Грошова реформа 1922 – 1924 рр. в УСРР: історичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

УДК 94 (477) "1922/1924"

07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ГРОШОВА РЕФОРМА 1922 - 1924 РР. В УСРР: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

Носань Наталія Сергіївна

Черкаси - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі новітньої історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Морозов Анатолій Георгійович, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри новітньої історії

Офіційні опоненти:

- доктор історичних наук Мовчан Ольга Миколаївна, Інститут історії України НАН України, провідний науковий співробітник відділу історії України 20-30-х рр. ХХ ст.

- кандидат історичних наук, доцент Коляструк Ольга Анатоліївна, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, доцент кафедри всесвітньої історії

Захист відбудеться 17.06.2009 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 73.053.01 у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 81, кім. 211.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (18031, м. Черкаси, вул. Університетська, 22).

Автореферат розісланий 15.05.2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент Корновенко С.В.

Анотації

Носань Н.С. Грошова реформа 1922 - 1924 рр. в УСРР: історичний аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 - історія України. - Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню грошової реформи 1922 - 1924 рр.

На основі всебічного аналізу широкого кола архівних матеріалів, статистичних джерел у досліджені зроблено спробу комплексного вивчення причин грошової реформи, етапів її проведення, подолання пореформеної розмінної кризи та результатів реформування фінансової системи УСРР. Зроблено висновок про те, що стабілізація радянської фінансової системи була закономірним етапом розвитку економіки УСРР й необхідною умовою подальших соціалістичних перетворень.

Ключові слова: грошова реформа, товарообмін, інфляція, радзнак, червінець, паралельний обіг валют, розмінна криза.

Носань Н.С. Денежная реформа 1922 - 1924 гг. в УССР: исторический аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого. - Черкассы, 2009.

Диссертация посвящена исследованию денежной реформы 1922 - 1924 гг.

На основе всестороннего анализа широкого круга архивных материалов, статистических источников в исследовании сделана попытка комплексного изучения причин денежной реформы, этапов ее проведения, преодоления пореформенного разменного кризиса и результатов реформирования финансовой системы УССР. Сделан вывод о том, что стабилизация советской финансовой системы была закономерным этапом развития экономики УССР и необходимым условием последующих социалистических преобразований. Несмотря на достаточно широкую историографию темы, проблема денежной реформы 1922 - 1924 гг. не стала предметом самостоятельного изучения.

Анализируя отдельные этапы денежной реформы и указывая на ее региональные особенности, автор осуществила обобщённый анализ проблемы, объективно подойдя к её изучению.

Денежная реформа стала закономерной чертой развития советской экономики в период нэпа. Разрушенная политикой "военного коммунизма" финансовая система УССР не могла функционировать без реформирования в условиях внедрения рыночных отношений. Рынок, который развивался после разрешения свободной торговли, закономерно нуждался в денежных знаках как средстве обмена.

Хотя в финансовом отношении УССР была полностью подчинена союзному центру, в республике существовали локальные особенности проведения денежной реформы, в частности на ее ходе отразились условия снабжения денежных знаков из РСФСР специфика состава денежной массы, скорость обращения денег, существовали локальные черты преодоления разменных кризисов, своеобразные условия денежного обращения в пограничной полосе.

Денежная реформа 1922 - 1924 гг. была проведена целиком успешно и способствовала выходу УССР на новый этап экономического развития.

Ключевые слова: денежная реформа, товарообмен, инфляция, совзнак, червонец, параллельное обращение валют, разменный кризис.

Nosan N.S. Monetary reform in USSR in 1922 - 1924: historic aspect. - Manuscript.

Thesis submitted for a Candidate of Sciences History degree in speciality 07.00.01 - History of Ukraine. Cherkasy Bohdan Khmelnitsky National University. - Cherkasy, 2009.

The dissertation is devoted research of monetary reform in 1922 - 1924.

On the basis of comprehensive analysis of wide circumference of the archived materials, statistical sources, scientific publications, the attempt of complex study of reasons of monetary reform, stages of its leadthrough, overcoming of exchange crisis and results of reformation of the financial system of Ukraine is done in research. A conclusion is done that stabilizing of the soviet financial system was the appropriate stage of development of economy of Ukraine and necessary condition of subsequent socialistic transformations.

Keywords: monetary reform, barter, inflation, sovznak, chervonetz, parallel appeal of currencies, exchange crisis.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Досвід новітнього українського державотворення засвідчує, що важливим компонентом громадянського суспільства, становлення якого на початку ХХІ ст. стало пріоритетним напрямом у розвитку української нації, є довіра населення до держави. Повноцінне функціонування соціально-орієнтованої держави неможливе без її стійкого економічного розвитку, а відтак - без налагодженої фінансово-грошової системи. Завдяки останній влада має можливість не лише декларувати, а і реально забезпечувати високі соціальні стандарти життя громадян.

Сучасна скрутна фінансово-економічна ситуація в Україні, зумовлена загальносвітовою економічною кризою, на порядок денний перед національним урядом ставить питання щодо пом'якшення її соціальних наслідків, напрацювання конструктивної державної політики стосовно виходу з неї. На нашу думку, це актуалізує звернення науковців до вивчення фінансово-грошової політики держави під час нової економічної політики (неп).

На початку 1920-х рр. стан справ у фінансовій сфері Радянської України був надзвичайно скрутним. Попри це за непростих соціально-економічних умов 1921 - 1924 рр., ускладнених повоєнною господарською кризою, глодом 1921 - 1923 рр., органами державної влади вдалося навести лад у цій сфері. Застосований комплекс економічних заходів дозволив у відносно стислі терміни запровадити бездефіцитний бюджет, налагодити діяльність фондового ринку, реалізувати грошову реформу. У результаті реформування фінансово-грошової системи було запроваджено конвертовану національну валюту - червінець. Її поява значно оптимізувала не лише економіку республіки, а і позитивно позначилася на добробуті населення.

Звичайно, ми не схильні повністю ототожнювати фінансові проблеми уряду УСРР і сучасної України. Однак, на наш погляд, між ними є чимало спільних моментів. Крім того, позитивні елементи непу можуть стати у нагоді під час вирішення подібних за змістом фінансових проблем в Україні на початку ХХІ ст.

