Регулювання зустрічної торгівлі при здійснені зовнішньоекономічної діяльності

54

ЗМІСТ

• РОЗДІЛ 1. МЕТОДИ ЗДІЙСНЕННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ
• РОЗДІЛ 2. СУТЬ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ЗУСТРІЧНОЇ ТОРГІВЛІ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ЗЕД
• 2.1 Регулювання бартерних операцій у ЗЕД
• 2.2 Особливості бартерного договору у ЗЕД
• РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ
• ВИСНОВОКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
• ДОДАТОК А
• ДОДАТОК Б
• ВСТУП
• Актуальність дослідження визначається настійною необхідністю пошуку нових, ефективніших форм зовнішньої торгівлі, сприяючих облагороджуванню українського експорту і раціоналізації імпорту. Сьогодні зовнішньоекономічна діяльність направлена на вирішення сього хвилинних завдань: підтримка національного господарства «на плаву» в складний період переходу від затяжної кризи до етапу економічної стабілізації. Модель взаємодії України, що проте реалізовується, зі світовим ринком не відповідає ні її потенційним можливостям, ні довготривалим інтересам країни. Свідоцтвом тому є такі чинники, як «втеча» капіталу за рубіж, зміцнення сировинної спрямованості вітчизняного експорту, висока імпортна залежність споживчого ринку, наростання зовнішніх боргів.
• З огляду на актуальність проблеми і була вибрана тема курсової роботи «Зустрічна торгівля як метод здійснення зовнішньоекономічних операцій».
• Експансія ВЕД по шляху екстенсивного використання експортних сировинних ресурсів вже найближчим часом може привести до посилення кризових явищ в економіці, до перетворення зовнішньоекономічних зв'язків на деструктивний економічний чинник. Досвід країн, що пройшли в своєму історичному розвитку менш небезпечні кризові періоди (наприклад, післявоєнний досвід Німеччини, Японії або Кореї) показує, що жодна з них так «вільно», як України, не поводилася з чинником зовнішньої торгівлі. Зовнішня торгівля як самоціль для багатьох країн виявилася згубною і нещадна експлуатація зовнішньоекономічного чинника обернулася тяжким тягарем для всього національного виробництва [12,c.13].
• Значні потенційні можливості для підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв'язків перетворяться в перехід на сучасніші форми торгівлі, реалізація яких вимагає реформування організаційно-функціональної системи виробництва і управлінської системи ВЕС. Основними суб'єктами світової торгівлі впродовж вже достатньо тривалого періоду часу є складні багатогалузеві і багатопрофільні транснаціональні корпорації, що реалізовують в рамках внутрішньо корпоративного обороту (так званої зв'язаної торгівлі) значну частку світової торгівлі. В рамках цієї зв'язаної торгівлі отримали розвиток багато раціональних форм компенсаційної торгівлі: угоди про викуп продукції, обмін технологією, ноу-хау і ліцензіями, договори про спільну виробничу або маркетингову діяльність, офсетні і інші операції.
• Сьогодні багато сучасних і високоефективних форм зовнішньої торгівлі входять в категорію міжнародної зустрічної торгівлі, яка є найбільш формою організації міжнародних комерційних операцій, що динамічно розвивається. У Україні знайшли застосування найпростіші, не раціональніші форми зустрічної торгівлі: товарний бартер, що реалізовується на без валютній і неощадній основі, прямі компенсаційні угоди і тому подібне Навіть термін «бартер» в українському вживанні найчастіше відноситься до всіх форм міжнародних компенсаційних операцій. Тому «посилювання», що періодично робляться, відносно бартерної торгівлі негативно впливають на розвиток всіх (у тому числі і прогресивних) форм міжнародної зустрічної торгівлі. Такий підхід наносить серйозний збиток зовнішньоекономічним інтересам України і першим кроком на шляху його подолання може стати узагальнення позитивного міжнародного досвіду в області стимулювання прогресивних форм компенсаційної торгівлі і дослідження можливостей його адаптації в умовах України [14,c.23].
• Ефективність господарської діяльності як вітчизняних, так і іноземних підприємців у рамках правової системи конкретної держави визначається, насамперед, ступенем досконалості охоплення сфер регулювання і ліберальності її законодавства. Україна в даному разі не є винятком. У зв'язку з цим зростає значення правового регулювання питань функціонування різних суб'єктів господарської діяльності в Україні, побудованої на взаємовідносинах, що мають місце як на території України, так і за її межами і ґрунтуються на законах зовнішньоекономічної Діяльності. Саме так це сформульовано в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [1]. З його прийняттям зовнішньоекономічна Діяльність в Україні вперше одержала правовий статус. Цей закон є нормативно-правовим актом, в якому пропонується визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності, її суб'єктів, їхніх прав і свобод; встановлюються принципи здійснення та організаційні форми зовнішньоекономічної діяльності [23,c.16].
• Значний внесок у дослідження міжнародних торгових операцій належить російським ученим І. Герчиковій, А. Киреєву, І. Платонову, Л. Стровському, І. Фамінському, Л. Феоновій, М. Шмельовій, Є. Четиркіну. Разом з тим, доцільним є дальше зосередження зусиль на теоретичних і практичних проблемах організаційно-фінансового забезпечення міжнародних торгових операцій, що особливо актуально для країн, недостатньо інтегрованих у світовий ринок.
• Метою роботи є різносторонній аналіз сучасної ролі різноманіття форм зустрічної торгівлі, пошук раціонального механізму адаптації найбільш прогресивних з них в практиці зовнішньоекономічних зв'язків України.
• Завдання дослідження зумовлені поставленою метою і зводяться до наступних:
• - розглянути методи і види здійснення зовнішньоторговельних операцій;
• - визначити характерні особливості зустрічної торгівлі при здійснені зовнішньоекономічної діяльності;
• - виявити причини, результати і перспективи «бартеризації» української зовнішньої торгівлі;
• - намітити шляхи державного стимулювання і управління сучасних форм товарообмінних операцій.
• Об'єктом дослідження є: зовнішньоекономічної діяльності та її форми.
• Предмет дослідження є: регулювання зустрічної торгівлі при здійснені зовнішньоекономічної діяльності.

