Податкова політика уряду Російської імперії в кінці ХVIII - середині ХІХ ст.

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

УДК 94(470+477) “1795/1861”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА УРЯДУ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В КІНЦІ XVIII - СЕРЕДИНІ ХІХ СТ.

07.00.01 - історія України, 07.00.02 - всесвітня історія

ОРЛИК Василь Михайлович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загальної історії, методології і методики навчання історичного факультету Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди.

Науковий консультант:доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Реєнт Олександр Петрович, Інститут історії України НАН України, заступник директора, завідувач відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст.

Офіційні опоненти:доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Наулко Всеволод Іванович, Київський славістичний університет, завідувач кафедри історії України та культурології;

доктор історичних наук, професор Путро Олексій Іванович, Державна академія керівних кадрів культури та мистецтва, завідувач кафедри суспільних наук;

доктор історичних наук, професор Щербак Надія Олександрівна, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри гуманітарних дисциплін.

Захист відбудеться “26” вересня 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту історії України НАН України (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий “__” серпня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

доктор історичних наук, професорГуржій О.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Кінець XVIII - перша половина ХІХ ст. - вузловий період у розвитку Російської імперії. За визначенням видатного українського історика І. Гуржія, корінні зміни, що відбувалися в той час в економіці країни, “були наслідком гострої боротьби між старою, що віджила свій вік, феодально-кріпосницькою системою і новим, капіталістичним укладом” Гуржій І.О. Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини ХІХ ст. - К.: Держполітвидав УРСР, 1954. - С.49.. Саме тоді були закладені основи для проведення реформ 1860-1870 рр. та формування буржуазних відносин. Серед складного комплексу питань, що стосуються дореформеного періоду історії України, більша частина якої на той час перебувала в складі Російської імперії, вагоме місце належить аспектам, пов'язаним із фіскальною політикою двору Романових. Важливими є дослідження гільдійської реформи Є. Канкріна, досвіду реформування оподаткування сільськогосподарської діяльності П. Кисельовим та еволюціонування місцевого оподаткування, особливо міського. Вітчизняній історичній науці важливо осмислити зазначені питання, адже належне розуміння історичного досвіду, зокрема, податкової політики та її впливу на розвиток економіки країни, дає можливість уникати помилок минулого. Втім, незважаючи на важливість досліджень цих та інших проблем економічної історії Російської імперії кінця XVIII - середини ХІХ ст., слід констатувати, що в Україні їм приділяється недостатня увага, а їхня історіографія перебуває в кризовому становищі.

Нехтування вченими та політиками вивчення й осмислення фіскальної політики минулого, спричинює суттєві прорахунки вітчизняних законодавців, найбільш кричущим з яких стало невдале введення гербового збору в другій половині 1990-х років та його відмінення через недосконалість механізму адміністрування. Це при тому, що даний податковий платіж успішно використовувався в Російській імперії ще за часів Петра І й слугував одним із надійних і сталих джерел державних доходів. Податкова політика уряду Російської імперії, особливо в період визрівання капіталізму, має бути об'єктом серйозних наукових пошуків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами й темами. На необхідності збільшення науково-дослідних розробок аспектів “соціально-економічної історії України, історії вітчизняної економіки” наголошується в п.3.2. постанови Національної академії наук України №115 від 25.04.2001 “Актуальні методологічні проблеми української історичної науки”. Дисертація є складовою частиною наукових планів кафедри загальної історії, методології і методики навчання історичного факультету Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, зокрема тем “Філософсько-методологічні засади сучасного наукового дослідження” (№ державної реєстрації 0106U5253) та “Історико-правові засади соборності й державотворення в Україні”, держбюджетної теми відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України “Влада і суспільство на українських землях в ХІХ - на початку ХХ ст.: тенденції розвитку в контексті історії Центрально-Східної Європи” (№ державної реєстрації 0105U000284).

Об'єктом вивчення стала політика царського уряду щодо національних окраїн. Предмет дослідження - заходи царату в сфері внутрішньої політики стосовно “великоросійських” та “окраїнних” губерній.

Метою дослідження стало всебічне й об'єктивне висвітлення та порівняння податкової політики російської влади як у “великоросійських”, так і “малоросійських”, “новоросійських”, “південно-західних”, “білоруських” та інших губерніях Російської імперії наприкінці XVIII - середині ХІХ ст., з'ясування особливостей оподаткування різних верств населення, а також структури, функцій, напрямів, форм і методів діяльності імперських та самоврядних інституцій у сфері забезпечення державних доходів.

Означена мета передбачає такі наукові завдання:

- проаналізувати стан розробки проблеми у вітчизняній і зарубіжній історіографії;

- визначити структуру та повноваження у сфері оподаткування номенклатури імперських владних інституцій, а також службово-посадові функції представників органів міського самоврядування та селянських адміністрацій;

- окреслити спільне та відмінне в податковій політиці уряду щодо “великоросійських” і “окраїнних” губерній, визначити чинники, які впливали на її формування;

- з'ясувати особливості оподаткування різних верств населення у регіонах Російської імперії, особливо в Лівобережній, Правобережній та Південній Україні;

- дослідити сутність російської подушної системи оподаткування, зокрема її взаємозв'язок із оброчною та місцевими податями й зборами;

- визначити причини податкових заборгованостей, які в досліджуваний період у Російській імперії були хронічними;

- виявити основні тенденції в оподаткуванні купецтва;

- розкрити ставлення імперської влади у сфері оподаткування до представників релігійних і етнічних меншин імперії, зокрема євреїв, кримських татар та колоній з іноземних переселенців;

- проаналізувати особливості оподаткування гуральництва й шинківництва;

- визначити системи місцевих податей і зборів та окреслити заходи держави, щодо уніфікації місцевого оподаткування, зокрема впорядкування земських та міських податей і зборів;

- з'ясувати причини неефективності фіскальної політики уряду Російської імперії.

