Польська історіографія 1800-1939 рр. суспільно-політичного і культурно-духовного розвитку Волині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут української археографії та джерелознавства імені М,С, Грушевського

07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук

Тема:

Польська історіографія 1800-1939 рр. суспільно-політичного і культурно-духовного розвитку Волині

Ярмошик Іван Іванович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Інституту історичної освіти Київського національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Науковий консультант:

доктор історичних наук, професор Борисенко Володимир Йосипович, Київський національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Інститут історичної освіти, кафедра історії України, завідувач

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Калакура Ярослав Степанович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра архівознавства та спеціальних галузей історичної науки, професор;

доктор історичних наук, старший науковий співробітник Кривошея Володимир Володимирович, Український інститут національної пам'яті, перший заступник голови інституту;

доктор історичних наук, доцент Ластовський Валерій Васильович, Київський національний університет культури і мистецтв, кафедра міжнародних відносин професор.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України за адресою 01001, м. Київ, вул. Трьохcвятительська, 4.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.О. Песчаний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена сучасними тенденціями поступу української історичної науки, потребою аналізу проблем суспільно-політичного та культурно-духовного розвитку українських земель на різних хронологічних етапах. Логіка розвитку історичної науки в Польщі та Україні на сучасному етапі визначає об'єктивну необхідність аналізу науково-культурної спадщини польських дослідників як із пізнавальної точки зору, так і з потреб наукового, неупередженого висвітлення їх внеску у вивчення історії волинського регіону в контексті українсько-польських взаємин ХІХ-ХХ ст., оскільки через ідеологічну заангажованість радянської історіографії спеціальні дослідження із цієї проблеми не здійснювалися. Освоєння творчої спадщини польської історіографії, безперечно, сприятиме розвитку української історичної науки.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами і темами. Робота виконувалася на кафедрі історії України Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова у відповідності до розробки планової теми «Актуальні проблеми історії України».

Мета роботи полягає у тому, щоб на основі аналізу архівних і друкованих матеріалів, опублікованої творчої спадщини з'ясувати тенденції розвитку процесу наукового дослідження проблем історичного минулого Волині польською історіографією, з'ясувати невідомі і маловивчені сторінки життя та наукової діяльності польських авторів, які вивчали минуле волинського регіону, їх внесок у дослідження його історії та культури. Відійшовши від ідеологічної упередженості, проаналізувавши їх науковий доробок, оцінити його місце і значення в українсько-польських наукових і культурних стосунках зазначеного періоду та роль у сучасній українській історіографії. Внаслідок такого дослідження буде отримано нове історіографічне знання про історичні відомості про Волинь, як одного із регіонів України, способи досягнення цього знання і його сприйняття у польській історіографії та суспільстві ХІХ ст. і до 1939 р.

Звідси випливають головні завдання дослідження :

· З'ясувати стан історіографічної розробки проблеми;

· сформувати та систематизувати репрезентативну джерельну базу зазначеного дослідження;

· проаналізувати монографії, брошури, статті з історії Волині польських істориків, показати можливості їх сучасного використання для вивчення та популяризації минулого регіону;

· простежити зародження та етапи розвитку традицій історичного дослідження проблем минулого Волині в польській історіографії;

· проаналізувати основні напрями та школи історичного вивчення Волині польськими авторами;

· дослідити існуючі у польській історичній науці погляди на історичний поступ волинського регіону та визначити чинники, які впливали на їх формування

· простежити наукові контакти провідних польських та українських істориків в справі дослідження минулого регіону.

· проаналізувати досягнення та здобутки польської історіографії та на цій основі визначити їх роль та місце в історіографічному опрацюванні проблематики історії Волині.

Об'єктом дослідження є історичні знання про волинський регіон, зафіксовані у працях польських дослідників, які формували образ історичного минулого Волині у складі Речі Посполитої на основі наукових принципів, поширених на відповідному етапі розвитку історичної науки. У першу чергу - наукові праці польських істориків, у всій багатоманітності їх форм (монографії, брошури, статті); діяльність наукових товариств, окремих осіб, які вивчали минуле Волині, періодичні видання, у яких фіксувався стан історичних студій регіону.

Предметом дослідження є процес та головні тенденції розвитку історичних досліджень Волині польськими істориками від початку ХІХ століття (власне після третього поділу Речі Посполитої) і до 1939 р., до початку Другої світової війни, наслідки якої суттєво змінили умови розвитку як польської держави, так й історичної науки в Польщі, аналіз етапів історичного пізнання істориками Польщі цього регіону України.

Структуру предметної сфери даного дисертаційного дослідження можна окреслити наступним чином:

1) вивчення ідей та поглядів польських істориків, тих позицій, із яких вони сприймали і пояснювали події волинського минулого;

2) мета, принципи і методи здійснення процесу історичного пізнання польськими авторами, приналежність до певного наукового напряму;

3) джерельний фактор, який випливає із використання дослідниками певного комплексу історичних джерел, розширення їх кола і реконструювання на їх основі минулої дійсності волинського регіону;

4) соціально-культурна складова, у якій простежуються впливи соціального оточення дослідника, його менталітет;

5) психологічний чинник, який віддзеркалює індивідуально-емоційні переживання, уподобання, симпатії та антипатії історика щодо досліджуваних ним проблем.

Методи дослідження. Основою для дослідження стали теоретичні напрацювання історичної та суміжних гуманітарних наук, принципи історизму, об'єктивізму, системності, спадкоємності, історико-хронологічний, проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, біографічний та інші методи історичного дослідження. Переважно використані основні методи історіографічного пізнання - конкретного історіографічного аналізу та метод історіографічного синтезу. Дисертант використав також загальнонаукові, спеціально-історичні та конкретно-наукові методи, які дали змогу максимально використати пізнавальні можливості запроваджених до наукового обігу архівних матеріалів та друкованих історіографічних джерел.

Хронологічними межами дисертації є період від початку ХІХ ст., коли з'явилися перші праці польських істориків про Волинь, до 1939 р., після якого в розвитку історичної науки у Польщі відбулися значні зміни викликані політичними факторами.

Територіальні рамки дослідження. Волинський регіон у цьому дослідженні визначено в просторових рамках колишньої (до 1917 р.) Волинської губернії, куди, окрім сучасних Волинської, Житомирської, Рівненської областей України, входили окремі райони Хмельницької та Тернопільської областей.

