Діяльність старшинської школи УПА імені полк. Є. Коновальця на Коломийщині (із особистих зізнаннь Федора Стефановича-"Кропиви")
Аналіз протоколу допиту організатора та першого керівника старшинської школи УПА імені полководця Є. Коновальця на Гуцульщині Ф. Стефановича-"Кропиви". Особливості вишкільної діяльності: основні викладацькі кадри, програми, продуктивність роботи.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.10.2018 |
| Размер файла | 101,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
УДК 94(477.83)«1943/45»
Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франт (Україна, Дрогобич)
Діяльність старшинської школи УПА імені полк. Є. Коновальця на Коломийщині (із особистих зізнаннь Федора Стефановича-«Кропиви»)Публікація містить результати досліджень, проведених при грантовій підтримці Держаного фонду фундаментальних досліджень за конкурсним проектом договір Ф77/80-2017 від 31.08.2017 р.
Василь Ільницький, доктор історичних наук, доцент. завідувач кафедри історії України vilnickiy@gmail.com
Микола ПАНТЮК, доктор педагогічних наук, професор кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти, проректор з наукової роботи pantyuk.m@bigmir.net
Анотація
допит полководець вишкільний гуцульщина
У статті публікується протокол допиту організатора та першого керівника старшинської школи УПА імені полк. Є. Коновальця на Гуцульщині Федора Стефановича-«Кропиви», що розкриває питання функціонування старшинських і підстаршинських шкіл УПА у ВО-4 «Говерля». Простежуються особливості вишкільної діяльності: викладацькі кадри, програми, продуктивність роботи. Встановлено, що, зважаючи на постійні бойові дії і втрати особового та керівного складу, проблема підготовки професійних кадрів залишалася актуальною.
Ключові слова: Федір Стефанович, ВО-4 «Говерля», старшинські і підстаршинські школи, УПА.
Annotation
Vasyl Ilnytskyi, PhD hab. (History), Associate Professor, Head of Department of Ukraine S History of Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University (Ukraine, Drohobych) vilnickiy@gmail.com
Mykola Pantiuk, PhD hab. (Education), Professor of Department of General Pedagogy and Preschool Education, Prorector for Research of Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, (Ukraine, Drohobych) pantyuk.m@bigmir.net
Activities of colonel E. Konovalets' sergeants school of the UPA in kolomyia land (from the personal evidence of colonel Fedir Stepanovych alias «kropyva»)
For an unbiased interpretation of the history of the Ukrainian people's struggle for independence it is necessary to conduct versatile studies on the activity of Ukrainian liberation movement, particularly, on its personnel structure. Cadres play the most important role in any organization. Consequently, the clarification of the peculiarities and possibilities of their preparation makes up an important scientific problem. The article provides the protocol of the interrogation of colonel Fedir Stepanovych, whose nom de guerre was «Kropyva» («the nettle») and who was the organizer and the first head of Colonel E. Konovalets ' Officer School of the UPA in the Hutsul region. It should be underlined that the aforementioned document is an important source for a complex research of Ukrainian liberation movement in general and the peculiarities ofpreparation of master sergeants (starshyn) and staff sergeants (pidstarsshyn) specifically. The published protocol clarifies the question of functioning ofmaster and staff sergeants schools of the UPA in MD-4 «Hoverlia». F. Stepanovych ' own evidence describes the officer school's disposition place, strength, the names of administrative staff, programs, productivity of work. Besides, it gives the general information on the administrative staff of the OUN and UPA in Stanislaviv land.
There is no separate complex research on the functioning of centres of preparation of commanding and rank- and-file staff of the UPA's MD-4 «Hoverlia». That is the reason why this article purposes to provide the available information on the peculiarities of functioning of master sergeants (starshyn) and staff sergeants (pidstarsshyn) schools in MD-4 «Hoverlia».
In the territory of Karpatskyi Krai (the Carpathian area of OUN) the shortage of master sergeants (starshyn) and staff sergeants (pidstarsshyn) cadres was acute. This problem was solved by both enrolling of persons who served in the armies of other states and by the independent preparation of such. For that purpose separate training courses were organized in accordance with independently developed programs to prepare commanding and rank- and-file staff. On the whole, master and staff sergeants training lasted from one to four months. Their instructors were those who had previous military experience. In addition, the UPA sergeants schools which absorbed the skilled staff of instructors who began intense training differed qualitatively from the rest. After the decision to organize military preparation for a number of OUN members the OUN leadership took to carrying it out. It is found out that there functioned 14 master and staff sergeants schools in the Karpatskyi Krai territory
Hence, for the Ukrainian insurgents, combating for the restoration of their own state, the provision of their structures with professional cadres was a priority task. This question was solved by organization of their own training courses, under the supervision of skilled insurgents who had earlier participated in military service in the armies of other states and received direct fighting experience. Almost ten years of the Ukrainian liberation movement's opposition to the Soviet punitive system became a bright acknowledgement of the effective work of training structures in MD-4 «Hoverlia».
Keywords: Fedir Stepanovych, MD-4 «Hoverlia», master sergeants (starshyny) and staff sergeants (pidstarsshy- ny) schools, UPA.
Аннотация
Василий Ильницкии,
доктор исторических наук, доцент заведующий кафедры истории Украины Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко (Украина, Дрогобич) vilnickiy@gmail.com
Николай Пантюк,
доктор педагогических наук, профессор кафедры общей педагогики и дошкольного образования, проректор по научной работе Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко, (Украина, Дрогобыч) pantyuk.m@bigmir.net
Деятельность старшинской школы УПА имени полк. Е. Коновальця на Коломыйщине (с личного признания Федора Стефановича-«Крапивы»)
В статье публикуется протокол допроса организатора и первого руководителя старшинской школы УПА имени полк. Е. Коновальца на Гуцульщине Федора Стефановича-«Крапивы», раскрывающий вопросы функционирования офицерских и подстаршинской школ УПА в ВО-4 «Говерла». Прослеживаются особенности вышкильной деятельности: преподавательские кадры, программы, производительность работы. Установлено, что, несмотря на постоянные боевые действия и потери личного и руководящего состава, проблема подготовки профессиональных кадров оставалась актуальной.
Ключевые слова: Федор Стефанович, ВО-4 «Говерла», старшинские и подстаршинские школы, УПА.
Постановка проблеми. Для об'єктивного висвітлення історії боротьби українського народу необхідне різностороннє вивчення діяльності визвольного руху, зокрема і його кадрового складу. У діяльності будь-якої структури кадри відіграють найважливішу роль. Саме тому з'ясування особливостей та можливостей їхньої підготовки становить важливу наукову проблему.
Аналіз джерел та останніх досліджень. Окреме комплексне дослідження, у якому б розглядалися питання функціонування центрів підготовки командних і рядових кадрів відділів УПА ВО-4 «Говерля», відсутнє. Безпосередньо питання функціонування старшинських і підстаршинських шкіл УПА вивчав І. Патриляк (Патриляк, 2004a; Патриляк, 2004b). Окремі аспекти проблеми знайшли відображення в узагальнювальних працях з історії українського визвольного руху А. Кентія (Кен- тій, 1999), Ю. Киричука (Киричук, 2003), А. Русначенка (Русначенко, 2002). Деякі аспекти функціонування та військового вишколу старшинських і підстаршинських кадрів у Буковинській окрузі розглядав автор цієї розвідки (Ільницький, 2016: 60-68). Саме тому мета статті - доповнити наявну інформацію про особливості функціонування старшинських і підстаршинських шкіл у ВО-4 «Говерля».
