Чернігівщина в Лівонській війні

Під час розгляду справи виявилося, що купці не мали права йти у ворожу московську землю під час війни, але все ж пішли без жодного дозволу й листа. Сторона захисту так описала ці події: «По прибутті каравану до Києва, Київський каштелян Павло Сапєга викликав до Святої Софії вірменських купців, куди й сам з'явився із ротмістрами київського замку Каспаром і Яном Стужинськими, намісником київського воєводи Василієм Раєм, ротмістром Остерського замку Станіславом Клопоцьким, київським городничим Михайлом Дєвочкою та київським війтом Станіславом Соколовським. Там він від королівського імені заявив, щоб вірмени не мали наміру їхати в Московію зі своїми товарами, а поверталися до Кам'янця або Вільна. Але купці не дослухались попередження, вирушили з Києва до Остра річкою Десною. Коли остерський староста Лаврин Ратемський спитав у вірмен дозвіл від Київського уряду на пропуск у Московію, ті не надали таких листів, бо не мали їх. Староста заявив, що не пропустить караван, й купці мають повернутися назад. Тоді вірмени зробили вигляд, що повернулися назад, а самі об'їхали замок Остер водою, що їм вдалося зробити з причини великої повені, й подалися до Московської землі. Десь між замком Остром і московським Чернігівським замком їх погромили козаки» Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов...: [В 37 т.]. Киев, 1859-1914. Ч. 8: Т. 5: Акты об украинской администрации в XVI XVII в.в. Киев: Тип. Универ. св. Владимира,1907. С.187 190..

Б. Папроцький писав, що Ф. Кміта здійснив напад на Почеп і пограбував караван разом з варшавським каштеляном Станіславом Лесньовольським. У Стрийковського цей фрагмент дещо розширений, у ньому С. Лесньовольський діє спільно з паном Якубом Сецигньовським. Згадані пани атакують Почеп, спустошують Стародубську волость і забирають скарби турецького каравану. Як відомо, ці події сталися 1579 року. Але в працях польських істориків бій Ф. Кміти під Почепом і грабунок каравану відбуваються у 1565 році після набігу на Красногородок Стрийковський Мацей. Літопис польський, литовський, жмудський і всієї Руси / Відп. ред. О. Купчинський. Наукове товариство ім. Шевченка. Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2011. С. 938 939.. Указаний замок і справді міг постраждати саме того року, принаймні так вважає дехто з польських істориків Томаш Кемпа. Костянтин Василь Острозький (бл. 1524/1525-1608) воєвода Київський і маршалок землі Волинської / Пер. з польськ. І.Ярмошик. Хмельницький: ПП Мельник А. А., 2009. С. 51; Kotarski H. Lesniowolski (Lesnowolski) Stanislaw h. Kolumna vel Roch (zm. 1565) // Polski Slownik

Biograficzny. Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz: Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. T. XVII/2. Zeszyt 73. S. 184-185..

Напад литовців на Красногородок, можливо, населений пункт на Смоленщині, міг бути окремою військовою акцією, штучно поєднаною на сторінках хроніки з пізнішими подіями лише спільністю імен учасників.

Таким чином стаття у «Гербовнику», присвячена військовим подвигам Філона Кміти, є компіляцією з невизначеним ступенем достовірності. Описана в ній військова активність згаданого персонажа на Сіверщині виглядає одномоментною справою, насправді ж вона могла складатися з кількох різночасових епізодів. Оскільки наразі немає інших документів, за допомогою котрих можна було б перевірити і уточнити інформацію, наведену Б. Папроцьким, то залишається продовжувати нею користуватися, проте з певними застереженнями.

Підсумовуючи написане вище, спробуємо реконструювати порядок подій навколо Чернігова в ході Лівонської війни. Відразу по закінченні перемир'я між Литвою і Московією 4 квітня 1562 р. у Середньому Подніпров'ї розпочинаються бойові дії. Першою атакує Московія. Не готова до адекватної відповіді Литва мобілізує сили для захисту. З Чернігова виступають загони московського війська, які планують напасти на литовські замки. Підрозділ Ф. Кміти, перестрівши ці загони, розбиває їх один за одним. 8 квітня був знищений той, що був спрямований на Остер, а кількома днями пізніше і той загін, який прямував на Київ.