Наукова новизна дисертаційного дослідження обумовлена метою, завданнями та проблематикою роботи і полягає у тому, що тут, на основі комплексного вивчення різнопланових джерел, уперше в українській історіографії системно досліджено процес вивчення польською історичною наукою упродовж 1800-1939 рр. тематики волинського минулого у комплексі із українською історією. У ході роботи до наукового обігу введено ряд невідомих раніше архівних матеріалів.

Практичне значення отриманих результатів. Історіографічний та джерельний матеріал, викладений у дисертації, зроблені узагальнення можуть бути використані при досліджені історії історичної думки в Центральній та Східній Європі, для підготовки навчальних посібників і навчально-методичних публікацій, спеціальних курсів і семінарів з української та польської історіографій для студентів історичних спеціальностей Вищих навчальних закладів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані і для вивчення історії волинського краю студентами і учнями вищих, середніх та загальноосвітніх навчальних закладів, працівниками краєзнавчих музеїв при підготовці нових історичних експозицій та тематичних виставок, дослідниками під час написання наукових праць з історії історичної науки та історичного краєзнавства.

Апробація дослідження. Основні положення дисертації були виголошені автором на Міжнародних та Всеукраїнських конференціях, які проходили в містах України та Польщі: Міжнародна наукова конференція «Konserwatyzm na Ukrainie i w Polsce: historia, polityka, ideologia», Краків, 15 травня 2009 р.; «Stosunki polsko-ukraiсskie i mniejszoњci narodowe w kontekњcie koncepcji historyczno-politycznych Wacіawa Lipiсskiego» Краків, 9 - 10 жовтня 2010 р.; Міжнародна науково - краєзнавча конференція «Проблеми українського державотворення: історія і сучасність», присвячена 100-річчю від дня народження О.Ольжича, Житомир, 5-8 червня 2007 р.; Міжнародна наукова конференція «Кременецький ліцей у контексті розвитку освіти, науки та культури на Волині в першій третині ХХ ст., м. Кременець, 10-12 жовтня 2008 р.; Міжнародна науково - теоретична конференція «Доба гетьмана І.Мазепи в європейській історії: міфи і реалії», Київ - Батурин, 7-8 листопада 2008 р.; Всеукраїнська науково-теоретична конференція «Конотопська битва в східноєвропейській історії», м. Київ, 19 червня 2009 р.; ІІ Волинська Міжнародна історико-краєзнавча конференція, 2-3 жовтня 2009 р, м. Житомир; Міжнародна наукова конференція «Польща та Україна на шляху демократичних перетворень: історія, сучасність, майбутнє», 9-10 листопада 2007 р. м. Житомир; V Міжнародна наукова конференція з нагоди 90-річниці незалежності Польщі «Шляхи становлення незалежності Польщі і України: минуле, сучасне, майбутнє», м. Житомир, 15-16 листопада 2008 р.; VІ Міжнародна наукова конференція «Ідея національної державності в українському і польському визвольних рухах новітньої доби (кінець ХІХ-ХХ ст.) Історія - історіографія - політологія», Житомир, 11-13 грудня 2009 р.; Всеукраїнська науково-практична конференція «Болохівщина: осягнення історії», м.т. Старокостянтинів, 17-18 вересня 2009 р; V Міжнародна наукова конференція «Знаки питання в історії України: Україна на перехресті цивілізацій», 26-27 листопада 2009 р., Ніжин 2009; П'ята Всеукраїнська наукова конференція «Інтелігенція і влада», 24-25 грудня 2009 р., м. Одеса.; ІІІ Міжнародна науково-практична конференція молодих учених, присвяченої 65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні (22-23 квітня 2010 р.) «Дні науки історичного факультету - 2010», м. Київ; ІІІ Волинська Міжнародна історико-краєзнавча конференція, 12-13 листопада 2010 р. м. Житомир; ХVІІ і ХVІІІ Всеукраїнські наукові конференції «Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні», м Київ, відповідно 26-27 березня 2008 р та 25-26 березня 2009 р.

Публікації. Положення дисертації викладені у індивідуальній монографії «Польська історіографія 1800-1939 рр. суспільно-політичного і культурно-духовного розвитку Волині» -Житомир: Волинь, 2010 (32,0 ум. друк. арк.); та 30 наукових статтях, 21 із них опублікована у фахових історичних виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг та структура роботи зумовлена поставленою метою та науковими завданнями дослідження. Дисертація побудована за хронологічно-проблемним принципом і складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (725 найменувань), біобіліографічного додатку. Загальний осяг дисертації 404 сторінки (16,5 умовних друкованих аркушів), повний обсяг дисертації 516 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної теми, об'єкт і предмет дослідження, завдання роботи, методологічні положення, хронологічні рамки та територіальні межі роботи, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, вказані форми їх апробації та публікації положень дослідження, умотивована структура роботи.

Розділ 1. «Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження» складається із трьох підрозділів, у ньому проаналізований стан наукової розробки проблеми, охарактеризовано джерельну базу дисертаційної роботи, теоретико-методологічні засади дослідження.

У підрозділі 1.1 «Історіографія проблеми» розглянуто історіографічний доробок науковців щодо вивчення історичних студій Волині та Правобережної України упродовж зазначених хронологічних рамок. Дослідження польських істориків першої половини ХІХ ст. та наступних часів, викликали зацікавленість науковців, вони частково вже ставали об'єктом історіографічного аналізу. Праці, які висвітлюють розвиток історичної науки в Польщі, варто об'єднати в 4 групи.

До першої слід віднести ті, у яких досліджуються загальні тенденції розвитку європейської, у тому числі польської та української історіографій. Це праці польських істориків В. Смоленьського, М. Бобжиньського, Т. Корзона, Ю. Дуткєвича К. Среньовської, М. Серейського, Є. Сєрчика А. Ґрабського, Є. Матерницького, А. Мєжви, А. Поппе. У них досліджені проблеми теоретичного, методологічного характеру, проаналізовано стан польського суспільства, політичні реалії, у яких розвивалася історична думка. Із українських вчених до цієї групи історіографічних досліджень віднесені праці Д. Дорошенка, М. Марченка, Л. Коваленка, Л. Зашкільняка, Я. Калакури, В. Кравченка, І. Колесник, С. Стельмаха, В. Потульницького, Ю. Терещенка, Ф. Шевченка та інших.

