Курган 6 могильника Водославка. Поховання скіфської знаті

Ці пластики віднесено до варіанту I1Ea типу I1E Голова-маска (за О.В. Ліфантій). Вироби цього варіанту представлені щонайменше у ще десяти курганах (Верхній Рогачик к. 10, к. 11 п. 2, Вовчанське к. 8 п. 1, Гайманова Могила південна гробниця 4, п. 2, Денисова Могила, Лугова Могила ЦПС та тризна, Петрівка, к. 4, п. 2, Страшної Могили, к. 4, п. 2, Мелітопольський, гробниця 1, Тетянина Могила), що вказує на популярність сюжету у якості прикрас одягу еліти протягом тривалого часу - з середини V і до початку ІІІ ст. до н.е. (див. Ліфантій 2018, с. 76, 242). Проте, in situ зафіксовані лише у п. 2 к. 4 Страшної Могили: дві на черепі та 39 на грудині та, вірогдіно, на манжетах рукавів жіночого одягу.

Таблиця 7

Параметри довгих аплікацій одягу з поховання

10. Золоті прикраси у вигляді качок варіанту Ш2Cс Гусеподібне (за О.Б. Ліфантій). Це об'ємні вироби, на яких показано птаха ряду гусеподібних (скоріш за все, качку) у позі зі складеними крилами (рис. 7: 8). Тварин розміщено на прямокутних пластинах, ніби на поверхні води. До цих пластинок прикріплені так звані амфороподібні підвіски. Різниця у виробах полягає в основному у кількості підвісок: з однією (3 екземпляри); з двома (3 екземпляри) та із трьома (1 екземпляр (?) ( При цьому два вироби дійшли до нас із двома відламаними підвісками. Про це говорять сліди на одній аплікації від відірваної деталі, на іншій наявність трьох наскрізних отворів на пластинці під хвостом качки, а також власне деформовані дві підвіски, що знайдені окремо у заповненні, але мають аналогічні розміри та виготовлені тим же пуансоном, що і решта підвісок. Таким чином можна вважати, що спочатку була така картина: два вироби з трьома, три з двома та дві з однією підвісками. скіфський поховання коштовний зброя водославка

Кожна фігурка качки зроблена із двох половин відтиснутих пуансоном або на матриці у високому рельєфі. Через порожнисту конструкцію вироби дещо деформовані і у деяких місцях містять надлами та надрізи (?). Всі фігурки качок, вірогідно, припаяні до пласких прямокутних пластини кожна. Ці «підставки» також складаються з декількох елементів. Лицьова пластина має орнаментацію з розсіченого валика по периметру. зворотний бік не вдалось оглянути, вірогідно, він не містить орнаменту. Більшість з прямокутних пластин спаяні не по всьому периметру - вони містять паралельні поперечні канальці для ниток (?) діаметром близько 1-1,5 мм. Принаймні на одному виробі (з трьома підвісками) внаслідок не відомих ¹ причин (можливо, для зручності нашивання) зі зворотного боку були допаяні петлі із золотого дроту, замість утворення вищеописаних жолобків. Усі без виключення підвіски кріпляться до дротяних кілець, що припаяні до прямокутних пластин за допомогою проміжного додаткового кільця. Особливо унікальним моментом, повних аналогій до якого нам не відомо, є оформлення очей птахів. На їх місці у об'ємних фігур припаяні невеликі дротяні кільця, що, однак, виглядають досить масивними у порівнянні з розміром скульптурок. за допомогою проміжного кільця до них приєднано невеликі підвіски у формі пласких кіл із петлею. Петлі, вірогідно, прикріплено до розплющених кіл пайкою та додатковим клепанням (дріт у цьому випадку сильно розплющений). Всі наведені нижче аналогії мають суттєві відмінності від водославських виробів, як композиційні так і технологічні.

Отже, наближеними за морфологією є вироби з північної гробниці 1, поховання 3 Гайманової Могили (Бидзиля, Полин 2012, рис. 536), к. 4 групи Першого Мордвинівського кургану (Лєсков 1974, с. 74, рис. 62). Віднесення таких виробів до аплікативних прикрас одягу є спірним. Так інколи подібні прикраси були частинами намиста: Чмирева Могила (Онайко 1970, табл. XXXVI: 458) та Діїв курган (Спицын 1906, табл. ХІІІ: 14-16; Лєсков 1974, с. 32, рис. 22). Проте, щодо виробів з Водославки та, принаймні, Гайманової Могили, можна говорити про їх нашивання на виріз жіночої сукні. На це вказують умови знахідки, ряд особливостей виробів, а також їх невелике число (не вистачило б для повноцінного разка намиста). Датування комплексів - середина другої чверті - кінець IV ст. до н.е.

