічні відносини, які виникають між державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою передавання валютних, кредитних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки з винагородою(відсотками) [16].

Отже, суб'єктами міжнародного кредиту виступають приватні фірми, акціонерні комерційні банки, інколи брокери, посередники, уряди, регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути. Залежно від суб'єктів кредитних відносин розрізняють такі види міжнародного кредиту [25]:

- міжнародний кредит між фірмами різних країн як різновид комерційного кредиту;

- банківський кредит у міжнародній торгівлі;

- брокерський кредит як проміжна форма між фірмовими та банківськими кредитами;

- міжнародні(міжурядові) кредити, включаючи змішані(надання допомоги у вигляді урядових субсидій);

- кредити регіональних банків розвитку;

- кредити міжнародних кредитних та валютнофінансових організацій;

Основною сутнісною ознакою міжнародного кредиту є те, що він являє собою форму руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Рух цієї форми капіталу пов'язаний з наданням суб'єктам світового ринку валютних та кредитних ресурсів на умовах повернення, визначення строків, на які кредити надані, та виплати відповідної винагороди за позичку у формі відсотка [27].

Операції на світовому ринку капіталів за своїм характером поділяються на комерційні - ті, що пов'язані із зовнішньою торгівлею, та фінансові (вивіз капіталу, погашення заборгованості та інше).

За строками операцій розрізняють міжнародний грошовий ринок та міжнародний ринок капіталу, на якому здійснюються середньострокові та довгострокові операції.

Міжнародний кредит виконує низку важливих функцій [31]:

1. Забезпечує перерозподіл між країнами фінансових і матеріальних ресурсів, що сприяє їх ефективному використанню.

2. Посилює нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах.

3. Прискорює реалізацію товарів.

У розвитку світового господарства міжнародний кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі.

Форми міжнародного кредиту класифікуються за наступними принципами [25]:

1. За призначенням розрізняють зв'язані ті фінансові кредити.

Зв'язані кредити мають цільовий характер, закріплений в кредитних угодах. До них належать :

- комерційні кредити, які надаються для закупівлі певних видів товарів чи оплати послуг;

- інвестиційні - для будівництва конкретних об'єктів, на прямі капіталовкладення, погашення зовнішньої заборгованості, придбання цінних паперів;

- проміжні - для обслуговування змішаних форм вивезення капіталів, товарів та послуг;

Фінансові кредити не мають цільового призначення.

2. За джерелами кредитів :

- зовнішнє кредитування;

- внутрішнє кредитування;

3. За формою надання кредитів :

- товарні;

- валютні;

4. За строками міжнародні кредити поділяються на :

- надстрокові - добові, тижневі, до трьох місяців;

- середньострокові - між 15 роками;

- довгострокові - понад 57 років;

5. За валютою позики :

- у валюті країнипозичальника;

- у валюті країникредитора;

- у валюті третьої країни;

6. За забезпеченістю :

- забезпечені (товарними документами, цінними паперами, векселями, нерухомістю тощо);

- бланкові - під зобов'язання боржника;

7. За формою надання кредитів :

- готівкові;

- акцептні;

8. За суб'єктами кредитних відносин :

- державний;

- приватний;

- кредит міжнародних фінансових організацій;

9. За видом ставки кредита :

- фіксована;

- плаваюча;

- комбінація ставок;

10. За способом погашення кредита:

- з рівномірним погашенням;

- з нерівномірним погашенням;

- з одночасним погашенням;

- з ауїтентним погашенням ( відсотки погашаються разом з основним боргом);

За видами міжнародні кредити можна класифікувати наступним чином [27]:

1. Фірмовий кредит - одна з найстаріших форм зовнішньоторговельних кредитів. Він є позичкою, яка надається експортером однієї країни імпортеру іншої у вигляді відстрочки платежу, або, іншими словами, це нещо інше, як комерційний кредит у зовнішній торгівлі.Фіромовий кредит, строки якого коливаються від 1 до 7 років, має кілька різновидів : вексельний кредит, аванс покупця, кредит за відкритим рахунком.

