В'ячеслав Ілліч Канівець: сторінки життя

Vasyl ILCHYSHYN Historical and Cultural Monuments Protection Inspectorate of Ternopil region

Рис. 2 Випускники історичного факультету Київського університету. У першому ряду сидять (зліва направо): Т. Кіктенко, викладач В. Богусевич, завідувач кафедри Л. Славін, викладач М. Бондар, Л. Губанова. Другий ряд: В. Канівець, Ф. Погорєлова, Г. Клименко, Д. Рудакова, М. Блажиєвська, Н. Бескоровайна, В. Дворніков. У третьому ряду стоять: М. Голімбіовська, І. Костюченко, Є. Петровська Ф. Шапіро, Є. Пикіна, Ю. Колесніченко. 1950 р. [Архів АМ КНУ, ф. 2] Fig. 2 Graduates of historical faculty of Kyiv University. In the first row sit (from left to right): T. Kiktenko, l ector V. B o gu se vych, h ea d of the Cha ir L. S la vin, le ctor M. B on dar, L. G u ban ov a. Sec ond row: V. Ka nivets, F. Pogorelova, G. Klimenko, D. Rudakova, M. Blazhievska, N. Beskorovajna, V. Dvornikov. In third row stand: M. Golimbiovska, I. Kostjuchenko, E. Petrovska, F. Shapiro, E. Pykina, Yu. Kolesnichenko. 1950 [Archive of AM of KNU, f. 2]

У листі він просив прийняти його до аспірантури (рис. 3). З цього звернення також дослідника дізнаємося про зацікавлення молодого археологією західних слов'ян [Архів АМ КНУ, ф. 2, особова справа В. І. Канівця, арк. 47]. Здійснення бажання вступити до аспірантури та працювати в Інституті археології, як виявляється, не було таким простим. Можливо, в Київського університету на В. Канівця були свої плани. Позитивні зрушення у питанні академічного майбутнього В. Канівця з'явилися лише після прямого звернення директора Інституту археології АН УРСР П. Єфименка до ректора Київського державного університету ім. Т. Шевченка В. Боднарчука. П. Єфименко зазначив, що Інститут археології гостро відчуває потребу в підсиленні кадрів молодими спеціалістами, на що є пряма вказівка ЦК КП(б)У (рис. 4). Вже в цьому ж році, з 1 жовтня 1950 р., після конкурсних екзаменів В. Канівець зарахований в аспірантуру Інституту археології АН УРСР (рис. 5) [Архів відділу кадрів ІА НАН України, особова справа В.І. Канівця, арк. 5, 10].

Рис. 3 Лист В. Канівця до директора Інституту археології АН УРСР П. Єфименка [Архів АМ КНУ] Fig. 3 Letter from V. Kanivets to the director of the Institute of archaeology of Academy of sciences of Ukrainian SSR - P. Ephymenko [Archive of AM of KNU]

Рис. 4 Лист директора Інституту археології АН УРСР П. Єфименка до ректора Київського державного університету ім. Т. Шевченка В. Боднарчука [Архів АМ КНУ, ф. 2, особова справа В.І. Канівця]

Fig. 4 Letter from the director of the Institute of archaeology of Academy of sciences of Ukrainian SSR P. Ephymenko to the rector of Taras Shevchenko State University of Kyiv V. Bondarchuk [Archive of AM of KNU, f. 2, personal file of V.I. Kanivets]

Рис. 5 Нака з про за рахування В. К анівця до а спіра нт ур и І А А Н У РСР [Архів відділу кадрів ІА НАН України, особова справа В.І. Канівця] Fig. 5 Dec re e a bout t aking of V. K an ivet s to postgradu ate sc hool of IA of Acade my of scien ces of Ukrainian SSR [Archive of the human resources department of Institute of archaeology of NAS of Ukraine, personal file of V.I. Kanivets]

Вступивши до аспірантури, В'ячеслав Канівець зосередився впродовж 1950-- 1952 рр. на вивченні пам'яток доби пізньої бронзи - початку ранньозалізного віку, зокрема в колі його наукових інтересів опинилися пам'ятки саме висоцької культури, оскільки проблематика останньої була його плановою темою [Крушельницька, Бандрівсь- кий, 1998, с. 58]. У 1950 р. спільно з А. Савчуком В. Канівець проводив розвідки в околицях Нетішина та Острога, перевіряючи отриману інформацію про пункти виявлення давніх артефактів від працівників Острозького музею та місцевих жителів [НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1950/20, арк. 20]. У цих районах він продовжив працювати і в 1952 р., детальніше досліджуючи виявлені пам'ятки [Крушельницька, Бандрівський, 1998, с. 59].