11. Стрічка від головного убору у трьох фрагментах, що мають чіткі слід розривів, тобто раніше складали один виріб (рис. 6: 5). Перший без підвісок розмірами 60 х 9 мм. Другий - розмірами 70 х 8-9 мм з дев'ятьма підвісками. Третій - розмірами 52 х 8-9 мм з шістьма підвісками. Сама стрічка містить орнамент із напівов та має трапецієподібний (без основи) профіль через дещо загнуті до середини краї. На тонку стрічку нанесено багато отворів із лицьового боку. З того ж боку закріплено (вірогідно припаяно) велику кількість дротяних петель, розташованих в ряд на відносно рівних відстанях. Не до всіх петель прикріплено підвіски. Усі вони належать до варіанту V7Ca (за О.В. Ліфантій). Аналогічні підвіски виявлені щонайменше у 15 курганах досить різного статусу (чортомлик, вишнева, Бабина, Лугова, Гайманова, Сахнова, Тетянина Могили, к. 1 і 3 Ізобільного, к. 13 Носаків, к. 14 верхнього Рогачика, к. 2 великої Білозерки, к. 11 Ново- миколаївки, Перший Мордвинівський та Діїв курган), датування яких лежить у межах IV - початку III ст. до н.е.

12. Також знайдено одну підвіску в формі жолудя виготовлену із золота 750°. Розміри об'ємного горішка - 14 х 10 мм, припаяне вушко з золотого дроту завтовшки 1 мм має зовнішній діаметр - 4-6 мм (рис. 7: 9). Можна віднести до варіанту типу V7B Горішок (за О.В. Ліфантій), що побутує протягом другої - третьої чвертей IV ст. до н.е. Подібні вироби відомі у похованнях к. 6 Башмачки, к. 14 верхнього Рогачика, Мелітопольського та Чортом- лицького курганів. Аналогічна підвіска була зафіксована як деталь сережки з к. 22, п. 2 вільної України (Лєсков 1974, с. 79).

Підвіска виконана шляхом спаювання двох відтиснутих половин виробу. Поверхня наполірована, проте містить багато мікропод- ряпин та інших пошкоджень, що вказують на тривале використання. Ця підвіска відрізняється від решти знайдених тут. вірогідно, вона була додана замість втраченої ще за час використання головного убору. На розміщення її саме на стрічці із підвісками цієї частини одягу вказують ідентичність розмірів підвісок прикріплених на ній.

13. Довгі пластини від головного убору у двох різних за розмірами екземплярах (рис. 6: 4). У звіті вони впевнено названі метопідами (Кубышев и др. 1982, с. 69), не зважаючи на наявність отворів по всьому периметру пластин. Зроблена нами реконструкція підтверджує високу вірогідність розміщення цих пластин саме на начільній стрічці. Це свідчить про правомірність використання терміну «метопіда» по відношенню до цих пластин. Нижній та верхній краї виробів орнаментовані напівовами, що утворюють бордюр. На довшій пластині присутня симетрична композиція з поліморфних істот, розташованих трьома парами, у яких створіння протистоять один одному у профіль із піднятою передньою лапою, що розташована далі від спостерігача. зображення головних персонажів виконані дуже реалістично. По центру між їхніми головами і над піднятими лапами розміщено по одній шестипроменевій зірці. Центральна пара представлена сфінксом (із волосся зібраним у зачіску, у головному уборі типу стефани або грецького калафа), розміщеним ліворуч та левоголовим рогатим грифоном праворуч. Між передніми піднятими лапами істот присутнє схематичне зображення жука, розвернутого вліво (Ліфантій 2015, с. 73, рис. 1: 3). Праворуч від них розташовано пару тих самих поліморфів у дзеркальному відображенні. відмінність полягає у наявності у грифона чотирьох молочних залоз, що натякає на його жіночу стать. Між передніми лапами цих істот показано жука-скарабея, що ніби стоїть головою і лапками піднятими догори. Третя пара сильно відрізняється від попередніх. зі збереженням пози тут показано ліворуч - грифона із головою бика у тричетвертному ракурсі з вибалушеними великими очима. Праворуч розміщено орлиноголового грифона із майже не показаним оком та гребенем з чотирма променями. Останній також має чотири молочні залози. Між передніми лапам розміщено коника, розвернутого праворуч. Крім цього, під правим поліморфом присутнє схематичне зображення їжака у профіль праворуч.

Більша пластина, скоріш за все, є довершеним виробом, що не зазнавав переробок, проте на правий його край було додано додаткові отвори (причому один із них, на відміну від більшості було пробито з внутрішнього боку, тобто явно після зняття виробу з матриці). Менший фрагмент було сформовано внаслідок пошкодження цілого виробу. На це вказує значно менш рівний зріз з боку, де водночас бачимо обрізане зображення. Не зрозумілим є наявність на внутрішній поверхні довгих повздовжніх ліній від проведення стекою (?) на нижньому ряду ов. Причому отвори на цьому краю були нанесені, скоріш за все, після цього.

Не викликає сумніву і виготовлення пластин на матриці спочатку шляхом набивання (басми): явно видно структуру матриці на внутрішній поверхні виробів, і значно гірше, проте досить чітко на зовнішній.