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Виклад основного матеріалу. У будь-якій армії професійні кадри можуть вирішити не лише долю окремого бою, але й хід цілої війни. УПА, зокрема на території Карпатського краю, відчувала нестачу офіцерських (старшинських) і сержантських (підстаршинських) кадрів. Цю проблему розв'язували як залученням осіб, які служили в арміях інших держав, так і самостійною підготовкою. Організовувалися власні вишкільні курси за самостійно розробленими програмами, щоб підготувати командний і рядовий склад. Загалом старшинські та підстаршинські вишколи тривали від одного місяця до чотирьох. Інструкторами на них були ті, хто мав попередній військовий досвід. При цьому якісно відрізнялися старшинські школи УПА, до яких влився досвідчений інструкторський склад та розпочав інтенсивну підготовку (Літопис УПА, 1992: 37). Після прийняття рішення організувати для низки членів ОУН військовий вишкіл Провід ОУН почав його практичну реалізацію. До речі, для ефективного навчання необхідно було мати і відповідну фахову літературу. Знову ж таки, цю проблему розв'язували за рахунок захоплених чи здобутих вишкільних видань у ворожих регулярних армій, що давало змогу використовувати її не лише для підготовки, але й знайомитися з тактикою супротивника, готувати контрзаходи.
На теренах Карпатського краю існували 14 старшинських і підстаршинських шкіл 1) «Чорні чорти» (липень - листопад 1943 р., біля с. Космач, командир - Ілько Рачок-«Липей», (Коломийська округа)); 2) «Гайдамаки-1» (липень - листопад 1943 р.) та 3) «Гайдамаки-2» (грудень 1943 - лютий 1944 р.) обидві школи дислокувалися біля г. Магура та с. Липа, командир - Степан Фрасуляк-«Хмель» (Калуська округа); 4) «Крилаті» (квітень - липень 1944 р.), дислокувалася біля с. Сприня - Звір - Недільна, командир школи Іван Гудзоватий-«Петрович» (Самбірська округа); 5) «Олені-1» (функціонувала березень - липень 1944 р.) та 6) «Олені-2» (функціонувала липень - жовтень 1944 р.), дислокувалися біля г. Магура, с. Липа Долинського р-ну і с. Бряза, - школи Степан Фрасуляк-«Хмель», Федір Польовий-«Поль» (Калуська округа); 7) старшинська школа ім. Коновальця (травень - серпень 1944 р.), дислокувалася у с. Брустури, командир - Федір Стефанович-«Кропива» (Коломийська округа); 8) «Беркути» (серпень - вересень 1944 р.), дислокувалася біля г. Малиновище, командир - «Чмелик» (Станиславівська округа); 9) школа кадрів ОУН «Тигри» (травень - серпень 1944 р.), дислокувалася у Долинському р-ні, командири - Михайло Федоришин-«Стефаник», Петро Федун-«Волянський» (Калуська округа); 10) «Криво- ніс-1» (липень?серпень - жовтень 1943 р.), дислокувалася у Славському р-ні, командир - Омелян Польовий-«Шахай» (Стрийська округа); 11) «Кривоніс-2» (липень?серпень - листопад 1943 р.), дислокувалася біля с. Недільна Стрілківського р-ну, командир - Антін Шкітак-«Омелян» (Сам- бірська округа); 12) підстаршинська школа Групи «Гуцульщина» (серпень - вересень 1944 р.), дислокувалася біля с. Голови Верховинського р-ну, командир «Степовий» (Коломийська округа); 13) підстаршинська школа Групи «Гуцульщина» (функціонувала січень - лютий 1945 р.), дислокувалася біля с. Космач, командир - «Степовий» (Коломийська округа); 14) підстаршинська школа Буковини (грудень 1944 - лютий 1945 р.), дислокувалася біля с. Конятин, командир - Назарій Данилюк-«Перебийніс» (Буковинська округа).
Перші відомі вишкільні табори почали створюватися у травні - червні 1943 р. (вишкільні курені: «Гайдамаки» (до 300 бійців) і «Чорні чорти» (1943) (до 300 бійців). Саме ця робота дала змогу у листопаді 1943 р. направити із куреня «Гайдамаки» дві сотні у Тернопільську і Львівську області, а на базі третьої сформувати другий склад куреня до 300 бійців. У листопаді 1943 р. курінь «Чорні чорти» розділили на дві частини: одна пішла у Чорний ліс, друга - залишилася на місці. У Дрогобицькій області в 1943 р. діяли вишкільні курені у Стрийській окрузі - «Кривоніс-1» (2 сотні по 70 бійців, у жовтні 1943 р. розпався і частина перейшла у Калуську округу), у Самбірській окрузі - курінь «Кривоніс-2» (2 сотні по 90 бійців, у листопаді 1943 р. зазнав серйозних втрат біля с. Недільна у бою з німцями). У січні 1944 р. крайовий провід юнацтва Західноукраїнських земель (далі - ЗУЗ) звернувся до штабу УПА-Захід, щоб зорганізувати для юнацтва окремий військовий вишкіл. У цей час в штабі планувалося створити старшинські школи (далі - СШ) УПА, і цю пропозицію було реалізовано. Юнацтво ОУН направило до школи найкращих членів із повною середньою освітою, які прискорили процес мобілізації юнаків до старшинських шкіл УПА (Чижевський, 1948: 40).
На терені ВО-4 «Говерля» 1 березня 1944 р. створили СШ «Олені», яка готувала старшин і підстаршин УПА. Школа базувалася біля г. Магура на межі сучасних Сколівського і Долинського районів Львівської та Івано-Франківської областей. Вона складалася із трьох сотень курсантів (дві сотні курсантів вишколювали на старшин, а третя - на підстаршин). Дві старшинські сотні очолювали (02.1944) Михайло Гальо-«Коник»2 та «Чмелик»3 і однією сотнею підстаршин керував командир Микола Твердохліб-«Грім»4 (одночасно виконував обов'язки писаря старшинської школи «Олені-1»). Від УПА-Захід куратором організації СШ «Олені» став В. Чижевський-«Демид». До речі, підготовку до організації школи розпочали в січні 1944 р. із будівництва бійцями сотні «Чмелика» бараків для майбутніх курсантів біля гори Магура. Інструкторами були М. Твердо- хліб-«Грім», М. Гальо-«Коник», «Чмелик» та інші. Також були два лікарі (євреї). У ході навчання долучилися до вишколу інструктори УПА з Волині. Серед них: 1) сотник Василь Брилев- ський-«Боровий»5; 2) поручник Федір Польовий-«Поль»6; 3) Іван Мельниченко-«Дніпровий»7;
2 Гальо Михайло («Коник»; 3.10.1914, с. Посада Хирівська Старосамбірського р-ну Львівської обл. - 7.01.1946, м. Бір- ча, Польща). Член ОУН (1935). Вояк куреня «Нахтіґаль» (1941) та 201 батальйону «Шуцманшафт» (12.1941 - 12.1942). Стрілець, ройовий, чотовий в курені УНС «Гайдамаки». Інструктор і командир сотні в старшинській школі «Олені» (03 - 10.1944). Надрайоновий оргмоб Перемищини (від 03.1945). Заступник командира ТВ-26 «Лемко» ВО-6 «Сян» і командир Перемиського куреня УПА (від 11.1945). Хорунжий (1944), поручник (15.04.1945), майор і підполковник УПА (посмертно).
