Моделювання населених пунктів XI—XIII століття на прикладі археологічних пам’яток Теребовлянського князівства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Моделювання населених пунктів XI--XIII ст. на прикладі археологічних пам'яток теребовлянського князівства

О.В. Манігда

Анотація

У статті послідовно розглянуто методику виділення населених пунктів (НП) із залишків археологічних пам'яток часів середньовіччя. Проаналізовано склад, значення НП у системі розселення, визначено ступінь найближчого сусідства на двох етапах функціонування в межах князівства. Господарський аспект системи розселення розглянуто через реконструкцію давніх ландшафтів на основі ґрунтових покривів.

Ключові слова: населені пункти давнини, індекс найближчого сусідства, реконструкція ландшафтів, система розселення, Теребовлянське князівство.

Abstract

O. V. Manigda

THE MODELLING OF THE SETTLEMENTS OF 11th-- 13th CENTURIES. BASING ON THE ARCHAEOLOGICAL SITES REMAINS OF TEREBOVLYA PRINCEDOM

The purpose of the paper is to construct the model reconstructing the settlement structure inside the border of the Terebovlya princedom. The different types of archaeological sites since 10th till 13th cent. have been analyzed. These 710 sites are the source for researching the region's settlement structure and the reconstruction of the settlements is based on it. Soil coverings are analyzed and landscape types are reconstructed based on soil types. These tasks were realized by implementing the GIS «The Settlements of The Terebovlya Princedom».

The analysis of mapped archaeological sites has revealed the several aspects in the terms of existence. In particular the process of construction of new fortified settlements was intensified at the end of the 10th cent. We can reliably associate this process with the inclusion of the region in the area of influence of the Old Rus state. Increase of the number of fortresses in the 11th cent. marks the establishment of the Terebovlya Princedom as an administrative unit of the Galician Land.

The analysis of the sites existed during the 12th-- 13th cent. is testified to the tendency of the massive growth of fortified and especially, non-fortified rural settlements. This tendency is common to most regions of Old Rus state during that period. The number of new fortified settlements increased in 1.5 times, the number of new rural settlements -- in 7.4 times.

But what is particularly different is the lacuna in chronology of settlements dating by 10th--13th cent. Mostly, these sites do not contain layers of 11th century. This fact may be the archaeological proof of the conquests of Prince Volodymyr at the end of the 10th century in the region of Middle Dniester.

Two stages of existence of the settlements reconstructed from archaeological sites are considered. At the early stage of functioning (11th cent.) there is a concentration of settlements in the northern part of the princedom, around the centers of social life traditionally, from the early periods (Krutyliv I, Bohit, Postoliv- ka I). The chronology and the social role of these centers is the question which should be detailed.

A two-stage cluster analysis, conducted for the ancient settlements revealed such degree of neighborhood: for the settlements of 11th cent. the average nearest neighbor index is about 6.9 km and for the settlements of 12th--13th cent. this number is about 2.7 km.

The economic aspect of the settlement structure is shown through using of soils and landscapes by ancient society. The reconstructed landscapes based on the soil cover, shows us a dominance of deciduous (leaved) and meadow-steppe areas on this territory. And among the reconstructed deciduous landscapes, the percentage of ancient forests reached 65 % in the Middle Ages. At the first look the ancient settlements were located on the borders of landscapes, in ecotones, which indirectly, can confirm the mixed type of management (farming).

The necessary baseline and supplementary data were prepared for the reconstruction of the paleo-econ- omy during the process of modeling the settlements structure of the region and will form the basis for further research.

Keywords: settlements, the index of the nearest neighborhood, reconstruction of landscapes, settlement structure, Terebovlya princedom.

Вступ

Постановка проблеми. Метою статті є побудова моделі, яка реконструює населені пункти у межах давнього історично-соціального організму -- Теребовлянського князівства. Для досягнення цієї мети автором поставлено кілька завдань. Зокрема, проаналізувати кількість та динаміку розвитку археологічних пам'яток у межах князівства на різних хронологічних етапах від Х до ХІІІ ст. Ці пам'ятки є залишками давніх населених пунктів (НП) і становлять джерельну базу для аналізу системи розселення регіону. Наступне завдання -- вийти на рівень реконструкції давніх населених пунктів. Це -- один з аспектів функціонування системи розселення регіону. Показати природні умови у яких існували давні населені пункти. Зокрема, проаналізувати ґрунтові покриви та реконструювати типи ландшафтів на їх основі і розглянути, таким чином, господарський аспект системи розселення. Ці завдання здійснюються шляхом наповнення ГІС «Населені пункти давнини Теребовлянського князівства». Треба зауважити, що ця робота є продовженням дисертаційного дослідження (Манігда 2016) і являє собою комплексну археологічну карту, через аналіз якої і здійснюється моделювання давніх населених пунктів.

Історія досліджень останніх десятиліть. Одним з напрямків формування археологічної карти є аналіз неопублікованих джерел, більшість з яких зберігається у Науковому архіві Інституту археології НАН України (НА ІА НАН України). Цей аспект вивчення поселенських та поховальних пам'яток давньоруського часу найкраще проявляється у результаті аналізу діяльності польових експедицій. У НА ІА НАН України зберігаються звіти таких експедицій, серед яких автором було оброблено ті, що стосуються території нашого дослідження з 1945 по 2005 рр. Також, відібрано для аналізу ті звіти, що містили навіть незначну інформацію про фіксацію давньоруських поселень та городищ. Дослідження цього кола джерел дозволило не лише отримати інформацію про параметри пам'яток, які нас цікавлять, але й поставити низку інших важливих питань щодо необхідних параметрів дослідження пам'яток, проведення діяльності з охорони пам'яток тощо.

Інформацію про датування, площу, характер знахідок на території поселень, городищ та могильників переважно маємо завдяки дослідженням з часу 1940-х рр. У різний час цьому регіону приділили свою увагу М. П. Кучера, П. О. Раппопорт, О. О. Ратич, М. Ю. Брайчевсь- кий, В. В. Ауліх, І. С. Винокур, Ю. М. Малєєв, О. М. Приходнюк, І. П. Русанова, Б. О. Тимощук, І. П. Герета, В. П. Савич, М. А. Філіпчук, Б. С. Строцень, В. М. Войнаровський, О. М. Гав- рилюк, О.І. Корчинський, М. А. Пелещишин, М. О. Ягодинська, Р. Г. Миська, Р. М. Чайка, О. Артюх, О. М. Дерех, І. П. Возний, Б. П. То- менчук, Л. П. Михайлина, С. В. Пивоваров, П. Маярчак та багато інших дослідників. Роботу археологічних експедицій у 1940--2000х рр. за аналізом архівних матеріалів детально висвітлено у публікації (Манігда 2010).

