Вільшанська (1617 р.) та Роставицька (1619 р.) угоди як етапи військово-політичного становлення українського козацтва

Українське козацтво як об’єкт досліджень. Організаційне становлення українського козацтва як військово-політичної сили в умовах Речі Посполитої. Тенденції річпосполитського уряду, їх відображення у Вільшанській 1617 р. та Роставицькій 1619 р. угодах.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 06.03.2018
Размер файла 50,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

73

Размещено на http://www.allbest.ru/

72

Вільшанська (1617 р.) та Роставицька (1619 р.) угоди як етапи військово-політичного становлення українського козацтва

Іван Ярмошик

Основний зміст дослідження

Українське козацтво від часів своєї появи на історичній арені і до сьогодні незмінно залишається важливим і цікавим об'єктом досліджень науковців, як українських, так і зарубіжних авторів (переважно польських через дотичність цієї проблематики до розвитку та кризи Речі Посполитої як держави). Починаючи від перших згадок на сторінках “Kroniky Polskiej." М. Бєльського, Густинського літопису та інших літературних пам'яток XVI - XVII ст. накопичився значний масив наукових досліджень. Аналіз історіографії з проблем козацтва (хоч і не повний) можна знайти у монографії В. Щербака В. Щербак, Українське козацтво: формування соціального стану. Друга половина XV - середина XVII ст., К. 2000, Передмова [Електронний ресурс]. Режим доступу: litopys org.ua/coss1/shch01. htm. Козацтво було багатостороннім складним суспільно-політичним явищем і далеко не всі аспекти його історії вивчені належним чином, подальші вивчення дають можливість поглянути на чимало проблем історії козацтва під іншим кутом зору. Завданням цієї публікації стане аналіз положень Вільшанської (1617 р.) та Роставицької (1619 р.) угод козаків із урядом Речі Посполитої (в особі королівських комісарів та канцлера й коронного гетьмана С. Жолкєвського), як таких, що є важливими і до певної міри показовими віхами у суспільно-політичному розвитку козацтва.

Організаційне становлення українського козацтва як помітної військово-політичної сили не лише в умовах Речі Посполитої, але й для усього східноєвропейського простору відбулося упродовж XVI ст. Хоч деякі історики висловлюють й інші думки. Зокрема В. Щербак, погоджуючись із думкою М. Грушевського, що становлення козацтва як побутового явища відбулося до другої половини XVI ст. піддає сумніву інше твердження цього ж історика, що становлення козацтва як соціальної верстви відбулося протягом XVI ст. М. Грушевський, Історія України-Русі, т. VII. Козацькі часи - до року 1625, К. 1995, с. 74. .В. Щербак вказує, що масове зростання козацьких рядів припадає на першу половину XVII ст. В. Щербак, Op. cit.

Безсумнівним є те, що козацтво пройшло складний шлях еволюції від степових уходників-промисловців до зорганізованих військових структур. Цей процес відбувався в умовах відсутності української держави при необхідності захисту власної території від зовнішніх ворогів, у рамках Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої. Уже в першій половині XVI ст. українське козацтво заявило, а упродовж 60-70-х років XVI ст. гучно утвердило себе як потужна мілітарна сила. Процес його становлення не можна розглядати як одномоментний, тим більше як завершений, акт. Як будь-яке інше суспільне явище, козацтво переживало постійну еволюцію, яка диктувалася зміною політичних, господарських, ідеологічних реалій не лише у Речі Посполитій, але й у Східній Європі загалом.

Уже в XVI ст. Річ Посполита охоче використовувала козаків у своїх військових акціях на театрі бойових дій із сусідніми державами (Молдавією, Туреччиною, Московщиною). З іншого боку, Річ Посполита зіткнулася із гострим невдоволенням Туреччини та її васала Кримського ханства з приводу грабіжницьких нападів козаків на їх терени. На цьому фоні логічним виглядає бажання владних структур Речі Посполитої ввести процес розвитку козацтва, який не можна було ані зупинити, ані проігнорувати, у законне правове русло. З іншої сторони, це призвело до того, що козацтво все наполегливіше вимагало свого визнаного місця в суспільстві, своєї ніші в структурі тогочасної польсько-литовської держави.

Починаючи від 90-х років XVI ст. проблеми козацтва все частіше розглядаються на засіданнях вальних коронних сеймів. Першим таким серйозним актом, що був присвячений козацькій проблемі і розглядався на сеймі, слід вважати відому постанову “Porzqdek ze strony nizowcow i Ukrainy" 1590 рокуPorzqdek ze strony nizowcow i Ukrainy, Volumina legum. Przedruk zbioru praw, t. II, Petersburg 1859, s. 310-312. . На думку М. Грушевського, причиною її прийняття стали погрози Туреччини на адресу Речі Посполитої з приводу козацьких нападів на її територію та на Кримське ханствоМ. Грушевський, Op. cit., c. 173. .

Зміст цієї постанови засвідчує, що вона повністю спрямована проти несанкціонованих, грабіжницьких походів низовців у землі Кримського ханства і Туреччини. У ній передбачено щонайперше наведення порядку у козацькому реєстрі, наголошено на відповідальності коронного гетьмана за дотримання дисципліни серед реєстровців. Особливо детально виписано відповідальність не лише тих козаків, хто ходив у похід за здобиччю, але й тих, хто сприяв їм у цьому, переховував їх у своїх маєтках, купував у них здобич тощо. Відповідальності підлягали не лише посполиті селяни, але й князі, шляхтичі, урядники.

Для дотримання постанови сейм призначав із числа осілих шляхтичів оплачуваних двох дозорців, що мали стежити і не допускати самовільних походів на Крим та інформувати про це Коронного Гетьмана, забезпечувати виклики винуватців до трибуналу.

Цю постанову можна вважати не лише намаганням навести лад серед низовців, а в першу чергу демонстраційним заспокійливим актом для Кримського ханства й Туреччини. Наприкінці вона містить пункт, за яким коронному гетьману дозволяється набрати з числа козаків потрібну кількість воїнів для потреб “нинішньої” війни. Тобто у постанові чітко відображені дві тенденції річпосполитського уряду:

1) навести порядок і дисципліну серед низовців для заспокоєння Туреччини;

2) використати низових козаків як військову силу у своїх воєнних потребах.

Окрім того у 90-х роках ХУІ ст. з'явилася нова тенденція у відносинах між козацтвом та владою Речі Посполитої - збройні виступи козаків проти внутрішніх суспільних порядків у державі. Тенденція позначена потужними виступами козацтва під проводом К. Косинського (1591-1593 рр.) та С. Наливайка (1594-1596 рр.). Такі події не могли пройти без сеймової реакції. З приводу цих виступів сейм прийняв кілька постанов. Перша з них у 1593 р “O nizowcach”O nizowcach, Volumina legum.., t. II, s. 344. декларувала, що козаки та інші свавільні люди мають сприйматися як зрадники і вороги Вітчизни без будь-якого правового захисту. Супроти них можна застосовувати кварцяне військо та кожен може вільно боронити від них свої маєтності і доми.

Надалі були постанови “O kozakach i ludziach swawolnych” 1596 рокуO kozakach i ludziach swawolnych, Volumina legum.., t. II, s. 364. , “O kozakach zaporowskich” 1601 рокуO kozakach zaporowskich, Volumina legum.., t. II, s. 401. , “O kozakach zaporowskich” 1607 рокуIbid., s. 447. та інші.

Кожен із названих правових актів був реакцією уряду Речі Посполитої на певні козацькі мілітарні дії, чи то на повстання Криштофа Косин - ського й Северина Наливайка, але частіше на морські виправи до Криму й Туреччини. Такі морські виправи козацтва стали регулярними й відчутно дошкуляли туркам і татарам і призводили до ускладнень стосунків між Річчю Посполитою і Османською імперією. Інші (зокрема постанова 1601 р., якою скасовувалися попередні обмеження й обвинувачення козаків постановами 1593 та 1596 рр.) були відплатою козакам за військову допомогу кварця - ному війську у бойових діях проти мунтянського воєводи Михайла та за обіцянку такої ж допомоги у війні проти шведського короля Карла.

