Рід Потоцьких в Україні (Тульчинська лінія): суспільно-політичні та культурологічні аспекти

В історії та сьогоденні жінка посідає визначне місце. Однак через зосередження ґендерних та жіночих досліджень здебільшого в площині вивчення історії жіночого руху, розвитку феміністичних ідей в Україні, а також ролі української жінки в історії, вони все ще мають дещо однобокий і фрагментарний характер.

Крізь тисячоліття й досі залишаються святими такі ролі жінки, як: берегиня домашнього вогнища, мати, продовжувачка роду. Тож не дивно, коли мова заходить про жінку, відразу спрацьовує культурологічний стереотип. Але не можна обминути образи жінок, які змінювали перебіг історичних подій, надихали чоловіків на подвиги і безумства, змушували вірити в силу жіночої краси та розуму, стверджували, що Жінка - це велика сила і дар божий.

Так, наприклад, автор зазначає, що Анна Ельжбета Потоцька відіграла впливову роль у формуванні життєвих сценаріїв не лише свого сина Саніслава Щенсного, а й невинної Гертруди Коморовської. Порушення Щенсним шлюбних традицій, зокрема у виборі шлюбного партнера, зачепили магнатські амбіції його батьків та призвели до трагедії - як скромної Гертруди Коморовської, так і зухвалої Анни Ельжбети.

Серед імпресингів, що вплинули на формування особистості Жозефіни Амалії Потоцької, уродженої Мнішек, автор визначає: народження у відомій аристократичній родині, де до того ж була єдиною донькою; отримання належної освіти (виявлення з раннього віку музичних та літературних здібностей, заохочення з боку батька і викладачів до їх розвитку); виховання в багатомовному просторі (з дитинства вільно володіла польською, німецькою, французькою, знала латинь); обдарування не лише художнім та літературним талантом, а й бурхливим темпераментом.

Невдалий шлюб, зумовлений не лише тим, що інтелектуальним і культурним рівнем пані Потоцька значно перевершувала свого чоловіка, а й психологічними особливостями, зокрема вулканічною вдачею, постійні подружні зради, народження позашлюбних дітей та розлучення наклали відбиток на її життєвий сценарій.

Літературну і художню творчість пані Жозефіни необхідно розглядати, зазначає автор, з урахуванням умов життя і впливу на неї Антонія Альбертранді, Бенедикта Гулевича, Яна Святителя Лампі та ін. Участь у масонських ложах, підтримка чоловіка в його політичних авантюрах, високі нагороди (орден Зоряного хреста, орден Святої Катерини) свідчать про активну громадську позицію пані Потоцької.

Своїм життєвим сценарієм Жозефіна порушила тогочасне уявлення про процесуальну дієздатність жінки, яка регулювалася переважно звичаєм і суспільними упередженнями щодо представниць слабкої статі.

У дисертації відмічено, що Жозефіну Потоцьку можна сміливо віднести до нового покоління жінок, які намагалися реалізувати себе в культурно-громадській роботі та в літературній діяльності, допускаючи вольності в шлюбних відносинах. Однак слід зазначити, що тогочасне суспільство не було підготовлене до сприйняття активної позиції «нових жінок», що призводило до так званого рольового конфлікту.

Відтворюючи просопографічний портрет Софії Ґлавані-Вітт-Потоцької, автор зазначає, що ця жінка півжиття прожила в Україні, її тричі продавали і купували; вродлива від природи, вона волею долі та внаслідок складних життєвих перипетій стала легендою свого часу.

Софія Потоцька здобула величезну, хоч і короткочасну, популярність у Польщі та багатьох інших країнах Європи наприкінці XVIII і на початку XIX ст., а її ім'я назавжди ввійшло в історію моральних скандалів епохи Просвітництва.

У дисертації простежено, що пані Потоцька цікавила своїх сучасників та нащадків передусім із двох причин. По-перше, історія її кар'єри була такою незвичайною, що вона могла б стати сюжетом авантюрних романів XVIII ст. По-друге, роман, а відтак шлюб Софії Вітт зі Щенсним Потоцьким спонукали дослідників, які вивчали проблеми суспільного і морального занепаду польської шляхти і магнатів у роки другого і третього поділів, до пошуків бодай непрямого її впливу на особистість маршалка Торговицької конфедерації.

В очах сучасників Софія Ґлавані була трохи не символічною femme fatale (фатальна жінка - фр.) - створінням, таким самим гарним, як і підступним та жорстоким, котре накликало нещастя на голови численних своїх залицяльників, недостойним того обожнювання, що ним вони його оточували. За життя вона була об'єктом постійного інтересу громадської думки; про неї часто говорили, писали. По Софії залишився не лише великий спадок, не лише славнозвісна «Софіївка», а й легенда про силу жіночості, що здатна не лише змінювати долі сильних світу, а й впливати на перебіг політичних подій. Піддається сумніву, чи досягла б такого життєвого успіху Софія, якби не зустріла на своєму шляху польського магната Станіслава Щенсного Потоцького.

Незважаючи на кровний зв'язок, однакове середовище виховання і повторення певних подій у житті сестер Софії та Ольги Потоцьких, автор вважає за необхідне звернути увагу на відсутність особливо теплих стосунків між ними. Різні політичні погляди і громадянські позиції поглибили прірву в родинних відносинах сестер. Переплетіння двох життєвих доль, поєднане коханням до одного й того ж самого чоловіка (Павла Кисельова), не дало змоги жодній із сестер відчути повноти жіночого щастя.

Зазначено, що Дельфіна Потоцька (Комар) за життя змогла досягти визнання небувалої, подекуди зовсім незаслуженої, слави в історії польської культури доби романтизму, але так до кінця своїх днів залишалася по-своєму нещасною, не маючи ані справжньої сім'ї, ані дітей.

Ґендерний підхід, використаний при проведенні цього дослідження для вивчення особливостей функціонування роду Потоцьких, передбачає застосування ґендерної методології, тобто здійснення комплексного аналізу соціально-історичних явищ з урахуванням фактора статі. Ґендерна методологія історії розглядає історичний процес крізь призму ґендерної проблематики і проводить реконструкції моделей минулого, виходячи з ґендерного досвіду досліджуваної епохи.

