Студенти Кам’янець-Подільського педінституту: ідеологічна, фахова і практична підготовка до роботи в школі в завершальний період радянської державності (1961-1991 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Студенти Кам'янець-Подільського педінституту: ідеологічна, фахова і практична підготовка до роботи в школі в завершальний період радянської державності (1961-1991 рр.)

О.М.Завальнюк

Висвітлюються ідеологічна, фахова і практична складові у підготовці вчительських кадрів у завершальний період радянської державності (1961--1991 рр.) в одному з регіональних вищих педагогічних закладів України -- Кам 'янець-Подільському державному педінституті, який готував спеціалістів для загальноосвітніх шкіл переважно Хмельницької і частково Тернопільської, Чернівецької, Рівненської, Житомирської, Вінницької, Київської та інших областей. Звернено увагу на вивчення марксистсько- ленінських, а також спеціальних дисциплін, які мали ідейно-політичну спрямованість, спеціальну (за фахами) підготовку, формували комуністичний і педагогічний світогляд молоді, через низку навчальних і виробничих практик готували її до самостійної роботи в загальноосвітній школі як учителями різних предметів, так і класними керівниками, здатними забезпечити на належному рівні комуністичне виховання школярів відповідно до партійної програми, вимог діючої Конституції, радянських законів, настанов і розпоряджень правлячої партії, радянських державних структур, включно й органів освіти. Висвітлено діяльність молодіжних громадських (громадсько-політичних) організацій щодо підвищення рівня трудової дисципліни, як обов 'язкової умови більш якісних навчальної праці студентів і отриманого фаху.

Ключові слова: Кам 'янець-Подільський державний педагогічний інститут, спеціальності, навчальні плани, студенти, комуністичний світогляд, навчальний процес, марксистсько-ленінські дисципліни, фахові предмети, навчальні і виробничі (педагогічні) практики, трудова дисципліна.

радянський державність вчительський кадри

Сучасна українська вища школа переживає складний процес свого реформування, яке має на меті вивести її на сучасний європейський рівень, що дасть змогу готувати нові покоління кадрів української інтелігенції вищої якості і тим самим опосередковано сприяти більш успішному вирішенню назрілих соціально-економічних, політичних, культурно-освітніх проблем у різних галузях життя країни.

За роки своєї незалежності Україна, попри тривалі кризові періоди, зуміла провести у державних, комунальних і приватних вишах низку успішних заходів із докорінного перетворення успадкованої радянської системи підготовки кадрів, що відразу піднесло її престиж у світовій спільноті. Одним із таких радикальних кроків стала декомунізація (деідеологізація) навчального процесу, що звільнило світогляд молодих фахівців від заідеологізованості, нав'язаних політичних стереотипів, вузького погляду щодо двомірності світових політичних процесів, спущених зверху оцінок ситуації у своїй та інших країнах, з обов'язковим позитивним оцінюванням діяльності правлячої комуністичної партії, отриманих нею результатів і критичним ухилом щодо сприймання вільного, ринкового світу, який, як стверджувалося, невпинно йде до свого занепаду і перетворення в перспективі на соціалістичний.

Ці та інші світоглядні риси професорсько-викладацький склад, керівні органи постійно прививали студентам, які готувалися бути офіцерами, інженерами, медиками, агрономами, культурними працівниками і, звісно ж, учителями. На останню категорію зверталася особлива увага, оскільки професія педагога була пов'язана з формування підростаючого покоління упродовж 12, а то й більше років - від дитячого садочка-ясел до випускного вечора у десятирічці. Цей підхід підтверджується досвідом, зокрема, Кам'янець- Подільського державного педагогічного інституту - одного з двох з половиною десятків подібних навчальних закладів України, які готували фахівців з вищою освітою для довготривалої роботи (по 30-40 років) у середніх закладах освіти.

Науковці частково звертали увагу на діяльність цього вишу у зазначений період [1, с. 541-542],[2, с. 119-142], [3], [4], [5], [6, с. 120-151], [7, с. 34-44], [8], [9, с. 278-281], утім з їхньої уваги майже зовсім випали питання, цілісно пов'язані із ідеологічним змістом навчального процесу, що забирало із бюджету дорогоцінного часу велику частку на вивчення предметів, які не мали прямого відношення до формування педагогічного фаху і культури випускників. Також не приділялася увага висвітленню практичної підготовки, в ході якої отримані теоретичні знання матеріалізовувалися у практичні уміння і навички.

Нашою метою є встановлення на багатому конкретному матеріалі ідеологічної, фахової і практичної складових, їх форм у системі підготовки учителів різних спеціальностей, ставлення студентської молоді до оволодіння обов'язковими навчальними дисциплінами на прикладі Кам'янець-Подільського державного педінституту в завершальний період існування радянського ладу (1961-1991 рр.), коли в умовах кризи комуністичної системи, з одного боку, цілеспрямовано посилювалися ідейно-політичне виховання і контроль за “рівнем набутої патріотичності”, а з іншого, постійно докладалися великі зусилля для вдосконалення змісту навчальної праці, практичної підготовки майбутніх педагогічних фахівців.

Суперечливі процеси, які мали місце в суспільно-політичному житті тодішньої країни, позначилися і на освіті, яку комуністична партія розглядала складовою частиною своєї ідеологічної системи. Це пояснює, чому існуючий режим робив все для того, щоб якомога більше політизувати вищу школу, не допустити у ній вільнодумства, тримати під своїм неусипним контролем суспільствознавчі і гуманітарні дисципліни, які формували молодіжний світогляд, посилюючи його комуністичну складову, що прямо позначалося на змісті і результатах навчально-виховного процесу

Велика увага зверталася на роту кафедр вищої школи. Перед ними ставилося, як першорядне, завдання “посилення навчально-виховної роботи серед студентів, формування їх марксистсько-ленінського світогляду та ідейної переконаності”, “глибоке” вивчення творів К.Маркса, Ф.Енгельса, В.Леніна, документів КПРС і міжнародного комуністичного руху, теоретичних висновків і положень про “дальше зростання керівної і спрямовуючої ролі Комуністичної партії в умовах розвинутого соціалізму”, виховання студентської молоді “в дусі безмежної відданості справі комунізму, радянського патріотизму і пролетарського інтернаціоналізму”. Основна відповідальність за втілення в життя цих “основоположних принципів” покладалась на кафедру історії КПРС і політекономії. До занять з історії КПРС і політекономії студенти обов'язково готували реферати, 5-7 хвилинні інформації з питань підготовки, ходу чергових з'їздів партії і пленумів ЦК КПРС, Компартії України, виконання їх рішень, велися конспекти першоджерел, “Ленінські зошити”. Як правило, тут був досить високий відсоток успішності: з історії КПРС - 98,8%, політекономії - 98% [8, с. 133], [10, спр. 244, арк. 36, 53; спр. 311, арк. 13], [11, спр. 208, арк. 14], [12, арк. 13].