Такі складні протиріччя, переплетені у трьох вище зазначених тенденціях, знайшли яскраве відображення у Вільшанській 1617 р. та Роставицькій 1619 р. угодах. Згадані домовленості є досить відомими дослідникам історії козацтва, про них є згадки чи не в усіх монографіях з цієї проблематики та підручниках історії України. Однак вони іще не стали предметом окремого історико-правового аналізу як такі, що віддзеркалюють певний важливий, на нашу думку, етап суспільно-політичної еволюції українського козацтва, коли вони перестали сприйматися урядовими структурами як звичайні “свавільні люди” (як-то у сеймових постановах 1593, 1596, 1607 років), а стали “панами молодцями війська запорізького, людьми рицарськими" як вони названі у тексті Роставицької домовленостіKomisya Rastawicka, druga z kozakami zaporozkimy, Pisma Stanislawa Zolkiewskiego, kan - clerza Koronnego i hetmana, wydal August Bielowski, Lwow 1861, s. 330, 334. . Саме такий розгляд Вільшанської та Роставицької угод стане метою поданого повідомлення.

Головним джерелом для цього стали тексти угод, опубліковані у виданні “Pisma Stanislawa Zolkiewskiego, kanclerza Koronnego i hetmana”Pisma Stanislawa Zolkiewskiego.., 628 s. . Тут же можна віднайти й документи, що засвідчують перебіг досягнення домовленостей між королівськими комісарами та представниками козацького війська.

Головним діячем переговорного процесу з боку Речі Посполитої був коронний гетьман та канцлер Станіслав Жолкєвський, саме йому належала головна ініціатива в цих перемовинах. Початок переговорів був спричинений активними походами козацтва на територію Криму та Туреччини, що призводило до ускладнення відносин з Туреччиною.

Стурбований козацькою сваволею, він разом із королівськими комісарами спрямував коронне військо супроти козаків. Первісним задумом було завдати козацькому війську поразки і привести його до послуху, продиктувавши свої вимоги. Однак застати козаків зненацька не вдалося, вони теж продемонстрували свої бойові порядки, через що посланці Речі Посполитої змушені були вдатися до переговорів.

Коронний гетьман Станіслав Жолкєвський був помітною фігурою на політичній арені Речі Посполитої на зламі XVI-XVII ст. З-поміж інших військових акцій йому прийшлося вирішувати низку проблем із козацтвом, у тому числі й придушувати повстання С. Наливайка, відбивати напади татарських та турецьких військ на землі України, спровокованих козацькими виправами на море, вирішувати релігійні проблеми, пов'язані із відомим приїздом до Києва Єрусалимського патріарха Феофана у 1620 р. Тож він був добре обізнаний зі становищем козаків, тими процесами, що відбувалися в їх середовищі. Він також добре усвідомлював військову силу й можливості козацтва у той час.

У деяких працях українських істориків його постать вималювана як ворожа до козацтва та до українського народу, головне з причини придушення ним виступу С. Наливайка. Все ж ми повинні його оцінювати як військово-політичного діяча (обіймав посади коронного канцлера та коронного гетьмана) Речі Посполитої, який у першу чергу дбав про спокій і мир у своїй Вітчизні. Його листи та інші документальні матеріали, видрукувані у Львові у 1861 році, є важливим джерелом для вивчення історії України на зламі XVI-XVII ст. Із них вимальовується постать поміркованого обережного діяча, без зайвої ворожості до козаків. Як головний полководець коронної армії, він добре розумів значення козацького війська для оборони Речі Посполитої, хоч і не схвалював їх несанкціонованих нападів у межі Оттоманської держави. У цьому проявлялася певна суперечливість його ставлення до козацтва і намагання привести їх до порядку й послуху, що знайшло віддзеркалення у Вільшанській та Роставицькій угодах.

Щонайперше слід зазначити, що ці угоди були не односторонніми постановами вального сейму (як то було раніше), а стали наслідком тривалого й напруженого (під брязкіт зброї) переговорного процесу, у якому козацтво чи не вперше у своїй історії виступило активним суб'єктом з принциповою позицією і власними вимогами.

Вільшанську та Роставицьку угоди слід вважати віхами одного переговорного процесу і розглядати в комплексі тогочасного становища козацтва та його суспільної ролі. Вільшанська угода не стала завершеною домовленістю, її важко назвати справжньою угодою. Вона була прийнята у вигляді двох документів - комісарської транзакції та козацького листа, які дещо різнилися між собою. Початковий Річпосполитський проект угоди був вироблений на сеймику шляхти київського воєводства у Житомирі за участі королівських комісарів і відомий під назвою “Komisya Olszanska, pierwsza z kozakami zaporozkiemy”Komisya Olszanska, pierwsza z kozakami zaporozkiemy, Pisma Stanislawa Zrfkiewskiego..., s. 311-315. . Однак його пункти були неприйнятні для козацтва.

У ході переговорів в урочищі Стара Ольшанка сторони змогли дійти певної згоди, польська сторона змушена була піти на деякі поступки козацтву і були узгоджені два документи:

1) “Tranzakcya komisarska z kozakami zaporoskimi, w obozie nad Rosiq rzekq”Tranzakcya komisarska z kozakami zaporoskimi, w obozie nad Rosiq rzekq, Pisma Stanislawa Zclkiewskiego.., s. 315-318. - польський варіант угоди та 2) “Pismo od kozakow zaporozkich jegomosci panu Stanislawowi Zolkiewskiemu i ichmciom panom komisarzom”Pismo od kozakow zaporozkich jegomosci panu Stanislawowi Zolkiewskiemu і ichmciom panom komisarzom, Pisma Stanislawa Zrtkiewskiego.., s. 318-322. - козацьке її бачення.

Ці три документи дають уявлення про зміст переговорів. У першу чергу дискусії велися щодо кількості реєстровців. Житомирський проект угоди передбачав їх лише 1000. Для козаків це було неприйнятно. Зрештою в остаточних варіантах угоди кількість козаків не зазначена. Вільшанські документи лише визначили розмір плати козакам у сумі 1000 злотих та 700 поставів сукна щорічно, хоч і така сума видавалася замалою обом сторонам.

Другою важливою спірною проблемою стало обрання старшого над козаками. Житомирський варіант передбачав його призначення з королівської руки за поданням коронного гетьмана, козаки ж наполягали на обранні старшого зі свого середовища і затвердження королем. Остаточне рішення виносилося на розгляд сейму, який мав зібратися весною 1618 р.

Однак до козацького питання тоді не дійшло через похід королевича Владислава на Москву у 1618 році. У цій військовій акції брав участь потужний двадцятитисячний загін козацтва на чолі із Петром Ко - нашевичем. Цей похід іще раз засвідчив як значну мілітарну потугу козаків, так і їх надійність у воєнних акціях, що і пізніше буде яскраво підтверджено у Хотинській війні 1621 р. Зазначимо і той факт, що у невдалій для поляків Цецорській битві 1620 р,, де загинув С. Жолкєвський, козацьке військо участі не брало. Історики пов'язують їх відсутність у лавах польської армії із візитом до Києва патріарха Феофана та відновленням ієрархії православної церкви. Це іще раз може засвідчувати важливу роль козацтва в політичному житті Речі Посполитої.

До переговорного процесу знову повернулися у 1619 р. Зауважимо, що проходили перемовини в напруженій атмосфері з демонстрацією військової сили з обох сторін. Вироблений тут варіант і можна вважати підсумком цього дворічного переговорного процесу. Він теж мав вигляд двох узгоджених декларацій. З польської сторони “Komisya Rastawicka druga z ko - zakami zaporozkimi”Komisya Rastawicka, druga z kozakami zaporozkimy, Pisma Stanislawa Zclkiewskiego.., s. 330-334. та згода козаків на домовленості “Pismo od kozakow zaporozkich jegomci Stanislawowi Zolkiewskiemu і ichmc panom komisarzom”Pismo od kozakow zaporozkich jegomosci panu Stanislawowi Zolkiewskiemu i ichmosc panom komisarzom, Pisma Stanislawa Zrfkiewskiego.., s. 334-338. .