Вексельний кредит передбачає, що експортер укладає договір про продаж товарів, а потім виставляє перевідний вексель на імпортера. Останній, одержавши комерційні документи, акцептує його, тобто дає згоду на оплату в строк, який на ньому вказано.

Авансовий кредит виступає як сплата імпортером 1020% вартості поставки , як часткова гарантія повної сплати експортеру всієї суми в обумовлені строки.

Кредит за відкритим рахунком проводять через відповідні рахунки банків імпортера і експортера. Зокрема, згідно з борговою угодою експортер записує на рахунок імпортера його борг у сумі, еквівалентній загальній вартості відвантажених товарів із заліокм відсотків, що нараховуються. Імпортер, у свою чергу, зобов'язується в термін, який вказано в угоді, погасити суму кредиту та сплатити відсотки.

2. Банківське кредитування експорту й імпорту виступає у формі позичок під заставу товарів, товарних документів, векселів, а також обліку тратт. Іноді банки надають великим фірмамекспортерам, з якими вони тісно пов'язані, бланковий кредит, тобто без формального забезпечення.

У міжнародній торгівлі банківські кредити мають переваги перед фірмовими. Вони дають можливість одержувачу вільніше використовувати кошти на купівлю товарів, звільняють його від необхідності звертатися за кредитом до фірмпостачальників, робити з останніми розрахунки за товари готівкою за Рахунок банківського кредиту. Залучаючи державні кошти і застосовуючи гарантії, приватні банки нерідко надають експортні кредити на 1015 років за ставками, нижчими від ринкових. Проте банки, як правило, обмежують використання кредиту рамками своєї країни і нерідко ставлять умови про витрачання його на певні цілі, наприклад, на купівлю товарів у фірм, у яких вони заінтересовані. При цьому банківський кредит набуває властивостей фірмового кредиту.

Банківський кредит дається банками, банкірськими домами, іншими кредитними установами. Для координації операцій з кредитування зовнішньоекономічних операцій, мобілізації значних кредитних ресурсів і рівномірного розподілу ризику банки організовують консорціуми, синдикати, банківські пули. Банки надають експортні та фінансові кредити.

Експортний кредит - кредит, що видається банком країниекспортера банку країниімпортера для кредитування поставок машин, устаткування й інших інвестиційних товарів. Банківські кредити видаються в грошовій формі і мають "пов'язаний" характер, тому що позичальник зобов'язаний використовувати позичку тільки для купівлі товарів у країні кредиторі. Однією з форм кредитування експорту банками з 60х років став кредит покупцю (на 58 і більше років).

Особливість кредиту покупцю полягає в тому, що банк експортера безпосередньо кредитує не національного експортера, а іноземного покупця, тобто фірми країниімпортера та їхні банки. Тим самим імпортер купує необхідні товари з оплатою рахунків постачальника за рахунок коштів кредитора і віднесенням заборгованості на покупця або його банк. Звичайно такі кредити пов'язуються з придбанням товарів і послуг у певної фірми. При цьому експортер не бере участі у кредитуванні угоди, що виключає можливість завищення ціни кредиту.

Вартість банківських кредитів покупцеві, як правило, фіксується на ряд років на рівні нижчому від вартості позичкових коштів на ринку позичкових капіталів, що підвищує їх конкурентоспроможність. Термін кредиту покупцю перевищує термін кредиту постачальника; в основному це середньо і довгострокові позики. Банки при цьому можуть відкривати кредитні лінії для іноземних позичальників на оплату закуплених товарів. У цьому напрямку відбувається еволюція кредитування експорту. Банківські кредити покупцю відтісняють кредити постачальнику (експортеру) і фірмові кредити.

Фінансовий кредит дає змогу закуповувати товари на будьякому ринку і, отже, на максимально вигідних рівнях. Найчастіше фінансовий кредит не пов'язаний із товарними поставками і призначений, наприклад, для погашення зовнішньої заборгованості, підтримання валютного курсу, поповнення авуарів (рахунків) в іноземній валюті.

Великі банки надають акцептний кредит у формі акцепту тратти. Експортер домовляється з імпортером, що платіж за товар буде зроблений через банк шляхом акцепту останнім виставлених експортером тратт.

