Культурно-освітня діяльність "Просвіти" Волині (1906-1921 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди

07.00.01 - Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Тема:

Культурно-освітня діяльність „Просвіти” Волині (1906-1921 рр.)

Сладковська Тетяна Анатоліївна

Переяслав-Хмельницький - 2011



Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі української історії та етнополітики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Розовик Дмитро Федорович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри української історії та етнополітики.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Щербак Надія Олександрівна, Національна академія внутрішніх справ, професор кафедри гуманітарних дисциплін

кандидат історичних наук; Опанащук Петро Володимирович, Житомирський державний університет імені Івана Франка, старший викладач кафедри всесвітньої історії та правознавства.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, 08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент О.Ф. Глоба



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Здобута у 1991 р. українським народом державна незалежність вимагає вироблення нових пріоритетних напрямків політичного, економічного, науково-технічного, культурного розвитку держави та посилення її міжнародного впливу й авторитету. У зв'язку з цим, надзвичайно важливо вивчити досвід державного й, зокрема, культурно-освітнього будівництва початку ХХ ст. і вплив на цей процес діяльності „Просвіт”, їх внеску у національно-культурне, патріотичне виховання населення, формування інтелектуального потенціалу як найвищої цінності нації та поширення в масах ідеї державного відродження українського народу. Пройшовши драматичний шлях розвитку, ця організація своєю відданою працею заслужила гідне місце в українській історії. 2010 року громадськість відзначила 142 річницю від дня заснування “Просвіти”.

Разом з тим, аналіз праць із даної проблеми свідчить, що українська історіографія перебуває на початковому етапі теоретичного переосмислення сукупності проблем, пов'язаних із причинами виникнення, змістом і наслідками діяльності товариств „Просвіта”. Тільки завдяки появі низки спеціальних наукових досліджень зможе викристалізуватися всебічне й об'єктивне розуміння ролі та місця цієї організації в українській історії 1906-1921 років, сприятиме, поверненню духовних надбань, вилучених, сфальсифікованих або замовчуваних більш як півстоліття, відновленню повноти історичної пам'яті, що дасть змогу активізувати процес сприйняття суспільством історичної спадщини.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в межах держбюджетної науково-дослідної теми „Етнонаціональні виміри української історії”, затвердженої вченою радою історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (державний реєстраційний номер 98008), яка входить до комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України” та в руслі наукової роботи кафедри української історії та етнополітики історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є висвітлити зміст, методи, напрямки практичної діяльності товариств „Просвіта” на території Волинської губернії у площині культурного та освітнього будівництва в переломні роки національної самоідентифікації, установити особливості й розкрити ті позитивні зміни, досягнення, тенденції, які стали визначальними ознаками національно-культурного будівництва.

Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання:

- проаналізувати стан наукової розробки й основні етапи дослідження теми у вітчизняній та зарубіжній історіографії та з'ясувати коло невивчених або малодосліджених питань з обраної теми дослідження;

- послідовно прослідкувати зародження „Просвіти” у Галичині; розкрити передумови виникнення та формування „Просвіти” й просвітнього руху на Волині;

- висвітлити головні напрями і зміст діяльності товариств „Просвіта” Волинської губернії; з'ясувати роль цих об'єднань в системі національно-культурного будівництва;

- дослідити значення переорієнтованих „червоних „Просвіт” Східної Волині для революційного радянського уряду та різновекторність первинної ідеї „Просвіти” на теренах Західної та Східної Волині;

- з'ясувати передумови створення „Просвіт” національних меншин на Волині, окреслити основні напрями їх роботи, звернувши увагу на чітку тенденційність „Просвіт” національних меншин, притаманну українському культурно-освітньому товариству „Просвіта”;

- розкрити мистецьку та духовну роботу „Просвіти”, а також виховну роботу серед дітей та молоді на Волині;

- сформулювати висновки, які випливають з аналізу окремо названих проблем і теми в цілому, визначити напрямки подальшого дослідження нерозроблених її аспектів.

Об'єктом дисертаційного дослідження є історія діяльності товариств „Просвіта” на Волинських землях у період з 1906 по 1921 роки.

Предметом дисертаційного дослідження є процес становлення, структура, форми та методи діяльності громадсько-політичної та культурно-освітньої роботи „Просвіт” Західної та Східної Волині 1906-1921 років.

Хронологічні рамки дослідження зумовлені внутрішньою логікою подій і охоплюють період з 1906 р. по 1921 р. Даний період характеризується і значним зростанням, і подальшим спадом національно-визвольного руху українського народу та, зокрема, населення Волині. У той час товариства мали змогу найбільш повно реалізувати свої потенційні можливості.

З огляду на це‚ нижня хронологічна межа зумовлена становленням просвітнього руху на Волині у 1906 р. із наступним заснуванням Волинської „Просвіти” в 1907 році у м. Житомир та мережі низових „Просвіт” на території Волині.

Верхня хронологічна межа дослідження визначена загальним спадом просвітницького руху на Волині та, зокрема, згортанням у 1921 році просвітницького руху на території Східної Волині внаслідок адміністративно-територіального поділу Волині (Ризький договір 1921 р.) та наступних соціально-політичних змін.

Територіальні межі дисертаційного дослідження охоплюють Волинську губернію як адміністративно-територіальна одиницю, яка у своїх етнічних межах проіснувала до 1921 р., оскільки 18 березня 1921 року Ризький трактат розділив Україну - Західна Волинь та Полісся опинилися в межах нової Польської держави, а Східна Волинь із Житомиром увійшли до Радянської України.

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації базуються на загальнонаукових принципах історизму, науковості та об'єктивності. Це дає можливість цілісно аналізувати діяльність товариства „Просвіта” на Волині. При написанні дисертації були використані загальнонаукові та спеціально-історичні методи. Зокрема, конкретно-пошуковий (аналіз і систематизація джерел з проблеми), історико-географічний (вивчення специфіки регіональної культурно-освітньої роботи), хронологічний (дослідження динаміки змін у галузі просвітницької роботи у часовій послідовності).

Дисертантка застосувала як традиційні методи - історико-аналітичний, порівняльно-історичний і метод статистичного кількісного аналізу, що дали змогу вичленити складові елементи в діяльності „Просвіт” Волині та глибше збагнути сутність цього явища, так і сучасні - кореляційний і контент-аналіз, завдяки яким дисертантка здійснила спробу дослідити вплив „Просвіт” на суспільну свідомість та на суспільно-політичне життя губернії.