Польовий сезон 1951 р. для В. Канівця став дебютом та піком у масштабній польовій практиці в Україні, одночасно відкривши черговий етап досліджень пам'яток висоцької культури. Адже тоді розпочато планові дослідження епонімного могильника в околицях с. Висоцьке Заболотівського р-ну (тепер Бродівського) Львівської обл. Впродовж 27 днів - з 9 жовтня по 5 листопада, - В. Канівець заклав три розкопи загальною площею 441 кв. м, де виявив 139 поховань Про наукове значення досліджень Висоцького могильника В. Канівцем детально описано в студії Л. Крушельницької і М. Бандрівського [1998]. (рис. 6).

Рис. 6 Під час досліджень могильника неподалік с. Висоцьке. 1951 р. На задньому плані, ймовірно стоїть автор досліджень (судячи по специфічній статурі, ледь нахиленій вправо, яка повторюється і на пізніших фото (див. рис. 11) [НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1952/15а, табл. ІУ]

Fig. 6 During investigations of the burial complex near Vysotske. 1951. Author of researches probably on the background (based on specific stature, slightly slanted to the right that repeated on the later photos (see fig. 11) [Scientific archive of the Institute of archaeology of NAS of Ukraine, f. 64, file 1952/15а, table IV]

Перебуваючи в експедиції на Висоцькому могильнику, В'ячеслав Канівець спільно із Т. Тітенко та С. Березанською здійснив розвідки в околицях села Ясенів. Локалізовуючи місце виявленого К. Гадачеком могильника та поселення в урочищі Сморки, вивчив топографію пам'яток та відкрив два нових поселення в урочищах Кам'яна Гора та Монастирок. Під час шурфування вивчив культурний шар. Окрім матеріалів висоцької культури, там же було виявлено кераміку комарівської культури з типовим орнаментом [НА ІА НАНУ, ф. 64, спр.1952/166, арк.45]

Польовий сезон В. Канівця 1952 р. охопив розвідками територію Львівської, Рівненської, Тернопільської і тодішньої Кам'янець-Подільської областей, в період з 10 вересня по 9 листопада. Разом із В. Канівцем до складу тодішньої Волинської експедиції входив старший лаборант А. Савчук. У цьому сезоні, як і у попередніх, спроби віднайти сліди поселення висоцької культури в околицях могильника біля с. Висоцьке так і не увінчалися успіхом. Проте дослідник обстежив частину могильника, яка зазнала руйнувань підчас земляних робіт - копання траншеї в квітні цього ж року. Траншеєю була перерізана площа могильника із західної сторони від розкопу ІІІ 1951 р. Траншея проходила із заходу на схід обабіч дороги від х. Гаї до х. Кучаків. У викиді траншеї, як зазначив В. Канівець, виявлена велика кількість уламків людських кісток.

Водночас від місцевих жителів він отримав знахідки зі зруйнованих поховань: кам'яну сокиру із просвердленим отвором та бронзову нашийну гривну із “ялинковим” орнаментом. Гривна виявлена безпосередньо біля черепа і, вочевидь, походила з інгумаційного поховання [НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1952/166, арк. 45]. Судячи з опису, зробленого В. Канівцем у звіті, виявлені речі походили із різних зруйнованих поховань. Сокира, відповідно до світлини, належить до культури шнурової кераміки. На цей час складно пояснити наявність знахідки на території могильника висоцької культури. Можливо, вона знаходилась у зруйнованому похованні шнурової культури, або ж її повторно використали у висоцький час, або ж це взагалі може бути випадкова згуба. канівець пам'ятка культура експедиція

Доказом того, що на могильнику є інші культурно-хронологічні горизонти, є знахідки вінця горщика давньоруського часу ХІІ-ХШ ст. та розвал горщика ранньослов'янського часу (кв. 9-и розкопу І) [Колекції Наукових фондів..., 2007, с. 114-155], виявлені автором статті під час аналізу фондів ІА НАН України - колекції матеріалів із могильника висоцької культури біля с. Висоцьке Бродівського р-ну з досліджень В. Канівця 1951 р.

Одночасно В'ячеслав Ілліч обстежував територію на схід від с. Висоцьке. В околицях с. Голосковичі у підніжжі гори дослідник виявив обух кам'яної сокири з просвердленим отвором, яка, як і попередня, можливо, теж належить культурі шнурової кераміки. Обабіч дороги на с. Пониковицю з с. Висоцьке тоді ж виявлено поселення комарівської культури [НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1952/16б, арк. 45].

Неподалік с. Смільне В. Канівець здійснив спробу віднайти місце відомого в літературі Смільнянського могильника висоцької культури. Утім пошуки виявилися безрезультатними.

Хоча, археолог виявив сліди двох поселень епохи пізньої бронзи - початку раннього залізного віку за р. Суховілкою в урочищі Кемпа. Цікавими були результати розвідок неподалік с. Бовдури: у північній околиці села виявлено поселення зі слідами залізоробного виробництва. В. Канівцем зібрано з цього пункту значну кількість уламків шлаку, криці та фрагмент глиняного сопла. На цьому поселенні зібрано уламки кераміки ранньозалізного часу та епохи бронзи (можливо, комарівської культури). Неподалік від цього ж пункту, з протилежного боку струмка, В. Канівець знайшов ймовірне місце могильника пізньобронзового віку з обрядом трупоспалення [НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1952/16б, арк. 45].

