Моделювання населених пунктів XI—XIII століття на прикладі археологічних пам’яток Теребовлянського князівства

Рис. 19. Співвідношення ґрунтів у межах Теребов- лянського князівства

Серед поселень, які існували у ХІІ--ХІІІ ст., як і у попередні періоди, більшість становлять поселення з площею до 2 га. Також, для сільських поселень ХІІ--ХІІІ ст., характерна більша кількість з площею понад 10 га та більша варіативність цих площ. Загалом, нами карто- вано 6 поселень з площею від 10 до 30 га у ба- сейні Серета та Збруча (5) та у басейні Дністра (1) (рис. 21).



Рис. 20. Розселення в межах Теребовлянського князівства в ХІ ст. на карті ґрунтів; тут і на рис. 21: 1 -- темно-сірі + чорноземи опідзолені деградовані; 2 -- темно-сірі + чорноземи опідзолені; 3 -- чорноземи типові + луково-чорноземні; 4 -- дерново-середньопідзолисті піщані + чорноземи + карбонатні; 5 -- заплавні; 6 -- заплані + чорноземи; 7 -- торф'яно-болотні

Поселення, які виникли у ХІІ--ХІІІ ст. продовжили тенденцію попередніх періодів -- від- ходугосподарюваннявіднизинних лучно-болотних ґрунтів і активного освоювання просторів, зайнятих під комбінаціями сірих ґрунтів та опідзолених чорноземів. Такі поселення зафіксовані, до прикладу, у басейні Дністра та його приток -- Жванчика, Смотрича (нижня течія), Збруча (верхня течія) (рис. 21).

Зазначимо деякі спільні риси у характері зміни площ, із сусіднім, добре дослідженим, регіоном Середнього Подніпров'я. За визначенням дослідників у Лісостеповому Придніпров'ї на період ХІІ--ХІІІ ст., кількість великих за площею поселень не перевищувала 7--8 % від їх загальної кількості (Петрашенко 2003, с. 53) подібно до ситуації, що склалася у регіоні Теребовлянського князівства -- найбільших населених пунктів площею 16--35 га було не більше 5,8 % у період ХІ ст., та НП площею 15--50 га у ХІІ--ХІІІ ст. не більше 1,6 %. Найбільшу групу у Лісостеповій зоні Подніпров'я складали поселення площею до 2 га, а у Лісовій зоні правобережного Подніпров'я 2--5 га (Петрашенко 2003, с. 53; Томашевський 2003, с. 26). У Теребовлянському князівстві переважну більшість населених пунктів ХІ ст. (56 од.) становили поселення площею 0,02--2 га.

Рис. 21. Розселення в межах Теребовлянського князівства у ХІІ--ХІІІ ст. на карті ґрунтів

Більшість (286 од.) становили поселення площею 0,1--2,8 га. В. О. Петрашенко також відзначала, що найбільші поселення лісостепової зони сягають 10 га (Петрашенко 2003, с. 53). У результаті проведеного нами аналізу розподілу за площами ми можемо сказати, що для території Теребовлянського князівства це твердження також є справедливим. Проте, для території Галицької землі і Теребовлянського князівства зокрема, ми фіксуємо збільшення кількості поселень з площею понад 10 га у ХІІ--ст. А. П. Томашевський також відзначив, що існування поселень з площею понад 10 га датуються пізнім періодом -- ХІІІ ст., та розташовані вони на півдні Київської землі у ареалі болохівського розселення (Томашевський 2003, с. 26). Це територія, що межує зі східним кордоном Галицької землі.

Оцифровані та перекласифіковані нами ґрунтові покриви послужили основою для реконструкції давніх ландшафтів регіону. Ключем є напрацювання професійного ґрунтознавця С. П. Романчука (Романчук 1981), та запропонована ним таблиця, яка демонструє типи ландшафтів, що існували на ґрунтах, які збереглися до сьогоднішнього часу (Лоза 2010, с. 244). Застосувавши ці дані для нашого дослідження ми можемо зауважити, що переважну більшість ландшафтів Теребовлянського князівства складали три типи: широколистяні (52,4 % території), лучно-степові (24,6 %), комбіновані ділянки -- широколистяні та лучно-степові (21,3 %). Решта типів ландшафтів -- заплавні та комбіновані ділянки з лучно-степовими, заплавними та широколистяними становили разом 1,78 % (рис. 22, 23). Поглянувши, як роз- ташувалися населені пункти ХІ ст. на фоні ландшафтів, при першому наближенні, ми можемо зауважити, що переважна більшість з них розташована в зоні комбінованих ділянок -- широколистяних та заплавних (рис. 24), тоді як у ХІІ--ХІІІ ст. збільшується кількість населених пунктів розміщених у широколистяних ландшафтах (рис. 25). Можливо, це, опосередковано, свідчить про зміну типу господарювання, про перехід до іншої системи землеобробітку та більш важких ґрунтів.



