Курган 6 могильника Водославка. Поховання скіфської знаті

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Курган 6 могильника Водославка. Поховання скіфської знаті

С.О. Купрій

О.В. Ліфантій

О.В. Шелехань

Аннотація

Публікується поховання представників скіфської знаті середньої ланки з некрополя поблизу с. Водославка Новотроїцького району Херсонської області. У катакомбі під курганом 6 розчищено рештки двох небіжчиків - чоловіка та жінки, яким належав представницький набір коштовних речей та зброї. Могильник розташований на рівновіддаленій відстані від основних елітних поховань Степу, на шляху з Боспорського царства до центру Скіфії у Подніпров'ї. Представлений комплекс кургану 6 відноситься до другої - третьої чверті IV ст. до н.е.

Ключові слова: Північне Причорномор'я, скіфська культура, курган, поховальний ритул.

Annotation

S.O. Kuprii, O.V. Lifantii, O.V. Shelekhan. Barrow 6 of Vodoslavka burial ground. The grave of scythian nobility

З певною мірою умовності весь інвентар з поховальної камери можна поділити на три групи. До першої відноситься інвентар, пов'язаний з захороненням чоловіка: зброя, особисті прикраси та кінське спорядження з першої вхідної ями. До другої - речі, що належали підзахороненню (?) жінки, передусім, прикраси її одягу та знаряддя праці. І, врешті, до третьої групи належать знахідки, зафіксовані обабіч тіл, що могли належати як чоловікові, так і жінці.

Уздовж північної стінки поховальної камери, на рівні лівого плеча чоловіка лежало три наконечника списів. На відстані 1,4 м від них знайдено два підтоки та ще один наконечник списа у підвішеному стані на рівні 0,6 м від дна могили. У районі фаланг правої кисті лежав масивний золотий перстень. На ногах чоловіка зафіксовано бронзові наголінники, крім того, біля лівої ноги знаходились п'ять пастових бусин.

Праворуч від скелету жінки, знаходився наконечник списа і дротики. Три підтоки знаходились також на відстані 1,4 м від цих наконечників. Ще один наконечник дротика лежав південніше на 0,6 м окремо від решти.

У похованні знайдено велику кількість предметів з коштовних металів Слід наголосити на появі прикрої плутанини, що виникла під час публікації деяких деталей поховального інвентарю жінки. Так, золоті аплікації одягу були згадані як такі, що походять із поховання 1 (Ліфантій 2015, с. 71, табл. 2) і поховання 2 (Ліфантій 2018, с. 55 і далі), хоча, як ми бачимо, і перше і друге поховання здійснені в одній катакомбі. У тексті звіту вказано точну кількість - 178 предметів. Проте відомих нам речей зі срібла та золота, знайдених у камері, дещо більше, а саме 179: 172 аплікації одягу (якщо рахувати три фрагменти вузької стрічки з підвісками як один предмет, дві відірвані від пластинок з качками підвіски не враховувати окремо та взяти до уваги одну аплікацію випадково записану до к. 1), два золотих персня, дві срібні посудини, уламок срібного кільця та дві срібні ворворки (одна із золотим плануванням).. У районі грудей та черепа скелета жінки зафіксовано скупчення золотих оздоб одягу та головного убору: дрібні та довгі пластини, стрічки з підвісками, прикраси у вигляді качки та амфороподібні підвіски. Біля правого коліна знайдено щитковий перстень, біля правиці - пастові бусини. На жаль, ці прикраси були переміщені (грабіжниками (?), чи внаслідок природних обставин), а частина з них явно була викрадена. Усе це значно ускладнює та робить менш надійними можливі реконструкції. Єдиним беззаперечним фактом є віднесення їх до деталей жіночого костюма.

За правицею жінки, на відстані 0,7 м від неї лежали рештки заупокійної трапези у вигляді кісток великої рогатої худоби. їжа, напевно, була покладена на дерев'яне блюдо, що не збереглося. Поруч з ними зафіксовано залізний ніж з кістяним руків'ям та бронзовою оковкою, срібні кілік та кубок, а також залізна пластинка із п'ятьма гвіздками.

У центральній частині камери знаходився залізний світильник. У північно-східному куті камери зафіксовано колеса воза, від яких лишились фрагменти залізної оковки. Окрім того, значна кількість знахідок фіксувалась у підвішеному стані в заповненні могили: фрагменти бойового пояса, наконечники стріл, ворворки, фрагменти веретена, бронзова шпилька, уламок срібного кільця.

Рис. 4. Залізні вироби: 1 - цвяхи та скоби дерев'яного закладу поховальних камер; 2 - окуття колеса; 3 - пластинка, ймовірно окуття підносу

Характеристика знахідок залізні деталі (рис. 4: 1)

1. Цвяхи зігнуті С-подібної форми, прямокутні в перетині, шириною 0,5 см і довжиною до 10-14 см, з пласкими чотирикутними шляпками шириною 1,5-3 см.

