Поховальний обряд населення Дніпровського Лісостепвого Лівобережжя ранньоскіфського часу: варіант аналізу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поховальний обряд населення Дніпровського Лісостепвого Лівобережжя ранньоскіфського часу: варіант аналізу

Поховальний обряд відноситься до найбільш консервативної сфери людської культури. Його дослідження відкривають широкі можливості для реконструкції етнокультурної історії. Відомі численні підкурганні поховання та декілька грунтових некрополів скіфського часу, які здійснені у різноманітних поховальних спорудах та супроводжувалися численним інвентарем. Частина курганів була досліджена у дореволюційний період, а частина -- сильно пограбована. Все це сильно ускладнює комплексний аналіз цього масиву, на жаль, сильно фрагмен- тованої інформації. Грунтові могильники та інші способи поводження с тілами небіжчиків у населення Дніпровського Лісостепу скіфського часу вже були об'єктом мого спеціального дослідження (Гречко 2014), тому нижче я пропоную один з варіантів аналізу підкурганних поховань Дніпровського лісостепового Лівобережжя (далі ДлЛ) середини VII -- першої чверті VI ст. до н. е.

Ця тема вже давно привертає увагу дослідників. Першу спробу класифікації старожитностей Лісостепу скіфського часу зробив О. А. Спіцин (1918). Дослідник відмічав, що найдавніших поховань скіфського часу у Полтавському районі практично не виявлено, а дослідження в цьому «скіфському районі» були менш методичні та мали випадковий характер, а звіти фактично не були на той час опубліковані (Спицын 1918, с. 123). Все це нівелювалось, на думку вченого, тим, що полтавські кургани мають вже сформований, одноманітний обряд поховання. Він характеризується захороненням у ямах, які, на відміну від київського регіону, не так часто мають стовпи та канавки, а стіни робились не з плах, а з кругляка. Дно часто посипалось вапном. Для некрополя Більського городища дослідник виділив характерні риси: ями орієнтовані по лінії ПнСх--ПдЗх, влаштування поховального помосту на лагах, відсутність стовпів. Цікаво, що О. А. Спіцин відмічає наявність сходинки біля входу у поховання Старшої Могили. Кремація не характерна для полтавських курганів. В Полтавській губернії, як відзначав дослідник, на той час було розкопано не менше 240 курганів скіфського часу (Спицын 1918, с. 124--129).

Курганний могильник біля с. мачухи на Полтавщині досліджував М.Я. Рудинський у 1923--1925, 1929, 1946 рр. Матеріали розкопок 1946 р. були оперативно опубліковані автором розкопок, у яких могильник був співвіднесений з осілим населенням Середнього Подніпров'я (Рудинський 1949, с. 79). Результати робіт попередніх років були докладно висвітлені у роботі Г.Т. Ковпаненко (1970, с. 146--169).

В.А. Іллінська у докторський дисертації, яка була присвячена скіфському періоду у ДлЛ, узагальнила дані, які були відомі на той час (Ильинская 1971). Посульсьскі некрополі, що виникли у ранньоскіфський час, виділяються, на думку дослідниці, стійкістю та одноманітністю поховального обряду у склепах з меридіональним орієнтуванням. Поховальний інвентар поховань регіону характеризує воїнську субкультуру. Могильники Псла, на думку дослідниці, найближчі до роменських неро- полів. Некрополь біля с. Броварки пропонувалось розглядати не як місце поховання місцевого населення, а як воїнів ширшої території. Племена посульсько-дінецької групи, хоча і схожі з Правобережжям, на думку дослідниці, але найбільш споріднені зі скіфами степів та генетично пов'язані зі зрубною культурою. Поховальний обряд населення Ворскли характеризувався різноманітністю, яка була обумовлена традиціям окремих родових груп. Детально охарактеризований некрополь біля с. мачухи, якому властива слабка вираженість майнової та соціальної диференціації. Могильники Більського городища виділяються значними розмірами поховальних споруд та різноманітним інвентарем, значною кількістю поховань зі зброєю та кінською збруєю \ орієнтуванням ПнЗх--ПдСх Хоча і значно поступаються посульським. ^{Можливо, це} опечатка, оскільки на той час поховання з цим орієнтуванням були фактично невідомі., влаштуванням підлоги на лагах, вогнищами на перекритті. Дослідниця відмічала близькість ворсклинских курганів до некрополів Дніпровського лісостепового Правобережжя (Ильинская 1971, с. 31--33).

А.О. Моруженко розглядала лісостепову зону між Дніпром та Доном, як територію, де у VII -- III ст. до н. е. сформувалась історико- культурна спільнота землеробського населеня з багатьма спільними рисами у соціально-економічному і культурному розвитку (Моруженко 1989, с. 27--29). Було проаналізовано відомості про 447 поховальних комплекси та розроблено типологію на базі стабільного сполучення груп ознак (облицювання стін, поміст (долівка), перекриття, стовпова конструкція, дромос Наявність підлоги та перекриття не є важливими,). Дослідниця прийшла до висновку про формування поховальних традицій ДлЛ у результаті взаємодії племен зрубної, бондарихинсь- кої культур та носіїв жаботинских традицій з Правобережжя під вливом кочовиків. серед особливостей поховального обряду вирізняється домінування меридіонального (53,4 %) та ПнСх--ПдЗх (23,4 %) орієнтування небіжчиків в усіх регіонах, окрім Середнього Дону (34,5 %), де було поширена широтне. Найдавнішими вважались могили з дерев'яним поховальним помостом та накатом, які спочатку з'явились на ворсклі, а у V--IV ст. до н. е. зустрічаються у Посуллі та на Сіверському Дінці. Половину всіх поховань становлять звичайні ями та ями з накатом (44,9 %). Могили з горизонтальним облицюванням та накатом (тип 9, за А.О. Моруженко) характерні для Ворскли (10 комплексів), а аналогічні зі стовпами -- добре відомі у Посуллі (15 поховань). Поховальні споруди типів 14 на нашу думку, у порівнянні з помостом з лагами, зрубами тощо. (абсолютно ідентичний типу 9) та 15 характерні для Ворскли. Тип 19 (канавка та накат) властивий Сулі. Відмічалося наявність майже 10 % впускних поховань (Моруженко 1989, с. 27--29).

Дуже плідно у цьому напрямку працює Ю.М. Бойко, тому я більш детально зупинюсь на його основних висновках (Бойко 1996, с. 268--279). Дослідник провів факторний статистичний аналіз поховань 32 локальних груп, включаючи лісостепові. При роздільному аналізі поховального обряду (6 факторів) та інвентаря (8 факторів) було виділено 14 факторів. Це було зроблено тому, що канонічна кореляція показала, що ці дві системи поєднувались не стільки етнокультурними, скільки хронологічними та соціальними причинами (Бойко 1996, с. 270). Основні результати работи були наступними.

