Громадсько-політична та наукова діяльність Ольгерда Бочковського в еміграції (1905–1939 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ. М.С. ГРУШЕВСЬКОГО

Громадсько-політична та наукова діяльність Ольгерда Бочковського в еміграції (1905-1939 рр.)

07.00.02 - всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

КАНЕВСЬКА Ірина Олександрівна

Київ - 2009

АНОТАЦІЯ

Каневська І.О. Громадсько-політична та наукова діяльність Ольгерда Бочковського в еміграції (1905-1939 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю: 07.00.02 - всесвітня історія. - Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. - Київ, 2009.

Дисертація є першим комплексним дослідженням життєвого шляху, громадсько-політичної, науково-дослідної та педагогічної діяльності О. Бочковського. У праці проаналізовано стан вивчення проблеми, використано широке коло джерел і документів вітчизняних і закордонних архівів, спогади, періодичні видання, листування, публікації, а також спадщини О. Бочковського, які всебічно розкривають життя і діяльність ученого.

У дисертації простежено зародження та розвиток світоглядних позицій науковця, проаналізовано його внесок у розвиток наукового та громадсько-політичного життя української громади в еміграції та налагодження чесько-українських відносин.

Ключові слова: Ольгерд Бочковський, науковець, громадсько-політична діяльність, наукова діяльність, Українська господарська академія в Чехо-Словаччині, соціологія, націологія, товариства.

АННОТАЦИЯ

Каневская И.А. Общественно-политическая и научная деятельность Ольгерда Бочковского в эмиграции (1905-1939 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности: 07.00.02 - всемирная история. - Институт украинской археографии и источниковедения им. М. С. Грушевского НАН Украины. - Киев, 2009.

Диссертация является первым комплексным исследованием жизненного пути, общественно-политической, научно-исследовательской и педагогической деятельности О. Бочковского. В работе проанализировано состояние изучения проблемы, использован широкий круг источников и документов отечественных и зарубежных архивов, воспоминания, периодические издания, переписка, публикации, а также наследие О. Бочковского, которые разносторонне раскрывают жизнь и деятельность ученого.

В диссертации прослежены зарождение и развитие мировоззренческих позиций ученого, проанализирован его вклад в развитие научной и общественно-политической жизни украинской общины в эмиграции и налаживание чешско-украинских отношений.

Ключевые слова: Ольгерд Бочковский, ученый, общественно-политическая деятельность, научная деятельность, Украинская хозяйственная академия, социология, нациология, общества.

ANNOTATION

Kanevska I. O. Olgerd Bochkovsky's social, political and scientific activities in exile (1905-1939). - Manuscript.

The dissertation for a candidate of historical science degree conferment by speciality 07.00.02 - history. - The M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the Ukrainian National Academy of Sciences. - Kyiv, 2009.

The thesis is the first comprehensive study of O. Bochkovsky's life, social, political, research and pedagogical activities. In this paper the analysis of studies concernity this problem is given. A wide range of national and foreign archive sources and documents, memoirs, periodicals, correspondence, publications and O. Bochkovsky's heritage are analyzed to fully reveal the life and work of the scientist.

The dissertation provides scientist's outlook formation particularly noting Bochkovsky's personal development as a patriot taking place beyond Ukraine's ethnic borders. Ukrainian played an important role in the process of scientist's national consciousness establishing becoming a self-identification mean. Participation in the student social-democratic sections of the Faculty of Philosophy Charles University helped Bochkovsky's ideological formation.

T. Masaryk played a prominent role in the Bochkovsky's development as professional sociologist, in formulating his teaching skills and the formation of a scientific outlook. Bochkovsky's practical experience as publicist and scholar, researcher and journalist was formed during 1905-1918 when the scientist began his long-term working on nationology as an independent science. Bochkovsky used the term “nationology” for the first time in his work “National Affairs: Articles on the national questions in connection with the present war” (1918).

Scientist's participation in UNR diplomatic mission creation in Prague (1919) is reconstructed in the dissertation based on Czech historiography analysis and Bochkovsky's personal memoirs. Bochkovsky put considerable effort to organize and activate socio-cultural activities of the Ukrainian emigration especially in the education sphere. He taught sociology and nationolgy in Ukrainian economic academy since 1924. The thesis shows little-known details of Bochkovsky working visits to Canada, the United States, England and France during the 1936-1939 noting that he was one of the first scientists who visited the Ukrainian foreign emigrant cells with humanitarian objectives.

Key words: Olgerd Bochkovsky, a scientist, social and political activities, scientific activities, Ukrainian economic academy, sociology, nationolgy, societies.

бочковський науковець еміграція педагогічний

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Суспільно-політичні зміни в Україні та в інших країнах Східної Європи на межі 80-90-х років ХХ ст. створили нові умови для розвитку історичної науки. На сучасному етапі велика увага дослідників приділяється документалізації, персоніфікації історії та людському фактору, що передбачає вивчення історичних подій через вплив на них конкретних особистостей. Комплексний науковий аналіз та реконструкція матеріалів із життя та діяльності історичних постатей дозволяє повноцінно відтворити події минулих літ, сприяє суттєвому теоретичному переосмисленню історичного досвіду людської цивілізації, української нації зокрема.

До таких особистостей належить і Ольгерд Іполит Аполлонович Бочковський (1885-1939) - один із провідних європейських фахівців з теорії нації та національних відносин, громадсько-політичний діяч, дипломат, журналіст, публіцист і науковець. Учений є яскравим представником та помітною постаттю в історії Центральної Європи, чиє ім'я в Україні досі відоме лише вузькому колу фахівців. Він входить до числа тих наукових і громадсько-політичних діячів початку і середини XX століття, діяльність яких замовчувалася у радянські часи, а на дослідження життя, діяльності та творчої спадщини на тривалий час було накладено табу.