2. Обойми, зігнуті з плаского дроту у неправильні прямокутники із заведеними один за інший кінцями. Розміри 5 х 2,5 см, ширина 1-1,5 см. Загалом зафіксовано 323 одиниці цвяхів та обойм.

Аналогічні деталі, що інтерпретуються як кріплення дерев'яного заслону гробниці, зафіксовані, наприклад, у похованнях Соболевої Могили (Мозолевский, Полин 2005, с. 155), кургану 15 Золотобалківського могильника (Полин 2014, с. 118).

Фрагменти колеса

Залізні оковки від колеса (рис. 4:2) у вигляді залізних пластин напівкруглої форми (18 фрагментів), що кріпились за допомогою залізних круглих в перетині цвяхів з широкою шляпкою. Довжина оковок - 16,5 см, ширина - 3 см, довжина цвяхів - 4 см.

Подібні знахідки були присутні у Гаймановій Могилі (Бидзиля, Полин 2012, с.285, 316, 427) та Краснокутському кургані (Мелюкова 1981, с. 28). Детальна реконструкція розміщення оковок на колесі відома на підставі знахідок у тризні кургану 15 Золотобалківського могильника (Полин 2014, с. 101, рис. 57-58). Але, на жаль, у нашому випадку, фрагментарність залізних деталей та стан збереженості органічних частин не дає змоги відновити первинний вигляд коліс та, навіть, встановити їхню кількість.

Пластинка залізна

Залізна увігнута пластинка із закругленими кінцями, що кріпилась на дерев'яну основу на п'яти гвіздках. Довжина - 9,5 см, ширина - 1,3 см. Довжина гвіздків - 1,8 см (рис. 4:3). Знайдена була поруч із срібними посудинами, тому, можливо слугувала деталлю дерев'яного підносу.

Бляхи бронзові

Бронзові круглі бляхи злегка випуклої форми фіксувались на дні вхідної ями та у заповненні поховання. Всього зафіксовано 24 екземпляри, що мали чотири отвори по краях та злегка випуклу форму. Діаметр становив 5,5 та 7 см, товщина - 0,1 см (рис. 5: 1, 2).

Аналогічні вироби були зафіксовані серед деталей поховального кортежу бічної гробниці Товстої Могили (Мозолевський 1979, с. 117) та кортежу в насипу та рові Бабиної Могили (Мозолевский, Полин 2005, с. 103).

Загалом, були висловлені різні точки зору щодо призначення подібних бронзових або срібних блях. Останнім часом дослідники доходять думки про зв'язок таких блях із оздобами поховального кортежу або з прикрасами поховальних возів (Болтрик, Савовский 1991, с. 106). В одній із останніх робіт зазначено, що нараховується лише близько двадцяти скіфських комплексів, де зафіксовано круглі листові бляхи. При чому їхній ареал практично повністю окреслюється у суто степовому регіоні (Бабенко, Задников 2014, с. 134-135).

Срібні круглі бляхи (6 екземплярів)

1. Чотири великі срібні бляхи із загнутим краєм та виступом урізано-конічної форми посередині діаметром 8 см, завтовшки - 0,1 см (рис. 5: 3).

Рис. 5. Інвентар поховання: 1-5 - срібні фа- лари кінської вузди; 6-9 - списи; 10-11 - дротики; 12-18 - втоки; 19-21 - кнеміди; 22 - фрагменти поясу; 23-26 - наконечники стріл; 27-33 - ворворки; 34 - перстень

2. Срібна злегка випукла бляха із загнутими краями діаметром 5,5 см (рис. 5: 4).

3. Срібна бляха овальної форми, прикрашена пальметками та рубчиком по краю, розміром 7 х 5 см (рис. 5: 5).

Аналогічні срібні прикраси кінської вузди бачимо серед оздоб коней з Товстої Могили. Зокрема, бляхи з умбоноподібним виступом відомі з південної кінської могили, а вироби з пласкою поверхнею - з північної кінської могили (Мозолевський 1979, с. 34, 40; рис. 21: 1; 25: 5). Також аналогічні знахідки були присутні серед комплексу вузди з Краснокутського кургану (Мелюкова 1981, с. 76).

Залізні списи та дротики

1. Списи (рис. 5: 6-9) однотипні, видовже- но-трикутної форми, з ромбічним в перетині пером (5 екземплярів). Мають втулку урізано- конічної форми, злегка розширену до низу, із невеликим валиком в основі. Розміри подано в табл. 1.

2. Дротики (рис. 5: 10-11) однотипні. Наконечники мають трикутне, ромбічне в перетині перо з жалами, довгу шийку та циліндричну втулку з валиком в основі (3 екземпляри). Розміри подано в табл. 2.

Таблиця 1

Параметри списів з поховання, см

Таблиця 2

Параметри дротиків з поховання, см

Таблиця 3

Параметри втоків з поховання, см

3. Залізні підтоки (рис. 5: 12-18) однотипні циліндричної форми (6 екземплярів) см - 32а, 33, 34а;

2 см - 22-32, 34;

3 см - 1-5, 19а;

5 см - 6-18;

6 см - 19-21. Розміри подано в табл. 3.