Були виділені фактори системи поховального обряду: фактор 1 (катакомба, ПнЗх--ПдСх, Зх--Сх, біла фарба, споруди заглиблені у давній горизонт та, частково, склепи), фактор 2 (ями, Пн--Пд, вдвічі більше Зх--Сх, наявні впускні поховання та на рівні давнього горизонту), фактор 3 «сакський» (вохра, ПнСх--ПдЗх, менше Зх--Сх, на рівні давнього горизонту), фактор 4 «степовий» (склепи, Пн--Пд, ями), фактор 5 «правобережний» (сірка, впускні, на рівні давнього горизонту), фактор 6 (вогонь, біла фарба, Пн--Пд та Зх--Сх). Відразу хотілося відмітити, що, на жаль, склепи не було розділено на типи і під ними ми можемо мати понад десять варіантів поховальних споруд, частина з яких є характерними для конкретних регіонів, про що мова піде нижче. Занадто велика увага була, на мій погляд, була приділена мінералам, хоча реальгар та сірка є важливими елементами (Скорый 2003, с. 53), але могли не завжди фіксуватись, особливо в дореволюційний період, що сильно викривляє картину.

Фактори системи поховального інвентарю були наступні: фактор 1 (казан, гривна, культовий дерев'яний посуд, вироби з дорогоцінних металів, захисний обладунок, мечі / кинджали, стріли), фактор 2 (пращові камені, античний столовий посуд, амфора, ніж, наконечники списів та дротиків, захисний обладунок, стріли), фактор 3 (збруя та кінь, навершя, культові ножи, кам'яні блюда, сокира, наконечники списів), фактор 4 (намисто, сережки та підвіски, пряслиця), фактор 5 (шпильки, ліпний посуд, вироби з дорогоцінних металів, кістки тварин, стріли), фактор 6 (персні та браслети, бойові і культові ножи, наконечниик списів та дротиків), фактор 7 (дзеркало, кістки тварин, ніж, бойові та культові ножи), фактор 8 (меч / кинджал та сокира). Фактори 6--8 охарактеризовані дослідником як допоміжні (Бойко 1996, с. 270--271).

Аналіз ваги факторів по регіонам та періодам дозволив Ю.М. Бойко прийти до наступних висновків стосовно поховального обряду ранньоскіфського часу:

Ворскла А (середня) -- фактори поховального обряду (далі фпо) 2, 3, 5.

ворскла Б (південна) -- фпо 2.

Посулля -- фпо 2, 6.

На Лівобережжі у поховальному обряді в цей період домінує фактор 2. Наявність на Ворсклі фактору 5 свідчить, на думку Ю. м. Бойко, про переміщення на Ворсклу засновників Західного укріплення Більського городища з Правобережжя, а саме з Канівської групи А. Відмічається і рух населення на Правобережжя з Посулля та Ворскли А (фактор 2) (Бойко 1996, с. 272). Подібна реконструкція виглядає не досить реалістичною, оскільки Канівська група А хронологічно не може виступати батьківщиною засновників поселення на місці західного укріплення Біль- ського городища, яке виникло у другій половині VIII ст. до н. е. (Шрамко 2006, с. 42).

Ворскла А (середня) -- фактори поховального інвентарю (далі фпі) 3, 5, 8.

Ворскла Б (південна) -- фпі 4, 5, 8.

Посулля -- фпі 3, 6, 7.

Стосовно поховального інвентарю дослідник відмічає, що фактор 1 є властивим Північному Кавказу, а фактор 3 характеризує східних іранців. Посулля та Середня Ворскла корелю- ються через фпо 2--4. Фактор 5 є характерним Правобережжю та південній Ворсклі. фактор 4 вказує на значну кількість жіночіх поховань на південній Ворсклі (мачухи та Пожарна Балка). Фактори 6--7 характерні лише для Посул- ля (Бойко 1996, с. 272).

У цілому, Ю.М. Бойко вважає, що населення лівобережжя було в своїй основі іранським, але автохтонним, тобто не скіфським (Бойко 1996, с. 277). За логікою посилань можно припустити, що дослідник дотримується ідеї про походження іраномовної знаті лісостепу від пізньозрубної культури регіону, що на сьогодні вже може бути предметом лише історіографічного дослідження (Гречко 2010, с. 18). Для ДлЛ відмічається взаємодія різних, іранських у своїй основі, етнічних компонентів та їх співіснування з якимись не іранськими стереотипами поховальної обрядовості, які, на жаль, не розшифровані. Слушними є висновки про перетворення Посулля на некрополь іранської лісостепової аристократії, зв'язки регіону з савроматським світом, та Більськ, який вважається індикатором всіх змін у регіоні (Бойко 1996, с. 277). На жаль, недостатня кількість та якість ознак не дозволили створити типологію, яка б відображала реальне співвідношення різних типів поховальних споруд регіонів у різні хронологічні періоди.

Цікавою є робота Ю.М. Бойка, яка присвячена дослідженню орієнтувань могил та небіжчиків східноєвропейського лісостепу скіфського часу (Бойко 1999, с. 59--78). Аналіз було проведено по регіонам та хронологічним періодам ¹. Дослідником було зроблено кілька висновків. Поховання з меридіональним орієнтуванням переважають у лісостепу з самого початку скіфського періоду та складають основу памяток ДлЛ. У роботі дослідник вказує кількість комплексів з цим орієнтуванням для ранньоскіфського часу (Посулля -- 31 комплекс, Ворскла -- 25 поховань), що потребує поточнен- ня. На даний момент відомо про 40 подібних поховань на Ворсклі та 25 -- у Посуллі. Комплекси ранньокелермеського часу відомі на Середній Ворсклі, Посуллі та на півдні Правобережжя. У келермеський час дослідник відмічає зменшення долі меридіонального орієнтування на Лівобережжі та одночасне її збільшення на Правобережжі (Бойко 1999, с. 67).

Цікавим є припущення про зв'язок орієнтації по лінії північ--південь з індоарійськими релігійними системами («ведійська» та «авестійська»). Небіжчиків клали головою на південь у напрямку царства Ями (країни душ пращурів) (Пандей 1982, с. 196--197, 200). Ю.М. Бойко вважає, що групи населення, що практикували подібне орієнтування небіжчиків та мали воїнську субкультуру ранньоскіфського типу, були знайомі з «авестійськими» традиціями іранців. Маршрут їх просування до Лісостепу прослідковується з Передньої Азії через Передкавказзя (Бойко 1999, с. 68). Дослідник не зовсім точно пише, що кіммерійці та скіфи частіше використовували широтне орієнтування та робили кінські супровідні поховання, що для ранньоскіфського часу не зовсім відповідає дійсності. Ю. М. Бойко пов'язує носіїв “південного” архетипу з будіями-будинами геродота, які ідентифікуються, як мідійські племена (Бойко 1999, с. 69).

У спеціальному розділі монографії, яка присвячена могильнику біля с. Куп'єваха, Ю.М. Бойко аналізує й інші орієнтування у поховальній обрядовості ДлЛ (Бойко, Берестнев 2001, с. 64--74). Розташування могил по лінії ПнСх--ПдЗх складає у ранньоскіфський час 1 / 5 частину поховань Правобережжя та Ворскли. Комплекси орієнтовані по лінії ПнЗх-- ПдСх у ранньскіфський період характерні для Правобережжя та, здебільшого, Ворскли, що пов'язується з переміщенням носіїв даної традиції з Правобережжя. Стосовно динаміки розповсюдження ознак Ю.М. Бойко відзначає, що на Ворсклі у ранньоскіфський час орієнтування ПнЗх--ПдСх було розповсюджено на периферії, а в центрі домінувало ПнСх--ПдЗх (Бойко Берестнев 2001, с. 71).

