Лантух Валерій Васильович,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,

професор кафедри історії Росії.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Ганкевич Віктор Юрійович,

професор кафедри історії України та допоміжних історичних дисциплін;

кандидат історичних наук

Малютіна Оксана Костянтинівна,

Харківський інститут управління,

доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін.

Провідна установа - Донецький національний університет (кафедра всесвітньої історії), Міністерство освіти і науки України, м. Донецьк.

Захист відбудеться 2 квітня 2004 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, аудиторія IV-65.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4).

Автореферат розісланий 2 березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Пугач Є.П.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Друга половина 80-х - 90-і рр. ХХ ст. позначилися для історії Православної Церкви в Росії епохальними змінами. Виросли її авторитет і вплив у суспільстві, відбулася відмова від стереотипів, пов'язаних з абсолютним запереченням значного внеску духовенства у вітчизняну культуру, з'явилися перші спроби критичного переосмислення церковної історії. За цих умов розпочався, й продовжується до цього часу активний процес відродження цілісної системи православної духовної освіти в Росії, ступінь ефективності якої багато в чому залежить від комплексної організації навчального процесу, заснованої не тільки на богословській, але й на загальноосвітній підготовці учнів духовно-навчальних закладів, що значною мірою підвищує кваліфікаційний рівень представників православного кліру, їх теоретичну підготовку й педагогічну майстерність.

Разом з тим, повноцінне розв'язання поставлених завдань неможливе без ретельного дослідження історичного досвіду, який дозволяє об'єднати на практиці позитивні досягнення минулого й передові тенденції сучасної наукової та педагогічної думки. У зв'язку з цим особливу увагу привертає духовно-освітня реформа 1867-1869 рр. як найбільш прогресивна і результативна в історії православної церковної школи в Росії. Комплексне вивчення механізму викладання світських дисциплін, розробленого в ході даної реформи, може бути особливо корисне для сучасних духовно-навчальних закладів як Росії, так і України.

Більш того, тема дисертаційного дослідження має важливе значення і як окрема наукова проблема, оскільки дозволяє висвітлити один із маловивчених аспектів історії Православної Церкви в Росії, оцінити її внесок у розвиток російської культури другої половини ХІХ ст., у тому числі в розвиток освіти і науки.

Таким чином, актуальність обраної теми очевидна і не підлягає сумніву.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі історії Росії Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна в рамках тематичного напряму наукової діяльності кафедри "Організація і діяльність органів самоуправління, наукові біографії громадських і політичних діячів у Росії (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)".

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1857 по 1884 рр., де нижня межа пов'язана з початком підготовки в Росії реформи православної церковної школи 1867-1869 рр., а верхня - з початком контрреформ у галузі російської православної духовної освіти й посиленням її богословського компонента.

Мета і завдання дослідження визначені відповідно до актуальності обраної теми й ступеня її наукової розробки. Мета роботи полягає в комплексному вивченні та аналізі стану й ефективності загальноосвітньої підготовки учнів російської православної церковної школи, реорганізованої в результаті її реформи 1867-1869 рр. Виходячи з цього, необхідно розв'язати такі наукові завдання:

показати стан системи російської православної духовної освіти в період реакційної політики Миколи І; визначити причини й механізм підготовки духовно-освітньої реформи 1867-1869 рр.;

визначити й проаналізувати структуру загальноосвітнього курсу православної церковної школи, розроблену в результаті її докорінного перетворення в 1867-1869 рр.;

проаналізувати навчальні програми зі світських дисциплін, затверджені для церковної школи в ході духовно-освітньої реформи 1867-1869 рр.;

висвітлити проблеми формування педагогічних кадрів для шкіл духовного відомства, які виникли в пореформений період;

виявити методичні принципи викладання світських дисциплін у духовно-навчальних закладах пореформеного періоду;

визначити проблеми забезпечення православної церковної школи навчальною літературою зі світських дисциплін наприкінці 60-х - на початку 80-х рр. XIX ст.;

довести ефективність процесу посилення світського компонента православної духовної освіти на основі вивчення динаміки зростання кількості дітей духовного звання, які зуміли продовжити навчання в школах цивільного відомства після реформи 1867-1869 рр.;

довести вплив реформаційних процесів, які викликали значне підвищення рівня духовної освіти, на зміну громадсько-політичної позиції російського православного духовенства.

Об'єктом дослідження виступає православна духовна освіта Російської імперії XIX ст.

