Студентський протестний рух у ФРН в 1960-х рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 94(430.1):329.78

СТУДЕНТСЬКИЙ ПРОТЕСТНИЙ РУХ У ФРН В 1960-х рр.

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ГУСЄВА НАТАЛІЯ ЮРІЇВНА

Київ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Іванов Олександр Федорович, доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн, начальник Управління міжнародних зв'язків Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Кудряченко Андрій Іванович, директор Інституту європейських досліджень НАН України

кандидат історичних наук Чорногор Ярослав Олексійович, науковий співробітник відділу теорії міжнародних відносин Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України

Захист відбудеться „07” вересня 2009 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60).

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано „06” липня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук Г. М. Казакевич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура та обсяг дисертації визначаються специфікою предмету дослідження, логікою розкриття проблеми, а також метою і завданнями дисертаційного дослідження. Дисертація складається із списку скорочень, вступу, п'ятьох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки: основний текст - 190 сторінок, джерела та література - 33 сторінки (381 позиція).

Актуальність теми дослідження обумовлюється тим, що студентський протестний рух був помітним явищем в історії Німеччини, який сколихнув країну в 1960-х рр. і кинув виклик як суспільству, так і владі. Він був бурхливим і резонансним, висував вимоги реформ внутрішнього життя країни і зміщення пріоритетів у зовнішній політиці, прагнув бути почутим і цим самим визначив свою вагомість для німецького суспільства.

Студентський протестний рух був явищем, притаманним не лише для ФРН, але й для інших індустріально-розвинених країн, зокрема США та Франції. Рух не був ізольованим, а належав до сукупності нових соціальних рухів, які виходили на арену суспільного життя розвинутих західних країн наприкінці 1960-х рр. і відображали протестні настрої населення стосовно існуючих соціальних проблем, зокрема захисту довкілля, гендерної та расової нерівності, збереження миру, надання більш широких політичних прав і соціальних можливостей жінкам, молоді. Нові соціальні рухи цих країн мали значний взаємовплив один на одного, мали спільні й відміні риси та прояви, які важливо з'ясувати.

Вивчення досвіду студентського протестного руху ФРН не є лише пізнавальним та академічним завданням, а має й практичне та застережливе значення і для інших країн, в тому числі для України. Зокрема, „революція на граніті” 1990 р. та „помаранчева революція” 2004 р. засвідчили про неабияку активність молоді і студентства у процесі соціально-політичних трансформацій. Тому дослідження причин, характеру, проявів молодіжних рухів і, зокрема, протестного руху у ФРН, дає змогу переосмислити та в майбутньому спрогнозувати можливості виникнення молодіжних протестів.

З часу здобуття Україною державної незалежності тема студентських виступів і рухів в західних країнах, зокрема у ФРН, ще не стала об'єктом спеціальних досліджень вітчизняних науковців, хоча вже з'являються дисертаційні дослідження, присвячені суміжним темам.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукової теми „Історія української державності нової та новітньої доби” (державний реєстраційний номер 06 БФ 046-01), яка включена до тематичного плану Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Також дана робота є складовою частиною планів наукових досліджень кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка і виконана в межах наукової теми „Країни Західної Європи й Америки та Україна”.

Об'єктом дослідження є студентський протестний рух 1960-х рр. як суспільне явище в житті ФРН.

Предметом дослідження є висвітлення передумов та причин виникнення молодіжних протестів у ФРН, виявлення динаміки розвитку, форм і методів протестних акцій, визначення ролі студентських організацій і їх лідерів у проведенні студентських протестів та оцінка впливу студентського руху на суспільно-політичне життя Німеччини 1960-х рр.

Хронологічні рамки дослідження. Початком протестного руху можна вважати вересень 1960 р., коли на розгляд Бундестагу був винесений пакет законів про „надзвичайний стан”, який і дав поштовх розгортанню студентських протестів. Кінцевою хронологічною межею є 1969 р., коли рух почав згасати та пішов на спад, а до влади прийшла соціал-ліберальна коаліція у складі Соціал-демократичної партії Німеччини та Вільної демократичної партії. Але водночас для досягнення більш повного висвітлення поставлених цілей та завдань, авторка вважає за необхідність дещо виходити за хронологічні межі дослідження.

Географічні рамки дослідження охоплюють тогочасну територію Федеративної Республіки Німеччини та Західного Берліну як окремого політичного утворення.

Метою дослідження є реконструкція в історичному вимірі процесів зародження, розвитку та багатоманітних проявів німецького студентського протестного руху 1960-х рр. Для реалізації цієї мети були поставлені такі завдання:

- проаналізувати джерельну базу та стан наукової розробки обраної теми;

- розкрити політичні і соціально-економічні причини виникнення студентського протестного руху у ФРН в 1960-х рр.;

- виявити вплив ідейно-світоглядних та психологічних чинників на виникнення та розвиток студентського руху;

- дослідити процес виникнення руху, форми його проявів, особливості організації та динаміку розвитку;

- встановити масштаби студентського руху і з'ясувати, яка частина тогочасної молоді брала активну участь в протестному русі;

- дати періодизацію студентського протестного руху у ФРН 1960-х рр.;

- з'ясувати роль лідерів, організаторів руху та місце різних студентських організацій у підготовці та здійсненні протестних акцій;

- виявити ідейну та суспільно-політичну спрямованість цього руху і визначити, чи був він стихійним і спонтанним, чи політично організованим та цілеспрямованим;

- проаналізувати ставлення суспільства і, зокрема, влади до протестів радикальної частини німецької молоді;

- окреслити напрями та сфери впливу студентського протестного руху на німецьке суспільство.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальні принципи наукового пізнання. Дослідження здійснено при застосуванні різноманітних методів: загальнонаукових - історичного, логічного, із властивим йому аналізом, а також загальноісторичних - хронологічного, проблемно-тематичного, історико-порівняльного.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українській історіографії досліджується зародження, становлення та розвиток студентського протестного руху у ФРН в 1960-х рр. як цілісне історичне явище, що до цього часу ще не було предметом спеціального історичного дослідження. студентський протестний рух німецький

Дослідження студентського руху дало відповіді на питання, які радянські дослідники оминули чи „не помітили”, що спричинило прогалини знань у висвітленні даної теми. Передусім це стосується з'ясування та аналізу передумов та причин виникнення руху, його масштабів, особливостей організації та динаміки розвитку. Напрацювання авторки дало змогу спростувати міфи, стереотипи та упереджене бачення студентського протестного руху у ФРН в 1960-х рр., які мали місце в радянській літературі і, таким чином, представити уточнену історичну картину студентського руху та надати більш виваженої і всебічної оцінки студентським протестам.