Вивчення грошової реформи в УСРР у 1922 - 1924 рр. актуальне і з наукової точки зору. Воно визначається потребами сучасного етапу розвитку української історіографії. Ми вважаємо, що у такий спосіб відбувається комплексне осмислення економічної, соціальної, політичної історії народу України новітнього періоду. Адже неп - неординарне історичне явище, а його різноманітні соціокультурні аспекти є справді унікальними.

Отже, вказана тема дослідження має науково-практичне, загально-гуманітарне, суспільно-політичне значення, що і зумовлює її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно наукової проблематики кафедри новітньої історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Вона органічно пов'язана з темою наукового пошуку Науково-дослідницького інституту селянства Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького "Історичні форми ментальності, соціально-економічної та громадсько-політичної самоорганізації українського селянства" (номер державної реєстрації 0102U006796).

Об'єктом дослідження є фінансова політика в УСРР на початку нової економічної політики.

Предмет дослідження - заходи влади, спрямовані на реформування фінансово-грошової системи Радянської України у 1922 - 1924 рр.

Хронологічні межі дослідження охоплюють березень 1921 - травень 1924 рр. Вибір нижньої хронологічної межі (березень 1921 р.) зумовлений запровадженням нової економічної політики в УСРР і створенням передумов для проведення грошової реформи; верхньої (травень 1924 р.) - завершенням грошової реформи.

Територіальні межі дослідження відповідають території України в кордонах УСРР зазначеного періоду. Опрацьовані матеріали стосуються території УРСР, що у 1922 р. увійшла до складу СРСР.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі виявленого комплексу джерел і досягнень історіографії дослідити сутність, характер та особливості грошової реформи 1922 - 1924 рр. в Україні.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:

з'ясувати стан наукового вивчення теми, рівень та повноту її джерельної бази;

розкрити ситуацію з грошовим обігом в УСРР із запровадженням непу;

проаналізувати причини, що зумовили радянське керівництво перейти до стабілізації грошової системи;

дослідити дискусію початку 1920-х рр. стосовно шляхів налагодження фінансово-грошових відносин у Радянській Україні;

вивчити реалізацію грошової реформи в Україні у 1922 - 1924 рр.;

з'ясувати результати реформування, їхній вплив на соціально-економічне становище населення УСРР.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що:

на основі осмислення здобутків історіографії, новітніх підходів в аналізі історичних джерел, частина з яких уперше вводиться до наукового обігу, на дисертаційному рівні зроблено спробу спеціального наукового вивчення грошової реформи в УСРР 1922 - 1924 рр. у загально історичному контексті;

з'ясовано, що Радянська Україна відігравала ключову роль у фінансовому господарстві СРСР зазначеного періоду;

виявлено, що грошовий обіг на території України напередодні проведення реформи носив хаотичний, неупорядкований характер, що і стало передумовою реорганізації фінансово-грошової системи у 1922 -1924 рр.;

встановлено, що серед державно-партійного керівництва СРСР, УСРР не було єдності думок стосовно шляхів та напрямів проведення реформи;

розкрито, що грошова реформа 1922 - 1924 рр. в УСРР сприяла становленню планової економіки в республіці, як компонента загальносоюзного господарського механізму;

доведено, що результати реорганізації фінансово-грошової системи в СРСР, УСРР в цілому сприяли покращенню загального соціально-економічного становища в республіці;

істотно доповнено знання про соціальні аспекти запровадження нововведень, зокрема висвітлено їхній вплив на добробут громадян України на початку 1920-х рр.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що його фактичний матеріал, результати і висновки можуть слугувати як для подальшого опрацювання теми і написання узагальнювальних наукових праць та посібників із соціально-економічної та суспільно-політичної історії України ХХ ст., довідникових та науково-популярних видань. Результати дослідження можуть залучатися до читання загальних та спеціальних лекційних курсів із історії України. Основні положення та висновки також можуть стати у нагоді під час проведення сучасних перетворень у фінансовій сфері.

Апробація результатів роботи. Основні положення роботи обговорено на засіданнях кафедри новітньої історії Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького. Загальна концепція дослідження, його окремі положення знайшли своє відображення у виступах та повідомленнях дисертантки на VII Міжнародному симпозіумі з проблем аграрної історії (Черкаси, 2008), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченої 90-й річниці з часу проголошення Акту Злуки УНР та ЗУНР (Луцьк, 2009), XVIII науковій сесії Осередку Наукового товариства ім. Шевченка у Черкасах (Черкаси, 2009).

Публікації. За матеріалами дослідження автором опубліковано 7 наукових статей, 5 з яких - у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 3,9 друкованих аркушів.

Обсяг і структура дисертації підпорядковані меті і завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які включають 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (213 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 206 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, наукову новизну результатів роботи, визначено її основні завдання, хронологічні та територіальні межі, сформульовано мету, об'єкт, предмет, окреслено практичну значимість та апробацію отриманих результатів.

У першому розділі "Історіографія, характеристика джерел та теоретико-методологічні засади дослідження", який складається з двох підрозділів, проаналізовано стан наукової розробки теми, джерельну базу дослідження, обґрунтовано його методологію.

У першому підрозділі першого розділу "Історіографія проблеми" з'ясовано стан наукового вивчення теми. Історіографію з обраної теми, запропоновані А. Коцуром, В. Коцуром, Я Калакурою, умовно поділено на 2 періоди. Перший - радянська історіографія, яка поділяється на декілька етапів: 1920-ті роки, 1930-ті - І пол. 1950-х років, ІІ пол. 1950-тих - сер. 1960-х рр., ІІ пол. 1960-х - сер. 1980-х рр., сер. 1980-х - поч. 1990-х рр. Другий період - сучасна історіографія, яка поділяється на сучасну вітчизняну та зарубіжну історіографію.

