Системи галузевої документації в структурі документознавства: стан і перспективи досліджень

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний транспортний університет

Кафедра інформаційно-аналітичної діяльності та інформаційної безпеки

Системи галузевої документації в структурі документознавства: стан і перспективи досліджень

Ю. Палеха, к.і.н., професор

К. Алєксєєнко, ст. викладач

Київ

Анотація

Постановка проблеми

Відповідаючи на виклики сучасного життя, що характеризується стрімким розвитком та впровадженням ІТ в усіх сфери та галузі життєдіяльності країни, активно розроблюються різноманітні програмні документи щодо якісного документаційного забезпечення стратегічного планування та управління: стратегії, концепції, програми. З розвитком документознавства визначаються нові вектори наукових досліджень, включаючи студіювання систем спеціальної галузевої документації, свідченням чого є поява з даної тематики статей, дисертаційних досліджень, посібників, навчальних курсів у закладах вищої освіти.

В повоєнному розвитку країни важливу роль мають відігравати дослідження галузевих систем управлінської документації, що відображали б стан еволюційних змін в країні. Зазначене потребує розробки і опрацювання вже досягнутих в цьому питанні результатів, послідовного проведення подальших наукових розвідок систем (підсистем) управлінської документації, зумовлене нагальними потребами практичної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання дослідження спеціальних, в тому числі галузевих систем документації, їх склад та місце в структурі науки про документ, розглядали в своїх публікаціях провідні вчені документознавці С.Г. Кулешов, Г.М. Швецова-Водка, М.С. Слободяник, В.В. Бeздрабко. Наукові дослідження українських вчених, які присвячені зазначеній проблемі, оприсутнені в бібліографічних покажчиках (Українське документознавство, 2012), навчальних посібниках проф. С.Г. Кулешова, Н.М. Кушнаренко, М.В. Комової, Г.М. Швєцової-Водки, Ю.І. Палехи та інших. Аналізу дисертаційних робіт з документознавчої проблематики присвятили публікації Л.Я. Філіпова (Філіпова, 2014: 49-51), І.О. Петрова та Ю.М. Ткач (Петрова & Ткач, 2015: 69-74).

У працях науковців відображені різні підходи до визначення складу та назв спеціальних систем документації, разом з тим єдине бачення питань диференціації систем документації, віднесення їх до того чи іншого виду відсутнє, на чому неодноразово слушно наголошувала в своїх публікаціях, присвячених дискусійним питанням видової класифікації документації доц. К.І. Климова (Климова, 2021,2022).

Мета дослідження - визначити та науково обґрунтувати місце та складники галузевих систем документації в складі спеціального документознавства, систематизувати наукові праці вітчизняних дослідників за блоками галузевих систем документації, виокремивши розвідки в соціально-політичному, господарському, фінансовому та праводіловому блоках.

Виклад основного матеріалу

Пізнання науки має розпочинатись з внутрішньої організації змісту, аналізу структури та дослідження взаємозв'язку його складників. Незважаючи на різні погляди провідних вчених щодо структури документознавства та запропоновані ними відмінні концепції його розвитку, всі науковці згоджуються з традиційним поглядом на виділення в його структурі загального і спеціального документознавства. Загальне документознавство поміщає теоретичні питання створення і функціонування документа у соціумі в єдності його матеріальної та інформаційної складової, закономірності його еволюції, загальні проблеми функціонування, практики створення і роботу з ними, включаючи електронні (техніко-кодовані). Спеціальне документознавство, застосовуючи первинними об'єкт й предмет загального, має свої особливості у досліджуванні окремих видів документів у залежності від ознаки змісту, характеристик інформації, галузі, носія, жанру тощо.

Важливу роль в розвитку спеціального документознавства мають відігравати розвідки систем галузевої документації (СГД), що потребує своєчасної розробки і уведення вже досягнутих в цьому питанні результатів, неухильного проведення наукових розвідок систем (підсистем) документації та зумовлене потребами практичної діяльності об'єднання їх у блоки.