Різноманітна, репрезентативна джерельна база дала можливість по-новому підійти до розкриття внутрішніх і зовнішніх факторів, які вплинули на розгортання руху студентства, визначити ідейні витоки та своєрідність руху, його форми і методи боротьби. В науковий обіг було залучено ряд документальних публікацій і матеріалів, невідомих широкому загалу українських вчених. Наукова новизна визначається особистим внеском дисертантки в розробку цієї теми, і зокрема тим, що вперше було запропоновано періодизацію студентського протестного руху у ФРН 1960-х рр. та показано його вплив на подальше суспільно-політичне життя ФРН.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження студентського протестного руху, відображені, зокрема, у публікаціях авторки, можуть представляти інтерес для широкого кола науковців: істориків, соціологів, політологів, а також бути використаними у розробці та викладенні курсів новітньої історії зарубіжних країн, різноманітних спеціальних курсів для студентів гуманітарних факультетів, в підготовці навчально-методичних посібників та в написанні студентами дипломних та курсових робіт, рефератів. Висновки та положення дисертації можуть допомогти громадським організаціям, державним структурам у розробці власних підходів до реалізації молодіжної політики.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на методичних семінарах аспірантів історичного факультету та на засіданні кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Відповідні аспекти та результати дослідження пройшли апробацію на V та VI міжнародних науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та молодих вчених „Шевченківська весна” (Київ, 2007-2008 р.), VI Буковинській міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 600-річчю першої писемної згадки про Чернівці (Чернівці, 2007 р.), V міжнародній науковій конференції „Кайндлівські читання” (Чернівці, 2008 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені авторкою у 8 публікаціях - п'ятьох статтях у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та трьох тезах доповідей, опублікованих на матеріалах конференцій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі дається загальна характеристика роботи, обґрунтована актуальність теми дисертації, cформульовані мета і завдання дослідження, визначені об'єкт та предмет, хронологічні та географічні межі, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, розкрито зв'язок дисертації з науковими програмами та темами, наводяться дані про публікації, апробацію роботи, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі „Джерельна база та історіографія дослідження” охарактеризовано напрацювання вітчизняних та зарубіжних учених з проблеми дисертаційного дослідження та проаналізовано його джерельну базу. Авторка здійснила пошук і опрацювання джерел та наукової літератури у бібліотеках університетів міст Констанц та Лейпциг (Німеччина), а також у наукових бібліотеках міста Києва.

У підрозділі 1.1. - „Джерельна база дослідження” - проаналізовано різнопланові джерела, які були використані для написання дисертації.

До джерельної бази належать опубліковані документи та матеріали, які умовно можна поділити на наступні групи:

Протоколи та матеріали конференцій, маніфести та листівки студентських організацій, серед яких варто виділити рішення Боннського конгресу під гаслом „Демократія в небезпеці“ Demokratie vor dem Notstand. Protokoll des Bonner Kongresses gegen die Notstandsgesetze am 30. Mai 1965. - Frankfurt am Main: Neue Kritik, 1965. - 102 S., а також матеріали стосовно прийняття урядом надзвичайних законів Notstand der Demokratie. Referate, Diskussionsbeitrдge, und Materialien vom Kongress am 30. Oktober 1966 in Frankfurt am Main / Hrsg. von H. Ridder, K.-O. Aretin,
H. Schauer. - Frankfurt am Main: Europ. Verlagsanst., 1976. - 211 S.. Однією з головних вимог студентства була вимога реформи освіти та вищої школи - висвітлена в документальних матеріалах конференцій студентів Вільного університету міста Берлін Hochschule im Umbruch: Konsolidierung um jeden Preis. - Teil II: 1949-1957 / Hrsg. von S. Lцnnendonker, T. Fichter. - Berlin: Pressestelle der FU, 1974. - 151 S. .

Спроба вироблення стратегії позапарламентської опозиції знайшла своє відображення в промовах та доповідях головних представників студентського руху та безпосередніх його учасників - Уве Бергманна, Руді Дучке, Вольфганга Лефевре, Бернда Рабеля та інших, опублікованих у збірнику „Бунт студентів чи нова опозиція” Rebellion der Studenten oder die neue Opposition / Hrsg. von U. Bergmann,
R. Dutschke, W. Lefevre, B. Rabehl. - Hamburg: Rowohlt, 1968. - 190 S.. Особливий інтерес становить збірник документів “Позапарламентська опозиція в джерелах і документах” APO - AuЯerparlamentarische Opposition in Quellen und Dokumenten / Hrsg. von
K.-A. Otto. - Kцln: Pahl-Rugenstein, 1989. - 441 S. - одна з найбільш об'ємних і вагомих документальних публікацій стосовно діяльності позапарламентської опозиції (ППО) в цілому та студентського протестного руху у ФРН зокрема.

