Відтворення капіталу. Світове господарство
Умови забезпечення нормального ходу процесу відтворення суспільного капіталу та економічні умови капіталістичного товарного виробництва. Характеристика причин, суті і форми інтеграційних процесів, вивчення валютних відносин, валютні цінності та резерви.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.11.2009 |
| Размер файла | 97,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
ЗАВДАННЯ ПО ВИВЧЕННЮ ТЕМИ 14
1.Форми прояву кризи економіки України у 90-ті роки.
2.Причини зменшення попиту до початку реформи.
3.Як вплинув на економіку України перехід на світові ціни в розрахунках з країнами СНД?
4.У виступі Президента Л.Кучми 16.11.2000 р. констатувалось, що ми поквапилися з запровадженням конвертованості валюти. В чому знайшло це свій вияв?
5.У “Посланні Президента України до Верховної Ради України 2000 рік” наголошувалося на необхідності подолання негативних наслідків штучно утримуваної впродовж 1996-1997 рр. надмірної ревальвації валютного курсу гривні. В чому полягають ці негативні наслідки?
6.Причини кризи платежів: заборгованості по зарплаті, пенсіях, в розрахунках між підприємствами.
7.Причини і наслідки порушення паритету цін.
8.Причини захоплення внутрішнього ринку іноземними виробниками. Як надійно захистити вітчизняного виробника?
9.Як вплинула на економіку України відмова від розрахунків в переказних карбованцях?
10.Вплив прив'язки цін внутрішнього ринку до світових на економіку країн з різним рівнем конкурентоспроможності (ФРН, Польща, Україна).
11.Форми і причини деіндустріалізації України.
12.Чому у 90-ті роки не вдавалося зупинити падіння виробництва і почати відбудову економіки?
13.Причини зменшення попиту після початку реформи.
14.Як звичайно виходить з економічних криз перевиробництва економіка з ринковим регулюванням?
15.Порівняйте наслідки оновлення основного капіталу за рахунок засобів виробництва власного та іноземного походження.
16.Як вплине на подолання кризи інноваційним шляхом жорстка монетаристська політика?
17.Дайте оцінку програмі інноваційного розвитку економіки. З якими проблемами пов'язана її реалізація?
Дайте оцінку пропозиціям:
18.зменшити податки.
19.використати досвід “Нового курсу” Ф.Д.Рузвельта. Чому не вдалася спроба повторити цей досвід в Болгарії?
20.підвищити зарплату бюджетним працівникам вдвічі, а пенсії - втричі.
Згідно Закону Сея, виробництво, само створює попит. Так, якщо вироблено телевізор вартістю 1000 грн., попит також зросте на 1000 грн.(виплата зарплатні робітникам, податки, використання прибутку). Як вплине на співвідношення попиту і пропозиції на ринку:
21.введення громадських робіт?
22.компенсація заощаджень населення, які знаходились в Ощадбанку СРСР (зв'язана цільова емісія)?
23.нарощування виробництва телевізорів?
24.збільшення експорту з використанням надходжень від нього для повернення боргів чи створення валютних резервів?
25.збільшення імпорту за рахунок нарощування експорту?
26.збільшення виробництва продукції в особистих підсобних господарствах населення?
ТЕМА 2.СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО
2.1 Причини, суть і форми інтеграційних процесів
Інтеграція економічна - якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя. Процес зближення і зрощування декількох національних господарств у регіональну економічну систему, що забезпечується подальшою концентрацією і переплетенням капіталів, проведенням державами, що інтегруються, погодженої внутрішньої і зовнішньої економічної політики.
Існують різні види (етапи розвитку) інтеграційних об'єднань: зона вільної торгівлі; митний союз; загальний ринок; економічний союз.
Зона вільної торгівлі. У межах зони підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля товарами. У випадку, коли одна з країн не витримує конкуренції інших, вона може вдатися до мір самозахисту, але тільки після консультацій між партнерами.
Митний союз - загальна митна територія двох і більше країн з єдиним митним тарифом у відношенні до третіх країн і повним скасуванням мита у взаємних відносинах. Мета митного союзу - полегшення взаємної торгівлі країн-учасниць і в цілому - сприяння розвитку світової торгівлі. Створення митного союзу сприяє посиленню конкуренції, створює сприятливі умови для розвитку великого виробництва.
«Загальний ринок» - об'єднання (інтеграція) національних ринків країн-учасниць договору, у якому досягається: усунення всіх обмежень у торгівлі між ними (митних, кількісних і т.п.); введення загального митного тарифу в торгівлі з третіми країнами; усунення перешкод для вільного пересування осіб, капіталів і послуг; проведення загальної політики в галузях транспорту і сільського господарства; встановлення правил погодження економічної політики країн-учасниць; створення умов, за яких конкуренція в рамках об'єднання буде носити «нормальний характер»; здійснення відповідного зближення законодавства країн-учасниць, розробка погодженої економічної політики.
ЄЕС (Європейське економічне співтовариство).З 3.11.1993 р. - ЄС (Європейський Союз). Договір про його заснування підписали ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург у 1957 р. у Римі. В 1973 р. до ЄЕС приєдналися Великобританія, Данія й Ірландія, у 1981 - Греція, у 1986 - Іспанія і Португалія. У 1987 р. на частку ЄЕС припадало близько 39% промислового виробництва, 40% ВНП і 53% експорту розвинутих капіталістичних країн.
Існують «особливі відносини» ЄС з більш ніж 60 країнами, що розвиваються, Африки, Карибського басейну і Тихого океану.
