Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство інфраструктури України

Державний економіко-технологічний університет транспорту

УДК 929.000.656 19/20 (Патон)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Наукова спадщина Є.О. Патона (1870-1953) в галузі залізничного транспорту

Спеціальність 07.00.07 - історія науки і техніки

Незліна Олена Анатоліївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Центрі досліджень з історії науки і техніки ім. О. П. Бородіна Державного економіко-технологічного університету транспорту Міністерства інфраструктури України

Науковий керівник: кандидат технічних наук, професор Возненко Анатолій Дмитрович Державний економіко-технологічний університет транспорту, професор кафедри «Залізнична колія та колійне господарство»

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, профессор Косарчук Валерій Володимирович Державний економіко-технологічний університет транспорту, завідувач кафедри «Теоретична та прикладна механіка»

кандидат історичних наук Білик Алла Юріївна Київська державна академія водного транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, доцент кафедри «Суспільних наук»

Захист відбудеться 21 жовтня 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.280.02 у Державному економіко-технологічному університеті транспорту за адресою: 03049, м. Київ, вул. Котельникова, 28/19, ауд. 304

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державного економіко-технологічного університету транспорту за адресою: 03049, м. Київ, вул. Лукашевича, 19. патон залізничний інженер

Автореферат розісланий 21 вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент О. Г. Стрелко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Аналіз творчої спадщини Є. О. Патона (1870-1953) - визначного вітчизняного вченого-інженера, організатора і керівника Інституту електрозварювання Академії наук УРСР - має значну вагу для розуміння процесів розвитку вітчизняного залізничного транспорту. Праці Є. О. Патона з мостобудування і електрозварювання є вартісним внеском у науку і техніку.

Є. О. Патон займає одне з почесних місць у світовій залізничній науці. З його іменем пов'язана ціла епоха в розвитку залізничного транспорту першої половини ХХ ст. і сучасного наукового світогляду, в розвитку технічних і технологічних ідей на залізничному транспорті. Встановлені ним, на підставі власних численних і оригінальних праць, а також праць його учнів, закономірності у проблемах, які розроблялись ним, здійснили вагомий внесок у подальше формування залізничної справи не лише в нашій країні, а й у світі. Наукові ідеї Є. О. Патона значно розширили і поглибили наявні уявлення про закономірності розвитку залізничного транспорту. Він розробив положення, які докорінно змінили уявлення, що існували до нього. У світлі своїх оригінальних переконань він піддав аналізу накопичений раніше науковий матеріал і подав його в новому контексті. Його праці, ідеї і погляди розкрили перед залізничниками небачені раніше широкі можливості.

Сучасна розбудова залізничного транспорту робить наукову спадщину Є. О. Патона значущою. Його підходи до розгляду залізничної справи і прагнення аналізувати явища так, як вони реально в ній відбуваються, разом з працями інших видатних залізничників, полегшать пошуки відповідей на складні й невирішені питання сучасного залізничного транспорту. Усе викладене вище дозволяє говорити про актуальність проведеного дослідження.

Актуальність роботи зумовлена також великим громадським і науковим значенням постаті Є. О. Патона в залізничній справі першої половини ХХ ст., відсутністю в історії науки і техніки спеціального комплексного дослідження його громадського життя, наукової, науково-організаційної та адміністративної діяльності, необхідністю створення максимально об'єктивної і повної біографії вченого, аналізу його творчого доробку в контексті розвитку залізничного транспорту, а також важливістю введення до широкого наукового обігу масиву нових джерел.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження співпадає з темою Центру досліджень з історії науки і техніки ім. О. П. Бородіна Державного економіко-технологічного університету транспорту Міністерства інфраструктури України «Історія науки і техніки в напрямах, школах, іменах» (державний реєстраційний номер 0107U002218).

Мета і завдання дослідження. Метою представленої дисертаційної роботи є комплексне висвітлення життєвого шляху, наукової та адміністративної діяльності Є. О. Патона, його внеску в розвиток вітчизняного залізничного транспорту на тлі сучасної йому епохи.

Для реалізації цієї мети визначені такі основні завдання:

– проаналізувати стан дослідження та джерельну базу проблеми;

– розкрити умови формування наукового світогляду Є. О. Патона як дослідника й особистості;

– розробити періодизацію життя і творчої спадщини Є. О. Патона;

– узагальнити відомі та ввести до наукового обігу маловідомі й нез'ясовані сторінки біографії Є. О. Патона;

– проаналізувати основні напрями наукових досліджень ученого в галузі залізничного транспорту;

– дослідити науково-організаційну діяльність Є. О. Патона;

– визначити роль і місце наукової спадщини Є. О. Патона у контексті розвитку сучасного залізничного транспорту.

Об'єктом дослідження є розвиток залізничного транспорту в першій половині ХХ ст.

Предметом дослідження є діяльність Є. О. Патона в галузі залізничного транспорту, будівництво залізничних мостів, зварювання на залізничному транспорті, а також в організації залізничного процесу.

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації базуються на загальнонаукових принципах історичної достовірності, об'єктивності, наступності, діалектичного розуміння історичного процесу. Вони ґрунтуються на пріоритеті документів, які дають змогу всебічно проаналізувати діяльність Є. О. Патона. Важливими шляхами розв'язання проблеми даного дослідження є застосування загальнонаукових (типологізація, класифікація), міждисциплінарних (структурно-системний підхід), власне історичних (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, описовий) методів дослідження, а також методів джерелознавства та історіографії.

Хронологічні межі дослідження визначаються роками життя та діяльності Є. О. Патона (1870 - 1953), хоча при висвітленні багатьох аспектів проблеми неминучим було звернення до попередніх і наступних років. Здійснено аналіз наукової діяльності вченого з 1897 по 1953 рік.

Наукова новизна одержаних результатів:

уперше:

– в українській історіографії на основі виявлених і репрезентативних джерел комплексно досліджений життєвий шлях та наукова спадщина Є. О. Патона;

– встановлена періодизація життєвого шляху і наукової діяльності Є. О. Патона;

– проаналізовані опубліковані праці залізничного спрямування вченого, що дало змогу поглибити знання щодо подальшого розвитку вітчизняного залізничного транспорту.