Рис. 22. Варіації реконструйованих ландшафтів на основі ґрунтових покривів в межах Теребовлянсько- го князівства: I -- широколистяні; II -- лучно-степові; III -- комбіновані ділянки широколистяні та лучно-степові; IV -- заплавні; V -- комбіновані ділянки лучно-степові та заплавні; VI -- комбіновані ділянки лучно-степові та широколистяні

Рис. 23. Співвідношення реконструйованих лісових масивів на основі ґрунтових покривів



Рис. 24. Розселення в межах Теребовлянського князівства в ХІ ст. на карті реконструйованих ландшафтів v

Рис. 25. Розселення в межах Теребовлянського князівства у ХІІ--ХІІІ ст. на карті реконструйованих ландшафтів



За умови достатньої кількості даних про давні населені пункти з'являється можливість для реконструкції придатності середовища, а в подальшому -- для визначення регіональної щільності населення. Такі моделі успішно розробляються для енеолітичних суспільств з використанням європейських репозитаріїв даних, які містять інформацію про національні реєстри пам'яток, якість типів ґрунтів, дані про маркери конфліктів в економіці (Harper et al. 2019, p. 94).

У нашому розпорядженні є лише вихідні дані створені локально для потреб окремого дослідження. У цьому випадку, ми самостійно створили релятивну базу усіх археологічних пам'яток регіону середньовічного часу, перевірили хронологію та залишили для аналізу лише ті пам'ятки, що підходять за критеріями, створили археологічну карту з тематичними шарами пам'яток, провели аналіз рельєфу на предмет виділення водотоків та виділення басейнів для кореляції розселення в межах Те- ребовлянського князівства, виділили населені пункти з археологічних пам'яток, здійснили кластерний аналіз, відцифрували та перек- ласифікували ґрунти, спробували реконструювати давні ландшафти. Тобто, виконали усю підготовчу роботу для застосування аналізу географічної регресії. Однак, така робота могла би бути значно спрощена, за умови наявності національного реєстру даних.

Рис. 26. Співвідношення існування пам'яток по періодах: 1 -- нові пам'ятки; 2 -- продовжили існуваня з попередніх періодів



При першому наближенні, ми створили необхідні вихідні дані для реконструкції моделі ефективності господарювання, заснованої на еколого-морфологічних характеристиках. Ця модель названа «ідеальним вільним розповсюдженням» і успішно використовується в археології. Ідея полягає у припущенні, що придатність середовища для розселення є функцією негативної доступності ресурсів, залежних від щільності, при цьому придатність зменшується з ростом щільності населення. Модель передбачає, що найбільш ідеальні середовища існуван- ня у регіоні дослідження зайняті першими, а подальші місця проживання зайняті в порядку придатності (Harper et al. 2019, p. 93). Цей аспект розвитку середньовічного суспільства ми залишимо для подальшого дослідження.

Рис. 27. Динаміка виникнення нових та існування пам'яток з попередніх періодів.

Хронологія: Х ст. -- перше (внутрішнє) коло; ХІ ст. -- друге; ХІІ ст. -- третє; ХІІІ ст. -- четверте (зовнішнє) коло; І -- городища, що продовжили існувати з попередніх періодів; ІІ -- нові городища; ІІІ -- поселення, що продовжили існувати з попередніх періодів; IV -- нові поселення; V -- могильники, що продовжили існувати з попередніх періодів; VI -- нові могильники

Декілька думок на останок. Археологія простору у сучасних умовах володіє величезним масивом інформації яка має бути застосована для реконструкції різних аспектів життя давніх суспільств. Зокрема, залучені у нашому дослідженні 710 археологічних пам'яток, які є залишками давніх населених пунктів, містять достатньо характеристик для аналізу цих процесів, завдяки більш ніж столітній історії дослідження регіону середнього Дністра. У середньовіччі цей регіон близько 150--200 років існував та розвивався в межах функціонування Теребовлянського князівства. У цій роботі ми зіставили межі князівства, традиційно визначені дослідниками із природніми межами водозбірних басейнів середнього Дністра. Значною мірою, там, де дослідники проводили кордони по природніх перешкодах -- межі збіглися. На півночі та сході ми розширили територію дослідження розселення відповідно до меж басейнів, що не заперечує усталені кордони, а лише доповнює їх. Цілком зрозуміло, що чіткі адміністративні межі середньовічних утворень встановити важко, однак тенденції у розселенні, певним чином, можуть їх уточнити.