Використання вищезгаданих методів дозволило розкрити завдання дисертаційної роботи в послідовній та логічно завершеній формі.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

вперше: з'ясовано особливості становлення й діяльності „Просвіт” Східної й Західної Волині. Переосмислено уявлення про просвітницький рух на теренах Волинської губернії на початку ХХ ст.; проаналізовано рівень культурно-освітнього розвитку населення у зазначений період;

удосконалено: завдяки використанню ряду нових джерел, розробку питань, які стосуються освітньої роботи, мистецької та духовної діяльності „Просвіт” Волині, зокрема, напрямів виховної роботи серед дітей і молоді, а також культурно-просвітницької роботи у середовищі національних меншин;

дістало подальший розвиток: висвітлення діяльності Дубенського, Кременецького, Луцького, Острозького, Рівненського, Житомирського повітових осередків „Просвіти”, робота яких мала найбільший вплив на зростання культурно-освітнього розвитку населення; до наукового обігу залучено масив архівних матеріалів, які раніше не використовувалися науковцями.

Практичне значення одержаних результатів визначається її новизною та актуальністю теми. Зібрані й проаналізовані в роботі матеріали, проведені узагальнення, наведені статистичні дані, висновки сприяють ґрунтовному і багатогранному висвітленню історії становлення та діяльності товариства „Просвіта” на Волині. Матеріали дисертаційного дослідження можуть стати основою для написання монографій із даної проблематики, підручників, хрестоматій, навчально-методичної літератури. Вони можуть використовуватися при читанні курсів з історії України, етнополітики, при вивченні історії рідного краю. Проаналізовані історичні відомості заслуговують на використання їх у просвітницькій роботі серед різних верств населення України.

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертації наукові результати та висновки отримані автором особисто. Наукові статті здобувача у фахових виданнях є одноосібними.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові висновки і результати досліджень апробовані у формі доповідей на засіданнях і методологічних семінарах кафедри української історії та етнополітики історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у студентських аудиторіях, виступах на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів і студентів „Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Луцьк, 16-17 квітня 2008 р.), VІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених „Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 17-18 квітня 2008 р.), Міжнародній науковій конференції аспірантів і студентів: „Українство у світі: Україна є там, де живуть українці” (м. Чернігів, 23-25 травня 2008 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів і студентів „Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Луцьк, 13-14 травня 2009 р.).

Публікації. Підсумки дослідження з даної теми відображені у 8 публікаціях, із яких - 4 статті у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження й побудована за хронологічно-проблемним принципом. Загальний обсяг дисертації становить 191 стор., повний обсяг - 222 сторінки. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (371 позиція, 31 стор.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому роздiлi - „Iсторiографiя, джерельна база та методологія дослідження”, який складається з двох взаємопов'язаних підрозділів - аналізується стан наукової розробки та охарактеризовано джерела з теми дослідження.

У підрозділі 1.1 - „Стан наукової розробки теми” розглядається ступінь вивчення діяльності „Просвiти” українськими i зарубіжними істориками. З'ясовано, що у хронологiчному й, особливо, регiональному вiдношеннi ця проблематика вивчена неоднаковою мiрою. Досить велика i рiзноманiтна iсторiографiя про Галицьку „Просвiту”, менша - про Волинську, i зовсiм незначна - про її функціонування в окремих мiсцевостях, що мали певну специфiку соцiально-економiчного i громадсько-полiтичного розвитку.

Автор виділила п'ять періодів, в межах яких розглянуто основну iсторiю “Просвiти”. І період: кінець ХІХ ст. - 20-ті роки ХХ ст. (1868-1920 рр.); ІІ період: 20-ті-40-ві роки ХХ ст. (коли історія „Просвiти” досліджувалася здебільшого в діаспорі та на теренах західних земель України); ІІІ період: кінець 30-х - 50-ті рр. (час панування в історичній науці сталінізму); IV період: 1950-ті роки - середина 1980-х років (розділений на два підперіоди: часи хрущовської „відлиги” - 1953-1964 рр. та „брежнєвський” етап - середина 1960-х - середина 1980-х pp.); V період - 1990-ті роки ХХ століття - початок ХХІ століття.

До першого періоду належать праці засновників, керівників та активістів товариства, переважно Галицького: О. Барвiнського, I. Брика, А. Вахнянина Вахнянин А. Спомини з життя / Анатолій Вахнянин. - Львів : Просвіта‚ 1908. - 31 с., М. Галущинського та інших.

Переважна більшість авторів даного періоду - безпосередні учасники та керівники товариств -характеризували просвітянський рух у 1920-х роках, минаючи політичний аспект. У цих публікаціях поєднувались елементи наукового дослідження з мемуарними матеріалами.

Початком розвитку історіографії „Просвiт”, на думку дисертантки, є бібліографічні описи, що здійснювали дослідники даної проблематики. Серед перших був І. Левицький Левицький І. Галицко-руская бібліографія столітія с увзглядненіем руских изданій, появившихся в Угорщині і Буковині (1801-1886) / Іван Левицький. - Львів : Просвіта, 1895., який у 1895 р. який у 1895 р. у Львові видав „Галицько-рускую бібліографію”.

Розгортання національно-визвольного руху на початку ХХ ст. та в роки Першої світової війни призвело до Української революції 1917-1920 рр. та справило помітний вплив на розвиток історичної науки, висвітлення актуальних і малодосліджених проблем. Однією із них стало поглиблення розробки теми просвітянського руху. У той час з'явилися публікації М. Грушевського, С. Русової, О. Кісіля, Я. Ряппо Ряппо Я.П. Народна освіта на Україні за десять років революції / Ян Петрович Ряппо. - Харків : Держвидав України, 1927. - С. 10, 12, 14. та ін., в яких висвітлювалося національно-культурне будівництво, а також проведення культурно-просвітньої роботи серед населення.

Найбiльш вдалим і повним викладом історії товариства можна вважати працю С. Перського „Популярна історія товариства „Просвiта” Перський С. Популярна історія товариства „Просвіти” у м. Львові / С. Перський. -Львів : Просвіта‚ 1932. - 73 с., видану до 60-лiтнього ювiлею товариства. Він намагався комплексно дослідити історію організації по головних напрямах її роботи.

