Польська історіографія 1800-1939 рр. суспільно-політичного і культурно-духовного розвитку Волині

У другій половині ХІХ ст. з'явилися праці (Й. Бартошевича, Ф. Равіти-Ґавронського), які були підготовлені із метою показати економічні корені польської людності у регіонах України. Низка досліджень з історії господарського розвитку була виконана у Волинському воєводстві в умовах ІІ Речі Посполитої, вони велися в рамках діяльності «Комісії наукового вивчення східних земель» і мали прикладний характер.

У підрозділі 3.3 "Соціальна структура волинського суспільства у дзеркалі польської історіографії 1800-1939 рр." проаналізовані праці про суспільні верстви волинського соціуму: княжі родини, шляхетство, селянство. Чільне місце серед цих праць займають дослідження княжих родів. Увагу польських істориків привертали різні аспекти, пов'язані із долею українських можновладців, - їх генеалогічне коріння, формування комплексу маєтностей, господарювання, участь в політичних та релігійних процесах.

Першим із польських істориків ХІХ ст., хто спеціально вивчав історію волинських княжих родів, був К. Стадницький. Його праці присвячені родоводу Гедеміновичів Stadnicki K. Synowie Gedymina / K.Stadnicki . - Lwуw, 1853. - T.II. Lubart xi№їe Woіyсski.- [4], 269, XXXI s.. Значний доробок у вивченні князівських династій Волині має Ю. Вольфф. Він першим здійснив критичний аналіз родовідних легенд, відділив справжніх князів від тих, які пізніше приписали собі цей титул Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy od koсca czternastego wieku / J. Wolff. - Krakуw, 1895. - 698 s.. На думку польських істориків, Волинь із точки зору адміністративної займала окреме становище в складі Великого Князівства Литовського, найдовше зберігала свої первісні характерні риси. Причину цього вбачали у тому, що у ХVI ст. Волинь становила єдине велике гніздо можновладства, яке творили саме місцеві князі Krzywicki J. Woіyс / J. Krzywicki. // Sіownik geograficzny Krуlestwa Polskiego. - T. XII. - Warszawa, 1893. - S. 915 - 935.. Ю. Бартошевич навіть називає Волинь «вітчизною князів» Bartoszewicz J. Kniaџ i ksi№їe / J. Bartoszewicz. - Krakуw: nakіadem redakcji «Szkicуw spolecznych i literackich», 1876. - 42 s.. Вони зберігали вірність культурним та релігійним традиціям своїх предків і були основою для збереження самобутності українських земель у складі Речі Посполитої.

Одною із проблем, до якої зверталися польські вчені, було віросповідання волинських княжих родів. Наголошується, що у ХV - ХVI ст. усі княжі роди Волині були православними. У другій половині ХVI ст. починається перехід їх у католицизм. Процес цей відбувався без державного примусу, через систему освіти і виховання. Західна культура, базована на католицизмі, виявилася більш привабливою для молодого покоління княжих родин. польський науковий волинський історіографія

Польські вчені зверталися й до вивчення економічного становища та місця в суспільстві волинської шляхти та селянства. Увага до суспільної ролі шляхти була спровокована державною катастрофою Речі Посполитої внаслідок її поділів наприкінці ХVІІІ ст. Проблеми шляхетського стану розглядалися у працях істориків ліберального напрямку С. Сташиця, Б. Лімановського, О. Вротновського. У дусі романтичної історіографії згадані історики саме шляхту вважали «політичним народом», як основну силу в боротьбі за відродження Польщі.

Спеціальні дослідження, присвячені шляхетським родам Волині з'явилися у другій половині ХІХ ст. Це були генеалогічні розвідки, які намагалися охопити загал польської шляхти, яка населяла українські терени. Вивчення громадського та культурного життя волинської шляхти знаходимо у працях Ю. Роллє. Сімейні та побутові традиції волинської шляхти дослідив О. Яблоновський у розвідці «Stosunki rodzinne na Woіyсiu» Jabіonowski A. Stosunki rodzinne na Woіyсiu na przeіomie XVI-go i XVII-go wieku / A. Jabіonowski. // Przegl№d Historyczny. - 1910. - T.XI. - S. 198 - 203; T. XII. - S. 210 - 215; 1911. - T. XII. - S. 84 - 88, 325 - 333; 1911. - T. XIII. - S. 57 - 66, 347 - 361. . Історик підкреслив, що політична своєрідність Волині ґрунтувалася не лише на князівських родинах, але в цьому є заслуга й шляхти, яка дотримувалася руських звичаїв, православного віросповідання, мала своє право, зафіксоване у І та ІІ Литовських Статутах, творила власні урядові структури.

Помітне місце серед дослідників генеалогії шляхетських родів Волині та Поділля займає К. Пуласький. Головною його працею стала «Kronika polskich rodуw szlacheckich Podola, Woіyсia i Ukrainy», яка містить нариси про 150 родин, які жили на теренах Руського, Белзського, Волинського, Подільського, Брацлавського, Київського, Чернігівського воєводств.

Про історичні долі селянської верстви у польській історіографії маємо набагато менше досліджень. Як зазначив О. Яблоновський, це викликано у першу чергу недостатньою кількістю джерел Jabіonowski A. Stosunki rodzinne na Woіyсiu … // Przegl№d Historyczny. - 1910. - T. XII. - S. 210.. Все ж селянська проблема постала в сфері зацікавлень польських істориків на початку ХІХ ст. Свідчення про матеріальний та моральний стан волинського селянства у першій половині ХІХ ст. знаходимо у мемуарах Є. Фелінської. Авторка з симпатією описує матеріальний стан волинського селянина, який відрізняється працьовитістю, господарністю, здоровим глуздом. Матеріальний рівень селян вона вважає достатнім, за її висловом селянин «має хліба вдосталь і до хліба». Є. Фелінська задумалася над проблемою, чому книжна освіта і читання книжок не має популярності серед сільського люду. На її думку це пояснюється тим, що інтереси селянина починаються і закінчуються в межах свого села. Становище зміниться тоді, коли селянин отримає змогу переходити в інші соціальні стани. Селянин є вільним в основних потребах життя, може власними руками здолати усі труднощі, заробити достаток. У цьому, на її думку, є моральна вищість селян над шляхтою, яка відвикла від праці та незгод, і в середовищі якої зовнішній блиск заміняє внутрішні потреби.