Вивчення історії фінансової політики радянської влади в УСРР співпало з її початковими етапом її реалізації. Перші публікації, що з'явилися в роки непу, не були серйозними дослідницькими роботами, а писалися для практичних цілей Аболин А. Новая финансовая политика (Материалы для агитаторов). / А. Аболин. - Краснодар, 1921; Неманов Н.Г. Наша финансовая и налоговая политика. / Н.Г. Неманов. - Екатеринбург, 1922; Таргулов Я. Новая экономическая и финансовая политика советской власти / Я. Таргулов. - Пг., 1921; Финансовый фронт: [сборник статей]. - Тамбов, 1923; Воронежский Г.Е. Беседа о золотом и товарном рубле / Г.Е. Воронежский. - М., 1924; Евзлин З.П. Деньги (Бумажные деньги в теории и жизни) / З.П. Евзлин. - Л., 1924; Левин Р.Я. Что нужно знать о финансах Советской России / Р.Я. Левин. - М., 1923.; Леонтьев А. От падающих денег к твердым / А. Леонтьев. - М.-Л., 1924; Наумов Л. Что такое денежная реформа / Л. Наумов. - М., 1924; Рождественский Н. Выпуск бумажных денег и вред от него / Н. Рождественский. - М., 1923; Розентул С. Денежная реформа (борьба за устойчивые деньги) / С. Розентул. - Харьков, 1924; Смушков В. Бумажные деньги / В. Смушков. - М., 1924; Танаевский В. Денежная реформа / В. Танаевский. - Вятка, 1924; Федоров Я. Старые и новые деньги. Денежная реформа / Я. Федоров. - М., 1924.. Незважаючи на пропагандистський характер більшості з них, вони мають певне наукове значення, оскільки стосується перших кроків партійного керівництва з відновлення товарно-грошових відносин у республіці.

Окрему групу робіт складають праці професійних економістів, т. зв. "старих" фахівців - П. Гензеля, П. Кутлера, О. Соколова, В. Тарновського, Л. Ельяссона. У них розкрито стану фінансів в УСРР під час запровадження непу в 1921 р. Очередные вопросы финансовой политики: [сборник статей]. Вып. 1-2. - М., 1922; Денежное обращение и кредит. Т. 1: Денежное обращение в России и за границей в годы войны и революции (1914 - 1921) / Под ред. С.В. Воронина и К.Ф. Шмелева. - М., 1922; Вопросы банковой политики. - М., 1922. Не втратили свого наукового значення і праці, що з'явилися в 1924 - 1925 рр. у зв'язку із завершенням грошової реформи. Насамперед це стосується наукових розвідок, авторами яких були О. Альський, М. Бронський, Б. Сігал та інші Альский М. Наши финансы за время гражданской войны и нэпа / М. Альский. - М., 1925; Бронский М. За оздоровление денег (О денежной реформе) / М. Бронский. - М., 1924; Сигал Б.В. Итоги денежной реформы / Б.В. Сигал. - Харьков, 1925; Шлейфер И.О. Денежная реформа / И.О. Шлейфер. - М., 1924.. Оперуючи широким матеріалом поточного діловодства, інформацією з місць щодо здійснення фінансової реформи, ці дослідники висвітлили особливості переходу до твердої валюти в Україні на початку 1920-х рр.

У другій половині 1920-х рр. з'являються праці, що безпосередньо стосувалися проведення грошової реформи 1922 - 1924 рр. Їхньою характерною ознакою було те, що їхні автори висловлювали й критичні міркування стосовно реформування фінансово-грошової системи Сокольников Г.Я. Денежная реформа / Г.Я. Сокольников. - М., 1925; Сокольников Г.Я. Финансовая политика революции: в 3-х т. / Г.Я. Сокольников. - М., 1925 - 1928; Кузовков Д.В. Основные моменты распада и восстановления денежной системы / Д.В. Кузовков. - М., 1925; Кузовков Д.В. Ошибки денежной политики как устранить их в будущем / Д.В. Кузовков. - М., б.г.; Юровский Л.Н. На путях к денежной реформе / Л.Н. Юровский. - М., 1924; Юровский Л.Н. Денежная политика Советской власти (1917 - 1927) / Л.Н. Юровский. - М., 1928; Юровский Л.Н. Современные проблемы денежной политики / Л.Н. Юровский. - М., 1926..

В історіографії 1920-х рр. було представлено оцінки, висновки, думки, які частково або в основному відображали сутність фінансово-економічних перетворень непу. У них увага, як правило, зосереджувалася на тому, що створення нової грошової системи було необхідною складовою частиною реформ, пов'язаних із переходом до нової економічної політики.

Форсоване будівництво соціалізму в кінці 1920-х - на початку 1930-х рр. у СРСР призвело до ліквідації елементів ринкового господарювання. В історіографії домінуючою стала т. зв. "генеральна лінія" "сталінського" трактування непу. Цей період істориками розглядався лише як подолання багатоукладної економіки і підготовка до індустріалізації та колективізації. Отже, грошова реформа 1922 - 1924 рр. вивчалася у контексті такої методологічної парадигми. Водночас в окремих роботах містився й цінний з наукової точки зору науковий матеріал. Серед них увагу насамперед привертають дослідження Б. Лєбєдєва, Г. Козлова, В. Дьяченка та інших учених Лебедев Б.И. Нужны ли деньги в Советском Союзе? / Б.И. Лебедев, В.Я. Бляхер. - М.-Л., 1931; Козлов Г.А. Советские деньги / Г.А. Козлов. - М.-Л., 1939; Дьяченко В.П. Советские финансы в первой фазе социалистического государства. Ч. 1 : 1917 - 1925 / В.П. Дьяченко. - М., 1947; Финансы СССР за XXX лет. 1917- 1947. - М., 1947..

Таким чином, середини 1930-х - середина 1950-х рр. в історіографії теми є малопродуктивною. Така ситуація пояснюється рядом причин. По-перше, в 1930-ті рр. утвердилася думка, що неп - це перехідний період від капіталізму до соціалізму і тому вивчення фінансової політики відійшло на другий план, поступившись місцем дослідженню "великих звершень соціалізму". По-друге, в цей період безпосередні учасники відновлення грошової системи зазнали репресій, а їхні імена були забуті на довгий час.