У розвитку ґендерної історії актуальним є поняття ґендерних ролей, що розглядаються як набір очікуваних у конкретній історичній ситуації зразків поведінки для чоловіків та жінок з урахуванням їхньої соціальної позиції. На макрорівні основою трансформації ґендерних ролей є вплив зовнішніх факторів (суспільства і культури), що можна яскраво спостерігати, досліджуючи життєві та творчі шляхи представниць фамільного клану Потоцьких.

Автор зазначає, що під час дослідження розвитку особистості окрему увагу необхідно приділити формуванню ґендерного самовизначення на мікрорівні, під яким розуміємо результати сприйнятих впливів соціально-психологічних імпресингів, референтних груп і систем ціннісних орієнтацій та ідеалів. Проте слід відмітити неможливість існування жінки в одній ролі (дружина-мати, дружина-донька і т. ін.) Слід констатувати фрагментарність ґендерних ролей, яка передбачає одночасне виконання людиною різноманітних ролей, що дуже часто не можуть гармонійно співіснувати, а це призводить до можливості виникнення так званого рольового конфлікту. Займаючи одночасно декілька позицій у суспільстві (матері, дружини, сестри, коханки, землевласниці, патріотки, меценатки, аматорки тощо), кожна із жінок магнатського роду Потоцьких намагалася знайти свій шлях, свою нішу в суспільній ієрархії (як, наприклад, Софія Потоцька), реалізувати свої творчі здібності (як-то Жозефіна Потоцька), не забуваючи при цьому вирішувати власні проблеми, самореалізуватися.

У п'ятому розділі «Рід Потоцьких і розвиток української культури» автором охарактеризовано такі культурно-мистецькі проекти Потоцьких, як Тульчинський маєток, приватний магнатський театр, родові книгозбірні, дендрологічний парк «Софіївка», Немирівська гімназія.

У роботі підкреслено, що діяльність людини є передумовою виникнення та базисом історії людського роду, історії людства, всієї історії культури загалом. Культура є способом регулювання, збереження, відтворення і розвитку всього суспільного життя, водночас виступаючи принципом зв'язку з людиною, засобом її вступу до соціального життя.

Автор зазначає, що кожне покоління роду Потоцьких відзначала наявність неординарних особистостей, які зробили вагомий внесок в економічний та культурний розвиток регіону, країни, нації. Історія роду Потоцьких на генетичному рівні довела, що спадковість має визначальний вплив на духовний світ індивіда.

Відмічено, що українські маєтки Потоцьких за всіх часів, а особливо наприкінці ХVIII - в першій половині ХІХ ст., являли собою визначні культурні центри, були важливими осередками духовного життя суспільства. Так, наприклад, садибне будівництво, яким активно займалися Потоцькі, виступало як синтез архітектури, пластичних мистецтв і природи, об'єднаних у композиційно цілісний твір. Яскравим тому підтвердженням є Тульчинський маєток.

У дисертації наголошується, що Тульчинський палац Потоцьких, який було збудовано 1782 р. Станіславом Щенсним Потоцьким, являв собою наймонументальніший палацовий комплекс доби класицизму на території України. Палацово-парковий ансамбль Потоцьких був створений як синтез архітектури, мистецтва, природи. Перенесення резиденції Щенсного Потоцького з Кристинополя до Тульчина сприяло швидкому соціально-економічного розвитку міста та його околиць. На території маєтку був цілий комплекс підсобних служб, торгові ряди, де продавали вироби тульчинських мануфактур, і навіть графський театр. Надзвичайно багата картинна галерея, бібліотека та архів із 17 тисячами томів, колекції медалей і монет являли ціннісне зібрання, яким би могли пишатися відомі музеї та бібліотеки світу. Тульчинський палац був осередком для спілкування і творчої ініціативи художників, письменників, філософів, музикантів, а також світом високої архітектури і садово-паркового мистецтва, центром інноваційних технологій у палацово-парковому мистецтві кінця XVIII - початку XIX ст.

Своєрідність садибної архітектури і садово-паркового мистецтва родини Потоцьких полягала в їх розвитку, що відбувався в контексті загальноєвропейської культури та відбивав її ідейно-художню різноманітність. Деякі стильові риси, властиві цим видам мистецтва, прийшли із Заходу до України раніше, ніж до Росії. Вагома роль маєтків, садів та парків у житті цілих поколінь підтверджується їхньою значимістю в усіх видах мистецтв - живописі, декоративно-ужитковому мистецтві, літературі, поезії та музиці, що постійно взаємозбагачували одне одного.

У дисертації зазначено, що палацово-паркові ансамблі, присадибні парки, міські сади створювалися як синтез архітектури, мистецтва, природи. Досить часто вони ставали тлом для сюжетних композицій, літературних творів, зокрема, поезії. Маєтки і садово-паркові ансамблі з часів заснування і до початку XX ст. були справжніми музеями, оскільки містили безцінні колекції творів культури і мистецтва. Особливу цінність становить «меморіальність» старовинних маєтків, садиб і парків, пов'язана не лише з іменами видатних діячів культури та історії, а й з пам'яттю про давно минулі епохи та їх культуру.

Автор дійшла висновку, що культурні надбання роду Потоцьких, зокрема його тульчинської лінії, є феноменом української культури кінця ХVIII - першої половини ХІХ ст., а їхні маєтки - великими історико-культурними осередками європейського значення.

Палацово-парковий комплекс у Тульчині, збудований наприкінці XVIII ст., виконував функцію соціального й адміністративного осередку численних володінь Потоцьких. Рівень освіти, культурного розвитку і заможність Потоцьких при створенні й утриманні садиби зумовили використання новітніх технологій, прийомів ведення господарства, тому Тульчин став зразковою садибою. У першій половині ХІХ ст. архітектурно-паркові комплекси Потоцьких постійно перебудовувалися і вдосконалювався, були перлиною першої величини серед подібних ансамблів України. Суспільна і меценатська діяльність Потоцьких, їх передові погляди сприяли тому, що Тульчин став подільським Версалем, символом краси і духовності, де збиралася світова духовна еліта суспільства, подовгу живучи в маєтку і творячи свої найкращі шедеври.

Культурні потреби власників, живий інтерес до історичного минулого, бажання принести користь стали головними аргументами того, що в українських маєтках Потоцьких були зібрані, зберігалися і реставрувалися пам'ятки минулого як польського, так і українського народу, писемні джерела, архіви.

Театр за всіх часів був, є і буде інструментом і формою пізнання та усвідомлення феномена людини, виразу духовно-культурних, мистецько-естетичних ідеалів людської спільноти, відображення політичного устрою, ідеологічних учень, тому не дивно, що він посідав особливе місце в житті Потоцьких.