Предметом дослідження обраний світський компонент православної духовної освіти в Росії.

Методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження були покладені загальнометодологічні принципи історизму, об'єктивності й ціннісного підходу. Ці принципи реалізовані за допомогою загальнонаукових і спеціально-історичних методів. До перших слід зарахувати аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, узагальнення й порівняння. Спеціально-історичні методи представлені історико-генетичним, історико-порівняльним, історико-типологічним та історико-системним методами, а також методами синхронного й діахронного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі значного обсягу виявлених джерел уперше у вітчизняній історіографії було зроблено спробу комплексного дослідження проблеми світського компонента православної духовної освіти в Росії в другій половині ХІХ ст., а саме:

уперше було чітко визначено й сформульовано головні причини реформи православної духовної освіти в країні в 1867-1869 рр.;

у дослідженні вперше було цілеспрямовано подано цілісну структуру загальноосвітнього курсу духовно-навчальних закладів кінця 60-х - початку 80-х рр. XIX ст.;

на основі всебічного аналізу навчальних програм, проведеного авторкою, уперше в дисертаційній роботі обґрунтовано значення й характер викладання світських дисциплін у православній духовній школі пореформеного періоду;

у дисертації вперше було проведено комплексне дослідження найважливіших для церковної школи пореформеного періоду проблем - проблеми педагогічних кадрів і проблеми навчальної літератури зі світських дисциплін, зокрема доведено, що вжиті реформаторами дії стали недостатньо ефективними для остаточного вирішення цих питань;

авторка вперше акцентувала увагу на методичному аспекті загальноосвітньої підготовки учнів церковної школи й виявила цілий ряд прогресивних методів викладання світських дисциплін, введених у ході духовно-освітньої реформи 1867-1869 рр.;

у дослідженні вперше вдалося довести пряму залежність збільшення кількості дітей духовного звання, які зробили світську кар'єру, від підвищення рівня загальноосвітньої підготовки в православній духовній школі пореформеного періоду;

спираючись на результати дослідження, авторка вперше довела існування безпосереднього взаємозв'язку між посиленням світського компонента духовної освіти й переборенням станової замкнутості православного кліру, активним залученням його до загально-політичного й культурного життя Російської держави в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути корисні при розробці спецкурсів з історії Православної Церкви в Росії, при підготовці загальних і спеціальних лекційних курсів з історії Росії та України XIX ст.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом обговорення доповідей на наукових конференціях: круглому столі "Міжконфесійні відносини в регіоні: значення та вплив на становлення та розбудову багатонаціонального суспільства в Україні", засідання якого відбулося в червні 2001 р. у Харкові; V Слобожанських читаннях, присвячених 10-річчю незалежності України (листопад 2001 р., Харків); конференції молодих учених "Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття", яка відбулася у квітні 2002 р. у Харківській державній академії культури; VII Слобожанських читаннях, які проводилися у вересні 2003 р. у Харкові.

Головні результати дослідження опубліковані в трьох статтях, розміщених у фахових виданнях, а також у публікаціях матеріалів і тез доповідей наукових конференцій.

Структура дисертації. Структура роботи відповідає меті й сформульованим завданням та відбиває їх послідовне розв'язання. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які, у свою чергу, поділяються на вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел та літератури, що містить 265 назв. Загальний обсяг роботи становить 207 сторінок, із них 184 - основного тексту.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання й методологічні основи дослідження, розкрито наукову новизну роботи, визначено сферу науково-практичного застосування одержаних результатів, обґрунтовано структуру дисертації.

У першому розділі "Історіографія і джерела дослідження" аналізується ступінь висвітлення проблеми світського компонента православної духовної освіти в Росії в дорадянській, радянській і пострадянській історіографії, у роботах представників російського зарубіжжя, а також пропонується аналітичний огляд джерельної бази наукової проблеми.

Історіографія проблеми, яка покладена в основу дисертаційного дослідження, вкрай недостатня й характеризується абсолютною відсутністю спеціальних комплексних систематичних розробок як з історії православної духовної освіти в цілому, так і з окремих її аспектів.