1. Використання датуання етапів ранньоскіфської культури за І. М. Медведською, принаймні, для ДлЛ, на сьогодні вже не є актальними (Гречко 2013). Поховання кінця VIII -- першої половини VII ст. до н. е., які б відносились до ранньоскіфської культури, не відомі.

Широтне орієнтування у ранньскіфський період було поширене здебільшого у Правобережжі, а на Лівобережжі її носії жили на північному сході Поворскля разом з ПнЗх--ПдСх (Куп'єваха). Ю. М. Бойко вважає, що серед них немає жодного поховання номадів \ а всі вони пов'язані з мігрантами з Правобережжя та їх нащадками (Бойко, Берестнев 2001, с. 72).

Дослідник пов'язує меридіональні поховання з будинами та їх міграціями та вважає, що гело- ни (орєнтування ПнСх--ПдЗх) мешкали у Гелоні (Більське городище). Носії ПнЗх--ПдСх -- це неври з Правобережжя, які з собою «прихопили» носіїв широтного орієнтування. Некрополь біля с. куп'єваха, на думку дослідників, належав неврам та гелонам, а у пізньоскіфський час -- будинам (Бойко, Берестнев 2001, с. 74).

С.В. Махортих присвятив окрему роботу поховальним спорудам Перещепинського могильника Більського городища, серед яких представлено два комплекси ранньоскіфського часу (Махортих 2013, с. 223--256).

На сьогодні, орієнтування могил та небіжчиків не дозволяє впевнено співвідносити їх з конкретними народами, про що мова піде нижче. Новітні дослідження, що суттєво розширили джерельну базу, потребують нової типології та подальшого аналізу поховальних памяток.

Нещодавно я запропонував для зручності збору інформації, сортування та аналізу поховальних споруд ввести систему кодування ознак. Могили було поділено на три основні групи відносно їх розміщення у насипу: у грунтовій ямі (А), на рівні давнього горизонту (В), у насипу (С). Це обумовлено наявністью схожих поховальних споруд на цих трьох рівнях підкурганного простору. Деталі влаштування камерних поховань були пронумеровані нами наступним чином: стовпова конструкція (1), канавка на дні могили (2), зруб чи рама (3), дромос (4), вертикальне облицювання стін (5), горизонтальне облицювання стін (6), лаги (7), заплічики (8). Сполучення вищезазначених ознак дозволяють типологізувати абсолютну більшість поховальних споруд. Подібним чином було проаналізовано сіверськонецькі поховання скіфського часу (Гречко 2009, с. 57--68).

Для аналізу поховальних споруд ДлЛ не було потреби у виділенні нових ознак, що показало правильність та ефективність подібного підходу. Як і очікувалось, нові комбінації ознак дозволили виділити кілька нових типів та варіантів поховальних споруд, які не відомі для сіверськодонецького регіону.

1. Про приналежність значної частини поховань з широтною та ПнЗх--ПдСх кочовикам ми вже писали (Гречко, Шелехань 2012, с. 55, 80--82).

Основною метою аналізу було дослідження етнокультурних процесів, а не питання соціальної структури населення скіфського часу ДлЛ Подібний аналіз було проведено М. Бургхардом (2017, с. 133--184)., відповідно було відібрано ознаки. Виділений набір є лише одним з варіантів і результати можуть бути перевірені дослідниками при аналізі поховальної обрядовості регіону за іншими критеріями.

Скіфологи вже довгий час не використовують окремо речі «скіфського типу» в якості етноін- дікаторів іраномовних номадів (Скорый 2003, с. 46). Спроби виділення кочівницьких ознак робилися неодноразово. Найбільший внесок у розробку даного питання зробив С.А. Скорий (2003, с. 44--54). Дослідник виділив і узагальнив всі ознаки, які визначали фахівці до нього. Список складається з 10 власне скіфських ознак поховального обряду (ознаки 16--24) і 15, які носять загальноіранський характер (ознаки 1--15). Критерії були виділені для всього скіфського часу, хоча дослідник справедливо відмічає, що ознаки по-різному представлені по періодам. Визначення етнічних дефініцій для похованих з даними елементами обряду зробити важко. Похоронні доріжки характерні лише для елітних степових поховань (Скорый 2003, с. 163) і в Лісостепу невідомі.

Було виділено два основні блоки ознак, які стосуються поховального обряду та супровідного інвентаря. Перший блок (34 ознаки) репрезентований наявністю рівчака Важливість цієї ознаки не викликає сумнівів у спеціалістів (Скорый 2003, с. 46, 53). При цьому потрібно відмітити, що рівчаки не завжди фіксувались дослідниками, особливо, у дореволюційний період., 25 типами і варіантами поховальних споруд, наявністю кремації, чотирма основними орієнтування споруд (Пн--Пд, Зх--Сх, ПнСх--ПдЗх, ПнЗх-- ПдСх), наявністю залишків коня в могилі, або окремій споруді.

Потрібно зробити декілька зауважень. При виділенні елементів поховальної споруди часто стикаєшься з проблемою нечітких даних при їх описі. Термін «склеп» можна трактувати дуже широко. Часто горизонтальне облицювання та зруб неможливо розрізнити за даними публікацій чи звітів, тому вони були об'єднані в ознаку 9. Зафіксовано лише кілька випадків, де власне зруб було зафіксовано (Шрамко 1987, с. 147). Стосовно орієнтування поховальних споруд також немає чіткості, оскільки часто воно зазначається приблизно, тому частина проміжних орієнтувань може бути пов'язана з сезонними відхиленнями від меридіонального та широтного, про що мова піде нижче. Проблемним є визначення орієнтування споруди квадратної в плані форми, орієнтованої по сторонах світу. В цих випадках ми брали до уваги орієнтування похованого (Каменецкий 1983, с. 237).

Рис. 1. Поховання ранньоскіфського часу Дніпровського лісостепового Лівобережжя: 1 -- Більськ; 2 -- Великі Будища, ур. Лапівщина; 3 -- Малий Тростянець; 4 -- Баранівка; 5 -- Карпусі; 6 -- Великий Тростянець; 7 -- Пожарна Балка; 8 -- Мачухи; 9 -- Куп'єваха; 10 -- Ліхачівка; 11 -- Оксютинці (Стайкин Верх, Солодка); 12 -- Вовківці; 13 -- Гера- симівка; 14 -- Попівка; 15 -- Ярмолинці; 16 -- Великі Будки; 17 -- Луки; 18 -- Поставмуки

Для відбору ознак серед супровідного інвентаря було проведено попередній аналіз, який показав, що для етнокультурних реконструкцій особливо важливими є металеві навершя, м'ясна напутня їжа, передньозійські трофеї *, парні бронзові жертовні ножи, набори озброєння, кам'яне блюдо / плитка та дзеркало, особливо, поєднання останніх (Гречко 2016, с. 236). Іншими важливими ознаками ми вважаємо деталі кінського спорядження, казан, поховання залежних осіб, чаші з оббивками з дорогоцінних металів або срібний келих (для IV ст. до н. е.), вироби з дорогоцінних металів, набір посуду (більше однієї посудини), набір жіночих прикрас та пращові камені (табл. 1).