Оскільки наконечники та підтоки збереглись in situ, можна приблизно встановити загальну довжину виробів. За приблизними підрахунками довжина і списів і дротиків становить близько 1,9 м. Такі параметри цілком відповідають середнім показникам метальної зброї IV ст. до н.е. (Савченко 2004, с. 170, 174).

У цілому, списи та дротики вважаються одним з найбільш розповсюджених видів зброї у скіфській культурі. За чисельністю вони поступаються хіба лише стрілецькому озброєнню (Мелюкова 1964, с. 35, 40-44; Бунятян 1985, с. 67, 222). Для прикладу, у похованнях Середнього Дону V-IV ст. до н. е. списи та дротики (чи їх фрагменти) були виявлені майже у чверті досліджених поховань (Савченко 2004, с. 164, 171), на пам'ятках Середнього Побужжя третина поховань містила списи (Бессонова 1994, с. 23). Зазвичай кількість таких знахідок у рядовому похованні не перевищує двох одиниць, тоді як для інвентарю знаті притаманні набори з кількох екземплярів (Бидзиля, Полин 2012, с. 269).

Кнеміди (рис. 5: 19-21)

Бронзові наголінники (кнеміди), виготовлені з тонкого листового металу 1-1,5 мм завтовшки. Розміри: висота - 34 см, ширина по верхній частині - 18 см, ширина по нижній частині - 10 см. На момент розкопок відзначалось, що вироби були ретельно відполіровані, але вкриті шаром темно-зеленої патини.

Форма кнемід була відновлена з уламків. Вони повторюють форму гомілки на них детально відтворено м'язовий рельєф, зокрема пластично показані литкові м'язи та довгі м'язи гомілки. У результаті моделювання форми ноги, вздовж фронтальної поверхні кнеміди формувалось вертикальне ребро, що могло надавати виробу додаткової жорсткості. Разом з тим, не можна погодитись з дослідниками, котрі припускають, що моделювання мускулатури було покликане забезпечити якомога щільніше прилягання кнемід до ноги воїна (див. наприклад: Агульников и др. 2013, с. 273). Адже у такому разі обладунок перешкоджав би скороченням м'язів та кровообігу в кінцівках, а амортизація ударів була б зведена до мінімуму.

Питання поширення кнемід у скіфській культурі було розглянуто у низці спеціальних робіт (Галанина 1965; Черненко 1968). З тих пір серія імпортних античних наголінників у Північному Причорномор'ї розширилась за рахунок нових знахідок: Первомаївка ІІ, к. 1, п.2 У тексті звіту вказано, що було зафіксовано шість підтоків, хоча на ілюстрації зі звіту зображено сім екземплярів. та к. 4, п.8 (Евдокимов, Фридман 1987, с. 94, 111), Іллінка, к. 4, п.2 Також відомий, як курган 4 біля Білозерського кургану. (Плешивенко 1991, с. 63), Каїри, к. 1 (Куприй 1992, с. 137), Соболева Могила, п.2 (Мозолевский, Полин 2005, с. 175), Гайманова Могила (Бидзиля, Полин 2012, с. 271) та інші. Примітно, що їх ареал розширився й за рахунок знахідок у Лісостепу. зокрема, одна з найдавніших у Скіфії пар наголінників була виявлена у Стеблеві, к.3 (Скорый 1997, с. 35), більш пізнім часом датуються кнеміди з Куп'євахи, к. 13 (бойко, Берестнев 2001, с. 23), Пісочина, к. 33 (Бабенко 2005, с. 96) та зі Старого Мерчика, кургани 3 і 11 (Бандуровский, Буйнов 2000, с. 93).

Верхній край наголінників з кургану 6 має злегка дугоподібну форму, нижній заокруглений, злегка потовщений і відігнутий назовні. По краях прокреслені неглибокі паралельні лінії. По верхньому та нижньому краю, а також на бічних краях розташовані отвори діаметром 2-3 мм, пробиті з середини гострим знаряддям, після чого гострі рубчики були загладжені. Можна припускати, що ці отвори були призначені для кріплення м'якої підкладки кнемід.

Характер розміщення отворів, їх різний діаметр та безсистемне нанесення свідчать про те, що вони були пробиті не за один раз. Можна припускати, що кнеміди використовувались протягом довгого часу і, навіть, не однією людиною. відповідно, тут фіксуються сліди підгонки під параметри нового власника. До подібних висновків раніше прийшла Л.К. Галаніна, аналізуючи кнеміди з Керчі (Галанина 1965, с. 12). Також не виключено, що ці отвори лишились після ремонту чи заміни внутрішньої підкладки.