Географічні межі охоплюють губернії, які перебували в складі Російської імперії в кінці XVIII - середині ХІХ ст. Разом з тим, головну увагу приділено Полтавській, Чернігівській, Слобідсько-Українській (Харківській), Волинській, Київській, Подільській, Катеринославській, Херсонській і Таврійській губерніям, а також проведено історико-порівняльний аналіз з регіонами Білорусі та Прибалтики.

Хронологічні рамки визначаються кінцем XVIII - серединою ХІХ ст. Нижня межа пов'язана із завоюванням Кримського півострова та включенням до складу Російської імперії у результаті трьох поділів Польщі територій Білорусі, Правобережної України та Прибалтики. Верхня - середина ХІХ ст. із приходом до влади нового імператора Олександра ІІ й скасуванням кріпосного права, початком буржуазних реформ (у тому числі й у сфері податкової політики).

Наукова новизна полягає насамперед у тому, що вперше в історіографії проводиться спеціальне дослідження податкової політики російського царату в кінці XVIII - середині ХІХ ст. Вона розглядається у контексті загальноімперської, проводиться порівняння з оподаткуванням у так званих “великоросійських” губерніях і в неросійських регіонах, зокрема в Україні, Білорусі та Прибалтиці.

Наукове та практичне значення одержаних результатів полягає в переосмисленні політики російського царату в сфері оподаткування. Теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження сприятимуть розвитку подальших досліджень історії оподаткування. Вони можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з історії, економічної історії, історії держави і права, державного управління України, Білорусі, Литви, Латвії, Естонії, Росії, а також бути покладеними в основу написання курсів лекцій, історичних, історико-правових та історико-економічних спецкурсів, підручників, навчальних посібників. Не менш суттєвим є використання теоретичних положень дисертації у розробці податкового законодавства щодо оподаткування торгівельно-промислової діяльності та місцевих податей і зборів.

Апробація роботи. Основні положення та результати дисертації обговорювалися й отримали позитивну оцінку на засіданнях кафедр правознавства, теорії та історії держави і права Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, на кафедрі загальної історії, методики і методології викладання історії Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, під час консультацій з колегами-науковцями з відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України, у доповідях на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу історичного факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (2002-2005 рр.). Дисертація була апробована також під час її обговорення на засіданні історичного факультету Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету.

Матеріали дослідження оприлюднювалися здобувачем на 6 наукових міжнародних і вітчизняних форумах протягом 2002-2008 рр.: Міжнародній науковій конференції “Україна: шляхами віків” (Київ, 2002); Регіональній науково-практичній конференції “Роль освіти для економічного, соціального та культурного розвитку Кіровоградщини” (Кіровоград, 2003); Міжнародній науковій конференції “Семья Раевских в истории и культуре России XVIII-XIX веков” (Кіровоград-Розумівка-Кам'янка, 2004); Третій міжнародній науковій конференції “Соборна Україна: історична ретроспектива” (Черкаси, 2005); Всеукраїнському “круглому столі”, присвяченому 150-річчю від дня народження Івана Франка (Київ, 2006); Другому засіданні Всеукраїнського “круглого столу” “Сарбеївські читання” (Київ, 2008), а також на шпальтах журналу “Вісник податкової служби України”.

Публікації. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження опубліковані в 1 монографії - Орлик В. “Податкова політика Російської імперії в Україні в дореформений період” ( Відпов. ред. член-кореспондент НАН України О. Реєнт. - Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2007. - 631 с.), а також у 21 статті у фахових виданнях та 7 в інших виданнях - енциклопедії історії України, збірниках наукових статей, журналах і матеріалах конференцій.

Структура. Дисертація складається зі вступу, 6 розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел і літератури. Обсяг основного тексту - 368 сторінка Список джерел і літератури має 1072 позиції. Загальний обсяг - 547 сторінок Специфіка проблеми, що стала об'єктом вивчення, зумовили необхідність створення автором термінологічного словника, що міститься в додатках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

адміністрування оподаткування губернія

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, його хронологічні рамки, сформульовано мету й завдання дисертаційної роботи, окреслено її наукову новизну та практичне значення, зв'язок із науковими програмами, подано інформацію про апробацію одержаних результатів.

Перший розділ - “Історіографія, джерела та методологія проблеми” - складається із трьох взаємопов'язаних підрозділів, де проаналізовано стан наукової розробки проблеми, її джерельну базу та концептуально-методологічні особливості дослідження.

У першому підрозділі, “Стан наукової розробки”, встановлено, що історіографія порушеної проблеми не відзначається великою кількістю спеціальних досліджень. Переважна більшість авторів, чиї праці проаналізовані в дисертації, не формулювали й спеціально не досліджували проблему історії податкової політики уряду Російської імперії в дореформений період стосовно “великоросійських” та окраїнних губерній. Основний історіографічний масив становлять дослідження, у яких тією чи іншою мірою порушуються питання, що стосуються задекларованої проблеми. Автор розглядає ці праці, застосовуючи традиційний, для не спеціальних історіографічних досліджень, чотирьохчленний аналіз літератури: вітчизняна дореволюційна, радянська, сучасна українська й російська та зарубіжна історіографія.

Історії оподаткування безпосередньо присвячена незначна кількість студій ХІХ - початку ХХ ст. Це, насамперед, праці В. Лебедєва Лебедев В. О поземельном налоге. - СПб., 1868. - 254 с.; Земские повинности и местные налоги / Сб. госу-дарственных знаний. Под ред. В. П. Безобразова. - Т. 2. - СПб.: Изд. Д.Е. Кожанчикова, 1875. - С.125-180; Питейное дело. - СПб.: Тип. Правит. Сената, 1898. - 106 с.; , М. Алексєєнка Алексеенко М.М. Действуючее законодательство о прямых налогах. - СПб.: Типография М. Стасюлевича, 1879. - 250 с., М. Терського Терский Н.С. Питейные сборы и акцизная система в России. Исторический очерк и настоящее положение. - СПб.: Типография В.Киршбаума, 1890. - 252 с., М. Бржеського Бржеский Н. Недоимочность и круговая порука сельских обществ: Историко-критический обзор действующего законодательства, в связи с практикой крестьянского податного дела. - СПб.: Типография В.Киршбаума, 1897. - 427 с.; , котрі в своїх монографіях не лише аналізували наявні проблеми фінансової політики тогочасної Російської імперії, але й широко використовували історичні екскурси, розглядаючи еволюцію різних податкових платежів - подушного, оброчної податі, місцевих зборів, досліджували динаміку уніфікації оподаткування виробництва й торгівлі алкоголем у Російській імперії, особливо щодо 16 привілейованих губерній.