Ольгерд Бочковський опинився в еміграції та переїхав на постійне проживання до Праги у 1905 р. У 1908-1914 рр. він активно працював журналістом у чеських, польських та українських виданнях. У роки Першої світової війни як політичний емігрант був ув'язнений та утримувався на німецько-чеському кордоні. Однак, незважаючи на це, протягом 1914-1918 рр. він очолював чеське бюро Союзу визволення України, а в 1919-1922 рр. виконував обов'язки аташе Дипломатичної місії УНР. Починаючи з 1924 р., О. Бочковський працював викладачем в Українській господарській академії, в Українському технічно-господарському інституті, а в 1934 р. очолив Товариство прихильників УГА. Помер у 1939 р. у Празі.

На право називати О. Бочковського своїм ученим претендують представники різних національностей. У польській літературі наголошується на його польському походженні. В українських довідниках, що вийшли останніми роками, він - український соціолог, публіцист і громадсько-політичний діяч. Чеський дослідник Б. Зілинський називає Ольгерда Аполлоновича видатним чесько-українським науковцем.

О. Бочковський залишив велику творчу спадщину, яка відображає світові націологічні процеси, рецепції розвитку української нації та різноманітні сторони політичного, громадського та наукового життя протягом 1905-1939 рр. Він автор понад 500 наукових праць, газетних та журнальних кореспонденцій, публіцистичних статей, нарисів. Коло досліджень вченого включало комплекс питань, органічно пов'язаних із проблемою нації, і зокрема, із гострою дискусійною національною тематикою.

Отже, актуальність запропонованої теми дослідження зумовлена науковим і суспільним значенням постаті Ольгерда Бочковського, відсутністю спеціального дослідження науково-дослідницької, громадсько-політичної, педагогічної, організаційної, видавничої діяльності та творчої спадщини Ольгерда Бочковського в українській і зарубіжній історіографії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у рамках науково-дослідних тем відділу вивчення та публікації зарубіжних джерел з історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України “Видатні діячі української науки та культури XIX-XX ст. за кордоном. Вітчизняні та зарубіжні архівні зібрання та творча спадщина” (державний реєстраційний номер 0105U000400) та “Українські науково-дослідні центри та освітні установи за кордоном у XX ст.” (державний реєстраційний номер 0107U000609).

Метою дослідження є комплексний науковий аналіз та реконструкція життєвого шляху О. Бочковського, основних напрямів його наукової, публіцистичної, громадсько-політичної, дипломатичної, організаційної та видавничої діяльності у першій половині XX ст.

Для досягнення вказаної мети автором поставлено такі основні завдання:

- проаналізувати ступінь дослідження теми та її джерельне забезпечення;

- охарактеризувати основні етапи життя й діяльності О. Бочковського в еміграції;

- дослідити основні напрями наукової, педагогічної та публіцистичної діяльності вченого, простежити процес формування та інформаційний потенціал його творчої спадщини;

- з'ясувати життєві та світоглядні позиції О. Бочковського, обставини формування його наукових і суспільно-політичних поглядів;

- висвітлити громадсько-політичну та дипломатичну діяльність науковця, визначити його роль у боротьбі за становлення української державності та у поширенні української ідеї;

- відтворити маловідомі аспекти діяльності О. Бочковського в країнах Європи та Америки, його участь і роль у житті української еміграційної спільноти у 20-30-ті роки ХХ ст.

Об'єктом дослідження є особистість науковця, громадського діяча та публіциста Ольгерда Аполлоновича Бочковського. Його постать досліджується в усіх проявах суспільно-культурної системи, що дозволяє розглядати його діяльність у контексті історії країн Центральної Європи першої половини XX століття.

Предметом дослідження стали процес формування суспільно-політичних поглядів, громадсько-політична, науково-публіцистична, педагогічна та видавнича діяльність О. Бочковського в загальноєвропейському контексті.

Методи дослідження. Дисертація ґрунтується на засадах історизму, об'єктивності та системності, які передбачають виявлення і всебічне вивчення джерельного масиву з урахуванням історичного контексту його формування. У процесі наукового аналізу та реконструкції життєвого шляху О. Бочковського використовувалися загальнонаукові методи - аналізу, синтезу, класифікації, ретроспективний та логічний, а також історичні - історико-порівняльний, проблемно-хронологічний та порівняльно-аналітичний, які дали змогу виявити схожість і відмінність між історичними подіями та фактами біографії О. Бочковського.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше поставлено й розв'язано актуальну наукову проблему, яка ще не була предметом спеціального дослідження. Систематизовано й проаналізовано історіографію проблеми, виявлено і сформовано джерельний комплекс, що дозволило ввести до наукового обігу низку нових документів. У дисертації показано основні напрямки наукової, педагогічної, публіцистичної, громадсько-політичної та дипломатичної діяльності Ольгерда Бочковського на теренах європейських країн й американського континенту, реконструйовано важливі, досі практично невідомі сторінки його життєвого та наукового шляху, активну дипломатичну й викладацьку роботу у вищих українських навчальних закладах та наукових установах Чехо-Словаччини.

У результаті проведеної евристичної роботи в архівних фондах та бібліотечних зібраннях виявлено понад триста невідомих творів О. Бочковського, розшифровано його криптоніми та встановлено авторство кількох неопублікованих праць, створено цілісну наукову біографію вченого.

Практичне значення одержаних результатів: створення цілісної та документально вивіреної біографії О. Бочковського сприятиме поверненню його імені до когорти видатних учених, що сприятиме об'єктивному вивченню історії закордонних українців. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з історії народів європейських країн, української еміграції міжвоєнного періоду, лекцій та спецкурсів із зазначеної проблематики.

Дослідження спільних сторінок чесько-української історії сприятиме поглибленню контактів між Україною та Чехією як у науковій сфері, так і на міждержавному рівні.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації доповідалися на 6-ти міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях і семінарах: 1) Міжнародна наукова конференція “Національна періодика на початку XX століття: розвиток та реалізація української ідеї державотворення” (м. Київ, 2006 р.); 2) Міжнародна наукова конференція “В'ячеслав Липинський в історії, теорії та практиці українського державотворення” (м. Луцьк, 2007 р.); 3) Третя міжнародна наукова конференція “Українська діаспора: історичні пошуки, еміграційні явища, культурно-мистецькі набутки, функціонування наукових установ” (м. Ніжин, 2007 р.); 4) Міжнародна науково-практична конференція “Творча спадщина Івана Огієнка в контексті сучасного розвитку гуманітарних наук” (м. Київ, 2007 р.); 5) Всеукраїнська науково-практична конференція “Видатні постаті науки, культури і освіти України” (м. Київ, 2008 р.); 6) Науковий семінар “Роль визначних особистостей - митців, діячів науки і культури у процесі формування національної самосвідомості” (м. Київ, 2005 р.). Текст дисертаційного дослідження був обговорений на засіданні відділу вивчення та публікації зарубіжних джерел з історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України.

