Чернігівщина в Лівонській війні

I. Ihnatenko research worker of the Daughter company «Antiquities of Polesie» of state-owned enterprise «Archaeological protection service of Ukraine» of Archaeology Institute of the National Academy of Science of Ukraine, Chernihrv

The article is devoted to studying the course of events of the Livonian war on the territory of the Chernihiv-Sivershchina. Until now, historians have offered different dates for the battles that took place in the course of this war under the walls of the Chernihiv fortress. It was believed that such battles took place in 1552, 1562, 1564, 1565 and 1579. The author compared data from various sources: Lithuanian chronicles and official documents, Russian «Books of Ranks», works by Polish historians of the 16th century. These sources have varying degrees of reliability. As a result of the analysis of the information received, the author came to the conclusion that Chernihiv was attacked only twice, in 1564 and 1579. In addition, there were other hostilities on the territory of Chernihiv-Sivershchyna land. In particular, in 1562, between the cities of Chernihiv and Oster, two battles of Lithuanians against the Russians took place. In these battles, the Lithuanians, led by the governor of the castle of Oster, Philon Kmyta, won. In 1563, the Lithuanian army under the command of Prince Mikhail Vishnevetsky attacked the Russian part of Chernihiv-Sivershchyna. On the way back, when crossing the Desna River, the detachment of M. Vishnevetsky was defeated by the Russians. Detailed descriptions of the battles that took place in the Chernihiv-Sivershchyna region during the Livonian War are contained in the historical work of the 16th century Polish historian Bartosz Poprotsky.

Comparing this story with other documents, the author suggested that B. Paprotsky incorrectly indicated the dates of military clashes. Polish historian combines episodes of clashes occurring at different times in a single unit. The purpose of such an editing of the text was an attempt to emphasize the feats of Philon Kmita. Comparison of the historical narrative of B. Paprotsky with the act documents dated 1579 showed a number of coincidences. Thus, the author specified the dates of the military actions of the Russians and Lithuanians, which took place during the Livonian War on the territory of the Chernihiv-Sivershchyna land.

Key words: Chernihiv fortress, Livonian War, Starodub, Pochep, Radogosh, Filon Kmita, Konstanty Wasyl Ostrogski, Potemkin, Bartosz Poprotsky, Mikolaj Wisniowiecki.

Початок війни на Подніпров'ї

У березні 1562 р. мало скінчитися перемир'я Речі Посполитої з Московським царством, у повітрі знову запахло війною. Ще 1 лютого Сигізмунд Август наказав «українним» воєводам і старостам перебувати «у великой чуйности и осторожности», та заборонив їм здійснювати будь-які зачіпки з московитами до закінчення терміну перемир'я. Листи такого змісту були надіслані й до Любеча та ОстраLietuvos Metrika. Kn. Nr. 564 (1553-1567), Viesj reikal 7 knyga. [Литовская Метрика. Книга публичных дел 7] Vilnius: Parenge Algirdas Baliulis, 1996. P.89.. Але все одно в останній день, обумовлений мирною угодою, на Благовіщення (25 березня) 1562 р., цар Іван IV відправив до Литви своє військо. За його наказом зі Стародуба виступив путивльський намісник князь Григорій Мещерський з товаришами, вони мали «воювати» Могильовські, Чичерські і Пропойські місцяПСРЛ. Т.29. Летописец начала царства царя и великого князя Ивана Васильевича, Александро-Невская летопись, Лебедевская летопись. Москва: Наука, 1965. С.297.. Можливо, серед цих нападників були і чернігівські ратні люди. За іншими даними, чернігівці були задіяні в нападі на Остер та КиївMalinowski M., Przezdiecki A. Zrodla do dziejow polskich. nakladem I drukiem Jozefa Zawadzkiego. Tom II. Wilno: 1844. Р.310.. А вже 2 квітня король повідомляв прикордонним державцям про вторгнення московитів у Полоцькі земліLietuvos Metrika. Kn. Nr. 564 (1553-1567), Vies j reikal^ 7 knyga. [Литовская Метрика. Книга публичных дел 7] Vilnius: Parenge Algirdas Baliulis, 1996. Р.92..

Поки литовський уряд займався мобілізацією війська та посилював артилерію Любецького і Могилівського замківТам само. С. 117., удару по Московщині завдали татари. На прохання Литви у липні 1562 р. кримський хан Девлет-Гірей із царевичами пішов у Верхівські землі, де не тільки спустошив села, але й зробив спробу взяти МценськПСРЛ. Т.29. Летописец начала царства царя и великого князя Ивана Васильевича, Александро-Невская летопись, Лебедевская летопись. Москва: Наука, 1965. С. 297.. Зважаючи на небезпеку з боку Кримського хана, а можливо й литовських прикордонних старост, цар наказав посилити гарнізони в деяких містах Сіверщини. Так, зокрема, в Чернігів був призначений додатковий начальник «для осадного дела» (тобто на випадок облоги) дяк Ржевской, до Стародуба, також відряджений урядник «для осадного дела» І.Ф. Шишкін Разрядная книга 1475 1598 гг. / сост. В.И.Буганов /. Москва: Наука,1966. С. 195.. Однак протягом 1562 р. російські джерела не сповіщають про набіги супротивника на Чернігівщину, більше того, Іван Грозний розпочав підготовку війська до майбутнього походу, в якому мали взяти участь і сіверці.

