Іван-Юліан Шпитковський та його курс лекцій зі сфрагістики

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Іван-Юліан Шпитковський та його курс лекцій зі сфрагістики



Мета даної статті - висвітлити та запровадити у науковий обіг діяльність Івана-Юліана Шпитковського - видатного українського дослідника спеціальних історичних дисциплін. Ці студії присвячені курсу лекцій, які Шпитковський читав із сфрагістики.

Викладання сфрагістики у Львівському університеті має давні традиції. Наприкінці XVIII ст. вона читалася як частина загального курсу дипломатики Готфрідом Уліхом (1743-1794) - надзвичайним професором дипломатики, геральдики і нумізматики. Він же підготував навчальний підручник із спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін, у якому був відповідний сфрагістичний розділ Про сфграгістику у підручниках Г. Уліха див.: Гавриленко В.О. Українська сфрагістика: питання предмета та історіографії. - К.: Наукова думка, 1977. - С. 37. Про Г. Уліха також див.: Швець Н. Уліх Готфрід // ENCYCLOPEDIA. Львівський національний університет імені Івана Франка: в 2 т. - Т. ІІ: Л-Я. - Львів, 2014. - С. 550.C.K. Uniwersytet im. cesarza Franciszka I we Lwowie. Program wykladow w polroczu zimowem 1912/1913. - Lwow, 1912. - S. 14.. У подальшому спеціальні (допоміжні) історичні дисципліни викладали Фома Вучіч, Людвік Ценмарк, Й. Шперль, Йосиф Маусс, Матій Чоп. Основи сфрагістики студенти освоювали у рамках семінарів та практичних занять, що провадилися з останньої чверті ХІХ ст. під керівництвом Францішека Ксаверія Ліске та його наступників. У зимовому півріччі 1912-1913 навч. року спеціальний курс «Польська сфрагістика середніх віків» (1 год. в тиждень) викладав приват-доцент допоміжних історичних наук Владислав Семкович . Він же протягом 1909-1916 рр. провадив практичні заняття з дипломатики, палеографії, хронології, геральдики.

У міжвоєнний період в університеті було створено спеціальну інституцію - Заклад (Інститут) допоміжних історичних наук, діяльність якого була тісно поєднана з кафедрою історії середніх віків. Керували ними протягом 1920-1939 рр. відомі професори Ян Птасьнік (до 1930 р.) та Теофіль Модельський (1930-1939 рр.), асистентами Закладу були Люція Харевічова, Валєнти Артур Вагнер та Мар'ян Гайсіг. Інститут провадив як наукову, так і навчальну роботу. Тут проходили обов'язкові для студентів-медієвістів заняття із дипломатики, палеографії, інших дисциплін зазначеного комплексу, а з 1930-х рр. - сфрагістики (так звані «вправи сфрагістичні»). Формальне керівництво заняттями покладалося на керівників Закладу, однак де-факто вони провадилися асистентами. Що стосується сфрагістики, то за неї відповідав М. Гайсіг, випускник Львівського університету, який у 1931 р. захистив магістерську, а у 1936 р. - докторську («Bolestaw Poёczaszynski (1822-1876) і jego zbiory sfragistyczne») роботи. З 1932 р. він працював асистентом, а з 1936 р. - старшим асистентом ЗакладуЦелуйко О. Гайсіг (Иащ) Мар'ян Станіслав // Львівський національний університет імені Івана Франка: в 2 т. - Т. І: А-К. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2011. - С. 316-317..

У радянський період викладання спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін не припинилось, хоча й було на маргінесі тогочасного навчального процесу. Загальноукраїнської слави зажили посібник з палеографії Ярослава Кіся та «Нумізматичні словники» Володимира Зварича. Декілька років сфрагістику читав Іван-Юліан Шпитковський (18801969). Так трапилося, що його ім'я краще відоме фахівцям з геральдики та генеалогії (він був автором розвідки «Рід і герб Шептицьких» (Львів, 1933-1937 рр.), аніж як спеціаліста зі сфрагістики. Не менш знаною є роль І. Шпитковського як дослідника гайдамаччини та Коліївщини, організатора низки музейних інституцій на західноукраїнських землях, зокрема Музею «Стривігор» у Перемишлі (1936), автора коментарів до творів Т. Шевченка. Усе вищеперераховане мало місце у дорадянський період, а у повоєнний час вчений трудився у Львівському державному університеті імені Івана Франка, був першим керівником кафедрального Музею нумізматики, сфрагістики та геральдики (1949-1959), загально-факультетського кабінету допоміжних історичних дисциплін (1959-1960). У кінці 1950-х рр. з ним не одноразово зустрічався Віталій Олексійович Гавриленко, вивчаючи сфрагістикуГречило А. Наукова діяльність Віталія Гавриленка на ниві сфрагістики // Гавриленко В. Шлях до сфрагістики. - Київ-Львів, 2014. - С. 6. Саме із записів цих викладів починається перший зошит зі сфрагістики «студента історичного факультету ЛДУ Гавриленка В.О.». Див.: Домашній архів Віталія Гавриленка. - Зошит №1. - С. 1-9.. Після виходу на пенсію у 1960 р. І. Шпитковський не полишив наукової роботи, готував бібліографічний огляд мемуарної літератури до історії гайдамаччини і Коліївщини, брав участь у діяльності Теоретичного семінару з джерелознавства та спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін, що працював у Центральному державному історичному архіві УРСР у м. Львові з 1961 р. Помер І. Шпитковський у лютому 1969 р., а його ім'я потроху почали забувати. Лише у 1990-х рр. на сторінках часопису «Перемиські дзвони» та у газеті «Поклик сумління» статті про батька опублікувала його донька Святослава Скородинська-Шпитковська С. Український етнографічний, регіональний музей «Стривігор» в Перемишлі та його засновники // Перемиські дзвони. - 1994. - №3. - С. 9-12; Її ж: Професор гімназійний. Про долю Івана-Юліяна Шпитковського // Поклик сумління. Всеукраїнський часопис «Меморіалу» імені Василя Стуса. - 1995, вересень. - №26 (226). - С. 6.. У ширший науковий обіг ім'я історика було повернуто завдяки публікації О. КупчинськогоКупчинський О. Іван-Юліян Шпитковський // Відомі та маловідомі постаті національної науки й культури. Вибрані статті та повідомлення. - Т. 3. - Львів, 2011. - С. 458-465. та нашій статті про розвиток спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін у Львівському університеті у другій половині ХХ ст. Шуст Р., Целуйко О. Допоміжні/спеціальні історичні дисципліни у Львівському університеті імені Івана Франка (1939-2008) // Наукові зошити історичного факультету. Львівського університету. Зб. наук. праць. - Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2009. - Вип. 10. - С. 188-198., з'явилися біографічні статті на сторінках енциклопедичних видань та української Вікіпедії.