Другий період охоплює 20-ті-40-ві роки ХХ ст., коли історія „Просвiти” досліджувалася здебільшого в діаспорі та на теренах західних земель України Бібліографічний покажчик наукових праць української еміграції. 1920-1931 / [упоряд. П. Зленко]. - Прага, 1932. - 154 с..

У цей же період відбулася радянізація української історичної науки. Історики радянської доби характеризували „Просвiту”, як буржуазно-нацiоналiстичну органiзацiю, у зв'язку з чим спецiально її не дослiджували.

Ученi з української дiаспори багато зробили для поглибленого висвiтлення iсторiї „Просвiти”. І. Крип'якевич Крип'якевич І. Українська історіографія XVI-XVIII. / Іван Крип'якевич. - Львів, 1923. - С. 273-274., Є. Грицяк, В.Дорошенко Дорошенко Д. „Просвіта”‚ її заснування і праця. Короткий історичний нарис з додатками про „Просвіти” в інших країнах / Дмитро Дорошенко. - Філадельфія: Молода „Просвіта” ім. А. Шептицького‚ 1959. - 103 с. I. Витанович, Д. Пiснячевський та інші, розробляли окремі проблеми з українознавства, книговидавництва, які торкалися історії „Просвiти” в Україні, проте майже не зачіпали просвітницький рух Волині.

Третій період - в українській історіографії найбільш складний і трагічний - це період радянської історіографії. Увага істориків 30-50-х років ХХ століття була спрямована насамперед на всебічне обґрунтування ідеї комунізму. Тому переважна кількість праць видавалася на замовлення політичної кон'юнктури. Це призвело до зменшення або й до втрати їх наукової цінності. „Просвiта” згадувалася лише як складова ідеологічного ланцюга „хата-читальня - Просвiта” - Сельбуд (клуб)”.

У цей час з історії товариства „Просвiта” були надруковані праці Г. Ващенка, П. Коваліва, І. Коляски, І. Крилова, Р. Млиновецького, М. Семчишина, Ю. Шевельова, В. Яніва та інші Ващенко Г. Український ренесанс ХХ ст. / Григорій Ващенко. - Торонто : На варті, 1953; Ващенко Г. Проект системи освіти в самостійній україні / Григорій Ващенко. - Мюнхен : Шлях перемоги, 1957; Ковалів П. Василь Сімович / Пантелеймон Ковалів. - Вінніпег : Просвіта, 1953.. Проте проблеми культурно-освітнього руху в Україні у роботах авторів даного періоду висвітлюються частково. Дослідники показують переважно участь просвітян в українізації шкіл різних рівнів.

Четвертий період - 1950-ті роки - середина 1980-х років - характеризувався розгортанням обмеженої демократизації радянського суспільства. Однак, цей період був суперечливий і в ньому виділяються два етапи. Перший - це часи хрущовської „відлиги” - 1953-1964 рр., в яких було розвінчано культ особи Й. Сталіна і здійснено спробу певної демократизації суспільного і культурного життя країни. На хвилі цих перемін розпочалося більш інтенсивне вивчення історичного минулого України, у тому числі й окремих аспектів діяльності „Просвiти” в Україні Український драматичний театр. Нариси історії / [ред. кол. М.Т. Рильський та ін.]. - К. : АН УРСР. Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії. Радянський період, 1957. - 540 с.; Нариси з історії школи в Українській РСР (1917 - 1965) / [під ред. С.А. Литвинова]. - К. : Радянська школа, 1966. - 260 с.; Народна освіта і педагогічна наука в Українській РСР. 1917 - 1967 / [під ред. А. Г. Бондаря]. - К.: Радянська школа, 1967. - 483 с.; Історія українського мистецтва: у 7 т. / [під ред. М.П. Бажана]. - К.: Академія наук УРСР, 1967. - Т.5: Радянське мистецтво 1917 - 1941 років. - 479 с.; Кісіль О.Г. Український театр / О.Г. Кісіль. - К. : Мистецтво, 1968. - 259 с..

Другий етап - брежнєвський (середина 1960-х -- середина 1980-х pp.) - знаменувався обмеженням і до того не надто вже широкої демократії в державі, конституційним узаконенням керівної ролі КПРС у суспільстві. Це відобразилося й на дослідженнях революції 1917-1920 рр. У працях П. Руліна, М. Супруненка, П. Кувшинова, Т. Скрипника, М. Березовчука, А. Мельниченко, Ю. Станішевського, колективній восьмитомній історії України та інших дослідженнях висвітлено роботу просвітницького напряму, зокрема, формування шкільної та вищої освіти, боротьбу з неписьменністю, будівництво культурно-просвітніх осередків тощо Рулін П.І. На шляхах революційного театру/ Петро Іванович Рулін. - К. : Мистецтво, 1972. - 354 с.; Скрипник Т.А. История библиотечного дела на Украине (1917 - 1932 гг.) / Т.А. Скрипник.-Харьков: Издательство Харьковского госуниверситета, 1975. - 209 с..

Польськi дослiдники 1950-1970-х рокiв тенденцiйно характеризували польсько-українськi відносини, зокрема діяльність „Просвіти”. Iнформативно-довiдниковий матерiал про розвиток українських громадських органiзацiй мiститься в книгах С. Мiкулiча Mikulicz S. Prometeizm w polityce II Rzeczypospolitej / Mikulicz S. - Warszawa : Ksinїka i wiedza, 1971. - 313 s., В. Серчика, А. Айненкеля, В. Менджецького Mаndrzecki W. Wojewуdztwo Woіyсskie: 1921-1939 : Elementy przemian cywilizacyjnych, spoіecznych i politycznych / W. Mаndrzecki. - Wrocіaw : Zaklad Narodowy im.Ossoliсskich, 1988. - 203 s. та інших. У 1980-х роках М. Папежинська-Турек зробила спробу проаналiзувати українське питання в полiтичному, соцiальному, релiгiйному аспектах. Проблеми урядової полiтики, польсько-українські вiдносини висвітлені в працях та Т. ОльшанськогоОльшанський Т. Польсько-український конфлікт 1943 - 1947 [пер. А. Павлишина] / Тадеуш Ольшанський // Незалежний культурологічний часопис „Ї”. - 1997. - №10. - С. 12-25.. Просвiтницьким органiзацiям присвяченi монографiї М. Iванiцкого Iwanicki M. Oswiata i szkolnictwo ukraiсskie w Polce w latach 1918 - 1939. / М. Iwanicki - Siedlce : Wyџsza Szkoіf Pedagogiczna w Siedlcach, 1975. - 272 s. та С. Маусберга Mauersberg S. Szkolnictwo powszechne dla mniejszonci narodowych w Polsce w latach 1918 - 1939./ S/ Mauersberg - Wrocіaw : Zaklad Narodowy im. Ossoliсskich, 1968. - 230 s. та інших.

