"Дійте з божою поміччю на користь України": невідомі листи Федіра Ернста до Аделаїди Артюхової (1927–1929)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»

«Дійте з божою поміччю на користь України»: невідомі листи Федіра Ернста до Аделаїди Артюхової (1927-1929)

Принь О.В.,

кандидат історичних наук

Анотація

Стаття присвячена археографічному опрацюванню листування Ф. Ернста з А. Артюховою. Розкриваються невідомі біографічні сторінки життєвого шляху А. Артюхової. Віднайдений комплекс із семи листів хронологічно охоплює період з 28.09.1927 до 01.12.1929 рр. і відноситься до періоду їхньої спільної праці у Всеукраїнському історичному музеї ім. Т. Шевченка в м. Києві. У цей період Ф. Ернст обіймав посаду завідувача художнім відділом музею, а А. Артюхова - лаборанта з 1927 р. Одночасно з роботою у музеї він з 1926 р. обіймав посаду Київського краєвого інспектора охорони пам'яток культурної спадщини та з 1929 р. був членом Паритетної комісії з обміну культурними цінностями між РРФСР та УРСР. Листи, виявлені у ЦДАГО України у фонді 263 «Особи, репресовані органами ДПУ-НКВС-КДБ у 1920-1950-ті роки по м. Києву та Київській області» в архівно-слідчій справі №64684 ФП, і були одним із доказів у справі з обвинувачення Аделаїди Артюхової у «контрреволюційній націоналістичній» діяльності. Всі звинувачення зводились до особистого тісного знайомства з Ф. Ернстом, який на той час вже перебував на засланні.

Ключові слова: Ернст Ф., Артюхова А., Всеукраїнський історичний музей ім. Т. Шевченка, музей, Третьяковська галерея, картини, виставки, Г. Нарбут, Т. Шевченко.

Abstract

Olexandr V. Pryn

PhD (History), «Mystetskyi Arsenal» National Cultural and Art and Museum Complex (Ukraine)

«With God's help, act in favor of Ukraine»: unknown letters of Fedir Ernst to Adelaida Artiukhova (1927-1929)

In the article, the author studies the correspondence of F Ernst and A. Artiukhova. The found complex of letters covers the chronological period from 28.09.1927 to 01.12.1929 and belongs to the time of their joint work in Taras Shevchenko All-Ukrainian Historical Museum. F Ernst was a head of art department of the museum then, and A. Artiukhova worked as an assistant from 1927. Simultaneously with working in the museum, from 1926 F Ernst worked as Kyiv krai inspector for protection of cultural heritage, and from 1929 he was the member of Parity Commission for Cultural Valuables Exchange between RSFSR and Ukrainian SSR. The letters, found in Central State Archives of Public Organizations in Ukraine in fund 263 «Individuals repressed by GPU-NKVD-KGB during the 19201950s in Kyiv and Kyiv region» in the archival investigative case No. 64684 FP, and were the evidence in the case of accusation of Adelaida Artiukhova of «counter-revolutionary nationalist activity». All the charges were reduced to a personal acquaintance with F Ernst, who was already deported at that time.

A. Artiukhova was born in 1902 in the city of Kyiv. In 1920-1923, she studied at the Kyiv Institute of Public Education and the Kyiv Archaeological Institute. In 1924, she began working at the Taras Shevchenko Ukrainian Historical Museum (UHM) in Kyiv as a laboratory assistant of the art department. During 1927-1929, together with F. Ernst, she was returning cultural values from the museums of the Russian Federation, replenishing the UHM collection, and for this purpose often visited the museums of Moscow and Leningrad, studying their collections and museum work in general.

Основна частина

Федір Ернст, німець за походженням та українець серцем, усе своє життя займався вивченням, збереженням та поверненням культурної спадщини. І якщо постать Ф. Ернста українські дослідник вивчили досить грунтовно, то діяльність та біографію його помічниці Аделаїди Артюхової - обійшли увагою. Серед вчених, які досліджували життєвий та творчий шлях Ф. Ернста слід згадати С. Білоконя (Білокінь, 1990; Білокінь, 2006) та О. Нестулю (Нестуля, 2005). Діяльність у мистецтвознавчих наукових осередках була об'єктом вивчення О. Боня (Бонь, 2012). Серед дослідників епістолярної спадщини вченого згадаємо І. Ходак (Ходак, 2015).

Однією з найменш відомих серед представниць київської мистецтвознавчої школи є постать Аделаїди Володимирівни Артюхової. Про дослідницю немає жодної грунтовної наукової розвідки. Лише в монографічній праці С. Білоконя про Ф. Ернста А. Артюхова згадується у примітках до видання (Білокінь, 2006: 79-80) та у монографії Г. Ковальчук про Український науковий інститут книги (Ковальчук, 2015: 502-505), а інші автори тільки переопубліковують наведені С. Білоконем дані про дослідницю.

Віднайдені архівні джерела дозволяють більш детально відтворити біографію Аделаїди Артюхової та її особистий внесок у поповнення художньої колекції Всеукраїнського історичного музею ім. Т.Г. Шевченка (далі - ВІМ).