Кнеміди могли триматись на нозі без додаткових кріплень тільки за рахунок пружності металу. Хоча й не виключено, що вони кріпились за допомогою шкіряних ремінців, обв'язаних навколо гомілок, як це можемо бачити на гребені з кургану Солоха (Галанина 1965, с. 12). Фрагмент ремінців було зафіксовано наприклад, на знахідці з Іллінки, к.4, п.2 (Плешивенко 1991, с. 63). Також сліди шнурівки було зафіксовано, на фрагменті повстяної підкладки наголінників з кургану 7 біля с. Пуркарь (Агульников и др. 2013, с. 271)

Особливістю розглянутої пари кнемід, як і знахідок зі Стебліва, к.3, є відсутність наколінників, які, напевно, були відрізані. Є.В. Черненко, описуючи подібні знахідки з Керчі та Курджипського кургану, пояснював відсутність наколінників тим, що вони були видалені після значних ушкоджень (Черненко 1968, с. 116).

Цікава аналогія відома із впускного поховання кургану 493 біля с. Іллінці. Тут комплект об- ладунку також складався з кнемід та бойового поясу, а набір холодної зброї - зі списа, дротика та наконечників стріл. Обидва виявлені тут наголінника також перебували у використанні протягом тривалого часу. Вони мають сліди ремонту у вигляді бронзових латок на заклепках, що скріплювали поздовжні тріщини (Галанина 1977, с. 35).

Ще одна характерна і дуже яскрава прикмета наголінників з Водославки - шкіряні вставки на внутрішній поверхні литки. Вони мали трапецієподібну форму із округленими краями і були сформовані зі шкіри товщиною 1 мм. Розміри вставки - 8 х 6 см. Шкіра кріпилась до бронзи за допомогою тонкого шкіряного шнурка діаметром 1 мм. Слід відмітити акуратну прошивку шнурком, адже довжина стежка по шкірі не перевищувала 1 см.

У зв'язку з цим слід згадати кнеміди з поховання 2 Соболевої Могили. Вони також мали анатомічну форму без наколінника, лише верхня частина дещо відгиналась назовні, передаючи нижню частина колінного суглобу. Внутрішня сторона прикривала ногу лише частково, залишаючи литковий м'яз відкритим. На думку авторів публікації, така форма кнемідам була надана одразу при виготовленні, оскільки по всьому периметру зовнішньої поверхні зберігся прокреслений орнамент у вигляді двох паралельних ліній. Незвичну форму вони пов'язують із тим, що власник цих наголінників був вершником, а отже ця частина тіла у нього і так була б захищена від уражень (Мозо- левский, Полин 2005, с. 175).

Можна також припускати, що шкіряні вставки призначались для убезпечення коня від травм. Адже, як відомо, за скіфського часу стремена ще не були винайдені і вершники змушені були утримуватись на коні зусиллям ніг. Крім того, ця обставина призводить до думки, що доопрацювання внутрішньої поверхні кнемід було обумовлене прагненням покращити контакт коня і вершника. Адже шенкель, тобто частина ноги нижче коліна, за таких умов мав би відігравати надзвичайно важливу роль. Більше того, якщо поставала потреба керувати конем без рук, що для кінного стрілка мало бути нагальною потребою, шенкель лишався основним засобом подачі команд (Куприй 1994, с. 73).

Безпосередньою аналогією наголінників з Водославки є знахідка з Керчі IV ст. до н.е., де також простежуються вирізи з внутрішньої сторони, що, як ми тепер можемо припускати, напевно також могли бути зроблені для шкіряних вставок. Короткі кнеміди зі зрізаними наколінниками відомі з Курджипського кургану, який також датується IV ст. до н.е. (Галанина 1980, с. 100). На кнемідах з Олонештського скарбу, який пов'язується із невдалим походом намісника зопіріона, бачимо доопрацювання іншого роду. Тут обладунок було покращено шляхом додавання з зовнішніх боків бронзових пластин (Сергеев 1966, с. 136).

У цілому, наголінники були одним із найпоширеніших видів захисного спорядженя гоплітів у античному світі. Вони відомі ще за часів архаїки. зокрема, класичний тип із анатомічними деталями відомий із пізньоархаїчного часу і надалі він практично не зазнав суттєвих змін протягом всього часу вжитку. Більшість кнемід, знайдених у Північному Причорномор'ї належать до виробів одного типу (Мелюкова 1964, с. 75; Галанина 1965, с. 6). У пам'ятках Східної Європі вони побутують з середини V ст. до н.е. і, принаймні, до ІІ ст. до н.е.

Знахідки кнемід у скіфському середовищі та, що особливо, припасування цього суто піхотинського обладунку під потреби вершника, засвідчує високий рівень взаємодії греків і варварів. Значна кількість наголінників походить з Керченського та Таманського півостровів. Ця обставина свідчить про те, що Боспорське царство відігравало роль основного постачальника цих речей (Мелюкова 1964, с. 76; Галанина, 1964 с. 7). Наведені аналогії та міркування вказують на високу вартість та тривалий вжиток кнемід. Можна говорити, що кожен власник цінував їх та припасовував ці вироби під себе.