Новий етап у вивченні історіографії проблеми розпочався у другій половині 1950-х рр. і тривав до початку 1980-х рр. Наукові розробки цих років підготували базу для подальших історичних досліджень. Незважаючи на це історія грошової політики в 1920-х рр. розглядалася лише побіжно, головним чином у зв'язку із висвітленням інших проблем Атлас З.В. Тридцатилетие денежной реформы 1924 года / З.В. Атлас. // Деньги и кредит. - 1954. - №11; Атлас З.В. Социалистическая денежная система / З.В. Атлас. - М., 1958; Гусаков А.Д. Из истории денежного обращения в СССР / А.Д. Гусаков. // Вопросы истории народного хозяйства СССР. - М., 1957; Малофеев А.Н. История ценообразования в СССР (1917 - 1963) / А.Н. Малофеев. - М., 1964; Николотов С.Н. Денежная реформа в СССР (1922 - 1924 гг.) / С.Н. Николотов. - М., 1958; Атлас З.В. Первая банкнота нового социалистического типа. К 50-летию червонца / З.В. Атлас. // Деньги и кредит. - 1972. - № 4; Атлас З.В. К истории создания единой денежно-кредитной системы Союза ССР / З.В. Атлас. // Деньги и кредит. - 1972. - № 5..

Разом із тим, автори ряду робіт другої половини 1950-х - початку 1980-х рр. увели в науковий обіг значний фактичний матеріал, відійшли від крайнощів "сталінського" трактування непу Генкина Э.Б. Государственная деятельность В.И. Ленина в 1921 - 1923 гг. / Э.Б. Генкина. - М., 1969; Каганов Г. Ленинские принципы денежной реформы 1922 - 1924 гг. / Г. Каганов. // Деньги и кредит. - 1969. - № 5; Кизин Ю.П. Николай Павлович Брюханов / Ю.П. Кизин. - Уфа, 1968; Цыбульский В.А. Нэп и денежная реформа 1922 - 1924 гг. / В.А. Цыбульский. // История СССР. - 1972. - № 4. та звернулися до аналізу економічних дискусій 1920-х рр. Маневич В.Е. Проблемы теории денежного обращения в советской экономической литературе 1917-1926 годов / В.Е. Маневич. - М., 1979.

Таким чином, в другій половині 1950-х - початку 1980-х рр. розширилося науково-тематичне поле досліджень. Увага істориків зверталася на розробку фінансової політики непу, стабілізацію грошового обігу і відновлення кредитної системи. Однак радянська історіографія свідомо не згадувала про труднощі, що мали місце під час непу, зокрема й фінансовій сфері.

Початок нового періоду в історіографії проблеми припав на другу половину 1980-х - початок 1990-х рр., коли перебудова з її надіями, що покладалися на розвиток ринкових відносин, викликала особливий інтерес до історичного досвіду 1920-х років. За умов пошуку шляхів економічних реформ і перегляду застарілих концепцій в історичній науці посилився інтерес до фінансової політики 1920-х рр., особливо до грошової реформи 1922-1924 рр. Маневич В.Е. Проблемы теории и практики хозрасчета в 20-х годах / В.Е. Маневич. // Истоки: (Вопросы истории народного хозяйства и экономической мысли). - М., 1990.- Вып. 2; Ольшевский В.Г. Деньги и становление советского общества / В.Г. Ольшевский. // ЭКО. - 1989. - № 9; Петраков Н. Золотой червонец вчера и сегодня / Н. Петраков. // Новый мир. - 1987. - № 8; Белоусов Р.А. Червонец - валюта твердая / Р.А. Белоусов. // Правительственный вестник. - 1989. - № 6; Белоусов Р.А. Две реформы: 1921 - 1924 гг. и 1987 - 1990 гг. / Р.А. Белоусов. // Плановое хозяйство. - 1990. - № 5.

Якісно новий етап в об'єктивному осмисленні грошової реформи 1922 - 1924 рр. розпочався із здобуттям Україною державної незалежності у 1991 р., коли з'явилася реальна не лише можливість, але й потреба позбутися ідеологічних стереотипів мислення, неупереджено оцінити ті соціально-економічні процеси, які відбувалися в історії України в роки непу. Дослідники з нових методологічних позицій вивчають історію фінансів узагалі, грошову реформу 1922 - 1924 рр. зокрема.

Вперше у вітчизняній історіографії до тематики грошової реформи 1922 - 1924 рр. звернулися Т. Дерев'янкін та Р. Толстов Дерев'янкін Т. Грошова реформа початку 20-х років та її роль у введенні сталої валюти в країні / Т. Дерев'янкін, Р. Толстов. // Економіка України. - 1995. - № 12; Дерев'янкін Т.І. З історії введення стійкої валюти в країні на початку 20-х рр. / Т.І. Дерев'янкін, Р.Д. Толстов. // Історія народного господарства та економічної думки України. - К., 1995. - Вип. 28.. Окремим аспектам грошової реформи 1922 - 1924 рр. присвячено праці як вчених-економістів Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика / О. Гриценко. - К., 1996; Лукашевич Л.М. Україна: історико-економічний огляд / Л.М. Лукашевич. - К., 1997., так й істориків Дмитрієнко М. Гроші в Україні / М. Дмитрієнко, В. Ющенко, В. Литвин, Л. Яковлєва. - К., 1998; Пиріг О.А. Місце грошової реформи 1922 - 1924 рр. у здійсненні нової економічної політики / О.А. Пиріг. // Український історичний журнал. - 2000. - № 3; Десятніков О. Монети 1924 р. випуску у грошовому обігу СРСР / О. Десятніков. // Нумізматика і фалеристика. - 2004. - № 1..

