Державна політика у сфері боротьби з кримінальною злочинністю на півдні України в 1921-1928 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

УДК 94(477.7):32 "1921-1928"

07.00.01 - Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Державна політика у сфері боротьби з кримінальною злочинністю на півдні України в 1921-1928 рр.

Сливенко В'ячеслав Альбертович

Дніпропетровськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі російської історії Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Іваненко Валентин Васильович, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, проректор з науково-педагогічної роботи, завідувач кафедри російської історії

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Бут Олександр Микитович, Донецький національний університет, професор кафедри історії слов'ян

кандидат історичних наук, доцент Іщенко Ігор Васильович, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, доцент кафедри політології

Захист відбудеться "09" червня 2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1, Палац студентів ДНУ, ауд. 30.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49010, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий "06" травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

Анотації

Сливенко В.А. Державна політика у сфері боротьби з кримінальною злочинністю на Півдні України в 1921-1928 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. - Дніпропетровськ, 2010.

Дисертація є комплексним дослідженням історичного досвіду формування та здійснення державної політики у сфері боротьби з кримінальною злочинністю на Півдні України в 1921-1928 рр. На основі широкої джерельної бази ґрунтовно досліджено структуру і динаміку кримінальної злочинності з урахуванням регіональної специфіки та особливостей перехідного історичного періоду до нового державного та суспільного ладу. Досліджені нові форми злочинних проявів у цей час та визначено їх питому вагу серед інших видів злочинів. Системно розкрито напрями, форми та методи роботи надзвичайних органів влади та правоохоронних структур щодо протидії зростанню криміналітету, а також характер відносин та взаємодії між ними. Узагальнено позитивний і негативний досвід боротьби зі злочинністю на Півдні республіки упродовж 1920-х рр., який може стати цінним вихідним матеріалом для конкретизації механізму діяльності прокуратури, міліції, СБУ в нинішніх умовах та організації їх ефективного наступу на подібні рецидиви нашого життя.

Ключові слова: кримінальна злочинність, правоохоронні органи, законодавство, регіон, протидія, опір, повстанський рух, державна політика, Південь України. історичний кримінальний злочинність

Сливенко В.А. Государственная политика в сфере борьбы с уголовной преступностью на Юге Украины в 1921-1928 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара. - Днепропетровск, 2010.

Диссертация является комплексным исследованием исторического опыта формирования и осуществления государственной политики в сфере борьбы с уголовной преступностью на Юге Украины в 1921-1928 гг.

На основе широкой источниковой базы изучена структура и динамика уголовной преступности с учетом региональной специфики и особенностей переходного исторического периода к новому государственному и общественному строю. Исследованы новые формы преступных проявлений того времени и определен их удельный вес среди других видов преступлений. Системно раскрыты направления, формы и методы борьбы чрезвычайных органов власти и правоохранительных структур с ростом преступности, а также характер взаимоотношений и взаимодействия между ними. Обобщён позитивный и негативный опыт борьбы с преступностью на Юге республики в 1920-х гг., который может стать ценным исходным материалом для конкретизации механизма деятельности прокуратуры, милиции, СБУ в нынешних условиях и организации их эффективного наступления на подобные рецидивы нашей жизни.

Ключевые слова: уголовная преступность, правоохранительные органы, законодательство, регион, противодействие, сопротивление, повстанческое движение, государственная политика, Юг Украины.

Slivenko V.A. Public policy in the sphere of fighting against criminality in the Southern Ukraine in 1921-1928. - Manuscript.

The dissertation aiming at obtaining the scientific degree of candidate of historical science, speciality 07.00.01 - The History of Ukraine. Dnepropetrovsk National University by Oles Gonchar. - Dnepropetrovsk, 2010.

Dissertation is the complex research of the historical experience of forming and realization public policy in the sphere of fighting with the criminality in the Southern Ukraine in 1921-1928. Dissertation is a complex research of historical experience of forming and realization of public policy in the sphere of fighting against criminality in the Southern Ukraine in 1921-1928. The structure and dynamics of criminality were thoroughly investigated on basis of wide variety of sources. The researcher took into a regional specific and features of transitional historical period to a new state and social order. The new forms of criminal manifestations during this period were investigated. The directions, forms and methods of working extraordinary authority and law-enforcement structures in the sphere of counteraction to growth of criminality, their relations and interactions were systematically explored. Positive and negative experience of fighting against criminality in the south of republic during 1920th was generalized. It can become a valuable source material for concrete definition of mechanism of working the Office of Public Prosecutor, police, security in modern life, and it can help in organizing an effective offensive on similar second offenses of our life.

The key words are: criminality, law-enforcement structures, legislation, region, counteraction, resistance, insurgent movement, public policy, the Southern Ukraine.

Загальна характеристика роботи

Актуальність наукового дослідження обумовлена тим, що кримінальна злочинність сьогодення стає все більш впливовим чинником суспільного життя, підриваючи певним чином основи державного устрою і громадянської злагоди в країні. І, хоч боротьба зі злочинністю визначається як пріоритетний напрям сучасної державної політики в Україні, за роки незалежності докорінних змін у цій площині нашого повсякденного життя, на жаль, не сталося. Залишається високим рівень організованості злочинного середовища, удосконалюються форми і засоби злочинної діяльності. У багатьох регіонах, особливо у промислових центрах, як найбільш вражених безробіттям, не відчувається зрушень щодо забезпечення максимально повного розкриття злочинів. Реальну соціальну небезпеку становить економічна злочинність. Не відповідає складності ситуації та вимогам часу система організації профілактики правопорушень і злочинів, пов'язаних, насамперед, із пияцтвом, наркоманією, підлітковою та рецидивною злочинністю, недостатньо долучаються до цієї роботи громадські організації. На наш погляд, аналіз вирішення даної проблеми в УСРР за часів непу міг би допомогти українським правоохоронцям більш ефективно вести наступ на злочинність в сучасних умовах, з урахуванням схожості тогочасної та нинішньої криміногенної ситуації в Україні.