Готуючись до нападу на Литву, цар у вересні 1562 р. оголосив своїм військам збір на «Николин день осеней» наступного 1563 року. Для участі в поході на збірному пункті в Калузі мали з'явитися люди з «Новагородка Северского, и радогощане, которые лутчи, почапцы з году, брянчане, из Чернигова, и из Стародуба, да стародубцы». Ці сіверці повинні були увійти до складу Передового полку, який мали очолити татарські царевичі Тохтамиш і Бекбулат. Помічниками царевичів були призначені великокнязівські бояри й воєводи. Діти боярські, обрані для участі в поході, зобов'язалися відгодовувати своїх коней усю зиму й весну. Також, щоб збільшити військо, для збору піших людей по містах Московської держави були розіслані представники зі складу дітей боярських. Оголошення конкретної дати початку походу, певно, мало на меті ввести в оману супротивника. Насправді ж похід розпочався значно раніше.

Царське військо, до передового полку якого увійшли загони сіверців, виступило з Великих Лук на Полоцьк 11 січня 1563 р. Наразі невідомо чи брали участь у цьому поході власне чернігівці. «Записна книга полоцького Походу» повідомляє, що в ньому разом з воєводою князем Василієм Михайловичем Глинським, були 28 осіб зі Стародуба Сіверського, з боярином і воєводою Іваном Васильовичем Шереметєвим 85 «брянчан» та 20 чоловік з Новгорода-Сіверського, а з боярином Олексієм Даниловичем Басмановим 35 осіб «почапцов».

Литовська сторона не була готова до такого перебігу подій, і 15 лютого 1563 р. на 11-й день облоги Полоцька фортеця здалася московитам Там само. С.120-154; ПСРЛ. Т.29. Летописец начала царства царя и великого князя Ивана Васильевича, Александро-Невская летопись, Лебедевская летопись. Москва: Наука, 1965.С. 311.. 24 лютого 1563 р. з облоги були випущені полочани разом з жінками й дітьми, які потім ходили присягати московському царю, котрий зі своїми воєводами та армією розташувався у військовому таборі в 20 верстах від Полоцька. Конвоювання полочан, що прямували на чолобиття до Івана IV Грозного, було доручене дітям боярським стародубцям, почепцям, новгород-сіверцям Записная книга Полоцкого похода 1562/63 года // Русский дипломатарий. Вып. 10. Москва: Древлехранилище, 2004. С.120-154..

5 березня 1563 р. виник привід для тривоги, царю доповіли про отримання важливих розвідданих. Виявилося, що біля Мстиславля козацький отаман Олексій Тухачевський взяв у полон литвина Кур'янка, котрий розповів, що дехто Зіновьєвич з литовськими людьми із Мстиславля, Могильова, Пропойська, Кричева, Радомля, Чичерська і Гомья у чистий понеділок пішов до Стародуба. Більше того, стародубський намісник листувався з литовцями й обіцяв здати їм фортецю. Царський уряд відреагував на цю вість миттєво, Іван IV надіслав у Брянськ наміснику Офонасію Количьову повідомлення, у котрому наказав негайно йти до Стародуба й знаходитись там разом з командиром загону ратних людей з міста Одоєва Інаєм Ординцовим. О. Количьов також мав заарештувати зрадників: князя Васілія Фунікова та Івана Шишкіна разом з їхніми дружинами, конфіскувати й переписати усе їхнє майно, а потім відіслати арештантів та списки їхнього майна в Москву до царя. Наступного дня, 6 березня, цар відіслав до Стародуба воєвод Дмітрія Грігорьєва, сина Плещеєва, та Грігорія Злобіна, сина Пєтрова, разом з 83-ма брянчанами дітьми боярськими та стрільцями. Їм було наказано їхати спішно, а для швидкості пересування надані підводи. Після цього протягом короткого часу Іван Грозний кілька разів переставляв місцями Стародубських воєвод, не довіряючи їм, але й не маючи ким їх замінити Записная книга Полоцкого похода 1562/63 года // Русский дипломатарий. Вып. 10. Москва: Древлехранилище, 2004. С.120-154..

Тоді ж у Москві був розроблений план організації підмоги Сіверщині на випадок атаки супротивника. Боярам і воєводам з Пооччя було наказано йти «к брынскому лесу» й там стояти, чекаючи подальших наказів від царя, а в разі надходження звістки про те, що на стародубські, почепські чи брянські місця прийшли литовські або білгородські люди, то йти на допомогу в ті місця Разрядная книга 1475 1598 гг. / сост. В .И.Буганов /. Москва: Наука,1966. С. 203.

Напад литовців на Сіверщину не став раптовим. Як повідомляє Олександро-Невський літопис, у 1563 р. «июля (sic!) ... месяца въ 21 день приходил на цареву и великого князя украину на Северские міста из Канева князь Михаило Вишневецкои с Черкасы Каневскими и з Белогороцкими Татары изгономъ войною. И многие волости Черниговские и Стародубские и Ноугороцкие и Почапские повоевали и в Радогоще посад пожгли. И посылали за князем Михаилом из Новагородка Северского намЪстникъ князь Иван Щербатой тамошних жилцов детей боярских в головах Богдана да Василия Александровых з детми боярскими и с казаки и с посацкими людми Десною рекою в судіх. И сошли его на Богринове перевозе, и многих людей и Черкас и Татар побили и потоптали, и многой полон Рускои отполонили, и княже Михаилов Вишневецкого струг со всім его воинскимъ нарядом и коморника его Богданка на том стругу взяли, и многих языков взяли и ко царю и великому князю в слободу Александровскую прислали. Заставы же Цареве и великого князя в Северских городіх и по иным украинам не было, по ссылке королевы рады под Полотескъ царевым великого князя бояром, что было на обе стороны воині не быти, а быти послом ко царю и великому князю ко Успению пречистыя богородица» ПСРЛ. Т.29. Летописец начала царства царя и великого князя Ивана Васильевича, Александро-Невская летопись, Лебедевская летопись. Москва: Наука, 1965. С. 321..

