Виробнича інтелігенція українського села: формування соціальної верстви (середина 40 - середина 60 років ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

УДК 94 (477) - 058. 237 «1945 / 1965»

07.00.01 - історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

ВИРОБНИЧА ІНТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА: ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВЕРСТВИ (середина 40-х - середина 60-х рр. ХХ століття)

Нікілєв Олександр Федорович

Дніпропетровськ

2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Науковий консультант:

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор, Чишко Віталій Сергійович Президія Національної Академії наук, завідувач секції суспільних і гуманітарних наук

доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України Даниленко Віктор Михайлович, Інститут історії України НАН України, завідувач відділу історії України другої половини XX ст.

доктор історичних наук, професор Кривчик Геннадій Георгійович, Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, завідувач кафедри українознавства

доктор історичних наук, професор Тимченко Сергій Михайлович, Запорізький національний університет, ректор

Захист відбудеться «4» лютого 2009 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.08.051.14 у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1, Палац студентів, ауд. 30.

Із дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету Олеся Гончара (м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8).

Автореферат розісланий «25» грудня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент І.О. Кривий

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Процес державотворення, що відбувається в нашій країні, окрім змін в економічному і політичному устрої, супроводжується зрушеннями в громадській свідомості. Об'єктивним наслідком такого стану є актуалізація багатьох проблем, які раніше, з ідеологічних та світоглядних причин, не були предметом спеціальної уваги науковців. Такими зокрема є проблеми, пов'язані з вивченням соціально-класової структури суспільства радянської доби.

Як результат, непоміченими виявилися поява та існування в матеріальній сфері села нової для нього верстви, яка професійно займалася висококваліфікованою розумовою працею: керувала сільськогосподарськими підприємствами та виробничими підрозділами в них, управляла процесами вироблення сільськогосподарської продукції і мала для цього відповідну - вищу і середню спеціальну освіту - тобто виробничої інтелігенції.

Наукове осмислення цього процесу є важливим, як у теоретичному, так і в практичному плані. Очевидно, що вирішення проблем економічного, соціального, демографічного і професійного характеру в такі перехідні епохи, як наша, не можливе без розуміння процесів, що відбувались у подібні відтинки вітчизняної історії. До їх числа належить і період середини 1940-х - середини 1960-х рр., коли також мали місце серйозні трансформації у виробничій та соціальній сферах села. Саме на цей час припадає завершення структурної перебудови матеріальної сфери сільського господарства, розпочатої ще наприкінці 1920-х рр., і саме у даний період у керівництва держави і партії формується розуміння необхідності мати спеціальну категорію працівників, які б забезпечували функціонування нових виробничих відносин у матеріальній царині аграрної галузі і сприяли б нарощуванню її ефективності, результатом якого стало формування нової соціальної верстви - виробничої інтелігенції.

Актуальність наукового дослідження обумовлена невивченістю процесу виробничо-структурних та соціальних змін в українському селі, наявністю ідеологічних міфів, стереотипів та існуючих ще до сьогодні прогалин щодо аграрної політики держави в середині 1940-х - середини 1960-х рр., насамперед її соціальної складової та її (політики) результатів. Неупереджений аналіз цього процесу, умов, за яких він відбувався, ставлення різних суспільних верств до тих форм і методів, за допомогою яких здійснювалося виконання накресленої партійно-державним керівництвом політики, дозволить поглибити знання про сутність складного і суперечливого процесу становлення на селі нової для нього соціальної верстви. Це ж, у свою чергу, сприятиме розумінню загального змісту ще недостатньо дослідженого періоду вітчизняної історії.

Мета роботи - реконструкція та висвітлення процесу творення виробничої інтелігенції українського села середини 1940-х - середини 1960-х рр.

Завдання роботи - виявити ступінь розробленості проблеми, проаналізувати комплекс джерел, залучених для її вивчення, та розкрити його інформаційний потенціал;

- проаналізувати базові положення комуністичної доктрини щодо села та основних категорій його населення;

- розкрити суть поглядів партійно-господарського керівництва країни та самих сільських жителів на роль і місце людини інтелектуальної праці в матеріальному виробництві села;

- виявити шляхи, форми і методи, за допомогою яких держава намагалася підвищити інтелектуальний потенціал села, проаналізувати ступінь ефективності кожного з них у творенні нової соціальної верстви;

- показати реакцію села, а також тих категорій міського населення, що залучалися до вирішення проблем інтелектуалізації матеріальної сфери сільськогосподарської галузі, на впроваджувану державою політику;

- простежити зміни, що відбулися в керівних і технологічних ланках матеріальної сфери села в результаті здійснюваних заходів;

- визначити джерела формування виробничої інтелігенції села;

з'ясувати вплив соціальної політики партії на характер та результати процесу інтелектуалізації матеріальної сфери села, на кількісні і якісні показники формування його виробничої інтелігенції;

показати вплив реалій повсякденного життя села середини 1940-х - середини 1960-х рр. на верствоутворюючі процеси;

- осмислити і з позицій сучасних оцінок і підходів дати нове трактування загальновідомим явищам і процесам історії розглядуваного періоду. виробничий інтелігенція комуністичний село

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена самою постановкою та розробкою історичної проблеми, до цього часу не виділеної як предмет спеціального наукового дослідження. Автор здійснив системне вивчення процесу формування нової соціальної верстви у всьому його комплексі теоретичних, світоглядних, матеріальних, економічних, соціальних, організаційно-господарських та морально-психологічних чинників. Її визначають такі аспекти:

- у фондах вітчизняних центральних (державних та відомчих) і місцевих, а також зарубіжних архівів виявлено, опрацьовано та вперше залучено до наукового обігу цілий ряд джерел, які дозволили по-новому поставити і запропонувати вирішення проблеми соціальних трансформацій повоєнного українського села;

- у процесі переосмислення наукової спадщини попередників визначено ідеологічну спрямованість та концептуальні особливості дослідження соціальних процесів в українському селі середини 1940-х - середини 1960-х рр.

