Остерське староство у другій половині XVI — на початку XVII ст.: формування системи земельних володінь

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра всесвітньої історії та міжнародних відносин

Національний університет «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г.Шевченка

Остерське староство у другій половині XVI -- на початку XVII ст.: формування системи земельних володінь

Ігор Кондратьєв

доктор історичних наук, професор

Анотація

Мета дослідження розкрити процес формування системи земельних володінь на території Остерського староства у другій половині XVI на початку XVII ст. та визначити роль у ньому старостинської влади. Методика спиралася на використання проблемно-хронологічного, історико-генетичного, історико-порівняльного й логіко-теоретичного методів. Проблемно-хронологічний метод убачає систематизацію фактів у хронологічній послідовності, що дозволяє реконструювати історичні події з урахуванням причинно-наслідкових зв'язків. Історико-генетичний підхід дозволив висвітлити регіональну специфіку формування системи землеволодінь на теренах Остерського староства. Використання історико-порівняльного підходу дало можливість реконструювати еволюцію земельних відносин за хронологічним і територіальним принципом. Наукова новизна. Вперше здійснено спробу комплексної реконструкції процесу формування системи земельних володінь на території Остерського староства у другій половині XVI на початку XVII ст., зокрема розкрито роль старостинської та королівської влади, простежено динаміку й регіональну специфіку. Висновки. У другій половині XVI на початку XVII ст. тривало формування системи земельних володінь Остерського староства Київського воєводства. Найбільші масиви земель були роздані старостами Лавріном та Михайлом Ратомськими. Осадження населених пунктів, більшість з яких надавалися на ленному праві, перебувало у прямій залежності з потребами військової організації реґіону. В цей період фіксується значний наплив шляхти з Волині та Київщини. Активне проникнення польської аристократії розпочалося лише з перших десятиліть XVII ст., коли Остерщина перестала бути прикордонною з Московською державою територією.

Ключові слова: Остерське староство, земельні пожалування, система земельних володінь, Лаврін Ратомський, Михайло Ратомський.

Ihor Kondratiev

Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor at Department of World History and International Relations, T.H.Shevchenko National University "Chernihiv Colehium" (Chernihiv, Ukraine),

The Starostvo of Oster in the Second Half of the Sixteenth -- Early Seventeenth Centuries: The Formation of the System of Land Ownership

Abstract

остерське староство земельне володіння

The purpose of the research is to reveal the process of formation of the system of land holdings in the starostvo of Oster in the second half of the sixteenth early seventeenth centuries. The research methodology was based on the use of problem-chronological, historicalgenetic, historical-comparative and logical-theoretical methods. The problem-chronological method involves the systematization of facts in chronological order, which allows us to reconstruct historical events in the light of causation. The historical-genetic approach has allowed us to highlight the regional specificity of the formation of the system of land tenure in the starostvo of Oster. The use of a historical-comparative approach made it possible to reconstruct the evolution of social and economic relations, in particular, to consider land claims in the region on a chronological and territorial basis. The scientific novelty attempt was made to comprehensively reconstruct the process of formation of a system of land holdings in starostvo of Oster in the second half of the sixteenth early of the seventeenth century. Conclusions. In the second half of the sixteenth early seventeenth centuries the formation of the system of land tenures in starostvo of Oster (Kyiv Voivodship) continued. The largest tracts of land were distributed by the starosta Lavrin and Mykhailo Ratomski. The establishment of settlements, most of which were granted by law, were directly dependent on the needs of the military organization of the region. During this period a significant influx of nobles from Volyn and Kyiv region was recorded. The active penetration of the Polish aristocracy began only at the beginning of the seventeenth century.

Keywords: starostvo of Oster, land grants, land tenure system, Lavrin Ratomskyi, Mykhailo Ratomskyi.

Процес формування системи землеволодінь на території Остерського староства Київського воєводства Речі Посполитої не був обійдений увагою дослідників, адже володіння землею визначало соціальний і правовий статус господарів, земля подеколи була не лише економічним, але й політичним ресурсом. Історія земельних маетностей ставала основою для розгляду колонізаційних процесів залюднення та освоєння територій. Ще 1881 р. побачила світ книжка М.Александровича, яка й по сьогодні не втратила своєї актуальності Александрович М.Н. Остерский уезд. - Вып.1: Историческое описание. - К., 1881. - 110 с.. Із праць з історії суміжних з Остерщиною теренів згадаємо студії Е.Руліковського Rulikowski E. Opis powiatu Wasilkowskiego pod wzglзdem historycznym, obyczajowym i statystycznym. - Warszawa, 1853. - 245 s.; Idem. Opis powiatu Kijowskiego. - Warszawa; Kijow, 1913. - 209 s.. Остерську волость досліджував П.Клепатський Клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской земли. - Одесса, 1912. - 599 с.. Історик-краєзнавець О.Бузун, спираючись на розвідку М.Александровича, навів чимало самостійних узагальнень і спостережень Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - Чернігів, 2010. - 112 с.. Соціальну боротьбу в Острі на рубежі XVI-XVII ст. розглянули В.Брехуненко та М.Ковальський Брехуненко В.А., Ковальський М.П. Соціальна боротьба в місті Остер наприкінці XVI - початку XVII ст. // Питання історії Придніпров'я: Масові та суспільно-політичні рухи. - Дніпропетровськ, 1990. - С.13-23.. Серед концептуальних для нас досліджень згадаємо доробок Н.Яковенко, де знаходимо чимало сюжетів з історії остерського боярства Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). - К., 2008. - 472 с., а також В.Бобінського й П.Кулаковського. У монографії В.Бобінського містяться відомості про окремі королівські пожалування та старостинські надання, згадано частину землевласників регіону Bobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy: Studium osadnictwa i stosunkow wlasnosci ziemskiej. - Warszawa, 2000. - 599 s.. П.Кулаковський, вивчаючи проблему формування кордонів Чернігівського воєводства, серед іншого, приділив значну увагу складанню земельних майнових комплексів Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої: 1618-1648. - К., 2006. - 496 с.. Проблема експансії польської шляхти на руські землі від Люблінської унії до середини XVII ст. розкривається в дослідженні Г.Литвина Litwin H. Naplyw szlachty polskiej na Ukrainз 1569-1648. - Warszawa, 2000. - 224 s.. У 2016 р. в Україні було видано його працю, що стала помітним явищем історичної полоністики. Але незнання реґіональної специфіки та районування подекуди призводить до помилок. Села Остерського староства Євминка, Крехаїв, Літки, Виповзів зазначені автором належними не до сучасної Чернігівської, а до Черкаської обл. Літвін Г. З народу руського: Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). - К., 2016. - 616 с.