Аделаїда Володимирівна Артюхова народилася в серпні 1902 р. в м. Києві у родині вчителя. Закінчила 1919 р. середню школу та восени тимчасово виїхала з неспокійного Києва до Росії, де вчителювала в школах та займалася культпросвітнью роботою.

У 1920 р. вступила на літературно-лінгвістичний цикл факультету професійної освіти Київського інституту народної освіти, який закінчила 1923 р. Одночасно навчалася на факультеті мистецтвознавства Київського археологічного інституту (ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 10. Спр. 1395: 157).

У 1924 р. почала працювати у Всеукраїнському історичному музеї ім. Т.Г. Шевченка у Києві на посаді лаборанта художнього відділу музею. Упродовж 1927-1929 рр. спільно з Ф. Ернстом займалася поверненням культурних цінностей з музеїв РФСРР, поповненням фондової колекції ВІМ, задля чого часто відвідувала музеї Москви та Ленінграда, вивчаючи їхні фондові збірки й постановку музейної справи взагалі.

Музейна робота була скерована на впорядкування та вивчення збірок художнього відділу ВІМ під керівництвом Ф. Ернста. Також робота була спрямована на поповнення музейної збірки, керівництво роботою студентів-практикантів київського Художнього інституту У 1926-1927 рр. вона брала участь у роботі гуртка «Studio» при Кабінеті українського мистецтва ВУАН, де зробила доповіді «Картина М. Ярошенка «Кочегар» і «Оповідання В. Г аршина «Художники», «Соціальні основи в творах М. Ярошенка», «М. Ге за збіркою Всеукраїнського історичного музею ім. Т.Г. Шевченка» та ін.

У 1928 р. брала участь у підготовці виставки «Українське малярство XVII-XX ст», у 1930 р. - в організації виставки гравюр відомого живописця і графіка Олексія Кравченка, ілюстрацій та ілюстрованих творів Т.Г. Шевченка. В Українському науковому інституті книги влаштовувала виставку ілюстраторів М.В. Гоголя. З травня 1932 р. переведена на посаду асистентки з дорученням завідувати відділом рукописів і бібліотекою ВІМ (ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 10. Спр. 1395: 158). Окрім штатної роботи в музеї, працювала в 1928-1929 рр. секретарем Комісії вивчення малярської творчості Т.Г. Шевченка при Київській філії Інституту Т.Г. Шевченка; в 1928-1930 рр. в Комісії мистецтва книги при Українському науковому інституті книги. Була членом Українського бібліологічного товариства при ВУАН (ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 10. Спр. 1395: 162).

Пройшла наукову атестацію у проаспірантурі Українського науково-дослідчого інституту історії матеріальної культури НКО УСРР та 28 жовтня 1932 р. захистила промоційну роботу «Соціяльні коріння паралелей і розходжень між українською літературою й малярством доби промислового капіталізму» та отримала кваліфікацію наукового робітника і доцента (ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 10. Спр. 1395: 168, 169 зв., 202).

Протягом 1932 р. А. Артюхова організувала виставки «Шляхом до Жовтня» (сучасне малярство), брала участь в реекспозиції художнього відділу ВІМ (ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 10. Спр. 1395: 158 зв.).

Останнє офіційне місце роботи А. Артюхової, перед її арештом, завідувач бібліотеки 1-го механічного технікуму м. Київа.

«…Киев, ноября 3 дня 1935 года я, уполномоченный СПО УГБ НКВД УССР Самохвалов рассмотрев материалы о преступной деятельности гр. Артюховой-Ивановой Аделаиды Владимировны 1902 гр. уро. г Киев, б/п, б. научного работника Исторического музея, в настоящее время библиотекаря Инвалидного техникума, проживающей] ул. Франко 26, кв. 10.

Выразившейся в том, что она является участником к-р. организации и проявляет террористические тенденции. Будучи сотрудницей Киевского исторического музея, примыкала к к[онтр] - р[еволюционной] группировке. Ближайший помощник репрессированного за к[онтр] - р[еволюционной] деятельность Эрнста. Ее квартира служила местом явок к[онтр] - р[еволюционного] элемента…» (ЦДАГО. Ф. 263. Спр. 64684 ФП. Т 1: 2А). Саме так, близьке знайомство з Ф. Ернстом спричинило прискіпливу зацікавленість репресивних органів А. Артюховою.

Слідство тривало від 3 листопада 1935 р. до 9 березня 1936 р., проводились численні допити. Матеріали слідства були розглянуті Окремою нарадою при НКВС СРСР рішенням якої від 9 березня 1936 р. А.В. Артюхова отримала 3 роки ув'язнення. Відправлена для відбування покарання до СИБЛАГу НКВС СРСР біля м. Марийська (тепер - адміністративний центр у Кемеровській області, РФ). У Київ вона більше ніколи не повернулась. Подальша її доля невідома. Офіційна відповідь від 20.05.2020 р. Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України по м. Київ, дає розуміння, що за перевіркою наявних актових записів цивільного стану актових записів про смерть Аделаїди Володимирівни Артюхової у м. Києві не виявлено.

