В ім’я української історичної науки та поділлєзнавства. До 25-річчя діяльності центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України при Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка

Ключевые слова: Подолия, Центр исследования истории Подолии, историческое краеведение, регионалистика, подолиеведение, научно-исследовательская, научно-методическая работа, издания, историография, этапы деятельности.

З постанням незалежної демократичної Української держави і бурхливим її національно-культурним відродженням виникла гостра потреба подолати глибоку кризу вітчизняної історичної науки, породженої радянською тоталітарною системою та ідеологією, визначити шляхи підняття її престижу та перебудови в контексті національних інтересів і створення об'єктивної історичної правди про минуле і сучасність України та її народу.

Все це призвело до структурних змін у діяльності Інституту історії України НАН України. Серед низки інноваційних реформ цього закладу був взятий на озброєння проект тоді ще молодого директора установи академіка НАН України Валерія Смолія. Суть проекту полягала в тому, щоб Інститут історії України у своїй діяльності налагодив тісну співпрацю з вченими-істориками закладів вищої освіти, науковцями і краєзнавцями регіонів України з тим, щоб активізувати, збагатити і координувати спільні всеукраїнські і регіональні історичні дослідження згідно з новими концептуальними та теоретико-методологічними засадами й, таким чином, вивести вітчизняну історичну науку на якісно новий рівень розвитку.

За проектом В. Смолія, у 1995 році Інститут історії України заснував 10 регіональних науково-дослідних центрів при закладах вищої освіти, які б своєю творчою діяльністю охопили б всю територію України. З-поміж цих науково-громадських інституцій 1 червня 1995 року спільним наказом директора В. Смолія та ректора Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту професора А. Копилова на історичному факультеті педвишу був утворений Центр дослідження історії Поділля установ-співзасновників, якому судилося ось уже 25 років гідно служити в ім'я української історичної науки і поділлєзнавства1.

За часи свого функціонування Центр дослідження історії Поділля знайшов широке відображення у монографіях його керманичів Л.В. Баженова2, В.Д. Гальчака3, В.С. Прокопчука4; 5, «Студіях Кам'янець-Подільського Центру дослідження історії Поділля»6, наукових журналах7; 8, наукових збірниках96 10 багатьох публікаціях у періодиці й, таким чином, набув визнання в науковому, освітньому і культурному просторі України. В цьому матеріалі ми ставимо за мету підсумувати пройдений шлях Центром дослідження історії від своїх витоків до сьогодення та визначити його творчий доробок і внесок у розвиток наукового поділлєзнавства.

За 25 років діяльності Центр дослідження історії Поділля, який діє на статутних засадах 1995 і 2001 років, затверджених установами-засновниками, пройшов три головні етапи свого становлення і розвитку: 1) від 1995 до початку 2001 рр., коли він діяв як науково-громадська інституція; 2) від травня 2001 по липень 2012 рр., коли завдяки фінансуванню його роботи із обласного бюджету функціонував як державно-наукова; 3) від 2012 і до 2020 рр. знову працює як науково-громадська.

Перший етап роботи Центру дослідження історії Поділля був часом свого формування і становлення, утвердження позицій у науковому житті й краєзнавчому русі Хмельницької та Вінницької областей, визначення напрямів, пріоритетів і потреб історико-регіональних досліджень в умовах реформування української історичної науки, об'єднання навколо себе активу соратників-поділлєзнавців (дійсних і почесних членів Центру). В цей період Центр став організовувати свої перші міжнародні, всеукраїнські, регіональні науково-краєзнавчі та практичні конференції, симпозіуми, круглі столи, підготовку і видання під власним грифом та рекомендаціями вченої ради до друку наукових і науково-популярних праць, наукових збірників, збірників документів і матеріалів, путівників, навчальних посібників, перевидань раритетної літератури з історичної регіоналістики і краєзнавства Поділля.

Оскільки Центр не мав цільового фінансування, то він, крім визначеного установами-засновниками громадського штату правління (дирекції) та вченої ради, прийняв до свого складу у 1995-1996 рр. 4 почесних та 42 дійсних членів з числа вчених, освітян і краєзнавців, а вже станом на 2000 р. налічував 16 почесних і майже 100 дійсних членів з числа відомих дослідників Поділля як з Хмельниччини й Вінниччині, так і майже зі всіх регіонів України, в тому числі зарубіжних учених з Польщі, Словаччини, Німеччини, Канади, Росії та Японії11, яким були вручені членські посвідчення встановленого зразка. Таким чином, Центр почав діяти як науково-громадська установа та, водночас, як науково-громадське товариство, що значно розширило можливості його праці.