отримав подальший розвиток:

– ряд нових оціночних положень стосовно проблематики його досліджень у контексті розвитку конкретних науково-технічних залізничних напрямів;

– дисертація містить низку нових висновків з питань розвитку інфраструктури залізничного транспорту, будівельної механіки, електрозварювання на залізничному транспорті.

удосконалено:

– бібліографію вченого;

– у джерелознавчому плані вперше запроваджено до наукового обігу велику кількість нових матеріалів із різних архівів України та Російської Федерації, а також літературних джерел.

Загалом наукова та соціокультурна спадщина Є. О. Патона - визначне явище у транспортній науці і техніці, вона стала містком для продовження студій вченого в галузі залізничного транспорту в сучасних умовах.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з історії вітчизняного залізничного транспорту та його окремих напрямів (залізничне мостобудування та електрозварювання, управління залізничним транспортом, історія залізничного транспорту), укладання бібліографічного довідника, присвяченого Є. О. Патону, при створенні історіографічних праць і навчальних посібників, українського словника залізничних термінів, українського біографічного залізничного словника, робіт, присвячених історії м. Києва тощо.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати і висновки отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації доповідалися і обговорювалися на конференціях: на Четвертих наукових читаннях, присвячених діяльності О. П. Бородіна (1848-1898), (Київ, 10 жовтня 2008 р.); на Чотирнадцятій Всеукраїнській конференції молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів (Київ, 23 травня 2008 р.); на П'ятнадцятій Всеукраїнській науковій конференції молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів (Київ, 21 травня 2010 р.);. на 9-й Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії техніки і проблеми її викладання» (Житомир, 7-9 жовтня 2010 р.); Шістнадцятій Всеукраїнській науковій конференції молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів (Київ, 18 травня 2011 р.).

Публікації. Результати дослідження викладені у 7 публікаціях автора. Усі вони одноосібні. Серед них - 4 статті у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації та її обсяг. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків і списку використаних джерел, який налічує 215 найменування. Зміст роботи викладений на 206 сторінках, обсяг основного тексту 171 сторінка.

Основний зміст дисертації

У Вступі розкрита актуальність теми, показаний зв'язок роботи з науковою темою, визначена мета, завдання, об'єкт та предмет дослідження; встановлені хронологічні межі та методи дослідження, розкрита наукова новизна і практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, апробація роботи та структура дисертації.

У першому розділі «Історіографія проблеми та джерельна база дослідження» розглянуті етапи наукової розробки теми та джерельна база дослідження. У першому підрозділі «Історіографія проблеми» зазначається, що хоча минуло майже півстоліття (48 років) від дня смерті Євгена Оскаровича Патона, він був і є яскравою фігурою в історії технічної науки, зокрема залізничного транспорту першої половини ХХ ст. Однак належним чином його залізнична спадщина досі не вивчена, не проаналізована, гідно не оцінена й не донесена до сучасника в повному обсязі. На жаль, майже немає праць, присвячених аналізу безпосередньо наукової діяльності вченого в галузі залізничного транспорту.

За останнє десятиліття відбулися певні зрушення в справі освоєння наукового доробку Є. О. Патона. Це проявилося у статтях О. М. Корнієнка (2000) [1], І. Г. Випова (2000) [2], матеріалах наукової конференції «Видатні конструктори України» (2002) [3], в книгах «Самые знаменитые железнодорожники России» (2005) [4], «Инженеры путей сообщения: железнодорожный путь, мосты, строительство (2007) [5] та статті академіка І. Походні (2008) [6], як і в перших узагальнюючих працях автора даного дослідження [7-9].

Ще за життя Є. О. Патона його ім'я було широко відоме, у першу чергу як активного члена визначних вітчизняних наукових товариств - Російського технічного товариства у Санкт-Петербурзі та Київського відділення Російського технічного товариства, у виданнях яких він часто публікував свої праці. Тут він опубліковував не тільки свої наукові дослідження, а й численні огляди й рецензії на новинки наукової літератури, протоколи засідань і звіти про свою адміністративну роботу. Однак найбільше в ранньому періоді своєї наукової діяльності Є. О. Патон друкувався в «Журнале Министерства путей сообщения». Ці праці відіграли важливу роль у розвитку теорії і практики вітчизняного мостобудування, заповнили великі прогалини в уявленнях про роботу основних частин прогонних споруд мостів та їхні взаємозв'язки.

Ім'я Є. О. Патона постійно фігурує на сторінках інших видань - «Известия Собрания инженеров путей сообщения», «Железнодорожное дело», «Вестник инженера», у матеріалах сесій залізничних зібрань, що відбувалися в різних містах Російської імперії.

90-ті роки ХІХ ст. - початок ХХ ст. - це роки становлення вітчизняного залізничного господарства та залізничної техніки загалом, і разом із цим становлення Є. О. Патона як відомого вченого, інженера-залізничника, адміністратора й громадського діяча. Характер і значення залізничної справи в Російській імперії, діяльність видатних учених-інженерів, участь інженерів-залізничників у розвитку науково-технічного прогресу детально висвітлені у виданнях, присвячених інженерній справі в Російській імперії [10-12]. У цих виданнях знаходимо важливу інформацію про життя та діяльність Є. О. Патона.

Безперечно, життя та діяльність видатного російського й українського вченого, інженера-залізничника Є. О. Патона є складовими цілої епохи в історії української і світової науки. Плеяда відомих учених - П. П. Мельников. М. А. Белелюбський, О. П. Бородін, Д. І. Журавський, С. Д. Карейша, С. В. Кербедз, М. І. Липин, Г. П. Передерій - до яких належав і Є. О. Патон, жила в епоху великих перетворень суспільства і науки. Зокрема відбулися значні перетворення в галузі залізничного транспорту.