Результат аналізу картованих археологічних пам'яток виявив кілька аспектів у тривалості існування (рис. 26, 27). Перш за все треба відзначити, що основою системи розселення давньоруського часу у регіоні є пам'ятки, залишені людністю райковецької культури. Поряд з цим, процес будівництва нових укріплених поселень сильно активізувався наприкінці Х ст. Із 17 фортець, які існували у Х ст. 13 -- нові, які не містять ранішіх нашарувань (рис. 3). Цей процес ми надійно можемо пов'язати з включенням регіону до зони впливу Давньоруської держави. Зростання кількості фортець, заснованих у ХІ ст. маркує утвердження Тере- бовлянського князівства, як адміністративної одиниці Галицької землі. Відзначимо, що кількість нових неукріплених поселень збільшилася вдвічі (рис. 6). Аналіз пам'яток, які існували протягом ХІІ--ХІІІ ст. засвідчив тенденцію, загальну для більшості регіонів Київської Русі цього періоду -- масове зростання укріплених та, особливо, неукріплених сільських поселень. Так, серед усіх поселень, які існували у ХІІ-- ХІІІ ст. пам'ятки, які містять нашарування лише цих періодів становлять 89,1 % (рис. 26). Кількість нових укріплених поселень зросла у 1,5 р., неукріплених сільських поселень -- у 7,4 р. (рис. 9). Разом з тим, серед пам'яток, які містять нашарування кількох періодів від ІХ до ХІІІ ст. проявилася перерва в існуванні. Переважно, на таких пам'ятках відсутні нашарування ХІ ст. (рис. 9), що може бути археологічним підтвердженням завойовницьких походів князя Володимира наприкінці Х ст. Таких пам'яток нараховуємо 21 (5 укріплених і 16 не- укріплених).

Рис. 28. Тривалість існування пам'яток в межах Теребовлянського князівства: 1 -- укріплені; 2 -- неукріп- лені; 3 -- поховальні

Переважна більшість археологічних пам'яток регіону існували не більше 100--150 років. Серед них, найбільшу кількість становлять пам'ятки ХІІ--ХІІІ ст., розвиток яких був перерваний у середині ХІІІ ст. (рис. 28). Пам'яток, що пережили ХІІІ ст. та продовжили існування у подальші періоди XIV--XV ст. нараховуємо 11. Відзначимо, що це лише ті, які виникли переважно, у ХІІ ст., спеціально картування пам'яток подальших століть не здійснювалось.

Реконструйовані з археологічних пам'яток давні населені пункти розглянуті на двох етапах: ХІ ст. -- етап складання князівства як окремого соціального утворення та на етапі ХІІ--ХІІІ ст. -- часу функціонування князівства у складі Галицької землі. На ранньому етапі функціонування спостерігається концентрація НП у північній частині князівства, навколо центрів, які традиційно, з ранніх етапів, були осередками соціального життя (Крутилів І, Бо- гіт, Постолівка І). Хронологію існування та соціальну роль цих центрів ще належить детально розібрати.

Типи населених пунктів, які виділились у результаті моделювання, дуже чітко відображають ступінь дослідження регіону на мікрорівні. Так, серед населених пунктів ХІ ст. таких, які складаються з укріпленої частини, поселенської та місця поховання, або неукріплених сільських та могильників -- одиниці (рис. 11). Цілком очевидно, що округа укріплених поселень регіону цього періоду сформована недостатньо, хоча ступінь вивчення території один з найвищих серед усього басейну Дністра. Для періоду ХІІ--ХІІІ ст. ми, очікувано, спостерігаємо значне збільшення населених пунктів. Зокрема, сільських, які складаються з 5--7 окремих «кутків», розташованих на відстані до 500 м один від одного. Разом з тим, співвідношення великих, середніх та малих за площею НП в цілому зберігається протягом ХІ--ХІІІ ст. Кількість найбільших за площею НП (35--50 га) не перевищує 5 %. Переважну більшість становлять НП площею від 2 га та менше. Концентрація значних за площею сільських НП площею 5--10 га збільшується у басейні Дністра на півдні князівства, де спостерігається достатня кількість ресурсів для розселення після певного «запустіння» регіону протягом ХІ ст.

Кластерний аналіз, проведений для давніх населених пунктів князівства на двох етапах існування засвідчив такий індекс найближчого сусідства: для населених пунктів ХІ ст. -- 6,9 км, для населених пунктів ХІІ--ХІІІ ст. -- 2,7 км.

Реконструйовані, на основі ґрунтових покривів, ландшафти демонструють переважання широколистяних та лучно-степових ділянок (рис. 22). А серед реконструйованих широколистяних ландшафтів, відсоток давніх лісів часів середньовіччя сягав 65 % (рис. 23). Давні населені пункти, при першому наближенні, розташовувались на кордонах ландшафтних ділянок, в екотонах, що опосередковано може підтверджувати змішаний тип ведення господарства. Проте, детально способи господарювання давнього населення ще належить встановити. Необхідні вихідні дані для реконструкції палеоекономіки на рівні князівства були підготовлені в ході здійснення моделювання давніх населених пунктів регіону та становитимуть основу подальших досліджень.



Література

1. Афанасьев, Г. Е., Савенко, С. Н., Коробов, Д. С. 2004. Древности Кисловодской котловины. Москва: Научный мир.

2. Борисов, А. В. 2019. Печеніги у Пороссі (територія та кількість населення). Scientific Jornal Virtus, 38, p. 166-171.

3. Борисов, А. В., Манігда, О. В. 2016. Досвід розробки і реалізації бази даних археологічних пам'яток для дослідження систем розселення. Археологія і давня історія України, 3 (20), с. 24-31.