Об'єднання в блоки систем документації офіційного походження за тими чи іншими ознаками вперше було запропоновано проф. С.Г. Кулешовим в його посібнику «Управлінське документознавство» (Кулешов, 2003: 20). Так, за сферою соціальної діяльності вчений виділив базовий блок, з віднесенням до нього наукової, навчальної, виробничо-експлуатаційної, економічної, законодавчої, військово-оборонної, громадсько-політичної, судової, нотаріальної, цивільно-реєстраційної документації, а також документації системи охорони здоров'я, органів внутрішніх та зовнішніх справ, мотивуючи тим, що вони являють собою найбільш усталені форми документів. За цією ж ознакою, сферами соціальної діяльності, кожна з яких відповідає за змістом певній науковій галузі знань, науковець виокремив дисциплінарний блок документації, включивши до нього технічний, гуманітарний та природничий підблоки й зауваживши при цьому, що питання побудови класифікаційних систем не вирішені, а їх об'єднання зумовлюється потребами практичної діяльності та усталеністю вже розроблених.

Спробуємо підійти до поділу СГД за головними локаціями їх створення - керуючими соціальними суб'єктами (міністерствами, державними і національними службами та агентствами, інспекціями, іншими органами виконавчої влади), що діють в межах автономних сфер (галузей) суспільства, й забезпечують їх функціонування, уніфікацію та управління підвідомчими структурами. Саме за допомогою управлінської документації, що відбиває зміст дій управління в соціумі, потоки управлінської інформації спрямовуються від об'єктів вищого рівня до об'єктів нижчого, реалізуючи тим самим процеси керування соціальними процесами в тій чи іншій галузі.

Терміни «галузь» і «сфера» зближає в даному випадку спільна дефініція, тобто певне поєднання фактів, справ, явищ чи занять, що відносяться до окремої сторони людських інтересів, фаху чи сумісної діяльності працюючих. Галузь - сукупність виробничих одиниць, які здійснюють переважно однакові або подібні види виробничої діяльності, зазначено в Господарському Кодексі.

В економіці галузь означає сукупність організацій, що характеризуються спільністю ознак виробничо- господарської діяльності, з поділом її на сфери:

а) сферу матеріального виробництва, де створюють, відновлюють, матеріальні блага чи продовжують виробництво у сфері реалізації

б) сферу нематеріального виробництва або невиробничу.

Суспільство, як відомо, є багатошаровою й багаторівневою системою, яка виявляється, через певні, відносно автономні сфери, які настільки взаємопов'язані та підпорядковані одна одній, що говорити про їх самостійність можна лише в контексті системного аналізу. Оскільки суспільство є складною системою, дослідники по-різному виокремлюють її складники, погоджуючись на наявності в ній політичної, соціальної, економічної, а також фінансової та правової сфер.

Так, політична сфера накопичує в собі все, що стосується політики: політичні структури, політичні відносини, політичну діяльність, політичну свідомість і т. ін. Політика (від грец. рплйфйкЮ - діяльність самоуправління у полісі (місті-державі), «мистецтво управління» державою і суспільством, діяльність з вирішення питань життя суспільства чи певної його частини.

До систем документації політичних структур відносять документацію політичних інституцій держави (законодавчу, сфери державного управління і органів місцевого самоврядування, зовнішньо-політичну, судову) та громадянського суспільства (системи документації політичних партій і суспільно-політичних організацій), що відображають напрям їх діяльності або засади, на яких ця управлінська діяльність стратегічного рівня здійснюється.

Системи документації, що відображають діяльність соціальної сфери акумулюють все, що відбувається в галузі соціальної інфраструктури та діяльність щодо забезпечення ефективної зайнятості населення із соціального забезпечення та соціального захисту, із забезпечення споживання, форм і способів їх задоволення, охорони здоров'я, освіти, торгівлі та громадського харчування, житлового та комунального господарства, культури і мистецтва, релігій, туризму, спорту та фізичної культури, екологічного захисту громадян.