Пояс

Бойовий пояс (рис. 5: 22) представлено залізними С-подібними пластинами (12 екземплярів) шириною 3-3,5 см. На зовнішній поверхні пластин простежувався органічний тлін, можливо від покриття зі шкіри.

Судячи зі збережених частин, представлених на ілюстраціях у звіті, важко впевнено інтерпретувати цю знахідку. Найбільш рання аналогія поясу цього типу - знахідка VI ст. до н.е. з кургану 2 біля с. Щучинка. Хоча він має набагато складнішу конструкцію, ніж фраг- ментована знахідка з Водославки - центральний ряд його набраний з подібних видовжених пластин (Черененко 1968, с. 69). Інша знахідка, що добре передає форму і кріплення пластин аналогічного виробу - пояси з Північної гробниці Гайманової Могили (Бидзиля, Полин 2012, с. 375, 398).

Цілком ймовірно, що пояс був єдиним зразком обладунку у могилі, адже жодної пластинки панцира в заповненні не було виявлено. Окремі знахідки бойового поясу відомі, наприклад, з кургану 11 могильника Нагорне (Мозолевс- кий 1973, с. 204) та кургану 493 біля с. Іллінці (Галанина 1977, с. 32). Додатковий захисний пояс зафіксовано в похованні 1 кургану 2 біля с. Червоний Поділ. Він був складений з подібних довгих залізних пластин С-подібної форми розміром 9 х 2,1 см (Полин 1984, с. 110).

Наконечники стріл (15 екземплярів)

1. Бронзові трилопатеві наконечники стріл (рис. 5: 23-26) були знайдені у заповненні камери. Усі вони мають виступаючу втулку та опущені лопаті, що утворюють шипи (14 екземплярів). Довжина становить від 3,2 до 4,3 см, ширина - 0,9 см. У втулках простежено рештки древків, вкритих чорною та червоною фарбою.

2. Роговий наконечник стріли кулеподібної форми (рис. 5: 26) довжиною 3,4 см і діаметром 0,7 см.

Сагайдачний набір, укомплектований аналогічними бронзовими наконечниками у поєднанні з роговим кулеподібним, бачимо у складі інвентарю кургану 1 могильника Гайманово Поле (Тереножкин и др. 1977, с. 157). Також подібні зразки широко представлені у наборі з поховання 2 Хоминої Могили, (Мозолевский 1973, с. 227). Дев'ять сагайдачних наборів було зафіксовано у похованні 2 кургану 4 Іллінка. Три з них, третій, четвертий та сьомий повністю чи майже повністю укомплектовані аналогічними наконечниками (Плешивенко 1991, с. 60).

Рогові наконечники, хоча й в обмеженій кількості, стабільно присутні у сагайдачних наборах протягом всього скіфського часу не зважаючи на тотальне домінування бронзових виробів. Відмічається, що у IV ст. до н.е. вони у більшій мірі зустрічаються в похованнях Степу (Євдокимов та ін. 2012, с. 81-82). Єдиний випадок, коли в сагайдаку містились лише рогові наконечники - набір 9 з Бердянського кургану (Мурзін, Фіалко 1998, с. 103-104).

Ворворки

Ворворки урізано-конічної форми (8 екземплярів).

1. Рогові ворворки, 5 екземплярів (рис. 5: 27-31). Розміри подано в табл. 4.

2. Залізна ворворка (рис. 5: 31) 0,6 см заввишки, діаметром 1,5 см, з отвором діаметром 0,3 см.

3. Срібні ворворки, з яких одна плакована золотом (рис. 5: 32, 33). Розміри подано в табл. 5.

Оскільки всі ворворки були зафіксовані у перевідкладеному стані, важко говорити про їх призначення. Аналогічні предмети могли бути деталями захисного обладунку, сагайдака, кінської вузди чи чохлів наконечників списа.

Таблиця 4

Параметри рогових ворворок з поховання,см

Таблиця 5

Параметри срібних ворворок з поховання, см

Набір різнопланових бронзових ворворок відомий з кургану 2 біля с. Гладківщина, де вони зафіксовані у якості аксесуарів на ремінцях кріплення панцира (Григорьев 1994, с. 71). Срібна ворворка, що також асоціюється із застібкою обладунку, відома у такому знатному комплексі, як Перша завадська Могила (Мо- золевский 1980, с. 102). Утім, не виключено, що принаймні частина ворворок належала до прикрас вузди, хоча її деталей у катакомбі не було виявлено. Наприклад, аналогічні кістяні ворворки низького профілю відомі з кінського захоронення гробниці 2 Бабиної Могили (Мозолевский, Полин 2005, рис. 74: 4-8, 10-13).