Згідно з Одтипним вексельним законом, прийнятим Женевською вексельною конвенцією 1930 p., акцепт повинен бути простим, нічим не обумовленим, але може бути обмежений частиною вексельної суми (частковий акцепт). Англійське вексельне право допускає акцепт загальний і обмежений (умовний, частковий, місцевий, підписаний одним із кількох платників). Акцептант є головним боржником, тобто відповідає за оплату векселя у встановлений термін. У разі неплатежу утримувач векселя має право подати на акцептанта прямий позов. Векселі, акцептовані банками, служать інструментом при наданні міжбанківських кредитів, що розширює можливість кредитування зовнішньої торгівлі. Існує ринок банківських акцептів. Акцептовані першокласним банком тратти легко реалізуються на ринку позичкових капіталів. Через поновлення акцептів кредити часто перетворюються з короткострокових у довгострокові.

Однією з форм кредитування експорту є акцептнорамбурсний кредит, що грунтується на поєднанні акцепту векселів експортера банком третьої країни і переказі (рамбурсуванні) суми векселя імпортером банкуакцептанту.

Акцептнорамбурсна кредитна ставка містить у собі кілька етапів і забезпечується такими інструментами (операціями):

доручення про акцепт тратти банкомакцептантом;

угода про акцепт;

виставляння безвідкличного акцептного акредитива з зобов'язанням акцептувати тратту;

відвантаження товару;

облік тратти і передання комерційних документів банку;

пересилання тратти для акцепту та комерційних документів;

повернення акцептованої тратти;

переоблік тратти;

пересилання комерційних документів;

передання комерційних документів імпортеру під забезпечення

(гарантійна розписка);

рамбурсування (переказ суми векселя і повернення забезпечення);

переказ суми векселя банкуакцептанту;

пред'явлення тратти до оплати у вказаний термін.

Експортер домовляється з імпортером, що платіж за товар здійснюватиметься через банк шляхом акцепту останнім тратти, виставленої експортером, якщо він не впевнений у платоспроможності імпортера або зацікавлений у швидкому одержанні вирученої валюти за продані товари до настання терміну оплати векселя. При досягненні домовленості імпортер дає доручення своєму банку укласти угоду про акцепт.

Банкакцептант, у свою чергу, вимагає гарантії своєчасної оплати векселя і виставляє на банк експортера безвідкличний акцептний акредитив, що передбачає акцепт тратти. Отримавши про це повідомлення, експортер відвантажує товар, виписує тратту і комерційні документи, пересилає їх у свій банк, де звичайно враховується вексель. Банк експортера пересилає тратту і документи банковіакцептанту, котрий, акцептувавши тратту, віддає її або банкові експортера, або його кореспондентові чи філії, а товарні документи - банкові імпортера.

Банк імпортера передає імпортеру товарні документи під відповідне забезпечення, звичайно гарантійну розписку, що підтверджує право власності на товар. Банк експортера переобліковує акцептовану тратту. Тоді вона потрапляє в обіг на світовому ринку позичкових капіталів, який виступає в даній операції як сукупний кредитор. У цьому полягає специфіка і перевага акцептнорамбурсного кредиту.

До настання терміну тратти імпортер рамбурсує валюту своєму банкові в обмін на раніше передане забезпечення. Банк імпортера передає банкуакцептанту суму тратти за кілька днів до терміну її оплати. Коли настає термін, останній власник тратти подає її до оплати в банкакцептант, котрий перевіряє достовірність векселя, послідовність індосамента (буває до 10 передавальних надписів), щоб переконатися, що останній власник законний.

Акцептнорамбурсний кредит найбільш забезпечений, коли він пов'язаний із зовнішньоторговельними операціями і застосовується при розрахунках між експортером та імпортером. Технічно при цьому використовуються акредитив і переказний вексель. Умови акцептнорамбурсного кредиту - ліміт, термін кредиту, процентна ставка, порядок оформлення, використання, погашення - визначаються на основі попередньої міжбанківської домовленості.

Забезпеченість його обумовлена реалізацією товарів. Якщо цей кредит не пов'язаний із товарними поставками, він набуває суто фінансового характеру.