Крім того, навчальні плани на всіх факультетах передбачали вивчення спеціального курсу “Критика сучасної буржуазної ідеології”, факультативів “Марксистсько-ленінська естетика”, “Марксистсько-ленінська етика”, які забезпечувала кафедра наукового комунізму. З майбутніми фахівцями проводилися пленуми “Виховання діалектико-матеріалістичного світогляду студентів” [11, спр. 160, арк. 22]. Щорічно у навчальні програми вводили заняття, на яких молодь вивчала матеріали чергових з'їздів, пленумів, сесій тощо. Наприклад, восени 1977 р. відповідно до інструктивного листа Міністерства вищої, спеціальної і середньої освіти СРСР від 16 жовтня 1977 р., .№39 на всіх курсах провели заняття із вивчення нової Конституції СРСР, матеріалів позачергової сьомої сесії Верховної Ради СРСР і урочистого засідання, присвяченого 60-ій річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції (лекцій - 6 год., семінарських занять - 4 год.) [10, спр. 356, арк. 22].

Ідеологічні питання вносилися у навчальні програми й фахових дисциплін, які вивчала студентська молодь усіх спеціальностей. Наприклад, в курсі теорії і методики фізичного виховання, історії фізичної культури висвітлювалися “філософські та методологічні питання, пов'язані з навчанням і вихованням, спортивним тренуванням”, підкреслювалася роль КПРС, марксистсько- ленінської філософії у висвітленні таких питань, як “Г армонійний розвиток людини майбутнього комуністичного суспільства”, “Фізичне виховання як суспільне явище”, “К.Маркс, Ф.Енгельс, В.І.Ленін про фізичне виховання молоді”, “Значення основних положень доповіді Л.І.Брежнєва”, “Джерела радянської системи фізичного виховання”. Розглядаючи ці питання, викладачі “критику[вали] минулі й існуючі буржуазні системи фізичного виховання, націоналістичні та сіоністські напрями у фізичному вихованні, системи сіоністського толку “Маккабі”, буржуазних апологетів у питаннях фізичного розвитку, зокрема, Гроса, Шиллера, Спенсера” [5, с.30].

У 70--80-і рр. було розгорнуто широкомасштабну русифікацію навчального процесу. Щорічно розширювали план прийому студентів на спеціальність “Російська мова і література”. Якщо у 1976 р. на перший курс денної форми навчання було прийнято 94 майбутніх російських філологів-вчителів, то у 1978 р. -- 113, 1983 р. -- 120, 1986 р. -- 150 осіб. З 1979 р. почали вести підготовку російських філологів на заочній формі навчання. Їхній кількісний склад збільшився з 43 у 1980 р. до 54 у 1985 р. Водночас контингент студентів денної форми навчання зі спеціальності “Українська мова і література” зменшили до однієї групи. Русифікація призводила до зниження інтересу студентів до вивчення української мови і літератури. Про це свідчить, зокрема, те, що у 1972--1974 н.р. на кафедрах української мови і літератури було виконано лише по одній дипломній роботі [8, с. 132].

Навчальний процес проводився відповідно до навчальним планів, розкладу занять, семестрових атестацій, заліків та екзаменів. При складанні розкладу навчальних занять орієнтувалися на те, щоб лекційні курси, семінарські, лабораторні, практичні заняття з окремих дисциплін і в комплексі з іншими предметами проводились в логічній послідовності та взаємозв'язку [11, спр. 244, арк. 36, 53; спр. 311, арк. 13].

Навчальні плани спеціальностей були чітко регламентовані. Наприклад, на факультеті фізичного виховання у 1980--1981 н.р. із загальної кількості 4322 год. на цикл суспільно-економічних дисциплін відводилося -- 464 год., на загальноосвітні дисципліни -- 320 год., на загальні психолого-педагогічні (педагогіка, психологія) -- 250 год., на загальні і спеціальні медико-біологічні (хімія, біохімія, анатомія, основи біомеханіки, фізіологія, гігієна, спортивна медицина) -- 750 год., на спеціальні педагогіко-психологічні дисципліни (теорія і методика фізичного виховання, вступ до спеціальності, історія і організація фізичної культури, психологія фізичного виховання) - 326 год., на спортивно-педагогічні дисципліни - 2008 год. і на дисципліни на вибором - 124 год. [15, арк. 1 ].

Передбачалися спецкурси, спецсемінари і факультативи. Більша їх частина мала шкільне спрямування. Так, у 1986 р. із 66 спецкурсів, спецсемінарів і факультативів переважна більшість була зорієнтована на школу. Серед них - “Активізація пізнавальної діяльності учнів при вивченні історії”, “Актуальні питання методики викладання української мови в школі за вдосконаленими програмами”, “Комплексний аналіз на уроках російської мови”, “Морфемний і словоутворювальний аналіз у вузі і школі”, “Великий Жовтень в українській радянській літературі”, “Аналіз художнього твору у школі”, “Зображення фігур у шкільному курсі геометрії”, “Практикум з розв'язання задач в шкільному курсі”, “Психолого-педагогічні основи навчання і виховання дітей 6-літнього віку”, “Методика організації роботи з дитячою книжкою на уроках позакласного читання”, “Актуальні питання патріотичного виховання школярів” тощо.

Запроваджено також чимало спецкурсів, що мали не лише фахове, але й ідейно-політичне призначення. Наприклад: “Критика основних концепцій антикомунізму”, “Теорія і методика підготовки вчителів до пропагандистської роботи у школі”, “Методика атеїстичного виховання в школі” [16, арк. 15-16], “Актуальні проблеми сучасної ідеологічної боротьби” [11, спр. 356, арк. 28].

Для читання низки нормативних навчальних дисциплін, спецкурсів, запрошувалися кращі фахівці республіки. Серед них - віце-президент АН УРСР, академік І.Білодід, академік АН УРСР, директор Інституту математики Ю.Ми- тропольський [17], академіки М.Тихомиров [18; 19], А.Макарченко, В.Ва- сильєв [20], заступник директора Інституту математики АН УРСР В.С.Корлюк [21], заступник директора Інституту фізики УРСР В.Шелест [22, с.40], завідувач відділу Інституту літератури АН УРСР Н.Є.Крутикова [23], заступник директора Інституту археології АН УРСР В.Баран, завідувач сектором дидактики НДІ педагогіки АН УРСР В.Онищук [24, арк. 23-24], члени-кореспонденти АН УРСР Є.Кирилюк [17], Є.Шабліовський [25], В.Дзядик [26, арк. 16], Д.Затон- ський [11, спр. 356, арк. 23], [27], академіки АПН СРСР В.Квятковський [28, арк. 34], і Г Суворова, доктори наук, професори київських вишів А.Федоренко, Є.Коршак, О.Подградська [29, арк. 31], ГВдовиченко [30], М.Кованцова [26, арк. 16], О.Радзієвський [11, спр. 356, арк. 24], олімпійський чемпіон, кандидат педагогічних наук А.Боднарчук [11, спр. 449, арк. 149] і т.д. Мали нагоду студенти слухати лекції і зарубіжних вчених - директора Інституту археології Польської Народної Республіки при Краківському університеті К.Годловського [22, с. 40] і доцента Люблінського університету Яна Гурби [26, арк. 16].