На початку 1990-х рр. інтерес до фінансової політики доби непу, грошової реформи 1922 - 1924 рр. виявили і російські історики. На сторінках періодичних видань, монографій ними розкрито питання, які співзвучні або дотичні з досліджуваною нами темою Голанд Ю. Финансовая стабилизация и выход из кризиса. Уроки советского червонца / Ю. Голанд. // Коммунист. - 1991. - № 3; Ефимкин А.П. Идею рождает время / А.П. Ефимкин. // Деньги и кредит. - 1991. - № 1; Благих Н. Русский конвертируемый рубль / Н. Благих. // Народный депутат. - 1992. - № 3; Борисов С.М. Червонец - валюта нэпа / С.М. Борисов. // Деньги и кредит. - 1992. - № 1; Ильин С.С. Денежная реформа 1922 - 1924 гг. и оздоровление товарно-денежного обращения в стране / С.С. Ильин. // Финансы. - 1995. - № 1; Русский рубль. Два века истории. XIX-XX вв. - М., 1994; Бокарев Ю.П. Денежные реформы в России и Европе 20-х годов / Ю.П. Бокарев. // Нэп в контексте исторического развития России ХХ века. - М., 2001; Голанд Ю.М. Дискуссии об экономической политике в годы денежной реформы. 1921 - 1924 / Ю.М. Голанд. - М., 2006..

Таким чином, історіографічний аналіз засвідчує, що вивчення грошової реформи 1922 - 1924 рр. відбувалося протягом різних за своїм характером періодів: від плюралізму думок, обмеження та замовчування окремих сторінок до формування нового об'єктивного висвітлення теми. Радянська історична наука страждала на упередженість у вивчені базових питань. Водночас у сучасній історіографії немає праць, спеціально їй присвячених, чим і зумовлений вибір дисертанткою теми дослідження.

У підрозділі 1.2 "Характеристика джерел та теоретико-методологічні засади дослідження" проаналізовано джерельну базу дослідження, що постає достатньо репрезентативною, визначено його методологію.

У відповідності до загальноприйнятого поділу історичних джерел, умовно розрізняємо опубліковані та неопубліковані матеріали. Під час наукового пошуку автором опрацьовано фонди Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (далі - ЦДАВОВУ) (ф. 1 "Всеукраїнський центральний виконавчий комітет УСРР", ф. 2 "Рада Народних Комісарів УСРР", ф. 30 "Народний комісаріат фінансів УСРР", ф. 337 "Державна планова комісія при РНК УРСР, ф. 539 "Сільськогосподарська інспекція НКРСІ"; Центрального державного архіву громадських об'єднань України (далі - ЦДАГО) (ф. 1 "ЦК КП(б)У"); Державного архіву Черкаської області (далі - ДАЧО) (Р-76 "Мошенський районний виконавчий комітет Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів", Р-79 "Смілянський районний виконавчий комітет Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів", Р-190 "Відділ правління Богуславського повітового виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Богуслав, Київської губернії", Р-234 "Шевченківське (Корсунське) окружне бюро професійних спілок (окрпрофбюро)", Р-262 "Комітет службовців Черкаського повітового відділення професійного союзу робітників радянських, громадських і торгівельних закладів і підприємств при Черкаському повітовому бюро професійних союзів (Комслуж)", Р-1724 "Богуславський волосний виконавчий комітет Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (волвиконком) с. Богуславка Золотоніського повіту Полтавської губернії", Р-1748 "Драбівський волосний комітет Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів", Р-2145 "Відділ управління Чигиринського повітового виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів с. Чигирин, київської губернії"), а також опубліковані у різних збірниках джерельні матеріали.

За видово-типологічним критерієм, залучену до дисертації історичну джерельну базу поділяємо на такі групи.

Першу групу складають документи центральних та місцевих органів влади, а також фінансових установ: чисельні постанови, розпорядження, звіти, офіційне листування, доповідні записки тощо.

Суттєвим доповненням до вище переліченого є масив конкретних інформаційних, аналітичних, статистичних документів, які відображають дійсний стан радянських фінансів доби непу, зокрема причини, підготовку і хід грошової реформи 1922 - 1924 рр. Ці матеріали дозволяють насамперед вивчити ставлення партійних органів до об'єктивних змін у фінансовому господарстві держави та проаналізувати адекватність дійсності прийнятих урядом рішень.

Друга група - документи вищих партійних органів. Для чіткішого розуміння сутності еволюції курсу радянської влади у регулюванні грошових відносин в Україні важливими є такі першоджерела, як декрети, закони, постанови та резолюції партійних з'їздів Директивы КПСС и Советского правительства по хозяйственным вопросам. 1917-1957 годы: в 3 т. [сборник документов].- М., 1957. - Т. 1; Коммунистическая партия Советского Союза в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. 1898-1970. Изд. 8-е, доп. и испр. - М. - Т. 2. - 1970; Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам: Сборник документов за 50 лет. 1917-1967 гг. : в 5 т. - М., 1967. - Т. 1.. Вони мали безпосередній вплив на трансформацію фінансової політики радянської влади та пов'язані з нею події грошової реформи 1922 - 1924 рр.

Третя група - статистичні матеріали. Вони дозволяють прослідкувати тенденції розвитку грошового господарства України, становище кредитних органів, ситуацію на валютному ринку у період непу Наше денежное обращение: [сборник материалов по истории денежного обращения в 1914 - 1925 г.г. / под ред. Л.Н. Юровского]. - М, 1926; Статистика України. Т. ІІ. Вип. 5. № 134. Серія IV: Статистика фінансів. Фінанси України за 1925 - 26 рік. - Х., 1928..

До четвертої групи належать матеріали періодичних видань 1920-х рр., які висвітлюють різноманітні аспекти грошового обігу 1921 - 1929 рр., напрями фінансової політики в УСРР, соціально-економічне становище громадян тощо. Узагальнюючі та аналітичні статті, інформаційні повідомлення містяться у таких виданнях, як "Господарство України", "Экономическое обозрение", "Сільсько-господарський пролетар" та ін.

Методологічною основою дисертації став системний підхід до вивчення соціально-економічних та культурних явищ у їхньому розвитку та взаємозв'язку. Під час написання дисертації автор дотримувався принципів історизму й об'єктивності. Вони передбачають наукове осмислення історичних процесів такими, якими вони були насправді, якими вони відображені в історичних джерелах. Ці принципи вимагають від дослідників вивчати факти, зіставляти їх, неупереджено трактувати та поціновувати. Особливо цінними для дисертантки виявилися власне історичні методи пізнання минулого: хронологічний, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, порівняльно-хронологічний. У дисертації застосовано також статистичний метод.