У зв'язку з цим інцидентом 11 липня 1563 р. Іван IV послав до короля Сигізмунда Августа грамоту. У ній цар писав, що оскільки князь Михайло Вишневецький приходив з Канева на «Сіверські місця ... війною» під час перемир'я, то Сигізмунд зобов'язаний «казнити» М. Вишневецького й тих людей які з ним приходили, а російських полонених, відшукавши їхнє майно, відпустити до великого князя московського Там само. С. 322..

1564 рік почався для Чернігово-Сіверщини мирно, а з 1 квітня цар призначив нову зміну «городових» воєвод до фортець Московії. У Чернігові воєводою став Фома Іванов, син Трєтьяков, а намісником князь Васілєй, княж Іванов син Прозоровського. У «розряді» зроблена примітка, що в листах треба спершу писати В. Прозоровського, а потім Ф. Трєтьякова. Це застереження зроблене, безперечно, внаслідок місницької суперечки Разрядная книга 1475 1598 гг. / сост. В.И.Буганов /, Москва: Наука,1966 . С. 207.. У XVI-XVII ст. місницькі конфлікти призводили, подекуди, до відмови виконання царських указів, але схоже за правління Івана Грозного російська родова аристократія не дозволяла собі таких вольностей. Тому розрядні книги мовчать стосовно розвитку конфлікту між чернігівськими воєводами, восени того ж року вони разом повідомляли царю про свою перемогу.

Розрядні книги свідчать, що 14 вересня 1564 року до Чернігова підійшов Павло Сапега з литовськими ротмістрами та багатьма людьми. Як писали в реляції чернігівські воєводи, вони відбили литовських людей від «города» й багатьох литовських людей вбили та захопили прапор Сапеги. Як нагороду московський государ послав до Чернігова Якова Шетньова з подячною промовою від імені царя та золотими монетами, котрі мали бути роздані учасникам бою Там само. С. 210; Разрядная книга 1475-1605 гг. М. АН СССР. (Институт истории). Т. II. Часть II. Москва: Институт истории АН СССР, Наука, 1982. С. 166.. Золоті або позолочені монети в московській практиці того періоду слугували аналогом медалей.

Наступного року на Сіверщині очікували повторення нападу. 11 травня 1565 р. до Москви надійшов лист від чернігівського воєводи Офонасєя Количова, в якому сповіщалося про те, що «виходець» з Литви попереджав щодо скорого приходу до Чернігова значної кількості литовських людей з «нарядом» (артилерією). Згідно з цим повідомленням, цар наказав бути насторожі воєводам з Брянська, Дорогобужа, Почепа, Стародуба зі своїми загонами. Гарнізони цих міст були розписані в польові полки, котрі в разі нападу «литовських і кримських людей ... на брянські чи які інші місця»Разрядная книга 1475 1598 гг. / сост. В.И.Буганов /, Москва: Наука,1966 . С. 219. мали бути в «сходе (зборі) по вестям» у Брянському лісіТам само. С. 218; Разрядная книга 1475-1605 гг. М. АН СССР. (Институт истории). Том II. Часть II. Москва: Институт истории АН СССР, Наука, 1982. С.181.. 19 травня трапився новий алярм, станичники доповіли про рух «кримських людей» Муравським шляхом. Негайно були вислані воєводи в Новгород-Сіверський, Брянськ, Карачев і КалугуРазрядная книга 1475 1598 гг. / сост. В.И. Буганов /, Москва: Наука, 1966 .С. 216.. Наприкінці червня надійшов відбій тривоги й повернення до попереднього плану захисту Сіверщини та Верхівських земельТам само. С. 219.. Восени 1565 р. напруга на Сіверщині спала, й цар зосередився на охороні інших регіонів своєї держави, хоча путивльці і новгородсіверці продовжували доповідати щодо загрозливого скупчення татар на ДонеччиніТам само. С. 223..

Доволі деталізовані російські джерела не згадують про напади на Чернігів або інші міста московської Сіверщини в 1565 році. Це дає підставу вважати, що повідомлення Стрийковського про напад Кміти і Лесньовольського на Стародуб і ПочепСтрийковський Мацей. Літопис польський, литовський, жмудський і всієї Руси / Відп. ред. О. Купчинський. Наукове товариство ім. Шевченка. Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2011. С. 938-939. та побудовані на ньому припущення деяких сучасних істориків, що й Чернігів був атакований саме цього рокуВялікае княства Літоускае: Энцыклапедыя. У 2 т. Т.2: Кадэцга корпусЯцкевіч / Рэдкал.: Г.П. Пашкоу (гал. рэд.) і інш.; Маст. З.Э. Герасімовіч. 2-е выд. Мінск: БелЭн, 2007. 792 с.: іл. С. 111; Томаш Кемпа. Костянтин Василь Острозький (бл. 1524/1525-1608) воєвода Київський і маршалок землі Волинської / Пер. з польськ. І.Ярмошик. Хмельницький: ПП Мельник А.А., 2009. С. 51., відносяться до іншої дати.

Бої під Черніговом 1579 р.

