Духовне життя населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)

У східних урбанізованих областях республіки був значний відсоток неукраїнського населення. У містах переважала вікова категорія, яка народилась вже після 1917 р., в середовищі якої відбувалось розмивання патріархальних традицій.

З інкорпорацією Західної України у складі УРСР з'явилось населення з психологією власника, усталеними релігійними традиціями, відмінним менталітетом. Втілення радянської моделі на приєднаних землях Західної України супроводжувалось активним нівелюванням усіх особливостей укладу життя, що значно змінило статус соціальних, національних, конфесійних прошарків населення.

В ідеології та практики радянського буття обґрунтовувалась та втілювалася соціальна структура, побудована на принципу нерівнозначності класів. Класово-економічні відмінності соціально-політично легітимувались, внаслідок чого орієнтація на трудящих стала основою суспільно-політичної стратегії. У радянському суспільстві провідна роль робочого класу визначала пріоритетними і його цінності. З часів Російської імперії позитивно змінилось його світосприйняття, освітній і культурний рівень, добробут. Разом з тим, робочий клас перетворився не на власника засобів виробництва, а на своєрідний ідеолого-герменевтичний політичний феномен.

Місце селянства та інтелігенції у радянських реаліях визначалось ознакою вторинності, що робило їх найуразливішими перед гоніннями та репресіями. Існування усіх інших категорій населення: партійно-державна та господарча номенклатура, маргінальні шари (духівництво, в'язні ГУЛАГу), яке суперечило доктринальному баченню розвитку суспільства, ігнорувалося.

Соціалізація більшості радянських громадян відбувалась у нестабільні періоди розвитку суспільства, коли ціннісні орієнтації особистості, її соціальна поведінка змінювались під тиском обставин, що яскраво проявилося під час подій Великої Вітчизняної війни, коли соціальна стратифікація суспільства перетерпіла значних змін, як у кількісному так і у якісному плані.

Напередодні війни матеріальне життя населення України залишало бажати кращого, що створювало атмосферу незадоволення, невпевненості у майбутньому, підривало довіру та лояльність до влади. Але пропагуючи матеріалістичну теорію, радянська влада докладала усі зусилля, щоб перетворити важке буденне життя радянської людини на примару, виправдати труднощі об'єктивними причинами, переконати у їх тимчасовості, пообіцяти прекрасне найближче майбутнє. Само по собі прагнення до матеріального добробуту було важливим стимулом втягнення мас у соціалістичне будівництво. Але, соціалістична культура не визнавала матеріальний добробут як універсальну мету людського життя. Забезпечення духовних потреб було спрямовано на створення «декорації» матеріального добробуту, демонстрації переваги радянського способу життя, відволікання від загальних потреб. Можна стверджувати, що тут влада досягла певних успіхів, але усе ж таки не змогла повністю витіснити, наприклад, такі духовні потреби, як релігійні.

Важливою соціальною характеристикою українського народу були його ментальні якості: антеїзм, примат емоційності над раціональністю, почуттів над інтелектом (кордоцентризм); соціальний фаталізм, амбівалентність внутрішнього світу, егалітаризм. У післяжовтневий період у розвитку українського народу формувався новий своєрідний менталітет «радянської людини». Під час війни такі ментальні риси українців, як пасивність, конформізм, індивідуалізм не могли забезпечити навіть елементарного виживання. Єдиним виходом стало звільнення від окупації, боротьба проти ворога. За таких умов затребуваними стали притаманні українцям глибоке почуття любові до своєї домівки, родини, культури і готовність йти на будь-які жертви заради захисту цих цінностей.

Зовнішній вимір духовного життя радянської людини насаджувався владою за допомогою засад, засобів і механізмів радянської ідеології. Найважливішою складовою формування картини світу радянської людини, на якій тримались фактично усі її міфологеми було устремління у майбутнє, яке набуло статусу політично значимої мети і стало мотивом масової поведінки і змістом суспільних настроїв.