Це певною мірою компенсується наявністю ряду робіт, які містять фрагментарне висвітлення проблеми світського компонента російської церковної школи. Авторами більшості з них є представники дорадянської історіографії, у тому числі К. Дьяконов Дьяконов К.П. Духовные школы в царствование императора Николая I. - Сергиев Посад: Б.и., 1907. - 438 с., Б. Титлінов Титлинов Б.В. Духовная школа в России в XIX столетии: К столетию духовно-учебной реформы 1808-го года. - Вильна: Б.и., 1908. - 386 с.; Его же. Духовная школа в России в XIX столетии. (Протасовская эпоха и реформы 60-х годов). - Вильна: Б.и., 1909. - 427 с., І. Чистович Чистович И. История С.-Петербургской духовной академии. - СПб.: Б.и., 1857. - 458 с., А. Надєждін Надеждин А. История С.-Петербургской православной духовной семинарии с обзором общих узаконений и мероприятий по части семинарского устройства. 1809-1884. - СПб.: Б.и., 1885. - 660 с., І. Сперанський Сперанский И. Очерк истории Смоленской духовной семинарии и подведомственных ей училищ со времени основания семинарии до ее преобразования по Уставу 1867 г. - Смоленск: Б.и., 1892. - 502 с., С. Терновський Терновский С. Историческая записка о состоянии Казанской духовной академии после ее преобразования. 1870-1892. - Казань: Б.и., 1892. - 658 с., Ф. Благовидов Благовидов Ф.В. Деятельность русского духовенства в отношении к народному образованию в царствование императора Александра II. - Казань: Б.и., 1891. - 378 с.; Его же. Обер-Прокуроры Святейшего Синода в XVIII и в первой половине XIX столетия. - Казань: Б.и., 1900. - 452 с.. Їхні роботи є переважно описовими та оглядовими, а отже, не можуть розглядатися як глибокі науково-аналітичні дослідження, однак, саме дорадянська історіографія містить найбільший обсяг фактичного матеріалу відносно організації навчального процесу у православній церковній школі Російської імперії XIX ст.

Радянський період в історіографії став помітним регресом у вивченні проблем російської православної духовної освіти та її світського компонента. Ідеологізація вітчизняної історичної науки завдала серйозної шкоди об'єктивному підходу у висвітленні діяльності Православної Церкви в Росії та інтенсивності наукових досліджень у цій галузі. У період з 1917 по 1985 рр. було видано незначну кількість робіт із церковно-релігійної тематики (зокрема, роботи М.М. Нікольского Никольский Н.М. История русской церкви. - М.: Политиздат, 1988. - 448 с. і М.В. Нєчкіної Нечкина М.В. Василий Осипович Ключевский. История жизни и творчества. - М.: Наука, 1974. - 638 с.), у яких питання загальноосвітньої підготовки вихованців духовно-навчальних закладів практично не зачіпалися, а позиція авторів щодо системи духовної освіти як такої відрізнялася крайньою тенденційністю.

Активізація наукового інтересу до історії російського православ'я, характерна для радянської історіографії періоду перебудови й лібералізації політичного життя СРСР (друга половина 80-х - початок 90-х рр. ХХ ст.), не справила суттєвого впливу на висвітлення проблем російської духовної освіти та її світського компонента. Єдиною спробою світських досліджень зазначеного періоду оцінити історію Православної Церкви в Росії та діяльність православних духовно-навчальних закладів із принципово нових позицій стала колективна робота "Російське православ'я: віхи історії", видана в 1989 р. Русское православие: вехи истории / Под ред. А.И. Клибанова. - М.: Политиздат, 1989. - 719 с. Однак її авторам не вдалося повною мірою перебороти традиційну ідеологічну ортодоксальність щодо церковно-релігійної проблематики.

У пострадянській історіографії проблеми російської православної духовної освіти ХІХ ст. та її світського компонента все ще розроблені недостатньо, хоч їх актуальність виразно усвідомлюється сучасними істориками. Опубліковані в останні десятиліття нечисленні роботи з наукової проблеми мають публіцистичний, узагальнюючий характер. Серед них статті С.В. Римського Римский С.В. Церковная реформа 60-70-х годов XIX века // Отечественная история. - 1995. - № 2. - С. 166-175., Н.А. Шип Шип Н.А. З історії Київської духовної академії // Укр. іст. журнал. - 1996. - № 3. - С. 91-105., А. Полонського Полонский А. Православная церковь в истории России: синодальный период // Преподавание истории в школе. - 1996. - № 1. - С. 8-25., В.А. Тарасової Тарасова В.А. Профессор Н.Н. Глубоковский и реформа высшей духовной школы в России в конце XIX - начале ХХ в. // Вест. Моск. ун-та. Серия 8. История. - 2001. - № 4. - С. 23-38., С. Гладкого Гладкий С. Релігійна освіта в Україні на початку ХХ ст. // Релігійна освіта в Україні (перша половина ХХ ст.): Зб. наук. праць. -- Полтава, 1997. - С. 6-29. та ін. Проте в роботах цих авторів зроблені спроби відмовитися від усталених стереотипів, знайти нові підходи до вивчення історії російської православної духовної освіти та окремих духовно-навчальних закладів, до висвітлення діяльності кращих представників церковної школи й науки ХІХ - початку ХХ ст.