За роки існування ЄЕС - ЄС створено митний союз і загальний ринок з вільним переміщенням у рамках ЄС капіталів, товарів, послуг і робочої сили; проводиться єдина торгова політика у відношенні третіх країн; уніфіковано фінансові системи і проводиться загальна валютна політика; створений економічний союз з тісною координацією господарської політики країн-учасниць, проведенням спільної політики в найбільш важливих галузях народного господарства. Розроблено майже 300 програм щодо усунення торгових бар'єрів. Проводилася спільна політика по розвитку відсталих і депресивних районів. Здійснюються спільні великі науково-технічні програми, діють спільні науково-дослідні організації. Скасовувалися всі обмеження при прийомі громадян з інших країн Співтовариства на роботу і навчання. З 2002 року введено спільну валюту ЄС - євро.
За оцінками спеціалістів, країни ЄС до створення спільного ринку з-за існування різних економічних бар'єрів щороку втрачали 200-250 млрд. екю, в т. ч. у зв'язку з обмеженням масштабів виробництва - 10 млрд., з-за розбіжностей в технічних стандартах і правилах - 40-50 млрд., з-за практики надання державних замовлень переважно вітчизняним виробникам - майже 40 млрд. екю, втрати, пов'язані з обміном валют, складали 2-3 млрд. екю.
Розвиток ЄС відбувається у напрямку утворення політичного союзу шляхом злиття національних структур в об'єднаній державі федеративного чи конфедеративного типу - Сполучених Штатів Європи. Створений спільний Європарламент з 626 депутатів, яких обирають прямим голосуванням раз на 5 років. Планується створення Кабінету Міністрів ЄС, обрання президента, головною функцією якого буде координація політичної, військової, соціальної, економічної та ін. діяльності країн ЄС.
“Валютна змія “(currency snake) - режим спільного коливання валютних курсів, який країни ЄЕС застосували з квітня 1972 р. по березень 1979 р. Курси валют країн ЄЕС між собою коливались в межах 1,125%, а “тунель”- зовнішні межі їх спільного коливання до долара США та інших валют - в межах 2,25%. Підтримка курсів у заданих межах здійснювалася центральними банками країн-учасниць за допомогою валютних інтервенцій. Щомісячно через викуп своєї валюти у центральних банках інших країн в обмін на конвертовану валюту вирівнювалося пасивне сальдо платіжного балансу.
Європейська валютна система (ЄВС) діє з березня 1979 р. Країни учасниці ЕВС зобов'язалися підтримувати коливання курсів своїх валют у межах діапазону 2,25% їхнього центрального курсу (для Італії до 1991 р. дозволялося 6%), прибігаючи до інтервенції центральних банків - країн ЕВС, якщо відхилення досягають більшої величини. Для цілей валютної інтервенції передбачалося використовувати національні валюти країн ЄВС.
Було уведено спеціальну європейську валютну одиницю (ЕКЮ), яка базувалася на «кошику» з національних валют країн-учасниць ЄВС. ЕКЮ служила засобом розрахунків між валютними органами країн ЄВС, рахунковою одиницею в операціях по валютних інтервенціях і по міждержавних кредитах, «індикатором» відхилень ринкових курсів валют від паритетних значень.
У 1991 р. членами Європейського співтовариства підписана угода про створення економічного і валютного союзу 12 країн, згідно якої відбувся перехід до єдиної валюти - євро, що замінила національні грошові одиниці країн Європейського Співтовариства. Створені наднаціональні органи - Європейський центральний банк та Європейська система центральних банків.
«Еврика» (Європейське агентство з координації наукових досліджень) - західноєвропейське технологічне співтовариство, що включає 12 країн ЄЕС, а також Австрію, Норвегію, Ісландію, Туреччину, Фінляндію, Швейцарію і Швецію. Створено в 1985 р., секретаріат знаходиться в місті Брюсселі (Бельгія).
Мета «Еврики» - налагодження широкомасштабної кооперації в області новітньої технології для зміцнення позицій Західної Європи в наукомістких галузях. «Еврика» організує співробітництво по напрямках: 1.«Євроматика»: мікроелектроніка, комп'ютери, штучний інтелект; 2.«Євроробот» - промислові роботи і лазери; 3. «Євробіо» - біогенетична технологія, агропромисловість; 4.«Євроком» - системи комунікації і керування, оптоелектроніка; 5.«Євромат» - штучні матеріали.
Вищий орган «Еврики» - конференції міністрів країн - учасниць, які скликаються двічі на рік. Секретаріат забезпечує контакти між партнерами, збір і поширення інформації. З керівних чиновників країн-учасниць створена також спеціальна група «високих представників». У її функції входить підготовка урядових конференцій і добір проектів, які можуть бути визнані доцільними в рамках «Еврики».
Наприкінці 90-х років нараховувалося приблизно 100 торгово-економічних угрупувань, які можна вважати регіональними формами економічної інтеграції. Спостерігається тенденція до укрупнення угрупувань в межах, наприклад, всієї Африки чи обох Америк.
2.2 Валютні відносини
Валюта-(national [nativе] currency) - це грошова одиниця країни . В США це долар, в Японії - єна і т.п. Валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України. Під валютою також розуміють грошові знаки іноземних держав, використовувані в міжнародних розрахунках. До валюти відносять наднаціональні грошові одиниці і платіжні засоби: спеціальні права запозичення (СПЗ = СДР= SDR),ЕКЮ (ECU) (тепер - євро) і ( до 1.01.1991 р.) - перевідний карбованець.
Іноземна валюта (foreign currency; foreign exchange) - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.
Девізи (exchange) - платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах, а також іноземні банкноти і монети.
Монетарні (банківські) метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, рутеній і осмій) у будь-якому вигляді і стані, за винятком ювелірних і інших побутових виробів із цих металів і брухту цих виробів.
Валютні цінності: а) іноземна валюта; б) цінні папери - платіжні документи (чеки, векселя, акредитиви та ін.) і фондові цінності (акції, облігації та ін.) в іноземній валюті; в) монетарні метали; г) природні дорогоцінні камені у сирому і обробленому вигляді ( діаманти, рубіни, смарагди, сапфіри, а також перли), за винятком ювелірних і побутових виробів із цих каменів і брухту таких виробів; д) валюта України та платіжні документи і цінні папери, виражені у валюті України.