Ще одним важливим аспектом історії дослідження поставленої проблеми є формування давніх НП та систем розселення, комплексні дослідження археологічних пам'яток у природному оточенні.

Зокрема, застосування комплексних підходів у дослідженнях пам'яток, які поєднують методи археології, географії, екології, економіки. Інноваційні засоби аналізу та представлення результатів досліджень втілені у багатьох роботах, серед яких найближчими до періоду та регіону дослідження є розробки С. П. Романчука, А. П. Томашевського та ін. (Романчук 1981; Томашевський 2003; Макаров, Захаров, Бужи- лова 2001; Коробов 2011, с. 111--124; Рожко 2012). Усвідомлення необхідності вивчення розвитку давнього суспільства через дослідження систем розселення у мікрорегіонах -- один із сучасних підходів до дослідження археологічних пам'яток. За результатами комплексних досліджень мікрорегіонів з'являється можливість виходу на рівень реконструкції територіального та соціального устрою. У давньоруський час для території нашого дослідження, така робота була проведена у мікрорегіоні Західного Побужжя, а саме, розглянуто формування територіальної структури мікрорегіону у складі Белзької землі (Ляска 2012), для Пере- мишлянської землі (Рудий 2002a; 2002b).

Із огляду на дослідження конкретного давнього державного утворення -- князівства, важливим є розгляд адміністративно-територіального устрою (питання термінології) для часу Х--ХІ ст. (Мателешко 2013). Подібні праці є для означення регіонів більш раннього часу у межах Карпатського регіону у пізньоримський час (Туня 2012), для регіонів Північно-Західної України у ІІІ--VII ст. н. е. (Стеблій 2007), для Овруцької волості (Томашевский 2008; Томашевсь- кий, Павленко 2014). На сусідніх теренах -- у межиріччі Березини та Дніпра у давньоруський час (Кошман 2007, с. 51--70; Тимофеенко 2014), у північній частині Полаб'я (Wehner 2010).

Завдання, подібні до пропонованого дослідження (реєстри пам'яток, картування тощо) у різні роки ставилися у кількох дисертаційних роботах (Панишко 1997; Кучинко 1999; Вере- мейчик 1994; Стеблій 2007; Ягодинська 2015).

Одне із завдань, яке реалізоване у пропонованій роботі -- утворення у результаті комплексних досліджень мікрорегіонів багатопро- фільних баз гео- та матеріальних даних, що сприяють здійсненню пам'яткоохоронної діяльності. Спеціальних праць у цьому напрямку на теренах, які ми досліджуємо, не проводилося. Однак, один з вузьких аспектів, орієнтованих на створення та функціонування заповідника Тустань, було розглянуто О. Дишликом та С. Марковим (Дишлик, Марков 2012).

Загалом, варто зауважити, що все більше дослідників орієнтовані на комплексне вивчення мікрорегіонів із залученням усіх можливих факторів. У цьому напрямку також здійснюється низка проектів (Афанасьев, Савенко, Коробов 2004; Средневековое... 2004; Davies et al. 2014). Із використанням екологічного підходу розроблена система розселення Прут-Дніс- тровського регіону для черняхівського ареалу пам'яток (Стеблій 2007). Створення карт-моделей функціонування окремих поселень, їх сукупностей, давніх суспільств, розрахунки населення, еколого-геоморфологічні характеристики населених пунктів, що розглядаються в рамках моделей з популяційної екології на території Східної Європи розробляються багатьма науковцями (Шевченко 1988; Томашевський, Павленко 2014; Czopek et al. 2018, с. 107--230; Борисов 2019; Harper et al. 2019).

Конкретно, дослідження систем розселення середньовічного часу із застосуванням ГІС близькі за методикою до нашого дослідження здійснені у розробках світових та українських фахівців (Garcia-Contreras Ruiz 2012; Malina, Silhavy 2012; Tamaskovic, Hladik 2015; Козак, Козак 2016; Борисов 2020).

Історична характеристика регіону, у якому утворилося Теребовлянське князівство. У період раннього середньовіччя, території від витоків Прута та Дністра до їх середніх течій були населені кількома хорватськими племенами, які після VI ст. уже не перебували у складі Великої Хорватії. Сучасні історики вважають слушним не використовувати термін «білі хорвати» для позначення закарпатських, присянських та дністровських хорватів. Натомість, пропонують називати ці племена «карпатськими хорватами» (Войтович 2010, с. 37). Водночас, у ІХ--Х ст. у басейні Середнього Дністра, на його лівому березі, історики локалізують спільність, яку ототожнюють з племенем «требов'ян», у Х ст. -- «тиверців» (Войтович 2010, с. 34, 49).

Із кінця Х ст. територія Прикарпаття була приєднана до Київської Русі князем Володимиром. Із цього часу на процес розселення у регіоні почала впливати князівська адміністрація. Формування Теребовльської волості, як ядра майбутньої Галицької землі, припадає на кінець ХІ ст., коли князь Василько отримав Теребовльський стіл після смерті Рюрика Рос- тиславича (1092 р.). (Котляр 1998, с. 115). На думку істориків, дослідників Давньої Русі, саме Теребовль стратегічно мислився як форпост, з якого здійснювалась колонізація Дністровського Пониззя (Котляр 1998, с. 115--116). Пониззя також увійшло до складу Теребовлянсь- кого князівства у кінці ХІ -- на початку ХІІ ст. Із середини ХІІ ст. Теребовлянське князівство як і Пониззя увійшло до складу Галицького князівства, а з 1199 р. до складу Галицько-Волинської держави.

Окреслені історичні умови у яких відбувався процес розселення у давньоруський час спонукають нас залучити до аналізу археологічні пам'ятки, датовані дослідниками часом не раніше Х ст. (ІХ--Х ст.) та не пізніше ХІІІ ст. Зауважимо, що пам'ятки ХІІ ст. (ХІІ--ХІІІ ст.) розташовані на території Пониззя також залучені до аналізу системи розселення, оскільки Пониззя адміністративно виділилося в окрему одиницю лише у середині ХІІ ст. (Миська 2011, с. 204). Відповідно, розвиток давньоруських старожит- ностей Пониззя у другій половині ХІІ--ХІІІ ст. відбувався у безпосередньому контакті з Тере- бовлянським князівством, яке тривалий час здійснювало вплив на освоєння цих земель.

Методика дослідження

Методика запропонованого дослідження поділяється на кілька етапів. Перший -- аналіз джерельної бази дослідження. Другий -- методика створення археологічної ГІС регіону дослідження. Третій -- просторовий аналіз давніх НП та реконструкція природніх умов господарювання.