- на основі комплексного вивчення джерельної бази істотно доповнено уявлення про особливості здійснюваних в Україні заходів, спрямованих на формування нових професійно-виробничих категорій працівників. Виявлено, що формування виробничої інтелігенції села не розглядалося державою як мета, а стало лише побіжним результатом зусиль, спрямованих на підвищення продуктивності аграрного виробництва;

- показано, що радянське суспільство, у першу чергу - місто, не виправдало сподівань, що на нього покладалися партійно-державним керівництвом, активно включитись у вирішення нагальних потреб села. У цьому контексті нове тлумачення отримав феномен участі населення України в господарсько-політичних кампаніях, що організовувалися у другій половині 1940-х - першій половині 1960-х рр. для реалізації завдань по підвищенню інтелектуального потенціалу його матеріальної сфери;

- узагальнено дані про результативність запроваджуваних заходів, спрямованих на насичення керівних і технологічних ланок матеріальної сфери села;

- охарактеризовано настрої селян, їх ставлення до процесу інтелектуалізації, здійснюваної державою у такий спосіб;

- доведено, що основні вади політики держави щодо підвищення інтелектуального потенціалу його матеріального виробництва були зумовлені традиційністю мислення тогочасного керівництва країни і партії всіх рівнів, що формувалося комуністичною доктриною щодо села.

- показано, що попри щире прагнення влади вирішити проблему ефективності сільського господарства шляхом інтелектуалізації його керівних і технологічних ланок, ситуація на краще змінювалася повільно через недооцінку соціальних складових проблеми, що без серйозного забезпечення людині належних умов для життя і праці, неможливо було розраховувати на відповідне закріплення її на селі й успішне функціонування у його матеріальній сфері.

Об'єктом дослідження є виробничо-професійна і соціальна сфера села Української РСР у повоєнне двадцятиліття.

Предметом дослідження виступає процес формування виробничої інтелігенції українського села в комплексі складних і суперечливих складових, що відбувався в середині 1940-х - середині 1960-х рр.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період середини 1940-х - середини 1960-х рр. Нижня межа відповідає початку повоєнної відбудови сільського господарства та пошуку шляхів підвищення його продуктивності. Верхня - зумовлена завершенням реформування колгоспного ладу та формування нової моделі управління колгоспним виробництвом, а також відстороненням М.Хрущова - ініціатора і натхненника трансформацій аграрної сфери першої половини 1950-х - середини 1960-х рр. - від влади і пов'язаною з цим, зміною пріоритетів державної політики на селі.

Географічні межі роботи визначаються кордонами радянської України середини 1940-х - середини 1960-х рр.

Дисертаційне дослідження виконано в межах спільної теми кафедри історії України та науково-дослідної лабораторії комп'ютерних технологій Дніпропетровського національного університету “Теоретико-методологічні проблеми етно-національної та соціальної історії Наддніпрянської України XVI - ХХ ст.“ (№ Д/Р 0106U000789).

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з політичної, аграрної та соціальної історії України, лекційних курсів з вітчизняної історії у вищих та середніх навчальних закладах, при написанні курсових та дипломних робіт з проблем українського села середини 1940-х - середини 1960-х рр.

Вони можуть бути також використані представниками органів влади та управління при розробці програм розвитку села, його виробничої і соціальної структури, формуванні громадської свідомості щодо соціально-економічної ситуації на селі та перспектив її покращення.

Дисертація обговорювалася на кафедрі історії України Дніпропетровського національного університету. Апробація її основних ідей, теоретичних положень, висновків здійснювалася у формі виступів і доповідей, що відбулися на 5 всесоюзних: Свердловськ (1989, 1990, 1991), Краснодар (1990, 1991); 9 міжнародних: Чернівці (1995), Дніпропетровськ (1995, 2003, 2005, 2006), Київ (1997, 1998, 2000, 2007); 12 всеукраїнських (республіканських): Київ (1989, 2007), Львів (1989), Миколаїв (1989), Кам'янець-Подільський (1990), Дніпропетровськ (1994, 1999), Кривий Ріг (2004), Черкаси (2001, 2002, 2004, 2006); 13 регіональних та міжрегіональних: Дніпропетровськ (1988, 1991, 1995, 1997, 1998, 1999, 2002, 2004, 2005, 2006, 2007), Суми (1990), Кам'янець-Подільський (1990) наукових конференціях. Зокрема - на фахово спеціалізованих зібраннях: ХХІІІ Сессия Всесоюзного семинара по изучению проблем аграрной истории (Свердловськ, 1990), Научное совещание на тему «Альтернативные подходы к разработке концепции развития АПК», «Рыночные отношения в АПК» (Краснодар, 1990, 1991), Всеукраїнський симпозіум з проблем аграрної історії (Черкаси, 2001, 2002, 2004, 2006), Читання, присвячені пам'яті професора Д.П.Пойди «Питання аграрної історії України та Росії» (Дніпропетровськ, 1995, 1997, 1999, 2002, 2004, 2006).

Основні положення та фактологічний матеріал викладені автором у монографії (загальний обсяг 13,09 ум. арк.) та 44 наукових публікаціях, з яких 31, загальним обсягом 17,8 ум. арк. - у фахових виданнях, а також у загальному курсі „Новітня історія України” та спеціальному - «Аграрна історія України», що читаються студентам історичного факультету ДНУ.

На монографію опубліковано п'ять рецензій:

1. Голуб А.І. Новий погляд на соціальну історію українського села: формування виробничої інтелігенції // Бористен.- 2005.- №5.- С. 32.

2. Лубко І. Нікілєв О.Ф. Виробнича інтелігенція українського села // Український селянин.- 2005.- Вип. 10.- С. 252 - 254.

3. Ковальова Н.А. Проблема підготовки керівних кадрів для сільського господарства України в повоєнні роки (середина 40-х - середина 60-х рр. ХХ ст.) у контексті формування нової соціальної верстви // Гуманітарний журнал.- 2004.- №4 (20).- С. 141 - 143.

4. Веселова О., Марочко В. Українське село в 1946 - 1965 рр.: нові кадри // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки.- 2005.- Вип. 14.- С. 475 - 480.

5. Руденко С.Р. Керівні кадри радянського села у середині 40 - 60-х рр. ХХ ст. // Питання аграрної історії України та Росії.- Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2004.- С. 171 - 175.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження, тож складається зі вступу, чотирьох розділів, тринадцяти підрозділів, двох пунктів, висновків, списку використаних джерел та літератури, який нараховує 514 найменувань. Загальний обсяг дисертації 450 с., з них текстової частини - 360с.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність та новизна обраної теми, її хронологічні та географічні рамки, визначаються об'єкт, предмет, мета й основні завдання дослідження, розкривається його зв'язок із науковими програмами, практичне значення дисертації та йдеться про апробацію отриманих результатів.