26 червня 1579 р. Стефан Баторій послав до Москви свого гінця Вацлава Лопатинського з «размётною» грамотою, в якій оголошував війну цареві Івану IV. У цьому документі польський король оголосив себе визволителем російського народу від тиранії Івана Грозного, проти якого зібрався виступити в похідВолков В.А. Войны и войска Московского государства (конец XV - первая половина XVII вв.) Москва: Эксмо, 2004. 572 с. .

Головною метою першого походу С. Баторія було повернення Полоцька, захопленого Москвою у 1563 р. Наприкінці літа військо Речі Посполитої підійшло до цього міста й узяло його в облогу, а вже за три тижні король вступив до Полоцька. У цей час литовські загони під командуванням князя Костянтина Костянтиновича Острозького здійснили набіг на сіверські землі. Про перебіг конфлікту на Сіверщині в 1579 р. до нашого часу дійшла значна кількість повідомлень. Один з найрозлогіших описів бойових дій у регіоні наведений у роботі Р. Гейденштейна. Точна дата цих сутичок у «Записках» цісарського дипломата не вказана, але текстуально вона прив'язана до датованих подій. Так у книзі Р. Гейденштейна звістка про експедицію К. Острозького на Сіверщину наведена після опису взяття Стефаном Баторієм Полоцька й Сокола й логічно поєднана з цими акціями. З документів відомо, що Полоцьк був узятий поляками 1 вересня 1579 р., а фортеця Сокіл 11 вересня 1579 р.Тарас. А.Е. Войны Московской Руси с Великим княжеством Литовким и Речью Посполитой в XIV XVII вв. Москва: АСТ; Минск: Харвест, 2006. С. 322.. Далі наводимо фрагмент «Записок» Р. Гейденштейна в перекладі з російської:

«Ще раніше князь Костянтин Острозький готувався до експедиції у ворожі землі за Дніпро, і король наказав тоді Миколі Сенявському, начальнику Руських станиць (чат), приєднатися до Острозького з тими військами, які стояли під його начальством на кордонах Русі та вступити у ворожу землю з боку Києва; але віддаленість місця завадила Сенявському виконати це. Тим часом настала середина осені й тому князь вважав, що не треба (даремно) втрачати час, а потрібно починати справу. І так, набравши із середовища своїх клієнтів, яких у нього була досить велика кількість, кілька тисяч осіб і приєднавши до них інших багатьох молодих людей, він переправився за Дніпро з сином Янушем і Михайлом Вишневецьким, каштеляном Брацлавським. Розіславши вперед легкоозброєні загони й наказавши їм спустошувати країну в усіх напрямках та нести всюди жах, він сам з іншими військами дійшов до самого Чернігова і, розташувавшись табором, приступив до облоги з великою енергією. Побачивши, що місто захищене надійним гарнізоном і що гарнізон готовий мужньо триматися та забезпечений всім необхідним, а сам він прийшов, не взявши доброї піхоти і гармат, інше ж військо постраждало від великих тягарів шляху і негоди, він (К. Острозький) скоро, залишивши облогу, став просто грабувати навколишні місця і сплюндрував усю Сіверську землю, поширивши спустошливі набіги легкими кінними загонами до Стародуба, Радагоста (Радогоща) і Почепа, пішов, взявши величезну здобич Гейденштейн Р Записки о Московской войне (1578-1582). СПб., 1889. С.82-83..

У Стрийковського цей же текст наведений у дещо скороченому вигляді, відмінністю від Р. Гейденштейна є вказівка на те, що К. Острозький і М. Вишневецький «спалили саме місто Чернігів». Згаданий фрагмент так само вставлений після опису взяття Полоцька, Сокола і Суші та віднесений до 1579 р. Стрийковський Мацей. Літопис польський, литовський, жмудський і всієї Руси / Відп. ред. О. Купчинський. Наукове товариство ім. Шевченка. Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2011. С. 955..

Ця ж інформація дуже стисло наведена у «Хроніці Польській» Мартіна Бєльського: «князь Костянтин Острозький, зібравши немало люду, з двома своїми синами та Михайлом Вишневецьким виїхав під Чернігів, котрий здобував, однак Чернігів міцно обороняли, він від'їхав, немало там шкоди учинивши»Kronika polska Marcina Bielskiego Drukarnia Jakoba Siebeneychera 1597 Zygmunt III Waza (krol Polski i Szwecji; 1566-1632). Р.1458-1459.. Фрагмент також датований 1579 роком.

У К. Несецького дана оповідка має наступний вигляд: «Михайло Вишневецький, каштелян київський і староста черкаський, разом з князем Костянтином Острозьким 1579 року, зайшовши до московської Сіверщини, вогнем і мечем пустошив Стародуб і Чернігів й добував інших фортець»Niesiecki, Kasper. Korona Polska przy Zlotey Wolnosci Starozytnemi Rycerstwa Polskiego y Wielkiego Xistwa Litewskiego Kleynotami, Naywyzszymi Honorami, Heroicznym M^stwem y odwag% wytworn Nauk a naypierwey Cnot% Poboznosci y Switobliwosci Ozdobiona [...]. T. 4. Lwow: Drukarnia Jezuitow, 1743. Р.545.. «Під час Московської кампанії 1579 р. Костянтин Острозький із сином своїм Янушем на князівство Сіверське напав з військом, спустошивши край і набравши здобичі, вони повернулися назад, де тим часом король здобував Полоцьк»Niesiecki, Kasper: Korona Polska przy Zlotey Wolnosci Starozytnemi Rycerstwa Polskiego y Wielkiego Xi^stwa Litewskiego Kleynotami, Naywyzszymi Honorami, Heroicznym M^stwem y odwagq, Wytworn^ Nauk^ a naypierwey Cnotq, Poboznosci^ y Swi^tobliwosci^ Ozdobiona [...]. T. 3 w Drukarni Collegium Lwowtkiego Societatis JESU. 1740. Р.510.. лівонський війна чернігівський сіверщина подніпров'я