Як бачимо, чимало аспектів обраної нами проблеми знайшли часткове відображення в історіографії, але комплексне дослідження з цього питання на сьогодні відсутнє. Згадаємо і про обрані хронологічні межи. Нижня (середина XVI ст.) обумовлена змінами, викликаними Люблінською унією 1569 р., верхня завершенням війни з Московською державою 1609-1618 рр. Втрата Остерським староством прикордонного статусу активізувала процеси міґрації польської аристократії та значно змінила наявні володільницькі конфіґурації (цей період безсумнівно заслуговує окремої розвідки). У той час старостинський уряд в Острі майже 70 років (із перервами) утримували представники родини Ратомських Костянтин (1552-1562 рр.), його син Лаврін (1566-1593 рр.) та онук Михайло (1594-1626 рр.). Отже мета цієї статті проаналізувати загальні тенденції розвитку системи земельних володінь Остерського староства в означений період.

У 1471 р. було створене Київське воєводство, військовими центрами реґіональної організації якого стали київські «городки». Одним із волосних осередків став й Остерський замок, де будувалися оборонні споруди, а в навколишніх селах виконувала військову службу дрібна боярська людність. Наприкінці XV ст. Остерщина стає володінням княгині Марії-Марини Трабської, доньки князя Митька Секири, остерського володільця кінця XIV першої половині XV ст. Клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской земли. - С.236-237. Близько 1522 р. Трабська передала Остер своєму родичу Ольбрихту Ґаштольду. Вказуючи на відсутність прямих нащадків («nic na sie y na potomki swe tam nie zostawui^c»), вона віддала все, включаючи «добра Остерські» («dobra Ostr»), йому Lietuvos Metrika. - Knyga №1 (1380-1584). - Vilnius, 1998. - P.97.. У 1539 р. Ґаштольд склав заповіт. По його смерті Остер був визнаний виморочним володінням Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.16-17; Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли. - С.240..

Місто стає центром староства, а київські воєводи призначають сюди своїх намісників. П.Клепатський наводив дані про остерського намісника Януша Юрійовича Гольшанського, котрий посідав цей уряд у 1542 р. Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли. - С.237. В.Бобінський, без прив'язки до дати, згадував остерським старостою князя Дубровицького Bobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy... - S.232.. Очевидно, що в обох випадках ішлося про одну й ту саму людину Івана (Януша) Юрійовича Дубровицького-Гольшанського, київського воєводу в 1542-1544 рр. Bobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy. - S.232; ЯковенкоН.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. ... - С.360-361. У праці П.Клепатського також згаданий остерський державця Петро Корсак, який начебто тримав цей уряд у 1538-1548 рр. Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли. - С.237. Але Остер перейшов у підпорядкування київських воєвод лише по смерті О.Ґаштольда, до того ж знаємо старост Остра від 1542 р. Згадка про П.Корсака міститься в матеріалах ревізії 1552 р., де зазначалося, що той у 1551 р. взяв платню з каравану московських купців Архив Юго-Западной России (далі - АЮЗР). - 4.VII. - Т.І. - К., 1886. - С.595; Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.74..

28 квітня 1552 р. Сиґізмунд ІІ Авґуст надав у «держанье» Остерський замок господарському дворянину Звіру Львовичу Lietuvos metrika. - Knyga №37 (1552-1561): Uzrasym^ knyga №37. - Vilnius, 2011 - Р.91.. Польські дослідники ототожнюють його з Олександром Дмитровичем Тишкевичем, але зазначають, що Звір Львович був остерським намісником у 1563 р. Відомо, що він щонайменше у 1561-1564 рр. був київським городничим Urzзdnicy wojewodztw Kijowskiego i Czernihowskiego XV-XVIII w.: Spisy // Urzзdnicy dawnej Rzeczypospolitej XII-XVIII w. - Т.3. - Zesz.4. - Kornik, 2002. - S.28.. Остерський уряд Звір Львович втратив того ж таки 1552 р., адже в матеріалах ревізії остерським старостою згадано вже Костянтина Ратомського АЮЗР. - 4.VII. - Т.І. - С.592; Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.71, 73..

Згадка про чотирьох остерських старост за нетривалий період (десять років) Я.Гольшанського (Гольшанського-Дубовицького; 1542 та 1546 рр.), П.Корсака (1552 р.), Звіра Львовича (О.Д.Тишкевича (?); 1552 р.), К.Ратомського (від 1552 р.), свідчить про практику надання старостинського уряду на короткий час, як це було у сусідньому Чорнобилі, а до 1500 р. й в Путивлі Владимирский-Буданов М. Украинские староства в первой половине XVI в. // АЮЗР. - ЧУІІІ. - ТУ. - К., 1907. - С.12-13; Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли. - С.237; Метрыка Вялікага Княства ЛІтоускага. - Кн.30 (1480-1546). КнІга запІсау 30 (копія канца XVI ст.). - МІнск, 2008. - С.202, 213-214.. Після 1552 й до 1626 р. (за винятком 1562-1566 й 1593 рр.) уряд остерського старости тримали представники родини Ратомських.

У 1562-1566 рр. остерським старостою був Філон Семенович КмітаЧорнобильський Однороженко О. Шляхетська геральдика Київської землі XV - першої половини XVII ст. за архівними джерелами та матеріалами сфрагістичної колекції музею Шереметьєвих // Сфрагістичний щорічник. - Вип.П. - К., 2012. - С.107; Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. - T.11: Ziemie ruskie Korony: Wojewodztwo kijowskie oraz uzupelnienia do tomow 1-10. - Vyd.2. - Wroclaw, 1997. - S.168-169; Polski Slownik Biograficzny. - Т.ХІІІ. - Wroclaw; Warszawa; Krakow, 1967/1968. - S.88-89.. Уважається, що саме події 1562 р. принесли йому загальнодержавне визнання, коли він, як остерський староста, розгромив загін чернігівського воєводи, перейшов у наступ та спалив передмістя Чернігова Березенко Б., Лукін Д. Лист-угода між Філоном Кмітою Чорнобильським та братією монастиря святого Миколи Пустинського (1585) // Ukraina Lithuanica. - Т.4. - К., 2017. - С.221; ІгнатенкоІ. Чернігівщина в Лівонській війні // Сіверянський літопис. - 2019. - №1. - С.24-27, 29..