Валютні резерви (currency reserves, external reserves) - централізовані запаси золота та іноземної валюти (резервні валюти, SDR, резервна позиція країни в МВФ), які мають у своєму розпорядженні урядові органи або центральні банки тієї або іншої країни для платежів по міжнародних розрахунках.
Резиденти (residents): а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у т.ч. ті, що тимчасово перебувають за кордоном; б) юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України; в) дипломатичні, консульські, торгівельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.
Нерезиденти (non - residents): a) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в т.ч. ті, що тимчасово перебувають на території України; б) юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України ; в) розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.
Зовнішня конвертованість валюти (switching currency - конверсія валюти) - оборотність валюти для нерезидентів, можливість вільного переказу і конверсії коштів у даній валюті на рахунки іноземців.
Внутрішня конвертованість (конвертована валюта - convertible currency) - оборотність валюти для резидентів: можливість для них здійснювати платежі за кордон і покупку іноземної валюти.
Повна конвертованість поєднує внутрішню і зовнішню оборотність валюти. Перехід до конвертованості валюти означає скасування адміністративної системи розподілу валюти в народному господарстві і перехід до її ринкового розподілу, заснованому на відносно вільній купівлі-продажу іноземної валюти.
Замкнені (неконвертовані) валюти (nonconvertible, іnconvertible, soft currency): практично по всіх операціях із ними є законодавчо встановлені обмеження, відсутні вільний обмін, ввезення і вивезення, вільна купівля-продаж національної й іноземної валюти. Тут звичайно діють множинні валютні курси, жорстко регламентується витрата валютних коштів.
Частково конвертована валюта (partial convertibility of currency) обмінюється на деякі іноземні валюти, але зберігаються деякі валютні обмеження, головним чином для резидентів. До частково конвертованих відноситься валюти більшості країн, що розвиваються.
Вільно конвертовані валюти (free convertible currency) - валюти, вільно і необмежено обмінювані на інші іноземні валюти. У світі налічується понад 300 найменувань національних грошей. Вільно конвертованими є валюти приблизно 20 країн світу: розвинyтих країн Заходу, США, Японії, Канади, деяких країн, що розвиваються. За правилами МВФ, для одержання статусу конвертованості валюти необхідно, щоб країна офіційно заявила про готовність виконувати зобов'язання по VIII статті статуту МВФ і не обмежувати вільну купівлю-продаж валют при вчиненні операцій поточного характеру. Станом на 20 травня 1997 року статтю VIII статуту МВФ ратифікували 140 держав. Наприкінці 80-х років скасували валютні обмеження на рух капіталів (крім поточних операцій із валютою) і зробили тим самим свої валюти цілком конвертованими 17 країн: США, ФРН, Великобританія, Японія, Швейцарія, Канада, Голландія, Нова Зеландія, Гонконг, Сінгапур, Малайзія, Саудівська Аравія, Кувейт, Оман, Катар, Бахрейн, ОАЕ. Однак, як вважають фахівці, реально були три цілком вільно конвертованих валюти: долар США, марка ФРН, фунт стерлінгів Великобританії.
Після 1973 р. МВФ замість терміну “вільно конвертована валюта” увів термін “вільно використовувана валюта”.
Резервні (reserve),ключові валюти (key currency) - національні валюти головних країн - учасниць світової торгівлі, використовувані для обслуговування міжнародних розрахунків по зовнішньоторговельних операціях, іноземних інвестиціях, при визначенні цін. Статус резервних валют мали долар США, англійський фунт стерлінгів, марка ФРН, японська єна, швейцарський франк.
Тверда валюта (hard currency, sound currency) - валюта, стійка відносно власного номіналу, а також до курсів інших валют, забезпечена золотом або іншими цінностями.
Валютний курс (rate of exchange) - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни. При золотому стандарті валютний курс визначався золотим паритетом, а тепер, коли паперові гроші не мають золотого забезпечення, - паритетом купівельної спроможності.
Валютне котирування (quotation for a foreign currency) - встановлення курсів іноземних валют відповідно до діючих законодавчих норм і сформованої практики. Пряме котирування (direct quotation) - оцінка іноземних грошових одиниць у національній валюті. Так, у Парижі при прямому котируванні 100 дол. США оцінені в 591,65 фр. франка, 100 англійських ф.ст. - у 998,99 фр. франка і т.д. Непряме котирування (indirect quotation) - оцінка національної валюти в іноземній. У Нью-Йорку 1 дол. США при непрямому котируванні оцінювався в 1,7555 марки ФРН, або 5,8769 фр. франка, або 137,75 японських єн.
Кросс-курс (cross rate) - це курс між парою валют, розрахований на базі курсу кожної із них у якійсь третій валюті. Наприклад, якщо курс між фунтом стерлінгів і італійською лірою дорівнює 1:2185, а курс фунта стерлінгів і французького франка дорівнює 1:9,9800, то крос-курс між італійською лірою і французьким франком складає 2185:9,9800=218,9 італійської ліри за французький франк.
Курс покупця (bid price) - ціна, яку покупець згоден заплатити за валюту. Курс продавця (asked price, offered price) - ціна, за якою продавець пропонує продати валюту.
Маржа (margin) - різниця між двома певними показниками. Зокрема, це різниця між курсом покупця і курсом продавця валюти.
Пряме котирування фунта стерлінгів (середній курс між курсами продавця і покупця в Нью-Йорку):
ТТ (телеграфний переказ)........…………..4,866 дол. за 1 ф.ст.
РТ (поштовий переказ), чек....…………....4,861 дол. за 1 ф.ст.