Документацію соціальної сфери ведуть суб'єкти вищого рівня управління: Міністерство праці та соціальної політики України, Державна служба зайнятості, Державний Фонд сприяння зайнятості та відповідні інспекції, страхові фонди, Головна державна податкова інспекція та державні податкові інспекції за місцем постійного проживання громадян, інститути громадянського суспільства та національної безпеки і оборони; Міністерство охорони здоров'я, Міністерство освіти і науки, Міністерство економічного розвитку і торгівлі, Держпродспоживслужба, Міністерство культури та інформаційної політики, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, Державний комітет України у справах сім'ї та молоді, Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту, Державна туристична адміністрація України та їх підвідомчі локації.

Блок систем документації в господарчій (економічній) сфері поділяється на дві складові: системи документації щодо виробництва товарів і надання послуг у виробничій та невиробничій сфері, які тісно зв'язані між собою системою фінансових та праводілових відносин оскільки відносини власності є правовими відносинами, а держава є центральним елементом політичної системи й може впливати на економічні процеси, контролюючи обсяги фінансових ресурсів в економіці, встановлюючи різні банківські ставки, підтримуючи за допомогою податків одні галузі чи збільшувати навантаження на інші, формувати зовнішню економічну політику, фінансувати наукові дослідження, забезпечувати мінімальний рівень зарплати і пенсій тощо.

До суб'єктів вищого рівня управління в національній економіці, що відповідають за створення, функціонування, в т.ч. уніфікацію видів галузевої документації відносимо міністерства, відомства та їх підрозділи, тобто всі інститути- локації, що входять до господарського комплексу країни.

У фінансовому блоці СГД важливою складовою є система банківської документації - документації банків, інститутів, кредитних установ і структурних механізмів, що діють у межах єдиного загальнодержавного фінансово-кредитного механізму, а також не менш вагомою - система документації податкової і страхової сфер.

Праводіловий блок систем документації відсвічує сукупність норм та діяльність інститутів й підгалузей права, спрямовану на регулювання певної сфери якісно однорідних суспільних відносин. До правоводілової документації віднесемо документацію основних галузей права (включаючи документацію профілюючих та спеціальних галузей права,), документацію нотаріальної, цивільно-реєстраційної, патентної сфер, сфери інтелектуальної власності та пристосовану до інших сфер.

Чинники впливу на формування, організацію, функціонування банківської, нотаріальної та процесуальної систем документації, запропоновані та проаналізовані К. Климовою (Климова, 2021), будемо вважати властивими для всіх СГД, основними з яких є: діяльність інституцій-локацій, що супроводжується створенням відповідної документації; відомче законодавчо-нормативне регулювання роботи з документами (на всіх історичних етапах); характер діловодства в локаціях, що визначає склад, форму, зміст документів та способи їх організації; наукові дослідження (документознавчі, правознавчі та архівознавчі), що направлені на поліпшення нормативної бази документаційних систем, їх класифікацію, проведення експертизи цінності документів, забезпечення збереженості; впровадження ІТ, формування СЕД.

Блоки систем галузевої документації подано на рис. 1

Рис. 1. Блоки систем галузевої документації

В кожному з зазначених на рис. 1 блоках СГД виділені свої підблоки, які, також, можуть виступати як самостійні системи документації щодо своїх структурних складових в тій чи іншій сфері чи галузі діяльності. У взаємопов'язаних галузях соціальної інфраструктури можуть створюватись міжгалузеві підблоки систем документації, як то: культурно-освітній, рекреаційний, соціально-побутовий, ринковий тощо.

Розглянемо наявні документознавчі розвідки науковців в тій чи іншій галузі й спробуємо поблочно їх систематизувати та проаналізувати, виділивши наявні дослідження СГД.

А. Соціально-політичний блок систем галузевої документації

А5.1 Документознавчі дослідження, що стосуються зовнішньо-політичної сфери проводились Юрієм Палехою спільно з Валeрієм Пристайком (8) й найшли своє відображення в рекомендованому до видання МОНУ посібнику «Документування в дипломатичній діяльності», в якому структуровано види дипломатичних документів й запропонована кваліфікаційна схема систем дипломатичної документації.

З урахуванням порад, зауважень та міркувань послів, дипломатів і працівників Міністерства закордонних справ України дана характеристика різного роду міжнародних договорів, розкриваються особливості укладання їх окремих видів, деталізовані питання підготовки заключних документів міжнародних переговорів та візитів.