Проміжною формою між фірмовим і банківським кредитом у деяких країнах (наприклад, у Великобританії, ФРН, Нідерландах, Бельгії) є брокерський кредит. Як і комерційний кредит, він стосується товарних угод і одночасно банківського кредиту, оскільки брокери звичайно позичають кошти у банків. Брокерська комісія становить 1/501/32 суми угоди. Брокерські фірми у Великобританії об'єднані в асоціацію. Брокери мають інформацію про світові ринки. Крім здійснення кредитних операцій, вони надають гарантії щодо платоспроможності покупців. Роль брокерських кредитів у зовнішній торгівлі на сучасному етапі зменшилась.

Розширення зовнішньоторговельного обороту, проблема мобілізації значних сум на тривалі терміни зі значним ризиком спричинили розвиток середньо і довгострокового міжнародного кредиту. Система кредитування експорту за допомогою векселів, розроблена банкірськими й акцептними домами, комерційними банками, не могла задовольняти зрослі потреби міжнародної торгівлі. У ряді країн (Великобританії, Франції, Японії та ін.) створена спеціальна система середньо і довгострокового кредитування експорту машин та устаткування з використанням державних субсидій і гарантій. Форми цих видів кредитування загалом аналогічні формам короткострокового кредитування (фірмовим, банківським, міждержавним кредитам тощо), але мають свої особливості. У боротьбі за ринки збуту експортери надають середньострокові кредити терміном від 15 до 710 років, оформляючи їх векселем. Середньостроковий фірмовий кредит посилює ризик експортера, пов'язаний з оплатою тратт імпортером, і складність обліку тратт, акцептованих імпортером. Банки стають організаторами зовнішньоекономічної діяльності клієнтів, беручи участь у переговорах про торговельнопромислове співробітництво, будучи центрами економічної інформації та звільняючи експортера від ризиків і витрат.

Банки надають довгострокові кредити за компенсаційною угодою, що грунтується на взаємних поставках товарів на рівну вартість. Такі кредити завжди мають цільовий характер. Отримуючи в кредит (на 815 років) машини, устаткування для створення і реконструкції підприємств, освоєння природних ресурсів, позичальник на погашення кредиту здійснює зустрічні поставки продукції побудованих підприємств або таких, що будуються. Відмітна риса компенсаційних угод - великомасштабний і довгостроковий характер, взаємна обумовленість експортної та імпортної угод. Кредит за компенсаційними угодами служить для імпортера засобом ув'язування: а) платежів за закуплені машини й устаткування і б) виручки від зустрічних поставок товару на експорт для компенсації відповідних витрат. Під час реалізації великих компенсаційних угод застосування фірмових кредитів звичайно обмежене. Тут переважають довгострокові консорціальні кредити, надані банківськими консорціумами, оскільки, поперше, національне валютне законодавство, як правило, установлює для банків ліміт кредитування одного позичальника; подруге, банки прагнуть обмежити ступінь ризику при наданні кредитів.

3. Практичні завдання

3.1 Задача №1

За умовами домовленності підприємствоекспортер надає іноземному покупцеві розстрочку платежу 70% вартості контракту на 4 роки з розрахунку 3 % річних. Сума контракту складає 2300 доларів США.

Погашення кредиту відбуватиметься рівними піврічними внесками (у вигляді виписаного комплекту тратт) через півроку після поставки товару, відвантаженого разовою партією.

У даний момент між контрагентами ведуться переговори щодо способу нарахування процентів. Проценти можуть бути нараховані :

1. Із суми заборгованості до дати наступного платежу;

2. Від дати видачі до дати оплати чергової тратти;

3. Підрахуванням загальної суми процентів і поділенням її на рівні частини за числом тратт.

Завдання :

1. Розрахувати суму валюти, яка буде зарахована на поточний гривневий та валютний рахунки підприємства на момент погашення 8ї тратти.

2. Визначити загальну суму належних до оплати процентів за всіма варіантами.

3. Визначити найбільш вигідний варіант нарахування процентів з точки зору експортера.

4. Виходячи із зазначених умов підготувати проект розділу контракту “Умови платежів”.