Вексель строком на 1 місяць. ......………..4,861 дол. за 1 ф.ст.
Вексель строком на 3 місяці. .....……….. .4,825 дол. за 1 ф.ст.
Розходження в наведених вище курсах валюти пояснюється тим, що гроші надходять тому, хто їх придбав, у різні строки. При телеграфному переказі гроші з рахунку можна зняти за день до того, як вони будуть потрібні, або в той же день. При поштовому переказі гроші треба зняти з рахунку за 8 -10 днів до настання строку платежу, втративши при цьому певну суму відсоткових виплат. Крім того, телеграфний переказ виключає можливість розкрадання грошей у дорозі, тому не вимагає витрат на страхування.
Трансляція валют (currency translation) - перерахунок грошових сум, платіжних документів або звітності з однієї валюти в іншу .
Чинники, що визначають курс валюти. Валюта - такий самий товар, як і інші. Курс валюти - її ціна, що визначається співвідношенням попиту і пропозиції на даний товар - валюту . Ціна її коливається навколо вартості (остання визначається паритетом купівельної спроможності валюти). Інфляція зменшує паритет купівельної спроможності валюти: за дану валюту можна купити тепер менше товарів; відповідно знижується її курс. Курс валюти залежить від стану платіжного балансу країни. При активному сальдо платіжного балансу попит на валюту (demand for currency) даної країни перевищує пропозицію, курс її валюти підвищується. При пасивному сальдо платіжного балансу пропозиція національної валюти (supply of currency) на ринку перевищує попит на неї, і курс її падає. Якщо, приміром, підвищується ставка позичкового відсотка в США, вкладники прагнуть поміняти марки, франки та ін. на долари. Попит на долари зростає, на марки і франки - падає, курс долара підвищується, а марки і франка - знижується.
Паритет купівельної спроможності ( purchasing power parity) - співвідношення між двома валютaми, що зрівнює їх купівельну спроможність до певного набору товарів і послуг (валютний паритет - per of exchange; currency parity). Показує, чому дорівнює купівельна спроможність грошової одиниці даної країни, виражена в грошових одиницях іншої країни. Так, якщо набір товарів коштує 1000 доларів або 1500 марок, то паритет купівельної спроможності: 1 долар = 1,50 марки (purchasing power of currency - купівельна спроможність валюти ).
У випадку завищення валютного курсу країна одержує товари дешевше їх вартості, але конкурентоспроможність її товарів на світовому ринку падає. При заниженні валютного курсу конкурентоcпроможність товарів країни підвищується, але за куплені за кордоном товари доводиться платити більше їх вартості.
Паритет купівельної спроможності визначають шляхом співставлення: вартості “споживчих кошиків”; рівнів виробничих витрат; рівнів продуктивності праці та його оплати. Використовують також формулу Пааше, в основі якої знаходиться міжнародний індекс цін.
Платіжний баланс (fоreign balance; balance of payment) - співвідношення між сумою платежів, отриманих країною за кордоном, і сумою платежів, зроблених нею за кордоном, за визначений період часу. У платіжний баланс, як правило, включають наступні платежі і надходження:1.по зовнішньоторгових операціях; 2.по фрахтуванню судів, обслуговуванню їх, страхуванню та ін.; 3. прибутки від капіталовкладень за кордоном і виплати відсотків і дивідендів на іноземні капітали; 4. платежі за кордоном по витратах туристів і інших громадян : дипломатів, торгових представників і відповідні надходження; 5. платежі і надходження по неторгових переказах; 6. суми, що надходять від позик, наданим іншим країнам, і виплати по позиках, наданих нам. У поточний платіжний баланс (balance of current account) включаються надходження і платежі по статтях 1-5, у баланс руху капіталів (balance of capital account) - надходження і платежі по ст. 6. Якщо країна одержала з-за кордону платежів на більшу суму, ніж витратила, платіжний баланс є активним (balance of payments surplus), у протилежному випадку - пасивним (unfavourable pay balance).
Зовнішньоторговий баланс (foreign trade balance) - співвідношення між сумою цін товарів, експортованих і імпортованих країною за певний період часу. Якщо вартість експорту перевищує вартість імпорту, торговий баланс є активним, у протилежному випадку - пасивним.
Валютний демпінг (currency dumping) - вивіз товарів за цінами нижче світових із країн із знеціненою валютою в країни з більш твердою або менш знеціненою валютою. Припустимо, що певний товар коштує 540 грн., а курс гривні складає 2 грн. за 1 дол. Якщо товар продавати за 200 дол., доведеться сплачувати антидемпінгове мито - різницю між ціною внутрішнього ринку (540 грн.) та ціною продажу за кордоном - 200 дол. 2,00= 400 грн., тобто 140 грн. Якщо за 1 дол. даватимуть 5,4 грн., для сплати такого мита не буде підстав: товар на світовому ринку коштуватиме тепер 200 дол.5,4=1080 грн., тобто дорожче, ніж на внутрішньому ринку. На конференції ГАТТ у 1967 р. прийнято міжнародний Антидемпінговий кодекс, який передбачає санкції при застосуванні валютного демпінгу.
Плаваючий курс валюти (floating exchange) - курс валюти, що коливається під впливом зміни попиту і пропозиції; розміри його коливань не обмежуються (коливання валюти - currency fluctuation). Плаваючий курс валюти вважається менш сприятливим для розвитку світової торгівлі, бо він обумовлює розрив ряду зовнішньоекономічних зв'язків, що раніше були взаємовигідними. Припустимо, що за текстиль, проданий японською фірмою в США, отримують 2 млн. дол., а витрати виробництва складають 500 млн. єн. На момент підписання контракту при курсі 300 єн за 1 дол. їх можна було обміняти на 600 млн. єн і мати прибуток у 100 млн. єн. Продаж на світовому ринку звичайно проводиться у кредит на півроку-рік. Припустимо, що за цей час курс долара впав на 20%. Тепер 2 млн. дол. можна обміняти тільки на 480 млн. єн. Продавець тканин у цьому випадку матиме 20 млн. єн збитку. Підвищення курсу єни стосовно долара за 1977 р. більш ніж на 20% призвело до різкого зниження конкурентоспроможності японських текстильних товарів у США. Результатом було масове знищення ткацьких машин в Японії.