Історіографічну базу дисертаційного дослідження доповнюють роботи представників історико-філософської думки російського зарубіжжя ХХ ст. - І.К. Смолича Смолич И.К. История Русской Церкви. 1700-1917 // История Русской Церкви: В 10 кн. - М.: Изд-во Спасо-Преображенского Валаамского монастыря, 1996. - Кн. 8. - 800 с., Г.Ф. Флоровського Флоровский Г.В. Пути русского богословия. - К.: Б.и., 1991. - 600 с. та П.М. Мілюкова Милюков П.Н. Очерки по истории русской культуры: В 3 т. - М.: Прогресс, 1994. - Т. 2, ч. 2. - 496 с.. Але, розглядаючи історію розвитку духовної освіти в загальному контексті історії Православної Церкви в Росії лише як фрагмент, названі вище автори не займалися спеціальними розробками проблем церковної школи, а тому їх роботи становлять інтерес тільки в сукупності із загальним обсягом досліджень з цього наукового питання.

Таким чином, аналіз історіографічної бази даної дисертації підтверджує вкрай невисокий ступінь висвітлення проблеми світського компонента православної духовної освіти в Росії в XIX ст.

Джерельна база дисертації охоплює широкий спектр документів, усю сукупність яких можна розділити на такі групи:

матеріали офіційного діловодства (законодавчі акти, статути православних духовних училищ, семінарій і академій, журнали Навчального Комітету при Найсвятішому Синоді, звіти Обер-Прокурора Д.А. Толстого, протоколи засідань Рад духовних академій і Ради Московського університету, звіти й річні акти про стан московської духовної семінарії та російських духовних академій), які містять найбільшу кількість відповідних фактів щодо проблеми світського компонента православної духовної освіти й дають можливість детального вивчення процесу його реформування;

матеріали Центрального Державного Історичного Архіву України (м. Київ) і Російського Державного Історичного Архіву (м. Санкт-Петербург), які відображають механізм підготовки духовно-освітньої реформи 1867-1869 рр. та її основні результати;

періодична преса, включаючи як церковні, так і світські (офіційні, педагогічні, науково-популярні) періодичні видання, що, зокрема, критично відображають основні недоліки реформи церковної школи 1867-1869 рр.;

мемуари й щоденники випускників православних духовно-навчальних закладів, державних, громадських і культурних діячів, що дозволяють ознайомитися із суб'єктивними оцінками безпосередніх очевидців та учасників подій; у дисертації також використано автобіографії російських учених В.В. Докучаєва Докучаев В.В. Автобиография // Докучаев В.В. Сочинения: В 9 т. - М.: Изд-во АН СССР, 1961. - Т. 9. - С. 153-154. та І.П. Павлова Иван Петрович Павлов. Автобиография // Иван Петрович Павлов (1849-1936) / Под ред. С.И. Вавилова. - М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1949. - С. 23-26., які навчалися в духовних семінаріях;

епістолярні джерела представлені листами В.Й. Ключевського Ключевский В.О. Письма. Дневники. Афоризмы и мысли об истории. - М.: Наука, 1968. - 528 с. і М.І. Пирогова Пирогов Н.И. Письма к И.В. Бертенсону // Пирогов Н.И. Избранные педагогические сочинения. - М.: Педагогика, 1985. - С. 429-442. та дають можливість ознайомитися з поглядами видатних російських учених щодо стану російської православної церковної школи й особи Обер-Прокурора Д.А. Толстого.

Таким чином, джерельна база дисертації цілком достатня, щоб провести всебічне комплексне дослідження обраної наукової проблеми.

Другий розділ дисертації "Стан православної духовної освіти в Російській імперії напередодні реформи церковної школи 1867-1869 рр." містить дослідження регресивних процесів у сфері російської духовно-освітньої системи в період правління імператора Миколи І, а також причин і механізму підготовки її реформи. Цей розділ складається з двох підрозділів.