Зміст дисертації відображений у 9 авторських статтях, 5 з яких - у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України для апробації результатів кандидатських і докторських дисертацій.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, які у свою чергу поділяються на параграфи, висновків, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг дисертації становить 225 с., список використаних джерел - 29 с. Обсяг основного тексту дисертації становить 159 с.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, основні завдання, визначено об'єкт та предмет, методологічні засади дослідження, окреслено наукову новизну, практичне значення роботи та ступінь апробації одержаних результатів.

Розділ 1. “Стан наукової розробки та джерельна база дослідження” складається з двох підрозділів і присвячений аналізу історіографії проблеми та джерельної бази дослідження.

У підрозділі 1.1. “Історіографія проблеми” історіографія теми представлена монографіями і статтями, що були видані в Україні, Чехії, Франції, Німеччині, Канаді, Сполучених Штатах Америки. Історіографія проблеми досліджувалася за таким принципом: 1) праці українських істориків-емігрантів; 2) радянська історіографія; 3) дослідження вітчизняних науковців після здобуття Україною незалежності; 4) науковий доробок зарубіжної історіографії.

Наукові праці українських істориків, видані в еміграції Наріжний С. Українська еміграція. Культурна співпраця української еміграції між двома світовими війнами / Наріжний С. - Прага, 1942. - Ч. 1.- 336 с.; Його ж. Українська еміграція. Культурна співпраця української еміграції 1919-1939 (Матеріали, зібрані С. Наріжним до частини другої) / Наріжний С. - К.: Вид-во імені Олени Теліги, 1999. - 272 с.; Биковський Л. Бібліотека Української Господарської Академії (1922-1947) / Биковський Л. - Німеччина, 1947. - 95 с.; Українська господарська академія в Ч.С.Р. 1922-1935 рр. - Нью-Йорк, 1959. - Т.1. - 248 с.; Марунчак М. Г. Нація в боротьбі за своє існування 1932 і 1933 в Україні та діаспорі / Марунчак М. Г. - Вінніпег, 1985. - 144с.; Когуська Н. Л. Ювілейна книжка Союзу Української Молоді Канади / Когуська Н. - Вінніпег, 1956. - 222 с.; Sto padesбt let иesko-ukrajinskэch literбrnнch stykщ. 1814 - 1964: Vмdecko-bibliografickэ sbornнk / [Sestavil O. Zilynskyj]. - Praha, 1968. - 478 s., заторкують переважно окремі сфери громадсько-політичної та культурної діяльності О. Бочковського, постать якого час від часу привертала також увагу дослідників і публіцистів. Їхні публікації сприяють висвітленню реалій історичної епохи, в якій жив і працював науковець.

У радянській історіографії життя і творчість О. Бочковського замовчувалися, а на його спадщину було накладено ідеологічне табу.

Лише з початку 1990-х років почався якісно новий період вивчення громадсько-політичної та наукової діяльності О. Бочковського. З'явилися розвідки біографічного характеру, публікації зі згадками про окремі періоди життя та діяльності вченого Віднянський С. В. Заснування і діяльність Українського вільного університету - першої української високої школи за кордоном (1921 - 1945 рр.)/ С. В. Віднянський // Український історичний журнал. - 1993. - № 11-12. - С. 68-80; Черныш М. “Пражский период” украинской социологии / М. Черныш // Русская, украинская и белорусская эмиграция в Чехословакии между двумя мировыми войнами. Результаты и перспективы исследований. Фонды Славянской библиотеки и пражских архивов. - Прага, 1995. - Ч. 1. - C. 389-396.; Енциклопедія історії України. - К.: Наукова думка, 2003. - Т. 1. - С. 360.; Панченко В., Панченко Я. Ольгерд Бочковський. Біографія вченого: пошуки істини / В. Панченко, Я. Панченко // Боковенька 2002: Літературно-художній альманах. - Кіровоград, 2003. - С. 11-12.; Панченко В. Націологія за Ольгердом Бочковським // День. - 2002. - 8 листопада. - С. 7.; Песоцький М. Ф. Соціал-демократичний рух в історії України: історіографічні аспекти дослідження / М. Ф. Песоцький //Людина і політика. - 2003. - № 6.- С. 80-89.. Однією з перших на постать науковця звернула увагу українська дослідниця К. Шудря. Вона підготувала до видання текст його праці “Вступ до націології”, додавши вступну статтю “Ольгерт Бочковський як націолог”, і склала першу бібліографію праць О. Бочковського, що нараховує 70 позицій Шудря К. Ольгерт Бочковський як націолог / Катерина Шудря // Бочковський О. Вступ до націології. - К.: Генеза, 1998. - С. 3-6. Її ж. Бібліографія праць Ольгерта Бочковського з націології / Катерина Шудря // Там само. - С. 133-137.. Про життєвий шлях науковця писала Л. Хосяінова Хосяінова Л. Ольгерд Іполит Бочковський в Єлисаветграді / Лариса Хосяінова // Боковенька 2002: Літературно-художній альманах. - Кіровоград, 2003. - С. 13-14., якій на основі матеріалів Державного архіву Кіровоградської області вдалося розкрити єлисаветградський період життя вченого, зокрема встановити точну дату його народження. Значну роль у пошуку публікацій та доповненні бібліографії Ольгерда Бочковського відіграли праці українських дослідників М. Романюка та М. Савки Періодика Західної України 20-30-х років XX століття: [матеріали до бібліографії]. У 5-ти томах / За ред. М. М. Романюка. - Львів, 1998.; Савка М. Українська еміграційна преса у Чехословацькій Республіці (20-30-ті роки XX століття): [історико-бібліографічне дослідження] / Савка М. - Львів, 2002. - 308 с..