Українське суспільство, зважаючи на його кількісні та якісні соціальні характеристики, становило певну небезпеку в духовному аспекті для радянської держави. Тому, ідеолого-герменевтичний світ, створюваний радянською владою для українського населення, являв собою гнучку ідеологію «батога та пряника»: поступки національним почуттям, використання мовної політику, заохочення інтелігенції, створення історичних міфів поєднувались з репресивними заходами.

Завдяки маніпуляції свідомості радянська влада домоглась створення у більшості радянських людей відчуття соціального комфорту. Насаджені в суспільстві легітимно-затверджені цінності здійснювали глибокий паралізуючий плив на людину. Але, реалії життя суттєво відрізнялись від їх ідеолого-герменевтичної інтерпретації, тому духовна комфортність, а отже і духовна безпека держави, тримались на доволі ефемерних засадах. Будь-які кардинальні зрушення світу матеріального і духовного тягли за собою руйнування усіх ідеологічних настанов влади, що яскраво проявилось під час Другої світової війни.

Під час Великої Вітчизняної війни, вдало використовуючи у своїй пропаганді зміни настроїв та почуттів населення, притаманний людині патріотизм, здатність до самопожертви, ненависть до ворога, радянська пропаганда вміло маніпулювала цими почуттями, тим більш що цілі і влади, і народу в цій війни фактично співпали. Патріотичні почуття стали одним з вирішальних чинників підтримки морально-психологічного стану в країні. Істотну роль в цьому зіграло корегування офіційних ідеологічних формул, які змістили акценти з ідеї класової боротьби на національно-державну єдність у протистоянні агресору. Важливим результатом патріотизації радянської пропаганди, стала також дифузія певної частини радянських цінностей: інтернаціоналізму, класової свідомості, відмови від минулого тощо.

Під час війни українське населення опинилось під впливом зовсім іншої - нацистської ідеології, яка стала потужним зовнішнім чинником духовного життя населення України часів окупації. Ідеологічні засади здійснення нацистської політики, підкорені загальній меті - перетворення багатої на ресурси республіки на колонію, а її населення - на робочу силу, визначали вплив на духовне життя народу України. Але, нацистська влада не могла дати радянській людині надію на краще майбутнє, адже вона його просто не планувала, а через цинічне, зверхнє ставлення до українського населення вважала недоцільним докладати зайвих зусиль щодо його привернення на свій бік досконалішими методами, ніж пропаганда та агітація.

Невизнання інших форм мислення та життєвого укладу українського народу, недооцінка його моральної сили та національної життєвої волі, неуважне ставлення до духовних елементів, які були внесені у його життя пануванням радянської влади призвели до того, що він внутрішньо «відвернувся» від нової влади. Саме неприйнятна модель духовного життя, запропонована нацистами українському народу, стала однією з головних причин поразки нацистів під час Великої Вітчизняної війни.

Внутрішній вимір духовного життя радянської людини був своєрідним відображенням матеріального буття та інтеріоризацією зовнішнього ідеолого-герменевтичного світу.

Невід'ємною частиною духовного життя радянської людини, зокрема українців з їх специфічним ментальним лінгвоцентризмом, були мова та мовний дискурс. В умовах тоталіризації усіх сфер суспільного життя превалювала ентократична мова радянського політичного дискурсу. Акратичність мови народу яскраво проявилася в умовах війни, що свідчило про певне розкріпачення свідомості радянської людини.

Під час війни мова та мовний дискурс використовувались і радянською, і окупаційною владами і як чинник національної свідомості, і як політичний дискурс. Але, мета була різною. Нацисти намагались за допомогою української мови відокремити український народ від російського для полегшення його підкорення, а радянська влада, активно використовуючи українську мову і дискурс мови, мобілізувати на боротьбу з ворогом.