Тема волинського селянства була близькою й для Ю.-І. Крашевського. Основою для художнього осмислення становища селян йому послужили реальні картини із життя волинських селян. У його повістях відображені погляди на «селянську проблему». Все ж чіткої програми покращення становища селян він так і не виробив, у його думках багато суперечностей. Так у повісті «Золоте яблуко» він визнав заміну панщини на чинш прогресивною справою, але не можливою для виконання.

Таким чином, польськими істориками упродовж 1800 - 1939 рр. створено значну кількість праць з історії населених пунктів волинського регіону, у яких відображено чимало різних проблем суспільно-політичного розвитку регіону. Помітним є також широкий спектр думок польських авторів про матеріальний рівень життя його мешканців.

Розділ 4. «Військово-політична історія Волині у висвітленні польських істориків 1800-1939 рр.» складається із двох підрозділів. У ньому проаналізовані праці, у яких висвітлені події, визвольних змагань українського народу проти Речі Посполитої та польського народу проти Російської імперії.

У підрозділі 4.1. «Оцінка польськими істориками українських визвольних змагань на Волині» досліджено відображення військових подій визвольних змагань українського народу, які відбулися на теренах Волині. Серед них одною з найважливіших вважається Берестецька битва 1651 р. Висвітленню обставин, пов'язаних із її підготовкою, перебігом та наслідками присвятили свої розвідки багато польських дослідників ХІХ - ХХ ст. Окрім того у ХІХ ст. опубліковано ряд документальних матеріалів, діаріушів, мемуарів, інших наративних пам'яток.

Наукові дослідження про Берестецьку битву з'явилися у ХІХ ст. З-поміж перших є стаття, автор якої підписався літерою "P…" у часописі «Przyjaciel domowy» P… Bitwa pod Beresteczkiem. // Przyjaciel domowy. - Lwуw, 1854. - N. 25. - S. 197 - 198; N 26. - S. 205 - 207; N 27. - S. 213 - 214; N 28. - S. 221 - 222; N 29. - S. 234 - 235; N 30 - S. 239 - 241.. Головною причиною визвольної війни він вважає гноблення магнатами українського народу, релігійні утиски та особисте бажання Б.Хмельницького помститися за кривди. Для автора характерний стриманий тон висвітлення подій, відчувається симпатія і співчуття до козаків та українського народу. З-поміж інших досліджень відмітимо статтю Ю. Бартошевича «Bitwa pod Beresteczkiem» Bartoszewicz J. Bitwa pod Beresteczkiem 28 - 30 czerwca 1651 r. / J. Bartoszewicz // Bartoszewicz J. Studia historyczne i literackie. Dzieіa. - Krakуw, 1881. - T.3. - S. 257-272;. Історик переповів перебіг Берестецької битви, починаючи від перебування польської армії у таборі під Сокалем до завершення бойових дій 30 червня. Окреме дослідження цій битві присвятив Л. Кубаля Kubala L. Bitwa pod Beresteczkiem / L. Kubala. // Kubala L. Szkice historyczne. - Serya pierwsza. - Warszawa, 1901. - S. 239 - 310.. Краківський історик С. Смолка порівнював значення Грюнвальдської битви 1410 р. із наслідками Берестецької. На його думку, обидві сутички були доленосними для поляків і проходили під гаслом «бути чи не бути». Порівняльному аналізу цих двох вирішальних для польської державності битв він присвятив брошуру «Grunwald i Beresteczko» Smolka S. Grunwald i Beresteczko / S. Smolka . - Krakуw, 1910. - 20 s.. Більшість польських авторів вважає, що сутичка під Берестечком була найбільшою битвою, виграною поляками у ХVІІ ст. Її наслідком стало усунення загрози нападу Москви і Семиграддя на Річ Посполиту. Беручи до уваги положення Білоцерківської угоди, вважається, що військова кампанія 1651 р. в очах польської спільноти, особливо прихильників «військової партії» була визнана поразкою.

Серед військових кампаній середини ХVІІ ст. важливе значення для долі Речі Посполитої, на думку польських істориків, займає битва під Чудновим в ході московсько-польської війни 1660 р. Згадки про неї є у всіх працях, де описується минуле цього міста та Київського воєводства. Ряд творів безпосередньо присвячені висвітленню перебігу Чуднівської кампанії 1660 р., деякі із них написані її учасниками. До таких можна віднести твори мемуарного характеру «Opis bitwy pod Cudnowem» Opis bitwy pod Cudnowem. Materyaі do panowania Jana Kazimierza. Expedycya Jaњnie Wielmoїnego JMPana Stanisіawa Potockiego, Hetmana Wielkiego Koronnego, jako teї i Jaњnie Wielmoїnego JMPana Jerzego Hrabi na Wiњniczu Lubomirskiego przeciwko Szeremetowi Hetmanowi moskiewskiemu, ktуra siк odprawowaіa pod Cudnowem Anno 1660 // Przyjaciel ludu. - Leszno, 1845. - №№ 28, 29, 32, 35, 36, 37, 38, 40., «Diaryusz wojny z Szeremetem i Ceciur№ Pуlkownikiem Perejasіawskim, ktуra odprawowaіa roku 1660» Diaryusz wojny z Szeremetem i Ceciur№ Pуlkownikiem Perejasіawskim, ktуra odprawowaіa roku 1660 // Grabowski A. Ojczyste spominki w pismach do dziejуw dawniej Polski. - T. 1. - Krakуw, 1845. - S. 144 - 169., «Wojna polsko-moskiewska pod Cudnowem pod wodz № Stanisіawa Potockiego i Jerzego Lubomirskiego w roku 1660» Wojna polsko-moskiewska pod Cudnowem za panowania krуla Jana Kazimierza pod wodz№ Stanisіawa Potockiego, wojewody krakowskiego i Jerzego Lubomirskiego, marszaіka koronnego w roku 1660./ tіumaczyі oraz przypisami i przedmow№ zaopatrzyі Antoni Hniіko. - Warszawa: glуwna ksiкgarnia wojskowa, 1922. - 123, IV s.. Місце Чуднівської битви в історії польської державності середини ХVII ст. досліджено у монографії В. Коховського «Historya panowania Jana Kazimierza» Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza / W. Kochowski. - T.2. - Poznaс, 1859. - 314 s.. Спеціально подіям Чуднівської кампанії присвячені дослідження А. Гнілко Hniіko A. Wyprawa cudnowska w 1660 roku / A. Hniіko. - Warszawa, 1931. - 190 s.; Hniіko A. Bitwa pod Sіobodyszczem (7.X.1660) / A. Hniіko. // Przegl№d Historyczno-Wojskowy. - T.1. - Zeszyt 2. - R. 1. - Warszawa, 1929. - S. 193 - 207.. Історики приділили увагу висвітленню обстановки напередодні Чуднівської кампанії, показали зовнішньополітичні труднощі, з якими зіткнулася Річ Посполита. Головними діючими силами у цій військовій кампанії однозначно визнаються московські та польські війська, вони були основними суб'єктами цих подій. Татарське військо мало свої інтереси у цій війні. В рядах польської армії зі своїм загоном бився і попередній гетьман Іван Виговський. Українське військо на чолі з гетьманом Юрієм Хмельницьким виступає як об'єкт у міждержавному конфлікті Московщини та Речі Посполитої і серйозної участі у бойових діях не взяло. Польські дослідники наголошують на важливості цих подій, зазначають, що тут, як і під Берестечком у 1651 р., вирішувалася доля Речі Посполитої.