Друга половина 1980-х.-поч. 1990-х рр. стали переломним рубежом у розвитку історичної науки. Активізація процесів перебудови та гласності привела до поступового пожвавлення у вивченні раніше забороненого національного руху і, зокрема, „Просвiти”. У 1992 р. вийшло дві публікації схожі за своїм спрямуванням. Це статті В. Сарбея Сарбей В. Микола Аркас і його „Історія України-Русі” [Факс.вид] // Віталій Сарбей. - К. : Вища школа, 1990. - С. 3-43. та О. Лисенка Лисенко О. В. „Просвiти” Наддніпрянської України у дожовтневий період / О.В. Лисенко. - К.: Інститут історії АН УРСР, 1990. - 126 с..

1990-ті роки ХХ століття - початок ХХІ століття - п'ятий період, коли зі здобуттям незалежності в Україні почали відновлюватися товариства „Просвіта”. В останньому, п'ятому історіографічному етапі, у даній роботі аналізуються наукові праці з історії діяльності товариства „Просвiта”, написані за період 1991-2008 рр.

З iсторичної лiтератури новiтнього перiоду на особливу увагу заслуговують праці Б. Савчука Савчук Б. Волинська „Просвіта” / Борис Савчук. - Рівне : Ліста, 1996. - 148 с., Г. Бухала Бухало Г. Просвіта сіяла світло / Гурій Бухало. - Рівне, 1994. - 46 с. - [до 125-річчя Просвіти (1868 - 1993рр.)]., М. Філіпович, М. Кучерепи, Ж. Ковби Р. Давидюк, авторських колективів: Р. Гарата, А. Коцура, В. Коцура Гарат Р.М., Коцур АП., Коцур В.П. Діяльність товариства „Просвiта” в Галичині (1868 - 1921 рр.) / Роман Михайлович Гарат, Анатолій Петрович Коцур, Віктор Петрович Коцур - Переяслав-Хмельницький : Книги-ХІХ, 2005. - С. 5-41.; Л. Єфселевського та С. Фарини та інших. Дослідження новітнього періоду безпосередньо стосується обраної теми й пiдготовлені переважно на архівних матерiалах. У цих працях висвітлюється iсторiя товариства вiд часу створення до наших днiв, розкриваються органiзацiйнi засади та окремі напрями дiяльностi „Просвiти”, тому їх можна вважати найбільш неупередженими, науково виваженими та систематизованими.

Проблематика національних меншин у контексті діяльності громадських товариств, в тому числі й „Просвіт” Волині частково висвітлена в дисертаційних дослідженнях О. Буравського Буравський О.А. Поляки Волині у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Соціально-економічне становище та культурний розвиток”: автореф. дис. на здобуття наук ступ. канд.. іст. наук : спец. 07.00.01 „Історія України” / Олександр Антонович Буравський. - Чернівці, 2003. - 20 с.., М. Костюка Костюк М. Формування шкільної мережі в німецьких колоніях Волині / Костюк М. - Волинь: Родина Волинь, 1999. - 168 с., Н. Рудницької Рудницька Н. Становлення і розвиток системи освіти євреїв на Волині у ХІХ - на початку ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. іст. наук : спец. 07.00.01 „Історія України”/ Н. Рудницька - Запоріжжя, 2002. - 15 с., І. Ярмошика. Однак діяльність „Просвіт” розглядається у згаданих дослідженнях побіжно

У підрозділі 1.2. - „Джерельна база дослідження” проаналізовано архiвнi, насамперед неопублiкованi, а також опублiкованi матерiали i документи, перiодика та спогади членів „Просвіти”. Основний масив джерел із даної проблематики, а саме 937 справ про організаційну, культурно-освітню, фінансову діяльність „Просвіт” Волині зберігається у Державному архiві Волинської області у фондах Луцького, Ковельського, Горохівського, Володимирського повітових товариств „Просвіта”. Зокрема, ряд документів, присвячених роботі „Просвіти”, міститься в таких фондах: “Волинське воєводське управлiння” (ф. 46), “Луцьке повiтове товариство „Просвіта” (ф. 54); „Редакція газети „Українська Нива” (ф. 199) та інших. У Державному архіві Тернопільської області у фонді „Кременецьке повітове управління українського повітового товариства „Просвіта” (ф. 348) зберігаються документи, які висвітлюють діяльність Кременецької „Просвіти”; в Державному архiві Рiвненської областi дані щодо Рівненської „Просвiти” містить фонд „Рiвненське повiтове староство” (ф. 30).

Великий пласт матеріалу зберігається в Державному архіві Житомирської області у фондах: „Волынский губернский отдел народного образования исполнительного комитета совета рабоче-крестьянских и красноармейских депутатов, 1919-1921” (ф. р-31), „Житомирський повітовий відділ народної освіти 1918-1923 рр.” (ф. 2524) та інших.

Серед цих архівних матерiалiв переважають протоколи та стенограми з'їздів i керівних органів товариства, iнструкцiї та розпорядження, що регламентували окремі аспекти праці, звіти осередків про роботу, статистичні дані про кiлькiсний i якісний склад членів органiзацiї, листування тощо.

Значна частина матеріалів, використаних у даному дослідженні, знаходяться в Центральному державному історичному архіві України (ЦДІА) у м. Києві, у фондах: „Київське губернське жандармське управління” (ф. 274), „Канцелярія Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора” (ф. 442).

Документи, пов'язані з роботою „Просвiт” на Волині, зберігаються також у Центральному державному архіві вищих органів влади України (ЦДАВО) у м. Києві, у фондах: „Генеральне секретарство освіти Української Центральної Ради” (ф. 2581), „Міністерство Народної Освіти Української Народної республіки” (ф. 2582) та інших.