У розділі першому „Історіографія, джерела, методологічна база дослідження” визначено особливості досліджуваної теми у працях вітчизняних та зарубіжних істориків, окреслено аспекти, що знаходили своє наукове вирішення, проаналізовано джерела, виявлено ступінь їхньої вірогідності, репрезентативності, окреслено загальні теоретико-методологічні підходи і конкретні методи, застосовані автором у процесі здійснення дисертаційного дослідження.

У підрозділі 1.1 „Історіографія проблеми” аналізується стан її наукової розробленості. Зазначається, що проблема формування виробничої інтелігенції села бере свій початок з середини 40-х рр. ХХ ст. Започаткована вона була роботами практичних працівників, які функціонально відповідали за кадрове забезпечення управлінських і технологічних ланок колгоспного виробництва відповідно до поставленими партійно-господарським керівництвом країни завдань. Тож і розглядалася вона ними у прикладній площині: всіляко підтримувався і пропагувався визначений партійно-державним керівництвом країни курс і докладно говорилося про кроки, які необхідно здійснити або - які вже здійснювалися у напрямку підготовки колгоспних кадрів у створеній спеціально для цього системі навчальних закладів.

У середині 1950-х - середині 1960-х рр. ця проблема стає вже предметом уваги науковців. Дослідники розглядали її з позицій, визначених партійно-урядовими документами того часу, а саме як зміцнення колгоспів керівними кадрами. Відбувалося це переважно на рівні кандидатських дисертаційних досліджень та статей. Частина з них стосувалася ситуації та її оцінки періоду 1946 - 1953 рр., частина - 1953 - 1965 рр.

Автори робіт, які аналізували процеси у 1946 - 1953 рр., розглядали зміцнення колгоспів керівними кадрами у контексті документів тогочасної доби, а саме як призначення головами сільськогосподарських артілей осіб з селянського середовища з певною фаховою освітою, отриманою у спеціально створених для цього в повоєнний період навчальних закладах. Характерною рисою всіх праць було зосередження на показі кількісних параметрів підготовки зазначеними навчальними закладами майбутніх керівних кадрів.

У дослідженнях, присвячених підвищенню інтелектуального потенціалу матеріальної сфери села в 1953 - 1965 рр., розгляд питання відбувався в аналогічному руслі, проте, вже з урахуванням змін в аграрній політиці, внесених новим керівництвом партії і держави. Процес зміцнення колгоспів висвітлювався тепер не лише через призму зміцнення корпусу їх керівників, а й - насичення фахівцями. У них також на першому місці стояв показ кількісних характеристик. В.В. Бєлов, В.І. Булак, І.В. Осадчий, Н.О.Сай зосередилися на висвітленні таких шляхів, як направлення очільників сільгоспартілей на навчання у школи підготовки голів колгоспів, курси перепідготовки голів колективних господарств та - висунення на посади керівників сільгоспартілей “грамотных специалистов” Белов В.В. Деятельность КПСС по укреплению МТС и колхозов руководящими кадрами и специалистами (1953 - 1956): Автореф. дис. на соискан. науч. степени канд. ист. наук/ В.В.Белов.- М., 1957. - 18 с; Булак В.И. Мероприятия коммунистической партии по дальнейшему организационно - хозяйственному укреплению колхозов и борьба за их осуществление в 1956 - 1959 гг./ В.И.Булак // Труды кафедры истории КПСС Харьковского гос.ун.-та. - Х.:Б. и., 1962. - Т.10. - С.42 - 49; Осадчий І.В. Укріплення колгоспів керівними кадрами / І.В.Осадчий // Наукові записки Київського пед. ін-ту. - К.: Б. в., 1956. - Т.23. - С.24 - 31; Сай Н.О. К вопросу укрепления колхозов и МТС Украины руководящими кадрами в 1953 - 1959 гг. / Н.О.Сай // Сб. науч. работ кафедры марксизма - ленинизма. Труды Харьковского сельськохозяйственного ин-та. - Х.: Б.и., 1962. - Т.XL. - С. 198 - 223., А.Н. Карамєлєв, В.Е.Одінцов, В.П. Плисюк, Є.П. Талан, М.Г. Тищенко, О.М. Петровський - як направлення з міста 30 тис. його жителів головами господарств Карамелев А.Н. Движение тридцатитысячников и укрепление колхозов (1956 - 1959) / А.Н.Карамелев // Вопросы истории КПСС. - 1962. - №11. - С.115 - 126; Одинцов В.Е. Деятельность КПСС по укреплению колхозов руководящими кадрами (1956 - 1959) / Е.В.Одинцов // КПСС - организатор борьбы за крутой подъём сельского хозяйства. - М., 1960. - С. 3 -56; Плисюк В.П. Роль тридцятитисячників у піднесенні сільського господарства / В.П.Плисюк, Є.П.Талан // Український історичний журнал (далі - УІЖ). - 1963. - №5. - С.48 - 56.; Тищенко М.Г. Після трьох років (з досвіду роботи тридцятитисячників) / М.Г.Тищенко, О.М.Петровський. - Х.,1960. - 80 с.. Особливістю даного історіографічного періоду була обмеженість джерельної бази здійснюваних досліджень, описовість, широке цитування та коментування партійних постанов, опертя на матеріали, що відображали процес у його незавершеності, оперування одиничними фактами, за відсутністю ще, в багатьох випадках, узагальнюючих даних.

У період з другої половини 1960-х рр. до середини 1980-х рр. спостерігається намагання теоретичного осмислення питань формування керівних і технологічних ланок колгоспного виробництва в зазначений період. Робляться спроби розглянути проблему в контексті розвитку виробничих сил села. На загальносоюзному матеріалі це було зроблено І. М. Волковим, М. А. Вилцаном, П.А. Ігнатовським, В.Б. Островським, П.І. Сімушем, які аналізували загальний стан сільського господарства в 1945 - 1960-х рр. та забезпеченість його робочою силою Волков И.М. Колхозное крестьянство в первые послевоенные годы (1946 - 1950) / И.М.Волков // Вопросы истории. - 1970. - №6. - С. 3 - 19; Вылцан М.А. Восстановление и развитие материально-технической базы колхозного строя (1945 - 1958) / М.А.Вылцан. - М., 1976. - 226 с.; Игнатовский Л.А. Крестьянство и экономическая политика партии в деревне / Л.А.Игнатовский.. - М., 1971. - 287 с.; Островский В.Б. Колхозное крестьянство в СССР. Политика партии в деревне и ее социально-экономические результаты. - Саратов, 1967. - 328 с.; Симуш П.И. Социальный портрет советского крестьянства / П.И.Симуш. - М., 1976. - 319 с..

