Турецько-татарський похід у Галицьку землю в 1676 р.: облога Станіславова
Вивчення походу турецько-татарського війська у Галицьку землю восени 1676 р., характеристика чисельності військових сил обох сторін, маршруту ворожих загонів, захоплення ними замків і міст краю, обставин облоги османцями Станіславівської фортеці.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.10.2023 |
| Размер файла | 211,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ТУРЕЦЬКО-ТАТАРСЬКИЙ похід у ГАЛИЦЬКУ ЗЕМЛЮ B 1676 Р.: ОБЛОГА СТАНІСЛАВОВА
Тимів Іван Миколайович,
старший науковий співробітник
Краєзнавчого музею Калущини, історик,
член Національної спілки краєзнавців України
Калуш
Анотація
турецький татарський галицький облога
У статті здійснено спробу простежити похід турецько-татарського війська у Галицьку землю восени 1676р, охарактеризовано чисельність військових сил обох сторін, маршрут ворожих загонів, захоплення ними замків і міст краю, обставини облоги османцями Станіславівської фортеці та її захист, стратегічне значення цієї події.
Серед тактичних прийомів ведення війни ординцями активно використовувалася тактика дроблення військових сил під час нападу, що сприяло підвищенню безпеки кінних підрозділів і давало змогу максимально збільшити грабіжницькі та руйнівні наслідки нападу.
Важливим сегментом татарського походу 1676 р. було захоплення людей у неволю (ясир), рухомого й нерухомого майна. Це ставало запорукою поліпшення матеріального становища ординців, давало їм зацікавленість щодо участі в наступних набігах. Для турецького султана й кримського хана грабіжницькі походи в українські землі були засобом реалізації їхніх зовнішньополітичних планів.
Ключові слова: похід, турки, татари, Станіславівська фортеця, облога, Ян Денненмарк.
Annotation
Ivan Tymiv the Senior Research Worker of the Local History Museum of the Kalush District, historian, the member of the National Union of Local History of Ukraine (Kalush, Ivano-Frankivsk District).
TURKISH-TATARIAN OUTING IN GALICIAN LAND IN 1676: SIEGE OF STANISLAVIV
This article covers autumn events in 1676 when the Turkish-Tatar army came to the Galician lands. Research resources are the testimony of the participants of hetman Dmytro Vyshnevetskyi, an author Communiqu of Dmytro Vyshnevetskyi from the campaign in 1676 and the diary entries of the Lithuanian hetman Mykhailo Pats. The narratives mentioned supplement documents, correspondence, the research of the historians Martyn Struminskyi, Cheslav Khovanets, Yanush Volinskyi, Damian Orlovskyi, Marek Vagner and others.
The consideration of the prerequisites of the campaign shows that the autumn military campaign of 1676for King Jan III started under unfavorable foreign policy circumstances.
The organization of public protection consisted of three elements at that time: hazard reporting and tracing of the enemy; passive defense using defense facilities; active opposition to the attackers by the forces of the military units. The main responsibility of defense lay on passive defense with the use of defense facilities. Fortified cities, castles, encapsulated churches, churches, monasteries, and impromptu rural fortifications provided protection to the local population and served as strong points of defense. The main strong points in the Galician lands were Stanislaviv, Bogorodchanska, Pnivska, Terebovlia fortresses, Galitsky, Berezhany castles.
In conditions of general unprepared ness for protection of defense facilities, much of the fortifications remained in a dilapidated, neglected state. In general, the actual vulnerability of borders between the Polish-Lithuanian Commonwealth and the Ottoman Empire lowered the effectiveness of the actions of the regular troop.
According to the calculations of experts, the participants of the campaign to the Galician land were about forty thousand Turks under command of Ibrahim Pasha and the same Tatar army of Khan Selim Gireya in autumn 1676. Altogether, almost 80 thousand soldiers. They were resisted by the royal army of Jan Sobieski with the number of 20 thousand soldiers. In conditions of the insecure rear area caused by the unpreparedness of most defense facilities to protect, the lack of funds for the maintenance of the troops, the paucity of the troops and its slow concentration, the strategic plan of King Jan Sobieski could not foresee a general battle in the open field.