3 «Чмелик» (1910?, м. Львів - 20.04.1945, с. Снідавка Косівського р-ну Івано-Франківської обл.). Закінчив гімназію м. Львів. Вояк Леґіону (1941) та 201 батальйону «Шуцманшафт» (12.1941 - 12.1942). Командир вишкільного куреня УНС «Кривоніс І» на Стрийщині і командир сотні, відтак сотенний в курені УНС «Гайдамаки» в Долинському р-ні (1943 - 1944). Інструктор і командир сотні у старшинській школі «Олені І» (02 - 06.1944), командир підстаршинської школи «Беркути» у ВО «Говерля» (ІІ пол. 1944). Член Штабу ТВ-21 «Гуцульщина». Булавний, хорунжий (наказ 2/44 від 26.01.1944), поручник УПА.
4 Твердохліб Микола Дмитрович («Грім», «Музика», «Петро», «Північ», «ОР-4», «24», «311», «401», «090»; (1910 (або 1914 р.), с. Петрилів Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл. - 17.05.1954 р., біля с. Зелена Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл.). Освіта середня. Закінчив гімназію, відтак торгівельну школу м. Станіслав. Закінчив школу підхорунжих Польської армії. Член ОУН з 1930-х рр. Працював у Станиславівській крамниці металевих виробів. Провідник ОУН по м. Івано-Франківськ (1938). Перебував на еміграції, вчився у абверівській школі у м. Криниця Польща (1939-1941). Одружений із Ольгою Герасимович (літо 1941). Член Станіславівського обласного проводу ОУН (1941 - 1945). Інструктор і командир сотні в старшинській школі «Олені-1» (від 03.1944 р.), командир ВО-4 «Говерля» (07.1944 - 04.1954). Військовий референт Карпатського крайового проводу ОУН (13.12.1944 - 05.1954), організаційний референт (1947 - 06.1949), референт СБ (06.1949 - 05.1954), в.о. крайового провідника ОУН КК (поч. 1947, 1953 - 05.1954). Нагороджений Бронзовим хрестом бойової заслуги. Сотник (ч. 2/45 від 27.04.1945), майора УПА (ч. 1 від 15.02.1946). Загинув в криївці разом з дружиною. Фігурант АС «Верховинці», «Петлюрівці».
5 Брилевський Василь («Боровий», «Босий»; 1915(?), с. Середпільці Радехівського р-ну Львівської обл. - 19.06.1945, с. Кліщівка Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл.). Чотовий у батальйоні «Нахтігаль», відтак у 201 батальйоні шуцманшафт. Заарештований гестапо (01.1943), увязнений у львівській тюрмі, втік. Перейшов у відділи УПА (Волинь). Командир загону (куреня) імені Хмельницького ВО 1 «Заграва» УПА-«Північ». Інструктор старшинських і підстаршинських шкіл. Начальник 3 вишкільного відділу крайового військового штабу УПА-«Захід» (01.1944). Перевів інструкторський склад СШ «Лісові чорти» з УПА-«Північ» до СШ «Олені» (Долинщина) УПА-«Захід». Поручник, сотник, майор УПА. Нагороджений Срібним хрестом бойової заслуги 2 кл.
6 Польовий Федір («Поль»; ?, Волинь - 15.10.1944, біля с. Липа Долинського р-ну Івано-Франківської обл.). Старшина польської армії, член ОУН, потім ОУН (м). Командир підстаршинської школи УПА на Волині (літо 1943), начальник вишкільного відділу КВШ УПА і КВШ УПА-Північ (08.1943 - поч. 1944), командир старшинської школи «Лісові чорти» на Волині (10.1943 - 02.1944), старшинської школи «Олені» в Карпатах (04.1944 - 10.1944). Нагороджений Золотим хрестом бойової заслуги ІІ кл. (25.04.1945) та Срібним хрестом заслуги (11.10.1952). Хорунжий, поручник (26.01.1944), сотник (1.10.1944), майор УПА (посмертно).
7 Мельниченко Іван Лукич («Дніпровий», «Степовий»1920, с. Ротичі Чорнобильського р-ну Київської обл. - ?). Навчався у середній школі с. Горностайпіль Чорнобильського р-ну Київської обл. (1927 - 1937). Поступив у Київський лісотехнічний інститут (1937). Після першого року навчання поступив у Ленінградську військовотранспортну академі- юЧервоної арміїі ім. Кагановича (1938 - 05.1941). 05.1941 відправлений у Західну Білорусь для виконання спеціального 4) Микола Симоненко-«Береза»8; 5) Андрій Максименко (Тарасенко)-«Степовий»9; 6) Олександр Бондаренко-«Бондаренго», «Гамалія»10; 7) А. Фінтіктістов-«Крутий»11 (С. Федорівський стверджує, що «Крутий» за два роки в УПА вивчив українську мову, хоча до цього жив у Ленінграді, а його дід був управителем маєтку Терещенка, відтак сина направив у Петербург на навчання (Федорівський, 1962: 54); 7) Костянтин Караєв-«Кацо»12 (м. Владикавказ); 8) Данило Міршук-«Кли- менко»13; 9) «Шалений»; 10) Дмитро Вітовський-«Зміюка»14; 11) Остап Линда-«Ярема»15 (ГДА СБУ Ф. 13. Спр. 372. Т 4. Арк. 90). Лікарем у школі працював Лев Стефанович-«Дон»16. Сотник
завдання - будівництво залізничних доріг (зачислений військовим техніком 2 рангу). Освіта незакінчена вища. Служив у ЧА (1 залізнодорожний червонознаменний батальйон). Потрапив у полон, втік (07.1941). Учитель школи у с. Шубків Рівненського р-ну Рівненської обл. (08 - 12.1942). Після закриття школи перейшов працювати бухгалтером (12.1942 - 06.1943). В УПА з 1943. Зарахований у підстаршинську школу «Вовки» (07.1943). Інструктор із топографії старшинської школи «Дружинники» (10.1943 - 01.1944). Інструктор із топографії старшинської школи «Олені» (01 - 10.1944). Переведений у Львівську обл. Заарештований 21.11.1944, біля м. Красне Львівської обл. Засуджений 27.03.1945 ВТ Львівського військового округу по ст.ст. 54-1 «б» і 54-11 КК УРСР до 10 років позбавлення волі у ВТТ, із пораженням у правах на 5 років із конфіскацією майна. Звільнений 15.08.1950, перебував на спецпоселенні у Магаданській обл.
8 Симоненко Микола («Береза»; ?, Донбас - ?). За спеціальністю інженер. Лейтенант ЧА. Потрапив у німецький полон (1942). Член ОУН (1939). Потрапив до німецького полону, втік. Інструктор СШ «Олені» (1944). Нагороджений Бронзовим хрестом заслуги (1945). Поручник, сотник УПА (1.12.1944). Заарештований репресивними органами 12.1944 у Львівській обл.
9 Максименко (Тарасенко) Андрій («Степовий»; 1918, м. Полтава - 21.04.1945, біля с. Снідавка Косівського р-ну Івано-Франківської обл.). Старший лейтенант Червоної армії (артилерія). В УПА (1944). Старшина УПА (03.1944 - ?). Займав пост інструктора підстаршинської школи УПА «Ґреґіт» ТВ-21 «Гуцульщина» (04 - 10.1944). Курінний куреня «Перемога» групи «Гуцульщина» (10.1944 - ?). Очолив тактичний відтинок, командування яким через кілька днів передав поручникові «Козаку» (01.1945). Член команди відтинку ТВ-21. Нагороджений Бронзовим хрестом бойової заслуги (наказ № 9 від 1.02.1945 ВО «Говерля» з датою старшинства 20.02.1945). Поручник УПА.