Наведену в дослідженні документацію дипломатичного листування та статусну документація подано як важливий аспект дипломатичної практики, розкрито особливості складання традиційних, а також нестандартизованих дипломатичних офіційних та неофіційних документів: нот, заяв, послань, виступів, приватних листів тощо. Розглядаються питання складання довідково-інформаційної, звітно-облікової документації, а також документи протокольних заходів, особливості складання візових документів.

А5.2 Об'ємний історичний матеріал джерелознавчих розвідок в зовнішньо-політичній сфері розглянув у своїй дисертації Ферхад Туранли (9), який на основі вивчення широкого спектра залученої до наукового обігу османсько-турецької архівної документації: історіографічних творів, літописів, переписки османських султанів з володарями інших країн тощо, уперше всебічно дослідив інформаційний потенціал, специфіку та значення названої документації в процесі дослідження історії козацько-гетьманської України другої половини XVI - першої чверті XVIII століття.

На основі вивчення османсько-турецької та кримськотатарської документації вперше комплексно проаналізовано значення цих ресурсів для історичних досліджень зазначеного періоду. Методологічні підходи до відбору, систематизації, класифікації османсько-турецьких документів, наукової критики їх оригінальних текстів дозволили заповнити прогалини джерельної бази історії козацько-гетьманської держави.

Виокремлено і досліджено рукописну османсько- турецьку документацію стосовно постаті гетьмана Богдана Хмельницького як політика, дипломата та ініціатора союзних відносин з Османською імперією й Кримським ханством. Автором систематизовані свідчення про спільні воєнні кампанії українських козаків та кримськотатарського війська, до наукового обігу введено ряд джерел, щодо чорноморських орієнтирів політики гетьмана Івана Мазепи, а також українсько- турецьких взаємин часів гетьмана Пилипа Орлика.

А6. Документознавчі розвідки в сфері науки і освіти

Поступальний розвиток сфери науки і освіти завжди є запорукою утвердження нації. Сучасні реалії підтверджують той факт, що наука і освіта завжди виступають чи не найпершою сферою, яка зіткнулась з важкими випробами: з одного боку як забезпечити під час війни з рашистами якість життя і здоров'я особистості, з іншого - надати їй можливість отримувати добротну освіту та зрозуміти, в якому напрямі розвивати свої знання.

А6.1 До перших документознавчих напрацювань в сфері науки можна віднести історико-типологічний аналіз документальних джерел наукової інформації, розпочатий ще у 80-х роках минулого століття тоді ще доцентом кафедри науково-технічної інформації Київського державного інституту культури Сергієм Кулешовим (10). Під документальними джерелами наукової інформації вчений мав на увазі документи, що містять виклад результатів науково-дослідної та дослідно- конструкторської роботи.

У 1995 р. науковець видав монографію «Документальні джерела наукової інформації: поняття, типологія, історія типологічної схеми», а ще через два роки захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук «Типологія наукових документів: історія та сучасний стан».

Одним з результатів проведених досліджень став підготовлений в 2004 р. Українським науково-дослідним інститутом архівної справи та документознавства нормативно- методичний документ - Стандарт «Галузева система науково-технічної інформації з архівної справи та документознавства. Структура та основні напрями функціонування». Прийняття зазначеного нормативного акту зарадило підвищенню якості наукової документації, досконалості виконання науково-дослідних робіт і методичних розробок з документознавства та суміжних галузей знань, сприяло діяльності архівних установ, їх методичному забезпеченні.

А6.2 Дослідженням навчальної документації закладу вищої освіти (ЗВО) в інтегрованому інформаційно- комунікаційному просторі присвячена наукова розвідка Анни Шелестової (11), в яких авторка аналізує зміст понять «навчальна документація» та «інформаційне середовище вищого навчального закладу» й пропонує перспективну модель («сутність - зв'язок») функціонування навчальної документації закладу за умов впровадження в освітній процес новітніх ІКТ. Виділивши в системі навчальної документації навчально- організаційну, програмно-методичну, навчально-методичну, навчаючу (освітню), навчально-дослідну, навчально-допоміжну та навчально-контрольну документації дослідниця розкриває домінуючі документопотоки навчальних документів й прораховує відсоток кожного виду в системі документації сучасного університету.