4. Борисов, А. В. 2020. Давньоруське Поросся. Система заселення. Автореферат дисертації к. і. н. ІА НАН України.

5. Веремейчик, О. М. 1994. Сільські поселення !X -- першої половини XH! ст. в межиріччі нижньої течії Десни і Дніпра. Автореферат дисертації к. і. н. ІА НАН України.

6. Возний, І. П. 2009. Історико-культурний розвиток населення межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра в X--XIV ст. 1: Поселення. Чернівці: Золоті литаври.

7. Войтович, Л. 2010. Прикарпаття в другій половині І тисячоліття н. е.: найдавніші князівства. Археологічні дослідження Львівського університету, 45, с. 13-54.

8. Дишлик, О. Марков, С. 2012. Концепція геоінфор- маційної системи Державного історико-культурного заповідника «Тустань». Фортеця: збірник заповідника «Тустань», 2, с. 90-98.

9. Карта ґрунтів... 1977. Карта ґрунтів Української РСР 1 : 25000000. Москва: Главное управление геодезии и картографии.

10. Карта Украины топографическая 1 : 100000. 1979--1990. Москва: Главное управление геодезии и картографии.

11. Карта Украины топографическая 1 : 50000. 1979--1990. Москва: Главное управление геодезии и картографии.

12. Козак, І., Козак, Г. 2016. Аналіз поселень Ярославського повіту від II половини XVIII століття із застосуванням GIS. Краєзнавство, 3--4 (96--97), с. 57-62.

13. Коробов, Д. С. 2011. Основы геоинформатики в археологии: Учебное пособие. Москва: МГУ.

14. Котляр, М. Ф. 1998. Галицько-Волинська Русь. В: Смолій В. А. (ред.) Україна крізь віки. Київ: Альтернативи, 5.

15. Кошман, В. І. 2007. Паселішчьі міжрзчча Бярззі- ны і Дняпра у Х--ХІІІ стст. Мінск: Беларусская навука.

16. Кучинко, М. М. 1999. Волинська земля в X -- першій половині XIV ст. Автореферат дисертації д. і. н. ІА НАН України.

17. Лоза, Ю. 2010. Історичний атлас України. Найдавніше минуле. Русь (Київська держава, Галицько- Волинська держава). Київ: Мапа.

18. Лоза, Ю. 2012. Територіяльний устрій Русі-Ук- раїни (Х--ХІІІ ст.). Атлас. Київ: Мапа.

19. Ляска, В. М. 2012. Підгорайська волость: спроба історико-археологічної реконструкції територіальної організації грядового Побужжя у Княжу добу. Археологічні дослідження Львівського університету, 14--15, с. 107-151.

20. Макаров, Н. А., Захаров, С. Д., Бужилова, А. П. 2001. Средневековое расселение на Белом озере. Москва: Языки русской культуры.

21. Манігда, О. В. 2010. Підсумки досліджень давньоруських поселень на території Західної України у ІІ-й половині ХХ ст. (за матеріалами Наукового архіву ІА НАН України). Археологія і давня історія України, 1: Проблеми давньоруської та середньовічної археології, с. 251-260.

22. Манігда, О. В. 2016. Село Галицької та Волинської земель (археологічна карта Х--ХІІІ ст.). Автореферат дисертації к. і. н. ІА НАН України.

23. Манігда, О. В. 2018. Комплекси Х--ХІІІ ст. з території Волинської та Галицької земель як приклад синхронного побутування керамічних форм. Археологія і давня історія України, 4 (29), с. 84-97.

24. Мателешко, Ю. П. 2013. Адміністративно-територіальні одиниці Київської Русі Х--ХІ ст.: Проблеми термінології (історіографія питання). Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія, 1 (30), с. 152-159.

25. Маярчак, С. П. 2006. Археологічні пам'ятки ІХ-- ХІІІ ст. Лівобережжя Середнього Подністров'я. Кам'янець-Подільський: Мошак М. І.

26. Миська, Р. Г. 2009. До питання локалізації літописного Моклекова. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 13, с. 255-262.

27. Миська, Р. Г. 2011. Теребовельська земля в ХІ-- ХІІІ ст. (за археологічними джерелами). Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 1, с. 186-209.

28. Михайлина, Л. П. 2007. Слов'яни VIII -- Xст. між Дніпром і Карпатами. Київ: ІА НАН України.

29. Панишко, С. Д. 1997. Формування території Волинської землі у ХІІ -- на початку Х№століття. Автореферат дисертації к. і. н. ІА НАН України.

30. Петрашенко, В. О. 2003. Лісостепова зона. В: Моця, О. П. (ред.). Село Київської Русі (за матеріалами південноруськихземель). Київ: Шлях, с. 47-62.

31. Пивоваров, С. В. 2006. Середньовічне населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра (ХІ -- перша половина ХІІІ ст.). Чернівці: Зелена Буковина.

32. Рожко, В. М. 2012. Теоретичні засади графічної реконструкції дерев'яної наскельної архітектури. Фортеця: збірник заповідника «Тустань», 2, с. 8-20.