Між тим, незважаючи на цілком очевидну науково-пізнавальну актуальність теми як галузі вітчизняної соціальної історії, досліджена вона в хронологічних межах 1920-х років певною мірою лише на прикладі окремих регіонів України, таких, приміром, як Донбас, Крим. Ряд аспектів здійснення державної політики, зокрема правоохоронна діяльність надзвичайних органів влади, удосконалення механізму боротьби з криміналітетом в кризові періоди взагалі не знайшли предметного висвітлення. Схематично або фрагментарно відображено зародження правоохоронних органів, потребує уточнень динаміка злочинності та ін. питання. Деякі дослідники торкалися ролі міліції у боротьбі з цим явищем. Однак наявні праці нерідко страждають ідеологічними нашаруваннями, надмірною політизацією окремих питань, обмеженістю джерельної бази. До того ж, в них майже не простежується специфіка південного регіону України, який зазнав чи не найбільшої скрути у досліджуваний період. Проблема боротьби зі злочинністю тут не втрачала своєї гостроти протягом усього періоду непу, що також вплинуло на вибір об'єкта та предмета дослідження.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в контексті держбюджетної науково-дослідницької теми кафедри російської історії Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара № 1-060-03: "Теоретико-методологічні та прикладні проблеми державної регіональної політики (на матеріалах Степової України ХVІІІ - поч. ХХІ ст.)" (номер державної реєстрації 0109 U 000136).

Об'єктом дослідження є соціально-політичні процеси у південному регіоні України в роки непу (1921-1928 рр.).

Предметом дослідження є сутність, особливості та наслідки державної політики у сфері боротьби з кримінальною злочинністю в означений період.

Хронологічні межі дисертації - 1921-1928 рр. - охоплюють період нової економічної політики, коли після Х з'їзду РКП(б) розпочалася нова смуга вітчизняної історії, яка зазвичай асоціюється з поступовою відмовою від насильницьких методів управління економікою й застосуванням в обмеженому обсязі ринкових механізмів. Нижня межа пов'язана зі спалахом злочинності внаслідок смерчоподібних суспільних потрясінь, які прокотилися країною у 1917-1920 рр., повстанським рухом, чинниками голоду (1921-1923 рр.), діями надзвичайних інститутів влади та початком формування правоохоронних органів. Кінцевий рубіж дослідження обумовлений досягненням певних позитивних тенденцій у боротьбі з криміналітетом й проголошенням тези про загострення класової боротьби, що дістало найбільш рельєфне втілення в масових політичних репресіях.

Територіальні рамки дослідження обмежені Півднем України. З 1922 р. в Україні розпочалася адміністративно-територіальна реформа, після закінчення якої у 1925 р. на цій території існувало 10 округів (Одеський, Миколаївський, Першотравенський, Криворізький, Херсонський, Катеринославський, Запорізький, Мелітопольський, Бердянський, Павлоградський). З дослідження вилучено Крим, який в ті роки перебував у статусі автономної республіки у складі РСФРР. Дані суб'єкти адміністративного управління (спочатку 4 південних губернії - Одеська, Миколаївська, Катеринославська, Запорізька, а згодом вказані 10 округів) за своїми природно-географічними, історичними, господарчими та соціокультурними особливостями фактично складали єдине ціле - так званий Степ. Загалом площа регіону становила близько 40 % території УСРР, а кількість населення - майже 35 %.

Мета дисертаційної роботи - комплексне дослідження радянської державної політики у сфері боротьби з кримінальною злочинністю та особливостей її реалізації на Півдні України в умовах трансформаційних процесів перехідного історичного періоду 1921-1928 рр.

Для досягнення мети були визначені такі дослідницькі завдання:

· охарактеризувати стан наукової розробки проблеми, джерельну базу та методологічні засади дослідження;

· проаналізувати еволюцію криміногенної ситуації на Півдні України у 1921-1928 рр., причини, структуру, динаміку та специфічні риси злочинності в регіоні;

· виявити і обґрунтувати соціально-демографічні тенденції зростання криміналітету;

· простежити вплив злочинності на повсякденне життя краю;

· висвітлити процес створення правоохоронних органів у добу непу;

· показати мотивацію та умови формування нормативно-правового підґрунтя наступу на злочинність;

· розкрити механізми, ефективність і основні наслідки боротьби зі злочинністю в регіоні.

Методологічну основу дослідження склали принципи історизму, багатофакторності та всебічності пізнання, об'єктивності, які дозволяють з належною повнотою реконструювати тогочасні процеси й забезпечити вірогідність результатів дослідження. Складність і багатогранність теми передбачає реалізацію зазначених принципів шляхом використання комплексу загальнонаукових (діалектичного, історичного, логічного, системно-структурного, порівняльного, типологічного) і спеціально-історичних методів (історико-порівняльного, історико-генетичного, проблемно-хронологічного та періодизації). Поєднання вказаних принципів і методів під час опрацювання теми дозволило сформувати комплексне і повне уявлення про об'єкт та всебічно розглянути предмет дослідження, а отже, й розв'язати поставлені в ньому наукові завдання.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є однією з перших у вітчизняній історіографії узагальнюючих праць такого роду, виконаних за матеріалами Південної України непівської доби. При цьому:

· на основі досягнень історичної науки і з залученням нових фактів та матеріалів вперше на дисертаційному рівні здійснена спроба комплексно дослідити процес становлення та реалізації державної політики у сфері боротьби з кримінальною злочинністю в одному з найбільших регіонів України в 1921-1928 рр.;

· докладно проаналізовано структуру і динаміку кримінальної злочинності щодо кожного з чотирьох окреслених етапів з урахуванням регіональної специфіки та особливостей перехідного історичного періоду до нового державного і суспільного ладу;

· виявлено і обґрунтовано, що протягом непу зростання рівня злочинності в краї спостерігалося двічі - у 1921-1923 рр. та 1926-1927 рр.;

· встановлено і охарактеризовано нові форми злочинних проявів в цей час та визначено їх питому вагу серед інших видів злочинів, зокрема, вперше виділено і досліджено професійну й так звану "сільську" злочинність в регіоні;

· системно розкрито напрями, форми і методи роботи надзвичайних органів влади і правоохоронних структур щодо протидії зростанню криміналітету, а також характер відносин і взаємодії між ними;

· узагальнено позитивний і негативний досвід боротьби зі злочинністю на Півдні республіки впродовж 1920-х рр., який може стати цінним вихідним матеріалом для конкретизації механізму діяльності прокуратури, міліції, СБУ в нинішніх умовах та організації їх ефективного наступу на подібні рецидиви нашого життя.