Протягом останнього десятиріччя вітчизняними науковцями були зроблені перші кроки в дослідженні та введенні до наукового обігу творчої спадщини О. Бочковського. Тематичний аналіз його доробку провели Г. Касьянов Касьянов Г. В. Теорії нації та націоналізму: [монографія] / Касьянов Г. В. - К.: Либідь, 1999. - 352 с., В. Потульницький Потульницький В. А. Теорія української політології: [курс лекцій] / Потульницький В. А. - К.: Либідь, 1993. - 192 с., Г. Дичковська Дичковська Г. Філософсько-політичні основи українського національно-визвольного руху 20-50-х рр. XX століття / Дичковська Г. - Івано-Франківськ: “Лілея-НВ”, 2003. - 164 с..

Дослідженню історії української діаспори приділяють увагу чеські, словацькі та польські історики. Важливі матеріали представлені у праці чеського історика українського походження Б. Зілинського, в якій відзначається значний позитивний вплив О. Бочковського на появу та діяльність української дипломатичної місії в Празі Zilynskyj B. Ukrajinci v Иechбch a na Moravм (1894) 1917 - 1945 (1994) / Zilynskyj B. - Praha, 1995. - S. 11.. Такої ж думки у своїй статті дотримується й інший чеський дослідник Ян Рихлик Рихлик Я. Масарик Т.Ґ., Росія та українське питання (1917-1923) / Я. Рихлик // Хроніка-2000. - 1999. - Вип. 29-30. - С. 64-70.. Серед згадок про Ольгерда Аполлоновича у польській літературі слід виокремити наукові дослідження польських науковців С. Стемпеня Стемпень С. Поляки й українці в ІІ Речі Посполитій: спроба діалогу / С. Стемпень // Польсько-українські студії. 1.Україна - Польща: Історична спадщина і суспільна свідомість: Матеріали міжнародної наукової конференції. Кам'янець-Подільський. - К., 1993. - С. 211-222. та Р. Кушнежа Кушнеж Р. Львівська українська преса про голодомор в УСРР / Р. Кушнеж // Український історичний журнал. - 2006. - № 3. - С. 199-209.; Кушнеж Р. Участь української громадськості Польщі в допомогових та протестаційних акціях проти голодомору в Україні / Р. Кушнеж // Український історичний журнал. - 2005. - № 2. - С. 131-141, в яких розкрита діяльність Громадського комітету порятунку України (м. Прага), очолюваного О. Бочковським.

У підрозділі 1.2.“Джерельна база” підкреслено, що для реконструкції життєвого та творчого шляху О. Бочковського, відтворення процесу формування його спадщини було залучено широке коло джерел. Їх було поділено на групи: 1) офіційні документи; 2) наукові, науково-популярні та публіцистичні праці О. Бочковського, опубліковані як у періодичній пресі, так і окремими виданнями; 3) матеріали з преси, що виходили за життя науковця; 4) джерела особового походження.

До першої групи віднесені документи органів та установ державного управління, громадських організацій, наукових та видавничих товариств. Ці частково опубліковані матеріали стосуються, зокрема, періоду національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. Дипломатія УНР та Української Держави в документах та спогадах учасників: У двох томах / [Упоряд. і передм. І. М. Гнатишина, О. С. Кучерука, О. О. Мавріна]; Вступ. слово В. С. Огризка. - К.: Український письменник, 2008. - Т. 1. - 369 с.; Т. 2. - 379 с..

Значний масив офіційних документів, що лягли в основу вивчення життєвого шляху, громадсько-політичної й науково-педагогічної діяльності О. Бочковського, залишається неопублікованим, і зосереджений в архівних фондах та колекціях. Загалом було використано документи, що зберігаються у п'яти архівах - Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), Центральному державному історичному архіві України у м. Львові (ЦДІАЛ), Національному архіві Чеської Республіки (м. Прага), Національному архіві Канади (м. Оттава) та відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. Слід зазначити, що особового фонду О. Бочковського немає у жодній з перелічених установ.

Науково цінними за кількістю та обсягом інформації стали фонди: ЦДАВО України - Ф. 3795 (Українська господарська академія в Чехословаччині), Ф. 3797 (Спілка професорів УГА в Подєбрадах), Ф. 3859 (Український “Вільний Університет” в Празі), Ф. 3866 (Український історичний кабінет), Ф. 3879 (Український технічно-господарський інститут заочного навчання в Подєбрадах), Ф. 4376 (Український республікансько-демократичний клуб в Празі), Ф. 4405 (Союз визволення України) та інші, де зберігаються документи установ, у роботі яких брав участь О. Бочковський; ЦДІАЛ - Ф. 309 (Наукове товариство ім. Т. Шевченка, м. Львів) та відділу рукописів ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України - Ф. 57 (Калинович Іван Титович - бібліограф і громадський діяч, секретар Бібліографічної комісії НТШ у Львові, редактор видавництва “Всесвітня бібліотека”, редактор газети “Наше слово”), Ф. 238 (Дорошенко Володимир), Ф. 252 (Українська Загальна Енциклопедія), в яких містяться матеріали Наукового товариства ім. Т. Шевченка, дійсним членом якого був О. Бочковський, та його листування з організаційних питань; NA ИR - F. Evidence obyvatelstva, F. Policejni шeditelstvi rr. 1941-1950, що містять особисті документи О. Бочковського за 1905-1939 рр., у F. Ruskй a ukrajinskй emigrantskй spolky a organizace v ИSR (RUESO).1918-1945, F. Ukrajinskй muzeum v Praze зосереджені протоколи загальних зборів Музею визвольної боротьби України, Товариства прихильників УГА, Української наукової асоціації в Празі та інших організацій, в роботі яких брав участь О. Бочковський; NAC - MG 30, C167 (The Andry Zhuk collection) містить листування А. Жука і О. Бочковського, що допомагають відтворити складний період роботи останнього у Надзвичайній дипломатичній місії УНР у Празі, формування чехо-словацького емігрантського осередку українців та висвітлюють ставлення обох діячів до подій початку 1920-х років.