В контексті розбудови цієї інституції, у жовтні 1999 р. було засновано першу філію Теофіпольський відділ Центру дослідження історії Поділля та Південно-Східної Волині у складі 10 осіб місцевих краєзнавців. Її очолив відомий краєзнавець України, почесний професор кафедри історії України Кам'янець-Подільського педінституту І.А. Стасюк (1929-2009)12. За десять років діяльності ця філія та її завідувач видали до 20 солідних краєзнавчих книг про Теофіпольщину, з поміж яких чільне місце в історіографії регіону посіли «Трагічні долі репресованих теофіпольців (реабілітовані історією)» (2000, т. 1-2), «Історія Тефіпольщини. Історичний нарис і збірник документів» (2003, 2007, т. 1-2), «Історія міст і сіл Теофіпольщини» (2005-2007) та ін. З 2009 р. науковцям і подвижникам краєзнавства щорічно вручається обласна Премія імені Івана Стасюка в галузі створення історії міст і сіл Хмельниччини13.

Важливим підґрунтям для розвитку поділлєзнавчих досліджень у контексті новітніх теоретико-методологічних засад історичної науки відіграли видані монографії керівників Центру Л.В. Баженова «Історичне краєзнавство Правобережної України ХІХ початку ХХ ст.» (1995) та В.С. Прокопчука «Краєзнавство на Поділлі: історія і сучасність» (1995; 2013), а також книги членів правління Центру доктора історичних наук, професора М.Г. Кукурудзяка «Історико-краєзнавчий нарис села Кременчуки Красилівського району», кандидатів історичних наук, доцентів І.В. Рибака «Зіньків в історії Поділля», М.Б. Петрова «Вірмени на Поділлі» (всі вийшли у 1995 р.). Ці видання визначили напрями досліджень Центру на перспективу, стали підтримкою діяльності новоствореної установи.

У вересні та жовтні 1995 року Центр дослідження історії Поділля виступив організатором проведення потужних всеукраїнського наукового симпозіуму «Поділля і Волинь у контексті українського національного відродження», присвяченого 400-річчю від дня народження Богдана Хмельницького (в його роботі взяло участь 115 науковців і краєзнавців зі всіх регіонів України14), та всеукраїнської VIII Подільської наукової історико-краєзнавчої конференції, у серпні 1996 року представники історичного факультету та Центру Л.В. Баженов, І.С. Винокур, С.В. Трубчанінов, М.Б. Петров, В.С. Степанков, І.В. Рибак були задіяні в організації і проведенні науково-практичної конференції «Меджибіж: 850 років історії», а в листопаді 1996 року у м. Могилів-Подільському Першої Могилів-Подільської історико-краєзнавчої конференції, які завершилися виданням солідних наукових збірників за результатами їх роботи]. Водночас Центр виступив співорганізатором першої (1998) та другої (2000) всеукраїнських науково-краєзнавчих конференцій «Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій». Відтоді ці науково-краєзнавчі зібрання періодично проводяться Центром до сьогодні, які фактично визначають етапи розбудови краєзнавчого руху та історико-поділлєзнавчих досліджень. Центр взяв саму активну участь в проведенні 23-24 червня 1999 року міжнародної наукової конференції «Поляки на Хмельниччині: погляд крізь віки», яка налічувала 150 учених, краєзнавців зі всіх областей України та Польщі, з яких було 22 дійсних членів Центру За матеріалами конференції видано однойменний науковий збірник обсягом 40,0 друкованих аркушів15.