Фіксований курс валюти (fixed exchange rate) - твердий, незмінний обмінний курс валюти. Якщо курс єни відносно долара коливатиметься в той чи інший бік на 1%, за товар вартістю 2 млн. дол. при курсі 300 єн за 1 дол. можна буде отримати максимум 606 млн. і мінімум 594 млн. єн., а прибуток - відповідно максимум 106 млн. і мінімум 94 млн. єн. Фіксований курс валюти сприяє збереженню зовнішньоекономічних зв'язків, розвитку світової торгівлі.
При золотому стандарті фіксований курс валюти гарантувався сталістю золотого вмісту грошових одиниць. Згідно Бреттон-Вудської угоди, допускалося відхилення від установленого курсу валюти в той чи інший бік в межах 1% (із 1971 р. - 2,25%).
Центральний валютний курс (central exchange rate) - офіційно зафіксоване відношення між валютами, навколо якого в узгоджених межах коливаються ринкові курси валют. Своєрідною формою його є “валютний коридор”.
“Валютний коридор” - зафіксовані державою межі змін валютного курсу національної грошової одиниці до валют іноземних держав. На кінець 1997 р. “валютний коридор” гривні до долара США був встановлений в межах 1,75-1,95, в січні 1998 р. - 1,95 - 2,25.
Примусовий курс (forced rate of exchange) - офіційний фіксований курс, який вводиться державними органами у випадку валютних обмежень для обміну національної валюти на іноземну. Є обов'язковим для всіх або для певної частини валютних операцій.
Стабілізація валюти - регулювання валютних відносин для підтримки курсу національної валюти на зовнішніх ринках. Включає методи прямого державного регулювання: валютну інтервенцію національного банку, введення подвійного валютного ринку, девальвацію і ревальвацію, валютні обмеження.
Валютна інтервенція (currency intervention) - операція центрального банку по купівлі або продажу національної валюти з метою зниження або підвищення її курсу. При падінні курсу національної валюти центральний банк звичайно продає на грошових ринках великі суми іноземної валюти, що приводить до підвищення курсу національної валюти стосовно іноземної валюти. Навпаки, скупка іноземної валюти тягне за собою падіння курсу національної валюти.
Країни резервних валют, насамперед США, при виникненні пасивного сальдо платіжного балансу оплачують свої зовнішні зобов'язання національними паперовими грошима. Країни ж, що накопичують долари, змушені пускати в обіг під їх забезпечення додаткові суми своїх національних валют, що викликає ріст цін, інфляцію. У 70-і роки за кожний долар, куплений з метою підтримки валюти США, федеральний банк ФРН пускав в обіг усередині країни 3,15 західнонімецьких марок, що стимулювало розвиток інфляції. При значних порушеннях платіжного балансу валютні інтервенції можуть привести до виснаження валютних резервів країни.
Валютні фонди (фонди валютного регулювання - equalization fund) - фонди в золоті, національній і іноземній валюті, створені з метою впливу на валютні курси, вигідного використання кон'юнктури на світовому ринку. Знаходячись під безпосереднім контролем держави, валютні фонди служать важливим знаряддям здійснення валютної політики, зокрема валютної інтервенції.
Валютні блоки (currency block) - угруповання держав, що склалися на базі валютно-економічної гегемонії країни, яка очолює даний блок. Так, стерлінговий блок виник після скасування золотого стандарту у Великобританії. У нього ввійшли: країни Британської імперії, Єгипет, Ірак, Португалія та ін. Валюти цих країн прикріплювалися до фунта стерлінгів. Розрахунки між учасниками блока велися у фунтах стерлінгів, курс національної валюти ставився в залежність від нього, валютні резерви містилися в Банку Англії, У червні 1933 р. країни, що продовжували підтримку золотого стандарту ( Франція, Бельгія, Нідерланди, потім Італія і Польща), утворили “золотий блок”. У 1933 р. був створений доларовий блок, перед другою світовою війною створили валютні блоки Німеччина і Японія, включивши в них згодом окуповані країни.
Валютні зони (currency area; monetary area) виникають під час другої світової війни на базі валютних блоків із метою проведення погодженої політики в галузі міжнародних валютних відносин (доларова на чолі з США, стерлінгова - на чолі з Великобританією та ін.).
Платіжні угоди (payments agreements) - міждержавні договори, що регулюють організацію розрахунків і платежів між двома або декількома країнами.
Валютна політика - сукупність заходів державних органів, центральних банків та міжнародних валютно-фінансових організацій з метою впливу на валютні відносини, купівельну спроможність грошей, економіку країни в цілому. Дисконтна (облікова) політика полягає у зміні відсоткової ставки центрального банку за кредит для впливу на валютний курс. Девізна політика здійснюється через валютну інтервенцію, посилення або послаблення валютних обмежень, валютного субсидіювання і диверсифікації валютних резервів.
Валютна монополія - виключне право держави на здійснення операцій із валютними цінностями (іноземною валютою, золотом і іншими дорогоцінними металами: сріблом, платиною, металами платинової групи, з іноземними фондовими цінностями - акціями, облігаціями і купонами до них).