Збільшення кількості ознак ускладнить їх аналіз (побудову матриці, обчислення, заплутаність кластерів), але у майбутньому можно додати для аналізу плитки дерну в насипу, дерев'яні шатроподібні та інші споруди над могилами, наявність сірки та сліди вогняного ритуалу. Для ДлЛ не є актуальними наступні ознаки у якості індикаторів присутності іранців у ДлЛ: антропоморфна скульптура, ритуальна доріжка, викид навколо могили, втикання зброї в стінки чи підлогу могили, дерев'яні носилки, домовина, підстилка та подушка рослинного походження.

Для аналізу було відібрано 143 комплекси: Посулля (47), Ворскла (96) (рис. 1). Погано Нечасті знахідки, тому вони не виділені в окрему ознаку.

Таблиця 1. Елементи поховальної споруди та інвентар

документовані комплекси не були враховані, оскільки наявність однієї ознаки, наприклад, поховання в ямі, не дозволить визначити спорідненість комплексу з іншими. Спочатку був проведений кластерний аналіз по всім 47 ознакам поховань ранньоскіфського часу ^ Для перевірки ми зробили аналіз матриці поховань окремо для поховального обряду та інвентарю. Він виявився не результативним, а кластери були не показові, тому зупинимось на результатах поєднаного аналізу Поховання VI--IV ст. до н. е. були проаналізовані окремо за аналогічними ознаками по трьом періодам (перехідний час та початок середньоскіфсько- го (сск І) (друга чверть VI -- початок V ст. до н. е.), середньоскіфський період ІІ (перша -- початок останньої чвертей V ст. до н. е.), пізньоскіфський -- кінець V -- початок ІІІ ст до н. е.). Результати аналізу будуть наведені у спеціальних роботах у майбутньому. ^{Висловлюю щиру вдячність за допомогу у проведенні обчислень к. і. н. Ю. В.} Буйнову..

Кластерний аналіз за великою кількістю ознак дав змогу виділити декілька груп поховань, хоча деякі з них не є гомогенними, що обумовлено значними відмінностями у поховальних традиціях, навіть, в межах окремих могильників та недостатньою кількістю інформації про частину комплексів.

На дендрограммі виділяється два великих блоки: кластери 1--4, та 5--12 (рис. 2). Кластер 5 виявився не інформативний, оскільки в ньому програма об'єднала комплекси з неповними наборами ознак і він, по не зовсім зрозумілим причинам, опинився у другому блоці, хоча група 5Б об'єднує меридіональні поховання в ямах та лише відсутність деталей кінської збруї відрізняє його від 3Б.

Перший блок представляє собою поховальні споруди типів / ознак 2, 4--6, 8, які орієнтовано меридіонально. Його можно умовно назвати «посульським», за виключенням монолітної групи 1Б, яка об'єднала меридіональні поховання ворскли у ямах з лагами.

Кластер 1. Група 1А (Луки (2, 29, 35, 40, 43 Номери ознак.), Оксютинці к. 2/1886 (2, 29, 35, 43, 47), Великі Будки (4, 29, 35), Вовківці к. 2/1886 (2, 29, 35, 47), Осняги к. 1/1906 (2 (яма квадратна), 29, 35, 43), на відстані (Плавинищі к. 2 (8, 29, 35), Плавинищі к. 4/1907 (8, 29, 35, 40)) об'єднала поховання Посулля (рис. 3). Осняги опинились в цьому кластері лише із-за припущення про південне орієнтування небіжчика у квадратній у плані ямі, що говорить про досить умовне віднесення цього поховання до цієї групи. Поховальні споруди представлені орієнтованими меридіонально ямами. Інвентар включав деталі кінського спорядження та кам'яне блюдо. Частина поховань містила набори озброєння. Група представлена похованнями іраномовних вершників, два з яких були парними.

Група 1Б (Пожарна Балка к. 1/1980 (14, 29, 43), ур. Саранчове Поле (14, 29, 35) Ліхачівка к. 1/1983 (14, 29, 35, 43)) репрезентує ворсклин- ські меридіонально орієнтовані поховання в ямах з лагами, в інвентарі яких присутні деталі кінського спорядження та набори посуду (рис. 4: 1). Відсутність чітких маркерів номадів, дозволяє припускати належність похованих місцевому землеробському населенню.

Кластер 2 характеризується меридіональним орієнтуванням поховальних споруд різних типів та наявністю деталей кінського спорядження (рис. 5).

Група 2А (Оксютинці к. 467 (6, 29, 35, 40), Шумейко (1, 6, 29, 35, 40, 43), Попівка к. 3 (6, 29, 35, 40, 43, 45)) об'єднала посульські поховання у ямах з канавками уздовж стін, орієнтованими меридіонально, з деталями кінського спорядження, наборами озброєння та посуду. Іраномовні воїни-вершники.

Група 2Б (Оксютинці к. 470 (6, 29, 35, 47), Попівка к. 10 (6, 31, 35)).

Група 2В. (Попівка к. 6 (6, 29, 35, 38, 43) та к. 9 (6, 29, 35, 43), Великий Тростянець, к. 1/1 (2, 29, 35, 43)).

Групи 2 Б і В доволі нечіткі і об'єднали меридіонально орієнтовані поховання у ямах з канавками з деталями кінського спорядження та наборами посуду (рис. 6). Відсутні набори озброєння. Посульські поховання близькі до групи 2А, а 2В -- до кластеру 1Б, але відсутні лаги.

Кластер 3. Група А (Вовківці к. 477 (2 («склеп»), 35, 45), Вовківці к. 3 (2, 35, 36, 40), Оксютинці к. 6/1886 (2, 35, 40, 44) та к. 8 (2, 35); на відстані (ур. Марченки 5 поле, к. 1 (2, 30, 35, 40, 42)).

Група нечітка, оскільки об'єднала комплекси без відомостей про орієнтування споруд у склепах ⁴ (рис. 7). Поховання в ямі з деталями кінської збруї та набором озброєння з марчен- ків опинилось в цьому кластері без врахування орієнтування, що, безумовно, виділяє його з цієї групи.

Група Б (Оксютинці к. 3/1886 (2, 29, 35, 40), Вовківці к. 9 (2, 29, 35, 40) та к. 11 (2, 29, 35, 40)) представлена посульськими меридіонально орієнтованими похованнями в ямах, інвентар яких складався тільки з деталей кінської збруї та наборів озброєння. Одиночні поховання воїнів-вершників. Близькі групі 1А.

Кластер 4. Ця група комплексів поєднана зв'язками з кластерами 1--3.

