Відтворення капіталу. Світове господарство

Диверсифікація валютних резервів (diversification of foreign exchange reserves) - політика держави, банків, транснаціональних корпорацій, метою якої є включення в склад валютних резервів іноземних валют для забезпечення міжнародних розрахунків і захисту їх від валютних ризиків.

Заходи по прискоренню розрахунків зменшують валютні ризики або дозволяють їх уникнути. Це передоплата, авансові платежі, заміна поштового інкасо телеграфним та ін.

Заходи щодо захисту від валютного ризику у контрактах 1. вибір валюти платежу (розрахунку); 2. введення валютних застережень; 3. індексне застереження (index reservation); 4. Цінова політика - включення валютного ризику або вартості страхування в ціни реалізованих товарів. 5. ”Лидз энд лэгс” (leads and lags) - вид розрахунків, пов'язаний із маніпулюванням строками розрахунків. Наприклад, спільне підприємство (СП), що знаходиться на нашій території, прискорює платежі на користь іноземної компанії, гроші переводять у країну, де менші податки. СП недоодержує прибутки і менше платить податків.

“Подушка” (cushion) - завищення цін у рахунку-фактурі на певну суму для компенсації можливих втрат від знецінення валюти платежу.

Компенсаційний кредит (back-to-back loan) - кредит, який надається двома компаніями, які знаходяться у різних країнах, на рівну суму. Це дозволяє захиститися від валютних ризиків, вивільнити заблоковані кошти, уникнути валютних обмежень.

Експортний факторинг: банк чи факторингова фірма купує у своїх клієнтів їх вимоги до контрагентів, протягом 2-3 днів виплачує 70-90% цих вимог у вигляді авансу, а решту - в обумовлені строки незалежно від надходження коштів від боржників. За послугу банк чи факторингова компанія беруть 0,5-1,5% від суми оплачених рахунків плюс звичайний банківський процент для короткострокових кредитів. Клієнт факторингової компанії чи банку концентрує свою увагу виключно на виробництві; страхує себе від валютних ризиків; прискорює обіг власних коштів.

Форфейтинг : експортер, отримавши вексель за проданий товар, продає його без права регресу (обороту на продавця векселя) в обмін на негайну оплату (зазвичай - з дисконтом). Рівень дисконту залежить від процентної ставки по банківським кредитам, ризику несплати векселя, виду валюти, у якій проводяться розрахунки та ін.

Хеджирування (hеdging) - операції на біржах, які дозволяють страхуватися від несприятливої зміни цін. Хеджирування валютних ризиків здійснюється проведенням валютно-обмінних операцій до того як стануться несприятливі зміни валютного курсу, або ж укладанням угод, які дозволяють компенсувати збитки від таких змін за рахунок паралельних угод з валютою.

Валютний опціон (option of exchange) : одна особа за визначену винагороду (премію) дає іншій право купити (опціон “колл”) або продати (опціон “пут”) валюту по погодженому курсу в будь-який день протягом визначеного періоду (американський опціон) чи у визначений день (європейський опціон) або взагалі відмовитися від угоди без відшкодування збитків.

Ф'ючерсні операції (futures transactions) з іноземною валютою - cтрокові угоди купівлі-продажу валюти на біржовому ринку. Курс купівлі-продажу вказується в момент укладання угоди на певну дату. Зразу ж після укладання угоди сплачується премія у вигляді певної суми за одиницю валюти або відсотка від суми угоди. Розрахунки проводяться під час виконання угоди в обумовлений термін.

Валютне регулювання - діяльність держави щодо регулювання міжнародних розрахунків і порядку здійснення угод з валютою та валютними цінностями з метою зрівноваження платіжних балансів, стабілізації валюти, підвищення ефективності економіки, стимулювання господарської діяльності, боротьби з інфляцією. Основні інструменти валютного регулювання: валютна інтервенція, політика відсоткових ставок, яка впливає на рух валюти, різні прямі валютні обмеження у сфері торгівлі, нормування вивезення валюти за кордон та ін.