До особливостей електронної документної комунікації сучасного ЗВО, дослідницею віднесено процеси диджиталізації документопотоків; забезпечення прямого зв'язку між здобувачем освіти й викладачем завдяки впровадженню е-комунікацій не зважаючи на місце їх знаходження на планеті, інтерактивності, інтегрованості та оперативності цих зносин завдяки застосуванню новітніх засобів ІКТ, навчальних додатків, платформ та курсів, які доступні в будь-який час; зменшення видатків на підтримку комунікаційного процесу, використання веб-сайтів; підвищення ефективності навчального процесу; доступності результатів навчання не тільки для співробітників закладу й студентів, а й суспільства загалом.

А6.3 Розвідкою сукупності теоретичних та організаційних аспектів роботи комунікаційної системи інформаційно-документаційного забезпечення керування закладом вищої освіти в єдності його матеріальної та інформаційної складових займалась Юлія Якимюк (12). В опрацьовуваннях дослідниці вмотивована необхідність переходу від діловодства до комплексної системи документаційного забезпечення управління закладом освіти (КСДЗУ), використання останньої як знаряддя для забезпечення ефективного його розвитку на основі формування єдиного документаційного простору. Систематизовано структурні обмеження, які можуть з'явитись у зв'язку з формуванням КСДЗУ та потребою переходу на е-носії документованої інформації; досліджено особливості документаційної системи закладу вищої освіти, види навчальної документації, складності й тривалості процесу діалектичної взаємодії підсистем формування і поширення документів.

Авторка подала структуру КСДЗУ як цілісну документально-інформаційну систему, що містить свої підсистеми з особливостями формування їх інформаційного ресурсу, урахуванням специфіки діяльності та необхідності забезпечення взаємодії його підрозділів. Значимість результатів дослідження полягає у доведенні теоретичних положень до рівня практичного використання в ЗВО під час створення відповідних КСДЗУ та застосуванні методичних рекомендацій з впровадження уніфікованих стандартних форм документів, пристосованих до е-комунікацій, які забезпечують їх обіг.

А7. Документознавчі напрацювання в галузі культури та інформаційної політики

Культура, як відомо, є самостійною галуззю соціально- культурного будівництва, що включає до себе значну кількість державних та громадських установ, організацій, підприємств та закладів культури. До зазначеної галузі відносяться: театральне, образотворче, музичне, хореографічне, декоративно-прикладне, естрадне, циркове мистецтво; інформаційні, бібліотечні та архівні установи, музеї та будинки культури, концертні організації, телебачення і радіомовлення; кінематографія та поліграфія; служба туризму і курортів.

Опускаємо, що в широкому розумінні культуру можна подати як сукупність ціннісних об'єктів, яка підсумовує результат людської діяльності, тобто маніфестує все те, що зроблено людиною, на відміну від природи.

До документознавчих напрацювань в галузі культури віднесемо наукові розвідки: з класифікації музичних документів; закономірностей функціонування фонодокументів в комунікаційному просторі; застосування архівних фонограм на музичному радіо; організації доступу та використання інформації аудіовізуальних документів; дослідження зібрань образотворчих документів, функціонування системи управлінської документації бібліотек; архівних фондів глобальної інформаційної мережі Інтернет, забезпечення управління документацією в органах управління галузі культури.

А7.1 Питання музичного документознавства на науковому рівні були розглянуті в дисертації Люції Тупчієнко-Кадирової (13), головною метою якої стало розв'язання теоретичних та практичних документознавчих завдань щодо визначення, описування та класифікації музичних архівних фондів, створення єдиного архівного комплексу спадщини композитора Ю.С. Мейтуса та змісту музичних документів за умов інформатизації. Актуальність теми дослідження зумовлена нерозробленістю питань класифікації музичних документів, їх описування та необхідністю створення і збереження е-ресурсів за умов впровадженням сучасних інформаційних технологій. науковий галузевий спеціальний документознавство

В дослідженні Тупчієнко-Кадирової розглянуто ряд теоретичних питань, що стосуються музичного документа (МД): визначено поняття «музичний документ», досліджені його основні різновиди і складники. МД виокремлено як змістовний вектор архівних фондів, охарактеризовані ознаки описування та класифікації, а також розкрита дефініція «музична інформація» (МІ) та інші види інформації, пов'язані із музикою.