Успішність студентів інституту була досить стабільною і коливалася від 93% у 1972-1973 н.р. [31, додаток №1] до 97,6% у 1983-1984 н.р. [25, арк. 25].

Що стосується якісного показника, то він не був сталим: у 1972-1973 н.р. становив 51,9% [31, додаток .№1], у 1973-1974 н.р. - 56,7% [35, додаток .№1], у 1975-1976 н.р. - 49,3%, у 1976-1977 н.р. - 48,1 % [23, табл. №1], у 1977-1978

Таблиця 1. Інформація про абсолютну успішність студентів за наслідками літньої екзаменаційної сесії

[10, спр. 244, арк. 92; спр. 259, арк. 92; спр. 275, арк. 103; спр. 293, арк. 61; спр. 311, арк. 66; 3, спр. 270, арк. 134; спр. 356, арк. 186; спр. 497, арк. 19, 88; спр. 853, арк. 13; спр. 1087, арк. 11; спр. 1214, арк. 11; 25, спр. 11, арк. 59; спр. 128, арк. 93; 26, арк. 85; 27, арк. 98; 31, додаток №1; 36, додаток №1; 24, табл. №1; 26, табл. №1; 37, арк. 25, табл. №9; 28, арк. 25; 37, арк. 16; 39, арк. 14]

* Даних не виявлено

н.р. - 46,1%, у 1978-1979 н.р. - 42% [26, табл. №>1], у 1979-1980 н.р. - 46,6%, у 1980-1981 н.р. - 47,2% [37, табл. №>9], у 1983-1984 н.р. - 54,1 %, у 1984-1985 н.р. - 53,8% [28, арк. 25], у 1985-1986 н.р. - 48,6%, у 1986-1987 н.р. - 47,3% [38, арк. 16], у 1987-1988 н.р. - 47%, у 1988-1989 н.р. - 51% [39, арк. 14].

В інституті було розроблено дієву систему заохочування молоді до якісної навчальної праці, засвоєння усіх передбачених навчальними планами дисциплін, у першу чергу марксистсько-ленінського циклу, активної громадської роботи. Кращим з кращих юнаків і дівчат надавали іменні Ленінські стипендії. Так, у 1961 р. їх призначили Н.Петровій, В.Дуді [10, спр. 240, арк. 7], у 1962 р. -А.Томусяку, В.Дуді [10, спр. 254, арк. 20], Д.Галушко, Є.Сосновській [10, спр. 254, арк. 40; спр. 268, арк. 5], [40], у 1963 р. - А.Огороднику і В.Ліхомановій [10, спр.268, арк.39], у 1965 р. - М.Кульчицькій і А.Гаврищуку [10, спр. 304, арк. 7-8], у 1966 р. - М.Лисаку і Т.Янішевській [33, спр. 62, арк. 3], у 1967 р. - П.Бурі і В.Нечитайлу [33, спр. 87, арк. 39], [41], у 1969 р. - Н.Ткачову, Є.Войтенко [33, спр. 114, арк. 9], О.Коваленку, Ж.Семиліт [33, спр. 114, арк. 96], у 1970 р. -А.Опрі, П.Ткачуку, І.Луговому, Н.Корольовій [11, спр. 9, арк. 95], [42], у 1972 р. - Л.Телішевській, О.Григоренко, С.Геруку, А.Нємцов [43], у 1973 р. - О.Придачуку, Л.Телішевській, О.Григоренко, А.Нємцову [11, спр. 158, арк.

, у 1974 р. - А.Цвігун, В.Гроднику, Л.Пушкар, А.Панчуку [11, спр. 206, арк. 11], у 1975 р. - А.Цвігун, Н.Мойсюк, В.Гроднику, В.Дев'яткіну [11, спр. 268, арк. 34], у 1976 р. - В.Скибі, Л.Ярохно, М.Григорчуку, С.Слєсарєву [11, спр. 268, арк. 265], [44, арк. 5], у 1977 р. - ГТкачук, М.Грищуку, І.Семиліт, М.Доро- ніній [11, спр. 354, арк. 28], [45, арк. 9], у 1978 р. - Н.Дзедзич, Н.Корніюк, Ю.Ша- повалову, М.Кулак [46, арк. 1 -2], [47], А.Філінюку, О.Кришті, С.Крисаку, Л.Ан- дросовій [48, арк. 1-2], у 1979-1980 рр. - С.Поведюк, Н.Корніюк, М.Юрчуку, О.Хору [49, арк. 1], [50, арк. 13], у 1981 р. - Л.Кондратюк, І.Юзвенку [51, арк. 1-2], ГКушнір, М.Дутчаку [51, арк. 1-2], у 1982 р. - І.Клюцук, Н.Григорчук, С.Крупці, Д.Бриль [52, арк. 1], у 1983 р. - С.Маличевій, І.Клюцук, С.Виш- невському, О.Сав'юк [53, арк. 12], В.Савчуку, С.Малій, Н.Лаблюк [54, арк. 910], у 1984 р. - В.Савчуку, В.Оленюку, С.Малій, Н.Лаблюк [54, арк. 8], Л.Хо- менку, М.Вислянському, І.Рогачевській [56, арк. 1-2], у 1985 р. - Л.Хоменку, О.Дунець, М.Вислянському, І.Рогачевській [57, арк. 1-2], у 1986 р. - Н.Ман- дебурі, М.Коліснику, С.Бешлезі [58, арк. 1], В.Гуменюку, О.Ярковській [59, арк. 1], у 1987 р. - Н.Мандебурі, А.Хоменку, О.Ярковській, М.Бобику [60, арк. 7], Л.Собчинському, С.Повітц, М.Гензері, С.Швець [61, арк. 1-2], у 1988 р. -

С.Повітц, М.Гензері, С.Швець [62, арк. 1-2], [63], у 1989 р. - О.Главацькій, С.Шмідт, О.Чорнопиській [39, арк. 9].