Про І. Шпитковського як керівника кабінету допоміжних історичних дисциплін автор у свій час дізнався наприкінці 1990-х рр. від В. Гавриленка, хоча про те, що той викладав сфрагістику як окремий навчальний курс, Віталій Олексієвич не знав - єдина відома нам коротенька згадка про цей факт міститься у посторінковому посиланні статті Я.П. Кіся «Курс сфрагістики веде 1.1. (sic!) Шпитковський». Див: Кісь Я. До історії розвитку допоміжних історичних дисциплін у Львівському університеті // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР (далі - НІБ АУ). - Київ, 1963. - №4. - C. 40. Додамо, що на момент виходу статті у 1963 р. І. Шпитковський уже не працював в університеті кілька років, а тому дане твердження Я. Кіся можна віднести лише до 1950-х рр.. Зі спогадів окремих викладачів Львівського університету було відомо, що десь у 1950-х рр. І. Шпитковський читав для студентів- істориків низку спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. Пізніше цей факт підтвердили матеріали особової справи вченого. Однак про зміст цих курсів можна було лише здогадуватися. У некролозі, опублікованому І. Прокопівим на сторінках «Українського історичного журналу»Прокопів І.В. Історик гайдамацьких рухів Іван Шпитковський // Український історичний журнал (далі - УІЖ). - 1969. - №10. - C. 100-101., стверджувалося, що І. Шпитковський нібито підготував «Курс геральдики і загального знаківництва України», підручник з сфрагістики. Це була річ надзвичайно цікава, оскільки до початку 1960-х рр. українська історіографія не могла похвалитися посібниками такого роду. Лише у 1963 р. побачив світ перший українськомовний підручник київських авторівВведенський А., Дядиченко В., Стрельський В. Допоміжні історичні дисципліни. Короткий курс. - Київ, 1963., до якості статей якого були серйозні зауваження Гордієнко Б. Обговорення короткого курсу посібника «Допоміжні історичні дисципліни» // НІБ АУ. - 1964. - №4. - С. 79-82; Захарчишина П. Обговорення короткого курсу посібника «Допоміжні історичні дисципліни» // НІБ АУ. - 1964. - №4. - С. 82-85; Врадій Н. Семінар з спеціальних історичних дисциплін // УІЖ. - 1964. - №4. - С. 155-156.. У зв'язку з цим повстала потреба пошуку неопублікованих праць І. Шпитковського. Віднайти тексти лекцій та супутні матеріали (програми курсів, білети тощо) вдалося у Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника, де вони зберігаються в іменному фонді дослідникаВідділ рукописів Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника (далі - ВР ЛННБ), ф. 266 (Шпитковський Іван).. Наша публікація покликана ближче познайомити читачів із навчальною та музейною діяльністю Івана Шпитковського у повоєнний період у Львівському університеті та провести аналіз його курсу лекцій з сфрагістики.

Іван-Юліан Володиславович Шпитковський народився 16 травня 1880 р. у селі Джурин Чортківського повіту на Тернопільщині. Після закінчення гімназійних студій поступив на навчання до Львівського університету, де здобував освіту на теологічному, філософському та правничому факультетах, студіював богослов'я, українську літературу, історію, географію та, навіть, медицину. Йому довелося слухати лекції Броніслава Дембінського, Михайла Грушевського, Кароля Гадачека, Антонія Ремана, Кирила Студинського, Освальда Бальцера та інших відомих вчених; свій науковий вишкіл він проходив у семінарі професора Людвіка Фінкеля, де, можемо припустити, не лише засвоїв основи наукової методики праці Як згадував І. Крипякевич, Л. Фінкель «викладав історію Австрії - речово, з дрібними фактами, але скучновато. Він вів семінар, на високому рівні, навчаючи студентів історичної методики. Старші студенти читали свої роботи, молодші - реферати». Див.: Заболотна І. Спогади Івана Крип'якевича (1904-1911) // Український археографічний щорічник. Нова Серія. - 2010. - Вип. 15. - С. 478., але й ширше ознайомився і з проблематикою спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. У роки свого навчання у Львові близько зійшовся із деякими діячами Наукового товариства імені Шевченка, з якими підтримував товариські стосунки у подальшому, попрацював декілька років разом з І. Франком у бібліотеці цієї інституції, здійснив за дорученням керівництва поїздку до Кракова, де шукав та готував до друку матеріали до історії України. Тоді з'являються і перші публікації І. Шпитковського. По завершенню навчання працював вчителем у гімназіях Львова, Перемишля, Бучача, Коломиї. Під час Першої світової війни служив в австрійській армії, а восени 1918 р. вирушив на велику Україну «будувати державу». Після завершення військових дій І. Шпитковський повернувся до педагогічної діяльності, яку намагався поєднувати із суспільною та культурною працею. Через виразну про- українську позицію воєводське керівництво не раз перекидали його з місця на місце, аж поки він на довший час не осів у Перемишлі. Величезне педагогічне навантаження (до 30 год. на тиждень у 1930-і рр.), складний контингент учнів, необхідність утримувати сім'ю (дружину і двох дітей) аж ніяк не сприяли власне науковій роботі, однак, не зважаючи на це, у 1934 р. отримав диплом доктора філософії Львівського університету. Через своє українське походження до викладання в університеті допущений не був та надалі працював вчителем у ПеремишліДив.: Архів Львівського національного університету (Архів ЛНУ), ф. Р-119, оп. 2/Ос, спр. 139, арк. 10, 11-12 зв., 13-14 зв., 24.. У 1930 р. його обрали дійсним членом НТШ.

Припускаємо, що саме у міжвоєнний період народився його інтерес до окремих спеціальних історичних дисциплін. Зі спогадів родини відомо, що десь у 1920-х рр. він придбав габльотуГабльота - спеціальна засклена шафка для зберігання музейних експонатів., у якій тримав нумізматичні пам'ятки. Колекціонуванню сприяв той факт, що він був організатором низки регіональних музеїв. У 1920-1930-х рр. І. Шпитковський вів роботу над згаданою вище «шептицькіаною»; у квітні 1931 р. на засіданні історико-філософської секції НТШ була зреферована його праця «Вступні відомості до української геральдики. Ч. I», котра у подальшому мала бути надрукована, однак не побачила світ через брак коштівХроніка Наукового товариства імени Шевченка у Львові за час від 1.І.1931- 30.ІХ.1932. - Ч. 71. - Львів, 1932. - С. 23; ВР ЛННБ, ф. 266, спр. 94, с. 1-2. Див. рекомендацію І. Шпитковського на роботу у Львівському університеті за

підписами І. Крип'якевича, М. Возняк, М. Кордуби та О. Терлецького: ВР ЛННБ, спр. 92, арк.1; Архів ЛНУ,ф.Р-119,оп. 2/Ос,спр.139, арк.8. Примітно, щоім'яІ.Шпит

ковського як знаного дослідника спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін у Львові згадав у 1959 р. й І. Крип'якевич: «Із західноукраїнських дослідників спеціалістами в галузі допоміжних дисциплін історії були Б. Барвінський та Ів. Шпитковський». Див.: Целуйко О.П. Нарада у відділі історії України Інституту суспільних наук АН УРСР «Про стан і завдання розвитку допоміжних історичних дисциплін» // Вісник Львівського університету. Серія історична. - Вип. 50. - Львів, 2014. - С. 490.. Все це поступово перетворило І. Шпитковського на одного із знаних в українському галицькому середовищі фахівців з допоміжних історичних дисциплін .