MI, як зазначає дослідниця, - це інформація у формі емоційних музичних образних смислів, що виконується засобами співвідношень музичних звуків у часі та просторі у процесі її виконання й має різні форми існування, а саме: уявно звукова (внутрішній слух людини); звукова з безпосереднім звучанням, як природна (голос людини та звуки природи), так і штучна (за допомогою створених людиною музичних інструментів і/або технічних засобів, зокрема комп'ютерів); записана: запис звучання або нотний запис, що потребують, відповідно, відтворення та виконання.

На думку авторки МД - це запис музичної інформації на матеріальному носієві у вигляді музичних звуків або графічних знаків у системі нотації, зокрема нотних знаків, для процесів збереження та передавання цієї інформації у часі та просторі. До системи музичної документації вчена відносить усі записи МІ, що існують у формі: звуко- або відеозапису (звуко- зображувальний запис); графічного запису.

А7.2 Розробкою цілісної концепції появи, функціонування та розвитку в світовому комунікаційному просторі фонодокумента цілісно займався Олег Синєокий (14), в докторській дисертації якого чітко простежується еволюція, сучасний стан та можливі напрями його трансформацій.

Проведене автором наукове дослідження має важливе соціокультурне і професійне значення, оскільки створює теоретичні підвалини для формування нових принципів функціонування фонодокумента, як засобу комунікації та гаранта збереження звукової культурної спадщини і світової соціальної пам'яті в цілому, а також його інтеграції в якісно нове комунікаційне середовище. Ключовою метою дисертаційної розвідки стало вирішення проблеми об'єднання відокремлених елементів фонодокументування та інституцій звукозапису в цілісну систему фонодокументної комунікації, розв'язання якої уможливить умови переходу логічного абстрагування на вищий ступінь теоретизації у світлі пізнавальних можливостей ноокомунікології.

Наукова робота О. Синєокого стала першим комплексним дослідженням, в якому на підставі опрацьованих джерел розглянуто як засіб документної комунікації феномен фонодокумента, отримані фундаментальні результати щодо його створення, виробництва, тиражування, розповсюдження, використання і збереження, закладені теоретичні основи фонографічного документознавства, означені напрями та розкриті умови інтеграції фонодокументної комунікації до інформаційного цифрового простору.

А7.3 Архівні фонограми на музичному радіо, як вид сервісних аудійних документів, досліджував у своїй науковій роботі Олександр Мазур (15), в якій висвітлив питання застосування музичних радіофонограм як особливого виду сервісних аудійних документів, що мають специфічні ознаки за видами носіїв, особливостями зафіксованого звукового контенту, специфікою сервісу.

Архівні радіофонограми науковцем подано як особливий кластер комунікаційного простору, розглянуто історичні атрибути, зміст і талан фонодокументів даного типу, сформульовано основні закономірності формування та принципи класифікації радіо-фонограм. Обґрунтовано засоби відновлювання, реставрації та оцифрування музичних фондових фонограм суб'єктів радіомовлення, досліджено за допомогою яких програмних продуктів проводиться їх оцифрування. Закцентовано той факт, що засадою збереження і захисту музичної документації колекцій радіоархівів мусить стати досконала організація системи дублювання даних та їх резервне копіювання.

А7.4 Питанням використання інформації аудіовізуальних документів (АВД) в державних архівах України присвячено дослідження Тетяни Ємельянової (16). В роботі дослідниця розкриває особливості АВД, що зумовлюють специфіку та повноту їх відбору на постійне зберігання, дозволяючи визначити доступ та використання в них інформації: а) як додаткових джерел, що фіксують зовнішні прояви суспільних подій; б) як пріоритетних джерел перед документами з паперовою основою в окремих сферах суспільного життя; в) як основних джерел у висвітленні залежності людини від довколишнього осередку та її приватного життя.