33. Романчук, С. П. 1981. Локализация, структура и динамика антропогенных ландшафтов прошлого (методы исследования). В: Есакова, B. А, Истомина, Э. Г. (ред.). Взаимодействие общества и природы в процессе общественной эволюции. Москва: Наука, с. 69-79.

34. Рудий, В. 2002а. Господарство та торговельні зв'язки населення Перемишльської землі в ІХ-- ХІІІ ст. Вісник Львівського університету. Серія історична, 37, 1, с. 71-85.

35. Рудий, В. 2002б. Соціальна структура населення Перемишльської землі в ІХ -- середині XIV століть. Записки наукового товариства імені Т Г. Шевченка, ССХИУ: Праці Археологічної комісії, с. 258-263.

36. Русанова, И. П., Тимощук, Б. А. 1993. Языческие святилища древних славян. Москва: Архэ.

37. Средневековое... 2004. Средневековое поселение Настасьино. Москва: ИА РАН. Труды Подмосковной экспедиции ИА РАН, 2.

38. Стеблій, Н. Я. 2007. Система заселення Верхнього Подністров'я та Верхнього Попруття у III--VII ст. н. е. (за даними археології). Автореферат дисертації к. і. н. ІА НАН України.

39. Тимофеенко, А. Г. 2014. Эволюция процесса расселения на территории Юго-Восточной Беларуси с VII века до нашей эры до середины XIII века нашей эры: природные и общественно-политические закономерности. Вестник Полоцкого Государственного университета. Серия А. Гуманитарные науки, 1, с. 2-14.

40. Тимощук, Б. О. 1982. Давньоруська Буковина (X -- перша половина XIVст.). Київ: Наукова думка.

41. Томашевський, А. П. 2003. Правобережне Полісся. В: Моця, О. П. (ред.). Село Київської Русі (за матеріалами південноруських земель). Київ: Шлях, с. 4-26.

42. Томашевский, А. П. 2008. Изучение систем заселения Овручской волости в Овручском проекте. В: Макаров, Н. А., Чернов, С. З. (ред.). Сельская Русь в ІХ--XVI веках. Москва: Наука, с. 50-73.

43. Томашевський, А. П., Павленко, С. В. 2014. Городища и укрепления средневековой Овручской волости. В: Толочко, П. П. (ред.). Міста Давньої Русі. Збірка наукових праць пам'яті А. В. Кузи. Київ: Стародавній світ, с. 470-512.

44. Туня, К. 2012. Система заселення в Карпатах у пізньоримський час та на ранніх етапах Великого переселення народів. Фортеця: збірник заповідника «Тустань», 2, с. 350-363.

45. Філіпчук, М. А. 2012. Слов'янські поселення VIII--X ст. в Українському Прикарпатті. Львів: Астролябія.

46. Шевченко, Ю. Ю. 1988. Еволюція антропогенних ландшафтів в Низов'ях Десни в І тис. н. е. Друга Чернігівська обласна наукова конференція з історичного краєзнавства, 2, с. 8-9.

47. Ягодинська, М. О. 2015. Давньоруські пам'ятки Західного Поділля X--XIII ст. Автореферат дисертації к. і. н. ІА НАН України.

48. Ягодинська, М. О. 2018. Археологічні пам'ятки Тернопільщини: Давньоруські пам'ятки Західного Поділля X--XIII ст. Тернопіль: Терно-граф.

49. Czopek, S., Trybala-Zawislak, K., Wojceszczuk, N., Osaulczuk, O., Bobak, D., G^bica, P., Jacyszyn, A., Pas- terkiewicz, W., Pawliw, D., Petehyrycz, W., Poltowicz- Bobak, M., Wacnik, A. 2018. Przemiany kulturowo- osadnicze w dorzeczu rzeki Wiszni w epoce brqzu i we wczesnej epoce zelaza / Культурно-поселенські зміни в басейні річки Вишня в епоху бронзи і за доби раннього заліза в контексті змін доісторичної і ранньосередньовічної ойкумени. Rzeszow: Uniwer- sytet Rzeszowski.

50. Harper, T. K., Diachenko, A., Rassamakin, Yu, Ya, Kennett, J. D. 2019. Ecological dimensions of population dynamics and subsistence in Neo-Eneolithic Eastern Europe. Journal of Anthropological Archaeology, 53, p. 92-101.

51. Davies, T, Fry, H, Wilson, A, Palmisano, A, Al- taweel, M, Radner, K. 2014 Application of an Entropy Maximizing and Dynamics Model for Understanding Settlement Structure: The Khabur Triangle in the Middle Bronze and Iron Ages. Journal of Archaeological Science, 43, p. 141-154.

52. Garcia-Contreras Ruiz, G. 2012. Hydrogeological conditions in the medieval settlement pattern in the Northeast valleys of Guadalajara (Spain). In: Variabil- ites environnementales, mutations sociales nature, in- tensitёs, ёchelles et temporalitёs des changements. XXXII rencontres internationales d'archeologie et d'histoire d'Antibes Sous la direction de F. Bertoncello et F. Brae- mer. Antibes: APDCA, s. 281-291.