У 1945 р. під час «добровільного» обміну населенням між СРСР та Польщею І. Шпитковський був змушений з родиною переїхати до Львова. Тут у липні 1945 р. він поступив на роботу у відділ рукописів Бібліотеки

Академії наук УРСР у Львові (тепер - Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України)Архів ЛНУ, ф. Р-119, оп. 2/Ос, спр. 139, арк. 8зв., 37.. З вересня того ж року вчений почав за сумісництвом працювати старшим викладачем кафедри історії середніх віків університетуТам само. Арк. 7.. Однак через декілька років ідеологічна кампанія боротьби із буржуазною школою М. Грушевського, що розгорнулася в Україні, призвела до того, що спочатку І. Шпитковського позбавили роботи зі студентамиНа його адресу лунали закади у незадовільному викладанні дисциплін, низькому ідеологічному рівні, відмові критикувати ідеалістичні та буржуазно-націоналістичні погляди тощо. Див.: Дашкевич Я. Боротьба з Грушевським та його школою у Львівському університеті за радянських часів // Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури. - Львів, 2006. - С. 386. Про боротьбу зі школою М. Грушевського також див.: Нагорняк М., Сворак С. Політичні репресії проти школи М. Грушевського у перші повоєнні роки // Михайло Грушевський і Західна Україна. Доповіді й повідомлення наукової конференції (м. Львів, 26-28 жовтня 1994 р.). До 100-річчя від початку діяльності М. Грушевського у Львівському університеті. - Львів: видавництво «Світ», 1995. - С. 65-68. Оцінку розвитку історичної науки у повоєнний час та ідеологічні кампанії того часу розглянуто в: Єкельчик С. Імперія пам'яті. Російсько-українські стосунки в радянській історичній уяві. - Київ: Критика, 2008., а у 1949 р. звільнили з Бібліотеки АН УРСР з офіційним формулюванням «у зв'язку із скороченням штатів»Архів ЛНУ, ф. Р-119, оп. 2/Ос, спр. 139, арк. 37..

Ситуація для І. Шпитковського ставала катастрофічною, однак в нагоді виявилися його знання спеціальних (історичних) дисциплін, володіння класичними та декількома новочасними мовами. Справа в тому, що Львівський університет мав потужну нумізматичну збірку, початки якої були закладені ще у 1784 р. Про нумізматичну колекцію Львівського університету див.: Шуст Р. Нумізматична наука у Львівському університеті (кінець ХУІІІ-ХІХ ст.) // Львів: місто - суспільство - культура. - Львів, 1999. - Т. 3: Збірник наукових праць / За ред. М. Мудрого (Вісник Львівського університету. Серія історична. Спеціальний випуск). - С. 249-257; Reifenkugel K. Biblioteka uniwersytecka we Lwowie: Szkic historyczno-staty- styczny // Przewodnik naukowy i literacki: Dodatek do «Gazety Lwowskiej». - Lwow, 1873. - R. I. - Zeszyt 3. - S. 181-197; Zeszyt 4. - S. 275-283; Zeszyt 6. - S. 459-468., і котра починаючи з 1822 р. безперервно зберігалася у стінах Наукової бібліотеки. У 1913 р. за ініціативою Владислава Семковича університетом було закуплено колекцію відливів та негативів печаток, виготовлених інженером Болеславом Подчашинським, загальною чисельністю 6839 одиницьГавриленко В.О. Українська сфрагістика. - С. 97.. Вони склали основу сфрагіс- тичної збірки Львівського університету, однак активне опрацювання придбаного матеріалу стартувало щойно у повоєнний час. Причинами цього були як початок Першої світової війни та окупація Львова російськими військами, коли діяльність університету фактично була перервана, так і переїзд В. Семковича у 1916 р. до Кракова, де він зайняв посаду професора Ягеллонського університету. У міжвоєнний період сфрагістична збірка була передана до Закладу допоміжних історичних дисциплін. У 1924-1925 рр. частину дублетних матеріалів було відступлено, а ще частину (негативи) випозичено Закладу допоміжних історичних наук Ягеллонського університетуKronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1924/25. - S. 46.. Очевидно, зроблено це було на прохання В. Семковича, який прекрасно знав збірку. У 1932-1935 рр. М. Гайсігом було проведено інвентаризацію сфрагістичної колекції та підготовлено її рукописний каталог. Його планували опублікувати як перший том «Праць Закладу допоміжних історичних наук» Haisig M. Sfragistyka szlachecka doby sredniowiecza w swietle archiwaliow lwow- skich (z 9 tablicami piecz^ci) (Prace Zakladu nauk pomocniczych historii U.J.K. Tom II. Zeszyt I). - Lwow, 1938. - S. 3., однак виконати задум не вдалося. Із початком «радянського» періоду Заклад допоміжних історичних наук спочатку перетворили на кабінет (завідувач М. Гайсіг), а через деякий час взагалі ліквідувалиЦелуйко О. Гайсіг (Haisig) Мар'ян Станіслав. - С. 316-317.. Сфрагістична колекція, ймовірно, перейшла під опіку працівників кафедри історії середніх віків. У перші повоєнні роки Т. Модельський і М. Гайсіг, як багато інших польських професорів та викладачів львівських вищих навчальних закладів, покидають місто та переїжджають до Польщі. Займатися сфрагістичною збіркою не було кому, а сама вона, можемо припустити, знаходилася не в кращому стані. Як згадував пізніше І. Шпитковський, «колекції музею пересувалися з одного місця в друге, з одного коридору в другий, і все, зроблене і з гіпсу, крейди псувалося і пішло нанівець»Целуйко О.П. Нарада у відділі історії України... - С. 508.. У цій ситуації необхідно було знайти людину, яка б взялася за опрацювання сфрагістичної і нумізматичної колекцій. Зрештою, вибір впав на І. Шпитковського. У вересні 1949 р. І. Шпитковський знову влаштовується на роботу до університету, щоправда тепер лишень старшим лаборантом кафедри історії стародавнього світу та середніх віків, завідував якою доцент, а пізніше професор Іван Іванович Вейцківський.