Ці повідомлення знаходить підтвердження й у літописах, складених на території ВКЛ. На сторінках «Острозького літописця» сповіщається, що: 1579 р. «Кроль Стефан поиде к Полоцку облегши и взял. Того же року саранча была. Князь Острозский воевода Киевский Чернегова добывал»Тихомиров М.Ц. Малоизвестные летописные памятники // Исторический архив. Том VII. Москва-Ленинград: 1951. С. 236-253.. Литовська і жмудська хроніка 1579 р. повідомляє: «А з другой стороны Константин, княжа Острозкое, с князем Миколаем Вишневецким преправившися през Дніпр, роспустивши в загоны козаков и татар своих, облегли Чернігов, столицу княжат сіверских здавна, але же ся в замку москва добре боронилася, а піших до штурму мало было, самое тылко місто Чернігов спалили, a загоны по всей Сіверской земли аж до Стародуба, Радогощи и Початова (Почепа) роспустили, a потом з великими здобычами до дому вернулися»ПСРЛ. Том 32. Хроники: Литовская и Жмойтская, Быховца. Летописи: Баркулабовская, Аверки и Панцырного. Москва: Наука, 1975. С. 119..

Серед актових документів, що стосуються згаданої теми, слід згадати вирок короля Стефана за скаргою бояр Овруцького староства на старосту Авраама Мишку Варковського. Бояри жалілися на Овруцького старосту за те, що той порушує їхні права, затверджені королівськими привілеями, а саме: «Якожъ деи въ року прошломъ семдесятъ девятомъ, кгды они съ хути своее на послузе нашой подъ Черниговомъ были, староста овруцкий,» ... прикував їх, як злочинців до возів за те, що бояри не мали «приволоки бакгазневые блакитные до барвы своее» (елементів однострою синього кольору), та примушував їх пасти коней і телиць, розбирати намети та виконувати інші їм не належні повинності Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов...: [В 37 т.]. Киев, 1859-1914. Ч. 8: Т. 5: Акты об украинской администрации в XVI XVII в.в. Киев: Тип. Универ. св. Владимира,1907. С. 235-236..

Про бої на Сіверщині у 1579 р. згадано й у російських текстах. У порівнянні з польсько-литовськими у них спостерігаються помітні відмінності. Зокрема в «Розрядній книзі 1475-1605 рр.» під 7088 р. (1579/1580 р.) записано наступне: «зі Стародуба намісник М. Мєзєцкой писав царю, що у Стародубські місця приходили литовські люди й намісник і воєводи посилали за ними охочих людей з козаками Фьодора Шалімова. І Фьодор з ними, дійшовши до литовських людей, розбив їх» Разрядная книга 1475-1605 гг. М. АН СССР. (Институт истории). Том III. Часть I. Москва: Институт истории АН СССР, Наука, 1984. С.138.. В іншій «Розрядній книзі» приведений текст царського листа-наказу: «От царя и великого князя Ивана Васильевича всеа Русии в Стародуб намеснику нашему князю Михаилу Васильевичю Мезецкому да Ортемью Ивановичю Колтовскому, да Юрью Петрову сыну Левонтьеву. Писали есте к нам, что приходили на Стародубские места литовские люди и вы за ними посылали с охочими людьми, с казаки Федора Шалимова. И Федор за теми людьми ходил и дошед, их (литовских людей) побил, а взял у них четыре человека живых Ивашка Филипова, Федьку Иванова, Яшку Гаврилова да Гришку. И сказал Гришка, что он перебежал в Литву ис Почепа, а был у Кучеслава у Старова; и вы де тех мужиков пасадили в тюрьму до нашево указу. И как к вам ся наша грамота придет, и вы б тово переметчика Докучанка Старово да Гришку повесили, а Ивашка и Федьку и Якунку прислали бы к нам к Москве, з детьми боярскими и с розсыльщики, а велели б их вести, перековав, чтоб з дороги не ушли и дурна бы ни какова над собою не учинили. Писана на Москве лета 7088-го августа в 21 день». Привез государеву грамоту Федор Квашнин» Разрядная книга 1475-1605 гг. М. АН СССР. (Институт истории). Том III. Часть I. Москва: Институт истории АН СССР, Наука, 1984. С. 139..

Одначе в цьому наказі проставлена невірна дата, бо 21 серпня 7088 р. має відповідати 1580 року від Різдва Христового, хоча із західних документів ми знаємо, що подія сталася у серпні 1579 р. Мабуть, причина плутанини полягає в тому, що документ був складений у вересні 1579 р., коли за тодішнім московським календарем уже наступив 7088 р. від створення світу і цей рік був автоматично перенесений на події кінця попереднього місяця, який відносився до минулого 7087 року.