Угоди містять комплекс вимог до козацтва та низку привілеїв й заохочень до подальшої військової служби на користь польсько-литовської держави. Дехто із істориків як польських, так і українських зазначають, що Роставицькою угодою визначено кількість реєстровців у три тисячі козаківW. Serczyk, Na dalekiej Ukrainie. Dzieje Kozaczyzny do 1648 roku, Krakow 2008, s. 188. . Таку кількість називає і М. Грушевський, тільки зазначає, що це була початкова вимога польських комісарівМ. Грушевський, Op. cit., c. 383. , яка надалі не знайшла підтримки в ході переговорного процесу.

У тексті угоди ми не знаходимо визначеної чисельності реєстру. Домовлено лише про розмір жолду козакам - щорічно 40 тисяч злотих готовими грішмиKomisya Rastawicka, druga z kozakami zaporozkimy.., s. 331. , а кількість козаків, які отримуватимуть цю суму, визначать вони самі і подадуть на затвердження до коронного сейму. Порівняємо, що у Вільшанських угодах передбачалося всього 1000 злотих.

Відразу ж зазначимо, що вальний сейм 1619 року теж не визначив кількості реєстровців, розпливчато було заявлено, щоби їх лише певна кількість залишалася і цю кількість має визначити коронний гетьман і король. У постанові цього ж сейму вказано, що козакам має бути виплачена сума, визначена сеймом 1618 року, а якщо її не вистачить, то потрібно заплатити з інших доходів, які будуть ухвалені на сейміO kozakach nizowych, Volumina legum. Przedruk zbioru praw, t. III, Petersburg 1859, s. 157. .

Наступного, тривожного для Речі Посполитої, 1620 року сейм теж не звертався до проблеми кількості, але розглядав проблему козаків. У одній із його постанов висловлено стурбованість, що знову дійшло до війни і Річ Посполита хотіла б розраховувати і на козацькі війська, тому назначають їм плату при умові, щоб залишалися під регіментом і владою коронного гетьманаIbid., s. 170. .

Основні вимоги, що ставилися до козаків у Вільшанській та Рос - тавицькій угодах, були такими. Першочерговою і основною вимогою було відмовитися від морських і сухопутних походів проти татар і турків, та інших держав, щоб не порушували мирні угоди, які Річ Посполита з ними уклала. Для цього козаки зобов'язувалися знищити човни і не лише самостійно не ходити на море, але й інших не допускати до таких походів. Дозволялося залишити лише човни, необхідні для забезпечення переправ через Дніпро, але козаки зобов'язувалися їх пильно оберігати і не використовувати для інших потреб.

Другою важливою вимогою було виписати зі своїх рядів усіх ремісників, шинкарів, війтів, бурмістрів, кафаніків, балакезів, різників та інших, хто промишляє якимось ремеслом. Вилученню з реєстру підлягали і ті, що долучилися до козацтва упродовж останніх п'яти років. Виписані з реєстру мали підпорядковуватися світським владам тих поселень, де вони забажали б проживати і нарівні з іншими мешканцями виконувати громадські повинності.

На наш погляд, таку вимогу можна розуміти як прагнення очистити ряди козацтва від випадкових невійськових елементів, що долучилися до нього заради податкових та судових привілеїв. Як видно з обох угод, козацтво сприймалося як військовий стан, як рицарство і присутність у його рядах шинкарів, різників, війтів, бурмістрів та інших невійськових елементів була невиправданою. Варто зазначити, що козаки у своєму листі до коронного гетьмана і комісарів погодилися з обома такими вимогамиPismo od kozakow zaporozkich jegomoscipanu Stanisiawowi Zoikiewskiemu i ichmoscpanom komisarzom, Pisma Stanislawa Zdkiewskiego.., s. 334-338. . Показовим є пункт, яким на козаків покладалася вимога збройного виступу супроти “неприятеля святого Хреста. як то годиться рицарським людям”Komisya Rastawicka, druga z kozakami zaporozkimy, Pisma Stanislawa Zdkiewskiego.., s. 334. . Це іще раз засвідчує, що Річ Посполита не могла обійтися без козацького війська, що й підтвердили події наступних років.

Важливою проблемою, яка особливо турбувала козаків, була проблема їх військового самоврядування. Козаки особливо наполягали, щоб над ними було призначено старшого обов'язково із їхнього середовища, як то було здавна іще за часів Яна Орішовського. Щоб це обов'язково була людина з їхнього середовища, якій би вони довіряли і яка знала б їх звичаїPismo od kozakow zaporozkich jegomosci panu Stanisiawowi Zoikiewskiemu i ichmosc panom komisarzom.., s. 338. . Ані король, ані С. Жолкєвський зрештою не заперечували проти цього і погоджувалися на призначення такого старшого, якого повинен був затвердити король за поданням коронного гетьмана.

Ми вже відмічали, що головну роль у переговорному процесі з боку Речі Посполитої відігравав С. Жолкєвський. Головною ж дієвою особою з боку козаків слід визнати старшого війська запорізького Петра Конаше - вича.Н. Яковенко характеризує його роль у переговорах як маневрування між “яструбами” з урядових кіл та радикалізмом свавільних запорозьких низівН. Яковенко, Нарис історії середньовічної таранньомодерної України, К. 2005, с. 277. . На нашу думку, якщо так і можна характеризувати його поведінку на переговорах, то це засвідчує його мудрість і талант дипломата, який зумів направити переговорний процес у правове русло, відповідно до тогочасних юридичних норм в умовах загрози збройної сутички з потужним професійним військом і досягнути при цьому прийнятного результату.

Хочемо відмітити, що у всіх документах, пов'язаних із підписанням Роставицької угоди, у тому числі й у листі від козаків, його прізвище зазначено як Кунашевич, що дає привід для дальшого з'ясування точного написання його прізвища. Можливо, це може вказувати на його купецько - міщанське походження. А прізвище можна виводити від слова “куна”, що здавна означало високоякісну срібну монету.

Іще хочеться звернути увагу на протокольний порядок підписання угоди. Козаки виступали активним суб'єктом переговорного процесу. Обидві сторони і польська від імені короля, і козацька присягнули її дотримувати. Це те, що не було зроблено під час підписання українсько - московської угоди 1654 р.

Таким чином, у ході укладання Вільшанської та Роставицької угод запорізьке козацтво вперше виступило активним суб'єктом правового переговорного процесу в традиціях того часу і належним чином змогло відстояти свої вимоги.

українське казацтво річ посполита

Документи

KOMISYA OLSZANSKA pierwsza z kozakami zaporozkiemi.

Друкується за виданням: Pisma Stanislawa Zolkiewskiego kanclerza Koronnego i hetmana. Wydal August Bielowski. - Lwow: w drukarni zakladu Narodowego im. Ossolihskich.1861. - S.311-315.