З 1984 р. найкращих студентів двох факультетів - філологічного і підготовки вчителів початкових класів відзначали стипендією ім. М.П.Бажана. Зокрема, у 1984-1985 рр. її отримували В.Кушнір [55, арк. 8; 49, арк. 1-2; 50, арк. 1-2], у 1986 р. - в першому півріччі 1987 р. - В.Крупка [58, арк. 1; 52, арк. 1; 60, арк. 7], у другому півріччі 1987 р. - Н.Костюк [61, арк. 1-2], у 1988 р. - Є.Бучківська, О.Ярков [62, арк. 1-2], у 1989 р. - Н.Жир [39, арк. 9]. У 1987-1989 рр. студенти О.Батожний, О.Ярковська, Т.Крикотнюк отримували профспілкову стипендію [60, арк. 7; 60, арк. 1-2; 39, арк. 9]. У 1988 р. за успіхи у навчанні і активну громадську роботу стипендію ради інституту надано О.Тимошенко, Т.За- харчук, Т. Сосун [64, арк. 13]. У 1989 р. започаткували стипендію імені Ленінського комсомолу. Стипендіат мав право переходу на індивідуальний графік навчання, першочергове придбання путівок за маршрутами БММТ “Супутник” на період канікул, позаконкурсне зарахування в будь-які студентські формування, перш за все в інтернаціональний загін “Дружба” (Болгарія), проживання у гуртожитку інституту [65]. Першою стипендіаткою стала представниця педагогічного факультету І.Гончар [66].

Комсомольців, які за наслідками сесії продемонстрували відмінні знання і домоглися успіхів у громадській та науково-дослідній роботі нагороджувалися значком ЦК ВЛКСМ і Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти “За відмінне навчання”. Наприклад, у 1974 р. таких відзнак були удостоєні студенти музично-педагогічного факультету В.Швець, Т.Яковинич, М.Ярина; факультету фізичного виховання - В.Дев'яткін, В.Шпраха, О.Радін, А.Каракой,Лащук, З.Татуйко, І.Братченко, А.Панчук; історичного факультету - В.Ма- рієчко, В.Романюк, А.Цвігун, Д.Орєхов, Н.Надвірняк, Д.Єргієв; філологічного - Л.Пушкар, Н.Колісник, Л.Мендюк, Н.Юсупі, К.Боярчук, ГКрицька,

Дайчман, С.Петровська, В.Чорненька, Ш.Набієва, А.Абдуллаєв; фізико- математичного - В.Гродник, М.Федорчук, Т.Рачинська, Л.Кримець, В.Вен- гров, В.Семенюк, В.Шавловський, О.Божко [11, спр. 206, арк. 39-40].

За відмінні успіхи у навчанні та активну участь у громадсько-політичному житті портрети частини студентів ректорат, партійна, профспілкова і комсомольська організації заносили на дошку пошани інституту. Наприклад, у 1966 р. такої честі буди удостоєні студенти факультету підготовки вчителів початкових класів - В.Гришунова, Н.Данилюк, А.Дідур, Л.Завальнюк, Л.Косовська, С.По- ліщук, В.Яремчук; фізичного виховання - Е.Жданова, Л.Колосовська, В.Кузь- мич, В.Мінькова, В.Шахов; фізико-математичного - Т.Васільєва, З.Дембіцьа, М.Лисак, ТМот; історико-філологічного - Л.Більовська, В.Бочорашвілі, В.Гір- шик, Л.Мілешко, О.Наумець, В.Нечитайло [67]. У 1970 р. їх змінили І.Луговий, М.Дарманський, Л.Семиліт, Л.Карнасевич, Є.Гончар, Т.Плющ, А.Кринін, Л.Аніскін, Н.Скавронська, М.Шпетний, О.Коваленко [68].

Кращі студенти отримували також подяки, грамоти, цінні подарунки, грошові премії (див. табл. 2).

Практикувалася у закладі листівки-подяки батькам студентів-відмінників і активістів. Так, одну з них надіслали батькам Н.Юркової. У відповідь отримали лист вдячності, у якому, зокрема, йшлося про таке: “Шановний ректорат, партком, профком і комітет ЛКСМУ інституту! Ми одержали Ваш лист-подяку на адресу нашої доньки Наді. Дуже раді, що наша донька сумлінна у навчанні. Висловлюємо щиру подяку за те, що педагогічний колектив прикладає так багато зусиль, енергії у справі виховання наших дітей справжніми людьми комуністичного суспільства, допомагаєте їм оволодіти благородною професією учителя, щоб у майбутньому вони приносили якнайбільше користі любимій Батьківщині у справі виховання підростаючого покоління” [69].

Інформації про кращих студентів регулярно вміщувалися на сторінках газети “Радянський студент” з тим, щоб популяризувати передовий досвід, спонукати їх товаришів до наслідування. Так, 5 березня 1970 р. студентка II курсу українського відділу філологічного факультету Надія Пакулько розповіла про свою однокурсницю Лариси Мороз: “Невисока, струнка, непомітна, на перший погляд, соромлива дівчина. Та скільки чуйності в ставленні до товаришів, відповідальності, енергійності притаманно їй. Вона редагувала нашу стіннівку, неодноразово її замітки з'являлися в факультетській газеті, а в цьому році товариші довірили їй неабияке доручення - обрали членом профкому інституту. Людмила з вогником комсомольським взялась за справу... Люда ще й чудово навчається. Давайте погортаємо її матрикул. Там все лише “відмінно”, навіть жодної четвірки. Старанно готується до кожного семінарського заняття, перечитує літературу, а скільки зошитів списаних вздовж і поперек конспектами! І так щодень, бо ж лише працею невтомною можна “штурмувати” вершини знань, а це Люба пам'ятає завжди. Завжди уважна, вона помічає все. З нею можна поділитись всім, навіть найпотаємнішим. І вислухає, і добру пораду дасть, за все це і поважають її однокурсники” [70].

Таблиця 2. Інформація про заохочення студентів інституту [11, спр. 270, арк. 162; спр. 356, арк. 203; спр. 853, арк. 58; спр. 1087, арк. 52; спр. 1214, арк. 51; 14, спр. 3, арк. 4; 24, табл.№22; 26, табл. №14-а; 37, табл.№22-а]

Кожного року проводився зліт студентів-відмінників навчання [71-73]. Перед учасниками зльоту виступали ті, хто вміло поєднував відмінне навчання з громадсько-корисною і науково-дослідною роботою. Так, у березні 1974 р. студент III курсу фізико-математичного факультету В.Гродник виклав своїх критерії визначення відмінника: “Відмінник. Яким він повинен бути? Які основні завдання, що стоять перед ним? Ці питання цікавлять всіх студентів. Відмінник повинен, в першу чергу, багато працювати самостійно, сумлінно готуватись до практичних і семінарських занять. Однак цього не досить, щоб називатись відмінником. Студент, який всі екзамени складає на “5” і не бере участі в житті інституту - це не відмінник. Голос відмінника повинні чути скрізь: у комсомольській і профспілковій роботі, у СНТ, в гуртках художньої самодіяльності і спортивних секціях. Від цього у великій мірі залежить успішність академгрупи. Роботу відмінників потрібно широко пропагувати, тоді й наслідки будуть вагоміші” [74]. Щоразу учасники зльоту приймали і публікували звернення до всіх студентів, у якому вони зобов'язувалися і водночас закликали своїх товаришів:

бути активними борцями за утвердження комуністичних ідеалів;

систематично і наполегливо оволодівати знаннями, любити обрану професію, формувати в собі високі якості радянського вчителя, свято виконувати безсмертний заповіт великого Леніна - вчитись комунізму;

глибоко опановувати марксистсько-ленінською теорією - виховувати в собі ідейну переконаність, високу класову свідомість у боротьбі за комунізм;

завжди бути готовим захищати рідну Батьківщину, виконувати обов'язки патріота-інтернаціоналіста, зміцнювати дружбу і братерство між народами СРСР соціалістичних країн;

бути гідним високого звання радянського студента, берегти і примножувати кращі традиції вищої школи, успішним навчанням, зразковою поведінкою і активною участю в громадській роботі, заслужити довір'я і авторитет колективу рідного вузу, берегти і зміцнювати його матеріально-технічну базу;

присвятити студентські роки вихованню в собі високих моральних якостей щирості, скромності, людяності, формування прекрасного, чесного та гуманного для щедрої віддачі своєму народові набутих знань і культури в ім'я збагачення його невмирущої духовної скарбниці [75].

Значна увага приділялася трудовій дисципліні. Досвід факультетів у цьому напрямку популяризувався. Наприклад, у квітні 1984 р. голова профбюро історичного факультету М.Вислянський у своєму повідомленні “У нашому кодексі - висока дисциплінованість”, опублікованому в інститутській багатотиражці, розповів про практику обліку і постійного контролю за відвідуванням занять студентами, введення в дію стенду “Трудова дисципліна”, де фіксувалися щомісячно пропуски занять на І-У-х курсах з поважних і без поважних причин. Велику роботу в цьому напрямку проводив студентський декан факультету, студент III курсу М.Колісник, а також член профбюро факультету студентка IV курсу С.Шклярчук [76].

Проводилися рейди гуртожитками та їдальнями під час навчальних занять. Результати роботи публікувалися в газеті “Радянський студент”. Наприклад, за результатами одного із таких заходів, який відбувся 25 листопада 1988 р., побачила світ стаття “Перебудовуємося. А як?”. Наведено окремі витяги з неї: “25 листопада рейдова бригада вирішила провести облік відвідування трьох факультетів - філологічного, педагогічного та фізико-математичного і зустрітися з “сачками” вирішили у гуртожитку, під час другої пари. По дорозі заглянули і в їдальню університету. Тут щоразу можна зустрітися з “відпочиваючими” студентами. На цей раз серед них були ... [тут і надалі автори навмисне пропустили 3 прізвища] (11 група філфаку), ... [пропущено 3 прізвища] (23 група філфаку). У гуртожитку .№3, де проживають студенти фізико-мате- матичного та педагогічного факультетів, одразу при вході зустріли ... [пропущено 2 прізвища], четвертокурсниць педагогічного факультету. У кімнаті №65 “на пару” залишилися ... [пропущено 2 прізвища] (4 курс, педфак). У гуртожитку .№2 враження склалося таке, що занять немає. Чимало студентів ходять з кухонь у кімнати, перуть білизну. На кожному поверсі обов'язково один черговий, звільнений від занять. До речі, чому і хто дав дозвіл на таке право? Не виявили бажання піти на заняття ... [пропущено 2 прізвища] (31 група філологічного факультету). В багатьох інших знайшлися різні причини: кого відпустили, хто працює на будівництві нового гуртожитку” [77].

Регулярно в інститутській газеті публікували списки студентів, які склали сесію на “незадовільно”. Наприклад, за підсумками зимової сесії 1985 р. заборгованості мали 7 студентів історичного факультет, 8 - факультету підготовки вчителів початкових класів, 12 - філологічного факультету та ін. [78].

З другої половини 80-х pp. почали практикувати студентські “Суди честі”. Так, у травні 1985 р. розглядалася справа 33-ї російсько-англійської групи філологічного факультету, студенти якої пропустили 800 годин занять. Учасники суду постановили: “ 1. Позбавити відпустки із занять до кінця навчального року усіх без винятку студентів. 2. Переобрати старосту групи із занесенням догани. 3. Винести догану комсоргу із занесенням в облікову картку члена ВЛКСМ. 4. Призначити громадським куратором групи секретаря комсомольської організації інституту Сергія Бабія. 5. Позбавити групу права на самоврядування” [79].

Частину невстигаючих відрахували з інституту. Так, у 1966-1967 н.р. ряди студентів покинули 7 осіб [34, арк. 7], у 1968-1969 н.р. - 8 [80, арк. 7], у 19691970 н.р. - 11 [35, арк. 6-7], у 1971-1972 н.р. - 47, у 1972-1973 н.р. - 63, у 19731974 н.р. - 66, у 1974-1975 н.р. - 94 [36, арк. 5], у 1975-1976 н.р. - 64 [11, спр. 270, арк. 158-159], у 1976-1977 н.р. - 41, у 1977-1978 н.р. - 46 [11, спр. 356, арк. 198-199], у 1978-1979 н.р. - 44, у 1979-1980 н.р. - 55 [11, спр. 497, арк. 89], у 1981-1982 н.р. - 36, у 1982-1983 н.р. - 50 [11, спр. 853, арк. 16], у 1983-1984 н.р. - 45 [81, арк. 29], у 1984-1985 н.р. - 44 [11, спр. 1087, арк. 12], у 1985-1986 н.р. - 63, у 1986-1987 н.р. - 103 (у т.ч. 72 студенти заочної форми навчання) [11, спр. 1214, арк. 12].

Низькою була успішність студентів-філологів з Узбецької РСР. Перша група майбутніх вчителів російської мови прибула до Кам'янця-Подільського у складі 25 осіб в 1967 р. [11, спр. 158, арк. 105]. Така ж кількість узбецьких юнаків і дівчат вступала до інституту і в наступні роки. З ними велась щоденна цілеспрямована навчальна, методична, наукова та виховна робота. До вступу у виш переважна більшість узбеків не володіла російською мовою, або у кращому випадку мала бідний лексикон [33, спр. 128, арк. 41]. Протягом перших тижнів навчання на І курсі вони писали диктант і твір, перевірялась техніка читання і відповідно до виявлених наслідків розроблялися форми і методи індивідуальної роботи з ними. В процесі навчання, особливо з таких дисциплін, як практикум російської мови і літератури, основна увага приділялася виробленню у студентів навичок грамотного усного мовлення і культури письмової мови. Викладачі проводили з ними словникову роботу. З II курсу розпочиналося вивчення теоретичних дисциплін мовознавчого і літературознавчого циклів, викладання яких велося з урахуванням специфіки роботи зі студентами-узбеками [11, спр. 158, арк. 108].