Своєрідним різновидом дослідницької літератури з проблем історії центральних і місцевих органів управління, у тому числі й фінансових, є ювілейні відомчі видання, частина з яких належить перу чиновників цих відомств, а частина написана спільно з науковцями. Значна увага історії податкової політики приділена в ювілейній колективній монографії, що вийшла на честь 100-річчя Міністерства фінансів Министерство финансов: 1802-1902. - СПб.: Экспедиция заготовления государственных бумаг, 1902. - Ч.1.-2.. Необхідно відзначити, що у дореволюційній історіографії є порівняно небагато праць, спеціально присвячених дослідженню фінансових, у тому числі й податкових органів. На їхньому тлі якісно позиціонується книга начальника відділення Ліфляндської казенної палати Я. Козловського Козловский Я.И. Казенные палаты и подведомственные им учреждения в России: История и современное устройство их. - Рига, 1901. - 853 с.. Позитивним є те, що автор висвітлює історичні передумови виникнення цієї адміністративно-фінансової установи, вказуючи, що до введення казенних палат у галузі фінансового управління не було ні стабільності, ні системності.

Деякі аспекти фіскальних повноважень міських самоврядних структур розглядаються у книгах, приурочених ювілеям міст, особливо новоросійським Владимиров М.М. Первое столетие г. Екатеринослава 1787 - 9 мая 1887 г.: Материалы для исторического очерка. - Екатеринослав, 1887. - 275 с.; Ге Г. Исторический очерк столетнего существования города Николаева при устье Ингула (1790-1890). Николаев: Русская типография, 1890. - 122 с.; Надлер В.К. К изучению истории города Одессы. - Одесса: Тип. В.В. Кирхнера, 1893. - 11 с.; Орлов А. Исторический очерк Одессы с 1794 по 1803 г., составленный по документам, хранящимся в Московском Архиве Министерства юстиции. - Одесса: Тип. Шульце, 1885. - 144 с.; Пашутин А.Н. Исторический очерк г. Елисаветграда. - Елисаветград: Лито-Типография Бр. Шполянских, 1897. - 311 с.. Певні відомості щодо історії місцевих органів і їхніх фіскальних повноважень містяться у працях М. Коркунова Коркунов Н.М. Русское государственное право. - Т. 2. - СПб.: Типография М.М. Сталюлевича, 1897. - 527 с., І. Білоконського Белоконский И. Родина-Мать: Губернские, уездные и волостные учреждения Российского государства. - СПб.: Типо-Литогорафия “Альтшулера”, 1901. - 74 с.^, І. Блєха Блёх И. Устройство финансового управления и контроля в России в историческом их развитии. - СПб.: Типография Муллер и Богельман, 1895. - 211 с. та ін.

Якщо вітчизняна дожовтнева література розкривала переважно проблеми податкової та фінансової політики в Російській імперії в цілому, то на сторінках українських часописів “Киевская старина”, “Україна”, висвітлювалися безпосередньо певні проблеми історії оподаткування в українських губерніях. Прикладом можуть бути дослідження І. Павловського Павловский И.Ф. Из прошлого Полтавщины. Комитет о земских повинностях // Украина - 1907. - №11-12. - С.275-278; Малороссийское козачье ополчение в 1812 году по архивным данным // Киевская старина. - 1906. - №.9. - С.1-20; №10. - С.137-154; Полтава в начале ХІХ века // Киевская старина. - 1902. - №7-8. - С.111-164; №9. - С.293-318..

У радянський період певні спроби відтворити синтетичну картину економічної історії України ХІХ ст., в тому числі й оподаткування, належать випускнику Новоросійського університету та Санкт-Петербурзької військово-юридичної академії, професору М. Слабченку (академіку ВУАН з 1929 р.). У 1925 рці в Одесі виходить перший том його “Матеріялів до економічно-соціяльної історії України ХІХ ст.” Слабченко М.Є. Матеріяли до економічно-соціяльної історії України ХІХ ст. - Т.1. - Одеса: Державне видавництво, 1925. - 318 с.. Політичні процеси в радянській Україні, як і в Союзі в цілому, розпочаті наприкінці 20-х років ХХ ст., мали негативні наслідки для розвитку багатьох галузей наукових знань, особливо це стосувалося суспільних наук. Після встановлення більшовицької диктатури у другій чверті ХХ ст. питання історії оподаткування майже не висвітлювалися, за винятком поодиноких публікацій Оболенский Л. К истории организации финансовых учреждений // Вестник финансов. - 1927. - №11; Шмелев К.Ф. Финансовая политика дореволюционной России и Советского Союза: Историко-экономический очерк. - М., 1926..

Лише в 1944 р. з'являється розвідка С. Дмітрієва, присвячена проблемам історії організації в Російській імперії прикордонної служби, яка, як відомо, безпосередньо підпорядковувалася міністру фінансів, й, окрім завдань захисту державного кордону, виконувала функції митних органів Дмитриев С.С. Пограничная служба в России в первой половине ХІХ века // Пограничник. - №7-8. - 1944. - С.40-46..

Значним внеском у процес дослідження історії податкової політики царату в державних селах, у тому числі й українських губерній, є монографія академіка М. Дружніна “Государственные крестьяне и реформа П.Д. Киселева” Дружинин Н.М. Государственные крестьяне и реформа П.Д.Киселёва. - Т.1. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1946. - 632 с.; Государственные крестьяне и реформа П.Д.Киселева. - Т.2. Реализация и последствия реформы. - М.: Изд-во АН СССР, 1958. - 657 с.. У 1950- 1960-х рр. виходять праці відомого радянського історика-економіста, О. Погребінського Погребинский А.П. Очерк истории финансов дореволюционной России (ХІХ-ХХ вв.). - М.: Госфиниздат, 1954. - 268 с.; Государственные финансы царской России в эпоху империализма. - М.: Финансы, 1968. - 167 с., котрий, до речі, в 1920-х роках працював у очолюваному М. Слабченком Одеському центрі історичної науки.