Рис. 7 Польовий план городища в околицях с. Лози Збаразького р-ну на Тернопільщині, виконаний В. Канівцем у 1950 р. [НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1952/16б]

Fig. 7 Field plan of the hill-fort in suburbs of Lozy in Zbarazh district, Ternopil region, made by V. Kanivets in 1950 [Scientific archive of the Institute of archaeology of NAS of Ukraine, f. 64, file 1952/16б]

Рис. 8 Копія диплому кандидата наук В. Канівця [Архів відділу кадрів ІА НАН України, особова справа В.І. Канівця]

Fig. 8 Copy of V. Kanivetss diploma of the candidate of historical sciences [Archive of the human resources department of Institute of archaeology of NAS of Ukraine, personal file of V.I. Kanivets]

У Золочівському р-ні цього ж року В. Канівець здійснив розвідки в околицях сіл Гончарівка, Почапи та Жуличі, локалізуючи й досліджуючи вже відомі пунки висоцької культури. На могильниках в Гончаріці автор дослідив 11 поховань, а Жуличах - 6 поховань [Крушельницька, Бандрівський, 1998, с. 59].

Того ж 1952 р. В'ячеслав Ілліч провів розвідки на території Тернопільської обл. по маршруту Почаїв-Вишнівець-Ланівці. Розвідки проводили за течією річок Ікви та Горині. В. Канівець виявив низку різночасових пунктів в околицях сіл Попівці, Муховець, Лози, Манево, Передмірки та Борсуки. Завдяки розвідкам і науковій педантичності В'ячеслава Іліча ми маємо єдиний збережений план і детальний опис майже зруйнованого давньоруського городища неподалік с. Лозів Збаразького р-ну (рис. 7) [НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1952/16б, арк. 45].

Окрім робіт на заході України В. Канівець проводив рятівні археологічні дослідження могильника епохи бронзи біля с. Чернин на Київщині у 1950 р. [НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1950/1з, арк. 39], розвідки в околицях Києва та розкопки могильника епохи бронзи біля с. Погреби Броварського р-ну в 1952 р. [НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1952/15а, арк. 5]. 1954 р. здійснив рятівні розкопки кургану ямної культури біля с. Первомаївка Херсонської обл. [НА ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1954/2г, арк. 9].

У 1954 р. В'ячеслав Ілліч успішно захистив кандидатську дисертацію “Памятники Высоцкого типа как исторический источник” (рис. 8), значну частину якої становили матеріали з його власних досліджень [Савельева, 1997, с. 3]. Зокрема з могильників у Висоцьку та Гончарівки.

Після захисту кандидатської дисертації 1955 р. завершився “український” етап життя та наукової діяльності В. Канівця. На цей час колекція матеріалів із досліджень могильника висоцької культури неподалік с. Висоцьке знаходиться у фондах ІА НАН України (Київ), і налічує понад 200 одиниць. Значна її частина виставлена в експозиції археологічного музею ІА НАН України (рис. 9). Значним науковим внеском В. Канівця передовсім є перегляд (по- давнення) хронології висоцької культури на підставі здобутих матеріалів із власних досліджень могильників із с. Висоцьке й с. Гончарівка та співставлення їх із відомими на той час матеріалами [Канивец, 1955, с. 94]. Більшість наукових досягнень, матеріалів польових досліджень, рукописів, звітів В. Канівця “українського” періоду досі неопубліковані. Наприклад, у Науковому архіві ІА НАН України виявлено підписи й ілюстрації до роботи “Мистецтво висоцької культури”, яка так і не побачила світ. Вона мала складатись із п'яти таблиць. Окрім наукових робіт, відома також науково-популярна стаття В. Канівця у співавторстві з С. Березанською - “До питання про виховання дитини в первісному суспільстві” [Березанська, Канівець, 1954].

На жаль, у 1955 р. В. Канівець з невідомих причин змушений був переїхати з Києва в Дагестан, де пропрацював до 1958 р. (рис. 10). У Дагестані він обіймав посаду старшого наукового співробітника Інституту історії, мови та літератури Дагестанського філіалу АН СРСР. Короткий період перебування та досліджень В. Канівця в Дагестані був досить плідним. Археолог продовжив вивчати пам'ятки доби бронзи, дослідив низку поселень та курганних могильників. Окрім цього, вивчав наскельні зображення в долині Сулака. Підсумком короткого етапу життя та праці в Дагестані стала низка статей і рукописів, присвячених бронзовій добі Дагестану, проблемам періодизації та хронології [Савельева, 1997, с. 25-26].