Як свідчать офіційні джерела, низка студентів навіть на IV і V курсах мали дуже слабку мовну підготовку, недостатньо знайомилися з творами художньої літератури, погано були обізнані з монографічними виданнями, присвяченими питанням мово- і літературознавства. З року в рік рівень успішності студентів з Узбецької РСР залишався низьким. Так, у 1973 р. із 115 студентів зимову екзаменаційну сесію на “відмінно” і “добре” склали лише 39 студентів (28,7% від загальної кількості). Абсолютна успішність на І курсі становила 80%, на II - 78,8%, на III - 80,2%, на IV - 78,9%, на V курсі - 90,5% [11, спр. 158, арк.

. Мали місце порушення трудової та навчальної дисципліни, зокрема пропуски занять без поважних причин. Так, лише в лютому-травні 1973 р. студенти І курсу пропустили 663 години [11, спр. 158, арк. 95].

Заради справедливості зазначимо, що чимало студентів з Узбекистану ні в чому не поступалися подолянам. Більше того, подавали приклади сумлінного навчання і глибоких знань, з великим ентузіазмом брали участь у різноманітних заходах інституту, а це, у свою чергу, дозволяло їм всебічно готуватися до майбутньої вчительської діяльності та розвивати свої природні здібності і таланти [8, с. 122].

Особлива увага зверталася на організацію самостійної роботи студентів як “засобу міцного засвоєння знань і вироблення умінь та навичок в опрацюванні наукової літератури, планування роботи, тощо” [10, спр. 244, арк. 30].

Значна робота проводилась щодо покращення навчального і виховного процесу студентів молодших курсів, виховання в них почуття відповідальності за наслідки навчання, формування навичок і умінь наукової організації самостійної роботи.

Традиційним стало проведення урочистих зборів студентів усіх курсів 1 вересня і посвята першокурсників у студенти з врученням їм студентського квитка, залікової книжки [12, арк. 28]. Як правило, такі свята проводилися на інститутському стадіоні. Студенти І курсу виголошували “Клятву Першокурсника”: “У цю відповідальну хвилину вступу до сім'ї радянського студентства я, студент першого курсу Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту імені В.П.Затонського, перед лицем своїх викладачів і товаришів по навчанню клянусь беззавітно відстоювати інтереси партії і народу, бути активним борцем за утвердження комуністичних ідеалів. Клянусь систематично і наполегливо оволодівати наукою, любити обрану професію, формувати в собі високі якості радянського вчителя, свято виконувати безсмертний заповіт великого Леніна - вчитись комунізму Клянусь бути гідним високого звання радянського студента, берегти і примножувати кращі традиції вищої школи, успішним навчанням, зразковою поведінкою і активною участю в громадській роботі заслужити повагу, довір'я і авторитет серед колективу рідного вузу, берегти і зміцнювати його матеріальну базу Клянусь молодістю, честю своєю, клянусь виконувати покладені на мене обов'язки, щоб виправдати високе звання радянського студента! Клянусь жити і вчитись по-ленінськи! На знак нерушимості цієї клятви я перед оповитим славою прапором клянусь!” [82].

Вручались першокурсникам і вітальні листівки, в яких містилися побажання “систематично і глибоко оволодіва[ти] марксистсько-ленінською теорією, знаннями з обраної спеціальності, підвищу[вати] свій ідейно-політичний, науковий і культурний рівень, бу[ти] прикладом комуністичного ставлення до праці, гідним звання студента радянського вузу .. .Пам'ята[ти] [про] обра[ну] одну з найблагородніших професій - вчителя і вихователя молодого покоління борців за комунізм!” [83].

Святкування продовжували на факультетах, де першокурсників знайомили з традиціями, специфікою факультетів, їх науково-педагогічними кадрами, кабінетами та ін. Проведення таких заходів було важливим заходом виховання у студентів почуття любові до свого закладу, факультету, обраної професії [84, с. 63]. У перший день занять першокурсникам читалися лекції: про партійного і державного діяча В.П.Затонського, ім'я якого носив інститут, “Радянський учитель і його роль в суспільстві” [10, спр. 208, арк. 29], проводився Ленінський урок “Ленін. Мир. Діти” [85].

Традиційно до Дня знань приурочувався вихід чергового номера “Радянського студента”, де публікувалися, зокрема, замітки новоспечених студентів. Так, у 1969 р. студентка І курсу філологічного факультету О.Доманішевська розповідала: “Уже вдруге вступаю на філфак педагогічного. От тепер можу назвати себе студенткою. Четвірка і три п'ятірки на вступних іспитах відкрили для мене двері вузу Ні з чим незрівняне почуття здійснення мрії зараз в мене. Адже про роботу літератора мрію вже давно. Хіба може бути щось більш благородне, ніж прищеплювати любов до прекрасного! Пригадую свою шкільну вчительку Іскру Сергіївну Брик. Ким тільки не стали мої однокласники, які тільки життєві шляхи собі не обрали, але кожний з них вдячний їй навічно за те, що вона змогла знайти і показати незвичайне в звичайному, за рядками віршів, сторінками прози - великі думки і почуття. Через чотири роки і я маю викладати її предмет в якійсь школі. І, якщо зможу бути схожою на неї, то й мені будуть вдячні мої учні, а це ж мало не найприємніше в житті: люди тобі вдячні. Та поки що я тільки студентка. І в інститут прийшла набувати професію, для якої необхідно так багато знань. Ще ніколи не приступала до занять з таким радісним почуттям. Хоч це не тільки в мене. Мабуть, в кожного, хто вперше іде на вузівську лекцію, такий настрій” [86].

Публікувалися і вітальні слова старшокурсників. Так, у 1965 р. студент IV курсу факультету педагогіки і методики початкового навчання О.Ситник, звертаючись до першокурсників, наголосив: “Сьогодні, ви вперше переступити поріг інституту вже не абітурієнтами, а повноправними членами дружньої студентської сім'ї. В інституті створені всі умови, щоб ви могли стати висококваліфікованими педагогами. До ваших послуг світлі аудиторії, лабораторії і кабінети, бібліотека і читальний зал... Фізично загартовуватись ви можете на стадіоні і в спортзалах, на секціях волейболу та баскетболу, гімнастики, легкої атлетики та багатьох інших... Попадете ви і в наукові студентські гуртки, де поглибите набуті знання... Багато цікавого і захоплюючого чекає на вас в інституті. Тут ви знайдете друзів - вірних і безкорисливих, тут розкриються всі ваші здібності, всі ваші таланти. Тільки не стійте осторонь бурхливого студентського життя, дбайте про всебічний розвиток своєї особистості, будьте активістами громадсько-корисної роботи... Здавна славиться наш інститут колективом художньої самодіяльності, який в минулому навальному році зайняв перше місце на міському огляді. Збережіть цю славну традицію! Відвідуйте гуртки художньої самодіяльності, які вам найбільш подобаються: танцювальний, хоровий, драматичний, художнього слова... Вільно і впевнено входьте в ритм молодіжного колективу, щоб завжди горів у ваших серцях немеркнучий вогник комсомольського запалу! Ласкаво просимо в сім'ю студентську” [87].