Своєрідним духовним зрізом буття народу є його фольклор. За часів радянської влади, в умовах протистояння певних соціальних і національних груп політичній системі, фольклор набув характеру так званого низового дисидентства, інакомислення. Народний фольклор часів війни, як правило, не був опозиційним до влади і держави. Зразки народної творчості як для нацистів, так і для радянської влади, були показниками ступеня лояльності.

Духовне життя людини інтеріоризується і через сміхову культуру. Крім того гумор та сміх були однією зі стратегій виживання під час війни.

В екстремальних умовах війни гумор та сміх, як у вигляді народної, так і офіційної культури, виконували різноманітні функції - захисну, понижуючу, компенсаторну. Впливаючи як на фізіологічному, так і на психологічному рівні, вони стали одним з найважливіших засобів не просто вижити, але й зберегти себе як індивідуума у найтяжчих випробуваннях. А головне - сміх та гумор стали одним з потужних чинників мобілізації духовних сил народу у його боротьбі з ворогом.

Релігія та релігійна свідомість радянських громадян стали важливим чинником політики двох тоталітарних режимів, а самі віруючі, будучи одночасно і об'єктом, і суб'єктом цієї політики, так чи інакше впливали на неї повсякденними практиками.

Під час Другої світової війни віруюче населення стало заручником амбіційних планів радянського та нацистського режимів, які, переслідуючи власні прагматичні цілі, використовували релігійну свідомість значної кількості населення за допомогою доволі схожих засобів та механізмів.

Антирелігійна політика радянської влади, незважаючи на перспективу «безбожної» держави, залежала від конкретної політичної ситуації і представляла собою практику маніпулювання релігійною свідомістю віруючих в інтересах радянської влади. Змінивши прийоми пропагандистської діяльності з прямих наказів, коли з використанням пропагандистської знаково-символічної системи «аудиторія» спонукалась на боротьбу проти релігії, на апеляцію до позитивних - патріотичних символів віри, радянська влада вміло використала мобілізаційні механізми релігії. Конфесії перетворились на потужний ресурс у досягненні перемоги над Німеччиною, інструментом формування позитивного образу СРСР за його межами та соціальної адаптації населення нових територій.

Нацистська влада також активно маніпулювала свідомістю віруючих у досягненні своїх політичних цілей з метою умиротворення, а згодом і підкорення місцевого населення. Але, якщо радянська влада за допомогою релігійного чинника намагалась згуртувати суспільство, то нацистська переслідувала цілком зворотну мету. Цинічний прагматизм нацистської релігійної політики відштовхнув від окупантів віруючих України та наповнив релігійні почуття населення патріотичним змістом.

Релігія була потужним чинником духовного життя українського народу. Антирелігійні кампанії радянської держави виявились неспроможними витіснити релігійну свідомість атеїзмом. З початком Великої Вітчизняної війни релігійний чинник перетворився, в залежності від різних регіонів України, на потужну складову національної боротьби, стратегії виживання, патріотичної діяльності.

Катаклізми Великої Вітчизняної війни викликали не тільки значне підвищення та поглиблення релігійності серед народу, але й суттєві свідомісні зміни. Пропагована державою ідеологія останніх років війни була повністю побудована на «святій вірі» у Перемогу, а усвідомлення себе переможцями у справедливій війні поєднувалось у людей з прагнення до розбудови справедливого, «божого» світу.

Таким чином, духовне життя населення України під час Другої світової війни характеризувалось переважаючим зовнішнім чинником впливу іделого-герменевтичного світу та проявлялось в усіх аспектах його інтеріоризації. Визначальною його складовою була віра та надія у найкраще майбутнє, що певною мірою об'єднувало різноманітні соціальні та етноконфесійні групи. Екстремальні умови війни значною мірою вплинули на духовну згуртованість населення України, одночасно сприяли підвищенню рівня його національної та громадянської ідентифікації.

Вивчення такого соцікультурного феномену, як духовне життя населення України за умов Другої світової війни, дає підстави сформулювати рекомендації, увага до яких сприятиме виробленню концептуальних засад політики у сфері духовної безпеки, як складової безпеки національної.