Рішення

1. Згідно умов завдання сплата загальної суми товару по контракту в 2300 дол.США обумовлена як :

а) готівкова сплата 30% суми контракту (2300 дол.США) в момент поставки товару, що дорівнює сумі 690 дол.США;

б) виписування 8 векселів (тратт) на залишок суми, тобто на загальну суму в 1610 дол.США, рівними сумами сплати по 1610 дол.США/8=201,25 дол.США у півріччя + погоджена схема процентів за наданий кредит на момент сплати чергового векселя.

2. Обумовлені проценти за кредит при розрахуванні за схемою № 1 “ Із суми заборгованості до дати наступного платежу” розраховуються як (схема а):

за 1 півріччя сума непогашеної заборгованості кредиту становитиме 1610 дол.США, а, відповідно, нарахована сума процентів, яка повинна бути сплачена разом з 1 векселем становить:

, тобто 1,50% від початкової суми боргу 1610 дол.США;

за 2 півріччя сума непогашеної заборгованості кредиту становитиме 1408,75 дол.США, а, відповідно, нарахована сума процентів, яка повинна бути сплачена разом з 2 векселем становить:

, тобто 1,312% від початкової суми боргу 1610 дол.США;

за 3 півріччя сума непогашеної заборгованості кредиту становитиме 1207,5 дол.США, а, відповідно, нарахована сума процентів, яка повинна бути сплачена разом з 3 векселем становить:

, тобто 1,125% від початкової суми боргу 1610 дол.США;

за 4 півріччя сума непогашеної заборгованості кредиту становитиме 1006,25 дол.США, а, відповідно, нарахована сума процентів, яка повинна бути сплачена разом з 4 векселем становить:

, тобто 0,937% від початкової суми боргу 1610 дол.США;

за 5 півріччя сума непогашеної заборгованості кредиту становитиме 805,0 дол.США, а, відповідно, нарахована сума процентів, яка повинна бути сплачена разом з 5 векселем становить:

, тобто 0,75% від початкової суми боргу 1610 дол.США;

за 6 півріччя сума непогашеної заборгованості кредиту становитиме 603,75 дол.США, а, відповідно, нарахована сума процентів, яка повинна бути сплачена разом з 6 векселем становить:

, тобто 0,563 % від початкової суми боргу 1610 дол.США;

за 7 півріччя сума непогашеної заборгованості кредиту становитиме 402,5 дол.США, а, відповідно, нарахована сума процентів, яка повинна бути сплачена разом з 7 векселем становить:

, тобто 0,375 % від початкової суми боргу 1610 дол.США;

за 8 півріччя сума непогашеної заборгованості кредиту становитиме 201,25 дол.США, а, відповідно, нарахована сума процентів, яка повинна бути сплачена разом з 8 векселем становить:

, тобто 0,187 % від початкової суми боргу 1610 дол.США;

Таким чином, загальна сума процентів по схемі № 1 (а) за 4 роки становитиме 108,67 дол.США, що становить 6,75% від початкової суми боргу в 1610 дол. США

3. Розрахунок процентів за кредит при розрахуванні за схемою № 2 “ Від дати

видачі до дати оплати чергової тратти” (схема б)проводиться окремо для кожного векселя, тобто розраховується сума процентів за строк від видачі векселя до його погашення :

за 1 півріччя сума нарахованих процентів з 1го векселя номіналом в 201,25 дол.США, яка повинна бути сплачена разом з 1м векселем через 1 півріччя становитиме:

, тобто 0,187 % від початкової суми боргу 1610 дол.США;

за 2 півріччя сума нарахованих процентів з 2го векселя номіналом в 201,25 дол.США, яка повинна бути сплачена разом з 2м векселем через 2 півріччя становитиме:

, тобто 0,375 % від початкової суми боргу 1610 дол.США;

за 3 півріччя сума нарахованих процентів з 3го векселя номіналом в 201,25 дол.США, яка повинна бути сплачена разом з 3м векселем через 3 півріччя становитиме:

, тобто 0,563 % від початкової суми боргу 1610 дол.США;

за 4 півріччя сума нарахованих процентів з 4го векселя номіналом в 201,25 дол.США, яка повинна бути сплачена разом з 4м векселем через 4 півріччя становитиме:

, тобто 0,75 % від початкової суми боргу 1610 дол.США;

за 5 піврічь сума нарахованих процентів з 5го векселя номіналом в 201,25 дол.США, яка повинна бути сплачена разом з 5м векселем через 5 піврічь становитиме:

, тобто 0,937 % від початкової суми боргу 1610 дол.США;

за 6 піврічь сума нарахованих процентів з 6го векселя номіналом в 201,25 дол.США, яка повинна бути сплачена разом з 6м векселем через 6 піврічь становитиме:

,тобто 1,125 % від початкової суми боргу 1610 дол.США;

за 7 піврічь сума нарахованих процентів з 7го векселя номіналом в 201,25 дол.США, яка повинна бути сплачена разом з 7м векселем через 7 піврічь становитиме:

, тобто 1,312 % від початкової суми боргу 1610 дол.США;

за 8 піврічь сума нарахованих процентів з 8го векселя номіналом в 201,25 дол.США, яка повинна бути сплачена разом з 8м векселем через 8 піврічь становитиме:

, тобто 1,5 % від початкової суми боргу 1610 дол.США;

Таким чином, загальна сума процентів по схемі № 2 (б) за 4 роки становитиме 108,67 дол.США, що становить 6,75% від початкової суми боргу в 1610 дол. США, тобто така ж як по схемі № 1.

4. Розрахунок процентів по схемі № 3 “ Підрахуванням загальної суми процен

тів і поділенням її на рівні частини за числом тратт”(схема с)до кожної тратти виконується з розрахунку початкової суми боргу в 1610 дол.США на строк боргу в 4 роки, як :

, або 12% від початкової суми боргу в 1610 дол. США.

За схемою с) необхідно з кожним із 8 векселів при погашенні через півріччя сплачувати по 12%/8=1,5% процентів, тобто по 24,15 дол.США.

5. Для експортера найбільш вигідною схемою сплати процентів (ранжування за зниженням цінності) є :

схема № 3 (с) - оскільки загальна сума процентів 12% значно перевищує суми процентів по схемам № 1 та № 2, але схема № 3 не може бути прийнята імпортером, оскільки суперечить умовам погашення суми боргу частковими сумами рівномірно через півріччя, тобто такі % можна сплачувати при поверненні всієї суми боргу в 1610 дол.США через 4 роки;

поток платежів по схемі № 1 “ Із суми заборгованості до дати наступного платежу”, оскільки він дає найбільшу дисконтовану “пренумерандо” сумму сплачених процентів, враховуючи здешевлення коштів в часі.

6. Проект розділу контракту “Умови платежів” :

а) часткова оплата суми контракту здійснюється готівковим платежем на момент відгрузки товару в сумі 30% від вартості контракту перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок “Продавця” ________________;

б) “Продавець” надає “Покупцю” комерційний кредит на суму 70% від загальної суми контракту строком на 4 роки під 3 % річних від суми залишку боргу за період між частковими поверненнями основної суми боргу, яка оформлюється 8 переказними векселями(траттами) номіналом по 8,75% від суми контракту з відповідними строками погашення через 6,12,18,24,30,36,42,48 місяців після відгрузки товару, додатково включаючи в суму оплати векселя відповідні нараховані суми процентів за користування кредитом (за методом “ Із суми заборгованості до дати наступного платежу”);

7. Всього за контрактом “Продавець” отримає суму - 2408,67 дол.США. Оскільки у 2005 році в Україні відмінений обов”язковий продаж 50% валютної виручки на МВРУ, продавець може отримати:

2408,67 доларів США - на валютний розрахунковий рахунок в банку;

2408,67 дол.США *5,05грн./1дол = 12168,78 грн. - на гривневий розрахунковий рахунок в банку після вільного продажу валютної виручки на МВРУ;

3.2 Задача №2

Німецька фірма планує експортувати кухонний мікропроцесор до США на умовах ФОБ Гамбург. В результаті вивчення американського товарного ринку були отримані наступні дані:

1. Роздрібна ціна продажу аналогічного товару споживачеві на внутрішньому ринку США - 470 доларів США, включаючи податок з продажу 17,25 % від розрібної ціни.