В Україні у висвітленні проблем інтелектуалізації матеріальної сфери села дослідники дотримувалися аналогічних підходів. Так, В. І. Юрчук, аналізуючи хід відбудови сільського господарства республіки за 1946 - 1952 рр., лише коротко зупинився на питанні ролі й місця в сільськогосподарському виробництві працівників з фаховими знаннями. При цьому він бачив лише одну форму їх підготовки - агрономічні та зоотехнічні курси Юрчук В.Б. Боротьба Компартії України за відбудову і розвиток народного господарства (1945 - 1952 рр.) / В.Б.Юрчук. - К., 1965. - 255с.. У наступній роботі, підготовленій у співавторстві з І.П. Кожукало Юрчук В.Б. Коммунистическая партия во главе всенародной борьбы за восстановление и развитие народного хозяйства Советской Украины / В.Б.Юрчук, І.П.Кожукало. - К., 1986. - 356 с., поряд з бригадирами та ланковими розглянув і інші категорії відповідальних працівників колгоспної сфери. Проте, як джерело підготовки працівників цих ланок визначалася лише система сільськогосподарських шкіл. Хоча ряд інших дослідників, наприклад, Є.П. Талан, П.Г. Снітко, Т.А. Шепета, таким - вважали вищі і середні навчальні заклади Талан Є.П. Колгоспи Української РСР в період завершення будівництва соціалізму (1951 - 1958 рр.) / Є.П.Талан. - К., 1966. - 286 с.;

Снитко П.К. Деятельность Компартии Украины по укреплению союза рабочего класса и крестьянства (1945 - 1950) / П.К.Снитко. - К., 1966. - 284 с.; Шепета М.Г. Допомога робітничого классу України колгоспному селянству у боротьбі за дальше піднесення сільського господарства (1951 - 1958 рр.) / М.Г. Шепета. - Чернівці, 1970. - 115 с.; .

Водночас з багатоаспектними працями цього періоду, публікуються роботи, спеціально присвячені питанню формування керівних і технологічних ланок матеріальної сфери сільськогосподарської галузі. На союзному рівні було здійснено фундаментальне дослідження Г.П. Тюріної, а на республіканському це зробили В.С. Петренко і Н.А. Лисенко. Їхні праці спиралися на ґрунтовну джерельну базу, що дозволило показати більшу частину шляхів, якими держава здійснювала насичення фахівцями виробничої сфери села Тюрина А.П. Формирование кадров специалистов и организаторов колхозного производства. 1946 - 1958 / А.П.Тюрина. - М., 1983. - 309 с.; Лысенко Н.А. Деятельность КПРС по подготовке сельскохозяйственных кадров (1930 - 1958) / Н.А.Лыснко. - К., 1972. - 91 с.; Петренко В.С. О подготовке сельскохозяйственных кадров на Украине (1946 - 1965 гг.) / В.С.Петренко // История СССР. - 1969. - №4. - С. 80 - 89.. Дані роботи відзначалися не лише наявністю значного обсягу цифрових даних, але й солідним рівнем осмислення досліджуваних процесів. Їх висновки знаходилися в повній відповідності до партійно-урядових документів. В умовах домінування у суспільстві тогочасної партійної ідеології, вони не переглядалися дослідниками.

Тож у подальшому науковці висвітлювали питання формування керівних і технологічних ланок матеріальної сфери села під традиційним - кадровим - кутом, додаючи лише певні штрихи.

Практично, висновки другої половини 1960-х - середини 1980-х рр. набули статусу усталених і почали широко використовуватись як у комплексних дослідженнях з проблем села, так і в узагальнюючих працях, що побачили світ у цей час. Навіть такі знані дослідники аграрної історії України, як Л.Ю. Беренштейн та П.П. Панченко, які своїми багатоаспектними працями сформулювали комплексне бачення процесів, що відбувалися в українському селі, у питаннях соціально-структурних зрушень не відступили від загальноприйнятих підходів і розглядали кількісні та якісні зміни в складі керівників сільськогосподарських підприємств, їхніх виробничих підрозділів, служб, як суто виробничо-професійні, які є просто складовою підвищення продуктивності сільського господарства Беренштейн Ю.Л. В авангарді трудівників села / Ю.Л.Беренштейн. - К., 1968. - 210 с.; Українське село у 20-х - 90-х роках ХХ ст. (короткий історико-економічний нарис) / Л.Ю. Беренштейн, П.П. Панченко, Ф.Е. Джос. - К. - 1998. - 234 с.; Панченко П.П. Развитие сельского хозяйства Украинской ССР (1959 - 1980) / П.П.Панченко. - К., 1980. - 280 с.; .

Історики-аграрники у висвітленні трансформацій, пов'язаних з формуванням нової виробничо-професійної ланки села, практично стояли на позиціях їхньої оцінки як звичайних кількісних змін у складі працівників матеріальної сфери галузі. Дослідники ж, що займалися питаннями інтелігенції взагалі, зосереджували основну увагу на вищій і середній спеціальній школі, літературі і науці Курносов Ю.О., Бондарь А.Т. У навчанні та праці. - К., 1966. - 340 с.; Вища школа Української РСР за 50 років: У 2-х ч./Редкол.: В.І. Пітов (відп. ред.) та ін. - К., 1968. - Ч. 2 (1945 - 1967 рр.). - 539 с., Советская интеллигенция (История формирования и роста. 1917 - 1966 гг.). - М., 1968. - 432 с..