До другої групи віднесемо дослідження, у яких вивчалися проблеми історії України у польській історіографії, проаналізовані польсько-українські взаємини, процеси творення концепцій, формування ідей. Це дослідження польських істориків Б. Барановського і З. Лібішевської, Є. Матерницького, А. Стенпніка. Російські історики також аналізували розвиток історичних досліджень в Польщі ХІХ ст. Цим проблемам присвячено праці російських істориків: В. Завітневича, М. Карєєва, В. Макушева, В. Францева, О. Яцимирського.

У другій половині ХІХ ст. в українській історіографії аналізував праці польських істориків з історії України та Волині В. Антонович. Він відслідковував доробок польської історіографії у дослідженні України. Критичні думки про праці польських дослідників висловлювали М. Грушевський, І. Франко, І. Крип'якевич. З-поміж сучасних українських авторів до цієї групи досліджень належать наукові праці В. Василенка, Д. Вирського, Л. Зашкільняка, О. Рудої, Є. Сінкевича, Г. Бухало та інших.

Третю групу складають роботи, які стосуються діяльності польських істориків, чиї творчі зацікавлення перебували у площині вивчення історичного минулого Волині. З - поміж них виділимо праці М. Балінського про життєвий і творчий шлях Т. Чацького Baliсski M. Jan Њniadecki i Tadeusz Czacki / M. Baliсski. // Baliсski M. Skice historyczne. - Wilno: Nakіadem i drukiem Jуzefa Zawadskiego, 1856. - S. 1-86.; Ю. Машлянки про З. Доленгу-Ходаківського Maњlanka J. Zorian Doікga-Chodakowski. Jego miejњcie w kulturze polskiej i wpіyw na polskie piњmiennictwo romantyczne / J. Maњlanka. - Wrocіaw - Warzsawa - Krakуw: zakіad narodowy im. Ossoliсskich, PAN, 1965 - 160 s.; низку публікацій про Ю.-І. Крашевського Bar A. J.I.Kraszewski na Woіyniu / A. Bar. // Rocznik Woіyсsski. - T.IV. - Rуwne, 1935. - S. 3-41.; Danek W. Jуzef Ignacy Kraszewski / W. Danek. - Warszawa, 1976. - 322 s., О. Яблоновського Korzon T. Aleksander Jablonowski / T. Korzon. // Kwartalnik historyczny. - 1914. - T.28. - S. 147-180.; Nalecz-Dobrowolski M. Aleksander Jabіonowski: zarys їywota i przegl№d dzieі / M. Nalкcz-Dobrowolski. // Przegl№d Historyczny. - 1913. - T. 17. - Zeszyt 1. - S. 239 - 253., Л. Кубалі Rederowa D. Z historiografii Ludwika Kubali / D. Rederowa. // Przegl№d Socjologiczny. - 1977. - T. 29. - №2. - S. 181-201., Ф. Равіти-Гавронського Koko E. Franciszek Rawita-Gawroсski (1846-1930). Wobec Ukrainy i jej przeszіoњci / E. Koko. - Gdaсsk, 2006. - 276 s. та інших. Статті про їх наукову творчість опубліковані на сторінках польських та українських періодичних видань. У цих роботах проаналізовані дослідницькі роботи, зацікавлення авторів, методологічні погляди, політичні симпатії учених, які вплинули на відображення ними волинського минулого.

У четверту групу об'єднано праці, які присвячені розвитку історіографічних досліджень на Волині. Варто зазначити, що проблемам регіональних історичних досліджень в українській історіографії радянського періоду приділялося недостатньо уваги, лише в умовах незалежності України вітчизняні історики розпочали досліджувати проблеми місцевої історії. Одними із перших у цій царині з'явилися монографії Л. Баженова. На сьогодні помітними у цьому плані є дослідження С. Баженової, В. Єршова, М. Костриці, Н. Кінд-Войтюк, І. Ярмошика та інших.

Як і всякий інший поділ, таке розмежування праць є умовним, оскільки історіографічне дослідження містить елементи кількох груп.

Процес вивчення розвитку історичної думки йшов паралельно із поступом історичної науки, на нього впливали ті ж самі науково-методичні, світоглядні, суспільно-політичні чинники. Виходячи із цього, у розвитку історіографічного процесу зацікавлення волинським регіоном можна виділити хронологічні етапи:

1) 70-і роки ХІХ ст. - початок ХХ ст.;

2) 20-30-і роки ХХ ст.;

3) 60-80-і роки ХХ ст.;

4) 90-і роки ХХ ст.

Упродовж першого періоду були закладені основи історіографії проблеми, коли дослідники розвитку історичної науки у Польщі, Україні та Росії фіксували події, виступали з рецензіями та критикою творчих надбань істориків, наукових товариств, знайомили громадськість зі своїм баченням процесів історичного вивчення минулого України та її регіонів польськими істориками. Складність цього осмислення у той час полягала у тому, що історичне минуле Волині перебувало на вістрі ідеологічних дискусій польської, російської та української історичної науки. У наступні періоди закладені традиції історіографічного осмислення розвитку дослідницького процесу, знайшли своє продовження відповідно до закономірностей розвитку історичної науки.

Аналіз стану наукової розробки теми дає підстави стверджувати, що на сьогодні узагальнене дослідження дисертаційної теми відсутнє. Аналіз наявної літератури переконує у фрагментарному висвітленні в спеціальній літературі процесу вивчення польськими істориками історичного минулого Волині.

У підрозділі 1.2 «Джерельна база дослідження» проаналізовані різні за характером, походженням та призначенням документи. Дисертант розділяє думку Я. Калакури та І. Колесник, що під історіографічним джерелом слід розуміти групу джерел, які містять інформацію про історіографічний процес і водночас постають доробком цього процесу. Калакура Я. Українська історіографія: курс лекцій / Я. Калакура. - Київ: Ґенеза, 2004. - С. 19. У такому розумінні кожен історичний текст є одночасно й історіографічним, оскільки віддзеркалює світогляд автора, його уявлення про минуле, способи і методи пізнання цього минулого.

Виходячи із цього джерельну базу дисертаційного дослідження склав комплекс опублікованих та неопублікованих матеріалів, які відображають науково-дослідницький процес вивчення польською історичною наукою історичного минулого волинського регіону України.