У процесі дослідження використовувались методи історико-логічного, економіко-статистичного, експертних оцінок.

Теоретичною і методологічною основою дослідження послужили роботи вітчизняних і зарубіжних авторів, законодавчі і нормативні акти міжнародних інститутів і України, що стосуються питань міжнародної зустрічної торгівлі, вітчизняні і зарубіжні статистичні публікації, список яких приведений в переліку використаної літератури.

Структура та обсяг роботи. Курсова складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Повний обсяг роботи становить 52 сторінок друкованого тексту. Робота містить 7 таблиць, список використаної літератури налічує 27 найменувань.

РОЗДІЛ 1. МЕТОДИ ЗДІЙСНЕННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

Зовнішньоекономічна діяльність є однією з основних форм економічних відношень України з іноземними державами. Усі напрямки зовнішньоекономічної діяльності регулюються, з одного боку міжнародними правилами, звичаями та актами, а з іншого - національними законодавчими актами. Національна правова база не повинна суперечити міжнародній. Усі суб'єкти ЗЕД, згідно зі ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959, мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, з тих, які не суперечать законодавству України і відповідають міжнародним правилам. Як правило, в сьогоднішніх умовах господарювання розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються шляхом перерахування коштів на валютний рахунок підприємства або з нього.

Відповідно до ст. 377 ГКУ зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка у процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою.

Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати в зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких не заборонених законом формах та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються ГКУ, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами України.

До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності належать:

- суб'єкти господарювання, зазначені в п. 1, 2 ч. 2 ст. 55 ГКУ;

- підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів господарювання, що не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом.

У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь також зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Держава гарантує однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (ст. 378 ГКУ).

Види зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньоекономічні операції.

Як зазначено у ст. 379 ГКУ, усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на здійснення будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньоекономічних операцій, якщо інше не встановлено законом [1].

Види зовнішньоекономічної діяльності, перелік зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються на території України, умови та порядок їх здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також перелік товарів (робіт, послуг), що заборонені для експорту та імпорту, визначаються законом.

Експорт - вивіз за межу товарів національного походження або в значній мірі перероблених в країні з метою їх продажу [14,c.28].

Імпорт - ввезення іноземних товарів з метою їх використання на внутрішньому ринку.

Експортно-імпортні операції є найбільш поширеними в міжнародній торгівлі.

Зустрічна торгівля (counter trade) - зовнішньоторговельні операції, при здійсненні яких в документах (угодах або контрактах) фіксуються тверді зобов'язання експортерів і імпортерів провести повний або частково збалансований обмін товарами. У останньому випадку різниця у вартості покривається грошовими платежами [15,c.39].

Це найвідоміший вид міжнародної торгівлі, що полягав раніше в натуральному обміні товарами. Витиснена згодом товарно-грошовими відносинами зустрічна торгівля в сучасних умовах придбала новий зміст і отримала певний розвиток в міжнародному товарообміні. На її частку доводиться від 25 до 30% об'єму міжнародних торгових операцій.

Ініціаторами розвитку зустрічної торгівлі є імпортери, які в умовах браку валюти можуть здійснювати закупівлі необхідних товарів з повною або частковою оплатою їх постачаннями своїх товарів. В умовах загострення проблеми збуту експортери вимушені йти на те, щоб отримувати від покупця не грошовий еквівалент їх вартості, а інші товари, які вони або використають у власному виробництві, або реалізують на ринку. Однією з особливостей зустрічної торгівлі є розширення практики зустрічних закупівель експортерами товарів, які не можуть бути ними використані у власному виробництві, а заздалегідь призначаються для подальшого продажу на зовнішньому або внутрішньому ринку.

Експерти ООН виділяють три основні види міжнародних зустрічних операцій:

бартерні операції (barter transactions);

- торгові компенсаційні операції (commercial compensation);

- промислові компенсаційні операції (industrial compensation).

Під промисловою компенсаційною операцією розуміється операція, в якій одна сторона здійснює постачання (часто погоджуючи також необхідне фінансування) другій стороні товарів, послуг і/або технології, яка використовується останньою для створення нових виробничих потужностей. Дані постачання потім відшкодовуються за допомогою постачань товарів, проведених на створених таким чином підприємствах (або іноді за рахунок постачань аналогічних товарів, проведених третіми сторонами в даній країні). У торговій компенсаційній операції, як правило, відсутні подібні взаємини між взаємними конкретними діями обох сторін [14,c.67].

Фахівці Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) підрозділяють всі міжнародні зустрічні операції на дві категорії:

- торгова компенсація;

- промислова компенсація.

Під торговою компенсацією розуміється одна операція на невелику або помірну суму, включаючи обмін украй різнорідними товарами, які зазвичай органічно не зв'язані між собою.

Під промисловою компенсацією розуміються такі операції, які охоплюють продаж зв'язаних між собою товарів на крупнішу суму, зазвичай відповідну вартості комплектного промислового устаткування або готових підприємств [14,c.81].

При класифікації міжнародних зустрічних операцій слід виходити з організаційно-правової основи таких операцій і принципу компенсації. При такому підході виділяється три види міжнародних зустрічних операцій:

- товарообмінні і компенсаційні операції на без валютній основі(табл. 1.1);

- компенсаційні операції на комерційній основі(табл. 1.2);

- компенсаційні операції на основі угод про виробничу співпрацю(табл. 1.3).