10 Бондаренко Олександр Тимофійович («Бондаренко», «Гамалія»; 1905, с. Тарасівка Пирятинського р-ну Полтавської обл. - ?). Освіта середня. Член ВКП(б) (до 1941). Капітан ЧА. Інструктор Старшинської школи «Олені» (1944). Сотник УПА. Здався у Болехівський РВ НКВС. Заарештований 10.08.1944 у Івано-Франківській обл.
11 Фінтіктістов А. І. («Крутий»; ? - ?). Колишній офіцер ЧА. Інструктор СШ «Олені». Поручник УПА. Заарештований 03.1945 В Івано-Франківській обл. Колишній старший лейтенант ЧА.
12 Караєв Костянтин Коспалатович («Кацо»; ?, м. Владикавказ Російської Федерації - ?). Осетин. Колишній офіцер ЧА. Інструктор офіцерської школи «Олені», яка дислокувалася у Болехівському р-ні. 14.10.1944, здався НКВС і видав СШ «Олені». Поручник УПА.
13 Міршук Данило («Липовий», «Клименко», «Степан Федорівський», «Федорівський Степан»; 1912, с. Турбова Ли- повецького р-ну Вінницької обл. - 13.04.1988, Палм Спрінґ США). Навчався у Києві, політв'язень радянських тюрем. Переїхав із Вінниці на Долинщину в с. Тростянець (03.1944). Був двічі одруженим. В УПА - з 03.1944, курсант старшинської школи «Олені» (літо - осінь 1944), інструктор та бунчужний сотні, потім куреня «Бойки» (осінь 1944 - поч. 1945), інструктор політвиховного відділу штабу ВО «Маківка» (02.1945), співробітник підпільної радіостанції «Вільна Україна» («Афродита»; 03 - 04.1945), вишкільник осередку пропаганди Дрогобицького окружного проводу ОУН (05 - 09.1945), учасник рейду відділів УПА в Словаччину (07 - 09.1945), звідки перейшов через Австрію та Італію на Захід.1951 р. емігрував до США. Став членом Об'єднання колишніх вояків УПА, членом редколегії «Літопису УПА». Письменник. Друкувався під псевдонімами - »Степан Федорівський», «Данило Федорівський» та «Данило Вінницький». Автор публікацій і книг «Молоді паростки», «Нотатки повстанця», «У смертельному колі», «Отаман Шепель». Написав спогади «На хвилях історії». Через стан здоров'я вийшов із складу редакції «Літопису УПА» (1975). Переїхав до сина у СанДієго, Каліфорнія.
14 Вітовський Ярослав-Дмитро («Андрієнко», «Зміюка»; 07.07.1919, с. Брошнів Долинського р-ну ІваноФранківської обл. -- 29.04.1947, м. Київ). Закінчив гімназію у м. Вільнюс (Литва) (1937). Навчався на географічному факультеті Львівського університету (1939 - 1940). Член ОУН (03.1939). Організаційний референт географічного факультету Львівського державного університету. Навчався у Першому авіаційному училищі в м. Енгельс (Росія) (1940). У званні молодшого лейтенанта проходив службу в 273-й спеціальній ескадрильї. З початком війни залишився у Львові, не повернувшись із відпустки до підрозділу. Працював лісничим при резиденції митрополита А. Шептицького на Рожнятівщині. В УПА - з 1944 р. Працював інструктором у СШ «Олені» (02.1944), ад'ютантом командира школи (04.1944). Начальник військово- польової жандармерії ВО-4 «Говерля» (11.1944). Командир ТВ-24 «Маківка» (05.1945). Військовий референт Дрогобицького окружного проводу ОУН (1.06.1945 - 03.1946). Керував першим пропагандивним рейдом відділів УПА по Словаччині (17.07. - 24.10.1945). Нагороджений Бронзовим хрестом бойової заслуги. Хорунжий (25.09.1944), поручник УПА (31.08.1945). Одружений із Голобродською Галиною Констянтинівною, мав дочку Марту. Під час засідки, проведеної внутрішніми військами 215-го полку НКВС поблизу м. Сколе, 19.03.1946 його важко поранили, внаслідок чого й потрапив у полон. Засуджений 04.02.1947 до ВМП - розстрілу, страчений. Фігурант АГС «Галичани», «Лісники».
15 Линда Остап («Ярема»; 17.03.1913, с. Наконечне Яворівського р-ну Львівської обл. - 24.11.1944, біля с. Красне Рож- нятівського р-ну Івано-Франківської обл.). Військовий референт Львівського обласного проводу ОУН (19143 - 1944). Командир ВО «Буг» (кін. 1943 - 04.1944). Заступник командира і командир старшинської школи УПА «Олені» (весна - осінь 1944). Поручник, майор (посмертно).
16 Стефанович Лев Іванович («Роман», «Дон»; 9.09.1919, м. Кам'янець-Подільський - 23.09.1944). Проживав у м. Львів. Закінчив гімназію м. Львів. Закінчив Львівський медичний інститут (1937 - 1943). Освіта вища - медична. Асистент ка-
Василь Брилевський-«Боровий» очолив при школі видавниче звено, де друкували навчальні матеріали (Чижевський, 1948: 42). Керівником школи з 1 березня по 15 травня 1944 р. був поручник С. Фрасуляк-«Хмель». Відтак у травні 1944 р. «Хмеля» призначили начальником штабу ВО-4 «Говерля», а командиром СШ став поручник Федір Польовий-«Поль» (Ремесло повстанця, 2007: 51). Там же перебувала сотня УПА «Гайдамаки» командира Володимир Верещинський-«Ясьмі- на»федри судової медицини (1943). Член ОУН (09.1941). Заарештований гестапо (1941), за відсутністю доказів звільнений. В УПА (03.1944). Займався підготовкою медичного персоналу для відділів УПА. Лікар СШ «Олені» (05.1944). Член Сня- тинського повітового проводу ОУН (1944). Головний лікар УПА-«Захід». Заарештований 23.08.1944, с. Витвиця Долин- ського р-ну Івано-Франківської обл. Обвинувачений по ст. 54-1 «а» КК УРСР. Засуджений 13.09.1944 до ВМП - розстрілу Верещинський Володимир («Ясьмін»; 22.11.1916, с. Боків Підгаєцького р-ну Тернопільської обл. - 1950, Тернопільська обл.). Вояк батальйону «Роланд» (1941) та 201 батальйону «Шуцманшафт» (12.1941 - 12.1942). В УНС сотні «Трембіта» (07.1943). Командир сотні «Гайдамаки» (02.1944 - 1946). Сотня перепідпорядкована ВО «Лисоня» (10 - 11.1944). Заарештований (29.10.1946). Здійснив втечу із Чортківської тюрми (07.1947), відтак переховувався самостійно на Під- гаєччині. Старший булавний, хорунжий (15.04.1945), поручник (22.01.1946). Можливо, відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги (1945 - 1946). Ймовірно загинув у 1950-х рр. на Підгаєччині., яка охороняла СШ «Олені». СШ «Олені-1», яка складалася з двох сотень курсантів, здійснювала навчання за старшинською програмою (230 осіб) у період з 1 березня до 18 липня 1944 р. Також функціонувала підстаршинська школа (сотня), де навчання проводилося за підстаршинською програмою (120 осіб), у період з 1 березня до 15 червня 1944 р. (Літопис УПА, 1992: 39). Дещо інші цифрові дані наводить Д. Вітовський-«Зміюка». Зокрема, під час слідства він розповідав, що у СШ «Олені-1» навчалися 218 осіб (очевидно, маючи на увазі старшинський склад). При цьому закінчили вишкіл 196 осіб та отримали звання хорунжого і старшого вістуна, решті не присвоїли звань через низьку успішність (Літопис УПА, 2012: 720). Після цього випускників розподілили по окремих округах, де вони продовжували здобувати практичні навики.