Практично вся науково-технічна громадськість перших двох десятиріч нового ХХ ст. і аж до радянських часів у своїх публікаціях стосовно мостобудування опиралася на наукову спадщину та культурно-просвітницьку діяльність Є. О. Патона. На підставі аналізу літературних джерел, зібраних нами, констатуємо, що Є. О. Патон - це непересічний вчений-інженер, залізничник, будівничий мостів і різних об'єктів загальнокультурного призначення. І хоча його наукова спадщина дуже велика, понад 400 публікацій, однак усі вони надзвичайно вагомі, а деякі рівнозначні сучасним монографічним дослідженням. Загалом у перших двох десятиріччях ХХ ст. про Є. О. Патона пишуть дуже мало. Це пояснюється важким періодом в житті нашої країни, позначеним війнами та розрухами.

Про окремі аспекти діяльності Є. О. Патона йдеться в ювілейній статті В. В. Шеверницького «До 40-ліття наукової діяльності академіка Є. О. Патона» (1937) [13]. Сорокарічний ювілей діяльності академіка Є. О. Патона детально висвітлено в збірнику наукових праць Академії наук УРСР (1937) [14]. Окрім фундаментальних статей учнів і послідовників Є. О. Патона, у цьому збірнику ми зустріли три надзвичайно важливі публікації, які безпосередньо стосуються життя і наукової діяльності вченого.

На особливу увагу заслуговує стаття В. Горбунова та В. Шеверницького «Євген Оскарович Патон: До 70-річчя з дня народження» (1940), у якій висвітлюються біографічні дані вченого й подається загальний огляд напрямів його наукової діяльності [15].

Важливі свідчення й судження щодо внеску Є. О. Патона в розвиток теорії і практики мостобудування та електрозварювання знайшли відображення в дослідженнях І. Любанського (1947) [16]. Глибокому осмисленню наукової спадщини Є. О. Патона сприяє праця «Сборник, посвященный семидесятипяти-летию со дня рождения и пятидесятилетию научной деятельности Евгения Оскаровича Патона» (1946), який майже повністю присвячений висвітленню процесів зварювання [17]. Окрім суто наукових статей учнів і послідовників Є. О. Патона, збірник містить біографічний нарис С. О. Островської про вченого «Трудове життя Є. О. Патона» (С. 17-25) та статтю Б. І. Медовара «Праця Інституту електрозварювання АН УРСР в роки Вітчизняної війни» (С. 31-37).

Наукова і громадська діяльність Є. О. Патона в кінці 50-х років ХХ ст. стала відомою не тільки у нас, а й за кордоном. У цей час при Академії наук колишнього СРСР була створена Комісія з видання вибраних праць Є. О. Патона. Завданням даної Комісії було показати вагомі дослідження в галузі мостобудування, які сприяли кращому розумінню особливостей роботи мостів різних систем і відіграли провідну роль у створенні нових конструктивних схем і рішень для сталевих мостів.

Адже робота Є. О. Патона в цій галузі техніки завершилася створенням в останні роки його життя наукових основ для широкого переходу у мостобудуванні від клепаних конструкцій до суцільнозварних, а також перевіркою цих основ шляхом будівництва суцільнозварних залізничних мостів і найбільшого у світі суцільнозварного автомобільного моста через Дніпро в Києві, якому присвоєно ім'я Є. О. Патона. Разом із цим, праці Є. О. Патона, присвячені різним проблемам електричного зварювання, мають величезне значення для розвитку зварювання як науки, для створення сучасної технології і техніки зварювання. Наукові праці Є. О. Патона 30-х років обґрунтували перехід від клепання конструкцій до зварювання. Починаючи з 40-х років ХХ ст. праці Є. О. Патона та його співробітників і учнів спрямовані на розвиток методу автоматичного зварювання під флюсом і науковому обґрунтуванню переходу до цього найбільш прогресивного способу зварювання. Є. О. Патону, який характеризувався цілеспрямованістю і наполегливістю, належала видатна роль у широкому впровадженні автоматичного зварювання під флюсом у різних галузях промисловості та будівництва.

З часу опублікування робіт Є. О. Патона пройшло немало років. Ось чому Комісія підготувала 3-томне видання вибраних праць Є. О. Патона, куди увійшли найбільш значні статі і монографія, написані з 1899 по 1953 р. Ці праці повністю зберегли своє значення і найбільш яскраво характеризують різнобічну діяльність Є. О. Патона [18].

Не залишили поза своєю увагою творчу спадщину Є. О. Патона і автори науково-популярних книжок: О. О. Чеканов (1979) [19], І. Малишевський (1983) [20], В. І. Онопрієнко, В. І. Кистерська та Л. Д. Севбо (1988) [21], В. Є. Ясієвич та ін. (1991) [22].

Таким чином, можемо зробити висновок, що сьогодні не існує цілісного наукового дослідження, у якому була б висвітлена діяльність і розвиток наукових поглядів Є. О. Патона в галузі залізничного транспорту й особливо залізничного мостобудування та електрозварювання. Окремі періоди його наукової й громадської діяльності взагалі не потрапили до поля зору дослідників, інші періоди висвітлені фрагментарно. Короткі біографічні довідки інколи в енциклопедичних та словникових виданнях містять неточності. Такий стан наукової розробки порушеної нами проблеми є додатковим доказом актуальності даного дисертаційного дослідження.

Джерельна база. Для розробки наукової проблеми вихідними даними та її джерельною базою для нас були архівні матеріали. Вивчення архіву Є. О. Патона розпочалося ще задовго до можливості опублікувати якийсь матеріал про вченого. Маючи можливість працювати з опублікованою й рукописною спадщиною й розуміючи її цінність, санкт-петербурзькі дослідники почали використовувати ці матеріали в нарисах з історії Санкт-Петербурзького університету шляхів сполучення, у збірниках наукових праць, що висвітлювали проблеми транспорту.

Паралельно велася робота щодо виявлення архівних документів про Є. О. Патона в архівосховищах Санкт-Петербурга, Москви та Києва. Завдяки відомим дослідникам: І. Мелуа, І. Походні, О. Корнієнка ім'я Є. О. Патона поступово стало повертатися до наукової історико-біографічної літератури. Діяльність Є. О. Патона в Київському відділенні Російського технічного товариства була темою не одного повідомлення О. О. Грицюти, О. В. Євменчук, О. О. Пилипчук. На наукових конференціях вони неодноразово торкалися наукової спадщини вченого. Адже Є. О. Патон стояв біля витоків розвитку залізничного транспорту та транспортної науки й техніки в колишній Російській імперії, брав активну участь у роботі наукових технічних товариств, з'їздів і міжнародних конгресах.