Таблиця 1.1 - Товарообмінні і компенсаційні операції на без валютній основи

1.1. Операції з одноразовим постачанням	1.2. Операції з тривалими термінами виконання
1.1.1. Бартерні операції	1.2.1. Глобальна угода
1.1.2. Пряма компенсація	1.2.2. Базові угоди
	1.2.3. Угода про товарообмін на основі листа-зобов'язання
	1.2.4. Протоколи

Таблиця 1.2. - Компенсаційні операції на комерційній основі

2.1.Короткострокові компенсаційні угоди	2.2.Зустрічні закупівлі	2.3.Довгострокові авансові закупівлі
2.1.1.Часткова компенсація	2.2.1.Паралельні операції
2.1.2.Повна компенсація	2.2.2.Джентльменські угоди
2.1.3.Трехстороння компенсація	2.2.3.Угоди з передачею фінансових зобов'язань
Продовження табл. 1.2
2.1.4.Короткострокові зв'язані операції

Таблиця 1.3 - Компенсаційні операції на основі угод про виробничу співпрацю

3.1.Великомасштабні довгострокові компенсаційні угоди із зворотною закупівлею товарів	3.2. Операції про “розділ продукції”	3.3. Операції “розвиток-імпорт”
3.1.1. Угоди, в яких зобов'язання по компенсаційних закупівлях вищі за вартість устаткування, що поставляється
3.1.2. Угоди, в яких зобов'язання по компенсаційних закупівлях рівні або нижче за вартість устаткування, що поставляється

Товарообмінних і компенсаційних операцій припадає на частку 4-5%, компенсаційних операцій на комерційній основі - 9-10%, зустрічних закупівель в рамках виробничої співпраці - 55-60%.

Ці три основні види операцій відрізняються великою різноманітністю з погляду їх цілей і характеру, термінів виконання, механізму розрахунків, порядку здійснення [23,c.45].

1. Операції на основі натурального обміну - бартер (barter). Бартерні операції - найбільш традиційний різновид зустрічної торгівлі, що є без валютним, але оціненим обміном товарами. Вартісна оцінка товарів здійснюється для забезпечення еквівалентності обміну. Для цих операцій характерні наявність контракту, в якому фіксуються натуральні об'єми обмінюваних товарів, і одночасний рух товарних потоків. На кількість товарів не впливає зміна цінових пропорцій на світовому ринку. Чистий бартер найменш поширений в зустрічній торгівлі.

2. Комерційні операції, що передбачають участь продавця в реалізації товарів. Це найпоширеніша група операцій, що має два різновиди:

- безпосередня закупівля товарів для внутрішньо-фірмового використання або для перепродажу третій стороні;

- сприяння експортера в знаходженні покупця товарів імпортера.

Принципова відмінність такого роду операцій від бартеру полягає в тому, що при ній гроші використовуються як міра вартості і засіб платежу. Такі операції можуть оформлятися юридично або одним експортним контрактом з вказівкою умов зустрічної торгівлі, або двома контрактами на первинний експорт і зустрічний експорт. У останньому випадку в першому експортному контракті міститься зобов'язання експортера купити у імпортера товари на суму, складову певний відсоток від первинного постачання.

Існує безліч різновидів операцій цієї групи, наприклад: компенсаційні операції. Продавець погоджується отримати оплату частково або повністю у вигляді постачань яких-небудь товарів покупця. Як правило, це оформляється одним контрактом. Такі операції нагадують бартерні, але мають деякі істотні відмінності. По-перше, кожен партнер виставляє рахунок за свої постачання в грошовій формі. По-друге, експортер може доручити виконання своїх зобов'язань по зустрічному імпорту третій стороні [12,c.91].

При такій формі операції можна отримувати виручку одночасно:

- зустрічні закупівлі (зустрічні постачання). Експортер зобов'язується купити або влаштувати закупівлю третьою стороною товарів імпортера на суму, складову певний, заздалегідь обумовлений відсоток від його власних постачань. Ці операції оформляються двома контрактами, причому іноді не указуються конкретні товари, а фіксуються терміни і сума закупівлі. Платежі за контрактом здійснюються одночасно;

- авансові закупівлі. В цьому випадку первинні і зустрічні постачання як би міняються місцями, тобто сторона, зацікавлена у продажу своїх товарів певному покупцеві, спочатку купує які-небудь товари або послуги у нього;

- угода про «офсет». Експортер погоджується купити в країні імпортера товари на суму, що становить певну частку від суми експортного постачання, причому така частка найчастіше перевищує 100%. Операції такого роду, як правило, пов'язані з дорогими програмами закупівель зброї і військової техніки;

- операції типу «свитч». В цьому випадку експортер передає свої зобов'язання по зустрічному постачанню третій стороні, як правило, спеціалізованій торговій фірмі. Такі операції застосовуються у поєднанні з будь-якими іншими формами, окрім бартеру;

- викуп застарілої продукції, тобто залік залишкової вартості товарів, що викупляються, за ціною нових. Ця форма торгівлі є одним з найефективніших способів, що дозволяють збільшити об'єм продажу в умовах жорсткої конкуренції на ринках збуту, і найширше застосовується при збуті легкових автомобілів, сільськогосподарської техніки, електронно-обчислювальних машин і так далі Так, в промислово розвинених країнах торгові представники практично всіх автомобілебудівних компаній при покупці клієнтом нової автомашини віднімають з її вартості ціну старої. Існують приблизно однакові для всіх фірм таблиці оцінки вартості старих машин залежно від року випуску, пробігу і технічного стану [23,c.115].

У Західній Європі в кінці 80-х рр. більше 70% нових легкових автомобілів збувалося при викупі застарілих моделей:

1. Зустрічні постачання як складова частина промислової співпраці, наприклад компенсаційні постачання (buy-back). Експортер поставляє устаткування на умовах кредиту, причому оплата кредитів, що надаються, повинна проводитися після отримання виручки від зустрічних постачань продукції. В рамках таких угод на умовах кредиту імпортуються машини, устаткування, матеріали і деякі інші види товарів для будівництва промислових об'єктів. Згодом валютна виручка від експорту частини продукції цих підприємств служить джерелом погашення кредиту.