Ще один доволі детальний опис боротьби московитів з литовцями на Сіверщині наведений у гербовнику Б. Папроцького. Він також має помилкове датування, на що звертали увагу історики й раніше Malinowski M., Przezdiecki A. Zrodla do dziejow polskich. nakladem I drukiem Jozefa Zawadzkiego. Tom II. Wilno: 1844. Р.310.. На думку автора, більшу частину опису слід віднести до подій 1579 р., аргументація цього твердження подана нижче. Текст наведений в авторському перекладі з польської:

«Перед роком 1552, у день Великодній, коли московити наїжджали на прикордонні замки, він (Ф. Кміта) тільки тими людьми, котрих мав більше 300, наскочив на московитів, котрих було 2 тисячі й які йшли до його Остерського замку. Про них він мав вірну звістку відразу, як тільки вони (московити) вийшли з Чернігова. Добре облаштувавши свій замок, Ф. Кміта виїхав на них (московитів), дав вдалу битву, збив, зім'яв, тільки двох своїх слуг втратив шляхтичів мужів добрих Грегора Василевича з полоцької волості і Федора Восна. Помщаючись московитам за цю кривду і вбивство своїх слуг, він (Ф. Кміта) послав козаків, щоб вирізали прикордонний люд. Того ж тижня виїхав під Чернігів і перестрів немалий почет неприятельського війська, котрі хотіли йти під Київ. Обравши вигідне становище (позицію), дав їм битву й там йому (Ф. Кміті) так Господь допоміг, що усіх розгромив і жодного не упустив.

Не повертаючись назад додому, він (Ф. Кміта) пішов прямо під Чернігів, маючи із собою 14 сотень чоловік, котрі вже були добре загартовані (в боях з) ворогами. Там він здобув місто (miasto) Чернігів, спалив, знищив, до ґрунту вибравши, де взявши велику здобич поїхав у королівський замок Любеч. Там він (Ф. Кміта) зустрівся з двором Костянтина, воєводи київського, котрий надіслав йому на поміч 200 козаків. Радіючи з доброго товариства й бажаючи їх теж підготувати, передавши свій струджений люд, (Ф. Кміта) пішов знову під Чернігівський замок, наскочив на люд немалий, котрий йшов за першою тривогою із замку на відсіч, над тим людом був старшим князь Miescieski. Здалося московитам, що вони мають здолати значно менший почет (в литовців), ніж самі мають й дали їм битву. Учинили великий галас, однак їх (литовців) тим не вразили, (литовці) прудко на них (московитів) натиснули і розбили їх наголову. Дуже їх (московитів) мало в замок втекло. Москви було 2000, наших не було й 640. Утік і поранений князь Miescieski, а Ф. Кміта з користю (здобиччю) до замку свого Остра та з доброю славою (повернувся). Там, мало давши відпочинку коням, послав козаків у землі неприятельські, де щастя також непогано послужило, (й вони) вчинили велику шкоду землі Сіверській.

А коли (Ф. Кміта) послав воєводі київському Костянтину, що князював в Острозі, немало в'язнів з тими козаками, (К. Острозький) у подяку надіслав йому потім на допомогу 6 сотень татар білгородських, прохаючи аби з ними йшов на неприятельські землі й відплатив за шкоду, котру ворог учинив у королівських землях. Над тими татарами старшими були Єзехоза (Jezechoza) та другий Абакайчик (Abakajczyk). Не затримуючи цих людей надовго, (Ф. Кміта) пішов з ними під замок неприятельський Стародуб, маючи з собою цих татар та виборної дружини 4 сотні неповних. Був з ним в тій акції Калиньський, староста гомельський. Як скоро вони опинилися під замком і московити дали їм битву, він (Ф. Кміта) пізнав щастя ласкаве від Господа Бога, розбив московитів 500, над котрими був старшим воєвода цього міста, дістав значних в'язнів немало і Козлова. Розмістившись кошем під містом, (Ф. Кміта) послав кілька сотень татар, котрі весі (села) в цій волості виплюндрували й, узявши велику здобич, пішли назад. Москва із замку Почепова (Почепа) та з інших (замків) зібравшись, йшла за ними (литовцями) в погоню. Над тими (московитами) були старшими Ciemkin Wasil Iwanowicz та Василь Волк. Вони (московити) мали з собою 3 тисячі вершників та 400 піших й наздогнали їх (литовців) у 6 милях від Стародуба на річці Снов. Філон повернув до них (московитів) своїх людей, вишикувавши ряди й (литовці) дали їм битву. За Божою поміччю розгромили московитів, розбили їх наголову, князя Волка вбили, Ciemk^ захопили живим. Упіймали в'язнів 200 і 18 значних дворян самого князя. Того Ciemk^ надіслав Ф. Кміта до короля Августа, звідки мельницьким підкоморієм Каспером Єжиковичем був відвезений на обмін полоцького воєводи Довойни, інших в'язнів потім було теж віддано на обмін. У тій битві Філон не мав загиблих, (втратив) тільки одного татарина.

Змовився Ф. Кміта з гетьманом люду польського Лесньовольським, хоча служити доводилося людям литовським, замисливши вторгнутися у ворожі землі. Лесньовольський те з ним постановивши, зробив аби з частиною цих людей (Ф. Кміта) вирушив туди, де розумів (отримати) добру славу і користь, послав з ним Мартина Добросоловського, ротмістра над чотирма сотнями люду лицарського. Він (Ф. Кміта) теж їх утримував на свій кошт, як і тих 12 сотень, котрих повів під Почепов неприятельський замок. Відразу взяв місто, звідки (литовці) великі скарби винесли, зруйнував волость усю і місто спалив, каравани турецькі відібрав. Розмістившись між Стародубом і Почепом, (Ф. Кміта) цілий тиждень землі неприятельські спустошував, дуже велику здобич до своїх повернув».