І. Шпитковський був незвичним старшим лаборантом, оскільки його науковий та педагогічний доробок не поступався доробку асистентів та доцентів кафедри. Завданням для нього було визначено впорядкування нумізматичної і сфрагістичної колекції, а самого провізорично названо керівником сфрагістично-нумізматичного кабінету, однак без будь-якого офіційного статусу. Одразу після свого призначення І. Шпитковський накреслив план інвентаризації сфрагістичної колекції. Так, на перевірку на основі існуючих інвентарних книг наявного стану збірки і її подальшу сегрегаціюЙшлося про вилучення дефектних примірників, кількість яких у 1953 р. І. Шпитковський оцінював у 10%, виявлення не вписаних до книг пам'яток тощо. відводилося три місяці (щоденно мало б бути перевірено до 40-50 штук, місячно - близько 1300-1500 штук), на подальше вписування відомостей до нової інвентарної книги та облікових карток ще 10-12 місяців (15-20 позицій щоденно, 500-600 позицій місячно)ВР ЛННБ, ф. 266, спр. 26, арк. 1-1 зв.. У вересні 1952 р. наказом ректора було офіційно створено кафедральний Музей сфрагістики і нумізматики, а І. Шпитковського призначено його завідувачем, хоча й з оплатою по ставці та за рахунок штатної одиниці старшого лаборанта кафедри Архів ЛНУ, ф. Р-119, оп. 2/Ос, спр. 139, арк. 69; ВР ЛННБ, ф. 266, спр. 27, арк. 1-4..

Уже через декілька днів вчений взявся за впорядкування сфрагістичної колекції. Оскільки під час перенесення габльот та шаф було порушено топографічний порядок пам'яток, близько 500 печаток довелося піддати загальному очищенню та впорядкуванню, розподілити їх по окремим типам і родам з метою швидшого використання у навчальному процесіВР ЛННБ, ф. 266, спр. 27, арк. 2зв.. У жовтні - на початку грудня 1952 р. було інвентаризовано та описано ще 520 печаток, відкладено 54 дефектних або ж важких для прочитання примірниківВР ЛННБ, ф. 266, спр. 27, арк. 3.. Продовжилася ця робота весною. На квітень 1953 р. загальне число інвентаризованих печаток зросло до 3750 одиниць. Не зважаючи на усі труднощі, Музей сфрагістики та нумізматики запрацював як самостійна науково-навчальна одиниця, як експозиційний та довідковий центр для усіх тих наукових працівників та студентів, хто цікавився спеціальними (допоміжними) історичними дисциплінами. Робота Музею популяризувалася у декількох газетних матеріалах - університетській газеті «За радянську науку»Шпитковський І.В. Музей сфрагістики і нумізматики // За радянську науку. - №28 (329). - Субота, 14 грудня 1957 р. - С. 4., обласних «Вільній Україні» та «Львовской правде»Див., наприклад: Цікаві експонати // Вільна Україна. - 1958. - 3 серпня (неділя). - №181 (4563). - С. 4.. Ці публікації, відгуки з «Книги відвідувачів», фотографії дозволяють реконструювати музейну експозицію тих років. Її основу складали сфрагістичні пам'ятки, які експонувалися під склом у відкритих габльотах у центрі кімнати та попід стінами. Печатки, супроводжені відповідними підписами, було вміщено у картонні коробочки довільної форми, або ж покладено на картонні підставки. Експонувалися вони окремими групами - західноєвропейські, Львова та інших міст Галичини, університетські та козацькі тощо. На стінах у рамках висіли репродукції документів, печаток. Вздовж стін стояли книжкові шафи зі спеціальною літературою. На цих шафах також було розміщено окремі предмети (скульптури, гіпсові відливи), які, ймовірно, походили із колишньої збірки кафедри історії мистецтва, що функціонувала у міжвоєнний період.

І. Шпитковський зі студентами у Музею сфрагістики і нумізматики (1950-і рр.)

Попри досягненні результати певна неокресленість юридичного статусу Музею змушувала деканат історичного факультету та керівництво університету піднімати перед Міністерством вищої освіти питання про збільшення штатного числа працівників інституції та визнання її як окремої наукової та навчальної одиниці. Досягти цього вдалося у 1959 р., коли наказом Міністерства було затверджено нову штатну посаду на факультеті - завідуючого кабінетом. Це юридично формалізувало існування кафедрального Музею сфрагістики і нумізматики як нову загально-факультетську структуру - кабінет допоміжних історичних дисциплін. І. Шпитковського призначили завідувачем цього кабінету, однак пропрацював на новій для себе посаді недовго - до 1 жовтня 1960 р., коли вийшов на пенсію .

Паралельно із роботою у Музеї І. Шпитковський у 1952/53-1957/1959 н. р. був залучений до проведення занять зі сфрагістики, нумізматики і геральдики для тих студентів третього і четвертого курсів денної форми навчання, які спеціалізувалися по кафедрі історії стародавнього світу та середніх віків (див. таблицю 1). Додамо, що І. Шпитковського допустили до викладання незважаючи на те, що він не мав радянського наукового ступеня чи вченого звання. Його диплом доктора філософії Львівського університету так і не був нострифікований, а у 1955 р. Вища атестаційна комісія СРСР відхилила прохання про надання йому звання доцента, як зазначалося у відповіді, через відсутність достатніх підстав . Очевидно те, що вчений все ж почав працювати зі студентами, пояснювалося не так наявністю офіційного звання чи титулу, а тим фактом, що він був одним із небагатьох спеціалістів у Львові з вищезгаданих дисциплін .



Таблиця 1

Лекційні курси, які читалися І. Шпитковським студентам історичного факультету Архів ЛНУ, ф. Р-119, оп. 2/Ос, спр. 139, арк. 171. Після нього завідувачем кабінету став В.В. Зварич. Там само. Арк. 127. Там само. Арк. 123.

Навчальний рік	Предмети, які читалися	Обсяг (у годинах)
1952/1953	Нумізматика IV курс	39 год.
	Сфрагістика ІІІ курс	35 год.
	Сфрагістика IV курс	37 год.
	Геральдика ІІІ курс	35 год.
	Геральдика IV курс	39 год.
1953/1954	Геральдика Нумізматика Сфрагістика	Загалом - 180 год.
1954/1955	Геральдика Нумізматика Сфрагістика	Загалом - 112 год.
Навчальний рік	Предмети, які читалися	Обсяг (у годинах)
1955/1956	Геральдика IV курс Нумізматика IV курс Сфрагістика IV курс	Загалом - 60 год.
1956/1957	Сфрагістика ІІІ курс Нумізматика IV курс	Загалом - 120 год.
1957/1958	Дисципліни, які читалися, не встановлені	Кількість годин не встановлено
1958/1959	Нумізматика Ш курс	Загалом - 32 год.