До цієї групи можна також віднести:

- операції з давальницькою сировиною, тобто переробку іноземної сировини з розрахунками за роботу початковою сировиною або продуктами переробки. В результаті нерівномірного розвитку продуктивних сил, різні країни володіють несиметричними потужностями по здобичі і переробці сировини, що створить передумови до висновку міжнародних контрактів, по яких одна із сторін зобов'язується експортувати початкову сировину і імпортувати продукти переробки або готову продукцію, інша - переробляти сировину, звану давальницьким, своїми засобами. Оплата послуг переробляючи фірм по таких угодах здійснюється постачаннями додаткової кількості давальницької сировини [12,c.171].

РОЗДІЛ 2. СУТЬ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ЗУСТРІЧНОЇ ТОРГІВЛІ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ЗЕД

2.1. Регулювання бартерних операцій у ЗЕД

Зустрічна торгівля (trade-in, countertrade) об'єднує операції, у межах яких передбачаються зустрічні зобов'язання експортерів закупити в імпортерів товари або послуги на частину або повну вартість товарів, що експортуються.

Згідно з термінологією, яка використовується експертами ООН, усі види зустрічних угод об'єднуються поняттям «міжнародні компенсаційні угоди», згідно з якими підприємства (фірми) різних країн домовляються про те, що конкретні дії (поставка товарів, надання послуг або технології) однієї із сторін будуть компенсу-ватись чітко зазначеним у відповідних договірних документах способом та у визначених у них розмірах іншими конкретними діями (поставкою товарів, наданням послуг, технології) іншої сторони.

Зустрічна (компенсаційна) торгівля - торгівля, при здійсненні якої в документах (угодах або контрактах) фіксуються тверді зобов'язання експортерів і імпортерів зробити повний або частково збалансований обмін товарами. У останньому випадку різниця у вартості покривається грошовими платежами [15,c.84].

Зустрічна торгівля - достатньо новий спосіб ЗЕД, в основі якого лежить підписання зустрічних угод, що взаємопов'язують експортні й імпортні операції. Обов'язковою умовою зустрічних угод являється зобов'язання експортера прийняти у вигляді виплати своєї поставки (на повну вартість чи її частину) певні товари покупця або організувати їх придбання в третій країні. На сучасному етапі зовнішньоторгові зустрічні угоди стали одним з основних видів міжнародного товарообміну. Достатньо сказати, що сьогодні їх частка перевищила 40%. Відповідно збільшився об'єм зустрічної торгівлі. Якщо в 1998 р. він складав приблизно 18 млрд. дол., то в 2008 - 955 млрд. дол. США. Такий бурхливий розвиток міжнародної зустрічної торгівлі, починаючи з 70-х років, було зумовлено різними причинами:

1) зростанням цін на енергоносії - коливання цін на нафту в 1993-1994 рр., 2005-2006рр. негативно вплинули на економіку багатьох країн (розвинених і тих, що розвиваються). Значні об'єми конвертованої валюти їм приходилось витрачати на закупівлю нафти. І тоді розвинені країни стали платити за свій експорт зустрічними поставками сировини і палива на основі довготривалих контрактів;

2) прагненням країн, що розвиваються, в ці роки до прискорення індустріалізації свого розвитку. В рамках зустрічної торгівлі вони постачають сировину в обмін на технології, машини, обладнання з розвинених країн;

3) зустрічну торгівлю стали використовувати і в зв'язку з встановленням деякими країнами протекціоністських і валютних бар'єрів по відношенню до іноземних фірм;

4) зустрічна торгівля дає можливість державам розвивати зовнішню торгівлю навіть тоді, коли є недостача чи відсутність конвертованої валюти, дефіцит платіжного балансу, інфляційні процеси. В деяких країнах (Аргентина, Бразилія, Венесуела, Мексика, Турція та ін.) зустрічну торгівлю використовують через значний зовнішній борг [15,c.97].

Зустрічна торгівля виступає засобом фінансування імпорту і, на відміну від закупок в кредит, застерігає покупця від виплати постійно зростаючих процентних платежів.

На думку ряду спеціалістів, зустрічна торгівля на сучасному етапі перетворилася в один із важливих інструментів регулювання міжнародного товарообміну, сприяння розвитку економічного і виробничо-технічного співробітництва між країнами і господарськими суб'єктами цих країн.

Регулююча роль зустрічної торгівлі проявляється в тому, що підписані двохсторонні і багатосторонні міжурядові угоди, а також угоди про економічне і виробниче співробітництво на компенсаційній основі дають можливість раніше на декілька років наперед визначити:

1) види і об'єм товарів, що взаємно постачаються;

2) їх загальну суму і порядок розрахунків;

3) характер і вартість супроводжуючих чи окремо наданих технічних (інжинірингових) послуг і науково-технічних знань і досвіду (ліцензій, «ноу-хау» та ін.). В зв'язку із зростанням об'ємів міжнародної зустрічної торгівлі зростає і її регулююча роль. Разом з цим розвивається і специфіка міжнародних зустрічних операцій, що відображає умови і процеси, що відбуваються в різних країнах [14,c.132].

Важливою особливістю зустрічної торгівлі являється її гнучкість, яка дозволяє контрагентам пристосовуватися до умов, що постійно міняються на світовому ринку, дає можливість окремим країнам цілеспрямоване проводити диверсифікацію свого експорту, виходити на нетрадиційні ринки, в т.ч. трудно доступні, створює умови для економії валюти, прискорює процес зовнішньоторгового обміну товарами й послугами.