У 1566 р. Ф.Кміту було надано «вічним правом» сусідній Чорнобиль. У тому ж році остерським старостою став Лаврін Ратомський (К.Хлаповський помилково відносить початок його старостування до 1587 р. ChtapowskiK. Starostowie niegrodowi w Koronie: 1565-1795 (Materialy zrodlowe). - Warszawa, 2017. - S.194.). Пожалування було зроблене 20 березня 1566 р. «Дворанин и ротъмистр» Л.Ратомський отримав привілей Сиґізмунда ІІ Авґуста на Остерське староство. У документі зазначалися як його особисті («дознавши службъ и верности»), так і здобутки його батька К.Ратомського («отец его небощикъ Костентин Ратомъский будучи у воисках нашиъ и на поселствах ордынских») Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich. - T.I. - Warszawa, 1880. - S.751; Lietuvos Metrika. - Knyga №51 (1566-1574): Uzrasym^ knyga №51. - Р.34-35; Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440-1572 рр.). - К., 2017. - С.332..

Саме від часів Лавріна Ратомського до нас дійшли відомості про земельну політику старост на Остерщині. Його урядування (1566-1593 рр.) частково припало як на період правління Сиґізмунда ІІ Авґуста (1548-1572 рр.), так і Стефана Баторія (1576-1586 рр.), що характеризувався розквітом ленної форми шляхетського землеволодіння, яке передбачало право успадкування землі в межах роду за чоловічою лінією. Поширеними були пожалування у «доживотне» тримання та пожалування до «волі й ласки господарської». За підрахунками А.Блануци, за Сиґізмунда ІІ не менше 65% усіх королівських пожалувань надані саме на умовах ленного тримання Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440-1572 рр.). - С.333, 357..

На Остерщині був осаджений чималий континґент остерського боярства. Уявлення про чисельність цієї верстви дають більш пізні документи. У 1663 р. в королівській апробації Яна ІІ Казимира згадано більше сотні остерських бояр. Знаходимо тут прізвища Барановських, Беремицьких, Борземіченків (Борзниченків), Бороздіїв, Гарбузів, Гирь, Гломазд, Гуляницьких, Єрченків, Жуків, Козарів, Ласків, Лосів, Пальчиків, Тетерь, Штомів-Біликів та ін. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі - ЦДІАК України). - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.220. - Арк.193-196.

Л.Ратомський активно роздавав численні остерські «пустки» як дрібному місцевому боярству, так і прийшлій шляхті. Особисто йому належало с. Козар (Козари), яке знаходилося на московському кордоні Там само. - Спр.204. - Арк.7 зв. - 8..

До 1572 р. Федір Тиша-Биковський, один із найзаможніших власників Київського воєводства, заволодів в Остерському старостві селом Воропаїв. Після його смерті маєтностями опікувалась удова, а з набуттям повноліття вони перейшли до синів Олександра й Василя. По смерті першого в 1613 р. майно розподілили між Василем і синами Олександра Адамом та Яремою. Усі набуті маєтності вони ділили між собою навпіл Літвін Г. З народу руського: Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). - С.273; Bobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy... - S.232..

У 1578 р. остерська шляхта отримала низку монарших привілеїв. Згадаємо, що того року московське військо зазнало поразки в битві під Венденом (м. Цесіс, Латвія). Так, 3 березня шляхтичі Биковські (Тиші-Биковські) затвердили за собою королівським пожалуванням «отчизне» право на с. Лутаву під Остром ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.195. - Арк.2-4.. 10 липня привілей Стефана Баторія отримав виходець із Волині Ян Жилинський, який заволодів селом Бодзінковичі (Боденьки) та здобув права на «замкове» озеро Вербілово Там само. - Спр.216. - Арк.163 зв. - 164.. 23 серпня Я.Жилинський (Зелінський) за ще одним королівським актом став власником с. Ялмінка (Євминка) Остерського староства (Г.Литвин помилково відносить це надання до 1579 р.) Там само. - Арк.176-176 зв.; Litwin H. Naplyw szlachty polskiej na Ukrainз 1569-1648. - S.195-196.. У 1579 р. Станіслав (?) Клопоцький заволодів Виповзовом Ibid. - S.199..

На згадане село Лутаву, що перебувало у володінні Биковських (Тиш-Биковських), претендували Клопоцькі, котрі подали на посесорів у суд. 26 січня 1580 р. судді вирішили відкласти розгляд цієї справи ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.195. - Арк.265 зв. - 267 зв.. Наступного року ротмістр Клопоцький намагався винести питання неправомірного заволодіння Лутавою Биковськими на загальнодержавний сейм. Своєю чергою Биковські продовжували апелювати до «дідичного» та «отчизного» характеру цього володіння Там само. - Арк.419 зв. - 420 зв.. Маєтність очікувано вдалося вибороти Тишам-Биковським, які 14 травня 1581 р. отримали від Стефана Баторія «данину» на Лутаву. Село було визнано «дедичним» із правом його «держати» й «уживати» Там само. - Арк.449-450.. Десь у 1580-1590-х рр. Лутава на правах дідичного володіння була затверджена за Федором Проскурою Сущанським та Юрієм Ясинським Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.25; Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.44.. За даними В.Бобінського, вже на початку XVII ст. питання належності Лутави розглядалося за справою між Тишами-Биковськими та Яничем (Jeniczom) Бистрицьким, а 1628 р. поселення перейшло до Єжи (Юрія) Ясинського Bobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy... - S.232.. Того ж року люстратори зазначили володарями Лутави земського писаря Теодора Проскуру-Сущанського та Юрія Ясинського Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.89; Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.89.. Якийсь його родич Якуб Ясинський тоді ж отримав від остерського старости Ереміана Залеського право осадити фільварок над р. Дорогінка Biblioteka Polskiej Akademii Umiejзtnosci i Polskiej Akademii Nauk w Krakowie (далі - BPAU-PAN Kr.). - Rkps.263. - S.15-16..