У підрозділі 4.2 «Події визвольних змагань польського народу у відображені польської історіографії 1800-1939 рр.» проаналізовані праці, які присвячені дослідженням визвольних змагань польського народу в умовах Російської імперії, зокрема тих подій, котрі проходили на Волині. З-поміж них виділяються три найважливіші. Першою - російсько-польська війна 1792 р. та повстання Т. Костюшко. Другою - Листопадове повстання проти царизму 1830-1831 рр. і третім виступом поляків проти російської залежності стало Січневе повстання 1863 - 1864 рр. У всіх випадках Волинь була важливим театром дій, які знайшли віддзеркалення у дослідницьких роботах та творах мемуарного характеру.

Важливе значення для розуміння подій російсько-польської війни 1792 р. мають спогади її учасників. Про події, які відбувалися на теренах Волині, розповідають «pamiкtniky» С. Букара та військового діяча Ю. Понятовського. Вони подають погляд зсередини на ті важливі процеси. Волинським подіям російсько-польскої війни присвячена стаття Б. Павловського Pawіowski B. Wojna polsko - rosyjska w r. 1792 na Woіyсiu. // RW. - T. V. - Rуwne, 1936. - S. 1 - 49.. На його думку, причиною, яка прискорила оголошення Росією війни Польщі стало прийняття Конституції 3 Травня 1791 р. Розв'язанню війни сприяли й самі поляки. Діячі опозиції безпосередньо звернулися до російської цариці з проханням навести лад у Речі Посполитій. Волинь у цих політичних комбінаціях розглядалася як основний театр діянь, регіон виявився у центрі внутрішніх суперечок польських можновладців, тут пройшли головні військові дії кампанії 1792 р.

Наступним етапом боротьби польського народу стало повстання Тадеуша Костюшко. На теренах Волині активних військових дій не велося, через це історики небагато уваги приділили цій сторінці волинського минулого. Відмітимо лише статтю Я. Гоффман про участь населення Волині у ході цього повстання Hoffman J. Udziaі Woіyсia w powstaniu Koњciuszkowiem / J. Hoffman. // Rocznik Woіyсski. - T. II. - Rуwne, 1931. - S. 67-85..

Антиросійські виступи польського народу у ХІХ ст., Листопадове повстання 1830-1831 рр. та Січневе 1863-1864 рр., були важливими об'єктами історичних досліджень багатьох авторів у ХІХ - початку ХХ ст. Твори мемуарного характеру про ці повстання були написані відразу ж по їх завершенні. Одним із перших свої спогади про волинські події 1831 р. написав К. Ружицький. Пізніше з'явилися мемуари волинського шляхтича М. Чайковського. Вони цікаві тим, що у них відображено ставлення українського селянства до Листопадового повстання. Ці проблеми зачіпаються у статті М.Чайковського «Kilka sіуw o rusinach u roku 1831». У ній автор висловив впевненість, що українські селяни і польська шляхта можуть разом боротися в одних лавах проти спільного ворога. Все ж відомості, які містяться у мемуарах К. Ружицького, М. Чайковського та інших учасників повстання не дають підстав говорити про широку участь волинського селянства у повстанських діях 1831 р.

Заслуговують на увагу й мемуари інших учасників повстання (Ю. Дверницького, Ф. Вротновського) та дослідницькі праці польських авторів про ці події (Б. Павловського, Я. Гоффмана, С. Пшевальського та інших).

Найбільш активним дослідником волинських подій Січневого повстання був Ф. Равіта - Ґавронський. Головним його дослідженням про виступи поляків на українських теренах стала двохтомна монографія «Rуk 1863 na Rusi» Rawita-Gawroсski Fr. Rуk 1863 na Rusi: Ukraina, Woіyс, Podole / Fr. Rawita-Gawroсski. - Т. 2. - Lwуw, 1903. - 360 s.. У праці відчувається його вороже ставлення до селян, яких він повсюдно називає темною, варварською масою люду, які відчували ненависть до поляків. Тут подано зовсім інший погляд на селянство та його участь у польських змаганнях ніж той, який був характерним для повстанців 1831 р.

Таким чином, польські історики створили низку досліджень з проблем польсько-українських, польсько-російських збройних протистоянь, які відбувалися на теренах Волинських земель. Процес вивчення цих подій проходив однакові стадії. На перших порах з'являлися мемуарні твори написані учасниками. Вони ставали доступними для широкого кола польських читачів у ХІХ ст., після їх публікації на сторінках часописів. Ці матеріали ставали основою для пізніших науково-дослідницьких праць, поруч із цим розширювалася й джерельна база для появи таких праць.

