Молодіжна демократична ініціатива в контексті відродження національної свідомості та формування державницької ідеології в Україні (друга половина 1980-2000-і рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

УДК 94 (477.75) “1985/2005”

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

МОЛОДІЖНА ДЕМОКРАТИЧНА ІНІЦІАТИВА В КОНТЕКСТІ ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ ТА ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНИЦЬКОЇ ІДЕОЛОГІЇ В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА 1980-Х - 2000-НІ РР.)

Спеціальність: 07.00.01 - історія України

ШАПОВАЛ ВІКТОРІЯ ВАЛЕНТИНІВНА

ЧЕРКАСИ - 2008

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі новітньої історії Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

МОРОЗОВ АНАТОЛІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ,

Черкаський національний університет

ім. Б. Хмельницького,

завідувач кафедри новітньої історії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук

ПАДАЛКА СЕРГІЙ СЕМЕНОВИЧ,

Інститут історії України НАН України,

старший науковий співробітник

відділу новітньої історії і політики

кандидат історичних наук, доцент

ЗІНЧЕНКО ВІКТОР АНАТОЛІЙОВИЧ,

Київський університет туризму, економіки та права,

завідувач кафедри теорії та практики

музейної та екскурсійної діяльності

Захист відбудеться “29” жовтня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 73.053.01 у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, М. Черкаси, бульв. Шевченка, 81, кім. 211.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (18031, м. Черкаси, вул. Університетська, 22).

Автореферат розісланий “26” вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Корновенко С. В.

АНОТАЦІЇ

Шаповал В.В. Молодіжна демократична ініціатива в контексті відродження національної свідомості та формування державницької ідеології в Україні (друга половина 1980-х - 2000- ні рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 - історія України. - Черкаський національний університет імені Б.Хмельницького. - Черкаси, 2008.

У дисертації розкрито розвиток неформального молодіжного руху в Україні у другій половині 1980-х - 2000-х рр.

Дисертантка, опрацювавши широке коло джерел, здобутки своїх попередників, об'єктивно, залучаючи новітні методи і принципи дослідження, вивчила форми, напрямки та специфіку молодіжного руху в Україні. У роботі визначено зміни пріоритетів у діяльності неформальних молодіжних об'єднань на різних етапах боротьби за створення незалежної української державності. У дисертації встановлено основні закономірності переростання локальних, малочисельних молодіжних груп у масові громадсько-молодіжні рухи, досліджено соціальний склад членів молодіжних демократичних організацій на різних етапах їх діяльності. У роботі всебічно вивчено еволюцію сучасного молодіжного руху в контексті політичних перетворень в Україні у 1985-х - 2000-х рр., з'ясовано соціально-економічні причини, ідейні витоки сучасного молодіжного руху, а також умови, що сприяють подальшому розвитку молодіжних організацій. Автор дисертації визначила роль і значення молодіжного руху в розбудові сучасної української державності.

Ключові слова: молодіжний рух в Україні, молодіжна демократична ініціатива, національна свідомість, державницька ідеологія в Україні.

Шаповал В. В. Молодежная демократическая инициатива в контексте возрождения национального сознания и формирования государственнической идеологии в Украине (вторая половина 1980-х - 2000-е гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черкасский национальный университет имени Б.Хмельницкого - Черкассы, 2008.

В работе освещен вопрос развития молодежного движения в Украине во второй половине 1980-х гг. Диссертант обосновала утверждение о том, что кризис общественно-политических и социально-экономических основ советской модели государственности, ценностных ориентиров советских людей - причины формирования демократических форм молодежного движения в УССР во второй половине 1980-х гг. В них украинская советская молодежь стремилась к самореализации, к самоопределению в структуре советского общества.

Комплексное изучение и анализ исторического развития молодежного демократического движения в УССР позволили определить, что именно в 1986-1987 гг. делаются первые попытки создания альтернативных комсомолу молодежных общественных организаций: дискуссионных клубов, Украинского Демократического Союза и т. д. 1989-1990 гг. - период наибольшей политической активности украинской молодежи, Всеукраинских молодежных и студенческих организаций. Особенно активными были Украинский культурологический клуб (г. Киев), „Общество Льва” (г. Львов), общество “Пересвіт” (г. Ровно), общество “Вертеп” (г. Тернопіоь) и другие.

Установлено, что события августа 1991 г. стали отправной точкой в истории современного этапа демократического молодежного движения в Украине. Для молодежных структур демократической ориентации открылись широкие возможности для развития своего влияния на молодежь Украины.

Молодежное движение в Украине и его развитие в 1993 - 1996 гг. полностью соответствовали положению дел, характерных для этого времени в республике. Подъем демократической молодежной инициативы в 1989 - 1992 гг. начал в 1993 - 1996 гг. угасать. Общий кризис в Украине стал причиной кризиса и молодежного движения.

В представленном исследовании определено, что в начале ХХІ в. в Украине действует более 300 региональных молодежных общественных и политических структур, которые занимаются разрешением молодежных проблем. При этом сохраняется широкий спектр их социально-политических ориентаций: политические, политически нейтральные, культурологические, спортивные, развлекательные и т. д.

В диссертации автор доказывает, что проблемы духовного, культурного воспитания и развития современной украинской молодежи должны пребывать под постоянным вниманием государства. Ведь именно молодежь - будущее страны. От того на каких ценностях и принципах она воспитана, во многом зависит перспектива Украины.

Ключевые слова: молодежное движение в Украине, молодежная демократическая инициатива, национальное сознание, государственническая идеология в Украине.

Shapoval V.V. Youth democratical initiatives in the context of rebirthing the national consciousness and forming of state ideology in Ukraine (the second half of 1980-2000) - Manuscript.

The dissertation for achieving the professor grade in history from the specialization 07.00.01 - History of Ukraine. - Cherkassy Bohdan Khmelnytskij National university. - Cherkassy, 2008.

The dissertation deals with the growth of informal youth movement in Ukraine in the second half of 1980-2000.