Важливим джерелом у дослідженні ставлення до лідера студентів Руді Дучке як його однодумців, товаришів, політиків, так і просто німецького населення є листи до нього, видані Штефаном Райзнером у книзі „Листи до Руді Дучке” Briefe an Rudi Dutschke / Hrsg. von S. Reisner. - Frankfurt am Main: Voltaire Flugschrift, 1968. - 94 S.. Документальні збірники „Руді Дучке. Мій довгий марш: промови, листи, щоденники за 20 років” Rudi Dutschke. Mein langer Marsch: Reden, Schriften und Tagebьcher aus zwanzig Jahren / Hrsg. von G. Dutschke-Klotz. - Hamburg: Rowohlt, 1980. - 226 S.; Rudi Dutschke. Die Revolte. Wurzeln und Spuren eines Aufbruchs / Hrsg. von G. Dutschke-Klotz, J. Miermeister. - Hamburg: Rowohlt, 1983. - 332 S.; Rudi Dutschke. Jeder hat sein Leben ganz zu leben. Die Tagebьcher 1963-1979 / Hrsg. von G. Dutschke. - Kцln: Kiepenheuer & Witsch, 2003. - 256 S. та „Руді Дучке. Бунт: корені та наслідки“ розповіли про Дучке як людину, теоретика, агітатора, політика. Опубліковані в повному обсязі щоденники Дучке, які охоплюють період 1963-1979 рр., розповідають про Руді Дучке як революціонера, батька та набожного християнина.

Особливої уваги заслуговують автобіографічний нарис Руді Дучке, в якому він постає як речник позапарламентської опозиції та як символ молодого покоління 1960-х рр., та праця Петера Шнайдера - одного з речників та учасників подій 1968 р., який будучи в оточенні Руді Дучке та Ульріки Майнхоф, вів щоденник, який і ліг в основу його праці. Rudi Dutschke. Aufrecht Gehen. Eine Fragmentarische Autobiographie / Hrsg. von
U. Wolter. - Berlin: Olle und Wolter, 1981. - 208 S.; Schneider P. Rebellion und Wahn: mein 68: eine autobiographische Erzдhlung / P. Schneider. - Kцln: Kiepenheuer & Witsch, 2008. - 364 S. Цікавою є праця дружини Руді Дучке - Гретхен Дучке Dutschke G. Wir hatten ein barbarisches, schцnes Leben. Rudi Dutschke. Eine Biographie / G. Dutschke. - Kцln: Kiepenheuer&Witsch, 1996. - 512 S., де вона виклала раніше невідому інформацію про останні події студентських виступів 1968 р., про діяльність Руді в позапарламентській опозиції та екологічному русі ФРН, представила суспільству листування Дучке з іншими діячами студентського руху, його власні записи. Варте уваги дослідження сина Руді Дучке - Руді-Марека Дучке „Сліди мого батька“ Dutschke R.-M. Spuren meines Vaters / R.-M. Dutschke. - Kцln: Kiepenheuer & Witsch, 2001. - 169 S., який прагнув з'ясувати, ким насправді був його батько, як сприймали його люди, з якими він боровся пліч-о-пліч чи конфліктував? Дана праця є цікавим документальним свідченням з вираженою політичною позицією та одночасно з елементами індивідуального дослідження.

Дані соціологічних досліджень, які проводилися серед молоді, студентства та населення, дозволяють нам виявити рівень активності молодого покоління у вирішенні зазначених проблем. Politik in der Bundesrepublik. Eine Untersuchung unter Studenten und Jugendlichen / Hrsg. von Lehrstuhl fьr Politische Wissenschaft an der Universitдt Mannheim. - Teil I. - Mannheim: Universitдt Mannheim, 1968. - 114 S.; Politik in der Bundesrepublik. Eine Untersuchung unter Studenten und Jugendlichen / Hrsg. von Lehrstuhl fьr Politische Wissenschaft an der Universitдt Mannheim. - Teil II. - Mannheim: Universitдt Mannheim, 1968. - 70 S.

Довідкові видання, хроніки, фотодокументи. Серед цієї групи варто виділити спільну працю Томаса Бекера та Уте Шредера Becker T., Schцder U. Die Studentenproteste der 1960-er Jahre. Arhivfьhrer - Chronik - Bibliographie / T. Becker, U. Schцder. - Kцln, Weimar, Wien: Bцhlau Verlag, 2000. - 384 S., яка містить хронологію студентського протестного руху з 1965 по 1970 р., а також багату бібліографію, яка робить цю роботу певним путівником з історії студентського протестного руху.

Джерельна база дослідження була б неповною без використання публікацій широковідомих і авторитетних періодичних видань, таких як „Дер Шпігель”, „Франкфуртер Альгемайне Цайтунг”, „Ді Цайт”, „Більд-Цайтунг”, „Зюддойче Цайтунг”, „Ді Вельт”, „Меркур”, „Блеттер фюр дойче унд інтернатіонале Політік”, „Курсбух“. В них міститься інформація про чисельні акції протесту та демонстрації студентства, їх вимоги, наслідки демонстрацій, друкувалися інтерв'ю з лідерами студентського руху та його активними учасниками.

У підрозділі 1.2. - „Історіографія дослідження” - дається огляд праць радянських, українських та зарубіжних дослідників.

Одним з перших, хто торкнувся проблеми боротьби населення ФРН проти мілітаризації, ядерного озброєння Бундесверу та деяких аспектів надзвичайних законів ФРН був дослідник Інституту історії АН УРСР В. Н. Гулєвич. Гулевич В. Н. Миролюбні сили ФРН у боротьбі проти мілітаризму та реваншизму (1955-1966 рр.) / В. Н. Гулевич. - К.: Наукова думка, 1968. - 328 с. Автор висвітлював також залучення до протестних рухів молоді та студентства, організацію антиядерного руху, який у 1960-х рр. вилився у рух „великодніх маршів“.

Безпосередньо теми студентського протестного руху торкнувся радянський дослідник А. С. Грачов, який у своїх працях Грачев А. С. Поражение или урок?: Об опыте и последствиях молодёжных и студенческих выступлений 60-х-70-х гг. на Западе / А. С. Грачев. - М.: Молодая гвардия, 1977. - 223 с. показав взаємовплив рухів західноєвропейських країн та намагався з'ясувати: чи отримав рух поразку чи перемогу. Дослідниця К. Г. Мяло Мяло К. Г. Под знаменем бунта: Очерки по истории и психологии молодежного протеста 1950-1970-х гг / К. Г. Мяло. - М.: Молодая гвардия, 1985. - 287 с. у своїй роботі представила події другої половини 1960-х рр. у Західній Європі, та виклала деякі аспекти поглядів лідера руху ФРН Руді Дучке, а також створеної на її території організації Комуни 1. Радянський науковець Л. І. Гінцберг Гинцберг Л. И. Массовые демократические движения в ФРГ и партия “зелёных”. / [отв. ред. М. М. Семиряга]. - М.: Наука, 1988. - 270 с. у своїй праці показав діяльність масового демократичного руху у ФРН, його особливості та розпад, а також створення партії „Зелених“ та роль у ній колишніх учасників руху.