На відміну від істориків, філософи і соціологи дійшли до осмислення процесів, що відбувалися, не лише як до кількісних, а й уже - як якісних. А.І. Сухарєв, В.С. Семенов, М.Н. Руткевич, В.А. Сорокін, З.І. Моніч, Ю.В. Арутюнян

довели, що працівники керівної і технологічної ланок колгоспного виробництва за характером своєї праці, місцем у її суспільному розподілі та своїми соціальними функціями є аналогом виробничої інтелігенції міста Руткевич М.Н. О понятии интеллигенции как социальном слое социалистического общества / М.М.Рудкевич // Философские науки. - 1966. - №4. - С. 20 - 28; Классы, социальные слои и группы в СССР. - М., 1968. - 228 с.; Структура советской интеллигенции. - Минск, 1970. - 219 с. Сухарев А.И. Сельская интеллигенция и ее роль в строительстве коммунизма / А.И.Сухарев. - М., 1963. - 120 с.; Семенов В.С. Сфера обслуживания и ее работники / В.С.Семёнов. - М., 1966. - 167 с.; Сорокин В.А. К вопросу о формировании колхозной производственной интеллигенции / В.А.Сорокин// Ученые записки Орловского государственного педагогического института. - Орел, 1968. - Т. 34. - Вып. 2. - С. 76 - 90.; Монич З.И. Интеллигенция в структуре сельского населения / З.И.Монич. - Минск, 1971. - 165 с.; Арутюнян Ю.В. Социальная структура советского населения в СССР / Ю.В.Арутюнян. - М., 1972. - 276 с.; .

В Україні лише на початку 1980-х рр. на постановочному рівні спробував визначити виробничу інтелігенцію села як соціальну верству Ю.О. Курносов Курносов Ю.О. Колгоспна інтелігенція як соціальна категорія // УІЖ. - 1981. - №3. - С. 54 - 61.. На основі здобутків тогочасної історичної та філософської наук він аргументував ці положення. Проте його аргументація не знайшла відгуку в істориків. Частина з них продовжувала розглядати інженерно-технічних, аграрних, зооветеринарних, економічних працівників, зайнятих у матеріальній сфері села, як колгоспників. Більшість, традиційно визначали їх лише як спеціалістів та керівників.

І хоча у середині 1980-х рр. з'являються праці, які вже не лише фіксують, а й засвідчують існування на селі виробничої інтелігенції Социальное развитие советской интеллигенции. - М., 1988. - 355 с.; Развитие социально-классовой структуры Украинской ССР (60-е - 80-е годы). - К., 1986. - 380 с., дані положення з об'єктивних причин не набули подальшого розвитку в історичній науці. Дослідники торкалися проблем виробничої інтелігенції села лише побіжно, у контексті їх своїх завдань. Так, Г.Г. Кривчик, С.М. Тимченко, В.С. Чишко працівників керівної і технологічної ланок матеріальної сфери села розглядали лише як “кадри”, як функціонерів бюрократичної системи, що склалася в країні Кривчик Г.Г. Українське село під владою номенклатури (60 - 80-ті рр. ХХ ст.) / Г.Г.Кривчик. - Д., 2001. - 190 с.; Тимченко С.М. Українське село: проблеми етно-соціальних змін. 1959 - 1989 / С.М.Тимченко. - Запоріжжя, 1995. - 195 с.; Чишко В.С. Соціально-культурна характеристика сільського населення України / В.С.Чишко // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. - 1993. - Вип. 2. - С. 164 - 177..

Російська дослідниця О.М.Вербицька, яка вивчала колгоспне село своєї республіки за часів Й. Сталіна та М. Хрущова, кількісні і якісні зміни в його керівних і технологічних ланках трактувала як процес підвищення освітнього рівня селянства в цілому Вербицкая О.М. Российское крестьянство: от Сталина к Хрущову. Середина 40-х - начало 60-х гг. / О.М.Вербицкая - М., 1992. - 223 с..

З початку 1990-х рр. відбуваються радикальні зміни у проблематиці досліджень аграрної історії. Традиційна - виробнича, поступилася місцем невластивій історіографії радянської доби - соціальній. Предметом уваги науковців став соціальний вимір села у всіх його проявах.

І хоча в Україні тривало вивчення інтелігенції, виробнича її складова була поза увагою науковців. В.М. Даниленко і І.М. Романюк зазначали, що „дослідниками вона розглядалася з комуністичних позицій” Даниленко В.М. Інтелігенція українського села в 50-х - 60-х рр. ХХ ст. Історіографічна та джерельна база з проблеми / В.М.Даниленко, І.М.Романюк// Наукові записки. - Вінниця, 2004. - Вип. VIII. - С. 46 - 52..

Аналогічна ситуація з вивченням проблем виробничої інтелігенції села спостерігається і за межами України. Зокрема, у колишніх республіках СРСР. Розгляд їх відбувається з позицій розвитку науково-технічного процесу взагалі, характеру і змісту праці в аграрному виробництві та соціально-економічного поступу сільського господарства 1980-х рр. зокрема Маматов Н.М. Сельская производственно-техническая интеллигенция / Н.М.Маматов. - Ташкент: Узбекистан, 1982. - 142 с.; Чобану В.В. Сельская производственная интеллигенция. Современное состояние, основные тенденции и перспективы социально-экономического развития /В.В.Чобану. - Кишинев: Лумина, 1990. - 113 с., або, як у Росії - перебудови всього сучасного суспільства, тож питання конкретних загонів інтелігенції, у тому числі - виробничої інтелігенції села там не знаходять свого висвітлення Интеллигенция в процессах преобразования мира и ее роль в жизни общества. Материалы ХVII научно-теоретической конференции. 27 - 29 сентября 2007 г. - Иваново, 2007. - 323 с.; Интеллигенция ХХІ века: тенденции и трансформации. Материалы международной научно-теоретической конференции. 25 - 27 сентября 2003 г. - Иваново, 2003. - 215 с.; Политическая культура интеллигенции и ее место и роль в жизни общества. Материалы XVII международной научно-теоретической конференции. 21 - 26 сентября. - Иваново, 2006. - 340 с..

Дослідники в інших країнах, а це українці за походженням Л. Лисенко, Т. Гунчак, О. Субтельний проблем виробничо-професійної та соціальної структури торкалися лише у контексті агарної політики правлячої партії Лисенко Л. Сільське господарство України / Левко Лисенко. - Мюнхен, 1960. - 198 с.; Гунчак Т. Україна: Перша половина ХХ століття / Т.Гунчак. - К., 1993. - 520 с.; Субтельний О. Україна. Історія / О.Субтельний. - К., 1991. - 502 с..