53. Malina, O., Silhavy, J. 2012. Srovnani s moznostmi a vysledky aplikace prostorove statistiky v GIS. Surface artefact survey and models of medieval settlement transformation.

54. Manigda, O. 2018. Using GIS methods for determination trends in the formation of habitation localities in a region of middle Dniester basin in the 10th--13th cent. AD. In: International scientific conference «Cultural heritage: research, valorization, promotion»: through science, to cognition of national heritage: program a. abstracts, Chisinau, May 30--31. Chisinau: Institutul patrimoniului cultural, p. 56.

55. NASA The Shuttle Radar Topography Mission (online).

56. Tamaskovic, J., Hladik, M. 2015. The research of the settlement structure in the Lower Morava river valley in the Early Medieval Age using GIS and statistical methods.

57. Wehner, D. 2010. Stodorania. Struktury osadnicze stodoran i ich przemiany we wczesnym sredniowieczu (VII -- pol. XII w.). Наукові студії: Збірник наукових праць, 3, s. 92-99.

Referensces

1. Afanas'ev, G. E., Savenko, S. N., Korobov, D. S. 2004. Drevnosti Kislovodskoj kotloviny. Moskva: Nauchny mir.

2. Borysov, A. V. 2019. Pechenihy u Porossi (terytoriia ta kil- kist naselennia). Scientific Jornal Virtus, 38, p. 166-171.

3. Borysov, A. V., Manihda, O. V. 2016. Dosvid rozrobky i realizatsii bazy danykh arkheolohichnykh pam'iatok dlia doslidzhennia system rozselennia. Arkheolohiia i davnia is- toriia Ukrainy, 3 (20), s. 24-31.

4. Borysov, A. V. 2020. Davnoruske Porossia. Systema zase- lennia. Avtoreferat dysertatsii k. i. n. IA NAN Ukrainy.

5. Veremeichyk, O. M. 1994. Silski poselennia IX -- pershoi polovyny XIII st. v mezhyrichchi nyzhnoi techii Desny i Dni- pra. Avtoreferat dysertatsii k. i. n. IA NAN Ukrainy.

6. Voznyi, I. P. 2009. Istoryko-kulturnyi rozvytok naselennia mezhyrichchia Verkhnoho Siretu ta Serednoho Dnistra v X-- XIV st. 1: Poselennia. Chernivtsi: Zoloti lytavry.

7. Voitovych, L. 2010. Prykarpattia v druhii polovyni I ty- siacholittia n. e.: naidavnishi kniazivstva. Arkheolohichni doslidzhennia Lvivskoho universytetu, 45, s. 13-54.

8. Dyshlyk, O. Markov, S. 2012. Kontseptsiia heoinformat- siinoi systemy Derzhavnoho istoryko-kulturnoho zapovidnyka «Tustan». Fortetsia: zbirnyk zapovidnyka «Tustan»», 2, s. 90-98.

9. Karta gruntiv... 1977. Karta gruntiv Ukrainskoi RSR 1 : 25000000. Moskva: Glavnoe upravlenie geodezii i kar- tografii.

10. Karta Ukrainy topograficheskaya 1 : 100000. 1979--1990. Moskva: Glavnoe upravlenie geodezii i kartografii.

11. Karta Ukrainy topograficheskaya 1 : 50000. 1979--1990. Moskva: Glavnoe upravlenie geodezii i kartografii.

12. Kozak, I., Kozak, H. 2016. Analiz poselen Yaroslavskoho povitu vid II polovyny XVIII stolittia iz zastosuvanniam GIS. Kraieznavstvo, 3--4 (96--97), s. 57-62.

13. Korobov, D. S. 2011. Osnovy geoinformatiki v arxeologii: Uchebnoeposobie. Moskva: MGU.

14. Kotliar, M. F. 1998. Halytsko-Volynska Rus. In: Smolii, V. A. (ed.) Ukraina kriz viky. Kyiv: Alternatyvy, 5.

15. Kosman, V. I. 2007. Pasieliscy mizrecca Biareziny i Dni- apra й Х--ХІІІ stst. Minsk: Bielarusskaia navuka.

16. Kuchynko, M. M. 1999. Volynska zemlia v X -- pershii polovyni XIV st. Avtoreferat dysertatsii d. i. n. IA NAN Ukrainy

17. Loza, Yu. 2010. Istorychnyi atlas Ukrainy. Naidavnishe mynule. Rus (Kyivska derzhava, Halytsko-Volynska derzha- va). Kyiv: Mapa.

18. Loza, Yu. 2012. Terytoriialnyi ustrii Rusi-Ukrainy (Х-- ХІІІ st.). Atlas. Kyiv: Mapa.

19. Liaska, V. M. 2012. Pidhoraiska volost: sproba istoryko- arkheolohichnoi rekonstruktsii terytorialnoi orhanizatsii hriadovoho Pobuzhzhia u Kniazhu dobu. Arkheolohichni doslidzhennia Lvivskoho universytetu, 14--15, s. 107-151.