Крім того, окремі аспекти студентського протестного руху не лише у ФРН, а й в інших західних країнах отримали висвітлення у двох колективних монографіях Левое студенческое движение в странах капитала / [ред. С. С. Салычев]. - М.: Наука, 1976. - 312 с.; ФРГ: молодёжь и молодёжная политика (60-80-е гг.) / [ред. Н. С. Черкасова, А. Г. Тимошенко]. - Томск: Изд-во Томского университета, 1990. - 218 с.. В одній із них, під редакцією С. С. Саличева, автори зробили першу спробу у радянській літературі показати еволюцію студентського руху та дати оцінку боротьби політичних партій за вплив на цей рух. У іншій, під редакцією Н. С. Черкасова та А. Г. Тимошенко, автори розглядали участь західнонімецької молоді в нових соціальних рухах: антивоєнному, екологічному та інших. Дана праця стала свого роду „підсумковою” роботою в радянській історіографії з даної проблематики.

Варто відзначити докторську дисертацію на тему „Громадськість Західної Європи у русі за мир та роззброєння (ІІ пол. 70-х - 80-ті рр. ХХ ст.)” професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка В. І. Ярового. Яровой В. И. Общественность западной Европы в движении за мир и разоружение (ІІ пол. 70-х-80-е гг. ХХ ст.): дис. … доктора ист. наук: 07.00.03 / В. И. Яровой. - К., 1991. - 456 с. Із здобуттям Україною незалежності серед українських істориків суспільно- політичною історією Німеччини, її внутрішньою і зовнішньою політикою займається доктор історичних наук, професор А. І. Кудряченко, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України А. Ю. Мартинов. Кудряченко А. І. Європейська політика Федеративної Республіки Німеччини (1970-1991 рр.) / А. І. Кудряченко. - К.: Наукова думка, 1996. - 239 с.; Кудряченко А. І. Політична система і громадянське суспільство: європейські і українські реалії /
А. І. Кудряченко. - К.: НІСД, 2007. - 396 с.; Мартинов А. Ю. Об'єднана Німеччина: від „Боннської” до „Берлінської” республіки (1990-2005 рр.) / А. Ю. Мартинов. - К.: Інститут історії України НАН України, 2006. - 447 с. (Серія „Відкрита дослідницька концепція”; вип. 5). Теми студентського протестного руху у ФРН побічно торкався Я. О. Чорногор у своєму дисертаційному дослідженні, присвяченому утворенню партії „Зелених”, оскільки деякі лідери молодіжних та студентських протестів стали засновниками та представниками цієї партії в 1980-х рр. Деякими проблемами молодіжного руху в країнах Західної Європи та США другої половини 1960-х рр. займався А. В. Мінаєв з Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Чорногор Я. О. Утворення партії „Зелених” та її роль в суспільно-політичному житті ФРН (1977-1993 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.02 „Всесвітня історія” / Я. О. Чорногор. - К., 2005. - 18 с.; Мінаєв А. В. Молодіжний рух другої половини 60-х рр. ХХ ст. в країнах Західної Європи та США: ретроперспективний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук: спец. 07.00.02 „Всесвітня історія“ / А. В. Мінаєв. - Чернівці, 2006. - 20 с.

Отже, студентський протестний рух у ФРН в 1960-х рр. не знайшов свого достатньо повного висвітлення в радянській історіографії, як, наприклад, рухи Франції та США. Усе ж деякі його аспекти були дослідженні, але через призму тогочасного світобачення, певної ідеологізації, що становлять бар'єр у сучасному дослідженні.

Окрему сторінку у дослідженні названої проблеми складає зарубіжна історіографія. Зважаючи на досить велику кількість та різноманітність публікацій німецьких дослідників, з метою їх систематизації можна поділити праці за історичним принципом на три періоди: 1960-ті рр.; 1970-1980-ті рр.; 1990-2000-ні рр.

У 1960-ті рр. „по гарячих слідах” одна за одною почали виходити праці німецьких дослідників та публіцистів, які детально змальовували цей рух, даючи йому свою свіжу оцінку. Автори намагалися з'ясувати та дати зрозуміти читачеві ті внутрішньополітичні чинники ФРН, які підштовхнули молодь до демонстрацій та протестів спочатку у Західному Берліні, а потім і на всій території ФРН. Серед багатьох праць цього періоду на особливу увагу заслуговують доробки Адама Геріберта, Ганса Доллінгера та Рольфа Зеелігера. Heribert A. Studentenschaft und Hochschule. Mцglichkeiten und Grenzen studentischer Politik / A. Heribert. - Frankfurt-am-Main: Europдische Verlagsanstalt, 1965. - 135 S.; Revolution gegen den Staat: die auЯerparlamentarische Opposition - die neue Linke; eine politische Anthologie / Hrsg. von Н. Dollinger. - Bern: Rьtten & Loening, 1968. - 263 S.; Seeliger R. Die AuЯerparlamentarische Opposition / R. Seeliger. - Mьnchen: Seeliger 1968. - 200 S.