Особливу цінність для нас мали: праці, що знаходяться в архіві колишнього Російського технічного товариства (у Санкт-Петербурзі), різні матеріали, що містяться у фондах Петербурзького державного технологічного університету, архіві Петербурзького державного університету шляхів сполучення, архіві Президії НАН України й, звичайно, архіві Південно-Західної залізниці Міністерства транспорту та зв'язку України.

Ці архівні матеріали є дуже корисними, бо дали нам можливість ширше розкрити діяльність Є. О. Патона у сфері залізничного транспорту та завдання, які він ставив перед собою. Оскільки наше дисертаційне дослідження присвячене науковій спадщині та суспільно-культурній діяльності конкретної особи, то першорядною групою джерел до вивчення теми виділимо матеріали особистого походження. Особливу цінність має справа Є. О. Патона, яка зберігається в Російському державному історичному архіві (Санкт-Петербург), а також справа про службу Є. О. Патона, яка зберігається в архіві Петербурзького державного університету шляхів сполучення (Санкт-Петербург, Московський проспект, 9). Вони містять у собі короткі автобіографії Є. О. Патона, епістолярні матеріали, огляди наукових праць ученого, звіти та протоколи засідань Російського технічного товариства, протоколи Дорадчих з'їздів інженерів служби колії, рухомого складу та тяги, а також найрізноманітніші (переважно рукописні) матеріали - тексти лекцій курсу залізниць, із проблем залізничного мостобудування, чернетки власних наукових праць, наукові записки, листи до різних інстанцій та окремих учених-інженерів тощо. Як бачимо, розглянута історіографічна література та джерельна база стосовно життя та діяльності Є. О. Патона засвідчує, що з різних причин творча спадщина вченого не була предметом системного й цілісного історично-наукового дослідження, яке синтезувало б його внесок у розвиток світової науки і техніки.

У другому розділі «Життєвий і творчий шлях Є. О. Патона» зазначається, що ім'я Євгена Оскаровича Патона (1870-1953), спеціаліста в галузі зварювання і мостобудування, академіка АН УРСР (1929), віце-президента АН УРСР (1945-1952), професора, заслуженого діяча науки і техніки України, Героя Соціалістичної Праці СРСР, учасника другої світової війни, видатного вченого, інженера-залізничника, педагога, громадського діяча й популяризатора науки, добре відоме широким колам вітчизняних і зарубіжних учених, які працюють у різних напрямах залізничного транспорту та народного господарства. Він створив наукові школи в галузі мостобудування та електрозварювання, які отримали всесвітнє визнання. Заснував і впродовж 20 років керував Інститутом електрозварювання НАН України, якому у 1945 р. присвоєно його ім'я. Сьогодні творчість цієї непересічної особистості, вченого та інженера цікавить дослідників своєю невичерпністю і багатогранністю. У діяльності Є. О. Патона яскраво проявилися риси талановитого дослідника, експериментатора, організатора науки, новатора у вирішенні важливих теоретичних і прикладних проблем залізничного транспорту.

Закінчив Політехнічний інститут у Дрездені (1894) і Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення (1896), працював на залізницях колишньої царської Росії. З 1905 р. - професор Київського політехнічного інституту. У 1921 - 1931 рр. очолював Київську Мостовипробувальну станцію. З 1929 р. займався питаннями електричного зварювання. За його ініціативи при АН УРСР була організована зварювальна лабораторія, яка у 1934 р. була перетворена на Науково-дослідний інститут електрозварювання.

Є. О. Патон відомий своїми науковими працями з питань статики споруд і конструювання залізничних мостів. Ним сформульовано низку принципових положень щодо розрахунку і конструювання залізних залізничних мостів. Він був керівником і автором понад 50 проектів залізних клепаних мостів. У 1929-1938 рр. ним проведена серія піонерських досліджень міцності та експлуатаційної надійності зварних конструкцій, сформульовані основні положення щодо технологічних основ дугового зварювання. У 1941-1943 рр. він здійснює дослідження з метою створення технології зварювання спеціальних сталей, фізичних основ горіння дуги під флюсом, зварювальності металів, створює новий клас зварних конструкцій, керує роботами із створення та виробництва зварних труб, судин, машин різного призначення. Він - автор і керівник проектів понад 100 зварних мостів. Серед них один із найбільших у світі - суцільнозварний міст через Дніпро в Києві. Такий конспективний вигляд має життя та творчість Є. О. Патона.

Однак життєвий шлях Є. О. Патона дозволяє нам відтворити й зрозуміти умови формування світогляду вченого, визначити фактори, які вплинули на становлення його творчої особистості й проаналізувати основні напрями діяльності. У своїй статті, присвяченій 75-річю від дня народження Є. О. Патона віце-президент АН УРСР, академік М. О. Лаврентьєв так писав: «Життя Євгена Оскаровича Патона - це приклад невтомної людини, безмежно відданої служінню науці і Батьківщині. Кожна сторінка його автобіографії говорить про напружену працю, кожна нова наукова робота, проект мають цілком реальну мету».

Видатний український вчений, провідний спеціаліст у галузі електрозварювання і мостобудування Є. О. Патон народився 20 лютого (5 березня) 1870 р. у м. Ніцці (Франція) в сім'ї російського консула, відставного гвардії полковника Оскара Петровича Патона та його дружини Катерини Дмитрівни. 29 березня (5 квітня) 1870 р. він був хрещений. Хрещеними були його імператорська високість великий князь В'ячеслав Костянтинович та її імператорська високість княгиня Олександра Йосипівна, місце якої заступила графиня Келлер. Для формування багатьох рис характеру Євгена Оскаровича існували чудові умови з раннього дитинства - живий приклад його родичів, людей дуже освічених, і те середовище, у якому він виховувався. Батько Оскар Петрович Патон - виходець із відомого дворянського роду Патонів, сімейною традицією якого було служіння Вітчизні й військова служба.