До основних форм використання інформації АВД авторка відносить:

а) інформаційне обслуговування користувачів через ознайомлення їх з аудіовізуальною документацією НАФ шляхом перегляду або прослуховування її в читальному залі, приміщеннях, обладнаних технічними засобами;

б) ініціативне інформування споживачів про склад і зміст аудіовізуальної документації та надання документної інформації за запитами її видів;

в) експонування документів або їхніх копій на виставках, інформація про проведення яких подається в періодичній пресі чи на веб-сайті архіву,

г) публікаційну діяльність шляхом видання анотованих каталогів кінодокументів, що зберігаються в архівних фондах.

А7.5 Систему образотворчої документації, якими комплектують бібліотечну установу, як унікальну збірку іконічних видань, оригіналів творів вітчизняної та зарубіжної культури, зарисовок, світлин, обстежила Марина Шатрова (17). Дослідницею встановлено, що фонди образотворчих документів відділів обслуговування бібліотек документами з мистецтва в змозі задовольнити запити користувачів, які цікавляться живописом, декоративним мистецтвом, театром, архітектурою, скульптурою та кіно.

Документі фонди образотворчих документів мусять бути організовані таким чином, щоб користувач міг ознайомитися з художньою творчістю, історією мистецтва та друку, з найважливішими аспектами образотворчих видань - художньо- образним відображенням дійсності у конкретних темах та видах мистецтва. До системи образотворчої документації віднесено альбоми, книги, брошури, комплекти листівок, репродукцій, зарисовок, каталоги виставок, відеокасети та CD- ROM диски.

Дослідницею з'ясовано, що саме від стану фондів в значній мірі залежить якість та оперативність обслуговування користувачів бібліотечної установи інформацією з образотворчого мистецтва, що є одним із її головних завдань. Встановлено, що робота відділів документів з мистецтва, документознавчі розвідки стану фондів, системи каталогів та картотек із питань образотворчого мистецтва та мистецтвознавства потребують продовження дослідження.

А7.6. Розвідку в сфері документаційного забезпечення управління бібліотекою, тенденції та перспективи його вдосконалення розглянуто в кваліфікаційній науковій праці Наталії Ковальчук (18). В роботі комплексно розглянуто запит щодо поліпшення стану документаційного забезпечення управління бібліотечною установою, вмотивована потреба його вирішення за умов глобальної інформатизації та застосування новітніх ІКТ.

За результатами аналізу документації бібліотечної установи дана характеристика основним видам її управлінської системи документації за специфічним змістовим і функціональним призначенням, включаючи організаційно-правову, розпорядчу, планово-звітну, бухгалтерсько-облікову, фінансову, договірну, інформаційно-довідкову та кадрову.

Авторкою розроблена концептуальна модель документаційного забезпечення управління бібліотечною установою, до пріоритетних напрямів підвищення ефективності якої віднесено удосконалення нормативно- методичної бази діловодства та цілісного захисту інформаційно-телекомунікаційних систем.

А7.7 Розробленню цілісної системи керування документацією в органах управління галузі культури присвячена наукова робота Вікторії Добровольської (19), за мету якого авторкою було визначено дослідження розвитку керування цією системою в сучасному цифровому оточенні.

Доведено, що оскільки система управління документацією виступає складником професійних комунікацій менеджерів культури, взаємодія комунікаційного і системного підходів дозволяє подати управління документацією як складну комунікаційно-орієнтовану систему, спрямовану на вивчення впливу зовнішнього середовища на комунікаційні процеси зазначеної системи. Застосування комплексного підходу, на думку вченої, дозволить органічно поєднати системно- функціональну та системно-комунікаційну моделі управління документацією в галузі культури.

До основних напрямів розвитку системи керування документацією галузі культури авторка відносить формування стратегії, яка включає розробку ефективної політики, цілей і нових напрямів розвитку цієї системи, а до обов'язкових елементів її формування - обґрунтування місії, забезпечення впливу останньої на систему управління галуззю, розробку та впровадження набору рішень, що забезпечують ефективну роботу з документацією.

А8. Документознавчі напрацювання в сфері охорони здоров'я

Головним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення є Міністерство охорони здоров'я.