Особистий внесок. Наукові результати і висновки, викладені в дослідженні та представлені на захист, отримані автором самостійно.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані в узагальнюючих дослідженнях, підручниках, навчальних посібниках, довідковій літературі, вузівських лекційних курсах та спецкурсах з історії України міжвоєнної епохи, у просвітницький та краєзнавчій роботі, а також творчо застосовані при розробці та реалізації відповідних програм, спрямованих на зниження рівня криміналізації нашої сучасної повсякденності.

Апробація результатів дослідження здійснювалася на щорічних конференціях науково-педагогічного складу Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за підсумками науково-дослідної роботи (2004-2009), шостих (2006) та сьомих (2008) наукових читаннях, присвячених пам'яті професора Д.П. Пойди, міжнародній науково-практичній конференції "Європейська інтеграція і перспективи розвитку економічного потенціалу України на сучасному етапі" (Дніпропетровськ, 2007), а також під час обговорення на засіданні кафедри російської історії ДНУ імені Олеся Гончара.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені у дев'яти публікаціях (дві з них - у співавторстві), п'ять з яких розміщено у фахових виданнях, затверджених ВАК України, і додатково висвітлені у трьох опублікованих тезах доповідей.

Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів (десяти підрозділів), висновків (загалом 180 с.), списку використаних джерел і літератури (548 позицій), додатків (19 с.). Загальний обсяг роботи становить 243 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, хронологічні й територіальні межі дослідження, окреслено його наукову новизну, практичне значення, форми апробації.

У першому розділі - "Історіографічні, джерелознавчі та методологічні засади дослідження" - з'ясовано ступінь наукового вивчення теми, охарактеризовано джерельну базу, викладено теоретико-методологічний інструментарій, використаний в роботі.

У підрозділі 1.1 "Стан наукової розробки теми" розкриваються основні етапи і тенденції в історіографічному осмисленні досвіду формування та здійснення державної політики у сфері правоохоронної діяльності на Півдні України в 1921-1928 рр. Доведено, що хід дослідження даної проблематики можна простежити за чотирма етапами, які помітно відрізняються один від одного.

Перший етап охоплює період з 1920-х до початку 30-х рр. і характеризується підвищеною увагою до питань кримінальної злочинності передусім з боку партійних та радянських функціонерів, керівників правоохоронних органів. З-під їх пера в цей час вийшло чимало публікацій, які мали здебільшого пропагандистський характер та професійну спрямованість. До цієї групи слід віднести, зокрема, роботу П. Примакова. Примаков П. Борьба за Советскую власть на Украине / П. Примаков // 5 лет Красной Армии (1918-1923): Сб. статей. - М., 1923. - 95 с. Неабиякий інтерес становить збірка статей, доповідей та виступів М.О. Скрипника, Скрипник М.О. Вибрані твори / М.О. Скрипник. - К.: Вид-во Україна, 1991. - 617 с. який, перебуваючи на посаді народного комісара юстиції УСРР, тривалий час відігравав провідну роль у виробленні та впровадженні правоохоронної політики в республіці. Вивченням злочинності й особистості злочинця займалися С.І. Тихенко, В. Зиверт Тихенко С.И. О юридической клинике КИНХа / С.И. Тихенко // Вестник советской юстиции. - 1927. - № 3. - С. 104-106; Зиверт В. Киевский институт научно-судебной экспертизы и его работа в области изучения преступника и преступности / В. Зиверт // Вестник советской юстиции. - 1927. - № 24. - С. 138. та ін. Масове обстеження правопорушників здійснювалося в пенітенціарних установах кримінологами, соціологами та лікарями. Гернет М.Н. Избранные произведения / М.Н. Гернет. - М.: Юрид. лит., 1974. - 632 с.; Герцензон А.А. Борьба с преступностью в РСФСР / А.А. Герцензон. - М.: Юрид. изд-во НКЮ РСФСР, 1928. - 163 с.

Різні (інколи дуже трагічні) аспекти діяльності ВУНК та інших надзвичайних органів влади, у тому числі на Півдні України, відображені у творах, які були заборонені у 1930-ті рр. й перевидані вже після розпаду СРСР. Бабель И. Конармия / И. Бабель. - М.: Правда, 1990. - 146 с.; Зазубрин В.И. Щепка / В.И. Зазубрин // Сибирские огни. - 1989. - № 2. - С. 15-76; Мельгунов С.П. Красный террор в России 1918-1923 гг. / С.П. Мельгунов. - М.: Айрис-Прес, 2006. - 352 с.

Незважаючи на окремі позитивні риси літератури 1920-30-х рр., її характерними ознаками були описовість, ілюстративність, поверхневість висновків та узагальнень, догматизм в оцінках.

Другий етап історіографії тривав з 1930-х до середини 50-х рр. Класики марксизму вважали, що знищення приватної власності на засоби виробництва мало повністю викорінити головні соціоекономічні причини злочинності. Коли ж протягом непу неупереджені статистичні установи зафіксували підвищення рівня злочинності, й це потрібно було якось обґрунтувати, влада вдалася до радикальних методів. Державні установи, що займалися вивченням злочинності, в 1931 р. були ліквідовані, відділи "моральної статистики" закриті. Відтак кримінологічні дослідження були практично згорнуті й не велися. Сталінські репресії, придушення вільнодумства, тлумачення історичних подій переважно з позицій "Короткого курсу історії ВКП(б)", по суті, витіснили дослідження злочинності в розряд непопулярних. Характерними ознаками досліджень цієї доби є схематизм, догматизм, надмірне цитування класиків марксизму-ленінізму. История советского уголовного права / А.А. Герцензон, Ш.С. Грингауз, Н.Д. Дурманов, М.М. Исаев, Б.С. Утевский. - М.: Госюриздат, 1947. - 393 с.; Герцензон А.А. Губернские революционные трибуналы, народные суды и товарищеские суды в 1918-1920 гг. / А.А. Герцензон // Советская юстиция. - 1933. - № 2. - С. 57-72; Герцензон А.А. Развитие понятия контрреволюционного преступления в истории / А.А. Герцензон // Советская юстиция. - 1938. - № 1. - С. 29-33; Герцензон А.А. Руководящие начала по уголовному праву РСФСР / А.А. Герцензон // Советская юстиция. - 1937. - № 12. - С. 8-12; Фейгельсон М. Мешочничество и борьба с ним пролетарского государства / М. Фейгельсон // Историк-марксист. - 1940. - № 9. - C. 78-79.