The role of Stanislaviv in the military plans of the king was, on the one hand, to split forces of the enemy and to slow down its further advance by means of the siege of Stanislaviv fortress, and on the other, to prevent the predatory actions of the Ottomans. Jan Sobieski also understood that in case of capture of Stanislavov by the Turks and Tatars there will be left a powerful Ottoman garrison, and the fortress will be the strong point of establishing the Turkish domination in the Russian Voivodeship.
The aim of the campaign was Stanislaviv fortress and the most populated Galician and Kolomyia counties of the Galician land, which were to be included in the already occupied Podillya and Moldavia. So, the destiny of the region and the result of the autumn campaign of 1676 depended from the resistance of Stanislavov.
In Stanislaviv fortress, well-equipped with supplies and equipment, there was a numerical garrison (2700-4000 soldiers) under command of Colonel Jan Dennenmark. Among the defenders of the fortress were two regiments of the Cossacks of [Timothy] Barabash. The number of garrison was optimal for effective defense.
The siege of Stanislaviv fortress began on September 12, 1676. Having surrounded the fortress, the Ottomans offered the garrison to surrender voluntarily, and only when its defenders rejected the terms of surrender, a siege began. the Tatar khan Selim Girey wholed the attacks of the Tatar troops on the southern Tysmenytsia and the Armenian gates but both of them were reconquered by the defenders of the fortress under command of Jan Dennenmark, managed the offensive strategy of the horde.
As a result of the aggressive attack of the city, the eastern and southern suburbs of Stanislaviv were destroyed. The well-prepared defense of the fortress and the unexpectedly hard-fought opposition of the fortress's defenders allowed Yan Dennenmark even to carry out attacks in the enemy's camp.
Not wishing to allow the fall of Stanislaviv fortress, Jan Sobieski decided to make a maneuver of approaching of Polish troops to Stanislaviv. Knowing about the approach of Polish troops, Khan stopped the siege of Stanislaviv.
With stood the siege and attack of the Turkish-Tatar troops, the defenders of Stanislaviv fortress fought a delaying action and gave the opportunity to King Jan Sobieski to assemble an army, to establish a defensive camp near Zhuravnom. In general, the attack in 1676 was particularly devastating, 13 castles fell, dozens of towns and villages were demolished and burned.
Thus, the course of the military confrontation on the territory of the Galician land in September 1676 gives reason to believe that the defense of Stanislaviv fortress lasted from 12 to 22 September 1676 and ended unsuccessfully for the enemy. It was accompanied with the aggressive attack by the Turkish army and the Tatars and armed attacks by the defenders of the fortress to hostile military positions. Unexpected unsettling attacks on the enemy camp exhausted the Ottoman forces, forcing them to be in constant pressure, and added confidence to the defenders. The successful defense of the fortress became possible because the defense had experienced commanders, a sufficient number of soldiers, weapons, equipment, ammunition and food.
The analyzed factual material demonstrates the usage of the tested strategy by the Hordeans and tactics of military actions, which had some features. The most important features of the prompt actions of the Tatar troops were the unpredictability of the directions of advance, the high mobility of the cavalry, the significant area covered by the attack, the synchronicity of actions and the focus on the capture of «human slaves» (yasyr), the destruction of housing and economic objects.
Keywords: outing, Turks, Tatars, Stanislaviv fortress, siege, Jan Dennenmark.