У зображенні подій ХІХ ст. помітною є традиція розглядати Волинь як регіон для «експорту» збройної боротьби із території польських земель. Це проявилося у виправах на Волинь майора Люберадзького у 1794 р., генерала Ю. Дверницького у 1831 р., завданням яких було підняти на боротьбу населення волинського регіону.

Важливою проблемою для подальших досліджень, у зв'язку із цим вбачається ставлення місцевого населення, зокрема селянства, до цих подій. Головною опорою для повстанських дій варшавське керівництво повстань вбачало місцеву шляхту. Однак певні сподівання покладалися і на селянську верству. Це помітно під час повстання Т. Костюшка і особливо в часи Листопадового повстання, коли за свідченнями М.Чайковського, селяни не лише співчували повстанцям, але й намагалися взяти участь у збройному виступі. Інша картина спостерігається в часи Січневого виступу 1863 р., коли селяни залишилися або байдужими, або були вороже налаштовані до виступів шляхти.

Аналіз творів польських істориків засвідчує різні підходи до трактування причин та наслідків цих збройних виступів, як українсько-польського протистояння, так і антиросійських виступів у ХІХ ст. У частині праць ми знаходимо розуміння соціальних, політичних, духовних причин антипольських виступів українського населення у ХVІІ та XVІІІ ст., а у інших - поверхові звинувачення у зраді державних інтересів та порушенні спокою у Речі Посполитій.

Розділ 5. «Трактування польськими дослідниками 1800-1939 рр. релігійного та культурно-освітнього життя Волині» складається із двох підрозділів. У ньому проаналізовані дослідження польськими істориками проблем культурно-освітнього розвитку Волині та релігійних стосунків у регіоні.

У підрозділі 5.1 «Внесок польських дослідників 1800 - 1939 рр. у вивчення релігійних стосунків на Волині» розглянуті праці польських дослідників, які висвітлюють проблеми релігійних стосунків на теренах Волині. Поява спеціальних досліджень, присвячених релігійним стосункам на Волині, припадає на другу половину ХІХ ст. Першими стали розвідки Ю. Бартошевича. Важливим у цьому плані є доробок Е. Ліковського. Кілька монографій цього автора присвячені історії уніатської церкви на українських землях, у яких автор приділив увагу волинському регіону як головному осередку руської церкви та унії у Речі Посполитій Likowski E. Dzieje Koњcioіa Unickiego na Litwie i Rusi w XVIII i XIX wieku uwaїane gіуwnie ze wzglкdu na przyczyny jego upadku. - Wyd . 2 - Warszawa - Krakуw, 1906. - Cz. 1. - S. 125.. Е. Ліковський вживає на сторінках своїх праць термін «український народ» та як синонім «руський народ» і відрізняє його від російського. Знаходимо у нього й нарікання на адресу польського уряду, який недостатньо уваги приділяв зміцненню уніатської церкви. Автор висловлює думку, що якби уряд поставив руське духовенство у правовому і матеріальному відношенні на рівні із латинським, то Річ Посполита зберегла б не лише унію але й себе як державу Likowski E. Dzieje Koњcioіa Unickiego… - Cz. 2. - S. 259..

До проблеми церковної унії звертався й А. Прохаска. У розвідці «Z dziejуw unii brzeskiej» Prochaska A. Z dziejуw unji brzeskiej. // KH. - 1896. - R. X. - S. 522 - 577. він дослідив роль Волині, Львівщини та Перемишльщини в укладанні Берестейської унії. У названій статті він змалював важкий стан, у якому перебувала православна церква на українських теренах, наголосив, що Річ Посполита сумлінно виконувала роль передмурівка християнства у Європі. Свій погляд на проблему Берестейської унії запропонував К. Левицький. У брошурі «Geneza idei unji Brzeskiej» він дослідив процес розвитку ідеї церковної унії православної церкви із римо-католицькою.

Польські автори переважно зважали на релігійну сторону проблеми унії, на маргінесах полишалася політична її сторона, зокрема ставлення польських королів до релігійних стосунків у Речі Посполитій. Ставлення Зигмунта Августа до православної церкви у 1544-1572 рр. дослідив К. Ходиницький у статті «Geneza rуwnouprawienia schyzmatykуw w Wielkim Ks. Litewskim. Stosunek Zygmunta Augusta do wyznania grecko-wschуdniego». Помітним дослідником історії церкви католицької та православної в середньовічній Речі Посполитій наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. був Я. Фіялек. Його праці про середньовічні єпископства східної церкви не теренах Русі й Литви до середини ХIV ст., виконані на основі архівних першоджерел грецького походження.

У підрозділі 5.2 «Культурно-освітнє середовище на Волині у працях польських авторів 1800-1939 рр.» проаналізовані дослідження, присвячені вивченню освітніх процесів на Волині. За колом проблем, що висвітлюються на їх сторінках, дані праці можна розділити на дві групи. До першої варто віднести ті, у яких досліджуються функціонування початкових навчальних закладів у регіоні, переважно при католицьких та базиліанських монастирях і меншою мірою світських. До другої - ті, де досліджується історія Волинської гімназії/ліцею. Такі роботи як першої, так і другої групи почали з'являтися іще у першій половині ХІХ ст., поруч із ними постала й низка мемуарних публікацій випускників навчальних закладів, на сторінках яких висвітлено чимало подробиць організації навчально-виховного процесу.

Помітним дослідником освітніх процесів у п.п. ХІХ ст. був Ю. Лукашевич. Найбільшою його працею стала чотирьохтомна монографія «Historya szkуl w Koronie i Wielkiem Ksiкstwie Litewskiem…». Відомості про навчальні заклади на Волині містяться у четвертому її томі. Низку розвідок про історію навчальних закладів при чернечих орденах Волині опублікував і Я. Ґіжицький.

Важливою групою праць, які висвітлюють розвиток освітніх процесів на Волині є мемуарні твори: А. Анджейовського, В. Борейка, К. Міцовського, Ю. Джевецького та інших. Частина з них стосується Кременецької гімназії та ліцею, деякі віддзеркалюють освітньо-виховні традиції у інших навчальних закладах регіону.