20. Makarov, N. A. Zakharov, S. D., Buzhilova, A. P. 2001. Srednevekovoe rasselenie na Belom ozere. Moskva: Yazyki russkoj kul'tury.

21. Manihda, O. V. 2010. Pidsumky doslidzhen davnoruskykh poselen na terytorii Zakhidnoi Ukrainy u II-I polovyni XX st. (za materialamy Naukovoho arkhivu IA NAN Ukrainy). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1: Problemy dav- noruskoi ta serednovichnoi arkheolohii, s. 251-260.

22. Manihda, O. V. 2016. Selo Halytskoi ta Volynskoi zemel (arkheolohichna karta X--XIII st.). Avtoreferat dysertatsii k. i. n. IA NAN Ukrainy.

23. Manihda, O. V. 2018. Kompleksy X--XIII st. z terytorii Volynskoi ta Halytskoi zemel yak pryklad synkhronnoho pobutuvannia keramichnykh form. Arkheolohiia i davnia is- toriia Ukrainy, 4 (29), s. 84-97.

24. Mateleshko, Yu. P. 2013. Administratyvno-terytorialni odynytsi Kyivskoi Rusi Х--ХІ st.: Problemy terminolohii (is- toriohrafiia pytannia). Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho uni- versytetu. Seriia: Istoriia, 1 (30), s. 152-159.

25. Maiarchak,S. P.2006.Arkheolohichnipam'iatkyIX--XIII st. Livoberezhzhia Serednoho Podnistrov'ia. Kam'ianets-Podil- skyi: Moshak M. I.

26. Myska, R. H. 2009. Do pytannia lokalizatsii litopysnoho Moklekova. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykar- pattia i Volyni, 13, s. 255-262.

27. Myska, R. H. 2011. Terebovelska zemlia v XI--XIII st. (za arkheolohichnymy dzherelamy). Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 1, s. 186-209.

28. Mykhailyna, L. P. 2007. Slov'iany VIII--X st. mizh Dni- prom i Karpatamy. Kyiv: IA NAN Ukrainy.

29. Panyshko, S. D. 1997. Formuvannia terytorii Volynskoi zemli u XII -- na pochatku XIV stolittia. Avtoreferat dysertat- sii k. i. n. IA NAN Ukrainy.

30. Petrashenko, V. O. 2003. Lisostepova zona. In: Mot- sia, O. P. (ed.). Selo Kyivskoi Rusi (za materialamy pivden- noruskykh zemel). Kyiv: Shliakh, s. 47-62.

31. Pyvovarov, S. V. 2006. Serednovichne naselennia mezhy- richchia Verkhnoho Prutu ta Serednoho Dnistra (XI -- persha polovyna XIII st.). Chernivtsi: Zelena Bukovyna.

32. Rozhko, V. M. 2012. Teoretychni zasady hrafichnoi re- konstruktsii derev'ianoi naskelnoi arkhitektury. Fortetsia: zbirnyk zapovidnyka «Tustan», 2, s. 8-20.

33. Romanchuk, S. P. 1981. Lokalizatsiia, struktura i dinami- ka antropogennykh landshaftov proshlogo (metody issledova- niia). In: Esakova, B. A, Istomina, E. G. (eds.). Vzaimodeistvie obshchestva i prirody v protsesse obshchestvennoi evoliutsii. Moskva: Nauka, s. 69-79.

34. Rudyi, V. 2002. Hospodarstvo ta torhovelni zv'iazky nase- lennia Peremyshlskoi zemli v IX--XIII st. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia istorychna, 37 (1), s. 71-85.

35. Rudyi, V. 2002. Sotsialna struktura naselennia Peremy- shlskoi zemli v IX -- seredyni XIV stolit. Zapysky naukovoho tovarystva imeni T. H. Shevchenka, CCXLIV: Pratsi Arkhe- olohichnoi komisii, s. 258-263.

36. Rusanova, I. P., Timoshhuk, B. A. 1993. Yazycheskie svya- tilishha drevnikh slavyan. Moskva: Arkhe.

37. Srednevekovoe... 2004. Srednevekovoe poselenie Nastas'ino. Moskva: IA RAN. Trudy Podmoskovnoj ekspediczii IA RAN, 2.

38. Steblii, N. Ya. 2007. Systema zaselennia Verkhnoho Podnis- trovia ta Verkhnoho Popruttia u III--VII st. n. e. (za danymy arkheolohii). Avtoreferat dysertatsii k. i. n. IA NAN Ukrainy.

39. Timofeenko, A. G. 2014. Evolyucziya proczessa rasseleniya na territorii Yugo-Vostochnoj Belarusi s VII veka do nashej ery do serediny XIII veka nashej ery: prirodnye i obshhest- venno-politicheskie zakonomernosti. Vestnik Poloczkogo Go- sudarstvennogo universiteta. Seriya A. Gumanitarnye nauki, 1, s. 2-14.