Серед вихідців із Волині, що переселилися до Остерського староства, помітним власником став Вацлав Вільгорський. На думку Г.Литвина, це був одних із перших «прийшлих» панів у Київському воєводстві після 1569 р. Походив із середньопомісної волинської шляхти, був одним зі службовців К.Острозького. Близько 1580 р. отримав в Остерському старостві Крехаїв і Боденьки Літвін Г. З народу руського: Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). - С.270, 297; Litwin H. Naplyw szlachty polskiej na Ukrainз 1569-1648. - S.195.. Співволодільцем с. Крехаїв був Якуб Велебновський. 5 серпня 1585 р. до справ королівської канцелярії внесений «консенсус», за яким останній уступив Крехаїв та озеро Вербілово з іншими «добрами» «шляхетному» Єзерському на «доживотному» праві ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.198. - Арк.44-44 зв..

Укольський ґрунт, що знаходився на вододілі річкових басейнів Остра та Удаю, наприкінці XVI ст. належав остерському бояринові Яску Шульзі Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. - С.255.. На Укольщині виникло с. Жукин (зараз Вишгородський р-н Київської обл.), засновниками якого були бояри Жуки (Жукинські). У 1580-1590-х рр. вони називали цю маєтність «отчиною» Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.25.. За даними М.Александровича, згодом вони отримали на село грамоту від старости Михайла Ратомського Там же. - С.26..

У 1580 р. Толкачам (гілка роду остерських бояр Жукинських) було надане с. Дівиця Bobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy... - S.232; Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.92.. Толкачі були співвласниками Укольського ґрунту та частини Жукина. Пізніше ґрунт перейшов до Я.Шульги. 10 липня 1597 р. Жукин із ґрунтом Укол та Красне був наданий Хомі Курцевичу як «доживотний» лен («на землі боярські з назвою Уков (Укол)»). Зазначалося, що на цьому ґрунті було оселене с. Кобиздь (Кобижча) Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.90; Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. - С.255.. У 1600 р. Жукинський скаржився на Олександра та Василя Тиш-Биковських і на Яска Балику за розорення ними Жукинського ґрунту. На досягнення компромісу пішло майже два роки Bobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy. - S.234..

У 1585 р. неподалік села Ялмінкі (Jalminki), що перебувало у володінні черкаського ротмістра пана Зелінського (Жилінського) АЮЗР. - 4.VII. - Т.ІІІ. - К., 1905. - С.26., бояри Беремицькі заснували свій хутір. Імовірно, це відбулося в однойменному урочищі Беремицьке. До земельного комплексу с. Євминки також належало урочище Мірень, Тарасів Ріг та Купрійцеві Млини Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.25; Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.8, 44.. Володіння були розкидані по обох берегах Десни. Від середини XVIII ст. маємо згадку, що навпроти Євмінок була «Пуща», яка відносилася до села («к оному селу Евминки по той стороне Десни находится Пуща») ЦДІАК України. - Ф.63. - Оп.2. - Спр.35. - Арк.2 зв..

Я.Велебновський у 1585 р. уступив свої маєтності у с. Крехаїв «шляхетному» Єзерському Там само. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.198. - Арк.44-44 зв., але якійсь володіння у Крехаєві за ним залишилися. 28 серпня 1602 р. Я.Велебновський відступив села Боденьковичі та Крехаїв «шляхетному» Андрію Вільгорському (Велигорському) Там само. - Спр.203. - Арк.1-1 зв.. За даними Г.Литвина, останній володів селом у 1603-1611 рр. Litwin H. Naplyw szlachty polskiej na Ukrainз 1569-1648. - S.195. Того ж 28 серпня остерські бояри Боденьковські уступили А.Вільгорському у с. Крехаїв два своїх двори ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.202. - Арк.127-127 зв.. 7 листопада 1603 р. було підписано «декрет» між Вільгорськими та Воронецькими (Вороничами) про Крехаїв, де зазначалося, що до Андрія Вільгорського він перейшов від королівського секретаря Захарія Єловицького Там само. - Спр.204. - Арк.4 зв. - 6.. 24 лютого 1611 р. право на Боденьки отримав Василь Воронич, котрий помер 1613 р. У 1615 р. Крехаєвом володів Фелікс Криський (Kryski) Litwin H. Naplyw szlachty polskiej na Ukrainз 1569-1648. - S.195-196..

5 лютого 1587 р. Л.Ратомський пожалував В.Барановському Махницю на Десні біля Олбина Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.90.. У тому ж році «старе» село Олбин було надане шляхтичам Войцеху Барановському та Войцеху Григоровичу Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.25, 37.. Вірогідно, йшлося про підтвердження факту володіння цією землею Барановськими ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.202. - Арк.60-60 зв.. У 1602 р. посілість Барановських с. Олбин невдало намагався відібрати хтось із Григоровичів. Робилося це за згодою остерського старости Михайла Ратомського. Згадане село належало цій родині ще в ХІХ ст. Державний архів Київської обл. - Ф.782. - Оп.3. - Спр.136. - Арк.6; Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.44, 90.

Село Чернін, яким володів чорнобильський державця Скумін Тишкевич, десь у 1580-1590-х рр. новогрудський воєвода Федір Скумін затвердив за собою, отримавши привілей Сиґізмунда ІІІ Lietuvos metrika. Knyga №37 (1552-1561): Uzrasym^ knyga №37. - Р.419-420; Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського (далі - ІР НБУВ). - Ф.66. - Спр.59. - Арк.23.. У 1628 р. він доводив право на село у суді Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.89..