На кожному факультеті щорічно розроблялися детальні плани роботи з першокурсниками, в яких передбачалися такі організаційні та методичні заходи, як ознайомлення першокурсників з історією інституту, структурою вишу, факультету, навчальними планами, особливостями навчально-виховної роботи у виші, прикріплення найбільш досвідчених викладачів до академгруп, призначення старости, проведення групових комсомольських та профспілкових зборів, складання та затвердження планів політико-виховної роботи в групах, зустрічі з видатними людьми, передовими вчителями, старшокурсниками, екскурсії до музею трудової слави інституту, державного музею- заповідника тощо [11, спр. 356, арк. 46; 33, спр. 11, арк. 62].

З першокурсниками проводилися бесіди, їм читали лекції світоглядного, організаційного і методичного характеру: “Основи законодавства Союзу РСР, союзних республік про народну освіту”, “Розвиток вищої школи в країні і республіці на основі Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР “Про заходи по дальшому вдосконаленню вищої освіти в країні”, “Про права і обов'язки радянських студентів”, “Як В.І.Ленін працював з книгою”, “Про роботу з спеціальною літературою”, “Як слухати і конспектувати вузівську лекцію”, “Як готуватись до практичних і семінарських занять”, “Як конспектувати рекомендовану літературу”, “Про роботу над першоджерелами з історії КПРС”, “Як самостійно працювати над вузівським підручником, монографією, історичним документом”, “Мета і завдання наукового студентського гуртка”, “Як правильно використати вільний час” тощо [12, арк. 29]. Працівники бібліотеки знайомили новачків з основами бібліотекознавства і бібліографії, з правилами користування каталогами, бібліографічними покажчиками і довідниками, проводили бібліографічні огляди найновіших видань [11, спр. 208, арк. 30].

Загалом, основним місцем самостійної роботи студентів всіх курсів були навчальні кабінети, лабораторії, бібліотека та її підрозділи на факультетах і в гуртожитках. У навчальних кабінетах, книгосховищі і читальному залі зосереджувалася достатня кількість навчальної і монографічної літератури, наукових і методичних періодичних видань, посібників. Вони працювали з 14.00 до 22.00 год. Упродовж 1960-1961 н.р. в кабінетах вишу зафіксовано 52415 відвідувань [10, спр. 244, арк. 31], у 1961-1962 н.р. - 56860 [9, спр. 259, арк. 23], у 1962-1963 н.р. - 48867 [10, спр. 275, арк. 97] і т.д.

Студентів залучали до складання бібліографії, виготовлення наочності, підготовки тематичних виставок тощо. Для з'ясування ефективності самостійної роботи молоді викладачі перевіряли їхні формуляри у кабінетах, читальних залах, бібліотеці. Перевірка відбувалася і на практичних заняттях, консультаціях. Від студентів вимагалися чіткі, продумані конспекти опрацьованої літератури. У навчальних кабінетах практикувалося щоденне чергування викладачів - з 17.00 до 21.00 год. [33, спр. 39, арк. 66-68].

Практикувалися й інші форми контролю за самостійною роботою: короткочасне (3-5 хв.) опитування попереднього матеріалу на початку лекції, колоквіуми з провідних дисциплін, насамперед з тих, що виносилися на екзаменаційну сесію, контрольні роботи по поточному матеріалу, перевірки завдань, визначених для самостійного опрацювання, індивідуальні бесіди з студентами під час консультацій, виклики окремих з них на консультації, засідання кафедр, особливо тих, хто мав пропуски занять. Певну допомогу в організації самостійної роботи студентів надавала комсомольська організація, яка використовувала “Комсомольський прожектор”, “Блискавки”, “Бюлетені”, пресу [33, спр. 11, арк. 63].

Свої особливості у проведенні самостійної роботи були на факультеті фізичного виховання. Це було пов'язано з тим, що в другій половині робочого дня проводилися навально-тренувальні заняття. Через недостатню матеріальну базу, особливо в осінньо-зимовий період, вони відбувалися в різні дні і години упродовж тижня. Такі умови створювали певні труднощі для самостійної роботи молоді в межах факультету. Ускладнювалося проведення групових консультацій, оскільки частина студентів групи знаходилася на тренуванні. Виходячи з цього, цей вид роботи вимушено проводили в межах спеціалізації студентів-спортсменів. Відповідальність за це поклали на тренерів і окремих викладачів [88, арк. 9].

Організація самостійної роботи на спеціальності “Музика і співи” теж випадала із загальної схеми.. Такі дисципліни, як диригування та читання хорових партитур, спецінструмент, додатковий інструмент, постановка голосу, хорове оранжирування вивчалися молоддю індивідуально. Викладачі в спеціальних журналах фіксували, як студент працював самостійно, давали відповідне домашнє завдання, оцінювали якість виконання [12, арк. 26].

Значну роль у професійно-педагогічній підготовці майбутніх вчителів відігравала педагогічна практика. Студентство усіх курсів проходило безвідривну педпрактику у школах міста. До кожного класу прикріплювалися по 2-5 осіб [10, спр. 275, арк. 44]. Під час практики вони відвідували уроки вчителів з фахових предметів, разом з методистами аналізували їх. При цьому зверталась увага на засоби та конкретні прийоми, якими вчителі організовували учнівський колектив, добивалися активної і свідомої роботи кожного учня в засвоєнні навчального матеріалу. Вчителі залучали студентів до виготовлення наочних посібників для уроків, конкретних настанов для проведення лабораторних робіт. Складалися поурочні плани з фахових дисциплін, надавалася допомога вчителям у проведенні практичних занять з учнями (з фізики, математики, анатомії, фізичного виховання). Студенти четвертих курсів керували роботою предметних гуртків (фізики, математики, фото-, радіо-, літератури) та спортивними дитячими секціями, проводили літературні, фізичні, математичні вечори, вікторини, олімпіади, екскурсії на виробництво, в музеї, культпоходи в кіно тощо.

Велика робота була проведена студентством в справі покращення успішності в школах міста, зокрема щодо допомоги відстаючим учням. Обов'язком кожного студента було допомогти одному-двом школярам ліквідувати прогалини в знаннях зі свого предмету [10, спр. 244, арк. 45]. Майбутні учителі знайомились також з веденням класної документації (класного журналу, щоденника, табелів успішності, особових справ, звітів, психолого-педагогічних характеристик учнів) [10, спр. 275, арк. 44].