Перший етап. Джерельну базу дослідження складають археологічні пам'ятки, які є залишками давніх населених пунктів та могильники, залишені населенням регіону. Загалом, після уточнення локалізації та хронології, до дослідження залучено 710 археологічних пам'яток, серед яких 90 укріплених пам'яток, 542 неук- ріплених пам'ятки, 78 поховальних пам'яток 1. Розвиток системи розселення здійснено через такі ланки аналізу: картографування пам'яток, занесення пам'яток у реєстр згідно їхнього розташування за басейнами річок, виділення районів традиційного розселення та малозаселених ділянок. Простежено тривалість існування пам'яток (неукріплених поселень та укріплених пунктів) на різних етапах Х--ХІІІ ст.

Хронологія існування поселень має таку послідовність: первинний етап розселення визначено у межах ІХ--Х ст. Зазначимо, що більшість пам'яток, датованих дослідниками ІХ ст. та ІХ-- Х ст. на теренах регіону становлять пам'ятки людності райковецької культури (Михайлина 2007; Філіпчук 2012), які передували раннім давньоруським пам'яткам. При цьому, однак, вони були складовими іншого слов'янського соціального утворення. Тому, основна увага приділена поселенським пам'яткам, що почали свій розвиток з часу Х ст. Пам'ятки з ранішім датуванням -- VIII--X ст., ІХ--Х ст. залучені до розгляду та аналізу з метою простежити можливу безперервність розвитку у окремих мікро- регіонах. Наступний етап, ХІ ст. -- період ук-

1. Усі вихідні дані щодо характеристики залучених археологічних джерел, включно з даними про типи пам'яток, хронологію, локалізацію, площу, матеріальну культуру, джерела та характер дослідження містяться у рукописі дисертаційного дослідження «Село Галицької та Волинської земель (археологічна карта Х--ХІІІ ст.)», доступному в НА ІА НАН України (Манігда 2016). ріплення прикордонних рубежів, формування адміністративних кордонів Теребовлянського князівства. Та ХІІ, ХІІІ ст. -- періоди існування князівства у рамках Галицької землі.

Картина розселення визначає місце окремих давніх населених пунктів (передусім, сільських) та їх агломерацій в системі інших старожитностей -- укріплених поселень та могильників і дозволяє встановити певну ієрархію та стосунок до пам'яток попереднього та наступного періодів. Основоположним для такого роду досліджень є питання хронології. Хронологія усіх пам'яток, що аналізуються у цій роботі, розглядається на основі датувань дослідників, які визначили хронологічні межі існування пам'яток. За можливістю, були деталізовані періоди існування пам'яток в межах початку, середини, першої, другої половини століття, а також уточнене датування на основі керамічних комплексів, які є характерними для різних регіонів Галицької землі. Детально про залучені для уточнення хронології закриті комплекси (Манігда 2018).

Інформацію за необхідними для класифікації параметрами проаналізовано у створеній нами базі даних пам'яток (детально про структуру бази даних для давньоруських пам'яток: Борисов, Манігда 2016). Як зазначалося вище, у нашому дослідженні залучено 710 археологічних пам'яток, для яких визначено часові рамки побутування у межах Х--ХІІІ ст. Серед цих пам'яток визначені також ті, що містять раніші (VIII, IX ст.) й пізніші нашарування (XIV--XV ст.).

Другий етап -- методика створення археологічної геоінформаційної системи поселень X--XIII ст. (далі ГІС). У результаті проведення попередніх етапів роботи створено археологічну ГІС «Населені пункти давнини Теребовлянсько- го князівства» яка містить багатофункціональні компоненти, через які здійснюється низка аналізів, пов'язаних з динамікою розвитку поселенських структур на кожному з етапів -- Х, ХІ, ХІІ, ХІІІ ст. Нами також зауважені давньоруські пам'ятки, що пережили ХІІІ ст. та продовжили існування у подальші періоди. Застосування ГІС моделювання дозволяє ефективно проаналізувати місце різних типів пам'яток у структурі археологічної карти Теребовлянсько- го князівства. Зокрема, застосування сучасних інструментів до конкретного археологічного завдання -- аналізу пам'ятки, дозволяє: вести реєстр пам'яток, створити пошарові карти, візу- алізувати рельєф, оцінити площу, експозицію пам'ятки, місце селища у структурі синхронних пам'яток (городищ, могильників), окреслити найближчу сільську округу городищ, виявити тенденції у найближчих відстанях між поселенськими пам'ятками, групами синхронних поселень, виділення давнього населеного пункту та включення його до системи сусідніх НП тощо. Застосування ГІС інструментів дозволяє також провести необхідні експерименти для з'ясування системи функціонування НП (наприклад, близькість до джерел води, можливі сухопутні шляхи тощо). У межах створення нашої ГІС ці етапи роботи були проведені на базі програмного забезпечення ArcMap 1.

У цій роботі основна увага приділена пам'яткам Х--ХІІІ ст., однак, як передумови для виникнення поселень давньоруського часу розглянуто пам'ятки ранішого часу -- VIII--IX ст. Для картування кожної категорії пам'яток -- городищ, поселень, могильників автором було обрано топографічну карту масштабу 1 : 100000 та 1 : 50000. Ці основи є доступними для території нашого дослідження, а також достатніми для роботи з пам'ятками на рівні князівства давньоруського часу. Карти вказаних масштабів було відцифровано, прив'язано у географічних координатах та створено на їх основі кілька тематичних векторних шарів: пам'ятки Х, ХІ, ХІІ, ХІІІ ст. Пам'ятки широкого датування визначені дослідниками як «давньоруські» виділені в окремі шари для кожної категорії пам'яток -- городищ, поселень, могильників. Окрім векторних шарів пам'яток топографічні карти послужили основою для створення гідросистеми регіону дослідження, що включила до свого складу басейн Дністра. Для аналізу господарської діяльності залучено карту ґрунтів масштабу 1 : 2500000. Застосування векторної моделі рельєфу SRTM 1 sec (NASA The Shuttle Radar Topography Mission) надало можливість виділити топографічні умови у яких виникали давні поселення, означити межі басейнів за особливостями рельєфу. У нашому дослідженні такий метод є ефективним на противагу, наприклад, аерофотознімкам. Адже, в умовах дослідження поселень, які не мають ознак укріплених конструкцій, використання аеро- фотозйомки зовсім не ефективне. Інші дані дистанційного зондування землі наприклад, технологія LIDAR та проведення геомагнітних досліджень, вимагають значних додаткових зусиль та не завжди доступні у сучасних умовах проведення археологічних досліджень. Окрім вказаних картографічних матеріалів були залучені також шари історичної географії, що відображають межі волостей, князівств, земель. Основою для них послужили карти, створені професійним картографом Ю. І. Лозою, який працює у напрямку створення історичних карт України різних періодів (Лоза 2010; 2012). У цій роботі використана картографічна основа, створена Ю. І. Лозою, яка позначає межі окремих князівств Галицької та Волинської земель (Лоза 2010, с. 206). Наступним етапом у рамках роботи зі створеною ГІС було моделювання поверхонь, пов'язаних із завданнями реконструкції давніх населених пунктів. Серед них -- аналіз площ поселенських пам'яток, місце сільського поселення у структурі синхронних укріплених пам'яток, виділення сільськогосподарської округи тощо.