Офіційно валютна монополія була оформлена декретом РНК РРФСР від 6.10.1921 р., відповідно до якого Наркомфіну доручалося робити покупку дорогоцінних металів і іноземної валюти, а всім іншим організаціям і особам заборонялося це робити. Після переходу до НЕПу з 4.04.1922 р. постановою ВЦВК і РНК РРФСР від 15.02.1923 р. допускалася біржова торгівля дорогоцінними металами й іноземною валютою при збереженні за Держбанком монополії на покупку золотої і срібної монети. У Держбанку концентрувалася також переважна частина іноземної валюти.
Постановою ЦВК і РНК від 9.07.1926 р. і від 21.03.1928 р. було безумовно заборонено вивозити за кордон і ввозити в СРСР радянські гроші. Після цього котирування радянської валюти за кордоном припинилося. Припинилася біржова торгівля валютою, усі валютні операції були зосереджені в Держбанку СРСР. Постановою ЦВК РНК СРСР від 7.01.1937 р. була законодавчо оформлена валютна монополія. Держбанку СРСР було надано виключне право здійснювати на території СРСР операції з золотом, іноземною валютою та іноземними фондами. За дорученням Держбанку і під його контролем валютні операції здійснював також Зовнішторгбанк СРСР. Право скупки золота, платини і металів платинової групи, що добувалися в СРСР, було надано Міністерству фінансів СРСР.
Валютна монополія і конвертованість валюти. При валютній монополії валютні ресурси концентруються в руках держави і використовуються централізовано. Це дозволяє планомірно здійснювати міжнародні розрахунки, охороняти економіку від стихії світового ринку, купувати за кордоном те, що необхідно для розвитку економіки. У 30-і і 50-і роки, коли вперше створювалися цілі галузі промисловості, будувалися великі підприємства, валютна монополія дозволила забезпечити закупівлю машин і устаткування для Дніпрогесу, великих тракторних і автомобільних заводів, підприємств важкої промисловості.
При конвертованості валюти вона надходять у розпорядження тих, хто купує їх за національну валюту, тобто в розпорядження підприємств і приватних осіб, суспільних і державних організацій.
У чому плюси переходу до конвертованості валюти?
Розширюється самостійність підприємств, громадян, організацій. Вони можуть тепер самостійно вирішувати, які товари купувати, які взаємозв'язки з підприємствами інших країн встановлювати. У пошук більш ефективних варіантів задоволення потреб, розвитку виробництва, нової техніки і технології включаються значні маси працівників. Розширюється вибір товарів народного споживання на ринку, техніки і технології. Полегшуються контакти з громадянами інших країн, культурний і науковий обмін, обмін студентами, аспірантами та ін.
Треба врахувати, однак, що можливості придбання товарів за кордоном, розширення контактів прямо залежать від наявності валюти. При малому об'ємі валютних надходжень вони неминуче будуть обмеженими.
Посилюється тиск конкуренції на вітчизняних виробників: на вітчизняний ринок тепер в ширшому асортименті і більшому обсязі надходять товари іноземних виробників. Це дозволяє поставити під удар конкуренції навіть підприємства-монополісти. Наприклад, єдиним виробником автомобілів в Італії є “Фіат”. Але подолати його монополію на національному ринку дозволяє імпорт автомобілів із США, ФРН, Японії та ін. країн.
З'являється можливість стабілізувати національну валюту, стримати інфляцію. При фіксованому курсі валюти, наприклад, 2 гривні за 1 долар США товар, що продається на світовому ринку за 100 доларів, буде коштувати на внутрішньому ринку 200 гривень. Це обмежить можливості підвищення цін вітчизняними підприємствами.
Паперові гроші не мають зараз золотого забезпечення. Додатковий випуск їх, наприклад, для того щоб збільшити ефективний попит, може привести до інфляції. Щоб уникнути цього, створюють стабілізаційний фонд, кошти з якого використовують для валютної інтервенції, для підтримки курсу національної валюти. Це дозволяє підтримувати купівельну спроможність додатково емітованих грошей і за рахунок емісії їх збільшувати ефективний попит.
Поліпшуються умови для іноземних інвесторів. При неконвертованій валюті іноземним інвесторам невигідно робити капіталовкладення : зароблені гроші в багатьох випадках нема на що витрачати, а перетворити їх у конвертовану валюту неможливо. Не змінює ситуації дозвіл продавати частину виробленої продукції за кордон. Навіщо виробнику взуття вивозити її, приміром, в Іспанію, якщо вигідніше побудувати фабрику в Іспанії й обійтися без витрат на перевезення взуття, сплату мита і т.п.? Зовнішня конвертованість валюти дає можливість іноземним інвесторам обміняти національну валюту на ВКВ і вивезти отриманий прибуток за кордон.
Залучати іноземні інвестиції вигідніше, ніж купувати товари за кордоном. Припустимо, що імпортований товар обходиться в 1000 дол. У скільки доларів обійдеться його виробництво усередині країни, якщо залучити іноземний капітал і забезпечити його повернення за рахунок зовнішньої конвертованості гривні? Значна частина капіталу буде внесена місцевим інвестором (будинки, спорудження, земля й ін.), інша частина (звичайно - техніка і технологія) - іноземним. Іноземний інвестор буде претендувати на повернення свого капіталу за рахунок амортизаційних відрахувань. Припустимо, що з 120 дол. амортизаційних відрахувань на долю іноземного інвестора припадає 60 дол. Закордонний інвестор буде претендувати на частину прибутку (припустимо, на 50 дол. із загального прибутку 100 дол.), а також на повернення грошей, вкладених у сировину, зарплату своїм фахівцям, запчастини. Приймемо, що остання стаття витрат складає 90 дол. Разом, щоб одержати товар, який на світовому ринку коштує 1000 дол., треба буде витратити 200 дол. Таким чином, якщо забезпечити зовнішню конвертованість і залучити іноземний капітал, за тих же 1000 дол. можна одержати сучасної якісної продукції в 5 разів більше.
Які негативні наслідки введення конвертованості валюти?