В літературі до першої половини 1950-х рр. переважали праці, присвячені аналізу злочинності в буржуазному суспільстві. В них підвищення рівня злочинів подавалося здебільшого як підтвердження системної кризи капіталізму. Герцензон А.А. Преступность в странах империализма / А.А. Герцензон. - М.: Госюриздат, 1951. - 174 с.

Наступний період історіографії простежується від середини 1950-х до середини 1980-х рр. Його початком можна вважати суспільно-політичні зміни в державі, які відбулися після розвінчання культу особи Й. Сталіна. У ці роки було поновлено наукові розвідки в галузі вивчення різних аспектів злочинності в суспільстві. В умовах започаткованого процесу відносної лібералізації політичного життя якісно нового змісту почали набувати історичні дослідження, розширився їх тематичний спектр. З них виділимо фундаментальну монографію П.П. Михайленка, Михайленко П.П. Борьба с преступностью в УССР. В 2 т. Т. 1: (1917-1925 гг.) / П.П. Михайленко. - К.: Вища шк., 1966. - 831 с. в якій вперше здійснено науковий аналіз державної політики у сфері правоохоронної діяльності в Україні. Певний інтерес в контексті обраної теми становлять дослідження в сфері кримінального законодавства, представлені напрацюваннями С.Я. Булатова, В.В. Власова та ін. Булатов С.Я. Руководящие начала по уголовному праву РСФСР / С.Я. Булатов // Правоведение. - 1959. - № 4. - С. 126-132; Власов В.В. Правовые основы взаимодействия милиции с общественностью / В.В. Власов // Советское право. - 1983. - № 9. - С. 115-119.

Помітне місце у науковій літературі займають питання, пов'язані з аналізом правоохоронних функцій надзвичайних органів влади та з'ясуванням їх ролі у боротьбі за утвердження радянської влади. Загорський П.С. Нариси історії комітетів незаможних селян / П.С. Загорський, П.К. Стоян. - К.: АН УРСР, 1960. - 163 с.; Потарикина Л.Л. Ревкоми України в 1918-1920 рр. / Л.Л. Потарикина. - К.: Вид-во АН УРСР, 1957. - 156 с.; Лях Р.Д. Участь комітетів незаможних селян у завершенні аграрних перетворень на Україні (1920-1923 рр.) / Р.Д. Лях // Питання історії народів СРСР. Вип.16. - Х., 1973. - С. 27.

Четвертий, заключний історіографічний період починається з середини 1980-х рр., коли в СРСР була проголошена перебудова, яка невдовзі призвела до розпаду союзної держави та відновлення суверенітету республік, у тому числі України. У цей час побачили світ багато дослідницьких новинок, в яких на основі нових джерел та неупереджених підходів розкривалися різні аспекти криміналістичної практики 1920-х рр.

У ході ліквідації "білих плям" вітчизняної історії вперше постали питання доцільності революції і терору, сенсу людської здатності до самопожертви, проблеми зростання рівня злочинності та боротьби з нею. З'явилася низка досліджень, виконаних переважно на маловідомих (чи й зовсім невідомих) архівних джерелах. Важливе значення для розуміння суспільних процесів в Україні непівської доби мали загальноісторичні праці С.В. Кульчицького, В.М. Литвина, В.Ф. Верстюка, В.В. Іваненка та ін., Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928) / С.В. Кульчицький. - К.: Основи, 1996. - 396 с.; Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921-1939) / С.В. Кульчицький. - К.: Альтернативи, 1999. - 336 с.; Литвин В.М. Україна: міжвоєнна доба (1921-1938) / В.М. Литвин. - К.: Альтернативи, 2003. - 512 с.; Верстюк В.Ф. Махновщина: селянський повстанський рух на Україні / В.Ф. Верстюк. - К., 1992. - 214 с.; Іваненко В.В. Біль і звитяга: ХХ століття в українському вимірі / В.В. Іваненко. - Д.: АРТ-ПРЕС, 2003. - 332 с. в яких розглянуто такі явища, як голод 1921-1923 рр., повстанський рух, червоний терор та роль у ньому органів ВУНК. Водночас ці автори подають й нові оціночні характеристики як самого непу, так і багатьох подій непівської історії України.