Група А (Старша Могила (1, 5, 29, 35, 36, 40, 45), Вовківці к. 476 (1897--1898 рр.) (5, 29, 35, 36, 38, 45)) представлена похованнями по- сульської іраномовної верхівки у камерних меридіонально орієнтованих спорудах стовпової конструкції з горизонтальним облицюванням стінок («зруби»), з деталями кінської збруї,

4. Без розшифрування, тому враховувались як ями.

Рис. 3. Інвентар поховань кластеру 1, група А: 1 -- Луки; 2 -- Вовківці, к. 2/1886; 3 -- Великі Будки; 4 -- Оксютинці, к. 2/1886 (за Ильинская 1968). Масштаб довільний

наборами озброєння, металічними навершя- ми, м'ясною напутньою їжею. Два з них були, скоріш за все, парними на що вказують дзеркало та кам'яне блюдо.

Група Б (Стайкин Верх к. 10 (1, 4, 32, 44, 47), Солодка (4, 29, 35, 36, 40, 43, 44, 47), Гера- симівка к. 1 (4, 29, 35, 36, 38, 44)) репрезентує посульські меридіонально орієнтовані поховання у камерних гробницях стовпової конструкції («зруби»), з деталями кінської збруї, наборами озброєння, м'ясною напутньою їжею. Відрізняється від групи 4А наявністю наборів прикрас, що вказує на їх парний характер. Два комплекси містили кам'яні блюда.

Група В (Стайкин Верх к. 11 (1, 4, 31, 40), к. 14 (1, 4, 29, 36, 40), к. 15(1, 4, 40), Балябина Могила (1, 4, 31, 35, 36, 40)) репрезентує по- сульські кургани, оточені ровом та валом, з по хованнями (Стайкин Верх та Солодка) у камерних гробницях стовпової конструкції («зруби»), з деталями кінської збруї, наборами озброєння та м'ясною напутньою їжею У мікрогрупу виділені поховання з орієнтуванням могили по лінії ПнСх--ПдЗх. Відрізняється від груп 4А та Б наявністю рівчака та валу навколо кургану та іншим орієнтуванням частини поховань. Одиночні поховання воїнів-вершників.

Кластери 5--12 репрезентують другий великий блок, який умовно можна назвати «вор- клинським». Серед них вирізняється нечіткий кластер 5, у який програма об'єднала різноманітні поховання в ямах. Кластер 7 репрезентує впускні поховання різних регіонів.

Кластер 5. Група 5А (Стайкін Верх к. 6 (2, 44), Ярмолинці к. 54 (2, 31, 44) Герасимівка к. 2 (2, 38, 43, 44, 47), Куп'єваха к. 10/3 (2, 30), Осня-

Рис. 5. Кластер 2, група А: 1 -- Оксютинці, к. 467; 2 -- Оксютинці, к. 468 (за Ильинская 1968). Масштаб довільний

жіночі, на що вказує наявність наборів прикрас.

Група 5Б (Оксютинці к. 4 та 5(2, 29, 40), Малий Тростянець к. 1(1, 2, 29), Мачухи к. 33/2 (2,

29, 43), Осняги к. 3/1906 (2, 29, 36)) об'єднала поховання в ямах з меридіональним орієнтуванням. Два посульські поховання містили предмети озброєння.

Кластер 6. Група 6А (Куп'єваха к. 16 (2,32,36), Мачухи к. 24/1 (2.32,43)).

Група 6Б (Мачухи к. 24/2 (2, 32), к. 19, 29 (2, 32, 43), Малий Тростянець к. 2/1 (2, 32, 43)).

Кластер 6 об'єднав ворсклинські поховання в ямах, орієнтовані по лінії ПнЗх--ПдСх, з наборами посуду. Репрезентують пересічне землеробське населення. Виняток в групі 6А -- курган 16 (кенотаф?) Куп'євахи (рис. 4: 2), в якому було виявлено дерев'яну антропоморфну скульптуру, шкіру теля та античну амфору (Бойко, Берестнев 2001, с. 34--35), яке належа ло представнику іраномовних номадів. Це вказує на те, що часто тип поховальної споруди та, навіть, її орієнтування можуть бути другорядними ознаками при визначенні етнічної приналежності похованого.

Кластер 7 об'єднує впускні поховання з різних регіонів. Група 7А (Лубни к. 4 (24, 43), Мачухи к. 2/2 (24, 29, 43), к. 38 (24, 43), Куп'єваха к. 2 (24, 29), к. 4/3 (24, 32), к. 10 (24, 32)).

Група 7Б об'єднала впускні поховання Куп'євахи (к. 10/1, 12 / 2 (24, 32)) з орієнтуванням по лінії ПнЗх--ПдСх.

Кластер 8. Група 8А (Мачухи к. 11 (9, 32, 35, 43), к. 21 (9, 32, 43), к. 24/3 (9, 29, 40, 43)) об'єднала поховання Мачухського некрополя у зрубах з орієнтуванням поховань по лінії

ПнЗх--ПдСх, з наборами посуду. Репрезентує поховання пересічного землеробського населення розташованого через балку поселення в ур. Десяте Поле.

Група 8Б (ур. Марченки 8 поле, к. 1/2 (21, 29, 43), Пожарна Балка к. 2/1980 (21, 43)) вор- склинські поховання з південним орієнтуванням на рівні давнього горизонту з наборами посуду (рис. 4: 3).

Кластер 9. Група 9А (Куп'єваха к. 14 (3, 30, 36, 38, 43, 44), к. 15/1 (2, 30, 36, 42, 44), Скоро- бір к. 2/1965 (2, 30, 36, 38, 43, 44)) поховання заможних жінок ворсклинського регіону у широтно орієнтованих ямах (одна зі стовпами) з наборами прикрас, дзеркалами та напутнею м'ясною їжею (рис. 9). Для Куп'євахи належність поховань номадам, як і всього некрополя, дуже імовірна, на що вказує покладення шкури теля з кінцівками. Цікаво, що поховання зі Скоробору датується першою половиною VI ст. до н. е., а куп'євахинські -- серединою -- дру гою половиною VII ст. до н. е. Для останнього некрополя, як раз характерне, широтне орієнтування небіжчиків, яке для ранньоскіфського часу у Більських некрополях, крім зазначеного вище комплексу, невідоме. Можна припускати походження скоробірської жінки з родо-племін- ної групи, яка ховала своїх небіжчиків біля сучасної Куп'євахи.

Група 9Б (Куп'єваха к. 15/2 (14, 30, 36, 39, 40), Скоробір к. 1/1965 (7, 29, 36), Перещепи- но к. 6/1993 (1, 2, 29, 36, 39, 43), ур. Марченки 8 поле, к. 4 (1, 15, 29, 36, 43), ур. Марченки к. 1/2014 (1, 12, 31, 35, 36, 39, 43)) виділена програмою за поховальним інвентарем, оскільки не враховує орієнтування та тип поховальної споруди, хоча і бере до уваги наявність рівчака навколо кургану (3 випадки). Інвентар репрезентований м'ясною напутньою їжею, наборами посуду та, що дуже важливо, похованнями залежних осіб (рис. 10). Група здебільшого представлена курганами Більського некрополя. Інвентар вказує на більш імовірну приналежність цих поховань іраномовним номадам.