І. Шпитковському необхідно було у короткий термін підготувати тексти лекцій, і якщо з геральдикою було простіше - як згадувалося вище, ще у 1931 р. ним було укладено «Вступні відомості до української геральдики», то з нумізматикою і сфрагістикою доводилося значною мірою починати з чистого аркуша. Полегшував роботу той факт, що Музей сфрагістики і нумізматики мав чималу спеціалізовану бібліотеку (не менше 200 томів), у якій широко були представлені праці німецьких, польських та російських дослідників. Праці українських вчених (Б. Барвінського, І. Крип'якевича) І. Шпитковський знав раніше; додатково було опрацьовано окремі праці радянського періоду. Це дозволило йому перед початком 1952/1953 навчального року не лише укласти план лекцій (див. Додаток Д), білети з заліковими питаннями (Додаток Б, В)ВР ЛННБ, ф. 266, спр. 49 (Шпитковський І. Білети з питаннями на іспит сфрагістики)., але й підготувати повноцінні тексти лекцій.

Віднайдено дві програми курсу, датовані 1952 і 1955 рр., які дещо різняться між собою (див. Додаток А і Г). Їхній аналіз дозволяє стверджувати, що виклад сфрагістики, як, зрештою, і виклади нумізматики та геральдики, І. Шпитковський поєднував із практичними вправами та екскурсіями до тих львівських музеїв, у яких зберігалися відповідні пам'ятки. Теоретична частина курсу включала в себе загальне ознайомлення із спеціальними (допоміжними) історичними дисциплінами, теоретичними засадами сфрагістики, загальними відомостями про печатки Стародавнього Сходу, античної Греції та Риму, візантійською сфрагістикою, печатками західноєвропейських володарів, міст та церкви, особливостями західно- і східнослов'янської сфрагістики, російськими та радянськими державними печатками. Наступний умовно виділений нами блок теоретичної частини включав комплекс питань, які ми можемо віднести до української сфрагістики, хоча сам І. Шпитковський говорить про західно-руські та східноукраїнські печатки - окремого розділу, який би називався «Українська сфрагістика», немає. Завершувався курс вивченням методики наукового опису сфрагістичних пам'яток, практичними заняттями студентів з їхнього опису та виготовлення муляжів печаток з воску, лаку та інших матеріалів.

Тексти лекцій, названі І. Шпитковським «Викладами з сфрагістики» ВР ЛННБ, спр. 50 (Матеріали до лекцій з сфрагістики).Порівняйте із визначенням сфрагістики у В. Семковича: «Sfragistyka jako nauka o piecz^ciach jest nauk^ pomocnicz^ dyplomatyki». Semkowicz Wi. Encyklopedja nauk pomocz- niczych historji. Wydanie II. - Krakow, б.р. - S. 128., написані на аркушах формату шкільного зошиту, містять авторську нумерацію. Автор неодноразово доповнював та перероблював окремі фрагменти тексту, свідченням чого є вставні аркуші, правки, зроблені олівцем чи ручкою чорнилом іншого кольору тощо. Зміст представлених лекцій не значно відрізняється від укладених І. Шпитковським плану та програм.

Починаються виклади із короткого переліку літератури до курсу, яка включає праці українських (К. Болсуновський, Б. Барінський, М. Слабченко), польських (В. Семкович, М. Гайсіг), російських (А. Большаков), німецьких авторів. Додамо, що у подальшому по тексту розкидані вказівки та посилання на праці інших авторів, що давало студентам доволі повну картину відповідної історіографії. Далі І. Шпитковський зупиняється на походженні назви дисципліни, подаючи етимологію слів «сфрагістика» та «сигілографія»; зазначає, що сфрагістика спочатку була допоміжною дисципліною дипломатики , а лишень потім історії, займалася на початках в основному напечатними знаками, що пов'язує її з семіотикою. Завданнями сфрагістики І. Шпитковський бачив виявлення та з'ясування («вияснення») державних і публічних печаток, пояснення вміщених на них зображень, визначення автентичності печаток, звернення уваги на спосіб їх прикріплення та форму, матеріал печатного толока (матриці) та печатної маси (відтиску)«1. Вияснити державні і публічні печаті особливо з давньої минувшини. 2. Пояснити картинний взглядно геометричний знак на печатці та провірити їх автентичність. 3. Звернути увагу на спосіб прикріплення печаті і на її форму та рід печаті. 4. Зауважити вартість [виправлено на «якість» - О.Ц.] матеріалу печатного толока і печатної маси». ВР ЛННБ, ф. 266, спр. 50, арк. 5.. Історію становлення сфрагістики як галузі наукових знань історик веде від Й. Гейнекція та інших дослідників XVIII ст. Як вказує І. Шпитковський, результати сфрагістичних студій мають важливе значення для політичної історії, мистецтва та мистецької символіки, іконографії та орнаментики, архітектури «in specie» тощо, однак особливо важливу роль вони становлять для геральдики, нумізматики та «монументальної палеографії»Там само. Арк. 6.. Серед завдань, покладених на печатку, називає надання юридичної сили (легалізацію) документу та запечатування листів з метою збереження недоступності інформації у них.

Не зупиняючись більш детально на теоретичній частині курсу, до якої входила й історії розвитку та становлення печатки та сфрагістики як суми практичних знань, наголосимо на декількох термінологічних визначеннях та зауваженнях автора. Так, для означення матриці (толока) вчений пропонував вживати термін «печатка» («Печатка або толок складається з властивої печатки долі гравюрою на поверхні печатки та з (печатного) держака, якого вживається до витиску на печатній масі печаті при вжиттю конечної сили натиску»), а для означення відтиску - «печатна маса», «печать» , під якою він розумів «розтзнавчий знак, зложений з напису та з стисло означеної фігури, якоїсь індивідуальної або правної особи, відбитий на якомусь печатному матеріалі», «істотну сутєву нерозірвальна часть документу та першорядний критерій для пізнання його автентичности»⁴. Зображення на печаті («Зміст печатки»), як вказує І. Шпитковський, складається з основного «картинного» або графічного знаку (зображення) та «отокового» напису (легенди печатки)⁴⁵ «Відтиск низько гравірованого стемпля з твердшого матеріалу на мякшім підложу має на ціли: 1) Легалізувати документ зглядно. 2) Замкнути письмо для збереження тайни перед непокликаною особою». Там само. Арк. 8.

⁴⁶ Там само. Арк. 12.

⁴⁷ Там само. Арк. 7.

⁴⁸ Там само.

⁴⁹ Там само. Арк. 25.. Класифікуючи печатки за формою, історик вказує, що вони були округлими, овальними, остроовально трикутниковими, «кєровими» або «червовоми», «многокутними». Такі визначення цікаві нам з огляду на процес формування в ХХ ст. української сфрагістичної термінології, що мав на західноукраїнських землях свої особливості.