Методика виділення давніх населених пунктів, як результат аналізу археологічних пам'яток, передбачає низку кроків (Manigda 2018). Перший крок -- створення буферних зон навколо картованих археологічних пам'яток кожного періоду існування -- Х, ХІ, ХІІ, ХІІІ ст. з відстанями 0,5--1--3--5 км. Другий крок -- у НП об'єднані поселенські та поховальні пам'ятки, розташовані на відстані 500 м або ближче. У НП не об'єднувались пам'ятки, для яких є очевидними природні перешкоди (яри, інші особливості рельєфу). Для надання індексу ваги виділених населених пунктів було вирішено використати показник площі. Він розрахований таким чином: для кожного НП підраховано площу, яка є сукупністю відомих площ пам'яток, які об'єднуються у один НП. У випадку, коли площа пам'ятки викликала сумніви, їй присвоювалося мінімальне значення, достатнє, для включення її до аналізу динаміки НП. Для археологічних пам'яток ХІ ст. це значення вирахуване за таким принципом: пам'яток ХІ ст. для яких відома площа нараховуємо 54 одиниці. Це становить 51,4 % від загальної кількості картованих пам'яток, що існували в ХІ ст. Із цих пам'яток 18 мають площу менше 1 га (що становить 33,3 % пам'яток для яких відома площа). Середнє арифметичне значення площ цих 18 пам'яток дало значення 0,3 га = 3300 м1. Усі обрахунки та аналітичні операції по утворенню населених пунктів, поділу на басейни, кластер- ний аналіз, реконструкції ландшафтів здійснені на базі використання програмного забезпечення ArcMap Pro, розміщеного на сервері Національного університету «КПІ ім. Ігоря Сікорського» у рамках навчання на курсі «Просторове моделювання та ГІС аналіз», упродовж жовтня--грудня 2018 р. ~ 58 х 58 м. Таким чином, пам'яткам ХІ ст., площа яких була визначена дослідниками не точно присвоєно мінімальне значення площі 0,3 га (58 х 58 м). За аналогічною схемою була розрахована мінімальна площа для пам'яток ХІІ--ХІІІ ст. Для цього періоду відома площа для 324 одиниць, що становить 54,8 % пам'яток, що існували у ХІІ ст. Із них, 124 пам'ятки мають площу менше 1 га. Середнє арифметичне значення площ цих 124 пам'яток дало значення 0,4 га = 4000 м2 ~ 63 х 63 м. Таким чином, пам'яткам ХІІ--ХІІІ ст., площа яких була визначена дослідниками не точно присвоєно мінімальне значення площі 0,4 га (63 х 63 м). Для поховальних пам'яток регіону, які входили до складу НП площа не враховувалась. Для городищ, переважно, враховувалася площа укріпленої частини та площа посаду, якщо відома. Давні населені пункти, для яких вирахувана площа, поділені на умовні «ранги» за допомогою простої гістограми для якої застосовано лінію тренду. На зламах цих трендів і виявлені діапазони площ, за якими населені пункти об'єднані у ранги. На основі виділених населених пунктів з'являється можливість розрахунку вартісних матриць складності пересування між НП із врахуванням особливостей рельєфу, гідросистеми, рангів поселень, що буде предметом подальшого дослідження. Такі дослідження дозволяють об'єктивно оцінити адаптацію соціальних зв'язків до реальних археологічних даних (Davies et al. 2014, p. 141--143).

Третій етап -- просторовий аналіз давніх НП та реконструкція природніх умов господарювання. Просторовий аналіз давніх НП Теребовлянського князівства передбачає підтвердження або спростування алгоритму невипадкового розташування НП та визначення середньої найближчої відстані між ними (сусідства). Це дозволяє виявити силу зв'язків у межах адміністративного розподілу або вказати на слабкі місця у випадку недостатньої кількості даних. Для цього застосований модуль аналізу «Просторова статистика»® ArcMap. Алгоритм роботи модуля заснований на припущенні, що точки, які вимірюються можуть розташовуватися у будь-якому місці в межах області вивчення (наприклад, відсутні кордони і усі об'єкти розташовані незалежно один від одного. Це -- нульова гіпотеза. Для визначення ймовірності статистично значимої кластеризації / дисперсності пам'яток використовуємо інструмент «Середнє найближче сусідство»®. Індекс середньої найближчої відстані дозволить встановити випадковість або закономірність розташування пам'яток у межах площі дослідження. Якщо індекс (співвідношення середньої найближчої відстані) менше 1 -- спостерігається кластери- зація, якщо індекс більше одиниці -- тенденція до дисперсності. Цей інструмент дозволить також розрахувати очікувану середню відстань між населеними пунктами ХІ й ХІІ--ХІІІ ст. у рамках площі дослідження.

У нашому випадку, площа вимірювання середньої найближчої відстані між населеними пунктами обмежена площею Теребовлянського князівства. За площу прийняті межі басейнів сформовані завдяки застосуванню інструменту «басейн»® модуля «Просторовий аналіз»® відповідно до природних областей (шляхом визначення напрямку течій, водозборів згідно рельєфу, вододілів) і які ділять басейн Дністра на кілька природних ділянок. Поглянувши на створені межі басейнів можна побачити, що вони, переважно, збігаються з ареалом розселення та традиційними межами Теребовлянського князівства, запропонованими дослідниками.

Рис. 1. Область басейну середнього Дністра: 1 -- межі водозбірних басейнів (ArcMap); 2 -- межі Теребовлянського князівства за дослідниками; 3 -- межі дослідження розселення

У деяких місцях -- по вододілу, у деяких -- по межах басейнів. Це, певною мірою, утверджує нашу впевненість в усталеному адміністративному поділі. Він видається цілком раціональним, оскільки спирається на природні чинники. У середньому, площа князівства, у межах, визначених дослідниками, становить 16767 км2. Область басейну середнього Дністра, за результатами поділу на басейни відповідно до водозборів, за допомогою програмного алгоритму становить 23791 км2 (рис. 1). Можемо прийняти ці природні межі за кордони Теребовлянського князівства, від часу виникнення до другої половини ХІІІ ст. і саме в них розглядаємо систему розселення давньоруського часу.