Особливий інтерес для нашого дослідження становлять матеріали рукописного відділу Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАН України. Тут зберігаються особисті фонди багатьох учених, в тому числі й польських авторів, які у своєму доробку мають дослідницькі роботи з історії Волині та інших регіонів України. Вони містять особисту кореспонденцію, неопубліковані рукописи, різнопланові нотатки.

Матеріали, які зберігаються у фондах Державних архівів Волинської, Житомирської, Рівненської, Тернопільської областей дали змогу додатково висвітлити науковий шлях істориків, їх інтеграцію до наукового та суспільного життя України, Польщі та Волинського регіону зокрема. Матеріали Державних архівів названих областей дають змогу дослідити розвиток процесу досліджень історії Волині в умовах ІІ Речі Посполитої.

Зважаючи на історіографічний характер дослідження, його джерельну основу становить корпус опублікованих джерел. Публікації документів М. Балінським, які стосуються наукової та навчально-організаційної діяльності Т. Чацького, М. Грабовського, а в його листах віддзеркалені стосунки між представниками творчої польської інтелігенції середини ХІХ ст. Т. Вєжбовський опублікував низку документів про наукові зацікавлення викладачів Кременецької гімназії.

Найважливішу групу джерел зайняли публікації праць і джерельних матеріалів ХІХ-ХХ століть, які віддзеркалюють проблеми розвитку науково-дослідницького процесу вивчення минулого волинського регіону польськими вченими, дають можливість простежити розвиток історичної науки. Ці праці забезпечили відтворення визначальних напрямів і моделей поступу польської історичної думки та відображення у ній історії Волині.

Важливий джерельний матеріал з даної теми міститься на сторінках періодичних наукових видань, які друкували результати наукових історичних досліджень, інформацію про наукову діяльність товариств та окремих науковців. Особливе значення в даному випадку мають такі видання як «Ateneum», «Tygodnik Іlustrowany», «Kwartalnik Historyczny», «Przegl№d Historyczny», «Przegl№d Powszechny», «Biblioteka Warszawska», «Przewodnik Naukowy i Literacki», «Przyjaciel Ludu».

Документи особистого походження, які публікувалися на сторінках згаданих періодичних видань, відтворюють формування наукового світогляду істориків (їх біографії, рецензії, спомини колег, некрологи).

Джерельна база дисертаційної роботи є репрезентативною для виконання поставлених завдань і дозволяє розкрити проблематику, напрямки досліджень ХІХ - першої половини ХХ ст. з історії Волині як важливого історіографічного феномену.

У підрозділі 1.3 «Методологічні основи та понятійний апарат дослідження» констатовано, що історіографічне осмислення досліджуваної проблеми можливе на основі новітніх теоретичних та методологічних засад історіографічної науки, використання принципів та методів історіографічного дослідження, понятійного апарату, використання широкого кола дослідницьких прийомів історичного пізнання, котрі в кінцевому результаті дадуть змогу отримати нове наукове знання. У дисертаційному дослідженні застосовано основні принципи історіографічного дослідження: історизму, об'єктивності, системності, всебічності, наступності (спадкоємності).

Використані основні методи історіографічного пізнання - метод історіографічного аналізу, метод історіографічного синтезу, культурологічний підхід, метод вивчення ментальних структур, біографічний метод, метод періодизації, історико-хронологічний, історико-ситуаційний, порівняльний методи.

У переважній мірі застосовані методи історіографічного аналізу й синтезу. Перший враховує політичні, соціальні, культурні, психологічні, мовні та інші складові історичного знання. Він дозволив висвітлити вплив таких політичних факторів, як визвольні повстання польського народу у ХІХ ст. на розвиток історичних знань, їх вплив на суспільство. Важливим чинником історіографічного аналізу є характеристика методологічних принципів історичного дослідження, які реалізуються через стиль історичного мислення. І. Колесник вважає, що зміна стилів історичного мислення є рушійною силою процесу історичного пізнання Колесник І. Українська історіографія ХVIII - початок ХХ століття / І. Колесник. - К.: Ґенеза, 2000. - С. 32.. Засоби і прийоми історіографічного аналізу дали можливість відстежити історичні концепції, схеми й теорії минулого Волинського регіону в дослідницьких працях польських авторів.

Метод історіографічного синтезу орієнтований на узагальнення, здобутих на основі аналізу історіографічних джерел, знань, та покликаний систематизувати різнобічний матеріал, виявити причини, обставини, фактори творення та поширення історичних знань у суспільстві.

Культурологічний підхід забезпечив сприйняття історичних студій як складової частини культури, особливо при аналізі ідей першої половини ХІХ ст. У полі зору дисертанта перебували різноманітні твори польських авторів, які у тій чи іншій мірі відображають історичне минуле волинського регіону, не лише наукові дослідження, але й праці мемуарного характеру, публіцистичні матеріали, історичні повісті. Такий підхід застосовано при розгляді доробку авторів періоду романтизму, зокрема тих, хто відносився до «української школи».

Біографічний метод дозволив персоніфікувати процес розвитку історичного вивчення минулого Волині польською історіографією, висвітлити життєвий і творчий шлях кожного історика, визначити його внесок у примноження знань про Волинь.

Враховано метод вивчення ментальних структур свідомості та діяльності історика, принципи якого обґрунтував П. Магочий у статті «Українське національне відродження» Магочий П. Українське національне відродження. Нова аналітична структура / П. Магочий // Український історичний журнал. - 1991. - № 3. - С. 102-106.

У дисертаційному досліджені використані основні традиційні поняття, вироблені українською історіографічною наукою. Найбільш вживаними з-поміж них є «історіографічний процес», «історіографічна ситуація», «історіографічний факт», «історіографічна концепція», «тип історика», «стиль історичного мислення» та інші.

Аналіз стану наукової розробки дав підставу виокремити ті проблеми, які досі не знайшли належного висвітлення в історіографічній науці. Дослідницький інструментарій та наявна джерельна база дали можливість здійснити аналіз напрацювань польської історіографії проблем суспільно-політичного та культурно-духовного розвитку Волині.

Розділ 2. «Вивчення польськими істориками ХІХ - п.п. ХХ ст. минулого Волині» складається із трьох підрозділів. У ньому проаналізовані тенденції вивчення польськими дослідниками минулого волинського краю упродовж зазначеного хронологічного періоду.