Ще на студентській лаві розкрилися неабиякі здібності Є. О. Патона як молодого дослідника, сформувалася його активна життєва позиція, ерудиція, вільна орієнтація в різних напрямах залізничної справи, яку він яскраво демонстрував протягом усієї своєї наукової та педагогічної кар'єри.

Влітку 1904 р. Є. О. Патон переїхав з Москви до Києва, де розпочав науково-педагогічну діяльність у Київському політехнічному інституті ординарним професором по кафедрі мостів. Він керував цією кафедрою протягом наступних 25 років. Працюючи на цій посаді вчений розгорнув жваву науково-педагогічну діяльність. Завжди ретельно стежив за науковими розробками в галузі мостобудування в Росії і за кордоном, залучав до виконання інженерно-технічних проектів студентів, що давало молодим спеціалістам глибокі теоретичні і практичні знання у цій галузі.

У 1907 р. побачив світ третій, а в 1908 р. і четвертий том фундаментальної праці Є. О. Патона «Залізні мости». У 1910 р. з'явилася ще одна монографія вченого - «Дерев'яні мости». Ці дві важливі праці здобули величезну популярність серед інженерів-мостобудівників і студентів. Тому в наступні роки вийшло ще декілька видань цих робіт, у яких учений значно доповнив матеріал з урахуванням великого досвіду будівництва і відновлення залізних та дерев'яних мостів. Важливим і цінним посібником для мостобудівників на довгі роки стала капітальна праця Євгена Оскаровича «Залізні мости. Складання ескізу» (1925).

Ще з часів Першої світової війни низку наукових праць ученого було присвячено проектуванню розбірних мостів, які були досить актуальними під час військових дій того часу. Конструюванням розбірних мостів вчений став займатися для потреб військового відомства. Згодом ці мости стали називатися «мостами Патона». Вони призначалися для перекриття порівняно великих прогонів. А оригінальні конструкції розбірних ферм, розроблені Є. О. Патоном, вигідно відрізнялися від аналогічних ферм системи Ейфеля. Зокрема при великому прогоні вони були на 15 % легшими і мали в п'ять разів менше додаткових частин. Відповідно, на збирання такого мосту було потрібно менше часу, праці й коштів.

Постійні військові дії того смутного часу війн на початку ХХ ст. поставили перед ученим актуальне питання швидкого відновлення зруйнованих дерев'яних і залізних мостів. Проводячи дослідження у даному напрямі вчений став автором оригінальної системи фермопідйомників для відновлення зірваних прогонових споруд. Такі фермопідйомники використовувались у Радянському Союзі і під час Другої світової війни. Результатом роботи в цьому напрямі стала ще одна його велика наукова праця «Восстановление мостов» (1918). Над цією проблемою
Є. О. Патон працював дуже активно. За його проектом був відновлений київський міст через р. Дніпро, зірваний білополяками. Велике наукове і практичне значення мають праці Євгена Оскаровича, що стосуються цього періоду, особливо щодо визначення напруг у мостах. Він сконструював ряд нових приладів, розробив методику випробувань.

Після жовтневого більшовицького перевороту в 1917 р. у діяльності вченого з'явились нові напрями наукової роботи. На початку 1920 р. в Києві він організував Мостовипробувальну станцію Науково-технічного комітету Народного комісаріату шляхів сполучення (Мостовипробувальне бюро), яка протягом 11 років провела випробування близько 150 мостів різних систем. У рамках цієї організації вчений разом із своїми учнями проводив також дослідження із вивчення розподілу напруг у перерізах мостових елементів і напруг, які виникали від жорсткості вузлів; дії температури на головні ферми прогонових споруд мостів; бокових і вертикальних коливань прогонових споруд. Багато часу і сил було присвячено експериментальним дослідженням, присвяченим вивченню роботи різних частин прогонових споруд з решіткою різних систем. Зокрема вивченню впливу проїзної частини на зусилля головних ферм, переміщенню рухомого кінця ферми при рухомому навантаженні, деформації верхнього пояса ферм відкритих мостів, розподілу поперечної сили між перехресними розкосами.

Результатом цієї важливої і довгострокової роботи став проект із будівництва в 1930 р. дослідного моста Київського бюро ЦДС НКШС прогоном 12 м, на якому досконало досліджувались питання величини додаткових напруг від жорсткості вузлів в елементах ферм дворешіткової і трикутної систем, місцевого вигинання поясів ферм, роботи ферм з жорсткими і шарнірними вузлами, розподілу напруг по довжині елементів ферм. Також було детально вивчено розвантажувальну дію зв'язків на пояси ферм, справжні зусилля в діагоналях і розпірках зв'язків, роботу елементів і вузлів проїзної частини мосту, роботу поздовжніх балок розрізної і нерозрізної конструкції, різні способи закріплення поперечних балок до ферм, перетину поздовжніх балок з поперечними. Крім свого безпосереднього призначення ця станція працювала і над питаннями, які мали науковий інтерес і могли сприяти розвиткові мостової справи. За час свого багаторічного існування станція виконала чимало цікавих робіт і підготувала ряд досвідчених працівників. Результати цих досліджень відомі мостобудівникам за книгою Є. О. Патона «Опытный мост Киевского бюро НКШС и результаты его исследований».

Указані праці мали велике наукове і практичне значення. Вони розширили уявлення про справжню роботу прогонних споруд, а також дали вартісні відомості для проектування цих споруд у наші дні.

Як інженер Є. О. Патон вів значну інженерну роботу і був автором понад 35 проектів мостів, багато з яких були здійснені. До останніх належить Мухранський міст у Тбілісі, шосейні мости через Зушу, Гнилий Тікич, Рось у Корсуні, через Дніпро в Києві і низка залізничних мостів. У 1925 р. згідно з проектом Євгенія Оскаровича був побудований шосейний міст через Дніпро у Києві на місці колишнього ланцюгового моста, знищеного у 1920 р. Беручи участь зі своїми учнями в конкурсах на проекти мостів, Євген Оскарович неодноразово отримував перші, другі й треті премії.