Федір Ернст народився 28 жовтня 1891 р. у м. Києві у сім'ї вихідців з Німеччини. Навчався у Глухівській гімназії та 1909 р. вступив на історичний відділ філософського факультету Берлінського університету. З 1910 р. продовжив навчання на історико - філологічному факультеті Імператорського університету ім. Святого Володимира. З 1914 до 1917 рр. перебував на засланні в Оренбурзькій губернії. 1918 р. закінчив навчання у Київському університеті та був запрошений працювати у відділ пластичних мистецтв Міністерства народної освіти УНР В подальшому працював у Всеукраїнському комітеті охорони пам'яток мистецтва і старовини та інших пам'яткоохоронних інституціях (Нестуля, 2005: 182-183).

З 1 грудня 1923 р. Ф.Л. Ернст почав працювати у Першому Державному музеї (з 1924 р. перейменованого у Всеукраїнський історичний музей ім. Т.Г. Шевченка) на посаді інспектора з охорони культурних цінностей одночасно з виконанням обов'язків завідувача художнім відділом. Тоді загальна структура музею включала в себе: художньо - промисловий відділ, Шевченківський, Старого Києва, історико-побутовий і народного мистецтва, археологічний, рукописів, стародруків і бібліотеки та позаштатної фотолабораторії і фотоархіву (ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 4. Спр. 190: 40 зв.).

На засіданні Президії Укрголовнауки НКО УСРР 27 лютого 1926 р., за головування М.І. Яворського, було заслухано питання за доповіддю В. Дубровського «Про краєві комісії охорони пам'яток культури й природи». На цьому засіданні було ухвалено рішення про створення в Україні, як ланки державного управління, чотирьох крайових комісій з охорони пам'яток матеріальної культури та природи: з 1 січня 1926 р. - у м. Києві (при Всеукраїнському історичному музеї ім. Т.Г. Шевченка); з 1 березня 1926 р. - у м. Харкові (при Музеї українського мистецтва), Катеринославі (при Катеринославському історико - археологічному музеї) та Одесі (при Одеському історико-археологічному музеї). Цим же рішенням пройшло і призначення фахівців-науковців на посади інспекторів. Так, з 1 січня 1926 р. на посаду краєвого інспектора з охорони пам'яток матеріальної культури київської комісії призначено Ф. Ернста (ДАОО. Ф. 39. Оп. 1. Спр. 2: 47-48), а з 16 жовтня 1926 р. секретарем комісії Г. Адольфа¹ (ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 6. Спр. 9387: 15).

Окрім праці у ВІМ, Ф. Ернст співпрацював з Українською академією наук та входив на громадських засадах до низки її наукових інституцій як член Всеукраїнського археологічного комітету (1924-1927); нештатний співробітник та редактор Комісії для складання біографічного словника діячів України (1924-1928); член Комісії Старого Києва та Правобережної України (1928). У 1929 р. призначений ВУЦВК членом Паритетної комісії з обміну культурними цінностями між РСФРР і УСРР

Зупинимось коротко на подіях, що відбувались у Всеукраїнському історичному музеї ім. Т. Шевченка у період з 1927 до 1929 рр. Саме в цей період відбувається активне впорядкування та поповнення фондової колекції ВІМ у всіх відділах. Найбільш суттєво поповнились фонди художнього відділу. Тільки у 1927 р. було отримано 774 експонати; з них - 514 закуплено, 40 - виміняно, а 138 - отримано як дар, 68 - передано з музеїв Москви та Ленінграда. З них дуже цінні й цікаві портрети роботи майстрів В. Боровиковського, Д. Левицького, Є. Лисенка, М. Врубеля та українських малярів: В. Касіяна, В. Седляра, Ф. Кричевського та ін. Фонди музею поповнилися різною кількістю експонатів: археологічний відділ - 450, історико-побутовий - 86, відділ народного мистецтва - 382, художній відділ - 774, Старий Київ - 37 (ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 8. Спр. 443: 288-288 зв.).

Скупі сторінки звітної інформації ВІМ широко розкриваються у невеликому за обсягом, збереженому листуванні вчених. У цій розвідці публікуються сім листів Ф. Ернста до А. Артюхової. Вони входили до другого тому архівно-слідчої справи №64684 ФП, і були одним із доказів у справі з обвинувачення Аделаїди Артюхової у «контрреволюційній націоналістичній» діяльності. Листи Ф. Ернста використані слідчим як доказ провини А. Артюхової. Всі звинувачення зводилися до особистого тісного знайомства з Ф. Ернстом.

Текст листів публікується без скорочень та купюр. Збережено фонетичні та орфографічні особливості стилю написання документа. Скорочення розшифровуються у квадратних дужках. За роками листи розподіляються: 3 за 1927 р., та по 2 за 1928 та 1929 рр. Листи дають змогу поринути в історичний контекст музейного життя одного з провідних музеїв України, зазирнути у міжмузейну співпрацю тощо. Листування велося тільки російською мовою та прикрашалося невеликими вкрапленнями української. До Аделаїди Артюхової Ф. Ернст звертався виключно «Дорогая» і зрідка «Вельмішановная».