Рожнівське городище було надане старостою Л.Ратомським остерському бояринові Семену, який у подальшому взяв собі прізвище за назвою землі Рожновський Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.26-27; Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли. - С.241.. В обмежуванні володінь Видубицького монастиря 1639 р. найдавнішим «рожновским владельцем» названий Семен Яцкович ІР НБУВ. - Ф.ХІУ. - Спр.5385. - Арк.3.. У 1753 р. в монастирських документах згаданий Семен Яцкович Рожновський, який начебто володів Рожнами від 1550 р. Документальна спадщина Свято-Михайлівського Видубицького монастиря в Києві XVII-XVIII ст. - К., 2017. - С.458. Утім на думку Е.Руліковського, першим носієм цього прізвища став Юрій Рожновський RulikowskiE. Opis powiatu Wasilkowskiego... - S.36-37; Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.26-27.. Відомо, що Рожновському вдалося отримати на цю маєтність привілей Сиґізмунда ІІ Авґуста Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.26-27; Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли. - С.241.. 28 серпня 1576 р. Семен Рожновський надав лист ігумену Видубицького монастиря Сергію на володіння урочищами Бичач, Деснище та Красний Пісок, що знаходилися між селами Рожни і Свиноїди ІР НБУВ. - Ф.ХІУ - Спр.5385. - Арк.1..

За даними Е.Руліковського, під час повстання К.Косинського Ю.Рожновський приєднався до козаків, за що староста відібрав у нього Рожни. Повернувшись у 1593 р. до Остра та не випросивши собі назад маєтність, Ю.Рожновський залишився при старостинському дворі Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.26-27; RulikowskiE. Opis powiatu Wasilkowskiego. - S.38.. У 1595 р. він офіційно оголосив себе нащадком князя Половця-Рожновського Bobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy... - S.235.. Вважається, що для цього вкрав якісь документи зі старостинського архіву Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.26-27.. Ситуацією скористався київський підвоєвода (1592-1600 рр. Літвін Г. З народу руського: Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). - С.258.) Ян Аксак, який, чи то намагаючись послабити М.Ратомського, чи бажаючи заволодіти маєтностями, прийняв бік самозванця. Остерський староста подав позов до київського ґродського суду, звинувачуючи колишнього слугу у крадіжці «мембран» (документів). Суд став на сторону Ю.Рожновського та передав йому в тимчасове користування Світильнів, Рожни, Літки. У подальшому цей акт мав підтвердити король Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.26-27.. У тому ж 1595 р. Рожновському вдалося отримати королівського листа на села Рожни, Світильнів, Бердів ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.197. - Арк.62-63.. Наступного року Григорій Толкач-Жукинський звинуватив перед Люблінським трибуналом Юрія (Єжи) Половця Рожновського в розоренні його маєтку («наїзду на двір у Світильнові та грабунку») Bobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy. - S.234.. У 1603 р. Юрій Рожновський та Ян Аксак уклали угоду: «Юрій [...] Половець Рожиновський, втративши маєтність своїх предків і тепер, через бідність, будучи не у змозі її вишукувати [...] умовився з Яном Аксаком, аби той [...] клопотався про відшукання його дідівських маєтностей, за що Аксак, по відшуканню, отримає з них половину». На цій підставі Я.Аксак заволодів Світильновим, Рожнами й Літками Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.26-27; RulikowskiE. Opis powiatu Wasilkowskiego. - S.36-41.. Помер С.Рожновський до 1628 р., коли С.Аксак віддав його володіння Видубицькому монастирю ІР НБУВ. - Ф.ХІУ - Спр.5385. - Арк.2-3..

21 травня 1593 р. брацлавський підкоморій Лаврін Пясочинський із дружиною отримав від короля право «доживотья в спокойное владение» на с. Виповзів ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.200. - Арк.65 зв. - 66. (колишнє володіння Клопоцьких). 15 червня 1598 р. король дозволив Л.Пясочинському передати «доживотное» право на «добра наши Виползов», із людьми, повинностями та «пожитками», Олександрові Пясочинському Там само. - Спр.202. - Арк.5-5 зв..

Старостування Михайла Ратомського (1594-1626 рр.) повністю припало на час правління Сиґізмунда ІІІ (1587-1632 рр.). Із цього періоду маємо значно більший масив поземельних документів.

Складним був процес набуття М.Ратомським батьківського уряду. 3 липня 1593 р. (М.Владимирський-Буданов помилково відносив цю подію до 1594 р. Владимирский-БудановМ. Украинские староства в первой половине XVI в. - С.43.) Сиґізмунд ІІІ дозволив Лавріну Ратомському передати староство синові Михайлу в «доживотьє». Патроном Ратомських виступив гетьман Великого князівства Литовського Криштоф Радзивілл. М.Ратомський отримав у володіння «староство Острское зо всими того староства приналежностями» АЮЗР. - ЧУІІІ. - TV. - С.262-264; ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.200. - Арк.113-113 зв.. Однак 15 травня 1594 р. (М.Владимирський-Буданов датував цю подію 1595 р. Владимирский-БудановМ. Украинские староства в первой половине XVI в. - С.43.) король віддав Остерське староство «на доживотное владініе» своєму дворянинові Себастьяну Собеському. Зазначалося, що надання було зроблене «по смерти старосты (Лавріна І.К.) Ратомскаго» АЮЗР. - ЧУІІІ. - TV. - С.264-266; ІР НБУВ. - Ф.Х. - Спр.11891. - Арк.7; ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.200. - Арк.118-118 зв.. Втримати посаду Собеський не зміг (можемо говорити хіба про номінальне врядування) Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XLV до середини XVII ст. ... - С.239., Остерське староство повернулось до М.Ратомського. У подальшому він із перестороги отримував королівські підтвердження, як це було 27 січня 1611 р. у військовому таборі під Смоленськом, де Сиґізмунд ІІІ підтвердив за ним права на староство Руська (Волинська) метрика: Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства) 1569-1673. - К., 2002. - С.547..

Як уже зазначалося, М.Ратомський проявив себе на ниві осадництва. За його старостування на однойменній річці було осаджене містечко Бобровиця. Якесь укріплене поселення тут існувало у другій половині XVI ст., але воно було зруйноване московським військом. 10 липня 1597 р. Сиґізмунд ІІІ дозволив шляхтичу Івану Коловицькому осадити в Остерському старостві містечко Михайлів на городищі «ВольїнІ» (м. Бобровиця) АЮЗР. - 4VnL - TV. - С.280-282.. Остерського боярина Івана Коловицького бачимо серед скаржників на старосту М.Ратомського 12 липня 1597 р. Там же. - С.282-283. 7 квітня 1598 р. І.Коловицький підтвердив своє право осадити Михайлів на «пустоші» городищі Волине. В королівському привілеї зазначалося, що прикордонне місто страждало від нападів («час неспокою з великим князем московським»), а тому новоосаджені міщани отримували звільнення від мит ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.197. - Арк.107 зв. - 108 зв.. У 1599 р. І.Коловицький ще раз підтвердив своє право на осаду, але раптово помер і не встиг ним скористатися («толко прудко умеръ, про то не осажалъ») АЮЗР. - 4VnL - TV. - С.297-299..