Над вивченням проблеми розкладу феодально-кріпосницької системи й формування капіталістичних відносин у сільському господарстві активно працював видатний український історик, член-кореспондент АН УРСР І. Гуржій Гуржій І. Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини ХІХ ст. - К.: Держполітвидав УРСР, 1954. - 451 с.; Гуржій І.О. Україна в системі всеросійського ринку 60-90-х років ХІХ ст. - К.: Наукова думка, 1968. - 191 с., приділяючи значну увагу податковій політиці російського царату в українському селі.

Дослідження історії податкової політики Російської імперії активізуються у другій половині 1970-х років. З'являються праці Н. Ананьїч Ананьич Н.И. Податные реформы первой половины 80-х годов ХIХ в.: Автореф. дис. канд. ист. наук. - Ленинград, 1978. - 19 с., яка переконливо довела архаїчність подушної податі для Російської імперії у середині ХІХ ст. В. Поляков досліджує взаємозв'язок митної політики царського уряду з розвитком вітчизняної промисловості Поляков В.Л. Таможенная политика царского правительства и ее влияние на развитие отечественной промышленности в период разложения феодальной системы (конец XVIII - первая четверть ХІХ века). - Л., 1976.. Проблеми фіскальних взаємовідносин держави та іноземних переселенців розглядаються в монографії відомого українського історика В. Наулка Наулко В. И. Развитие межэтнических связей на Украине. - К.: Наукова думка, 1975. - 276 с.. У працях М. Єрошкіна Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России. 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Вышая школа, 1983. - 352 с.; Крепостническое самодержавие и его политические институты. (Первая половина ХІХ века). - М.: Мысль, 1981. - 252 с.; Ерошкин Н.П. Местные государственные учреждения дореволюционной России (1800-1861). - М.: Московский гос. ист.-арх. ин-т, 1985. - 98 с. та П. Зайончковського Зайончковский П.А. Правительственный аппарат самодержавной России в ХIХ в. - М.: Мысль, 1978. - 288 с. знайшли відображення питання історії адміністративних установ Російської імперії, у тому числі й фіскальних органів, зокрема казенних палат.

У другій половині 80-х років ХХ ст. виходить монографія Л.М. Маркова, в якій розглядається історія митної служби, пов'язується її реформування із змінами митних тарифів Російської імперії та зовнішньополітичної ситуації навколо неї, такими як французька буржуазна революція, континентальна блокада Англії, війна з Наполеоном, наслідки Віденського конгресу і європейські революції 1848 року Марков Л.Н. Очерки по истории таможенной службы. - Иркутск: Издательство Иркутского университета, 1987 - 157 с.. У цей же період побачила світ монографія російського історика В. Неупокоєва Неупокоев В. Государственные повинности крестьян Европейской России в конце XVIII - начале ХІХ в. / Отв. ред. П.Г. Рындзюнский, АН СССР. - М.: Наука, 1987. - 286 с., присвячена державним повинностям селян європейської частини імперії Романових. Учений намагався комплексно дослідити розвиток фіскальних зобов'язань найчисельнішої верстви населення імперії, проте пустився ряду серйозних помилок, зокрема щодо встановлення подушного оподаткування на Лівобережній Україні. Дослідник без посилань на будь-які джерела, помилково стверджує, що там “для крестьян казенных, владельческих и монастырских в 1765 г. был введен повышенный подушный оклад” Там же. - С.23., в той час, як “рублёвый” оклад встановлювався на основі подвірного, а не подушного обкладення.

Певні аспекти податкової політики Російської імперії щодо державних селян України висвітлені в монографії київської дослідниці Т. Лазанської Лазанская Т.И. Государственные крестьяне Украины в период кризиса феодально-крепостнической системы / АН УССР. Ин-т истории /Отв. ред. Е.И. Луговая. - К.: Наук. думка, 1989. - 116 с.. Глибиною аналізу економічних, у тому числі й фінансових процесів, вирізняється монографія відомого українського історика О. Путро Путро А.И. Левобережная Украина в составе Российского государства во второй половине XVIII века. (Некоторые вопросы социально-экономического и общественно-политического развития.) - К.: Выща школа, 1988. - 142 с., концептуальні положення якої враховані нами під час написання дисертації.

Розпад СРСР і руйнування основ командно-адміністративної економіки сприяли актуалізації досліджень історико-економічних проблем, у тому числі й фінансових. В кінці ХХ - на початку ХХІ ст. з'явилися праці О. Морякової Морякова О.В. Провинициальное чиновничество в России второй четверти XIX века. Социальный портрет, быт и нравы // Вестник Московского университета. Серия 8: История. - 1993. - № 6. - С. 11-23; Система местного управления России при Николае І. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1998. - 272 с., Є. Сапілова Сапилов Е.В. Государственные органы управления финансами России. / Ин-т экономки РАН. Центр информации. - М., 2000. - 162 с., Я. Соловйова Соловьев Я.В. Министерство финансов Российской империи в 1858-1903 гг. : организация и функционирование: Дис. на соиск. учен. степени кан. ист. наук. - М.: Моск. гос. обл. ун-т, 2003. - 393 с., присвячені історії органів управління, в тому числі й фінансових.