Запам'яталася участь Центру в організації і проведенні у вересні 1997 року всеукраїнського семінару-практикуму «Гуманітарні аспекти краєзнавчого руху в Україні», який зібрав переважно відповідальних за краєзнавчу і науково-дослідну роботу станцій юних туристів, центрів туризму і краєзнавства учнівської молоді. Центр дослідження історії Поділля тут сформував історичну секцію, на якій Л.В. Баженов виголосив доповідь «Історичні аспекти розвитку краєзнавчої роботи в Україні». В ході конференції її поважні учасники голова Всеукраїнської спілки краєзнавців, академік П.Т. Тронько, завідувач відділу Інституту історії України доктор історичних наук Ю.А. Пінчук, його колега доктор історичних наук, професор Є.М. Скляренко та інші відомі вчені відвідали офіс Центру, познайомилися з його роботою, виданою поділлєзнавчою літературою. З цього часу патріарх українського краєзнавства П.Т. Тронько став прихильно ставитися до установи, співпрацювати з нею і всіляко підтримувати.

Загалом до 2000 року Центр виступив співорганізатором 12 міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-краєзнавчих конференцій та симпозіумів з виданням збірників за матеріалами їх роботи. Водночас було видано 8 наукових монографій, 10 книг, 11 наукових збірників, 5 навчальних посібників поділлєзнавчого спрямування, Центр взяв активну участь з 1995 року у виданні серійного науково-краєзнавчого збірника-альманаха «Хмельниччина : Дивокрай»16. 1998 року у світ вийшов перший збірник науково-краєзнавчих праць у двох томах «Освіта, наука і культура на Поділлі» (видано до 2019 р. 25 томів), який став головним науковим фаховим виданням з історичного краєзнавства в Україні й накопичив на своїх шпальтах колосальний поділлєзнавчий матеріал, котрий став важливим підґрунтям української історичної науки і національного краєзнавства. Його ініціатором створення і незмінним відповідальним редактором усіх томів є один з керманичів Центру дослідження історії Поділля, академік НАН ВО України, доктор історичних наук, професор кафедри історії України Національного університету імені Івана Огієнка, Почесний краєзнавець України О.М. Завальнюк.

Загалом у створенні та розгортанні діяльності Центру дослідження історії Поділля у 1995-2000 рр. відіграли почесні та дійсні члени директор

Інституту історії України НАН України академік В.А. Смолій, ректор педінституту професор А.О. Копилов, відомі вчені-поділлєзнавці цього ж вишу О.М. Завальнюк, А.Г. Філінюк, І.С. Винокур, М.Г. Кукурудзяк, С.В. Трубчанінов, М.Б. Петров, І.В. Рибак, А.Ф. Гуцал, В.С. Лозовий та інші, а також М.І. Алєщенко, В.А. Нестеренко (Подільська аграрно-технічна академія), С.Е. Баженова, В.М. Вінюкова (Кам'янець-Подільський історичний музей-заповідник), В.С. Прокопчук (м. Дунаївці), І.А. Стасюк (смт. Теофіполь), П.Я. Слободянюк, А.В. Сваричевський, В.П. Мацько, Є.Д. Назаренко, Ю.І. Блажевич й інші (м. Хмельницький), В.Г. Берковський (м. Славута), П.С. Григорчук (м. Вінниця), В.В. Войтович (м. Могилів-Подільський) тощо. У цей період Центр активно співпрацював з своїми почесними членами професором Феліксом Кіриком (м. Краків), автором проекту створення і видання двох томів польською мовою «Кам'янець-Подільський. Студії з історії міста і регіону» (2000, т. 1)17, авторами яких виступили також члени Центру, та професором Хоккайдського університету Комікатою Мацузато (Японія), дослідником історії Правобережної України ХІХ століття18.

Запам'яталася зустріч у Центрі з професором Хоккайдського університету Комікатою Мацузато, який працював над документами у Кам'янець-Подільському міському державному архіві. Він вразив присутніх вільною розмовною українською мовою. З'ясувалося, що він досліджує історію селянства Правобережної України, в тому числі Поділля, у ХІХ на початку ХХ ст. Цього вченого зацікавили проблеми селянства України та її регіонів. Сторони провели дискусію щодо розвитку історичної регіоналістики і краєзнавства в обох країнах на сучасному етапі. Японський учений визнав, що ці галузі знаходяться на вищому рівні поступу в Україні, погодився, щоб його обрали дійсним членом Центру, став надсилати йому власні опубліковані в США, Японії і Росії праці з своєї теми дослідження. Через два роки, у вересні 2002 року на історичному факультеті та в Центрі з'явився професор-докторант університету у м. Акіта Такесі Муцумура (Японія), науковим керівником якого виступав професор К. Мацузато і допоміг йому з науковим відрядженням до Кам'янця-Подільського. Т. Мацумура опрацьовував матеріали місцевого державного архіву, Центру та університетської наукової бібліотеки з історії селянства Поділля у першій половині ХІХ ст. та його антипоміщицьку боротьбу за свої права.19