Особливістю зустрічної торгівлі в сучасних умовах являється також-широке впровадження внутрішньо фірмової комп'ютеризації. Це не тільки дозволило якісно змінити технології і процедури зовнішньоторгових операцій, але й дало можливість наперед визначити ефективність угод вираховувати тенденції розвитку кон'юнктури ринку і цін, формувати структуру товарообігу конкретної країни, конкретного підприємства-суб'єкта ЗЕД.

Міжнародна практика свідчить про те, що зустрічна торгівля стає все більш привабливою формою торгівлі й організації комерційних операцій у міжнародній сфері. І це важливо враховувати вітчизняним підприємцям, які здійснюють експортно-імпортні операції [12,c.134].

Міжнародні операції зустрічної торгівлі дуже різноманітні й класифікуються в залежності від характеру взаємних зустрічних зобов'язань, форми компенсації поставок, термінів їх виконання.

Міжнародні зустрічні угоди поділяються на три види:

1. Товарообмінні й компенсаційні на безвалютній основі

2. Компенсаційні на комерційній основі.

3. Компенсаційні на основі угод про виробниче співробітництво.

Всі зустрічні операції, незалежно від форми; об'єднуються одним принципом - принципом компенсації, разом з тим вони відрізняються технологією їх здійснення, що визначається метою і характером цих угод.

1. Товарообмінні й компенсаційні угоди на безвалютній основі визначають оплату поставок в товарній формі, коли продаж одного чи кількох товарів одночасно зв'язується з покупкою іншого товару і розрахунки в іноземній валюті не проводяться.

Розрізняють:

1) угоди з одночасною поставкою (бартерні й прямі компенсаційні угоди)

2) угоди з довготривалим терміном поставки, так звані загальні глобальні угоди.

Бартерні угоди - це операції по обміну узгодженої кількості одного товару на інший без використання грошових форм розрахунків. В такій угоді встановлюється кількість товарів, що взаємно постачатимуться, чи сума, на яку сторони зобов'язуються доставити товари. При визначенні вартості товарів взаємного постачання оцінювання робиться на основі світових цін з урахуванням витрат на товарообіг [23,c.159].

Угоди даного типу, як правило, підписуються універсальними торговими фірмами, експортно-імпортними фірмами та іншими, які мають широку номенклатуру товарів [15,c.183-186].

Мета бартеру:

1) пом'якшення проблеми інвалютного фінансування імпорту;

2) спрощення порядку розрахунків;

3) розширення можливостей вкорінення на ринок країни контрагента;

4) додаткова можливість одержання імпортного обладнання, реалізація якого утрудняється на звичайних комерційних умовах та ін.

В Україні головна причина використання бартеру в зовнішньоторговому обігу - нестача інвалютних засобів, неплатоспроможність багатьох господарських суб'єктів [23,c.164].

Прямі компенсаційні угоди так само, як і бартерні, передбачають взаємну поставку товарів на однакову вартість без розрахунків у грошовій формі. Проте, на відміну від бартерної угоди, вони передбачають узгодження цін на взаємно доставлену продукцію. В даній угоді беруть учать не два товари, а значно більше. Сторони направляють один одному два списки товарів:

- один - з переліком товарів, вказівкою їх кількості і цін, другий - з переліком запропонованих в компенсацію товарів. В процесі переговорів сторони виробляють два списки взаємодоставлених товарів і додають їх до компенсаційної угоди. На відміну від бартеру, тут може передбачатися неконвертоване грошове сальдо, яке повинно бути використане в країні кредитора.

Товарообмінні угоди з тривалим терміном виконання - це угоди, які підписуються на без валютній основі на рівні фірми. В світовій практиці вони одержали назву загальних (глобальних) угод. Такі угоди підписуються між великими компаніями з одного боку, і державними організаціями, міністерствами, зовнішньоторговими об'єднаннями - з другої. Ці угоди можуть підписуватися у вигляді загальних протоколів, що містять списки товарів, що будуть взаємно доставлятися, технологій і послуг. Глобальні угоди можуть виступати як у формі базових угод, так і угод про товарообіг на основі листів-зобов'язань.

2. Компенсаційні угоди на комерційній основі (другий вид компенсаційних угод) являє собою угоди, в яких поставка й відповідно зустрічна поставка товарів здійснюється на протязі встановленого періоду на основі або одного контракту купівлі-продажу, або на основі контракту купівлі-продажу і доданих до нього угод про зустрічні закупки. Такі угоди мають узгоджений механізм грошових розрахунків, здійснених як шляхом переказу іноземної валюти, так і застосуванням клірингу.

Компенсаційні угоди на комерційній основі, в свою чергу, поділяються на три підвиди:

1) короткочасні компенсаційні угоди;

2) зустрічні закупки;

3) авансові закупки.

Короткочасні компенсаційні угоди, як і бартерні угоди, містять зобов'язання експортера закупити товари в імпортера. Проте при компенсації, на відміну від бартеру, поставки оплачуються незалежно одна від одної. Зустрічні закупки можуть бути з повною чи частковою компенсацією.

Повна компенсація передбачає стовідсотковий обмін товарами. Компенсаційна закупка дорівнює або перевищує за вартістю експортну поставку [12,c.174].

При частковій компенсації передбачається, що частина експорту повинна компенсуватися закупкою товарів в країні імпортера, а інша частина оплачується готівкою.

Зустрічні закупки. За умовами даної угоди продавець постачає покупцю товар за звичайними комерційними умовами й одночасно зобов'язується закупити в нього зустрічний товар. Угода може бути оформлена двома або трьома самостійними контрактами.

В ролі головного виступає первинний контракт купівлі-продажу. Другий - це контракт зустрічної закупки, де спеціальним пунктом передбачається зобов'язання продавця здійснити зустрічну закупку товарів. У випадку невиконання даної умови, передбачається штраф від 20 до 50% від суми невиконаних зобов'язань. Інколи сторони підписують третій контракт - протокол, який зв'язує первинний і вторинний контракти в єдину угоду про зустрічну закупку.