The dissertate worked with a lot of sources, used the achievements of her predecessors, studied the forms, aims and peculiarities of youth movement in Ukraine using new methods and ways of investigation. There were defined the changes of priorities in the activities of informal youth movements on the different stages of the struggle for Ukrainian independence. There are discovered the main peculiarities of growing of the local groups into mass social youth movements, explored the social structure of the members of youth democratical organizations on the different stages of their activities. The evolution of modern youth movement in the context of the political changes in Ukraine in 1985-2000 is studied precisely, discovered the main social-economic reasons, idea sources of the modern youth movement and the conditions, which help to growth and development of youth organizations. The author of the dissertation defined the role and meaning of the youth movement for the developing of Ukrainian independence.

Key words: youth movement in Ukraine, youth democratical initiatives, national consciousness, state ideology in Ukraine.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Етап політичних і соціально-економічних трансформаційних перетворень, що пережило українське суспільство в кінці ХХ століття стало часом, коли Україна остаточно утвердила себе як суверенна держава. За сучасних умов перед Україною стоять, однак, не менш важливі завдання пошуку дієвих шляхів подальшого розвитку, які б відповідали її історичним традиціям та новітнім світовим тенденціям суспільного прогресу. Майбутнє України значною мірою залежить від того, яким його собі бачить українська молодь, які позитивні звершення вона прагне і здатна зробити для демократизації всіх сторін життя, якого забарвлення надає новим політико-економічним тенденціям та поширенню справді гуманістичних цінностей громадянського суспільства.

Значення молоді, її творчої, зацікавленої участі у вирішенні динамічних проблем життя країни складно переоцінити. Досвід переконливо свідчить, що справжній прорив суспільства на вищий ступінь розвитку можливий лише тоді, коли до реформаційних процесів широко залучається молоде покоління, яке активно підтримує їх своєю участю в реалізації. Виходячи з цього, ґрунтовне, всебічне, зважене дослідження проблем молоді є об'єктивно необхідним для успішного вирішення цілого комплексу завдань на майбутнє, що постають перед українською нацією та державою.

Таким чином, вивчення молодіжної демократичної ініціативи в контексті відродження національної свідомості та формування державницької ідеології в Україні в другій половині 1980-х - 2000-х рр. є цілком актуальним як з наукової, так і суспільної точок зору, чим і обумовлене звернення дисертантки до цієї теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами та темами. Дисертацію виконано згідно з комплексною науковою темою кафедри новітньої історії Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького “Державотворчі процеси на Середньому Подніпров'ї в контексті творення державності України” (номер державної реєстрації 0199U003996).

Об'єктом дослідження є український молодіжний рух та діяльність молодіжних організацій в контексті загального суспільно-політичного життя в Україні у другій половині 1980-х рр. - 2000-х рр., основний зміст якого вирішальною мірою визначався боротьбою національно-демократичних сил за здобуття державної незалежності України, за демократичні перетворення на шляху становлення та утвердження громадянського суспільства з соціально орієнтованою ринковою економікою.

Предметом вивчення є конкретні реалії суспільно-політичного, соціально-економічного та національно-культурного життя української молоді, які обумовили виникнення сучасного українського молодіжного руху, основні закономірності формування організаційних структур молодіжних утворень, діяльність неформальних угрупувань та громадянсько-політичних молодіжних об'єднань у процесі національно-державного та духовного відродження, взаємовідносини молодіжних організацій з державними органами та іншими політичними силами.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1985 р. - 2000 - ні рр. Вибір нижньої хронологічної межі обумовлено тим, що на другу половину 1980-х рр. припадає початок зародження в Україні перших молодіжних неформальних угрупувань, на основі котрих у подальшому оформилися опозиційні до комсомолу та піонерської організацій молодіжні об'єднання; верхньої - тим, що аналіз основних явищ та тенденцій молодіжного руху останніх років дає можливість комплексно розуміти динаміку сучасних подій та повною мірою спрогнозувати напрямок та темпи їхнього подальшого розвитку. В окремих випадках, для повноти викладу теми, дисертантка вдавалася до ретроспективного аналізу.

Територіальні межі дослідження. Опрацьовані матеріали стосуються сучасних кордонів України (до 24 серпня 1991 р. Української РСР у складі СРСР).

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі новітніх методологічних підходів, опублікованих та вперше залучених до широкого наукового обігу джерел, здобутків історіографії комплексно дослідити формування, становлення та розвиток демократичного молодіжного руху в Україні у другій половині 1980-х рр. - 2000-х рр.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:

з'ясувати стан наукової розробки обраної для вивчення теми, визначити ступінь репрезентативності її джерельної бази;

встановити періодизацію зародження та розвитку неформального молодіжного руху на заключному етапі існування тоталітарної системи в СРСР;

розкрити роль молодіжних організацій та об'єднань в розбудові незалежної України 1991 - 2000-ні рр.;

визначити основні етапи розвитку сучасного молодіжного руху, враховуючи тенденції суспільно-політичного життя України останнього десятиліття;

проаналізувати організаційну структуру молодіжного руху, основні напрямки діяльності, соціальний склад учасників;

узагальнити результати дослідження діяльності молодіжних організацій та об'єднань, визначивши при цьому їхні роль, місце та значення у становленні громадянського суспільства незалежної України.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, воно є одним із перших комплексних наукових робіт, в якому на дисертаційному рівні:

розкрито форми, напрямки та специфіка молодіжного руху в Україні;

визначено зміни пріоритетів в діяльності неформальних молодіжних об'єднань на різних етапах боротьби за створення незалежної української державності;

встановлено основні закономірності переростання локальних, малочисельних молодіжних груп у масові громадсько-молодіжні рухи;

досліджено соціальний склад членів молодіжних демократичних організацій на різних етапах їх діяльності;

всебічно вивчено еволюцію сучасного молодіжного руху в контексті політичних перетворень в Україні у 1985-х - 2000-х рр.;

з'ясовано соціально-економічні причини, ідейні витоки сучасного молодіжного руху, а також умови, що сприяють подальшому розвитку молодіжних організацій;