Автором відзначено, що історія польського приватного магнатського театру на сьогодні мало відома і може слугувати підґрунтям до розуміння витоків виникнення польського театру, шляхів його трансформації. Тульчинську сцену спонукали до життя люди, щиро захоплені театром, маючи у своєму розпорядженні чималу, винесену ще з батьківських домів, театральну культуру, а також досить багатий досвід у цій сфері, - це Станіслав Щенсний Потоцький і його друга дружина Жозефіна Амалія Мнішек. Власне, ці вподобання та зацікавленість були протягом декількох років одним із небагатьох елементів, що об'єднували не зовсім удалий подружній союз.

Театр Потоцьких у Тульчині наслідував уподобання своєї епохи і з цього погляду був типовим представником театральної культури другої половини ХVIII ст., типовим магнатським театром. Продовжуючи в загальних рисах дукельську репертуарну лінію, театр у Тульчині переріс, однак, її за своїм розмахом, різноманітністю реалізованих ним драматичних форм.

Шлюб Щенсного із Софією Вітт відкрив нову сторінку в історії Тульчина і його театру. Наступниця Жозефіни подбала про те, щоб їхня з чоловіком резиденція засвітилася новим блиском.

Поява в Потоцьких професійного режисера й актора Жмійовського доводить, що в останні роки життя Щенсного тульчинський театр спирався на професійні сили. На тульчинській сцені ставилися твори різних жанрів: комедії, драми, трагедії, а також опери - як зарубіжних, так і польських авторів.

У дисертації зазначено, що бібліотека тульчинського маєтку, яка виникла в другій половині XVIII ст., була великою магнатською книгозбірнею доби Просвітництва, заснованою руським воєводою, політичним діячем Речі Посполитої другої половини XVIIІ ст. Станіславом Щенсним Потоцьким.

В історії книгозбірні виокремлюються два періоди: перший період активного збирання бібліотеки, в якому брали участь не лише її засновник, а й члени його родини: Жозефіна Амалія Потоцька, Софія Потоцька; другий період розпорошення бібліотечного фонду, пов'язаний з розподілом спадщини та еміграцією спадкоємця Тульчинського маєтку Мечислава Потоцького до Парижа. Виявлено, що бібліотека формувалася шляхом успадковування, закупівлі, передплати. Фонд складався переважно із західноєвропейських видань. Перше місце посідали французькі видання. Хронологічно книгозбірня охоплювала XV початок XIX ст. Відмічено, що бібліотечний фонд мав універсальний характер. Тут були видання з основних галузей наукових знань: історії, філософії, юриспруденції, географії, математики, фізики, хімії, архітектури, військової та інженерної справи, медицини, граматики європейських та східних мов, лексичні та енциклопедичні словники. Широко представлені твори античних авторів та красне письменство від найдавніших часів до XVIII ст. включно, а також твори визначних французьких і англійських представників Просвітництва.

У досліджені підкреслено, що всі власники Тульчина були відомими суспільними діячами, меценатами, які зробили значний внесок в історично-культурний розвиток як Польщі, так і України. Завдяки Потоцьким, у Тульчині було створено нову соціокультурну систему, своєрідний мікрокосмос зі складною семантикою, духовним єднанням людини та природи.

У роботі звернуто увагу на те , що дослідження суспільної та благодійної діяльності ХІХ ст. - перспективний і актуальний напрямок сучасної історичної науки. Потоцькі, нащадки польських магнатів, маючи всі права загальноросійського дворянства, відігравали помітну роль у житті не лише свого регіону, а й держави в цілому. На приватні кошти Потоцьких створювалися й утримувалися притулки, лікарні, школи, дитячі садки, будувалися громадські будівлі.

Вивчення меценатської діяльності Потоцьких у ХІХ ст. дає змогу висвітлити як невідомі сторінки регіональної історії, так і тогочасні культурологічні процеси, з'ясувати їх значення для прогресивних перетворень у житті як українського, так і російського суспільства. Історико-культурна спадщина Потоцьких є унікальною.

У другій половині ХІХ ст. ім'я мецената і суспільного діяча Болеслава Станіславовича Потоцького було відоме не лише на Поділлі, а й далеко поза його межами. Становлення Б. Потоцького як відомого філантропа відбувалося під впливом середовища, в якому він жив. Меценатська, благодійна і суспільна діяльність Потоцьких була зумовлена релігійною, гуманістичною й егоїстичною мотивацією. Немирівська гімназія другої половини ХІХ ст. - освітній, культурний і науковий осередок європейського рівня, який мав потужний вплив не лише на розвиток просвітництва краю, а й на українську освіту і культуру в цілому.

Автор відмічає, що вивчення меценатської діяльності Потоцьких має суттєве значення для виховання кращих патріотичних традицій меценатства і суспільно-благодійної діяльності серед сучасних українських філантропів.

Родовід Потоцьких охоплює великий період історії України. Важливо наголосити, що Потоцькі не були простими спостерігачами або фіксаторами подій, навпаки, вони були їх учасниками, творцями суспільно-політичних, культурологічних процесів, основоположниками культурних традицій та віянь.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнені результати пошукової й теоретично-аналітичної роботи, проведеної автором у рамках дисертаційного дослідження. У результаті просопографічного дослідження історії тульчинської лінії роду Потоцьких у контексті історичної доби автор зробив узагальнення основних положень і сформулював підсумки дослідження.

Зокрема, на основі наукового аналізу джерельної бази та історіографії проблеми з'ясовано стан і ступінь її вивчення, визначено рівень і повноту науково-теоретичного обґрунтування.

При відтворенні історії роду Потоцьких використана просопографічна методика, що виявилася найбільш придатною для цього жанру досліджень. Це дозволяє, по-перше, крізь призму життя та діяльності особистості більш насичено, багатогранно прописати історичну епоху, в яку вони жили і яка тією чи іншою мірою персоніфікується в інших біографіях; по-друге, розглядати історичне буття людини, з одного боку, з погляду характеристики героя як особистості, тобто визначення його суспільного статусу, ступеня участі в історично значущих подіях, впливу на суспільне життя і життя наступних поколінь, а з іншого боку - з погляду виявлення його індивідуальності, яка визначає внутрішній світ людини, її духовний потенціал.