Другу групу джерел складає творчий доробок О. Бочковського, його наукові, науково-популярні та публіцистичні праці, опубліковані як у періодичній пресі, так і окремими виданнями. Серед газет і журналів варто відзначити “Slovanskэ Pшehled”, “Naљa Doba”, “Pravo Lidu”, “Иas”, “Рада”, “Діло”, “Тризуб”, “Українське життя”. Саме у цих виданнях реалізовувався його практичний досвід як публіциста і науковця, дослідника і журналіста.

За тематичною спрямованістю праці О. Бочковського поділено на наукові, зокрема теоретичні роботи з соціології та націології, історико-політичної проблематики і дослідження поглядів Т. Масарика. Становлення і розвиток світоглядних позицій О. Бочковського дозволяють простежити такі роботи: “Українське питання”, “Поневолені народи царської імперії (до національної справи в Росії)”, “Національна справа” та інші. Унікальні роботи О. Бочковського зберігаються у фондах та колекціях Науково-довідкової бібліотеки архівів України (м. Київ), Національної бібліотеки ім. В. Вернадського НАН України (м. Київ), Бібліотеки ім. О. Ольжича (м. Київ), Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, Національного музею Чеської Республіки, Слов'янської бібліотеки у Празі (Slovanskб knihovna), Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка (США), Слов'янського відділу бібліотеки Манітобського університету (Канада).

За роки незалежності України було зроблено перші кроки у перевиданні наукової спадщини вченого. Першою у 1998 р. за фінансової підтримки Міжнародного Фонду “Відродження” видано книгу О. Бочковського “Вступ до націології”. Однак праця вийшла у скороченому варіанті. Наступного року у культурологічному альманасі “Хроніка-2000”, 25-26 та 29-30 випуски якого присвячені чесько-українським зв'язкам, вміщено дослідження “Масарик про Україну”.

До третьої групи джерел включено матеріали періодики. Газети та журнали, що використовувалися для підготовки дисертації, можна розділити на: 1) українські періодичні видання та преса української еміграції, що видавалася у США, Канаді, Франції, Польщі та Чехо-Словаччині; 2) іноземні, переважно чеські, часописи. На шпальтах друкованих видань міститься інформація про суспільно-політичне життя тієї доби, зокрема про діяльність політичних і громадських організацій, у роботі яких брав безпосередню участь О. Бочковський; в них опубліковано постанови, розпорядження, звернення, до підготовки яких він доклав чимало зусиль, у стислому вигляді наведено його промови, вміщено низку праць та рецензії.

Групу джерел особового походження в основному складають спогади, приватне листування, щоденники та життєписи. У цій групі на особливу увагу заслуговують спогади активних громадських діячів Б. Мартоса та Д. Дорошенка. Важливим і надзвичайно цінним джерелом є спогади самого О. Бочковського, опубліковані в паризькому тижневику “Тризуб”. У спогадах міститься чимало цінних і досі маловідомих фактів з еміграційних років життя та діяльності науковця в 1906-1919 рр.

Значний масив інформації закладений в епістолярній спадщині О. Бочковського, яка висвітлює різноманітні аспекти його діяльності і включає, передусім, його листи до інших адресатів: М. Коцюбинського, І. Огієнка, В. Старосольського, А. Жука, С. Довгаля, В. Сапіцького, І. Калиновича, М. Возняка, С. Смаль-Стоцького, М. Стечишина, В. Бур'яника та ін.

Таким чином, історіографія дослідження висвітлює лише окремі аспекти життя і громадсько-політичної, наукової та публіцистичної діяльності О. Бочковського. Виявлена та опрацьована джерельна база забезпечує достатню і всебічну основу для вирішення мети і завдань, поставлених у дисертації, створює необхідне підґрунтя для аргументованих узагальнень та висновків.

Розділ 2. “Науково-публіцистична та громадсько-політична діяльність О. Бочковського” складається з двох підрозділів. У підрозділі 2.1. “Формування світогляду, науково-публіцистична та інформаційна діяльність О. Бочковського” розглядається ранній період життя ученого від часу його переїзду з Єлисаветграда до Кракова, а згодом до Праги (1905-1906 рр.) і до жовтня 1918 р.; досліджуються витоки формування наукових уподобань, а також визначаються чинники та обставини, які мали вирішальний вплив на формування його світогляду та національних переконань.

У підрозділі відзначається, що публіцистична і науково-дослідницька діяльність О. Бочковського розпочинається у першому десятилітті ХХ ст.: у 1908 р. вийшла друком його перша стаття, протягом 1908-1910 рр. - низка рецензій та оглядів книжок у чеському журналі “Slovanskэ Pшehled”, у 1910 р. - дебютна наукова праця “Українське питання”. Провідна роль у формуванні наукового світогляду, навиків самостійної роботи, виробленню власної методики дослідження О. Бочковського належала відомому чеському вченому та громадсько-політичному діячеві Т. Масарику.

Робота у чеських (Naљa Doba”, “Akademia”, “Иasopis иeskoho muzea”, “Volna myљlenka”, “Pravo Lidu”, “Иas”), польських (“Krytyka”, “Mys'l niepodleglе”), російських (“Вестник Европы”, “Товарищъ”, “Утро Россіи”, “Слов'янство”) та українських (київська газета “Рада” та львівський часопис “Економіст”) виданнях сприяла професійному становленню О. Бочковського як публіциста і науковця, дослідника і журналіста. Міжнародна журналістська діяльність сприяла формуванню кола різнопланових, корисних знайомств, зокрема з відомим польським соціологом та істориком Л. Кульчицьким. Завдяки співпраці з редакцією київської газети “Рада” склалися дружні стосунки з Є. Чикаленком. Протягом 1909-1910 рр. О. Бочковський перекладав чеською мовою твори М. Коцюбинського з його офіційного дозволу.