Публікації

І. Монографії

1. Грідіна І.М. Духовне життя населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.) / І.М.Грідіна. Донецьк: ДонНУ, 2010. 419 с.

Рецензія:

Стяжкіна О.В. Духовне життя українського населення в роки Другої світової війни як чинник переможної вітальності народу. Рецензія на монографію І.М. Грідіної «Духовне життя населення України у роки Другої світової війни (1939-1945): Монографія. Донецьк: ДонНУ, 2010. 419 с.» / О.В.Стяжкіна // Історичні та політологічні дослідження. Наук. журнал / Головн. ред. П.В.Добров. 2010. №1-2 (43-44). С. 327-331.

Михайлюк В.П. Вічні цінності крізь призму переломного моменту. Рецензія на монографію І.М. Грідіної «Духовне життя населення України у роки Другої світової війни (1939-1945): Монографія. Донецьк: ДонНУ, 2010. 419 с.» / В.П.Михайлюк // Історичні записки: Зб. Наукових праць. Вип. 27. Ч.2 / Головн. ред. В.П.Михайлюк. 2010. С. 170-173.

2. Грідіна І.М. Православні віруючі України під час Другої світової війни / І.М.Грідіна. Донецьк: Юго-Восток, 2006. 222 с.

ІІ. Статті у фахових виданнях

3. Грідіна І.М. Православна церква в Україні напередодні Великої Вітчизняної війни / І.М.Грідіна // Вісник Донецького університету. Серія „Б”. Гуманітарні науки / Головн. ред. В.П.Шевченко. Донецьк: Вид. ДонНУ, 2002. Вип.7. С. 25-34.

4. Грідіна І.М. Міжнаціональні та міжетнічні відносини України та Росії / І.М.Грідіна // Історичні і політологічні дослідження. Наук. журнал / Головн. ред. П.В.Добров. Донецьк, 2003. 1(13). С. 36-41.

5.Грідіна І.М. Релігійна політика Сталіна під час Другої світової війни / І.М.Грідіна // Історичні та політологічні дослідження. Наук. журнал / Головн. ред. П.В.Добров. Донецьк: Вид. ДонНУ. 2005. №1(23). С. 141-151.

6. Грідіна І.М. Православна Церква в Західній Україні напередодні Другої світової війни / І.М.Грідіна // Україна Соборна: Зб. наук. статей / В.М.Литвин, В.А.Смолій. К., 2005. Вип. ІІ. Ч.ІІ. С. 356-363.

7. Грідіна І.М. До питання розповсюдження релігійності серед населення України напередодні Другої світової війни / І.М.Грідіна // Історичні і політологічні дослідження. Наук. журнал / Головн. ред. П.В.Добров. Донецьк: ДонНУ, 2007. № 1/2(31/32). С. 125-131.

8. Грідіна І.М. Вплив нацистської пропаганди на духовне життя населення України / І.М.Грідіна // Укр.іст.журн / Головн. ред. В.А.Смолій. 2009. № 3. С. 123-132.

9. Грідіна І.М. Образ війни очима дітей / І.М.Грідіна // Нові сторінки історії Донбасу. Зб. статей / Головн. ред. З.Г.Лихолобова. Донецьк, 2009. Кн. 17/18. С. 263-273.

10. Грідіна І.М. Менталітет як чинник духовного життя українського народу в роки Другої світової війни / І.М.Грідіна // Вісник Донецького національного університету. Серія Б. Гуманітарні науки / Головн. ред. В.П.Шевченко. Донецьк: ДонНУ. 2009. № 1. С. 157-163.

11. Грідіна І.М. Радянська пропаганда та агітація як чинник духовного життя населення України під час Другої світової війни / І.М.Грідіна // Історичні та політологічні дослідження. Наук. журнал / Головн. ред. П.В.Добров. 2008. №3-4 (39-40). С. 97-107.