Валютний контроль ( currency control ) - заходи, за допомогою яких держава регулює порядок придбання іноземної валюти та золота й операції з ними. Валютний контроль здійснюється для захисту платіжного балансу та для запобігання різкому зниженню валютного курсу. Організація валютного контролю в Україні визначається Положенням про валютний контроль(Постанова НБУ від 08.02.2000 р. №49).

Декрет КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (від 19.02.1993 р. №15-93) встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних організацій і функції банків та інших кредитно-фінансових установ в регулюванні валютних операцій, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Декрет встановлює, що гривня є єдиним законним засобом платежу на території України. Усі надходження на користь резидентів в іноземній валюті підлягають обов'язковому продажу через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку. Уповноважені банки продають валюту на протязі 5 днів з моменту надходження її на кореспондентські рахунки. Кошти у валюті України, виручені від продажу іноземної валюти, підлягають відрахуванню резидентам на протязі двох днів з моменту їх зарахування на баланси банків.

Декрет КМУ “Про режим валютних рахунків громадян в уповноважених банках України” від 02.12.1994 р. №2-92 встановлює, що поточні валютні рахунки громадянам відкриваються без підтвердження джерел одержання валютних коштів; видача грошей з цих рахунків здійснюється без обмежень; доходи, одержані від розміщення коштів на рахунках, не оподатковуються; залучені на депозити кошти можуть бути продані лише за згодою їх власників.

Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (23.09.1994 р.) встановлює, що валютну виручку зараховують на валютні рахунки резидентів у терміни, визначені у контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення. Резиденти, які купують іноземну валюту для виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані перераховувати такі суми на протязі 5 робочих днів з моменту зарахування валюти на валютні рахунки резидентів. Порушення резидентами цих термінів тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої за офіційним поточним валютним курсом на день нарахування пені .

Правила використання дорогоцінних металів та каміння визначаються Законом України від 18.11.1997 р. “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними”.

2.3 Регулювання світової економіки

Інтернаціоналізація економіки - формування стійких виробничо-економічних зв'язків між різними державами на основі міжнародного поділу праці, зростання взаємної залежності національних економік, поглиблення їхньої участі у всесвітньому поділі праці, у виході процесу виробництва за рамки національних кордонів. Об'єктивний історичний процес інтернаціоналізації економіки обумовлює необхідність у створенні наднаціональних органів регулювання економіки, відповідних правил і процедур, що регулюють взаємозв'язки між країнами.

Глобалізація - прогресуючий поділ праці у світовому масштабі, процес обміну товарами, послугами, робочою силою, капіталом, інформацією, який виходить за межі державних кордонів. За даними ГАТТ/СОТ, за останні 30 років темпи світової торгівлі значно випереджали темпи розвитку економіки, а темпи зростання прямих іноземних інвестицій у 3-4 рази перевищували темпи світової торгівлі. Глобалізація веде до створення глобального ринку, чому сприяє також діяльність ГАТТ/СОТ, різних інтеграційних об'єднань (ЄС, НАФТА та ін.).

ГАТТ (Генеральна угода про тарифи і торгівлю) створена 23 країнами в 1947 р. На час перетворення ГАТТ у СОТ (Світову організацію торгівлі) - 01.01.1995 р. в неї входили 119 країн, на частку яких припадало 90% світового товарообігу.

СОТ виконує роль свого роду конституції світової торгівлі. Єдині правила і принципи СОТ заміняють державам-учасникам численні двосторонні умови й угоди. ЯкбиФРН не приєдналася до СОТ, то їй довелося б укласти додатково близько 5000 двосторонніх угод.

СОТ виходить з того, що світова торгівля повинна розвиватися по економічних законах, ніякі адміністративні, невиправдані протекціоністські і дискримінаційні методи її регулювання не допускаються. Учасники ГАТТ надають один одному режим найбільшого сприяння (який передбачає застосування пільгових митних тарифів на ввезені в країну товари), беруть на себе зобов'язання утримуватися від нетарифних обмежень на ввіз товарів, знижувати митні тарифи, утримуватися від надання нових преференцій, спірні питання вирішувати шляхом переговорів. Дозволено введення тимчасових обмежень на імпорт певних товарів, якщо він завдає серйозної шкоди національним виробникам, кількісних обмежень імпорту й експорту для відновлення рівноваги платіжного балансу. Можливе також застосування заходів, не передбачених угодою, з метою забезпечення безпеки країни, охорони здоров'я, національних цінностей, захисту суспільної моралі.