У 1929 р., після 25 років керівництва кафедрою мостів, Є. О. Патон залишає Київський політехнічний інститут і починає працювати над електрозварюванням. З властивою для нього наполегливістю він узявся до запровадження електрозварювання в промисловість.

Перші наукові дослідження вченого у галузі електрозварювання були присвячені питанням міцності зварних конструкції і зв'язків, пошуку раціональних конструктивних форм. Адже однією з причин, яка змушувала інженерів ставитись насторожено до зварювання були недостатньо вивчені особливості зварних конструкцій, які полягали у високих напругах і зонах металу з різними структурними і міцністними характеристиками.

Особливу увагу приділяв учений питанням впливу динамічних навантажень на зварну конструкцію, а саме: міцності зварних конструкцій, працюючих при статичному, вібраційному й ударному навантаженнях. Результатом цих досліджень стала низка наукових праць, присвячених роботі зварних наскрізних ферм, стикових і кутових швів, по-різному орієнтованих до силового потоку.

Є. О. Патон добре розумів, що процес мостобудування пов'язаний, перш за все, зі зниженням маси металевих конструкцій мостів. Їх на той час виготовляли за допомогою клепання - дуже важкого, трудомісткого та малопродуктивного методу. У 1929 р. Євген Оскарович уперше познайомився з методами електричного зварювання металів і відразу ж оцінив великі можливості застосування зварювання при будівництві мостів. У той час ніхто серйозно не займався науковою розробкою питань зварювання. Як ми вже зазначали, Є. О. Патон енергійно взявся за цю справу, створив Електрозварювальний комітет при кафедрі інженерних споруд АН УРСР, залучив до роботи громадськість і практиків зварювальної справи. При повній відсутності бюджетних коштів, тільки завдяки надзвичайній енергії
Є. О. Патона справа розвивалася і Комітет розгорнув бурхливу діяльність. На кафедрі інженерних споруд за ініціативи Є. О. Патона у 1929 р. створили лабораторію електрозварювання. Почалися дослідження надійності і міцності зварних сталевих конструкцій, процесів металургії й металознавства зварювання, фізики дугового розряду. Потрібно було створити апаратуру, матеріали й технології зварювання. Є. О. Патон поставив питання про створення науково-дослідного інституту, який би займався дослідженням електрозварювання металів і керував би такими роботами в СРСР. Результати досліджень стали основою створення раціональних зварних конструкцій вагонів, котлів, суден, елементів зварних мостів та ін.

Особливо варто зазначити внесок Є. О. Патона у підготовку інженерів-зварювальників. Як відомо, Є. О. Патон найбільше займався дослідженням у галузі комплексної механізації дугового електрозварювання, впровадження автоматичного зварювання у промисловість. Ось чому в 1935 р. він організував кафедру зварювання в Київському політехнічному інституті і керував підготовкою інженерів-зварювальників. Тоді ж його обрано членом Президії АН УРСР, а згодом головою бюро Відділу технічних наук УРСР. У 1939-1940 рр. з групою своїх учнів і співробітників розробив спосіб швидкісного автоматичного зварювання під флюсом. Радянський уряд присвоїв Є. О. Патону звання Героя Соціалістичної Праці із врученням «Золотої Зірки» і ордена Леніна, а також нагородив орденами Леніна, «Червоної зірки», Вітчизняної війни І ступеня та медалями.

У третьому розділі «Аналіз наукової спадщини Є. О. Патона в галузі залізничного мостобудування та електрозварювання» зазначається, що науково-педагогічна діяльність Євгена Оскаровича Патона поділяється на два основні періоди: перший присвячений мостобудуванню, а другий - електрозварюванню. Найважливішими напрямами першого періоду науково-практичної діяльності Є. О. Патона можна виокремити проектування залізних і тимчасових мостів, а також розробку проектів із швидкого відновлення зруйнованих мостів. Для кожного з цих видів діяльності в певний час поставала своя окрема актуальність, яка і ставала рушійною силою для розробки нових проектів і досліджень такого прогресивного вченого як Євген Оскарович Патон.

Проекти розбірних дерев'яних і металевих розбірних тимчасових мостів
Є. О. Патона і його молодих колег - студентів Київського політехнічного інституту були першими в Російській імперії конструкціями розбірних мостів для тимчасового використання як у воєнний, так і в мирний час.

Є. О. Патон показав низький рівень застосування зварювання на залізничному транспорті, описав усі існуючі недоліки і переваги автоматичного зварювання. Зокрема він обґрунтував той факт, що всі здійснені ним і його учнями розробки у галузі електрозварювання вже були досить досконалими, щоб без страху і опасіння застосовувати його у залізничному будівництві й ремонтних роботах. Такими виступами у пресі він закликав до створення у Міністерстві шляхів сполучення спеціального відділу зварювання як авторитетного керівного центру, який би відповідав за стан зварювання на залізничному транспорті, до створення зварних кафедр і факультетів у вищих навчальних закладах, і до введення викладання автоматичного зварювання в школах фабрично-заводської освіти.

Стосовно найкращої конструкції рейкових стиків, Є. О. Патон виділяв два їхні види: стики без накладок і стики з накладками, і зазначав, що стики без накладок, на той момент, не могли знайти практичного застосування через те, що в умовах повторних навантажень були занадто вибагливими до якості зварювання. А стики з накладками стосовно якості були простішими, і при відповідному розвиткові мали всі шанси на велике розповсюдження. Проте на той момент поки що показували незадовільні результати через концентрацію напружень, тепловий вплив зварювання, холодноламкість металу і температурні розрягуючі напруження.

Досвід, отриманий під час будівництва моста, дозволив уперше здійснити будівництво моста великої довжини з суцільнозвареною прогонною спорудою. Під керівництвом академіка Є. О. Патона Інститут електрозварювання у даному проекті працював за такими напрямами, як: вирішення основних питань проектування, пов'язаних із зварюванням прогонної споруди і розробка найбільш складних зварюваних вузлів; розробка технічних умов і технологічних процесів під час збирання і зварювання прогонної споруди як на заводі, так і в процесі монтажу; теоретичне і практичне навчання автоматичному зварюванню під флюсом робітників і інженерно-технічних працівників монтажно-будівельної організації; контроль і приймання зварних швів і з'єднань, виконаних на заводі і під час монтажу; просвічування основних стикових швів, зварених у процесі монтажу.