У другому розділі "Причини проведення грошової реформи 1922 - 1924 рр.", що складається з трьох взаємопов'язаних підрозділів, досліджено фінансове становище УСРР після проголошення непу, перехід до організованого безгрошового товарообміну, відмова від товарообміну, запровадження повноцінного грошового обігу.

У першому підрозділі другого розділу "Фінансове становище УСРР після проголошення непу" присвячено аналізу фінансів України на початку 1920-х рр.

Наслідком Першої світової, революції та громадянської воєн, політики "воєнного комунізму" стало повне розбалансування фінансової системи Радянської України. У 1921 р. реальна вартість 100 тис. крб. впала до вартості однієї дореволюційної копійки. Загальний незадовільний стан грошової системи УСРР на початку 1920-х рр. погіршувався ще й тим, що в обігу перебували гроші та їхні сурогати: радянські грошові знаки, гроші українських урядів, царські карбованці й гроші Тимчасового уряду (так звані "керенки"), численні місцеві й приватні випуски, іноземна валюта, а також золоті й срібні монети царського карбу. За нашими даними, понад 7 тис. найменувань.

Попри те, що радянська влада від 1918 р. узяла курс на поступову ліквідацію грошей, перехід до нової економічної політики змусив державні органи повернутися до відновлення регулювання грошового обігу. Рядом постанов скасовувалося обмеження грошового обігу, відроджувався кредитний апарат, Держаний банк.

На початок непу українська економіка вже міцно інтегрувалася у загальнофедеративну економічну систему. Найвищої централізації було досягнуто в системі фінансових органів. НКФ УСРР було об'єднано із аналогічним комісаріатом РСФРР. В Україні вищим фінансовим органом стало Управління уповноваженого народного комісара фінансів РСФРР при РНК УСРР. Отже, фінансові органи України підпорядковувалися відповідним органам Росії й втратили самостійність у прийнятті рішень, а фінансові відносини УСРР та РСФРР були нерівноправними й дискримінаційними з боку федеративного центру.

Проте повернення грошам їх основних функцій та відновлення грошових податків відразу не призвели до відновлення рівноваги у державних фінансах. Для реанімації усієї системи необхідно було також поновити й промислове виробництво. Однак за слабкості прибуткової частини бюджету його дефіцит продовжував покриватися за рахунок емісії. Серйозно призупинив процес відновлення товарообігу й катастрофічний неврожай 1921 р., голод 1921 - 1923 рр. Ці чинники зумовили те, що легалізація грошей та заходи щодо стабілізації грошового ринку, вжиті на початку 1922 р. не вивели державні фінанси з катастрофічного стану.

Знецінення радзнака відбувалося настільки швидко, що він вже не міг виступати у якості одиниці виміру. Спроби стабілізувати фінансову систему виключно технічними засобами - випуском нових грошових знаків, деномінацією й створенням штучних загальних еквівалентів - були недієвими. Існуюча грошова система була неспроможною обслуговувати відновлення товарообігу і сприяти зростанню виробництва.

У підрозділі 2.2 "Перехід до організованого безгрошового товарообміну" досліджено спробу запровадження обміну без допомоги грошей і безгрошового визначення цін. Попри запровадження непу, який передбачав дозвіл вільної торгівлі, радянська влада в 1921 р. зробила спробу монополізувати товарообмін між містом і селом. У такий спосіб радянське керівництво намагалося контролювати сферу товарного обігу. Разом із тим, товарообмін зумовлювався й дефіцитом державних товарних фондів, які необхідно було використовувати найбільш ефективно.

Однак окресленій програмі дій уряду протидіяв цілий ряд вкрай несприятливих обставин: неврожай 1921 р., гострий дефіцит промислових товарів, необхідних для обміну на сільськогосподарську продукцію, а також інфляція, що зумовила стрімке знецінення карбованця.

Надзвичайно складною стала й практична організація натурального обміну без посередництва грошей не між двома господарчими суб'єктами, а між промисловістю і селянством цілої країни був справою надзвичайної складності. Досвід негайно довів, що встановити безліч ціннісних співвідношень було практично неможливо. Адже мова йшла не про грошові ціни, а про визначення вартісних співвідношень між усіма видами промислових і сільськогосподарських товарів. Труднощі полягали у тому, що, по-перше, навіть за другорядності питання якості товарів, кількість співвідношень була величезною; по-друге, існуючі еквіваленти мали періодично переглядатися відповідно до стану ринку; і, по-третє, для здійснення угоди обміну необхідною була зустріч продавця і покупця, спроможних прийняти умови один одного.

Обіг почав стихійно повертатися до грошей. Невдача впровадження товарообміну стала крахом ідеї більшовиків безпосереднього переходу без торгівлі до соціалістичного товарообміном. Головна причина цієї невдачі полягала у тому, що у сільському господарстві домінувало дрібне приватне землеволодіння. Селянство не сприйняло, поставилося різко негативно до експериментів радянської влади. Зацікавлене в існуванні ринкових механізмів регулювання економічних процесів, воно не могло обійтися без існування повноцінного грошового обігу і вільної торгівлі.

Підрозділ 2.3 "Необхідність повернення від товарообміну до повноцінного грошового обігу" присвячено аналізу чинників, що зумовлювали необхідність повернення до державного регулювання грошових відносин.

Відродження непом ринкових відносин й крах ідеї безгрошового товарообміну поставили на порядок денний питання про визначення подальшої стратегії фінансової політики радянської влади. Насамперед стало зрозумілим, що у нових економічних умовах її зведеня до питань розподілу грошових знаків є неприйнятним. Незаперечним також стало існування взаємозв'язку та взаємообумовленості між станом економіки, що знову стала розвиватися на ринкових засадах, і грошовою системою. Радянська влада зіткнулася із загрозою нездійсненості взаємовигідних економічних відносин між містом і селом.

Стабільної фінансової системи вимагали потреби розвитку промисловості. Без стабільної валюти вона не могла вийти із довготривалої кризи. Реалізовуючи промислову продукцію за гроші, що постійно знецінювалися, підприємства не в змозі були відновити запаси сировини, спланувати витрати, розподіляти прибутки тощо. Стабільна грошова одиниця мала б стати й матеріальним стимулом зростання продуктивності праці робітників, що втрачали значну частину свого заробітку за умов інфляції.