Коли доступ до валюти одержує кожний, хто може купити її , у кращому положенні виявляються багаті люди. Вони можуть купити валюту та імпортні товари кращої якості. Але тепер при невеликих ресурсах валюти її не вистачатиме на придбання ліків, закупівлю за кордоном зерна і м'яса, тобто продовольчого фонду для бідніших прошарків населення.
Посилюється відтік іноземної валюти за кордон. Підприємства і громадяни, з огляду на економічну кризу, нестабільність гривні, вважають більш надійним тримати валюту за кордоном.
Зменшуються доходи держави від зовнішньоторговельного обміну. В більшій мірі, ніж до реформи, він надходить у розпорядження тих, хто здійснює такий обмін, зокрема тих “човників”, які існують за рахунок цього обміну.
Надмірна ревальвація гривні привела до надмірного здешевлення імпорту, захоплення ринку іноземними товаровиробниками. Національне виробництво скорочується, зростає безробіття. Зароблена валюта витрачається не на структурну перебудову економіки, а на придбання тих товарів, які можна було б виробляти самостійно.
Відбувається деіндустріалізація країни. Керуючись приватним інтересом, виробники сировини вивозять її за кордон, а вітчизняні підприємства простоюють. Ввозиться готова продукція, яку можна було б виробляти на місці, країна втрачає робочі місця. Потік сировини обтікає Україну, прямуючи в ті країни, де валюта сильніша, краще забезпечена якісними товарами.
Спроба стримати інфляцію, стабілізувати національну валюту приводить до того, що внутрішні ціни, при недостатньому митному захисті, наближаються до світових. В результаті у важкому стані зноходяться не тільки підприємства, але і цілі галузі: при збереженні колишньої реальної зарплати вони не в змозі забезпечити відтворення. Виникає необхідність у постійних дотаціях для ряду галузей; щоб зберегти конкурентоспроможність своїх товарів, підприємства змушені знижувати реальну зарплату.
З огляду на низьку конкурентоспроможність нашої економіки, конвертованість валюти треба було вводити обережно. При недостатньому надходженні валюти її треба використовувати для життєво необхідного імпорту: для придбання ліків, нафти, газу, для проведення структурної перебудови економіки. Коли валюти для вирішення цих задач буде більш ніж досить, конвертованість гривні дозволить прискорити технічне переозброєння підприємств, відкривши доступ до валюти підприємствам, підсилить конкуренцію, примусить їх вдосконалювати виробництво. Маючи достатню кількість валюти, можна буде істотно розширити особисті, культурні і наукові контакти.
Закордонний досвід переходу до конвертованості. Досвід переходу до конвертованості свідчить, що це тривалий процес накопичення необхідних об'єктивних передумов і створення сприятливих економічних умов. Якщо цього нема, спроба перейти до конвертованості закінчується провалом. Так, у 1947 р. Великобританія ввела зовнішню конвертованість своєї валюти. Через 7 тижнів, втративши 5 млрд. дол. із складу валютних резервів, вона змушена була припинити експеримент, який після цього ніде не повторювався.
Вирішення проблеми конвертованості насамперед пов'язане з відновленням і зміцненням міжнародних позицій національних одиниць: конвертованою може стати тільки порівняно стійка валюта, якій довіряють усередині країни і за рубежем.
У період повоєнної слабкості економіки західноєвропейських країн перед ними стояло питання: як організувати обслуговування міжєвропейських зовнішньоекономічних зв'язків. Це можна було зробити, використовуючи долар США, який у той час був загальновизнаним міжнародним платіжним засобом, фунт стерлінгів, який використовувався деякими країнами для взаємних розрахунків, через систему переказних рахунків, а також через систему товарних і валютних клірингів.
Незважаючи на слабкість національних валют, саме вони були покладені в основу повоєнного устрою міжнародних розрахунків і платежів в Західній Європі. Від використання долара прийшлося відмовитися через його дефіцитність і недостатні золотовалютні резерви. Гонитва за доларами загрожувала постійними збоями й ускладненнями, що гальмувало б внутрішні стабілізаційні процеси, негативно впливало на національні грошові одиниці. Активне впровадження в платіжний і торговий обіг долара і фунта стерлінгів применшувало б авторитет власних валют і відсувало тим самим перспективи повернення до їх конвертованості.
Клірингові розрахунки означали б консервацію міждержавних методів регулювання зовнішньоекономічних зв'язків на шкоду розвитку безпосередніх зв'язків між фірмами та іншими учасниками торгового і валютного обороту.
Повоєнні двосторонні валютні або платіжні угоди передбачали здійснення угод безпосередньо учасниками зовнішньоекономічного обміну, включаючи грошові розрахунки по цих угодах; рівний правовий статус валют, використання їх на недискримінаційній основі на розсуд і за домовленістю контрагентів щодо валюти ціни і валюти платежу, тверде курсове співвідношення між валютами. У той же час держава допускала угоди лише в межах встановлених квот і ліцензій при обов'язковому продажу надходжень від експорту валютним владам і при купівлі іноземної валюти не на ринку, а в центральному банку.
Надлишки валюти, що накопичувалися у країнах - кредиторах, викуповувалися центральними банками за золото або за долари. Але ця операція не мала стосунку до самих учасників комерційних справ.
Принципи використання національних валют збереглися і при здійсненні багатосторонніх валютних договорів, які мали на меті зменшити кінцеве сальдо, яке підлягало оплаті доларами або золотом. Вершиною дій у цьому плані стало створення Європейського платіжного союзу, у який увійшли 17 країн.
Використання національних валют дозволило швидко відновити валютний ринок: приблизно з 50-х років склалася, по суті справи, вільна ринкова торгівля європейськими валютами через комерційні банки. З 1958 р. у 9 головних західноєвропейських країнах нерезиденти одержали право безперешкодно обмінювати національні валюти на долари; через два роки такий же режим був поширений на резидентів. Таким чином, до зовнішньої конвертованості національних валют додалася внутрішня.