Описані пластини було віднесено до типу ІІВ водославки (за О.В. Ліфантій). Аналогічні вироби походять із ще двох комплексів: чотири пластини з вільної України к. 22, п. 2 (Лєсков 1974, с. 91 рис. 78) та один великий фрагмент пластини з к. 2, п. 3 великої Білозерки (Бидзиля, Болтрик 1972, табл. 5). Цілком можливо, що всі перелічені вироби виготовлені по одній матриці. Проте відсутність можливості побачити пластини de visu не дає впевнено це стверджувати. Широка дата перелічених комплексів - друга-третя чверті IV ст. до н.е. Можна згадати ще досить віддалено схоже зображення (протистояння сфінксів у калафах та левиголо- вих грифонів у аналогічній позі) на пластині з Єлізаветівських курганів (Онайко 1970, с. 42, рис. 8).

14. Фрагменти золотих стленгід (одна складається з двох окремих частин, від другої є лише верхня) з рослинним орнаментом різного розміру. На пластинах містяться зображення пагонів аканту (?). Серед листя проглядають квітки лотосів - традиційні у оформленні так званих греко-скіфських виробів (рис. 6: 1).

Виготовлено ці пластини було на матриці, вірогідно, спочатку шляхом набивання через свинцеву подушку, а потім шляхом тиснення стекою чи карбуванням по лицьовому боку сформовано чіткіший малюнок. Краї обрізки не рівні, проте містять не значну кількість задирок. Всі численні отвори набито з лицьового боку пластин. На зовнішній стороні видно багато потертостей та розривів, що свідчать про використання.

Ці вироби віднесено до типу ІІІЕ водославки групи ІІІ Рослинні мотиви (за О.В. Ліфантій). На дуже близькій, якщо не на тій самій матриці виконані вироби з Тетяниної Могили, к. 22, п.2 вільної України. Явно на іншій матриці, проте подібній за орнаментом виконані пластини, що збереглися невеликими фрагментами з ЦПС Лугової Могили та Мелітопольського кургану (Полин, Алексеев 2018, рис. 277; Тереножкин, Мозолевский 1988, рис. 95: 14-16). Подібний орнамент, проте на суцільних золотих листах, а не вирізаний по контуру присутній на стленгіді та пластинах з бокового поховання Діїва кургану.

Перстень жіночий

Перстень щитковий із безрозмірними пласкими дужками виготовлений із золота 750° (рис. 8: 1). Виріб має розміри: 2 х 2 см, діаметр щитка - 1,8 см, маса становить 4,45 гр. Аналогічний виріб відомий у чоловічому похованні Соболевої Могили, що на думку авторів публікації є литим (Мозолевский, Полин 2005, с. 174-175). Важко говорити про спосіб виготовлення водославського екземпляра. Видається, що зроблено його все ж з однієї пластини, проте скоріш за все додатково проведено шліфовку щитка та дужки із боків. Такий прийом створив прямі блискучі кути у місці переходу від щитка до дужки, що не можливо для простого загину дужки. Вірогідно такий же прийом застосовано для частини перснів із жіночого поховання Товстої Могили. Вироби подібних форм В.Г. Петренко відносила до пластинчастих 7 типу (Петренко 1978, с. 61). За спостереженнями дослідниці така форма є домінуючою серед кілець степових пам'яток IV-ІІІ ст. до н.е. Найближчим за формою є кільце із поховання 3 кургану 7 біля Кута (Петренко 1978, табл. 51: 35), або ж з поховання 7 кургану 13 Золотої Балки (Полин 2014, рис. 45: 18).

Веретено

Фрагменти веретена представлено деталями з рогу (14 фрагментів) (рис. 8: 2). Сюди ж віднесено свинцеве прясло (рис. 8: 4).

Рис. 8. Інвентар поховання: 1 - перстень; 2 - веретено; 3 - шпилька; 4 - прясло

1. Рогові деталі, орнаментовані різьбленими паралельними лініями (12 екземплярів) та циркульним орнаментом висотою 2 см і діаметром 1,2 см. Одна рогова деталь виготовлена у вигляді шахового пішака висотою 2,8 см і з діаметром основи 1,2 см. Інша деталь виготовлена у вигляді урізаного конуса з циркульним орнаментом і врізаними паралельними лініями висотою 2 см, діаметром 1,5-1,2 см. Стрижень веретена - роговий виріб видовженої форми, круглий в перетині з перехватом на кінці, довжиною 11 см і діаметром 0,6 см. Виходячи з теоретичних розрахунків, загальна довжина такого веретена становить близько 33 см (Гаврилюк 1987, с. 123).

2. Фрагменти круглого в перетині залізного предмета довжиною 3,5 см і діаметром 0,3 см.

3. Свинцеве біконічне прясло висотою 1,4 см і діаметром 1,5 см.

Аналогічні деталі веретена бачимо серед знахідок поховання 3 Хоминої Могили та з Де- нисової Могили (Мозолевский 1973, с. 234; 1980, с. 131). Нещодавно також були опубліковані схожі фрагменти з центрального поховання водяної Могили (Мозолевский, Полин 2005, с. 91). Аналогічне, але зі щитком, веретено походить з Первомаївки ІІ, к. 2, п. 2 (Евдокимов, Фридман 1991, с. 79). Практично ідентичне веретено зі стрижнем та насадками було реконструйоване з уламків з поховання озброєної жінки зі Львово, k.18, п. 1 (Кубышев и др. 1982, с. 138).