З часу створення Центру дослідження історії Поділля він був пов'язаний з навчальним і науково-дослідним процесами на історичному факультеті рідного вишу, забезпечуючи викладання краєзнавчих дисциплін та організовуючи наукові дослідження викладачів і студентів в галузі історичної регіоналістики і поділлєзнавства. Водночас він став осередком науково-методичної допомоги в цій галузі у написанні аспірантами і здобувачами дисертаційних, а для студентів конкурсних та дипломних робіт, для старшокласників творчих праць до олімпіад та в системі Хмельницького відділення МАН. За п'ять років діяльності Центру до нього звернулися з консультаціями та іншою допомогою 10 аспірантів, 23 студентів-дипломників не тільки з рідного історичного факультету, але й Київського, Чернівецького національних університетів, Вінницького державного педагогічного університету, а також десятки вчителів історії та старшокласників20. Водночас, співробітники Центру С.Е. Баженова, Е.М. Зваричук, О.Л. Баженов, О.М. Кошель, В.Л. Логвіна, В. А. Нестеренко, В.В. Малий, Ю.В. Телячий та інші за цей період здобули наукову ступінь кандидата історичних наук, або підготували до захисту кандидатські дисертації з поділлєзнавчої тематики.21

У червні-вересні 2000 року відбулися в Києві, на Вінниччині і Хмельниччині урочисті засідання активу Центру, публікації в наукових виданнях та часописах, присвячені п'ятиріччю діяльності установи, які засвідчили той факт, що ця інституція відбулася і утвердилася в областях Поділля й стала провідною в науковому краєзнавстві регіону. Результати діяльності Центру за п'ятиріччя діяльності проаналізовані і оприлюднені на шпальтах «Українського історичного журналу22, у «Матеріалах Х Подільської історико-краєзнавчої конференції»23 та інших виданнях. Визнанням заслуг Центру в краєзнавчому русі та регіональних дослідженнях стало нагородження в ці роки Хмельницькою обласною премією в галузі історико-краєзнавчих досліджень імені Юхима Сіцінського його дійсних членів В.С. Винокура, В.С. Прокопчука, Л.В. Баженова та ін.24

Другий етап роботи Центру дослідження історії Поділля (2001-2012 рр.), який став «зоряним» часом діяльності та найбільших його звершень, започаткувався від часу публікації 23 січня 2001 р. Указу Президента України «Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні», в якому надавалася державна підтримка роботі центрів регіональних досліджень. Відповідно до цього Указу Хмельницька облдержадміністрація з травня 2001 року забезпечила фінансування введених штатних наукових посад Центру через обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, який приєднався до установ-співзасновників Центру дослідження історії Поділля. На Центр було покладено брати організаторську та науково-редакторську участь у виконанні по Хмельниччині державної «Програми розвитку краєзнавства до 2010 року», створення історико-меморіальних томів «Книга Пам'яті України. Хмельницька область» (19951997, т. 1-10), «Зводу пам'яток історії та культури. Хмельницька область», «Реабалітовані історією. Хмельницька область», «Книга Скорботи України. Хмельницька область», «Освіта, наука і культура на Поділлі» та ін., сприяти інтенсифікації краєзнавчого руху та поділлєзнавчих досліджень, а також забезпечити освіту регіону навчальними посібниками та методичною літературою з історії рідного краю.25