Для відтворення господарського аспекту системи розселення застосовано методику реконструкції ландшафтів на основі ґрунтових покривів, запропоновану С. П. Романчуком і використану Ю. І. Лозою (Лоза 2010, с. 244). Для відновлення умов існування у зонах лісових масивів на широких територіях, вжито схему, запроповаджену Ю. І. Лозою (Лоза 210, с. 202, 206). На основі методики С. П. Романчука та за допомогою карти ґрунтів ми відтворили типи ландшафтів для території Теребовлянсь- кого князівства. На реконструйовані ландшафти й ґрунти ми наклали полігони Тіссена (полігони Вороного) які дуже умовно, при першому наближенні, можуть відобразити ресурсні зони давніх населених пунктів. До інформації про ці

Рис. 2. Археологічні пам'ятки Х ст., картовані на території Теребов- лянського князівства: 1 -- укріплені; 2 -- неукріплені; 3 -- поховальні

Як уже зазначалося, розселення, у першу чергу, було підпорядковано природним умовам, особливо, на ранніх етапах. Тому, характеристику регіонів традиційного розселення подаємо за їхнім розташуванням у межах фізико-географічних районів, де вони виникли. Термін «мікроре- гіон», який ми вживаємо, використовуємо для позначення певної частини території регіону, що характеризується територіальною цілісністю, відмінною від сусідніх регіонів топографією та особливостями розвитку поселенських структур. Як правило, мікрорегіони у нашому дослідженні співпадають з межами фізико-географічних районів як, наприклад, Товтровий кряж. Вважаємо, що саме специфічні природні умови на ранніх етапах розвитку давньоруського суспільства зумовлювали напрямки та особливості розселення (рис. 2).

Для періоду Х ст. процес розсезони включені дані гідрографії, рельєфу, ландшафтів, ґрунтів. Суть розподілу ресурсних зон за полігонами Тіссена полягає в тому, що у межах виділеної зони кожне місцезнаходження перебуває ближче до точки регіону (у нашому випадку -- до давнього НП), для якої розраховується ресурсна зона, ніж до точки іншого регіону (до іншого НП) Додаткові дані дослідження: перелік археологічних джерел із зазначенням датування та ін., векторні шари гідрографії, рельєфу, вододілів, результати кластерного аналізу, кількісні дані динаміки НП у репозитарії www.researchgate. net/profile/Olga_Manigda у розділі supplementary resources в доступі за запитом автору..

Природна характеристика регіону Те- ребовлянського князівства. Територія Тере- бовлянського князівства, що лежить у басейні Дністра належить до області Подільської височини, Товтрів, Прут-Дністровської області. Межі басейнів, як зазначено вище, сформовані завдяки застосуванню інструменту «басейн»® модуля «Просторовий аналіз»® відповідно до природних областей і ми розглядатимемо систему розселення саме у кордонах виділеної природної області яка, до певної міри, збігається з кордонами Теребовлянського князівства, запропонованими дослідниками.

Динаміка розвитку середньовічних пам'яток. Розглянемо хронологічну класифікацію та динаміку розселення відповідно до визначених нами етапів розвитку -- Х, ХІ, ХІІ та ХІІІ ст. для окремих пам'яток. Після цього, змоделюємо давні населені пункти.

Налення розглянуто з урахуванням етно-племінної ситуації, що склалася у ІХ-- Х ст. на території майбутнього Теребовлянсь- кого князівства. Західно-Подільська область є мікрорегіоном, де нами картовано найбільшу кількість пам'яток Х ст., які стали основою для подальшого розселення. Тут відзначаємо три основних ареали розселення. Перший -- у районі Товтрового кряжу. Основні пам'ятки зосереджувалися у середній течії р. Збруч, навколо городищ Богіт та Крутилів І. Це пам'ятки, що виникли і розвивались як центри слов'янських общин мікрорегіону і у наступні періоди ХІ-- ХІІІ ст. продовжували виконувати функції центрів територіальних общин. Другий ареал -- басейн р. Серет. Він, як і багато інших ареалів раннього розселення, є екотоном, що поєднує каньйоноподібні долини Західно-Подільського Придністров'я та, переважно, рівнинний рельєф Тернопільської рівнини. Тут відзначаємо розселення на різних ділянках течії ріки, особливо інтенсивне у середній та нижній течії Серету. Основними укріпленими центрами навколо яких формуються сільські поселення є городище давнього Теребовля та городище Долина IV. Останнє припинило своє існування на рубежі Х--ХІ ст., проте у цьому районі продовжився розвиток сільських неукріплених поселень аж до другої половини ХІІІ ст. Нижче за течією відзначимо три синхронних городища Біла І, ІІІ, IV. Городище Біла ІІІ дослідники визначають як ранню князівську фортецю, що виникали на цій території у Х ст., як свідчення її одержавлен- ня та, здогадно, ототожнюють її з літописним Моклековим (1211 р.) (Миська 2009). На захід від цієї групи городищ, на відстані 12--17 км нами картовано групу поселень Х ст., що могли становити дальню округу городища Біла ІІІ. Третій ареал розселення -- у районі Західно- Подільського Придністров'я, а саме, у нижніх течіях річок Серет та Джурин. Тут сільські поселення формувалися в окрузі укріплених центрів Більче-Золоте І (р. Серет) та городищ Городниця та Бабин VII (р. Джурин).

Четвертим мікрорегіоном басейну Дністра, де картовано ранній ареал розселення, і який включаємо до зони нашого дослідження, є Прут- Дністровська область. У цьому регіоні розглядаємо зону межиріччя Прута та Дністра, а також Подільські Товтри -- район лівих приток Дністра, що у давньоруський час носив назву «Пониззя». Тут картовано найбільшу кількість ранніх поселень та городищ, що склали основу розселення мікрорегіону у подальші періоди. Основні пам'ятки сконцентровані у районі Хотинської височини, басейні верхньої течії р. Прут, та у басейні течії р. Дністер з притоками.