На початку 1563 р. царське військо захоплює Полоцьк, причому в цьому поході беруть участь ратні люди із сіверських міст. Навесні того ж року до московитів надходить інформація про можливий напад литовців на Сіверщину та зраду Стародубського воєводи. Після цих звісток були посилені гарнізони в сіверських фортецях і приведене в бойову готовність польове військо, яке мало йти на підмогу в разі нападу супротивника. Лише в середині літа 1563 р. Литва здійснила набіг на Сіверщину. Загони М. Вишневецького разом з білгородськими татарами спустошили Чернігівську, Новгород-Сіверську, Стародубську й Почепську волості та спалили посад Радогоща. На зворотній дорозі Новгород-Сіверському наміснику вдається перестріти нападників на перевозі через Десну й відбити частину ясиру, завдавши втрат татарам і козакам М. Вишневецького.

У вересні наступного 1564 р. литовці чинять ще один набіг на Чернігово-Сіверщину. Загони П. Сапеги приходять безпосередньо під стіни Чернігова й роблять спробу взяти місто, але чернігівські воєводи В. Прозоровський та Ф. Трєтьяков відбивають напад. Навесні 1565 р. московська влада очікує повторення атаки на Чернігів та інші міста Сіверщини, але тепер уже з артилерією, що могло би бути набагато небезпечніше, через що режим охорони фортець регіону було посилено. Однак напад так і не відбувся ні в цьому, ні в наступні роки.

Бойові дії на Сіверщині знову активізуються влітку 1579 р. після початку Московського походу польського короля С. Баторія. У серпні цього року литовці здійснюють напад на Чернігів. У ньому беруть участь Костянтин та Януш Острозькі, Михайло Вишневецький, а також Філон Кміта. Литовське військо нараховувало близько 1400 осіб, серед яких були присутні й овруцькі бояри. До складу з'єднання, окрім кінноти, входила й піхота, наявність артилерії викликає сумніви.

Підійшовши до Чернігова, литовське військо стає табором і починає облогу. Чернігівські фортифікації на той момент складалися з двох ліній укріплень: зовнішнього, котре охоплювало сучасний парк ім. М. Коцюбинського і називалося московитами «острогом», а поляками «miasto», та внутрішнього що розміщувалося на краю «Валу», де нині стоїть пам'ятник Т Г. Шевченку. Останнє у російській термінології мало назву «город», а в польській «zamek».

Якщо вірити Б. Папроцькому, литовцям вдалося захопити зовнішнє укріплення (місто), котре вони пограбували та спалили. Також нападники знищили палісад цієї фортифікації «до ґрунту вибравши» його Herby rycerstwa polskiego przez Bartosza Paprockiego zebrane i wydane r. p. 1584; wydanie Kazimierza Jozefa Turowskiego. Nakladem wydawnictwa biblioteki polskiej. Krakow: 1858. Р. 853.. Постраждали й цегляні храми Чернігова, з них були зірвані дахи, коли оборонці стріляли у ворога зі склепінь цих споруд Мартин Груневег (о.Венцеслав); духовник Марины Мнишек. Записки о торговой поездке в Москву в 1584-1585 гг./ Сост. А.Л.Хорошкевич. Москва: Памятники исторической мысли, 2013. С. 178.. Литвини так і не змогли оволодіти замком і після безрезультатного його блокування відступили до Любеча.

Через деякий час після завершення згаданої акції загін кінноти Ф. Кміти, поповнений 200 білгородськими татарами та козаками, прибулими від К. Острозького, знову вирушає спустошувати Сіверщину. Це з'єднання, котре тоді нараховувало близько 640 коней, зіткнулося з московським підрозділом, очолюваним стародубським намісником М. Мезецьким. Московський загін рухався на підмогу до Чернігова після звісток, отриманих ще під час облоги міста. Відбувся бій, кожна зі сторін оголосила про свою перемогу. Після цього Ф. Кміта повернувся до себе в Остер.