Останнім часом чимало зроблено й у площині поглибленого дослідження безпосередньо самої проблеми злочинності в руслі повсякденного життя радянського суспільства різних епох. Варто при цьому виділити узагальнюючі праці відомих російських кримінологів В.В. Лунеєва та О.І. Гурова, Лунеев В.В. Преступность XX века: мировые, региональные и российские тенденции / В.В. Лунеев. - М.: Волтерс Клувер, 2005. - 912 с.; Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность / А.И. Гуров. - М.: Юрид. лит., 1990. - 147 с. які вперше в історіографії спростували на статистичному матеріалі теорію затухання злочинності в міру розбудови соціалізму. Кількома роками пізніше Н.Б. Лебіна Лебина Н.Б. Повседневная жизнь советского города: нормы и аномалии. 1920-1930 / Н.Б. Лебина. - СПб., 1999. - 353 с. на основі аналізу багатьох першоджерел дійшла цілком обґрунтованого висновку, що в ХХ ст. відбувся глобальний процес стрімкого сплеску злочинності в світі. Постійну увагу до вивчення цих проблем, зокрема в непівський період, демонстрували й українські науковці О.К. Міхеєва, І.Н. Шкляєв, М.І. Светлиця, А.А. Коротецький, В.Р. Файтельберг-Бланк та ін., Міхеєва О.К. Кримінальна злочинність і боротьба з нею в Донбасі (1919-1929) / О.К. Міхеєва. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. - 248 с.; Шкляев И.Н. Одесская чрезвычайка / И.Н. Шкляев // Набат. - 2002. - № 4. - С. 14; Светлица М.И. Одесские анархисты / М.И. Светлица // Набат. - 2002. - № 4. - С. 18; Коротецкий А.А. Летопись Херсона / А.А. Коротецкий // Джерела. - 2002. - 29 квітня. - С. 3-4; Файтельберг-Бланк В.Р. Бандитская Одеса - 2. Ночные налётчики / В.Р. Файтельберг-Бланк. - М.: АТС-Пресс, 2002. - 396 с. які присвятили свої роботи злочинним явищам в Донбасі, Одесі та на Херсонщині. В.М. Алтуєв досліджував окремі аспекти боротьби зі злочинністю у 1921-1925 рр. на архівно-документальній базі Катеринославського регіону. Алтуєв В.М. З історії діяльності Катеринославської губернської міліції у ліквідації кримінальної злочинності в період відбудови народного господарства 1921-1925 рр. / В.М. Алтуєв // Науковий вісник ДДУВС, 2005. - № 2 (21). - С. 91-103; Алтуєв В.М. Участь збройних сил в організаційному зміцненні та підвищенні бойової готовності міліції та кримінального розшуку УСРР у період 1921-1922 рр. / В.М. Алтуєв // Науковий вісник ДДУВС. - 2003. - № 2 (11). - С. 81-92; Алтуєв В.М. Участь Катеринославської губернської міліції у боротьбі з бандитизмом в період відбудови економіки 1921-1925 рр. / В.М. Алтуєв // Науковий вісник ДДУВС. - 2007. - № 1 (32). - С. 54-65. Чільне місце в криміналістичних дослідженнях новітнього часу займають праці, присвячені осмисленню природи економічних та господарських злочинів доби непу. Турчинов О.В. Тіньова економіка: теоретичні основи дослідження / О.В Турчинов. - К.: АртЕк, 1995. - 300 с.; Предборський В.А. Економічна безпека держави / В.А. Предборський. - К.: Кондор, 2005. - 391 с.; Сушко О.М. НЕП: між доцільністю і несприйняттям / О.М. Сушко // Урядовий кур'єр. - 2004. - № 208. - С. 6-7; Тошева М.С. Экономическая преступность в Советской России в период непа / М.С. Тошева // Сборник научных трудов КГТУ. - 2006. - № 4. - С. 88-92.

Цікавий ракурс має монографія О.М. Бута і П.В. Доброва, Бут О.М. "Економічна контрреволюція" в Україні в 20-30 рр. ХХ ст.: Від нових джерел до нового осмислення / О.М. Бут, П.В. Добров. - Донецьк: УкрНТЕК, 2002. - 315 с. в якій на основі значного масиву нових джерел висвітлено роль ВУНК у забезпеченні охорони соціалістичної економіки, показано сутність фінансової політики УСРР та початок наступу на "спеців". Особливу увагу автори приділили аналізу репресивного чинника в утвердженні господарського механізму та формуванні громадської думки щодо старої інтелігенції як "неповноцінного" соціального партнера, завжди готового підірвати економічну могутність держави.

Інший вектор дослідницьких студій презентують праці, сфокусовані на вивченні надзвичайних органів влади УСРР. Маймескулов Л.Н. Всеукраинская чрезвычайная комиссия 1918-1922 / Л.Н. Маймескулов, А.И. Рогожин, В.В. Сташис. - Х.: Основа, 1990. - 332 с.; Семененко В.И. Слепая верность: из истории ВУЧК / В.И. Семененко. - К.: Кондор, 2005. - 271 с.; Окіпнюк В.Т. Правове регулювання взаємодії органів ДПУ та органів міліції і кримінального розшуку в боротьбі з бандитизмом (20-ті - початок 30-х рр.) / В.Т. Окіпнюк // Вісн. Луганськ. ін-ту внутр. справ МВС України. - 1999. - № 1. - С. 76-82; Плеханов А.М. Дзержинский. Первый чекист России / А.М. Плеханов. - М.: О.Л. М.А. Медиа Групп, 2007. - 816 с.; Маручек А.А. Из истории взаимодействия органов советской милиции с иными правоохранительными органами в деятельности по предварительному расследованию преступлений (1917-1936 гг.) / А.А. Маручек // Исторический опыт и современность: Труды академии МВД СССР. - М., 1990. - С. 50-54; Романов А.И. Из хроники становления правоохранительных органов России / А.И. Романов // Человек и закон. - 2000. - № 9. - С. 76-82; Смирнов Н.Г. Высшие суды революции (Центральные революционные трибуналы. 1918-1922 гг.) / Н.Г. Смирнов. - М.: Знание, 1990. - 64 с. Для них характерна одна спільна риса - вони ґрунтуються на усвідомленні того, що правоохоронні структури, у тому числі й надзвичайні, будувались як республіканські представництва відповідних загальносоюзних органів, діяли в правовому полі, підконтрольному союзній юстиції при мінімальному впливі з боку республіканських державних і партійних структур.

Окрему групу історичних досліджень утворюють напрацювання, присвячені вивченню суспільних аномалій, що супроводжували неп чи утворилися в цей час, труднощам та суперечностям в механізмі взаємодії державних та громадських інститутів у протистоянні найбільш поширеним соціальним аномаліям - безпритульності, жебрацтву, пияцтву, проституції. Іваненко В.В. Україна непівська: аналіз соціальних аномалій південного регіону / В.В. Іваненко, І.В. Іщенко. - Д.: Вид-во ДНУ, 2006. - 280 с.; Панин С.Е. "Пьяная" преступность в России в 1920-е годы / С.Е. Панин // Социологический журнал. - 2002. - № 4. - С. 92; Панин С.Е. Хулиганство в Советской России в 1920-е годы / С.Е. Панин // Социологический журнал. - 2005. - № 2. - С. 56-61; Бузало П.М. Вікові межі молодіжної злочинності / П.М. Бузало // Науковий вісник ДДУВС. - 2006. - № 1 (26). - С. 246-254; Гедз М.І. Характеристика злочинності неповнолітніх в Україні / М.І. Гедз // Науковий вісник ДДУВС. - 2006. - № 2 (27). - С. 294-299; Гейко С. Розпиття самогону відбувалося ледве не відкрито / С. Гейко // Наддніпрянська правда. - 2007. - № 38. - С. 7.