12. Грідіна І.М. Духовне життя українського народу 1939-1945 рр.: теоретико-методологічні засади історичного дослідження / І.М.Грідіна // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т.115. Вип.102. Історичні науки / Голова ред. колегії П.М.Тригуб. Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. С. 41-45.

13. Грідіна І.М. Мова та дискурс мови як складові духовного життя українського народу в роки Другої світової війни / І.М.Грідіна // Історичні записки: Зб. наукових праць. Вип. 22 / Головн. ред. В.П.Михайлюк. Луганськ, 2009. С. 88-96.

14. Грідіна І.М. Духовно-моральна безпека СРСР на початку Другої світової війни / І.М.Грідіна // Гілея. Науковий вісник. Зб. наукових праць / Головн. ред. В.М.Вашкевич. К., 2009. Вип.29. С. 75-82.

15. Грідіна І.М. Метаморфози антирелігійної пропаганди радянської влади в Україні під час Другої світової війни / І.М.Грідіна // Наука. Релігія. Суспільство / Головн. ред. А.І.Шевченко. 2009. № 4. С. 74-80.

16. Грідіна І.М. Чинники патріотизму українського народу в роки Великої Вітчизняної війни // І.М.Грідіна // Історичні та політологічні дослідження. Наук. журнал / Головн. ред. П.В.Добров. 2009. №1 (41). С. 16-21.

17. Грідіна І.М. Друга світова війна у народному фольклорі / І.М.Грідіна // Історичні та політологічні дослідження. Наук. журнал / Головн. ред. П.В.Добров. 2009. №2 (42). С. 128-134.

18. Грідіна І.М. Зображальні джерела в дослідженні духовного життя населення України в роки Другої світової війни / І.М.Грідіна // Гілея. Науковий вісник. Зб. наукових праць / Головн. ред. В.М.Вашкевич.- К., 2010. Вип.34. С. 135-144.

19. Грідіна І.М. Їжа матеріальна та духовна: задоволення матеріальних та духовних потреб напередодні та на початку Другої світової війни / І.М.Грідіна // Історичні записки: Збірник наукових праць. Вип. 27. Ч.1 / Головн. ред. В.П.Михайлюк. Луганськ, 2010. С. 44-51.

20. Грідіна І.М. Гумор та сміх в екстремальних умовах Великої Вітчизняної війни / І.М.Грідіна // Вісник Донецького національного університету. Серія Б. Гуманітарні науки / Головн. ред. В.П.Шевченко. Донецьк: ДонНУ. 2009. №.2. С. 225-229.

21. Грідіна І.М. Політичний гумор на сторінках окупаційної преси Донбасу / І.М.Грідіна // Нові сторінки історії Донбасу. Зб. статей. Кн. 18/19 / Головн. ред. З.Г.Лихолобова. Донецьк, 2010. С. 61-70.

22. Грідіна І.М. Духовне життя населення України в роки Другої світової війни: до історіографії дослідження // Історичні та політологічні дослідження. Науковий журнал. Головн. ред. П.В.Добров. 2010. №1-2 (43-44). С. 26-41.

ІІІ. Публікації, які додатково відображають результати дослідження

23. Гридина И.Н.. Православные верующие Украины в годы Великой Отечественной войны // И.Н.Гридина, П.В.Добров // Мы Победу приближали как могли. Мат.межд. научн. конф., посвященной Великой Отечественной войне. Москва, 18-19 апреля 2003 г. Смоленськ, 2003. С. 185-189.

24. Грідіна І.М. Два звернення до народу / І.М.Грідіна // Ратный подвиг за веру и Отечеству: Материалы межд. научно-практич. конф., посвященной 625-летию Куликовской битвы и 60-летию победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг. Донецк, 2005. С. 27-30.

25. Грідіна І.М. Духовна безпека держави: історичний досвід Другої світової війни / І.М.Грідіна // Державотворчі процеси і соціально-економічні моделі розвитку України на сучасному етапі: Зб. наук. статей: У 2-х т. Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2007. Т.2. С. 48-52.