Епістолярна спадщина Ф. Ернста розкриває точки дотику дослідників, показує їхній дружній стиль спілкування та теми, які обговорювали. Серед листування простежується три теми: перша - це діяльність художнього відділу ВІМ (виставкова, поповнення фондів); друга - співпраця та повернення картин із російських музеїв і третя - це тема повсякдення (відпочинок вчених у Криму та Одесі).

Найраніший лист датовано 28 вересня 1927 р. та направлено Ф. Ернстом з Києва до Москви за адресою: вул. Донська, буд. 49, Арнольдо-Третьяківський інститут на ім'я сестри А.В. Артюхової Тамари Володимирівни Орлової з поміткою для Артюхової (ЦДАГО. Ф. 263. Спр. 64684 ФП. Т 2: 139). За поштовим штемпелем лист відправлено 29 вересня 1927 р., а надійшов він адресату 1 жовтня 1927 р. У листі йдеться про підводні камені міжмузейної співпраці, «теплі» стосунки між українськими та російськими музейниками, закупівлю картин, літографій, офортів, дізнаємося про закупівлі картин сучасних українських художників Т. Бойчука, авангардиста В. Меллера та ін. Серед згадуваних у листі прізвища мистецтвознавців І. Грабара, А. Ефроса, М. Машковцева, Я. Тугенхольда, згадується майбутня шевченківська виставка у ВІМ (ЦДАГО. Ф. 263. Спр. 64684 ФП. Т. 2: 140-140 зв.) (Див. лист №1).

У наступному листі, датованому 7 жовтня 1927 р., Ф. Ернст піднімає питання про передачу його брошури про Гольпайна московським мистецтвознавцям А. Бакуншинському, М. Машковцеву та П. Еттінгеру З брошури Ф. Ернст плавно переходить до питання про міжмузейний обмін та складнощі міжреспубліканського перерозподілу музейних предметів із залученням комісаріатів освіти. Третє питання, що обговорювалось - це підготовка виставки Т. Шевченка у ВІМ, перелік експонатів та загальний контекст експозиції (ЦДАГО. Ф. 263. Спр. 64684 ФП. Т. 2: 137-138 зв.) (Див. лист №2).

У третьому листі від 16 листопада 1927 р. Ф. Ернст продовжує інструктаж А. Артюхової щодо відібраних нею у російських музеях збірки картин, уточнює інформацію про ускладнення процедури міждержавного музейного обміну та труднощі процесу узгодження остаточного переліку картин на обмін з російськими колегами з Ермітажу П. Нерадовським, про візит О. Щусєва до Києва та, звісно, про Шевченківську виставку ВІМ. До листа Ф. Ернст додав список ілюстраторів Гоголя в зібранні Державного російського музею в Ленінграді, що є сферою наукових інтересів А. Артюхової (ЦДАГО. Ф. 263. Спр. 64684 ФП. Т. 2: 117-119) (Див. лист №3).

У листі від 21 березня 1928 р. Ф. Ернст називає себе старим патроном, хоча на час написання листа Ф. Ернсту було неповних 47 років, а А. Артюховій - 37 років, та дякує А. Артюховій за надання актуальної інформації. У листі піднімається питання про початок роботи Держторгу в Україні, продовжується обговорення обміну музейними предметами з Державною Третьяковською галереєю. Дослідник також переймається питанням режиму збереження деревини, вовняних та шовкових тканин у російських музеях. Окрім цього, Ф. Ернст у листі заспокоює А. Артюхову, запевняючи її у вирішенні житлового питання під час її відсутності в Києві. Згадує у листі роботу київської музейної конференції та нові придбання для музею тощо (ЦДАГО. Ф. 263. Спр. 64684 ФП. Т. 2: 128-129 зв.). (Див. лист №4).

П'ятий, одеський, лист із відпочинку датовано 28 серпня 1928 р. У листі Ф. Ернст розповідає про повсякдення відпочинку біля моря в Одесі на дачі Енгеля на 13-й станції - вартість житла, харчування та розпорядок дня. Але навіть на відпочинку Ф. Ернст у листі нарікає на завантаженість роботою в інспектурі охорони пам'яток і не забуває підводити фінансові підсумки діяльності художнього відділу ВІМ. З листа дізнаємося, що й А. Артюхова також збирається на відпочинок до Криму (ЦДАГО. Ф. 263. Спр. 64684 ФП. Т 2: 130-131 зв.). (Див. лист №5).

У листі від 25 жовтня 1929 р. Ф. Ернст інформує про свою подорож пароплавом по Дніпру, відвідування музеїв у Катеринославі та Дніпробуду Ділиться враженнями від подорожі теплоходом та відпочинку у Ялті, Севастополі, Одесі. Переймається станом здоров'я А. Артюхової, запитує про її перебування в Москві та контакти з місцевими музейниками, не залишає поза увагою й внутрішні музейні справи (ЦДАГО. Ф. 263. Спр. 64684 ФП. Т. 2: 142-142 зв.). (Див. лист №6).