Специфічний напрям сучасної історіографії складають надбання вчених-юристів, в яких піддано аналізу нормативно-правову базу непівської епохи, висвітлено процес першої кодифікації права в УСРР, що припав якраз на 1922-1927 рр. Захарцев С.Н. Советское право в годы нэпа (1921-1929 гг.): учеб. пособие / С.Н. Захарцев. - Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2004. - 80 с.; Крылова Н.И. Уголовное законодательство периода становления Советского государства (1917-1926 гг.) / Н.И. Крылова // Человек и закон. - 1998. - № 4. - С. 68-74; Якимов И.Н. Криминалистика. Руководство по уголовной технике и тактике / И.Н. Якимов. - М.: АТС-Пресс, 2002. - 496 с. Натомість їх праці побудовані не стільки на порівняльно-історичних методах, скільки на формально-правових, а тому в них розглядаються лише окремі ланки формування та функціонування державної політики щодо боротьби зі злочинністю в Україні упродовж 1920-х років. Правда, ці лакуни дещо перекриваються наявністю певної кількості дисертаційних досліджень. Онопенко П.В. Правоохоронні функції Української держави: зміст і реалізація: Дис … канд. юрид. наук: 12.00.01 / П.В. Онопенко. - К., 2005. - 211 с.; Мурза В.В. Прокуратура в державному механізмі УСРР (1922-1933 рр.): Дис … канд. юрид. наук: 12.00.01 / В.В. Мурза. - Х., 2003. - 205 с.; Ішин А.В. Антибільшовицькі виступи у Криму і боротьба з ними (кінець 1920-1925 рр.): Дис … канд. іст. наук: 07.00.01 / А.В. Ішин. - Д., 2002. -203 с.; Сесемко К.В. Проблеми створення і діяльності міліції України: Дис… канд. юрид. наук / К.В. Сесемко. - К., 2002. - 209 с.; Прохоров В.В. Діяльність органів внутрішніх справ Кримської АРСР у 1921-1925 рр.: Дис … канд. іст. наук: 07.00.01 / В.В. Прохоров. - Запоріжжя, 2002. - 212 с. З-поміж них виокремимо дисертацію В.В. Ченцова, в якій ще у 1992 р. вперше було введено у науковий обіг значний масив раніше недоступних дослідникам документів надзвичайних органів за 1921-1925 рр. Ченцов В.В. Документы органов государственной безопасности как источник по социально-политической истории Украины в 1921-1925 гг. (на материалах Екатеринославской губернии): Дис. … канд. ист. наук: 07.00.09 / В.В. Ченцов. - Д., 1992. - 326 с.

Аналіз історіографії означеної наукової проблеми буде неповним без згадки про внесок зарубіжних дослідників у її вивчення. Йдеться, зокрема, про таких широко відомих західних науковців, як Р. Конквест, С. Куртуе, Н. Верт, Ж. Панне, А. Пачковски, К. Бартошек, Ж. Марголен, роботи яких написані на межі історичних, соціологічних і політологічних досліджень, Конквест Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор / Р. Конквест. - К.: Либідь, 1993. - 457 с.; Куртуэ С. Чёрная книга коммунизма: преступления, террор, репрессии / С. Куртуэ, Н. Верт, Ж. Панне, А. Пачковски, К. Бартошек, Ж. Марголен. - М.: Изд-во "Три века истории", 2001. - 780 с. містять матеріали конкретно-фактологічного та оціночного характеру, насамперед щодо репресивної політики більшовиків після приходу їх до влади. Проте в них зустрічаються лише окремі сюжети, що безпосередньо стосуються предмета нашого дослідження. Спеціальних же розвідок на Заході з цієї теми дисертантом не виявлено. До речі, характеристика робіт закордонних економістів, в яких бодай побіжно піднімались питання тінізації вітчизняної економіки 1920-х рр., була дана ще у монографії радянських вчених М.І. Ніколаєвої та О.Ю. Жевакова. Николаева М.И. Теневая зкономика: методы анализа и оценки (обзор работ западных экономистов) / М.И. Николаева, А.Ю. Жеваков. - М.: ИДЗМИ АН СССР. 1987. - 147 с.

Таким чином, як засвідчує історіографічний огляд, попри значну кількість наукових праць з різних аспектів правоохоронної діяльності в Україні за непівських часів, комплексного дослідження основоположних засад радянської державної політики у сфері боротьби з кримінальною злочинністю та особливостей її здійснення у південноукраїнському регіоні в той період поки що не існує. Власне, це значною мірою й обумовило постановку даної проблеми в якості самостійного об'єкта дисертаційного дослідження.

У підрозділі 1.2 "Аналіз джерельної бази" вміщено класифікаційну характеристику джерел, використаних у ході дослідження. Вони представлені переважно писемними пам'ятками - як опублікованими, так і неопублікованими документами, які в сукупності відображають сутність державної політики у сфері правоохоронної діяльності на Півдні України в 1921-1928 рр. Основу опублікованих джерел складають здебільшого законодавчі акти, діловодна документація партійного керівництва, документи надзвичайних органів влади та правоохоронних структур, обліково-статистичні матеріали, наративи, публікації в центральних та місцевих періодичних виданнях.

Аналіз декретів і урядових постанов дозволяє з'ясувати, як, підміняючи правові норми законодавства так званою "революційною законністю", нова влада закладала підвалини державно-партійного тоталітаризму, побудувавши міцний репресивний механізм, основу якого складали надзвичайні й традиційні правоохоронні органи. Сборник документов по уголовному законодательству СССР и РСФСР (1917-1952) / Под ред. И.Т. Голякова. - М.: Гос. издат. юрид. лит, 1953. - 371 с.; Сборник постановлений и распоряжений Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета Советов Рабочих, Крестьянских и Красноармейских депутатов IV созыва (18 дек.1921 - 10 дек. 1922). - Харьков: Изд-во ВУЦИК, 1922. - 418 с.; Уголовный кодекс УССР. - Харьков, 1924. - 72 с.; Хрестоматія з історії держави і права України: збірник документів для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.Д. Гончаренка - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. - 800 с.