Рис. 3. Кількісне співвідношення пам'яток, що існували на території

У районі Подільських Товтр основне розселення на ранньому етапі відбувалося у басейні Дністра між притоками Жван та Каліус, у зоні впливу таких укріплених центрів як Подільське, Пижівка, Тимків, Пилипи-Хребтіївські, Хребтіїв, Глибів- ка. Відзначимо, що до рубежу Х--ХІ ст. усі городища окрім Глибівки припинили своє існування поступившись місцем новим, що, очевидно, свідчить про зміну політичної ситуації у ХІ ст. Пам'ятки сконцентровані у районі «Пониззя» та Хотинської височини, знаходяться у мікро- регіоні, який є одним з найкраще досліджених в ХІ ст. є два мікрорегіони, які в цілому, відпові - дають ареалам розселення попереднього періоду. Перший -- район Товтрового кряжу та басейни малих річок, приток Дністра на захід від кряжу (рис. 4). Тут нами картовано 48 поселень, що існували в ХІ ст. Із них, з попереднього часу (Х ст.) продовжили існувати 28 поселень, припинилосяТеребовлянського князівства у Х ст.: внутрішнє коло -- городища, середнє -- поселення, зовнішнє -- могильники; І -- із VIII--IX ст.; ІІ -- нові пам'ятки у плані кількості сільських поселень слов'янського та давньоруського часу, їхньої детальної хронології, визначення площі, характеру розміщення, знахідок (Тимощук 1982, с. 38--153; Михайлина 2007, с. 45--56; Пивоваров 2006, с. 67--81; Возний 2009, с. 19--64; Маярчак 2006, с. 40--52). Завдяки вивченню різних аспектів поселенських та поховальних пам'яток у цьому регіоні ми маємо можливість з високою долею вірогідності розглядати ареали традиційного розселення та динаміку розвитку поселень з позицій археологічної карти. Загальна кількість пам'яток Х ст. співвідношення типів та часу виникнення відображено на діаграмі (рис. 3).

Динаміку розселення у межах Теребовлянського князівства з часу його формування -- ХІ ст., розглядаємо на основі ареалів традиційного розселення Х ст. Найбільш заселеними регіонами у межах Теребовлянського князівства життя на 17 зафіксованих у мікрорегіоні поселеннях. Виникло 20 нових селищ. Також зафіксовано існування 12 городищ, з них шість продовжили існування з Х ст., на трьох припинилося життя, виникло шість нових городищ.

Рис. 4. Археологічні пам'ятки ХІ ст., картовані на території Теребовлянського князівства: 1 -- укріплені; 2 -- неукріплені; 3 -- поховальні

Рис. 5. Округа центру князівства -- Теребовля у ХІ ст.

Особливо відзначимо комплекс пам'яток: три городища (Крутилів І, Бо- гіт, Постолівка І), 15 поселень та курганний могильник, у районі городища Крутилів І. Два з трьох городищ (Крутилів І та Богіт) існували з Х ст. Городище Постолівка І виникло у ХІ ст. на лінії між двома городищами. Протягом усього часу іс - нування до ХІІІ ст. цей комплекс,очевидно, являв собою релігійний центр округи. Його географічне розташування у найвищій ділянці Товтрів, багаторічні дослідження городищ, прилеглих поселень та могильників дозволили авторам розкопок зробити висновок про роль цього комплексу як неординарного культового центру (Русанова, Тимощук 1993; Ягодинська 2018, с. 92). Решта сім городищ ХІ ст. розташувались у басейні р. Серет від її витоків до впадіння у Дністер. Сільські поселення, картовані у окресленому мікрорегіоні, переважно розташовані відокремлено, по берегах малих річок. Особливої концентрації навколо певних укріплених центрів не спостерігається, на відміну від поселень ХІ ст. на території Галицького князівства де вони часто тяжіють до городищ.

Центром розселення було городище давнього Теребовля, що існувало як укріплений центр ще з Х ст. В ХІ ст. у його окрузі виникло ще одне городище -- Зеленче, яке, скоріше за все, функціонувало як пристань давнього Теребовля і розташовувалось на південь від міста у місці впадіння р. Гнізни у Серет. Навколо нього уже з ХІ ст. формується сільська округа (рис. 5). археологічний пам'ятка розселення ландшафт

Іншим регіоном активного розселення в ХІ ст. у межах Теребовлянського князівства є його південна частина, що охоплює басейн середнього Дністра та його притоки від р. Жванчик до р. Каліус і Прут-Дністровське межиріччя. У цьому регіоні князівства нами картовано 11 городищ, що існували в ХІ ст. У цей час, на п'яти із семи городищ, які існували з Х ст. припинилося життя. Це стосуєть - ся компактної групи городищ на південному сході князівства у басейні Дністра (Пижівка, Хребтіїв, Пилипи-Хребтіївські, Подільське, Тимків). Неподалік від них, у цьому ж мікрорегіоні, виникло чотири нових городища, які продовжили існувати до середини ХІІІ ст. Таку ситуацію пов'язуємо із включенням територій Прут-Дністровського межиріччя до складу Давньоруської держави. Очевидно, поява нових укріплених центрів поряд з ранніми городищами слов'янського часу, є тому підтвердженням. Факт занепаду слов'янських городищ у ХІ ст. говорить також про утвердження нової системи управління та формування іншої інфраструктури у регіоні. Що стосується ранніх поселень на півдні князівства, то нами картовано дуже невелику кількість (9) і майже усі вони, окрім поселення Глибівка І* Назви пам'яток позначені (*), напр., Глибівка І* -- нумерація присвоєна О. В. Манігдою. У всіх інших випадках назви подані за дослідниками пам'яток. продовжили існувати у подальші періоди. В ХІ ст. зафіксовано збільшення кількості поселень до 20. Із них 11 нових пам'яток, які, здебільшого освоювали басейни лівих приток Дністра -- Жванчик, Смотрич, Тернава, Ушиця. Спостерігається певна зміна у топографії поселень мікрорегіону, коли окрім рівнинних прирічкових долин (течія Дністра) населення переходить до освоєння районів височинних розчленованих терас на північ від Дністра (рис. 4). Загальна кількість пам'яток ХІ ст., співвідношення типів та часу виникнення відображено на діаграмі (рис. 6).

Рис. 6. Кількісне співвідношення пам'яток, що існували на території Теребовлянського князівства в ХІ ст.: внутрішнє коло -- городища, середнє -- поселення, зовнішнє -- могильники;: І -- із IX--Х ст.; ІІ -- нові пам'ятки