Удруге остерський староста М.Ратомський «осадив» Бобровицю в 1601-1602 рр. Повторне заснування міста було зроблене для отримання пільгового безподаткового строку. Остерський староста побудував тут невеличкий замок («за чим и провентовъ не прычини и Москва кґрунтов заграничоных одыймовать не будетъ») Там же. - С.312-313..

Як і раніше, остерське боярство перебувало під старостинським контролем, паралельно з пожалуваннями від старости місцева та прийшла шляхта здобувала королівські привілеї. Місцеві бояри отримали цілу низку старостинських надань. 13 червня 1594 р. М.Ратомський дав землю біля Носівки Павлові Середі, 30 грудня того ж року Павлові Чесніковичу; 18 березня 1595 р. Семенові Середі; 12 червня 1596 р. Юркові Білику Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.91-92; Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої... - С.246-247; Bobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy... - S.234.. 26 червня 1595 р. с. Козар Сиґізмунд ІІІ надав Ярмолі Ходкевичу (остерському сотнику АЮЗР. - Ч.УІІІ. - TV. - С.300, 309-312. в 1603-1604 рр.) Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.90; Bobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy. - S.234, 237.. Село належало ще Лавріну Ратомському, але 15 грудня 1603 р. староста М.Ратомський уступив Козари брацлавському підкоморію Лавріну Пясочинському. Село знаходилося між Остром та Бобровицею («до московського кордону лежачий») ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.204. - Арк.7 зв. - 8; Bobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy. - S.234, 237.. За даними Г.Литвина, Пясочинський, окрім Козар, отримав ще Носівку Litwin H. Naplyw szlachty polskiej na Ukrainз 1569-1648. - S.196.. 4 жовтня 1611 р. Сиґізмунд ІІІ надав володимирському войському Флоріану Олешку з дружиною Аґнешкою Радзієвиць привілей на «пустош» Козари T ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.205. - Арк.32-32 зв.; Спр.206. - Арк.72-72 зв.; Bobinski W Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy. - S.234, 237.. До 1614 р. остерські бояри і староста М.Ратомський поширили свій вплив на городища Козар та Носівки Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. - С.247.. Це викликало конфлікт з Ф.Олешком, адже 14 березня 1614 р. був заключний декрет між Олешком, з одного боку, та остерськими боярами і старостою з іншого. В документі йшлося про розмежування «добрами» у с. Козари в Носівських ґрунтах ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.206. - Арк.17-19; Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.91.. На думку П.Кулаковського, близько 1619 р. Носівка вже була не урочищем, а населеним пунктом Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. - С.247.. Наступного року справу про належність Носівки розглядали королівські комісари, які визнали її за Остерьким староством Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.92.. На сеймі 1623 р. Сиґізмунд ІІІ згадав Носівський замок (у подальшому містечко потрапить до Киселів) серед знищених під час війни Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. - С.247..

25 квітня 1596 р. Сиґізмунд ІІІ надав остерським боярам привілей, який залишав за ними лише обов'язок несення військової служби зі звільненням від усіх інших повинностей. Представниками, які захищали права бояр від свавілля місцевого старости, були Іван Степанович Хомаздич (Гломазда) та Лучко Борздевка АЮЗР. - Ч.УІІІ. - TV. - С.274-275..

12 червня 1596 р. Юрко Білик отримав підтвердження на землі поблизу Носівки. Цій родині також належало урочище Лукажевське (Лукарівське) Кривошея В. Козацька еліта в Національній революції середини ХУІІ ст. (Гетьманат Юрія Хмельницького) // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. - Вип.39. - К., 2008. - С.19.. 5 квітня 1600 р. остерські бояри Іван і Кристоф Біликови з іншими родичами звернулися до Сиґізмунда ІІІ та пред'явили йому пожалування на свої маєтності (Лукарівський і Підлісочний ґрунти) від колишнього остерського старости Лавріна Ратомського. Сиґізмунд підтвердив давнє старостинське пожалування («заховуем спокойно владети») ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.202. - Арк.60-60 зв.. 21 січня (за іншими джерелами 29 січня) 1602 р. Стефан, Іван, Григорій Біликовичі та Ждановичі отримали на «доживотному» праві королівського листа на володіння землею Жданичі Там само. - Арк.117 зв. - 118; Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.90.. 7 травня 1602 р. остерські бояри Жулинські (Жилинські) віддали с. Ялмінки (Єлмінки) боярам Муховським, зі збереженням усіх повинностей. Передачу затвердила королівська канцелярія ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.202. - Арк.118-118 зв.. 1 березня 1597 р. Сиґізмунд ІІІ надав остерському боярину Якубу Штоді (Шкоді) та його дружині Масюті Гломазді привілей на Дорогінську оранку Там само. - Спр.201. - Арк.106-106 зв..

Десь на початку XVII ст. київський шляхтич Василь Ходика заволодів с. Карпилівка Пиріг П., Конопля Ю. З історії села Карпилівки на Козелеччині // Сіверянський літопис. - 2017. - №3. - С.30.. На рубежі XVI-XVII ст. остерські бояри Мухоїдовичі (Муховські) втратили родову маєтність Муховидовичі. У 1602 р. разом із Жиличами вони придбали в бояр Жукинських с. Ялмінки (Євминки) ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.202. - Арк.118-118 зв.. Між іншим, 1602 р. на Подніпров'ї був неврожайним, що подекуди призводило до голоду Короткі українські регіональні літописи. - К., 2016. - С.138-139.. Можливо, це якось було пов'язано зі втратою маєтності Жукинськими. 7 листопада 1603 р. бояри Муховицькі уступили Яску Балиці «до живота» с. Ялмінки із землею Муховщизною ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.204. - Арк.3 зв. - 4 зв..