визначено роль і значення молодіжного руху в розбудові української державності.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що фактологічний матеріал, теоретичні положення, висновки і узагальнення, що містяться у роботі, суттєво розширюють сучасні знання з історії молодіжної демократичної ініціативи в контексті відродження національної свідомості та формування державницької ідеології в Україні в другій половині 1980-х - 2000-х рр., а відтак сприяють інтенсифікації досліджень як із цієї, так і дотичних та суміжних тем. Результати роботи можуть залучатися для розробки лекційних курсів, проведення спецсемінарів, створення підручників та навчальних посібників з історії України окресленого періоду. Матеріали дисертації можуть стати у нагоді відповідним структурам у формуванні загальних засад молодіжної політики на сучасному етапі, консолідуючи тим самим молодіжний рух в спільне русло демократичних сил України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри новітньої історії Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. Загальна концепція дослідження знайшла своє відображення у доповідях і повідомленнях на Сімнадцятій науковій сесії осередку наукового товариства ім.. Шевченка у Черкасах (Черкаси, 2006 р.), Третіх (Міжнародних) Гуржіївських історичних читаннях (Черкаси, 2007 р.), ІІІ Міжнародній конференції “Знаки питання в історії України: регіональний вимір української історії” (Ніжин, 2007 р.), ІІІ Международной научно-практической конференции “Дни науки - 2007” (Дніпропетровськ, 2007 р.).

Публікації. Основні положення й висновки автором викладено в 7 публікаціях, 4 з яких - у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 2,9 друкованих аркушів.

Обсяг та структура дисертації зумовлені метою, завданнями, проблемно-хронологічним принципом дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (443 позицій). Загальний обсяг рукопису становить 224 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, хронологічні та територіальні межі, сформульовано мету і завдання дисертації, розкрито наукову новизну і практичне значення, викладено інформацію про апробацію одержаних результатів та публікацій.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база та методи дослідження”, що складається з двох взаємопов'язаних підрозділів, проаналізовано стан наукового вивчення теми, рівень і повноту її джерельного забезпечення, окреслено методологію дослідження.

Умовно, виходячи із історіографічних критеріїв, запропонованих В. Коцуром і А. Коцуром, Я. Калакурою Коцур В. Історіографія історії України: Курс лекцій / В. Коцур, А. Коцур. - Чернівці, 1999.; Калакура Я. Українська історіографія: Курс лекцій / Я. Калакура. - К., 2004., в історіографії з питань, співзвучних із нашою темою, можна виокремити два періоди: радянський (до 1991 рр.) та новітній (1991 - 2000-ні рр.).

Молодіжною проблематикою радянське суспільствознавство займалось достатньо давно. Однак до середини 1980-х рр. основний напрямок досліджень було спрямовано на однобічне висвітлення місця і ролі в житті радянської молоді офіційного державного репрезентанта інтересів молодого покоління - комсомолу та піонерської організації Карпухин О. И. Комсомол в вузе / О. И. Карпухин. - М. : Молодая гвардия, 1981.; Третий семестр. Справочное пособие по организации деятельности студенческих отрядов. ? М. : Молодая гвардия, 1983.; Криворученко В. К. Единство цели: Некоторые аспекты партийного руководства комсомолом в условиях развитого социализма / В. К. Криворученко. ? М. : Молодая гвардия, 1980.; Пивненко А. С. Комсомол в условиях развитого социализма: ВЛКСМ в политической системе развитого социализма / А. С. Пивненко. - К. : Политиздат Украины, 1981.; Плаксий С. И. Отклонение от норм социалистического образа жизни в молодежной среде: сущность и пути преодоления / С. И. Плаксий. ? М. : Молодая гвардия, 1986.; Алексеева В. Г. Молодой рабочий: Формирование ценностных ориентаций / В. Г. Алексеев. ? М. : Мысль, 1983.; Блинов Н. Политическая культура и молодежь / Н. Блинов, Ю. Ожегов, Ф. Шереги. ? М. : Молодая гвардия, 1982.; Богданова Т. П. Молодой рабочий: гражданское и профессиональное становление / Т. П. Богданова. - Минск : Беларусь, 1981.. Процеси демократизації радянського суспільства, що розпочались в другій половині 1980 рр. примусили партійне керівництво, дослідників-суспільствознавців виявити належну увагу до швидкого зростання суспільної активності молоді. Почали з'являтись праці, в яких досліджувались наслідки деідеологізації та влив на суспільство розпочатого процесу плюралізації в радянському суспільстві Идеологический плюрализм: видимость и сущность / редкол. : Б. Н. Бессонов, И. С. Нарский и др. ? М. : Мысль, 1987. . Звичайно, що за інерцією роботи “радянського типу” висвітлення продовжували виходити і в другій половині 1980-х рр., однак за умов послаблення ідеологічного контролю було покладено початок ґрунтовному і докладному вивченню молодіжних проблем Ильинский И. М. Развитие социализма и молодежь / И. М. Ильинский // Коммунист. - 1987. ? № 6. .

У кінці 1980-х рр. з'явився вже цілий ряд цікавих аналітичних досліджень В. Печенова, В. В'юніцького, І. Кашуби, С. Волошина, М. Молчанова, О. Шаповалова та інших, зміст яких майже повністю був позбавлений вульгарно-догматичного підходу в аналізі реальних проблем суспільно-політичного життя Неформалы: кто они? Куда зовут? / под ред. В. Печенова, В. Вьюницкого. - М. : Политиздат, 1990.; Волошин С. Самодеятельные социальные инициативы и проблемы социализации молодёжи / С. Волошин // Вестник Харьковского университета. - 1989. ? № 342.; Молчанов М. Рок “легалізовано”… що далі? (Соціологічний аналіз музичних вподобань молоді республіки) / М. Молчанов, О. Шаповалов // Соціалістична культура. - 1989. ? № 7 (липень).. У поле зору дослідників потрапили не лише факти занепаду комсомолу, швидкий прихід на зміну йому новоявленого неформалітету, але і закономірності його появи і наслідки, до яких призводила зростаюча молодіжна ініціатива Коляка І. В. Молодіжний рух як об'єкт наукового дослідження / І. В. Коляка // Вивчення молоді на сучасному етапі: питання методології і методики. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 11?12 жовтня 1995 року. - К., 1996.; Неформалы: Социальные инициативы / сост. С. Н. Юшенков. - М. : Московский рабочий, 1990.; Неформальная волна. ? М. : Изд-во при ВКШ, 1990.; Неформальные объединения молодёжи вчера, сегодня… а завтра? Сб. статей / подгот. В. В. Семенова. - М., 1988.; Неформальные объединения молодёжи: Методические рекомендации / подгот. А. К. Бычко. - К., 1988.. Серед робіт, присвячених зародженню неформальних рухів в СРСР в кінці 1980-х рр., вирізняється збірник наукових праць “Общественные самодеятельные движения: проблемы и перспективы”, що вийшов в 1990 році Кащеева Е. В. Общественно-политическое самодеятельное движение молодёжи / Е. В. Кащеева // Общественные самодеятельные движения: проблемы и перспективы. Сб. науч. тр. / НИИ культуры. - М., 1990.; Сундиев И. Ю. Молодёжные движения в контексте социальной самодеятельности / И. Ю. Сундиев // Общественные самодеятельные движения: проблемы и перспективы. Сб. науч. тр. - М., 1990.; Суслова Е. А. Основные направления неформальных движений (1987?1988 гг.) / Е. А. Суслова // Общественные самодеятельные движения: проблемы и перспективы. Сб. науч. тр. - М., 1990.; Елгашин К. Б. Самиздат - трибуна гласности / К. Б. Елгашин // Общественные самодеятельные движения: проблемы и перспективы. Сб. науч. тр. - М. : Изд-во НИИ культуры, 1990..