Період ХІІ ст. для території Теребовлянського князівства позначився стрімким зростанням сільських поселень та городищ. Це -- період найбільш активного освоєння регіону як і у сусідніх князівствах Галицької землі. Так, нами картовано 384 поселення та 59 городищ, що діяли у ХІІ ст. (рис. 7). Із них, переважна більшість поселень виникли на нових місцях. Щодо городищ, то більшість пам'яток ХІ ст. продовжили своє існування у подальші періоди. Сільське населення дуже активно освоювало височинні терасові ділянки малих річок, лівих приток Дністра, розташовуючись ланцюжком або групами уздовж річищ, біля витоків. Часто такі групи становлять 5--6 поселень, розташованих компактно, на відстані менш ніж 400--500 м, далеко від найближчих укріплених пунктів. Картовані могильники біля багатьох груп таких поселень, дозволяють припустити, що кілька поселень разом з могильником, який знаходиться на відстані не більше ніж 1--2 км становлять один населений пункт. Такими, наприклад, можуть бути групи поселень у районі пам'яток Хоми V, Чернелів-Руський ІІІ, Застінка І, Скоморохи І, що розташовані у басейні р. Гнізна на північ від давнього Теребовля (рис. 8), Великий Глибо- чок VIII (верхня течія Серету). У басейні Дністра, на півдні князівства, такими населеними пунктами можуть бути групи Цвіклівці IV, Атаки ІІ. Серед укріплених центрів князівства, що сформували навколо себе велику сільську округу відзначимо міста Теребовль, Бакоту, Микулин, городище Богіт (культовий центр, за визначенням дослідників пам'ятки), а також городища: Городище VI, Городище XVIII*, Лисичники ІІ*, Устя ІІІ*, Дарабани (рис. 7). Загальна кількість пам'яток ХІІ ст., співвідношення типів та часу виникнення відображено на діаграмах (рис. 9, 10).

Рис. 7. Археологічні пам'ятки ХІІ--ХІІІ ст., картовані на території Теребовлянського князівства: 1 -- укріплені; 2 -- неукріплені; 3 -- поховальні

У ХІІІ ст. нами зафіксовано незначне зменшення кількості сільських поселень (9), більшість з них розташовані безпосередньо у басейні Дністра. Загалом, кількість городищ та поселень у ХІІІ ст. залишилася сталою. Зазначимо, що 13 сільських поселень, переживають рубіж ХІІІ--XIV ст. Більшість із них розташована на півдні князівства у басейні Дністра. Така картина, у першу чергу, пов'язується із дуже високим ступенем дослідження регіону.

Відзначимо окремо території на сході Тере- бовлянського князівства, що охоплюють верхів'я річок Ушиці, Тростянця, Каліусу. Ця територія залишалася малозаселеною протягом усього часу Х--ХІІІ ст. (рис. 2, 4, 7). Загальна кількість пам'яток ХІІІ ст., співвідношення типів та часу виникнення відображено на діаграмі (рис. 10).

Частково, такий висновок ми робимо за рахунок слабшого дослідження цього регіону, порівняно із західною частиною Теребовлянсь- кого князівства. Там розселення у верхів'ях лівих приток Дністра відбувалося у подібних топографічних та історичних умовах. Але, факт слабкого розселення у означеному мікрорегіоні можна пояснити тим, що це були прикордонні території не лише князівства, а і Галицької Землі загалом, яка межувала на цій ділянці із Бо- лохівською землею. Окрім того, це зона близька до водорозділу двох великих річок -- Дністра та Південного Бугу, двох різних типів ландшафтів -- лучностепових височинних (басейн Дністра) та лісостепових височинних (басейн Південного Бугу). Також, це кордон двох різних історико-соціальних утворень у складі Галицької та Київської землі. Усі ці фактори у сукупності, або кожен на різних етапах, очевидно, вплинули на слабке розселення у мікрорегіоні.

Моделювання давніх населених пунктів регіону. Розглянувши традиційні ареали розселення у межах князівства, від раннього державного етапу Х ст. до ХІІІ ст. включно, ми маємо можливість сформувати модель функціонування давніх населених пунктів з археологічних пам'яток, зафіксованих, інтерпретованих та картованих для цього дослідження.

Рис. 8. Структура сільського розселення у період ХІІ--ХІІІ ст.; населені пункти, що складаються з 5--6 окремих «кутків», розташованих на відстані 500 м і ближче: 1 -- укріплені; 2 -- неукріплені; 3 -- поховальні

Рис. 9. Кількісне співвідношення пам'яток, що існували на території Теребовлянського князівства у ХІІ ст.: внутрішнє коло -- городища, середнє -- поселення, зовнішнє -- могильники; І -- із X--ХІ ст.; ІІ -- із ХІ ст.; ІІІ -- з перервою (Х ст. / перерва / ХІІ ст.); IV -- нові пам'ятки

Рис. 10. Кількісне співвідношення пам'яток, що існували на території

Теребовлянського князівства у ХІІІ ст.: внутрішнє коло -- городища, середнє -- поселення, зовнішнє -- могильники; І -- із X--ХІ-- ХІІ ст.; ІІ -- із ХІ--ХІІ ст.; ІІІ -- із ХІІ ст.; IV -- з перервою (Х ст. / перерва / ХІІ--ХІІІ ст.); V -- з перервою (Х--ХІ ст. / перерва / ХІІІ ст.); VI -- нові пам'ятки

Рис. 11. Кількість і типи НП Теребовлянського князівства ХІ ст.: І -- сільський; ІІ -- городище; ІІІ -- городище + могильник; TV -- городище + могильник (?); V -- городище + поселення; VI -- поселення + могильник; VII -- центр князівства Тере- бовль (городище + поселення); VIII -- могильник

Рис. 12. Кількість і типи НП Теребовлянського князівства ХІІ--ХІІІ ст.: І -- сільський; ІІ -- укріплений; ІІІ -- городище + могильник; JV -- городище + сільський; V -- городище + сільський + могильник; VI -- сільский + могильник; VII -- центр князівства Теребовль (городище + поселення + могильник)

Загалом, ми сформували два етапи існування НП Теребовлянського князівства, з початку його утворення -- ХІ ст., та ХІІ--ХІІІ ст. Методика утворення населених пунктів детально описана вище. Застосувавши послідовно усі кроки ми отримали такі результати. Зі 105 археологічних пам'яток, датованих ХІ ст. утворено 76 населених пунктів. Переважна більшість з них (57,8 %), це -- сільські НП. Сформувались також інші типи, такі як городище + поселення, поселення + могильник тощо. Звертає на себе увагу частка НП які складаються виключно з укріплених поселень (12 од.) та виключно з сільських поселень (44 од.), без участі могильників. Це свідчить про те, що ці пам'ятки, у першу чергу, є перспективними для організації розвідувальних досліджень по пошуках могильників. Детальний розподіл НП Теребовлянського князівства ХІ ст. за типами та їхня кількість відображені на діаграмі (рис. 11).