Чимало публікацій з приводу становлення та розвитку студентського протестного руху, діяльності студентських організацій та окремих напрямів руху з'являються в 1970-1980-х рр. Процеси зародження та перебігу подій студентського руху у ФРН змалювали в своїх працях Франк Бекельман та Дітер Кампер, Крістіане Краузе, Герд Ланггут, Петер Мослер, Зігфрід Прокоп Das Schillern der Revolte / Hrsg. von F. Bцckelmann, D. Kamper u.a. - Berlin: Merve, 1978. - S. 103.; Prokop S. Studenten im Aufbruch. Zur studentischen Opposition in der BRD / S. Prokop. - Dоrtmund: Weltkreis-Verlag, 1974. - 183 S.; Krause C. Zwischen Revolution und Resignation?: Alternativkultur, Grundstrцmungen und Hochschulaktivitдten in der Studentenschaft. Eine empirische Untersuchung ьber die politischen Einstellungen von Studenten / С. Krause. - Bonn: Verlag Gesellschaft, 1981. - 190 S.; Langguth G. Die Protestbewegung in der BRD 1968-1976 / G. Langguth. - Kцln: Verlag Wissenschaft und Politik, 1976. - 364 S.; Langguth G. Protestbewegung: Entwicklung, Niedergang, Renaissance: die Neue Linke seit 1968 / G. Langguth. - Kцln: Verlag Wissenschaft und Politik, 1983. - 374 S.; Mosler P. Was wir wollten, was wir wurden. Studentenrevolte - zehn Jahre danach / Р. Mosler. - Hamburg: Verlag Eremiten, 1977. - 300 S. та інші. У праці Рене Альберга Ahlberg R. Ursachen der Revolte. Analyse des studentischen Protestes / R. Ahlberg. - Stuttgart: Kohlhammer, 1972. - 91 S. міститься аналіз передумов та причин руху: політичних, економічних, соціальних та психологічних, що дозволяє детально з'ясувати їх походження та вплив не лише на студентство, а й на суспільство в цілому.

Надзвичайно важливою та особливо детальною в дослідженні історії студентського протестного руху є праця німецького дослідника Герхарда Баусса, а також праці лідера французького студентського руху 1960-х рр. Даніеля Кон-Бендіта. BauЯ G. Die Studentenbewegung der sechziger Jahre in der Bundesrepublik und Westberlin / G. BauЯ. - Kцln: Pahl-Rugenstein, 1977. - 353 S.; Cohn-Bendit D., Mohr R. 1968: Die letzte Revolution, die noch nichts vom Ozonloch wusste / D. Cohn-Bendit,
R. Mohr. - Berlin: Wagenbach, 1988. - 178 S.; Cohn-Bendit D. Wir haben sie so geliebt, die Revolution / D. Cohn-Bendit. - Frankfurt am Main: Atheдum-Verlag, 1987. - 255 S. Відомий соціолог Лотар Ролке Rolke L. Protestbewegung in der Bundesrepublik. Eine analytische Sozialgeschichte des politischen Widersprьchs / L. Rolke. - Band 97. - Opladen: Westdeutscher Verlag, 1987. - 638 S. у своїй монографії ґрунтовно проаналізував соціальну та політичну історію ФРН від початку 1940-х до кінця 1980-х років, і у її контексті показав роль нових соціальних протестних рухів у ФРН, їх основні течії й методи боротьби та прийшов до висновку, що ці рухи мали політичне спрямування.

Дослідження науковців 1990-2000-х рр. вирізняються глибиною знань історії студентського протестного руху, фундаментом яких стали праці авторів попередніх десятиліть. В даний період з'являється велика кількість узагальнюючих досліджень, метою яких є переосмислення наслідків руху. З відстані часу та після об'єднання Німеччини відкрився доступ до архівних документів, які раніше були недосяжні та закриті. Якщо в попередні десятиліття дослідженням руху займалися переважно соціологи, політологи та публіцисти, то на сьогодні вже існують чисельні праці німецьких істориків.

Томас Балістер, Рольф Уесселер, Оскар Негт, Герхард Фельс, Вольфганг Краусхаар Balistier T. StraЯenprotest. Formen oppositioneller Politik in der Bundesrepublik Deutschland / T. Balistier. - Mьnster: Westfalisches Dampfboot, 1996. - 357 S.; Usseler R. Die 68er: "Macht kaputt, was Euch kaputt macht!". APO, Marx und freie Liebe / R. Usseler. - Mьnchen: Heyne, 1998. - 368 S.; Negt O. Achtundsechzig: politische Intellektuelle und die Macht / О. Negt. - Gцttingen: Steidl, 1995. - 416 S.; Fels G. Der Aufruhr der 68er: zu den geistigen Grundlagen der Studentenbewegung und der RAF / G. Fels. - Bonn: Bouvier, 1998. - 286 S.; Kraushaar W. 1968. Das Jahr, das alles verдndert hat / W. Kraushaar. - Mьnchen: Piper Verlag, 1998. - 345 S.; Kraushaar W. 1968 als Mythos, Chiffre und Zдsur / W. Kraushaar. - Hamburg: Hamburger Edition, 2000. - 369 S. та інші автори в своїх працях показали історію розвитку, цілі, мотиви, ідеали та акції протесту студентства 1960-х рр., наслідки та вплив руху на розвиток ФРН. Розпад руху та його наслідки стали головним предметом дослідження Йоханнес Агнолі та Бербеля Даннеберга Agnoli J. 1968 und die Folgen / J. Agnoli. - Freiburg: Зa-Ira-Verlag, 1998. - 275 S.; Die 68er: eine Generation und ihr Erbe / Hrsg. von B. Danneberg. - Wien: Dцcker, 1998. - 390 S.. Варто згадати праці Юргена Бюше „68: біографія покоління” та Даніеля Кон-Бендіта „1968: бунти” Busche J. Die 68er. Biographie einer Generation / J. Busche. - Berlin: Berliner Taschenbuch Verlag, 2005. - 192 S.; 1968 - die Revolte / Hrsg. von D. Cohn-Bendit. - Frankfurt am Main: Fischer-Verlag, 2007. - 255 S., в яких автори розкрили зміст протестного руху „1968” р., його основні події та їх результати.

У 2008 р. відзначалося 40-річчя студентського протестного руху і до його ювілею вийшло чимало праць, в яких продовжуються точитися дискусії відносно історичного значення та ролі „1968” року не лише для історії Німеччини, а й для цілого світу.