Вчені значно збільшили свою увагу і наукову принциповість до вивчення проблем соціальної активності, форм прояву молодіжної ініціативи, все частіше звертались до аналізу проблеми створення і діяльності різноманітних молодіжних організацій і об'єднань Яницкий О. Общественные инициативы и самодеятельность масс / О. Яницкий // Коммунист. ? 1986. ? № 8., з'явилися спеціальні праці, в яких розглядалася зміна ситуації для молоді у сучасних суспільних умовах, викликаних наслідками науково-технічної революції, інформатизації та комп'ютеризації суспільства Козлов А. А. Молодой человек: становление образа жизни / А. А. Козлов, А. В. Лисовский. ? М. : Политиздат, 1986.; Воробьев Г. Г. Молодежь в информационном обществе / Г. Г. Воробьев. ? М. : Молодая гвардия, 1990..

У другій половині 1980-х - на початку 1990-х рр. у ряді провідних вітчизняних вузів було створено соціологічні та політологічні науково-дослідні лабораторії, цілком конкретним завданням яких було відслідковувати молодіжну активність, форми вияву неформальних ініціатив та тенденції до зростання молодіжного руху. У результаті, почали виходити дійсно унікальні на той час роботи, наприклад, монографія Г.Чередниченка та В.Шубкіна Чередниченко Г. А. Молодежь вступает в жизнь / Г. А. Чередниченко, В. Н. Шубкин. ? М. : Молодая гвардия, 1985.. У травні місяці 1990 року в Києві було проведено представницьку науково-практичну конференцію, учасники котрої обговорили широке коло молодіжних проблем. За її результатами було видано ґрунтовний збірник матеріалів.

Численною, хоч і досить різноплановою, є література з проблем студентської молоді. До найбільш цікавих праць стосовно проблем формування спеціалістів з вищою освітою суто радянського періоду слід віднести колективні монографії Л.Марченка та О.Стояна, О.Кащеєвої Марченко Л. А. Семестры гражданской зрелости: коммунистическое воспитание молодежи в студенческих отрядах / Л. А. Марченко, А. Н. Стоян. - К. : Вища школа, 1988.; Марченко Л. А. Высшая школа и трудовое воспитание будущих специалистов: Практика 60?80-х годов, уроки, проблемы перестройки. (На материалах партийных организаций Украины) / Л. А. Марченко. - К. : Молодь, 1991.; Кащеева Е. В. Общественно-политическое самодеятельное движение молодёжи / Е. В. Кащеева // Общественные самодеятельные движения: проблемы и перспективы. Сб. науч. тр. / НИИ культуры. - М., 1990. .

Напередодні розпаду Радянського Союзу вийшов цілий ряд видань, автори котрих пробували по-новому критично переоцінити роль комсомолу та дати науково виважену, об'єктивну оцінку тогочасного стану молодіжного руху. Це, насамперед роботи М.Панова, Г. Борисова , О. Уварової та інших авторів, серед яких і колективи молодіжних дослідницьких центрів Молодёжь и демократизация советского общества. Социологический анализ. - Минск : Наука і тэхніка, 1990.; Молодёжные проблемы и становление правового государства. Теоретический курс и юридический практикум / под. общ. ред. Н. И. Панова, Г. А. Борисова ; Харьк. юрид. ин-т им. Ф. Э. Дзержинского. - К. : Молодь, 1990.; Молодёжный ренессанс. (Проблемы социализации молодёжи). - М. : Наука, 1990.; Молодёжь в процессах обновления советского общества. Сб. науч. ст.. - М. : ВКШ при ЦК ВЛКСМ, 1989.; Общественное сознание и молодёжь. Сб. статей аспирантов и молодых ученых. - М. : ВКШ при ЦК ВЛКСМ, 1989.; Уварова Е. Л. Молодёжь и реальности современного мира / Е. Л. Уварова. - Х. : Основа, 1990.

З розпадом Радянського Союзу українське суспільствознавство отримало принципово нові широкі можливості для розвитку. З цього часу ми можемо виокремити наступний період у розвитку історіографії молодіжного руху. Слід зазначити, що першим кроком у цьому напрямку було створення у 1991 р. “Українського науково-дослідного інституту проблем молоді”, який очолив О. Яременко. Вже на початку 1990-х рр. його колектив підготував десятки спеціальних досліджень з історії молодіжного руху в Україні, його місця і ролі у процесі новітнього державотворення Молодёжная политика: опыт, проблемы, перспективы. Материалы междунар. науч.-практ. конф. В 2-х ч. - К. : УкрНИИ проблем молодёжи, 1992. - Ч. 2.; Вопросы политического лидерства: (Информационно-методический сборник). - К. : УкрНИИ проблем молодёжи, 1992.; Молодіжний і дитячий рух в Україні: історія та генезис. - К. : УкрНДІ проблем молоді, 1993.; Головенько В. А. Український молодіжний рух: історія та сьогодення / В. А. Головенько, О. А. Корнієвський ; Український НДІ проблем молоді. - К. : Наук. думка, 1994.; Головенько В. А. Український молодіжний рух у ХХ ст.: Історико-політологічний аналіз основних періодів / В. А. Головенько ;Український НДІ проблем молоді. - К. : Вид-во АЛД, 1997. .