У липні 1944 р. розпочалося навчання СШ «Олені-2», яке тривало до жовтня 1944 р. Склад школи той самий: дві сотні вишколювалися на старшин і одна - на підстаршин (Л. Шанковський пише, що чисельність становила 300 бійців). Завдяки захопленим НКВС документам СШ «Олені» в жовтні 1944 р. довідуємося про склад другої старшинької школи. Так, «Олені-2» у серпні - вересні 1944 р. формували: одну сотню очолював командир хорунжий «Щит», чисельність (на 31 серпня 1944 р. ) - 131 особа; друга сотня - командир хорунжий Михайло Гальо-«Коник», чисельність (на 10.09.1944 р.) - 119 осіб; третя сотня - командир хорунжий Федір Королюс (Королюк)-«Колчак»Королюс (Королюк) Федір («Колчак»; 28.06.1922, с. Жовнівка Бережанського р-ну Тернопільської обл. - 1.04.1945, с. Бринь Галицького р-ну Івано-Франківської обл.). Закінчив гімназію м. Бережани, відтак навчався у Львівській політехні- ці. Член Юнацтва ОУН. Навчався у підстаршинській школі ОУН в Поморянах (літо 1941). Заарештований гестапо (1941), звільнений 1942. Курсант старшинської школи «Дружинники» на Поліссі (08 - 12.1943). Інструктор у старшинській школі «Лісові чорти» (12.1943 - 02.1944). Перебуває на лікуванні (02 - 05.1944). У старшинській школі «Олені» (05 - 08.1944). У штабі ВО-4 «Говерля» (09.1944 - 04.1945). Працівник штабу ТВ-22. Старший вістун. Хорунжий (6.12.1943), поручник УПА., чисельність (на 17.09.1944 р.) - 124 особи. Загалом 374 курсанти (Патриляк, 2004a: 252-254). До речі, впродовж липня - серпня 1944 р. з першої і другої сотні загинули, пропали, відрахували 74 курсанти (Патриляк, 2004a: 252-253). До обов'язкових дисциплін у школі належали: польова служба і партизанська тактика (читав сотник Микола Симоненко-«Береза», колишній офіцер Червоної армії (далі - ЧА), до війни науковий співробітник одного із інститутів Академії наук, у грудні 1944 р. в районі м. Золочів потрапив у полон); топографія і зв'язок (поручник Іван Мельниченко-«Степовий», війна не дозволила йому здобути повну вищу освіту в Ленінграді); «піонірська справа» (поручник А. Фінтіктістов-«Крутий», колишній старший лейтенант ЧА); зброєзнавство (поручник Костянтин Караєв-«Кацо»). Решту уроків, наприклад, із внутрішньої служби, «науки стріляння» проводили сотенні командири - хорунжі «Чмелик» і «Коник» (Літопис УПА, 1987: 189-190, 203; Когут, 1999: 12-13; ГДА СБУ Ф. 5. Спр. 67449. Арк. 11-12; Ф. 13. Спр. 372. Т 87. Арк. 3; АУСБУ ЛО. Спр. П-38704. Арк. 17). В СШ «Олені-2» прибув із СС «Галичина» поручник «Ткачук», який став ад'ютантом школи. Також у школі працював капеланом о. Рафаїл (Р. Хомин) (Чижевський, 1948: 62). На присягу старшинської школи «Олені-2» 21 вересня 1944 р. біля сіл Нижня і Верхня Рожанка Сколівського р-ну Львівської обл. прибули провідники Іван Гриньох-«Орлів», «Номів», Олекій Гасин-«Лицар», Дмитро Вітовський-«Андрієнко», Михайло Медвідь-«Карпович», «Сергій», Андрій Кисіль-«Голубенко» та інші (Чижевський, 1948: 67). Загалом перша і друга школа «Олені» випустила понад 600 старшин і кандидатів на старшин. Досить трагічно закінчилася доля штабу старшинської школи «Олені-2». 14 жовтня 1944 р. 14 прикордонний відділ захопив і допитав К. Караєва-«Кацо» (осетин), який на допиті зізнався про місце розташування підстаршинської школи УПА в лісі на південний схід від с. Липа (до речі, С. Федорівський у спогадах пише, що у бінокль бачили, як «Кацо» вів відділи прикордонників (Федорівський, 1962: 45-49). Охорона школи велася трьома цілодобовими польовими караулами чисельністю 10 - 12 осіб кожен, місцевість навколо табору школи була замінована із залишеними чотирма проходами. Крім того, при школі існував відділ жандармерії чисельністю близько 50 осіб, яким командував хорунжий «Шалений». На озброєнні школи було: 6 ротних мінометів, 8 ручних кулеметів, 15 автоматів, 200 гвинтівок різних систем, 650 гранат і великий запас патронів. Отримавши ці дані, чекісти 15 жовтня 1944 р. (7.00) оточили школу з чотирьох сторін, одна комендатура почала наступ на табір із південно-східної сторони дороги у західному напрямі від табору, але ця територія була щільно замінована, тому чекісти залишили для прикриття мінного поля одне відділення. Чисельність підрозділів, які залучили до ліквідації, налічували 350 бійців, командував особисто начальник 14 прикордонного відділу підполковник Туляков (ГДА СБУ Ф. 2-Н. Оп. 87 (1951). Спр. 42. Т 1. Арк. 27). Далі у радянських документах починаються приписки. Зазначається, що в ході бою повстанці здійснили сильний спротив, але були повністю розбиті, загинули 184 особи, 5 потрапили в полон. При цьому захопили міномет, 3 ручні кулемети, 12 гвинтівок, 5 автоматів, 5 пістолетів, радіоприймач, 2 друкарські машинки, 4 сідла, 10 коней, відзначали, що багато зброї було знищено під час бою, а також документів. Радянська сторона втратила 1 вбитого сержанта та 2 рядових, поранено 1 офіцера, 2 сержантів, 4 рядових (ГДА СБУ. Ф. 2-Н. Оп. 87 (1951). Спр. 42. Т 1. Арк. 28; Оп. 107 (1954). Спр. 1. Арк. 198). Тобто, як і у більшості радянських документів, співвідношення між числом загиблих і вилученої зброї у рази відрізнялося. Очевидно, ситуація виглядала так, що, маючи повідомлення про можливий наступ (підозрюючи «Кацо»), навчання, завершилося і курсанти були розпущені, залишився лише штаб, який і загинув, що цілком відповідає чисельності вилученої зброї (загинуло 14 осіб).
