В'ячеслав Ілліч Канівець: сторінки життя
Вивчення внеску В'ячеслава Ілліча Канівця у дослідження пам'яток доби пізньої бронзи - ранньозалізного віку заходу України. Вивчення пам'яток висоцької культури. Розвідки В. Канівця, Т. Тітенко та С. Березанського в експедиції в околицях села Ясенів.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.07.2021 |
| Размер файла | 3,8 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Рис. 9 Матеріали висоцької культури з могильників біля с. Висоцьке та с. Гончарівка. Дослідження В. Канівця (фрагмент вітрини археологічного музею ІА НАН України)
Fig. 9 Materials of Vysotska culture from burial complex near Vysotske and Goncharivka. Researches led by V. Kanivets (fragment of showcase of archaeological museum of the Institute of archaeology of NAS of Ukraine)
Протягом 1959-1972 рр. дослідник працював у відділі історії Уральського наукового центру (Уро) філіалу Академії наук СРСР Республіки Комі в м. Сиктивкар. У Республіці Комі В. Канівець зробив чимало сенсаційних відкриттів та досягнув неймовірних наукових висот. Загалом молодий дослідник провів 14 нелегких польових сезонів на Печорському Приураллі, був першовідкривачем середньопалеолітичних і пізньопалеолітичних найпівнічніших стоянок Північно-Східної Європи. З них найвідомішими є стоянки в Канинській і Медвежій печерах, стоянка Бизовська неподалік Полярного Кола та ін. Окрім первісної археології Крайньої Півночі, В. Канівець, на підставі наявних та здобутих матеріалів, виділив низку археологічних культур та варіантів, починаючи від неоліту і до пізнього середньовіччя. Наприклад, археолог виділив два культурні варіанти корінного населення Печорського Приуралля - ванвиздинський і нижеобський (IV-XV ст.), - на підставі масштабних досліджень святилища в так званому “Священному лісі” (рис. 11).
Рис. 10 Заява В. Канівця про звільнення з ІА АН УРСР та перехід на роботу в Дагестанський філіал АН СРСР [Архів відділу кадрів ІА НАН України, особова справа В.І. Канівця]
Fig. 10 V. Kanivets's letter of resignation from the Institute of archaeology of Academy of sciences of Ukrainian SSR and shift work to the Dagestan branch of Academy of sciences of USSR [Archive of the human resources department of Institute of archaeology of NAS of Ukraine, personal file of V.I. Kanivets]
Рис. 11 Фотоколаж, складений кінооператором та журналістом Д. Петрайтісом про експедицію В. Канівця на Далекій Півночі в Республіці Комі (Росія) [Петрайтис, 2000]
Fig. 11 Photo-collage, made by cameraman and journalist D. Petraitis about expedition of V. Kanivets in Far North in Komi Republic (Russia) [Петрайтис, 2000]
В цілому польові дослідження на Півночі були нелегкою задачею, про що свідчить цитата з щоденника В. Канівця: “...В конце мая 1959 г. Печерский археологический отряд, состоящий из восьми человек, был переброшен на самольоте из Сиктивкара в г. Ухту, затем на автомашинах в село Троицко-Печерск и далее на самоходной барже по Печере и Унье до деревни Усть-Бердыш. Отсюда, после 750-километрового пути и начался маршрут к Уньинской печере. В эти дни, накануне северного лета выпал последний снег, а на реке исчезла шурга. Первоначально была сделана попытка подняться выше Усть-Бердиша на самоходной барже. Судно с трудом преодолевало бурное течение полноводной Уньи, и людям, стоя по пояс в ледяной воде, пришлось подтягивать самоходную баржу на бечеве через перекаты. На особенно трудном перекате судно было отброшено потоком к