Під час активної журналістської діяльності О. Бочковського визначилися головні зацікавлення ученого. Центральним у його публіцистиці стало національне питання. У своїх статтях він торкався проблем багатьох народів, але найчастіше звертався до польського, українського та чеського національних питань, розглядаючи їх у контексті світового націєтворчого процесу.

На основі аналізу архівних і друкованих матеріалів показано, що за період навчання у Карловому університеті та роботи над перекладами чеською мовою українських літературних творів О. Бочковський стає на позиції українства. Незважаючи на те, що у дитинстві він отримав виховання у польському дусі (батько мав польське коріння, мати походила з литовського роду), а його сім'я дотримувалася римсько-католицького віросповідання (молодший брат залишився у Польщі і став католицьким священиком), О. Бочковський ідентифікував себе як українця. Важливу роль у цьому відіграли письменник М. Коцюбинський та професор Т. Масарик. Не останню роль у становленні свідомого патріота відіграла також українська студентська громада Карлового університету, в діяльності якої він брав активну участь. Важливим чинником у процесі національного самоусвідомлення майбутнього науковця була українська мова. Вона стала засобом самоідентифікації для Ольгерда Аполлоновича. Становлення О. Бочковського як українського патріота відбувалося поза етнічними межами України і тривало кілька років. На початок Першої світової війни він мав власні чіткі переконання та позицію поборника української справи. Він активно сприяв виданню книг та часописів для пропаганди українського друкованого слова, писав статті та рецензії з українських питань.

9 серпня 1914 р. О. Бочковського, як підданого Росії, було заарештовано та відправлено у табір для політичних емігрантів, у якому вчений перебував до жовтня 1918 р. Однак йому дозволили продовжувати науково-дослідну та публіцистичну діяльність. Ольгерд Бочковський долучився до роботи “Союзу визволення України”, очоливши чеське бюро видань “Вістник СВУ” і “Ukrainische Nachrichten”.

У підрозділі 2.2. “Громадсько-політична діяльність та робота О. Бочковського в українських дипломатичних місіях” розглянуто політичну й дипломатичну діяльність ученого, що стала можливою в результаті суспільно-політичних змін в Австро-Угорській імперії та проголошення 28 жовтня 1918 р. самостійності Чехо-Словацької Республіки. Висвітлюється участь О. Бочковського у політичних заходах після звільнення з ув'язнення та повернення до Праги.

Відзначається, що напередодні Першої світової війни учений став членом празької групи Української соціал-демократичної робітничої партії, яка була потужною політичною організацією та однією із найвпливовіших в українському національно-визвольному русі. У той же час співпраця О. Бочковського з українськими діячами до 1919 р. здійснювалася на особистому рівні (В. Старосольський, Д. Дорошенко, В. Липинський, Б. Мартос та інші) і носила переважно інформаційній характер. Володіння чеською мовою дозволило вченому розгорнути діяльність у напрямку забезпечення інтересу з боку чеських політичних кіл та їх підтримки ідеї створення української незалежної держави.

На основі аналізу чеської історіографії та особистих спогадів О. Бочковського вдалося реконструювати участь ученого у створенні Надзвичайної дипломатичної місії УНР. Так, у приватній розмові О. Бочковському вдалося переконати президента Чехо-Словацької Республіки Т. Масарика прийняти важливі рішення щодо поліпшення чесько-українських міждержавних взаємин: встановити дипломатичні відносини між ЧСР й Україною та дозволити приїзд української місії до Праги. Офіційно дипломатична місія УНР розпочала своє функціонування 19 січня 1919 р. під керівництвом М. Славінського. О. Бочковський спочатку працював керівником пресового відділу місії, згодом його призначили аташе, і виконував він ці обов'язки до 1 жовтня 1922 р.

За фінансової підтримки дипломатичної місії УНР О. Бочковський створив у Празі українсько-чеське видавництво “Всесвіт” і став його редактором. Основним проектом, що реалізовувався протягом двох років, стала акція під назвою “Poznejme Ukrajinu” (“Пізнаймо Україну”). Її завданням було поширення знань про Україну, ознайомлення з українською справою та сприяння налагодженню чесько-українських зв'язків. У березні 1923 р. глава МЗС ЧСР Е. Бенеш заявив про недоцільність подальшої роботи місії УНР, що призвело до згортання діяльності українського представництва у Чехо-Словаччині. Таким чином, внаслідок об'єктивних обставин О. Бочковський відійшов від політико-дипломатичної роботи. Він продовжив свою громадсько-політичну діяльність у лавах “Закордонної делегації” УСДРП під керівництвом І. Мазепи, яка підтримувала Державний центр в екзилі та Головного отамана С. Петлюру. О. Бочковський очолив подєбрадський осередок. У складі офіційної української соціал-демократичної делегації учений взяв участь у роботі світового конгресу соціалістичних партій, що відбувся 21-28 травня 1923 р. у Гамбурзі.

Після більшовицької окупації українських теренів, Ольгерд Аполлонович зосередився на публіцистичній та науковій діяльності. Ним було опубліковано статті “До української проблеми” (1921 р.), “Проблема національних меншостей” (1923 р.), “В справі методики визволення національних рухів” (1922 р.), “До характеристики методики, техніки чеського національного відродження” (1923 р.) та ін.

Протягом активної громадської та політичної діяльності О. Бочковський дотримувався ідеї беззастережного визнання права кожної нації на власну незалежність, на чому не раз наголошував у своїх наукових працях. Причому суверенітет нації для нього домінував над суверенністю держави. У своїх політичних поглядах учений був прихильником ідеї активної боротьби українського народу за створення власної держави. Він наполягав на тому, що можна досягти поставлених цілей без втручання зовні та лише власними зусиллями.

Розділ 3. “Науково-педагогічна, організаційна та дослідницька діяльність О. Бочковського у Чехо-Словацькій Республіці” складається з двох підрозділів. У підрозділі 3.1. “Наукова та педагогічна робота Ольгерда Бочковського в українських вищих учбових закладах Чехо-Словаччини” розкривається науково-дослідна, педагогічна, видавнича та організаційна діяльність О. Бочковського, якій учений відводив пріоритетну роль, починаючи з 1920-х рр. Найбільш плідною була його робота в Українській господарській академії та після її реорганізації в Українському технічно-господарському інституті. Саме тоді він розкрився як кваліфікований науковець, організатор досліджень, літератор і педагог.