Зустрічні закупки мають такі різновиди: паралельні угоди, угоди «офсет», трикутні угоди й угоди з передачею фінансових зобов'язань. Паралельні угоди - це угоди, які оформляються трьома контрактами. Один контракт оформляється на експорт товарів і їх оплату, другий - на контр закупку і її оплату. Третій являється базовою угодою, яка взаємно зв'язує договори на експорт та імпорт [15,c.198].

Обов'язком угоди «офсет» являється те, що зустрічні зобов'язання юридично не оформляються. Вони являються джентльменською угодою по відношенню до зустрічної поставки.

Трикутні компенсації полягають в переключенні потоків. При даній угоді зустрічна поставка здійснюється не в адрес експортера, а організується в яку-небудь третю країну. Третя країна здійснює платіж на користь експортера.

Угода з передачею фінансових зобов'язань одержала назву від англ. - переключення. Порядок проведення торгових операцій може бути такою ж, як і при трикутній компенсації, але, крім того, існує двохстороння клірингова угода між імпортером і третьою стороною. Угоди «світч» - це не товарні угоди, а операції з іноземною валютою.

Авансові закупки являють собою паралельну зустрічну угоду, виконану в зворотному порядку. При авансових закупках експортер одержує товари у фірми в обмін на її зобов'язання закупити в майбутньому еквівалентний об'єм товарів експортера.

3. Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва (третій вид компенсаційних угод) передбачають, що поставки промислового обладнання будуть оплачуватися зустрічними поставками товарів, виготовлених з допомогою закупленого обладнання [23,c.173].

Даний вид компенсаційних угод характеризується такими рисами:

- підписання як мінімум трьох контрактів:

1) для поставки обладнання і надання технічних послуг;

2) зустрічну поставку на основі довгострокового контракту;

3) банківська угода про фінансування поставок обладнання;

- довгострокові терміни виконання зобов'язань по зустрічних компенсаційних закупках ( можуть охоплювати період від 20 до 25років);

- широке використання кредитування за рахунок урядових кредитів в рамках міждержавних угод, а також банківських кредитів;

- зворотні закупки, які можуть значно перевищувати вартість підприємства;

- перегляд цін до закінчення терміну договору про промислове співробітництво.

Компенсаційні угоди на основі угод про промислове співробітництво різноманітні. Їх можна поділити:

1. на великомасштабні довгострокові компенсаційні угоди зі зворотною закупкою товарів;

2. угоди «про розподіл продукції»;

3. угоди «розвиток-імпорт»;

4. операції на давальницьку сировину.

Найбільше розповсюдження одержали проекти зі зворотною закупкою на компенсаційній основі товарів (бай-бек). Такі угоди передбачають поставку на умовах кредиту комплектного обладнання, будівництво промислових об'єктів, надання інжинірингових послуг з оплатою надалі зустрічними поставками продукції, виготовленої на цих підприємствах. Зустрічна угода зазвичай пов'язана з поставками сировини й палива.

Реалізація великомасштабних компенсаційних угод значно складніша, ніж бартерних чи звичайних компенсаційних. Складність тут пов'язана з тим, що приходиться вирішувати масу проблем, що з'являються при будівництві об'єкта: вибір постачальників, оформлення підрядних робіт, проведення дослідницьких і пошукових робіт і т.д. Разом з тим ці угоди вигідні як для замовника, так і для постачальника.

Для замовника така угода дає можливість використовувати місцеву сировину, матеріали і робочу силу. Перевагою, на його думку, можна рахувати без валютну основу взаєморозрахунків, розширення експортного потенціалу, наявність гарантійного ринку, скорочення періоду будівництва, а також зайвих витрат.

Для постачальника дані компенсаційні угоди означають створення умов для погашення кредитів, передумов для розширення спеціалізації і кооперації, можливість одержання товару, необхідного для внутрішнього ринку і більш дешевого, можливість створення великомасштабного виробництва на протязі великого періоду.

Реалізація переваг компенсаційного співробітництва для учасників угоди багато в чому залежить від якості планування, визначення доцільності створення підприємства, глибини опрацювання техніко-економічного обґрунтування, врахування кон'юнктури світового ринку [15,c.196].

Угоди «про розподіл продукції» здійснюються на основі договорів про будівництво промислових об'єктів «під ключ». В даному випадку експортер може передавати свою технологію, ліцензії на винаходи і «ноу-хау», постачати обладнання і матеріали. Випуск продукції організовується на основі його специфікацій. Оплата будівництва підприємства передбачається постачальниками виробленої на даному підприємстві продукції у встановленій раніше пропорції до всієї випущеної продукції. Це, як правило складає від 20 до 40%.

Угоди «розвиток-імпорт» пов'язані з будівництвом підприємств оброблювальної промисловості або з поставкою комплектного обладнання для таких підприємств на основі довгострокового кредитування. Здійснення угод «розвиток-імпорт» (проектів розвитку для імпорту) передбачає, що зустрічні поставки продукції із побудованих підприємств будуть покривати іноземної фірми-постачальника комплектного обладнання, послуг і кредитів.

При поставках обладнання експортер може бути не зацікавлений у зустрічній закупці продукції, виробленої на підприємстві, яке він побудував. Тоді експортер повинен або сам організувати реалізацію продукції зустрічної поставки, або перепродувати ї третій стороні. Умови про передання зустрічної поставки називається цесією і включається експортером в договір про зустрічну закупку.

Суть угоди на давальницьку сировину полягає в тому, що одна країна, що володіє ресурсами, але не володіє достатніми виробничими потужностями для його переробки, відправляє частину даної сировини для переробки в іншу країну і розраховується за це частиною виробленої продукції.

Сировина, що передається на переробку, а потім повертається назад у вигляді готового продукту, називається давальницькою сировиною.