Таким чином, процеси, що відбувалися у виробничо-професійній структурі працівників села середини 1940-х - середини 1960-х рр., розглядалися дослідниками виключно в контексті потреб його матеріальної сфери. Кількісні і якісні зміни, що в цей час відбувалися у складі працівників керівних і технологічних ланок колгоспного виробництва та обслуговуючих його сільськогосподарських структур, ув'язувалися з завданнями партії по підвищенню продуктивності сільського господарства. Як результат, не знайшов висвітлення у всій своїй складності і суперечливості процес інтелектуалізації матеріальної сфери села. Не усвідомлено працівників її керівної і технологічної ланок як представників складної інтелектуальної праці, яка потребує відповідної освіти, належних фахових знань, тобто, як інтелігенцію. При цьому поза увагою дослідників залишалася соціальна складова формування нової для села верстви. Фактори, що сприяли її функціонуванню у сільськогосподарському виробництві ними не розглядалися.

У підрозділі 1.2 „Джерельна база дослідження ” подано аналіз використаного комплексу матеріалів.

Основу джерельної бази склали законодавчо-директивні документи, статистичні матеріали, як опубліковані, так і неопубліковані, а також - діловодна і контрольна документація, наративні та усні джерела.

Серед залучених джерел важливе місце належить матеріалам теоретичного характеру, які вплинули на формування світогляду керівників і членів комуністичної партії СРСР та всього радянського суспільства. Це - праці засновників марксистського вчення, які сформулювали і розвинули комуністичну доктрину стосовно села і сільського населення, його майбутньої долі Маркс К. Манифест Коммунистической партии / Карл Маркс, Фридрих Энгельс// Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения: 2-е изд. - М., 1956. - Т. 4. - С. 420 - 510; Энгельс Ф. Введение к английскому изданию «Развитие коммунизма от утопии к науке» / Фридрих Энгельс // Там само. - Т. 7. - С. 290 - 312; Энгельс Ф. Принципы коммунизма / Фридрих Энгельс// Там само. - Т. 8. - С. 519 - 620; Ленин В. Экономическое содержание народничества / Владимир Ленин// Ленин В. Полн. собр. соч. - М., 1968. - Т. 6. - С. 280 - 420; Ленин В. Аграрная программа русской социал-демократии / Владимир Ленин // Там само. - Т. 6. - С. 300 - 360; Ленин В. Проект нашей программы / Владимир Ленин // Там само. - Т. 4. - С. 640 - 682..

За умов радянської дійсності положення доктрини озвучувалися партійними лідерами і подавалися як практична реалізація цих ідей. Тож погляди Й.Сталіна Сталин И. В. К вопросам аграрной политики в СССР / И.В. Сталин // Сочинения. - М., 1949. - Т. 12. - С. 152 - 168; Сталин И.В. Итоги первой пятилетки / И.В.Сталин // Там само. - Т. 13. - С. 210 - 234; Сталин И. В. Новая обстановка - новые задачи хозяйственного строительства /И.В.Сталин // Там само. - Т. 12. - С. 60 - 72., а пізніше М. Хрущова Хрущов М.С. Будівництво комунізму в СРСР і розвиток сільського господарства /М.С.Хрущов: У 7-и т. - К., 1963 - 1964. - Т. 1 - 7., після оформлення у постанови вищих пар-тійних і господарських органів країни набували офіційного директивно-законодавчого характеру. Основну масу їх містить комплекс з багатотомних та серійних видань партійно-державних документів, присвячених цій проблемі Директивы КПСС и Советского правительства по хозяйственным вопросам. - М.: Госполитиздат, 1955. - 854 с.; Коммунистическая партия Советского Союза в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. - М., 1985 - 1986. - Т. 8 - 10; Комуністична паптія України в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК: В 2-х тт. - К., 1977. - Т. 2. 1941 - 1976 рр. - 1022 с.; Партия - организатор крутого подъема сельского хозяйства. - М., 1956. - 520 с.; Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: В 13 т. - М., 1968. - Т. 3 - 5; Збірник найважливіших рішень по сільському господарству. - К., 1955. - 399 с.; Справочник партийного работника. - М., 1957 - 1964. - Вып. 1 - 5..

Хід розробки поставлених партійним та державним керівництвом завдань, процес виконання їх відповідними органами, відомствами, установами, організаціями тощо, пошук ними найбільш успішних варіантів вирішення поставленого завдання допомагають висвітлити матеріали, зосереджені в 9 вітчизняних (центральних, регіональних і відомчих) та зарубіжних (Росія) архівосховищах. У роботі використано 251 одиниця зберігання, що знаходяться у 20 їх фондах.

У зарубіжних архівах, а це - Російський державний архів економіки (РДАЕ), Державний архів Російської Федерації (ДАРФ), Російський державний архів соціально-політичної історії (РДАСПІ) та Російський державний архів новітньої історії (РДАНІ) зберігаються документи вищих органів влади союзного рівня. У перших двох - виконавчих, а саме Міністерства сільського господарства (Ф. 7468), Міністерства радгоспів (Ф. 7803) та Міністерства вищої і середньої освіти і Міністерства культури СРСР (Ф. 9396), а у двох інших - Центрального комітету Компартії Радянського Союзу хронологічно поділені між ними (до 1953 р. - у РДАСПІ, фонд 17, з 1953 по 1991 - у РДАНІ, фонд 5). Матеріал, зосереджений у них, відзначається високим рівнем аналітичності, узагальнення, дозволяє простежити мету, завдання, форми, спрямованість, проголошуваної і здійснюваної вищим керівництвом країни політики. У них знаходиться значний комплекс документів, доступу до яких дослідники раніше практично не мали.

Зокрема це листи на ім'я першого секретаря ЦК КПРС М.Хрущова та до газети «Правда» від спеціалістів сільського господарства, котрі перейшли туди в результаті різних політико-господарських кампаній, про проблеми в оплаті їхньої праці, пенсійному забезпеченні, про їх труднощі в роботі й повсякденному житті в колгоспах тощо.