В змістовній колективній монографії В. Бебика, М. Головатого, В. Ребкала Бебик В. М. Політична культура сучасної молоді / В. М. Бебик, М. Ф. Головатий, В. А. Ребкало. - К. : Вид-во АЛД, 1996. крізь призму конкретних динамічних політичних трансформацій показано широкий спектр проблем, існуючих в сучасному молодіжному середовищі. неформальний молодіжний державність

Ґрунтовно досвід формування концепції молодіжної політики в Україні у 1970-80-ті рр. проаналізовано в монографії М. Головатого Головатий М. Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення / М. Ф. Головатий ; Укр. НДІ проблем молоді. - К. : Наук. думка, 1993., О. Корнієвського, В. Головенька Корнієвський О. А. Молодіжний рух в новітній історії України (друга половина 80-х - початок 90-х років) : автореф. дис. … канд. іст. наук : 07.00.01 „Історія України” / О. А. Корнієвський. - К., 1993.; Головенько В. А. Зародження українського молодіжного руху. Генезис молодіжного руху України: історія і сучасність / В. А. Головенько // Ракурс УІМ. Науково-інформаційний бюлетень. - 1994. ? № 1 (Січень).; Головенько В. А. Молодіжний рух в Україні: історія і сьогодення / В. А. Головенько // Рідна школа. - 1993. ? № 5.; Головенько В. А. Історичний досвід, становлення та сучасні тенденції розвитку молодіжного руху в Україні / В. А. Головенько, О. А.Корнієвський, В. І. Прилуцький // Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання. Зб. наук. публікацій Українськ. ін.-ту соціальних досліджень за підсумками виконаних наукових програм і проектів у 1993 році. Вип. 3. - К., 1994..

Над проблемами самовизначення та соціальної адаптації молодого покоління плідно працює декілька провідних спеціалістів Центру дослідження проблем громадянського суспільства. Серед них вирізняється робота В. Куліка, Т. Голобуцької, О. Голобуцького Кулік В. Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива: Дослідження / В. Кулік, Т. Голобуцька, О. Голобуцький. - К. : Центр дослідження проблем громадянського суспільства, 2000..

Враховуючи ту обставину, що на розвиток сучасного молодіжного руху значно впливала політична ситуація в країні, а особливо такий чинник, як фактичне затвердження в добу перебудови політичного плюралізму, до розгляду проблеми становлення українського молодіжного руху слід залучити наукові праці з вітчизняної політології та партології Є. Базовкіна, В. Кременя, О. Голобуцького, Т. Криворученка, В. Кулика, В. Якушика та інших авторів Базовкін Т. Партії та громадські об'єднання України / Т. Базовкін, В. Кремінь. - К., 1994.; Кремень В. Г. Політичні партії України: порівняльний аналіз програмних документів. (Наукова доповідь національного інституту стратегічних досліджень) / В. Г. Кремень, Є. Г. Базовкін. - К., 1993. - Вип. 18.; Кремень В. Г. Соціально-політична ситуація в Україні: Стан і тенденції розвитку: Середина 1993 року. (Наукова доповідь національного інституту стратегічних досліджень) / В. Г. Кремень, Є. Г. Базовкін, М. Д. Міщенко, В. Небоженко. - К., 1993. - Вип. 15.; Голобуцький О. П. Політичні партії України / О. П. Голобуцький, Т. Г. Криворучко, В. О. Кулик, В. М. Якушик ; Національний ун-т “Києво-Могилянська академія”, Центр суспільно-політичних досліджень. - К. : Кобза, 1996. . Особливо цінним для комплексного розуміння політичного розвитку України в ракурсі ХХ ст. є дослідження українських істориків та політологів Б. Вола, Я. Малика, С. Гелея з історії суспільних рухів та політичних партій в Україні Вол Б. Д. Нариси з історії суспільних рухів та політичних партій в Україні (ХІХ?ХХ ст.): Навч. посібник / Б. Д. Вол, Я. Й. Малик, С. Д. Гелей та ін. - Л. : Вид-во “Світ”, 2001. , А. Білоуса, О. Гараня, К. Богомаза Білоус А. Політичні об'єднання України / А. Білоус. - К. : Украина, 1993.; Гарань О. Ідейні засади лівого руху в Україні: чи відбувається дрейф до соціал-демократії?: Матеріали до семінару “Ідейні засади лівого руху в Україні” / О. Гарань, О. Майборода ; Національний ун-т “Києво-Могилянська академія”. - К. : Стилос, 1999.; Гарань О. В. Від створення Руху до багатопартійності / О. В. Гарань. - К. : Либідь, 1992.; Гарань О. В. Убити дракона: З історії Руху та нових партій України / О. В. Гарань. - К. : Либідь, 1993.; Богомаз К. Ю. Політичні партії і організації на Україні (друга половина 80-х - початок 90-х років ХХ ст.). Монографія / К. Ю. Богомаз. - К. : ІПК при КДУ, 1992. , Т. Щепанської та С. Савченко Щепанская Т. Б. Символика молодёжной субкультуры: Опыт этнографического исследования системы 1986?1989 гг. - С.Пб. : Наука, 1993.; Савченко С. В. До питання про вивчення молодіжного неформалітету / С. В. Савченко // Вивчення молоді на сучасному етапі: питання методології і методики. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 11?12 жовтня 1995 року. - К., 1996..