Того ж таки 1603 р. с. Ялмінка (Євминка) дісталася у володіння вже згаданому київському підвоєводі (1600-1608 рр.) та стольнику (1613, 1619-1629 рр. Litwin H. Naplyw szlachty polskiej na Ukrainз 1569-1648. - S.205; Urzзdnicy wojewodztw Kijowskiego i Czwmihowskiego XV-XVIII w.: Spisy... - S.61.) В.Вільгорському. Надаючи позики під заставу землеволодінь, він швидко збільшував свої маєтності. Не пізніше 1606 р. до нього перейшло й с. Чернін, котре заставили Скуміни-Тишкевичі Літвін Г. З народу руського: Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). - С.270, 297; ІР НБУВ. - Ф.ІІ. - Спр.30540. - Арк.7.. До 1618 р. якимись маєтностями у селі володіла Катерина Лядська-Скуміна BPAU-PAN Kr. - Rkps.272. - S.4-6.. На початку XVII ст. Скуміни-Тишкевичи продали певну частину Черніна Межигірському монастирю Лучицкий И.В. Гетман Мазепа и остерские общие земли // Киевская старина. - 1892. - №1. - С.110.. І.Лучицький наводив відомості про якийсь продаж Петра Скуміна-Тишкевича, що відбувся 1618 р. ІР НБУВ. - Ф.66. - Спр.59. - Арк.23. Помер Скумін-Тишкевич у 1619 р., не залишивши нащадків, але встиг передати землі рідним братам Андрієві та Михайлу Літвін Г. З народу руського: Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). - С.270, 297..

Село Ялмінку (Євминку) у В.Вільгорського намагався відібрати остерський староста М.Ратомський. 20 серпня 1612 р. між ними було підписано декрет щодо цього поселення Руська (Волинська) метрика: Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства) 1569-1673. - С.548.. У 1616 р. київському стольнику В.Вільгорському належали Євминка, Нові та Старі Кургани й Беремицьке Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.79; Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.78.. Після його смерті в 1618 р. всі маєтності дісталися дружині Софії з роду Єловицьких. Відомо, що Захарій Єловицький у 1613 р. був секретарем Сиґізмунда ІІІ та отримав від нього Рожни, Світильнів, Літки Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.30-31; Літвін Г. З народу руського: Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). - С.270, 297; Urzзdnicy wojewodztw Kijowskiego i Czwmihowskiego XV-XVIII w.: Spisy. - S.61.. Після 1618 р. Ратомському вдалося заволодіти Євмінкою, яка зазначалася його володінням у 1622-1624 рр. Litwin H. Naplyw szlachty polskiej na Ukrainз 1569-1648. - S.195-196.

24 січня 1604 р. в архів королівської канцелярії був вписаний текст декрету, за яким остерські бояри Іван, Дмитро та Захарій Беремицькі поступилися коронному інстиґаторові Криштофові Чижевському селом Беремицьким на р. Десна ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.204. - Арк.21 зв. - 22..

Своєму слузі Остафієві Романовичу Віткевичу староста М.Ратомський пожалував Єликівську (в іншому джерелі Шобліковську Документальна спадщина Свято-Михайлівського Видубицького монастиря в Києві XVII-XVIII ст. - С.190.) «путош» біля с. Літковичі («даем ему отчизну называемую цю Еликовскою пустышю у с. Летковичи лежачую [...] з огородами, з селищами, з садами, з зосталими озерами змежним, з боярами тамошними летковскими»). В копії кінця XVIII ст., що зберігалася в архіві Видубицького монастиря, документ помилково датовано 1548 р., що не дозволяє нам точно визначити час пожалування. 10 березня 1607 р. О.Віткевич продав свої літківські маєтності остерському бояринові Грицьку Поянину (Пуяну) «за суму пенязей шесть коп грошей шест денег литовских». Новий власник мав відбувати боярські повинності («к грунту такую повинность полнить, яко иншие бояре у летковичах полнять») ІР НБУВ. - Ф.ІІ. - Спр.27818. - Арк.1-2..

11 лютого 1611 р. Сиґізмунд ІІІ, перебуваючи у військовому таборі під Смоленськом, дозволив продаж («уступлене») сіл Боденковичі («Богдянковичи») та Крехаїв («Крахаев») київському писареві Вронкевичу Руська (Волинська) метрика: Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства) 1569-1673. - С.547.. У 1613 р. Боденьки стали власністю Захарія Єловицького Litwin H. Naplyw szlachty polskiej na Ukrainз 1569-1648. - S.195.. Якоюсь частиною цього села в 1618 р. володів Ян Кімбар Грязновецький Bobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy... - S.237..

30 березня 1612 р. Михайло Ратомський дав Юрієві Орловському та Юркові Білику Гаденовщину, що біля Махниці (між Десною та р. Смолянка). Того ж самого дня староста затвердив два озера над Десною неподалік Махниці за Ярошем Броновицьким (Барановським?) Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.90.. Рід Броновських (Брановських) активно скуповував землі на Остерщині від 1630 р. ЦДІАК України. - Ф.1471. - Оп.1. - Спр.1. - Арк.53, 120 зв.

У 1613 р. Жукинські позивалися проти Криштофа Немирича з приводу його нападу на їхні дідичні добра Bobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy... - S.234.. 1616 р., під час проведення королівської ревізії, бояри Проскури, Жукинські та Ясінський не змогли пред'явити ревізорам документів на право власності Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.45.. 12 березня того року було підписано декрет, який затверджував передачу Толкачами-Жукинськими маєтностей у с. Жукин Миколаєві Пліхті ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.207. - Арк.116 зв. - 117..

У 1613 р. королівський секретар (до цього уряду він був руським писарем у коронній канцелярії) Захарій Єловицький разом зі вже згаданими Боденьками отримав від Сиґізмунда ІІІ села Рожни, Світильнів і Літки. На ці ж маєтності претендував син земського судді Київського воєводства Стефан Янович Аксак, який завадив Єловицькому вступити у володіння Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.30-31; Літвін Г. З народу руського: Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). - С.298; RulikowskiE. Opis powiatu Wasilkowskiego... - S.47-50..