Магістральними напрямами соціокультурної діяльності роду була суспільно-політична і культурно-мистецька діяльність. Визначено внесок видатних представників роду в ці сфери життя суспільства і чинники тяглості традицій такої діяльності (трансмісії).

Суспільна інтеграція роду відбувається одночасно із входженням роду до числа національної еліти.

У Речі Посполитій існувало шість різних родів, які мали прізвище Потоцькі: герба Пилява, герба Любич, герба Остоя, герба Сренява, герба Шеліга, герба Яніна. Найвідоміші з них - Потоцькі герба Пилява.

Під час дослідження генеалогії перших поколінь Потоцьких та їх місця в тогочасних суспільно-політичних процесах, виявлено, що перші документально підтверджені відомості про рід Потоцьких датуються ХІІІ ст. Доведено, що політичної могутності родина Потоцьких набула в середині XVI ст.

Представники роду володіли значними територіями, замками, маєтками в Польщі, Білорусії, Україні, насамперед у Подільському, Брацлавському, Белзькому, Руському і Краківському воєводствах, обіймали важливі державні посади в Речі Посполитій, а згодом у Росії й Австрії.

Результатом наукового пошуку стало виокремлення гербів срібної та золотої Пиляви. Потоцькі тульчинської (гетьманської) лінії належали до герба срібної Пиляви.

Засновником гетьманської гілки визначено військового і політичного діяча Станіслава Потоцького Реверу (1579-1667 рр.), великого гетьмана коронного, воєводу київського, краківського та ін., діяльність якого залишила помітний слід в історії Польщі й України, особливо середини XVII ст. Одружившись із дочкою брацлавського старости, генерала подільських земель Валентина Олександра Калиновського і Гелени Струс, Софією, граф Станіслав одержав за нею в посаг маєтки в Брацлавському, Волинському, Подільському та Київському воєводствах.

Поділ маєтностей між синами графа Станіслава поклав початок двом лініям гетьманської гілки: першої - Андрія і другої - Фелікса Казимежа. Шлюб сина графа Фелікса - Юзефа із Теофілою Терезою з Центнерів, панею на Тульчині, остаточно закріпив подільські маєтки за Потоцькими, започаткувавши тульчинське відгалуження другої лінії.

Серед основних імпресингів, які потужно вплинули на формування особистості Станіслава Щенсного Потоцького - одного з найвідоміших представників Пилявітів, треба назвати такі, як народження в консервативно-магнатській родині, де з раннього дитинства виховали в дусі магнатської родової гордості та бездумного, поверхового, екзальтованого святенництва; деспотичні, жорсткі риси характеру батьків, що наклало відбиток на все життя, так само як і те, що Станіслав був єдиним сином і на нього покладалися величезні надії, які тяжіли над ним усе життя (Станіслав Щенсний мав усі дані для того, щоб посісти престол Речі Посполитої); невдале кохання і перший шлюб, що вплинуло на подальше формування стосунків із жінками.

Стосовно шлюбного відбору всередині роду Потоцьких, то саме на прикладі Станіслава Щенсного відбулася певна трансформація, пов'язана із загальноєвропейськими тенденціями, а саме: з проникненням ідей просвітництва і романтизму, які по-новому розглядали особистість жінки та дитини, роль кохання в житті людини. Підтвердженням цього є його третій шлюб із жінкою значно нижчої страти.

Зміна орієнтації Станіслава Щенсного в політичних поглядах призводить до трансформації національної свідомості та національної самоїдентифікації цілого покоління Потоцьких.

Приклад С.Щ. Потоцького переконливо доводить, що у XVIII ст. громадська думка шляхти великий особистий авторитет пов'язувала зовсім не з перевагами характеру і розуму політика чи державного мужа, а просто з його багатою родовою традицією і великими маєтностями. Майнове становище, а у зв'язку з ним і суспільне, вирішувало все.

Оцінюючи постаті нащадків С.Щ. Потоцького, вважаємо за необхідне врахувати акцентуацію їх характеру й індивідуальні особливості темпераменту. Зважаючи на наведені характеристики, можемо визначити синів Станіслава Щенсного як емотивних особистостей. Їх підвищена емотивність дозволяла більш сильним особистостям (учителям, оточенню, родичам) впливати на формування їхніх життєвих позицій; концентрація уваги батьків на своїх життєвих сценаріях призвела до того, що вони не стали для дітей основними агентами соціалізації, діти і батьки існували в різних життєвих паралелях; перекладання відповідальності за виховання на інших людей (в дитинстві - насамперед на вчителів) та необмежені матеріальні блага зумовлювали девіантну поведінку (наприклад, любов до азартних ігор, розгульного способу життя, блуду).

Наявні відомості про рід Потоцьких непропорційно висвітлюють окремих представників фамілії. З одного боку, достатньо широке коло джерел про Станіслава Щенсного Потоцького, його батьків, дружин, окремих дітей. З іншого - уривчасті відомості, непрямі джерела про синів від шлюбу із Жозефіною Амалією Мнішек (Станіслава, Ярослава, Володимира), крім Щенсного Єжи, оскільки його ім'я було задіяне в сімейному скандалі, що набув значного розголосу на теренах Російської імперії. Як результат намітилася певна диспропорція. Та якщо виключити з кола визначених осіб тих Потоцьких, відомостей про яких недостатньо, дослідження збідніє і буде виглядати неповним.

Ґендерний підхід, використаний у дослідженні для вивчення особливостей функціонування роду Потоцьких, передбачає застосування ґендерної методології історії, яка розглядає історичний процес крізь призму ґендерної проблематики і проводить реконструкції моделей минулого, виходячи з ґендерного досвіду досліджуваної епохи.

У розвитку ґендерної історії актуальним є поняття ґендерних ролей, що розглядаються як набір очікуваних в конкретній історичній ситуації зразків поведінки для чоловіків та жінок з урахуванням їхньої соціальної позиції. На макрорівні основою трансформації ґендерних ролей є вплив зовнішніх факторів (суспільства і культури), що яскраво спостерігається під час дослідження життєвих і творчих шляхів представниць фамільного клану Потоцьких. Окрему увагу під час дослідження розвитку особистості приділено формуванню ґендерного самовизначення на мікрорівні, під яким розуміють результати сприйнятих впливів соціально-психологічних імпресингів, референтних груп і систем ціннісних орієнтацій та ідеалів. Проте слід зазначити неможливість існування жінки в одній ролі (дружина-мати, дружина-донька і т. ін.) Займаючи одночасно декілька позицій у суспільстві (матері, дружини, сестри, коханки, землевласниці, патріотки, меценатки, аматорки тощо), кожна із жінок магнатського роду Потоцьких намагалася знайти свій шлях, свою нішу в суспільній ієрархії (як, наприклад, Софія Потоцька), реалізувати свої творчі здібності (як Жозефіна Потоцька), не забуваючи при цьому вирішувати власні проблеми, самореалізуватися.