Підстаршинська школа на Буковині була організована у грудні 1944 р. Дислокувалася у с. Конятин Путильського р-ну Чернівецької обл. Керівником школи був Назарій Данилюк-«Пере- бийніс»Данилюк Назарій Степанович («Підкова», «Перебийніс», «Д-45», «Л-54»; 26.10.1910, с. Витилівка Кіцманського р-ну Чернівецької обл. - 31.10.1951, радянсько-румунський кордон). Навчався у чотирирічній сільській школі, відтак в Чернівецькій гімназії. Закінчив юридичний факультет Бухарестського університету і філологічний факультет Берлінського університету. Вільно володів німецькою, французькою, румунською, російською, польською, англійською і українською мовами. Служив у румунській армії. Перекладач при генералі німецької армії. Поступив на юридичний факультет Чернівецького університету. Адвокат у м. Чернівці. В'язень румунських тюрем (1938). Разом з дружиною Луцією перебралися до Німеччини (1940). Член Берлінського філіалу ОУН (1941). Викладав право у Львівській українській поліці- йній школі (1942 - 03.1944). Член ОУН (1934). Командир сотні (весна 1944 - літо 1945), а відтак Буковинського куреня (11.1944 - 04.1945). Член Коломийського окружного проводу ОУН (1946 - 1951). Заступник командира підвідділу під час рейду в Румунію (06 - 07.1949). Референт пропаганди Коломийського окружного проводу ОУН (? - 10.1951). Одружився з Лучією «Карличук-Люся», «Галина» (? - заг. 1944), студенткою медичного інституту (кін. 30-х рр.). Фігурант АС «Карпати». і заступником сотенного - Онуфрій Москалюк-«Яструб»Москалюк Онуфрій Ількович («Яструб»; 1918, с. Чорногузи Вижницького р-ну Івано-Франківської обл. - кінець 1980-х, м. Калґарі, Канада). Член ОУН (1938). Станичний ОУН у с. Чорногузи Вижницького р-ну Івано-Франківської обл. Заарештований румунськими жандармами, але втік до Галичини (1942). В УНС з липня 1943. Кулеметник ВОП «Різуна», командир рою, згодом чоти сотні «Змії», відтак командир сотні «Змії» куреня «Скажені» ТВ-22 (07.1943 - 08.1944). Переведений на Буковину (08.1944). Викладач партизанської тактики у підстаршинській школі УПА, командир сотні Буковинського куреня УПА (08.1944 - 04.1945). Із залишками куреня пробився на Коломийщину та влилися до складу куреня «Перемога» Ю. Матвіїва-«Недобитого» ТВ-21 «Гуцульщина» (поч. 04.1945). Перейшов на терен Румунії (05.1945 - 1947). Перебрався на Захід. Проживав у м. Калґарі, Канада. Булавний УПА.. Вишкіл проходили 60 осіб. Навчання було розраховане на 50 днів, однак за два тижні до закінчення довелося припинити курси через масові акції НКВС (ГДА СБУ Ф. 65. Спр. С-13422. Т 6. Арк. 259; Літопис УПА, 2012: 37).
У 1944 р. на Дрогобиччині діяла підстаршинська школа «Крилаті», яка складалася із п'яти чот (ГДА СБУ Ф. 13. Спр. 376. Т 25. Арк. 317-324). Крім згаданих вище шкіл, на терені ВО-4 і ВО-5 створили низку підстаршинських шкіл. Зокрема, на терені ВО-5 «Маківка» створили під- старшинську школу (сотню) «Крилаті»: 1) командир Іван Ґудзоватий-«Петрович»Ґудзоватий Іван Петрович («Дністровий», «Петрович»; 1911 р. с. Кадобна Калуського р-ну Івано-Франківської обл. - ?). Закінчив 5 кл. народної школи, відтак приватно навчався Василя Барнича та у приватній гімназії м. Долини (1924 - 1925), продовжив навчання у гімназію у м. Станіславів (осінь 1925 - 1932). Призваний до польської армії (09.1932), демобілізований (весна 1933), через загострення хвороби серця. Робить спробу поступити у Львівський університет (оснь 1933). Бухгалтер сільської кооперації (08.1934). Всутпає на навчання у Краківський університет (заочна форма) (09.1934). Працює в сільській «Просвіті» (1934), керує драматичним гуртком. Член ОУН (1938). Провідник станичного проводу с. Кадобна Калуського р-ну Івано-Франківської обл., відтак Голинського підрайонного проводу ОУН (03.1939). Заарештований польською владою і ув'язнений у Станіславській тюрмі (08 - 09.1939). Переходить на територію Польщі (11.1939 - 11.1941). Інструктор повітового Союзу кооперативів у м. Калуш (01.1942 - 01.1944). Військовий референт Станиславівського обласного проводу ОУН (1942-1943). Провідник Калуського міського проводу ОУН (06 - 12.1943). Інструктор у старшинській школі «Олені 1» (06.1944). Командир підстаршинської школи «Крилаті» (05 - 07.1944) ВО-5 «Маківка». Організаційний референт Станиславівського обласного проводу ОУН (осінь 1944). Захворів туберкульозом та легалізувався за допомогою довідки на ім'я Кравчука Івана Дмитровича, 1906 р.н., переселенця з Польщі Працівник зеленого господарства м. Івано-Франківсь, відтак бухгалтер у цьому господарстві (02.1946). Одружується на дочці священика о. Івана Устияновича - Зеновії із с. Старий Лисець Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл. (02.1944). З дружиною виховували двох дітей: дочку Ірину (1946 р.н.) і сина Мар'яна (1950 р.н.). Заарештований 27.12.1950 р. Засуджений 11.04.1951 р. на 25 років ВТТ і 5 років пониження у правах. При перегляді справи 19.01.1955 р. вирок залишили без змін. Хорунжий УПА. (весна - літо
1944 р.); 2) викладач старший булавний Василь Кошельник-«Зір»Кошельник Василь Григорович («Зір»; 1918, с. Золотарівка Кобеляцького р-ну Полтавської обл. - 04.08.1949, с. Лімна Турківського р-ну Львівської обл.). Служив в дивізії «Галичина». Викладач підстаршинської школи УПА «Крилаті» ВО-5 «Маківка» (1944). Вступив у сотню «Біра». Референт СБ Турківського районного проводу ОУН (04.1948 - 08.1949).; 3) чотовий «Діль» (можливо, це «Біль»); 4) старший булавний «Скорич»«Скорич» (?, с. Отиневичі Жидачівського р-ну Івано-Франківської обл. - ?). Старший булавний, відтак чотовий підстар- шинської школи УПА «Крилаті» ВО-5 «Маківка» (1944). з с. Отиневичі, район Ходорів; 5) підхорунжий «Кармелюк» - учитель гімназії у м. Дрогобич (ГДА СБУ Ф. 13. Спр. 372. Т 5. Арк. 325). Сотня підстаршин «Петровича» (1 половина 1944 р.) складалася із чотових «Орла», «Вікторії», «Скори- ча» (ГДА СБУ Ф. 6. Спр. 36617фп. Т 1. Арк. 44-45). Закінчила навчання 27 липня 1944 р. На те- рені ВО-4 «Говерля» (Станіславська область) у групі «Гуцульщина» створили також підстаршин- ську школу (весна - літо 1944 р.), після закінчення якої курсанти влилися у відділи УПА. У січні
1945 р. на Гуцульщині сформували підстаршинську школу УПА, яку очолив поручник А. Максименко (Тарасенко)-«Степовий», заступники - А. Злобін-«Лісовий». У лютому курсанти закінчили навчання (Ремесло повстанця, 2007: 94-95; ГДА СБУ Ф. 13. Спр. 372. Т 39. Арк. 47). З Калущини в ролі інструктора туди відійшов хорунжий «Чмелик» (Ремесло повстанця, 2007: 94-95; ГДА СБУ Ф. 13. Спр. 372. Т 39. Арк. 47; Літопис УПА, 1992: 40). Зробили спробу у липні 1943 р. зорганізувати підстаршинську школу біля с. Майдан Дрогобицького р-ну. Однак німецькі окупанти одразу виявили її та розбили.