Нормативно-правові акти вищих партійних інстанцій СРСР та УСРР, яким належали, по суті, функції державного управління, вміщені у спеціальному збірнику. Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій та пленумів ЦК. - К.: Вид-во політ. літ., 1976. У 2 т. Т.1 (1918-1941). - 1976. - 1007 с. Значна частина цих документів націлювала органи влади на подолання селянського повстанського руху, рішучі дії у боротьбі з різними видами злочинності, здійснення профілактичних заходів тощо. Працюючи з документами партійних органів, дослідник намагався дати їм критично-об'єктивну оцінку.

Документи надзвичайних та правоохоронних органів опубліковані у відповідних виданнях. Звіт про діяльність ВУНК в 1921 році / Збірник звітів Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, Ради Народних Комісарів, Наркоматів, уповноважених наркоматів РСФРР, центральних установ УСРР 6-му Всеукраїнському з'їздові Рад. - Харків, 1921. - 43 с.; История России. 1917-1940. Хрестоматия / Сост. В.А. Мазур и др. Под ред. М.Е. Главацкого. - Екатеринбург, 1993. - 549 с.; Михайленко П.П. Історія міліції України у документах і матеріалах. У 3 т. / П.П. Михайленко, Я.Ю. Кондратьєв - К.: Генеза, 1997. - Т. 1:1917-1925. - 504 с.: іл.; Т.2:1925 - 1945. - 407 с.; Фельштинский Ю.Г. ВЧК/ГПУ: документы и материалы / Ю.Г. Фельштинский - М.: Издательство гуманитарной литературы, 1995. - 272 с.; Шаповал Ю. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи / Ю. Шаповал, В. Пристайко, В. Золотарьов. - К.: Абрис, 1997. - 608 с.; Отчёт Екатеринославской губернской чрезвычайной комиссии с 1 января 1920 г. по 1 ноября 1921 г. / Сост. В.В. Ченцов. - Днепропетровск: Дніпро, 1994. - 231 с. За характером це накази, розпорядження, рапорти, донесення, звіти, службове діловодство, листування, в яких зосереджена інформація про рівень злочинності на місцях, стан політичної та криміногенної обстановки в регіоні, контроль за ситуацією, ефективність боротьби зі злочинністю, скарги тощо. Є також цінні матеріали щодо кадрового складу ВУНК (ДПУ), міліції та кримінального розшуку, їх матеріальне і технічне забезпечення, рівень профздатності та загальні проблеми.

Вивчення обліково-статистичних матеріалів Итоги десятилетия Советской власти в цифрах: 1917-1927. - М.: Центр. стат. упр., 1927. - 312 с.; Отчёт правления Екатеринославского общества исправительных земледельческих колоний. - Екатеринослав.: тип. Л.М. Гершеновича, 1911. - С. 15-19; Статистический бюллетень УССР. - Харьков, 1922. - № 13-18. дозволило провести порівняння архівних даних з офіційними. Саме завдяки цьому було зроблено висновок про те, що вже у роки непу центральна влада вперше зіткнулася з намаганнями місцевих органів маніпулювати статистикою та процесом обліку злочинів. На думку автора, таке явище диктувалося суб'єктивними міркуваннями конкретних керівників.

Наративні джерела умовно можна поділити на такі підгрупи: 1) роботи учасників чи свідків реальних подій; Мельгунов С.П. Красный террор в России 1918-1923 гг. - М.: Айрис-Прес, 2006. - 352 с. 2) щоденники, спогади, мемуари, видані за часів радянської влади. На защите революции. Из истории Всеукраинской чрезвычайной комиссии 1917-1922 гг.: (Сборник документов и материалов). - К., 1971. - 289 с. Такі джерела певним чином доповнюють уявлення про події того часу, у тому числі про конкретні дії та справи, роль правоохоронних органів. При користуванні цим комплексом джерел, звісно, слід постійно пам'ятати про певний суб'єктивізм у тлумаченні подій.

Серед використаних нами джерел значний масив складають публікації в центральних та місцевих періодичних виданнях."Коммунист" (Москва); "Звезда" (Катеринослав-Дніпропетровск); "Советское строительство на Екатеринославщине" (Катеринослав); журнал "Вестник советской юстиции" (Харків). Однак при роботі з газетними публікаціями теж необхідно критично враховувати їх специфіку, зокрема те, що окрім інформаційної, вони виконували ще й виховну та пропагандистську функції.

В результаті евристичної роботи, проведеної у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України і Центрального державного архіву громадських об'єднань України (Київ), а також державних архівів Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей, було виявлено широке коло неопублікованих або частково опублікованих джерел, що дало змогу значно розширити джерельну базу дослідження. На особливу увагу заслуговують матеріали архіву Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровської області, в якому зберігається значна кількість кримінальних справ, вироки за якими виносилися губНК, губревтрибуналом, особливими відділами, політтрійками, особливими нарадами при колегії ДПУ УСРР.

Використані в дисертації колекції джерел різного походження і типової приналежності є достатньо повними і цілком репрезентативними для відтворення достовірної картини зростання кримінальної злочинності та формування системи правоохоронних органів для боротьби з нею на Півдні України в 1921-1928 рр., а відтак - і для вирішення поставлених у роботі завдань.

У підрозділі 1.3 "Методологія та методика дослідження" вказано, що у ході дослідження були застосовані наукові принципи та загальнонаукові й спеціально-історичні методи дослідження. Відзначено, що методологічну основу роботи становлять наукові принципи історизму (дослідження державної політики у сфері боротьби з кримінальною злочинністю в тісному зв'язку з конкретно-історичними умовами її здійснення), багатофакторності та всебічності пізнання (розгляд суперечливих процесів формування правоохоронних органів), об'єктивності (аналіз динаміки злочинності). У ході дослідження здобувач використовував історико-порівняльний метод (допомагає дослідити визначальні фактори сплеску злочинності), історико-генетичний (аналіз послідовних дій уряду у сфері правоохоронної діяльності), проблемно-хронологічний (врахування змін у ставленні влади до приватної економічної ініціативи) та метод періодизації (виділення в історії правоохоронної діяльності різних за характером періодів). Вони дозволили розглянути та синтезувати історичні події, викласти матеріал у логічній, завершеній формі, зробити узагальнюючі висновки, вирішити дослідницькі завдання й досягти поставленої мети.