Цікавою для нас є та частини викладів, де йдеться про історію печатки на українських землях. Відразу вкажемо, що з першого погляду виглядає на те, що давньоруську сфрагістику І. Шпитковський виділяє в цілком окрему частину, виокремлюючи її від сфрагістики «західно-руської» (порівняй, наприклад, представлені у додатку програми), та приєднуючи її до сфрагістики північно-руської. Чіткого окреслення, що І. Шпитковський вважав Західною Руссю немає, можна лише здогадуватися із наведеного далі матеріалу, що йдеться про галицько-волинські землі часів їх окремого державного існування (ХШ-ХІУ ст.), а у подальшому, для ХУ-ХУІІІ ст., території західноукраїнських воєводств. Підкреслимо, не йдеться про те, що історик не вважав давньоруську спадщину українським надбанням. Радше маємо справу з традицією викладання історії за радянських часів, коли спочатку подавався матеріал щодо загального курсу історії СРСР і лишень потім акцентувалася увага на українському матеріалі. До того ж І. Шпитковським враховувалися й інші обставини, зокрема культурні впливи і традиції. Так, слідом за Іваном Толстим зазначено, що на давньоруську та литовсько-руську (литовсько-вкраїнську)Там само. Арк. 36. сфрагістику значні впливи мала візантійська сфрагістика, що помітно у формі та кольорі печаток, вміщених на них зображеннях святих. Натомість печатки «західно-руських» володарів були західного походження, а вміщені на них зображення та написи вказують на впливи «чесько-угорської» (термін І. Шпитковського) сфрагістики, а найправдоподібніше були генетично пов'язані з балтійським Помор'ям (очевидно, йдеться про Тевтонський орден), з яким галицько-володимирські князі перебували у близьких відносинахТам само. Арк. 71..

Історію давньоруської печатки він подає доволі традиційно, починаючи від князя Ігоря і його договору з греками та ідучи до подальших часів. За видовою приналежністю виділено печатки князівські (особисті/ приватні та офіційніТам само. Арк.69 б.), міські («городські»), духовні та приватніТам само. Арк. 39 зв.. Наголошено, що великі київські князі печаталися різними знаками, однак переважно такими, «які видніли на київських грошах»Там само. Арк. 70. (термін «тризуб», зі зрозумілих причин, І. Шпитковський не вживав), а галицько-володимирські князі користувалися гербовими знаками, «головно знаком «льва», що спинається на скалю з хвостом піднесеним до гори».

Печаткам галицько-волинського (у І. Шпитковського - галицько-володимирського) князівства у лекціях приділено доволі значне місце. Цьому, можемо припустити, сприяла та обставина, що ці печатки уже були об'єктом досліджень О. Лаппо-Данилевського та Б. Барвінського. Погляди останнього були значною мірою визначальними для І. Шпитковського. Так, слідом за ним, він підтримував думку про значні чесько-угорські та німецькі впливи на розвиток галицько-волинської сфрагістики Barwinski B. halicko-wlodzimierskich z pierwszej polowy XIV wieku. Uwagi krytyczne z powodu pracy A. Lappo-Danilewskiego: Pieczati pasljednich Galiczsko-wladimirskich kniaziej i ich sawietnikow. S.-Pietersburg, 1906 // Wiadomosci numizmatyczno-archeologiczne. - 1909. - №7. - S. 128-129.. Серед перерахованих далі пам'яток було згадано печатки теребов- лянського князя Василька, князя Лева Даниловича, княгині Теофанії,

Дмитра Дедька, Володислава Опольського та ін., наголошено на існуванні уряду печатника (канцлера) при дворі Данила Галицького (боярин Курило). Говорячи про відому печатку Юрія І Львовича, наголошувалося, що «Ся печатка є найранішим документальним слідом захід[но]-европ.[ейської] культури на дворі кн.[язя] і в канцелярах галицьких князів»⁵⁶. Згадано окремо про печатки українського («руського») боярства і шляхти. Щоправда, тут автор в основному обмежився перерахунком поглядів інших (як правило, польських - Ю.-І. Крашевського, Й. Лелевеля) істориків про їхнє походження та характер напечатних зображень, не окреслюючи чітко власного бачення проблемиВР ЛННБ, ф. 266, спр. 50, арк. 73а. Там само. Арк. 77-80..

Переходячи до викладу української сфрагістики подальших часів,

І. Шпитковський відділяє східноукраїнський сфрагістичний матеріал та західно-руський (західно-українсько-руський). Характерною рисою напечатних зображень останнього він називає їх геральдичний тип, взорований на мотивах «північно-західної сфрагістики». Натомість східноукраїнські печатні знаки (в основному йдеться про печатки часів Гетьманщини, насамперед козацькі) є символічними, переважно довільними, такими, що носять індивідуальний характерТам само. Арк. 80.. Помітно, що на підготовку цієї частини лекцій значний вплив мали роботи М. Слабченко та І. Крип'якевича Слабченко М. Материалы по малороссийской сфрагистике. - Одеса, 1912; Крип 'якевич І. З козацької сфрагістики // Записки НТШ. - Т. 123-124. - С. 1-16, іл.ВР ЛННБ, ф. 266, спр. 50, арк. 83-85.. Говорячи про форми східноукраїнських печаток, історик відзначає, що вони були круглими, овальними, чотирикутними, восьмикутними («осьмикутними»), параболічними, а також квадратними та неправильно ромбоїдальними; водночас «в разячий спосіб» бракує «трикутникових» печаток і «у формі хреста»⁶⁶⁰. Далі І. Шпитоковський переходить до детальнішого огляду легенд і зображень козацьких печаток, зупиняється на особливостях напечатних зображень, наголошуючи, що зміст їх різноманітний, хоча і не достатньо витриманийТам само. Арк. 90.. Окремо у лекціях було виділено та схарактеризовано гетьманські печатки (с. 91-93) та запорозькі печатки (йдеться, в основному, про Нову Січ та її наступників) (с. 94-95). Відзначимо, що І. Шпитковський приділив огляду української сфрагістики достатньо багато місця у своїх лекціях, хоча більшість висновків історика, особливо що стосується т. зв. «східно-українських» печаток, були запозичені ним із історіографії. До безумовних плюсів лекцій

І. Шпитковського віднесемо широке ознайомлення студентів із дослідниками української сфрагістики (Г. Милорадовичем, О. Лазаревським, Д. Самоквасовим, А. Стороженком, П. Китициним, В. Сотниченком, А. Скальковським, О. Барсуковим) та їхніми працями. Для порівняння, у відповідному розділі згаданого першого українського підручника з допоміжних історичних дисциплін ні одного з цих імен немає.

Далі у лекціях І. Шпитковський переходить до характеристики печатки як юридичного знаку засвідчення від давнини і до нового часу, детально характеризуючи такі сфрагістичні пам'ятки як сигнети, камеї, геми, перераховує імена відомих різьбярів печаток. Звертаючи увагу на практичну сторону сфрагістики, історик докладно зупинився на такому явищі як фальшування печаток, навівши декілька прикладів, зокрема з української сфрагістики (с. 113-129). Останні частини лекцій були відведені технології виготовлення відбитків печаток з гіпсу, житнього хліба та пластиліну (с. 129-130, Додаток Е) та докладним правилам описування печаток (с. 131-138, Додаток Є).