2. Націнка експортера - 80 % від обсягу продажів;

3. Націнка імпортера - 60 % від обсягу продажів;

4. Націнка оптовика - 25 % від обсігу продаж імпортера;

5. Націнка роздрібного торгівця - 40 % від обсягу продаж оптовика;

6. Митний збір - 3% від ціни ФОБ;

7. Вартість отримання вантажу з митниці і складування по прибуттю -

3 % CIF;

8. Вартість накладних витрат (фрахт, транзит, страхування) - 15% ФОБ

Завдання :

1. Розрахувати ціну пропозиції ФОБ.

2. Розрахувати ціну пропозиції CIF.

3. Сформулювати проект розділу “Ціна і загальна вартість товару”:

4. Огрунтувати цінову стратегію експорту кухонного мікропроцесора до США.

Рішення

1. FOB - FREE ON BOARD (... named port of shipment) - ФРАНКОБОРТ (... назва порту відвантаження) [8].

Термін "франкоборт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Продавець зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будьяку експортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару.

Покупець зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будьяку імпортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності у зв'язку з імпортом товару, а також, у разі необхідності, з його транзитним перевезенням через будьяку країну.

Покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження.

2. CIF - COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination)

ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ (... назва порту призначення) [8].

Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, ПРОТЕ, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будьякі додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Термін CIF зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Продавець зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будьяку експортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару.

Покупець зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будьяку імпортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для імпорту товару та його транзитного перевезення через будьяку країну.

3. Враховуючи умови вихідних даних, для сплати рознічним продавцемв США податку в 17,25% та отримання розраховуємого прибутку в 40% при рознічній ціні продажу прилада 470 дол.США, він повинен купити прилад у оптового торгівці по ціні не більше :

4. Відповідно, для отримання розраховуємого прибутку в 25%, оптовик в США повинен купити у імпортера США прилад по ціні не більше :

5. Враховуючи прогнозований прибуток імпортера США в 60%, собівартість ціни прилада для імпортера для отримання розраховуємого прибутку повинна бути не більше :



6. Оскільки для імпортера в США ціна доставки по території США та величина митних зборів дані в % долі від цін FOB та СIF приладу, составляємо систему рівнянь по умовам вихідних даних :

З наведеної системи рівнянь розраховуємо ціну FOBГамбург та СIFГамбург, виходячи з знання ціни собівартості прилада для імпортера США.

Для отримання вище розрахованої ціни собівартості прилада для імпортера США при схемі FOB, ціна контрактної покупки прилада на FOBГамбург повинна бути не вище (згідно умов FOB,CIF та митного імпортного оформлення в США та доставки по території США):

7. Враховуючи прогнозний розрахунковий прибуток експортера в 80%, та приймаючи експортний митний збір в Німеччині в 3%, рівний імпортному митному збору в США, собівартість покупки приладу у виробника в Німеччині для експортера не повинна бути вище, ніж :

Цінова стратегія експортера повинна будуватися на досягненні ціни собівартості приладу (мікропроцесор кухонного комбайна) не вище вказаної межі, або на відкритті в США свого представництва по продажу або і виготовленню прилада, що уникнути посередників, які отримують значно більші доходи , ніж експортер та виробник приладу в Німеччині.

8.Сформувати проект розділу “Ціна і загальна вартість товару” :

а) Ціна та загальна сума контракту

а1) Ціна товару розуміється як ціна FOB - Гамбург(Німеччина).

а2) Ціна одиниці товару становить 117,88 дол.США

а3) Загальна сума контракту -_____ (________) доларів США.

а3) Розрахунки за товари виконуються в доларах США

3.3 Задача №3

На територію України на умовах давальницької ввозиться сировина. Ціна одиниці сировини - 1,3 дол.США за одиницю. Кількість сировини - 480 одиниць. Загальна кількість готової продукції - 180 штук. Ціна одиниці готової продукції - 70 дол.США. Курс НБУ на момент пред”явлення векселя до оплати 5,05 грн./1 дол.США.

Умова поставки - CIF.

Ставка мита на сировину - 10%;

Ставка мита на готову продукцію - 30%;