Останній лист колекції датований 1 грудня 1929 р. і містить інформацію про завершальний етап місії А. Артюхової в російських музеях. У листі згадується Василь та Федір Кричевські та їхні картини, а також складнощі міжмузейного обміну між ВІМ з одного боку та Державним Ермітажем з Державною Третьяковською галереєю - з іншого. У листі Ф. Ернст нагадує А. Артюховій про ювілей музею, його святкування та просить її повернутися вчасно зі всіма отриманими нею картинами та книгами (ЦДАГО. Ф. 263. Спр. 64684 ФП. Т. 2: 114-115 зв). (Див. лист №7).

Розглянувши «контреволюційні» листи Ф. Ернста можна зрозуміти абсурдність їхнього використання для кримінального переслідування А. Артюхової. Всі листи мають велику інформативність, що розкриває внутрішню діяльність художнього відділу ВІМ: поповнення колекції, виставкову діяльність, наукові контакти. Листи привідкривають складні міжмузейні відносини ВІМ з російськими музеями та роль особистих контактів вчених. Проведену роботу з повернення творів мистецтва слід вважати вдало проведеною спеціальною музейною операцією Ф. Ернста та А. Артюхової. Здійснивши низку службових відряджень до найбільших музейних закладів Росії (Державного Ермітажу, Державного російського музею, Державної Третьяковської галереї), вони змогли домовитися та переконати їх керівників та співробітників про передачу близько 70 творів мистецтва до найбільшого музею України - Всеукраїнського історичного музею ім. Тараса Шевченка. З'ясовано, що великий вплив на реалізацію великого поповнення ВІМ зіграла Аделаїда Артюхова, яка використовувала на користь музею особисті зв'язки та знайомства Ф. Ернста.

№1

Ф. Ернст - А. Артюховій

28 вересня 1927 р., з м. Києва до м. Москва

Окончено 28.ІХ.1927

Дорогая Аделаида Владимировна!

Получил Ваше письмо, но ответил не сразу, как адреса Вы не прислали, а бумажку, где Вы написали раньше Ваш адрес, я долго искал, пока наконец-то нашел.

Про новые порядки в Главнауке2 я уже имел сведения от нескольких лиц. Посылаю Вам при сем удостоверение и отношения, о кои Вы просили. Попробуйте получить что нибудь из Музея Изящн[ых] Искусств3, но лучше попробуйте сделать это через кого-нибудь, напр[имер] Эфроса4, кот[орый] там служит. Имейте в виду, что директор, Романов5, сейчас недоволен на Украину за то, что Гиляров6 забрал оттуда (изМузея Изящных Искусств) картину, отданную Капнистами7 в 1915 году на хранение в Москве. Историч[еский] Музей8 и «распределенную» последним по своему усмотрению по разным музеям Москвы и другим добрым городам, вплоть до Ташкента. И вот за то, что Ханенковский музей9 посмел забрать принадлежащую ему вещь они очень сильно разгневаны на Украину и вообще хохлов. Если в Вашем лице будут выражать недовольство Украиной, то скажите, что на хохлацком диалекте есть такая поговорка - «за моє жито та мене і бито! [»] Но если не будут упоминать-то и Вы не проговаривайтесь, чтобы не портить дело.

Между началом этого письма и его продолжением последовал опять недельный перерыв. Просимые Вами бумаги я отпечатал и хотел послать, но скоро после того вернулся Заклинский10 из Харькова, а к его возвращению я был замдиректором и поминутно перебегая от стола к столу, был то директором то инспектором, а Базилевич11 гонялся за мной с бумагами и был то секретарь музея то секретарь Комиссии12. А т[ак] к[ак] в эти дни надо было высосать из казны все кредиты как по музею, так и по инспектуре что мне блестяще удалось до последнего рубля (всего около 2 S тысяч рубл[ей]) что работа была соответственная доза, и письмо мое никак не приходило к концу Могу Вас порадовать сообщением что мы сильно увеличили наш отдел благодаря присутствию свободных сумм и бездействию других отделов. Я купил 10 Нарбутов13, оплатил взятые еще весною 14 вещей Крамаренка14 и все гравюры Плещинского15, Усачова16 и Юнга17, купил штук 50 литограф[ий] и офортов S ХІХ века Жемчужникова18 и др., большой nature-morte Тарана19, две вещи Тимка Бойчука20, 30 мотивов театр[альных] костюмов Меллера21, две солидные вещи Мурашки22, и т.д. Также дал 100 руб.[лей] задатку Погребняку23 на закантовку и сейчас сам собираюсь ехать в Питер24, а потом (оттуда) в Москву - авось что нибудь клюнет. Забыл еще - прекрасную вещь Ге25, 1857 года, на тему очевидно из Лермонтова (Черкес собирается покинуть стоящую перед ним на коленях Черкешенку).