У джерелознавчому плані періодична преса розглядається подвiйно: як iнформацiя i як матерiал для характеристики друкованого органу - виразника певних суспiльно-полiтичних течiй. Значний iнтерес становлять тодішні поширені періодичні видання: журнали „Дніпрові хвилі”, „Громадська думка”, „Просвітні листки”, щотижневий журнал-газета „Волынские народные известия”, вісники „Вовчанського українського товариства „Просвіта”; газети „Слово”, „Рада”, „Почаївський листок”, „Волинь”, „Житомирская минута”, „Українське слово”, „Українська справа”, „Владимир-Волынская жизнь” та інші видання. Значний iнтерес становлять масовi та локальні щоденнi газети „Волынская молва” (Житомир), „Вестник Волыни” (Житомир), „Волынская земля” (Кременець), „Громада” (Луцьк), „Пригоринский край” (Ровно), у яких друкувалися матеріали просвітян, громадсько-культурних діячів; відомості про співпрацю „Просвіти” та кооперативних спілок містять щоденна газета „Трудовая Волынь” (Житомир), яка видавалась Волинською спілкою кооперативів, „Господарсько-кооперативний часопис”, „Волинський господар”, „Кооперативна республіка” та ін.; цікавими є щотижневики „Острожська народня газета” (Острог), „Волинська народня газета” (Житомир).

На сторінках тогочасної преси знаходимо висвітлення роботи фiлiй „Просвiти” та її секцiй: музично-драматичної, культурно-органiзацiйної, спортивної, бібліотечнної тощо.

Доволі пізнавальні календарi-альманахи, що видавалися Матiрним товариством у Львовi - „Народня Просвiта”, „Календар Просвіти”, де, крiм загальних публiкацiй, вмiщувалась iнформацiя про дiяльнiсть регiональних інституцій.

Отже, наявний джерельний матерiал дає можливiсть вiдтворити головнi напрями дiяльностi Волинської “Просвiти” та її філій у перiод 1906-1921 рр.

У підрозділі 1.3 „Методологія дослідження” розглядаються основні методи дослідження застосовані автором, а саме: методи емпіричного та теоретичного дослідження, порівняльно-історичний та порівняльно-типологічний методи, термінологічний аналіз і метод операціоналізації понять.

До загальнонаукової методології, яка застосовувалася в даній праці, слід віднести системний підхід, використовування якого потребує кожний об'єкт наукового дослідження. 3гідно із цим, сформувалися відповідні методологічні принципи, які забезпечують системну спрямованість наукового дослідження і практичного пізнання об'єкта: принцип цілісності, за яким досліджуваний об'єкт виступає чимось розчленованим на окремі частини, органічно інтегровані в єдине ціле; принцип примату цілого над складовими частинами, який означає, що функції окремих компонентів і підсистем підпорядковані функції системи в цілому, її меті; принцип ієрархічності, який постулює підпорядкованість компонентів і підсистем системі в цілому; принцип структурності, який визначає спосіб закономірного зв'язку між виділеними частинами цілого та інші.

Другий розділ - „Формування українського просвітнього руху на Волині” складається з двох взаємопов'язаних підрозділів. У підрозділі 2.1 „Виникнення та початок діяльності товариств „Просвіта” з'ясовано національно-полiтичнi обставини виникнення та етапи органiзацiйно-структурного становлення просвітнього руху на Волині.

Досліджено, що створення Волинської „Просвiти” припадає на перiод розгортання українського руху та культурного й, після 1917 р., також і державного будівництва в Україні.

На Волині, один із перших культурно-освітніх осередків, що дав початок для сталої та міцної організації „Просвіти”, виник 26 лютого 1907 р. у Житомирі під назвою „Українське товариство Просвіта в Житомирі”. Пізніше, 18 липня 1918 р., це товариство було перереєстроване і стало називатись „Волинська Просвіта”.

Встановлено, що документи перших органiзацiйних зборiв товариства, як i дiловодство 1907-1917 рр., практично не збереглися.

Розкрито, що основними видами діяльності були бібліотечна та видавнича справи. Рiзноманiтна робота у „Просвiтi” проводилася здебiльшого без фiнансово-матерiального заохочення. Господарська дiяльнiсть була найслабшою дiлянкою роботи „Просвiти”. Кошти товариства складалися з вступних i членських внескiв, вiд доходу з концертів, вистав, бібліотек, лекцiй.

У бiльшостi фiлiй товариства не було власного примiщення, що створювало чималi перешкоди в працi. „Просвіта” у Житомирі теж не мала власного будинку. У звiтах фiлiй постiйно йшлося про їх потребу, адже вони мiстились у приватних, малопридатних хатнiх кiмнатах просвiтян.

У підрозділі 2.2 - „Створення „Просвіт” національних меншин” досліджено умови становлення „Просвіт” національних меншин, вплив Волинської „Просвіти” на культурно-освітні перетворення у середовищі національних меншин на Волині.

Наприкінці ХІХ - початку ХХ століття на Волині діяло від 35 до 156 громадських товариств (об'єднань як світських, так і релігійних діячів, котрі, проводили просвітницьку діяльність, спрямовану на реалізацію завдань навчання й виховання дітей, молоді та дорослого населення) Борейко О. Просвітницько-педагогічна діяльність громадських товариств Волині (др. пол. XIX - поч. XX ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки”/ Олександр Борейко. - Житомир, 2004. - С. 9.. З них лише близько 40 українських, у тому числі 28 - культурного і освітнього спрямування Пономаренко С. Культурно-освітні організації Волині 1921 - 1939 рр. : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд.. іст. наук : спец. 07.00.01 „Історія України” / С Пономаренко - Львів, 2001. - С. 10.. Інші об'єднання створювались силами активних національно-свідомих представників нацменшин з метою ширення освіти, збереження релігійних та культурних традицій серед польського, єврейського, німецького, чеського, білоруського населення.

„Волинська Просвіта” підтримувала просвітницьку ініціативу національних меншин і сприяла виникненню таких товариств - по селах губернії, де проживало населення національних меншин.

„Просвітою” засновувались відповідні курси грамотності на українській та мовах нацменшин, ставилися двомомовні вистави, хати-читальні, поруч із українською, забезпечувалися також польською, чеською, німецькою, єврейською літературою.

Третій роздiл - „Освітня робота „Просвіти” - складається із трьох підрозділів. У підрозділі 3.1 - „Шкільна та позашкільна діяльність „Просвіти” - висвітлюється період, коли питання українізації освіти стало основним у роботі українських педагогів та просвітніх товариств.