Соціокультурна спадковість продукується предками і приймається нащадками у вигляді таких складових, як майно (від нерухомості до бібліотек і фамільних архівів), виховання та освіта, належність до вищої страти й орієнтація на певні види індивідуальної самореалізації, культурно-інтелектуальні прояви, пам'ять про видатних предків та сімейний зв'язок з іншими родами.

Кожне покоління роду Потоцьких було представлене неординарними особистостями, які зробили вагомий внесок в економічний і культурний розвиток регіону, країни, нації. Історія роду Потоцьких на генетичному рівні довела, що спадковість має визначний вплив на духовний світ індивіда.

Родовід Потоцьких охоплює великий період історії України. Важливо наголосити, що Потоцькі не були простими спостерігачами або фіксаторами подій, навпаки, вони були їх учасниками, творцями суспільно-політичних, культурологічних процесів, основоположниками культурних традицій та віянь.

Тульчинський палац визначається як осередок для спілкування і творчої ініціативи художників, письменників, філософів, музикантів, а також як світ високої архітектури і садово-паркового мистецтва, центр інноваційних технологій у палацово-парковому мистецтві кінця XVIII - початку XIX ст.

Своєрідність палацово-паркового мистецтва родини Потоцьких полягала в тому, що воно розвивалося в контексті загальноєвропейської культури та відбивало її ідейно-художню різноманітність. Завдяки Потоцьким, у Тульчині було створено нову соціокультурну систему, своєрідний мікрокосмос зі складною семантикою, духовним єднанням людини та природи.

В історії тульчинської книгозбірні виокремлюються два періоди: перший пов'язаний з активним збиранням бібліотеки, в якому брали участь не лише її засновник, а й члени його родини: Жозефіна Амалія Потоцька, Софія Потоцька; другий розпорошення бібліотечного фонду та розподіл спадщини й еміграція спадкоємця Тульчинського маєтку Мечислава Потоцького до Парижа.

Вивчення меценатської діяльності Потоцьких в ХІХ ст. дозволяє висвітлити як невідомі сторінки регіональної історії, так і тогочасні культурологічні процеси, встановити їх значення для прогресивних перетворень у житті не лише українського, а й російського і польського суспільства. Потоцькі залишили по собі унікальну історико-культурну спадщину. Меценатська, благодійна і суспільна діяльність Потоцьких поєднувала релігійну, гуманістичну й егоїстичну мотивації.

Як явище життя суспільства, соціокультурна трансмісія покликана служити збереженню соціального статусу роду шляхом успадкування і перероблення, особистого відтворення певних його елементів окремими представниками. Вона і стає тим чинником, що зумовлює прищеплення і передання культурних цінностей у родині, а рід робить ланкою культурно-історичної тяглості. Такий підхід дозволяє робити висновки про суспільно-історичні наслідки культурної діяльності роду і його функціонування як історичного колективу.

Показано можливості родинної історії, збагаченої взаємодією з історіографією, джерелознавством, історичною психологією, ґендерними дослідженнями, соціологією, літературознавством, мистецтвознавством, історією культури і політологією.

Вироблена в галузі соціокультурної та культурно-інтелектуальної історії мета дисертаційної роботи не вичерпує всіх аспектів вивчення тульчинської лінії Потоцьких, а отже, результати дослідження відкривають перспективи подальшої роботи як з історії даного роду, так і інших родів.

Здобутки дослідження є внеском до вивчення таких питань інтелектуальної та соціальної історії, як функції сім'ї, роду в збереженні та переданні національної культури; історії національної еліти (формування еліти; самоідентифікація національної еліти; чинники інтеграції еліти та її вплив на розвиток українсько-польської культури; взаємозв'язок економічного, соціального й інтелектуального чинників у формуванні статусу роду; співвідношення статусу роду й особистого статусу його представників); до розвитку української історичної науки. Здійснений науковий пошук є спробою синтезу інтелектуальних, соціальних та психологічних студій у дослідженнях з історії України.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Індивідуальні монографії:

1. Чубіна Т. Рід Потоцьких: особистості на тлі епохи / Т. Чубіна. - Черкаси: Черкаський ЦНТЕІ, 2007. - 251 с. (Рецензії: Бушин М.І. Рецензія на книгу: Чубіна Т.Д. Рід Потоцьких: особистості на тлі епохи. - Черкаси: Черкаський ЦНТЕІ, 2007. - 251 с. / М.І. Бушин // Materiaіy IV Miкdzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji «Stratygichne pytania њwiatowej nauki - 2008». - T. 8. Prawo. Historia. Politoіogija. - Przemyњl: Nauka i studia. - S. 72-73; Губа П.І. Рецензія на дослідження: Чубіна Т.Д. Рід Потоцьких: особистості на тлі епохи. - Черкаси: Черкаський ЦНТЕІ, 2007. - 251 с. / П.І. Губа // Материали за 4-а международна научна практична конференция «Научни дни - 2008». - Т. 11. Психология и социология. История. - София: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2008. - С. 80).

2. Чубіна Т. Рід Потоцьких в Україні (тульчинська лінія) / Т. Чубіна. - Черкаси: Черкаський ЦНТЕІ, 2008. - 512 с. (Бушин М.І. Рецензія на монографію Тетяни Чубіної «Рід Потоцьких в Україні (тульчинська лінія)». - Черкаси: Черкаський ЦНТЕІ, 2008 / М.І. Бушин // Materiбly IV mezinбrodni vedecko-praktickб conference «Veda: teorie a praxe - 2008». - Dнl. 9. Historie. Politickй vedy. Administrativa. - Praha: Publishing House «Education and Science» s.r.o, 2008. - S. 38-39).

Розділи в колективних працях:

1. Чубіна Т., Бушин М., Ілляшенко Ю., Коваленко І. Мить і вічність. Уманщина / Т. Чубіна, М. Бушин, Ю. Ілляшенко, І. Коваленко. - Черкаси: Черкаський ЦНТЕІ, 2006. - 389 с.