У підрозділі 2.1 «Становлення польської історіографії Волині у першій половині ХІХ ст.» проаналізовані процеси становлення наукових засад історичного вивчення Волині польськими авторами в дусі романтичної історіографії. Вивчення історії Волині у першій половині ХІХ ст. мало ту специфіку, що його здійснювали переважно польські та російські автори. Після входження до складу Російської імперії, на Волині залишилися сильними позиції польської шляхти. У цей час дослідниками підготовлено ряд важливих досліджень, у яких поруч із польськими проблемами історичного минулого, віддзеркалені і сторінки історії Волині.

Важливу роль у організації польської науки на початку ХІХ ст. відіграло «Towarzystwo Przyjаciol Nauk», яке виникло у Варшаві у 1800 р. Товариство підтримувало розвиток науки і літератури, покликане було служити збереженню польської національної ідентичності та господарському розвитку краю. Воно організовувало виконання актуальних наукових досліджень, проводило наукові сесії, формувало бібліотечні колекції. Історичний напрямок досліджень був одним із головних у його діяльності. На сторінках його часопису «Pamiкtnik Warszawski» друкувалися матеріали із історії Польщі, слов'янства, України. Дійсними членами «Товариства…» були історики, які проживали й творили на Волині, вивчали її минуле - Т. Чацький, Г. Коллонтай, З. Доленга-Ходаківський, Т. Свєнцький.

Для цього періоду помітними є праці Т. Чацького, У.-Ю. Нємцевича, Т. Свєнцького, М. Балінського й Т. Ліпінського, Г. Коллонтая, К. Сєнкевича, І. Потоцького. Романтичний образ історії Волині представлений у працях репрезентантів «української школи» в польській літературі - Т. Падурри, М. Чайковського, Ш. Конопацького та інших.

У першій половині ХІХ ст. в польській історіографії започаткувалися публікації джерельного матеріалу. Першим, хто розпочав цю роботу був Ю.-У. Нємцевич. Він видав 6 томів документів під назвою «Zbior pamietnikуw historycznych o dawniej Polszcze z rкkopismуw, tudzieї dzieі w rуznych jкzykach o Polszcze wydanych oraz z listami oryginalnemi krуlуw i znakomitych ludzi w kraju naszym». Традиції публікації документального матеріалу були продовжені у 30-40-х роках ХІХ ст. Помітною у цьому плані є, видрукувана у Парижі у 1839-1842 рр., праця К. Сєнкевича «Skarbiec historii Polskiej». На сторінках названих збірок вміщені й акти, які мають відношення до волинської історії.

У підрозділі 2.2 «Головні тенденції вивчення історії Волині польськими істориками другої половини ХІХ ст. - початку ХХ ст.» проаналізовано дальший розвиток історичного вивчення польськими дослідниками волинської історії. Романтичний напрям вичерпав свої творчі можливості, у наукових дослідженнях утверджується новий метод - позитивізм, наукові пошуки базувалися на документальному матеріалі. Це зумовило пошук і публікацію нових матеріалів. Польські історики відносять початок позитивістського етапу у вітчизняній історіографії до 1865 р., пов'язуючи його із поразкою Січневого повстання 1863-1864 рр., утримуючись від визначення кінцевої дати цього етапу Grabski A. Zarys historii historiografii polskiej / A.Grabski. - Poznaс: wydawnictwo Poznaсskie, 2002. - S. 12. На нашу думку, чітке визначення хронологічних меж творчого періоду є умовним. Позитивістські тенденції в польскій історіографії помітні й раніше, у 40-50-х рр. ХІХ ст.

Перехідний етап від романтичного до позитивістського методу в науковому вивченні Волині репрезентує творчість дослідників минулого волинського регіону та Польщі Ю.-І. Крашевського та О. Пшездзєцького. Їх праці започаткували нові тенденції в дослідженнях волинського регіону - на основі обстежень історичних місць та вивчення місцевих родових архівів й приватних бібліотек Волині.

У другій половині ХІХ ст. було видрукувано чимало джерельного матеріалу з минулого Речі Посполитої. Значна частина опублікованих документів стосувалася України та Волині. Важливою підбіркою джерельного матеріалу стало серійне видання «Zrуdіa dziejowe», що видавалося за ініціативою А. Павінського та О. Яблоновського. Томи V, VI, XIX, XX, XXI, XXII цього корпусу присвячені минулому Волині та Правобережної України. Волинські матеріали поміщені у V, VI та XIX томах. Zrуdla dziejуwe. - T.V. Lustracye krуlewszczyzn ziem Ruskich Woіyсia, Podola i Ukrainy z pierwszej poіowy XVII wieku. / Wydaі A. Jabіonowski. - Warszawa: druck E.Skiwskiego, 1877. - 226, [2] s.; Zrуdla dziejуwe. - T.VI. Rewizya zamkуw ziemi woіyсskiej w poіowie XVI wieku (1545 r) / Wyd. A. Jabіonowski. - Warszawa: druk J.Bergera, 1877. - CIX, 153, VIII s.; Zrуdіa dziejowe. - T.XIX. Polska XVI wieku pуd wzgкldem geograficzno-statystycznym. - T. VIII. Ziemie Ruskie. Woіyс i Podole. / Opisane przez Al.Jabіonowskiego. - Warszawa: skіad glуwny w ksiкgarni Gebethnera i Wolffa, 1889. - II, 307, XLVI s. Кожному тому передує монографічне дослідження тих проблем, які висвітлює зібраний у ньому актовий матеріал. Автором передмов до волинських та українських томів був О. Яблоновський.