Як оцінити представлені «Виклади з сфрагістики...» І. Шпитковського? З одного боку критики можуть закинути, що ми маємо справу з добре проробленою компіляцією праць попередників (німецьких, польських, українських істориків), яка дає доволі мало нового в теоретично-методологічному плані. Не досконалим з погляду ХХІ ст. виглядає термінологічний апарат праці. Не звичною сучасному читачу видається й українська мова, якою написані роботи вченого. І з цими закидами можна погодитися. Однак не забуваймо, яке завдання стояло перед І. Шпитковським. Йому необхідно було не просто підготувати курс лекцій з сфрагістики для студентів спеціалізації по кафедрі історії стародавнього світу і середніх віків - звідси така широка увага до давньої та середньовічної сфрагістики, але й вписати в цей курс українську складову, подавши цілісне бачення її розвитку. Зробити це з огляду на стан розробки проблематики українськими дослідниками було вкрай важко, а тому маємо такий дещо штучний поділ на давньоруську, західно-руську та східноукраїнську сфрагістику. Відкритим залишалося питання, чим власне є українська сфрагістика та яким є її наповнення, якого роду пам'ятки варто віднести до її складу. Пригадаймо тезу Олени Камєнцевої з Москви, яка стверджувала у 1970-х рр., що такого поняття як українська сфрагістика не існує Введенський А., Дядиченко В., Стрельський В. Допоміжні історичні дисципліни. - С. 165-183.Гречило А. Наукова діяльність Віталія Гавриленка на ниві сфрагістики. - С. 9.. Відповідь на ці питання було дано пізніше, коли один із учнів І. Шпитковського - Віталій Гавриленко спочатку у своїх статтях, а пізніше монографії окреслив широкі рамки та межі української сфрагістики. Дослідження та знахідки останніх десятиліть підтвердили його правоту. Однак тоді, у 1950-х рр., І. Шпитоквському доводилося працювати із наявним у нього історіографічним матеріалом, працювати в умовах ідеологічного диктату та контролю, постійно наражаючись на можливість бути звинуваченим в «українському буржуазному націоналізмі». Саме звідси, напевно, походить така лаконічність в окресленні української сфрагістики та відсутність згадок про українські державні печатки часів визвольних змагань 1917-1921 рр. тощо. Однак навіть зважаючи на певні лакуни та пробіли, які можна помітити у «Викладах сфрагістики...», можемо стверджувати, що пророблений І. Шпитковським обсяг роботи вражає. Підготовлені на належному науковому рівні тексти лекцій не лише з сфрагістики, але й нумізматики та геральдики, започатковували нову традицію - україномовних (!) підручників та посібників із допоміжних (спеціальних) історичних дисциплін.

Іван-Юліан Володиславович Шпитковський був тією людиною, хто не лише став одним із засновників Музею нумізматики і сфрагістики, зберіг сфрагістичну колекцію Львівського університету, але й розпочав систематичне викладання курсів із геральдики, нумізматики та сфрагістики студентам історичного факультету. Його «Виклади з сфрагістики» є одним із перших українських підручників із спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін, а роль у розвитку і становленні української сфрагістики має бути гідно оцінена.

лекція сфрагістика печатка шпитковський



References

1. Barwinski B. Halicko-wtodzimierskich z pierwszej potowy XIV wieku. Uwagi krytyczne z powodu pracy A. Lappo-danilewskiego: Pieczati pasljednich Galiczsko-wtadimirskich kniaziej i ich sawietnikow. S.-Pietersburg, 1906 // Wiadomosci numizmatyczno-archeologiczne. - 1909. - №7.

2. C.K. Uniwersytet im. cesarza Franciszka I we Lwowie. Program wyktadow w potroczu zimowem 1912/1913. - Lwow, 1912. - S. 14.

3. Haisig M. Sfragistyka szlachecka doby sredniowiecza w swietle archiwaliow lwowskich (z 9 tablicami pieczci) (Prace Zaktadu nauk pomocniczych historii U.J.K. Tom II. Zeszyt I). - Lwow, 1938.

4. Kronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1924/25. -

S.46.

5. Reifenkugel K. Biblioteka uniwersytecka we Lwowie: Szkic history czno- statystyczny // Przewodnik naukowy i literacki: Dodatek do «Gazety Lwowskiej». - Lwow, 1873. - R.I. - Zeszyt 3. - S. 181-197; Zeszyt 4. - S. 275-283; Zeszyt 6. - S.459-468.

6. Semkowicz Wt. Encyklopedja nauk pomoczniczych historji. Wydanie II. - Krakow.

7. Vvedens'kyj A., Diadychenko V., Strel's'kyj V. Dopomizhni istorychni dyst- sypliny. Korotkyj kurs. - Kyiv, 1963. [in Ukrainian].

8. Vradij N. Seminar z spetsial'nykh istorychnykh dystsyplin // UIZh. - 1964. - №4. [in Ukrainian].

9. Havrylenko V.O. Ukrains'ka sfrahistyka: pytannia predmeta ta istoriohrafii. - K.: Naukova dumka, 1977. [in Ukrainian].

10. Hordiienko B. Obhovorennia korotkoho kursu posibnyka «Dopomizhni isto- rychni dystsypliny» // NIB AU. - 1964. - №4. [in Ukrainian].

11. Hrechylo A. Naukova diial'nist' Vitaliia Havrylenka na nyvi sfrahistyky // Havrylenko V. Shliakh do sfrahistyky. - Kyiv-L'viv, 2014. [in Ukrainian].

12. Dashkevych Ya. Borot'ba z Hrushevs'kym ta joho shkoloiu u L'vivs'komu universyteti za radians'kykh chasiv // Postati: Narysy pro diiachiv istorii, polityky, kul'tury. - L'viv, 2006. [in Ukrainian].

13. Yekel'chyk S. Imperiia pam'iati. Rosijs'ko-ukrains'ki stosunky v radians'kij istorychnij uiavi. - Kyiv: Krytyka, 2008. [in Ukrainian].

14. Zabolotna I. Spohady Ivana Kryp'iakevycha (1904-1911) // Ukrains'kyj arkheohrafichnyj schorichnyk. Nova Seriia. - 2010. - Vyp. 15. [in Ukrainian].

15. Zakharchyshyna P. Obhovorennia korotkoho kursu posibnyka «Dopomizhni istorychni dystsypliny» // NIB AU. - 1964. - №4. [in Ukrainian].

16. Kis' Ya. Do istorii rozvytku dopomizhnykh istorychnykh dystsyplin u L'vivs'komu universyteti // Naukovo-informatsijnyj biuleten' Arkhivnoho upravlinnia URSR (dali - NIB AU). - Kyiv, 1963. - №4. [in Ukrainian].

17. Kryp'iakevych I. Z kozats'koi sfrahistyky // Zapysky NTSh. - T. 123-124. [in Ukrainian].

18. Kupchyns'kyj O. Ivan-Yuliian Shpytkovs'kyj // Vidomi ta malovidomi postati natsional'noi nauky j kul'tury. Vybrani statti ta povidomlennia. - T. 3. - L'viv, 2011. [in Ukrainian].