Виклад основного матеріалу
На початку 30-х рр. ХХ ст. накладом автора вдруге вийшла друком історична розвідка Перше видання побачило світ в середині 1920-х рр. історика Чеслава Хованця «Станиславів 1676 р.» Chowaniec Cz. Stanislawow w 1676 roku. Stanislawow: nakladem autora. 1926. 18 s., присвячена 250-річчю оборони гарнізону Станіславівської фортеці під орудою коменданта Яна Денненмарка В історичній літературі немає одностайності в цьому питанні: Садок Баронч стверджує, що керівником оборони був Ян Камінський, підстароста, комендант фортеці, учасник битв з московитами під Чудновом (27. 09 - 2. 11. 1660 р.) на Житомирщині та з турками під Хотином 11 листопада 1673 р., тоді як Чеслав Хованець комендантом фортеці і керівником оборони вважає полковника Яна Денненмарка [Баронч, Пам'ятники. C. 21-22; Howaniec Сz. Stanislawow w 1676 roku. Stanislawow: nakladem autora. 1926. C. 12]. Не виключено, що обидва очільники спільно здійснювали керівництво обороною, виконуючи при цьому різні функції. Хованець Ч. Станиславів 1676 р. переклад з пол. Юрія Угорчака // Краєзнавець Прикарпаття: регіональний науково-методичний альманах. 2014. № 24 (липень-грудень). С. 25-29. від татарських військ Ібрагіма-паші Шайтана у вересні 1676 р. Переклад цієї праці з польської мови виконав Юрій Угорчак Хованець Ч. Станиславів 1676 р. переклад з пол. Юрія Угорчака // Краєзнавець Прикарпаття: регіональний науково-методичний альманах. 2014. № 24 (липень-грудень). С. 25-29..
Загалом історична література, присвячена подіям 1676 р. на галицьких землях, не надто об'ємна. Цій темі присвячені розвідка Францішка Ключицького. Окремі відомості про облогу Станіславівської фортеці восени 1676 р. містяться у працях Володимира Грабовецького Грабовецький В. Нариси історії Прикарпаття. Друга половина XVII ст. Т. 3. ІваноФранківськ, 1993. С. 60-61; Його ж Історія Івано-Франківська (Станиславова). З найдавніших часів до початку XX ст. Т. 1. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1999. С. 36-40; Його ж Ілюстрована історія Прикарпаття. Друга полов. XVII-XVIII ст. Івано-Франківськ, 2003. С. 76-78., Мартина Струмінського Струмінський М. Історія міста Станіслава / переклад з російської І. Бондарева та І. Монолатія. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2007. 54 с. (Серія «Моє місто» № 8)., Івана Бондарева Бондарев І. Фортеця на Волоському тракті. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2007. 124 с. (Серія «Моє місто» № 2); Його ж Історія Станиславівської фортеці. Станиславівська фортеця. Збірник статей / упорядники: Іван Бондарев та Зеновій Федунків. Івано-Франківськ: ЛілеяНВ, 2010. С. 7-18. (Серія «Моє місто» № 26)., Садока Баронча Bar^cz S. Pami? tnik dziejow polskich, z aktow urz? dowych lwowskich i r?kopismow zebrai х. Sadok Bar^cz (od 1383-1799) Lwow: naki. Manieckiego, druk. Ossolinskich, 1855. - 310 s.; Його ж Pami^ tki miasta Stanisiawowa Lwow, druk. Zaki. Nar. Ossolinskich, 1858. 191 s., Чеслава Хованця Chowaniec Cz. Stanisiawow w 1676 roku. Stanisiawow: nakiadem autora. 1926. 18 s.; Його ж Sobieski w Stanisiawowie. Kurier Stanisiawowski, 1933, 16 wrzesnia., Домініка Хіровського Chirowski D. Dzieje miasta Tysmienicy. Lwow, 1938. 73 s., Януша Волінського Wolinski J. Diarijusz МіЛа^] Paca // Przegl^ d Historyczno-Wojskowy / Redaktor Laskowski Otton. Wydawany przez Wojskowe Biuro Historyczne. Tom ІІ. Zeszyt 1. Warszawa, 1930. S. 152 -156; Його Relacja Dymitra Wisniowieckiego z kampanii 1676 r. // Przegl^d fflstorycznoWojskowy. Tom ІІ. Zeszyt ІІ. Warszawa, 1930. S. 293-303; Його ж od Chocimia do Zorawna (1673 -1676) // Sprawozdania Polskiej Akademii Umiej? tnosci. T. XLIX. Krakow, 1948. S. 235-238., Даміана Орловського Oriowski D. Chocim 1673. Warszawa: Bellona, 2007. 252 s. (seria: «Historyczne bitwy»)., Марека Ваґнера Wagner M. Wojna polsko-turecka w latach 1672-1676. Tom 2. Zabrze, 2010. 375 s. та інших.