Значний комплекс різнопланових публікацій, стосовно загальних питань та злободенних проблем життя молоді, що стосуються, форм і методів прояву соціальної та політичної активності молоді, містять, матеріали наукових та науково-практичних конференцій, матеріали фестивалів молоді та студентів, конгресів, звіти молодіжних об'єднань, матеріали з'їздів молодіжних організацій, звіти обласних комітетів молодіжних організацій Молодь - майбутнє України. Матеріали ХV Всесвітнього фестивалю молоді та студентів. - Б.м. : Б. в., Б. р.; Україні - наші серця: Матеріали V Світового конгресу українських молодіжних організацій. Київ, 16?17 серпня 2001 року. - К. : Український ін-т соціальних досліджень, 2001.; Підтримуючи майбутнє. Річний звіт УНКМО. - Б. м. : Б. в., 2000.; Молодіжний рух Донецької області. Інформаційна довідка. - Донецьк: Донецький обласний комітет молодіжних організацій, 2000.; Хто є хто. Молодіжний рух Рівненщини (Довідник). - Рівне, 2000..

В цілому, слід однак зазначити, що, незважаючи на значний і плідний попередній доробок, вже в силу специфічних обставин надзвичайної динамічності сучасного цивілізаційного розвитку, дослідження молодіжної проблематики продовжують зберігати свою актуальність. Як в Україні, так і у всьому світі ця тема постійно потребує додаткового продовження свого невпинного висвітлення та все нового осмислення.

Вивчення молодіжної демократичної ініціативи в контексті відродження національної свідомості та формування державницької ідеології в Україні (друга половина 1980-х - 2000-ні рр.) ґрунтується на аналізі та залученні значного комплексу джерел. Історичні джерела, що є в розпорядженні дослідників, у сучасній українській історичній науці, враховуючи напрацювання з цього приводу І. Ковальченка, М. Ковальського, Л. Пушкарьова, С. Шмідта, прийнято класифікувати за типами і видами. За походженням та цільовим призначенням до написання нашої дисертації були залучені наступні види письмових джерел: законодавчі акти Верховної Ради та Укази і розпорядження Президента України; документи і матеріали державних і місцевих органів влади (закони, підзаконні, нормативні акти, постанови, рішення, розпорядження); молодіжні програми та проекти, програмно-нормативні, статутні документи партій, організацій, рухів, об'єднань; статути та положення комітетів та молодіжних фондів; спеціальні довідникові відомчі видання з проблем молоді відділів у справах молоді, молодіжних фондів, які концентровано зосереджені в різноманітних за своїм змістом і часом виходу збірниках документів і матеріалів; збірники документів, які присвячені діяльності комсомолу; документальні видання про початковий стан молодіжного руху України; збірники та довідники (“Информационно-методический сборник”, “Інформаційно-методичний бюлетень”, “Молодёжь СССР: Статистический сборник”, “Хто є хто. Молодіжний рух Рівненщини (Довідник)”, “По итогам республиканского социологического исследования” та інші); проект національної комплексної програми “Молодь України”; періодична преса. Автором залучено понад двадцять найменувань тогочасних періодичних видань. Серед них домінують матеріали “Литературной газеты”, “Московской правды”, “Зеркала недели”, “Молоді України”, “Вітчизни”, “Політичної думки”, “Молодої республіки”, “Державності”, “Ракурсу” та інших. За жанровим походженням матеріали періодики поділяються на публікації в газетах та журналах.

Отже, залучена до дисертації джерельна база є достатньо представницькою, дозволяє вповні вирішити дослідницькі завдання, досягти поставленої мети та розкрити обрану для вивчення тему.

Методи дослідження під час опрацювання обраної для вивчення теми визначалися специфікою об'єкта та предмета дослідження, його метою та завданнями. Автор при виборі методологічного інструментарію була свідома того, що проблема методології дослідження є однією зі складних, дискусійних та актуальних для новітньої української історичної науки.

Серед комплексу основних дослідницьких методів історичного пізнання пріоритет належить діалектичному, антропологічному, аналітично-синтетичному, історико-генетичному, історико-порівняльному, історико-типологічному, історико-системному, історико-хронологічному та історико-ситуаційному, методу класифікації.

Важливою складовою теоретико-методологічної основи дисертації стали принципи багатофакторності та синкретизму (передбачають дослідження проблеми крізь призму взаємозв'язків суспільно-політичних, соціально-економічних та національно-культурних чинників).

Статистичний дозволив виявити тенденції зростання (падіння) молодіжної ініціативи, прослідкувати динаміку збільшення чисельності регіональних та всеукраїнських молодіжних організацій через аналіз таблиць, середніх величин тощо.

Таким чином, дисертація ґрунтується на новітніх методологічних підходах, що дозволило вповні реалізувати задекларовані дослідницькі завдання.

У другому розділі “Молодіжний рух в Україні у вирі політичних подій другої половини 80-х років ХХ ст.”, що складається з двох взаємопов'язаних підрозділів, висвітлено суспільно-політичні та соціально-економічні передумови виникнення демократичних форм молодіжного руху, активізацію суспільної свідомості молоді та зародження неформального молодіжного руху в Україні (кінець 1980-х рр.).

Довготривалий період бюрократичного нав'язування вищою партноменклатурою КПРС “сухих” та нежиттєздатних, часто суспільно негуманних цінностей зробили з ідеї комунізму свого роду химеру, недосяжну і нереальну. Всі ті постулати, які були закладені в основу виховання підростаючого покоління почали у зазначений період катастрофічно втрачати свій зміст і своє ідейне навантаження. За таких умов розпочалася фактична ревізія декларативних ідеологічних шаблонів виховного і навчального спрямування.

Попри гучні декларації, держава не могла забезпечити молоде покоління в цілому сучасною освітою, яка б відповідала світовим стандартам чи хоча б новим економічним умовам. Досить красномовним у цьому відношенні є факти, що демонструють рівень турботи держави про своє молоде покоління. У середині 1980-х років частка витрат на освіту у відсотках до валового національного продукту складала в СРСР лише 2,7% (у Франції - 7,1%, Японії - 6,3%). У цілому ж видатки на освіту в розрахунку на душу населення в 1985 році в США були вищими, ніж у СРСР у 6 разів.

У реальному житті, у практиці роботи установ, що мали опікуватися проблемами молоді, такі об'єктивні, вкрай тривожні для системи дані інтерпретувалися, однак, по-іншому. Реальне становище, як правило, прикрашалось або й просто приховувалося. Механізм формування світоуявлення реалізовувався у вигляді механічного, неефективного політичного “вишколення” молодих людей у дусі давно віджитих ідеологічних догм без урахування їхньої відповідності новим життєвим реаліям.