У травні 1944 р. організували першу старшинську школу УПА імені полк. Є. Коновальця на Гуцульщині, яку очолив Федір Стефанович-«Кропива»Стефанович Федір Володимирович («Кропива», «Кара-Казбек»; 1883, м. Вашківці Чернівецької обл. - ?). Освіта вища технічна. Закінчив кавалерійську школу австро-угорської армії та військову академію у Відні, підполковник Української Галицької Армії (1919). Співробітник штабу УПА-«Захід». Співпрацював із підпіллям ОУН, начальник під- старшинської та старшинської школи УПА «Ґрегіт» на Коломийщині (04 - 07.1944). Підполковник УГА. Заарештований 30.04.1945. Звільнений.. До неї увійшла середньо-шкільна молодь з Коломийщини, яка не змогла потрапити до СШ «Олені-1». Навчання розпочалося 1 червня і тривало до 15 вересня 1944 р. Ця школа розташовувалася на хут. Буковець с. Брустури Косівського р-ну, в ній навчалися і закінчили навчання 31 особа (за результатами випускники були рекомендовані на посади: сотенних - 1, чотових - 23, ройових - 7 (ГДА СБУ Ф. 65. Спр. С-13422. Т 2. Арк. 213; АУСБУ ІФО. Спр. 3100П. Арк. 15зв.). Навчання у школі було розраховане на шість місяців, але у зв'язку із проривом лінії фронту радянськими військами на території Косівського і Жаб'ївського р-ну навчання у школі перервали, а всі, хто там перебував, пішли у відділи УПА ТВ-21 «Гуцульщина» (ГДА СБУ Ф. 2-Н. Оп. 108 (1954). Спр. 2. Т 2. Арк. 6). Навчання включало: 1) орієнтування на місцевості; 2) топографію; 3) санітарну справу; 4) стройову підготовку; 5) вивчення зброї; 6) одна година кожного дня відводилася на політико-пропагандистський вишкіл (АУСБУ ЧО. Спр. 7334. Арк. 10, 44зв.) (АУСБУ ЧО. Спр. 7334. Арк. 10, 44зв.). 15 вересня 1944 р. на організованих урочистостях виступали керівники ОУН і УПА: окружний ОУН
Г Легкий-«Борис», начальник школи «Кропива», «Степовий» (ГДА СБУ Ф. 5. Спр. 67616. Т 5. Арк. 335). Викладачами у школі були: 1) Ф. Стефанович-«Кропива» викладав інженерну справу і теорію кінної їзди; 2) керівник навчальної частини школи поручник «Степовий» - топографію; 3) поручник «Лісовий» - стройову і дисциплінарну службу; 4) поручник Микола Іванов-«Омельченко» - тактику; 5) капітан Т Гачіч-«Гот» Гачіч Трифун («Гот»; 1915, с. Чумич Югославія - ?). Серб. Закінчив Белградську військову академію. Проходив службу у югославській армії (1936 - 1941). Поручник. Потрапив у полон (1941). Утримувався у таборах для військовополонених (Франції, Німеччини (Нюрнберг), України (Стрий). Втік із табору (11.1943). Інструктор старшинської школи УПА імені Є. Коновальця (Коломийщина) (1944). Викладав балістику і зброю. Отримав завдання від організаційного референта Коломийського окружного проводу ОУН Г Легкого перейти в Югославію і встановити зв'язок із четниками Д. Міхайловіча. Заарештований 7.09.1944 у с. Роїця Снятинського р-ну. - теорію балістики і зброї; 6) референт пропаганди Карпатського крайового проводу ОУН В. Тодорюк-«Тур» - історію ОУН, історію України, ідеологію українських націоналістів, історію української літератури (ГДА СБУ Ф. 2-Н. Оп. 108 (1954). Спр. 2. Т 2. Арк. 7). Крім згаданих вище, потрібно відзначити, що при сотнях існували школи (із терміном навчання один місяць) з підготовки молодшого командного складу (ГДА СБУ Ф. 2-Н. Оп. 55 (1953). Спр. 6. Т 1. Арк. 106, 156). Одразу після випуску старшинської школи керівництво ВО 4 «Говерля» почало організовувати підстаршинську школу УПА біля с. Жаб'є, однак радянські репресії перешкодили зреалізувати цей задум. Відтак 90 потенційних курсантів змушені були повернутися у відділи УПА.
Також в Карпатах були організовані курси радистів, керівник - «Кирило». Навчалася ця група радистів у червні 1944 р. на Закарпатті, організаційно-технічну допомогу надали угорці (Чижев- ський, 1948: 60-61).
Підстаршинську школу УПА «Беркути» організували у липні 1944 р., вона діяла впродовж серпня - вересня 1944 р. у Станиславівській окрузі ОУН, командиром був хорунжий «Чмелик». База школи розташовувалася г. Малиновице в Карпатах (Літопис УПА, 1978: 92; Ремесло повстанця, 2007: 48, 259).
На терені Калуської округи впродовж травня - серпня 1944 р. діяла школа кадрів ОУН «Тигри» (база в Долинщині), яка складалася із двох сотень курсантів (чоловіча і жіноча). Керівником школи був Михайло Федоришин-«Стефаник», потім - П. Федун-«Волянський», його помічник - Всеволод Лемеха-«Осип», «Тигрис». Командиром жіночої сотні була Ірина Савицька (у заміжжі - Козак)-«Бистра», її помічницею - Марія Юрчак-«Наталка» (Содоль П. , 1995: 81). На червень 1944 р. школа налічувала 180 осіб, з них 98 жінок. Через брак харчів жіночу школу перевели у Калущину. У серпні 1944 р. в час переходу фронту школу розпустили. Чоловічу сотню включили до СШ «Олені-2».
В. Чижевський-«Демид» пише, що завдяки інтенсивній роботі старшинських шкіл Станисла- вівщини Львівщина та Дрогобиччина отримали по кількадесят інструкторів, але остання не зуміла їх належно використати, позитивні зміни сталися лише коли на пост командира цього терену заступив ад'ютант старшинської школи Д. Вітовський-«Зміюка» (Чижевський, 1948: 82).
Характеристику повстанців на конференції керівництва Карпатського краю ОУН 22 жовтня 1945 р. біля с. Сукіль Болехівського р-ну подавав М. Твердохліб. Він звітував про проведені вишколи і перевишколи офіцерів та підофіцерів, заняття у двох підофіцерських школах (тривало по 165 годин кожне). При цьому зазначав, що влітку 1945 р. 60 % учасників УПА навчалися на мінерських курсах. Однак відчувався брак людей, здатних проводити вишколи. Літературу для навчання використовували переважно російську і частково українську (ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 33286фп. Т 1. Арк. 211). При цьому М. Твердохліб констатував, що 80 % стрільців УПА не були членами ОУН, а із командного складу - до 40 % відповідно. За віковою характеристикою учасники УПА - це молоді люди у віці від 18 до 35 років. М. Твердохліб стверджував, що в основному в УПА перебували добровольці, а примусово брали тільки в окремих випадках. Відтак примусово мобілізовані демобілізовувалися з УПА. Наголошувалося на погано поставленій політвиховній роботі. Командний склад навчався переважно в самих відділах. Серед учасників УПА військовослужбовців інших армій було порівняно мало. Підкреслювалося, що озброєння було достатньо (ГДА СБУ Ф. 6. Спр. 33286фп. Т 1. Арк. 211). Звітуючи про проведені вишколи і перевишколи старшин і підстаршин, зауважував, що заняття у двох підстаршинських школах тривало по 165 годин кожне (ГДА СБУ Ф. 6. Спр. 33286фп. Т 1. Арк. 211).