Перстень чоловіка

Безрозмірний масивний перстень виготовлений із золота 958° (рис. 5: 34). Шинка виконана у вигляді двох кінців, що заходять один на одного. Щиток виробу оздоблений карбованим рослинним орнаментом У тексті звіту орнамент названо тамгою, що є малоймовірним.. Розміри персня - 2,9 х 2,6 см, висота - 1,5 см, маса - 22,72 гр. Поверхня виробу ретельно наполірована. Наявність великої кількості механічних пошкоджень, особливо на внутрішній поверхні розімкнутих кінців, свідчать про тривалий ужиток. На щитку присутні дві суттєві деформації поруч із нанесеним орнаментом. Аналогічних виробів нам не відомо. Через відсутність чітких критеріїв у типології В. Г. Петренко, важко віднести його до певного типу.

Золоті аплікапії одягу

1. Аплікації із зображенням жіночого персонажу із довгим ножем та ногою копитного (3 екземпляри) (рис. 6: 1). Разом із пластинками описаними нижче належать до варіанту І40а (за: Ліфантій 2018). Зазвичай присутні попарно із зображеннями менад із посохом. У цьому випадку, вірогідно, як мінімум одна аплікація із жінкою у плащі була викрадена під час пограбування. Наявні такі зображення на суцільних платівках головних уборів, на жаль, не дають однозначного розуміння місця розміщення менад одна стосовно одної. Так на рижанівській пластині таких жіночих фігур відтиснута непарна кількість (Ростовцев, Степанов 1917, табл. VI), а пісочинські вироби взагалі справляють враження недовершеності (Бабенко 2005, фото 11). Однак, видається логічним розміщення жінок парами обличчями одна до одної. Вакханок передано у стані ритуального танку. Ліва фігура представлена дівчиною у тозі розвернутою направо, у правиці вона тримає великий ніж, у лівиці - ногу козла, голова відхилена назад, волосся хвилями лежить на лівому плечі.

1. Платівки із зображенням жінки із посохом (2 екземпляри) (рис. 6: 3). Є доповненням попередніх. На них показано дівчину із заплетеним у високу зачіску волоссям (можливо це капюшон), розвернутою ліворуч. У правиці вона тримає посох, у лівиці голову козла (?). За нею тягнуться хвилі її гіматія, що розвивається на вітру. Ці, а також описані вище пластинки були виготовлені на, вірогідно, бронзовій матриці набиванням через свинцеву прокладку (відсутні сліди від протирки стекою та видно рельєф матриці на обох поверхнях), і потім карбовані твердою стекою (орнамент на одязі). Отвори нанесені на платівки з лицьового боку.

Пластинки із аналогічним зображенням менад присутні парами у курганах: «впускному» похованні Діївого (Спицын, 1906, табл. XIII), південній гробниці 4 Гайманової Могили (Бидзиля, Полин 2012, рис. 225), Денисовій Могилі (Рябова 1979, рис. 1: 5). Одиничне зображення вакханки походить з центральної могили к. 14 Верхнього Рогачика та один фрагмент з п. 1 к. 12 Верхнього Рогачика (Болтрик, Фиалко 2007, рис. 1: 11). Такий же сюжет на цільних пластинах, де ці постаті відтиснуті парами, відомий за лісостеповими курганами: Великим Рижанівським та к. 8, п. 1 Пісочинського могильника. Можна також згадати пластинки із кургану Большая Блізніца (Стефани 1873, табл. VIII), на яких, однак, зображення менад сильно відрізняються від описаних вище, як загальними рисами (зачіска, поза), так і певними атрибутами. Наприклад, у жінки із тирсом відсутній плащ, і вона не тримає голову тварини у руці, а менада з ножем не завжди має м'ясо в руці. Датування комплексів із цими платівками коливається у межах другої чверті IV - першої декади III ст. до н.е. На основі наявних in situ знахідок, пластинками цього варіанту прикрашалися виключно головні убори жінок.

2. Платівка із золота високої проби, зроблена із двох спаяних частин. Має вигляд квітки лотоса, утвореної трьома пелюстками та двома листами приквітника, обрізаної по контуру (рис. 7: 1). Таке спрощене виконання квітки є досить популярним у якості декору одягу скіфської знаті, проте зазвичай такі платівки не складені з двох елементів. У виробі присутні два отвори згори та два знизу, що утворюють два повздовжні наскрізні жолобки. Лицьовий бік має чіткий малюнок, на зворотному присутні лише вигини на місці описаних жолобків. Отже зображення було відтиснуте Важко говорити про спосіб виготовлення (на матриці чи пуансоном) через відсутність можливості побачити внутрішню сторону фронтального листа. лише на фронтальній пластинці. На поверхні лицьової частини присутні дрібні фракції металу, що говорять про низьку якість листа-заготовки (?). Контур пелюсток було додатково пропрацьовано стекою.

Подряпини на поверхні та зім'яті кути вказують на тривале використання виробу. Можна сміливо віднести її до варіанту IV4Ba (за О.В. Ліфантій), до якого належать вироби з ряду степових пам'яток: гробниця 2 Бабиної (Мозолевский, Полин 2005, табл. 12: 25), південна гробниця 4 Гайманової (Бидзиля, Полин 2012, рис. 226: 41-43), п. 3 Казенної Могили (Мурзин и др. 1987, табл. LXXI: 3), центрального поховання та грабіжницького лазу Лугової Могили (ДГС 1866, I, табл. IX: 14), к. 1 Водославки (Ліфантій, 2018, рис. 2: 21; 12) та Тетяниної Могили (Мурзин та ін. 1987, рис. 11: 6). Датування комплексів, що містили такі прикраси одягу - IV - початок ІІІ ст. до н.е.