Проблеми історії оподаткування в Російській імперії розглядаються в монографіях сучасних російських істориків. Так, О. Толкушкін висвітлює заходи російської влади в галузі оподаткування у взаємозв'язку із змінами в імперії Романових та системою натуральних повинностей і добровільних пожертвувань Толкушкин А.В. История налогов в России. - М.: Юристь, 2001. - 433 с.. Автори іншої монографії - В. Захаров, Ю. Петров, М. Шацілло - розглядають еволюцію оподаткування від часів Київської Русі до 1917 року Захаров В.Н., Петров Ю.А., Шацилло М.К. История налогов в России. ІХ - начало ХХ в. - М.: Российская политическая энциклопедия, 2006. - 296 с.. Книга містить багато відомостей і про податкову політику Російської імперії в Україні, щоправда, деякі тези її авторів, викликають певні заперечення. Так, наприклад, В. Захаров повторює помилку В. Неупокоева, щодо хронології встановлення в Україні російського подушного оподаткування, коли стверджують про те, що з “1765 г. с малороссийских крестьян и мещан взимается уже подушный сбор” Там же. - С.119.. О. Правілова аналізує основні моделі фінансових взаємовідносин метрополій і колоній різних імперій, а також фіскальну політику російського царату в Царстві Польському, Фінляндії, Закавказзі та Туркестанському генерал-губернаторстві Правилова Е.А. Финансы империи: Деньги и власть в политике Росси на национальных окраинах, 1801-1917. - М.: Новое издательство, 2006. - 456 с..

Розглядаючи російську історіографію останніх років, зокрема дослідження різних регіонів імперії Романових, не можна залишити поза увагою колективну монографію “Западные окраины Российской империи” Западные окраины Российской империи. - М.: Новое литературное обозрение, 2006. - 608 с., що вийшла в серії “Окраины Российской империи”. Книга не лише інформаційно насичена, а й подає оригінальні методологічні підходи, зокрема відсутність фокусування імперського нарративу на центрі, на державі та на владі, який є характерним для сучасної російської історіографії.

Щодо сучасної української історіографії, то проблеми історії митної політики в Південній Україні, зокрема історії Одеської митниці, відображені в праці одеських архівістів Л. Білоусової та Г. Малінової Белоусова Л.Г., Малинова П.Г. Одесской таможне 200 лет. - Одесса: ОКФА, 1995. - 99 с.. Проблема надання євреям фіскальних пільг російської владою, зокрема після прийняття ними християнства, розглядається Н. Щербак Щербак Н. Політика царизму щодо євреїв України в ХІХ столітті // Проблеми міграцій. - 1999. - №1. - С.19-27.. Вона вказує, що внаслідок цього їм “надавалися пільги щодо придбання на вигідних умовах земель у південних та північних районах (земля надавалася на все товариство, а не окремому єврею), пільги щодо відбування військової повинності, звільнення на двадцять років від податків” Там же. - С.21.. Проте дослідниця зазначає, що “євреї, не зважаючи на оголошені пільги, не поспішали міняти віру, і тому затія уряду Олександра І не вдалася” Там же.. Проблеми оподаткування виробництва й продажу алкогольних напоїв у пореформений період в українських губерніях Російської імперії, розглядаються у монографії В.Я. Гончарука Гончарук В.Я. Правове регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв у Російській імперії в кінці XVIII - на початку ХХ ст. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. - 234 с..

Вагомий внесок у дослідження адміністративних установ українських губерній, у тому числі й їх фіскальних функцій, зробили праці М. Бармака Бармак М.В. Формування владних інституцій Російської імперії на Правобережній Україні (кінець XVIII - перша половина ХІХ ст.). - Тернопіль: АСТОН, 2007. - 512 с., С. Борисевича Борисевич С.О. Поземельні відносини в Подільській губернії протягом 1793-1861: Автореф. дис… канд. іст. наук. - Дніпропетровск, 1992. - 18 с., Б. Галя Галь Б.О. Інтеграція української еліти до політико-адміністративних структур Російської імперії у XVIII - першій третині ХІХ ст.: Дис. канд. іст. наук. - Дніпропетровськ, 2000. - 195 с., Т. Ігнатьєвої Ігнатьєва Т.В. Торгівельно-економічні звязки Правобережної України наприкінці XVIII - 50-ті роки ХІХ ст.: Автореф. дис... канд. іст. наук. - Чернівці, 2005. - 20 с., В. Шандри Шандра В. Адміністративні установи Правобережної України кінця XVIII - початку ХХ ст. в російському законодавстві: джерелознавчий аналітичний огляд. - К.: Ін-т української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України, 1998. - 75 с.; Генерал-губернаторства в Україні: ХІХ - початок ХХ століття. - К.: НАН України, Ін-т історії України, 2005. - 427 с. та ін.

Щодо зарубіжної історіографії, то одне із перших вагомих досліджень належить перу відомого німецького економіста ХІХ ст. Адольфу-Генріху-Готгільфу Вагнеру, яке в 1871 р. вийшло в російському перекладі М. Бунге Вагнер А. Русские бумажные деньги. Исследование народно-экономическое и финансовое: С приложением Проекта восстановления металлического обращения /Пер. с нем. Н. Бунге. С дополнениями и примечаниями переводчика. - К.: Университетская типография, 1871. - 416 с..

Проблеми історії державного механізму Російської імперії, вищого чиновництва, знайшли відображення у спеціальних дослідженнях зарубіжних вчених Г. Торке Torke H.-J. Des russische Beamtentum in der erste des 19 Jahrhunderts. //Sonderdruck aus Forschungen zur Ostenropaischen Geschichte. - Bd. 13. - Berlin, 1967. - S.7-345., Г. Ванева Yaney G.L. Law, Society and the Domestic Regime in Russia in Historical Perspective // The American Political Science Review. 1965. - Vol. 59. - № 2. - P.379-390; Yaney G.L. The systematization of Rassian government: Social Evolution in the Aimastic administration of imperial Russia, 1711-1905. - Jlli., 1973. - 412 p., Е. Амбургера Amburger E. Geschichte der Behordenorganisation Russlands, von Peter der Grossen bis 1917. - Leiden, 1966. - 419 s. В. Пінтнера Pintner W.M. The Social Characteristics the Early Nineteenth Centri Russian Burearacy. //Slawic Reviw. American Quarterly of Soviet and East European Studies. - Vol.29, 1970. - P.429-443. та інших публікаціях представників переважно американської та німецької історіографії. Найбільш детально проблеми історії російської податкової системи, особливо введення подушного оподаткування, розкриті американським істориком Річардом Пайпсом у моногнафії “Россия при старом режиме”. Розуміння автором проблем історії податкової політики імперії Романових у соціальному зрізі відображене в його тезі, що “главным следствием введения подушного налога и рекрутской повинности было объединение традиционно аморфной и разношерстой массы простолюдинов, включавшей кого угодно - от разорившихся дворян до простых холопов в однородное податное сословие. Выплата подушного налога и (после освобождения дворян от государственной службы) обязательная военная служба сделались отличительными приметами низшего класса, контраст между ним и элитой обозначился еще резче” Пайпс Р. Россия при старом режиме. - М.: Независимая газета, 1993. - С.167.. Аналізуючи наукові праці зарубіжних учених, не можна залишити поза увагою монографію американського дослідника українського походження З. Когута Когут З. Російський централізм і українська автономія: Ліквідація Гетьманщини, 1760-1830. - К.: Основи, 1996. - 317 с.. Розглядаючи проблеми наступу російського міністерства фінансів на козацтво в другій половині другого - на початку третього десятиріччя ХІХ ст., автор, на жаль, не пов'язує зміну податкової політики центральної влади щодо лівобережного козацтва з іншими фіскальними заходами міністра фінансів Д. Гур'єва, за часів котрого значно посилився податковий тиск на різні верстви населення, перш за все, на купецтво й державних селян, у тому числі й в Україні, а висвітлення цієї проблеми лише під кутом інкорпораційних заходів самодержавства, є, на наше переконання, однобоким і методологічно невиправданим.