Одною з перших праць, присвячених історії Кременецької гімназії є монографія А. Осінського «O їyciu i pismach Tadeusza Czackiego». Цікавим дослідженням історії Кременецької гімназії є стаття Л. Денбіцького Dкbicki L. Tadeusz Czacki i szkoіa Krzemieniecka / L. Dкbicki // Biblioteka Warszawska. - 1885. - T. I. - S. 67-86. . Вона присвячена першим рокам існування Кременецької гімназії, до 1813 р. Дослідження про фінансовий бік функціонування Кременецької гімназії здійснив Я. Добжанський Dobrzaсski J. Z dziejуw ofiarnoњci na cele oњwiaty na Woіyniu, Podolu i Ukrainie w latach 1795-1832. // Nauka Polska. - Warszawa: Paіac Staszica, 1932. - T. XIV. - S. 122-144.. Автор представив картину жертовності волинської спільноти на справи освіти упродовж 1795 - 1832 рр. Праця М. Балінського «Jan Њniadecki i Tadeusz Czacki» має джерельний характер. Він видрукував листування Я. Снядецького і Т. Чацького, прокоментував дискусії між ними, в центрі уваги яких була доля Волинської гімназії. Одним із найбільш цілісних досліджень історії Кременецької гімназії є монографія М. Роллє «Ateny Woіyсskie». Актуальними залишаються дослідження культурно-оcвітніх процесів на Волині й історії Волинської гімназії/ліцею, які здійснила М. Данілевичова.

Отже, польські дослідники приділили значну увагу вивченню релігійно-духовних та культурно-освітніх процесів на теренах волинського регіону. З релігійних проблем польських авторів переважно приваблювала тема укладення унії православної та римо-католицької церков, серед освітніх - головну увагу звернули вивченню історії Кременецької гімназії/ліцею.

ВИСНОВКИ

У Висновках дисертаційної роботи підведені підсумки проведеного дослідження, узагальнені теоретично-методологічні підходи й положення дисертації. Основними з них є такі:

1. Внаслідок здійсненого аналізу праць польських істориків, присвячених історії Волині, з'ясовано, що упродовж 1800-1939 рр. можна констатувати широкий спектр зацікавленості польських істориків подіями минулого Волині. Дослідження положень цих праць є актуальним і важливим для розуміння історичного розвитку волинського регіону.

2. Визначено, що у розвитку історичних досліджень волинського регіону польськими авторами упродовж 1800-1939 рр. простежуються три етапи цього історіографічного процесу:

1) перша половина ХІХ ст. - період романтизму;

2) друга половина ХІХ - початок ХХ ст. - позитивістська та неоромантична історіографія;

3) розвиток історичних студій Волині в умовах відродженої польської держави упродовж 1920-1939 рр. у традиціях постпозитивістської історіографії з елементами неоромантизму.

3. Досліджено, що у першій половині ХІХ ст. польськими авторами у дусі романтичної історіографії підготовлено ряд досліджень, у яких поруч із польськими проблемами, віддзеркалені і сторінки історії Волині. У другій половині ХІХ ст., дослідження стають більш спеціалізованими, виконані на ґрунтовнішій джерельній базі, були важливим кроком уперед у вивченні минулого волинського регіону. Разом із тим, у другій половині помітним є зменшення досліджень давньої історії слов'янства на теренах Волині та зменшення інтересу до селянської проблематики.

Дослідницькі традиції вивчення минулого волинського регіону знайшли продовження у працях істориків у 20-30-х рр. ХХ ст. Польські історики намагалися переглянути завдання історичної науки, виробити нову синтезу польського минулого. У цей період історична творчість проводилася добре підготовленими фаховими істориками, які виконували свої дослідження на рівні тогочасних стандартів європейської історичної науки, у дусі постпозитивізму з елементами неоромантизму.

4. Встановлено, що упродовж ХІХ ст. польськими науковцями було опубліковано значну кількість джерельного матеріалу з минулого Речі Посполитої, значна частина документів стосувалася Волині. Це було зроблено у багатотомних виданнях як то «Zbior pamietnikуw historycznych o dawniej Polszcze z rкkopismуw…», «Zrуdla do dziejуw polskich», «Zrуdla dziejуwe», «Volumina Legum», «Archiwum ksit Sanguszkуw w Sіawucie». Розширення джерельної бази дало змогу підготувати нові ґрунтовні дослідження із різних проблем історичного минулого Волині.

5. Визначено, що у працях польських істориків як першої так і другої половини ХІХ ст. ми не зустрічаємо ворожого ставлення до української народності. У багатьох дослідженнях із історії ХVI та ХVII ст.ст. вказувалося, що причиною державного занепаду Речі Посполитої стала невирішеність української/козацької проблеми.

6. Встановлено, що у дослідженнях польських науковців наявний широкий спектр тлумачень історичної долі Волині. Деякі із них спеціально задавалися завданням доказати «польськість» регіону, пропагували ідеї польского «культуртрегерства» на схід. Все ж у переважній більшості досліджень наголошувалося на самобутності і своєрідності історії регіону, його несхожості ні з Польщею, ні з Литвою.

7. Простеживши наукові контакти провідних польських та українських істориків у дослідженні минулого регіону, констатовано, що польська та українська історіографії розвивалися в тісному контакті. Українські історики стежили за науковими працями з проблем історії нашої вітчизни, на сторінках української наукової періодики друкували свої рецензії з аналізом поглядів польських істориків на проблеми української історії. Це помітно на прикладі провідних істориків - В. Антоновича, М. Грушевського, І. Франка, І. Крип'якевича. У свою чергу польським історикам були відомі наукові дослідження українських істориків, їх погляди на минуле Речі Посполитої, особливо тих сторінок, котрі пов'язані спільними подіями з українською народністю.