My komisarze wladzq i zwierzchnosciq jego krol. mci pana naszego mciwego deputowani, na pohamowanie ludzi swowolnych, do kup si? na Ukrain? zbierajqcych, to zjachawszy si? do Zytomierza na sejmik obierania deputatow, spolem i z pany radami, urz? dniki i radami, tego wojewodztwa ki - jowskiego rycerstwem, w sprawie nam od jego krol. mci zleconej, a wzystk? rzeczpospolitq tez osobliwie to zacne wojewodztwo zachodzqcej, takq zgodnq namow? smy uczynili: Uwazajqc jako tymi czasy swowolenstwa si? namnozylo i rozwiodlo, ze pod protestem kozakow zaporozkich, nad starodawne zwyczaje kupami, a zgola wojskami wielkiemi panstwa sq siedzicie najezdzajq; pakta i przymierza od dawnych wiekow postanowione z cesarzem tureckim wzru - szajq; czem rzeczpospolita do zatrudnienia i niebezpieczenstwa zawiedziona bye moze, gdyz cesarz turecki przez poselstwa i listy, gdyby nie bylo poha - mowania, surowo si? w tym opowiada. Wi? c i doma od tychze swowolnych kup, gdy na wlosc wychodzq, wielkie si? szkody, opresye, uciski, a zgola i praejudiciastraty. ludziom stanu wszelakiego dziejq, tak w dzierzawach, staro - stwach jego krol. mci, jako i w innych dobrach duchownych i swieckich, gdziez-kolwiek przebywajq, wylamujqc si? z jurysdykcyej panow i namiest - nikow ich, a swoje nowe, nigdy za przodkow niezwyczajne i niebywale jurys - dykcye sobie knujqc. Czego wszystkiego inna nie jest przyczyna, jedno wielkosc gromad tych, dla ktorej wielkosci porzqdku dobrego i sami mi? dzy sobq miec nie mogq. Naprzod tedy mocq i wladzq jego krol. mci pana naszego mciwego i naszq komisarskq postanawiamy, zeby wi? cej nad 1000 tych, ktorzy si? kozakami zaporozkiemi nazywajq, nie bylo. Ciz, zeby na zwyklych miejs - cach starszym z ramienia jego krol. mci danych, przemieszkiwali, na wlosc nie wychodzqc. Azeby tam o czem przemieszkiwac i zyc mieli, sqsiedzkich panstw nie najezdzajqc, tak jako to byl slawnej pami? ci krol jegomc Stefan tejze swejwoli u pohamowaniu gwoli postanowil, i my postanawiamy i zold po czerwonemu na osob? i postaw karazyej na kazdego, ktory zold i sukna, zawzdy brac b? dq w Kijowie na swiqtki. A insi gdziezkolwiek b? dqcy, tak w dobrach krola jegomci, jako i w duchownych i swieckich przemieszkiwajqcy, zeby zaraz od tego czasu kozakami si? nie zwali, nie kupili si?, jurysdykcyej sobie zadnych nie przywlaszczali; ktore gdziezkolwiek je odprawowali, ex nuncodtqd. mocq nam od jego krol. mci danq znosimy, kasujemy, a gdziekolwiek przemieszkiwajq ci, ktorzy tych s jurysdykcyej zazywali, aby ze zwierzchnosci starostow, dzierzawcow, dziedzicznych panow, podstarosciow i ich namiest - nikow, z wladzy i posluszenstwa si? nie wylamywali, a jako insi poddani po - sluszni we wszytkim panom, zwierzchnosci swej, pod kim kto mieszkanie i obejscie swe ma, byli. A jesliby si? tacy (czegobysmy nie zyczyli) znalezli, ktorzyby przez zlosc, upor i swawolq temu postanowieniu przeciwic si? mieli, przeciwko samym takim jako nieposlusznym, zaraz wojskiem krol. mci jako przeciwko zarazonym czlonkom, nieprzyjaciolom, a skazcom ojczyzny czynic si? b? dzie, i my obywatele wojewodztwa kijowskiego, podlug konstytucyej koronnych, o takowych kupach swowolnych postanowionych, na skaz?, zgub? i wyniszczenie ich, powstac wspolnie sobie obiecujem, i postanowienie nasze zaraz so do skutku przywiedziem. Ktore zeby wszytkim do wiadomosci przy - szlo i tu do xiqg zytomirskich i do xiqg kijowskich grodzkich wniesc rozkaza - lismy. A warujqc, zeby na potym takowe kupy i swowolenstwo si? nie wszczynalo i nie mnozylo, do kupnie zbieralo, poczqtkom rozumiemy w tern zabiegac, potrzeba bronic tego ku pienia si?; gdyz i ogien poki w iskrach, lacno zabiezec i zagasic, nizii gdy si? zawezmie i rozzarzy; osobliwie takie swowol - niki, ktorzyby na te kupy wolali i powodem ich byli, majq imac i bez wszego milosierdzia gardlem karac. A jesliby i z razu byla tak wielka pot? ga tych swo - wolnikow, zeby dzierzawca, abo i pan w maj? tnosci swej podolac im nie mogl, ma pan, w czyjejby maj? tnosci ten ogien si? zajmowal, dac znac do hetmana, ktory powinien b? dzie zolnierze na takie swowolniki ruszyc, onych imac i na gardle karac. A jesliby do wojska wi? kszej pot? gi potrzeba, podlug konstytu - cyej za obwieszczeniem wojewody naszego albo wi? c w naglym razie za od - leglosciq pana wojewody, za obwieszczeniem pana podwojewodzego, jako do spolnego zapalu gaszenia, za powodem ktoregozkolwiek z urz? dnikow na - szych, ktorzy b? dq obecni, mamy si? ruszyc, powstac na pokaranie i zgub? tych swowolnikow. Jesliby tez dzierzawca, albo pan, ktozkolwiek w czyimby dzierzeniu, abo maj? tnosci kupic si? pocz? lo, per conniventiamprzez poblazanie. przez szpary na to patrzal i temu nie zabiegal i sam i do hetmana abo wojewody a w nie - bytnosci do podwojewodzego znac nie dal, albo wi? c, i sam takie swowolniki zbieral, do kupy zwolywal, takowy ex cujusvis instantiaza powodem czyimkolwiek. pozwany na trybu - nal, inter causas officii extra pallatinatumw sprawach ur? dowych za granicq wojewodztwa. , gdyby to nan dowiedziono pew - nemi istotnemi dowody, aby byl na gardle karany. A jesliby nie stanql, na poczciwosci karany byc ma. Wi? c i to za potrzebnq byc rozumiemy, zywnosc, prochow, nikt swowolnie zeby si? nie wazyl puszczac za porogi, ale to ma byc z opowiedzenia pana wojewody kijowskiego, i starosty czerkaskiego, gdyz oni najlepiej i najpilniej wiedziec to mogq, jako wiele zywnosci i prochow, ktorzy na Zaporozu byc majq, potrzebowac b? dq. A ktoby si? wazyl nad wia - domosc i opowiedzenie wojewody kijowskiego i starosty czerkaskiego, albo ich namiestnikow teraz i z czasem b? dqcych, zywnosci jakie, prochy, olowy, czolny na Niz wysylac, i jesli szlachcic, zywnosc zaraz traci i pozwany od ko - gozkolwiek na trybunal choc extra pallatinatum inter causas officiiza granicq w sprawach ur? dowych. , gdy to nan dowiedziono b? dzie, jesli stanie, na gardle, jesli nie stanie, na poczciwosci ma byc karany. A plebejusnie szlachcic. gdyby si? tego wazyl, wszystko traci i zaraz na gardle bez odwloki ma byc karany. Manaster trechtymirowski, jako im jest od krola jegomci i rzeczypospolitej dany, przy nich zostawac ma; takowym jednak sposobem, zeby ten manaster starym, chorym, poranionym byl ucieczkq dla wychowania i przemieszkiwania sposobnego do smierci; ale zbierac i zwolywac dokupy, jako gdzie indziej tak i tam nie majq. A jesliby ztamtqd kupy jakie zebrane, przeciwko temu postanowieniu naszemu wynikaly, tedy lask? jego krol. mci i rzeczypospolitej, ktora im pokazana jest w daniu manasteru tego, utracq.

TRANZAKCYA KOMISARSKA z kozakami zaporoskimi, w obozie nad Rosiq rzekq.

Друкується за виданням: Pisma Stanislawa Zolkiewskiego kanclerza Koron- nego i hetmana. Wydal August Bielowski. - Lwow: w drukarni zakladu Naro- dowego im. Ossolinskich, 1861. - S.317-318.