Прясла та веретена є майже обов'язковим атрибутом жіночих поховань у Степу IV ст. до н.е. (Дараган, Буравчук 2013, с. 480). Що стосується наборних виробів як у Водославці, припускається, що такі речі походять з античних майстерень (Яковенко 1973, с. 39).

Шпилька

Бронзова шпилька з фігурною голівкою, виготовлена з круглого в перетині дроту (рис. 8: 3). Голівка сформована хвилеподібними вигинами дроту. Розміри шпильки: довжина - 5,4 см, діаметр дроту - 1,5 мм, голівка розміром 2 х 6 см. Цей виріб можна віднести до типу 24 (за В.Г. Петренко). За спостереженнями дослідниці такі шпильки побутували у населення степових теренів, у Криму та на нижньому Дону, вона навіть вважала їх особливими прикрасами скіфів царських (Петренко, 1978, с. 19). На користь цього свідчить й знахідка подібної, але срібної, шпильки з південно-східної камери Чортомлика (Алексеев и др., 1981, с. 206).

Срібне кільце

Фрагмент плаского срібного кільця. Виріб, як і його зображення не збереглися, тому можемо лише згадати його параметри, вказані у тексті звіту: висота - 0,7 см і діаметр - 2 см.

Ножі

Фрагментований залізний ніж з кістяною рукояткою та бронзовою оковкою (рис. 9: 1). Ручка шестикутна в перетині, кріпилась до черешка за допомогою шести бронзових заклепок. загальна довжина ножа складає 14,8 см, довжина рукоятки - 9 см, ширина рукоятки - 1,8 і 1,6 по оковці, ширина клинка - 2 см.

Подібний, хоча й набагато більший ніж із втулкою на ручці було виявлено у ранньосар- матському комплексі Філіпповка 2, к. 1, п. 2. Оскільки його довжина сягала 30,3 см, його було віднесено до категорії озброєння і названо «ножем-стилетом» (Яблонский 2014, с. 31). Сьогодні невідомо якої довжини був цілий клинок ножі із Водославки, втім його черешкова конструкція не дозволяє трактувати цей ніж як бойовий.

Аналогічна шестигранна рукоятка ножа, але із залізними заклепками і без оковки знайдена у заповненні (рис. 9: 2). її параметри: довжина - 8,8 см, ширина - 1,8 см, товщина - 1 см.

Срібний кілік

Кілік з напівсферичною чашечкою мав невисокий кільцевий піддон, в уламках збереглись частини фігурної П-подібної ручки (рис. 9: 3). Судячи зі збережених уламків, ручки буле дещо підняті над вінцем. Верхній діаметр чаші дорівнює 9,6 см, загальна висота виробу - 4,3 см. Маса посудинки сьогодні становить 91,23 гр. Отже, цей кілік відрізняється доволі мініатюрною чашею. Відзначимо, що описуючи знахідку подібного виробу з Великого Рижанівського кургану, дослідники посилаючись на В.О. Рябову (1991, с. 155) вказують, що кількість відомих срібних кіліків зі скіфських поховань становить не менше 30 екземплярів (Скорый, Хохоровски 2018, с. 66-67). В дійсності ж, дослідниця наводила цю цифру говорячи про кубки з круглим тулубом. Тим не менш, срібні кіліки зі скіфських могил мають доволі подібні форми і є відносно частою знахідкою у заможних курганах (Солоха, Центральна та Бокова могили Великого Рижанівського, центральна могила Бердянського та гробниця 1 Мелітопольського курганів, п.2 та п.3 Соболевої Могили, Північна гробниця Чортомлика, п.3 Хоминої Могили, схованка північної гробниці 1 Гайманової Могили, к. 6 біля с. Нагірне, Чмирева Могила, Куль-Оба та ін.). Так, О.Є. Фіалко налічує до 20 подібних виробів зі скіфських могил (Фиалко 1996, с. 188-189). Проте за морфологією виробів можна відмітити найбільш подібні до водославського.

У кіліка з к. 1 п. 2 групи Лисячої Могили дуже подібна форма піддону і чаші та близькі розміри 9,5 х 4 см (Мозолевский, 1980, с. 121, рис. 55). У виробу з Північної гробниці Чортомлика (Алексеев, Мурзин, Ролле, 1991, с. 129, 257, кат. 228) дуже подібна чаша (діаметр вінця 10 см) та піддон, проте висота дещо більша за водославський - 5,5 см. Близьким за параметрами є кілік з к.4, п.2 біля с. Іллінка, який має висоту 4,5 см, а діаметр чаші дорівнює 10 см (Плешивенко 1991, рис. 4: 5), проте судячи з малюнку, ніжка цього виробу має інший, менш фігурний профіль. Натомість у кіліка з Мелітопольського кургану профіль піддону (хоча він і є дещо більшим) є аналогічним до водославсь- кого (Тереножкин, Мозолевский 1988, рис. 83: 1), але, на жаль, чаша його втрачена. Таким чином, найближчі до водославського кіліка форми походять із поховань середини - третьої чверті IV ст. до н.е.