8. Встановлено, що польські дослідники приділяли значну увагу вивченню релігійно-духовних та культурно-освітніх процесів на теренах волинського регіону. З релігійних проблем польських авторів переважно приваблювала тема укладення унії православної та римо-католицької церков. До неї так чи інакше зверталися усі дослідники, котрі вивчали релігійні процеси у Речі Посполитій. Польські автори зазначають, що головним театром розвитку унійних процесів була Волинь, що знайшло вираження у діяльності князя К. Острозького, єпископів І. Потія, К. Терлецького. Більшість істориків тлумачать ці процеси із політичних міркувань, наголошується, що унія завдала польським державним інтересам більше шкоди аніж користі, не принесла вона сподіваних переваг й українському суспільству.

9. Розкрито, що у польській історіографії є важливі дослідження з історії православної церкви на західноукраїнських землях, у яких Волинь визнається одним з головних осередків церковного життя. Це дослідження Я. Фіялека, де відображені історичні долі єпископств Галицької митрополії упродовж ХIV-XVI ст. Констатовано відсутність ворожості і неповаги до православного віросповідання у цих творах, хоча усі дослідники без винятку звертають увагу на кризу, яку у XVI ст. переживала православна церква. У працях із цієї проблематики помітною є антиросійська налаштованість авторів та обвинувачення на адресу константинопольських патріархів, діяльність яких не сприяла розвитку православної церкви на теренах Південно-Західної Русі.

10. Виявлено, що з-поміж досліджень освітньо-культурних процесів переважають праці, котрі присвячені історії становлення та розвитку Кременецької гімназії/ліцею та особі її засновника Тадеуша Чацького. Цей заклад трактується як польський, наголошується, що в тяжких умовах втрати державності він чимало зробив для збереження польської ідентичності в умовах Російської імперії.

Підсумовано, що в сучасних умовах глобалізації, вивчення потенціалу України, її конкретних регіонів об'єктивно зміцнює роль нашої держави у процесах європейської інтеграції та на світовій арені. Вагоме значення тут матиме і вивчення уявлень інших народів про наше минуле. Розбудовуючи нову Україну, ми повинні знати про досягнення і помилки, допущені національними лідерами у минулі віки. Важливим вбачається думка не лише вітчизняних науковців, але й сусідніх народів, у першу чергу польського.

ЗМІСТ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТА ПУБЛІКАЦІЯХ:

Монографія:

1. Ярмошик І. Польська історіографія 1800 - 1939 рр. суспільно-політичного і культурно-духовного розвитку Волині / І. Ярмошик. - Житомир: Волинь, 2010. - 512 с.

Рецензії:

Міщук С. Волинь у дослідженнях польських науковців (1800 - 1939 р). Рецензія на: Ярмошик І. Польська історіографія 1800 - 1939 рр. суспільно-політичного і культурно-духовного розвитку Волині. - Житомир: Волинь, 2010. - 512 с. / С. Міщук. // Волинські історичні записки / Житомирський державний університет імені Івана Франка МОН України. - Житомир: вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. - Випуск 5. - С. 287-289.

Сушко О.О. Рецензія на монографію: Ярмошик І. І. Польська історіографія 1800-1939 рр. суспільно-політичного і культурно-духовного розвитку Волині. - Житомир: Волинь, 2010. - 512 с. / О. Сушко. // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. - Київ: ВІР УАН, 2011. - Вип. 43. - С. 717-719.

Статті у наукових фахових виданнях:

2. Ярмошик І. Історичні праці Тадеуша Чацького в контексті польської історіографії Волині ХІХ століття / І. Ярмошик. // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. Серія: Історія / Одеський національний політехнічний університет МОН України. - Одеса: Астропринт, 2008. - Випуск 14. - С. 219-228.

3. Ярмошик І. Сторінки історії Кременецької гімназії у висвітленні професора Варшавського університету Теодора Вежбовського / І. Ярмошик. // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. Серія: Історія / Одеський національний політехнічний університет МОН України. - Одеса: Астропринт, 2009. - Випуск 16. - С. 265-275.

4. Ярмошик І. Події Волинської історії у висвітленні польського мемуариста Яна Дуклана Охотського (кінець ХУІІІ - початок ХІХ ст.) / І. Ярмошик. // Часопис Української Історії / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ТОВ видавництво «Книги - ХХІ».- Київ, 2009. - Випуск 14. - С.119-124.

5. Ярмошик І. Кароль Сєнкевич як дослідник історії Волині та слов'янщини і культурно-просвітницький діяч першої половини ХІХ ст. / І. Ярмошик. // Часопис Української Історії / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ТОВ видавництво «Книги - ХХІ».-- Київ, 2009. - Випуск 15. - С.130-136.

6. Ярмошик І. Волинські мотиви в історичних дослідженнях Юліана-Урсина Нємцевича / І. Ярмошик. // Історія. Філософія. Релігієзнавство / Житомирський державний університет імені Івана Франка МОН України. - Київ: «Антросвіт», 2009. - №4. - С. 51-54.

7. Ярмошик І. Поняття України та Волині у польській історіографії ХІХ ст. / І. Ярмошик. // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 6. Історичні науки: Збірник наукових праць. - Випуск 6: Ювілейний випуск до 175 -річчя Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - Київ: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2010. - С. 232-239.

8. Ярмошик І. Історія Волині в дослідженнях польського історика Олександра Пшездзєцького / І. Ярмошик. // Часопис Української Історії / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ТОВ видавництво «Книги - ХХІ». - Київ, 2010. - Випуск 17. - С.49-55.

9. Ярмошик І. Польська історична наука про військові події на Волині у середині ХVII ст. (на прикладі Чуднівської битви 1660 р) / І. Ярмошик. // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах «Грані» / Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара МОН України, Об'єднання громадян «Центр соціально-політичних досліджень».- Дніпропетровськ: Видавництво «Грані», 2010. - №1 (69). - С. 7-11.

10. Ярмошик І. Листопадове (1830-1831) та Січневе (1863) польські повстання проти царизму на сторінках часопису «Rocznik Woіynski» (1930-ті рр.) / І. Ярмошик. // Мандрівець / Національний університет «Києво-Могилянська академія». - Тернопіль: видавництво «Мандрівець», 2010. - №1 (85). - Січень - лютий. - С. 24-27.

11. Ярмошик І. Історико-етнографічні дослідження Волині та слов'янщини Зоріана Доленги-Ходаківського / І. Ярмошик. // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. Серія: Історія / Одеський національний політехнічний університет МОН України. - Одеса: Астропринт, 2010. - Випуск 19. - С. 232-242.