My Stanislaw Zolkiewski wojewoda kijowski, hetman koronny polski, barski, kamieniecki, Jan Danilowicz wojewoda ruski, belski, korsunski, Stanislaw Koniecpolski podstoli koronny, wielunski, zarnowiecki, Jan Zolkiewski rubiszewski starostowie i komisarze do postanowienia porzqdku, pogranicz - nych rzeczy pospolitej panstw, od jego krol. mci pana naszego mciwego de - putowani, oznajmujemy komu wiedziec nalezy: iz przyszedlszy tu na Ukraine z wojskiem kwarcianym, obwiescilismy kozaki zaporozkie o komisyi na nas od krola jegomci wlozonej, zaczem tez i oni za wezwaniem naszym przyslali do nas towarzysze swoje z instrukcyq i naukq dostatecznq, deklarujqc si?, ze woli jego krol. mci pana naszego mciwego i wszystkiej rzeczypospolitej sprzecznymi byc niechcq, a o porzqdku jakiby mial byc mi? dzy niemi, chcq wolq krola jegomci slyszec i z nami si? umawiac o tym. Przeto tedy, gdy na - przod komisya jest im pokazana i przeczytana, dalej deklarowalismy im wolq jego krol. mci, zeby w panstwach krola jegomci przez nich nic si? nie dzialo, coby ku szkodzie, ublizeniu, abo ucisku czyjemuzkolwiek byc moglo, wi? c i zeby panstw sqsiedzkich cesarza tureckiego nie najezdzali, przymierza i pakt, ktore jego krol. mc i korona od dawnych czasow ma z cesarzem tureckim po - stanowione i swiezo tego lata ponowion?, zeby nie wzruszali, na pewnych miejscach wdawaniu przestrog o nieprzyjacielu koronnym, w bronieniu prze - praw, jakoz przodkowie ich czynili, zeby oni jego krol. mci i rzeczypospolitej sluzyli; a izby tam o czem przebywac mogli, na kozdy rok ofiarowalismy im od jego krol. mci tysiqc zlotych i siedmset postawow karazyej, co ich wszytko ma dochodzic dorocznie w Kijowie na swiqtki. Wi? c i w tym wolq jego krol. mci opowiedzielismy im, zeby starszy przy nich bywal z ramienia jego krol. mci i od pana hetmana koronnego teraz i na potem b? dqcego podany. Wi? c i tosmy za rozkazaniem krola jegomci onym opowiedzieli, zeby jurysdykcyej nowych nieznajqc, tam gdzie kto mieszka, panom swoim i przelozonym byli posluszni. A ze si? ich tak wiele nakupilo, ze za tak wielkim zgromadzeniem porzqdek trudno ma byc uczyniony, z tych kup swoich, zeby inszych rozpuscili i rozprzqtn? li. Na ktore podanie nasze deklarowali si?, jako si? wyzej wspom - nialo, ze woli jego krol. mci niechcac bye przeczni i t? ofiarowanq lask? jego krol. mci ze ich pieni? dzmi i suknem opatrowae chce, wdzi? cznie przyjmujq. Na morze nie chodzie i najezdzae panstwa cesarza tureckiego niechcq i nie - b? dq. A iz onych w tak wielkq kup? si? nagromadzilo, deklarowali si? z tem, iz rzemieslnikom, kupcom, szynkarzom, wojtom, burmistrzom i innym wszystkim, ktorzy jakim kolwiek si? rzemieslem bawiq i innym luznym lu - dziom, majq precz kazae i wypisae ich od siebie; takze i tym, ktorzy od lat trzech do ich si? wojska przylqczyli od siebie precz kazae majq, zeby si? kozaki nie nazywali. A iz gdy komisarz od jego krol. mci z pieniqdzmi i suknami do nich przyb? dzie, przy nim wypisowae si? b? dq, jako to i przedtym bywalo, zeby pewna liczba tylko zostawala, ktorzyby tak pieniqdze jako i sukno brali, a na zwyklych miejscach mieszkajqc krolowi jegomci i rzeczypospolitej slu - zyli, a na wlose tez bez woli i rozkazania krola jegomci i rzeczypospolitej i hetmana koronnego niewychodzili. Jednakze iz nam powiadali, ze te pieniqdze i sukna zaledwie na 1000 czlowieka wystarczq, a dla zatrzymania tamtych miejsc wi? kszej kupy ludzi potrzeba; zostawili sobie w tym prosb? wolnq do krola jegomci pana naszego mciwego i do stanow na sejmie zgromadzonych, jako i strony wolnosci, ktore starozytnym kozakom od krolow jegomci panow przeszlych sq starodawnie nadane i od jego krol. mci potwierdzone, izby w nich zostawali cali, a nienaruszeni; ktore prosby swoje na blisko przyszlym sejmie do jego krol. mci przez poslance swoje wniese i nas prosili, zebysmy si? w tych prosbach u krola jegomci przyczynili. W tym si? tez deklarowali, ze starszego z ramienia jego krol. mci pana naszego i od hetmana koronnego danego, jako niegdy bywal Oryszowski i insi, radzi przy sobie miee chcq, kto - ryby z wojska ich sposobny bye mial obrany, ktory ma bye przy si? gly ze wszytkim towarzystwem, ktorzy zold jego krol. mci brae b? dq, zeby porzqdku mi? dzy nimi doglqdal, zeby temu co si? postanowilo i postanowi okolo rzqdu miedzy niemi dosye si? dzialo. A to co teraz si? postanowilo, zeby do skutku przyszlo, uzylismy jegomci pana pisarza ziemskiego kijowskiego, pana Hie - ronima Wrzeszcza rotmistrza jego krol. mci, pana Jana Bieleckiego, pana Jo - zefa Halickiego, zeby spolem z poslami od kozakow zaporoskich do nas poslanymi, jachali do ich wojska, zeby si? temu czas terazniejszy co potrzebuje dosye we wszytkim dzialo. W obozie nad rzekq Rosiq na Brociszczu nazwa - nym Stara Olszanka, w dzien apostolow s. Szymona i Judy, die 28 Octobris anno 1617.

PISMO OD KOZAKOW ZAPOROZKICH, jegomci panu Stanislawowi Zotkiewskiemu і ichmciom panom komisarzom.

Друкується за виданням: Pisma Stanislawa Zolkiewskiego kanclerza Koron- nego i hetmana. Wydal August Bielowski. - Lwow: w drukarni zakladu Naro- dowego im. Ossolihskich.1861. - S.318-322.