Правлячі кола, відчуваючи дедалі наростаюче невдоволення молодого покоління, не могли все ж залишатися повністю байдужими. Спеціальною постановою ЦК КПРС “Про 50-річчя ВЛКСМ і завдання комуністичного виховання молоді” у Верховній Раді СРСР, Верховних Радах союзних республік, а також у місцевих Радах народних депутатів було створено постійні комісії у справах молоді. Таке зовнішнє пожвавлення у ставленні до вирішення проблем молоді, однак, практично не поліпшило ситуацію. Фактично це були лише офіційні заяви про турботу і піклування. Насправді ж турбота про молоде покоління звужувалася до контролю молодіжної самодіяльності в межах офіційних структур.

Через таку відмінність між деклараціями та життєвими реаліями, за умов поступової демократизації суспільства, швидко стала поглиблюватися суперечність між офіційною організованою молодіжною ініціативою, яку уособлював ВЛКСМ, та зростаючою молодіжною соціально-політичною самодіяльністю. У другій половині 1980-х рр. неформальна молодіжна ініціатива почала настільки широко виходити за межі офіційної ідеології, що це стало очевидним і невідворотнім фактом громадсько-політичного життя суспільства.

У другій половині 1987 р. дисиденти старшого (першого) покоління активізували популяризацію своїх суспільно-політичних ідей, зокрема члени забороненої Української гельсінської групи привселюдно заявили про відродження своєї організації. Українська гельсінська група отримала активну підтримку національно свідомої молоді. Під впливом УГС у Львові в 1988 р. було створено громадський комітет з організації, підтримки і проведенню різних за своїм спрямуванням мітингів. Організовані групи “неформальної молоді” приваблювали не лише “свіжою”, оновленою ідеологією, але і масовістю, масштабністю: деякі такі об'єднання нараховували в ряді міст від 500 до 3000 осіб. У 1988 р. молодіжні самодіяльні групи діяли в Україні більше ніж у 200 напрямках. Всього ж у цей час в Україні було створено біля 20 тисяч самодіяльних молодіжних об'єднань.

У 1986-1987 рр. розпочинаються перші, нерішучі спроби зі створення альтернативних комсомолу молодіжних суспільних організацій. З того ж часу в Україні починають виникати і активно діяти молодіжні дискусійні клуби, на арену суспільно-політичного життя, зокрема, виходить Український Демократичний Союз. На передодні ХХ з'їзду ВЛКСМ, в кінці весни - на початку літа 1987 р., мережа дискусійних молодіжних клубів почала швидко розростатися і збільшувати кількість своїх учасників. До 1989 р. лише в Києві розгорнули свою діяльність такі дискусійні клуби, як Студентський дискусійний клуб, “Еврика”, Клуб старшокласників “Позиція”, громадсько-політичний клуб “Сторінки вітчизняної історії” в Жовтневому палаці культури, українознавчий клуб “Спадщина” в АН УРСР, політвідеоклуб у філіалі музею Леніна. Подібні форми практикувались також у Харкові, Чернівцях, Львові та інших містах. У жовтні 1987 р. група молодих художників, архітекторів, аспірантів вузів міста Львова, які виступали за збереження унікального пам'ятника історії та культури - Личаківського меморіалу, об'єдналися в “Товариство Лева”.

Лише протягом 1988 р. в Україні виникло більше 3 тис. молодіжних організацій, дискусійно-політичних клубів та неформальних об'єднань, які згуртували і надали можливість проявити свої відверті вподобання 72 тисячам, більшість в яких становила молодь.

На 1988 р. молодіжний неформальний рух почав різко змінювати своє політичне обличчя. Палітра молодіжних неформальних організацій стала ще більш різноманітною і контрастною. За умов наростання динаміки демократичних процесів у середовищі членів суспільно-політичних молодіжних організацій викристалізувалось усвідомлення того, що настав час офіційного протесту. Першими такого роду зрілість виявили представники київського студентського молодіжного руху. У березні 1988 р. ініціативна група студентів фізичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка створила товариство “Громада”. З часом це товариство стало популярним і на інших факультетах.

Офіційні молодіжні організації, в силу своєї звичної інерції і безініціативності, на неформальний рух реально зреагували з очевидним запізненням - лише на передодні руйнування радянської системи. Про різкий спад інтересу молоді до ВЛКСМ красномовно свідчать цифри, що демонструють кількісний склад членів ВЛКСМ, членів і кандидатів в члени КПСС в складі ВЛКСМ. Якщо у 1982 р. членів ВЛКСМ нараховувалось 41,4 млн., а чисельність членів і кандидатів в члени КПРС в складі ВЛКСМ - 1,5 млн., то у 1990 р. - відповідно 31,2 млн. і 0,7 млн. осіб. У 1991 р. у лавах ВЛКСМ нараховувалося лише 23,6 млн. осіб. В Україні ці показники зберігали таку ж тенденцію. ЛКСМУ на 1 січня 1985 р. в своїх лавах нараховувала 6718 тисяч молодих людей, 1 липня 1991 р. - 3416 тис. осіб.

У 1989 р. в Україні процес політизації громадського руху все більше посилювався. Під впливом поглиблення суспільно-політичних процесів, і в зв'язку із різким збільшенням кількості неформальних об'єднань і молодіжних організацій в Україні виникла ідея створення нової офіційної української молодіжної організації. На базі львівського Студентського братства 25 травня 1989 р. була створена перша чисельна офіційна українська молодіжна організація - Львівське Студентське братство. Її активно підтримали Рух, Товариство української мови ім. Т. Шевченка, Товариство Лева. В Одесі була утворена Українська народна асоціація “Вільна хвиля”, а в Дніпродзержинську заснований Лівий фронт незалежного студентства.

1989 р. став також роком створення першої української суто політичної молодіжної організації - Спілки незалежної української молоді (СНУМ). У цей же час на політичному терені значно більш активність почали проявляти також молоді соціал-демократи, неокомуністи, “зелені” та, зокрема, анархісти.