Програми підстаршинських і старшинських шкіл відрізнялися. На відміну від вишколу у підстаршинських школах, до програми старшинських входила низка спеціальних курсів: інтендантура, розвідка, організація війська, інструктаж, військове книговодство та кореспонденція. При цьому до старшинської школи приймали осіб, які мали відповідний освітній рівень (закінчення шести класів гімназії старого типу, чотирьох класів нового, або ж вісім - школи). Вишкіл у старшинських школах складався з двох частин: навчання рядових стрільців (тривалістю 361 год.) і підготовка кандидатів на старшин (409 год.). Загальна тривалість курсів - 770 год. До програми вишколу рядового бійця старшинської школи (361 год.) входили: «Полева служба» (86 год.), «Зброєзнавство» (36 год.), «Впоряд» (55 год.), «Стрілецький вишкіл» (25 год.), «Піонірка і мі- нерка» (34 год.), «Внутрішня Служба» (32 год.), «Теренознавство» (16 год.), «Політвиховання» (72 год.), «Санітарна справа» (2 год.). Натомість програма вишколу кандидатів на старшин УПА старшинської школи (409 год.) включала курси: «Полева служба» (106 год.), «Впоряд» (18 год.), «Стрілецький вишкіл» (16 год.), «Піонірка і мінерка» (22 год.), «Внутрішня Служба» (23 год.), «Політвиховання» (24 год.), «Санітарна справа» (8 год.), «Картознавство» (64 год.), «Інструктаж (командування)» (48 год.), «Організація війська» (30 год.), «Інтендантура» (16 год.), «Розвідка» (14 год.), «Зв'язок» (14 год.), «Військове книговодство, кореспонденція» (6 год.) (Ремесло повстанця, 2007: 260-261, 265).
Програми вишколу рядового бійця (313 год.) та кандидатів на підстаршин (241 год.) УПА підстаршинської школи охоплювали такий самий набір предметів, щоправда, на них відводилася дещо менша кількість годин і викладалася дещо менша кількість предметів (у вишколі кандидатів на підстаршин були відсутні «Інструктаж (командування)», «Інтендантура», «Розвідка», «Військове книговодство, кореспонденція») (Ремесло повстанця, 2007: 270). Використовувалися також програми для підстаршинських шкіл за скороченим варіантом.
Навчання стрільців у відділах УПА ґрунтувалося на програмі, наведеній вище. Перед керівництвом УПА стояло завдання у короткі терміни вишколити стрільців. Так, рядовий стрілець мав засвоїти основні обов'язки, навчитися діяти у складі рою, чоти, сотні, виконувати команди, здобути навики стрільби, ознайомитися з різними видами зброї, основами мінерської справи та внутрішнім розпорядком військового підрозділу. Здобуті теоретичні навики стрільці мали відточувати та вдосконалювати у бойових акціях. Окремим пунктом роботи було політичне виховання стрільців. Методика проведення політвиховної роботи викладалася у спеціальних інструкціях, а також у праці «Політвиховник - різьбар душ повстанців» С. Фрасуляка (Ремесло повстанця, 2007: 284-286).
23 червня 1946 р. політвиховник ТВ 23 «Магура» провів перевишкіл політвиховників відділів і підвідділів. Були розглянуті такі теми: «Від соц. гасел до побудови імперії» та «Сталінсько-більшовицький імперіялізм в світлі закордонної політики» (2 год.), «Міжнародне положення» (з радянської преси) (1 год.), «Рішучість українського повстанця» (1 год.) (Літопис УПА, 1990: 128).
Для ефективного навчання необхідно було мати і відповідну фахову літературу. Знову ж таки цю проблему слід було розв'язувати за рахунок захоплених чи здобутих вишкільних видань у регулярних армій супротивника, що допомогало не лише навчатися військової справи, але й ознайомлюватися з тактикою супротивника, готувати контрзаходи. Саме тому у вказівках (в.о. начальника вишкільного відділу хорунжого «Щита») окружним провідникам і командирам відтинків із ВО «Говерля» (8 липня 1945 р.) наголошувалося, що після кількаразового переходу через територію фронту серед іншого залишилася значна кількість військово-вишкільної літератури та цінних матеріалів. Однак, як відзначалося, чомусь ніде не проявили ініціативи зібрати цей цінний матеріал, якого так не вистачало. Для виправлення становища рекомендувалося: 1) до 30 вересня 1945 р. зібрати з цілого терену та з усіх відділів УПА всю військову літературу і карти (різними мовами: українською, польською, німецькою, іншими), у відділах залишити тільки підручники, потрібні для вишколу, та військові карти теренів, на яких відділ мав місце своєї постійної дислокації; 2) із зібраної літератури потрібно було до 15 жовтня 1945 р. укомплектувати бібліотеку і призначити для її ведення окрему відповідальну особу; 3) окремо до 15 жовтня 1945 р. потрібно було упорядкувати всі зібрані військові карти і створити при КВШ пункти військових карт (ГДАСБУ - Ф. 13. - Спр. 376. - Т 62. - Арк. 148). Тобто, у складних умовах використовувалися будь-які можливості для якісної підготовки власних військових кадрів.
Подобные документы
Біорафія Євгена Коновальця. Курінь Січових Стрільців. Осадчий корпус отамана Коновальця. Створення Української Військової Організації. Організація Українських Націоналістів (ОУН).
реферат [54,8 K], добавлен 08.09.2007Аналіз зародження, тенденцій розвитку та значення Школи Анналів в історіографії Франції. Особливості періоду домінування анналівської традиції історіописання. Вивчення причин зміни парадигми історіописання: від історії тотальної до "історії в скалках".
курсовая работа [69,8 K], добавлен 05.06.2010Особливість школи "Анналів" як явища феноменального і багатовимірного. Труди багатьох представників цієї школи як дослідження людини. Характерна особливість істориків-анналістів - це прагнення до нового в історіософських поглядах і в методології.
реферат [18,5 K], добавлен 23.05.2010Розгляд науково-організаційної діяльності Південного відділення Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна спрямованої на координацію наукової роботи у науково-дослідних установах та вузах, розташованих у різних кліматичних умовах УРСР.
статья [19,2 K], добавлен 24.04.2018Біографія Н.І. Махно - українського політичного і військового діяча, лідера революційного анархізму, організатора і керівника повстанського руху в Україні під час громадянської війни. Політична діяльність Нестора Махно. Махновський рух та Майдан.
презентация [1,2 M], добавлен 06.07.2017Виокремлення з козацького середовища патріотично налаштованої старшинської еліти. Формування на Волині українських князівських і панських родів дідичів-землевласників. Роль князів-латифундистів у боротьбі за автономію України у складі Речі Посполитої.
статья [25,6 K], добавлен 14.08.2017Городок до Штейнгеля і його розвиток під час перебування у володінні барона. Процес утворення ним школи, лікарні і музею. Політична діяльність барона та його внесок у самостійність України. Виявлення ролі та значення його діяльності для сьогодення.
курсовая работа [34,3 K], добавлен 21.11.2010Життєвий шлях, аналіз історичної постаті Олівера Кромвеля як полководця та політичного діяча, політична діяльність на посту лорда-протектора під час буржуазної революції, військова діяльність як головнокомандувача військових сил.
курсовая работа [47,4 K], добавлен 17.05.2011Опис бібліографічної франкіани в історичній ретроспективі. Аналіз франкознавчих бібліографічних напрацювань Львівського університету імені І. Франка. Жанрово-видове розмаїття бібліографічних покажчиків і принципи бібліографічного групування матеріалу.
статья [43,3 K], добавлен 06.09.2017Дослідження радянської і пострадянської історіографії школи "Анналів", яка у перший період свого існування була модерним явищем в історіографії, акумулювала новаторський досвід історичного дослідження, який повною мірою був визнаний науковими колами.
курсовая работа [63,9 K], добавлен 10.06.2010