Отже, фрагментарність відомостей про події турецько-татарського наступу в історичній літературі, певна упередженість зарубіжних авторів в оцінці значимості оборони Станіславова та відсутність цілісного дослідження з означеної проблеми зумовлюють актуальність вивчення походу турецько-татарських військ у Галицьку землю восени 1676 р.
Мета цієї статті - простежити похід турецько-татарського війська в Галицьку землю восени 1676 р., охарактеризувати чисельність військових сил обох сторін, маршрут ворожих загонів, захоплення ними замків і міст краю, обставини облоги турками й татарами Станіславівської фортеці та її захист, значення цієї події в історії краю.
Методологічною основою написання статті стали наукові принципи системності, всебічності, історизму. У процесі дослідження означеної проблеми залучено проблемно-хронологічний та історико-порівняльний методи дослідження.
Джерельну основу публікації становлять «Реляція Дмитра Вишневецького з кампанії 1676 р.» Wolinski J. Relacja Dymitra Wisniowieckiego z kampanii 1676 r. // Przegl^d fflstorycznoWojskowy. Tom ІІ. Zeszyt ІІ. Warszawa, 1930. S. 293-303., «Щоденник Михайла Паца» Wolinski J. Diarijusz МіЛіа^^] Paca // Przegl^ d Historyczno-Wojskowy / Redaktor Laskowski Otton. Wydawany przez Wojskowe Biuro Historyczne. Tom ІІ. Zeszyt 1. Warszawa, 1930. S. 152 -156., листування короля Яна Собеського з підданими Materiaiy do dziejow wojny polsko-tureckiej 1672-1676 / Studia i materiaiy do historii wojskowosci. Tom XVI. Cz?sc I. Warszawa, 1970. S. 233-240. та інші.
Воєнно-політичне становище Речі Посполитої напередодні вторгнення османських військ було складним. Король Ян Собеський (коронований 2 лютого 1676 р.), враховуючи всі ризики майбутньої воєнної кампанії, запропонував сейму збільшити чисельність армії до 50 тис. коронного й 16 тис. литовського війська, що й було погоджено на коронаційному сеймі. До того ж король пропонував доозброєння легкої кінноти й панцерних списами, підвищення оплати драгунам, включення до військового реєстру 4 тис. козаків тощо. Однак зреалізувати ці плани не вдалося. А тим часом на початку червня 1676 р. з метою захисту Руського воєводства й Волині створено два військові табори: для коронних військ біля Щирця (Львівська земля), а для литовських - під Берестечком. Проте військо збиралося вельми повільно, до того ж, воно було малочисельне, тому від генеральної битви довелося відмовитися.
Непевною була й політична ситуація. Під впливом габсбурзької агітації озвалися певні особи супроти короля, які побоювалися, що Собеський використає армію для запровадження абсолютизму в країні й для розправи над прихильниками брандербурзького претендента на престол. На зовнішньополітичній арені польські дипломати на чолі з Яном Карвовським ще з кінця 1675 р. за посередництва Франції, Молдавії й Семигороддя вели перемовини з Портою про мир Chowaniec Cz. Stanislawow w 1676 roku. Stanislawow: nakladem autora. 1926. - С. 4; Orlowski D. Chocim 1673. Warszawa: Bellona, 2007. S. 205-208.. За таких несприятливих політичних обставин й розпочиналася осіння воєнна кампанія 1676 року.
Перш ніж перейти до розгляду походу османських і татарських військ у галицькі землі, варто схарактеризувати стан оборони краю.