Група 9В (Скоробор к. 8/1965, к. 10/1972 (7, 29, 36, 43) представлена двома комплексами Скоробору (яма з канавкою, та вертикальним облицюванням стовбурами, м'ясна напутня їжа, набори посуду (рис. 11).

Групи 9В і 9Б близькі між собою -- це комплекси Скоробору без поховань супровідних осіб.

Цікавими виявилися аналогії похованням кластеру 9. У Придніпровському терасовому Лісостепу ¹ близькі до них комплекси виявлені у курганах поблизу Гладківщини (к. 3, 4, 499) (рис. 12: 4--5) (Григорьев, Скорый 2012, с. 440--459). У Дніпровському лісостеповому Правобережжі до цієї групи комплексів близькими є поховання ранньскіфського часу біля

1. У цій роботі поховання цього регіону ранньоскіф- ського часу не аналізувались.

с. Журівка (рис. 12: 1) (Ильинская 1975, с. 24), Реп'яхувата Могила п. 1 (рис. 12: 2) та 2 (Ильинская, Мозолевский, Тереножкин 1980, с. 31-- 64), Флярівка (Ковпаненко 1984, с. 107--113), а у сіверськодонецькому регіоні -- комплекси Караванської групи люботинського могильника Матеріали готуе до друку В. М. Окатенко. Комплекси було продемонстровано на виступах автора на засіданнях Відділу археології раннього залізного віку ІА НАНУ.. Всі ці захоронення об'єднує камерна поховальна споруда стовпової конструкції з вертикальним облицюванням стін, яке фіксується у канаві уздовж стін, з / без дромосом, південним орієнтуванням, іноді з відхиленнями, колективний характер поховання (переважно, воїн, жінка та залежна особа), наявність набору озброєння, кісток тварин, металевих наверший (Гладківщина, Журівка, Реп'яхувата Могила), передньоазійських трофеїв (Караван). Приналежність вище зазначених поховань до ірано

мовних номадів майже беззаперечна (Скорый 2003, с. 79; Григорьев, Скорый 2012, с. 457-- 458; Гречко 2016, с. 234--236). Найдавнішою аналогією подібним поховальним спорудам та набору інвентаря у Лісостепу є комплекс Жабо- тин к. 524 (Ильинская 1975, с. 20).

Рис. 10. Кластер 9, група Б: 1 -- Більськ, ур. Марченки, 8 поле, к. 4/2006; 2 -- Більськ, ур. Перещепино, к. 6; 3 -- Більськ, ур. Марченки, к. 1/2014; 4 -- Більськ, ур. Скоробір, к. 1/1965; 5 -- Куп'єваха, к. 15/2 (за: 1 -- Махотрых и др. 2007; 2 -- Мурзин и др. 1995; 3 -- Шрамко, Задніков 2015; 4 -- Шрамко 1994; 5 -- Бойко, Берестнев 2001). Масштаб довільний

Рис. 9. Кластер 9, група А: 1 -- Куп'єваха, к. 15/1; 2 -- Куп'єваха, к. 14; 3 -- Більськ, ур. Скоробір, к. 2/1965 (за: 1, 2 -- Бойко, Берестнев 2001; 3 -- Шрамко 1994). Масштаб довільний

тю набору прикрас та посуду. Це підтверджує висновки дослідників, про наявність специфічного набору посуду у ранньоскіфських похованнях Поворскля (Пеляшенко 2014, с. 46--47).

Кластер 11. Група 11А (Коломак к. 1 (3, 31, 36, 43), Скоробір к. 6/1906 (14, 31, 36, 43), к. 10/1906 (14, 31, 36, 43), к. 8/1906 (14, 31, 43), к. 1/1906 (14, 31, 36, 40), 22/1975 (14, 31, 43), ур. Марченки 5 поле, к. 2 (14, 31)) поховання Скоробору у ямах з лагами, орієнтованих по лінії ПнСх--ПдЗх, з м'ясною напутньою їжею та наборами посуду (рис. 13). Належали мешканцям поселення на місці Західного укріплення Сільського городища або його околиць. Імовірно, частина з них належала іраномовним номадам М'ясна напутня їжа дозволяє це припускати, але стверджувати це, наразі, неможливо.. Коломакський курган відрізняється типом поховальної споруди.

Група 11Б (Мачухи, к. 17 (2, 31), Скоробір к. 4/1906 (14, 31, 35, 42, 44), к. 23/1975 (5, 31, 35), к. 24/1975 (2, 31, 43, 44)) також об'єднав поховання Скоробору з аналогічним орієнтуванням За орієнтуванням сюди потрапили Мачухи., але без м'ясної напутньої їжи, в різних типах поховальних споруд, з деталями кінського спорядження, у двох випадках -- з наборами жіночих прикрас (рис. 14). Належали мешканцям поселення на місці західного укріплення Більського городища або його околиць.

Група 11В (ур. Перемірки, к. 1 (15, 31, 35, 40, 43), ур. Марченки 8 поле, к. 1 (14, 31, 35, 40, 43, 44) та к. 2 (16, 31, 40, 43, 44, 47)) поховання Більського некрополя у ямах різних типів, але з лагами, орієнтованих по лінії ПнСх--Пдзх, з наборами посуду, деталями вузди та наборами прикрас та зброї (рис. 15). Парні поховання заможних верств мешканців поселення на місці західного укріплення Більського городища або його околиць.

Кластер 12 (Куп'єваха к. 12/3 (2, 31, 43), Мачухи к. 22 (2, 31, 43), Скоробір к. 3/1906, 7/1906 (2, 31, 43)) об'єднав пересічні ворсклинські по ховання в ямах, орієнтованих по лінії ПнСх-- ПдЗх, з наборами посуду. Куп'єваха віднесена до цієї групи програмою, що ще раз підкреслює, що лише дослідник може врахувати всю специфіку комплексів.

Основні результати кластерного аналізу поховальних традицій ДлЛ ранньскіфського часу близькі висновкам дослідників, які були зроблені в межах «традиційного» підходу та підтверджують відмінність поховальних традицій населення Посулля та межиріччя Ворскли і Псла. Це може говорити про його ефективність, а перенасиченість робіт різними статистичними викладками, не завжди посилює їх евристичність. Виявилось, що нові спостереження при аналізі вкрай фрагментованих даних про поховальний обряд можна зробити лише шляхом досконального вивчення всього масиву даних і подальшому аналізі, фактично, «у ручному режимі» з використанням власного досвіду та інтуіції.

Окремо варто зупинитись на деяких спостереженнях по репрезентативності ознак по регіонам та могильникам. Спочатку розберемо ознаки, що стосуються деталей облаштування поховальних споруд.