Итак если письмо это еще застанет Вас в Москве, действуйте с Божьей помощью на корысть Украины. Отечески благословляю. Кланяйтесь Грабарю26, Эфросу4, Машковцеву27 и ТугендхольдР28, если встретитесь с ним. Получил сегодня первые оттиски брошюри про Гольпайна29. Послал бы Вам для раздачи сильным мира сего неск[олько] экземпляров но боюсь что они Вас уже не застанут. Бумаги Вам выслали уже вчера Заклинский10 кажется хотел что-то приписать, но вероятно не успеет. Имейте ввиду, что на жовтневі свята придется устроить в последней зале (заНарб[утовской] выставкой30, где церковное искусство) маленькую Шевченковскую выставку, причем необходима будет Ваша помощь (Шевченко и его доба31). Так, что сидите, но не засиживайтесь.

ЦДАГО. Ф. 263. Спр. 64684 ФП. Т. 2. Арк. 140-140 зв. Оригінал. Рукопис.

№2

Ф. Ернст - А. Артюховій

7 жовтня 1927 р. з м. Києва до м. Москва

Вел ьмішановна

А делаида Владимировна!

Хотя Вы и не удостаиваете меня ответами на мои письма, и предпочитаете адресоваться непосредственно к самому высокому начальству (как старому, так и новому), тем не менее пишу Вам с просьбой сообщите, получили ли Вы высланные мною мандаты на переговоры с Государственным] Музеем Изящных Иск[усств]3, удалось ли что-нибудь] получить, и есть ли санкция Главнауки2. Затем получили ли Вы высланные мною на Ваш адрес три экземпляра брошюры «Гольпайн»29 с просьбой передать их в библиотеку Третьяковской Галереи32, Бакушинскому33 и Машковцеву27. Сие полагал я не лишним для пользы дела. Эттингеру34 я послал отдельно, т[ак] к[ак] он любезно сообщил мне одну выписку для этой статьи.

Теперь относительно] Вашего вопроса про обмен Врубеля35 на Шевченко36 я думаю, что это действительно стоит. Правда, Н.К.О. сейчас поднимает вопрос в общем, между-республиканском масштабе о передаче или перераспределении музейных ценностей между республиками, и тогда, вероятно, вещи эти будут сюда переданы безвозмездно. Но это дело, если и осуществится, затянется наверное на несколько лет, и к тому же может случиться, что проплывет мимо носа и попадет в Харьковский шевченковский институт37. Что касается выбора Врубеля35 то совершенно с Вами согласен. Обратите, правда, внимание Тр[етьяковской] Гал[ереи]32 на то что, мы эту вещь отдаем с тяжелым сердцем, так к[ак] она дает ценный вариант имеющейся композиции Pieta'38 (вероятно, первая редакция последней), дает прекрасное понятие о врублевском мазке, манере работать, едва набросанном карандашном очерке контуров. Меньше, чем за 5-6 серьезных вещей Шевченка36 ее нельзя отдать - иначе будут нас ругать. При таких условиях сообщите о принципиальном согласии Музея, и совершайте сделку. Техника несколько затруднится так к[ак] по сообщ39 Музею придется запросить Укрнауку40 о согласии (обмены между разными республиками возможно лишь с согласия Харькова). По этому принципиально договориться, а остальное сделаем ближайшим временем.

Про предполагаемую у нас выставку Шевченка36 я уже Вам писал. Сейчас очищается помещение, я отбираю материал, а бывшая помощница Онищука41, Вера Владимировна42, откомандирована в разнообразные] «комиссии» для собирания и регистрации экспонатов. Было бы очень хорошо если бы московские экспонаты поспели к этой выставке (открытие - 7 ноября). Выставлять я думаю не столько вещи Шевченка36 (их будет вместе с офортами около 70, а это мало для всей залы), но и портреты близких ему людей современные ему пейзажи и жанры и т.п., т.е. Сошенка43, Штернберга44, Ив[ана] Соколова45, портреты Репниных, Тарновских46, виды усадеб (мож[ет] быть и Кунавина47) и даже (если не будет хватать материала для заполнения стен) - чумаков в степях Айвазовского48. Хотя Бараболя49 недовольно зашлепал губами при упоминании последнего, но я думаю, что то не так важно. Когда вернетесь, Вам придется этим заняться вплотную - кое-что еще не смонтировано, надо будет дать Погребняку50. Я-же, пока что, еду в Новгород-Северский, Глухов, и Путивль, вернусь дней через пять, а потом, около 14го - 15го, выеду в Ленинград с попыткой вынудить там кое-что для нашего музея.

Рассчитываю вернуться к 1му, хотя мало в этом уверен, а там надо спешно произвести развеску выставки. Буду, конечно, и в Москве, но вероятно Вас уже там не застану.

ЦДАГО. Ф. 263. Спр. 64684 ФП. Т. 2. Арк. 137-138 зв. Оригінал. Рукопис.