Третього разу Ф. Кміта вибрався в похід наприкінці серпня 1579 р. Цього разу він мав при собі 6 сотень білгородських татар, 4 сотні власної виборної дружини та загін гомельського старости Калиньского. Удар був спрямований проти Стародуба. Під стінами цього міста московити дали бій з'єднанню Ф. Кміти й були розбиті. Литовці стали табором біля Стародуба й почали плюндрувати його околиці. Дізнавшись про московське військо, котре вирушило з Почепа на підмогу обложеним, литовці відступили. Бій між з'єднанням Ф. Кміти та московитами, що його переслідували, відбувся біля річки Снов на відстані близько 50 км від Стародуба, там де нині проходить кордон між Росією й Чернігівською областю України. У цій битві литовське військо отримало беззаперечну перемогу над супротивником. У полон потрапило багато московських ратних людей, серед яких 18 дворян та старшина В. Потьомкін, котрий на прохання К. Острозького був доправлений до нього в Київ. Приблизно в цей же час між Остром і Черніговом козаки Ф. Кміти конфіскували товари каравану турецьких вірмен, котрі без дозволу литовської влади намагалися перетнути кордон та виїхати до Московії.

Таким чином, нами встановлено, що в ході Лівонської війни Чернігів піддавався нападам лише двічі, у 1564 та 1579 роках, а у 1562 та 1563 рр. литовці обмежувалися спустошенням Чернігівської волості та завдавали ударів по інших населених пунктах московської Сіверщини.

References

1. Arkheohrafycheskyi sbornyk dokumentov, otnosiashchykhsia k ystoryy SeveroZapadnoi Rusy. (1867). (Vol.1). Vylno, Pechatnia Hubernskoho Pravlenyia.

2. Arkhiv Yugo-zapadnoy Rossii. izdavayemyy vremennoy komissiyey dlya razbora drevnikh aktov. Akty ob ukrainskoy administratsii v XVI XVII v.v. (1907). (Part. 8: Vol. 5). Kiyev, Tip. Univer. sv. Vladimira.

3. Bondar, O.M. (2014). Chernihiv: misto i fortetsia u XIV XVIII stolittiakh. Kyiv, Ukraine: Vydavets Oleh Filiuk.

4. Buganov, V.I. (Ed.) (1966). Razryadnaya kniga 1475 1598 gg. Moskva, Nauka.

5. Geydenshteyn, R. (1889). Zapiski o Moskovskoy voyne (1578-1582). St. Petersburg

6. Herby rycerstwa polskiego na picioro ksiqg rozdzielone W Krakowie: w drukarni Macieia Garwolczyka. (1584). Krakow

7. Kondratiev, I.V. (2014). Liubetske starostvo (XVI seredyna XVII st.). Chernihiv, Ukraine: Vydavets Lozovyi.

8. Kotarski H. (1972). Lesniowolski (Lesnowolski) Stanislaw h. Kolumna vel Roch (zm. 1565): Polski Slownik Biograficzny. (Vol XVII/2). Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz, Poland: Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, pp. 184-185.

9. Kronika polska Marcina Bielskiego.(1597) Drukarnia Jakoba Siebeneychera.

10. Kurbskiy, A.M. (2001). Istoriya o velikom knyaze Moskovskom. Moskva, Russia: URAO.

11. Kuzmina, L.F. (Ed.) (1975). Razryadnaya kniga 1550-1636 gg. (Vol.1). Moskva, Nauka.

12. Lepiavko, S. (1999). Ukrainske kozatstvo u mizhnarodnykh vidnosynakh (15611591). Chernihiv, Ukraine: Siverianska dumka.

13. Lepiavko, S. (2012). Chernihiv. Istoriia mista Naukovo-populiarne vydannia. Kyiv, Ukraine: Tempora.

14. Lietuvos Metrika. Kn. Nr. 564 (1553-1567), Viespjp reikalp 7 knyga. [Литовская Метрика. Книга публичных дел 7] (1996). Vilnius, Lithuania: Parenge Algirdas Baliulis.

15. Malinowski, M. and Przezdiecki, A. (1844). Zrodla do dziejow polskich. nakladem I drukiem Jozefa Zawadzkiego. (Vol.2). Wilno.

16. Maloizvestnyye letopisnyye pamyatniki (1951). Istoricheskiy arkhiv. (Vol.7). Moskva-Leningrad: pp. 237-253.

17. Markevich, M. (1852). Istoricheskoye i statisticheskoye opisaniye Chernigova. Chernigov.

18. Martin, Gruneveg (o.Ventseslav); dukhovnik Mariny Mnishek. (2013). Zapiski o torgovoy poyezdke v Moskvu v 1584-1585 gg. Moskva, Russia: Pamyatniki istoricheskoy mysli.