Рівчаки навколо курганів, на жаль, часто не фіксувалися дослідниками. Здебільшого вони є ознакою кочових традиції (Скорий 2003, с. 46, 53), але наявність подібного елементу поховальної споруди у кургані 1/ІІ Медвинського некрополя (Ковпаненко 1977, с. 52--53) примушує обережно ставитися до висновків на базі лише однієї ознаки.

Простих грунтових ям зафіксовано набагато більше на Ворсклі, але це обумовлено характером дослідження посульськіх некрополів, оскільки там досліджувались здебільшого значні за розмірами кургани.

Поховальні споруди з канавками уздовж стін добре відомі, як на Ворсклі, так і у Посул

лі, особливо, у некрополі біля Попівки. Вертикальне облицювання стін, яке фіксувалось у цих канавках, добре відоме лише на Ворсклі.

Ями лише з дромосом невідомі для ранньоскіфського часу. Дромос у поєднанні зі зрубом та стовповою конструкцією репрезентовані лише на Ворсклі. Варто зупинитись на одній проблемі. У 2017 р. нами було досліджено курган в ур. Осняги. Результати робіт показали, що у дореволюційний період дромоси, особливо, неглибокі, могли не фіксувати, навіть, найкращі археологи того часу. У зв'язку з цим, привертає материкова сходинка біля південної стінки могильної ями Старшої Могили Для поховання у к. 2 в ур. Стайкин Верх останньої третини V ст. до н. е. сходинки у південній (рис. 12: 3).

Рис. 12. Плани поховань ранньоскіфського часу: 1 -- Журівка, к. 407; 2 -- Реп'яхувата Могила, п. 1; 3 -- Старша Могила; 4 -- Гладківщина, к. 4; 5 -- Гладківщина, к. 3 (за: 1 -- Ильинская 1975; 2 -- Ильинская, Тереножкин, Мозолевский 1980; 3 -- Ильинская 1968; 4--5 -- Григорьев, Скорый 2012). Масштаб довільний

частині ями фіксуються ще чіткіше (Ильинская 1968, с. 26, рис. 14). Все це дозволяє не відкидати припущення про наявність дромосів з південного боку споруди у Посуллі.

Цей елемент характерний для завершення дромосів у Дніпровському лісостеповому Правобережжі (Журівка к. 407, Репяхувата Могила п. 2) (рис. 12: 1--2) (Ильинская 1975, с. 24; Ильинская, Мозолевский, Тереножкин 1980, с. 31--64). Якщо припустити наявність дромосу у Старшій Могилі вона стає в один ряд з серією вищезазначених курганів та втрачає «посуль- ську» специфіку. Враховуючи, що більшість курганів Посулля було розкопано у дореволюційний період, можно припускати, що майбутні дослідження можуть суттєво змінити наші

Рис. 13. Кластер 11, група А: 1 -- Більськ, ур. Марченки, 5 поле, к. 2/2005; 2 -- Коломак, к. 1; 3 -- Більськ, ур. Скоробір, к. 22/1975; 4 -- Більськ, ур. Скоробір, к. 6/1906 (за: 1 -- Махотрых и др. 2006; 2 -- Радзиевская 1985; 3 -- Шрамко 1994; 4 -- Шрамко 1987). Масштаб довільний

уявлення про поховальний обряд населення Посулля скіфського часу.

Використання лаг для влаштування поховального помосту властиве лише для Ворскли, на що вже неодноразово вказували дослідники (Спицын 1918, с. 124--126). Переважна більшість поховань цього типу відоме у некрополях Нільського городища та, у меншій мірі, Куп'євасі ^ У ранньоскіфський час кремація небіжчиків у ДлЛ достеменно невідома.

Блок ознак, що стосується орієнтування поховальних споруд потрібно розпочати з деяких загальних питань. Важливим є правильне визначення дослідниками орієнтування споруди, оскільки дуже часто це робиться приблизно, «на око», хоча вчені давно запропонували чіт- Один випадок зафіксований у Пожарній Балці. кішу градацію орієнтувань. І. С. Каменець- кий поділив їх на 8 груп: Пн--Пд (348--11°), ПнПн Сх--ПдПдЗх (11--33°), ПнСх--ПдЗх (33--56°), ПнСхСх --ПдЗхЗх (56--78°), Зх-- Сх (78--101°), ПнЗхЗх--ПдСхСх (101--123°), ПнЗх--ПдСх (123--146°), ПнПнЗх--ПдПд Сх (146--168°) (Каменецкий 1983, с. 237). Цей формальний підхід, на нашу думку, не відповідає історичним реаліям. Максимальні сезонні відхилення від меридіонального та широтного орієнтування складають 23,5°. Відповідно чіткі орієнтуання ПнСх--Пдзх (24--66°) та Пнзх-- ПдСх (114--156°) будуть розташовуватись між максимальними сезонними відхиленнями, та були, скоріш за все, обумовлені іншими чинниками, ніж рух планети протягом року. Все це вносить певні коригування, оскільки поховальну споруду при будівництві, як при широтному, так і при меридіональному орієнтуванні, розмічали згідно річного руху сонця.

Рис. 14. Кластер 11, група Б. Більськ, ур. Скоробір: 1 -- к. 24/1975; 2 -- к. 23/1975 (за Шрамко 1994). Масштаб довільний

Таблиця 2. Відхилення від меридіонального орієнтування деяких копплексів ранньоскіфського часу

Складніше чітко створити меридіональне орієнтування, ніж широтне. Для цього може використовуватись зеніт сонця, Полярна зірка, сузір'я Південний Хрест, або робити просто перпендекулярно до широтного. Наявність скорчених поховань з південним орієнтуванням у Мачухах вказує на те, що небіжчиків клали саме головою у бік потойбічного світу, а не обличчям на північ (табл. 2).

Як показують зібрані дані, меридіональне орієнтування частіше зустрінуте на Ворсклі (40 споруд, 42 %), але у відсотковому відношенні Посулля не набагато, але все ж таки, переважає (25 комплексів, 53 % ). Широтне орієнтування відоме лише на Ворсклі (6 комплексів, 7 %). Для Куп'євахи, з урахуванням сезонних відхилень, воно є абсолютно домінуючим. Цікаво, що лише для поховань небіжчиків з високим статусом широтне орієнтування було майже бездоганним Відсоток може бути більший за рахунок поховань для яких орієнтування не вказано дослідником. ^{Крім к. 14, де наявне сезонне відхилення.}. Для впускних поховань Куп'євахи відхилення перебільшує сезонне і може відображати меншу увагу та точність для створення могил рядового населення.

Варто зупинитись на орієнтуванні споруд по лінії ПнСх--ПдЗх Без врахування поховань, де могло мати місце сезонне відхилення від меридіонального орієнтування (понад 23°).. Вони концентруються фактично лише у Сільському некрополі Крім Сільська, це Пожарна Балка к. 5. (24 комплекси, 25 %). їх картографування Потрібно відмітити вкрай складну локалізацію курганів досліджених у ХХ ст. показало, що вони концентруються на схід від умовної лінії, яку можно провести з півночі на південь через комплекс Малого та Великого Скоробо- ру. Про появу подібного відхилення можна зробити два припущення. Комплекси відхилились Південне орієнтування при цьому, скоріш за все, залишається базовим для учасників церемонії. від традиційного меридіонального орієнтування внаслідок їх розміщення у напрямку центрального місця некрополя (Смирнов 1997, с. 81--82) -- Великого Скоробору, південнішеЗахідного укріплення. Земля пращурів могла бути ототожнена з міфічним напрямком у потойбічний світ.