Формування системи оборони Галицької землі Руського воєводства відбувалося під впливом нових зовнішньополітичних і внутрішньополітичних чинників, які спонукали королівських чиновників, магнатів та шляхту до дій, що коригували доктрину безпеки східних кресів. Концепція організації державного захисту складалася з трьох елементів: інформування про небезпеку й відстежування руху супротивника; пасивного захисту з використанням оборонних об'єктів; активного протистояння нападникам силами військових підрозділів Федунків З. Оборонні споруди Галицької землі Руського воєводства як об'єкти культурної спадщини (1434 -1772 рр.): дисертація канд. іст. наук: 26.00.05. Київ, 2017. C. 88, 90..
Важливим чинником будівництва оборонних об'єктів Галицької землі були військові дії сусідніх держав: Османської імперії та її васала - Кримського ханства. Однак головним фактором його активізації послужило збільшення кількості татарських і турецьких нападів. Незважаючи на реальну небезпеку, роль активної оборони часто зводилася нанівець через нечисленне наймане військо, слабку його організованість, а також утримання магнатами власних надвірних хоругв. Завданням підрозділів оборонних відділів на чолі з польним гетьманом була зупинка великих сил супротивника. Проте слабка мобільність шляхетських підрозділів не могла складати конкуренцію рухливим чапулам степовиків. Основний тягар оборони лягав на пасивний захист з використанням оборонних об'єктів. Укріплені міста, замки, інкастельовані церкви, костели, монастирі, імпровізовані сільські укріплення надавали захист місцевому населенню й служили опорними пунктами й базою провіанту для «поточної оборони». Замки в Галицькій землі були побудовані вельми густо, тому розміщувалися не оборонними лініями, а групами: Червоногородський, Язловецький, Бучацький, Теребовлянський, Коропецький, Коломийський та Галицький належали до західноподільської групи. Оборонні об'єкти Галицької землі розташовувалися за принципом надрічних оборонних ліній уздовж Дністра, Прута, Бистриці, Золотої і Гнилої Липи, Стрипи, Серету, Збруча Федунків З. Оборонні споруди Галицької землі Руського воєводства як об'єкти культурної спадщини (1434 -1772 рр.): дисертація... С. 92..
У першій половині XVII ст. західноєвропейські фортифікатори в Руському воєводстві будують перші об'єкти бастіонного типу. Бастіонна система оборони поступово витісняє баштово-стінові оборонні об'єкти, хоча й не стає масовою. Мури зводять нижчими, місця веж і башт займають земляні чи деревоземляні бастеї й бастіони, придатні для ведення не тільки фасового, а й фланкового вогню. Оборонні об'єкти нового типу стають складовою частиною «магнатської системи фортець» Федунків З. Станиславів на давніх мапах та планах. Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2014. С. 5-6, 30-31; Його ж Оборонні споруди Галицької землі Руського воєводства як об'єкти культурної спадщини (1434 -1772 рр.): дисертація. С. 104..
Головними опорними пунктами у Галицькій землі були Богородчанська (1640-ті рр.), Станіславівська (1662) і Маріямпільська (1692) фортеці бастіонного Podhorodecki L. Chanat Krymski i jego stosunki z Polsk^ w XV-XVIII w. Warszawa, 1987. S. 95. типу. Важливе оборонне значення мала також Пнівська фортеця Мицан М. Пнівський замок // Західний кур'єр. 2004. 30 верес. № 41. С. 6.
Історик Зеновій Федунків виділяє чотири періоди активізації фортифікаційного будівництва: перший охопив 1600-1610 рр. (закладення і модернізація замків), другий - 1624-1648 рр. (будівництво нових замків і міських укріплень на фоні економічного зростання), третій - 1658-1670-і рр. (модернізація найбільших замків і фортець на Золотому Шляху, викликана загрозою війни з турками), четвертий - 1690-і рр. (спорудження унікальної Маріямпільської фортеці) Федунків З. Оборонні споруди Галицької землі Руського воєводства як об'єкти культурної спадщини (1434 -1772 рр.): дисертація... С. 105..