Ja Piotr Kunaszewic hetman і my wszytko wojsko jego krol. mci zapo - rozkie, oznajmujem na wszytkie potomne czasy, iz gdy przyszli na Ukraine z wojskiem kwarcianym ichmc jasnie wielmozni: jegomc pan Stanislaw Zol - kiewski z Zolkwie, wojewoda kijowski, hetman koronny, barski, kamionacki; jegomc pan Jan Danilowicz wojewoda ruski, belski, korsunski; jegomc pan Jan Zolkiewski hrubieszowski, starostowie, komisarze do potwierdzenia po - rzqdkow pogranicznych rzeczypospolitej panstw, od jego krol. mci pana na - szego mciwego deputowani, a obwiescili nas o komisyej na ichmc od jego krol. mci to pana naszego mciwego wlozonej, zaczym tez i my za wezwaniem od ichmci przez towarzystwo swoje, ktoresmy do ichmc posylali, deklarowa - lismy si?, jakoz i teraz deklarujemy si?: ze woli i rozkazaniu jego krol. mci pana naszego mciwego, i wszytkiej rzeczypospolitej, w niczym nie chcemy byc przeciwni, tak i to, coby ichmc nam przez ublizenia praw naszych, od krola jegomci pana naszego nadanych, i imieniem jego krol. mci i wszytkiej rzeczypospolitej opowiedziec i rozkazac chcieli, czynic ch? tnie ofiarowalismy si?. Ktorym towarzyszom naszym od nas do ichmci poslanym, ichmc panowie komisarze pokazawszy komisy? od jego krol. mci, deklarowali wolq jego krol. mci i wszytkiej rzeczypospolitej przelozyli nam. Na ktore punkta, tak przez poslancow swych, jako i przez ichmc pany posly od ichmc panow komisarzow do nas wyslanych ichmc: jegomci pana Feodora Suszczanskiego Proskur? pi - sarza ziemskiego kijowskiego jego krol. mci, pana Hieronima Wrzeszcza rot - mistrza jego krol. mci, jegomci pana Jana Bieleckiego, a jegomci p. Jozefa Halickiego, (krom dwoch, ktorzy si? tu nizej wspomniq), w ktorych wolne prosby do jego krol. mci pana naszego mciwego i wszytkiej rzeczypospolitej na przyszly sejm sobie zostawujemy, i ichmc panow komisarzow o przyczyn? do jego krol. mci prosiemy, pozwolilismy takowym sposobem. Pierwsza, iz my i potomkowie nasi w panstwach jego krol. mci niczego, coby ku szkodzie, ublizeniu, albo ucisku czyjemukolwiek byc mialo, czynic nie mamy. Druga, ze panstw sqsiedzkich, a mianowicie cesarza tureckiego, bez woli i rozkazania jego krol. mci i wszytkiej rzeczypospolitej najezdzac, i pakt ktore jego krol. mc i rzeczpospolita od dawnych czasow ma postanowione z cesarzem tureckim, ktore si? i w tym terazniejszym roku przez ichmc panow komisarzow ponowily, wzruszac nie b? dziemy, i na czame morze wchodzenia z Dniepru zaniechamy, ale na swych zwyklych miejscach mieszkac, a starszego z ramienia jego krol. mci pana naszego mciwego i pana hetmana koronnego, teraz i na potym b? dq - cego, ktoryby z wojska naszego godny, i do tego sposobny, przez nas samych nikogo inszego obrany, a przez jegomci pana hetmana koronnego potwierdzony byl, majqc; ktory to starszy i wszytko towarzystwo to od krola jegomci zold brac b? dq, przestrog? o nieprzyjacielu krzyza swi? tego dawac i przepraw bronic, jako przodkowie nasi czynili, i my takze jego krol. mci panu naszemu mciwemu, i wszytkiej rzeczypospolitej sluzyc chcemy i obiecujemy si? i obowiqzujem. Trze - cia, z swych zwyklych miejsc naszych, bez woli i rozkazania jego krol. mci i pana hetmana koronnego na wlosc wychodzic nie mamy. Czwarta, rzemieslni - kom, kupcom, szynkarzom, wojtom, burmistrzom, kafanikom, balakeziom, rzez - nikom, krawcom i innym luznym precz kazac od siebie, takze i tych wszytkich nowo przybylych, ktorzy od dwu lat wylamawszy si? z jurysdykcyej urz? do - wych, b? dqcy mieszczanami, do naszego si? wojska przylqczyli, zeby si? koza - kami nie ozywali, jakoz zaraz rozkazujemy i precz ich od siebie odlqczymy, i na potym takowych do wojska swego przyjmowac, bez woli krola jegomci i pana hetmana koronnego nie b? dziemy. A iz jego krol. mc pan nasz mciwy ofia - ruje nam lask? swq panskq, ze nas chce groszmi i sukny, na kazdy rok od roku do Kijowa posylajqc, opatrowac, wdzi? cznie to od jego krol. mci pana naszego mciwego przyjqwszy, unizenie dzi? kujemy; jednak iz za te pieniqdze, 1000 zlo - tych, a 700 postawow karazyej, ledwoby si? moglo 1000 czlowieka wyzywic, a do zatrzymania tamtych miejsc i bezpieczenstwa ich, wi? kszej kupy ludzi po - trzeba, zostawujemy sobie w tym wolnq prosb? do jego krol. mci pana naszego mciwego i do stanow wszytkich, na blisko przyszly sejm zgromadzonych. Strony tez wolnosci naszych, ktore nam od krolow ichmci swi? tej pami? ci sq nadane, i od jego krol. mci pana naszego mciwego teraz panujqcego potwierdzone, ze - bysmy w nich cale i nienaruszenie zostawali, tez sobie wolne prosby do krola jegomci i do wszytkiej rzeczypospolitej zostawujemy; o czym z prosbq swq do jego krol. mci i stanow koronnych poslac na blisko przyszly sejm nie zaniechamy. Ktore wszytkie mianowane, i teraz skonczone i postanowione rzeczy, mamy, i potomkowie nasi po nas b? dqcy, wszytko wojsko zaporozkie nienaru - szenie ztrzymac, i onym dosyc uczynic wiecznemi czasy, pod dobrym cnotliwym slowem swym rycerskiem. Na co dalismy ten nasz list, z przycisnieniem piecz? ci wojskowej, i z podpisem rqk towarzyszow naszych pisac umiejqcych. Dzialo si? w obozie nad rzekq Rosiq dnia ostatniego Octobris roku 1617.

Piotr Kunaszewic natenczas wojska jego krol. mci zaporozkiego hetman, r? kq swq. Bohdan Balika. Harlik Swiridowicz. Iwan Mamajewicz asawul wojska jego krol. mci zaporozkiego. Laurenty Paszkowski pisarz wojska za - porozkiego. Stanislaw Kostorzewski. Jan Mirowski r? kq swq. etc.

KOMISYA RASTAWICKA druga z kozakami zaporozkimi.

Друкується за виданням: Pisma Stanislawa Zolkiewskiego kanclerza Koron- nego i hetmana. Wydal August Bielowski. - Lwow: w drukarni zakladu Naro- dowego im. Ossolihskich.1861. - S.330-334.

Tomasz Zamojski na Zamosciu kijowski, knyszynski, goniqdzki, Jan Danilowicz z Zurowa ruski, buski, korsunski, wojewodowie; Stanislaw Zol - kiewski z Zolkwie, kanclerz, hetman koronny, barski, jaworowski, kamionacki starosta, Stanislaw Koniecpolski, hetman polny koronny, wielunski, zarno - wiecki, Walenty Alexander Kalinowski kamieniecki, braclawski, Jan Sklinski zygwolski, starostowie; Tyburcy Zlotnicki, rotmistrz jego krol. mci, Jan Bie - lecki, komisarze od jego krol. mci pana naszego mciwego deputowani, i na - znaczeni na uczynienie umowy i postanowienia z pany molojcy wojska zaporozkiego o sposobie zycia, i sluzby ich, jakoby si? mieli zachowac na sluzbie jego krol. mci i rzeczypospolitej, oznajmujemy: iz podlug rozkazania jego krol. mci p. o. mciwego, i poruczenia nam danego, znioslszy si? z pany molojcy wojska zaporozkiego o czasie zjechania si? naszego, i zlozywszy tu sobie miejsce nad Rastawicq, gdzie na ten czas wojsko jego krol. mci poniz Pawoloczy, a wojska zaporozkie za Bialqcerkwiq na rzece Uzieniu stojq, za przyslaniem do nas od wojska zaporozkiego do umawiania si? i stanowienia z nami, zupelnq mocy wladzq, zatym tedy dnia dzisiejszego, to jest 8 Octobris, anno 1619 takowe si? stalo postanowienie i umowa:

Naprzod, iz takowa jest wola jego krol. mci pana naszego, zeby panowie molojcy zaporozcy, zwyczajem przodkow swych, na miejscach zwyklych za po - rohami, rzeczypospolitej w dawaniu przestrog i bronieniu nieprzyjacielowi prze - praw, sluzyli, a ludziom wszelakiego stanu w panstwach jego krol. mci nikomu ci? zcy i przykrzy nie byli, pakt i przymierza z postronnemi sqsiady, a osobliwie z cesarzem tureckim nie wzruszali. Z? by tamto na zwyklych miejscach swych mieli o czym zyc, pozwolilismy im zoldu dorocznie gotowemi pieniqdzmi zlo - tych 40,000; teraz wedle olszanskiego postanowienia, za przeszly rok, wzi? li pieni? dzy 10,000 zlotych i sukna 700 postawow karazyej, i takze 10,000 zlotych, za ten terazniejszy drugi rok, takq sum? pieni? dzy tu w Bialej Cerkwi i sukien oddalismy im; a potym zas nie sukny, ale w pieni? dzach gotowych, ma ich do - chodzic zupelna suma 40,000 zlotych, ktore to pieniqdze majq im byc w Kijowie na s. Ilia ruskiego dane. A oni tez biorqc ten zold doroczny od jego krol. mci i od rzeczypospolitej rycerskiemi slowy obowiqzujq si?, ze chadzek z Dniepru na Czarne morze, i najazdow wszelakich na panstwa cesarza tureckiego czynic nie majq i nie b? dq, czego i przysi? gq powinni potwierdzic. Ci ktorzy ten zold od jego krol. mci i rzeczypospolitej brac b? dq, nie tylko sami z Dniepru na morze nie chodzic, ale i inszym, jesliby si? ktorzy swowolni nalezli, bronic tego wszelakiemi sposobami b? dq, i tych ktorzy si? teraz nad zakaz wazyli tego, pokarac majq; czolny tez morskie, jakoz juz jedne sq popsowane, tak insze popsowac majq, odganiajqc okazyq swowolnym, aby si? na morze na nich nie wykradali, okrom tych czolnow, ktore dla przewozu potrzebne sq na Dnieprze, ktore jednak majq byc pod dobrq strazq, zeby ich swowolnicy na morze nie zazywali. A iz i o to idzie, aby w panstwach jego krol. mci, tak w jego krol. mci dobrach, jako w duchownych i swieckich, przykrosci od nich ludziom nie bylo, bez czego nie mogloby byc, kiedy by w tak wielkiej liczbie, i w tak wielkim orszaku byc mieli, majq si? tedy przebrac podlug postanowie - nia na Olszance uczynionego, i z posrodku siebie wypisac wszytkie rzemiesl - niki, szynkarze, wojty, burmistrze, kafanniki, balakezie, rzezniki i wszytkim, ktorzy jakimkolwiek rzemioslem si? bawiq, i innym luznym ludziom, majq kazac precz, i tym wszytkim, ktorzy od lat piqci do ich wojska si? przylqczyli, zeby si? kozaki nie zwali: gdyz my na takq liczb? wielkq, ktora si? teraz ukazala, zadnq miarq nie pozwalamy. A iz teraz, jako panowie molojcy dajq spraw?, trudno si? w takowej kupie brakowac, wi? c, kiedy si? doskonale wybrakujq, niechajze do jego krol. mci pana naszego mciwego o liczbie swojej dadzq znac, jako ich wiele b? dzie, a potym wedle tego, jako jego krol. mc b? dzie chcial liczb? ich zostawic, tedy na tych, ta suma 40,000 zlotych pozwolona b? dzie si? sciqgala; a gdy ta suma pieni? dzy na s. Ilia ruski b? dzie do Kijowa przy - wieziona, ktozkolwiek b? dzie od jego krol. mci mial im w poruczeniu pieniq - dze oddawac, ma tego dojrzec, aby ich nad liczb? od jego krol. mci zamierzonq nie bylo. A ci ktorzy b? dq wypisani, majq byc podlegli wladzy starostow, dzie - rzawcow i ich namiestnikow, i innych panow pod kim kto zyje, do sqdu woj - skowego si? nie odzywajqc, i panowie molojcy brac si? za nimi nie majq. To tez nadewszytko warujemy, zeby panowie molojcy zaporozcy w dobrach ziem - skich, duchownych, swieckich, dziedzicznych, abo zgola nie mieszkali, abo jesliby tam domy i mieszkania swe mieli, zeby panom dziedzicznym, pod kto - rymiby maj? tnosci swe mieli, posluszenstwo oddawali, z poddanstwa si? nie wylamowali i do innych jurysdykcyej si? nie ozywali, a najdalej do s. Ilia ru - skiego w przyszlym roku 1620, ktoby nie chcial pod kim mieszkac, i podda - nym panu byc, ma si? wyprowadzic z jego maj? tnosci i mieszkac tam, gdzie czyja wola; a ci ktorzy w miastach krola jegomci ukrainnych przemieszkiwac b? dq, majq panom starostom swoim, albo ich podstaroscim wszelakq uczciwosc oddawac, gdyby si? trafilo, jako to na Ukrainie, przeciwko nieprzyjaciolom krzyza s. przy panach starostach, albo ich namiestnikach jako si? godzi lu - dziom rycerskim, czynic. W tym si? to tez panowie molojcy zaporozcy, jako na Olszance deklarowali, ze w posrodku siebie starszego miec majq, ktory za - wzdy ma byc przysi? gly, ze wszytkiem towarzystwem, tak jako si? na Olszance postanowilo, i z ramienia jegomci pana hetmana koronnego ma byc, na ksztalt jako niegdy bywal Oryszowski, przez ktoregoby si? jego krol. mc i hetman koronny o sluzbie jego krol. mci i rzeczypospolitej z nimi zrozumie - wal; zeby tenze z posrodku mi? dzy nimi dozieral, zeby temu co si? postanowilo i postanowi kolo rzqdu dosyc si? dzialo; tenze powinien b? dzie dojrzec, izby to co si? postanowilo o popsowaniu czolnow, do skutku przyszlo. A to terazniejsze posta nowienie i umowa, ze we wszytkim momencie, a nie naru - szenie b? dzie trzymana, ichmc panowie komisarze imieniem jego krol. mci obiecuj? i upewniajq, a pan Piotr Kunaszewicz, ktory na ten czas jest starszym przelozonym nad wojskiem zaporozkim z starszymi asawuly, pulcowniki, i z innym rycerstwem wojska zaporozkiego, przysi? gq to postanowienie utwier - dzic maja, ze mu we wszytkim co na nich nalezy, dosyc czynic b? dq; ktore to postanowienie, aby wszytkim wiadome bylo, do xiqg grodzkich kijowskich wwiesc rozkazalismy. Dzialo si? w obozie nad Rastawicq poniz Pawoloczy. Dnia 8 Octobris roku 1619.

PISMO OD KOZAKOW ZAPOROZKICH, jegomci panu Stanistawowi Zotkiewskiemu i ichmc panom komisarzom.

Друкується за виданням: Pisma Stanislawa Zolkiewskiego kanclerza Koron- nego i hetmana. Wydal August Bielowski. - Lwow: w drukarni zakladu Naro- dowego im. Ossolihskich.1861. - S.334-338.