Проведений автором аналіз вітчизняної та зарубіжної історіографії історії податкової політики Російської імперії у цілому, й в Україні зокрема, свідчить про фрагментарність її вивчення, адже вона не була предметом спеціального дослідження. Мусимо констатувати, що на сьогодні майже відсутні спеціальні праці, за винятком декількох публікацій, які б комплексно й ґрунтовно висвітлювали податкову політику імперії Романових у дореформений період, у тому числі й у губерніях, які територіально входять до сучасної України.

У другому підрозділі “Характеристика та специфіка джерел ”, зазначено, що, окрім численної літератури, для реалізації поставленої мети та дослідницьких завдань автором використано широку джерельну базу, котру доцільно розділити на п'ять груп: 1) архівні документи та матеріали; 2) опубліковані законодавчі матеріали; 3) довідкові, статистичні матеріали та інші опубліковані документи; 4) періодичні видання; 5) епістолярна спадщина.

Перша група джерел охоплює більше 170 справ 37-и фондів 11-и архівів України й Росії, значна частина яких маловідома або вперше введена автором до наукового обігу.

Основний корпус архівних документів із проблеми податкової політики російського царату в кінці XVIII - середині ХІХ ст., опрацьований і використаний під час написання дисертації, зосереджений у Російському державному історичному архіві в Санкт-Петербурзі (РДІА), Центральному державному історичному архіві України в м. Києві (ЦДІА), Державному архіві в Автономній республіці Крим (ДАвАРК), в державних архівах Житомирської (ДАЖО), Київської (ДАКиО), Кіровоградської (ДАКіО), Одеської (ДАОО), Полтавської (ДАПО), Харківської (ДАХО), Херсонської (ДАХеО) та Чернігівської (ДАЧО) областей.

Особливе місце для дослідження механізму взаємовідносин у фіскальній, зокрема податковій, сфері місцевих та центральних владних структур посідають матеріали РДІА. Автором дисертації детально опрацьовано й використано в дисертації фонди Міністерства фінансів, зокрема “Департаменту міністра” (Ф.559) та “Загальної канцелярії міністра” (Ф.560), де зосереджені чи не найважливіші документи, що репрезентують податкову політику урядів Російської імперії. Це, насамперед, звіти міністра імператору, листування міністрів фінансів із Олександром І та Миколою І, а також з колегами - керівниками інших міністерств і відомств, із предводителями та депутатами дворянств, губернаторами, звіти останніх, справи про ревізування чиновниками міністерства різних губерній імперії, особливо під час передачі державних маєтностей до нового відомства.

Оскільки фіскальна політика уряду реалізовувалася через діяльність місцевих владних інституцій, то досить вагомими є документи й матеріали, зосереджені у фондах “Канцелярія Київського, Подільського й Волинського генерал-губернатора” (Ф.442), “Київський військовий губернатор” (Ф.533) ЦДІА. Окрім них, дисертантом опрацьовані й інші фонди цього архіву, зокрема “Київський цензурний комітет” (Ф.293), “Золотоніське окружне управління державних селян” (Ф.1247), “Малоросійське губернське правління” (Ф.1336), “Слобідсько-українська губернська канцелярія” (Ф.1710), “Слобідсько-український губернатор” (Ф.1958), “Михайловські, поміщики Київської губернії” (Ф.2219).

В обласних архівах досліджені фонди канцелярій цивільних губернаторів, губернського правління, казенних палат, губернських і повітових казначейств, палат державних маєтностей, митниць, волосних правлінь, міських дум і магістратів. Указані фонди архівосховищ Росії та України представлені переважно чисельною звітною документацією місцевих органів влади, які мали повноваження в сфері оподаткування, а також розпорядчою, установчою і законодавчою документацією місцевих та центральних органів влади.