Стабілізації грошового обігу вимагав й подальший розвиток сільського господарства. Державі, зацікавленій у збільшенні грошових надходжень від селянства й ліквідації натуральних відносин, необхідно було налагодити надійний і стабільний грошовий обіг. Передумовою для цього мало стати припинення постійного обвального знецінення грошової одиниці й стабілізація цін.

Налагодження повноцінної фінансової системи зумовлювалося не лише міркуваннями внутрішньогосподарського характеру, але й зовнішньоекономічними чинниками. 1923 - 1926 рр. - період грошових реформ у Європі, сутність яких полягала у спробах відновлення золотого монометалізму. Радянська влада, враховуючи потребу у зовнішньоторговельних відносинах, свою грошову систему мусила співвідносити із загальноєвропейськими тенденціями.

Вихід СРСР із зовнішньополітичної ізоляції, інтеграція, нехай і в обмежених формах, до світового ринку вимагали стабілізації фінансової системи. Товарообмін, на який покладалися більшовики до осені 1921 р., був об'єктивно неприйнятний для зовнішніх ринків.

У третьому розділі "Проведення грошової реформи 1922 - 1924 рр.", який складається з трьох органічно пов'язаних підрозділів, проаналізовано етапи грошової реформи: введення в грошовий обіг червінця, функціонування системи паралельних валют, заміна радзнака казначейським карбованцем.

У підрозділі 3.1 "Введення в грошовий обіг червінця" охарактеризовано процес запровадження в обіг банківських білетів - червінців.

Радикальним вирішенням усіх труднощів, що постали перед радянською економікою внаслідок існування інфляційної валюти, могло стати впровадження в обіг твердої валюти. У зв'язку із цим постало питання пошуку нового стабільного еквівалента цінності. Запровадження умовних еквівалентів - "довоєнного карбованця", "офіційного курсу золотого карбованця Держбанку", "товарного карбованця" - зазнали краху. Натомість прийнятною стала ідея запровадження системи паралельного обігу двох валют. Згідно неї держава не повинна фіксувати постійне співвідношення між двома валютами, а мусить орієнтуватися на ринкові умови.

Поряд із радзнаком у жовтні 1922 р. в обіг було введено банківський білет - червінець, на 25% забезпечений коштовними металами й іноземною валютою, на 75% - товарами, що легко реалізовувалися. Червінець був призначений для оздоровлення кредитних операцій, радзнак - для роздрібної торгівлі.

Випуском банківських білетів було зроблено важливий крок на шляху стабілізації радянських фінансів. Створення системи паралельних валют - радзнака і червінця - було продиктовано умовами тогочасного стану грошового обігу. Основною причиною, що спонукала зберегти радзнак й допустити одночасний обіг двох валют, була неможливість відмовитися на той момент від емісії паперових грошей для покриття значного бюджетного дефіциту. грошовий реформа криза соціалістичний

У каналах грошового обігу УСРР нові банкноти почали з'являтися у грудні 1922 р. Своєрідними умовами господарського життя України було те, що його фінансування здійснювалося не через єдиний державний апарат, а через ряд фінансових і господарських установ.

Додатковим засобом, що впорядковував грошовий обіг і встановлював його одноманітність, стала друга деномінація радзнака.

У підрозділі 3.2 "Функціонування системи паралельних валют" досліджено паралельний обіг радзнака і червінця.

Грудень 1922 - березень 1924 рр. - особливий у грошовому обігу УСРР період паралельного обігу двох валют: червінця й радзнака, на кожну з яких покладалися особливі функції.

Запровадження червінця у грошовий обіг від початку проходило досить повільно. Висока номінальна вартість купюр навіть найменшого номіналу - 1 червінець - перешкоджала їхньому швидкому включеню у повсякденну практику. Тому в перші місяці обігу банкнот вони були радше цінним папером, ніж повноцінними грошима. Проте протягом 1923 р. довіра населення і господарських структур до нової валюти поступово змінилося й на кінець року виплата сум червінцями вже не викликала будь-яких заперечень з боку їхніх отримувачів. Фактично вони стали виконувати функції грошей. У серпні червінець вже остаточно завоював грошовий ринок.

По-особливому грошовий обіг відбувався у цей період на селі. Селянство, беручи участь переважно у дрібній торгівлі, оперувало насамперед грошовими знаками невеликої номінальної вартості (радзнаками), а тому червінцями майже не користувалося. Разом із тим воно з недовірою ставилося до нової валюти, навчене гірким досвідом попередньої фінансової політики більшовиків. Доки селяни рахували у радзнаках, вони часто втрачали гроші, не встигаючи за рухом знецінення паперових грошей. Лише з осені 1923 р. вони стали призвичаюватися до нової системи грошової лічби.

Темпи заповнення червінцем каналів грошового обігу УСРР відставали від загальносоюзного показника. Якщо на початку 1923 р. банкноти в Україну надходили досить активно, то надалі частка банкнот в УСРР відставала від частки цієї валюти по Союзу. Це мало негативне значення у зв'язку із тим, що червінець випускався насамперед як валюта для кредитування промисловості, а отже й Україна, промисловий потенціал якої складав до 17% загальносоюзного потребувала більше валюти, ніж їй надсилали. Разом із тим, динаміка складових елементів грошового обігу Радянської України в основних тенденціях повторювала структурні зміни у грошовому обігу Союзу, але із запізненням на 1-2 місяці.

До прорахунків Народного комісаріату фінансів (далі - НКФ) у цей період реформи слід віднести значне перевищення емісії червінця над потребами обігу й створення через це дисбалансу між крупними й дрібними купюрами. Це стало причиною розмінної кризи осені 1923 р. Також помилковим було фінансування хлібозаготівельної кампанії 1923 р. за рахунок казначейської емісії, що ще більше знецінило радзнак. У результаті період вилучення з обігу радзнака затягнувся, від його знецінення втрачало практично все населення та господарчі органи.

Підрозділ 3.3 "Завершення реформи. Заміна радзнака казначейським карбованцем" присвячено дослідженню специфіки завершення грошової реформи в умовах існування системи паралельних валют.