Для періоду ХІІ та ХІІІ ст. створено єдину модель, оскільки переважна більшість НП, які існували у ХІІ ст. (нові та з попередніх часів) продовжили своє існування і у ХІІІ ст. Із 590 картованих археологічних пам'яток, датованих ХІІ--ХІІІ ст. утворено 376 НП. Очікувано, зросла частка сільських НП, які становлять 79,3 % і являють собою переважно групи по 5--6 окремих «кутків» об'єднаних в один НП, оскільки вони розташовані на відстані 500 м або ближче. Разом з тим, серед типів НП цього періоду відзначимо збільшення НП, сформованих з укріпленого та сільського поселення -- шириться сільська округа укріплених поселень. Частка НП які є виключно укріпленими (6,4 %), очевидно, свідчить про недостатнє вивчення округи цих пунктів та ще не виявлені могильники і, можливо, поселення. Детальний розподіл НП Теребовлянського князівства ХІІ--ХІІІ ст. за типами та їхня кількість відображені на діаграмі (рис. 12).

Для того, щоб якимось чином відобразити вагу населених пунктів та їхнє місце у системі розселення, було вирішено використати площу, як індекс. Методика виділення площ для НП детально описана вище. Населені пункти ХІ ст. розподілилися на 5 рангів, найбільше, очікувано, виявилося НП з найменшою площею (0,1--2 га). Серед найбільших за площею НП (18--35 га) відзначимо центр князівства -- Теребовль (орієнтов- на площа на ХІ ст. -- близько 36 га) Крутилів І (близько 30 га), Богіт (18 га) (рис. 13).

Рис. 13. Ранги НП ХІ ст. Теребовлянського князівства за площею. Тут і далі: над стовпчиками дано одиниці / відсотки

Площа НП, га

Рис. 14. Ранги НП ХІІ--ХІІІ ст. Теребовлянського князівства за площею.

Рис. 15. Розселення в межах Теребовлянського князівства в ХІ ст., НП за рангами

Населені пункти ХІІ--ХІІІ ст. розподілилися умовно на 8 рангів, серед яких, безумовно, переважає столиця -- Теребовль, площа якого у ХІІ--ХІІІ ст. зросла до 50 га або і більше (разом з пристанню, городищем Зеленче). Точніше про площу давньоруського Теребовля можна буде говорити після уточнення паспорта на цю пам'ятку, наразі ця робота активно проводиться фахівцями Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини. Серед найбільших НП регіону цього часу відзначимо переважання сільських НП (у поєднанні з городищами та могильниками) на противагу ХІ ст., де значну площу займали центри, які традиційно, з ранніх часів, були центрами общини. Серед таких НП ХІІ--ХІІІ ст. площею 21--32 га відзначимо Зелений Гай V (32,4 га), знову, Крутилів І (30,5 га), Вільховець ІІІ (25 га), Улашківці IV (22 га) та Мшанець IV (21,2 га). До найменших поселень цього періоду віднесено 286 поселень площею 0,1--2,8 га (рис. 14).

Рис. 16. Розселення в межах Теребовлянського князівства у ХІІ--ХІІІ ст., НП за рангами

Рис. 17. Результати розрахунків кластерного аналізу «середнє найближче сусідство» для НП ХІ ст.

Просторово поселення різних площ розподілилися у середній течії Збруча та Серета -- ареалах традиційного розселення з ранніх періодів державності -- Х ст. і відображають концентрацію поселень навколо городищ Крутилів І та Богіт -- адміністративних центрів, роль яких ще належить уточнити, та навколо городища Зеленче (частини майбутнього Теребовля). Відзначимо, що Теребовль сильно виділяється переважанням площі більш ніж у десять разів із самого початку функціонування, у порівнянні з більшістю населених пунктів князівства. Значною мірою, це переважання варто віднести за рахунок детального дослідження археологічних пам'яток Теребовля, проте, навіть враховуючи цей фактор і порівнюючи Теребовль з населеними пунктами, які розвинулися у ХІІ-- ХІІІ ст. можемо упевнено стверджувати про його значне переважання у регіоні протягом усього періоду існування Теребовлянського князівства. Разом із тим, для періоду ХІІ--ХІІІ ст. виділяються сільські поселення значних площ (8--10, 15--18, 19--22 га), які розміщені відносно рівномірно всією територією князівства, як у басейні Дністра, в районі Прут-Дністровської області так і у басейнах його допливів -- Студенець, Збруч, Серет, Джурин, Стрипа. Говорячи про вагу населених пунктів, можемо стверджувати, що серед усіх виділених НП, найбільші за площею (16--35 га) не перевищували 5,8 % у період ХІ ст. (рис. 15). Найбільші НП площею 15--50 га у ХІІ--ХІІІ ст. -- не перевищували 1,6 % (рис. 16). Загальна кількість НП ХІІ--ХІІІ ст. переважала НП ХІ ст. у 5,5 разів.

Отримавши сформовані населені пункти для періодів ХІ, ХІІ--ХІІІ ст., визначивши їхні площі, вагу у системі розселення ми отримали можливість змоделювати середні відстані між населеними пунктами для означених періодів. Для цього ми використали інструмент кластерного аналізу «середнє найближче сусідство»®, алгоритм роботи якого детально описаний вище. Результат аналізу населених пунктів ХІ ст. регіону (76 од.) встановив середню відстань між ними 6,9 км (рис. 17). Для населених пунктів ХІІ--ХІІІ ст. (376 од.) середня відстань між найближчими сусідами становить 2,7 км (рис. 18). і вказує на значно щільніше розселення, яке протягом 100--150 років зменшило відстань між населеними пунктами у 2,5 рази.

Реконструкція давніх ландшафтів регіону. Ґрунтові покриви для території Тере- бовлянського князівства були оцифровані та перекласифіковані для аналізу з карти ґрунтів масштабу 1 : 25000000 (Карта ґрунтів... 1977) (рис. 19).

Основу давньоруського розселення Теребов- лянського князівства склало населення попередніх періодів, починаючи з пізнього етапу існування райковецької культури. Людність, що населяла ці терени у ІХ--Х ст. переважно використовувала комбінації сірих ґрунтів з опідзоленими чорноземами, як і слов'янське населення ранішіх часів. Невелика група поселень розташована на передкарпатських дерново-підзолистих ґрунтах. Усі означені типи ґрунтів, які займали сільські поселення характеризуються з одного боку меншим балом родючості, порівняно з важкими чорноземами, однак з іншого боку -- є легшими в обробці, а низинні торф'яні та лучно-болотні ґрунти, які здебільшого займали невеликі поселення площею до 2 га

Поглянувши на характер розміщення населених пунктів ХІ ст., уже в межах функціонування Теребовлянського князівства, відзначимо, що переважна більшість з них зосереджена на темно-сірих та дерново-серед- ньопідзолистих піщаних. Люди ХІ ст. переважно використовували ті самі ґрунти, що і їхні попередники 100--200 років тому. Більш того, кількість їх не сильно збільшилась у порівнянні з пам'ятками IX--Х ст. -- 105 картованих археологічних пам'яток, що функціонували в ХІ ст. проти 75 пам'яток попереднього періоду (рис. 20).