Валютні операції (transaction in foreign exchange; exchange business; exchange transaction) - операції, пов'язані з: а) переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; б) використанням у міжнародному обігу валютних цінностей як засобу платежу, з передаванням заборгованості та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; в) ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України або за її межі валютних цінностей. Валютні операції поділяються на поточні операції й операції, пов'язані з рухом капіталу.
Види валютних операцій: 1. Негайні або наявні (“спот”), при яких готівка або платіжні документи видаються негайно (по телеграфному переказу не пізніше ніж протягом 2-х днів); 2. термінові (форвард, аутрайт), при яких сплата відбувається через кілька місяців за курсом, обумовленим при укладанні угоди; 3. арбітражні, що проводяться банками (арбітражерами) із метою одержання спекулятивного прибутку, який являє собою різницю у курсах однієї і тієї ж валюти на різних валютних ринках; 4. операції “своп”, що включають угоду “спот” з одночасним укладанням зворотної угоди на певний строк; 5. “свіч”- операції - зовнішньоторговельні операції по перетворенню м'якої (неконвертованої) валюти у тверду.
Валютні ризики (exchange risk, risk of currency depreciation) - небезпека валютних втрат внаслідок зміни курсу іноземної валюти щодо національної. Операційний валютний ризик виникає внаслідок зміни курсу валюти у період між часом поставки продукції і часом платежу. Перерахунковий валютний ризик виникає внаслідок перерахування показників фінансової звітності з однієї валюти в іншу. Економічний валютний ризик пов'язаний із зміною вартості компанії (ринкова ціна акції помножена на кількість акцій, випущених в обіг).
Державні заходи по захисту від валютного ризику. Вони полягають насамперед у тому, що країни, які мають тісні економічні зв'язки, фіксують курси взаємного обміну валют. Наприклад, учасники ЄВС прийняли на себе зобов'язання не допускати відхилень курсу своїх валют більше ніж на 1,125 % у ту або іншу сторону. Деякі держави прив'язують курси своїх грошових одиниць до однієї із ключових валют (валютні зони, валютні блоки): така прив'язка по цьому напрямку зв'язків знижує валютні ризики . Ще одна форма страхування - страхування від валютного ризику в спеціальних державних закладах (наприклад, у Японії діє державна служба страхування експортних кредитів). Під державне страхування підпадають зазвичай експортні валютні кредити строком понад 2 роки; страхуються лише збитки, що виникають внаслідок коливань валютних курсів понад 3%. Якщо внаслідок коливань валютних курсів понад 3% експортер зазнає збитків, частина їх відшкодовується державою; якщо отримує додатковий прибуток - відповідна частина його надходить державі.
Подобные документы
Становлення і розвиток світогосподарських зв'язків та визначення сутності валютних відносин як форми організації розрахунків та платежів на міжнародному і міждержавному рівні. Валютні умови зовнішньоторговельних контрактів. Ризики і способи їх усунення.
контрольная работа [41,7 K], добавлен 07.10.2011Теоретичні основи процесів міжнародної міграції капіталу. Аналіз процесів міжнародної міграції капіталу у світі. Сучасний стан, проблеми та перспективи інтегрування України в процеси міжнародної міграції капіталу. Основні напрямки оптимізації.
дипломная работа [380,7 K], добавлен 10.09.2007Характеристика явища руху міжнародного капіталу, як однієї з форм міжнародних економічних відносин. Вивчення особливостей міжнародного руху позичкового капіталу. Завдання та стратегії входження транснаціональних кампаній на ринки країн, що розвиваються.
реферат [23,3 K], добавлен 27.05.2010Світове господарство як сукупність економік різних країн світу. Поняття інтернаціоналізації економіки. Сутність міжнародного поділу праці. Світовий ринок товарів: продовольчих, непродовольчих тривалого використання. Україна і світове господарство.
курсовая работа [84,5 K], добавлен 18.11.2010Сучасне світове господарство. Генезис, розвиток та світогосподарські пріоритети зовнішньоекономічних відносин України. Теоретичні основи, практичні проблеми та особливості трансформації економіки України у світове господарство на сучасному етапі.
реферат [24,1 K], добавлен 17.03.2012Сутність і зміст, а також принципи нормативно-правового регулювання міжнародного поділу праці. Структура та значення інтеграційного процесу в сучасному світі, його типи та форми. Шляхи формування міжнародних регіональних інтеграційних угруповань.
презентация [598,6 K], добавлен 04.11.2015Теоретичні основи процесів міжнародної міграції капіталу. Міжнародна міграція капіталу: поняття та сутність. Сучасні теорії міжнародної міграції капіталу. Сучасні тенденції в міжнародному русі капіталу. Україна, проблеми та перспективи інтегрування.
курсовая работа [42,5 K], добавлен 18.06.2008Теоретичні засади інтеграційних процесів у країнах світу. Сутність, цілі та форми міжнародної економічної інтеграції. Економічні наслідки. Європейський союз - найрозвинутіша форма інтеграції країн світу. Історичні умови виникнення та сучасні процеси ЄС.
курсовая работа [136,6 K], добавлен 16.12.2008Світове господарство, його сутність та етапи розвитку. Міжнародні економічні відносини і поділ праці, форми міграції. Теорії зовнішньої торгівлі. Особливості її сучасного розвитку. Міграція робочої сили. Еволюція світової валютно-фінансової системи.
презентация [179,8 K], добавлен 24.09.2015Предмет і завдання курсу "Міжнародні економічні відносини". Світове господарство та особливості його формування. Особливості розвитку МЕВ у системі світового господарства. Міжнародна економічна інтеграція. Економічна єдність світу і глобальні проблеми.
курс лекций [176,7 K], добавлен 11.11.2009