Проблеми, що склалися у грошовому обігу СРСР на кінець 1923 р., вимагали невідкладного завершення грошової реформи. Разом із тим, розвиток економіки, позначений збільшенням товарного обігу, також зумовлював високу потребу в грошах. Хоча казначейська емісія для покриття дефіциту ще й зберігалася, але вона скорочувалася до розмірів, які в умовах розширення товарообороту вже не були небезпечними.

У цій ситуації уряд у лютому 1924 р. приступив до завершального етапу реформування грошової системи. Його зміст полягав у викупі радзнаків і випуску нових твердих казначейських білетів. Останні повинні були бути, на відміну від падаючих радзнаків, міцно пов'язані із червінцем. Хоча формальної єдності між ними не передбачалося (червінець залишався банківським білетом, новий карбованець - казначейським), планувалося створити фактично єдину валюту. Один червінець мав дорівнювати десяти казначейським карбованцям, що підтримував би необмеженим обміном одного виду грошей на інші. Такий гнучкий зв'язок уявлявся у період завершення реформи найбільш оптимальним через перестороги інфляції червінця.

Особливістю грошового обігу УССР на завершальному етапі існування радзнака (січень-лютий 1924 р.) було те, що йому належав більший відсоток, ніж в обігу Союзу - 26,5% проти 16,4%.

5 лютого 1924 р. ЦВК і РНК СРСР прийняли декрет про випуск державних казначейських білетів, які оголошувалися законними платіжними засобами. В обіг випускалися казначейські білети. Нові грошові знаки прив'язувалися до червінця і фактично були дрібними купюрами грошового обігу. Декрет визначав співвідношення казначейської валюти й банківських білетів як 1 : 2. Викуп радзнаків планувалося припинити 10 травня 1924 р.

Завершення грошової реформи (заміна радзнака казначейським білетом) вважаємо закономірним, цілком виправданим і своєчасним заходом, виконаним на належному рівні.

Питання практичної реалізації реформи на завершальному етапі, подолання розмінної кризи весни 1924 р. та наслідки грошової реформи 1922 - 1924 рр. досліджено у четвертому розділі "Реалізація й результати грошової реформи", який складається з чотирьох взаємопов'язаних підрозділів.

У підрозділі 4.1 "Реалізація завершального етапу грошової реформи в УСРР" досліджено втілення плану заміни радзнака казначейським білетом.

Практичне виконання реформи розпочалося відразу після видання законодавчих постанов. Надходження казначейських білетів в Україну почалося у лютому 1924 р. Спершу воно йшло по лінії НКФ УСРР і меншою мірою через Держбанк. Надалі нові грошові знаки поступово почали надходити й через господарські структури й пошту. Темпи надходження казначейської валюти у грошовий обіг України були надзвичайно інтенсивні у перші місяці грошової реформи - у березні й квітні. У травні, коли канали грошового обігу вже наповнилися казначейськими білетами, темп їхнього надходження значно уповільнився, що було цілком закономірно.

Введення казначейської валюти у грошовий обіг УСРР характеризувалося повільною, але впевненою тенденцією зростання частки цієї валюти на внутрішньому грошовому ринку. Цьому сприяло те, що нова валюта користувалася довірою та коштом серед населення, у підприємців.

У березні-травні 1924 р., як і у період січня-лютого, у грошовому обігу УСРР відзначалася в цілому більша частка порівняно із загальносоюзним показником казначейської валюти над банківською. Те, що така тенденція повторювалася протягом тривалого часу, означало, що це явище було не випадковим, а органічно пов'язаним із особливостями українського товарообігу, зокрема більшою швидкістю обігу грошей.

Важливим кроком із остаточного упровадження нової валюти стало запровадження золотого (червінцевого) обчислення в усіх грошових розрахунках замість обрахунку в "товарних карбованцях". Це поклало край невпорядкованості грошового обігу та дозволило чітко регулювати ціноутворення в країні.

У стабілізації курсу червінця радянський уряд вдався і до заходів адміністративного порядку, спрямованих на дискредитацію й пряму заборону "царського" монетного золота й срібла. У період завершення грошової реформи цей крок виявився вдалим.

У другому підрозділі четвертого розділу "Подолання розмінної кризи" досліджено причини виникнення та сутність розмінної кризи 1924 р. та методи, задіяні радянським урядом для її подолання. Завершення грошової реформи супроводжувалося жорсткою розмінною кризою, яка тривала кілька місяців і викликала існування лажу на казначейські білети та дрібні гроші по відношенню до банківських білетів.

Розмінна криза була спричинена насамперед диспропорцією у складі грошової маси між дрібними грошима (казначейськими білетами й монетою) та банківськими білетами. Причинами цього стали технічні умови вилучення радзнака з обігу та його заміна казначейським білетом, бажанням НКФ затвердити становище нових паперових грошей в обігу, зробивши їх пропозицію меншою за попит, збільшення сфери обігу червінця й зменшення швидкості обігу дрібних купюр

Особливо гостро розмінна криза відчувалася в УСРР. Справа в тому, що частка казначейської валюти в обігу республіки протягом зимових і весняних місяців 1924 р. постійно скорочувалася. Частка казначейської валюти у загальносоюзному грошовому обігу в той же період теж падала, проте це падіння зупинилося не у травні, як в Україні, а у квітні. Цей фактор став вирішальним у тому, що розмінна криза в УСРР була гострішою, ніж у РСФРР й затяглася на довше.

Розмінна криза породила виникнення лажу при обміні великих купюр на дрібні. Боротьба із цим явищем стала великою проблемою для господарських та фінансових органів, які вирішували її адміністративними методами - арештами осіб, що займалися прибутковим розміном крупних купюр на дрібні.

Для подолання розмінної кризи, крім додаткового випуску в обіг дрібних грошей, здійснювалося їхнє нагромадження для забезпечення нормальної роботи великих ярмарків, суми дрібних грошей скеровувалися на крупні сільськогосподарські базарні пункти й на Донбас, губфінуправлінням дозволялося взаємопідкріплення розмінними купюрами.