Аж до 1905 року через жорстку заборону української мови російським урядом (Валуєвський указ 1867 року) жодне з громадських товариств не мало змоги відкривати українські школи (чи курси). Лише з активізацією діяльності Житомирської „Просвіти” у 1907 році ідеї шкільництва, дошкільного та позашкільного виховання почали активно поширюватися, набувати масового характеру.

Саме зусиллями „Просвіти” українську мову було запроваджено в Маріїнській гімназії (м. Житомир), а в чоловічих і жіночих прогімназійних класах надавалися відомості з вітчизнянознавства, а також інформація про життя і діяльність етнонаціальних меншин Волині Народня освіта на Вкраїні. - Ред. - // Вісник товариства „Просвіта” у Катеринославі. - 1917. - №2. С. 1-3..

Унаслідок закриття „Українського товариства Просвіта в Житомирі” в 1912 році, просвітянська робота завмерла аж до 1917 року, коли товариство повторно зареєструвавшись, розгорнуло широку культурно-освітню діяльність у регіоні.

Наприкінці 1915 року, завдяки зусиллям просвітян - учителів, громадськості та земств у містах та селах губернії почала засновуватись ціла низка чоловічих і жіночих гімназій та прогімназій: у Володимир-Волинському, Дубно, Здолбунові, Житомирі, Ізяславі, Ковелі, Кременці, Луцьку, Рівному Каліщук О. Роль галицької інтелігенції в національно-культурному відродженні українців Волині (1914-1918 роки) : дис. канд. істор. наук. : спец. 07.00.01 „Історія України” / О. Каліщук. - Львів, 2002. - С. 59..

Проте найбільша кількість початкових закладів вищого типу, професійних, а також середніх зосереджувалася у Житомирі. Так, з 151 міського навчального закладу губернії, 46 працювало саме у Житомирі, що складало 35,1 відсотка Прищепа О. Міста Волині в другій половині XIX - на початку ХХ ст. : дис. канд. істор. наук. : спец. 07.00.01 „Історія України” / О. Прищепа. - Рівне, 2003. - С.168..

У 1916-1917 років у Володимирі засновано 43 українські школи та більше сотні приватних так званих „просвітянських” шкіл у інших населених пунктах округу: Ковелі, Порицьку, Устилузі. Серед найбільш відомих - чотирикласна приватна школа імені Тараса Шевченка, організована у 1916 році.

Протягом цього ж року стрільцями та „просвітянами” Волині було засновано 46 сільських шкіл, в яких навчалося понад вісімсот селянських дітей. Всього до літа 1916 року було відкрито понад 50 початкових шкіл.

У підрозділі 3.2 „Підтримка „Просвітами” видавничої справи та заснування бібліотечної мережі” - висвітлюється проблема поширення доступних для населення книг. Бібліотечна секція була однією із провідних у структурі „Просвіти”. Саме до завдань цього підрозділу відносилось влаштування українських книгозбірень, читалень, книгарень, підписка періодики тощо.

Станом на 1910 рік, бібліотека Житомирської „Просвіти” нараховувала 2100 томів різнопланової літератури, а до читальної зали було записано 127 читачів. мистецький духовний виховний просвіта волинь

Волинська „Просвіта” поступалася масштабом своєї діяльності, впливом і організаційними досягненнями „Просвітам” Києва та Львова, тому, розвиваючи бібліотечну мережу в регіоні, члени товариства застосовували основні принципи розповсюдження української книги, вироблені цими двома товариствами. Зокрема, волинські просвітяни налагодили надходження книг, видрукуваних Київською та Галицькою „Просвітами”. Книги поширювалися через мережу філій, виписувалися, передплачувалися, також надходили з-за кордону, видрукувані видавництвами Відня, Варшави, Кракова, Прагию.

Серед видань того часу найчастіше зустрічалися твори Т.Г. Шевченка, Лесі Українки, О. Кобилянської, О. Олеся. Популярності набув і „Український календар”, що видавався „Просвітою” і містив крім відомостей офіційного характеру, також карту України (календар на 1907 рік) Про українську мову. - Ред. - // Рада. - Київ. - 1906. - № 51. - С.1.. Особливе місце в цьому списку займали книги з історичної тематики, зокрема, “Історія України” М. Грушевського, “Богдан Хмельницький” Г. Хоткевича та багато інших.

На Волині найбiльшими були просвітянські бiблiотеки Ковельської „Просвіти” (10 000 книжок), Рівненської (9772), Луцької (близько 7500). В середньому, на одну бібліотеку-читальню припадало 25-30 книг. Але велика кількість філій мала 100 книг і більше. Так, у Кременецькому повіті бібліотеки в Почаєві було більше 600 книжок, у Мізюринцях - 400, Бережцях - 300. Села Межирічі і Карпилівка Рівненського повіту обліковували, відповідно, 350 і 280 одиниць літератури, у селах Луцького повіту налічувалося у Лаврові - 700 книжок, у Жидичині - 600, Цумані - 300, Рованцях - 280 примірників. Загалом, на кінець 1927 року, на Волині лише дві із семидесяти активно діючих філій не мали власних бібліотек.

У підрозділі 3.3 - „Поширення „Просвітами” культурно-просвітницької роботи через кооперативні спілки” - висвітлено процес становлення кооперативного руху на Волині, як складової діяльності „Просвіти”.

На Волині перші кооперативи починають засновуватися на початку 20-х рр. Зокрема, 18 квітня 1920 року Рада Луцького товариства „Просвіта”, враховуючи важке становище українців краю, створила бюро праці, трудову артіль, шевську майстерню, їдальню та кав'ярню, кооператив. Відразу ж зусиллями просвітян проведені ветеринарні та шевські курси, засновано „Бюро правничих порад і писання прохань”. Високою ефективністю вирізнялося „Бюро праці”, яке працювало при „Просвіті”.

Справжній розвиток кооперативного руху Волині розпочався лише із 1924 р. і наприкінці 20-х рр. на Волині існувало близько 300 сільськогосподарських і кредитних колективів, які об'єднували понад 25 тис. членів Baginski Bronislaw. Spoldzielczosc na Wolyniu / Bronislaw Baginski/ - Luck, 1927, ss. 16, 58, 75 77..

Основними видами кооперацiї, якi впроваджувала у життя „Просвiта”, були ощадно - позичковi каси та кооперативнi банки.