12. Ярмошик І. Томаш Падурра - співець-романтик історії України та Волині / І. Ярмошик. // Література та культура Полісся / Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя МОН України. - Випуск. 57: Регіональні економічні, релігійні, освітянсько-наукові та культурно-мистецькі проблеми в загальноукраїнському контексті. - Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2010. - С. 49-57.

13. Ярмошик І. Історія населених пунктів Волині на сторінках «Sіownika Geograficznego Krуlestwa Polskiego» (друга половина ХІХ ст.) / І. Ярмошик. // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах «Грані» / Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара МОН України, Об'єднання громадян «Центр соціально-політичних досліджень». - Дніпропетровськ: Видавництво «Грані», 2010. - №3 (71). - С. 12-16.

14. Ярмошик І. Генеалогічні долі княжих родів Волині у дослідженнях польських істориків ХІХ ст. / І. Ярмошик. // Мандрівець / Національний університет «Києво-Могилянська академія». - Тернопіль: Видавництво «Мандрівець», 2010. - №3 (87). - С. 45-49.

15. Проблеми волинської історії у дослідженнях польського історика Міхала Балінського (1794-1864 рр.) / І. Ярмошик. // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія історія, економіка, філософія. Випуск 15 / Київський національний лінгвістичний університет МОН України.- Київ: Видавничий центр КНЛУ, 2009. - С. 225-231.

16. Ярмошик І. Волинезнавчі дослідження Яна Марека Гіжицького (1844-1915 рр) / І. Ярмошик. // Часопис Української Історії / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ТОВ видавництво «Книги - ХХІ». - Київ, 2010. - Випуск 18. - С.94-99.

17. Ярмошик І. Головні напрямки історико-краєзнавчого вивчення Волині польськими науковцями у 1930-х роках. / І. Ярмошик. // Волинські історичні записки. Збірник наукових праць / Житомирський державний університет імені Івана Франка МОН України. - Житомир: вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2010. - Випуск 4. - С. 37-46.

18. Ярмошик І. Постать волинського князя Романа Сангушка у дзеркалі польської історіографії ХІХ ст. / І. Ярмошик. // Історія. Філософія. Релігієзнавство / Житомирський державний університет імені Івана Франка МОН України. - Київ: «Антросвіт», 2010. - №3-4. - С. 25-31.

19. Ярмошик І. Історико-краєзнавчі дослідження Якуба Гофмана (1896-1964 рр) та його педагогічно-організаційна діяльність у справі вивчення Волині у 1930-х роках. / І. Ярмошик. // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. Серія: Історія / Одеський національний політехнічний університет МОН України. - Одеса: Астропринт, 2010. - Випуск 20. - С. 240-251.

20. Ярмошик І. Мемуари Юзефа Понятовського (1763-1813) та Северина Букара (1773 - 1853) про військові події на Волині наприкінці ХVIIІ ст. / І. Ярмошик. // Часопис Української Історії / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ТОВ видавництво «Книги - ХХІ».- Київ, 2011. - Випуск 19. - С. 51-63.

21. Ярмошик І. Дослідження суспільного становища та історичної долі волинської шляхти польським істориком Казимєжом Пулаським (1845-1926) / І. Ярмошик. // Волинські історичні записки. Збірник наукових праць / Житомирський державний університет імені Івана Франка МОН України. - Житомир: вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. - Випуск 5. - С. 189-194.

22. Ярмошик І. Участь волинських дослідників у підготовці матеріалів «Polskiego Sіownika Biograficznego» у 1930-х роках / І. Ярмошик. // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки / Волинський національний університет імені Лесі Українки МОН України. - Луцьк: Видавництво Волинського Національного університету, 2010. - №22. - С. 89-94.

Публікації, які додатково відображають результати дослідження:

23. Ярмошик І. Волинь у польській історіографії першої половини ХІХ століття / І. Ярмошик. // Українська полоністика. - Житомир: Видавництво Житомирського державного університету імені Івана Франка, 2006. - С. 18-26.

24. Ярмошик І. Польська мемуаристика першої половини ХІХ ст. про Волинь / І. Ярмошик. // Історія. Філософія. Релігієзнавство / Житомирський державний університет імені Івана Франка МОН України. - Київ: «Антросвіт», 2008. - №2. - С. 72-75.

25. Ярмошик І. Мемуари польського шляхтича кінця ХVІІІ - початку ХІХ століття Яна Дуклана Охотського як джерело до історії населених пунктів Волині / І. Ярмошик. // Проблеми Українського державотворення: історія і сучасність. Матеріали Міжнародної науково-краєзнавчої конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження Олега Ольжича та 90-річчю Української Народної Республіки. - Т. 1. - Житомир: М. Косенко, 2007. - С. 144-152.

26. Ярмошик І. Коліївщина у висвітленні польського мемуариста кінця ХVІІІ - початку ХІХ століття Яна Дуклана Охотського / І. Ярмошик. // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. Збірка наукових статей. - Випуск 16. - Київ, 2007. - С. 286-290.

27. Ярмошик І. «Діаріуш» Філіпа Казиміра Обуховича як історичне джерело для вивчення минулого України та Волині / І. Ярмошик. // Волинські історичні записки. Збірник наукових праць. - Житомир: вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. - Випуск 1. - С. 187-193.

28. Ярмошик І. Історія українського козацтва на сторінках «Encyklopedji Kresow» / І. Ярмошик. // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. Збірка наукових статей. - Випуск 17. - Київ, 2008. - С. 200-204.

29. Ярмошик І. Постать Остафія Дашкевича в польскій історіографії ХІХ - ХХ ст. // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. Збірка наукових статей. - Випуск 18. - Київ, 2009. - С. 161-165.

30. Ярмошик І. Історія Житомира в контексті історіографічного процесу ХІХ століття / І. Ярмошик // Житомиру - 1125 [Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції, присвяченої 1125 річчю заснування міста Житомира (6-8 жовтня 2009 р., м. Житомир)]. - Житомир: М. Косенко, 2009. - С. 3-13.