Цей текст було покладено в основу праць багатьох польських істориків, де він наводиться в скороченому вигляді. Слід звернути увагу на переказ даного уривку, зроблений польським дослідником і видавцем ХІХ ст. Миколаєм Малиновським. Публікатор дещо відкоригував оповідання, усунувши не тільки стильові недоліки, а й цінні для сучасного дослідника нюанси «протографу». Натомість він надав корисні коментарі окремих спірних місць цього документа. Зокрема, М. Малиновський зазначив, що дата бою Ф. Кміти під Остром, віднесена автором гербовника Бартошем Папроцьким до 1552 року, а потім із цією ж датою повторений польськими істориками ХVП ст. Войцехом Кояловичем, Шимоном Окольським та Каспером Несецьким, є невірною. Дослідник запропонував альтернативну дату 1562 р., причому зазначив, що ця військова акція стала початком військової кар'єри остерського старости Ф. Кміти. Дана гіпотеза була підтримана сучасним польським істориком Т Кемпою, якого цитували чернігівські науковці І. Кондратьєв, С. Лепявко та інші дослідники.

Дійсно, у 1552 р. цей бій не міг відбутися, оскільки Лівонська війна розпочалася через 6 років після цієї дати, а потім до 1562 р. проходила лише в Прибалтиці. Російські літописи нічого не сповіщають про конфлікти на Сіверщині 1552 року, зате описують війну Московії з Казанню.

На думку автора, праця Б. Папроцького є компіляцією, в якій оповідання про різночасові діяння Ф. Кміти об'єднані в спільний інформаційний блок. Вірогідно, перший епізод історії, приведеної в гербовнику, відноситься до 1562 р. Помилка переписувача могла бути спричинена неправильним прочитанням цифри «6» у даті оригінального тексту. Події, описані в повідомленні, відбувалися на Великдень, котрий у 1562 р. настав 8 квітня, що також відповідає хронології тогочасних подій. Тоді й справді Ф. Кміта міг зустріти й розбити загін московитів, що здійснювали спробу захопити Остер та Київ. Однак акції остерського старости спрямовані проти Чернігова слід віднести до іншого часу.

Також М. Малиновський звернув увагу на ім'я чернігівського воєводи, котрого Б. Папроцький іменує «Miesciejki», а В. Коялович і К. Несецький «Miesciejki» Herby rycerstwa polskiego na picioro ksig rozdzielone W Krakowie: w drukarni Macieia Garwolczyka: (za staraniem wiasnym y nakiadem autora) 1584. Р. 853 855. Malinowski M., Przezdiecki A. Zrodia do dziejow polskich. nakladem I drukiem Jozefa Zawadzkiego. Tom II. Wilno: 1844. Р 310. Томаш Кемпа. Костянтин Василь Острозький (бл. 1524/1525-1608) воєвода Київський і маршалок землі Волинської / Пер. з польськ. І.Ярмошик. Хмельницький: ПП Мельник А.А., 2009. С. 50. Кондратьєв І.В. Любецьке староство (XVI середина XVII ст.). Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2014. С. 92. Леп'явко С. Українське козацтво у міжнародних відносинах (15611591). Чернігів: Сіверянська думка, 1999. С. 20. Вялікае княства Літоускае: Энцыклапедыя. У 2 т. Т.2: Кадэцга корпусЯцкевіч / Рэдкал.: Г.П. Пашкоу (гал. рэд.) і інш.; Маст. З.Э. Герасімовіч. 2-е выд. Мінск: БелЭн, 2007. С. 111. ПСРЛ. Т.13. Первая половина. Летописный сборник именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью. СПб.: Тип. И.Н.Скороходова, 1904. 302 с. Herby rycerstwa polskiego na picioro ksig rozdzielone W Krakowie: w drukarni Macieia Garwolczyka: (za staraniem wiasnym y nakiadem autora) 1584, Р. 668. Niesiecki, Kasper. Korona Polska przy Ziotey Wolnosci Starozytnemi Rycerstwa Polskiego y Wielkiego Xistwa Litewskiego Kleynotami Naywyzszymi Honorami Heroicznym Mstwem y odwagq, Wytworn Nauk a naypierwey Cnotq, nauk^ Poboznosci y Switobliwosci Ozdobiona [...]. T. 2. Lwow: Drukarnia Jezuitow, 1738, Р. 538.. М. Малиновський змінив написання прізвища князя на «Mieszczerski» (Мещерський). Науковець вважав цього полководця родичем згаданих А. Курбським князів

Андрія і Нікіти Мещерських Malinowski M., Przezdiecki A. Zrodla do dziejow polskich. nakladem I drukiem Jozefa Zawadzkiego. Tom II. Wilno: 1844. Р 310-311.. Дійсно, в «Розрядах» серед воєвод, намісників і осадних голів, що служили в Чернігові протягом XVI ст., є особа з прізвищем Мещерський. У 7080 (1571/1572) році він вказаний на другому місці після намісника Федора Нагого, причому без вказівки імені й посади. Цей Мещерський зустрічається в «розрядах» по Чернігову тільки одного разу, ні раніше цієї дати у 7078 (1569/1570) р., ні пізніше у 7081 (1572/1573) р. згаданої особи у списках чернігівських очільників немає Разрядная книга 1550-1636 гг. / Кузьмина Л. Ф./ Том I. АН СССР. (Институт истории). Москва: Наука, 1975. С. 194.. Імовірно, цим чернігівським посадовцем був князь Грігорєй, князь Фьодоров, син Мєщєрского, згаданий в якості воєводи Новгорода-Сіверського у 7070 (1561/1562) р. Разрядная книга 1475 1598 гг. / сост. В .И. Буганов /, Москва: Наука,1966 .С. 195., та воєводи Путивля у 7074 (1565/1566) р. Там само. С. 223.. Мабуть, ці його служби і стали підставою для датування деякими істориками нападу Ф. Кміти на Чернігів 1562 та 1565 роками.