Важливим фактором якості зварювальних швів були правильно підібрані режими зварювання. Саме вони визначали механічні властивості металу шва і зварного з'єднання, хімічний склад металу шва, від якого залежала стійкість шва проти утворення гарячих тріщин, а також утворення в металі шва технологічних дефектів. Під час будівництва даного мосту були спеціально розроблені такі режими зварювання, які забезпечували високі механічні властивості металу шва і зварного з'єднання, а також якісне формування швів. Також ці розроблені режими зварювання забезпечували отримання металу шва оптимального хімічного складу, який мав високу стійкість до утворення гарячих тріщин, а також забезпечували відсутність у швах непроварів, підрізів, напливів та інших дефектів, стабільність прийнятих режимів зварювання у виробничих умовах застосування постійного струму для живлення зварювальних установок, що також гарантувало якісне формування швів і відсутність у них технологічних дефектів.

Висновки

1. Широкий діапазон творчості Є. О. Патона є віддзеркаленням наукових і практичних потреб часу, диктувався прагненням брати участь у вирішенні найважливіших завдань залізничного транспорту в першій половині ХХ ст. Система поглядів, яка ним розвивалася, була підсумком взаємодії і боротьби застарілих уявлень і новаторських тенденцій в залізничній науці і техніці, пошуком наукових шляхів розвитку науки про залізничне мостобудування та електрозварювання. Його творчість привела до якісних змін, що стало ключовим моментом в історії інженерної думки в Російській імперії та колишньому СРСР. У дисертації вперше проведений цілісний історико-науковий аналіз творчої спадщини Є. О. Патона в контексті сучасної йому епохи. Показане значення ідей, що розвивалися ним, для розвитку тих областей залізничного знання, в яких він працював.

2. Автором дисертаційного дослідження представлена схема сучасного бачення наукової спадщини Є. О. Патона в галузі залізничного транспорту. В концентрованій формі узагальнені ідеї, теорії та концепції, висунуті та науково обґрунтовані Є. О. Патоном, які сьогодні сприяють розвитку науково-технічного процесу. Станції та вузли, масовий залізничний транспорт, будівництво загальної залізничної мережі, будівництво мостів, механізація транспорту, спеціальні залізниці, електрозварювання на залізничному транспорті тощо - це неповний перелік питань, над якими працював Є. О. Патон і завдяки яким він став відомим ученим-транспортником.

3. Уперше на документальній основі написана наукова біографія вченого, розкриті невідомі й маловідомі сторінки його життєпису. У результаті дослідження встановлено чотири найголовніших періоди життя та діяльності Є. О. Патона: перший - французький (життя і навчання у Франції), другий - санкт-петербурзький період (творче формування інженера-залізничника), третій - московський період (накопичення інженерного досвіду та праця викладачем), четвертий період - київський та різні місця в колишньому Радянському Союзі, який охоплює період другої світової війни та останні роки видатного залізничника.

4. Уперше проаналізована теоретична, методична і практична спадщина Є. О. Патона в галузі залізничного транспорту. Як основоположник науки мостобудування, Є. О. Патон відігравав велику роль в урегулюванні та регламентації забудови вітчизняних залізничних мостів у першій половині ХХ ст. Розкривається невідома досі картина організації залізничної справи, і, зокрема, взірцевого будівництва мостів означеного часу. При цьому зроблено важливий теоретичний висновок про значення взірцевого (типового) проектування у період інтенсивної забудови вітчизняних міст, що є важливим для історико-залізничного обґрунтування їх для сучасного проектування і будівництва. Є. О. Патон постає перед нами як інженер-залізничник, який всеохоплююче і глибоко враховує усі сторони будівництва та функціонування дерев'яних, залізних і залізобетонних мостів. Він неодмінно добивається поєднання економічних, функціональних, технічних і навіть ідейно-художніх факторів. Правильне їх розуміння забезпечило йому творчий успіх і реалізацію багатьох проектів.

5. Аналіз наукової спадщини Є. О. Патона в контексті соціального і політичного життя Російської імперії останньої чверті XIX - поч. XX ст., а відтак і колишнього Радянського Союзу в першій половині ХХ ст., став моделлю для з'ясування статусу вітчизняного вченого. Встановлено, що найхарактернішими рисами науково-організаційної діяльності вітчизняних учених та інженерів-залізничників даного періоду, яка проявилася зі всією повнотою у творчості Є. О. Патона, полягали: а) прагнення служити не тільки науці, а й усьому суспільству; б) тип кабінетного ученого, ізольованого від соціальних потреб стінами лабораторій, бібліотек, музеїв, був чужий менталітетові вітчизняних учених та інженерів. Вони консолідувалися у співтовариства, наукові школи, представники яких розраховували, що прийнята ними ціннісна орієнтація забезпечить безпосередні зв'язки з народом; в) чітке розуміння необхідності державного підходу в організації не тільки дослідження залізничних проблем, а й у практичній розробці питань функціонування залізничного транспорту.

6. Показано, що наукові дослідження Є. О. Патона здійснювалися в контексті завдань інженерної науки. Творчий доробок Є. О. Патона можна умовно розділити на три основних напрями розвитку науки про залізничні споруди. У дисертації також простежується зв'язок Є. О. Патона з тими ідейними основами, які укріпили інтерес ученого до інженерного мистецтва, виконаних ним під впливом ідей і концепцій його попередників: П. П. Мельникова. Д. І. Журавського, М. А. Белелюбського та ін. Встановлено, що праці Є. О. Патона - це значний внесок у розвиток залізничного транспорту, завдяки яким він став одним із провідних вчених-спеціалістів, інженерів залізничників світу.