У 1923 р. О. Бочковський як стипендіат фонду президента ЧСР доктора Т. Масарика при Українському Вільному Університеті у Празі був ґабілітований на доцента соціології. Темою стипендіатської праці стала “Проблема революції у світогляді Т. Г. Масарика”. Робота не була надрукована і до нашого часу не збереглася. Проте деякі матеріали, як зазначав сам учений, є в його працях, присвячених Т. Масарику.

За пропозицією В. Старосольського О. Бочковського запросили на посаду доцента соціології УГА. У цьому навчальному закладі на посаді доцента учений викладав курс соціології, есперанто, націології та націографії. З 1924 р. йому доручено керувати кафедрою соціології та обрано секретарем професорської ради.

Протягом 1920-х років О. Бочковський займався розробкою наукової теорії нації. У сфері його зацікавлень залишалися національні проблеми поневолених народів. Науковцем були підготовлені праці про Грузію і грузинську справу, про фламандський та каталонський рухи, про ірландську справу тощо. Одним із перших у Європі він теоретично обґрунтував правомірність існування націології і почав теоретично розробляти її як нову самостійну науку.

О. Бочковський власним прикладом доводив, що українські вчені повинні самостійно розвивати різні галузі науки, оскільки іноземці за них цього не робитимуть. Особливу роль у процесі українського усамостійнення він відводив технічним наукам, що мали забезпечити, на його думку, економічну та політичну незалежність новоствореної держави.

За період роботи О. Бочковського в українських емігрантських навчальних закладах з-під його пера вийшла низка ґрунтовних праць, численні публіцистичні статті, підручники націологічної проблематики. У той же час науковець не відходив від ідеї популяризації серед чеського загалу української проблематики та висвітлення політичного й національного життя радянської України.

У підрозділі 3.2. “Участь у роботі емігрантських установ та організацій, творчі зв'язки з іншими науковцями” проаналізовано громадську та науково-просвітницьку діяльність О. Бочковського. Він співпрацював із Українським республікансько-демократичним клубом у Празі, був співзасновником ТПУГА, брав участь у роботі Української наукової асоціації, Музею визвольної боротьби в Чехо-Словаччині, який об'єднував українську еміграцію з усіх українських земель. Науковець виступав активним поборником українсько-чеських взаємин, зокрема у сфері співпраці з науковими та культурними колами Чехії. Зробив вагомий внесок в організацію підтримки чеським суспільством української науки, освіти, культури та ознайомлення чеської громадськості з духовним і культурним життям українського народу.

Переважна більшість громадських виступів Ольгерда Аполлоновича протягом 1926-1935 рр. відбувалася в Українському республікансько-демократичному клубі. Він вдало поєднав у собі талант непересічного політичного і громадського діяча, а також науковця і публіциста.

З липня 1933 р. О. Бочковський очолив Громадський комітет порятунку України в Празі (з філією у Братиславі), метою якого було об'єднання зусиль української емігрантської громади у боротьбі зі страшним голодом на теренах радянської України. З ініціативи комітету порятунку відбувалися протестні віча. Активну участь у них брали студенти, організовані в Центральному союзі українського студентства та в Союзі підкарпатських студентів. Протестні акції в Карпатській Україні разом із комітетом проводило товариство “Просвіта” в Ужгороді. Під редакцією О. Бочковського двічі на місяць виходив часопис “Hlad na Ukrajinм” (Голод в Україні), в якому друкувалися матеріали чеською, французькою та англійською мовами про голодомор і звернення до європейської інтелігенції. Одним із заходів для привернення уваги європейської громадськості до проблеми голоду на теренах радянської України став відкритий лист О. Бочковського до голови французького сенату Е. Ерріо. Однією з перших оприлюднила його 9 вересня авторитетна львівська газета “Діло”, 17 вересня 1933 р. - часопис “Тризуб”.

Починаючи з 1934 р., діяльність О. Бочковського зосереджувалася на функціонуванні Товариства прихильників УГА. Основна увага приділялася забезпеченню матеріальної підтримки українських наукових установ у Чехо-Словаччині, які внаслідок світових подій (економічна криза, початок Другої світової війни) опинилися під загрозою зникнення.

У розділі 4. “Діяльність О. Бочковського на посаді голови Товариства прихильників Української господарської академії” відтворено конкретні дії вченого, його наукові та громадсько-політичні контакти під час відряджень до інших країн Європи і Америки з метою мобілізації зусиль закордонних українців та урядів іноземних держав на підтримку українських ідей національного визволення, розвитку української духовності і культури.

Підрозділ 4.1. “Діяльність О. Бочковського під час відрядження до Північної Америки” присвячений науковим виступам і лекціям науковця у Канаді та Сполучених Штатах Америки протягом літа-осені 1936 р.

Учений відвідав американський континент на запрошення канадської організації Союз Українських Самостійників як з просвітницькою метою, так і з метою збору коштів на користь УГА і для побудови Українського дому для Музею визвольної боротьби України у Празі. За період перебування в Канаді та США О. Бочковський виголосив 105 промов для представників української еміграції. Головними були виступи не лише на загальнонаукову тематику, але й із суто національним спрямуванням. Широкий розголос та позитивні відгуки у пресі отримали лекції ученого “Національний здвиг сучасного людства”, “Боротьба народів за національне визволення”, “Засади і тактика національної визвольної боротьби”, “Українська справа, як світова проблема”.