Ja Piotr Kunaszewicz starszy na ten czas i my wszytko wojsko jego krol. mci pana naszego mciwego zaporozkie, b? dqc od jego krol. mci przez uniwersal i przez list jasnie wielmoznych ichmciow panow Tomasza Zamojskiego kijow - skiego, knyszynskiego, goniqdzkiego, jegomci pana Jana Danilowicza ruskiego, buskiego, korsunskiego, wojewodow; jegomci pana Stanislawa Zolkiewskiego kanclerza i hetmana koronnego, barskiego, jaworowskiego, kamionackiego, pana Stanislawa Koniecpolskiego hetmana polnego koronnego, wielunskiego, zarno - wieckiego, pana Walentego Alexandra Kalinowskiego kamienieckiego, braclaw - skiego, pana Tomasza Sklinskiego zygwolskiego, starostow; pana Tyburcego Zlotnickiego rotmistrza jego krol. mci i pana Jana Bieleckiego, komisarzow od jego krol. mci i rzeczypospolitej na umow? i postanowienie o sluzbie naszej deputowanych, obwieszczeni, rozkazaniu jego krol. mci pana naszego mci - wego dosyc czyniqc, slalismy do ichmciow towarzyszow naszych pana Jana Kostrzewskiego, pana Piotra Odynca, pana Jacyn?, pana Racibora Borow - skiego i innych do 20 na umow§ nad Rastawicq poniz Pawoloczy, gdzie na ten czas ichmcie z wojskiem byli. Tam namowiwszy si? z obu stron, towarzyszow naszych odprawiwszy, tu w posrodek nas z swej strony ichmciow panow kolegow swych, jegomci pana Tomasza Sklinskiego starost? zygwulskiego, jegomci pana Tyburcego Zlotnickiego, pana Jana Bieleckiego, pana Hieronima Wrzeszcza, pana Michala Cholimowskiego i pana Waleryana Stawskiego, na skonczenie i zawarcie komisyej, pod datq 8 Octobris roku 1619 zeslac raczyli, z ktorymi umawiajqc si? o wszytkim, takowe si? postanowienie skonczylo. Naprzod, iz jest to wola jego krol. mci pana naszego mciwego i rzeczypospo - litej, abysmy na miejscach swych zwyklych mieszkajqc, wdawaniu przestrog o nieprzyjacielu krzyza s. i w bronieniu jemu przepraw sluzyli, pakt i przy - mierza z postronnymi sqsiady, a osobliwie z cesarzem tureckim utwierdzo - nego, o pewnym zoldzie tam mieszkajqc, nie naruszali; obiecujqc nam z mciwej laski jego krol. mci pana naszego mciwego na kazdy rok, za przeszle roki od olszanskiej komisyej, zold i za sluzby moskiewskie kontentowania sum? wszytkq gotowymi pieniqdzmi 40,000 zlotych a 1400 set postawow ka - razyej, cosmy wdzi? cznie przyj? li, oddawszy juz po 40,000 zlotych gotowemi pieniqdzmi w Kijowie na dzien s. Ilia proroka ruskiego rok od roku dawac. Ktory zold doroczny ustawicznie od jego krol. mci pana naszego mciwego biorqc, obiecujemy jako wierni poddani jego krol. mci i cnotliwemi naszemi slowy rycerskiemi przyrzekamy, na czarne morze z Dniepru, ku szkodzie pan - stwom cesarza tureckiego nie wychodzic, a nie tylko sami, ale i inszym wsze - lakiemi sposobami zabraniac b? dziemy i nie podajqc i owszem zagradzajqc swowolnym takq drog?; czolnow morskich ostatek, ktore nie zepsowane, po - psujem, a ktore dla przewozu przepraw zostawione b? dq, te pod strazq miec mamy; a tych ktorzy tymi czasy swowolnie chodzic wazyli si? na morze, po - karzemy. Liczby swej iz teraz dac nie mozemy, gdyz brak i wypis rzemieslni - kow, handlarzow, szynkarzow i tym podobnych, czas nie maly zabawi, i to czynic po miastach potrzeba, takich ludzi do rycerskich spraw nie nalezqcych, jako tych szynkarzow, krawcow, handlarzow i wszelakich rzemieslnikow, ka - fanikow, rybaltow i tych, ktorzy z jurysdykcyej panow swych od piqci lat wy - lamawszy si? kozakami zostali, od siebie wypiszemy i wyprzemy. A oni nie slaniajqc si? naszemi wolnosciami, zwierzchnosciom panow swych, panow starostow i ich namiestnikow, gdzie ktory mieszkac b? dzie, ma byc podleglym. A nas jaka liczba zostanie, jego krol. mci panu naszemu mciwemu przez poslance swe odniesiem i dalszej nauki i ukazu o liczbie, w jakiej si? zostawac mamy, oczekiwac b? dziemy. Tez iz ichmc panowie komisarze imieniem jego krol. mci pana naszego mciwego potrzebowali, abysmy dobr ziemskich, du - chownych, szlacheckich, nie uciqzajqc, z tych maj? tnosci wystqpic kazali, dajqc czasu wyprowadzenia si? do s. Ilia proroka ruskiego w roku przyszlym 1620. Tedysmy (acz jest z wielkq ujmq wolnosci naszych przez przywileje od najasniejszych krolow panow naszych zmarlych, nam nadanych; o co si? z prosbq swojq do jego krol. mci pana naszego mciwego, abysmy nienaruszenie w nich zostawali, uciec musimy) postanowili takim sposobem: kto chce na sluzbie jego krol. mci i rzeczypospolitej nalezqcej z nami przestawac, zeby z szlacheckich dobr (jesli nie b? dzie mciwej laski jego krol. mci pana naszego mciwego nas przy starodawnych zostawic i zachowac wolnosciach i prawach) wyst? powal, a w dobrach jego krol. mci mieszkania, gdzie czyja b? dzie wola, b? dzie bezpiecznego sobie szukal. W dobrach zas jego krol. mci, gdzie mieszkania swe mamy i miec b? dziemy, ichmciom panom starostom, podstaroscim i ich namiestnikom przystojne poszanowanie czynic b? dziem. A gdy to si? trafi wtargnienie nieprzyjaciela krzyza s., przeciw niemu przy panu staroscie i podstaroscim, lub z atamanem swoim wybiezec i co na nas nalezec b? dzie czynic, zarowno nie wzbraniamy si?. Ze tez ichmc w komisyq wlozyc raczyli, abysmy z ramienia jego krol. mci pana naszego mciwego i jegomci pana hetmana ko - ronnego, przy sobie starszego, jako wi? c niegdy nieboszczyk pan Oryszowski bywal, miewali, i tego si? nie wzbraniamy; ktorego iz jegomc pan kanclerz i hetman koronny na ten czas nie mianujqc, z tem si? do jego krol. mci do przy - szlego sejmu, gdzie i my poslow swych z prosbami swemi zeszlemy, odezwac raczyl: iz to na woli jego krol. mci zostawa; o takiego wi? c prosba nasza, zeby pospolu z nami na slaw? i ku przysludze jego krol. mci i rzeczypospolitej przeciw nieprzyjacielowi koronnemu gardlujqcy si? stawil i nam potrzebnego u jego krol. mci domowic si? umial. Temu wszystkiemu, na co si? pomienilo i postanowilo, iz si? dosyc stac ma i na potym stawac b? dzie, przysi? gami swo - jemi, wszyscy stwierdzilismy i na to ten list dalismy z przycisnieniem piecz? ci naszej wojskowej z podpisem rqk, ktorzy przy tym b? dqcy pisac umieli. Dzialo si? w obozie na Uzieniu dnia 17 Octobris, anno 1619.


Подобные документы

  • Розвиток колективної безпеки за участю українського козацтва. Військово-політичні союзи з різними державами та племенами. Розвиток українського козацтва. Виступи проти татар і турків Вишневецького. Чисельність козацького війська за часів Сагайдачного.

    статья [18,5 K], добавлен 21.02.2012

  • Запорізька Січ - суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва за дніпровими порогами у районі о. Хортиця. Становлення та устрiй Сiчi. Стосунки з сусiдами та iншiми країнами. Роль у загальнонаціональному русі.

    реферат [20,9 K], добавлен 03.02.2008

  • Історія козацтва, його роль в державотворенні України. Становлення Запорізької Січі, її військово-політичний та адміністративний устрій. Роль Козацтва у загальнонаціональному русі та Визвольній війні, встановлення контролю Росії над Запорозькою Січчю.

    контрольная работа [58,5 K], добавлен 21.11.2010

  • Визначення передумов та причин виникнення українського козацтва, еволюції його державних поглядів, правового статусу та впливу на становлення нової моделі соціально-економічних відносин. Вивчення історії утворення, організації та устрою Запорізької Сечі.

    курсовая работа [64,1 K], добавлен 13.06.2010

  • Виникнення українського козацтва та Запорозької Січі. Її уряд, адміністрація, адміністративний поділ території, зовнішньополітичні зв'язки, ознаки державності. Оформлення козацтва як окремого стану феодального суспільства, утворення козацького реєстру.

    презентация [19,1 M], добавлен 13.02.2014

  • Виникнення Запорозької Січі, реєстрового козацтва як основних етапів еволюції козацької верстви. Соціальне обличчя козацтва, його чисельність, особовий та етнічний склад. Боротьба українського козацтва з чужоземними загарбниками. Витоки козацького права.

    курсовая работа [57,1 K], добавлен 01.12.2012

  • Теорії походження козацтва: "етнічних витоків", "уходницька", "захисна" і "соціальна". Періодизація українського козацтва, його ознаки й роль у розвитку соціальної активності селянства. Умови прийняття в козаки. Військова організація Запорозької Січі.

    презентация [432,2 K], добавлен 14.02.2016

  • Зародження козацтва, його роль в об’єднанні українського народу, визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького. Переяславська рада, характеристика державних засад гетьманського козацтва, внутрішні, зовнішні причини руйнації держави Б. Хмельницького.

    контрольная работа [24,7 K], добавлен 15.10.2009

  • Сучасна система виховання козака та берегині, державні документи про козацтво. Указ Президента України "Про відродження історико-культурних та господарських традицій українського козацтва". Статут українського козацтва, структура і органи управління.

    книга [1,7 M], добавлен 28.10.2009

  • Виникнення козацтва та його роль в історії українського народу. Причини і джерела формування цього прошарка. Заснування, устрій і розвиток Запорізької Січі. Формування української державності в ході визвольної війни. Виникнення реєстрового козацтва.

    реферат [25,4 K], добавлен 01.02.2016

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.