Срібний кубок Місцезнаходження кубку авторам встановити не вдалось.

За описом у тексті звіту відомо, що у «срібного глечика» було проламане дно (Кубышев и др. 1984, с. 68). Розміри його дорівнювали 13 х 11 см. Судячи зі збережених фотографій, виріб був неорнаментований та мав типову S- подібну форму профілю (рис. 9: 4). На жаль, на основі лише звіту важко сказати яку форму мало денце виробу. Проте завдяки малюнку у роботі В.А. Рябової, можна говорити про його округлість (Рябова 1986, рис. 2: 1). Дослідниця ставила його в один ряд з виробами з Пісків, Солохи, Носаків, Куль-Оби, Чмиревої Могили та ін., які вона відносила до ІІІ типу (округ- лотілі кубки з циліндричним горлом висотою, що дорівнює половині від його діаметра). За спостереженням дослідниці, вироби цього типу є найпоширенішими і, водночас, срібні кубки часто є єдиними посудинами у могилі (Рябова, 1986, с. 145, 147). У парних похованнях, крім Водославки, срібні кубки знайдені у Куль-Обі, Гаймановій Могилі та Ізобільному.

Буси скляні

1. Буси з чоловічого поховання (рис. 9: 5):

Рис. 9. Інвентар поховання: 1-2 - ножі; 3 - кілік; 4 - кубок; 5 - буси; 6 - світильник

а) буси з глухого скла блакитного кольору з вічками циліндричної форми (3 екземпляри) та округлої форми (1 екземпляри). Діаметр 1-1,4 см, висота - 0,6-0,8 см;

б) синя скляна бусина з вічками циліндричної форми з накладним орнаментом. Розміри: діаметр - 1,2 см, висота - 0,8 см, діаметр отвору - 0,7 см.

2. Скляні буси з жіночого поховання:

а) буси циліндричної форми (6 екземплярів). Розміри: висота - 0,4-0,5 см, діаметр 0,3-0,5 см, діаметр отвору - 0,2 см;

б) сферичні, злегка розплескані буси (2 екземпляри). Розміри: діаметр 0,9 см, діаметр отвору - 0,4 і 0,5 см;

в) жовта циліндрична бусина, орнаментована двома паралельними лініями, діаметром 0,9 см, з діаметром отвору 0,4 см.

Світильник

Залізний світильник у вигляді низької чаші з вертикальним бортиком, злегка випуклим дном та довгою горизонтальною петлеподібною ручкою (рис. 9: 6). Розміри: діаметр - 13 см, висота бортика - 3,5 см, довжина ручки - 9 см, ширина ручки - 3,8 см. єдиним відомим нам подібним за формою та виготовленим із заліза є виріб із кургану 4 Страшної Могили, хоча він має менші розміри (діаметр чаші - 11 см, довжина ручки - 7 см), і названий у публікації черпаком (Тереножкин та ін., 1973, с. 149; рис. 30: 2). відмінність полягає і у тому, що пет- леподібна ручка цього виробу розвернута пласкою частиною на бік.

Ще О.О. Спіциним було висловлено припущення щодо використання подібного за формою виробу, проте бронзового, з кургану 6 Башмачки як світильника: «мідне блюдце грубої роботи, може бути, виконувало роль лампочки» Переклад з російської авторський. (Спицын, 1901, с. 76). Аналогічно ним описано «мідну лампочку» з Огузу (Спицын, 1901, с. 162; рис. 1: 3), яка, судячи з малюнку, найбільш наближена формою до водославської. близькій за формою бронзовий виріб, проте більшого діаметру (18,6 см) та висоти (3,9 см) було знайдено у господарській ніші бокової гробниці Товстої Могили. Тут він мав сліди кіптяви (?) ззовні та шар нагару всередині. Це спонукало Б.М. Мозолевскього також вважати її саме світильником, хоча називав він її сковорідкою (Мозолевський 1979, с. 193).

Хронологічна позиція кургану 6

Висновки

Курган 6 могильника Водославка в контексті скіфської історії

Розташування могильника біля с. Водославка є дуже цікавим на тлі поховальних пам'яток другої - третьої чверті IV ст. до н.е. Виглядає так, ніби пам'ятка розташована рівновіддалено від синхронних некрополів знаті. Зокрема, на відстані 60-80 км на північний схід розташовано кургани заможних персон біля сіл Акимівка та Володимирівка, а також курган Кара-Тюбе. Близько 80 км на північний захід відділяє Во- дославку від некрополів Вільна Україна та Ольгине, що у пониззі Дніпра. Врешті, на відстані 100 км на північ відомі синхронні комплекси Великого Рогачика та Великої Білозірки.