19. Nahorniak M., Svorak S. Politychni represii proty shkoly M. Hrushevs'koho u pershi povoienni roky // Mykhajlo Hrushevs'kyj i Zakhidna Ukraina. Dopovidi j povidomlennia naukovoi konferentsii (m. L'viv, 26-28 zhovtnia 1994 r.). Do 100-richchia vid pochatku diial'nosti M. Hrushevs'koho u L'vivs'komu universyteti. - L'viv: vydavnytstvo «Svit», 1995. [in Ukrainian].

20. Prokopiv I.V. Istoryk hajdamats'kykh rukhiv Ivan Shpytkovs'kyj // Ukrains'kyj istorychnyj zhurnal (dali - UIZh). - 1969. - №10. [in Ukrainian].

21. Skorodyns'ka-Shpytkovs'ka S. Profesor himnazijnyj. Pro doliu Ivana- Yuliiana Shpytkovs'koho // Poklyk sumlinnia. Vseukrains'kyj chasopys «Memorialu» imeni Vasylia Stusa. - 1995, veresen'. - №26 (226). [in Ukrainian].

22. Skorodyns'ka-Shpytkovs'ka S. Ukrains'kyj etnohrafichnyj, rehional'nyj muzej «Stryvihor» v Peremyshli ta joho zasnovnyky // Peremys'ki dzvony. - 1994. - №3. [in Ukrainian].

23. Slabchenko M. Materyaly po malorossyjskoj sfrahystyke. - Odesa, 1912. [in Ukrainian].

24. Tselujko O. Hajsih (Haisig) Mar'ian Stanislav // Encyclopedia. L'vivs'kyj natsional'nyj universytet imeni Ivana Franka: v 2 t. - T. I: A-K. - L'viv: LNU imeni Ivana Franka, 2011. [in Ukrainian].

25. Tsikavi eksponaty // Vil'na Ukraina. - 1958. - 3 serpnia (nedilia). - №181 (4563). - S. 4. [in Ukrainian].

26. Shvets' N. Ulikh Hotfrid // ENCYCLOPEDIA. L'vivs'kyj natsional'nyj universytet imeni Ivana Franka: v 2 t. - T. II: L-Ya. - L'viv, 2014. [in Ukrainian].

27. Shpytkovs'kyj I.V. Muzej sfrahistyky i numizmatyky // Za radians'ku nauku. - №28 (329). - Subota, 14 hrudnia 1957 r. [in Ukrainian].

28. Shust R. Numizmatychna nauka u L'vivs'komu universyteti (kinets' XVIII- XIX st.) // L'viv: misto - suspil'stvo - kul'tura. - L'viv, 1999. - T. 3: Zbirnyk naukovykh prats' / Za red. M. Mudroho (Visnyk L'vivs'koho universytetu. Seriia istorychna. Spetsial'nyj vypusk). [in Ukrainian].

29. Shust R., Tselujko O. Dopomizhni/spetsial'ni istorychni dystsypliny u L'vivs'komu universyteti imeni Ivana Franka (1939-2008) // Naukovi zoshyty istorychnoho fakul'tetu. L'vivs'koho universytetu. Zb. nauk. prats'. - L'viv: LNU im. Ivana Franka, 2009. - Vyp. 10. [in Ukrainian].



Додаток А

Програма викладів з сфрагістики І. Шпитковського на 1955 р.

1. Допом.[іжні] істор.[ичні] науки та їх значення.

2. Сфрагіст.[ика], назва, обсяг і значення.

3. [Сфрагістика] у відношенні до інших наук.

4. Поділ печ[ат]ок по формі їх.

5. [Поділ печаток] за соц.[іальною] приналежністю їх власників.

6. Екскурсія до Іст.[оричного] Музею.

7. Печ[ат]ки володарів Зах.[ідної] Європи й зах.[ідних] слов'ян.

8. Сфр[агісти]ка шляхти, міст і дух[івниц]ва Зах[ідної] Європи.

9. Різниця м[іж] сфрагістикою []Нерозбірливо. і Зах.[ідних] Слов'ян, а між [...]Нерозбірливо. Сх.[ідних] Слов'ян.

10. Печ[ат]ки київс.[ьких] і П[ів]н[ічн]о-руських Князів, міст і духов.[ентст] ва.

11. Іст[ор]ія рос.[ійської] держ.[авної] печатки.

12. Справа радянськ.[их державних печаток].

13. Виникнення зах.[ідно]-руської сфр[агісти]ки.

14. Печ[ат]ки з[а]х[ідно]-руських Князів, зах.[ідно]укр.[аїнської] шлях[ти], міст і дух[овенс]тва.

15. Східно-укр.[аїнська] сф[рагісти]ка, укр.[аїнського] козацтва, старшин і міст.

16. [Східно-українські] печ[ат]ки дух[овенст]ва, запорож.[ських] й інших укр.[аїнських] козаків.

17. Методика наук.[ового] опису сфраг.[істичного] матеріалу.

18. Письм.[ові] вправи в описі [сфагістичного матеріалу].

19. Поправа письмових вправ.

20. Вправи у відбиванню печ[ат]ок з воску, лаку, оплатка, саджаТак у тексті..

21. Наук.[ова] екскурсія до Укр.[анського] [.. .]Нерозбірливо. музею.

22. Показ сфр.[агістичної] збірки наш[ого] Музею при катедрі.



Додаток Б

Білети на залік з курсу сфрагістики для студентів IV курсу спеціальності історії середніх віків

Білет №1

1. Вичислити кілька допоміжних іст.[оричних] наук та пояснити їх значення.

2. Поділ печаток за змістом їх знаків.

3. Розвиток печатницького мистецтва на Зах.[ідній] Европи; назвати кількох мистців-різьбарів печаток.

Білет №2

1. Сфрагістика, її значення та завдання.

2. Поділ печаток відносно картин на їх полі.

3. Правне значення печатки в Захід.[ній] Европі.

Білет №3

1. Розвиток сфрагістичної дисципліни.

2. Поділ печаток відносно соц.[іально]-групової приналежності їх власників.

3. Кара за фальшування печаток.

Білет №4

1. Країни, що в них найраніше вживано печаток.

2. Легенди на печатках, їх роди.

3. Поділ польських печаток пануючих осіб.

Білет №5

1. Основне завдання печатки.

2. Вавилонські печатки.

3. Поділ печаток польс.[ького] лицарства, їх напечатні знаки.

Білет №6

1. Основні елементи печатки.

2. Печатки в стар.[одавній] Греції.

3. Форма й візерунок печаток духовництва в Польщі (історичній) та його інституцій.

Білет №7

1. Форми печаток взагалі.

2. Римська печатка, гемми, дактилотека.

3. Міська печать в Польщі; гмерки.

Білет №8

1. Роди печаток, прикладених на грамотах.

2. Подати приклад практичного значення знання основ сфрагістики.