З 2001 року відбулася структурна перебудова Центру дослідження історії Поділля. Зокрема, президія правління установи фактично була перетворена на кафедру, де працювали шість штатних наукових співробітників на ставку та 0,5 ставки окладу, яка вела щомісячно протокольні засідання і координувала всю діяльність Центру. В її складі структурно виокремилися: науково-дослідний сектор історії Поділля (завідувач д.і.н., провідний науковий співробітник, професор Л.В. Баженов): сектор методології, теорії і практики історичного краєзнавства (д.і.н., професор В.С.Прокопчук); науково-методичний сектор історії краю (к.і.н., професор І.В. Рибак): сектор історії культури Поділля (д.і.н., старший науковий співробітник С.Е. Баженова), сектор історії міст і сіл (к.і.н., науковий співробітник, доцент А.О. Михайлик) та сектор бібліографії історії та історіографії Поділля. В структурі Центру створилися і активно діють до сьогодні з 1 лютого 2005 року Хмельницький міський відділ Центру дослідження історії Поділля та Південно-Східної Волині (завідувач к.і.н., старший науковий співробітник, доцент А.М. Трембіцький), з 2006 року Вінницька філія нашого Центру (директор д.і.н., провідний науковий співробітник С.Д. Гальчак), з 2008 року Центр Мархоцькознавства (м. Хмельницький, с. Миньківці Дунаєвецького району) (завідувач відомий краєзнавець В.А. Захар'єв), з 2009 року потужний осередок у Державному історико-культурному заповіднику «Межибіж» (керівник директор закладу О.Г. Погорілець) та інші. Водночас Центр спирався на наукову діяльність своїх 24 почесних і 148 дійсних членів з числа вчених і краєзнавців з усіх регіонів України і зарубіжжя, які займаються історичним поділлєзнавством.26

Крім установ-засновників Центру дослідження історії Поділля, провідну роль в його розбудові, підтримці і захисту інтересів відіграв Герой України, патріарх українського краєзнавства, голова ВСК-НСКУ, академік П.Т. Тронько (1915-2011). Завдяки цьому в роки з 2001 до середини 2012 рр. Центр дослідження історії Поділля став авторитетним і провідним у розвитку наукових досліджень і краєзнавчого руху в регіоні і за цей час діяльності здобув найбільш вагомих творчих досягнень. Доказом є той факт, що в ці роки державно-наукова установа Центр дослідження історії Поділля була організатором, причетна до видань 54 монографій, 122 наукових і науково-популярних книг, 76 наукових збірників, у тому числі 16 томів збірника «Освіта, наука і культура на Поділлі», 20 збірників документів і матеріалів, 15 передруків раритетної краєзнавчої літератури, 12 навчальних посібників, періодичних науково-краєзнавчих випусків «Хмельниччина: Дивокрай» (2004-2009), «Краєзнавець Хмельниччини» (з 2009 р.), «Наукові записки Центру Мархоцькознавства» (з 2009 р.), а також до захисту 20 поділлєзнавчих докторських та кандидатських дисертацій, до проведення 102 міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференцій, симпозіумів і круглих столів. Понад 50 відсотків цих надбань належить власне Центру та його філіям і осередкам, що діють на Хмельниччині, більше 40 відсотків Вінницькій філії Центру, яка потужно розбудувалася і досить плідно працює на стезі дослідження історії Східного Поділля.27

Найбільш вартісним стало видання під грифом Центру семитомника відомого нинішнього генерала-історика, радника РНБО України

М.В. Коваля «Довготривала фортифікація на теренах України напередодні та під час Другої світової війни: міфи і реалії» (2011-2012), шеститомника за проектом і авторством П.Я. Слободянюка та співавторством дійсних членів установи «Місцеве самоврядування Хмельницької області: нариси історії місцевих громад» (2003-2004), двотомника І.А. Стасюка «Історія міст і сіл Теофіпольського району» (2005, т. 1-2), монографій В.С. Прокопчука «Історичне краєзнавство Правобережної України 30-х років ХХ початку ХХІ ст.» (2005), «Інституціоналізація краєзнавчого руху Правобережної України 20-х років ХХ початку ХХІ ст.» (2009), С.Д. Гальчака «Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі: ХІХ поч. ХХІ ст.» (2011), О. Білецької «Поділля на зламі ХІУ-ХУ ст.» (2004), С.Е. Баженової «Юзеф Антоній Роллє» (2001, 2002), А.М. Трембіцького «Євфимій Сіцінський (1859-1937)» (2009), М.Б. Петрова «Історична топографія Кам'янця-Подільського кінця ХУІІ-ХУІІІ ст.» (2008), О.М. Завальнюка «Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету (1918-1921)» (2006), книг О.В. Будзея «Вулицями міста Кам'янцяПодільського» (2005), С.М. Єсюніна «Вулиці міста Хмельницького» (2005), шести книг М.Н. Дороша «Битва на Синій Воді 1362 року» (2010-2012), присвячених 650-річчю визволення Поділля від монголо-татарського іга та чимало інших, які значно розширили різноаспектність наукового вивчення і популяризації історії Поділля.28