Таким чином, багата джерельна база та достатньо широке коло різнопланових німецьких досліджень дають змогу з'ясувати прогалини знань історії студентського протестного руху у ФРН в 1960-х рр., відтворити його повну картину та дати свою оцінку даному руху.

Другий розділ - „Передумови та причини студентського протестного руху ФРН 1960-х рр.” - поділяється на три підрозділи. У підрозділі 2.1. - „Вплив політичних та економічних реалій ФРН у повоєнні десятиліття на формування молодого покоління” - розкрито зрушення у політичному та економічному розвитку ФРН, які мали безпосередній вплив на формування молоді ФРН та на зміну її свідомості. Дисертантка зазначає, що 1950-1960-ті рр. у ФРН були роками формування загального суспільного добробуту, в яких й зростало молоде покоління. Однією з причин студентських протестів було й націонал-соціалістичне минуле старшого покоління і, зокрема, лідерів держави, що породжувало страх серед населення, зокрема серед молоді, перед можливістю повернення до минулого.

Проведення ремілітаризації, вступ ФРН до НАТО сприяли появі антивоєнного руху, який посилився з початком 1960-х рр. У багатьох містах виникали місцеві комітети „Боротьба проти атомної смерті”, які проводили демонстрації, страйки, акції протесту з транспарантами та листівками, „марші мовчання”.

Особливо гострою та болючою в житті німецького суспільства залишалася проблема розколу нації. Берлінський мур поділив не лише Німеччину, але й народ, який до цього був єдиною спільнотою. До цих негативних чинників додалася ще війна США у В'єтнамі, яка викликала у німців різкий осуд, особливо серед молоді.

У підрозділі 2.2. - „Соціально-психологічна атмосфера в країні в 1960-ті рр. як чинник студентського протестного руху” - з'ясовано, що однією з причин студентського протесту був „конфлікт поколінь”, який з боку старшої генерації характеризувався існуванням дуже великої, але здебільшого негативної політичної спадщини, а з боку молодого покоління - повною відсутністю досвіду політичного усвідомлення. Найбільше розповсюдження отримала спроба представити конфлікт молоді і суспільства як результат прискореної акселерації молодих людей, що спричинило появу концепції „сексуальної революції”. Молоде покоління використовувало інші ідеали та інший масштаб і для оцінки рівня задоволення своїх матеріальних та духовних потреб, і для вимірювання темпів соціального розвитку.

Дисертантка зазначає, що через труднощі, пов'язані з відбудовою держави та політичною ситуацією в країні, не відбувалося ні докорінної модернізації, ні демократизації освіти, ні реформування її структури. Ситуація в університетах дедалі погіршувалася, що спричинило виникнення гасла „Під професорськими мантіями ховається сморід тисячоліть”.

Крім зазначених факторів, великий вплив на молодь мали засоби масової інформації (ЗМІ), зокрема преса Шпрінгерівського концерну. Але існувала різниця між тим, що говорилося по радіо та показувалося на екранах телебачення і тим, як висвітлювалися події в друкованих виданнях, що впливало на свідомість молоді ФРН та сприяло посиленню настроїв протесту всередині руху.

У підрозділі 2.3. - „Вплив філософських теорій Франкфуртської школи на формування ідеології студентського протестного руху” - показано, що на становлення ідеології Соціалістичного союзу німецьких студентів (ССНС) та самого протестного руху студентів помітно вплинули теорії та праці вчених Франкфуртської школи, видатними представниками якої були Теодор Адорно, Макс Хоркхаймер, Герберт Маркузе, Еріх Фромм та Юрген Габермас. Їх творами зачитувалася значна частина студенства 1960-х рр., а їх ідолами були завзятий революціонер Ернесто Че Гевара і лідер в'єтнамської революції та засновник Комуністичної партії В'єтнаму Хо Ші Мін. Головні ідеї Франкфуртської школи були взяті за основу ідеології ССНС та протестного руху. „Критична теорія“ Франкфуртської школи була джерелом ідей як для „нових лівих“, так й для студентського протестного руху ФРН.

Третій розділ - „Студентські виступи і демонстрації першої половини та середини 1960-х рр.” - містить чотири підрозділи. У підрозділі 3.1. - „Перші акції протесту проти ядерного озброєння та вплив комітету „Боротьба проти атомної смерті” і „великодніх маршів” на студентський рух у ФРН початку 1960-х рр.” - показано, що починаючи з 1960 р. рух „великодніх маршів” активізував свою діяльність та зібрав у своїх рядах не лише студентство ФРН, а й прихильників миру з Англії, Франції, Голландії, Бельгії, Японії та інших країн. Вагоме місце у боротьбі проти ядерного озброєння належало антивоєнним об'єднанням. Серед них виділялася своєю постійною діяльністю і активністю „Кампанія за роззброєння”, яка виникла в 1963 р. Мітинги відбулися у Франкфурті-на-Майні, Штутгарті, Мангеймі, Нюрнберзі, Мюнхені, Бремені, Гамбурзі та в інших містах ФРН.

У підрозділі 3.2. - „Спроби прийняття надзвичайних законів як чинник розгортання студентського руху у ФРН в першій половині 1960-х рр.” - розкривається зміст надзвичайних законів та перші дві спроби їх прийняття, остання з яких завершилася прийняттям у 1965 р. пакету з семи „простих” законів. Особливо гостро боротьба проти прийняття надзвичайних законів розгорнулася із створенням уряду „великої коаліції” у складі ХДС/ХСС та СДПН.

У підрозділі 3.3. - „Війна у В'єтнамі та хвиля протестів студентства ФРН” - розглянуто обурення американською агресією у В'єтнамі, що послужило найсильнішим каталізатором для росту студентської опозиції, яка вважала, що боротьба в'єтнамського народу з найсильнішою державою світу викликала серйозний психологічний поворот у настроях значних верств західної інтелігенції, в першу чергу студентства. Дисертантка зазначає, що в кінці 1965 р. та на початку 1966 р. західнонімецькі студенти перейшли до організації серії демонстрацій проти війни США у В'єтнамі, проти політики підтримки американської агресії. В підготовці цих акцій головна роль належала членам ССНС, які розгорнули серед студентів широку роз'яснювальну роботу.