№3

Ф. Ернст - А. Артюховій

16 листопада 1927 р., з м. Ленінграда до м. Київа

Ленинград 16.ХІ.1927

Вчера я получил Ваше письмо и очень Вам признателен за информацию. Я несколько раз уже было брался Вам писать, написал даже Вам открытку на московский адрес, не зная, где Вы в настоящий момент, и просил жену обязательно разузнать где Вы и передать, что нужно. Информация Ваша была мне совершенно необходима, и я не ошибся - я думал, что вещи Вами отобранные уже отправлены в Киев или уже там получены, и нарочно не торопился в Москву, чтобы не помешать Вам закончить первую операцию. Рассчитывал, конечно, на сопротивление Главнауки. Но действительность оказалась хуже, чем я думал. Меня совершенно ошарашила история с Щусевым51 - я, оказывается, за день до его приезда уехал в Питер; если бы Вы меня предупредили более определенно - я бы еще остался на несколько дней, а торопился главн[ым] обр[азом] из-за того, что командировочные деньги то ведь еще за истекший год. Утешен я только тем, что то хоть, не Машковцев27 - перед ним было бы еще более стыдно.

Но для пользы дела - не знаю, ибо теперешнее официальное значение Щусева51 мне не ясно. Очень ли он зол? А я еще рассчитывал, что выставлю Кунавина47 и еще ряд московских и петербургских] вещей, произведя на москвичей хорошее впечатление.

Ваше сообщение об Укрнауке40 меня также поразило. Это на них похоже - в конечном итоге ни себе, ни другим. Сообщите мне по возможности немедленно, знаете ли Вы совершенно достоверно про ту харьковскую бумажку о невыдаче вещей без визы Укрнауки40, видели ли Вы ее. Если да, то это в корне меняет и мои планы. Дело в том, что у меня здесь приблизительно] такое-же положение, какое у Вас осталось с Третьяковкой32. Нерадовский52 уже вернулся, и сказал что готов «щедро» пойти нам навстречу, считая, что Киев должен в первую очередь после Ленинграда и Москвы обладать напр[имер] Левицким53 и Боровиковским54. И сам наметил для передачи нам - штук пять первых и штук пять вторых!! Вы понимаете, что то значит для нашего собрания? Между ними есть такой Левицкий53, за которого отдать все - и то мало, совершенно потрясающий портрет, с подписью и датой, который долго у них висел и только теперь случайно снят. Я пробую лишь сделать несколько иначе - мне очень хочется добыть портрет Боровиковского55 киевского бургомистра Борщевского56, писаного Боровиковским54 - восхитительная вещь, в неукоснительно украинском костюме, в слуцком поясе, служиловой шапке и с шаблюкой, потрясающего письма - но Нерадовский52 не дает. Наметили уже к передаче вещей 30-40. Но взамен просят наш портрет гр. Браницкой57 Рокотова58, и что-нибудь Ге25. Я считаю, что это не было бы для нас такой уж большой потерей, я иду в этом вопросе навстречу, чтобы не оттолкнуть сразу, да и если бы пришлось отдать - обмен в достаточной степени для нас выгодный. Теперь, в связи с Вашим последним письмом я предполагаю, одобрить здесь список, и взяв отношение от Рус[ского] Музея59 в Укрнауку40 с просьбой об обмене (то они сами предложили и я нахожу то очень удобным) выехать на 2-3 дня в Киев, взять Ваш список, и с обоими поехать в Харьков. Протолкнуть их там, а затем двигать уже в Москву. Вот единственный выход. Имейте это ввиду, и не посылайте третьяковского списка отдельно - погубите дело. Передайте об том мою просьбу и Р.Р. Заклинскому10, которому я напишу отдельно. Как дела с Шевченковской выставкой? Были ли отзывы в прессе? Рассчитываю побыть здесь еще около недели. Напишите подробнее про Щусева51 и его - насколько это может нам повредить. Посылаю Вам в дар список вещей на гоголевские темы выставленных в Рус[ском] Музее59. Вероятно есть и еще, но не успел собрать сведений. Пишите на прежний адрес. Получил ли Р.Р. Заклинский10 мое письмо? Кланяйтесь Вас[илию] Митрофановичу11 и всем.

ЦДАГО. Ф. 263. Спр. 64684 ФП. Т. 2. Арк. 117-119. Оригінал. Рукопис.