Сільські кооперативи об'єднували приватні селянські господарства. У 1919 р. такі село-спілки існували у багатьох селах та повітах губернії, зокрема у: Чудниці, Новомалишні, Симонові, Зубильно, Лаврові, Підгайцях та інших.

При редакції „Острожської районної газети” закладається пайове товариство „Будуччина”, яке має на меті видавати шкільні підручники, популярну економічну, сільськогосподарську та художню літературу.

Проте інколи члени діючого кооперативу засновували „Просвіту”, як це було у с. Олиця, у м. Почаєві.

Четвертий роздiл „Мистецька та духовна діяльність „Просвіти” складається із двох підрозділів. У підрозділі 4.1 - „Організація музично-театрального мистецтва та художньої самодіяльності” - висвітлюються питання, пов'язані з театрально-аматорським та музичним напрямками роботи „Просвіти”. Серед усіх засобів національно-громадського та морального виховання, театральне і народне мистецтво виявились найбільш доступними та популярними. Тому, розгорнувши роботу, „Просвіти” Волині спрямували увагу на створення аматорських мистецьких колективів - музичних, театральних, художніх, хореографічних. Необхідно додати, що крім соціальної та культурної складової, така зосередженість мала ще й економічне підґрунтя, адже театрально-мистецька діяльність найбільше сприяла поліпшенню матеріального становища осередків. Саме тому, „Просвіта” створила широку мережу гуртків за уподобаннями.

Товариство використовувало найменшу можливість масових зібрань - сходи, збори, концерти та вистави, традиційні вечорниці, народні забави та, навіть, церковні відправи (Різдвяні, Великодні свята тощо).

Створення театрально-драматичних секцій і хору були першочерговими завданнями будь-якої філії „Просвіти”. Нерідко виникала ситуація, коли спочатку на селі організовувалися хор, театральний гурток, а тоді вже відбувалися офіційна організація та реєстрація осередку товариства. Серед таких, сільські „Просвіти” Бухова, Шумська, Шиєцько-Будська, Бондарців, Калинівки, Соколів, Студениці, Станишівська тощо.

Прекрасним виконанням народних пісень особливу популярність на Волині завоювали Боремельський, Володимирський, Воютинський, Цуманський, Лаврівський, Михайлівський просвітянські хори. Репертуар сільських хорів складався переважно із українських народних пісень. Часто хористи виступали разом із драматичними гуртками чи акомпанували під час вистав.

Доцільно також згадати і про інструментальні колективи, які виникали при хорах та носили допоміжний характер. Оркестри існували у м. Рожищі, м. Олиця, с. Жидичин.

Струнні оркестри виникали на Волині при філіях товариства з початку 20-х років. Вони формувалися поступово, об'єднуючи окремих аматорів-музик, що грали на традиційних для регіону інструментах - скрипці, балалайці, мандоліні, домбрі. Репертуар збігався переважно із хоровим - виконували музику Д. Верді, М. Левицького, М. Леонтовича, М. Лисенка та інших.

У Житомирському повіті при Андрусівському культурно-просвітньому товариству „Просвіта”, навіть було розроблено проект музичної школи І ступеня, рівної, за задумом, із іншими навчальними закладами.

На Західній Волині неабияку активність у напрямку організації українського театру виявили Луцька, Острозька та Почаївська „Просвіти”, силами яких було зіграно понад 150 вистав за роки існування філій.

У підрозділі 4.2 - „Виховна робота „Просвіти” серед дітей та молоді” - розкривається робота товариств у напрямку організації дозвілля дітей і молоді. Значних успіхів „Просвіта”досягла, налагодивши лекційну діяльність, яка мала особливу вагу у селах, де внаслідок різних обставин було складно заснувати курси чи повноцінну бібліотеку.

Лекційну діяльність Волинська „Просвіта” зуміла налагодити одразу ж після створення: протягом 1907 - 1908 рр. просвітянам вділося організувати лекції на різні теми у селах: Андріїв, Щепіїв, Забриддя та ін., загалом, більше 20 сіл. Протягом наступних двох років - у селах: Селець, Бражника, Сали, Фасова та інших населених пунктах. За період свого існування, „Просвіти” Волині охопили лекційною роботою майже усі населені пункти губернії.

Не менш вагомою була організація „Просвітами” Шевченківських свят, маніфестів, святкової ходи тощо. Адже такі масові заходи, з одного боку, дозволяли залучати велику кількість людей, влаштовувати широкі святкування, а з іншого боку, були найкращим прикладом для молоді.

Чи не найважливішим стала організація на теренах Волинської губернії українського скаутського товариства „Пласт” у 1920-х рр. Олександр Сич. Нарис з історії Пласту : [Електронний ресурс]: Розділ VII: „Пласт” на тихоплинній Волині. - Олександр-Сич-Нарис-з-історії-Пласту. Першу вдалу спробу організувати „Пласт” як секцію позашкільної та виховної роботи при „Просвіті” здійснив керівник Острозького товариства О. Дмитриченко. Після цього пластові відділи виникають і у інших філіях товариства: у Ковелі, Володимир-Волинському, Луцьку, Радивилові, Олександрії, Рівному, Клевані.

Фізичному вихованню молоді товариства починають приділяти значно більше уваги - на початку 20-х рр. спортивні секції виникають при Дубенській, Ковельській, Луцькій та Рівненській „Просвітах”. Члени секції займалися легкою атлетикою та гімнастикою, футболом. Часто влаштовувалися змагання, що мали значний успіх серед членів товариства. Проте діяльність таких гуртків виявилась нетривкою - просвітяни не змогли налагодити цю роботу і спортивні гуртки швидко розпалися.



ВИСНОВКИ

1. Проаналізуваши стан наукової розробки теми у вітчизняній та зарубіжній історіографії та відповідно до поставлених завдань, дисертантка виділила п'ять періодів, в межах яких розглянуто основну iсторiю „Просвiти”. І період: кінець ХІХ ст. - 20-ті роки ХХ ст. (1868-1920 рр.); ІІ період: 20-40-і роки ХХ ст. (коли історія „Просвiти” досліджувалася здебільшого в діаспорі та на теренах західних земель України); ІІІ період: кінець 30-50 рр. (час панування в історичній науці сталінізму); IV період: 1950-ті рр. - середина 1980-х рр. (розділений на два підперіоди: часи хрущовської „відлиги” - 1953-1964 рр. та „брежнєвський” етап - середина 1960-х - середина 1980-х pp.); V період - 1990-ті рр. ХХ ст. - початок ХХІ століття.