За переконанням автора, велику цінність для дослідницької роботи має друга, найчисельніша група джерел - опубліковані законодавчі акти (маніфести, укази імператорів, положення, думки (мнения) Державної ради, доповіді міністрів, укладення, рескрипти, установлення (учреждения) й статути, циркуляри, інструкції, правила та ін.). Вони відображають еволюцію податкового законодавства й фіскальних органів, їх повноважень, детально регламентують службову діяльність чиновників фінансового відомства від порядку прийняття на службу, умов її проходження, штатні розписи цих установ, чітко визначають посадові обов'язки від міністра фінансів до канцеляристів повітових “присутственных” місць. Крім цього, законодавство є багатоплановим джерелом, у якому відображені основні моменти внутрішньої, в тому числі й фіскальної, політики. Ще в 30-х роках ХХ ст. радянський історик Б. Кочаков відзначав, що “изучать историю правительственной политики без привлечения законодательного материала - дело совершенно немыслимое” Кочаков Б.М. Русский законодательный документ ХІХ - ХХ вв. // Вспомогательные исторические дисциплины. - М.-Л., 1937. - С.320.. Саме тому провідне місце серед джерел цілком об'єктивно посідають правові, насамперед “Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ)”, “Свод законов Российской империи (СЗ)” та ін. Якщо ПСЗ досить активно використовується істориками, то СЗ значно рідше. Використання Зводу законів є важливою методологічної парадигмою, успішного дослідження тієї чи іншої проблеми, адже в примітках, якими забезпечені всі його статті, містяться відомості про походження тієї чи іншої їхньої норми з посиланням на дату прийняття відповідного закону та його порядкового номеру в Повному зібранні законів. Не менш вагома інформація почерпнута автором із тематичних збірок правових документів Собрание законов о купцах, мещанах, посадских и цеховых с 1766 по 1823 гг. / Сост. П. Хавский/. - СПб, 1823. - 359 с. и др. та публікацій окремих нормативних актів Положение об акцизе с хлебного вина и о питейном сборе с мест раздробительной продажи питей в губерниях: Виленской, Гродненской, Минской, Ковенской, Витебской, Могилёвской, Киевской, Подольской, Волынской, Черниговской, Полтавской, Харьковской, Екатеринославской, Таврической, Херсонской и в области Бессарабской. - СПб., 1849. - 51 с.; Инвентарные положения Западных губерний. - Б.м.: Издание Комиссии для составления Положения о крестьянах, 1859. - 227 с. та ін..

До довідкових і статистичних матеріалів можна віднести публікації проектів М. Сперанського (1810 р.) Сперанский М.М. План финансов // У истоков финансового права. - М.: Статут, 1998. - С.19-106., доповідей і звітів Є. Канкріна Канкрин Е.Ф. Краткое обозрение российских финансов 1838 года. - СПб., 1880. - 162 с.; Канкрин Е.Ф. О новом устройстве государственной кредитной системы //Внешняя политика России ХIХ и начала ХХ века. Документы российского министерства иностранных дел. Серия вторая. - Т.15. - М.: Наука, 1982. - С.454-460..

У дисертації широко використано публікації окремих документів з проблем податкової політики, історії фіскальних функцій місцевих управлінських структур опубліковані в “Киевской старине” Ст. Фон-Нос [Ніс С.] Письмо кн. Н.Г. Репнина к императору Николаю Павловичу (По делу сложения недоимок с помещичьих крестьян Полтавской и Черниговской губернии) // Киевская старина. - 1882. - №12. - С.557-563; Листовский И.С. Князь Николай Григорьевич Репнин. Его всеподданнейшее представление государю Николаю Павловичу о рассрочке недоимки помещичьим крестьянам малороссийских губерний // Киевская старина. - 1889. - №1. - С.217-221; А.А. [Андрієвський О.] Табачная контрабанда среди киевских мещан. //Киевская старина.- 1891. - №11. - С.259-266; Н.С. [Стороженко М.] Угроза генерал-губернатора кн. Я.И. Лобанова-Ростовского жителям м. Смелого (Роменск. у.) за ослушание 1811 г. Численность податных сословий в губерниях Полтавской и Черниговской в 1835 г. // Киевская старина. - 1895. - №3. - С.97-99; Мирон [Франко І.] Записка о состоянии Подолии в 1843 г. // Киевская старина. - 1896. - №3. - С.90-94; О.Л. [Левицкий О.] К истории винокурения и винной торговли в Малороссии в XVIII в. // Киевская старина. - 1903. - №11. - С.60 та ін. .

Четверту групу джерел, використаних у дисертації, згідно запропонованої нами класифікації складають матеріали періодики, яка є досить цінними джерелом, адже містить багатий і різноманітний матеріал. Особливе місце серед джерел цієї групи належить газетам “Губернские ведомости”, які видавалися (з 1838 р.) у кожному губернському місті декілька разів на тиждень невеликим накладом.

Серед джерел, які ми залучили для вивчення податкової політики Російської імперії в українських губерніях у кінці XVIII - середині ХІХ ст., важливе місце посідають епістолярні джерела: мемуари, щоденники, спогади, листи, автобіографічні записки чиновників і службовців із помісного дворянства Мордвинов Н.С. Избранные произведения. - М.: ОГИЗ, Госполитиздат, 1945. - 255 с.; Жуковский В.А. Полное собрание сочинений: В 12-ти томах. - Т.12. - СПб.: Издание А.Ф. Маркса, 1902. - 168 с.; Селецкий П.Д. Записки Селецкого П.Д. // Киевская старина. - 1884. - №2. - С.247-296; №3. - С.443-464; №4. - С.609-643; №5. - С.77-87; №6. - С.239-266; №7. - С.485-504; №8. - С.609-629; №9. - С.82-103 та ін..

Таким, чином проаналізований і використаний у дисертації комплекс джерел є репрезентативним і дозволяє розглянути комплексно всі інститути податкової політики та виокремити її регіональні особливості.

Третій підрозділ “Методологія, методи та понятійний апарат” присвячений концептуально-методологічним особливостям дослідження. Автор указує, що, аналізуючи різні напрямки внутрішньої політики держави, в тому числі й податкову, необхідно враховувати цілий ряд аспектів. Перш за все, необхідно пам'ятати, що акторами податкової політики дореформеної Російської імперії були не лише держава й платники податей, а й місцеві самоврядні структури, центральне місце в яких посідала община. Крім цього, держава не виступає монолітним інститутом, адже податкову політику в досліджуваний період формували ряд суб'єктів - імператор, сенат, державна рада, комітет міністрів, окремі міністерства та ряд спеціальних комітетів.

Враховуючи, що історія податкової політики, як і всієї фінансової, лежить у площині перетину інтересів трьох наук: історії, права й економіки, автор використовував їхній науково-методичний інструментарій. Під час написання дисертації були використані наступні методи: діахронний (періодизації), порівняльно-історичний, ретроспективний, структурно-системний, статистичний. Окрім традиційних історичних методів, застосовувалися формально-юридичний і метод економічного аналізу. Зазначені методи дослідження дали змогу не лише зрозуміти динаміку еволюції економіки та суспільно-політичних подій в Російській імперії в кінці XVIII - середині ХІХ ст., але й одержати різнобічні дані про конкретні історичні події, факти, особистості.