26. Грідіна І.М. Духовне виховання молоді: історичний досвід Другої світової війни / І.М.Грідіна // Молодежь и государство: Материалы VI междуна-родной научно-практической конференции, г. Святогорск, Донецкая обл. 24-26 октября 2008 г. Донецк: Новый мир, 2008. С. 93-95.

27. Гридина И.Н. Изучение духовной жизни гражданского населения Украины в годы Второй мировой войны / И.Н.Гридина // Динамика научных исследований - 2008: Материалы IV межд. научно-практ. конференции. София: БылГРАД-БГ, 2008. Т.17. С. 82-83.

28. Грідіна І.М. Духовні цінності українського народу в роки Другої світової війни: до методології дослідження / І.М.Грідіна // Грані історії: Зб. наукових праць, присвячений ювілею В.М.Докашенка. Горлівка: Вид-во ГДПІМ, 2008. С. 184-193.

29. Грідіна І.М. Чинники духовного життя населення України в роки Другої світової війни / І.М.Грідіна // Матеріали наукової конф. проф.-викл. складу, наук. спів-в і аспірантів ДонНУ за підсумками науково-дослідної роботи за період 2007-2008 рр. (Донецьк, 6 квітня - 14 травня 2009 р.). Т.2. Суспільно-гуманітарні науки / Під ред. В.П. Шевченка, С.В.Беспалової. Донецьк: Цифрова тип., 2009. С. 204-205.

30. Грідіна І.М. Діяльність органів міліції Донбасу щодо ліквідації безпритульності і бездоглядності у 1943-1953 рр. / І.М.Грідіна, Н.М.Касьянова // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. 2008. № 2. С. 229-235.

31. Гридина И.Н. Патриотизм украинского народа в войне против фашист-ской Германии: современные подходы и интерпретации / И.Н.Гридина // Материалы Третьей Международной научно-практическая конференция «Уроки истории. Вторая мировая война и история России и мира ХХ-ХХІ веков». СПб., 2009. С. 81-82.

32. Гридина И.Н. Смеховая культура как способ выживания в годы Великой Отечественной войны / И.Н.Гридина // Великая Отечественная война в пространстве исторической памяти российского общества: Материалы Международной научной конференции (28-29 апреля 2010 г., Ростов-на-Дону - Таганрог) / Отв. Ред. Акад. Г.Г.Матишов. Ростов-на-Дону: Изд-во ЮНЦ РАН, 2010. С. 404-409.

33. Грідіна І.М. Пропагандистська робота партизанських загонів України // Грідіна І.М., Добров П.В. Історичні та політологічні дослідження. 2010. №1-2 (43-44). С. 146-151.

АНОТАЦІЯ

Грідіна І.М. Духовне життя населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2010.

Дослідження присвячено духовній складовій повсякденного життя цивільного населення України за умов Другої світової війни, яке здійснено у двох взаємопов'язаних вимірах: внутрішньому та зовнішньому.

Визначаються чинники еволюції та з'ясовується сутність духовного життя цивільного населення; оцінюються впливи радянської та нацистської ідеологій на духовно-ціннісні орієнтації українського народу. В дослідженні реконструйовано внутрішній вимір духовного життя цивільного населення через фольклор та сміхову культуру; визначено роль релігійної свідомості та виявлено духовні стратегії виживання людей під час екстремальних умов війни.

Ключові слова: духовне життя, цивільне населення, Друга світова війна, Велика Вітчизняна війна, матеріальні та духовні потреби, духовні цінності, менталітет, пропаганда, радянська влада, нацистська влада, мова, мовний дискурс, фольклор, гумор, сміх, сміхова культура, релігійна свідомість, віруючі.

АННОТАЦИЯ

Гридина И.Н. Духовная жизнь населения Украины в годы Второй мировой войны (1939-1945 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Донецкий национальный университет.