Дисертантка дійшла висновків, що як у зарубіжній, так і у вітчизняній історіографії є коло невивчених або малодосліджених питань з обраної теми дослідження. Встановлено, що не знайшли свого належного висвітлення важливі аспекти культурно-просвітницького руху та діяльності „Просвіти” на Волині в період з 1906 р. до 1921 р. А саме: внесок „Просвіти” Волині в розвиток шкільної освіти, видавничої справи, періодичної преси, розгортання художньої самодіяльності в масах вивчені не достатньо, наукова розробка теми тільки розпочинається. Звужено відображена виховна робота „Просвіти” серед дітей та молоді на Волині. Потребує глибшого аналізу вплив художньої самодіяльності просвітянських колективів на подальший розвиток професійного театру на теренах Волині.

Культурно-освітня діяльність „Просвіт” у зазначений період у згаданому етнополітичному регіоні ще не була об'єктом спеціального дослідження і тому потребує детальнішого вивчення та висвітлення.

В працях попередників не знайшли висвітлення проблеми пов'язані з культурно-громадською діяльністю „Просвіти” у середовищі, національних меншин, а також особливості роботи осередків товариства на території Східної Волині.

2. Досліджено, що культурно-освітнє товариство „Просвіта” зародилося в Галичині. Виникненню товариства передували три хвилі українського просвітянського руху в Галичині: перша - в останнє десятиліття ХVІІІ ст., коли був заснований Руський інститут при Львівському університеті; друга - в 10-20-ті роки ХІХ ст., коли у 1815 р. виникло перше українське просвітницьке товариство в Перемишлі; третя - в 30-ті рр., коли „Руська Трійця” розгорнула діяльність, заявивши про право великої нації на культурну й політичну незалежність. Простежено, що виникнення Волинської „Просвiти” припадає на перiод розгортання українського руху та культурного й, після 1917 року, також і державного будівництва в Україні. Доведено, що передумовами виникнення та формування „Просвіти” й просвітнього руху на Волині були суспільні та економічні умови краю на початку ХХ століття.

З'ясовано, що з 26 лютого 1907 р. Житомирська „Просвіта” стала центром просвітянського руху на Волині. Намагання просвітян об'єднати свої повітові товариства в єдину загальнокрайову Волинську „Просвіту” завершилося безрезультатно, проте процес становлення й об'єднання просвітянських організацій справляв значний вплив на пожвавлення культурно-освітнього руху на Волині у період із 1906 по 1921 роки.

3. Встановлено, що головними напрямами діяльності „Просвіти” на Волині, які складали її зміст, були: відкриття курсів ліквідації неграмотності, відкриття професійних курсів, шкіл та училищ і сприяння їх роботі; здійснення широкої культурницької діяльності (організація бібліотек, виставок, вечорів відпочинку, читань та ін.); створення аматорських театральних труп, хорових колективів, спортивних секцій; підготовка навчально-методичної літератури, підручників, посібників для відповідних національних освітніх установ; організація закладів для відпочинку дітей влітку, дошкільних закладів тощо.

Головною організаційною ланкою просвітянського руху були філії та читальні. Більшість філій містилась у приватних хатніх кімнатах просвітян. Господарська діяльність була однією із найслабших ланок роботи „Просвіти” Волині. Проаналізувавши зміст діяльності осередків товариства „Просвіта” на Волині, в системі національно-культурного будівництва, зокрема, з'ясовано, що тільки під час національно-визвольних змагань 1917-1920 рр. в Україні відбулися значні зміни в діяльності сільських „Просвіт”, які відродилися після повалення самодержавства. У цілому, наприкінці 1917 р. на території Волинської губернії функціонувало понад 60 просвітницьких осередків, майже 90 відсотків з яких знаходилися у сільській місцевості.

4. Досліджено значення переорієнтованих „червоних „Просвіт” Східної Волині для революційного радянського уряду та різновекторність первинної ідеї „Просвіти” на теренах Західної та Східної Волині. З'ясовано, що протягом 1921-1923 рр., в умовах перших років радянської влади, продовжувався процес утворення нових „Просвіт”. Визначено, що станом на 1921 р. на Волині діяло 315 товариств. Разом із тим, із 1922 р. поглибилася політика контролю і тиску держави стосовно „Просвіт”. Зрештою радянський режим став на шлях їх повної ліквідації, яка завершилася у 1923 р.

Встановлено, що протягом 1921-1922 рр. відбулося часткове згортання просвітницького руху на Волині внаслідок, з одного боку, закриття ряду осередків „Просвіти” на теренах Східної Волині та з іншого боку, через відсутність розвитку осередків на Західній Волині. Доведено, що основною метою діяльності „червоних „Просвіт” Східної Волині була не ідеологічна боротьба за національну самосвідомість, як це було у роботі товариств „Просвіта” Західної Волині, а політична пропаганда. Роль „Просвіти” у 1919 - 1922 рр. на території Східної Волині звузилась, а „Просвіта” стала ланкою ланцюга хата - читальня - Просвіта - сільський клуб (Сельбуд) у системі створення єдиного апарату Політпросвіти УРСР.

5. Визначено передумови створення „Просвіт” національних меншин на Волині, окреслено основні напрями їх роботи, звернено увагу на чітку тенденційність „Просвіт” національних меншин, притаманну українському культурно-освітньому товариству „Просвіта”. Простежено, що „Просвіти” проводили роботу з розвитку культур нацменшин, які проживали на території Волині, зокрема, євреїв, чехів, німців, росіян, поляків та інших. З'ясовано, що німецькі та чеські просвітницькі громадські організації виникали під впливом та за аналогією українського товариства „Просвіта”, а часто й не були відокремленими як, наприклад, Кутузівський волосний осередок „Селянський чесько-український культурно-просвітній кружок імені Тараса Шевченка”, „Крошенсько-чеська „Просвіта”, Кутузівська Культурна Ліга єврейської культурно-просвітньої організації, культурно-просвітнє товариство „Просвіта” Червинської єврейської общини, Андрусівська єврейська „Культурна Ліга „Просвіта”, Троянівська повітова єврейська „Просвіта”, Літературно-драматичний кружок Жулинської трудящої молоді імені І.Л. Перша та інші.