19. Niesiecki, Kasper. (1740). Korona Polska przy Zlotey Wolnosci Starozytnemi Rycerstwa Polskiego y Wielkiego Xistwa Litewskiego Kleynotami, Naywyzszymi Honorami, Heroicznym Mіstwem y odwagp, Wytwornp Naukp a naypierwey Cnotp, Poboznoscip y Swiptobliwoscip Ozdobiona [...]. (Vol.3). w Drukarni Collegium Lwowtkiego Societatis JESU.

20. Niesiecki, Kasper. (1743). Korona Polska przy Zlotey Wolnosci Starozytnemi Rycerstwa Polskiego y Wielkiego Xistwa Litewskiego Kleynotami, Naywyzszymi Honorami, Heroicznym Mіstwem y odwagp, wytwornp Naukp a naypierwey Cnotp, Poboznoscip y Swiptobliwoscip Ozdobiona [...]. (Vol.4). Lwow: Drukarnia Jezuitow.

21. Novodvorskiy, V. (1904). Borba za Livoniyu mezhdu Moskvoyu i Rechyu Pospolitoyu (1570 1582). Istoriko-kriticheskoye issledovaniye. St. Petersburg: Tip.

I. N.Skorokhoda.

22. Paprocky, B. (1858). Herby rycerstwa polskiego przez Bartosza Paprockiego zebrane i wydane r.p. 1584; wydanie Kazimierza Jozefa Turowskiego. Nakladem wydawnictwa biblioteki polskiej. Krakow.

23. Pashkov, H.P. et al. (Ed.). (2007). Vialikae kniastva Litovskae: Эntsyklapedyia. (Vol.2). Minsk, Belarus: BelEn.

24. PSRL. (Vol.13). Pervaya polovina. Letopisnyy sbornik imenuyemyy Patriarsheyu ili Nikonovskoyu letopisyu. (1904). St. Petersburg, Tip. I.N. Skorokhodova.

25. PSRL. (Vol.29). Letopisets nachala tsarstva tsarya i velikogo knyazya Ivana Vasilyevicha. Aleksandro-Nevskaya letopis. Lebedevskaya letopis. (1965). Moskva, Nauka.

26. PSRL. (Vol.32). Khroniki: Litovskaya i Zhmoytskaya. Bykhovtsa. Letopisi: Barkulabovskaya. Averki i Pantsyrnogo. Moskva, Nauka. 1975.

27. Razryadnaya kniga 1475-1605 gg. M. AN SSSR. (Institut istorii). Tom II. Chast ІІ. Moskva: Institut istorii AN SSSR. Nauka. 1982. 440 s.

28. Razryadnaya kniga 1475-1605 gg. (1984). (Vol.3. Part 1). Moskva, Nauka.

29. Rossiyskaya rodoslovnaya kniga. (1855). (Vol.2) St. Petersburg, Tip. Karla Vingebera.

30. Stryikovskyi, Matsei. (2011). Litopys polskyi, lytovskyi, zhmudskyi i vsiiei Rusy. Lviv, Ukraine: Naukove tovarystvo im. Shevchenka.

31. Taras, A.E. (2006). Voyny Moskovskoy Rusi s Velikim knyazhestvom Litovskim i Rechyu Pospolitoy v XIV-XVII vv. Moskva, Russia: AST; Minsk, Belarus: Kharvest.

32. Tikhomirov M.Ts. (1951). Maloizvestnyye letopisnyye pamyatniki: Istoricheskiy arkhiv. (Vol.7). Moskva-Leningrad: pp. 236-253.

33. Tomash, Kempa. (2009). Kostiantyn Vasyl Ostrozkyi (bl. 1524/1525-1608) voievoda Kyivskyi i marshalok zemli Volynskoi. Khmelnytskyi, Ukraine: PP Melnyk A.A.

34. Volkov, V.A. (2004). Voiny y voiska Moskovskogo gosudarstva (konets XVpervaia polovyna XVII vv.) Moskva, Russia: Эksmo.

35. Zapysnaia knyga Polotskogo pokhoda 1562/63 goda (2004).: Russkyi dyplomataryi, (Vol. 10). pp.120-154.

Размещено на Allbest.Ru