Важливим доповненням до даного виду документації є листування Міністерств вищої освіти та культури з навчальними закладами, з Радою міністрів СРСР та ЦК КПРС про діяльність відповідних структур у цій царині. Особливе місце тут займають доповідні записки міністрів: сільського господарства СРСР - І. Бенедіктова, вищої середньої спеціальної освіти - С. Кафтанова, культури - П. Пономаренка на ім'я Г. Маленкова, К. Ворошилова, осіб, які функціонально в уряді відповідали за роботу сільського господарства, та М. Хрущова, коли він очолив ЦК КПРС, про стан матеріально-технічної бази вузів, умови праці і життя в них студентів та працівників.

Найбільш потужний в інформаційному відношенні комплекс джерел по проблемі містить РДАЕ, де зосереджено фонд сільськогосподарського міністерства. За змістом його (фонду) документи з досліджуваної проблеми поділяються на дві групи: ті, що висвітлюють діяльність навчальних закладів про підготовку фахівців, і ті, що містять інформацію про кадрову ситуацію в матеріальній сфері.

До першої групи входять матеріали навчальних закладів. Проте особливий інтерес становлять матеріали, так би мовити, позасистемних навчальних закладів, які були створені в перші повоєнні роки і активно функціонували з певними трансформаціями до середини 1960-х рр. Діяльність цих установ залишилася практично недослідженою.

Значний інтерес представляє масив документів, що фіксують такий шлях підвищення інтелектуального потенціалу матеріальної сфери села, як залучення до роботи там офіцерів Радянської армії і флоту, що звільнялися в запас у результаті розпочатого державним керівництвом її скорочення.

Документація, що стосується ситуації в матеріальному виробництві сільськогосподарської галузі, являє собою значний і різноманітний масив джерел. Сюди віднесені виключно матеріали засідань та нарад різного рівня з питань підбору, підготовки та розподілу кадрів, а також звітної документації з місць про кадрову ситуацію в господарствах.

Важливою складовою джерельної бази є фонди національних архівосховищ (як центральних, так і обласних та відомчих архівів). У них зберігається основний масив джерел, що відбивають складність і суперечливість процесу підвищення інтелектуального потенціалу матеріальної сфери аграрної галузі. У першу чергу це Державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГОУ) - фонд ЦК Компартії України (Ф.1), матеріали його загального, сільськогосподарського, агітаційно-пропагандистського відділів та відділу партійних органів, а також Центрального архіву вищих органів влади і управління України (ЦДАВОВУ) - фонд Верховної Ради УРСР (Ф.1), Міністерства сільського господарства (Ф.27), Міністерства радгоспів (Ф.4860), Міністерства освіти (Ф.166), Республіканського статистичного управління (Ф.582), Укоопспілки (Ф.296). Особливістю матеріалів цих фондів є більш детальне і конкретне, більш багатоаспектне відображення процесів, пов'язаних з формуванням і функціонуванням нової професійно-виробничої ланки матеріального виробництва.

Вищеназваний масив джерел може бути розподілений на дві групи. Першу складають матеріали, що відображають процеси, пов'язані безпосередньо з проблемою підготовки кадрів та їх участь в матеріальній сфері села. Другу ті, що відображають умови, в яких доводилося жити і працювати як самим представникам нової для села верстви, так і членам їхніх сімей, соціально-побутове і соціально-культурне середовище, у якому їм доводилося перебувати.

До першої групи слід віднести насамперед матеріали керівних партійних і господарських, зокрема й галузевих, органів, які намічали конкретні заходи по реалізації в республіці проголошених Центром рішень та контролювали хід їх виконання. Тут варто назвати також матеріали фонду ЦК КПУ, в яких зібрані листи селян у газету «Радянська Україна». У них відображається ситуація з призначенням на посади керівників господарств, подаються матеріали, що показують волюнтаризм і адміністрування в цьому питанні з боку районних органів влади.

За сукупністю своєї інформації ця група джерел не пояснює причин низьких показників двадцятирічних зусиль партійно-державного керівництва по насиченню фахівцями матеріальної сфери села.

Відповідь на це питання дає група джерел, що відображала повсякденне життя колгоспного села, але яка дослідниками практично не залучалася до наукового обігу. Це матеріали постійних комісій Верховної Ради УРСР з питань: транспорту і зв'язку, комунального господарства, торгівлі і громадського харчування, народної освіти, науки і культури, охорони здоров'я і соціального забезпечення Центрального статистичного управління України, конкретно - її відділів: статистики бюджетів, статистики культури, статистики населення і охорони здоров'я, а також Укооспілки організації, що здійснювала торговельне обслуговування населення сільської місцевості. Інформація вищеназваних структур була переважно розрахована на внутрішнє користування, тож відображала найбільш реально стан речей із забезпеченням потреб людей, що проживали у сільській місцевості.

Важливою складовою даної групи є матеріали, що зберігаються у фондах обласних: Дніпропетровському, Донецькому і Черкаському, - державних архівах (відповідно ДАДО, ДАДонО, ДАЧО), які на рівні конкретного району, колгоспу, господарства, окремого населеного пункту підтверджують інформацію загальнореспубліканського масштабу, деталізуючи її, роблячи більш переконливою. Так, звіти, інформації, довідки обласних управлінь сільського господарства Донецької (ф. 3763) та Черкаської (ф. 2552) областей подають ситуацію із забезпеченням кадрами колгоспів, матеріали Драбківської районної ради Черкаської області (ф. 1216) перших повоєнних років - про економічний стан колгоспів району. Якість житла колгоспників, стан населених пунктів, медичних закладів дільничного рівня, підприємств торгівлі, побутового обслуговування, громадського харчування і спроможність їх виконувати свої функції відображають матеріали виконкому Криничанської ради депутатів (ф. 1703) Дніпропетровської області. Стан сільської шкільної освіти та дитячих освітних закладів, осередків культури дають можливість з'ясувати матеріали відділів народної освіти Щорського (ф. 4960) та Апостолівського (ф. 6031) районів та відділу культури Щорського району цієї ж області (ф. 4963). Матеріальне становище і рівень заробітної плати спеціалістів сільського господарства, ставлення до них керівників господарств, сприйняття іншими категоріями сільських працівників матеріального виробництва села відображають протоколи загальних зборів колгоспників та засідань правління колгоспу ім. Карла Маркса с. Красноіванівка Криничанського району (ф. 5932) та матеріали його партійної організації (ф. 203). Сприйняття виробничих і побутових реалій сільського буття представниками розумової праці колгоспно-радгоспного виробництва дають можливість виявити скарги, звернення, листи до різного рівня партійних органів, які зберігаються у фондах Криничанського районного (ф.203), Дніпропетровського обласного (ф.19) та Дніпропетровського сільського обласного (ф. 9823). комітетів партії.