2. Чубіна Т., Бушин М., Яшан О. Трипільський дух вита над нами. Тальнівщина / Т. Чубіна, М. Бушин, О. Яшан. - Черкаси: Черкаський ЦНТЕІ, 2006. - 198 с.

3. Крамарчук (Чубіна) Т., Бушин М., Коваль В., Баранова Н., Галієв Г., Нікрєдін Г. Історія України. Навчальний посібник / Т. Крамарчук, М. Бушин, В. Коваль, Н. Баранова, Г. Галієв, Г. Нікрєдін. - Черкаси: Брама, 2000. - 482 с.

4. Чубіна Т., Бушин М., Гуржій О. та ін. Історія України. Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти / Т. Чубіна, М. Бушин, О. Гуржій та ін / За заг. ред. докт. іст. наук, проф. Бушина М. та докт. іст. наук, проф. Гуржія О. - Черкаси: Черкаський ЦНТЕІ, 2007. - 474 с.

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Чубіна Т. Софія Потоцька: штрихи до портрету / Т. Чубіна // Історичні та політологічні дослідження / Гол. ред. проф. П.В. Добров. - Донецьк, 2005. - № 3/4. - С. 209-214.

2. Чубіна Т. Ян Потоцький: визначні віхи життя та творчості / Т. Чубіна // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М.М. Алексієвця. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2006. - Вип. 1. - С. 105-108.

3. Чубіна Т. Місце особи в історії (на прикладі представників роду Потоцьких) / Т. Чубіна // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т. 48. - Вип. 35. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. - С. 55-59.

4. Чубіна Т. Миколай Потоцький - великий гетьман коронний / Т. Чубіна // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М.М. Алексієвця. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2006. - Вип. 2. - С. 102-108.

5. Чубіна Т. Станіслав Щенсний Потоцький: людина, меценат, політик / Т. Чубіна // Історичні та політологічні дослідження / Гол. ред. проф. П.В. Добров. - Донецьк, 2006. - № 1/2. - С. 43-49.

6. Чубіна Т. Гендерні аспекти в дослідженні окремих представниць родини Потоцьких (на прикладі Софії та Гелени Потоцьких) / Т. Чубіна // Український селянин: Збір. наук. праць / За ред. А.Г. Морозова. - Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2006. - Вип. 10. - С. 95-97.

7. Чубіна Т. Польський магнат Францішек Салезій Потоцький: сторінки життя / Т. Чубіна // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - № 9 (103). - Ч. 2. - 2006. - С. 222-233.

8. Чубіна Т. Сини Станіслава Щенсного Потоцького від шлюбу з Софією Вітт: спроба авторського портрету / Т. Чубіна // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т. 62. - Вип. 49. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. - С. 113-118.

9. Чубіна Т. Потоцькі - володарі Тальнівського маєтку / Т. Чубіна // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: ЗНУ, 2006. - Вип. ХХ. - С. 24-29.

10. Чубіна Т. Біографія як історія: на прикладі життєпису Станіслава Ревери Потоцького / Т. Чубіна // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М.М. Алексієвця. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2006. - Вип. 3 - С. 110-114.

11. Чубіна Т. Потоцькі з Немирова / Т. Чубіна // Вісник Черкаського університету. - Серія: Історичні науки. - Вип. 90. - Черкаси, 2006. - С. 55-60.

12. Чубіна Т. Анджей Потоцький: магнат, політик, особистість / Т. Чубіна // Історичні та політологічні дослідження / Гол. ред. проф. П.В. Добров. - Донецьк, 2006. - № 3/4. - С. 124-129.

13. Чубіна Т. Софія Потоцька очима зарубіжних дослідників / Т. Чубіна // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т. 74. - Вип. 61. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2007. - С. 90-95.

14. Чубіна Т. Жозефіна-Амалія Потоцька - друга дружина Станіслава Щенсного Потоцького / Т. Чубіна // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М.М. Алексієвця. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2007. - Вип. 1. - С. 182-186.

15. Чубіна Т. Дельфіна Потоцька: дружина, муза, жінка / Т. Чубіна // Історичні та політологічні дослідження / Гол. ред. проф. П.В. Добров. - Донецьк, 2007. - № 1/2. - С. 85-91.

16. Чубіна Т. Миколай Потоцький - син великого гетьмана коронного / Т. Чубіна // Історичні та політологічні дослідження (Матеріали VII міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Історія та сучасність: погляд крізь віки», присвяченої 70-річчю Донецького національного університету. - Т. І) / Гол. ред. проф. П.В. Добров. - Донецьк, 2007. - № 3/4. - С. 116-120.

17. Чубіна Т. Формування театрального світогляду Станіслава Щенсного Потоцького (дотульчинський період) / Т. Чубіна // Історичні та політологічні дослідження / Гол. ред. проф. П.В. Добров. - Донецьк, 2007. - № 5/6 (35/36). - С. 101-107.

18. Чубіна Т. Трагедія Гертруди Потоцької / Т. Чубіна // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т. 76. - Вип. 63. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2008. - С. 145-148.

19. Чубіна Т. Театр Потоцьких у Тульчині: основні віхи / Т. Чубіна // Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2007. - Т. 10: Матеріали шостого круглого столу «Культура, освіта і просвітницький рух на Поділлі». - С. 365-377.

20. Чубіна Т. Фелікс Потоцький: штрихи до портрета / Т. Чубіна // Сіверянський літопис. Всеукраїнський науковий журнал. - 2007. - № 5 (77). - С. 88-95.

21. Чубіна Т. Історико-соціологічні особливості дослідження етнічної самосвідомості / Т. Чубіна // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Історичні науки. - 2007. - № 23 (139). - С. 83-89.

22. Чубіна Т. Сестри Софія та Ольга Потоцькі: переплетіння двох жіночих доль / Т. Чубіна // Наука. Релігія. Суспільство. - 2008. - № 2. - С. 100-104.

23. Чубіна Т. Щенсний Єжи Потоцький: біографічний нарис / Т. Чубіна // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т. 88. - Вип. 75. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. - С. 133-139.

24. Чубіна Т. Із епістолярної спадщини Софії Вітт (листи до Станіслава Щенсного Потоцького) / Т. Чубіна // Український селянин: Збір. наук. праць / За ред. А.Г. Морозова. - Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2008. - Вип. 11. - С. 133-139.