У підрозділі 3.4. - „Створення позапарламентської опозиції (ППО) та місце студентства в її активності” - досліджено створення, склад та основні напрями діяльності позапарламентської опозиції. Із формуванням у грудні 1966 р. К.-Г. Кізінгером уряду „великої коаліції” широко почав застосовуватися вираз „позапарламентська опозиція”, яка не являла собою якогось організованого цілого. Про неї говорили - „конгломерат акцій протесту”. Свій розвиток та поширення „позапарламентська опозиція” отримала із формуванням „Кампанії проти атомного озброєння”, проти надзвичайних законів, проти уряду „великої коаліції”, проти війни у В'єтнамі. До ППО входила велика кількість громадських груп та організацій, які і склали її основу: „Кампанія за роззброєння”, кураторій „Демократія в небезпеці”, шкільні об'єднання та студентські організації, серед яких велика роль належала Соціалістичному союзу німецьких студентів, Соціал-демократичному союзу студентів вищих навчальних закладів, Гуманістичному студентському союзу та Ліберальному студентському союзу Німеччини.

Четвертий розділ - „Кульмінація студентського протестного руху ФРН у 1967-1968 рр.” - складається з чотирьох структурних підрозділів. У підрозділі 4.1. - „Протести проти візиту 2 червня 1967 р. шаха Ірану Реза Пехлеві та вбивство студента Бенно Онезорга” - розглядається демонстрація протесту проти візиту шаха Мухаммеда Реза Пехлеві як жорстокого диктатора, візит якого до Західного Берліна оцінювався як офіційне схвалення перської політики, проти чого й почалися акції протесту. Під час цієї демонстрації 2 червня 1967 р. поліцейським було вбито студента Бенно Онезорге. Новина про смерть студента Бенно Онезорга прокотилася по всіх містах ФРН та викликала хвилю обурення в усіх німецьких університетах. В Аахені, Бохумі, Дюссельдорфі, Гессені, Кельні, Бонні, Хайдельберзі, Мюнхені, Франкфурті, Штутгарті та в багатьох інших містах проходили демонстрації трауру, „марші мовчання”.

Після похорону Бенно Онезорга 9 червня 1967 р. у Ганновері розпочався конгрес „Вищі навчальні заклади і демократія”. В ньому приймало участь близько 5 тис. осіб. Доповідачами були Кнут Неверманн, Вольфганг Лефевре, професори Вольфганг Абендрот, Юрген Габермас, Гельмут Гольвітцер та інші.

Підрозділ 4.2. - „Руді Дучке - ідеолог та лідер студентської опозиції ФРН” - змальовується життєвий шлях, діяльність, погляди одного з лідерів та ідеологів студентського протестного руху Руді Дучке. Його ім'я нерозривно пов'язане з Соціалістичним союзом німецьких студентів та з позапарламентською опозицію. Він виголошував яскраві промови і увійшов у повоєнну історію Німеччини як „громадянин, який навіює жах”.

У підрозділі 4.3. - „Антишпрінгерівська кампанія” - досліджено вплив Шпрінгерівської преси, на яку з початку 1965 р. була звернена увага громадськості. Студентство звинуватило Шпрінгерівську пресу в цькуванні та наклепах, у втручанні в розвиток демократичної та соціальної політики країни, в смерті студента Бенно Онезорга та замаху на Руді Дучке. Велика кількість проведених конференцій, акцій протестів, демонстрацій, прийнятих резолюцій свідчили про активну участь студентства та інших верств населення у внутрішньому житті країни.

Підрозділ 4.4. - „Міжнародний в'єтнамський конгрес у Західному Берліні та роль у ньому студентства ФРН” - показує, що затяжна участь США у війні у В'єтнамі, незрозумілість її цілей, жорстокість з обох сторін і великі втрати призвели до масового руху протесту як в США, так і у ФРН з участю спочатку студентів, а потім і широких верств населення. Зростаюча активність противників в'єтнамської війни створила передумови для проведення у Західному Берліні 17-18 лютого 1968 р. Міжнародного в'єтнамського конгресу. В конгресі під гаслом „Обов'язок кожного революціонера - творити революцію” прийняли участь 44 делегації з 14 країн світу. У заключній заяві Міжнародного в'єтнамського конгресу були узагальнені політичні вимоги конгресу. Враховуючи революційну національно-визвольну боротьбу у „третьому світі”, зазначалося, що опозиційний рух повинен перейти від протесту до гострого політичного супротиву. Конгрес завершився великою демонстрацією, в якій прийняло участь 12 тис. осіб.

П'ятий розділ - „Спад та наслідки студентського протестного руху у ФРН” - поділяється на три підрозділи. У підрозділі 5.1. - „Прийняття надзвичайних законів і спад студентського протестного руху” - авторка аналізує зміст третього та останнього проекту „надзвичайної конституції”, проти якого відбулася велика кількість студентських демонстрацій та акцій протесту. Дисертантка вказує на етапи „великодніх маршів” та на найбільшу демонстрацію проти надзвичайних законів - „зірковий марш” на Бонн, яка зібрала близько 80 тис. осіб. 30 травня 1968 р. відбулося прийняття „надзвичайної конституції”, тобто „Закону про доповнення Основного закону”. У липні-серпні 1968 р. було прийнято другий “пакет” з шести “простих” надзвичайних законів, підготовлений урядом „великої коаліції”. Прийняття надзвичайних законів викликало розчарування серед учасників „великодніх маршів” та позапарламентської опозиції, що спричинило їх спад.

Дисертантка висвітлює й діяльність „Інтернаціоналу противників військової служби”, який об'єднував осіб, що відмовлялися на основі зафіксованого в конституції права від служби в збройних силах, вважаючи її несумісною зі своїм сумлінням та мораллю.