Важливим доповненням до них стали опубліковані наративні джерела. Особливо цінними в цьому плані є мемуари М. Хрущова та партійно-державних керівників нижчого рангу Мемуары Никиты Сергеевича Хрущева // Вопросы истории. - 1990. - № 1 - 12; 1991. - №1 - 12; 1992. - № 1 - 5.; Бенедиктов И.А. О Сталине и Хрущеве / И.А.Бенедиктов // Дружба народов. - 1989. - №1. - С. 12 - 65; Воронов Г.И. Немного воспоминаний /Г.И.Воронов // Молодая гвардия. - 1989. - №1. - С. 192 - 201., відомого голови колгоспу Героя Соціалістичної праці Ф. Дубковецького Дубковецкий Ф. На путях к коммунизму /Фёдор Дубковецкий. - М., 1949. - 161 с. та знаного українського історика, доктора наук Г. Швидько Швидько Г.К. Минуле у променях пам'яті / Г.К.Швидько. - К.: Генеза, 2004. - 72 с..

Унікальними за своєю інформативністю та емоційним впливом є використані в роботі джерела усного характеру. Спогади сучасників і учасників досліджуваних подій дали можливість більш глибоко усвідомити тогочасну економічну і морально-психологічну ситуацію на селі, особливості його повсякденного буття.

Таким чином, залучений для дослідження комплекс джерел і за своїм видовим складом, і за інформативністю, і за можливістю верифікації тієї чи іншої його частини створив підґрунтя для реалізації поставлених у дисертації завдань.

Підрозділ 1.3 „Методологічна база дослідження” включає характеристику підходів, принципів та методів наукового вивчення проблеми.

Методологічну основу роботи складає комплекс базових принципів і підходів: багатофакторність, об'єктивність та системність, які реалізовані за допомогою широкого спектру загальноісторичних, загальнонаукових, міждисциплінарних та спеціальних методів.

Праця має комплексний характер, тож у процесі її реалізації автор спирався на досягнення вітчизняної і зарубіжної науки, враховуючи важливі в концептуальному плані розробки вчених, висновки й узагальнення яких сприяли осмисленню і формуванню принципових положень дисертації. Добір методів дослідження залежав від поставленої мети і конкретних завдань роботи. Автором, при аналізі всіх складових досліджуваної проблеми, застосовувалися як загальнонаукові: дедукції і індукції, аналізу і синтезу, описовий, кількісний, так і конкретно-історичні: історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-системний, діахронний (діахронічний) методи, за допомогою яких здійснювався аналіз відповідних історичних процесів, явищ і тенденцій. Вони були задіяні в традиційному контексті їх застосування в історичному дослідженні. Звернімо лише увагу на те, що магістральним було використання в роботі історико-порівняльного й історико-системного методів.

Серед спеціальнонаукових методів важливу роль у проведенні дослідження відіграли методи політології, соціології, психології, математичної статистики, джерелознавства. З їх допомогою вирішувалася низка конкретних завдань дослідження. Зокрема вивчались причини, що впливали на процеси формування виробничої інтелігенції, у першу чергу - у соціальній сфері. Джерелознавчі ж методи були задіяні при визначенні потенційної джерельної бази проблеми, виявленні, відбору і класифікації джерел.

Загалом же автор не відкидав раціональні зерна, що мають місце в різних соціологічних, історико-філософських школах і теоріях, намагався застосувати їх при дослідженні обраної теми, оперуючи при цьому власним розумінням співвідношення цих методів. Такий підхід дозволяє, на нашу думку, реалізувати власне розуміння історичного процесу на базі визнання плюралізму підходів.

У другому розділі „Становлення керівної та управлінської ланки сільськогосподарської сфери (середина 1940-х - перша половина 1950-х рр.)” висвітлюються заходи держави щодо підвищення продуктивності сільського господарства в перше повоєнне десятиліття.

У підрозділі 2.1 „Стан сільського господарства і пошук шляхів налагодження ефективної роботи колективного сектору” аналізується стан справ у аграрній сфері республіки та шляхи і методи, якими держава намагалася вирішити проблему. Зазначається, що за відсутністю необхідної кількості коштів для всебічного відродження її народногосподарського комплексу, відбудова сільського господарства здійснювалася за залишковим принципом та перекладалася на плечі самих господарств, що не давало можливості для швидкого нарощування продуктивності галузі. Додатковим ускладнюючим фактором для економіки села виступив феномен споживацького ставлення всіх органів влади, промислових підприємств, державних установ щодо колгоспного добра. Воно розглядалося як таке, чим можна користуватися задарма. Це лягало додатковим тягарем на, і без того, слабку колгоспну економіку. Залишалася незмінною з довоєнних часів система оподаткування. Колгоспи республіки за нормами прибутковості, встановленими ще в 1930-х рр.. знаходилися в гірших умовах, порівняно з господарствами інших регіонів радянської держави. Післявоєнний стан сільського господарства республіки не був врахований державним керівництвом, і українські колгоспи мусили виконувати свої обов'язки після війни в тих же обсягах, що і в передвоєнні роки. За умов гострої та постійно зростаючої потреби держави в сільськогосподарській продукції, викликаної як зовнішньополітичними факторами другої половини 40-х рр., так і післявоєнною соціальною та економічною ситуацією всередині країни, природно-кліматичними факторами, було відкинуто пропозиції щодо інтенсивного розвитку сільського господарства і взято курс на звичні - екстенсивні методи, традиційні форми отримання виробленого колгоспами продукту, при яких у стосунках з державою, з іншими суб'єктами виробничої діяльності галузі колективним господарствам відводилася підпорядкована роль. Їхні функції зводилися до конкретно визначеного кола обов'язків: вирощування сільськогосподарської продукції, збереження насіннєвого матеріалу, засипання його навесні в посівні агрегати тракторів МТС, здача державі продукції у повній відповідності до встановлених нею завдань і, водночас, з повною відповідальністю за кількісні та якісні показники виробничої діяльності господарств їхніх керівників.