Рис. 6. Прикраси головного убору. 1 - стленгіда; 2-3 - платівки у виг-ляді менад; 4 - довга пластина; 5 - стрічка з підвісками

Рис. 7. Платівки прикраси одягу

Таблиця 6

Параметри дрібних аплікацій одягу з поховання

3. Платівки із зображенням так званого грифоно-гіпокампа, розвернутого праворуч (20 екземплярів), вписаного у коло, оточене розсіченим валиком (рис. 7: 2). Пластини цього вигляду належать до варіанту II3Aa (за О.В. Ліфантій). Дослідники по різному називають цю істоту: драконом, морським драконом, морським коником та гіпокампом. Це зображення поліморфа із головою, протомою та крилами грецького грифона із вертикальним вухом із дуже розмитим гребенем на зашийку, що поєднане із риб'ячим або драконовим хвостом. Хвіст закручений і утворює кільце, закінчується він китицею, що розділена на три частини. Подібне, проте очевидно виконане іншим пуансоном зображення присутнє на серії аплікацій із п. 2 Соболєвої Могили (Мозолевский, Полин 2005, табл. 18: 5). Значно віддаленішими за стилем є пластинки із образами гіпо- кампів із Куль-Оби (ДБК 1854, с. 3, табл. ХХ: 14), Чортомлика (ДГС 1872, табл. ХХХ: 15; Алексеев, Мурзин, Ролле 1991, рис. 76), «центрального» поховання Верхнього Рогачика (Отчет археологической комиссии за 1913-1915, рис. 221), Лугової Могили (Polin, Daragan 2011, fig. 4: 1), к. 9 Пісків (Гребенников 1987, рис. 3: 11) та к. 40 Пришиба (Шапошникова и др. 1985, табл. 78: 7), що були віднесені до інших варіантів цього ж типу II3A. Крім того, можна згадати ряд досить популярних круглих платівок, на яких гіпокампів розміщено у позі протистояння (тип II3B за О. В. Ліфантій): Бабина Могила (Мозолевський, Полин 2005, табл. 12: 30), к. 11 Верхнього Рогачика (Болтрик, Фиал- ко 2007, рис. 1: 24), к. 15 золотої балки (Полин, 2014, рис. 77а: 5), Лугова Могила (ДГС 1866, I, табл. VIII: 9) та Орел (Отчет археологической комиссии за 1909-1910, рис. 205).

5. Платівки із зображенням грифоно-гіпо- кампа, розвернутого у профіль ліворуч (23 екземпляри). вироби мають аналогічний до попереднього, лише дзеркально відображений малюнок (рис. 7: 3). є і інші відмінності: морда персонажа коротша, очі більші та виразніші, дзьоб масивніший, гребень чітко позначений, пір'я на плечі крила має чіткі геометричні форми. Така різниця у зображеннях, вірогідно, пояснюється або чіткішою позитивною матрицею, або більш ретельною протиркою стекою по ній. Щодо використання саме матриці сумніви практично відсутні, оскільки є всі ознаки: видно структуру матриці на внутрішній поверхні та сліди від протирки із певним трохи «глянцевим» ефектом на зовнішній.

Ці дві серії пластин із зображенням гіпокампа не лише мають найближчу аналогію по формі і орнаменту у виробах з Соболевої Могили, а й у тому, що і там і там присутні дві серії таких пластин із правостороннім і лівостороннім зображеннями гіпокампа (Мозолевский, Полин 2005, табл. 18). Крім того, у впускному похованні Соболевої Могили було знайдено, як і в к. 6 Водославки, срібний посуд: кубок, кілік, проте тут ще був ритон (Мозолевский, Полин 2005, табл. 20; 21: 1-2; 22: 1). Причому кілік мав дуже близькі параметри, і судячи зі збережених фотографій розкопок з кургану 6 водославки, профілі кубків дуже подібні (див. далі, рис. 9: 4).