В диссертационном исследовании на основе широкого круга разнообразных за типами и видами источников, привлечением междисциплинарных подходов и методов, в новом концептуальном ракурсе реконструирована духовная жизнь гражданского населения Украины в условиях Второй мировой войны.

Поднимается круг вопросов, тесно связанных как с коллективной (массовой), так и с индивидуальной (личностной) характеристикой непосредственных участников исторических событий с учетом всего комплекса геополитических, экономических, социально-политических, идеологических и национальных факторов влияния.

Духовная составляющая жизни населения Украины рассматривается как та сфера жизни, в которой объективная, надиндивидуальная реальность трансформируется в реальность индивидуальную, присущую каждому человеку. При это духовная жизнь человека изучается в двух взаимосвязанных измерениях: внутреннем и внешнем. Первый разворачивается в имманентном идеальном пространстве и времени (картина мира). Второй представляет собой идеолого-герменевтический мир, который в исследовании представляет собой социалистическо-коммунистическую/нацистскую интерпретацию бытовой онтологической реальности.

В разнообразных измерениях автором проанализированы демографические, социальные и этноконфессиональные характеристики населения Украины перед Второй мировой войной, что дало возможность выявить объективные и субъективные факторы формирования моделей мира разных категорий населения.

Установлены взаимосвязи между уровнями удовлетворения материальных и духовных потребностей населения, их влияние на настроения, идеи, мысли, чувства, которые господствовали в республике по поводу материальных, социальных, политических, идеологических проблем.

Введено в оборот такое понятие, как духовная безопасность в стране, проанализирован ее уровень перед и в начале Второй мировой войны, место в ней духовной составляющей населения Украины.

Изучены так называемые «советская» и «нацистская» модели организации духовной жизни населения Украины, выявлены теоретические основы, механизмы и инструменты манипуляции сознанием населения.

Внутреннее измерение духовной жизни населения Украины представлено в контексте его дискурсных проявлений, фольклора, смеховой культуры. Использование междисциплинарных подходов исследования (социолингвистика, социология, культурная антропология) и привлечение широкого круга источников позволило представить достаточно оригинальную концепцию реконструкции картины мира рядового гражданина Украины, ее эволюции на разных этапах Второй мировой войны. Изучается роль фольклора и смеховой культуры в создании защитных механизмов народа против манипуляций сознанием со стороны советской и нацистской власти.

Религиозное сознание рассматривается с точки зрения надсоциального, надгосударственного фактора духовной жизни населения Украины. Использование его в политике советской и нацистской власти носило прагматический характер, но разные цели, что обусловило именно патриотическую позицию большинства верующих Украины в годы войны.

Ключевые слова: духовная жизнь, Вторая мировая война, гражданское население, материальные и духовные потребности, менталитет, духовные ценности, пропаганда, советская власть, нацистская власть, язык, дискурс, фольклор, юмор, смех, смеховая культура, религиозное сознание, верующие.

SUMMARY

Gridina I.N. Spiritual life of Ukrainian people in the period of the Second World War (1939-1945). - Manuscript.

Dissertation in order to receive the doctor's degree in History by the specialty 07.00.01- History of Ukraine. - Donetsk National University. - Donetsk, 2010.

This research is devoted to the spiritual component of everyday life of civil population of Ukraine in the period of the Second World War, which is done in the two interconnected dimensions: internal and external.

The factors of evolution are determined and the entity of spiritual life of civil population is clarified, the influence of Soviet and Nazi ideologies to the inner values of Ukrainian's orientations is estimated. In the research the inner dimension of spiritual life of civil population is reconstructed, through the folklore and funny culture; the role of religious consciousness is determined and spiritual strategies of survival of people in the time of extreme conditions of war are manifested.

Key words: spiritual life, civil population, the Second World War, material and spiritual needs, spiritual values, mentality, propaganda, Soviet authority, Nazi authority, language, folklore, humor, laughter, funny culture, religious consciousness, the religious.

Размещено на Allbest.ru