Після 1618 р. до Єловицького перейшов Виповзів, а 1624 р. Євминка RulikowskiE. Opis powiatu Wasilkowskiego. - S.47-50; Літвін Г. З народу руського: Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). - С.298.. Частина Літок і «других» Літок (Колінець) у 1616 р. були замковими селами, на які претендував Ян Аксак Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.79; Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.80..

Єловицький судився з остерським старостою. 7 травня 1615 р. було підписано судовий декрет, в якому спірними територіями зазначалися містечко Світильнів над р. Трубіж, Рожни над Десною, села Єрилов(ичі), Бердів, Носівка та Бобровицький «остров» ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.206. - Арк.90-92.. Відомо, що близько 1619 р. остерські бояри Жукинські судилися з Єловицькими за «добра» Жукин над Десною Там само. - Спр.209. - Арк.76 зв. - 79.. 13 травня 1620 р. подружжя Єловицьких та бояри Жукинські підписали декрет, в якому останні звинувачували Єловицького в незаконному забиранні в них ґрунтів, оранок, сіножатей, борів, дібров, «островов», уходів та іншого біля с. Боденьковичі Там само. - Арк.104-105 зв.. Через два дні з'явився схожий декрет тепер претензії до Єловицького висували остерські міщани, в яких було відібрано «добра» Летковичі (с. Літки) над р. Десна Там само. - Арк.107 зв. - 110 зв.. 6 червня 1620 р. в королівському суді розглядалася справа за володіння городищем Світильнів над р. Трубіж, с. Рожни над р. Крехаїв, селами Бердів, Носівка та Забобрицьким «островом» Там само. - Арк.115 зв. - 117 зв.. У грудні того ж року Єловицький знову судився з Аксаками за згадані маєтності Там само. - Арк.153-154.. 21 січня 1621 р. був підписаний декрет у судовій справі Там само. - Арк.225-229., у березні 1624 р. ще один декрет Там само. - Арк.353 зв. - 356 зв.. Процес мав усі шанси затягнутися на роки, тому 18 березня 1624 р. рішенням суду було заборонено вести будь-які справи щодо належності с. Літковичі Там само. - Арк.351-353 зв..

Після багаторічної судової тяганини королівському секретареві вдалося заволодіти частиною пожалуваних йому маєтностей та навіть набути нових, адже 1628 р. його володіння в Остерському старостві складалися з майже 60 димів. На правах пожиттєвої посесії йому належали Євмінка, Боденькі, Виповзів і Літки (Літківці). Відомо, що З.Єловицькому вдалося зробити кар'єру його двічі обирали послом на сейм (1626, 1629 рр.), він був одним із кандидатів у земські судді, від 1619 р. обіймав уряд київського стольника, але закріпитися на Київщині не зміг. Після його смерті всі землі було повернуто до державного фонду. Певні маєтності у воєводстві зберіг хіба що Олександр Єловицький, який одержав у володіння колишню заставу Вацлава Вільгорського волость Веледники, що на Овруччині Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.88; Літвін Г. З народу руського: Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). - С.298..

Бояри Білики 26 червня 1614 р. придбали землі між Остром та болотом Рожище ІР НБУВ. - Ф.ХІУ. - Спр.625. - Арк.86-87.. Посесорами Лукарівського ґрунту вони згадані в матеріалах люстрації 1616 та 1622 рр. Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.80; Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.86-100. 22 жовтня 1620 р. докупили землі біля болота Рожища в Корнія Кудіна і його дружини за 10 грошей («по болото Рожице при той же ниве в дедичной, всплош нива кудиновская другая от тиж же поименных Беликов и того же Корнила Кудинова в том же году 1620 куплено близко болота»). Родина володіла цією маєтністю щонайменше до кінця XVII ст., коли на цю землю претендував магістрат Остра ІР НБУВ. - Ф.ХІУ. - Спр.625. - Арк.86-87.. 25 лютого 1627 р. остерський боярин Іван Білик передав право на свій маєток з обов'язком відбування служб синові Михайлові ЦДІАК України. - Ф.1471. - Оп.1. - Спр.1. - Арк.7 зв. - 8..

Під час проведення королівської люстрації 1616 р. посесори урочища Звежбовець біля с. Дорогінка зазначали першим володарем маєтності боярина Семена Сенчінова (за наданням М.Ратомського). Після його смерті земля відійшла Якову Шкоді. Але коли виріс син Сенчінова, почав судитися зі Шкодою за батькову маєтність. Десь до 1616 р. половину її Сенчінов продав Янові Лохайському Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.79; Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.80-81..

У 1616 р. Боденьки залишалися в пожиттєвій посесії королівського секретаря Захарія Єловицького Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.29.. Колись прикордонна Надинівка на землі «Гаденовщизна», що раніше виконувала функції спостережного форпосту та знаходилася біля впадіння р. Смолінка у Десну, була віддана старостою М.Ратомським шляхтичеві Юрію Орловському й бояринові Юрку Білику Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.25; Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). - С.44; Bobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy... - S.235..

У 1616 р. люстратори називали Козар селом, до якого належало урочище Дорогінка, що було на схід від Носівки в межиріччі Остра й Удаю Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. - С.247.. 12 березня 1619 р. королівським декретом на остерських міщан і бояр накладено баніцію у справі проти володимирського войського Ф.Олешка за заволодіння добрами Козари на Носівщині ЦДІАК України. - КМФ-36. - Оп.1. - Спр.207. - Арк.117-118 зв.. За даними В.Бобінського, цей наказ виконано не було Bobinski W. Wojewodztwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy. - S.234, 237.. Відомо, що в 1616-1617 рр. Ф.Олешко володів Виповзовом і Козарами, а 1618 р. отримав якийсь Городець в Остерському старостві Александрович М.Н. Остерский уезд. - С.79; Litwin H. Naplyw szlachty polskiej na Ukrainз 1569-1648. - S.199-200.. Із приєднанням у 1618 р. Чернігівщини до Речі Посполитої Козари стали спірною маєтністю. У березні 1623 р. як «пусте» селище Чернігівського капітанства було віддане Михайлові Ясликовському, але залишилося у складі Остерського староства. У матеріалах люстрації 1628 р. Козар із сусіднім Ржавцем вписані як нові слободи. Цей статус зберегли й під час люстрації 1636 р. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. - С.255.