Студенти других курсів працювали загоновими вожатими, помічниками класних керівників та вчителів у У-УШ класах, проводили значну позакласну роботу: колективні бесіди на виховних годинах й індивідуальні бесіди, різноманітні піонерські збори, збори дружини, випуск газет, бюлетенів, походи по рідному краю, зустрічі з робітниками, колгоспниками, учасниками Великої Вітчизняної війни, членами бригад комуністичної праці, організовували спортивно-масову роботу. Практиканти зустрічалися з батьками, приділяли увагу організації трудового виховання учнів.

Навчальна педагогічна практика завершувалася організацією в інституті піонерського свята та педагогічної виставки, в організації яких брали активну участь студенти і керівники практики. На святі і виставці були присутніми також представники піонерії, піонервожаті і вчителі з усіх шкіл міста [10, спр. 275, арк. 44].

Студенти передвипускних і випускних курсів проходили виробничу педагогічну практик, якій передувала відповідна підготовка, зокрема, проводилися лекційні, семінарські та практичні заняття, у ході яких використовувався метод моделювання умов діяльності вчителя, створення різних педагогічних ситуацій, формувалися різні педагогічні задачі і відбувався колективний пошук засобів досягнення мети. Зокрема, на випускних курсах проводилися спец- семінари “Робота в школі”, “Методика виховної роботи в школі”, “Профорієнтаційна робота в школі”, “Робота в групах продовженого дня, в класах школи- інтернату, в пришкільних інтернатах”, “Зміст, форми і методи роботи вихователя групи продовженого дня, школи-інтернату, пришкільного інтернату” [11, спр. 356, арк. 107-108; 26, арк. 67]. Вагоме місце займали дидактичні та ділові ігри, які допомагали студентам набувати відповідних знань, умінь та навичок [14, спр. 355, арк. 1-2].

До початку практики студенти виготовляли наочні посібники для роботи в школі. Так, на історичному факультеті регулярно організовувалися виставки об'ємних посібників. Вони мали велике пізнавальне значення. Їх відвідували не лише студенти і викладачі вишу, але й вчителі Хмельницької, Житомирської,

Тернопільської областей, які проходили перепідготовку при інституті. Добре була підготовлена практика і на інших факультетах, студенти яких також виготовляли різноманітні посібники. Ними поповнились кабінети шкіл, в яких проводилась практика, а також кабінети підшефних шкіл [12, арк. 60].

В інститутській газеті “Радянський студент” регулярно публікувалися замітки студентів-практикантів, яким належало спробувати себе в умовах школи. Поділилася із читачами своїми роздумами і студентка філологічного факультету Р.Сухіна: “Ось-ось розпочнеться педагогічна практика. І кожного з нас тривожать майже однакові думки: “Якою вона буде, оця перша педпрактика? Що перше скажу дітям в класі? Чого нового навчу їх?”... Тривоги, тривоги. Вони як хвиля б'ють об береги життя і народжують у серці нашому безліч переживань і надій. А скільки їх на шляху майбутнього вчителя? Багато, багато. Ще не відомо, ким ти будеш для своїх учнів: чи тільки вчителем, чи може, більше - старшим другом, чи принесеш для дітей не тільки знання мови або математики, а сонце в очах і тепло посмішки, що так потрібне дітям... І знову - роздуми, тривоги. Ще б пак: перша педагогічна практика! Якось і радісно, і страшнувато, і цікаво. Це ж перші кроки педагогічної діяльності. Вони, напевне, будуть схожі на невпевнені кроки дитини, яка вчиться ходити. Але нічого - перше все таке: невпевнене, несміливе... Незабаром я і мої друзі підемо до школи, до гамірливої дітвори. Окрім конспектів уроків і підручників, ми захопимо з собою частину сонця, багато тепла і чудовий настрій” [89].

Перед початком практики на факультетах відбувалися настановчі конференції, на яких студенти детально знайомилися з програмою, документацією, завданнями на період практики, одержували контрольні завдання для спостереження за навчально-виховним процесом у школі, зокрема, за тим, як на уроках розв'язуються проблеми активізації пізнавальної діяльності учнів, впроваджуються проблемне та програмоване навчання, технічні засоби тощо [11, спр. 356, арк. 99]. У кожну школу направлялась така кількість студентів, яка створювала б сприятливі умови для виконання всіх завдань педпрактики і не заважала б проведенню шкільного навчального процесу. Уроки проводились на належному теоретичному і методичному рівні, з використанням технічних засобів, наочних посібників, застосуванням різноманітних методів і прийомів. В підсумку з'ясовувалося, що переважна більшість практикантів виявляла добрі знання програмового матеріалу і належну підготовку з методики, зокрема щодо проведення різнотипних уроків та застосування різних прийомів і методів викладання навчального матеріалу. Кожен урок, заняття в групі продовженого дня, позакласний захід старанно готувались, конспекти відшліфовувалися, уроки оснащувалися необхідними наочними посібниками [11, спр. 208, арк. 62].

В школах студенти-практиканти були членами колективу, брали участь у засіданнях педагогічних рад, предметних комісій, проведенні профзборів, зборів батьків, займалися оформленням певної частини шкільної документації, працювали з батьками тощо [10, спр. 244, арк. 47]. Виконуючи обов'язки класних керівників, організовували вечори, бесіди, диспути, читацькі конференції, усні журнали тощо. Виховні години мали різноманітну тематику: “Учись в комуністів, як жить для народу”, “Комсомол - вірний помічник Комуністичної партії”, “Життя Миколи Островського - подвиг”, “БАМ - будова віку”, “Наше місто в 10-ій п'ятирічці”, “Ніхто не забутий, ніщо не забуто”, “Герої живуть поряд”, “Легендарна і непереможна”, “Моя майбутня професія”, “Творчість П.І.Чайковського”, “Культура поведінки учнів”, “Ленінград - колиска революції”, “Моя Батьківщина - Радянський Союз”, “Мамині руки”, “Професії наших батьків”, “Вінок Кобзареві”, “Олімпійські ігри” тощо. Студенти проводили екскурсії по місцях революційної та бойової слави, на підприємства міста, допомагали в організації та проведенню всесоюзного маршу “Ми вірна зміна твоя, комсомол!” [11, спр. 356, арк. 103].

Проводились зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, передовиками виробництва. Практиканти готували учнівські колективи до оглядів художньої самодіяльності, конкурсів бальних танців, суспільно-корисної праці. Студенти факультету фізвиховання проводили спортивні свята, змагання з легкої атлетики, волейболу, ручного м'яча, настільного тенісу, гімнастики тощо. Майбутні вчителі допомагали піонерській і комсомольській організаціям, проводили Ленінські уроки, уроки мужності, читали лекції, сприяли кращій діяльності шкільних кімнат і музеїв В.І.Леніна, революційної, бойової і трудової слави, кутків природи, гуртків за інтересами [11, спр. 208, арк. 63; спр. 400, арк. 64; 33, спр. 128, арк. 29-30; 12, арк. 62; 25, арк. 63].