СОТ - дуже авторитетний форум для багатосторонніх і двосторонніх переговорів і консультацій у сфері торгово-економічної політики. Періодично проводяться раунди переговорів по зниженню митних тарифів, удосконаленню умов міжнародної торгівлі. Так, «раунд Кеннеді» (митно-тарифна конференція 1964-1967 рр.), закінчився підписанням ряду документів, найважливіший з яких передбачав поступове зниження тарифів на 35% протягом 5 років.

Вступ у СОТ дозволяє будувати свої операції на визнаних світовим співтовариством договірно-правових принципах, домагатися на законних підставах скасування діючих стосовно них дискримінаційних мір. Антидемпінговий кодекс СОТ відгородив би наших експортерів від неправомірних дій західних країн, здійснюваних під прапором боротьби проти нібито навмисного заниження цін на наші товари. Вдалося б зменшити витрати на сертифікацію й випробування наших товарів за кордоном (зараз вони досягають у ряді випадків 10 і більш відсотків від їхньої експортної вартості). Певну користь принесло би для врегулювання спірних питань і торгово-політичних конфліктів використання механізмів і процедур, створених у СОТ.

Одночасно входження в СОТ створює ряд проблем. Для вступу в СОТ доведеться реформувати систему регулювання зовнішньоекономічних зв'язків з таким розрахунком, щоб вона відповідала правилам СОТ. Відповідно до правил СОТ, імпортована продукція не повинна піддаватися дискримінації шляхом, наприклад, більш високого оподаткування в порівнянні з тим, що існує на продукцію, вироблену усередині країни. Це означає, що наші підприємства були б змушені конкурувати з іноземними фірмами практично на рівних умовах, до чого багато вітчизняних підприємств не готові. Торгівля за правилами СОТ може обернутися захопленням внутрішнього ринку іноземними компаніями і скороченням вітчизняного виробництва.

ЕКОСОР (Економічна і соціальна рада ООН) - один з шести головних органів ООН. На нього припадає майже 70% бюджетних ресурсів ООН, а також особистого персоналу (не враховуючи добровільних фондів і інших програм). Поряд з Генеральною Асамблеєю ООН здійснює координацію всієї діяльності ООН в економічній і соціальній галузях. ЕКОСОР проводить дослідження і складає доповіді, дає рекомендації по міжнародним питанням в галузі економіки, соціального забезпечення, культури, освіти, охорони здоров'я, дотримання прав людини, розвитку світової торгівлі, проблем народонаселення, природних ресурсів, різних аспектів продовольчої проблеми, планування і мобілізації фінансових ресурсів, надання економічної і науково-технічної допомоги країнам, що розвиваються, і ін.

Рада скликає міжнародні конференції і складає проекти конвенцій з питань, що входять у його компетенцію, координує діяльність спеціалізованих закладів ООН.

Членами ЕКОСОР є 54 держави - члени ООН, які обираються Генеральною Асамблеєю ООН, причому 5 постійних членів Ради Безпеки є незмінними членами ЕКОСОР. Допоміжними органами ЕКОСОР є 11 постійних комітетів і комісій, 6 функціональних комісій і 5 регіональних економічних комісій. Штаб-квартира - у Нью-Йорку.

ЮНКТАД (Конференція ООН по торгівлі і розвитку) - орган Генеральної Асамблеї ООН. Створений у 1964 р. У нього входять усі держави-члени ООН, члени його спеціалізованих організацій і МАГАТЕ (168 держав-членів). Одна з найбільш універсальних і представницьких міжнародних економічних організацій. Вищі органи: сесія і Рада по торгівлі і розвитку. Сесія проводиться не рідше одного разу в 4 роки. Штаб-квартира - у Женеві (Швейцарія).