У другій половині ХІХ - початку ХХ ст. польські науковці здійснили семитомне видання князівського архіву Сангушків у Славуті Archiwum ksi№ї№t Lubartowiczуw Sanguszkуw w Sіawucie. Wydane nakіadem wіaњciciela pod kierownictwom Z.L.Radzymiсskiego przy wspуіdziale P.Skobielskiego i B.Gorczaka. - T.1. 1366 - 1506. - Lwуw; z drukarni Instytutu Stauropigiaсskiego, 1887. - XXIX, 204 s.; T.II. 1284 - 1506. - Lwуw; z drukarni Instytutu Stauropigiaсskiego, 1888. - XXXVI, 380 s., VI tabl.; T.III. 1432 - 1534. - Lwуw: nakіadem wіaњciciela, 1890. - XXXVI, 556 s.; T.IV. 1535 - 1547. - Lwуw: nakіadem wіaњciciela, 1890. - IX, XXXIII, 647 s.; T.V. 1513 - 1547. - Lwуw: nakіadem wіaњciciela, 1897. - X, XXI, 456, CXVI s.; T.VI. 1549 - 1577. - Lwуw: nakіadem X. Romana Sanguszka, 1910. - VIII, 305 s.; T.VII. 1554 - 1572. - Lwуw, 1910. - XXVI, 433 s.. Воно є цінним зібранням джерел з історії України та Волині ХІІІ-ХVI ст. Низку документальних матеріалів, які стосуються розвитку освітніх процесів на Волині, зокрема Кременецької гімназії, оприлюднив Т. Вєжбовський Wierzbowski T. Materialy do dziejуw рiњmennictwa Polskiego i biografii pisarzуw Polskich. - T. 1. Warszawa, 1900. - XXIV, 339 s.; T. 2. Warszawa, 1904. - [4], XXVI, 249 s.. Таке розширення джерельної бази дало змогу підготувати значну кількість ґрунтовних досліджень із різних проблем історичного минулого Волині.

У другій половині ХІХ ст. у вивченні історії Волині помітними є наукові праці М. Бобжинського, Ю. Кшивіцького, К. Шайнохи, О. Яблоновського. Важливим фактором, який впливав на дослідницький процес, стало повстання 1863-1864 рр. Його події не обійшли стороною волинські землі. Майже усі польські дослідники історії регіону були активними його учасниками: М. Дубецький, Т. Стецький, Я. Гіжицький, К. Пуласький, Ф. Равіта-Гавронський.

Характерною рисою розвитку польської історичної науки у цей час стало утворення наукових історичних товариств. Найбільш активними з-поміжних них були Akademia Umiejкtnoњci у Кракові (1872 р.), Польське Товариство Історичне у Львові (1886 р.). Важливим осередком була Головна Школа у Варшаві. Помітною акцією у розвитку історичної науки стало проведення з'їздів польських істориків. Перший із них, який відбувся у Кракові за ініціативою Akademiі Umiejкtnoњci у 1880 р., був присвячений проблемам джерелознавства.

Навколо проблем історії Волині та інших українських земель розгорілося ідеологічне протистояння між польськими та російськими істориками. Зародження цих дискусій відноситься до початку ХІХ ст. у працях таких російських авторів як М. Карамзін, С. Руссов. Вони розглядали землі Правобережної України як «исконно русские», які повертаються до Росії. Польські дослідники наголошували на нерозривному їх зв'язку із Річчю Посполитою, акцентуючи на своєрідності української історії, особливо Волині. У другій половині ХІХ ст. загострення цього протистояння зумовлене політичними факторами. Польські історики закидали своїм російським колегам упередженість у трактуванні історичних джерел, недостатню толерантність у висвітленні релігійних питань та відсутність об'єктивності J.A.M. Recenzye na: Батюшков П. Волынь.исторические судьбы Юго-Западного края. СПб. 1888. // KH. - R.ІІІ. - Lwуw, 1889. - S. 135 - 136.; Korzon T. Prof. Kariejew i jego pogl№dy na «Upadek Polski» / T. Korzon. // Kwartalnik Historyczny. - R.ІІІ. Lwуw, 1889. - S. 687 - 702.; Uі. Recenzye na: Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии, составил Н.Теодорович. - Т.2. - Почаев, 1890 // KH. - R.V. - Lwуw, 1891. - S. 135..

Серед ідейних мотивів, які започаткувалися у першій половині ХІХ ст. та знайшли продовження у його другій половині стала ідея польського месіанства, чи «культуртрегерства» на схід. Сучасні історики відмічають відхід польських авторів періоду позитивізму від неї Historyografia Polska w dobie pozytywizmu (1865 - 1900). Kompendium dokumentacyjne. / opracowaі zespуі pod redakcj№ Ryszarda Przeіaskowskiego. - Warszawa: Paсstwowe Wydawnictwo Naukowe, 1968. - S. 14. Все ж такі позиції помітні у роботах польських дослідників історії Волині та України (М. Дубецького, К. Пуласького, Ф. Равіти-Гавронського). Прикладом може служити стаття М. Дубецького «Dwie chwyli z dziejуw polskiej koіonizacyi na Niџu». Положення цієї статті піддав критиці як непідтверджені історичним матеріалом В. Чермак Czermak W. Recenzye na: Dubiecki M. Dwie chwyli z dziejуw polskiej koіoniacyi na Niџu (1638 i 1648 r.) // Przegl№d powszechny. - 1890. - sierpieс - wrzesieс. / W. Czermak. // Kwartalnik Historyczny. - R.V. - 1891. - S 427 - 429..

У працях польських дослідників Волині цього етапу можна виділити кілька проблемних груп: 1) вивчення історії населених пунктів регіону (дослідження Т. Стецького, Ю.-І. Крашевського, Я. Гіжицького, С. Кардашевича та ін.); 2) у їх працях розглядалися й проблеми соціального, економічного розвитку; 3) спеціалізовані генеалогічні дослідження, у першу чергу княжих родів Волині (у працях К. Стадницького, Ю. Вольфа). Дослідження шляхетських родин у роботах К. Пуласького; 4) важливим об'єктом досліджень польської історіографії стало Січневе 1863 - 1864 рр. повстання, праці про нього у цей період носили характер pamiкtnikуw; 5) дослідження релігійних процесів, які проходили на теренах Волині (Я. Гіжицький, Е. Ліковський, К. Ходиницький та інші).

У підрозділі 2.3 «Історіографія Волині в ІІ Речі Посполитій (1918 - 1939 рр.)» проаналізовано розвиток вивчення регіону у Волинському воєводстві ІІ Речі Посполитої.

Після подій 1917-1920 рр. умови розвитку історіографічного процесу Волині змінилися. Територія Волинської губернії була розділена між різними державами. Західна частина відійшла до Польщі (ІІ Річ Посполита), східна у складі УРСР - до Радянського Союзу. Такий поділ визначив специфіку історіографічного процесу. У ІІ Речі Посполитій історію Волині продовжили досліджувати польські науковці як ті, що проживали на території Волинського воєводства польської держави, так й історики із Варшави, Кракова, Львова. Здобуття Польщею незалежності змінило умови розвитку історичної науки, поставило перед вченими нові завдання. Актуальною проблемою було вироблення нової концепції вивчення та популяризації історичного минулого Польщі.