25. Чубіна Т. Анна Ельжбета Потоцька та Гертруда Коморовська: трагедія двох доль / Т. Чубіна // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - № 11 (129). - Луганськ, 2008. - С. 240-246.

Публікації, в яких додатково відображені результати дисертаційного дослідження:

1. Чубіна Т. Розвиток українських маєтків Станіслава Щенсного Потоцького / Т. Чубіна // Вісник гуманітарного товариства: Наукові праці. - Черкаси: Вид-во ЧІПБ, 2005. - С. 29-31.

2. Чубіна Т. Найвидатніші представники родини Потоцьких в ХVI-XVIII ст. / Т. Чубіна // Наукові дослідження - теорія та експеримент 2005: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Полтава: Вид-во ПолтНТУ ім. Ю. Кондратюка, 2005. - Т. 13. - С. 43-46.

3. Чубіна Т. Тульчинський палац Потоцького / Т. Чубіна // «Розвиток наукових досліджень 2005»: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Полтава, 7-9 листопада 2005 р. - Полтава: Вид-во «ІнтерГрафіка», 2005. - Т. 3. - С. 156-157.

4. Чубіна Т. Потоцькі в контексті історії України / Т. Чубіна // Materiбly II Mezinбrodnн vмdecko-praktickб conference «Perspektivnн novinky vмdy a technici - 2005». - Dнl. 2. - Praha, Publishing House «Education and Science s.r.o.», 2005. - S. 30-32.

5. Чубіна Т. Брацлавські палаци Потоцьких / Т. Чубіна // Вісник гуманітарного наукового товариства: Наукові праці. - Черкаси: Вид-во ЧІПБ МНС України, 2006. - Вип. 6. - С. 39-41.

6. Чубіна Т. Етнічні аспекти в дослідженні «інтернаціональних» родин / Т. Чубіна // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні наукові дослідження - 2006». - Т. 1. Історія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 23-25.

7. Чубіна Т. Браїлівський монастир Потоцьких / Т. Чубіна // «Наукові дослідження - теорія та експеримент 2006»: Матеріали другої міжнародної науково-практичної конференції, м. Полтава, 15-17 травня 2006 р. - Полтава: Вид-во «ІнтерГрафіка», 2006. - Т. 3. - С. 111-112.

8. Чубіна Т. Антоній Потоцький: штрихи до портрету / Т. Чубіна // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції «Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку - 2006». - Т. 3. Історія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 5-7.

9. Чубіна Т. Перший шлюб Станіслава Щенсного Потоцького / Т. Чубіна // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика - 2006». - Т. 3. Історія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 3-5.

10. Чубина Т. Тарговицкая конфедерация: хроника событий / Т. Чубина // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції «Передові наукові розробки - 2006». - Т. 8. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 3-6.

11. Чубина Т. Польская Конституция 3 мая 1791 года / Т. Чубина // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції конференції «Науковий потенціал світу - 2006». - Т. 14. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 3-6.

12. Чубіна Т. Олександр Потоцький - син Станіслава Щенсного Потоцького / Т. Чубіна // Материалы I Международной научно-практической конференции «Становление современной науки - 2006». - Т. 10. - Днепропетровск: Наука и образование, 2006. - С. 5-6.

13. Чубіна Т. Мечислав Потоцький: життєві віхи / Т. Чубіна // Материалы I Международной научно-практической конференции «Становление современной науки - 2006». - Т. 10. - Днепропетровск: Наука и образование, 2006. - С. 7-8.

14. Chubina T. Person as the Source of Studying of Public History / T. Chubina // Материалы I Международной научно-практической конференции «Новости научной мысли - 2006». - Т. 6. - Днепропетровск: Наука и образование, 2006. - С. 8-9.

15. Чубіна Т. Болеслав Потоцький - нащадок Станіслава Щенсного Потоцького / Т. Чубіна // «Розвиток наукових досліджень - 2006»: Матеріали другої міжнародної науково-практичної конференції, м. Полтава, 27-29 листопада 2006 р. - Полтава: Вид-во «ІнтерГрафіка», 2006. - Т. 3. - С. 142-143.

16. Chubina T. Biography as the basis of historical figures and families studying / T. Chubina // Материалы II Международной научно-практической конференции «Образование и наука без границ - 2006». - Т. 1. - Днепропетровск: Наука и образование, 2006. - С. 5-6.

17. Чубіна Т. Канівський староста Потоцький Миколай Базилі граф Пилява / Т. Чубіна // Материалы II Международной научно-практической конференции «Образование и наука без границ - 2006». - Т. 1. - Днепропетровск: Наука и образование, 2006. - С. 18-20.

18. Чубіна Т. Потоцький Антоній Міхал: сторінки життя / Т. Чубіна // Материалы V Международной научно-практической конференции «Наука и образование - 2007». - Т. 5. История. - Днепропетровск: Наука и образование, 2007. - С. 5-7.

19. Чубіна Т. Якуб Потоцький: основні віхи життя / Т. Чубіна // Материалы ІІ Международной научно-практической конференции «Современные научные достижения - 2007». - Т. 3. История. - Днепропетровск: Наука и образование, 2007. - С. 10-11.

20. Чубіна Т. М. Потоцький - син галицького підкоморія Якуба (біографічний нарис) / Т. Чубіна // Сборник научных трудов по материалам международной научно-практической конференции «Современные направления теоретических и прикладных исследований - 2007». - Т. 17. Экономика, История. - Одесса: Чeрноморье, 2007. - С. 85-88.

21. Чубіна Т. Надія Суровцова: людина, патріот, вчений / Т. Чубіна // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Наукова думка інформаційного віку - 2007». - Т. 5. - Історія, Політологія, Право, Філософія. - Дніпропетровськ: Наука та освіта, 2007. - С. 3-5.

22. Чубіна Т. Жозеф Потоцький: хроніка життя / Т. Чубіна // Сборник научных трудов по материалам международной научно-практической конференции «Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте - 2007». - Т. 16. - История, Искусствоведение и архитектура, Государственное управление, Физическое воспитание и спорт, Туризм и рекреация. - Одесса: Черноморье, 2007. - С. 11-14.

23. Чубіна Т. Григорій Храбан - уманський дослідник роду Потоцьких / Т. Чубіна // Материалы II Международной научно-практической конференции «Европейская наука XXI века - 2007». - Т. 7. История. Философия. Политология. Музыка и жизнь. - Днепропетровск: Наука и образование, 2007. - С. 19-21.