Отже, 1989-1990 рр. були позначені найбільшою молодіжною активністю Всеукраїнських молодіжних та студентських організацій. Серед цих об'єднань можна назвати Український культорологічний клуб (м. Київ), Товариство Лева (м. Львів), товариство “Пересвіт” (м. Рівне), товариство “Вертеп” (м. Тернопіль). Саме ці новоутворені об'єднання молоді поставали як альтернатива тогочасному комсомолу.

У цей час складні процеси проходили і в комсомольських організаціях. Насамперед йдеться про “перелицювання” комсомолу з виховної у комерційно-громадську організацію комсомольських працівників і тих комерційних структур, що були створені при ній в останні роки. У 1990 р. ЛКСМУ (МДС) мав вже 509 госпрозрахункових формувань. Це дало можливість збільшити загальну суму коштів на банківських рахунках організації з 66,8 млн. крб. у 1989 р. до 175,9 млн. крб. наприкінці 1990 р.

Третій розділ “Основні тенденції, суперечності та шляхи розв'язання проблем розвитку молодіжного руху в першій половині 90-х років ХХ століття”, який складається з трьох взаємопов'язаних підрозділів, присвячено вивченню історії молодіжного руху в Україні напередодні та під час серпневих подій 1991 р., участі молодіжних організацій та об'єднань у створенні багатопартійної системи України.

Особливим періодом у розвитку молодіжного руху стала перша половина 1990-х рр. У 1990 р. особливо популярними на республіканському рівні стали такі молодіжні учасники політичного процесу, як Спілка Незалежної Української Молоді, Українська Студентська Спілка та Союз Українського студентства, чиї осередки виникли в більшості областей України. У цей час особливого спрямування почали набувати відносини між представниками молодіжного руху та політичними партіями. Активно з молоддю працювали Рух, “Просвіта”. Молодь мала можливість заявити про себе відразу в “дорослих” політичних організаціях, зокрема в тому ж Русі та ПДВУ. У цей час розпочинала свою роботу з молоддю Народна Партія України.

Під час розгортання кампанії з підготовки виборів депутатів Верховної Ради УРСР молодіжні організації, об'єднання, спілки перетворились на впливовий важіль передвиборчої пропаганди та агітації. Молодіжні політичні структури та громадські організації взяли у ній найактивнішу участь.

У першій половині 1991 р. відбулось і значне організаційне перевлаштування комсомольських структур України. ХХVІ з'їзд комсомолу республіки прийняв нову назву Спілки - Ленінська Комуністична Спілка Молоді України (Молодь за демократичний соціалізм). Було також внесено зміни до Статуту, що зробило його більш демократичним. Організація проголосила прихильність демократичним ідеалам та процесом оновлення.

Упродовж першої половини 1991 р. у молодіжному середовищі спостерігався процес ідеологічного пошуку. Крім того, на частину молодих активістів, переважно молодшого віку, вплинули ідеї інтегрального націоналізму, який пропагував збільшення активності та безкомпромісну боротьбу. Конформізм “дорослих” політиків, ідеологічна невизначеність та протиріччя в потужних студентських та молодіжних організаціях призвели до поширення націоналістичної ідеології серед значної частини активної молоді.

Події серпня 1991 р. відкрили для українського молодіжного руху шлях до реальної інституціалізації, під якою розумілось отримання широких можливостей формування інтегрованої сукупності державних і недержавних громадських інституцій, організацій, установ, що ставлять за мету створення необхідних умов для самореалізації молоді, сприяння її соціальному становленню та розвитку. У цей час відбулась кардинальна зміна і в самому характері молодіжного руху. На перший план починають виходить поза рамки демонстративного протистояння державній системі. Це позначилось і на положенні ЛКСМУ (МДС), оскільки, по суті, учасники альтернативного молодіжного руху повністю перехоплювали ініціативу організації і об'єднання молодіжного середовища, поклавши на себе соціально-захисну, патріотично-виховну і комунікативну функції. Таким чином, почався різкий відхід ЛКСМУ, як домінуючої сили з політичної арени. 21 вересня 1991 р. відбувся XXVII з'їзд ЛКСМУ (МДС). На ньому було прийнято рішення про припинення діяльності Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України (Молодь за демократичний соціалізм). Таким чином, комсомол було ліквідовано. Для молодіжних структур демократичної орієнтації відкрилися широкі можливості для розвитку та поширення свого впливу на молодь України. Відразу після проголошення незалежності України СУС, СНУМ, “Пласт”, УМА та Фонд “Молода Україна” оприлюднили “Заяву молодіжних організацій”, де вимагали негайної націоналізації майна ЛКСМУ та зміни керівного складу усіх рівнів в республіці.

Після здобуття незалежності та референдуму 1 грудня 1991 р. від активної діяльності в молодіжних організаціях відійшов цілий пласт молодих людей. Несподівана державна незалежність призвела до поширення ейфорії в націонал-демократичному середовищі та серед політизованого молодіжного активу. Це ускладнювало неупереджений аналіз ситуації та пошук нових форм і методів роботи.

На початок 1992 р. молодіжний рух не являв собою якоїсь єдиної ідеологічно спорідненої спільноти. Протиріччя між УСС та СУС фактично призвели до розколу студентського руху, процес “припартизації” молодіжних структур розпорошив молодіжну ініціативу по дрібних партійних утвореннях, поширення ідеологічної дискусії та ідей інтегрального, революційного націоналізму аж ніяк не стимулювало усвідомлення молоддю себе окремою політичною та соціальною силою. До кінця 1992 р. молодіжний рух в Україні практично вже являв собою повний політичний спектр - від ультралівих (неокомуністичних) до ультраправих (націоналістичних) молодіжних організацій та об'єднань.

Молодіжний рух та його розвиток за період 1993 - 1996 рр. повністю відповідали стану речей, що був у той час в Україні. Спалах активності молоді, який припав на 1989 - 1992 рр., у 1993 р. почав згасати. Загальна криза призвела і до кризи в молодіжному русі. За підрахунками Українського науково-дослідного інституту проблем молоді молодіжні громадські організації у 1993 р. об'єднували приблизно 600 тисяч юнаків і дівчат, тоді як в Україні на той час проживало 10,1 млн. молодих людей віком від 16 до 29 років.