Важливою, методологічною парадигмою проведення дослідження історії фінансової, в тому числі й податкової, політики є чітке визначення її понятійно-категоріального апарату. Автор детально аналізує ключові дефініції піднятої у дисертації проблеми: “фінанси”, “фінансове господарство”, “фінансова політика”, “фінансова система”, “фіск”, “фіскальна політика”, “податкова політика”, “податкова система”, “податкові органи”, “податі”, “акциз”, указуючи спільне та відмінне в їхньому трактуванні в досліджуваний період і нині. Указується на необхідність проведення розмежування між державними й приватними фінансами, між політикою держави в цій галузі та заходами суб'єктів господарської діяльності, адже об'єктом дослідження є політика урядів Російської імперії в галузі оподаткування, яка була складовою фінансової політики.

У другому розділі - “Становлення та еволюція податкових функцій владних інститутів” - розглянуті складні процеси формування податкових функцій російських владних інституцій: губернаторів, губернського правління, казенних палат, казначейств, митниць, палат і управлінь державними маєтностями, органів поліції та суду. З'ясовано, що для державного ладу Російської імперії кінця ХVIII - першої половини ХІХ ст. характерною була відсутність чітко визначеної компетенції більшості установ: вони, як правило, одночасно відали різними питаннями управління, інколи навіть непов'язаними між собою. Для виконання завдань фінансового управління на місцях (у губерніях) створювався цілий ряд спеціальних установ, які за своїм функціональним призначенням та підпорядкуванням поділялися на дві великі групи - урядові та самоврядні. Автор зазначає, що, окрім міністерств фінансів, внутрішніх справ і державних маєтностей та їхніх місцевих підрозділів, податкова політика імперії Романових розроблялася й реалізовувалася у різноманітних міжвідомчих комітетах, комісіях та інших структурах. Проведене дослідження губернських і повітових установ, котрі мали податкові функції, свідчить, що переважна більшість з них були уніфікованими в межах імперії, мали єдиний, визначений законодавцем, штатний розпис. Певні особливості управління були в губерніях, які належали до генерал-губернаторств, тобто в неросійських регіонах, щоправда, це зумовлювалося, насамперед, додатковою підзвітністю управлінських структур генерал-губернатору.

Єдиною структурою, місцеві підрозділи якої мали суттєві регіональні організаційні відмінності та повноваження у фіскальній сфері, було міністерство державних маєтностей. Уніфікованими на місцевому рівні (губернські палати, окружні, волосні та сільські управління) були підрозділи цього відомства у Архангельській, Астраханській, Володимирській, Вологодській, Воронезькій, В'ятській, Катеринославській, Казанській, Калузькій, Костромській, Курській, Московській, Нижньогородській, Новгородській, Олонецькій, Оренбурзькій, Орловській, Пензенській, Пермській, Санкт-Петербурзькій, Полтавській, Псковській, Рязанській, Саратовській, Смоленській, Таврійській, Тамбовській, Тверській, Тульській, Харківській, Херсонській, Чернігівській, Ярославській губерніях та Кавказькій і Бессарабській областях. А от у Віленській, Вітебській, Волинській, Гродненській, Київській, Мінській, Могильовській, Подільській губерніях та Білостоцькій області, терени яких відійшли до Російської імперії унаслідок трьох поділів Польщі у 70-90-х рр. XVIII ст., система управління державним майном була дещо іншою. Для них, відповідно до закону від 28 грудня 1839 р., вводилася триступенева система управління державними маєтностями: губернські палати - окружні начальники - сільські товариства. Особливості управління цим регіоном змусили уряд внести певні корективи до структури палат державних маєтностей. Тут додатково вводився губернський люстратор зі штатом спеціально підготовлених чиновників. Крім того, для правової охорони державних маєтностей і державних селян створювалося спеціальне судове відділення.

Розглядаючи організацію митного контролю в Російській імперії, значну увагу автор приділив створенню у м. Одесі унікальної для дореформеного періоду особливої митної зони - порто-франко, відповідно до квітневого 1817 р. указу імператора Олександра І, згідно якому із загальної митної території Російської імперії виділялося місто із прилягаючою територією, межі якої огороджувалися й охоронялися У цій митній зоні дозволялося не лише вивантажувати та зберігати товари, а й переробляти їх без усіляких мит та обмежень, поки вони не вивозилися на митну територію імперії. Такий крок царської влади, спрямований на залучення іноземних купців, зумовлювався обмеженим капіталом вітчизняного купецтва й майже повною відсутністю торгівельного флоту в державі. Дисертантом аналізуються позитивні та негативні наслідки існування порто-франко для південноукраїнського регіону.

Великим недоліком фінансового управління Російської імперії була відсутність єдиного міністерства, що особливо негативно відбивалося на формуванні фінансового розпису імперії (державного бюджету). Але найважливішою вадою міністерства фінансів у процесі адміністрування податкової політики держави була відсутність функцій примусу щодо порушників податкового законодавства майже в усіх його структурах, за винятком митних органів. Дореформена практика залучення до вирішення цих питань місцевих поліцій, а інколи навіть і військових підрозділів, майже не давала позитивного результату, а лише породжувала бюрократичну тяганину.

Дисертант стверджує, що в кінці XVIII - середині ХІХ ст. спроби влади зробити податковий апарат Російської імперії максимально ефективним для виконання завдань із забезпечення державного розпису були досить часто не дієвими, адже головне, на що звертали увагу урядовці, була максимальна простота податкового адміністрування та його дешевизна, переважно безоплатність. У губерніях ключове становище займали казенні палати, які з колегіального “присутственного” місця перетворились на бюрократичні установи, функції яких протягом досліджуваного періоду значно звузилися. Досліджуючи органи фінансового управління у зазначений період, необхідно відзначити, що адміністрування фінансової політики здійснювалося не лише спеціальними фінансовими органами, але й іншими управлінськими структурами.