Рис. 15. Кластер 11, група В: 1 -- Більськ, ур. Перемірки, група Г, к. 1; 2 -- Більськ, ур. Марченки, 8 поле, к. 2/2005; 3 -- Більськ, ур. Марченки, 8 поле, к. 1/2004 (за: 1 -- Кулатова, Супруненко 2010; 2 -- Махортых и др. 2006; 3 -- Черненко и др. 2005). Масштаб довільний

Обидва припущення не можна довести і вони є лише робочими гіпотезами.

Орієнтування споруд по лінії ПнЗх--ПдСх один раз зафіксовано у Посуллі (Стайкин Верх к. 10). На Ворсклі відомі 13 подібних комплексів (14 %). Вагома частка з них приходиться на впускні поховання (Куп'єваха к. 10/1, 12/2, Великий Тростянець к. 1, п. 2, Мачухи к. 18/2, 24/1, 24/2, Малий Тростянець к. 2/1). Інші комплекси, крім Куп'євахи кург. 16 Варто відмітити умовний поділ Більського некрополя, який розташований на лівому березі Сухої Груні, на окремі урочища (Скоробір, Марченки, Ос- няги), оскільки у свій час це був єдиний некрополь., виявлені на південній Ворсклі у Мачухах (к. 11, 19, 21, 29--31). Ознайомлення з доволі схематичними кресленнями у щоденниках М. Я. Рудинського показали, що у переважній кількості відхилення від вісі Пн--Пд незначні та є сезонними. На сезонність може вказувати і наявність у цьому гомогенному некрополі місцевого землеробського населення всіх видів орієнтувань у південний сектор. Таким чином, для ранньоскіфсько- го часу орієнтування по лінії ПнЗх--ПдСх не є характерним, а здебільшого пов'язане з відхиленням від широтного (Куп'єваха), чи меридіонального (Мачухи тощо). Самостійного значення воно набуває у V--IV ст. до н. е. та стане одним з маркерів скіфських поховань (Гречко, Шелехань 2012, с. 80--81).

Питання відносно орієнтування складне, оскільки частина дослідників бачать в ньому одну з надійніших етнокультурних ознак. Наприклад, Ю. М. Бойко використовує ці данні для реконструкцій переміщень племен у Лісостепу протягом скіфського часу (Бойко, Берест- нев 2001). Виявляється, що поховання з різним орієнтуванням зустрінуті одночасно в родових могильниках (Мачухи, Пожарна Балка).

Можна зазначити, що значення орієнтування при етнокультурних реконструкціях, хоч і є більш важливим, ніж тип поховальної споруди, але самостійно не може бути вирішальним. Крім того, ідеологічне навантаження однакових орієнтувань небіжчика може бути обумовленим різними світоглядними причинами. Наприклад, західне орієнтування може бути вказівкою на місце розташування потойбічного світу; у християнстві зовсім по-іншому; у мусульман важливим є положення обличчям до Мекки, що на нашій території відповідає покладенню головою на захід тощо (Косарев 2000, с. 47; Гречко 2017, с. 86).

Поховань коней у одній могилі з небіжчиком, чи в окремій жодного разу не зафіксовано для Лісостепу у ранньоскіфський час. Ця ознака відрізніє цей регіон від Передкавказзя та При- кубання, але зближує з комплексами Приарал- ля. Покладення кінської збруї до могили добре відоме, як на Сулі (36, 77 %), так і на Ворсклі Більше половини випадків зафіксовано у Скоро- борі. (11, 12 %). Варто відзначити її повну відсутність у Куп'євасі.

Кістки тварин жодного разу не зафіксовані у могилах землеробського населення (Мачухи, Малий та Великий Тростянець, Пожарна Балка), що підтверджує відсутність цієї традиції у їх середовищі. Натомість, сліди м'ясної напутньої їжі добре відомі у похованнях кочовиків (Старша Могила, Реп'яхувата Могила, Куп'єваха, Скоробір тощо). Дуже специфічні риси мають залишки тварин у Куп'євасі, де вони, імовірно, представлені шкірами тварин, від яких збереглися лише кістки кінцівок та хвосту. Найближчою паралеллю є поховання в ур. Марченки к. 1/2014 (Шрамко, Задніков 2015, с. 62, рис. 6: 9).

Казани ранньоскіфського часу у ДлЛ невідомі. Дзеркала зустрічаються у обох регіонах (Ворскла -- 3 Без урахуванням Гнилища., а Посулля -- 4 комплекси). Поховання залежних осіб демонструють аналогічну картину (3 Куп'єваха та Більськ. та 4 випадки відповідно).

Поховань з наборами озброєння суттєво більше у Посуллі (25, 53 %), про що вже писали дослідники (Ильинская 1968). Для Ворскли показники інші -- 15 комплексів (16 %). Цікаво, що набори озброєння, як і м'ясна напутня їжа, жодного разу не зустрінуті у могильниках землеробського населення (Мачухи, Малий та Великий Тростянець, Пожарна Балка). Для останніх характерні поодинокі знахідки наконечників списів (2 комплекси Мачух) та невеликі набори стріл, часто всього декілька екземплярів, хоча комплекси були не пограбовані (Ковпаненко 1970, с. 151, 155--156, 163, 169). Аналогічна ситуація простежена у Медвинському некрополі у Пороссі (Ковпаненко 1977, с. 47--48).

Набори посуду, як відмічали дослідники (Пе- ляшенко 2014, с. 45--47), характерні для По- ворскля (65, 68 %). Варто відзначити специфічність кераміки Куп'євахинського могильника, що потребує окремого дослідження.

Наборів прикрас більше на Ворсклі (21, 22 %), ніж на Сулі (8, 17 %). Металеві навершя (4 випадки) та пращові камені (1) відомі лише у Посуллі. Кам'яні блюда знайдені по 9 разів у кожному з регіонів.

Аналіз показав наявність в межах одного могильника груп поховань, які належать до різних кластерів. Частково це пояснюється соціальними та статево-віковими чинниками. Присутність могил різних типів також не виглядає екстраординарним, оскільки часто це також може бути обумовлено вищезазначеними факторами. Для Ворскли можно говорити про належність до пересічних землеробів поховань кластерів 6, 8, 10. Виражені кочові риси мають

1. Культовий комплекс з деревяною скульптурою. Можливе сезонне відхилення від широтного (17°). Ритуальний комплекс к. 11 зі шкірою орієнтований так само. Невизначений характер мають кластери 5, 7, 12. На базі цих даних можно говорити про могильники місцевого населення, кочовиків та, скоріш за все, змішані. До першого виду відносяться некрополі пересічного населення, де не виявлено кочівницьких рис (Мачухи, Пожарна Балка, Малий, Великий Тростянець, Карпусі).