З-поміж наукових зібрань за організаційною і науковою участю Центру дослідження історії Поділля варто виокремити проведення ХІ, ХІІ, ХІІІ Подільських наукових історико-краєзнавчих конференцій (20042010), І-ІІІ всеукраїнських конференції «Місто Хмельницький в контексті України», ІІ-го Міжнародного наукового конгресу українських істориків «Українська історична наука на сучасному етапі розвитку» (м. Кам'янець-Подільський, 17-18 вересня 2003 р.), І-ІІІ міжнародних науково-практичних конференцій «Кам'янець-Подільський в контексті українсько-європейських зв'язків: історія і сучасність» (м. Кам'янець-Подільський, 2003, 2005, 2010), міжнародного наукового симпозіуму «Поляки на Поділлі: історія і сучасність» (м. Кам'янець-Подільський, 31 травня 2 червня 2002 р.), всеукраїнської науково-методичної конференції «Історичне краєзнавство України: здобутки, проблеми, перспективи» (м. Кам'янець-Подільський, 17-18 жовтня 2002 р.), всеукраїнської науково-культурологічної конференції «Проблеми етнології, фольклористики, мистецтвознавства Поділля та Південно-Східної Волині» (м. Кам'янець-Подільський, 18-19 червня 2002 р.) та інших, які завершилися виданнями наукових збірників за матеріалами своєї роботи і відіграли важливу роль в розбудові і консолідації краєзнавчого руху в Україні та на Поділлі.29

Запам'яталося проведення на базі Центру дослідження історії Поділля міжнародного наукового симпозіуму «Володимир Січинський історик, мистецтвознавець, архітектор, педагог України і української діаспори», присвяченого 100-річчю видатного вітчизняного вченого (м. Кам'янець-Подільський, 5-6 липня 2004 р.). До його організації долучилися Українське історичне товариство (США, Канада, Європа, Україна), Пряшівський університет (Словаччина) і Наукове товариство Шевченка та ін. Керували роботою симпозіуму, який зібрав 42 січинськознавців з Києва, Львова, Кишинева (Молдова), Пряшева і Свидника (Словаччина) тощо, його співголови закордонний академік НАН України, професор, голова НТШ у Словаччині Микола Мушинка, проректор з наукової роботи Кам'янецьПодільського державного університету Анатолій Філінюк та директор Центру дослідження історії Поділля Лев Баженов. На засіданнях симпозіуму відбулося широке обговорення проблем дослідження життя, багатогранності творчості, педагогічної та громадсько-політичної діяльності Володимира Січинського в ім'я України.30 З цього часу розвиток січинськознавства став пріоритетним в діяльності Центру. За рекомендаціями учасників симпозіуму у вересні 2004 року вчена рада Кам'янець-Подільського державного університету, відзначаючи заслуги в галузі дослідження історії України, в тому числі Поділля, присвоїла академікові Миколі Мушинці почесне звання професора свого закладу. Водночас його було обрано почесним членом Центру дослідження історії Поділля31.

Центр здійснював у 2001-2012 рр. підготовку та видання методичної літератури з історії рідного краю для вищої і загальної освіти на Поділлі. Для цього проведено низку всеукраїнських та обласних науково-методичних конференцій «Історичне краєзнавство в системі освіти Поділля: здобутки, проблеми, перспективи», впроваджені в загальну освіту Хмельниччини навчальні посібники І.В. Рибака «Хмельниччина. Рідний край в контексті історії України» (2002, 2007, 2010), В.С. Прокопчука «Учнівська дослідна робота» (2006), «Шкільне краєзнавство» (2011), Ю.А. Хоптяра «Етнологія» та ін.

Інституція надавала фахову науково-методичну краєзнавцям, аспірантам, магістрантам, студентам, учням членам Малої академії наук України, які виконували поділлєзнавчі дослідження. Серед них понад 20 аспірантів і здобувачів стали кандидатами історичних наук, а відомі подвижники Центру С.Е. Баженова, С.Д. Гальчак, О.М. Завальнюк, В.С. Лозовий, Л.Л. Місінкевич, В.С. Прокопчук, стали в 2008-2012 рр. докторами історичних наук, професорами.