24. Чубіна Т. Володимир Потоцький: хроніка життя / Т. Чубіна // Материали за 3-а международна научная практична конференция «Умение и нововъведения». - Т. 8. История. Закон. Държавна администрация. - София: «Бял ГРАД-БГ» ОДДЮ, 2007. - С. 27-28.

25. Chubina T. Biography as a research problem (on the example of study of Pototsky's family history) / T. Chubina // Сборник научных трудов по материалах международной научно-практической конференции «Научные исследования и их практическое применение. Современное состояние и пути развития - 2007». - Т. 16. История, Геология, Государственное управление, Искусствоведение и архитектура, Туризм и рекреации, Физическое воспитание и спорт. - Одесса: Черноморье, 2007. - С. 3-5.

26. Чубіна Т. Анна Ельжбета Потоцька: сторінки життя / Т. Чубіна // Материали за 3-а международна научная практична конференция «Наука и образование без граница». - Т. 12. История. - София: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2007. - С. 23-25.

27. Chubina T. Polish library in Parish - center of polonian researches in Europe / T. Chubina // Сборник научных трудов по материалах международной научно-практической конференции «Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании - 2007». - Т. 18. Медицина, ветеринария и фармацевтика, Химия, История. - Одесса: Черноморье, 2007. - С. 73-76.

28. Chubina T. Fremason Stanislaw Schensniy Pototskiy / T. Chubina // «Розвиток наукових досліджень - 2007»: Матеріали третьої міжнародної науково-практичної конференції, м. Полтава, 26-27 листопада 2007 р. - Полтава: Вид-во «ІнтерГрафіка», 2007. - Т. 3. - С. 144-147.

29. Чубіна Т. Анджей Потоцький: портрет на тлі епохи / Т. Чубіна // Вісник гуманітарного наукового товариства: Наукові праці. - Черкаси: АПБ ім. Героїв Чорнобиля, 2007. - Вип. 7. - С. 4-7.

30. Chubina T. Architectural masterpieces of Pototsky / T. Chubina // Актуальні проблеми сучасної лінгвістики, педагогіки та психології: Збірник наукових праць. - Черкаси: АПБ ім. Героїв Чорнобиля, 2007. - С. 62-64.

31. Чубіна Т. Соціальна сутність сім'ї та шлюбу / Т. Чубіна // Materiбly IV mezinбrodnн vedecko-praktickб conference «Efektivnн nбstroje modernнch ved - 2008» - Dнl. 10. Pedagogika. Historie. Politickй vedy. Filisofie. - Praha: Publishing House «Education and Science» s.r.o, 2008. - S. 43-46.

32. Чубіна Т. Ольга Потоцька: історія одної долі / Т. Чубіна // Материали за 4-а международна научна практична конференция, «Научно пространство на Европа - 2008». - Т. 17. Филологични науки. История. - София: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2008. - С. 56-57.

33. Чубіна Т. Проблема прогресу в культурі / Т. Чубіна // Materiбly IV mezinбrodnн vedecko-praktickб conference «Evropska veda XXI stoletн - 2008» - Dнl. 11. Filologickй vedy. Historie. Filisofie. Hudra a ћivot. - Praha: Publishing House «Education and Science» s.r.o, 2008. - S. 52-53.

34. Чубіна Т. Софія Потоцька - донька Станіслава Щенсного Потоцького та Софії Вітт / Т. Чубіна // «Наукові дослідження - теорія та експеримент - 2008»: Матеріали четвертої міжнародної науково-практичної конференції, м. Полтава, 19-21 травня 2008 р. - Полтава: Вид-во «ІнтерГрафіка», 2008. - Т. 4. - С. 69-73.

35. Чубіна Т. Гелена Потоцька: одна жіноча історія / Т. Чубіна // Сборник научных трудов по материалах международной научно-практической конференции «Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте - 2008». - Т. 13. Педагогика, психология и социология, история. - Одесса: Черноморье, 2008. - С. 31-34.

АНОТАЦІЯ

Чубіна Т.Д. Рід Потоцьких в Україні (тульчинська лінія): суспільно-політичні та культурологічні аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2008.

У дисертації на основі наукового аналізу джерельної бази та літератури з'ясовано стан дослідження тульчинської лінії роду Потоцьких, визначено рівень та повноту його науково-теоретичного обґрунтування. При відтворенні історії роду Потоцьких використана просопографічна методика.

Автором простежено, що магістральними напрямами соціокультурної діяльності роду була суспільно-політична і культурно-мистецька діяльність. Визначено внесок видатних представників роду в ці сфери життя суспільства. Неупереджено висвітлено життя і спадщину відомого магнатського роду, оцінено його місце і значення в українсько-польських стосунках, показано роль Потоцьких в історії та культурі України.

У дослідженні зазначено, що соціокультурна спадковість продукується предками і приймається нащадками у вигляді таких складових, як майно (від нерухомості до бібліотек і фамільних архівів), виховання та освіта, належність до вищої страти й орієнтація на певні види індивідуальної самореалізації, культурно-інтелектуальні прояви, пам'ять про видатних предків та сімейний зв'язок з іншими родами.

У результаті наукового пошуку визначено, що кожне покоління роду Потоцьких було представлене неординарними особистостями, які зробили вагомий внесок в економічний і культурний розвиток регіону, країни, нації; наголошено, що Потоцькі не були простими спостерігачами або фіксаторами подій, а навпаки, були їх учасниками, творцями суспільно-політичних, культурологічних процесів, основоположниками культурних традицій.

Ключові слова: просопографія, біографія, сімейна історія, знакова постать, рід, графи Потоцькі, герб Пилява, тульчинська лінія, магнат.

АННОТАЦИЯ

Чубина Т.Д. Род Потоцких в Украине (тульчинская линия): общественно-политические и культурологические аспекты. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2008.

В диссертации на основе научного анализа базы источников и литературы выяснена степень исследования тульчинской линии рода Потоцких, определен уровень и полнота его научно-теоретического обоснования. При воссоздании истории рода Потоцких использована просопографическая методика.

Автором установлено, что магистральными направлениями социокультурной деятельности рода была общественно-политическая и культурно-художественная деятельность. Определен вклад выдающихся представителей рода в эти сферы жизни общества; отражена жизнь и наследие известного магнатского рода, оценено его место и значение в украинско-польских отношениях, показана роль Потоцких в истории и культуре Украины.