7. Поряд із великою педагогічною і виробничою діяльністю Є. О. Патон з перших днів своєї інженерної практики виступає у пресі з прогресивними ідеями реконструкції залізничного транспорту. Його перші праці: «Железные мосты», «Конструктивные коэффициенты и таблицы веса железнодорожных мостов балочной системы, составленные на основании данных о мостах, построенных на русских железных дорогах за последние 5 лет», «Примеры расчета деревянных мостов под железную дорогу», «Примеры расчета железных мостов со сплошными фермами под железную дорогу» - отримали велику популярність і стали основними посібниками для інженерів при будівництві різних залізничних мостів.

Подальші його праці також присвячені важливим для транспорту питанням: «Образцы расчета железных мостов со сквозными фермами», «Деревянные мосты», «Деревянные железнодорожные мосты», «Восстановление разрушенных мостов», «Руководство по восстановлению разрушенных железнодорожных мостов», «О разборных мостах», «Работа поперечных балок однопутных железнодорожных мостов с жесткой проезжей частью на основании испытаний, произведенных Киевской мостоиспытательной станцией Научно-технического комитета», «Металл и загрузки железнодорожных мостов за сто лет», «Продольные перемещения подвижного конца железных ферм под действием поезда», «Механізація зварювання залізничної цистерни для бензину місткістю 25 тонн», «Электросварка в вагоностроении», «Сборник статей по сварным стыкам», «Вопросы сварного вагоностроения», «К вопросу о сварных железнодорожных мостах» та ін. Пізніші наукові праці Є. О. Патона характеризуються тим, що вони по-новому ставлять і вирішують питання роботи залізничного транспорту, з урахуванням розвитку електрозварювання.

8. Під час другої світової війни Є. О. Патон розгорнув широкі дослідження з питань організації роботи залізниць у воєнних умовах і з мобілізації ресурсів. За 50 років своєї наукової діяльності Є. О. Патон опублікував понад 400 робіт.

9. Встановлена важлива роль Є. О. Патона як історика науки і техніки, пропагандиста і популяризатора науки. Активна літературна і публіцистична діяльність у різних науково-технічних, у тому числі науково-популярних журналах, величезне ділове листування з представниками наукової і ділової громадськості, викладацька робота забезпечували Є. О. Патону значну аудиторію, створювали своєрідний «коледж» послідовників і прихильників. Усе це сприяло поширенню так званого «невидимого знання», що визначало суспільну свідомість сучасників в галузі залізничного транспорту і, зокрема, в науці про станції та вузли. Його праці відігравали роль не тільки в науковому середовищі, а й серед величезного прошарку залізничників різних рівнів.

10. Є. О. Патон залишив нам не тільки велику наукову спадщину в галузі залізничного транспорту, а й моральні та гуманістичні, науково-культурні та громадянські традиції і цінності, що так потрібні для відродження України сьогодні.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Незліна О. Є. О. Патон про розбірні дерев'яні мости під час військових дій / Олена Незліна // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2009. - Вип. 42. - С. 182-188.

2. Незліна О. Внесок Є. О. Патона у проектування та будівництво суцільнозварних залізничних мостів / Олена Незліна // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2009. - Вип. 43. - С. 148-153.

3. Незліна О. Євген Оскарович Патон ( 1870-1953) - життєвий і творчий шлях / Олена Незліна // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2009. - Вип. 44. - С. 167-176.

4. Незліна О. Є. О. Патон: формування наукового світогляду / Олена Незліна // Історичні записки: Зб. наук. праць. - 2010. - Вип. 26. - С. 123-130. - (Східноукраїнський національний університет імені В. Даля).

5. Незліна О. Євген Оскарович Патон (1870-1953) - визначний вчений в галузі мостобудування і зварювання металів / Олена Незліна // Чотирнадцята Всеукраїнська наукова конференція молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, 20 травня 2009 року, м. Київ. - К., 2009. - С. 140-142.

6. Незліна О. Внесок Є. О. Патона у підготовку інженерів-зварювальників / Олена Незліна // П'ятнадцята Всеукраїнська наукова конференція молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, 21 травня 2010 року, м. Київ. - К., 2010. - С. 99-102.

7. Незліна О. До історії будівництва суцільнозварних залізничних мостів / О. А. Незліна // Матеріали 9-ї Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання історії науки і техніки», 7-9 жовтня 2010 р., м. Житомир. - К., 2010. - С. 302-303.

Анотація

Незліна О. А. - Наукова спадщина Є. О. Патона (1870-1953) в галузі залізничного транспорту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 - історія науки і техніки. - Державний економіко-технологічний університет транспорту, Київ, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню життя та діяльності видатного українського вченого та організатора науки в галузі залізничного транспорту Є. О. Патона (1870-1953). У роботі відображені основні етапи життя, науково-організаційної творчості вченого у контексті діяльності в галузі залізничного мостобудування та електрозварювання на залізничному транспорті. Для поглибленого історично-аналітичного дослідження здійснено періодизацію творчого шляху вченого, виявлені основні етапи його становлення, досліджено наукові праці та проаналізована багатогранна організаційна діяльність Є. О. Патона, що дало змогу зробити висновок про вагомий внесок ученого в розвиток таких галузей вiтчизняної науки як залізничне мостобудування та зварювання на залізничному транспорті.

Ключові слова: Є. О. Патон, залізничний транспорт, електрозварювання у залізничній справі, рухомий склад, колійне господарство.

Аннотация

Незлина Е.А. - Научное наследие Е. О. Патона (1870-1953) в области железнодорожного транспорта. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.07 - история науки и техники. - Государственный экономико-технологический университет транспорта, Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию жизни и деятельности выдающегося украинского ученого и организатора науки в области железнодорожного транспорта Е. О. Патона (1870-1953). В работе отображены основные этапы жизни, научного и организационного творчества ученого в контексте деятельности в отрасли железнодорожного мостостроения и электросварки на железнодорожном транспорте. Для углубленного исторически аналитического исследования осуществлена периодизация творческого пути ученого, определены основные этапы его становления, исследованы научные труды и проанализирована многогранная организационная деятельность Е. О. Патона, что дало возможность сделать вывод о весомом вкладе ученого в развитие таких областей отечественной| науки как железнодорожное мостостроение и сварка на железнодорожном транспорте.