У жовтні 2005 року в Кам'янець-Подільському державному університеті відбулася урочиста наукова конференція, присвячена 10-річчю заснування та діяльності Центру дослідження історії Поділля, під час роботи якої відбулося широке обговорення функціонування та творчі надбання цієї установи, на яку прибули поділлєзнавці з усіх регіонів України та керівники установ-засновників.

18 діячів і подвижників Центру були нагороджені Почесними грамотами і Грамотами, Подяками Інституту історії України НАН України, ректоратів рідного університету, Вінницького державного педагогічного університету та Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, відбулася презентація виданих до цього ювілею книги Л.В. Баженова «Місто Кам'янець-Подільський центр історичної регіоналістики Поділля ХІХ початку ХХ ст.» (2005) та наукового збірника «Студії Кам'янець-Подільського Центру дослідження історії Поділля» (2005, т. 1), в яких широко, докладно описано й узагальнено роботу Центру за 10 років діяльності та його почесних і дійсних членів, вміщена бібліографія їх публікацій. У червні 2010 року установа відзначила своє 15-річчя, а його результати достатньо проаналізовані і підсумовані у книзі С.Д. Гальчака,32 біобібліографічних покажчиках «Календар знаменних і пам'ятних дат Хмельниччини на 2010 рік» (2009),33 в матеріалах ХІ Подільської наукової історико-краєзнавчої конференції,34 у покажчику «Історичне краєзнавство і проблеми регіональної історії Правобережної України (наукова школа професора Л.В. Баженова» (2011)35 та інших виданнях.

Співробітники Центру дослідження історії Поділля з 2001 р. активно співпрацювали і зріднилися з колективом Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, цілком ввійшли в його структуру, а їх керівника було введено до складу вченої ради цього закладу. Вони допомагали організовувати всеукраїнські і регіональні науково-методичні конференції, наради і семінари для потреб освіти, видавали посібники і підручники з історії рідного краю для школи, брали участь у проведенні конкурсів учнівських наукових робіт з історії та краєзнавства в системі Хмельницького відділення МАН, викладали на курсах підвищення кваліфікації вчителів історії цього інституту й, таким чином, суттєво впливали на розвиток шкільного краєзнавства, підвищували якісний рівень науково-дослідної і науково-методичної діяльності закладу.

З липня 2012 року фінансування штатних посад співробітників Центру дослідження історії Поділля було припинено, а обласний інститут післядипломної педагогічної освіти вийшов зі складу установ-засновників Центру дослідження Поділля, що повернуло установу на громадсько-наукові засади функціонування. Настав третій, заключний, період діяльності Центру дослідження Поділля, який триває до сьогодні.

Проте нагромаджений з 1995 року досвід роботи Центру та сформований сталий актив його подвижників почесних і дійсних членів, підтримка з боку установ-засновників Інституту історії України, Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка та правління Національної спілки краєзнавців України, потужна творча діяльність Вінницької філії Центру, співпраця з ДІКЗ «Межибіж» та іншими своїми осередками забезпечили подальшу його активну науково-дослідну, методичну та видавничу діяльність, зберегли його лідерство в краєзнавчому русі подільських областей. Мало того, з жовтня 2008 року і до сьогодні Центр дослідження історії Поділля відіграв значну позитивну роль у розбудові Хмельницької обласної організації Національної спілки краєзнавців України, більшість його почесних і дійсних членів стали членами НСКУ, керівники Центру професори Л.В. Баженов і С.Д. Гальчак очолили відповідно Хмельницьку і Вінницьку обласні організації НСКУ. Отже, Центр дослідження історії Поділля став надійною опорою у розбудові обласних Спілок краєзнавців, надав у розпорядження президії Хмельницької обласної організації НСКУ свій офіс у м. Кам'янці-Подільському та його технічні можливості, координує спільні щорічні плани роботи, разом видає науково-краєзнавчі збірники «Краєзнавець Хмельниччини» (2010-2019, вип. 1-10), у м. Хмельницькому «Хмельницькі краєзнавчі студії» (2014-2019, вип. 1-22), «Наукові записки Центру Мархоцькознавства» (2009-2018, т. 1-9) та ін., взяв участь у розробці нового проекту обласної «Програми розвитку краєзнавства в Хмельницькій області до 2020 р.», яка затверджена сесією обласної ради 26 грудня 2014 року, тощо.