31. Ярмошик І. Історія міста Старокостянтинова в дослідженнях Яна Марека Гіжицького (1844-1925) / І. Ярмошик. // Болохівщина: осягнення історії. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції присвяченої 800-літтю міста, 17-18 вересня 2009 р. Частина перша. - Старокостянтинів, 2009. - С. 96-101.

АНОТАЦІЯ

Ярмошик І. Польська історіографія 1800 - 1939 рр. суспільно-політичного і культурно-духовного розвитку Волині. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена вивченню тенденцій історичних досліджень волинського регіону у польській історіографії. На основі аналізу друкованих та архівних видань, вивчені етапи развитку процесу наукового пізнання минулого Волині упродовж 1800-1939 рр. Висвітлені маловідомі сторінки життя, наукової, літературної діяльності польських вчених, які досліджували історію Волині. Автор відійшов від ідеологічних упереджень, проаналізував творчий доробок польських істориків, що дало можливість оцінити місце і значення їх діяльності в розвитку українсько-польських наукових відносин.

Констатовано, що у польській історіографії створено значну кількість праць з історії Волині, польські вчені розглядали проблеми економічного, політичного, соціального, культурного розвитку регіону. Встановлено, що у їх працях наявний широкий діапазон поглядів на історію Волині. Деякі із них доказували «польськість» регіону, пропагували думку польського «культуртрегерства» на схід. Все ж у більшості досліджень наголошувалося на самобутності історії волинського краю, його несхожості ні з Польщею, ні з Литвою.

Ключові слова: Волинь, Україна, польські дослідники, історіографія, історичні дослідження, історіографічний процес.

АННОТАЦИЯ

Ярмошик И. Польская историография 1800-1939 гг. социально-политического и культурно-духовного развития Волыни. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.06 - Историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Институт украинской археографии и источниковедения им. М.С. Грушевского НАН Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию тенденций изучения Волыни польской историографией. Исторические судьбы региона складывались таким образом, что долгое время эта часть Украины входила в состав Речи Посполитой. Это обусловило значительный интерес польских историков к прошлому Волыни. Автор диссертации отошел от идеологических предубеждений, проанализировал творческое наследие польских историков с научной точки зрения, что дало ему возможность оценить значение их работ в развитии украинско-польских культурных отношений, их место в современной историографии Украины.

В диссертационном исследовании применен проблемно-хронологический подход. Это позволило выделить основные этапы развития историографического процесса изучения польскими учеными Волыни, определить круг исследуемых проблем.

На протяжении ХІХ ст. польскими учеными опубликовано значительное количество актового материала, источников о прошлом Речи Посполитой, часть этих документов относится к истории Украины и Волыни. Это было сделано в таких многотомных изданиях как «Zbior pamietnikуw historycznych o dawniej Polszcze z rкkopismуw…», «Zrуdla do dziejуw polskich», «Zrуdla dziejуwe», «Volumina Legum», «Archiwum ksi№ї№t Sanguszkуw w Sіawucie». Расширение источниковедческой базы дало возможность подготовить важные исследования разнообразных проблем исторического прошлого Волыни.

Констатировано, что на протяжении ХІХ - начала ХХ вв. в польской историографии создано значительное количество трудов по истории населенных пунктов Волыни. Польские ученые рассмотрели важные проблемы экономического, политического, социального, культурного развития региона. Значительное внимание они уделяли исследованиям религиозных отношений, прежде всего заключению Брестской церковной унии и истории православной церкви на Волыни ХIV - XVI вв., истории Кременецкой гимназии и других учебных заведений Волынской губернии.

В диссертации определено, что в трудах польских историков имеется широкий диапазон взглядов на прошлое Волыни. Некоторые из них доказывали «польскость» региона, пропагандировали идею польского «культуртрегерства» на восток. Все же в большинстве исследовательских работ подчеркивалась самобытность истории волынського края, его отличие от Польши и Литвы. В их трудах не встречаем враждебного отношения к украинской народности. Во многих исследованиях из истории Речи Посполитой ХVI-ХVII ст. ст. утверждалось, что главной причиной государственного упадка польского госсударства была нерешенность украинской/казацкой проблемы.

Установлено, что польская и украинская историографии развивались в тесном контакте. Украинские историки следили за изучением польскими учеными проблем истории нашей отчизни. Польским историкам были известны исследования украинских историков, их взгляды на прошлое Речи Посполитой, в частности тех ее страниц, которые связаны с украинским народом.

Проанализированные труды польських историков, свидетельствуют о значительном их интересе к прошлому Волыни. Большинство проблем ее развития они рассматривали с политической точки зрения, исходя из позиций возрождения польской госсударственности. Знакомство с их творческим наследием будет способствовать болем глибокому осмыслению событий отечественной истории украинской общественностью и научными работниками.

Ключевые слова: Волынь, Украина, польские исследователи, историография, исторические исследования, историографический процесс.

ANNOTATION

Iarmoshyk I. Polish historiography of Volyn socio-political, cultural and spiritual development (1800-1939). - Manuscript

Senior doctoral dissertation for the degree of Doctor of Historical Sciences. Speciality 07.00.06 - Historiography, sourse studies and special historical disciplines. - M.S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Souerce Studies, National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2011.

The research deals with studies in Polish historiography dedicated to Volyn region. The analysis of publications and archival materials allowed to investigate the stages of Volyn history research during the period of 1800-1939. The dissertation reveals unknown facts of life, scientific and literary activity of Polish researchers, who dedicated their works to Volyn history. Ideologically unbiased approach allowed to critically analyse the heritage of Polish historians and evaluate their contribution to scientific relationships between Ukraine and Poland.

The dissertation states, that many works in Polish historiography are dedicated to Volyn history, with economic, political, social and cultural aspects of Volyn development being the object of investigation. The research proves, that Polish historiography suggests a wide range of views on Volyn history. And though some historians insist upon the "polishness" of the region and support the expansion of polish culture to the east, most of works under investigation state the originality of Volyn historical development, its independence from Poland and Lithuania.

Key words: Volyn, Ukraine, Polish historians, historiography, historiographical research, historiographical process.

Размещено на Allbest.ru