Також примітно, що вже за 10 км на південь розташовується сучасне північне узбережжя затоки Сиваш та, дещо далі, півострів Чонгар і Арабатська коса. Дослідники припускають, що за скіфського часу рівень моря був дещо нижчим, а отже не виключено, що і Сиваш, і західна частина Меотіди являли собою розгалужену систему проток і боліт (Мозолевский 2005, с. 82-83, 86). Таким чином, Водославський могильник був розташований ніби «на вході» до Степового Криму, обабіч цих прісноводних (?) водойм.

Можна припускати, що ця пам'ятка постала на шляху з Боспорського царства до центру Скіфії у Подніпров'ї. Так, відстань від Водо- славки до Пантикапею по сучасному узбережжю Азовського моря становить 230 км, а від Водославки до Кам'янського городища, оминаючи Сірогозьку балку - близько 170 км. Цікаво, що на цьому ж напрямку були споруджені одні з найбільших усипальниць скіфської аристократії - Діїв курган, Козел та Огуз (Болтрик 1990, с. 40; 2017, с. 70).

З цієї позиції цілком логічним виглядає присутність у доволі невисокому кургані із парним похованням імпортних еллінських речей, які окрім високої вартості мали й статусне значення. Це, передусім, набір золотих аплікацій одягу, срібний кілік і кубок, кнеміди та веретено. з огляду на вищенаведене дуже дивним виглядає повна відсутність античної кераміки у розглянутому похованні.

Слова вдячності

Користуючись нагодою, висловлюємо щиру вдячність за дружню допомогу у опрацюванні матеріалів для статті молодшому науковому співробітнику відділу Наукових фондів ІА НАНУ А.О. Денисовій, молодшому науковому співробітнику, завідувачці експозиційно-фондової частини відділу «Археологічний музей» ІАНАНУ О.Л. Вотяковій та сташому науковому співробітнику відділу науково-фондової роботи Національного заповідника «Хортиця» Т.І. Шелеметьєвій.

Література

1. Агульников, С.М., Попопвич, С.С., Церна, С.В., Топал, Д.А. 2013. Скифский курган 7 у с. Пуркарь на Нижнем Днестре. Stratum plus, 3, c. 257-284.

2. Алексеев, А.Ю. 2003. Хронография Европейской Скифии VII-IV веков до н. э. Санкт- Петербург: Государственный Эрмитаж.

3. Алексеев, А.Ю. 2006. Акинак или махайра? (Мечи из раскопок Н.И. Веселовского у с. Шульговки в 1891 г.). В: Мунчаев, Р.М. (ред.). Древности скифской эпохи. Москва: ИА РАН, с. 43-65.

4. Алексеев, А.Ю., Мурзин, B.Ю., Ролле, P. 1991. Чертомлык (скифский царский курган IV в. до н.э.). Киев: Наукова думка.

5. Бабенко, Л.И. 2005. Песочинский курганный могильник скифского времени. Харьков: Райдер.

6. Бабенко, Л., Задников, С. 2014. Круглые листовые бляхи из Александропольского кургана. Наукові записки, 21, с. 123-140.

7. Бандуровский, А.В., Буйнов, Ю.В. 2000. Курганы скифского времени Харьковской области (северско-донецкий вариант). Киев: ИА НАНУ.

8. Бидзиля, В.И., Болтрик, ЮВ. 1972. Отчет о работе Запорожской постоянно действующей экспедиции в 1970, 1972 гг. НА ІА НАНУ, ф. 64, 1970-1972/36.

9. Бидзиля, В.И., Полин, С.В. 2012. Скифский царский курган Гайманова Могила. Киев: Скиф.

10. Бессонова, С.С. 1983. Религиозные представления скифов. Киев: Наукова думка.

11. Бессонова, С.С. 1994. Курганы Лесостепного По- бужья. В: Черненко, Е.В. (ред.). Древности скифов. Киев: ИА НАНУ, с. 3-34.

12. Бойко, Ю.Н., Берестнев, С.Л. 2001. Погребения VII-IV вв. до н.э. курганного могильника у с. Купьеваха (Ворсклинский регион скифского времени). Харьков: РА-Каравелла.

13. Болтрик, Ю.В. 1990. Сухопутные коммуникации Скифии (по материалам новостроечных экспедиций от Приазовья до Днепра). Советская археология, 4, с. 30-44.

14. Болтрик, Ю.В. 2001. Соціальна стратифікація Скіфії періоду «Золотої осені». Маґістеріум, 6, с. 7680.

15. Болтрик, Ю.В. 2009. Повозки как показатель целостности комплекса скифского кургана. В: Бессонова, С.С. (ред.). Эпоха раннего железа. Киев; Полтава: ИА НАНУ, с. 39-47.

16. Болтрик, Ю.В. 2011. Элитные курганы как маркеры территориальной структуры Скифии. Recherches Archeologiques, 3, с. 101-112.

17. Болтрик, Ю.В. 2017. Огуз - курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду). Археологія і давняя історія України, 2 (39), с. 66-77.

18. Болтрик, Ю.В., Фиалко, Е.Е. 2007 Украшения из скифских погребальных комплексов Рогачикского курганного поля. Старожитності степового Причорномор'я і Криму, XIV, с. 51-93.