Завдання ЮНКТАД: сприяння розвитку міжнародної торгівлі; забез- печення стабільного миру і рівноправного, взаємовигідного, всебічного співробітництва держав; вироблення рекомендацій, принципів, організаційно-правових умов і механізмів функціонування сучасних міжнародних економічних відносин; участь у координації діяльності інших закладів системи ООН в галузі економічного розвитку, налагодження господарських зв'язків і заохочення міжнародної торгівлі.

ЮНКТАД вироблені і прийняті на I-й сесії принципи міжнародних торгових відносин і торгової політики, що надалі лягли в основу ХАРТІЇ економічних прав і обов'язків держав (1974 р.), прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН.

Прийняті рішення, спрямовані на створення нового міжнародного економічного порядку (НМЕП). Схвалено інтегровану програму по сировині (1976 р.), у рамках ЮНКТАД розроблена угода про Загальний фонд для сировинних товарів (1980 р.). Загальний фонд створюється для того, щоб протистояти негативним наслідкам коливання цін на світових ринках сировинних товарів, застрахувати економіку насамперед країн, що розвиваються, від зниження цін на сировину. Стабільність сировинних ринків забезпечується за допомогою об'єднаних фінансових засобів. Фонд фінансує:

а) міжнародні і національні «буферні» запаси сировини, щоб убезпечити держави від різких стрибків цін на сировину;

б) заходи щодо підвищення продуктивності праці у видобувних галузях промисловості, по розвитку переробної промисловості, транспорту, поліпшенню якості сировини, удосконаленню маркетингу і наукових досліджень і розробок на багатобічній основі.

ЮНКТАД розглядає також широке коло питань, що відносяться до торгівлі готовими товарами, напівфабрикатами, умови «невидимої торгівлі» (страхування, фінансування і кредитування зовнішньої торгівлі, фрахтування морського транспорту та ін.), проблеми заборгованості країн, що розвиваються, діяльності транснаціональних корпорацій, передачі технології, валютно-кредитних відносин, та ін.

МТЦ - міжнародний торговий центр ЮНКТАД/ГАТТ, створений у травні 1964 р. в рамках ГАТТ. Із січня 1968 р. переданий під егіду ЮНКТАД і ГАТТ для того, щоб об'єднати ресурси, усунути паралелізм і дублювання в роботі.

Надає торгову інформацію і робить консультативні послуги в галузі сприяння розвитку зовнішньої торгівлі. З 1973 р. відповідно до резолюції ЕКОСОР МТЦ додана функція центрального органу в системі ООН по наданню технічної допомоги в розвитку торгівлі, насамперед експорту, країн, що розвиваються. МТЦ сприяє створенню національної інфраструктури для стимулювання торгівлі, виявленню й освоєнню експортних ринків, створенню спеціалізованих національних служб сприяння торгівлі, стимулюванню торгівлі на багатобічній основі, підготовці кадрів, удосконалюванню техніки імпортних операцій і ін.

НМЕП (Новий міжнародний економічний порядок) - концепція перебудови міжнародних економічних відносин, що передбачає усунення будь-яких проявів нерівноправності, диктату, дискримінації із системи світових економічних зв'язків. Концептуальні основи НМЕП були сформульовані і прийняті Генеральною Асамблеєю у 1974р. («Декларація про встановлення нового міжнародного економічного порядку», «Програма дій по встановленню НМЕП», «Хартія економічних прав і обов'язків держав»).

Вони передбачають суверенну рівність усіх держав і їх широке міжнародне співробітництво, включаючи спільне вирішення найважливіших світових економічних і глобальних проблем, встановлення повного національного суверенітету над природними ресурсами і над усіма видами господарської діяльності; регулювання діяльності ТНК і контроль над нею; встановлення справедливого і рівноправного співвідношення цін на товари, експортовані й імпортовані країнами, що розвиваються, з метою поліпшення для них «умов торгівлі» (по ряду оцінок, розвинуті капіталістичні країни щорічно привласнюють від 50 до 100 млрд. доларів національного доходу країн, що розвиваються,); надання допомоги країнам, що розвивається, особливо найменш розвинутим, без яких-небудь політичних умов; радикальне перетворення міжнародної валютної системи, надання країнам, що розвиваються, найбільшого сприяння у всіх сферах економічного обміну.