40. Tymoshchuk, B. O. 1982. Davnoruska Bukovyna (X -- per- sha polovyna XIV st.). Kyiv: Naukova dumka.

41. Tomashevskyi, A. P. 2003. Pravoberezhne Polissia. In: Motsia, O. P. (ed.). Selo Kyivskoi Rusi (za materialamy pivden- noruskykh zemel). Kyiv: Shliakh, s. 4-26.

42. Tomashevskij, A. P. 2008. Izuchenie sistem zaseleniya Ovruchskoj volosti v Ovruchskom proekte. In: Makarov, N. A., Chernov, S. Z. (eds.). Sel'skaya Rus' v BX--XVI vekax. Moskva: Nauka, s. 50-73.

43. Tomashevskyi, A. P., Pavlenko, S. V. 2014. Horodyshcha y ukreplenyia srednevekovoi Ovruchskoi volosty. In: Tolo- chko, P. P. (ed.). Mista Davnoi Rusi. Zbirka naukovykh prats pam'iati A. V. Kuzy. Kyiv: Starodavnii svit, s. 470-512.

44. Tunia, K. 2012. Systema zaselennia v Karpatakh u piz- norymskyi chas ta na rannikh etapakh Velykoho pereselennia narodiv. Fortetsia: zbirnyk zapovidnyka «Tustan», 2, s. 350363.

45. Filipchuk, M. A. 2012. Slov'ianski poselennia VIII--X st. v Ukrainskomu Prykarpatti. Lviv: Astroliabiia.

46. Shevchenko, Yu. Yu. 1988. Evoliutsiia antropohen- nykh landshaftiv v Nyzov'iakh Desny v I tys. n. e. Druha Chernihivska oblasna naukova konferentsiia z istorychnoho kraieznavstva, 2, s. 8-9.

47. Yahodynska, M. O. 2015. Davnoruski pam'iatky Zakhidno- ho Podillia X--XIII st. Dysertatsiia k. i. n. IA NAN Ukrainy.

48. Yahodynska, M. O. 2018. Arkheolohichni pam'iatky Ter- nopilshchyny: Davnoruski pam'iatky Zakhidnoho Podillia X--XIII st. Ternopil: Terno-hraf.

49. Czopek, S., Trybala-Zawislak, K., Wojceszczuk, N., Osaulc- zuk, O., Bobak, D., G^bica, P., Jacyszyn, A., Pasterkiewicz, W., Pawliw, D., Petehyrycz, W., Poltowicz-Bobak, M., Wacnik, A. 2018. Przemiany kulturowo-osadnicze w dorzeczu rzeki Wiszni w epoce brqzu i we wczesnej epoce zelaza / Kulturno-poselen- ski zminy v baseini richky Vyshnia v epokhu bronzy i za doby rannoho zaliza v konteksti zmin doistorychnoi i rannosered- novichnoi oikumeny. Rzeszow: Uniwersytet Rzeszowski.

50. Harper, T. K., Diachenko, A., Rassamakin, Yu, Ya, Kennett, J. D. 2019. Ecological dimensions of population dynamics and subsistence in Neo-Eneolithic Eastern Europe. Journal of Anthropological Archaeology, 53, p. 92-101.

51. Davies, T, Fry, H, Wilson, A, Palmisano, A, Altaweel, M, Radner, K. 2014 Application of an Entropy Maximizing and Dynamics Model for Understanding Settlement Structure: The Khabur Triangle in the Middle Bronze and Iron Ages. Journal of Archaeological Science, 43, p. 141-154.

52. Garcia-Contreras Ruiz, G. 2012. Hydrogeological conditions in the medieval settlement pattern in the Northeast valleys of Guadalajara (Spain). In: Variabilites environnementales, mutations sociales nature, intensites, echelles et temporalites des changements. XXXII rencontres internationales d'archeologie et d'histoire d'Antibes Sous la direction de F. Bertoncello et F. Braemer. Antibes: APDCA, s. 281-291.

53. Malina, O., Silhavy, J. 2012. Srovnani s moznostmi a vysledky aplikace prostorove statistiky v GIS. Surface artefact survey and models of medieval settlement transformation.

54. Manigda, O. 2018. Using GIS methods for determination trends in the formation of habitation localities in a region of middle Dniester basin in the 10th--13th cent. AD. In: International scientific conference «Cultural heritage: research, valorization, promotion»: through science, to cognition of national heritage: program a. abstracts, Chisinau, May 30--31. Chisinau: Institutul patrimoniului cultural, p. 56.

55. NASA The Shuttle Radar Topography Mission.

56. Tamaskovic, J., Hladik, M. 2015. The research of the settlement structure in the Lower Morava river valley in the Early Medieval Age using GIS and statistical methods.

57. Wehner, D. 2010. Stodorania. Struktury osadnicze stodor- an i ich przemiany we wczesnym sredniowieczu (VII -- pol. XII w.) Naukovi studii: Zbirnyk naukovykh prats, 3, s. 92-99.

Размещено на Allbest.ru