Автор хоче звернути увагу читачів на інше повідомлення, яке краще підходить під опис бою Ф. Кміти під Стародубом, зробленого Б. Папроцьким. У Розрядних книгах під 1579 р. згаданий Стародубський намісник Міхайло, княж Васільєв, син Мєзєцкого, котрий очолював московське військо в бою проти литовців між Стародубом і Почепом, тобто саме там, де відбувалися події, описані в «Гербовнику» 1584 р. Прізвище цього намісника близьке до написання імені воєводи з польського джерела.

Ще одна особа, котру спробував ідентифікувати М. Малиновський, це взятий литвинами в полон у Почепі Wasil Iwanowicz Ciemkin. Польський учений ототожнює останнього з Василієм Тьомкіним, згаданим у полемічній праці А. Курбського. Цей В. Тьомкін разом зі своїм сином був ув'язнений катами Івана Грозного Курбский А.М. История о великом князе Московском. Москва: Изд-во УРАО, 2001.. М. Малиновський, посилаючись на М. Устрялова, додає, що Василій Іванович Тьомкін-Ростовський перебував у литовському полоні до 1567 р., а потім, як це написано у Б. Папроцького, був обміняний на полоцького воєводу Станіслава Довойну і вмер на волі в 1571 р. Malinowski M., Przezdiecki A. Zrodla do dziejow polskich. nakladem I drukiem Jozefa Zawadzkiego. Tom II. Wilno: 1844.С. 311.. Таке твердження суперечить оригінальному джерелу у «Записках про Московську війну» Р. Гейденштейна вказано, що король Сигізмунд Август викупив С. Довойну в московитів за кілька тисяч золотих Гейденштейн Р Записки о Московской войне (1578-1582). СПб., 1889. С.75-76..

Головним аргументом всупереч теорії Папроцького-Малиновського є лист від князя Костянтина Костянтиновича Острозького до остерського старости Філона Семеновича Кміти від 31 серпня 1579 р. Дозволимо собі процитувати частину цього документа: «... Прошу за то, абысь ваша милость тогожъ дня былъ у мене, которого и Бклгородцы; а для велю слушныхъ преченъ, абысь ваша милость зъ собою взялъ пете або шесте вязневъ старшехъ, и того воеводу Васелева, Федоровича Володимера Петемкина, для большое учтевости пана нашого и для розвкдыванья вшелякехъ справъ тамошнехъ и для веле преченъ. ... Песанъ у Кіеві, августа 31 дня» Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-Западной Руси. T.1. Вильно: Печатня Губернского Правления,1867. С.154..

З цього документа чітко видно, що військова акція Ф. Кміти біля Стародуба і Почепа за участі білгородських татар, надісланих К. Острозьким, у ході якої була взята в полон значна кількість московитів, відбулася у серпні 1579 р. Отже, історія про обмін В.І. Тьомкіна на С. Довойну, котрий відбувся в 1567 р., незалежно від ступеня її правдивості не має значення для визначення дати литовського походу на Чернігів. Цікаво, що згаданий у листі Василій (чи Володимир) Федорович Пєтьомкін може бути родичем славетного вельможі Катерининської доби світлійшого князя Григорія Олександровича Потьомкіна-Таврійського. У родословній книзі серед представників цього уславленого роду згаданий Федір Іванович Потьомкін, котрий був воєводою у полоцькому поході 1551 р. Також там написано, що Ф. Потьомкін у 1582 р. був відправлений зустрічати на литовському кордоні папського посла Поссевіна Россійская родословная книга. Часть вторая. СПб.: Тип. Карла Вингебера, 1855. С.168-169.. Але заради справедливості слід зауважити, що похід Москви на Полоцьк відбувся не в 1551, а у 1563 р., і в Розрядних книгах, котрі його описують, немає воєводи з таким іменем.

І нарешті останній штрих для доведення вірності запропонованого автором датування акцій Ф. Кміти на Чернігівщині. В оповіданні Б. Папроцького, повтореному іншими польськими хроністами та істориками, є цікавий епізод, який М. Малиновський не вставив у свою розвідку це згадка про пограбування турецьких караванів.

У ті часи міжнародна торгівля особливо ретельно оберігалася європейськими государями, оскільки була не тільки джерелом збагачення казни, а й шляхом підтриманням престижу еліти, що користувалася «заморськими» предметами розкоші, недоступними для простолюдинів. Пункт про охорону й супровід караванів був присутній у королівських привілеях, котрі надавалися містам ВКЛ, отож напад на іноземних купців був безпрецедентним фактом порушення як міжнародних правил, так і законів Речі Посполитої.

Серед архівних документів, опублікованих ще у ХІХ ст., є текст скарги турецьких вірмен Манойла Караван Баші та його товаришів на розбиття їхнього каравану, котре сталося у 1579 р. Скарга була розглянута на Варшавському сеймі. Там ображені купці повідомили, що вони йшли з Кам'янця до Києва, а далі збиралися рушити в Московську землю. Київський воєвода мав дати їм ком'ягу (судно) та своїх провідників. Але по дорозі, за замком Остром, козаки «погромили их», утопили кількох чоловік і забрали товари.