Упродовж третього і четвертого періодів активізації оборонного будівництва ініціативу у шляхти перехоплюють воєводи, великокоронні й польні гетьмани. Необхідність спорудження і зміцнення фортифікацій була викликана загрозою війни з османами. На заклик заможних шляхтичів до Польщі прибувають італійські, німецькі, голландські, французькі військові інженери й архітектори, які проектують твердині, використовуючи найновіші досягнення. У XVII ст. в Галицькій землі зводять бастіонні замки та фортеці французької і голландської шкіл фортифікації. Пізніше місцева шляхта через відсутність коштів не могла дозволити собі запросити іноземних інженерів-фортифікаторів. Тому менші оборонні об'єкти продовжували будувати «доморослі архітекти», що не знали поступу мистецтва фортифікації й продовжували споруджувати замкові укріплення в системі середньовічної (баштово-стінової) фортифікації з невеликими модифікаціями щодо укладу стрільниць Там само. С. 107, 118..
Подобные документы
Місто-фортеця Очаків як стратегічний та торговельний центр турецько-татарського прикордоння. Фортеця Очаків та військова діяльність І. Мазепи. Турецько-татарські політичні відносини другої половини ХVІІІ ст. Очаківські землі у російсько-турецьких війнах.
дипломная работа [101,6 K], добавлен 27.06.2014Аналіз наслідків турецько-татарських нападів в кінці XVI – першій половині XVII ст. на Українські землі. Загальна характеристика сухопутних та морських сил Османської імперії. Історичні відомості про походи козаків проти турецько-татарських нападників.
реферат [28,6 K], добавлен 18.11.2010Роки діяльності C. Палія. Допомога C. Палія польському королю Яну III Собеському. Повертаючись із закордонного походу, Палій залишився на Правобережній Україні. Мета C. Палія-відродження зруйнованого краю і захист його від турецько-татарських нападів.
реферат [26,4 K], добавлен 03.09.2008Особенности внешней политики России в периоды правления Бориса Годунова (1598-1605), Михаила Фёдоровича (1613-1645), Алексея Михайловича (1645-1676) и Федора Алексеевича (1676-1682) Романовых. Период Смутного времени. Основные реформы Петра Великого.
реферат [24,5 K], добавлен 29.11.2009Виникнення та розвиток Січі. Основні звичаї Запорізької громади. Відображення образа козака, його внутрішнього духовного світу, прагнення до волі, боротьби з турецько-татарськими нападниками, перемоги і поразки козацького війська у прислів’ях і приказках.
реферат [26,2 K], добавлен 24.11.2013Масовий похід українських кріпосних селян до Перекопу з метою поселитися в Криму і отримати волю від кріпацькоїу залежності. Відновлення національних прав українців в Російській імперії. Повстання військових поселенців Чугуївського уланського полку.
презентация [960,5 K], добавлен 29.11.2016Результати східного походу Олександра Македонського (334-324 рр. до н.е.). Особливості політики на завойованих територіях. Історичне значення і наслідки походу Олександра Македонського. Процес розпаду світової держави і створення системи нових держав.
презентация [829,6 K], добавлен 10.10.2015Розвиток фортифікаційного будування на території України. Аналіз обставин виникнення міста Кам’янця-Подільського і фортеці. Етапи будівництва Старого замку. Військово-інженерне планування Турецького мосту. Роль фортеці в козацько-турецькому протистоянні.
дипломная работа [553,1 K], добавлен 12.06.2014Богдан Хмельницький як гетьман війська запорізького. Головні причини початку Національно-визвольної війни, її цілі. Бойові дії у 1648 році. Битва під Пилявцями. Похід українського війська в Галичину. Наслідки перших битв в Національно-визвольній війні.
презентация [1,1 M], добавлен 26.11.2014Сказания об ушедших под землю зданиях. Легенды коломенской земли про Церковь на Оленьем Вражке. Утонувшая церковь: предание старого Белгорода. Поверье про шедших крестить ребенка в церковь и согрешивших по пути Кума с Кумой. Сказ о граде Китеже.
презентация [2,2 M], добавлен 02.12.2014