№4

Ф. Ернст - А. Артюховій

21 березня 1928 р., з м. Києва до м. Москва

21.Ш.1928

Получивши от Вас скоро после Вашего от'езда короткую цидулку и не получал после того долгое время ничего, я уже начал было не на шутку волноваться, пока не воспоследовало Ваше второе послание, датированное 10.III, но попавшее ко мне значительно позже. Спасибо Вам большое, что не оставляете Вашего старого патрона без информации, а также что несколько утешили после довольно безрадостного первого письма. Вы поступили конечно, совершенно правильно, оставшись ждать до победного конца, что тем более удивительно, что вообще изучая Ваш характер я до сих пор как-то не имел случая наблюдать признаки особой выдержки и настойчивости, чему свидетельством служат разные порванные мною и скомканные бумажки в разных специально устроенных для таких бумажек корзинках. Очень хвалю Вас и благословляю на дальнейшие подвиги ратные, победу над Кристи60 и прочими супостатами, имя же им Госторг61 и Наркомпрос62. У меня такое впечатление, что мы получаем в последний раз, и надо поэтому употребить все усилия, чтобы выдрать все, что можно. Если дальше ничего не будет выходить - станем на путь обмена - я тоже думаю, что то последнее дает хороший щит от Госторга61. Последний начал уже действовать и на Украине, причем Ваш покорный слуга и патрон назначен Наркомпросом62 уполномоченным по… чему то вроде эксперта предметов старины за границу. Я хотел сначала отказаться, но затем решил что другой может на моем месте принести много вреда, и поэтому приступаю на днях к первым разведочным шагам. Сообщите, как стоит этот вопрос в Москве, и правда ли, что Вальдгауер63 (директор Эрмитажа64) подал в отставку. Очень хорошо вышло, что вы встретились и познакомились с Нерадовским52 - с ним в Третьяковке32 очень считаются (он ведь был одно время серьезным кандидатом в директоры) и с этой стороны опасность, вероятно, невелика. Мнение Щусева51 меня очень интересует. Каков на этот раз Машковцев27? и Грабарь26? Передавайте при случае, кому нужно будет, мой привет. Очень хотел бы и сам с «ездить в Москву, но не знаю, когда удастся. Здесь был на днях Н.А. Попов65, известный московский театральный деятель, (когда-то киевлянин), завтра возвращается в Москву. Он поработал довольно много в нашем музее и, кажется, остался доволен.

Что слышно о Трутовском66? Были ли Вы уже у него? Передали ли уже все мои оттиски? Видели ли Эттингера34? Если он спрашивал о фотографиях к Голтейну67, то имейте ввиду, что я сегодня уже отправил ему целый пакет. Заклинскому10 я сообщил о Ваших делишках, он выслушивает благосклонно, и просит Вас передать просьбу, которую вы кажется уже знаете о рецептуре хранения шелковых и шерстяных тканей, а также, при случае, и дерева. Если добудете какие-нибудь сведения - сие сможете также послужить по утиранию носа кому следует. Сталинскому68 я сообщил о том, что вы писали, он был видимо очень тронут. Насчет Вашей комнаты мы позаботились еще до того как Вы написали - Сталинский68 сообщил со слов арендатора Вашего дома, что у Вас там какой-то сумасшедший учраспред69, и что Вашей комнате угрожает опасность. Я просил немедленно Евст[омию] Фед[оровну]70разыскать копію Вашего удостоверения и убедившись, что оно действительно лишь до 15гоІІІ., попросил немедленно написать специальное отношение Вашему жилкому с извещением о продлении Вашей командировки. Подписали проставили печати и Сталинский68 в тот же день отнес по назначению. Жаль, что Вы раньше не предупредили об этом - ведь можно было это проделать проще, проставивши более продолжительный срок на документе. Во всяком случае не бойтесь - мы уже все сделаем. - Практиканты к счастью, больше не показываются, чему я очень доволен, ибо большего толку с них не вижу. Столяра тоже не было, но пойду к нему на днях. Музейная конференция71 уже кончает свою работу, на днях должны все средактировать воедино. Глевась[кий]72 уже принес «детей Костомарова» Ге25 - довольно олеографическая вещь, кажется 1855 года, что по биографии Костомарова и его жены (это дети ее, а не его) выходит не совсем хорошо.

Приобрел прекрасный портрет кисти П. Шлейфера73 - его жены, удивительно славный. Также два рисунка Проспера Горского74. Вышел из печати Черниговский сборник п[од] ред[акцией] Грушевского75, со статьями Моргилевского, Макаренка, Козловской и дру[гими] статьями76 и моя о Мазепином доме77. Почему-то нет в нем статьи Терещенка78, отчего весь сборник очень теряет. Кстати, он очень просил Вам кланяться и спросить не скучаете ли Вы за запахом чеснока, идущим из его благовонных уст? Между прочим с радостью констатировали что его уже успели возненавидеть все музейные работники г. Киева, Куринной79 тоже по-видимому хорошо раскусил его. - Не добудете ли Вы еще ассортимент гравюр от Кравченка80 к тем последних Ваши былые преступления? - Итак моя просьба.

Держитесь до победоносного конца, в деле обмена на уступки не идите (уже и так Русск[ий] музей59 самую лучшую вещь оттяпал) - пусть все дают нам, что Музей дал и уезжайте лишь тогда когда отправите вещи из Третьяковки32 на вокзал[.] Не забудьте напомнить Эфросу4 про оригиналы Экстер81, хоть бы могли нам подарить еще в 1925 году Нерадовскому52 я завтра еще напишу. Собираю завтра комиссию по из'ятию из библиотеки ВІНО82 музейных вещей, там нам тоже кое-что перепадет. Ну, всего хорошего. Благословляю Вас на дальнейший подвиг.

Адрес тот же - Всеукраинский Музей им. А. Терещенка83.

ЦДАГО. Ф. 263. Спр. 64684 ФП. Т. 2. Арк. 128-129 зв. Оригінал. Рукопис. №5

Ф. Ернст - А. Артюховій

28 серпня 1928 р., з м. Одеса до м. Київа

Одесса 28.VIII. 1928

Дорогая Аделаида Владимировна!

Давно хочу Вам написать, но до сих пор рука сия ни разу не поднялась к написанию