У підрозділі 5.2. - „Розпад позапарламентської опозиції та подальший шлях її активістів” - аналізуються причини спаду студентського протестного руху у ФРН 1960-х рр. Такими факторами авторка вважає: прийняття надзвичайних законів, зміна уряду в 1969 р. на уряд „малої коаліції” на чолі з Віллі Брандтом та повернення лідерів студентської опозиції до їх колишніх професій. Дисертантка зазначає, що на початку 1969 р. у ССНС посилились протиріччя між різними політичними напрямами, в результаті яких союз розколовся на велику кількість угрупувань різних напрямів.

Підрозділ 5.3. - „Основні напрями впливу студентського протестного руху на німецьке суспільство” - показує вплив протестного руху студентства 1960-х рр. на всі сфери суспільства ФРН. Із занепадом руху в країні розгортаються інші нові демократичні рухи, до яких перш за все належать антивоєнний та екологічний рухи, рух за рівноправність жінок. У створенні партії „Зелених”, яка почала своє становлення саме у 1970-х рр., прийняли активну участь діячі та лідери студентського протестного руху 1960-х рр., учасники руху за громадські ініціативи, а також представники інших соціальних рухів. Авторка зазначає, що суспільство ФРН зіштовхнулося з боротьбою терористичних угрупувань, серед яких особливо гучну популярність отримала „Фракція Червоної Армії” (RAF-РАФ) на чолі з Ульрікою Майнхоф та Андреасом Баадером.

Студентський рух направив погляд нової влади на вирішення питання громадянської служби та проблеми реформи освіти і вищої школи, що було здійснено в 1970-1980-х рр., а також сприяв визнанню та закріпленню урядом широких і громадянських прав за молоддю, що позначилося зниженням в 1970-х рр. вікового виборчого цензу, а потім й віку повноліття з 21 до 18 років.

У висновках наводяться основні підсумки й теоретичні положення, що виносяться на захист:

- Студентський протестний рух у ФРН не отримав достатнього відображення у радянській історіографії. Характерною рисою існуючих праць є фрагментарність, однобокість висвітлення та недостатнє використання джерельної бази. Таким чином, дана тема ще не стала об'єктом спеціальних історичних досліджень. Німецька історіографія представлена значною кількістю публікацій. Дослідження німецьких науковців, зокрема соціологів, політологів, психологів та істориків, характеризуються різноманітністю тематичного змісту та вирізняються глибиною знань різних аспектів студентського протестного руху і заслуговують великої уваги. Джерельна база є достатньо широкою, різноплановою для створення комплексного дослідження студентського протестного руху у ФРН в 1960-х рр.

- З'ясовані політичні та соціально-економічні причини, що сприяли виникненню студентського протестного руху у ФРН у 1960-х рр. Молодь ФРН залучалася все більше до антиядерного руху, виступала проти прийняття надзвичайних законів, проти Берлінського муру, який спричинив розкол німецької нації. Економічна криза 1966-1967 рр. лише прискорила вибух політичного невдолення молоді. Адже спад економіки вплинув на внутрішню політику держави та посилив протиріччя між органами влади та молодим поколінням. Найголовнішою соціальною причиною було невдоволення студентів станом та можливостями вищої школи та освіти в цілому. Студенти прагнули реформування старої системи освіти, гарантії демократичного і відкритого доступу до навчання, модернізації окремих ланок системи освіти, створення сильного університетського самоврядування за участі в ньому представників студентства, виступали за збільшення місць в університетах. В умовах „холодної війни” на міжнародній арені разом із студентами інших європейських країн студенти ФРН засуджували агресію американського імперіалізму у В'єтнамі, наполягали на припиненні сприяння їй зі сторони боннського уряду.

- Доведено, що у психологічному плані яскраво визначився „конфлікт поколінь”, який характеризувався протистоянням молодого та старшого поколінь, їх нерозумінням одне одного та життям у зовсім інших часах та умовах. Крім того, поширення засобів масової інформації давало молоді можливість бути інформованою про події не лише в їх державі, а й про події в усьому світі. Преса, зокрема видання Шпрінгерівського концерну, висвітлювали в своїх статтях події однобоко, часто приховуючи їх реальну картину, що підштовхнуло студентство до демонстрацій проти нього. На ідеологію студентського протестного руху, зокрема, його організаторського ядра - Соціалістичного союзу німецьких студентів - вплинули теорії та концепції Франкфуртської школи, в яких молодь та студентство ФРН вбачали ідейно-теоретичне обґрунтування мотивів своїх протестів, своєї критики як суспільства, так і державних інститутів, вираження своїх соціальних цілей.

- Досліджено, що основними зародками студентської опозиції були Вільний університет та Технічний університет міста Берлін, факультети природничих наук, філософські та історичні факультети, а також інститути журналістики німецьких університетів. Форми прояву студентський протестний рух запозичив частково з робітничого руху ФРН, з американських рухів за громадянські права та молодіжних протестів. До таких форм належать „вуличні протести” - масові демонстрації, мітинги та акції протестів, „тіч-іни”, „сіт-іни”, „гоу-іни”, „хеппенінги”, блокади університетів та вулиць, а також сутички з поліцією, що мали екстремістський характер; проведення солідарних акцій протесту з представниками молоді інших країн, маніфестації, розповсюдження листівок, збирання підписів та проведення публічних дискусій. Динаміка розвитку руху студентства набувала форми постійного наростання невдоволення у відношенні до подій у державі. Рух розпочався та характеризувався на початку 1960-х рр. незначною кількістю демонстрацій та акцій протестів, а з середини 1960-х рр. його дії активізувалися, що призвело до бурхливих та масових демонстрацій, які вже нараховували сотні тисяч учасників. Протестний рух студентства з активного спротиву перейшов до масових та у більшій мірі протиправних акцій протесту. Особливості організації руху полягали у наявності його лідерів та значної кількості студентських організацій, які керували ним та спрямовували у русло антиавторитарного характеру. Крім того, акції протесту у більшій мірі були завчасно спланованими його найактивнішими представниками на конференціях, дискусіях, що свідчило про його чітку, цілеспрямовану організацію. Але були й протести, які виникали спонтанно, коли за декілька годин вони збирали тисячі учасників.