Операції на давальницьку сировину не являються чисто компенсаційними. Але вони володіють ознаками зустрічної торгівлі, бо збалансовані, без валютні і наперед оцінені. Зобов'язання сторін про поставку сировини й імпорту продукції оформляються одним контрактом із вказівкою вартості сировини й готової продукції [13,c.232].

Поставками давальницької сировини покриваються не тільки всі узгоджені витрати переробника, враховуючи витрати на транспортування, виплату мита і т.д., але й забезпечується одержання ним запланованого прибутку. З цією метою в контракті вказуються світові ціни на сировину , на продукт переробки, фіксується вартість транспортування і переробки.

Ефективність операції на давальницькій сировині для постачальника гарантується тільки в тому випадку, якщо вартість одержаної після переробки продукції на світовому ринку вище вартості давальницької сировини.

Треба відзначити, що така форма торгівлі розвивається і в Україні. Нею в даний час охоплені багато підприємств текстильної і швейної промисловості. Розміщення іноземних замовлень на вітчизняних підприємствах забезпечують завантаження робочих місць, дають можливість вижити в цей важкий час і, одночасно, одержати відповідний досвід в організації виробництва.

Разом з тим, велика орієнтація у виробництві й торгівлі на давальницьку схему негативно впливає на розвиток національного ринку і підприємств-суб'єктів ЗЕД, що приймають участь в цих умовах

2.2 Особливості бартерного договору у ЗЕД

Зовнішньоекономічні бартерні відносини (як, власне кажучи, будь-які бартерні відносини між контрагентами) - це обмін. В українському законодавстві визначення поняття «бартер» міститься у декількох нормативних актах. Так, ЦК (ст.715 - 716) та ГК (ст.293) ототожнюють бартер з міною. Це означає, що за договором міни (бартеру) одна сторона повинна передати у власність свій товар в обмін на товар іншої сторони (п.1 ст.715 ЦК). Також дозволяється обмінювати майно на роботи, послуги (п.5 ст.715 ЦК). При цьому за договором бартеру дозволяється встановлення доплати, якщо товар більшої вартості обмінюється на товар меншої вартості [1,4].

У контексті бартерних відносин кожна зі сторін, що здійснюють обмін, виступає продавцем тих товарів, які обмінює, та покупцем тих товарів, які вона отримує натомість (п.2 ст.293 ГК) [8]. При цьому сторони набувають право власності на предмет обміну виключно у той момент, коли «закриваються» їхні зустрічні поставки (якщо інше не передбачено бартерним договором).

Визначення поняття бартеру містить і Закон про прибуток: «Бартер (товарний обмін) - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг)» (п.1. 19). І хоча ознаки бартеру, наведені в ЦК, ГК та Законі про прибуток, дещо відрізняються, суперечностей між ними немає [1].

Бартерні угоди мають такі особливості:

- разовий характер угоди й участь в ній, як правило, двох сторін;

- оформлення угоди одним контрактом;

- визначення в контракті кількості та якості товарів взаємного постачання, інколи без запису в договорі їх грошової оцінки;

- здійснення угоди повністю на основі зустрічних зобов'язань без використання грошових переказів;

- одночасне виконання зустрічних поставок. Бартерні угоди були дуже поширені в перші роки після другої світової війни в умовах підвищеного попиту на окремі товари і нестачі засобів міжнародних платежів. Частка їх в сучасній міжнародній торгівлі незначна.

Порядок проведення бартерних операцій регулюється Законом № 351. Згідно із цим законом право на проведення товарообмінних (бартерних) операцій мають усі особи, які Законом № 959 визначені як суб'єкти ЗЕД.

Установлений Законом № 351 режим здійснення товарообмінних (бартерних) операцій, а також відповідальність за порушення його норм і вимог поширюється на всіх осіб, які здійснюють бартерні операції у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Оформляються товарообмінні операції бартерним договором або договором, яким передбачається змішана форма оплати. І в тому, і в іншому випадку обмін товарами (роботами, послугами) повинен бути збалансований за вартістю і не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

Зовнішньоекономічний бартерний договір повинен бути складений відповідно до вимог ЦК, ГК, Закону про ЗЕД-бартер та Положення N 201.

Згідно з ч.3 ст.382 ГК та абзацу 6 ст.6 Закону про ЗЕД форма ЗЕД-бартерного договору залежатиме від місця його укладення (в Україні чи за її межами), що й буде вирішальним при визначенні застосування права країни укладення.

Але якщо предметом ЗЕД-договору є земельні ділянки, будівлі та інше нерухоме майно, розміщене на території України, то відповідно до частини 4 ст.382 ГК форма таких договорів має відповідати виключно вимогам українського законодавства.

Обов'язковою вимогою для ЗЕД-договорів є укладення їх у письмовій формі (абзац 2 ст.6 Закону про ЗЕД). Звісно, за умови, що інші вимоги не передбачено міжнародним договором України або законом. У будь-якому разі при укладенні ЗЕД-бартерного договору слід враховувати п.6 ст.382 ГК, яка встановлює, що будь-який ЗЕД-договір повинен відповідати вимогам законодавства України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано ВРУ. Інакше такий договір може бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Обов'язковими реквізитами ЗЕД-бартерного договору є визначення одиниці, порядку виміру та вартості предмета обміну (товару, робіт або послуг).

Ціну зовнішньоекономічного бартерного договору сторони встановлюють самостійно. При цьому враховуються як попит із пропозицією, так і інші фактори, що діють на відповідних ринках на момент укладення бартерного договору (п.1 ст.1 Закону про ЗЕД-бартер). І хоча бартер - це фактично обмін товарами (послугами), договір обов'язково має містити їх оцінку в грошовому еквіваленті.