19. Болтрик, Ю.В., Савовский, И.П. 1991. Курган Плоская Могила. В: Болтрик, Ю.В., Бунятян, Е.П. (ред.). Курганы степной Скифии. Киев: Наукова думка, с. 98-107.

20. Бунятян, Е.П. 1985. Методика социальных реконструкций в археологии. На материале скифских могильников IV-III вв. до н.э. Киев: Наукова думка.

21. Виноградов, Ю.А., Горончаровский, В.А. 2008. Военная история и военное дело Боспора Киммерийского (VI в до н.э. - середина III в. н.э.). Санкт- Петербург: СПбГУ.

22. Гаврилюк, Н.А. 1987. Прядение у Степных скифов. В: Черненко, Е.В. (ред.). Скифы Северного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с. 116-130.

23. Галанина, Л.К. 1965. Греческие поножи Северного Причерноморья. Археологический сборник Государственного Эрмитажа, 7, с. 5-27.

24. Галанина, Л.К. 1977. Скифские древности Поднепровья (Эрмитажная коллекция Н.Е. Бранденбурга). Москва: Наука. Свод археологических источников, Д 1-33.

25. Галанина, Л.К. 1980. Курджипский курган. Памятник культуры прикубанских племен IV века до н. э. Ленинград: Искусство.

26. Гребенников, Ю.С. 1987. Курганы скифской знати в Поингулье. В: Шапошникова, О.Г. (ред.). Древнейшие скотоводы юга Украины. Киев, с. 148-158.

27. Григорьев, В.П. 1982. Отчет о раскопках курганов у с. Гладковщина Золотоношского района Черкасской области в 1982 г. НА ІА НАНУ, ф. 64, 1982/159.

28. Григорьев, В.П. 1994. Захоронение тяжеловооруженного скифского воина у с. Гладковщина. В: Черненко, Е.В. (ред.). Древности скифов. Киев: ИА НАНУ, с. 63-79.

29. ДБК. III. 1854. Древности Боспора Киммерийского. Атлас. Санкт-Петербург: Императорская академия наук.

30. ДГС І. 1866. Древности Геродотовой Скифии. Сборник описаний археологических раскопок и находок в Черноморских степях. Санкт-Петербург.

31. ДГС ІІ. 1872. Древности Геродотовой Скифии. Сборник описаний археологических раскопок и находок в Черноморских степях. Санкт-Петербург.

32. Дараган, МН., Буравчук, О.Е. 2013. Наборы рукоделия из погребений Степной Скифии. Боспорский феномен: Греки и варвары на Евразийском перекрестке. Материалы международной научной конференции, с. 474-484.

33. Евдокимов, Г.Л., Фридман, М.И. 1987. Скифские курганы у с. Первомаевка на Херсонщине. в: Черненко, Е.В. (ред.). Скифы Северного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с. 85-115.

34. Евдокимов, Г.Л., Фридман, М.И. 1991. Курганы скифского времени у с. Первомаевка на Херсонщине. в: Болтрик, Ю.В., Бунятян, Е.П. (ред.). Курганы Степной Скифии. Киев: Наукова думка, с. 72-97.

35. Евдокимов, Г.Л., Данилко, Н.М. Могилов, О.Д. 2012. Скіфський курган 10 біля с. Мала Лепетиха у Нижньому Подніпров'ї. Археологія, 2, с. 76-95.

36. Зограф, А. 1951. Античные монеты. Москва: Наука: Материалы и исследования по археологии СССР, 16.

37. Карышковский, П.О. 2003. Монетное дело и денежное обращение Ольвии (VI в. до н.э. - IV в. н.э.). Одесса: А.С. Фридман.

38. Клочко, Л.С. 2014. Нашийні прикраси скіф'янок (ланцюжки з окремих елементів). Музейні читання: Матеріали наукової конференції «Ювелірне мистецтво - погляд крізь віки», с. 109-129.

39. Крадин, Н.Н. 2001. Империя хунну. Москва: Логос.

40. Крадин, Н.Н. 2002. Структура власти в кочевых империях. в: Следзевский, И.Л. (ред.). Кочевая альтернатива социальной эволюции. Москва, с. 79-90.

41. Кубышев, А.., Николова, А.В., Полин, С.В. 1982. Скифские курганы у с. Львово на Херсонщине. в: Тереножкин, А.И. (ред.). Древности Степной Скифии. Киев: Наукова думка, с. 130-148.

42. Кубышев, А.И., Дорофеев, В.В., Шилов, Ю.А., Нечитайло, А.Л., Куприй, С.А., Шевченко, Н.П., Толкачов, Ю. И., Амирханов, А.Ш., Абикулова, М.И. 1983. Отчет о работах Херсонской Археологической экспедиции в зоне строительства Каховской оросительной системы в Херсонской и Запорожской обл. в 1983 г. НА ІА НАНУ, ф. 64, 1983/26.

43. Куприй, С.А. 1992. Погребение скифского воина с поножами у с. Каиры. в: История и археология Слободской Украины. Харьков: ХГУ, с. 137-139.