А. Ґрабський вважає, що польські історики тоді небагато зробили для переоцінки своїх поглядів на минуле Польщі Grabski A. Zarys historii historiografii polskiej. - Poznaс: wydawnictwo Poznaсskie, 2002. - S. 171.. М. Серейський зазначив, що в поглядах на історію Речі Посполитої, продовжували дискутуватися давні погляди лише з дещо іншим політичним забарвленням. Представники народно-демократичної візії історії закликали переглянути бачення сторінок польського минулого. Так О. Ґурка у 1934 р. виступив із ревізією поглядів Г. Сенкевича, зокрема пропонував дати нову оцінку образів Яреми Вишневецького та Я. Скшетуського Gуrka O. «Ogniem i mieczem» a reczywistoњc historyczna / O. Gуrka. - Warszawa, 1934. - VI, 141 s..

У тогочасному Волинському воєводстві були відсутні наукові осередки університетського рівня, які могли б задавати тон у наукових роботах. Головними організаторами дослідження Волині стали Волинське товариство краєзнавче; музеї; Товариство Приятелів Наук у Луцьку; Кременецький ліцей; Волинський комітет «Польського Словника Біографічного»; Правління спілки польських учителів у Рівному. На їх діяльність впливав загальний стан історіографічного процесу у тогочасній Польщі. Дослідники, які проживали у межах Волині, підтримували творчі стосунки із науковими установами Варшави, Кракова, Львова, Любліна, Вільно, інших міст ІІ Речі Посполитої.

У діяльності згаданих творчих об'єднань можна виділити ряд напрямків вивчення регіону. Один із них - пам'ятко-охоронна робота, яка була пов'язана із дослідженням на основі натурних обстежень історичних об'єктів. Така робота проводилася працівниками Волинського товариства краєзнавчого. Помітною була діяльність «Комісії наукових досліджень східних земель». Її робота започаткувалася у 1934 р. і тривала до 1939 р. Дослідження «Комісії…» носили прикладний характер, вивчалися різні аспекти тогочасного становища Волинського та інших східних воєводств. Вони мали послужити визначенню перспектив розвитку цього регіону ІІ Речі Посполитої.

Важливим осередком історичного вивчення Волині стало місто Рівне, де активним організатором дослідницького процесу був голова Рівненського Правління спілки польських учителів Якуб Гоффман (1896-1964 рр.). Подією став вихід часопису «Rocznik Woіyсski» упродовж 1930-1939 рр., ініціатором видання та його редактором був Я. Гоффман. Загалом з'явилося 8 випусків цього часопису, дев'ятий планували видати у травні 1940 р. На сторінках «Rocznikа…» переважали публікації на історичну тематику Волині від часів Київської Русі до ХХ ст.. Участь відомих польських дослідників із провідних наукових осередків забезпечила високий науковий рівень часопису. «Rocznik Woіyсski» став важливим органом, який за рівнем, публікованих на його сторінках матеріалів, не поступався кращим академічним виданням Польщі.

Важливим історіографічним фактом діяльності науковців Волині у 1930-х рр. стала їх участь у підготовці статей до «Polskiego Sіownika biograficznego». Волинський комітет для його підготовки постав у 1932 р. Своїм завданням його члени вважали збір матеріалів про тих діячів, які працювали на теренах колишніх Волинської, Подільської, Київської та Херсонської губерній. Члени комітету намагалися зібрати відомості про усіх діячів без огляду на національність, віросповідання та сферу діяльності.

Важливою ініціативою волинської інтелігенції у 1930-х рр. стало заснування Волинського Інституту Наукового при Кременецькому ліцеї, який планував займатися координацією досліджень Волині та видавничою діяльністю.

Отже, можемо констатувати широкий спектр зацікавленості польських істориків ХІХ - п.п. ХХ ст. подіями минулого Волині та інших українських регіонів. Ними створено значний масив праць з історичного минулого Волині, видрукувано важливий документальний матеріал із історії Волині, що створило основу для здійснення ґрунтовних праць про минуле волинського регіону. На основі аналізу наукового доробку польських авторів виділено три етапи розвитку цього дослідницького процесу:

1) перша половина ХІХ ст. - період романтизму;

2) друга половина ХІХ - початок ХХ ст. - позитивістська та неоромантична історіографія;

3) розвиток історичних студій Волині в умовах відродженої польської держави упродовж 1920-1939 рр. у традиціях постпозитивістської історіографії з елементами неоромантизму.

Розділ 3. «Соціально-економічний розвиток Волині у польській історіографії 1800 - 1939 рр.» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. - «Історія волинських населених пунктів у працях польських авторів 1800-1939 рр.» - проаналізовані дослідження, у яких вивчалася історія населених пунктів волинського регіону. З-поміж цих досліджень одною з перших з'явилася двохтомна праця Т. Свєнцького «Opis staroїytnej Polski». Матеріали, опубліковані на її сторінках, охоплюють усі історичні регіони польської держави. Відомості про міста і села Волині містяться у другому томі (s. 44-66). Монографія відображає стан вивчення минулого цих населених пунктів на початку ХІХ ст. Разом із тим вона дала імпульс подальшому вивченню історії місцевостей Речі Посполитої.

Продовженням таких досліджень стала праця М. Балінського й Т. Ліпінського «Staroџytna Polska pod wzglкdem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana», яка вийшла друком у 40-х роках ХІX ст. і є важливим внеском у вивчення минулого Київщини, Волині, Поділля. Історично-статистичні описи українських земель містяться у другому томі. Матеріали про населені пункти Волинських земель, так само як і інших, не є завершеними нарисами про їх минуле. Скоріше це фрагменти із джерел, які відображають певні моменти історії. Разом із іншими джерелами вони можуть послужитись для підготовки дослідницьких творів про місцевості Волині.