Загальна система преференцій - система митних пільг, наданих розвинутими капіталістичними країнами країнам, що розвиваються. Пільги ці полягають у зниженні або в повному скасуванні митних тарифів на готові вироби з країн, що розвиваються. У 1971 р. національні пільгові тарифи були об'єднані в Загальну систему преференцій.

ЮНІДО (Організація Об'єднаних Націй по промисловому розвитку) - спеціалізований заклад ООН для сприяння індустріалізації країн, що розвиваються. Основні завдання ЮНІДО: вироблення рекомендацій і надання конкретної допомоги країнам у підготовці програм індустріалізації; посередництво у встановленні контактів між фінансовими, промисловими та урядовими органами промислово розвинутих країн і їхніх партнерів у країнах, що розвиваються; організація і проведення науково-дослідної і дослідницької роботи по обґрунтуванню промислових проектів, насамперед - в переробних галузях; надання інформації з різних напрямків технології виробництва та організація обміну досвідом управління промисловими підприємствами; надання допомоги у підготовці національних технічних кадрів.

ЮНІДО має Банк промислової і технологічної інформації і забезпечує його діяльність і зв'язки з аналогічними банками на регіональному і національному рівнях; веде збір статистичних даних в галузях промисловості, публікує періодично «Огляд промислового розвитку», спеціальні видання галузевого характеру, «Інформаційний бюлетень ЮНІДО» та ін. Генеральна конференція ЮНІДО збирається раз на два роки. Штаб-квартира знаходиться у Відні.

ФАО (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН) - спеціалізований підрозділ ООН. Заснована в 1945 р. У ФАО входить близько 150 держав. Збирає, повідомляє й аналізує інформацію з питань продовольства, природокористування, сільськогосподарського виробництва, лісового господарства, рибальства. Вивчає і поширює передовий досвід виробництва, переробки і збуту сільськогосподарської продукції. Допомагає країнам, що розвиваються, включаючи постачання продовольства, сприяння в організації і здійсненні наукових досліджень і розробок, у підготовці і перепідготовці кадрів, направленні експертів.

ФАО організує діяльність своїх організацій і закладів у тісному зв'язку з Всесвітньою продовольчою програмою, яка є найбільшою добровільною організацією, що спеціалізується у наданні допомоги в основному країнам, що розвиваються.

МОП (Міжнародна організація праці) заснована у 1919 р. Лігою Націй. З 1946 р. - спеціалізований заклад ООН. До МОП входять 150 держав. Представництво держав тристороннє: входять представники уряду, трудящих, підприємців. Головний напрямок діяльності - розробка міжнародних конвенцій і рекомендацій з питань праці і профспілок. Прийняті 162 конвенції і 172 рекомендації, що складають «Міжнародний трудовий кодекс». Основні завдання МОП: захист прав і інтересів трудящих; поліпшення умов їхньої праці; захист від професійних захворювань; підвищення життєвого рівня. Постійно діючий секретаріат МОП - Міжнародне бюро праці знаходиться в Женеві.

“Велика сімка” (з 2002 р. - “велика вісімка”) ведучих країн (США, ФРН, Японія, Англія, Франція, Італія, Канада, з 2002 р. - Російська Федерація), що здійснюють координацію найважливіших зовнішньоекономічних і політичних заходів у рамках щорічних зустрічей глав держав і урядів. Мета цих зустрічей - вироблення стратегічних настанов, які мають визначати основні напрямки економічного розвитку. Нова форма міжнародного економічного регулювання. На нарадах обговорюють проблеми економічного зростання і зайнятості, інфляції, стану міжнародних економічних відносин та ін.

«Паризький клуб» заснований у Парижі в 1961 р., почав свою діяльність у 1962 р. У його члени входять: США, ФРН, Японія, Англія, Франція, Італія, Канада, Бельгія, Нідерланди, Швеція і Швейцарія. Діє за Генеральною угодою про позики з МВФ. Вищий орган управління - нарада міністрів фінансів країн-членів за участю керуючих основних інститутів міжнародної кредитної системи збирається нерегулярно, у випадках, коли МВФ не має достатніх ресурсів для порятунку великих країн-боржників від банкрутства і виникає необхідність запозичення коштів у даних країн - держав-кредиторів. «Паризький клуб» іноді називають «групою десяти».

ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку) - міжнародна міжурядова організація, створена в 1961 р. У неї входять 24 держави: 18 західноєвропейських країн, США, Японія, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Туреччина. У роботі ОЕСР бере участь Комісія Європейських співтовариств. Має більш 200 комітетів і робочих груп, які вирішують питання міжнародної торгівлі, інвестицій, надання допомоги країнам, які розвиваються, навколишнього середовища, сільського господарства, освіти, туризму, політики в галузі інформатики і комп'ютеризації, засобів зв'язку і т.п.

ОПЕК (Організація країн-експортерів нафти) заснована в 1960 р. У неї входять 13 країн: Алжир, Венесуела, Індонезія, Габон, Ірак, Іран, Катар, Кувейт, Лівія, Нігерія, ОАЕ, Саудівська Аравія, Еквадор. Мета її - захист інтересів основних нафтовидобувних держав, координація видобутку і збуту нафти, узгодження цін. У 70-х роках ОПЕК домоглася істотного підвищення цін на нафту. На початку 80-х років попит на ринку нафти упав, а пропозиція її зросла. Починаючи з 1986 р. ОПЕК встановлює квоти на видобуток нафти для кожної країни-члена, тверду продажну ціну. ОПЕК відіграє роль лідера в цінах на нафту.

КОКОМ (Координаційний комітет з експортного контролю) ство- рений у 1949 р. Відкрито про нього вперше оголошено в 1953 р. У його роботі брали участь країни НАТО (крім Ісландії), Японія та Австралія. Офіційно його метою було обмеження або заборона продажу соціалістичним країнам техніки і технології, які могли б використовуватися для зміцнення їх оборонного потенціалу. Комітет складав «Перелік технологій, що мають критично важливе значення», а також контрольний список товарів, які заборонялися до експорту в соціалістичні країни. Проводилася політика так званого «контрольованого технологічного відставання», зміст якого полягав у тому, що заборона поширювалася не тільки на «стратегічні товари», але й на продаж передової техніки і технології. Останні можна було продавати (при дотриманні всіх інших умов КОКОМ ) не раніше ніж через 4 роки після їхнього серійного освоєння на Заході, тобто того строку, після якого виникає потреба в їхній подальшій модернізації.

У 1996 р. КОКОМ трансформувався у клуб технологічно розвинутих країн та найбільших експортерів зброї (Вассеанаарські угоди), до якого прийнято Україну як експортера зброї.

ЗАВДАННЯ ПО ВИВЧЕННЮ ТЕМИ 15

1.Причини розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці?

2.Чим розрізняються зона вільної торгівлі, митний союз, загальний ринок, економічний союз?

3.Організація Європейської валютної системи та переходу до використання євро.

4.Чому рішення підвищити ставку процента по депозитах в ФРН привело до виходу з “валютної змії” Італії та Великобританії?

5.Які зобов'язання накладає перехід до євро на країни, які його вводять?

6.Види валют: замкнена, клірингова, вільно конвертована, тверда, резервна.

7.Валюта, девізи, валютні цінності, валютні резерви?

8.Переваги і недоліки фіксованого курсу валюти.

9.Переваги і недоліки плаваючого курсу валюти.

10.Плюси і мінуси валютної монополії.

11.Плюси і мінуси конвертованості валюти.

12.В якій валюті доцільно робити валютне застереження: єнах, доларах США, СДР?

13.Страхування валютних ризиків: державою, в контракті, за допомогою біржових інструментів, методів розрахунків.

14.Організація валютного контролю в Україні.

15.Функції СОТ/ГАТТ, ЮНКТАД, МТЦ.

16.Функції ЕКОСОР, ЮНІДО, ФАО, МОП.

17.Функції МВФ і МБРР. Що дає вступ в МВФ? Які зобов'язання накладає?

18.Роль у регулюванні світової економіки "великої вісімки", "Паризького клубу", ОЕСР, ОПЕК,КОКОМ (Вассеанаарські угоди).

19. У чому суть НМЕП, загальної системи преференцій?