Другий розділ - "Злочинність на Півдні України в період непу" - містить загальну характеристику злочинності як явища повсякденного соціального життя, відтворює вплив голоду, повстанського руху, безробіття, соціально-демографічних чинників на рівень криміналізації населення південноукраїнського регіону.

У підрозділі 2.1. "Загальна характеристика та особливості кримінальної злочинності в регіоні" проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні передумови зростання злочинності у 1921-1923 рр. та 1926-1927 рр. З'ясовано, що збільшення кількості злочинів у першому випадку обумовлювалося, в основному, наслідками труднощів повоєнного часу: голодом 1921-1923 рр., спалахом повстанського руху, тотальною розрухою, відсутністю надійної правоохоронної системи та іншими факторами, що супроводжували трансформацію суспільства. Формально скасовані, але фактично чинні принципи "воєнного комунізму" у початковий період мирного життя теж призводили до зубожіння населення, частина якого поповнювала лави злочинців, оскільки просто була змушена вдаватися до крадіжок, щоб вижити. До того ж злидні, принесені попередніми суспільними катаклізмами, поглиблювалися економічною кризою, впливаючи не тільки на ступінь, а й на структуру злочинності. За даними середньомісячної кількості злочинів на Півдні України у 1921 р., 80 % з них мали майнову спрямованість (крадіжки та грабежі), 2 % - вбивства, 3 % - посадові злочини, 6 % - спекуляція та самогоноваріння, 9 % - інші. Як показав аналіз співвідношення різних типів крадіжок, скоєних у цей час, професійної кваліфікації вимагали лише 35 % з них, а решта - це прості крадіжки і їх статистику формували здебільшого люди, яких злочинцями зробило саме життя. Однією з головних причин зростання злочинності був голод, який спонукав селян об'єднуватися для самозахисту від кримінального бандитизму. В умовах жахливих голодних страждань з'явився такий вид злочину, як канібалізм. Поширенню злочинності у цей час сприяла також демобілізація з діючої армії найбільш кримінально-активної верстви населення - чоловіків у віці від 18 до 25 років.

Як видно з аналізу офіційної статистики, у 1924-1925 рр. відбулося зменшення масштабів кримінальної злочинності, що до певної міри можна вважати штучним явищем, викликаним початком реалізації цілеспрямованої кадрової "чистки" в органах міліції й кримінального розшуку, а також здійснення низки заходів щодо зміцнення їх матеріальної бази. А щоб зберегти свої посади, керівники правоохоронних органів нерідко змушені були показувати позитивні результати своєї роботи, занижуючи реальну статистику злочинів. Однак це рятувало не завжди. Жертвами "чисток" у 1923-1925 рр. стало майже 45 % керівників правоохоронних органів різних рівнів.

Встановлено, що в подальшому наступ властей на приватний капітал, самогоноваріння та спекуляцію об'єктивно призвів до збільшення кількісних параметрів злочинності, а отже, було зафіксовано її другий з початку непу сплеск у 1926-1927 рр. Стимулювала цей процес і кампанія "розвантаження будинків попереднього ув'язнення", проведена у 1924-1925 рр., коли на волі опинилося чимало злочинців, в тому числі рецидивістів, більшість з яких поповнила лави криміналітету. Позначилося також вдосконалення кримінальної статистики, підвищення її об'єктивності, розширення номенклатури злочинів.

Після 1927 р., переважно у зв'язку з ослабленням прояву вказаних вище і посадових злочинів, намітилося зниження загальної динаміки протиправних дій на Півдні України. І сталося це головним чином завдяки посиленню правоохоронної діяльності, яка у міру зміцнення режиму набула більш системного та організованого характеру. В той же час очікування владою спаду злочинності внаслідок перебудови "капіталістичної свідомості" громадян не виправдалося, тому що злочин - продукт соціального походження, пожвавлення не тільки економічного та соціального життя, а й самої злочинності.

У підрозділі 2.2. "Соціально-демографічні показники криміналітету в контексті повсякденного життя краю" увага сфокусована на питаннях вивчення особистісних рис злочинців, моделювання їх соціального портрету тієї пори. На підставі аналізу фактологічного матеріалу виявлено, що для непівської доби було характерним загальне "помолодіння" кримінального середовища. Злочинцями ставали переважно особи віком від 20 до 30 років, некваліфіковані та малограмотні, які найчастіше скоювали побутові крадіжки. Цим і пояснюється переважання майнових злочинів у загальній структурі злочинності. Хворобливою ознакою перехідного кризового періоду було збільшення показників жіночої та підліткової злочинності, яка, однак, у міру нормалізації господарського життя в УСРР з 1926 р. пішла на спад і незабаром скоротилася майже вчетверо. Певну роль в цьому відіграла й цілеспрямована реалізація державної програми по боротьбі з дитячою безпритульністю.

Специфічним моментом тогочасної правоохоронної діяльності було врахування соціального походження правопорушника. У роки непу на Півдні України серед заарештованих переважали робітники та селяни, що спростовувало, зокрема, одну з теоретичних засад нового радянського законодавства про живлення криміналітету здебільшого вихідцями з буржуазних і так званих "перехідних класів", які не сприйняли революцію й намагалися перешкодити зміцненню пролетарської держави. При цьому рівень злочинності серед селян був дещо меншим, ніж у робітників, завдяки більшому консерватизму та релігійності, яка руйнувалась компартійними ідеологами повільніше, ніж у міського населення. Водночас досить великий відсоток службовців-правопорушників був обумовлений доступом до продовольчих і промислових розподільників, що нерідко й провокувало корупцію. Влада змушена була звернути особливу увагу на злочинницькі дії партійців та місцевих керівників, оскільки вони спричиняли загострення соціально-психологічної атмосфери в суспільстві, так чи інакше деморалізуючи окремі суспільні осередки.

Кримінальний світ південноукраїнського регіону дещо відрізнявся і своїм інтернаціональним забарвленням: відносно вищим тут у містах був відсоток злочинців з росіян та євреїв, ніж в інших місцевостях України. Найбільш негативний вплив на повсякденне життя краю справляла професійна злочинність.

У третьому розділі - "Становлення та розвиток правоохоронних органів" - аналізується організаційно-правова система як складова частина державної політики щодо боротьби з кримінальними елементами на Півдні України в період непу.