44. Куприй, С.А. 1994. Античные кнемиды из Присива- шья. в: Ольвия - 200. Николаев: ИА НАНУ, с. 72-73.

45. Лєсков, О.М. 1974. Скарби курганів Херсонщини. Київ: Мистецтво.

46. Ліфантій, О.В. 2015. Два типи довгих пластин головних уборів скіфів із зображенням комах. Маґіс- теріум, 60, с. 71-75.

47. Ліфантій, О.В. 2018. Коштовні аплікації костюму населення Степової Скіфії VII-III ст. до н.е. Дисертація к.і.н. ІА НАНУ.

48. Мелюкова, А.И. 1964. Вооружение скифов. Москва: Наука. Свод археологических источников, Д 1-4.

49. Мелюкова, А.И. 1981. Краснокутский курган. Москва: Наука.

50. Мирошина, Т.В. 1981. Некоторые типы скифских женских головных уборов IV-III вв. до н.э. Советская археология, 4, с. 46-69.

51. Мозолевский, Б.Н. 1973. Скифские погребения у с. Нагорное близ г. Орджоникидзе на Днепропетровщине. в: Тереножкин, А.И. (ред.). Скифские древности. Киев: Наукова думка, с. 187-234.

52. Мозолевський, Б.М. 1979. Товста Могила. Київ: Наукова думка.

53. Мозолевский, Б.Н. 1980. Скифские курганы в окрестностях г. Орджоникидзе на Днепропетровщине (раскопки 1972-1975 гг.). в: Тереножкин, А.И. (ред.). Скифия и Кавказ. Киев: Наукова думка, с. 70-154.

54. Мозолевский, Б.М. 2005. Етнічна географія Скіфії. Київ: Корвін Пресс.

55. Мозолевский, Б.Н., Полин, С.В. 2005. Курганы скифского Герроса (Бабина, Водяна и Соболева Могилы). Киев: Стилос.

56. Мурзин, В.Ю., Ролле, Р., Иевлев, М.М., Покляцкий, О.В., Херц, в. 1986. Отчет о работе Чертомлыкской археологической экспедиции в 1986 г. НА ІА НАНУ, ф. 64, 1986/3.

57. Мурзин, В.Ю. 2015. Проблема визначення поховань скіфських номархів. Археологія, 1, с. 19-29.

58. Мурзін, В.Ю., Фіалко, О.Є. 1998. Зброя з Бердянського кургану. Археологія, 3, с. 103-112.

59. Отчет... 1913. Отчет ИАК за 1909 и 1910 годы. Санкт-Петербург.

60. Отчет. 1918. Отчет ИАК за 1913-1915 годы. Петроград.

61. Ольховский, В.С. 1991. Погребально-поминальная обрядность населения Степной Скифии (VII-III вв. до н.э.). Москва: Наука.

62. Онайко, Н.А. 1970. Античный импорт в Прид- несторовье и Побужье в IV-II вв. до н.э. Москва: Наука. Свод археологических источников, Д 1-27.

63. Плешивенко, А.Г. 1991. Скифский курган у Белозерского лимана. в: Болтрик, Ю.В., Бунятян, Е.П. (ред.). Курганы Степной Скифии. Киев: Наукова думка, с. 53-72.

64. Полин, С.В. 1984. Захоронение скифского воина-дружинника у с. Красный Подол на Херсонщине. в: Черненко, Е.В. (ред.). Вооружение скифов и сарматов. Киев: Наукова думка, с. 103-119.

65. Полин, С.В. 2014. Скифский Золотобалковский курганный могильник V-IV вв. до н. э. на Херсонщине. Киев: Олег Филюк.

66. Полин, С.В., Алексеев, А.Ю. 2018. Скифский царский Александропольский курган IV в. до н.э. в Нижнем Поднепровье. Киев; Берлин: Олег Филюк.

67. Рукавишникова, И. в. 2013. К вопросу изучения доспехов Евразийской степи раннего железного века (аналоги, взаимовлияние и происхождение). Краткие сообщения Института археологии, 231, с. 71-78.

68. Русяєва, А.С., Русяєва, М.В. 1997. Символіка та художні особливості монет Ольвії пізньоархаїчного та класичного часів. Археологія, 4, с. 29-38.

69. Ростовцев, М.И., Степанов, П.К. 1917. Эллиноскифский головной убор. Известия ИАК, 63, с. 69-101.

70. Рябова, В.А. 1979. Женское погребение из кургана Денисова Могила. в: Баран, В.Д. (ред.). Памятники древних культур Северного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с. 47-51.

71. Рябова, В.А. 1986. Металлические кубки из скифских курганов. в: Станко, В.Н. (ред.). Исследования по археологии Северо-Западного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с. 138-149.

72. Савченко, Е.И. 2004. вооружение и предметы снаряжения населения скифского времени на Среднем Дону. в: Гуляев, В.И. (ред.). Археология Среднего Дона в скифскую эпоху. Москва: ИА РАН, с. 151-277.

73. Сергеев, Г.П. 1966. Олонештский античный клад. Вестник древней истории. 2, с. 132-142.