А8.1 До документознавчих напрацювань в галузі охорони здоров 'я відноситься наукова робота Наталії Філіппової (20), в якій авторка ґрунтовно проаналізувала теоретичні та практичні аспекти документно-інформаційних ресурсів медичного призначення. У колі ключових теоретичних проблем медичного документознавства дослідниця розкрила специфіку, властивості та ознаки медичного документа як джерела інформації і засобу комунікації; здійснила класифікаційний аналіз системи медичної документації; дала характеристику основних видів медичних документів та документоутворень; проаналізувала структуру і зміст медичних інформаційних потреб суспільства та особистості; визначила особливості документно-інформаційної діяльності в галузі медицини; проаналізувала закономірності і сутнісні значення медичної документної інфраструктури України; зробила комплексний аналіз медичної галузевої системи документальних комунікацій.

Серед прикладних проблем дослідження електронних медичних документів виокремлено організацію створення та руху е-документації галузі; дана регламентація процесів створення, реєстрації, обігу та її зберігання; визначені організаційно-технологічні засади формування галузевих електронних баз даних; проаналізовано управління процесами створення, збереження, розповсюдження і захисту медичних е- документів; досліджено правові аспекти функціонування галузевих систем е-документації.

А9. Документознавчі напрацювання в сфері туризму та курортів

Органом державної виконавчої влади в галузі туризму і курортів виступає Державна служба туризму і курортів (Держтуризмкурортів).

А9.1 Документознавчі розвідки в галузі туризму викладено в праці українського науковця Анатолія Матвієнка (21), в якій всебічно досліджено питання документально-інформаційного забезпечення розвитку туристичної галузі в Україні за умов формування інтегрованої інформаційної культури туризму та розвитку інформаційного суспільства.

В роботі дослідник з урахуванням вітчизняного та світового досвіду узагальнив вимоги до сучасних документальних та інформаційних ресурсів управління туристичною сферою, подавши туристичний ресурс країни як складову інформаційної структури українського суспільства в мережі Інтернет. Автором запропонована модель веб-ресурсу з врахуванням систем медичної документації, що забезпечують галузь, та можливостей розвинутих інформаційних ресурсів з розширеними комунікаційними можливостями.

А10. Документознавчі напрацювання в релігійній сфері

Серед докумeнтознавчих розвідок в релігійній сфері можна виокремити дослідження як православних релігійних організацій так і церковно-адміністративних органів греко- уніатської церкви.

А10.1 Розробленню теоретичних засад документаційного супроводу діяльності православних релігійних організацій України, їх удосконаленню за умов глобалізації е-комунікаційного простору присвятила своє дослідження Юлія Коротецька (22), в якому встановила особливості напрямів комунікаційної взаємодії релігійних організацій, складові системи документального забезпечення їх релігійної та позакультової діяльності; дослідила перспективи розвитку онлайн-документування функціонування релігійних організацій; визначила ефективні канали онлайн- комунікації, спрямовані на підвищення ефективності релігійних документів у суспільстві.

В роботі з'ясовано, що зазначена документація має специфічні властивості, обумовлені домінуючим ступенем унікальності, сакральності та автономності релігії як духовної сфери суспільного життя. Основні види документів відображають зміст діяльності релігійних закладів, виконання ними соціальних функцій включаючи церковні книги та виписки з них, шлюбні обшуки, сповідальні квитанції, журнали богослужінь, переписні списки священнослужителів та їх дітей, документи про розкольників тощо. До цінних історичних джерел віднесено метричні книги, до яких записували акти реєстрації цивільного стану віруючих (хрещення, вінчання, відспівування).

А10.2 Джерелознавчому аналізові документів церковно-адміністративних органів Греко-уніатської церкви кінця XVIII - початку ХІХ століть на Правобережній Україні присвячена дисертація Валентини Лось (23), яка систематизувала та класифікувала наявну церковну документацію та здійснила спробу визначення її наукової цінності та достовірності.

Як результат класифікування дослідницею розроблена цілісна система церковно-адміністративної документації за ознаками походження, виду, проаналізовано зміст документів, особливо документованій інформації з таких малодосліджених та актуальних питань, як пастирська діяльність церкви, реалізація політики царату на місцях, релігійність населення тощо.

Б. Господарський блок систем документації