6. Платівки із зображенням рогатого грифона, що стоїть (6 екземплярів) варіанту II1Ab (за О.В. Ліфантій). Поліморф розвернутий ліворуч, із піднятою правою передньою лапою, морда його показана у фас. Між лап у істоти розміщено колосок (рис. 7: 4). Подібна іконографія присутня на реверсах золотих пантикапейських статерів та дідрахм, що карбувалися впродовж певних років за правління ранніх Спартокідів: 379- 396, 369-359, 344-334, 314-304 рр. до н.е. (Анохин 1986, табл. 2: 91, табл. 3: 97, 102, 109, 115, 116), проте на монетах поліморф тримає у пащі списа, а лапи ніби спираються на колосок. Крім того, на описаних грошах часто присутні додаткові маркування та написи. Пластинки цього ж варіанту були знайдені у похованнях Малого Огузу (Спицын 1906, табл. 14: 22) та Тетяниної Могили (Мурзин и др. 1987, рис. 12: 5). Широка хронологічна позиція описаних комплексів - друга половина IV ст. до н.е. Примітно, що такі статери були використані у якості щитків трьох перснів з великого Рижанівського кургану (Скорый, Хохоровски, 2018, с. 96-98, рис. 186) та одного з к. 92 Мар'ївки (Garbuz 1993, p. 45-46, cat. no. 79). Не виключено, що ці персні були виготовлені з монет саме варварськими майстрами.

Спосіб виготовлення - протирка по матриці (сліди стеки на зовнішній та рельєф матриці на внутрішній поверхнях) без подальших доробок. Отвори нанесено із зовнішнього боку. Можна додати, що золотий лист має низьку якість - на внутрішньому боці у великій кількості візуально помітні фракції металу.

7. Платівки із зображенням грифона (6 екземплярів). Очевидно імітують попередні пластини (рис. 7: 5). Містять менш реалістичне, стилізоване зображення рогатого грифона у аналогічній позі. Хвіст істоти опущений літерою S до низу на відміну від піднятого догори і закрученого у складний візерунок хвоста на попередньому зображенні. Також відсутній елемент у вигляді колоска. На наш погляд, відрізняється і техніка виготовлення. Ці платівки були відтиснуті пуансоном, причому досить неретельно, що призвело до низької якості зображення. На двох пластинках присутні додаткові три лінії, нанесені карбівкою на крилі. Отвори пробито ззовні. Такі відмінності говорять про виготовлення цих та вищеописаних пластинок у різних майстернях або різними майстрами. Інакше важко пояснити такий контраст у техніці та зображенні.

8. Платівки із зображенням жіночого обличчя (2 екземпляри), вписаного у коло з розсіченого валика (рис. 7: 6). Ці аплікації можна віднести до варіанту I1Bi (за О.В. Ліфантій) за наступними ознаками: голова розташована у фас, обличчя має правильні риси, волосся розділене прямим пробором та укладені у зачіску, на рівні вух показано чи то локони волосся, чи то об'ємні підвіски. виділяє ці пластинки лише наявність начільної стрічки. До цього ж варіанту віднесено пластинки з Куль-Оби та, дещо спрощене, проте дуже подібне зображення на виробах з к. 1 Водославки (Ліфантій 2018, рис. 2; 3: 10-11). Л.В. Копєйкіна вважала, що на куль-обських аплікаціях показано грецьку богиню Деметру (Копейкина 1986, с. 46). І, судячи з іконографії цієї богині на ольвійських асах (Русяєва, Русяєва 1997, рис. 3; Карышков- ский 2003, с. 92-93, табл. VI: B-C; VII: A-C), у неї були всі підстави так вважати. Л.В. Копейкіна відносила ці вироби з Куль-Оби до першої половини IV ст. до н. е. на основі подібності зображення до срібних статерів Тарсу (Кілікія) 378-372 рр. до н. е. (Копейкина 1986, с. 47; див. також: Зограф 1951, табл. Х: 9, 233),

Пластинки виготовлені шляхом протирки стекою по матриці. На це вказують численні сліди від знаряддя на зовнішній поверхні та відбиток рельєфу матриці на внутрішній. Причому робота стекою була дещо недбала, тому очі та рельєф зачіски були додатково пропра- цьовані карбівкою. Отвори нанесено з фронтального боку.

9. Платівки із зображенням людського обличчя У тексті звіту вказано три типи: з однією (2 екземпляри); з двома (4 екземпляри) та із трьома (1 екземпляр) і додатково окремо знайдена аналогічна підвіска (Кубышев и др. 1984, с. 69)., так звані маски або личини (рис. 7: 7) У тексті звіту вони визначені як «жіноча личина» (Кубышев и др. 1982, с. 68). У тексті звіту вказано, що їх було 95 екземплярів, проте у фондах ІА НАНУ наявні лише 94 вироби. Це сталося у наслідок прикрої помилки - один з виробів було приписано до серії аналогічних аплікацій із к. 1 Водославки. Оскільки вироби дуже близькі, виокремити екземпляр з к. 6 тепер не можливо.. Вироби мають округлу форму та оконтурені розсіченим валиком. виконані у високому рельєфі (4 мм) та містять по три / два отвори, що пробиті з лицьового боку. Риси обличчя та зачіска (волосся позначене декількома вертикальними виступами) не дають чіткого натяку на стать. Окрім відтиснення виробів пуансоном, вірогідно, було викарбовано лінію, що позначала налобну стрічку (?) та інколи корегували верхню лінію очей чи брови (?). Не дивлячись на наявність задирок по краю обрізки, пластини мають багато потертостей та подряпин, що вказують на тривале використання.