Нові тенденції в дослідженнях міст і сіл волинського регіону - на основі безпосередніх обстежень та вивчення місцевих родових архівів й приватних бібліотек - започатковані в працях Ю.-І. Крашевського та О. Пшездзєцького. Книга Ю.-І. Крашевського «Wspomnienia Woіynia, Polesia, i Litwy», перше видання якої вийшло у 1840 р. Kraszewski J.-I. Wspomnienia Woіynia, Polesia i Litwy. - Wilno, 1840. - T.1. - 231 s.; T.2. - 204 s.. Після того вона кілька разів перевидавалася, у тому числі й за межами Польщі, у Парижі Kraszewski J.-I. Wspomnienia Polesia, Woіynia i Litwy. - Paryї, [b.r.]. - 144 s.. Паризьке видання вийшло меншим за обсягом (у ньому немає історичних нарисів про Славуту, Межиріч Корецький, Олику, Луцьк, Остріг).

Одним із перших наукових досліджень О. Пшездзєцького був твір «Podole, Wolyс, Ukraina. Obraz miejњж i czasуw» Przezdziecki A. Podole, Wolyс, Ukraina. Obraz miejњж i czasуw. - Wilno, 1841. - T.1. - VI, 212, [2] s.; T. 2. - 157, [1] s.. Ця праця написана в результаті поїздок Волинською та Подільською губерніями, обстеження приватних та церковних/костьольних архівосховищ. Разом із тим вона не є описом певної подорожі, це зібрання нарисів, кожен з яких має самостійний характер. Їх об'єднує суцільний задум - розповідь про минулі часи на основі архівних матеріалів, літописних свідчень.

Найбільш помітним у вивченні історії населених пунктів Волині серед польських дослідників другої половини ХІХ ст. є доробок волинського шляхтича Т. Стецького. Основною його працею стала трьохтомна «Woіyс pуd wzglкdem statystycznym, historycznym i archeologicznym» Stecki T. Woіyс pуd wzglкdem statystycznym, historycznym i archeologicznym. - T.1. - Lwуw, 1864. - XII, 387 s.; T.2. - Lwуw, 1871. - VI, 473 s., третій том має назву «Z boru i stepu. Obrazy i pami№tki» Stecki T. Z boru i stepu. Obrazy i pami№tki. - Krakуw, 1888. - S. IV, 347 s.. У цьому ж руслі помітним є доробок Ю. Карвіцького-Дуніна, Я. Гіжицького. Їх праці мають описовий характер, містять інформацію про стан населених пунктів у ХІХ ст. із певними екскурсами в їх минуле.

Важливим виданням, яке сприяло вивченню і популяризації історії міст і сіл польської держави став енциклопедичний «Sіownik geograficzny Krуlestwa Polskiego i innych krajуw sіowiaсskich», який видавався упродовж 1880-1902 рр. за ініціативою Ф. Сулімєрського та В. Валєвського. Найбільшу кількість статей про населені пункти Волині написав Ю. Кшивіцький. Над нарисами працювали й обивателі Волинської губернії. «Sіownik…» можна розглядати як підсумок дослідження польською історіографією ХІХ ст. історії населених пунктів Речі Посполитої. Поруч із тим це є помітним внеском у дальше вивчення/популяризацію минулого волинського краю.

Низка публікацій про історію волинських міст і сіл з'явилася в умовах Волинського воєводства у 1920-1930-х рр. Авторами їх були як дослідники, які проживали на теренах Волинського воєводства (А. Войнич, Я. Гоффман), так і з інших регіонів польської держави (М. Орлович). Праці, які з'явилися у цей час спрямовані на популяризацію регіону як об'єкту туристично-екскурсійної діяльності.

У підрозділі 3.2 «Проблеми економічного розвитку волинського регіону у працях польських дослідників 1800 - 1939 рр.» розглянуті дослідження польськими авторами економічного розвитку регіону. Ці проблеми піднімаються в усіх історичних описах населених пунктів Волині. Їх автори звертали увагу на природні багатства краю, які дозволяють досягти високого рівня господарювання. У монографії Т. Свєнцького зазначається, що волинська земля багата лісовими ресурсами, урожаями збіжжя, які мають великий попит на ринках Гданська Њwiкcki T. Opis staroїytnej Polski. - T.2. - Warszawa, 1816. - S. 44 - 45. .

Оригінальні думки про економічний розвиток Волині висловлені у статті Л. Денбіцького «Tadeusz Czacki i szkoіa Krzemieniecka» Dкbicki L. Tadeusz Czacki i szkoіa Krzemieniecka. // Biblioteka Warszawska. - 1885. - T. I. - S. 67 - 86. . Він зауважив, що в історії польської цивілізації були моменти, коли не Варшава і не Краків, а русько-литовські землі були осередками цивілізаційного життя. Особливо це стосується періоду на зламі ХVІІІ - ХІХ ст.ст., коли суспільний поступ йшов не із заходу на схід, а у зворотному напрямку. Про значні природні багатства волинської землі писав і Т. Стецький у першому томі праці «Woіyс pod wzglкdem statystycznym, historycznym i archeologicznym». Причиною того, що вони не використовуються належним чином, він вважав непрофесійність жителів.

У польській історіографії є група праць, які спеціально присвячені дослідженню економічних процесів, проблем землеволодіння на території Волині. Важливе значення у цьому плані мала публікація корпусу документальних матеріалів - VIII тому видання «Polska XVI wieku pod wzglкdem geograficzno-statystycznym», який вийшов як ХІХ том серії «Zrуdіa dziejowe». Він був підготовлений О. Яблоновським. Матеріали тому відображають поземельні стосунки, характер господарювання, адміністративний механізм на волинських землях.

Таке джерельне видання сприяло появі розвідок про господарський розвиток Волині у той час. З-поміж них становить інтерес стаття «Woіyс i Podole w drugiej poіowie XVI wieku» R. Woіyс i Podole w drugiej poіowie XVI wieku // Przewodnik Naukowy i Literacki. - 1891. - R. 19. - N 2. - S. 163 - 172; N. 3. - S. 252 - 260; N. 4.- S. 342 - 352. , автор якої зазначений криптонімом «R.». Автор відмітив, що Волинь і Поділля були важливими регіонами Речі Посполитої. Він здійснив порівняльний аналіз господарського розвитку Волинського та Подільського воєводств із етнічно польськими регіонами та зробив висновок, що Волинське воєводство за економічним розвитком у ХVI ст. займало середнє місце з-поміж інших частин польської держави.