Крім аудиторних доповідей, в Едмонтоні О. Бочковський виголосив по радіо промову-звернення до української молоді у Канаді. Актуальною й у наш час є представлена у промові науковця теза про рідномовні обов'язки, в якій висловлено його ідеї щодо україномовної освіти, підтримки та збереження традицій народу у середовищі емігрантів. Основним елементом національної самоідентифікації для вченого була мова. На його думку, саме турбота про молодь могла б стати для української емігрантської спільноти стимулом до об'єднання, адже підростаюче покоління, що виховувалося у традиціях європейської цивілізації, далеко від рідної землі, найбільше потребувало національної ідентифікації. Ідеальною державою у поєднанні національної культури та інституту громадянства, як вважав науковець, була Швейцарія. Її приклад він пропонував використати українській громаді у Канаді при побудові стосунків з державними органами.

О. Бочковський налагодив зв'язки як особисті, так і від імені Товариства прихильників УГА з багатьма культурними і господарськими організаціями українців Канади й США, відвідав наукові установи, зустрічався з політичним діячами, зосереджуючи основну увагу на поглибленні співпраці та координації діяльності.

Повертаючись з Нью-Йорка до Європи, О. Бочковський відвідав Українське Бюро у Лондоні. Там він виступив на засіданні Англійсько-українського комітету з доповіддю “Українська справа і Англія”.

Діяльність О. Бочковського сприяла налагодженню та зміцненню контактів емігрантських громад, зростанню громадської активності українських осередків. Під час кожної зустрічі він умів створити атмосферу взаємодовіри та співпраці, посилити почуття громадянської відповідальності. Відрядження мали не лише велике моральне значення, але й принесли товариству поважну матеріальну підтримку з боку української громади Канади й Сполучених Штатів Америки, яка прихильно поставилися до ідеї утримання своєї української політехніки власними коштами.

У підрозділі 4.2. “Виступи О. Бочковського перед українською громадою у Франції та нереалізовані проекти 1930-х років” розкрито діяльність ученого під час візиту до Франції, а також в останні роки життя.

У Франції вчений перебував протягом жовтня-листопада 1937 р. За три тижні, що О. Бочковський провів у Франції, він відвідав 8 еміграційних осередків та виголосив 12 публічних лекцій. Управа одноголосно затвердила О. Бочковського делегатом Товариства, зважаючи на його досвід в організації публічних лекцій в умовах іноземного відрядження і враховуючи те, що успіх американської подорожі науковця значною мірою забезпечили його особисті якості.

У своїх виступах і промовах учений підкреслював важливість спільної праці у закордонному житті та об'єднанні українців. Своєю громадсько-просвітницькою роботою він прагнув створити передумови до зближення українців на основі відчуття національної єдності.

Враховуючи фінансовий успіх його подорожей, Управа ТПУГА розробила нові проекти закордонних наукових відряджень О. Бочковського. Зокрема, на 1937 р. планувалася повторна поїздка до США.

Культурно-освітня та агітаційна діяльність О. Бочковського сприяла співпраці української еміграції у міжвоєнний період, особливо у науковому та культурному вимірі, активізувала діяльність емігрантських установ та організацій на європейському й американському континентах, показала здатність української міжвоєнної еміграції до внутрішньої консолідації заради продовження національної справи.

У висновках викладені головні результати дослідження та сформульовані положення, які виносяться на захист:

1. Перші праці про творчий доробок О. Бочковського було опубліковано ще за його життя, проте узагальнюючого дослідження наукової та громадсько-політичної діяльності вченого і комплексу його творчої спадщини досі немає.

Джерельна база дослідження складається з матеріалів українських та зарубіжних архівних фондів (Чехія, Канада) і представлена різноплановими матеріалами, частина яких позначена суб'єктивністю. Насамперед, це стосується епістолярної спадщини О. Бочковського та його кореспондентів, а також спогадів. Виявлений і систематизований джерельний комплекс є достатньо репрезентативним для створення цілісної наукової біографії ученого.

2. Проведена реконструкція життєвого шляху, професійного становлення та аналіз наукових розвідок О. Бочковського дозволили заповнити суттєві прогалини у його біографії. У результаті дослідження було доведено, що в еміграції науковець перебував з 1905 р., переїхавши з Єлисаветграда до Кракова, а потім до Праги.

У житті О. Бочковського в еміграції умовно можна виділити п'ять етапів: 1) 1905 - серпень 1914 рр. - період формування світоглядної позиції, початок науково-публіцистичної діяльності; 2) 9 серпня 1914 - жовтень 1918 рр. - роки політичного ув'язнення, що відзначалися публіцистичною та науково-дослідницькою роботою як чеського представника “Союзу визволення України”; 3) кінець 1918 - жовтень 1922 рр. - діяльність в українських дипломатичних місіях; 4) 1923 - листопад 1939 рр. - науково-педагогічна робота в українських вищих навчальних закладах і наукових установах Чехо-Словаччини, 5) 17 листопада 1934 - 31 жовтня 1939 рр. - діяльність на посаді голови Товариства прихильників Української господарської академії.

3. Особистісне становлення О. Бочковського як патріота відбувалося поза етнічними межами України. Період 1905-1914 рр. позначився поступовим закріпленням національної свідомості та інтелектуального зростання. Ідейному становленню Ольгерда Аполлоновича сприяла участь у роботі соціал-демократичних гуртків студентів філософського факультету Карлового університету. Важливим чинником у процесі національного самоусвідомлення майбутнього науковця була українська мова, яка стала засобом самоідентифікації. На цьому ґрунті зростала і міцніла національна свідомість О. Бочковського. На початок Першої світової війни він мав чіткі власні переконання та позицію поборника української справи.

4. Визначну роль у становленні О. Бочковського як соціолога-професіонала, виробленні в нього методичних навичок та формуванні наукового світогляду відіграв Т. Масарик. Вплив чеського науковця зумовив подальший вибір напрямів наукових досліджень ученого, зокрема вивчення проблеми поневолених народів у загальноєвропейському контексті.

Дослідження дає підстави стверджувати, що практичний досвід О. Бочковського як публіциста і науковця, дослідника і журналіста сформувався протягом 1905-1918 рр. Встановлено, що у цей період учений розпочав багаторічну роботу над теоретичним обґрунтуванням націології як самостійної науки. У пошуковій праці “Національна справа: Статті про національне питання в зв'язку з сучасною війною” (1918 р.) автором уперше було використано сам термін “націологія”.