З метою оподаткування ціна бартерної угоди має бути не нижчою за звичайну ціну (пп.7.1.1. Закону про прибуток). Згідно з пп.1. 20.1 Закону про прибуток, звичайна ціна - це ціна, яка визначена сторонами договору та відповідає рівню справедливих ринкових цін (якщо не доведено протилежне). Обов'язок обґрунтувати рівень застосовуваних звичайних цін покладено на підприємство. А факт порушення щодо застосування звичайних цін підприємством повинні доводити податківці (згідно з пп.1. 20.8 Закону про прибуток та Ухвалою ВАСУ від 01.06. 2006 р).

У деяких випадках (передбачених законодавством України) ціни ЗЕД-договору визначають відповідно до індикативних цін. Механізм застосування індикативних цін регулюється Положенням N 124. Наприклад, ціни для товарів, до яких при експорті застосовуються антидемпінгові заходи, режим ліцензування або квотування чи щодо яких встановлено спеціальні режими (або в інших випадках, визначених п.3 Положення N 124), не можуть бути нижчими від індикативних. Перелік таких товарів та рівень індикативних цін затверджується Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України та публікується в офіційних виданнях.

У випадку, коли предметом бартерного договору є товари, відносно яких відповідно до Положення № 506 діють індикативні ціни, контрактна ціна визначається на підставі таких цін. Порядок застосування індикативних цін суб'єктами ЗЕД розглянуто у п.7.2.

Частіше всього зустрічаються угоди типу «сировина - сировина», «сировина - готові вироби» між розвиненими і тими, що розвиваються країнами. В Україні, як і в інших країнах СНД, бартер складає достатньо велику частину зовнішнього товарообігу. Проте в останні роки спостерігається його зниження.

Говорячи про предмет обміну в зовнішньоекономічному бартерному договорі, не можна оминути увагою ще один різновид обміну:

- зарахування зустрічних однорідних вимог. Дуже довго у пресі та на законодавчому рівні обговорювалося питання щодо правомірності таких операцій у ЗЕД. «За» виступали такі державні органи, як НБУ, Мін'юст України та судові органи (ВСУ, ВГСУ, ВАСУ). «Проти» досить довгий час висловлювалася ДПАУ: у разі припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за зовнішньоекономічними договорами купівлі-продажу виручка в іноземній або національній валюті повинна надійти на банківський рахунок. При цьому ДПАУ мотивувала свою позицію тим, що згідно із Законом про інвалюту, валютна виручка резидента повинна надійти на його банківський рахунок «у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності» [13,c.271]. У разі недотримання таких умов резиденту загрожувало нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості (відповідно до норм ст.4 Закону про інвалюту) [5].

Фактично ні в ЦК, ні в податковому законодавстві немає заборони зарахування зустрічних вимог у ЗЕД. Цей факт визнала і ДПАУ в Роз'ясненні N 450, додавши, однак, що таке зарахування можливе лише за виконання низки вимог. Таке зарахування податківці розглядають як цілком законну бартерну операцію, яка не тягне за собою нарахування пені. Щоправда, платникам ПДВ потрібно буде відкоригувати податковий кредит та збільшити валові витрати.

Пунктом 3 ст. 2 Закону № 351 передбачено, що у разі переоформлення бартерного договору у встановленому порядку на інші види зовнішньоекономічного договору, термін грошової оплати високоліквідних товарів продовжується до 90 днів.

Товари, що імпортуються за зовнішньоекономічним бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у терміни, зазначені в договорі, але не пізніше 90 (а в разі експорту за бартером високоліквідних товарів - 60) календарних днів з моменту оформлення вивізної (експортної) вантажної митної декларації, а в разі експорту робіт (послуг) - від дати підписання акта або іншого документа, що підтверджує виконання робіт, падання послуг нерезиденту. У разі порушення суб'єктами ЗЕД встановлених Законом №351 термінів ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), які імпортуються за бартерним договором, з них стягується пеня в розмірі 0,3% вартості не отриманих товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення. Однак загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості, що виникла за таким договором. Якщо ж товари експортуються за договором, яким передбачена змішана форма оплати, то нарахування пені за порушення термінів повернення валютної виручки здійснюється згідно із Законом №185, тобто пеня стягується за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми неотриманої виручки в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України па день виникнення заборгованості. Закон №351 також передбачає нарахування пені за не падання або невчасне надання інформації про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг) за бартерним договором. Пеня за вказане порушення встановлена в розмірі 1% вартості фактично експортованих товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості експортованих товарів (робіт, послуг).

Постановою №756 затверджено перелік високоліквідних товарів і товарів, операції з якими за зовнішньоекономічними товарообмінними (бартерними) операціями заборонені. Крім того, цією постановою визначений порядок віднесення бартерних договорів до таких, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Відповідно до зазначеного порядку, бартерні договори належать до таких, що передбачають:

1) виробничу кооперацію - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, технологічно взаємопов'язаних та необхідних для спільного виготовлення кінцевої продукції, а також операції з надання послуг з проектних і ремонтних робіт, технічного обслуговування та технологічних операцій;

2) консигнацію - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) протягом зазначеного часу за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту;

3) комплексне будівництво ~ у разі, коли за цими договорами здійснюються операції виконання проектних і проектно-пошукових робіт, передачі «ноу-хау» в галузі будівництва та виробництва будівельних матеріалів, конструкцій, виконання будівельно-монтажних та спеціальних будівельних робіт, у тому числі виконання договорів про реалізацію проектів за схемою «будувати - експлуатувати - передавати» (Build - Operate - Transfer), здійснення шефмонтажу та авторського нагляду у будівництві, виконання пусконалагоджувальних та гарантійних робіт (послуг), а також поставки машин і механізмів, обладнання, будівельних конструкцій та матеріалів для виконання зазначених робіт;

4) поставку складних технічних виробів - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з поставки устаткування частинами, або технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх в дію па місці експлуатації, а також складних технічних виробів, термін виготовлення та транспортування яких перевищує 90 днів;

5) постачання товарів спеціального призначення - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з поставки товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.